Search trend "Курс Долара На Сьогодні"

Про це повідомляє фінансовий портал "Мінфін".Курс долара в Україні на сьогодніСтаном на 10:35 долар у середньому можна купити за 44,75 грн, а продати за 44,65 грн.В обмінниках долар можна купити по 44,75 грн і продати по 44,65 грн.Приватники продають долар по 44,80 грн і купують по 44,74 грн.У банках середній курс купівлі долара становить 44,32 грн, продажу - 44,82 грн.Курс євро на сьогодні Євро в середньому можна купити по 52,00 грн, а продати по 51,80 грн.Обмінники купують євро в середньому по 51,80 грн, продають по 52,00 грн.Приватники продають євро по 51,98 грн і купують по 51,90 грн.Курс євро в банках у середньому: 51,37 грн - купівля; 52,05 грн - продаж.Курс валют НБУНаціональний банк України встановив офіційний курс долара на рівні 44,52 грн. Євро за курсом НБУ коштує 51,64 грн.Курс валют ПриватБанку Долар ПриватБанк купує по 44,10 грн, продає по 44,70 грн. Євро купує по 51,00 грн, продає по 52,00 грн.Курс злотого до гривні Польський злотий за курсом НБУ коштує 11,93 грн, у обмінниках у середньому 11,85 грн у купівлі та 11,97 грн у продажу.Інші валютиМолдовський лей за курсом НБУ коштує 2,58 грн, у обмінниках у середньому 2,41 грн у купівлі та 2,75 грн у продажу.Румунський лей за курсом НБУ вартує 9,82 грн, у обмінниках у середньому 9,55 грн у купівлі та 10,00 грн у продажу.Чеська крона за курсом НБУ коштує 2,14 грн, у обмінниках у середньому 2,01 грн у покупці та 2,15 грн у продажу.Прогноз щодо курсу валют на 2026 рікУ бюджеті 2026 закладений середньорічний курс гривні до долара на рівні 45,7. Економіст Олег Пендзин переконаний, що НБУ не дасть гривні впасти до такої позначки. Міжнародні резерви України станом на 1 січня 2026 року становили $57,23 млрд, що є найвищим показником за історію. За словами Пендзина конвертація міжнародної допомоги в гривню є головним чинником зростання валютних резервів. Він нагадав, що однією з умов нової кредитної програми з МВФ була девальвація гривні."Чому МВФ наполягає на тому, щоб Україна послаблювала валютний курс? Щоби Україні було менше треба макрофінансової допомоги при тих соціальних виплатах, які в них є. Бо що слабший курс гривні, тим більше гривень за свій умовний долар отримує Мінфін, – розповів Пендзин. – Однак слабша гривня впливає на інфляцію, бо імпортні товари стають дорожчим. Тому з одного боку є тиск МВФ, аби ми послаблювали курс. З іншого – розуміння, що послаблення гривні штовхає інфляцію, бо ми залежні від імпорту". Наразі завдання Нацбанку – знайти точку рівноваги, аби послаблення гривні допомогло наповнити бюджет, але при цьому не призвело до суттєвого збільшення індексу інфляції. 

Сьогодні на українському фінансовому ринку спостерігається
динамічна зміна трендів, що змушує мешканців столиці приймати виважені
інвестиційні рішення. Регулярні валютні коливання та макроекономічні чинники
спонукають як бізнес, так і пересічних громадян уважніше аналізувати поточний
стан ринку. Для уникнення фінансових втрат експерти рекомендують оперативно
моніторити ринкові котирування через перевірені платформи, аналізуючи реальний курс валют Київ у надійних мережах із багаторічною репутацією.Тренди девальвації та поточні котирування в обмінних пунктахЗа останні роки підходи українців до формування особистих
заощаджень суттєво змінилися. Громадяни намагаються мінімізавати інфляційні
ризики, вчасно реагуючи на зміну цінників в обмінних пунктах. Фінансові аналітики
відомої фінтех-компанії КИТ Group,
яка є одним із визнаних лідерів ринку, детально дослідили поточні настрої
населення та забезпечили вигідні умови конвертації."Поступова девальвація національної валюти — це ключовий
маркер ринку на сьогодні, — зазначають аналітики компанії у своєму офіційному
економічному огляді. — Саме це дає покупцям чіткий сигнал: краще купити зараз,
ніж за місяць, коли курс буде менш вигідним".Водночас експерти застерігають
киян від хаотичних кроків, закликаючи спиратися на тверезий розрахунок, а не на
панічні настрої під час різких коливань.Наразі у відділеннях мережі встановлено такі актуальні
показники для основних валютних пар станом на 31 серпня 2026 року:
USD/UAH:
купівля — 44.60, продаж — 44.80;
EUR/UAH:
купівля — 51.85, продаж — 52.20;
EUR/USD:
купівля — 1.158, продаж — 1.168.
Аналізуючи перспективи європейської валюти, фахівці
розглядають декілька векторів розвитку подій. У разі стрімкого зростання
глобальної пари EUR/USD вони прогнозують миттєву реакцію внутрішнього ринку. У
звітах компанії зафіксовано, що "в Україні курс євро часто стрибає до нового
рекордного рівня", підлаштовуючись під зовнішні фактори, хоча за стабілізації
політики центробанків ситуація зазвичай вирівнюється.Широкий вибір валют та вихід КИТ Group "у вищу лігу"Сучасний обмін валют у Києві потребує не просто наявності
банкнот у касі, а якісно нового цифрового та безпечного сервісу. Мережа КИТ Group нещодавно оголосила про
масштабування своєї діяльності, масштабний ребрендинг та розширення спектру
інноваційних послуг. Фінансова інституція прагне запровадити європейські
стандарти обслуговування на українському просторі та пропонує клієнтам
диверсифікувати свої заощадження за допомогою різних грошових одиниць.У касах компанії завжди доступний широкий вибір світових
валют, котирування яких наразі становлять:
PLN/UAH
(польський злотий): купівля — 11.90, продаж — 12.05;
GBP/UAH
(англійський фунт стерлінгів): купівля — 60.00, продаж — 60.80;
CHF/UAH
(швейцарський франк): купівля — 55.00, продаж — 55.90.
"Тісно взаємодіючи з клієнтами, ми отримали від них
однозначний сигнал, що компанія має переходити "у вищу лігу", —
підкреслюють представники КИТ Group
у своєму офіційному пресрелізі. — Цей крок вимагає від нас повної
FinTech-трансформації, оновлення дизайну відділень та впровадження нових
технологічних сервісів, які повністю задовольнять запити сучасного
користувача".Крім звичайних касових операцій, компанія суттєво розширила
послуги компанії. Сюди входить інвестування, робота з рідкісними валютами та
можливість дистанційного бронювання суми онлайн. При цьому для великих
транзакцій діють особливі умови — клієнти можуть замовити індивідуальний
вигідний курс для СуперОпту (від 5000 у.о.). Щоб підібрати найзручніші варіанти
для конвертації готівки, жителі столиці також активно використовують
альтернативні партнерські ресурси, наприклад портал https://obmenka24.kiev.ua/blog/opodatkuvannia-valiutnykh-operatsii, де
акумулюються актуальні фінансові пропозиції.Стратегічний вибір валюти для збереження капіталу в сучасних
умовахФормування мультивалютного кошика залишається найнадійнішим
методом захисту грошей від знецінення. Професійні консультанти радять
розподіляти ризики, комбінуючи євро, долар, фунт та франк. Надійний сервіс та
гарантована безпека в офіційних пунктах КИТ Group дозволяють здійснювати великі
транзакції конфіденційно й оперативно."Правильний вибір валюти — це завжди індивідуальна
стратегія, — резюмують представники інвестиційного крила компанії. — Ми не
просто здійснюємо автоматичний обмін, а допомагаємо приймати зважені фінансові
рішення, створюючи прозорі умови для формування індивідуальних накопичень кожного
нашого клієнта".
Завдяки фіксації котирувань через сайт та розвиненій мережі
представництв, обмінний процес у столиці став максимально зручним та
передбачуваним для кожного користувача.

Голова комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв заявив, що підозри, які оголошують найближчому оточенню Зеленського підривають довіру суспільства та легітимність самого президента. Про це він сказав у програмі "Рандеву" з Яніною Соколовою.
"Ми маємо говорити, що ситуація погана, вона небезпечна, тому що все це підриває суспільну довіру, безумовно. Це підриває легітимність президента, безумовно. І в умовах війни, коли ми не можемо провести легітимні вибори", – зазначив він.
Потураєв також повідомив, що технічно нині провести вибори – можна. Однак вони не будуть легітимними.  
"Я вважаю, що технологічно вибори провести під час війни можна, за умови змін в законодавстві, звичайно. І тут я, скажімо, з Михайлом Федоровим, який заговорив про вибори під час війни. Технологічно, як само по собі голосування організувати, я, наприклад, знаю. А що стосується того, чи будуть ці вибори легітимні, то відповідь – ні, тому що в результат ніхто не повірить. І оце проблема", – зазначив він.
 Водночас, щодо підозри Ірині Мудрій, Потураєв зазначив, що відчуває сором.
"Щоб завершити про Ірину Мудру... Дивіться, що я особисто відчуваю? Ну, сором", – повідомив він.
Повне інтерв'ю дивіться вже сьогодні, о 20:00 в "Рандеву" з Яніною Соколовою на Youtube 5 каналу.
Нагадаємо, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) у межах масштабної спецоперації проводять слідчі дії в низки високопосадовців, політиків та представників бізнесу. Крім того, як зазначають співрозмовники ZN.UA у правоохоронних органах, у межах цього кримінального провадження фігурують також посадовці Міністерства юстиції України та представники "Сенс Банку".
НАБУ повідомляє, що під час обшуків у межах операції "Форест Гамп" НАБУ та САП виявили документ, який містить план антикризової комунікації щодо діяльності Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради.
Фігуранти операції "Форест Гамп" займалися рейдерством у Києві, а допомагали їм у цьому Печерський та Господарський суд, а також Міністерство юстиції. Це випливає з другої порції плівок, які оприлюднило НАБУ. Напередодні екснардепу Максиму Микитасю та ексзаступниці ОП Ірині Мудрій повідомили про підозру. 
Читайте також: Колишня заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра могла приховувати значні тіньові доходи та отримувати десятки тисяч доларів поза офіційними виплатами.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

Про це в етері Громадського радіо розповів голова Комітету економістів України Андрій Новак.Економіст зазначив, що міжнародна підтримка України у фінансовій сфері загалом відповідає її потребам. Хоча окремі транші можуть надходити із затримками через бюрократичні процедури."Де-де, а в економіці, в фінансах, Україна дійсно отримує допомогу за відомим принципом «стільки, скільки треба». І це перш за все на сьогодні стосується саме грошей. Так, бувають якісь затримки, так, бувають бюрократичні процедури в тих країнах, чи в тих організаціях, чи об’єднаннях країн, таких як ЄС, які затримують транші чергові. Але в цілому Україна дійсно саме в фінансах отримує «стільки, скільки нам треба» для покриття нашого величезного дефіциту бюджету", — сказав Новак.За його словами, дефіцит державного бюджету України вимірюється вже не мільярдами, а трильйонами гривень. Економіст зазначив, що близько половини видаткової частини бюджету становить дефіцит, який Україна наразі повністю покриває завдяки підтримці міжнародних партнерів.Новак нагадав, що підтримку Україні надають не лише міжнародні фінансові організації та Європейський Союз, а й окремі держави. За його оцінкою, до коаліції підтримки України входить близько 60 країн."А у партнерах, я нагадаю, у нас не тільки міжнародні організації, такі як, наприклад, МВФ, Світовий банк, об’єднання країн, таких як ЄС. А крім цих об’єднань і міжнародних організацій, на сьогодні так звану коаліцію підтримки України складає біля 60 країн світу. Кожна з яких надає нам допомогу, фінансову допомогу, практично всі країни з тих 60 надають. Гуманітарну допомогу практично всі з тих 60 країн надають", — розповів він.Водночас військову допомогу, за словами Новака, надають близько 30 країн, які мають відповідне озброєння, технології або виробничі можливості.Новак також озвучив оцінку потреб України у фінансуванні до кінця 2026 року. За його словами, орієнтуватися можна на суму близько 27 мільярдів доларів, яку раніше називав президент України.За його словами, точну потребу у фінансуванні неможливо спрогнозувати через інтенсивність російських атак. Кожен новий обстріл створює додаткові витрати для держави."Тому що зараз витрати додаткові виникають, збільшуються після кожного обстрілу, який ми отримуємо від Росії. А обстріли, як ми бачимо, практично щоночі, практично щодня, і є нові напрямки. Ну, наприклад, Росія почала бити, знову ж таки, навіть в цій сфері плагіатно, плагіатить за методом України. Почала бити по наших складах масово, по наших складах різних компаній, складах продукції, чого вона, наприклад, настільки масово не робила раніше. Ну, і продовжує бити по нашій енергетиці, продовжує бити по наших житлових кварталах, по житлових будинках, лікарнях, школах, поліклініках. І кожен такий удар, крім, на жаль, людських жертв, це і прямі економічні втрати по цих об’єктах. І по тим, що з цим зв’язано, потреба переселювати людей, переселяти кудись в нове житло тих, хто втратили житло. Чи тимчасово, чи назавжди втратили, залежно від руйнування", — пояснив він.Новак наголосив, що прогнозувати майбутні збитки навіть на місяць уперед із точністю до кількох мільярдів гривень практично неможливо."Ну, а все це прямі додаткові витрати, їх, безумовно, неможливо спрогнозувати, там, з точністю, навіть до мільярдів гривень. Тому що війна, на жаль, дуже інтенсивна, обстріли дуже інтенсивні щоденні. І, відповідно, спрогнозувати, скільки саме треба грошей навіть на місяць вперед. Спрогнозувати з точністю до кілька мільярдів гривень, які будуть нові втрати місяць вперед, ну, це просто неможливо при війні такої інтенсивності, яку ми маємо зараз", — зазначив економіст.Окремою статтею витрат, за його словами, є потреби оборони, зокрема виробництво та застосування засобів для ударів по російському тилу. "Ну, і плюс потреби безпосередньо нашої оборони, наших дій, в тому числі глибоких ударів по самій Росії, це також витрати, які постійно ростуть. Тому що нам треба не просто відповідати, а відповідати так, як ми діємо, асиметрично. А це також додаткові витрати, які постійно виникають і постійно збільшуються", — сказав Новак.Попри значні втрати, українська економіка продовжує працювати. За словами Новака, підприємства, торгівля та бюджетна система функціонують. Держава продовжує виплачувати зарплати та пенсії."Але, знову ж таки, в фінансах це найостанніша сфера, де ми повинні з вами хвилюватись. Тут у нас все є, завдяки нашим партнерам, ну, і можливості самої економіки України, вони не зникли як базові. Так, економіка в важкому стані, під час війни вона і не може бути в інакшому стані, крім як в важкому. Але економіка наша працює, виробництво ті, які можуть працювати, працює, торгівля працює. Так, є втрати, руйнування, але сплачуються податки до бюджетів всіх рівнів, і тому якась своя економічна база також завжди є. Якби вона там не тяжко працювала, якби нам всіх в цих умовах не було тяжко. Тому в сфері економіки і фінансів ми можемо бути відносно спокійні, зарплати виплачуються, пенсії виплачуються. Курс гривні також, як для умов війни, порівняно стабільний, і тому тут більш-менш все в порядку", — наголосив економіст.Окремо економіст розповів про виконання Україною зобов’язань за державним боргом. За його словами, попри війну, Україна загалом дотримується графіка виплат."На сьогодні Україна, незважаючи навіть на війну, виконує графік, якщо ви питаєте про зобов’язання, графік виплат державного боргу, також практично без затримок. Кілька разів за ці останні 5 років Великої війни Україна мала, я би навіть не сказав критичні моменти. А такі хвилюючі моменти з графіком виплат, але вони пройшли. На сьогодні до України навіть ніхто не може пред’явити навіть натяку, претензій, що Україна не виконує свої зобов’язання по державному боргу", — заявив Новак.Він пояснив, що значною мірою це стало можливим завдяки зовнішньому фінансуванню. Водночас після завершення війни Україні доведеться окремо вирішувати питання кредитних зобов’язань."В основному це за рахунок нових вливань, які Україна отримує зовні, база власної економіки все одно залишається. Якщо говорити потім, після війни, після нашої перемоги, може таки виникати логічно у вас запитання, що потім нам робити з цими боргами, з цими кредитами, які ми беремо. Тому що частина допомоги, яку ми отримуємо, вона безповоротна, частина на якихось умовах. Ну а частину ми просто беремо в кредит. Тобто, вважайте, державний борг», — пояснив він.За словами Новака, наразі головним завданням залишається перемога у війні, а питання боргів можна буде вирішувати вже після її завершення."От що буде з цим всім після війни, ну це вже питання, я вважаю, що це вже питання вторинне. Головне це наша перемога, тому що без неї нам буде не до боргів, без перемоги. У нас будуть набагато більші проблеми. Ну а вже після перемоги ми розберемося з кожною країною, з кожною організацією.  Зможемо запропонувати дуже багато чого партнерського по роботі з Україною, з нами. І тому я не бачу тут якоїсь супер великої проблеми, тим більше, що є загальний історичний такий принцип міжнародний: переможців не судять, а переможцями в цій війні безумовно буде Україна. Україна і наші всі партнери, які зараз разом з нами", — сказав економіст.

В Україні вже зібрали близько 58% запланованого врожаю зернових, зернобобових та олійних культур. Загалом аграрії очікують отримати за сезон понад 80 млн тонн зернових та олійних — це на кілька мільйонів тонн більше, ніж торік. Водночас аграрний сектор стикається з проблемами зі зберіганням урожаю, кредитуванням та експортом.
Про це в етері Громадського радіо розповів Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.
За його словами, наразі вже зібрано близько 36 млн тонн зернових, зернобобових та олійних культур, зокрема ріпаку. Найбільш гостро проблема нестачі потужностей для зберігання може проявитися восени, коли розпочнеться активне збирання кукурудзи.
«Зараз так, ми маємо інформацію попередню, це вже зібрано порядка 58 % від запланованих обробітку площ. Фактично це 36 мільйонів зернових, зернобобових і олійних культур, мається на увазі тут ріпак. Ну і активно зараз почнуться скоро роботи по збору в деяких областях пізніх зернових культур, олійних, кукурудзи, соняшника, трошки пізніше сої.
І в цілому ми розраховуємо мати по сезону більше 80 мільйонів тонн зернових і олійних, це на кілька мільйонів буде більше навіть, ніж минулого року. Тому пік проблем, які можуть виникнути зі сховищами, вони будуть десь у листопаді місяці, під час активної фази збирання кукурудзи», — сказав Марчук.
Він зазначив, що для зберігання врожаю необхідно розширювати використання полімерних рукавів. За оцінкою Марчука, нині вже є близько 10,5 млн доларів відповідного фінансування, однак цього вистачає приблизно на 2–2,5 млн тонн зберігання. Загальна потреба може становити від 7 до 11 млн тонн залежно від ситуації з експортом.
«Тому ті речі, які сьогодні робляться в контексті пошуку можливості залучення через донорські фінансові допомоги, купування полімерних рукавів, це дуже важливий напрямок, який потрібно розширювати, тому що умовно 10 мільйонів з половиною — це десь на 2–2,5 мільйони зберігання, а нам таких потреб потрібно буде від 7 до 11. Якщо не буде здійснюватися експорт, якщо експорт налагодиться, то, звичайно, буде значно менше.
Але станом на зараз нам потрібно ще додаткове фінансування, але, враховуючи умови, які складаються, тобто до листопада місяця, є варіанти, що, можливо, закриємо полімерними рукавами потребу по Україні», — пояснив заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.
Марчук пояснив, що полімерні рукави дозволяють зберігати зерно безпосередньо на території підприємств. Один такий рукав може вміщувати до 200–250 тонн зерна, а його середня вартість становить близько 500 доларів.
Водночас, за його словами, більш гострою проблемою для аграріїв залишається кредитування. Йдеться, зокрема, про необхідність залучення понад 20 млн євро для підтримки кредитування товаровиробників та проведення посівної кампанії озимих культур.
«Але є гостріша проблема, яка пов’язана з виділенням більше 20 мільйонів євро, з якими ми звернулися в контексті підтримки кредитування товаровиробників. Це значно важливіше, тому що, власне, цей кредитний портфель, який мав би гарантувати кредити перед банками з боку держави. Це дуже важливі кошти, які йдуть на посівну кампанію озимих культур.
Тому що, якщо ми цих коштів не підтвердимо, то це серйозно вплине на фінансову спроможність взагалі займатися господарською діяльністю. І якщо цього не буде, то визначна кількість посівних площ просто буде невикористана під час посівної озимих», — наголосив він.
Окремо Марчук звернув увагу на ситуацію з продовольством. За його словами, дефіциту продуктів в Україні не очікується. А поширення заяв про можливий голод він назвав частиною інформаційного впливу.
«Голоду в Україні не буде. І те, що ми виробляємо сьогодні, і здатність переробити його на місцях для того, щоб забезпечити полиці магазинів, цього достатньо. Так, є певні можливі обмеження, там, наприклад, можливо, будуть по імпорту, тому що їх потрібно доставити, зберігати. Але на 90 % того, що ми там споживаємо, можемо виробляти в Україні», — сказав експерт.
Водночас він визнав, що проблеми можуть виникати через логістику та пошкодження великих логістичних центрів. Це здатне призводити до тимчасових затримок із постачанням продукції в торговельні мережі.
«Друга складова — це труднощі з логістикою. Це дійсно є, тому що ворог особливо б’є по логістичних великих центрах, де потім йде реалізація по торговельних мережах.
І в один період часу, коли знищено, умовно, більше 600 тисяч квадратних метрів площ, забезпечити постачання вчасно продукції, тим паче, яка не просто знищена, її ж треба ще виробити, довезти. І, власне, в цих умовах у нас можуть виникати затримки з наповненням. І, власне, це ми відчули, особливо в Києві побачили», — розповів Марчук.
За його словами, такі затримки можуть тривати до двох тижнів, але це не означає, що продукти зникнуть із магазинів. Він закликав громадян не створювати штучного дефіциту, скуповуючи продукти на кілька місяців наперед.
«Але, знову ж таки, це технічний, умовно, момент, який буде призводити до того, що певна продукція через цю логістику може 10 днів, до 2 тижнів бути затримки, але вона обов’язково з’явиться. Тому в даному контексті не треба бігти і створювати ще штучний дефіцит. Коли родина закуповує продукцію не на тиждень-два, максимум на три, а закуповує крупи, наприклад, на півроку чи на рік.
Звичайно, що за таких умов ми самі створюємо собі ажіотаж, паніку і кричимо, що з полиці все пропало. Але виробництво йде з позиції того, скільки потребує попит. Коли попит сам перевищує себе в 10 разів штучно, то такі потреби дуже важко задовольнити. Тому дуже важливо, щоб громадяни чули, розуміли, що так, якщо у вас є побоювання, якщо вам чогось буде не вистачати, ну зробіть запаси максимум на 2–3 тижні. Але не робіть штучні дефіцитні обривання полиць і потім не створюйте додаткову картинку для того ж самого ворога», — закликав він.
Ще однією проблемою Марчук назвав повільне впровадження розширених програм кредитування. За його словами, урядове рішення щодо програм «5-7-9%» діє вже близько трьох тижнів, але не всі банки належним чином його реалізують.
«Ми вже, фактично, з 8 серпня маємо розпорядження Кабміну щодо розширених програм кредитування — програми 5, 7, 9. Зменшення відсоткових ставок, які також передбачають розтермінування виплати по кредитах.
Але ми зараз, фактично, — пройшло три тижні — і, спілкуючись на місцях з товаровиробниками, ми бачимо, що не всі комерційні банки дослуховуються до рішення, яке видає Національний банк України. Тому що багато хто не може реструктуризувати свої кредити, багато хто не може взяти нові кредити. Банки ще не отримали певне якесь роз’яснення, а час іде. І, власне, ми зараз наполягаємо на тому, щоб цей процес був прискорений», — розповів експерт.
Він також заявив про необхідність спрямовувати державні гарантії передусім тим аграріям, які найбільше потребують фінансування. А не найбільш рентабельним підприємствам.
Найскладнішою, за його словами, залишається ситуація для малих і сімейних фермерських господарств. Частина з них змушена продавати врожай за низькими цінами, аби отримати кошти для подальшої роботи.
«Ситуація дуже важка, тому що вони зараз зібрали врожай і просто продали його за безцінь собі в збиток для того, щоб хоча б якось повернути якісь кошти людям, які працювали, для того, щоб закупитися матеріальними ресурсами для подальших робіт. Відповідно, їм найважче насправді в цих умовах.
І тут важливо, щоб такі кредитні портфелі мали можливість бути поширені і на малі фермерські господарства. Власне, ці портфельні гарантії мали б виступити захистом для цього малого фермерства», — пояснив він.
Марчук наголосив, що проблеми аграрного сектору можуть мати наслідки для всієї економіки України. За його словами, аграрна продукція формує значну частину українського експорту. А проблеми з експортом можуть позначитися на валютних надходженнях. І, відповідно, на курсі гривні та цінах на імпортні товари.
«Сьогодні збитки аграрного сектора будуть колосальними. І це відчує на собі не тільки малий фермер. Це, по суті, такий ланцюжок, який охопить всі сфери життєдіяльності нашої держави. Тому що аграрна економіка у нас дуже сильно розвинена в усіх сферах.
60 відсотків від того, що ми експортували, — це аграрний сектор, і це щороку близько 22–24 мільярдів доларів, які надходили у всі сфери економіки. У тому числі на підтримку соціальних певних важелів.
І зараз, коли в нас не буде вчасно приходити валютна виручка через те, що немає експорту, у нас може девальвувати гривня. І на осінь це зможе призвести до певного зростання цін на імпортні продукти, які на територію України завозять. Тобто коли ми говоримо про аграріїв і, умовно, тих, хто працює в аграрному секторі, це стосуватиметься дуже великої кількості родин», — підсумував заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.
Запис «Голоду в Україні не буде»: в аграрній раді закликали не створювати штучний дефіцит продуктів спершу з'явиться на Громадське радіо.

Україна продовжує отримувати від міжнародних партнерів фінансову допомогу, необхідну для покриття дефіциту державного бюджету.
Про це в етері Громадського радіо розповів голова Комітету економістів України Андрій Новак.
Економіст зазначив, що міжнародна підтримка України у фінансовій сфері загалом відповідає її потребам. Хоча окремі транші можуть надходити із затримками через бюрократичні процедури.
«Де-де, а в економіці, в фінансах, Україна дійсно отримує допомогу за відомим принципом «стільки, скільки треба». І це перш за все на сьогодні стосується саме грошей.
Так, бувають якісь затримки, так, бувають бюрократичні процедури в тих країнах, чи в тих організаціях, чи об’єднаннях країн, таких як ЄС, які затримують транші чергові. Але в цілому Україна дійсно саме в фінансах отримує «стільки, скільки нам треба» для покриття нашого величезного дефіциту бюджету», — сказав Новак.
За його словами, дефіцит державного бюджету України вимірюється вже не мільярдами, а трильйонами гривень. Економіст зазначив, що близько половини видаткової частини бюджету становить дефіцит. Який Україна наразі повністю покриває завдяки підтримці міжнародних партнерів.
«Ви назвали мільярди, на жаль, у нас дефіцит не мільярди, а трильйони гривень. Але весь цей дефіцит, на сьогодні 50% витратної частини нашого бюджету — це дефіцит. І повністю, в повному обсязі цей дефіцит, який би він не був, нам дійсно допомагають сповна покривати наші численні партнери», — наголосив Новак.
Він нагадав, що підтримку Україні надають не лише міжнародні фінансові організації та Європейський Союз, а й окремі держави. За його оцінкою, до коаліції підтримки України входить близько 60 країн.
«А у партнерах, я нагадаю, у нас не тільки міжнародні організації, такі як, наприклад, МВФ, Світовий банк, об’єднання країн, таких як ЄС. А крім цих об’єднань і міжнародних організацій, на сьогодні так звану коаліцію підтримки України складає біля 60 країн світу.
Кожна з яких надає нам допомогу, фінансову допомогу, практично всі країни з тих 60 надають. Гуманітарну допомогу практично всі з тих 60 країн надають», — розповів він.
Водночас військову допомогу, за словами Новака, надають близько 30 країн, які мають відповідне озброєння, технології або виробничі можливості.
«Ну, а військову допомогу надають ті, хто мають таку можливість, хто має відповідне озброєння, або технології, або виробництво. Ну, це, як ми розуміємо, трохи менше, ніж 60, так, біля 30 країн, які надають ще крім фінансової, гуманітарної, ще і військову пряму допомогу. У міру своїх можливостей, наявних своїх запасів, скажімо так, і виробничих можливостей», — зазначив економіст.
Новак також озвучив оцінку потреб України у фінансуванні до кінця 2026 року. За його словами, орієнтуватися можна на суму близько 27 мільярдів доларів, яку раніше називав президент України.
«Ну, на сьогодні, за останніми даними, можемо орієнтуватись на суму, яку озвучив президент України. Що нам до кінця цього року треба ще додатково, ну, не додатково, а в цілому треба ще біля 27 мільярдів доларів. Це для того, щоб завершити спокійно, якщо так можна назвати зараз це слово, завершити цей рік 26», — сказав Новак.
За його словами, точну потребу у фінансуванні неможливо спрогнозувати через інтенсивність російських атак. Кожен новий обстріл створює додаткові витрати для держави.
«Тому що зараз витрати додаткові виникають, збільшуються після кожного обстрілу, який ми отримуємо від Росії.
А обстріли, як ми бачимо, практично щоночі, практично щодня, і є нові напрямки. Ну, наприклад, Росія почала бити, знову ж таки, навіть в цій сфері плагіатно, плагіатить за методом України. Почала бити по наших складах масово, по наших складах різних компаній, складах продукції, чого вона, наприклад, настільки масово не робила раніше.
Ну, і продовжує бити по нашій енергетиці, продовжує бити по наших житлових кварталах, по житлових будинках, лікарнях, школах, поліклініках. І кожен такий удар, крім, на жаль, людських жертв, це і прямі економічні втрати по цих об’єктах. І по тим, що з цим зв’язано, потреба переселювати людей, переселяти кудись в нове житло тих, хто втратили житло. Чи тимчасово, чи назавжди втратили, залежно від руйнування», — пояснив він.
Новак наголосив, що прогнозувати майбутні збитки навіть на місяць уперед із точністю до кількох мільярдів гривень практично неможливо.
«Ну, а все це прямі додаткові витрати, їх, безумовно, неможливо спрогнозувати, там, з точністю, навіть до мільярдів гривень. Тому що війна, на жаль, дуже інтенсивна, обстріли дуже інтенсивні щоденні. І, відповідно, спрогнозувати, скільки саме треба грошей навіть на місяць вперед. Спрогнозувати з точністю до кілька мільярдів гривень, які будуть нові втрати місяць вперед, ну, це просто неможливо при війні такої інтенсивності, яку ми маємо зараз», — зазначив економіст.
Окремою статтею витрат, за його словами, є потреби оборони, зокрема виробництво та застосування засобів для ударів по російському тилу.
«Ну, і плюс потреби безпосередньо нашої оборони, наших дій, в тому числі глибоких ударів по самій Росії, це також витрати, які постійно ростуть. Тому що нам треба не просто відповідати, а відповідати так, як ми діємо, асиметрично. А це також додаткові витрати, які постійно виникають і постійно збільшуються», — сказав Новак.
Попри значні втрати, українська економіка продовжує працювати. За словами Новака, підприємства, торгівля та бюджетна система функціонують. Держава продовжує виплачувати зарплати та пенсії.
«Але, знову ж таки, в фінансах це найостанніша сфера, де ми повинні з вами хвилюватись. Тут у нас все є, завдяки нашим партнерам, ну, і можливості самої економіки України, вони не зникли як базові.
Так, економіка в важкому стані, під час війни вона і не може бути в інакшому стані, крім як в важкому. Але економіка наша працює, виробництво ті, які можуть працювати, працює, торгівля працює.
Так, є втрати, руйнування, але сплачуються податки до бюджетів всіх рівнів, і тому якась своя економічна база також завжди є. Якби вона там не тяжко працювала, якби нам всіх в цих умовах не було тяжко. Тому в сфері економіки і фінансів ми можемо бути відносно спокійні, зарплати виплачуються, пенсії виплачуються. Курс гривні також, як для умов війни, порівняно стабільний, і тому тут більш-менш все в порядку», — наголосив економіст.
Водночас він вважає, що значно більше проблем Україна має у сфері озброєння. Однак, за словами Новака, останні візити міжнародних партнерів до України та їхні заяви дали підстави очікувати продовження військової допомоги.
«От з озброєнням тут ми бачили значно більше питань і проблем. Але останні візити до України в зв’язку з нашим Днем прапора і особливо Днем Незалежності, візити наших ключових партнерів. Вони навіть у військовій сфері дали нам багато обнадійливої інформації, навіть таких, можна сказати, фактів, тверджень наших багатьох партнерів. Їхніх лідерів, прем’єр-міністрів, міністрів закордонних справ, міністрів оборони, які приїхали в Україну останніми днями.
І Україна отримала запевнення з продовження надання нам зброї, в тому числі ту, яку ми просимо, і для нашого захисту. Вже є інформація, що Україна буквально вже отримала нові партії тих же ракет-перехоплювачів до систем «Патріот»», — розповів він.
За словами економіста, Україна також отримує озброєння середньої та великої дальності, яке може використовувати для ударів по російському тилу.
«І так само нам надають нове озброєння середньої, навіть далекої дальності враження для того, щоб ми далі продовжували ефективно, як це зараз роблять Збройні сили України. Далі продовжували ці діпстрайки, глибокі удари по російському тилу, які завдають неспівмірно більшої шкоди російській економіці, ніж російські удари по наших економічних об’єктах», — зазначив Новак.
Він також наголосив, що Україна не залежить від позиції лише однієї держави, зокрема США. За його словами, підтримку Україні надає широка міжнародна коаліція.
«Так, є те, що нам не подобається, якась незрозуміла і не завжди чітка позиція Сполучених Штатів Америки. На щастя, ми не залежимо від, скажімо, політики чи від ставлення до нас від однієї країни.
От, на відміну, знову ж таки, від Росії, яка вже практично немає партнерів у світі, Північна Корея в неї залишилася як партнер. Китай, такий дуже умовний партнер, який просто на Росії наживається, надає озброєння, не надає прямого, своїх військових не надає. Просто продає якісь комплектуючі, те, що можна продати, щоб на Росії нажитися. Іран через свої проблеми зараз вже Росії, безумовно, не може нічим особливо допомагати, тому Росія майже наодинці», — сказав він.
Водночас Україна, за його словами, має значно ширше коло партнерів.
«Ми, на щастя, далеко не наодинці, як я вже казав, 60 країн світу, коаліція підтримки України, плюс об’єднання країн, таких як ЄС, ну і плюс практично всі міжнародні організації, які є у світі, всі вони так чи інакше підтримують Україну. Хто фінансами, хто зброєю, хто гуманітарною допомогою, допомагають нашій енергетиці. Ну а хто хоча б на якомусь там дипломатичному, загальному, політичному рівні», — наголосив Новак.
Окремо економіст розповів про виконання Україною зобов’язань за державним боргом. За його словами, попри війну, Україна загалом дотримується графіка виплат.
«На сьогодні Україна, незважаючи навіть на війну, виконує графік, якщо ви питаєте про зобов’язання, графік виплат державного боргу, також практично без затримок.
Кілька разів за ці останні 5 років Великої війни Україна мала, я би навіть не сказав критичні моменти. А такі хвилюючі моменти з графіком виплат, але вони пройшли. На сьогодні до України навіть ніхто не може пред’явити навіть натяку, претензій, що Україна не виконує свої зобов’язання по державному боргу», — заявив Новак.
Він пояснив, що значною мірою це стало можливим завдяки зовнішньому фінансуванню. Водночас після завершення війни Україні доведеться окремо вирішувати питання кредитних зобов’язань.
«В основному це за рахунок нових вливань, які Україна отримує зовні, база власної економіки все одно залишається. Якщо говорити потім, після війни, після нашої перемоги, може таки виникати логічно у вас запитання, що потім нам робити з цими боргами, з цими кредитами, які ми беремо. Тому що частина допомоги, яку ми отримуємо, вона безповоротна, частина на якихось умовах. Ну а частину ми просто беремо в кредит. Тобто, вважайте, державний борг», — пояснив він.
За словами Новака, наразі головним завданням залишається перемога у війні, а питання боргів можна буде вирішувати вже після її завершення.
«От що буде з цим всім після війни, ну це вже питання, я вважаю, що це вже питання вторинне. Головне це наша перемога, тому що без неї нам буде не до боргів, без перемоги. У нас будуть набагато більші проблеми.
Ну а вже після перемоги ми розберемося з кожною країною, з кожною організацією.  Зможемо запропонувати дуже багато чого партнерського по роботі з Україною, з нами. І тому я не бачу тут якоїсь супер великої проблеми, тим більше, що є загальний історичний такий принцип міжнародний: переможців не судять, а переможцями в цій війні безумовно буде Україна. Україна і наші всі партнери, які зараз разом з нами», — сказав економіст.
Новак також пояснив, як в Україні змінюють державний бюджет упродовж фінансового року. За його словами, якщо доходи бюджету не відповідають запланованим показникам, Міністерство фінансів готує пропозиції щодо змін до бюджету.
«Бюджетний процес відбувається так, що приймається бюджет на весь рік. Якщо в процесі фінансового року вже Міністерство фінансів бачить, що доходна частина вже явно не виконується помісячно, поквартально, так як це прийнято в бюджеті. Тоді Міністерство фінансів виносить запит на внесення змін до бюджету.
І вже в цих змінах, залежно від характеру відхилень виконання бюджету, Міністерство фінансів перш за все пропонує свої пропозиції, як збільшити доходну частину. Як зменшити витратну частину, із яких джерел покривати дефіцит. І от залежно від цієї пропозиції Міністерство фінансів подає потім весь Кабінет міністрів і Верховна Рада голосує за ці зміни до бюджету», — розповів економіст.
Він додав, що аналогічний процес відбувається і на рівні місцевих бюджетів. Особливо це стосується регіонів, які найбільше потерпають від російських атак.
«Тому що ми, наприклад, на рівні місцевих бюджетів розуміємо, що ситуація дуже різна по областях, по містах. Ті міста і області, які більше потерпають від обстрілів, це перш за все прикордонні території — Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Запоріжжя, Дніпро, Одещина. Там характер і масштаб руйнування збитків значно більший, ніж, наприклад, в глибших областях України», — зазначив Новак.
За його словами, додаткове навантаження на місцеві бюджети також створює підтримка внутрішньо переміщених осіб.
«Є ще така велика стаття витрат, як внутрішньо переміщені особи, які переміщуються і в тій області, куди вони їдуть. Також ці відповідні місцеві бюджети мають підвищені потреби для забезпечення всього необхідного житлом, харчуванням, допомагати в пошуку місця роботи для вимушено переміщених осіб.
Тому і місцеві бюджети також переглядають у процесі року свої доходні, витратні частини і також вносять ці пропозиції Кабінету міністрів. І він, все це враховуючи потреби місцевих бюджетів і центрального бюджету, вносить зміни до бюджету, якщо Верховна Рада за них голосує», — пояснив він.
Економіст підкреслив, що за умов тривалої війни перегляд бюджету є закономірним процесом.
«Поки є війна, ці потреби будуть завжди. І всі ці роки Великої війни, кожного року по 2-3 рази на рік Верховна Рада вносила зміни до бюджету поточних років. Цього року буде те саме, і тут не треба до цього ставитися якось надзвичайно», — підсумував Андрій Новак.
Запис Новак розповів про фінансовий стан України під час війни спершу з'явиться на Громадське радіо.

Ангеліна Завадецька: Вітаю! Ви слухаєте або дивитеся подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.
Максим Самойлюк: А я Максим Самойлюк, старший економіст ЦЕС. І сьогодні про те, куди рухається українська економіка, якою буде інфляція і курс долара, ми говоритимемо з Оленою Білан, головною економісткою інвестиційної компанії Dragon Capital. Олено, привіт.
Олена Білан: Вітаю, Максиме. Вітаю, Ангеліно. Дякую за запрошення.
Ангеліна Завадецька: Додам, що Олена — учасниця нашої наглядової ради в ЦЕС.
І ми з тобою зустрічаємося традиційно раз на рік — часто це виходить якраз після нашого макропрогнозу, який ми збираємо в ЦЕС. Ми збираємо прогнози шести, а іноді й більше аналітичних організацій щодо ключових макропоказників на поточний і наступні роки. Отак ми зібралися поговорити про 2026–2027-й. І хочеться почати з того, в якому стані українська економіка, що з нею зараз, станом на серпень 2026 року.
Олена Білан: Це дуже хороше питання, Ангеліно. Хоча, можливо, якби ми зустрічалися вже через тиждень, відповіді були б інші — зараз знову такий період, коли події змінюються буквально щодня, щотижня, і наші прогнози теж змінюються залежно від того, що відбувається. Усі ці фактори передбачити неможливо.
Якщо відповідати системно, я б розділила на те, що з економікою відбувалося донедавна — у першому й другому кварталах, — і те, що змінилося відтоді й впливатиме на подальший розвиток. Якщо подивитися трохи назад, перший квартал був для економіки дуже складний. Думаю, ми всі ще пам’ятаємо ті обстріли енергетики, які припали на дуже холодний період, і великі дефіцити електроенергії. За нашими оцінками, вони були рекордні — близько 15–20% попиту, навіть не пікового, а середньоденного. Звісно, це негативно впливало і на споживачів, і на промисловість, на сектори, що залежать від електроенергії. Тому в першому кварталі економіка скорочувалася — за офіційними даними, незначно, на 0,6 в.п., але це вперше за довгий період.
З березня ситуація змінилася: Росія стала менше обстрілювати енергетичну інфраструктуру. Причини можемо лише припускати, але це дозволило доволі швидко відновити частину пошкоджених потужностей і допомогло економіці оговтатися. Тому в другому кварталі вже вийшли на невеличке зростання, дзеркальне до падіння, — плюс 0,6%. Але це зростання було нижчим, ніж ми очікували: ми розраховували на суттєвіше відновлення. Що сталося? Десь із травня Росія почала тероризувати населення великих міст балістикою, і це негативно вплинуло на бажання й можливість людей робити покупки — ми бачимо сповільнення роздрібного товарообороту. Також на економіку тиснуло зростання цін на пальне, насамперед на дизель, попри урядову допомогу — кешбек на пальне.
Максим Самойлюк: Кешбек на пальне. «є-Бак» — є така народна назва.
Олена Білан: Але для бізнесу ці кошти не компенсувалися, тож для декого з підприємців це було відчутним негативним фактором. А з липня додався великий негативний фактор, який і спричинив перегляд нашого прогнозу вниз, — це обстріли Росією нашої портової інфраструктури і, що важливо, прямі атаки на кораблі. Портову інфраструктуру обстрілювали доволі регулярно, а от атаки на кораблі дуже сильно вплинули: судна перестали заходити в порти Великої Одеси. Цей фактор сильно впливатиме на економіку, адже 90% нашого сільськогосподарського експорту йшло портами, 60% експорту сталі й десь половина експорту руди. Усі ці потоки повністю переорієнтувати на альтернативні канали неможливо — лише частково. Тому, за нашою оцінкою, блокування портів протягом року — якщо припустити, що воно триватиме рік, а ніхто не знає, як довго, — знизить ВВП на 1–1,5%.
Багато залежить від того, як швидко вдасться переорієнтуватися на альтернативні канали і чи будуть вони доступні. Останні події — це те, що Росія почала атакувати шляхи до портів Дунаю і самі ці порти. Тож переорієнтація буде складнішою: можливо, і дунайські порти будуть недоступні. Тоді залишаються фактично лише наземні шляхи через кордони з сусідами — далі або до портів у Румунії, у Констанцу, або до портів у Польщі, у Гданськ. Це складний і дорогий шлях, з обмеженнями по пропускній спроможності. За результатами цього року вплив буде менший, ніж я казала, — близько пів відсотка, можливо, 0,7 в.п. ВВП, бо півроку ми вже прожили. Але впливати воно буде негативно. Ще одні важливі та негативні для економіки події — це атаки балістикою на логістику, на склади, на АЗС. Конкретний ефект кожної атаки оцінити неможливо — таких даних фактично немає, — але зрозуміло, що це додатковий негативний вплив до блокування портів.
Утім, поки що ми не бачимо якихось апокаліптичних сценаріїв. Усе, що я назвала, не є таким. Гадаю, ми це переживемо, частково переорієнтуємо експортні потоки. Компанії, що постраждали в логістиці, теж переорієнтовуються — на дорожчу, але стійкішу, менш вразливу до атак модель: менше складів, можливо, постачання просто «з коліс», від дрібніших постачальників. За ці роки ми на більшості територій України звикли, що побутове життя не надто відрізняється від довоєнного: усі продукти доступні, більшість сервісів працює. Нічні атаки — це, звісно, складно, але вдень життя плюс-мінус не сильно змінилося. А тепер, мабуть, зміниться: бізнесам треба буде переорієнтуватися, а населенню — звикнути, що Нова пошта, можливо, не завжди доставлятиме день у день чи наступного дня, що це займатиме більше часу, і що не всі товари будуть у магазинах. Але це не означає, що все закінчилося. Усе буде, гадаю, гаразд.
Максим Самойлюк: Додам цифру з консенсусу неурядових макроекономічних прогнозів: зростання ВВП на 2026 рік — 1,1%. Притому ще наприкінці минулого року ті самі неурядові економісти очікували значно швидшого зростання — 2,4%. І сам Dragon Capital нещодавно знизив свій прогноз із 1,5% до 1%. Ми проговорили великим блоком, що економіка хитається, але не впаде, — на цьому можна далі не продовжувати, бо негативні впливи великі, але не апокаліптичні. А моє питання — звідки взагалі береться цей 1% зростання в прогнозі Dragon Capital? Яка динаміка, наприклад, у великій цивільній частині економіки і яка — в оборонно-промисловому комплексі? Бо зараз ми знаємо, що ці дві частини економіки розвиваються трохи по-різному.
Олена Білан: Абсолютно правильно. Оборонно-промисловий комплекс — це той великий позитивний драйвер, який підтримуватиме економічне зростання цього року. Наприкінці 2025 року ми не були такими оптимістами — прогнозували зростання на рівні 1,5%. Зараз понизили до 1%, тобто зниження несуттєве. Але якщо подивитися, як цей 1% розкладається на компоненти, то фактично ОПК нас вивозить: ми оцінюємо, що цього року цей сектор дасть внесок у ВВП 1,5% — тобто більше, ніж саме зростання ВВП. А це означає, що все інше падає.
Те, що ми називаємо цивільною частиною економіки, за нашою оцінкою, матиме негативний внесок — мінус 1 в.п. Невеличкий плюс буде за рахунок того, що цього року сприятливі погодні умови й непоганий урожай зернових. Але я не можу назвати це частиною цивільної економіки — це радше додатковий бонус, який, на жаль, ми не зможемо повноцінно використати, якщо порти будуть заблоковані. Тобто технічно на показники ВВП воно вплине, але по суті цього року ми спостерігатимемо скорочення в цивільному секторі.
І тут, Максиме, я перепрошую, уточню один важливий момент: і попередній наш прогноз, і цей уже враховують негативний вплив енергодефіцитів. Вони були на початку року, і ми очікуємо, що повернуться взимку, а можливо, і восени. Тобто оце скорочення на 1 в.п. — не тільки через порти й логістику, а й через те, що був і буде дефіцит електроенергії.
Максим Самойлюк: І чи коректно казати, що цивільна економіка України вже в рецесії?
Олена Білан: Формальна, «технічна» рецесія — це два квартали поспіль скорочення. У нас динаміка по кварталах нерівна, тому я б сказала, що ми на межі рецесії. Але, на жаль, рухаємося туди: вже немає драйверів, які так сильно підтримували б цивільну економіку, як у перші роки війни. Тоді була адаптація: у 2023 році це був, мабуть, найбільший фактор — усі зрозуміли, що в цих умовах можна працювати, і почали працювати.
Потім, наприкінці 2023 року, відкрилися порти — і це був великий драйвер для економіки у 2024 році. А тепер навпаки: порти закриваються. Люди пристосувалися, але пристосуватися до умов, коли на голови сиплеться балістика, а в прифронтових територіях тривоги дуже часті, дрони й усе інше, — набагато складніше.
Ангеліна Завадецька: Олено, наскільки у цьому внеску ОПК у зростання допомагає європейський кредит на €90 млрд, частина якого йде на виробництво озброєння в Україні?
Олена Білан: Цей кредит для нас узагалі такий… не хочу казати «рятувальний круг»…
Ангеліна Завадецька: Рятівний жилет?
Олена Білан: не рятівний жилет — але суперважливий фактор. Не тільки через те, що ти сказав: кошти з цього пакета справді підуть напряму на виробництво дронів та іншої продукції нашого ОПК. А ще й тому, що ми фактично на два роки маємо достатньо фінансування і для бюджету, і для того, щоб підтримувати обороноздатність. Це дуже важливий крок з боку Європейського Союзу. І українська сторона теж сильно долучилася до підготовки, адже, нагадаю, шлях до цього пакета був непростим — були блокування з боку окремих країн Євросоюзу. Спочатку хотіли використати заморожені російські активи — не вийшло. Тоді придумали інший варіант. Тобто Україна не платитиме за цим кредитом зі своїх ресурсів: ми виплачуватимемо його лише тоді, якщо отримаємо репарації від Росії або ці заморожені активи. Тому, я не хочу, щоб ми про це забували, цей кредит для нас дуже важливий.
Якщо повертатися конкретно до твого питання про вплив на український ОПК — так, він сильно підтримує. Причина, чому ми очікуємо такий великий внесок ОПК у зростання економіки, саме в тому, що фінансування цього сегмента сильно збільшиться — насамперед завдяки пакету на €90 млрд. Буде невелика переорієнтація з прямого бюджетного фінансування: частина закупівель, які фінансувалися з бюджету, частково перейде на цей кредит. Але загалом це означає, за нашими оцінками, що цього року виробництво всього сектору перевищить $20 млрд. Минулого року, за оцінками, було $12–13 млрд. Це суттєвий стрибок, який став можливим завдяки додатковому фінансуванню.
Ангеліна Завадецька: Чи можна сказати, що ОПК залишиться з нами й після війни — на рівні з агро, з металургією, як це було до повномасштабного вторгнення, — з такою ж великою часткою в українській економіці?
Олена Білан: Думаю, це залишиться великою перевагою української економіки. А от чи буде це формально велика частка — не факт. Навіть зараз, попри це зростання, ОПК займатиме у ВВП близько 4–5%, тоді як сільське господарство — 10%. Тобто навіть за дуже активного зростання сектор формально не досяг тієї частки, яку мають наші традиційно найбільші сектори. Але це не означає, що його роль вимірюється лише часткою: не було б ОПК — не було б і сільського господарства. Тому я б казала, що це сектор, який став і буде великою українською перевагою порівняно з іншими країнами, зокрема економічною.
Максим Самойлюк: Ми вже говорили про споживання: у попередні роки саме воно було одним з головних драйверів економіки — у людей були гроші, і вони їх витрачали. Зараз ти кажеш, що споживання падає, зокрема з психологічних причин, через обстріли балістикою. Водночас, за вашою оцінкою, реальні доходи населення — навіть з урахуванням інфляції — все ще зростають. Невже психологічні причини переважають навіть це зростання, і люди менше витрачають?
Олена Білан: Тут важливий момент: ми не кажемо, що споживання падає. Воно не падає — воно сповільнюється. Зростає, але не так швидко, як раніше. При цьому, за непрямими оцінками, реальні доходи населення зростають, можливо, навіть швидше — прискорюються. Чому? Бо в економіці зберігається високий темп зростання зарплат, він не сповільнюється. Ми очікували, що цього року почне сповільнюватися, — ні. Зарплати зростають приблизно на 20% на рік, і це триває вже з 2023 року, а в приватному секторі зростання навіть швидше — близько 25% на рік. Усе через те, що в економіці не вистачає робочих рук — кадровий голод, якщо простою мовою.
Але водночас ми всі бачимо, як зростають ціни. Хоча якщо порівняти початок цього року з інфляцією на початку минулого, то зараз зростання цін не таке швидке — воно теж сповільнюється. Тому реальна купівельна спроможність у більшості населення радше зростає, бо інфляція не така висока. І все ж ми бачимо сповільнення товарообігу. Це наштовхує на думку, що люди не готові витрачати всі свої доходи на споживання: задумуються, якою буде зима, чи не варто більше заощадити — можливо, щоб переїхати в інший регіон України чи тимчасово виїхати за кордон. Та й, мабуть, немає настрою ходити по магазинах після важкої ночі. Тож я не скажу, що споживання падає, — воно залишається важливим компонентом економіки, на ньому багато чого тримається. Але його динаміка погіршується.
Максим Самойлюк: Якщо люди не витрачають, а заощаджують — чи бачимо ми перетікання цих заощаджень в інвестиції? Чи це радше долари під матрац на зиму?
Олена Білан: Якогось різкого розвороту не бачимо. Скоріше це «під матрац», умовно, і на зиму. Навіть якщо покласти на депозит — максимум на три місяці, бо зима вже близько, — можливо, немає особливого сенсу: багато за три місяці все одно не заробиш. А ще ж треба оформити договір, подумати, у який банк покласти, і так далі. Гадаю, більшість тих, хто перестав споживати й вирішив більше заощаджувати, думають радше про те, щоб відкласти на зиму, ніж кудись це інвестувати.
Ангеліна Завадецька: Ще трохи поговорімо про зростання цін та інфляцію. Аналітики прогнозують у середньому інфляцію 9,6% на кінець року. Чи є ця динаміка нормальною, на ваш погляд, і які головні чинники на неї впливають? Чи можна сказати, що найбільше впливає логістика, дефіцит працівників чи зростання зарплат, — чи це все разом?
Олена Білан: Тут складне питання «нормальності». Звісно, хотілося б нижче. Політика Нацбанку спрямована на те, щоб інфляція наближалася до 5%, — так краще і для споживачів, і для економіки загалом. Але є об’єктивні фактори, що цьому перешкоджають. Навряд чи можна прямо виділити, що з цього ключове — логістика чи ціни на пальне. Те, що ми спостерігаємо, — це так званий фундаментальний тиск, який посилився. Що це таке? Фактично тиск з боку витрат підприємств.
Підприємства витрачають більше на початку року на електроенергію, постійно витрачають більше на зарплати. Потім ціна на електроенергію для комерційних споживачів знизилася, але зросли ціни на дизель, на пальне. Усе це підживлює витрати підприємств, і вони, звісно, перекладають їх у фінальні ціни для споживачів.
До того ж обстріли, логістика: певні роздрібні мережі втратили логістичні потужності й мають десь взяти кошти, щоб їх частково відновити чи перебудувати бізнес. Ці кошти не з’являться з повітря — вони візьмуть кредит, але все одно перекладуть це на кінцевих споживачів, інакше бізнес не існуватиме. Такий фундаментальний тиск — ключовий фактор, чому інфляція вища за ті 5%, які таргетує Національний банк. І Нацбанк реагує на цей тиск своєю політикою.
Максим Самойлюк: До речі, ми згадали, що офіційна ціль інфляції для Національного банку — 5%, і цей показник встановили ще до повномасштабної війни. Зараз на кінець року матимемо 9,6% за прогнозом неурядових прогнозистів — це менше, ніж психологічна відмітка в 10%, тобто до 10-ти ще не дотягуємо. На твій погляд, наскільки 10% є важливою відміткою, і чи орієнтується Нацбанк у своїй політиці більше на цю психологічну 10%, ніж на офіційні 5%?
Олена Білан: Якщо розкласти все по поличках, 5% залишається орієнтиром — усі дії Нацбанку спрямовані на те, щоб у перспективі 2–3 років ми все ж рухалися до 5%. Але на цьому шляху Нацбанк враховує дуже багато факторів, зокрема те, де зараз перебуває інфляція і наскільки вона відхилилася від цілі через об’єктивні причини. І коли вона відхиляється суттєво, особливо перевищує 10%, це вже ризикована ситуація. Чому? Бо після цього люди починають нервувати. Нацбанк навіть провів спеціальне дослідження — дивилися на запити в Google щодо цін і побачили, що коли інфляція більша за 10%, такі запити різко зростають.
Для людей це психологічно важливий рівень, після якого вони починають нервувати. А чому це важливо для Нацбанку? Бо якщо люди нервують, вони починають думати, що така інфляція надовго, — формуються так звані інфляційні очікування. А для Нацбанку це означає, що надалі буде складніше привести інфляцію до цілі: населення — це частково і бізнес, і якщо власник малого чи середнього підприємства думає, що ціни зростатимуть, він їх піднімає. Починається самопідживлюваний процес, з яким потім буває складно впоратися. Тому коли Нацбанк бачить, що інфляція наближається до 10%, для нього це сигнал реагувати активніше, різкіше — вживати більше заходів, щоб люди відчули протидію, заспокоїлися й не перекладали це у свої очікування.
Максим Самойлюк: Нещодавно НБУ підвищив облікову ставку — основний інструмент впливу регулятора на інфляцію — з 15% до 15,5%. Як ти оцінюєш це рішення? Чи воно виправдане в поточній ситуації, коли інфляція пришвидшувалася? Чи, можливо, НБУ надто обережно дивиться на інфляцію і не враховує інших кризових обставин — і краще було б не підвищувати ставку, дати бізнесу трохи більше повітря?
Олена Білан: По-перше, це підвищення незначне — 0,5 в.п. НБУ до того попереджав: якщо бачитиме негативні процеси, що інфляція й надалі рухатиметься не в тому напрямку, який вони вважають оптимальним, то підвищуватиме ставку. Не думаю, що це маленьке підвищення сильно вплинуло на ставки за банківськими кредитами чи депозитами. До того ж, окрім підвищення ставки, НБУ трохи змінив так званий операційний дизайн монетарної політики — простими словами, зробив так, щоб ставки за банківськими кредитами й депозитами не зростали пропорційно. Тому це рішення радше сигнальне: воно каже, що НБУ бачить проблему і реагуватиме на неї.
Знову ж таки, воно спрямоване на управління очікуваннями — тепер люди розуміють, що НБУ не сидить осторонь, а реагує активно і вчасно. Чесно кажучи, ми не очікували, що цього разу НБУ підніме ставку, і майже ніхто з прогнозистів, за якими ми стежимо, теж. Знаю лише один закордонний інвестиційний банк, який очікував підвищення саме в цю заплановану дату. Тож для ринку й експертів це було трохи неочікуване рішення — а отже, у певному сенсі НБУ спрацював навпаки, наперед, заздалегідь, проактивно.
Ангеліна Завадецька: Питання, заради якого нас, можливо, люди й дослухали до цього моменту. Олена посміхається — вже знає, про що я питатиму. Курс долара. Прогнозисти очікують курс на кінець 2027 року на рівні 49 гривень за долар. Я хочу запитати: наскільки реалістичні ці прогнози, чи це погано і що найбільше тисне на гривню?
Олена Білан: По курсу ситуація така. Динаміку курсу, як і в більшості світу, у нас визначає передусім Національний банк. Тому яким буде курс на кінець цього чи наступного року — залежить від Нацбанку. Звісно, у своїх діях він враховує дуже багато показників: що відбувається на валютному ринку, з резервами, з інфляцією. Це комплексний набір факторів, і на його основі Нацбанк вирішує, з якою швидкістю гривня має, наприклад, девальвувати щодо долара США, бо долар для нашої економіки залишається основною валютою. Тому, у певному сенсі, всі прогнозисти вгадують, як Нацбанк реагуватиме на ті чи інші події.
Є загальне розуміння, що Нацбанк абсолютно не зацікавлений, щоб курс став джерелом нестабільності — і так вистачає різних шоків, особливо з боку ворога. Тож різких рухів курсу точно не буде. Ми очікуємо повзуче, поступове послаблення гривні до долара — чи це буде 46 на кінець цього року, чи 47, чесно, важко сказати, залежить від Нацбанку. Так само й наступний рік: 49 — це і наш прогноз. Очікуємо поступову девальвацію, яка посилюватиметься внаслідок негативних подій на валютному ринку. Ось, наприклад, війна в Ірані: зросли ціни на нафту й на пальне, люди теж почали нервувати, скуповувати валюту — Нацбанк дозволив гривні швидше девальвувати, ситуація заспокоїлася, і курс заспокоївся. Приблизно так, гадаю, буде й найближчим часом.
Максим Самойлюк: Якщо подивитися на два графіки — як зростає курс долара і як зростають валютні інтервенції Національного банку, — побачимо, що інтервенції, особливо цього року, дуже сильно зросли, а офіційний курс так і не перетнув позначку 45. Чи не означає це, що Нацбанк знову тримається за психологічні орієнтири і радше витрачатиме ще більше резервів, щоб утримати курс, ніж обережно його девальвуватиме?
Олена Білан: Не думаю, що є психологічні відмітки, — я б точно відійшла від парадигми, що існує якийсь психологічний рівень курсу, який Нацбанк не хоче перетинати. Що ж до валютних інтервенцій — так, цього року вони справді сильно зросли. Але Нацбанк розрізняє дві причини, які на них впливають. Перша — та частина попиту на валюту, що формується, наприклад, ОПК або якимось критично важливим для економіки імпортом.
Скажімо, треба було закуповувати газ чи обладнання для ремонту пошкоджених енергетичних потужностей. Це так звана частина структурного дефіциту, яка, на думку Нацбанку, взагалі не має сприяти девальвації, — адже його резерви зростають завдяки міжнародній допомозі, тож він має ресурси, щоб цей структурний дефіцит повністю закрити. Але залишається маленька, неструктурна частинка. Що це? Наприклад, населення купує валюту, яка по-хорошому не дуже й потрібна; або знизився експорт чи зріс імпорт споживчих товарів. Це не структурний дефіцит, і якщо він зростає, тоді Нацбанк дозволяє гривні активніше девальвувати.
Максим Самойлюк: Тут одразу треба згадати про золотовалютні резерви. Минулого року ми говорили приблизно про $40–50 млрд і про те, що це вже дуже велика подушка безпеки для української економіки. Зараз НБУ сам прогнозує на кінець цього, 2026-го, року майже $70 млрд золотовалютних резервів. Звідки береться таке велике зростання — насамперед європейський кредит на €90 млрд? І чи означає ця величезна сума резервів, що НБУ може досить довго й спокійно контролювати гривню за будь-яких негативних сценаріїв?
Олена Білан: Ви, по-перше, дуже правильно кажете, що зростання резервів — це результат надходжень міжнародної допомоги. І оскільки цього року її буде більше — з урахуванням оборонної частинки, яка піде на внутрішнє, локальне виробництво зброї, — то й темпи зростання резервів будуть вищими. Але треба зважати, що й важливий імпорт — ми називаємо його не критичним, а «важливим під час війни» — теж швидко зростає, і він нам потрібен у будь-якому разі: частину зброї все одно доведеться закуповувати, потрібні й компоненти для виробництва.
Тому економісти міряють резерви в місяцях імпорту. І хоча в доларах вони зростають — це добре, — але оскільки імпорт теж зростає, то в місяцях імпорту наші резерви вищі за мінімально необхідний рівень у три місяці, проте вже не зростають так швидко, як раніше. Зараз це близько 5–6 місяців імпорту, і приблизно так воно й залишатиметься.
Ангеліна Завадецька: Олено, наостанок хочу запитати пораду українцям та українському бізнесу. Ми проговорили, що чекає на економіку в найближчий рік, і перспективи не можна назвати дуже оптимістичними. Ми, звісно, адаптуємося. Що би ти порадила — економити, інвестувати, скуповувати валюту? Чи навпаки, не відкладати рішення, жити тут і зараз, витрачати, бо «завтра буде завтра»?
Олена Білан: Це складне питання — давати поради зараз дуже й дуже складно. Мені здається, кожен вирішує сам. Звісно, треба й жити, бо життя дається лише раз, — але так, щоб завтра не опинитися без коштів до існування. Зважаючи на те, що ми проговорили про курс, за девальвацію гривні точно не варто переживати. Якщо є бажання і можливість, цілком можна придивитися до інвестицій у гривні. Загалом парадигма, в якій працює Нацбанк, така, що своєю політикою він намагається підтримувати привабливість гривневих активів — щоб на них можна було заробити більше, ніж інфляція. Тому варто принаймні подумати, придивитися до таких альтернатив.
 
 
Запис Що чекає на українську економіку: ВВП, курс долара, ціни та оборонка спершу з'явиться на Громадське радіо.

Колишня заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра могла приховувати значні тіньові доходи та отримувати десятки тисяч доларів поза офіційними виплатами.
Про це прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури заявив під час засідання Вищого антикорупційного суду щодо обрання їй запобіжного заходу, повідомляє РБК-Україна.
За словами прокурора, Мудра та екснардеп Максим Микитась під час розмов обговорювали значні суми коштів, які не відображені в офіційних деклараціях. Зокрема, йшлося про майже $4 млн, які, за словами Микитася, він залишив Мудрій у межах проєкту "Укрбуд".
"Залишив їй майже 4 мільйони доларів за проектом "Укрбуд", – цитує прокурора видання.
Також, за даними обвинувачення, Мудра могла отримувати неофіційну щомісячну "надбавку" до зарплати. Спочатку йшлося про $20 тисяч на місяць, а з січня 2026 року ця сума, за словами прокурора, зросла до $30 тисяч.
Окремо під час засідання обговорювали придбання Мудрою нової квартири. За версією обвинувачення, її офіційні доходи не дозволяли пояснити таку покупку, тому фігуранти радилися, як легалізувати нерухомість або на кого її переоформити.
Крім того, Микитась та Мудра нібито обговорювали легалізацію іншого дорогого майна – автомобіля Land Rover Range Rover Sport 2023 року випуску, а також прикрас Bulgari та Van Cleef. За даними прокурора, активи могли оформлювати на близьких людей.
$250 тисяч на навчання доньки
Прокурор САП також заявив, що Микитась взяв на себе фінансування проживання та навчання доньки Мудрої у США. За його словами, йшлося про $250 тисяч на рік.
Як стверджує сторона обвинувачення, екснардеп кілька разів підтверджував відповідні зобов'язання під час розмов із донькою колишньої заступниці керівника ОП.
Фігуранти могли знищувати докази
Окрему увагу прокурор приділив заходам конспірації, яких, за його словами, вдавалися фігуранти через побоювання обшуків НАБУ.
Йдеться, зокрема, про знищення документів, видалення листування у месенджерах та спроби виявити стеження. Фігуранти також перевіряли адреси щодо можливого проведення за ними негласних слідчих дій.
З огляду на ці обставини сторона обвинувачення просить ВАКС визначити Мудрій заставу у розмірі 150 млн гривень.
Що відомо про операцію "Форест Гамп"
Операція НАБУ та САП "Форест Гамп" стосується схеми легалізації 150 млн гривень, які, за версією слідства, могли використовувати для внесення застави за ексміністра енергетики Германа Галущенка у справі "Мідас".
За даними правоохоронців, кошти проводили через рахунки підконтрольних компаній та державний банк, щоб надалі ввести їх у легальний фінансовий обіг.
У межах операції НАБУ та САП заявили про діяльність злочинної організації, до якої, за версією слідства, могла входити Ірина Мудра.
Поручителі Мудрої
Під час засідання ВАКС головний рабин Києва Йонатан Бін'ямін Маркович заявив, що готовий взяти Ірину Мудру на поруки.
Про це повідомив кореспондент 5 каналу.
За словами Марковича, вони знайомі кілька років, а Мудра неодноразово приходила до громади молитися.
Рабин запевнив суд, що у разі необхідності Мудра з'являтиметься на засідання та не підведе ані громаду, ані його, ані державу.
Ще одним поручителем готовий стати військовослужбовець Сергій Коваленко. Раніше він працював із Мудрою у банківській сфері та зазначив, що вона допомагала військовій частині, де він нині служить.
До цього Мудру звільнили з посади заступниці керівника Офісу президента. Відповідний указ з'явився на сайті ОП. Його сьогодні підписав президент.
Нагадаємо, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) у межах масштабної спецоперації проводять слідчі дії в низки високопосадовців, політиків та представників бізнесу. Крім того, як зазначають співрозмовники ZN.UA у правоохоронних органах, у межах цього кримінального провадження фігурують також посадовці Міністерства юстиції України та представники "Сенс Банку".
НАБУ повідомляє, що під час обшуків у межах операції "Форест Гамп" НАБУ та САП виявили документ, який містить план антикризової комунікації щодо діяльності Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради.
Читайте також:  Справи Єрмака та Арахамії: НАБУ проводить нові експертизи та вивчає докази – "Дзеркало тижня".
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

НБУ оновив курс валют валют на сьогодні — євро значно здорожчав, долар також додав у ціні.

Керівник підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов заявив, що інститут судової застави в Україні перетворився на елемент кримінальної економіки та спосіб уникнення відповідальності для топкорупціонерів за допомогою брудних коштів. Про це він написав, коментуючи корупційні розслідування та практику внесення мільйонних застав через підставні фірми.
За словами детектива, у резонансних провадженнях (зокрема у справі "Мідас") сотні мільйонів гривень вносяться з рахунків фіктивних компаній, за якими стоять тіньові бенефіціари. Злочинна готівка "відмивається" через безготівкові рахунки таких підприємств, а комісія за цю послугу сягає від 10% до 30% від суми застави.
Абакумов наголосив, що система фінансового моніторингу наразі не блокує легалізацію коштів сумнівного походження під час сплати судових застав.
"Фактично застава стає платою за мовчання. Видатки кримінального середовища на збереження самого себе. Сьогодні вони внесли заставу і звільнили людину, яка, за версією слідства, отримувала мільйони доларів хабарів. Завтра – допоможуть їй порушити покладені судом обов'язки, виїхати з країни та жити своє краще життя десь за кордоном. А застава стає кешбеком для держави. Саме тому правила визначення застави та процедура її внесення потребують негайних законодавчих змін", – зазначив Абакумов.
У НАБУ підкреслюють, що основою для реформи має стати законопроєкт №15388, зареєстрований у Верховній Раді. Документ передбачає запровадження обов'язкової та ретельної перевірки походження коштів компаній, які виступають заставодавцями за підозрюваних посадовців.
Нагадаємо, що НАБУ та САП викрили масштабну корупційну схему: її фігуранти незаконно легалізувати 150 млн грн через державний "Сенс Банк". Задля цього підозрювані фактично взяли під повний контроль фінансову установу. 
Читайте також: Держслужба фінмоніторингу фігурує у плівках НАБУ щодо 150 млн грн застави за Галущенка
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

До 1 вересня залишилося менше двох тижнів, а отже для батьків стартував традиційний шкільний квест — зібрати дитину й нічого не забути. Рюкзак, одяг, взуття, канцелярія, спортивний костюм і вишиванка — список чималий. Тож поки учні ще насолоджуються останніми днями літа, дорослі вже активно готуються до нового навчального року.
Журналісти Новини.LIVE пройшлися ринком 7 км і з’ясували, скільки загалом доведеться витратити на одного школяра.
Рюкзаки до школи
Без рюкзака шкільні збори точно не обходяться — і тут важливо, щоб він був не лише гарним, а й зручним для дитини. Цього року ціни на шкільні ранці майже не змінилися: ортопедичні моделі коштують близько 1700 гривень. Оскільки товар привозять із Китаю, вартість може коливатись через курс долара. Нова колекція цього сезону розійшлась досить швидко, але продавці запевняють, що пропозиції ще є.
"Асортимент з 1 по 4 клас весь ортопедичний. Вибираємо, приміряємо, кому яка спинка підходить. Якість повинна бути гарна, бо діти з 1 по 4 клас вже повинні носити рюкзачки", — пояснює продавчиня Тетяна.
Продавчиня Тетяна про рюкзаки. Фото: Новини.LIVE
При виборі рюкзака варто звертати увагу насамперед на його вагу, посадку на спині та ширину лямок. Важливо, щоб він не був завеликим для дитини, щільно прилягав до спини, а лямки можна було відрегулювати за зростом. Також варто перевірити міцність швів і застібок, якість та вологостійкість матеріалу, адже саме від цього залежить, чи зможе він прослужити дитині 3–4 роки навчання.
Рюкзаки на ринку "7 км". Фото: Новини.LIVE
Шкільний одяг
Окремо батькам доведеться витратитися і на одяг до школи. Тут вибір великий: для хлопців беруть сорочки, брюки та кардигани, для дівчат — блузки, сарафани й сукні. Але порівняно з минулим роком усе стало трохи дорожчим — продавці кажуть, що ціни в середньому зросли приблизно на 200 гривень. Базовий комплект для дівчинки — сарафан і блузка — обійдеться приблизно у 2 тисячі гривень. Хлопчика одягнути трохи дешевше: комплект із брюк та сорочки коштуватиме орієнтовно на 200 гривень менше. Проте продавці помічають, що перед початком цього навчального року покупців на ринку стало менше.
"Багато людей, я так розумію, повиїжджало. Я думаю, що і війна теж на це вплинула. Покупців стало трохи менше, але сподіваємося, що все буде добре", — ділиться продавчиня Олена.
Продавчиня Олена про шкільний одяг. Фото: Новини.LIVE
Вартість шкільної форми
сорочки для хлопчиків — 600-800 грн;
брюки для хлопчиків — 1000-1400 грн;
блузки для дівчаток — від 600 грн;
сарафани та сукні — від 1000 грн;
Шкільна форма на ринку "7 км". Фото: Новини.LIVE
Вартість канцелярії
Ще одна обов’язкова частина шкільних зборів — канцтовари, і тут список довший, ніж здається. Зошити, ручки, олівці, пенал, лінійки, ножиці, обкладинки, атласи та контурні карти — усе залежить від класу й вимог конкретної школи. Продавці кажуть, що цього року канцтовари подорожчали приблизно на 30%, тому батьки частіше шукають бюджетніші варіанти й обирають лише те, що справді потрібно. Для першокласників окремо радять звертати увагу на ручки з гумовою вставкою, щоб пальці не ковзали, а також на безпечні ножиці із затупленими кінцями. Водночас навіть базовий набір можна зібрати на різний бюджет
"Якщо, дивіться, на перший клас, то виходить приблизно 1000-1200 гривень. Все залежить від того, що батьки підбирають. Бо в школі може бути вимога, якщо немає умов, то вибирають більш бюджетно. Це може коштувати і 800 гривень", — каже продавчиня Інна.
Продавчиня Інна про канцелярію. Фото: Новини.LIVE
Ціни на канцелярію
Пенали — від 100 грн
Пенал на два відділення — 375 грн
Зошити "Школярик" — 10 грн
Зошити "Перше вересня" — 8 грн
Фонові зошити — 7 грн
Кольорові олівці, 6 кольорів — 40 грн
Кольорові олівці, 12 кольорів — 95 грн
Ручка "10 км" — 45 грн
Бюджетні ручки — від 5 до 25 грн
Атлас для 7 класу — 260 грн
Контурна карта — 90 грн
Щоденники Kite — від 150 грн
Щоденник без малюнку — 30 грн
Канцелярія на ринку "7 км". Фото: Новини.LIVE
Вартість взуття
З новою одежею зазвичай купують і нове взуття. Якщо раніше найчастіше шукали класичні туфлі, то зараз вибір став значно ширшим. Молодшим школярам батьки частіше обирають стримані моделі, а підлітки віддають перевагу кедам, кросівкам і лоферам, які можна поєднувати і зі шкільним, і з повсякденним одягом. Продавці кажуть, що особливо популярне універсальне взуття, яке дитина зможе носити не лише на уроки.
"Змінилися ціни, звичайно, дуже змінилися. У нас, по-перше, оренду сильно підняли, також налоги піднялися. І, ну, все росте", — розповідає продавчиня Олена.
Продавчиня Олена про взуття. Фото: Новини.LIVE
Ціни на взуття
Взуття — від 1300 грн
Турецьке взуття з натуральної шкіри — 2600 грн
Легкі кеди/кросівки — 1000–1100 грн
Моделі з минулого сезону зі знижкою — від 800 грн
Преміальні моделі — до 2000–2600 грн
Взуття на ринку "7 км". Фото: Новини.LIVE
Спортивний одяг
Для уроків фізкультури батьки також шукають окремий комплект. Найчастіше обирають костюми, які підійдуть не лише для уроків фізкультури, а й на щодень. У продажу є моделі для хлопців і дівчат різного віку, а вартість залежить від виробника та розміру. У середньому спортивний костюм зараз коштує від 1,5 до 2,5 тисяч гривень. 
"Я дуже розумію батьків, які вдягають не одну дитину, а кількох. Стало дорого перевозити товар, також є проблеми з логістикою і тому ціна змінилась. Не можу сказати на скільки відсотків, але це відчувається", — коментує продавчиня Міла.
Продавчиня Міла про спортивний одяг. Фото: Новини.LIVE
Спортивні костюми на ринку "7 км". Фото: Новини.LIVE
Вартість вишиванок
Ну, і річ без якої не може відбутись жодне свято — вишиванка. Сучасні, класичні, з різними орнаментами та кольорами — вибір сьогодні є як для хлопчиків, так і для дівчаток. Вартість залежить насамперед від тканини, способу оздоблення та складності роботи, тож підібрати варіант можна під різний бюджет.
"Ціни не змінюєм. Зараз мало дуже покупців, тому ціни в нас стабільні. Перед 1 вересня трошки беруть, але всі хочуть дешевше", — говорить продавчиня Катерина.
Продавчиня Катерина про вишиванки. Фото: Новини.LIVE
Ціни на вишиванки
Вишиванки — від 400 грн
Вишиванки ручної роботи  — 750 грн
Вишиванки нашивочки — від 350 грн
Набір зі спідничкою та вишиванкою — 450 грн
Вишиванки на ринку "7 км". Фото: Новини.LIVE
Кошик школяра
Якщо скласти все докупи, то сума виходить доволі відчутною. Рюкзак, одяг, канцелярія, взуття, спортивний костюм і вишиванка потягнуть приблизно на 7700 гривень. І це ще без додаткових покупок та з найдешевшими варіантами. Тож якщо обирати за якістю, сума дуже легко переходить за 10 тисяч гривень на одну дитину.
Покупці купують канцелярію на ринку. Фото: Новини.LIVE
Тож головна порада перед 1 вересня — написати список потрібного і розставити пріорітети. Так буде легше нічого не забути, спокійно порівняти різні варіанти та обрати те, що справді підійде дитині. А головне — не відкладати все на останній момент, бо перед самим стартом навчання вибір уже менший, а метушні — значно більше.
Також Новини.LIVE повідомляли, що у 2026 році на муніципальні виплати працівникам освітньої галузі в Одесі передбачили понад 165 мільйонів гривень. Окремі педагоги можуть отримувати місцеві надбавки, а з 1 вересня зарплати освітян в Україні мають зрости ще на 20%.
Раніше Новини.LIVE дізналися, скільки одесити витрачають на підготовку дітей до школи у 2026 році. За словами батьків, витрати на одну дитину можуть перевищувати 5 тисяч гривень, а якщо школярів у родині двоє — сума сягає близько 12 тисяч.

В Україні другий тиждень поспіль дешевшає картопля.
Основною причиною такої тенденції стали масові збиральні роботи в основних регіонах виробництва та, як наслідок, збільшення поставок картоплі на ринок, пише EastFruit. На даний момент ціни на картоплю в Україні вже в середньому на 37% нижчі, ніж за аналогічний період минулого року.
"Станом на сьогодні картоплю з українських господарств пропонують до продажу по 6-12 грн/кг ($0,13-0,29/кг), що в середньому на 14% дешевше, ніж наприкінці минулого робочого тижня", - зазначають аналітики.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Долар, євро, злотий: Нацбанк оновив курс валют на 20 серпня
Основною причиною зниження цін на картоплю є так званий сезонний фактор, коли обсяги пропозиції цієї продукції на ринку щодня збільшуються. Водночас попит у цьому сегменті характеризують як нижчий за середній, що також чинить тиск на ціни на картоплю.
Учасники ринку налаштовані доволі песимістично.
"Враховуючи досить великі обсяги виробництва картоплі в країні, розраховувати на зростання цін найближчим часом не доводиться", - сказано в повідомленні.
У липні 2026 року річна інфляція в Україні прискорилася до 7,7% - проти 7,2% місяцем раніше.
Яйця подешевшали на 6%, водопостачання подорожчало майже на третину. Про це вказано в даних Державної служби статистики.
Базова інфляція, яка не враховує різких короткострокових коливань цін на окремі товари й послуги, у липні становила 8,1% у річному вимірі та 0,3% - у місячному.

Сьогодні долар та євро показали зниження на міжбанку. На Фокусі — свіжі котирування та курс НБУ.

Ангеліна Завадецька: Вітаю. Ви слухаєте або дивитеся подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.
Максим Самойлюк: А я Максим Самойлюк, старший економіст ЦЕС. І з нами сьогодні Яніна Любива, керівниця експертної групи розвитку сфери відкритих даних Міністерства цифрової трансформації України. Яніно, привіт.
Яніна Любива: Привіт, колеги.
Ангеліна Завадецька: Ми сьогодні будемо говорити про відкриті дані, і мені хочеться почати з головного питання, після якого стане зрозуміло, про що ми говоритимемо: що таке відкриті дані і як я — якщо я не аналітик, не програміст, не журналіст-розслідувач — щодня з ними стикаюся?
Яніна Любива: Уявіть собі, ми з вами люди, ми щодня їмо, лікуємося, платимо гроші, а держава бере безпосередню участь у нашому житті — вона регулює всі процеси, а іноді ще й більше: з’являються бізнеси, які теж щось роблять. І в процесі того, як держава це все регулює, вона створює великі масиви інформації.
І навіщо державі тримати це все в себе, бути монополістом, щоб воно просто лежало мертвим вантажем? Тому є таке явище, яке називається відкриті дані: держава має публікувати всю інформацію, яку збирає, окрім інформації з обмеженим доступом, і викладати її у спеціальних машиночитаних форматах — таких, які можна автоматично обробити комп’ютером без участі людини. Є просто публічна інформація — те, що держава теж збирає й публікує, але просто на вебсайті: новина, текст. Подивився — «красива картинка, дякую» — і все.
А є публічна інформація у формі відкритих даних, у спеціальних форматах, які можна швидко поєднувати між собою, знаходити інформацію про одну юрособу, наприклад, у різних реєстрах — податкової, Мін’юсту. І ти взяв, зробив продукт на основі відкритих даних, бо закон прямо каже, що навіть у комерційних цілях їх можна використовувати, — і твоїм продуктом користуються мільйони. А ми з вами як громадяни, по-перше, теж маємо можливість створити свій продукт, було б бажання, або провести аналітику чи журналістське розслідування, бо це державні достовірні дані; по-друге, ми — повсякденні користувачі сервісів, уже створених на основі відкритих даних. І здебільшого середньостатистичний українець є саме користувачем уже опрацьованих продуктів, створених на основі відкритих даних.
Ангеліна Завадецька: Що це за продукти? 
Яніна Любива: На сьогодні в нас налічується майже 130 сервісів на основі відкритих даних. Просто ми часто не замислюємося, наскільки тісно відкриті дані нас оточують і просякають усе наше життя. Думаю, ви чули і користувалися сервісом EasyWay — відстеження руху громадського транспорту в режимі реального часу. Автобус їде — а звідки воно береться? Фактично Київ публікує цю інформацію у відповідних форматах, і розробники можуть її взяти й зробити зручний застосунок. Там, де міська, сільська чи селищна рада надає ці дані в гарних форматах, у розробника є можливість зробити застосунок, зручний для мешканців міста, для тисяч людей. Або, думаю, чули YouControl, Opendatabot.
Це для фізосіб — перевірити надійність, наприклад, нового знайомого: чи немає раптом у людини адміністративного чи кримінального провадження. Так само у процесі працевлаштування — швидко можна перевірити, чи все гаразд. І тим паче це перевірка юридичних осіб: банки використовують це регулярно, державні органи використовують, бізнеси перевіряють потенційних контрагентів. Є ще Clarity Project та інші продукти.
Максим Самойлюк: Усі ці десятки сервісів і продуктів — це державні продукти чи приватні, які роблять на основі державних відкритих даних?
Яніна Любива: Це здебільшого не державні продукти. Держава робить сировину, видає її, а на її основі бізнеси й громадські ініціативи мають змогу робити все, що заманеться. І це на сьогодні в Україні під час повномасштабної війни понад 120 сервісів.
Максим Самойлюк: У нас подкаст називається «Що з економікою?», і ми завжди любимо прив’язувати теми до економічних тенденцій. І маємо такі цікаві дані: обсяг ринку відкритих даних в Україні становить майже 27 млрд. грн, або 0,2% ВВП. Це результати дослідження, яке провели наші колеги з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій у грудні минулого року. 27 млрд гривень — це багато чи мало?
Яніна Любива: Ну, це приємно звучить, принаймні коли чуєш таку суму. Дивіться, тут треба трохи розібратися, звідки ця сума береться і що взагалі складає цей ринок відкритих даних. Є компанії — оці умовні 120 , які ми проговорювали, — це ядро ринку. Це компанії, для яких публічна державна інформація, зокрема відкриті дані, є основою бізнес-моделі. Немає відкритих даних — усе погано. Хоча зараз тенденція йде більше до Data Governance, коли відкриті дані вже важко відокремити від інших способів отримання публічної інформації. Це той пул компаній, які без «публічки» далі поїдуть дуже важко: коли почалася повномасштабна війна і публічна інформація стала недоступною, низка сервісів, на жаль, припинила існування. Без відкритих даних не можна.
При цьому є загальний ринок, бо відкриті дані так чи інакше використовують як допоміжний функціонал, навіть якщо це не основне завдання бізнесу. Ядро ринку дає економічного ефекту на ₴2 млрд — це доходи компаній, які функціонують буквально на основі відкритих даних. Вони складають десь 2,05% ВВП. Як для 128 компаній, це дуже непоганий показник.
Якщо говорити про загальний ринок відкритих даних, то там сума вже сягає майже ₴27 млрд. Тут, звісно, є поправки, бо не всі компанії були опитані, є різні метрики, але в межах нашої методології — тих компаній, які ми брали в розрахунок. Інститут проводив це на наш запит, бенефіціаром дослідження є Мінцифра.
Для загального ринку ця сума вираховувалася через ціну — скільки компаніям довелося б сплатити за доступ до інформації, якби вона була невідкрита. Береться кількість годин: відповідь на запит за законом — до 5 робочих днів. А якщо інформація складна, орган скаже «подовжую до 20 днів» — і чекай. Ось цей усереднений показник у 5 робочих днів, плюс — за відкритими даними Держстату — вартість оплати праці людини за годину. І таким чином загальною методикою вирахували ці 27 млрд гривень.
Якщо порівняти з ринком ЄС, то в нас дуже солідно. У доларах наша частка — це десь $500 млн, тоді як ринок ЄС — близько €300 млрд. І це ж 27 держав — членів ЄС, якщо не помиляюся, зараз 27. Тому маємо непогані результати, попри те що розвиваємо сферу під час великої війни.
Максим Самойлюк: Виходить, якщо я правильно зрозумів, ці ₴27 млрд — це, грубо кажучи, собівартість цих відкритих даних для компаній. Але якщо додати сюди цінність, яку вони приносять, — наприклад, коли ти можеш подивитися в EasyWay, де їде твій тролейбус, і прийти вчасно, а не чекати 15 хвилин, — то цифра кратно більша.
Яніна Любива: Так. Якщо уявити банк чи бізнес, який перевикористовує сервіс на основі відкритих даних, він теж сильно зменшує собі затрати часу й роботи окремих фахівців. Тож можна кратно уявляти, наскільки цей ринок можна збільшувати.
Ангеліна Завадецька: А чи є інформація, які набори даних приносять найбільшу економічну цінність?
Яніна Любива: Це базові набори. Перший, що спадає на думку, — ЄДР, Єдиний державний реєстр. Він базовий і за законом про публічні електронні реєстри визначається як базовий. Якщо хочеш щось зробити про юросіб чи фізичних осіб-підприємців, без ЄДР не поїдеш.
У нас була цікава історія відновлення доступу до нього у формі відкритих даних. Після початку повномасштабної війни доступ до нього як до опендата був обмежений. Але із січня цього року ми спільно з Мін’юстом і ДП «НАІС» спромоглися відновити доступ — частково обмежений за деякими полями (без КВЕДів, конкретних адрес і контактної інформації), але відновити доступ до ЄДР у формі відкритих даних. І тепер будь-хто, хто хоче створювати продукти про юросіб або відновити цю діяльність, має таку можливість на безоплатній основі: колеги щодня-щотижня оновлюють дані на data.gov.ua. Тож про юросіб можна отримати повний зріз у XML-форматі, зробити продукт — узагалі жодних питань.
Далі — набори, наприклад, податкової служби. Але зараз, у зв’язку з повномасштабною війною, низка таких наборів недоступна; ми з колегами працюємо над тим, щоб безпечно відновити до них доступ. Ще з цікавого: ми опублікували не так давно набір про фізичну безбар’єрність в Україні — з Мінрозвитку і ЛУН теж допомогли колегам. Це величезний масив даних про фізичну безбар’єрність по всій країні. У JSON-форматі можна робити мапи з фактичним відображенням: як людині дістатися до конкретного ЦНАПу, щоб вона була базово готова до пригоди, яка може на неї очікувати. І ми постійно відкриваємо щось нове.
Кілька наборів Офісу Генпрокурора відкрили нещодавно — про домашнє насильство, про загальну статистику злочинів, яку веде Офіс. У нас є продукти, які роблять зріз саме по правопорядку в Україні, — і це теж цінні набори. По Держпродспоживслужбі відкриваємо набори, зокрема про ветеринарію: у багатьох є тваринки, це завжди цікаво. Тому важливо не просто відкривати, а ще й комунікувати, щоб люди знали, які дані є. Завдяки цьому створюються класні сервіси, які потім спрощують нам багато процесів у повсякденному житті.
Максим Самойлюк: Більше половини опитаних у дослідженні, про яке ми вже згадували, назвали головною проблемою те, що в Україні закриті потрібні реєстри. Ми вже згадали про Єдиний державний реєстр, який спочатку майже до 2023 року був узагалі закритий, а потім не був доступний у форматі відкритих даних. Розкажіть про це, будь ласка, дуже цікаво. І чи є в нас інші реєстри, які закриті радше за інерцією, і чи можемо ми очікувати на швидке відкриття? І взагалі, що закрито з того, що було відкрито до повномасштабки?
Яніна Любива: Значить, ЄДР. Його надає розпорядник у три різні способи. Перший підходить для більшості, для середньостатистичного користувача: заходиш на сайт Мін’юсту й за один запит отримуєш витяг про одну юрособу або ФОП. Зараз, після початку повномасштабки, туди ще прикрутили КЕП для ідентифікації користувача — щоб було зрозуміло, якщо що, постфактум, хто це був. Це кваліфікований електронний підпис. Тож якщо тобі треба точково щось перевірити, ти йдеш на відповідний портал Мін’юсту.
Другий спосіб — це відкриті дані: за один запит весь ЄДР у машиночитаному форматі — агрегуй, поєднуй, порівнюй, роби що хочеш. Третій спосіб — надання на основі двосторонніх договорів на платній основі, яке укладає ДП «НАІС» з верифікованими користувачами. Це здебільшого бізнеси й банки, які отримують доступ до ЄДР фактично в режимі реального часу через інтерфейс прикладного програмування, API. Такий формат передбачає платність, щоб можна було підтримувати життєдіяльність реєстру: хочеш дані в режимі реального часу — це відбувається на двосторонній контрактній основі.
Тому якийсь час саме до відкритих даних нам було найважче відновити доступ — довелося зробити багато різних вправ. Але в результаті ми його теж змогли відкрити, і тепер ним можна користуватися не тільки за наявності прямого контракту. Не з такою частотою й динамікою оновлення, але все одно раз на тиждень — це достатньо швидкий період оновлення для такої великої й живої сутності, як ЄДР, яка щодня наповнюється новими даними.
Друге болюче місце — Державна податкова служба. До початку повномасштабної війни ДПС була флагманом у сфері відкритих даних, дуже добре — за повнотою, частотою, якістю публікацій. Але зараз через ризики воєнного стану низка наборів недоступна, і це набори, до яких є високий суспільний запит бізнесу: дані про податковий борг, про єдиний податок, про екологічний податок, зокрема про ліцензії на виробництво алкоголю, тютюну, палива. З ДПС у нас тривала історія, але думаю, що в результаті ми теж зможемо збалансовано відновити доступ. З митницею також є нюанси з наборами про експортно-імпортні декларації, але теж спілкуємося з колегами в надії знайти правильну конфігурацію.
А з того, що ніяк не відкриється первинно після початку повномасштабного вторгнення, — це реєстр пошкодженого і знищеного майна. Він, що логічно, не існував до 24 лютого 2022 року, але за законом уже з грудня 2023-го мав бути доступним у формі відкритих даних. Знову ж таки, через безпекові ризики й різні нюанси поки що… Там було Мінінфраструктури, Мінрозвитку, зараз незрозуміло — Мінрозвитку, Мінрегіон, Мінінфраструктури, колеги знову помінялися, але ми зараз підхопимо естафету і все ж таки дотиснемо: хоча б поетапно збільшувати обсяги інформації — спочатку зробити доступним трохи менший костяк, потім потроху збільшувати.
Я не можу сказати, що це закриті за інерцією дані. Вони закриті свідомо і майже від самого початку. Але є проблема: деякі розпорядники закривають щось прямо зараз, можливо, поки ми з вами розмовляємо. І наша задача — постійно відслідковувати, бо іноді роблять дуже неприємні для користувачів речі. Зараз, зокрема, з набору про транспортні засоби прибрали номери транспортних засобів. І який сенс у наборі про транспортні засоби без номерів?
Максим Самойлюк: Чи діє в нас такий принцип, що дані відкриті за замовчуванням, а будь-яке закриття треба дуже добре обґрунтувати? Чи все-таки зараз можна закрити, бо війна? Це філософське питання.
Яніна Любива: Це філософське питання. Взагалі треба розуміти, що відкриті дані в Україні сформувалися після початку і завершення Революції Гідності — як реакція суспільства, як запит на прозорість. Після того як Межигір’я відкрилося, люди були трохи вражені. Запит на відкриття даних був і раніше, просто на той момент він остаточно сформувався й дозволив зробити відкриті дані сферою державної політики. І українська парадигма в частині розвитку публічної інформації, відкритих даних на 180 градусів протилежна тому, що було в Радянському Союзі, коли все було закрито, а влада вирішувала, що відкрити, а що ні — правдиво чи неправдиво.
Зараз у нас за презумпцією, за законом, усе має бути відкрито, і на державу покладається тягар доведення, що є підстави обмежити щось у доступі. І це прямо передбачає головний закон — про доступ до публічної інформації, який, як не парадоксально, був підписаний за каденції Віктора Федоровича Януковича. Відкриті дані теж у 2015 році потрапили саме в цей закон. Закон прямо каже, що є вичерпний перелік випадків, коли можна обмежити доступ до публічної інформації. І навіть попри те, що діє указ президента про введення воєнного стану, який каже, що можуть вводитися обмеження, зокрема до статті 34 Конституції України — а ця стаття якраз про право на збір, поширення, оприлюднення інформації, — у цій самій статті є застереження, що обмеження має бути зроблене за законом. Тобто якщо законом обмеження не передбачено, немає юридичних підстав обмежувати доступ до якоїсь інформації.
Ти маєш провести так званий трискладовий тест — відповісти на три питання, які приводять до обґрунтованої позиції, чи є в тебе підстави обмежити, бо шкода переважає, чи, навпаки, суспільний інтерес переважає шкоду, і ти все одно маєш це публікувати. Це насправді дуже тяжкий, довгий процес. Але по факту ми бачимо тенденцію, коли на рівні підзаконних нормативно-правових актів ухвалюють рішення про обмеження доступу. Тому, коли ми проводимо цифрову експертизу або переглядаємо законопроєкти, зареєстровані на сайті Верховної Ради, і бачимо якісь такі тригери, ми завжди намагаємося реагувати, щоб бодай на рівні нормативки, якщо щось пропонується до закриття, це відбувалося збалансовано. А буває, що й без нормативки.
Ангеліна Завадецька: Війна породила величезний новий масив даних. Це і повітряні тривоги, і кількість атак, і руйнування, пошкодження майна, про яке ти вже згадувала. Чи повинна держава системно публікувати такі дані?
Яніна Любива: Так, тут іншої відповіді бути не може. Знову ж таки, є ідеальний світ, а є реальність, у якій ми живемо. Ми будемо переводити ці фрагментарні відкриті дані, персональні дані, публічну інформацію під парасольку Data Governance — управління даними. Бо поки ти не збираєш і не ведеш дані правильно, тобі потім важко публікувати їх як відкриті дані. А навіщо мучитися, якщо можна одразу вести правильно? Тобі й самому буде легше перевикористати це для своїх потреб, бо і політики мають ухвалюватися на основі відкритих даних, і ефективні державницькі рішення теж мають ухвалюватися на основі даних, а потім треба відстежувати ефекти від ухвалених рішень.
Тому коли весь пул даних вестимуть правильно, то й у публікації не буде проблем — залишиться тільки питання, що можна, а що не можна виводити в публічний доступ. Зараз, на жаль, маємо проблему підпорядкованості: десь ОМС, десь обласні військові адміністрації, десь центральні органи виконавчої влади — і це іноді поламані інформаційні потоки. Наприклад, по повітряних тривогах десь це ОДА, десь ДСНС, і важко все це зіставити в один датасет. Разом з тим РПЗМ — реєстр пошкодженого і знищеного майна — це шикарний реєстр, шикарна викладка даних, його треба тільки опублікувати; тут радше політичне питання. Тож даних, які виникли й продовжують генеруватися у зв’язку з війною, багато, але є потенціал їх покращити і почати видавати, щоб люди теж могли самостійно користуватися ними для своїх потреб.
Максим Самойлюк: Україна посіла четверте місце серед 36 країн у рейтингу Open Data Maturity 2025 з результатом 97,1%. Це звучить майже ідеально, але питання, що саме цей рейтинг вимірює і чи він відповідає реальному досвіду? Одне діло — рейтинг, а інше — коли людина намагається знайти державні дані.
Яніна Любива: 97,1 — це добре. Дуже добре, насправді. Але ми мітимося в 100, звісно. Рейтинг вимірює чотири площини: політика, портал, якість даних і вплив даних. За політикою і впливом ми набираємо максимум доступних відсотків, бо наш закон про доступ не змінився від початку повномасштабної війни. У нас діє довоєнний закон, який забезпечує доступ до публічної інформації, і це дуже сильно: закон настільки якісний, що в останні роки він у топ-20 найкращих нормативно-правових актів світу, які забезпечують доступ людини до державної інформації.
Тому за політикою, зокрема вже за нормуванням у сфері відкритих даних, у нас найвищий показник. Але ми на шляху до євроінтеграції, і нам потрібно імплементувати сім дата-актів, які діють у ЄС. Ми зараз активно над цим працюємо, бо скоро можемо почати втрачати бали, коли нас оцінюватимуть тими самими запитаннями, які застосовують до членів ЄС. За впливом — оці десь 128 сервісів на основі відкритих даних, і це тільки ядро ринку, про суму ми говорили. Плюс у нас сервіси в медичній сфері, в екології, транспорт, будівництво, юридичні, бізнес. За впливом ми теж добираємо гарні бали, до того ж постійно проводимо челенджі, хакатони, інкубаційні програми, шукаємо донорську підтримку, щоб стимулювати розвиток сервісів на основі відкритих даних, бо не завжди, особливо у воєнний час, у бізнесу є змога починати або продовжувати розвиток, якщо основою його бізнес-моделі є відкриті дані.
Втрачаємо бали за портал і якість даних — власне те, про що ти запитав. За порталом ми зараз почали велику модернізацію: фактично дамо поточному порталу піти на спочинок і замінимо його новим, який відповідає сучасним вимогам, швидко діє, з нормальним SLA, архітектурою, без таких збоїв, які зараз можуть спостерігати користувачі. Він матиме частково вдосконалений функціонал, який спрощуватиме розпорядникам завантаження даних, а користувачам полегшить пошук; ми намагаємося врахувати зворотний зв’язок усіх користувачів при переписуванні. Модернізацію передбачено по червень 2027 року — це крапка в процесі, але потім, звісно, будуть нові ітерації, новий функціонал, «рюшики». Сподіваюся, що запустимо його раніше — можливо, десь у другому кварталі 2027-го.
За якістю даних теж є нюанси. Уявіть собі: прийти у 2015 році в якусь селищну раду і сказати «опублікуйте мені, будь ласка, JSON» — це й зараз подекуди проблема, а тоді було абсолютно нереалістично. Тому сфера розвивалася ітераційно; зараз у нас дуже високі стандарти й вимоги до розпорядників за якістю. Набори на порталі автомодеруються, ми пропускаємо тільки такі вершки, дуже гарної якості. Але є історичний бекграунд, і на порталі зараз можна знайти дуже різношерсті набори старих ітерацій. Ми підвищуємо вимоги до того, що публікується нового, і розробляємо план, як підвищити якість уже опублікованого, але так, щоб не забрати в людей доступ, бо вони вже прилаштувалися користуватися деякими важливими наборами в тому стані, в якому їх опубліковано. Тож за порталом і якістю ми поки що не дотягуємо.
Ангеліна Завадецька: Інші дослідження проводила Transparency International Україна — вони оцінювали відкриті дані в містах. У них середній рівень виконання індикаторів становить 23% зі 100%. Чому на національному рівні ми в топових місцях, а на рівні конкретної громади є проблеми і люди з ними стикаються?
Яніна Любива: Ну, по-перше, у кожного дослідження своя методологія оцінювання. У когось є питання до того, як оцінюється європейський maturity, у когось — до методик інших досліджень. Загалом по містах нам є куди рухатися до 100%, і я сподіваюся, що результати дослідження колег з Transparency International стануть стимулом для міст розвиватися далі.
Але загалом ситуація така: у нас 24 області й майже півтори тисячі територіальних громад. Прослідкувати на рівні центрального органу виконавчої влади за кожною територіальною громадою буває непросто. Особливо враховуючи контекст повномасштабної війни, ми постійно проводимо навчання, даємо методичні рекомендації. Люди постійно змінюються, постійна ротація: тільки одних навчив — поїхала людина, яка відповідала за публікацію. Воєнний стан, люди змушені передислоковуватися. Нова людина — все по новій. Тому, коли ми працюємо з розпорядниками, ми кажемо, щоб усі пройшли навчання, щоб була внутрішня нормативно-правова база й інституційна пам’ять: щоб було чітко прописано, що якщо ви працюєте з відкритими даними, то це відбувається так, так і так, — і щоб не було, що людина випала, і всі процеси встали. Тому ми дуже системно до цього підходимо.
Зараз, зокрема, працюємо над продуктом, інструментом для ведення, збору й оприлюднення місцевих даних. Знову ж таки, ось те, що я казала: ведіть одразу нормально — і всім буде добре. І ви зможете це використовувати, і вам не треба буде мучитися, перетворюючи це на відкриті дані, щоб опублікувати. Вам залишиться зробити тільки останній крок — опублікувати, бо воно у вас і так уже буде. Тож ми хочемо спростити завдання територіальним громадам загалом і незабаром хочемо віддати такий інструмент у пілот на тестову громаду, бо нам стовідсотково є куди зростати.
Ми зі свого боку постійно покращуємося, і я точно знаю, що міста, які були оцінені в межах цього дослідження, — той самий Київ, який посів перше місце, — роблять просто феноменальну роботу на постійній основі, системно впроваджують, зробили красивий новий портал відкритих даних міста Києва, публікують суперські нові дані. Тому мені навіть трохи образливо за колег, що в них вийшов такий показник, бо вони задають класну планку. Різні методології, різні дослідження, але ми працюємо.
Максим Самойлюк: Ми вже трохи згадали про євроінтеграцію. У червні Мінцифри винесло на публічне обговорення євроінтеграційний законопроєкт про зміни до закону про доступ до публічної інформації. Мета — узгодити норми з європейськими. Водночас є критика, яка полягає в тому — якщо я її правильно зрозумів, — що зараз у нас ширші переваги, ніж у Європі, а щоб євроінтегруватися, ми хочемо їх звузити, але формально привести у відповідність з європейськими стандартами. Розкажи, будь ласка, чи ця критика правильна і який зараз статус цього законопроєкту?
Яніна Любива: Питання дуже актуальне. І це дуже добре, що навколо законопроєкту і взагалі процесу євроінтеграції зосереджено стільки експертів, — це означає, що наш процес імплементації актів у сфері даних справді має бути успішним. Ситуація така: нам потрібно імплементувати директиву про публічну інформацію, інформацію державного сектору і відкриті дані. Вона вже великою мірою імплементована, але нам треба досягти 100% — це наше зобов’язання перед Єврокомісією. Те, що ми випустили, — це первинна ітерація, яку ми одразу всім показали.
Щоб її було прийнято, вона має пройти три етапи погодження в межах кабмінівських процедур, і, скоріше за все, буде вдвічі більше — із перезасиланнями: перший етап, ще раз перший, другий, третій, ще раз третій, урядовий комітет, громадське обговорення. І це все тільки перший крок. Ми якраз тому й відправили це на громадське обговорення — щоб одразу зібрати пропозиції, зробити правильно і потім доопрацьовувати з органами. Далі від прем’єр-міністра це йде до Верховної Ради як суб’єкта законодавчої ініціативи, реєструється в Раді, читання, комітети — і тільки потім, дай Боже, на підпис президента. Тож ми лише на початку. І це супер, що ми отримали багато пропозицій.
Позаминулого тижня Секретаріат Уповноваженого проводив круглий стіл, присвячений, зокрема, питанню імплементації законодавства у сфері даних у цьому законопроєкті. Чекаємо від експертного середовища ще предметних рекомендацій за результатами круглого столу. Зараз усе це агрегуємо, опрацьовуємо і будемо викладати в редакції законопроєкту.
Разом з тим, у тій редакції, в якій ми його випустили, навпаки йдеться про те, що оприлюднювати треба буквально все. Просто немає конкретного мінімального переліку, на який зараз орієнтується Секретаріат Уповноваженого: якщо орган не публікує оці умовні 15 пунктів, то в омбудсмена є чек-лист, за яким видно, що орган не дотримується вимог. Ми ж запропонували це прибрати і прописати таку більш агресивну норму — що публікувати треба буквально все.
Ми розширили текстом законопроєкту коло того, щодо чого окремі суб’єкти є розпорядниками інформації, бо зараз там ідеться, наприклад, тільки про результати ведення фінансової діяльності. А ми сказали: ні, ви є розпорядником усієї цієї інформації. Це насправді була неочікувана реакція під час громадського обговорення: ми, навпаки, хвилювалися, що органи прийдуть і скажуть «як ви уявляєте, що я публікуватиму все? Я ж просто не встигну». А вийшла зворотна ситуація, і, чесно, ми трохи такого не очікували, тому тут точно не було ідеї якось обмежити право на доступ до інформації.
Наша діяльність точно не про це — ми, навпаки, вигризаємо «публічку» попри багато перепон. Ми проговорили з основними стейкхолдерами, зібрали пропозиції, як завжди відкриті до співпраці, будемо опрацьовувати пропозиції і покращувати законопроєкт. У нас точно немає задачі забезпечити євроінтеграцію за рахунок погіршення законодавства України. Це точно не наша мета.
Максим Самойлюк: Зафіксували. Ми вже згадували, що відкриті дані мають бути машиночитними. А чи є наші відкриті дані сьогодні читабельними для штучного інтелекту — наскільки вони готові до того, щоб їх не тільки люди обробляли за допомогою якихось інструментів, а й штучний інтелект збирав, Claude, інші сервіси, і використовували ті масиви даних, які в нас є?
Яніна Любива: Скажу, що так. Ба більше, у нас є команда, яка відповідає за штучний інтелект, і колеги працюють над великою мовною моделлю українською. Для цього спочатку треба зібрати корпус української мови, і одним із джерел, які колеги використали, став увесь портал відкритих даних Data.gov.ua, а ще секторальні портали відкритих даних — у Верховної Ради є свій портал відкритих даних. Тож воно вже певною мірою пішло в роботу під ШІ. Плюс ми зараз маємо окремий стрім із командою зі штучного інтелекту: з Держархівслужбою працюємо над тим, щоб почати оприлюднювати архівні дані, що теж мало б бути дуже гарною сировиною для тренування моделей штучного інтелекту.
Але тут багато юридичних нюансів, бо архіви — це не публічна інформація, і вони мають два різні кола нормативного регулювання: є закон про архівну справу, є про доступ до публічної інформації, і їх треба подружити. Тому це навіть не просто про те, щоб оцифрувати й опублікувати величезні масиви, перевести у зручний формат, — тут ще треба прибрати юридичні перешкоди на цьому шляху. У нас є окремий фокус на тому, щоб опублікувати більше даних, які саме таргетовано публікуватимуться під ШІ.
Плюс ми думаємо ще прикрутити до порталу МСП. Воно зараз на самому початку, на дослідницькій стадії. Фактично це як пошуковик, який дозволить легше шукати за ключовими словами прямо всередині масивів даних, вишуковувати якусь інформацію, одразу робити якусь аналітику і так далі. Зараз ми ще на первинній дослідній фазі, але абсолютно розуміємо, що ШІ без даних не їде, а ми якраз відповідаємо за відкриті дані — наче все співпадає. Тому зараз маємо на це великий фокус.
Ангеліна Завадецька: На останнє питання залишається буквально хвилина, але я не можу його не поставити. Я навчалася на журналістиці, і мені хотілося б, щоб у мене був такий предмет, як робота з відкритими даними, — на жаль, його не було. Чи є в Мінцифри плани додати навчання роботи з відкритими даними в шкільну програму, в університетську програму, в непрофільні спеціалізації — не в аналітику даних, не в ІТ?
Яніна Любива: А вже! Дивись, це насправді зараз радше точкові історії із закладами вищої освіти, які готові до співпраці в цьому напрямі. Ми впровадили курс із відкритих даних: у 2023 році був пілот із КНЕУ імені Вадима Гетьмана — для магістрів бізнесу в курс «Діджитал-економіка» ми впровадили саме курс роботи з відкритими даними. А у 2024-му зайшли ще у 4 ЗВО, якраз до студентів медіаспеціальностей: це були Львів, Запоріжжя і ще два заклади вищої освіти, здається. І ще Львів попросив одразу додати цей курс і для публічного адміністрування — ми інтегрували це їм у курикулум. Минулого року провели ще й воркшопи — в УКУ у Львові і в університеті Грінченка в Києві: я зібрала таку збірну з усіх охочих студентів, і ми провели дводенні воркшопи про те, як працювати з відкритими даними.
Ми стараємося заходити глибше, на системній основі, але для цього треба ще й провести ToT для викладачів, щоб у них це було затверджено внутрішніми порядками, положеннями. І стараємося робити більш ситуативні штуки, заходити ось так. А ще в нас є Дія.Освіта — освітні серіали про відкриті дані, зараз їх уже п’ять. З того, що може бути цікаво вам і аудиторії подкасту, — це «Основи роботи з відкритими даними»: що це таке, навіщо, як витягти з цього користь, база — як навіть із табличками працювати. І «Журналістика даних». Це якраз два свіженькі серіали, буквально півроку тому вийшли, тож запрошую до перегляду.
 
 
Запис Які дані Україна, як держава, ще має відкрити? спершу з'явиться на Громадське радіо.

Влада пропонує власникам до тисячі доларів за одиницю зброї, намагаючись не допустити повторення трагедії, що сколихнула Сідней.

Як вказує Reuters

У штаті Новий Південний Уельс в Австралії 2 листопада розпочнеться програма викупу вогнепальної зброї. Вона стала частиною загальнонаціональної реакції на стрілянину під час святкування Хануки на Бонді-Біч у Сіднеї 14 грудня 2025 року, коли загинули 15 людей.

У січні уряд Ентоні Албанезе ухвалив закони, що передбачають викуп зброї, посилені перевірки для отримання ліцензій та заходи проти проявів ненависті. За даними уряду, торік в Австралії нараховувалося рекордні 4,1 мільйона одиниць вогнепальної зброї, з яких понад 1,1 мільйона перебували в Новому Південному Уельсі.

Компенсація за здані рушниці та пістолети

Ентоні Албанезе та прем’єр Нового Південного Уельсу Chris Minns заявили, що власники, які добровільно здадуть гвинтівки або короткоствольну зброю, зможуть отримати компенсацію до 1000 австралійських доларів за одиницю. Це приблизно 700 доларів США за курсом, наведеним у повідомленні.

Кампанія має стати найбільшою програмою викупу зброї в країні після заходів, запроваджених після масового вбивства в Порт-Артурі на Тасманії у 1996 році. Тоді нападник убив 35 людей.

Австралійці цілком справедливо пишаються нашими законами про зброю, але факт полягає в тому, що сьогодні в Австралії більше зброї, ніж було під час викупу після Порт-Артура.

– Ентоні Албанезе

Нові обмеження на володіння зброєю

Після нападу на Бонді-Біч у Новому Південному Уельсі також обмежили кількість зброї, якою може володіти одна людина: не більше чотирьох одиниць. За версією поліції, стрілянину вчинили батько та син, яких, на думку слідства, надихнуло угруповання “Ісламська держава”.

Зброя, яку, за даними слідства, застосували підозрювані, була потужною та придбаною законно. Вцілілий підозрюваний Naveed Akram, 24 роки, поки не заявив про свою позицію щодо численних обвинувачень, зокрема 15 епізодів убивства.

Програма викупу має скоротити кількість вогнепальної зброї в штаті та посилити контроль за її обігом після трагедії в Сіднеї.

Схожі новини для вас:

• Серія нападів акул-биків у Новому Південному Уельсі призвела до закриття близько 40 пляжів та заборони купання через небезпеку для відпочивальників.
• Верховний суд США готується винести рішення за кількома ключовими справами про носіння зброї, права трансгендерних спортсменів та імміграцію, що може змінити політику й прецеденти.
• Президент Зеленський повідомив про загибель шести українців під час стрілянини на пляжі Бонді в Сіднеї, що сталася під час святкування Хануки.

The post Австралія запускає масштабний викуп зброї після трагедії в Сіднеї first appeared on Межа. Новини України..

Російські удари по складах торговельних мереж в Україні призводять до перебоїв у логістиці, однак дефіциту продовольства та критичної ситуації на ринку наразі немає.
Росія дедалі частіше пошкоджує або знищує складські приміщення торговельних мереж. Уряд шукає альтернативні місця для зберігання продуктів і залучає доступні резерви, повідомив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький на брифінгу, передає Gazeta.ua.
За словами міністра, атаки РФ уже спричинили перебої в роботі окремих логістичних маршрутів. Водночас ситуація залишається контрольованою, а українців закликають не побоюватися нестачі продуктів.
Через знищення частини складів уряду доведеться використовувати альтернативні способи зберігання та доставки продукції. Частину товарів до магазинів можуть доправляти безпосередньо зі складів постачальників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гривня зміцнилася до долара та євро - курс валют на 13 серпня
"Але це точно не такі витрати, які можуть говорити про зміну ціни на десятки відсотків - такого також на сьогодні немає і в цілому не буде", - наголосив Висоцький.
Міністр також заявив, що втрати продукції на рівні 30-40% можна відносно швидко компенсувати. Водночас Кабінет міністрів уже проводить додатковий аналіз цінової ситуації.
Станом на зараз різкого зростання цін на продовольство не зафіксовано. Висоцький наголосив, що попри пошкодження складської інфраструктури ситуація з продовольчим забезпеченням залишається стабільною.
Нацбанк підвищив облікову ставку до 15,5% через посилення інфляційних ризиків. Рішення ухвалили задля збереження привабливості гривневих заощаджень, стійкості валютного ринку та контролю над інфляційними очікуваннями. Це має допомогти повернути інфляцію до цілі 5%.
За останні місяці валютний ринок України помітно змінився. Попит на долари серед населення суттєво впав.
НБУ пом'якшує валютні обмеження - найбільше з початку повномасштабної війни.
Ключові зміни: купівля валюти та інвестиції: місячний ліміт на купівлю безготівкової валюти, банківських металів і цінних паперів іноземних емітентів зростає у 4 рази - з 50 тис. до 200 тис. грн; зняття готівки: добовий ліміт на зняття іноземної валюти з рахунків в Україні та за кордоном збільшують удвічі - до 200 тис. грн.
Розрахунки за кордоном: місячний ліміт операцій із гривневих карток підвищують до 200 тис. грн. У межах цієї суми дозволяються SWIFT-перекази та оплата оренди житла.

Економіка України ввійшла у другу половину 2026 року з доволі суперечливими результатами. Так, макрофінансова стабільність, якщо дивитися на неї очима чиновника високого рангу, поки що зберігається: держава фінансує оборону та соціальні зобов'язання, валютний ринок залишається контрольованим, міжнародні резерви перевищують 50 млрд дол., інфляція, за даними статистики, сповільнилася. Зовнішнє фінансування надходить — і всі попередні зобов'язання виконуються. Чого ще треба?
Однак за цими формальними ознаками стабільності дедалі виразніше проявляється фундаментальна проблема: чому економіка практично перестала зростати? За перше півріччя 2026-го реальний ВВП не зріс — 0,0% до відповідного періоду минулого року, у другому кварталі зростання становило лише 0,6%. Для порівняння: початковий прогноз, на якому будувався державний бюджет, передбачав зростання економіки на 2,4% за рік. Тепер оцінки значно скромніші: Міністерство економіки очікує 1,6%, Національний банк України — 1,8, а Міжнародний валютний фонд — лише 1,0–1,6%. Це вже сигнал вичерпання нинішньої моделі стабілізації. Тут є про що замислитися і новому уряду, і Нацбанку: дієвої Ради НБУ з незалежних професійних членів, якою вона була за часів А.Гальчинського, В.Геєця, В.Козюка та інших, сьогодні фактично немає. Разом із тим сам НБУ залишається незалежним усередині країни, але не від зовнішніх міжнародних фінансових організацій.
Економіка все ще на п'яту частину менша, ніж до великої війни
Після катастрофічного падіння 2022 року Україна так і не змогла перейти до стійкого відновлювального зростання: реальний ВВП зараз становить лише близько 79% рівня 2021-го. Структурний спад у більшості цивільних виробничих галузей триває фактично з кінця 2024 року. Зростають насамперед ВПК, торгівля, видобування нафти й газу та окремі сегменти будівельних матеріалів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Прогнози можуть виявитися надто оптимістичними: Держстат оприлюднив дані щодо ВВП України


Проблема вже не лише в недостатніх темпах зростання ВВП — спостерігаємо кардинальну зміну структури економіки, яка дедалі більше спирається на бюджетні видатки, оборонне замовлення, імпорт і зовнішнє фінансування, тоді як промисловість, інвестиції та експорт залишаються слабкими.
Особливо тривожний сигнал — інвестиції: валове нагромадження основного капіталу в першому кварталі 2026 року скоротилося на 7,9%, промислове виробництво за січень—травень — на 0,2, сільське господарство — на 1,6%. Водночас роздрібний товарообіг збільшився на 9% — споживання зростає значно швидше, ніж виробнича база.
Імпортна модель дедалі більше поглинає валютні ресурси
За перше півріччя 2026 року імпорт товарів зріс приблизно на 29%, тоді як експорт — лише на 5%; дефіцит торгівлі товарами вже сягнув близько 29 млрд дол. проти 19 млрд дол. за аналогічний період минулого року. Найбільше зростає імпорт енергоносіїв, електроенергії, енергетичного обладнання, електроніки та будівельних матеріалів — частина цього імпорту об'єктивно пов'язана з війною, однак проблема значно ширша. За останні 12 місяців дефіцит балансу товарів і послуг сягнув 69,2 млрд дол., структурний валютний дефіцит — близько 50,1 млрд дол. Перекриває його насамперед міжнародна допомога (близько 60 млрд дол.), тоді як прямі іноземні інвестиції забезпечили лише 1,7 млрд дол. валютного припливу. Фактично зовнішня допомога перетворюється на бюджетні видатки, які стимулюють внутрішній попит та імпорт, збільшують попит на валюту і призводять до зростання інтервенцій НБУ, — це підтримує економічну активність сьогодні, але не формує виробничої спроможності на завтра.
Саме тому валютні інтервенції НБУ постійно зростають: за січень—липень 2026 року вони становили вже 28,1 млрд дол. ( 34% рік до року), у липні НБУ продавав у середньому 207 млн дол. щодня. Річний обсяг оцінюється у 43 млрд дол., причому 86% з них припадало на задоволення попиту бізнесу. Отже, стабільність гривні сьогодні забезпечується не збалансованістю зовнішньої торгівлі, а передусім масштабним зовнішнім фінансуванням і продажем валюти Національним банком. Це дуже різні речі.
Бюджет став головним рушієм економіки







Інфляція прискориться, зростання економіки сповільниться: НБУ оприлюднив новий макропрогноз




Друга фундаментальна диспропорція — державні фінанси: доходи бюджету без грантів становлять близько 39% ВВП, тоді як видатки — до 65%. Близько 42% видатків покриваються зовнішньою допомогою, 70% видатків — безпека та оборона, ще 7% — обслуговування державного боргу. В умовах війни величезний бюджетний дефіцит неминучий, однак масштаб проблеми вражає.
За останні 12 місяців дефіцит бюджету без грантів досяг приблизно 26% ВВП, державний борг — уже майже 103% ВВП. Водночас  внутрішній борг становить лише 22% загального боргу, але на нього припадає 73% усіх відсоткових платежів держави. Проблема вже не лише у величині боргу, а й у його вартості, до формування якої прямо причетне керівництво НБУ.
Чи може країна з нульовим зростанням дозволити собі наджорсткі гроші?
Облікова ставка НБУ становить 15,5%, тоді як річна інфляція у липні — 7,7%. Реальна ставка сягає приблизно 7,8% за практично нульового приросту ВВП. Постає просте запитання: яку макроекономічну проблему сьогодні вирішує настільки висока реальна ставка? Якщо основні причини інфляції — це руйнування енергетики, зростання виробничих витрат, світові ціни на енергоносії, девальвація та підвищення акцизів, то можливості відсоткової ставки боротися з нею об'єктивно обмежені. Тим більше що ціни промислових виробників у червні зросли на 39,1%  рік до року, а це створює потенціал перенесення витрат у споживчі ціни найближчими місяцями. Натомість висока ставка має цілком відчутні побічні наслідки.
По-перше, вона підвищує вартість державних запозичень: якби з початку війни гривневі ОВДП розміщувалися за фіксованою ставкою близько 10%, то видатки бюджету на їхнє обслуговування у 2023–2026 роках могли бути приблизно на 260 млрд грн меншими.
По-друге, вона стримує банківське кредитування: загальний рівень кредитування економіки становить лише близько 14% ВВП, а працюючих  гривневих кредитів — майже 10% ВВП. Понад 240 млрд грн припадає на пільгові програми кредитування та іпотеки — близько чверті портфеля працюючих кредитів. Маємо парадокс: держава підтримує високу вартість грошей, а потім сама витрачає бюджетні кошти, щоб компенсувати бізнесу та населенню цю вартість через пільгові програми, — довгостроковою моделлю розвитку це бути не може.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Три помилки, які перетворять план порятунку української економіки на катастрофу


Інфляція знижується, але ризики нікуди не зникли
На перший погляд, інфляційна ситуація покращується, проте водночас накопичуються проінфляційні фактори — ціни виробників, енергоносії, акцизи та курс. У липні гривня була приблизно на 7% слабшою до долара, ніж рік тому, а середній курс усе ще нижчий від закладеного в бюджеті рівня, що зменшує гривневий еквівалент зовнішньої допомоги та митних надходжень. Тому дилема другої половини року складна: жорсткі монетарні умови додатково пригнічують економіку, а швидке пом'якшення без зміни політики загалом загрожує посиленням валютного та інфляційного тиску. Самою лише обліковою ставкою цієї суперечності не вирішити.
2027 рік не принесе автоматичного прискорення
На 2027 рік Міністерство економіки прогнозує лише 1,3% зростання ВВП, НБУ очікує 2,8, МВФ — 3,5%. Навіть найоптимістичніший прогноз не означає швидкого повернення до довоєнної траєкторії — Україна ризикує отримати кілька років слабкого відновлення. Для країни, яка втратила значну частину виробничого потенціалу, населення та капіталу, зростання на 1–3% — це фактично стагнація. Потрібне тривале випереджальне зростання, достатнє для модернізації економіки, повернення людей, фінансування оборони та скорочення залежності від зовнішньої допомоги.
Від політики стабілізації до політики розвитку
Головний висновок середини 2026 року: політика збереження стабільності вже не може підміняти економічну політику розвитку. Протягом перших років війни пріоритет був очевидним: не допустити фінансового колапсу, забезпечити бюджет, втримати банківську систему та валютний ринок. Це завдання значною мірою виконано.
Однак тепер потрібен наступний етап — перехід від економіки зовнішнього фінансування й імпортного споживання до економіки виробництва, інвестицій та експорту. Для цього необхідна низка взаємопов'язаних змін.







Україна-2042. Стратегія за два мільйони, розчарувань на мільярди, перспективи нульові




Монетарна політика має враховувати не лише інфляцію, а й стан економічної активності, кредитування та інвестицій: реальна відсоткова ставка не може роками залишатися однією з найвищих у регіоні в економіці, яка фактично не зростає.
Кредит має повернутися в реальний сектор — потрібні механізми довгострокового фінансування промисловості, енергетики, оборонного виробництва та експорту, а не розширення компенсаційних бюджетних програм.
Бюджетна політика повинна стати більш інвестиційною: кожна гривня цивільних державних видатків має максимально працювати на внутрішнє виробництво, зайнятість і розширення податкової бази.
Критичний імпорт необхідно поєднати з політикою імпортозаміщення: частину цього попиту варто перетворювати на замовлення для української промисловості.
Експорт має знову стати одним із головних двигунів зростання. Розрив між приростом імпорту на 29% та експорту лише на 5% — це не просто проблема торговельного балансу, це показник структурної слабкості економіки.
Головне питання: що ми залишимо після припинення зовнішньої допомоги? Справжнім показником ефективності економічної політики має бути не те, скільки зовнішніх ресурсів Україна отримала, а який виробничий потенціал створено за їхньою допомогою.
Що потрібно змінити вже зараз
По суті, йдеться про перехід від утримання макрофінансової стабільності до стабільності через економічне зростання: у першому випадку економічна активність — змінна, якою можна пожертвувати заради інфляції та курсу, у другому — стабільність забезпечується розширенням виробництва, зайнятості та інвестицій. Це не означає відмови від макрофінансової стабільності, навпаки, без відновлення виробничої бази вона з кожним роком коштуватиме дедалі дорожче. Від відповіді на це питання залежить не лише економічний результат 2027 року, а й те, якою Україна вийде з війни — економікою, що постійно потребує зовнішнього фінансування, чи державою, здатною самостійно генерувати ресурси для майбутнього.

На круглому столі "Муніципальні ППП в Україні: як залучити приватний капітал до відбудови громад", який відбувся в межах Ukraine Recovery Conference 2026, представили дослідження про стан публічно-приватного партнерства в Україні.
Про це повідомляє "Вікно Відновлення".
Захід організували We Build Ukraine спільно з БФ "Разом з Kernel" та компанією Kernel за партнерства Конфедерації будівельників України. Він став майданчиком для діалогу між представниками органів влади, місцевого самоврядування, бізнесу, міжнародних фінансових організацій, експертного середовища та громад.
Учасники обговорили практичні механізми залучення приватного капіталу до відбудови України та роль ППП у розвитку транспортної, енергетичної, житлової та муніципальної інфраструктури.
Що показало дослідження
Команда We Build Ukraine проаналізувала понад 20 тисяч проєктів у системі DREAM загальною вартістю понад 152 млрд євро, опитала 256 громад з усіх регіонів держави та дослідила практику реалізації чинних договорів ППП.
Виявилося, що з 201 укладеного договору публічно-приватного партнерства сьогодні реалізуються лише 19.
Серед основних бар'єрів для розвитку ППП дослідники назвали:
недостатню обізнаність;
дефіцит фахівців;
високі ризики воєнного часу;
складність підготовки якісної проєктної документації.
Учасники круглого столу також обговорили питання тарифної політики, розподілу ризиків між державою та бізнесом, підготовки якісних інвестиційних проєктів і роль міжнародних фінансових інституцій у запуску нових механізмів фінансування відбудови.
За оцінками RDNA5, потреба України у відновленні вже становить 588 млрд доларів. Значна частина секторів, які потребують відбудови — транспорт, енергетика, житлова сфера, водопостачання, муніципальна інфраструктура, освіта та охорона здоров'я — потенційно може розвиватися через механізми ППП.
Організатори круглого столу переконані, що формування сучасного ринку ППП та зрозумілих правил взаємодії між державою, громадами й інвесторами є необхідною умовою для реалізації масштабних інфраструктурних проєктів і сталого розвитку українських громад.
↓Читайте також





Як інтегрувати культуру у відновлення громад: в Україні запустили безкоштовний курс для громадських організацій







Медіа вперше отримали окрему дискусію на URC: чому без довіри відбудова не спрацює







На Київщині за підтримки Швейцарії створять центр повторного використання будівельних матеріалів







Від ризику до партнерства: чому доброчесний бізнес має стати рушієм відбудови України



The post Дослідження: з 201 договору публічно-приватного партнерства в Україні реалізуються лише 19 appeared first on Рубрика.

Фінансові потреби оборони переглядають у розпал бюджетної підготовки, а наступний рік уже закладають із урахуванням можливостей міжнародної підтримки.
Як повідомляє Telegram-канал Koretskyi_official.
Уряд працює над актуалізованою потребою у фінансуванні Сил оборони до кінця 2026 року та залученням додаткових ресурсів, зокрема за допомогою міжнародних партнерів.
Прем’єр-міністр Сергій Корецький написав у Телеграмі, що відбулася окрема нарада з секретарем РНБО, міністром фінансів, виконувачем обов’язків міністра оборони, головою Служби зовнішньої розвідки та міністром внутрішніх справ.
Сьогодні провели окрему нараду з Секретарем РНБО, міністром фінансів, виконувачем обов’язків міністра оборони, головою Служби зовнішньої розвідки та міністром внутрішніх справ. Обговорили реальну актуалізовану потребу у фінансуванні Сил оборони до кінця цього року. Уряд і безпосередньо Міністерство фінансів працюють над тим, щоб повністю забезпечити всі необхідні видатки
– Сергій Корецький
Корецький зауважив, що всі внутрішні податкові надходження, як і раніше, спрямовуються на потреби сектору безпеки й оборони. Він додав, що уряд працюватиме над пошуком додаткового ресурсу, зокрема із залученням допомоги наших міжнародних партнерів.
Він додав, що вже сформовано бачення фінансування Сил оборони на наступний рік. Працюємо над комплексним формуванням Бюджету 2027.
Уряд продовжує координацію дій із відповідними органами для забезпечення стабільного фінансування оборонної сфери та залучення підтримки міжнародних партнерів в рамках спільних зусиль.
Плани на майбутнє та бюджетна перспектива 2027
Після нинішніх заходів очікується формування цілісного бюджету на 2027 рік з урахуванням потреб Сил оборони та можливостей партнерів.
Корисне для прочитання:
НБУ опублікував офіційні курси на 23 липня: долар 44,77 грн, євро 51,06 грн; уряд у проєкті бюджету на 2026 рік заклав середньорічний курс 45,6 грн за долар.
Прем’єр Сергій Корецький провів нараду з фінансово-економічним блоком щодо виконання міжнародних зобовʼязань, актуалізації потреб на 2026 рік і підготовки бюджету на 2027 рік.
НБУ прогнозує зростання української економіки на 1,8% у 2026 році, інфляцію близько 10% та прискорення ВВП до 2,8–3% у 2027–2028 роках.
The post Уряд уточнює потреби Сил оборони та шукає додаткове фінансування на 2026 рік first appeared on Межа. Новини України..