Search trend "Сонячне Затемнення 2026"

Новини.LIVE розповідає, коли можна сіяти й садити, а коли краще зайнятися іншими справами на ділянці за місячним календарем на вересень 2026.

Фази Місяця у серпні 2026: коли буде повня та молодик

• Місяць, що спадає — з 1 по 10 вересня;
• Молодик — 11 вересня о 06:27 за Києвом;
• Місяць, що зростає — з 12 по 25 вересня;
• Повня — 26 вересня о 19:49 за Києвом;
• Місяць, що спадає — з 27 по 30 вересня;
• Сонячне затемнення — немає;
• Місячне затемнення — немає.

Сприятливі дні у вересні 2026 за місячним посівним календарем

Найсприятливіші дати для роботи в саду та на городі: 1, 2, 3, 6, 7, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 24, 29 30 вересня.

Овочі та зелень, які можна садити та сіяти: 

• шпинат;
• рукола;
• кріп;
• коріандр;
• листковий салат;
• крес-салат;
• листкова гірчиця;
• скоростиглий редис.

Не залишайте порожні грядки голими до весни. Після картоплі, цибулі, буряку та інших культур можна висіяти сидерати.

Варто посіяти у вересні:

• гірчицю;
• фацелію;
• овес;
• жито;
• вику;
• олійну редьку.

Що можна посадити у саду та на клумбі у вересні:

• малину;
• смородину;
• аґрус;
• ожину;
• жимолость;
• саджанці із закритою кореневою системою;
• нарциси;
• крокуси;
• мускарі;
• декоративну цибулю;
• тюльпани.

П'ять неврожайних дат у вересні 2026 року

За місячним календарем, великі посіви та пересаджування краще не планувати: 10, 11, 12, 25 та 26 вересня.

У ці дні городники традиційно відкладають посіви, висаджування розсади та роботи, під час яких можна пошкодити коріння. Залишати ділянку без уваги при цьому не потрібно. Можна збирати й сортувати врожай, прибирати рослинні рештки, готувати грядки, очищати погріб, перевіряти насіння та приводити до ладу садовий інвентар.

Головні роботи в саду та на городі у вересні 2026: коли виконувати за місячним календарем

Крім посіву й посадки, у вересні варто

• очищати та дезінфікувати місця зберігання;
• збирати й сортувати врожай;
• прибирати рослинні рештки;
• готувати грядки для озимих культур;
• сіяти сидерати;
• мульчувати ґрунт;
• збирати насіння;
• готувати теплицю до осінніх посівів;
• оглядати дерева та кущі;
• поливати рослини;
• обрізати рослини.

Сприятливі дати для проведення таких робіт: 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 25, 29, 30 вересня;

Ділимося також іншими цікавими темами з городництва

Коли садити озимий часник восени 2026 року за місячним календарем.

Як правильно підготувати картоплю до зберігання, щоб вона була свіжою та смачною усю зиму.

Коли можна викопувати буряк з грядки та як правильно це робити.

Автор і оглядач неба для Space Astronomy зізнається: до 37 років він жодного разу не бачив повного сонячного затемнення. Мрія побачити «чорне сонце» з сяючою короною здавалася чимось, що трапляється лише з іншими. Усе змінилося, коли він отримав завдання висвітлити повне затемнення 12 серпня 2026 року з Іспанії, тоді як колега спостерігала ту ж подію з круїзного судна біля Східної Ґренландії.

Місцем спостережень стало невелике село Валорія-ла-Буена в центрі Іспанії. Там він приєднався до команди громадянських науковців з ініціативи Dynamic Eclipse Broadcast (DEB) — волонтерського проєкту під керівництвом професійних астрономів із Південного Іллінойського університету, частково підтриманого грантами NASA та Національного наукового фонду США. Завданням DEB було зібрати дані про корону Сонця та передати наживо зображення затемнення для трансляції NASA з траси повної фази.

Міжнародна команда та шлях у смугу повної фази

Після місяців підготовки й листування з керівником команди DEB Чарльзом Ґрінвалдом автор опинився в Іспанії: таксі з аеропорту Мадрида, плутанина з іспанською мовою, потім швидкісний потяг до Вальядоліда. Там його зустріли родичі Чарльза — Сантьяго та Андреас, які прилетіли з мексиканської Гвадалахари спеціально заради затемнення. Після короткої кавової «експедиції» вони вирушили машиною до Валорія-ла-Буена, в самісіньке серце смуги повної фази.

Автор обрав саме цю групу не лише заради науки, а й через можливість спостерігати затемнення в багатонаціональній компанії. Учасники приїхали з Мексики, США, Мадрида та Вальядоліда. Частина вільно говорила англійською, інші — лише іспанською. За домашньою їжею, яку готували Сантьяго, його дружина Ґебі та Андреас, точилися розмови про науку, життя й майбутнє.

У Валорія-ла-Буена автор нарешті познайомився з Чарльзом особисто. Той колись вивчав оптику й фізику, але зробив кар’єру в авіації, нині літає світом для FedEx і є відставним полковником ВПС США, який керував близько 35 типами літаків — від винищувача F-15 до транспортника C-17. Про DEB він дізнався зі статті в журналі Sky & Telescope під час короткої зупинки в Сіднеї, відгукнувся на заклик до волонтерів і зібрав команду родичів та студентів для спостереження «Великого американського затемнення» 2024 року.

Частина нинішньої групи — Сантьяго, Андреас і студент університету Гвадалахари Арат — уже брали участь у тій кампанії. Для інших, включно з автором, це мав бути перший досвід повної фази. Об’єднувала всіх пристрасть Чарльза до астрономії та громадянської науки.

Останні приготування та випробування спекою

Напередодні затемнення, 11 серпня, команда вийшла на обрану локацію, де відпрацьовувала роботу сонячного телескопа. Автор налаштовував власну техніку — камеру Fujifilm X-T5 з телеоб’єктивом 70–300 мм, штатив Manfrotto та сонячний фільтр від Celestron. Місцевий житель дозволив розмістити обладнання біля своєї вілли й користуватися інтернетом для стабільного зв’язку з NASA — ідеальне місце з майже бездоганним видом на захід, де Сонце під час повної фази мало бути менш ніж за 10° над горизонтом.

Не обійшлося без курйозів: син господарів спершу запідозрив, що історія Чарльза про NASA й телескопи — шахрайство, але швидкий пошук в інтернеті розвіяв сумніви, і команда зберегла доступ до мережі.

Чарльз і Арат налаштували телескоп на відстеження Сонця та перевірили канал зв’язку з NASA і головною командою DEB у місті Леон за 147 кілометрів. Автор тим часом спілкувався з Аратом, який мріє про магістратуру з математики в Кембриджі, та з іспанськими старшокласниками Аймаром і Аароном, які приєдналися до DEB після оголошення в університеті й уже розв’язували власні математичні задачі в тіні парасолі.

Перші вдалі знімки сонячного диска додали впевненості. Найбільшим ризиком залишалася погода: низьке Сонце означало товстий шар атмосфери й потенційні хмари. До того ж Європа переживала спекотне й сухе літо з лісовими пожежами, дим від яких міг би закрити небо. Однак прогнози обіцяли чистий західний горизонт, і жодна пожежа не зіпсувала плани.

Увечері перед затемненням автор вийшов на терасу, ліг на штучну траву, розглядав сузір’я й дозволив очікуванню наростати. Небо розітнув одинокий метеор із потоку Персеїдів — своєрідна прелюдія до завтрашнього видовища.

День затемнення: від імпровізованого радіатора до меси

У день повної фази автор відчував майже фізичну напругу — попереду було явище, яке колись лякало предків і водночас допомогло вченим зрозуміти природу Сонця. Чарльз, навпаки, здавався спокійним, хоча напередодні команда зіткнулася з серйозною проблемою: у комп’ютера, що керував телескопом і передавав дані NASA, вийшов з ладу вентилятор. У розпал іспанської спеки це могло поставити хрест на всій місії.

Команда вирішила проблему власноруч, створивши імпровізований радіатор. Андреас заморозив вологі рушники, які поклали в холодильник, а потім — на дно картонної коробки в тіні на місці спостережень. Між рушником і комп’ютером поклали фольгу, додали ручний вентилятор і холодові акумулятори. Так «саморобний охолоджувач» мав урятувати техніку від перегріву.

Паралельно автор пережив ще один «перший раз» — відвідав спеціальну месу в місцевій католицькій церкві, яку Андреас домовився провести на честь дня затемнення. Хоча він не католик, завжди захоплювався європейськими храмами й погодився після уточнень, що це не буде недоречним. У 250-річній церкві в центрі села священник говорив іспанською про велич майбутнього явища, а присутні в тематичних футболках уважно слухали. Для автора це стало зворушливим моментом гармонії науки й релігії.

Мить повної фази: «чорна зірка» в несправжніх сутінках

Після меси команда перевезла обладнання на місце спостережень, провела останній тест зв’язку з NASA — і почалося очікування. Здавалося, що половина села вийшла подивитися на затемнення: волонтери, їхні родини, друзі й місцеві жителі перетворили вулицю на імпровізоване свято.

Автор розмістив камеру поруч із телескопом DEB, а саморобний радіатор охолоджував комп’ютер, що працював без вентилятора. Навколо зібралися зацікавлені мешканці, розпитуючи про саме затемнення, про DEB, науку й журналістику.

Коли Місяць почав «відкушувати» перший шматочок сонячного диска, хтось вигукнув, і автор, захоплений розмовами, раптом усвідомив, що пропускає момент. Перші знімки часткового затемнення викликали дивне відчуття неправильності — ніби якийсь давній інстинкт наполягав, що Сонце не повинно так виглядати й його треба «полагодити».

У міру того як серпик Сонця тоншав, напруга зростала. Напередодні повної фази автор метушився між захисними окулярами та сонячними біноклями, зрештою обравши біноклі. Останній тонкий уламок сонячного диска створив ефект «діамантової каблучки» на краю місячного силуету. Автор зірвав фільтр з об’єктива камери й опустив біноклі.

Настала мить, про яку він мріяв роками. На власні очі він побачив, як корона Сонця витягується з-за чорного диска Місяця — «чорна зірка» в несправжніх сутінках. Видовище знову зачепило щось первісне в підсвідомості, ніби в небі пропливав гігантський невідомий звір. Здавалося, що затемнене Сонце заповнює все небо. Над ним яскраво сяяла Венера, але увага була прикута лише до цього неможливого «сонця».

Автор узяв не захищені фільтром біноклі — це безпечно лише під час повної фази, коли яскравий фотосферний диск повністю закритий Місяцем. Ліворуч від місячного диска він побачив яскравий протуберанець, що перевершував за яскравістю корону.

Повна фаза тривала лише 1 хвилину 37 секунд. Автор зробив серію кадрів, але, знявши фільтр, випадково збив фокус. Коли Сонце почало виходити з-за Місяця, він повернувся до камери, яка тим часом «посварилася» зі смартфоном і перестала передавати зображення. Після кількох хвилин боротьби зв’язок відновився, і хоч знімки виявилися неідеальними, їх усе ж надіслали до онлайн-блогу про затемнення.

Тим часом Чарльз і команда DEB безперервно збирали наукові дані про корону Сонця й транслювали живе зображення для програми NASA в Леоні. Для автора це стало яскравим прикладом того, як громадянська наука може об’єднати родини, друзів, місцевих жителів і студентів навколо одного з найвражаючих явищ у Сонячній системі.

Коли частково затемнене Сонце сідало за західний горизонт, група вітала Чарльза оплесками. Останній вечір у Валорія-ла-Буена минув у колі нових друзів за розмовами про музику, кохання й каву під трохи рому. Дорога додому виявилася виснажливою — затримки потягів, скасований рейс, натовпи незнайомців. Але в пам’яті залишалися лише чорне сонце в момент повної фази, неприродні сутінки та люди, з якими вдалося розділити цю унікальну мить.

Стаття Чорне сонце над Іспанією показало унікальність кожного затемнення з'явилася спочатку на Цікавості.

У ніч проти 28 серпня 2026 року відбудеться глибоке часткове місячне затемнення. Його загальна тривалість становитиме 5 годин 38 хвилин, а в момент максимуму в тіні Землі опиниться понад 96% поверхні Місяця. В Україні явище буде видно лише частково, оскільки Місяць зайде за горизонт до досягнення піку.

Затемнення Місяця розпочнеться 27 серпня і буде доступним для спостереження у різних частинах Європи, Африки, Північної та Південної Америки. Максимальна фаза настане о 07:12 за київським часом.

Місячне затемнення відбувається тоді, коли Земля опиняється між Сонцем і Місяцем, а повний Місяць проходить крізь центральну, найтемнішу частину земної тіні. У серпні 2026 року затемнення не буде повним, однак через значну площу у понад 90% затемненої поверхні, воно обіцяє бути особливо ефектним.

Чи можна буде побачити місячне затемнення в Україні

Для українських спостерігачів головною проблемою стане час події. Пік затемнення припаде на ранок, коли Місяць уже перебуватиме низько над горизонтом. Тому повністю простежити всі фази явища з території України не вийде. Найкращі умови для спостереження матимуть регіони, де на момент максимальної фази Місяць залишатиметься над горизонтом. За прогнозами астрономів, хороші шанси на ясне небо матимуть західні штати США, північ Чилі та внутрішні райони Бразилії.

Під час максимальної фази Місяць може набути легкого червонувато-помаранчевого відтінку. Водночас називати це явище повноцінним "кривавим Місяцем" некоректно: повного затемнення не буде, адже вся поверхня супутника не опиниться в тіні Землі. Затемнення 27–28 серпня стане першим глибоким частковим місячним затемненням у світі з вересня 2024 року. Наступне подібне явище очікується в січні 2028 року, однак тоді лише 2,4 % Місяця опиниться в тіні Землі.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв, коли чекати на наступне повне сонячне затемнення і де його побачити.

У ніч з 27 на 28 серпня на небі відбудеться глибоке, майже повне часткове місячне затемнення. За даними Universe Today, під час максимуму Місяць буде занурений у тінь Землі на 93%, тож за видовищністю подія майже не поступатиметься повному затемненню.

Це останнє з чотирьох затемнень 2026 року (двох сонячних і двох місячних) і фінал другої «сезонної» серії затемнень, що почалася з повного сонячного затемнення 12 серпня.

Як виникає це затемнення

Затемнення трапляються, коли Місяць, Земля і Сонце вишикуються в одну лінію — так звану сизигію. Орбіта Місяця нахилена приблизно на п’ять градусів до площини екліптики, тому справжня «дія» відбувається лише поблизу вузлів орбіти, де ці площини перетинаються.

28 серпня Місяць пройде висхідний вузол менш ніж за 10 годин до повні. Це означає, що він пройде через північну частину земної тіні (умбри), але цього разу не зануриться в неї повністю, тож повної фази не буде.

Подія відбувається всього через шість днів після другого за віддаленістю апогею Місяця у 2026 році. Тому диск Місяця буде трохи меншим, ніж зазвичай, тоді як діаметр земної тіні приблизно утричі більший за місячний.

Де і коли видно затемнення

Найкращі умови спостереження матимуть мешканці Північної та Південної Америки, де буде видно всю подію від початку до кінця. У Європі та Африці затемнення спостерігатиметься на світанку 28 серпня і завершиться вже під час заходу Місяця. У центральній частині Тихого океану Місяць зійде вже затемненим увечері 27 серпня.

Повний перебіг затемнення разом із напівтіньовими фазами триватиме майже 5 годин 38 хвилин. Початок напівтіньової фази припадає на 1:23 за всесвітнім часом (UT) 28 серпня, що відповідає 9:23 вечора за східноамериканським літнім часом (EDT) 27 серпня.

Часткова фаза розпочнеться трохи раніше 2:34 UT (10:34 PM EDT) і триватиме понад 3 години 18 хвилин. Максимум затемнення настане о 4:14 UT (12:14 AM EDT), коли Місяць буде занурений в умбру Землі на 93%.

Що можна побачити неозброєним оком

Приблизно через пів години після початку напівтіньової фази уважні спостерігачі помітять, що з Місяцем «щось не так»: його поверхня набуде легкого чайного відтінку. Згодом з’явиться нерівний, темний край внутрішньої тіні Землі — передвісник початку часткової фази.

Коли темна дуга земної тіні почне «відгризати» частину диска, стане добре видно, що наша планета кругла: форму тіні легко розгледіти на Місяці. Хоча цього разу затемнення лише часткове, південна нижня частина місячного диска може стати криваво-червоною — типовою ознакою повного місячного затемнення.

Це забарвлення виникає через те, що на Місяць потрапляє світло, яке пройшло крізь земну атмосферу: це ніби сотні заходів Сонця, «спроєктовані» на місячну поверхню. Уздовж краю тіні можна також помітити тонку блакитнувату смугу, пов’язану з поглинанням світла озоновим шаром.

Місячне затемнення — один із небагатьох моментів, коли зазвичай яскраво-білий Місяць набуває різноманітних відтінків.

Як спостерігати та знімати

Для спостереження не потрібні жодні спеціальні фільтри — достатньо вийти під відкрите небо. Бінокль або невеликий телескоп допоможуть розгледіти деталі тіні на кратерах і морях.

Фотографування також не є складним: достатньо навести й сфокусувати камеру на Місяці. З певною вправністю можна просто піднести смартфон до окуляра телескопа й отримати цілком придатні знімки, або ж просто насолоджуватися видовищем без техніки. На відміну від коротких хвилин повної фази сонячного затемнення, місячні затемнення розгортаються повільно й дають час роздивитися всі деталі.

Онлайн-трансляцію події планує провести проєкт Virtual Telescope: ефір має розпочатися близько 1:30 UT 28 серпня. Також про затемнення розповідає відео, доступне за посиланням на платформі YouTube.

Місце затемнення в циклах саросу

Це затемнення стане останнім частковим у місячній серії саросу 138, яка розпочалася ще 1521 року і триватиме до 2982-го. Перший повний місячний етап у цій серії очікується 7 вересня 2044 року, коли повна фаза триватиме лише 34 хвилини.

Для порівняння, найкоротше повне місячне затемнення XXI століття відбулося 4 квітня 2015 року: тоді повна фаза тривала всього 4 хвилини.

Поточне затемнення також завершує «майже тетраду» — чотири повні місячні затемнення за два роки. Два з них сталися торік (14 березня та 8 вересня), ще одне — на початку цього року, 3 березня. Повна тетрада востаннє спостерігалася у 2014–2015 роках.

Погляд із Місяця та з орбіти

Поки ми на Землі спостерігаємо місячне затемнення, уявний спостерігач на освітленому Землею боці Місяця бачив би повне сонячне затемнення: диск Землі закриває Сонце. Саме таку картину зафіксував посадковий апарат Blue Ghost компанії Firefly Aerospace 14 березня 2025 року.

Під час повного сонячного затемнення 12 серпня 2026 року корейський місячний орбітальний апарат Danuri спостерігав, як тінь Місяця ковзає по поверхні Землі з орбіти навколо нашого супутника.

Майбутнє повне місячне затемнення очікується 31 грудня 2028 року. А нинішнє «майже повне» затемнення стане яскравим фінальним акордом насиченого сезону небесних подій.

Стаття Майже повне місячне затемнення 28 серпня побачать Америки з'явилася спочатку на Цікавості.

Круїзний лайнер Le Boréal, що належить французькій компанії Compagnie du Ponant, вирушив із Ніцци 6 серпня з особливою місією: більшість із 205 пасажирів і 136 членів екіпажу були на борту заради повного сонячного затемнення 12 серпня 2026 року. Успіх подорожі залежав не лише від річного планування, а й від здатності судна в останню мить обійти хмарність. Про цю експедицію розповідає астроном і метеоролог Джо Рао у матеріалі для Space Astronomy.

Це було «затемнення на заході сонця»: під час повної фази Сонце мало бути не вище ніж на три градуси над горизонтом — приблизно третина ширини стиснутого кулака, витягнутого на довжину руки. Навіть за ясного неба над головою низькі хмари біля горизонту могли повністю сховати Сонце в найважливіший момент.

Рао був на борту як лектор і бортовий метеоролог. Головна перевага круїзного судна для спостереження затемнення — двовимірна мобільність: можливість змінювати курс і позицію, щоб обійти хмарні зони. Завданням було разом із капітаном Матьє Цінгриларасом знайти на день затемнення ділянку моря без хмар у смузі повної фази.

Маршрут під «куполом спеки»

За вісім днів круїз відвідав Корсику (Кальві та Боніфачо), французькі Марсель і Пор-Вандр, а також Барселону й Пальму-де-Майорку на Балеарських островах. Погода була здебільшого сонячною, дуже теплою й вологою: над значною частиною Європи панував потужний гребінь високого тиску, своєрідний «купол спеки».

Перший тривожний сигнал з’явився 10 серпня, коли невелике атмосферне збурення порушило цей гребінь. Над східною Іспанією та прилеглою частиною Балеарського моря утворилися суцільні хмари, дощі й грози — саме в зоні майбутнього затемнення. Якби воно відбулося того дня, жодна маневреність судна не допомогла б. На щастя, система швидко змістилася на схід, і високий тиск знову встановився над регіоном.

До ранку 12 серпня, у день затемнення, умови виглядали сприятливими: небо було безхмарним, і так тривало до другої половини дня. Le Boréal стояв у порту Пальми-де-Майорки, а о 16:00 за літнім центральноєвропейським часом (CEST) вийшов у море, прямувавши на захід-північний захід уздовж центральної лінії смуги повної фази.

Супутник на висоті 22 000 миль і критичний маневр

Невдовзі після виходу в море зображення з EUMETSAT — геостаціонарного метеосупутника на висоті близько 22 000 миль (35 400 км) над Європою — показали проблему, якої намагалися уникнути. Над узбережжям Іспанії, трохи вглиб від затоки Валенсії, швидко розвивалася велика конвективна хмара, утворена підйомом теплого вологого повітря в холодніші шари атмосфери.

Стало очевидно: якщо не змінити курс, ця хмара майже напевно закриє Сонце під час повної фази. Після обговорення з капітаном Цінгриларасом вирішили повернути Le Boréal на південний захід. Такий маневр мав змістити хмару праворуч від Сонця, яке опускалося на захід-північний захід, і тим самим підвищити шанси на чистий огляд.

Саме це коригування курсу стало переломним моментом усієї подорожі.

Мить повної фази над Балеарським морем

Коли затемнення розпочалося, інші круїзні судна, схоже, залишилися на своїх початкових маршрутах. Le Boréal завдяки зміні курсу уникнув значної хмарності: лише тонкі хмарки інколи проходили перед Сонцем, майже не заважаючи видовищу. О 19:37 CEST Місяць уперше «відкусив» невеликий сегмент правого нижнього краю сонячного диска.

О 20:00 капітан зорієнтував судно так, щоб корма дивилася точно на Сонце. Пасажири заповнили три верхні палуби, спостерігаючи за частковою фазою крізь спеціальні захисні окуляри, роздані напередодні.

За кілька митей до повної фази, коли від Сонця лишився тонкий серп, Рао, якого весь день розпитували про шанси на успіх, оголосив, що тепер вони становлять «100%». Ці слова зустріли гучними оплесками. Особливо вражав підхід місячної тіні: спершу розпливчасте затемнення освітлення, а потім швидкий рух темряви із заходу на схід.

Початок повної фази супроводжувався яскравим ефектом «діамантової каблучки», який тривав кілька секунд, після чого навколо затемненого диска з’явилася корона. Вона здавалася дещо жовтуватою, а не перлинно-білою, ймовірно через шар серпанку біля горизонту.

На «9 годині» сонячного диска була помітна велика й дуже яскрава червона протуберанція, видима навіть неозброєним оком. Низьке положення Сонця посилило відому «місячну ілюзію», через що затемнений диск здавався більшим, що лише додавало видовищності.

Повна фаза тривала близько 95 секунд. Навіть у її середині загальна яскравість не впала настільки, щоб було важко бачити секундну стрілку годинника. Єдиним добре видимим небесним об’єктом, окрім затемненого Сонця, була Венера, високо ліворуч. Температура повітря майже не змінилася, ймовірно через теплову інерцію води навколо судна.

Завершальна «діамантова каблучка» виявилася ще ефектнішою за початкову. Якщо закрити зростаючий серп Сонця великим пальцем, корону можна було спостерігати ще кілька секунд. Світлових «тіньових смуг» до чи після повної фази, за спостереженнями на борту, не помітили.

Коли Сонце поступово виходило з-за Місяця, воно опускалося все нижче й було ще приблизно на дві третини закритим, коли набуло форми помаранчево-червоної «акулиного плавця», що зникає за горизонтом. Це стало символічним фінальним кадром морського затемнення.

Урок успішного затемнення

У підсумку успішні спостереження з Le Boréal нагадали, що навіть ретельно сплановані астрономічні події залежать від швидких рішень і гнучкості. Поєднання завчасної підготовки з оперативною зміною курсу, підказаною даними метеосупутника, перетворило загрозу хмарності на незабутній огляд повної фази над Середземним морем.

Автор розповіді Джо Рао викладає й читає лекції в Гайден-планетарії в Нью-Йорку та пише про астрономію для кількох науково-популярних видань.

Стаття Метеосупутник допоміг круїзу побачити повне сонячне затемнення з'явилася спочатку на Цікавості.

Джерело: Euronews

Музей Прадо в Мадриді представив аудіовізуальний проєкт, у якому за допомогою штучного інтелекту та цифрових технологій показав, як могли б виглядати відомі картини з його колекції під час сонячного затемнення.

Проєкт під назвою “Прадо у світлі затемнення” приурочили до сонячного затемнення 12 серпня 2026 року, яке можна було спостерігати на значній частині материкової Іспанії.

Автори проєкту вирішили показати, як різка зміна освітлення впливає на сприйняття відомих творів мистецтва. Зокрема, у відео можна побачити, як під час затемнення могли б змінитися кольори, тіні та загальна атмосфера “Менін” Дієго Веласкеса та інших картин із колекції Прадо.

Освітлення на полотнах змінюється поступово, імітуючи рух сонячного затемнення. Завдяки цьому можна простежити, як зміна світла впливає на кольори та форми, а також робить помітнішими окремі деталі й нюанси картин, які за звичайного освітлення можуть залишатися менш виразними.

У музеї зазначають, що проєкт створювали не лише як візуальний експеримент. Він також має допомогти познайомити з колекцією Прадо ширшу аудиторію, зокрема людей, які зазвичай не відвідують музеї. Для цього обрали доступний аудіовізуальний формат.

Загалом для проєкту використали 11 творів із колекції музею. Серед них – “Меніни” та “Кузня Вулкана” Дієго Веласкеса, “Зір” Пітера Пауля Рубенса та Яна Брейгеля Старшого, “Автопортрет” Альбрехта Дюрера,”Парасолька” Франсіско Гої, “Сон Якова” Хосе де Рібери та інші.

Над відео працювала студія AMB Piensa, яка поєднала штучний інтелект, цифрову графіку та традиційну графічну обробку. Під час створення проєкту використовували моделі генерації відео, які дозволили відтворити глибину зображення, імітувати рух камери та показати поступове проходження затемнення через сцени на картинах.

За допомогою штучного інтелекту автори також моделювали поступову зміну освітлення, появу тіней і відблисків та затемнення персонажів, пейзажів і архітектурних елементів.

Водночас створення відео не було повністю автоматизованим. Кожен епізод перевіряли та коригували вручну, щоб зберегти оригінальну композицію, живописну техніку й характер картин та не спотворити їх під час цифрової обробки.

• Нью-йоркський художник Джастін Жіньяк перетворив сміття, зібране біля місця проведення весілля Тейлор Свіфт і Тревіса Келсі, на колекційні сувеніри, які продає по 25 доларів за екземпляр.

Запис Музей Прадо показав відомі картини у світлі сонячного затемнення спершу з'явиться на Букви.

Марсохід Perseverance уперше зафіксував, як марсіанський супутник Фобос проходить перед Землею, повністю закриваючи її від погляду. Цю незвичну подію, яку можна порівняти з мініатюрним затемненням, детально описало видання Universe Today.

Подія сталася 2 липня (сол 1907 для місії) близько 19:00 за місцевим сонячним часом на Марсі. Perseverance спостерігав покриття Землі Фобосом у сутінках за допомогою камери Mastcam-Z. На послідовності з дев’яти кадрів видно Землю і Фобос над краєвидом у кратері Єзеро, де працює марсохід. Приблизно на 10 секунд наша планета «зникає» за силуетом супутника.

У композитному зображенні Фобос виглядає як освітлений серп неправильної форми, а Земля — як яскрава зоря всього в один піксель, з орієнтовною зоряною величиною близько –2. Наш Місяць, що зазвичай має блиск близько 2 зоряної величини, під час події був занадто близько до Землі, тож у цьому спостереженні його не видно, хоча іноді з Марса він міг би бути доступний неозброєному оку.

Чим особливий Фобос і його рух по небу Марса

Фобос — невеликий, приблизно 27-кілометровий супутник Марса, який обертається на відстані лише близько 7 800 км від поверхні планети. Це найтісніша орбіта серед усіх відомих супутників у Сонячній системі відносно їхніх планет. Через таку близькість Фобос здійснює один оберт навколо Марса за близько 7,5 години, рухаючись швидше, ніж обертається сама планета.

Для спостерігача на поверхні це означає, що Фобос сходить на заході й заходить на сході, на відміну від більшості небесних тіл. Він переміщується по небу дуже швидко — приблизно на градус за хвилину, тобто покриваючи «дві повні Місяці» за цей час. Таку швидку зміну положення було б помітно навіть неозброєним оком.

Через невелику масу і близькість до Марса Фобос приречений: за оцінками, через 20–50 мільйонів років він зіткнеться з планетою або розірветься, утворивши кільце з уламків. З Землі обидва марсіанські супутники, Фобос і Деймос, дуже тьмяні — близько 12-ї зоряної величини — і їх важко спостерігати, хоча це можливо під час опозиції Марса.

Як виглядає Земля на небі Марса

З погляду марсіанського спостерігача Земля поводиться подібно до Венери на нашому небі. Вона ніколи не відходить від Сонця більш ніж на 36–37 градусів і з’являється як яскрава «ранкова» або «вечірня» зоря. Крім того, орбіти Фобоса й Деймоса нахилені всього приблизно на один градус до екватора Марса, тому ці супутники видно лише між широтами приблизно 70–80 градусів північної та південної широти.

Попри те, що покриття планет Фобосом із поверхні Марса не є рідкістю, команда місії мусила ретельно планувати спостереження, щоб «піймати» саме момент проходження Фобоса перед малою за розміром і яскравою на зображенні Землею.

Перше покриття Землі з поверхні іншої планети

За оцінками фахівців, це перший випадок, коли затемнення Землі було зафіксоване з поверхні іншої планети. Раніше марсоходи вже використовувалися як повноцінні астрономічні платформи: вони спостерігали плями на далекому боці Сонця під час сонячної кон’юнкції та реєстрували «криві» кільцеподібні затемнення, коли Фобос або Деймос проходили по диску Сонця.

Переглянути відеопослідовність цього рідкісного явища можна у спеціальному ролику, який оприлюднила команда місії.

Такі спостереження мають не лише демонстраційне значення. Спостерігаючи затемнення й проходження супутників перед Сонцем або планетами, дослідники можуть уточнювати орбіти Фобоса та Деймоса й відстежувати, як вони змінюються з часом. Це важливо для розуміння еволюції марсіанської системи в цілому.

Майбутні місії до Фобоса

У найближчі роки очікується нова хвиля інтересу до Фобоса як до об’єкта окремих місій. Японське агентство JAXA готує апарат Mars Moon Explorer (MMX), запуск якого може відбутися вже наприкінці 2026 року. Місія має дослідити марсіанські супутники зблизька й узяти зразки з поверхні Фобоса.

Російське космічне агентство «Роскосмос» планує місію «Марс-Грунт Бумеранг» до 2030 року як спробу продовжити невдалий проєкт «Фобос-Грунт», який не вийшов на траєкторію до Марса й зійшов з орбіти Землі у 2012 році.

Автори матеріалу наголошують, що, як і для більшості астрономічних явищ, головне — точно знати, де й коли дивитися. Поки що роль спостерігачів дивовижних подій на марсіанському небі виконують роботи. Але в майбутньому, коли на Марсі з’являться люди, вони зможуть на власні очі бачити затемнення, покриття й транзити, які сьогодні для нас фіксують лише автоматичні місії.

Стаття Perseverance зафіксував затемнення Землі супутником Фобос з'явилася спочатку на Цікавості.

Місячна тінь перетне пустелі, стародавні пам’ятки та великі міста, подарувавши спостерігачам рідкісну нагоду побачити винятково довгу повну фазу.

Як інформує CNN

Повне сонячне затемнення 2 серпня 2027 року обіцяє стати однією з найвидовищніших астрономічних подій для нинішнього покоління. У найкращих точках смуги повної фази Місяць повністю закриє Сонце більш ніж на шість хвилин – це винятково довга тривалість для такого явища.

Де можна буде побачити повне сонячне затемнення 2027 року

Смуга повного затемнення простягнеться через кілька країн Європи, Африки та Азії. За даними National Solar Observatory, повну фазу зможуть побачити жителі й гості таких територій:

• півдня Іспанії;
• Гібралтару;
• Марокко;
• Алжиру;
• Тунісу;
• Лівії;
• Єгипту;
• Саудівської Аравії;
• Сомалі;
• Ємену.

Місячна тінь пройде над відомими історичними та культурними місцями. Зокрема, повне сонячне затемнення охопить Долину царів у Луксорі, район Великої піраміди Гізи в Єгипті та Мекку в Саудівській Аравії.

Більша частина маршруту проходить через пустельні регіони, де серпень зазвичай характеризується погодою, сприятливою для астрономічних спостережень. Це може зробити затемнення 2027 року особливо привабливим для охочих побачити повну фазу.

Де буде видно часткове затемнення

Часткову фазу зможуть спостерігати мешканці майже всієї Європи, значної частини Африки, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Явище також буде помітним на сході Канади та на півночі американського штату Мен.

Коли буде наступне повне затемнення у США

Наступне повне сонячне затемнення на території США після події 2027 року відбудеться 30 березня 2033 року. Його повна фаза триватиме 2 хвилини 37 секунд, однак смуга повного затемнення пройде тільки через Аляску.

У континентальних штатах США повне затемнення знову можна буде побачити 22 серпня 2044 року. Тоді повна фаза буде доступна лише в Північній Дакоті та Монтані.

Ще масштабніша подія для США очікується 12 серпня 2045 року. Смуга повної фази перетне такі штати:

• Каліфорнію;
• Неваду;
• Юту;
• Колорадо;
• Канзас;
• Оклахому;
• Арканзас;
• Міссісіпі;
• Алабаму;
• Флориду.

На решті території країни в цей день можна буде спостерігати часткове сонячне затемнення.

Інші великі повні сонячні затемнення найближчих років

Після затемнення 2027 року у світі відбудеться ще кілька значних повних сонячних затемнень:

• 22 липня 2028 року – в Австралії та Новій Зеландії;
• 25 листопада 2030 року – у Намібії, Ботсвані, Південній Африці, Лесото й Австралії;
• 20 березня 2034 року – у Нігерії, Камеруні, Чаді, Судані, Єгипті, Саудівській Аравії, Ірані, Афганістані, Пакистані, Індії та Китаї;
• 2 вересня 2035 року – у Китаї, Північній Кореї, Південній Кореї та Японії;
• 13 липня 2037 року – в Австралії та Новій Зеландії;
• 26 грудня 2038 року – в Австралії та Новій Зеландії.

Оскільки смуга повної фази завжди є вузькою, проживання поблизу її маршруту часто стає дефіцитним задовго до самої події. Затемнення 2 серпня 2027 року вирізняється не лише тривалістю, а й тим, що пройде над низкою знакових місць, тому воно може стати одним із головних астрономічних явищ десятиліття.

Інші теми, які вам можуть сподобатися:

• 12 серпня 2026 року мільйони людей спостерігатимуть повне сонячне затемнення. Розповідаємо, де його побачити, які явища виникнуть і як захистити очі.
• Цього тижня на небі можна спостерігати повний Beaver Moon і метеорний дощ південних тауридів – унікальне поєднання астрономічних явищ.

Про це інформує Новини.LIVE.

Як сонячне затемнення було видно у Києві

Часткова фаза затемнення у столиці розпочалася близько 20:14 за київським часом. Максимального покриття Сонця Місяць досяг приблизно о 20:18, а завершилося явище близько 20:23.

За розрахунками сервісу Time and Date, у Києві Місяць закрив лише близько 2,7% сонячного диска. Через невелику фазу затемнення в столиці воно було помітним лише протягом короткого часу.

Попри це, явище вдалося зафіксувати на фото. На кадрах видно невелике затемнення на тлі Сонця, що заходить.

Де в Україні затемнення було помітнішим

Повної фази сонячного затемнення в Україні не спостерігали. У різних регіонах країни було видно лише часткову фазу, причому найкращі умови для спостереження були на заході.

Зокрема, в районі Шацьких озер на Волині Місяць закрив до 65% сонячного диска. Максимальна фаза там настала приблизно о 20:50, а саме затемнення тривало з 20:15 до 20:54.

Рівень покриття також залежав від області. У Закарпатській області він сягав до 43,5%, у Львівській — до 40,5%, у Тернопільській — до 26,4%, у Хмельницькій — до 16,4%, а у Вінницькій — до 12%.

У центральних та східних регіонах затемнення було менш помітним. Додатково його спостереження в окремих районах ускладнювало низьке положення Сонця над горизонтом.

Де можна було побачити повну фазу затемнення

Повна фаза сонячного затемнення проходила не через Україну, а через окремі території Європи. Смуга повного затемнення пролягала через Гренландію, Ісландію, Іспанію, а також невелику частину Португалії та Росії.

Місячна тінь розпочала свій рух в Арктиці, пройшла поблизу Північного полюса, далі через Гренландію та Ісландію й завершила шлях у північній та східній Іспанії, а також на Балеарських островах.

Біля узбережжя Ісландії повна фаза тривала до 2 хвилин 18 секунд. В Іспанії затемнення відбувалося поблизу заходу Сонця, через що небо могло набувати золотистих і багряних відтінків.

Це сонячне затемнення стало першим повним затемненням, яке було видно з окремих районів континентальної Європи за 27 років.

Новини.LIVE інформували, що Землю 12 серпня накрила слабка магнітна буря рівня G1 на тлі низької сонячної активності. За останню добу на Сонці зафіксували два спалахи класу B та три класу C, які суттєво не впливають на Землю. Імовірність малого геомагнітного шторму становить 25%, великого — 5%, а спалахів М- та Х-класу — по 1%.

Новини.LIVE також писали, що у серпні 2026 року очікуються кілька періодів підвищеної сонячної активності, хоча загалом геомагнітна ситуація буде переважно спокійною. Попередньо слабкі або помірні коливання магнітного поля прогнозують на 13–15, 21–23 та 29–31 серпня. Водночас ці дати є орієнтовними, оскільки довгострокові прогнози можуть змінюватися залежно від активності Сонця.

Країни Європи та жителі України у середу, 12 серпня, змогли побачити рідкісне повне сонячне затемнення. Найкраще його було видно в Ісландії, Гренландії та Іспанії, де можна було спостерігати повну фазу затемнення. В Україні явище було видно частково.

Редакція "Ми-Україна" зібрала найкращі фото та відео рідкісного астрономічного явища.

Сонячне затемнення 2026

Сонячне затемнення – це астрономічне явище, під час якого Місяць проходить між Землею та Сонцем і повністю або частково закриває Сонце. 

12 серпня тисячі людей зібралися, щоб подивитися затемнення, а деякі туристи спеціально відвідали Іспанію для видовища.

В Україні видимість була гіршою, найкраще було спостерігати на Волині - там Місяць закрив Сонце приблизно на 65%.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Один з найяскравіших зорепадів року побачать українці у серпні: названо дату

Сонячне затемнення 12 серпня - найкращі фото та відео

Як писав "Ми-Україна" раніше, на дні Середземного моря біля Сицилії дайвери натрапили на римське торговельне судно, яке затонуло понад 2000 років тому.