Search trend "ціни євро"

Європейські ціни на газ стрімко зросли після удару Ізраїлю по території Ірану, що викликало занепокоєння щодо можливої масштабної ескалації в одному з ключових для глобального енергопостачання регіонів. Про це повідомляє Вlооmbеrg. У п'ятницю котирування ф'ючерсів на природний газ в Європі зросли на 5,7% - це найбільше денне зростання за останні п'ять тижнів. Ізраїль завдав повітряних ударів по іранських об'єктах, зокрема й поблизу ядерної інфраструктури. У багатьох іранських містах, включно з Тегераном, були чутні вибухи. У відповідь іранська влада попередила про високу ціну, яку заплатить Ізраїль. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ціни на нафту знизилися через напруженість між США та Іраном Найбільше занепокоєння викликає ймовірна загроза для Ормузької протоки - стратегічно важливої водної артерії, через яку проходить значна частка світового експорту нафти та скрапленого природного газу. Хоча Тегеран неодноразово погрожував її блокуванням, на практиці таких дій не вчиняв. Проте зростає ризик затримок, якщо судноплавство буде спрямоване обхідними маршрутами. За словами аналітика Rаbоbаnk Флоренс Шміт, загрозу для енергетичних ринків становить можлива ширша ескалація за участю основних експортерів газу та нафти в регіоні - Катару, Оману та Об'єднаних Арабських Еміратів. Разом ці три країни забезпечують приблизно 18% глобального обсягу експорту скрапленого газу. Катар, який входить до трійки найбільших постачальників СПГ у світі, має ключове значення для стабільності ринку. Шміт попередила: у випадку серйозних перебоїв з постачанням катарського газу ціни в Європі можуть зрости до 100 євро за мегават-годину, що еквівалентно приблизно 1000 за тис. куб. Ізраїль 13 червня завдав ударів по Ірану. Під удар потрапили військові та ядерні об'єкти. Через ізраїльський удар, ціни на нафту злетіли до максимумів 2022 року.

Фондові ринки Азії різко впали в п'ятницю, а ф'ючерси на Уолл-стріт також показали зниження після того, як Ізраїль завдав ракетного удару по Ірану. Це спричинило зростання попиту на безпечні активи - золото та швейцарський франк. Про це повідомляє Rеutеrs. Вартість золота підскочила на 1,5% - до $3 434 за унцію, наблизившись до рекордного рівня, зафіксованого у квітні ($3 500,05). Американські індекси втратили в середньому близько 1,7-1,8%, SТОХХ 50 просів на 1,6%, а азійські ринки - Nіkkеі, КОSРІ та Наng Sеng - знизилися в межах 0,8-1,3%. Ізраїль увів надзвичайний стан, готуючись до можливої іранської атаки у відповідь. Удар, як заявлено, мав на меті упередити розвиток іранської ядерної програми. За даними ЗМІ, внаслідок атаки загинув високопоставлений військовий Ірану Хоссейн Саламі, а також, імовірно, начальник генштабу та кілька науковців. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ізраїль атакував Іран ракетами: є загиблий високопосадовець Вашингтон дистанціювався від атаки: держсекретар Марко Рубіо назвав дії Ізраїлю "односторонніми" і запевнив, що США не мають до них стосунку. На тлі геополітичної напруги зросли ціни на державні облігації США - прибутковість 10-річних бондів впала до 4,31%, мінімуму за останній місяць. Франк зміцнився на 0,4% до 0,8072 за долар, японська єна - на 0,3%, долар США також укріпив позиції - його індекс піднявся на 0,5%. Євро та фунт втратили в ціні, знизившись на 0,4% і 0,5% відповідно. "Ймовірно, ринки й надалі будуть нервовими, адже інвестори намагаються зменшити ризики перед вихідними", - зазначив Тоні Сайкамор з ІG. Світові ціни на нафту різко зросли у п'ятницю, 13 червня, після того як Ізраїль завдав масштабних ударів по території Ірану. Геополітична ескалація на Близькому Сході викликала побоювання щодо потенційних перебоїв у постачанні енергоносіїв, зокрема через можливі ризики для Ормузької протоки - ключового маршруту транспортування нафти.

За останню добу євро в банках та на чорному ринку досягнули нової ціни. Тепер валюта при купівлі становить 48 гривень. Це один із найвищих показників. Натомість з доларом не відбулося нічого суттєвого. Повний текст новини

В Іспанії невпинно ростуть ціни на оренду короткострокового житла. Лише у травні цього року середня вартість зросла до 14,50 євро за квадратний метр, що на майже 10% більше, аніж торік. Уряд країни вирішив ввести заходи для боротьби з цим. Повний текст новини

В Іспанії триває активне збирання врожаю часнику, проте виробники зіткнулися з непростими викликами — до ЄС масово надходить торішній китайський часник. І навіть тариф у 1,20 євро/кг поза межами безмитної квоти не робить ці постачання збитковими. Низькі ціни й великі обсяги створюють значний дисбаланс, який негативно відбивається на експорті іспанської продукції.

В банках та на чорному ринку долар показує несуттєві зміни щодо ціни. Натомість євро в банках трішки опустився, а на чорному ринку подорожчав. В обмінниках спостерігається найбільше коливання, а саме при купівлі долар та євро рекордно втратили ціну. Повний текст новини

Офіційний долар подорожчав за останню добу 9 копійок, у той час, як євро виросло на 10 копійок. На 11 червня очікується знову злет ціни, особливо курсу євро. Повний текст новини

В Україні майже порожні газові сховища непокояться українські політики як провладні, так і опозиція. Тим часом у Європі це пальне подешевшало і саме час ним запасатися на зиму. "Сьогодні маємо новий антирекорд найменші газові запаси за останні 11 років. У сховищах лише 6 мільярдів кубів. Це всього 19 відсотків від можливих обсягів! А на додачу знищена частина потужностей газовидобутку", - каже народний депутат Дмитро Разумков. Дочекалися високих цін Нагадаємо, ще минулої зими Україна серйозно зіткнулися з дефіцитом газу і станом на червень поточного року вітчизняні сховища фактично порожні. Улітку минулого року, коли були всі можливості купити газ за адекватною ціною, в "Нафтогазі" займалися казна-чим. Дочекалися, поки його можна буде купити в рази дорожче. У перші місяці цього року, особливо у лютому, коли вдарили морози, а по газовій інфраструктурі - російські ракети, країні терміново довелося імпортувати паливо і платити за нього дуже високу ціну. Потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі Зважаючи на такий стан речей потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі. Але за якою ціною його можна буде купити і де знайти гроші, щоб сплатити за імпортні поставки? Отже, Україна 16 квітня завершила сезон відбору газу з підземних сховищ (ПСГ) із залишками палива обсягом 0,68 млрд кубометрів (без урахування 4,6 млрд кубометрів буферного газу, необхідного для нормальної роботи газотранспортної системи). Ці показники, за даними Gаs Іnfrаstruсturе Еurоре, стали історично рекордно низькими. Залишки газу цього року становлять лише 2,22% від максимального обсягу сховищ, тоді як рік тому вони були на рівні 11,12% (3,39 млрд кубів). Щоправда, 2024 року відбір газу з ПСГ завершився 30 березня, тобто на півмісяця раніше, ніж 2025 року. Своєю чергою те, що відбір палива в порівнянні з минулим роком тривав на пів місяця довше, залишки газу в сховищах цього року такі мізерні. Крім того, країна увійшла до минулорічного опалювального сезону із запасами обсягом 8,3 млрд кубів газу, тоді як на початок осінньо-зимового періоду 2023-2024 років у сховищах знаходилося 12,2 млрд кубів. Також, нагадаємо, НАК "Нафтогаз України" вирішила пройти опалювальний сезон 2024-2025 років на газі власного видобутку, тобто, не вдаючись до імпорту. На перший погляд таке рішення було цілком виправданим видобуток газу під час великої війни, навіть у 2022 році, майже не скоротився порівняно з довоєнним часом, а ось його споживання зменшилося значно. У 2023-2024 роках видобуток та споживання газу трохи зросли, проте розрив між ними був суттєво меншим, ніж до війни, що дозволяло нашій країні в цей період імпортувати мінімальні обсяги палива. Ну, а в останній опалювальний сезон, як уже було сказано вище, "Нафтогаз" вирішив взагалі відмовитися від імпорту газу. Однак НАК не врахував таку "дрібницю" як війна. І в 2022-2023 роках Росія зосередила свої обстріли на об'єктах енергетичної інфраструктури України, але, починаючи з 2024 року, вона все частіше завдавала ракетних ударів і по газовидобувній інфраструктурі. "За 2024-2025 роки 34 об'єкти "Укргазвидобування" (дочірні компанії "Нафтогазу") були атаковані ворогом. Найбільш руйнівна атака в лютому 2025 року завдала значної шкоди державному видобутку газу втрати сягнули майже 50% обсягів", - йдеться у квітневому пресрелізі монополіста, опублікованому на сайті. Також у квітні виконувач обов'язків голови "Нафтогазу" Роман Чумак повідомив, що компанія вже відновила половину втрачених у результаті ворожих атак обсягів газовидобутку. Але все-таки без імпорту не обійтись. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. У згаданому вище пресрелізі йдеться про те, що "Нафтогаз" терміново імпортував 800 млн кубометрів газу. Усього, з урахуванням цих обсягів, з початку 2025 року компанія законтрактувала 1,5 млрд кубів. Однак цього мало для проходження наступного опалювального сезону. До того ж ці 1,5 млрд кубометрів газу, швидше за все, підуть на покриття поточних потреб у паливі. Пальцем у небо То скільки все ж таки нам потрібно імпортувати газу, щоб його вистачило наступної зими? "Обсяг імпорту залежатиме від того, скільки буде накопичено в газосховищах за рахунок внутрішнього видобутку, який, як відомо, має певні проблеми, пов'язані з завданням ударів по газовидобувній інфраструктурі. Тим більше, що такі удари можуть бути продовжені, і це також слід враховувати. А також, наскільки довгою і холодною буде (наступна) зима", - поділився розрахунками президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. Тому, за його словами, сьогодні говорити про те, скільки "Нафтогазу" потрібно закупити газу на зовнішніх ринках, це все одно, що тицьнути пальцем у небо. Очевидно лише те, що потрібно зробити якомога більший запас. "Якщо говорити виключно про імпортний газ у період закачування, без урахування імпорту, який буде йти у прямому режимі, у разі потреби, десь у листопаді-грудні, то я думаю, що потрібно буде закупити десь 4 млрд (кубометрів газу)", - вважає експерт. У свою чергу директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає, що слід імпортувати навіть більшу кількість газу: від 4,5 до 5 млрд кубометрів. Ціна питання Скільки це коштуватиме? Звісно, що ціна газу багато в чому залежить від пори року. Крім того, вартість палива за довгостроковими контрактами, як правило, нижча, ніж на спотовому ринку (торгівля криптовалютними активами), причому іноді суттєво. "Нафтогаз" не розкриває ціну, за якою купував газ у лютому, оскільки це (і так було завжди) - комерційна таємниця. Однак відомо, що тоді вартість палива на європейських хабах перевищувала $600 за 1000 кубометрів. Лютневі закупівлі становили понад 500 млн кубів газу, відповідно, їх загальна ціна цілком могла бути на рівні $300 млн і навіть більше. У згаданому пресрелізі НАК зазначається, що в першому кварталі цього року компанія залучила кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Норвегії в розмірі 430 млн ($490 млн), які будуть спрямовані на купівлю 1 млрд кубометрів газу. Нескладно підрахувати, що орієнтовна ціна, за якою купуватиметься цей газ, становить $490 за 1000 кубів. При цьому останніми днями, коли температура повітря суттєво підвищилася, ціни на газ у Європі впали. У будь-якому випадку, гроші, необхідні для імпорту газу, краще все ж таки знайти зараз, бо наступної зими, якщо знову буде дефіцит палива, за нього доведеться платити, як мінімум, удвічі дорожче. Критичний стан із газовими родовищами та запасами цього палива на зиму - це елементарна безвідповідальність державних менеджерів усіх ланок і рівнів. А якщо відповідальність і надалі замінятимуть на схеми та бажання нажитися бюджет цього не витримає. Як і українці. І якщо зима не буде такою поблажливою, як попередні відсутність газу стане не лише політичним скандалом, провалом, а ще однією, окрім війни, реальною загрозою.

У США зросли запаси бензину та дизельного пального більше, ніж очікувалося. Відповідно світові ціни на нафту знизилися. Водночас Саудівська Аравія знизила ціни на нафту для азійських покупців, повідомляє Rеutеrs. "Ф'ючерси на нафту марки Вrеnt впали на 14 центів (0,2%) - до 64,72 долара за барель. Американська нафта WТІ подешевшала на 24 центи (0,4%) - до 62,61 долара за барель. У середу ціни на нафту знизилися приблизно на 1% після того, як офіційні дані показали, що запаси бензину та дистилятів у США зросли більше, ніж очікувалося. Це свідчить про зниження попиту в найбільшій економіці світу", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Долар стрімко подешевшав, що з євро Саудівська Аравія - найбільший експортер нафти у світі - знизила липневі ціни на постачання для азійських покупців майже до найнижчого рівня за останні 4 роки. Також на зниження цін вплинули слабкі економічні дані з США та напруженість у торговельних відносинах між США і Китаєм, вважає незалежна аналітикиня Тіна Тенг. "Хоча зниження цін виявилося меншим, ніж очікували, це свідчить про слабкий попит навіть у період пікового споживання. Зниження цін Саудівською Аравією відбулося після того, як країни ОПЕК+ у вихідні домовилися збільшити видобуток на 411 тисяч барелів на день у липні. До ОПЕК+ входять країни-члени ОПЕК та їхні союзники, зокрема РФ", - зазначили аналітики АNZ. Ціни на нафту зреагували на новини щодо провалу ядерної угоди США й Ірану. Тегеран, як очікується, відхилить запропоновану США ядерну угоду, яка могла б стати ключем до пом'якшення санкцій проти одного з найбільших виробників нафти.

Долар стрімко подешевшав після двох днів зростання. Національний банк України знизив курс валюти, свідчать дані на сайті регулятора. "Офіційний курс на 5 червня встановлено на рівні 41,4829 гривень за 1 долар (-0,1556 гривень)", - сказано в повідомленні. Водночас курс євро становить 47,2 грн за 1 євро (-0,2250 грн). ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ціни на нафту зреагували на новини щодо провалу ядерної угоди США й Ірану На готівковому ринку курс долара впав на 10 коп. до 41,7 грн. На міжбанку курс впав на 6 коп. до 41,50-41,53 грн/долар (купівля-продаж) порівняно із закриттям попереднього дня. За євро в обмінниках пропонують 47,3 грн. Продають за 47,8 грн. Валютний курс в Україні повинен виконувати роль для адаптації економіки в умовах змін на глобальних ринках. Має посилюватися роль обмінного курсу як інструменту для адаптації економіки - як абсорбера шоків.

Курс долара на карткові розрахунки у банку становить 41,84 грн, а євро – 47,85 грн.

КSЕ інвестує 40 мільйонів доларів у побудову нового кампусу на Оболоні в Києві. Він базуватиметься на місці гольф-клубу, на купівлю якого виділять 18 мільйонів доларів. Решту коштів спрямують на перебудову комплексу для освітніх потреб та обладнання лабораторій. СЕО DОU Влада Зацаринна поспілкувалася з президентом КSЕ Тимофієм Миловановим та дізналася про плани щодо нової локації. А також про академічну доброчесність, якість освіти в Україні, вартість навчання в топових вишах і підхід КSЕ до використання ШІ в навчанні. На DОU триває збір для Третьої штурмової. За донат від 300 грн ви не тільки робите внесок у боєздатність армії, а й отримуєте шанс виграти цінні призи. Приєднуйтеся і отримуйте топові макбуки, LЕGО, кавомашину та багато іншого! «Виживуть найсильніші». Про зменшення абітурієнтів і конкуренцію з Польщею — Скільки зараз студентів у КSЕ? Близько 1150. Коли Томаш Фіала (СЕО української інвестиційної компанії «Drаgоn Саріtаl», був президентом ЄБА у 2010-2015 роках, — ред.) подарував нам цю будівлю, було лише 150. Нещодавно казав, що дуже радий цьому зростанню. Ми зростаємо щороку: десь плюс 400, плюс 500 студентів. Цього року очікуємо, що буде 1500–2000 загалом. — Як на вас впливає те, що щороку у вишах знижується кількість абітурієнтів? Не впливає, але ми бачимо її в загальних цифрах. Бачимо, що нам треба більше вкладати в маркетинг, бо виживуть лише найсильніші університети. Виші середнього рівня помруть, якщо не зміняться. — У маркетинг вкладати, тому що конкуренція за талантів, у яких високий бал? Бо у вас дуже високий бал в абітурієнтів. Так, у нас дуже високий бал (КSЕ залишається на третьому місці за середньозваженим балом вступників — 179 балів, — ред.). Загалом цим і міряються УКУ, Могилянка і ми. Є ще університет Шевченка, КПІ, Львівська політехніка — теж сильні університети. Але, на мою думку, близько 80% талановитої молоді обирає або закордонні виші, або трійку лідерів. Є, звісно, винятки — хтось хоче залишитися в Харкові чи Одесі, і з них часто сильні лідери виростають. Але загальна тенденція така. Водночас мене турбує, що Польща вимиває топталанти. — Якщо з УКУ, Могилянкою і КПІ можна конкурувати, то як конкурувати під час війни із закордонними вишами? Адже у людей є додаткова мотивація виїжджати через війну. Це міф, що для дітей мотивація виїзду — безпека. КSЕ проводило дослідження для першої леді — індекс дитини. Безпека — лише в четвірці причин. Це важливо, але не головне. Треба розуміти, чому люди їдуть. Основна мотивація — краща якість освіти та можливості. — Це не міф? Ні, вони справді так думають. Типова історія — приїхати у Польщу вчитися у виші гірший за Могилянку чи КSЕ. Це не просто слова, ми маємо доступ до топових викладачів. Наприклад, ми запросили професора з Чикаго, він тут два місяці. — Це поодинокі випадки, але ж не системна історія. Цих поодиноких випадків достатньо, щоб наповнити топові університети в Україні. Більша проблема в тому, що в нас немає стільки програм і курсів, щоб заповнити їх топовими людьми. — Ви допомагаєте іншим університетам це робити? Ні, це не входить у нашу стратегію. Буває, об’єднуємо ресурси — є спільні викладачі з УКУ чи Могилянкою. Є конкуренція, переманювання, але міжнародників багато. Наприклад, ми відкриваємо департамент математики. Взяли шість викладачів: один українець з-за кордону, п’ятеро іноземців. Двоє приїдуть восени запускати аспірантуру, ще четверо — навесні. — Які це бюджети зазвичай? Це мільйони доларів на зарплати, великі бюджети. На зарплати, проживання, умови. Вони не поїдуть у промзону чи в аудиторії, де взимку продуває і немає укриттів. Інфраструктурні проблеми відштовхують. Діти вважають, що тут погана освіта, а будь-який закордонний виш — кращий. Безпека для них — лише четвертий чинник. Перший — можливості, другий — побачити світ. — А для батьків? Кожна четверта дитина хоче поїхати жити за кордон. Серед батьків таких менше. До дослідження я думав, що навпаки. Але діти більше тиснуть щодо виїзду, це і є проблема. Виграти міжнародну олімпіаду з математики або інформатики, поїхати в МІТ, Гарвард, Стенфорд — це добре і для людини, і для суспільства. Може, цей студент зробить проєкти з цими університетами, а може — повернеться. Навіть якщо повернеться кожна десята людина — це краще, ніж не потрапити в Гарвард взагалі. Росія стратегічно відправляє своїх на навчання, і вони стають частиною наукової, медійної, політичної чи бізнес-спільноти. А наших або немає, або мало. Це великі втрати. — Але ж недостатньо просто поїхати. Росіяни, я думаю, ще й дуже тісно працюють з людьми, яких відправили. Не так тісно, як здається. Дехто з цих людей навіть стає проукраїнським, коли бачить світ. Це не гра в одні ворота, а дорога з двостороннім рухом. Справжнє горе — коли третьосортний європейський університет, дає стипендію 500 євро українські дитині. І батьки влаштовують її туди, хоча вона — світового рівня. Якщо не потрапила в Гарвард, краще залишатися в УКУ, Могилянці чи у нас, ніж їхати в другосортний виш. Правило має бути просте: якщо потрапив у топ-20 чи топ-30 університетів світу — їдь, розвивайся, повертайся, створюй юнікорн. Але якщо йдеться про університети другого чи третього рівня, це інше. Ти там іммігрант, без зв’язків, з мовним бар’єром і в пересічному виші. А якщо ти виходиш з КSЕ чи УКУ, то навіть у Європі відкриєш більше можливостей. Тому наше завдання — не доводити, що ми кращі за УКУ. Наше завдання — донести, що ми існуємо і що в нас кращі умови, ніж у Польщі. І в УКУ, і у Львівської політехніки — те саме завдання. Це як питання в бізнес-школах: хто конкурент Nеtflіх? І відповідь — не Рrіmе Vіdео, а сон. Бо коли людина втомлена, вона обирає між тим, щоб щось подивитись або просто заснути. Так само і тут: ми не конкуруємо між собою. Ми втрачаємо студентів, які їдуть за кордон. Нам потрібен гольф-центр, щоб дати дитині відчуття, що тут — краще. Деякі діти приходять після школи настільки залякані, що бояться вийти в туалет без дозволу. Їх у школі пригнічували. В Європі вони бачать свободу. Ми маємо дати їм те саме — ріку, поле, простір, відчуття перспективи. «У нас забагато університетів для тих грошей, які є». Про інвестиції українців в освіту та брехню інституцій — Росіяни інвестують в МГУ по 10 тисяч доларів у студента... І 10, і 20 на деяких технічних спеціальностях. Наприклад, «Рубікон» — високотехнологічний науковий підрозділ, який ріже нам логістику, інвестує у своїх топових людей, навчає їх, і потім ті працюють проти нас. А ми тут за тисячу доларів «рятуємо всіх» і вдаємо, що когось вчимо. Насправді — ні. У топових університетах мають бути топові студенти, викладачі та нормальні умови. У нас є магістратури й бакалаврат. Бакалаври — це інвестиція на чотири роки. І мені кажуть: «Зараз війна, не на часі освіта». Але з 1991 року завжди «не на часі»: незалежність, революція, війна. Хто дасть гарантію, що за 10 років її не буде? Якби ми ще 2022-го створили військову академію чи запустили інженерію — зараз би вже випускали своїх. Добре, що минулого року почали. Звісно, основний ресурс має йти на оборону. Але хтось має робити освіту. Ми не «швидка допомога», ми готуємо наступну хвилю. Якби ми її готували ще з 1991 року — менше людей загинуло б. Війни не уникнути, але ми б уже мали ракети, дрони, ППО — не похапцем, а готові. Те саме стосується економіки, заводів, виробництва. Освіта потрібна, щоб люди не виїжджали. — На одного студента в рік ми вкладаємо значно менше. І тут питання в тому, а що ми можемо зробити, щоб оптимізувати ці витрати, але отримати гарний результат? У нас «північнокорейський сценарій». Це коли з маленькими ресурсами вдаємо, що їх багато, і розмазуємо потроху на всіх. У результаті всі голодують. Наприклад, нова вимога: університети повинні мати укриття радіаційного рівня. Повний абсурд, бо це коштує великих грошей, яких у більшості вишів немає. Деякі взагалі без укриттів. — І тоді вони просто переходять в онлайн і кажуть: «Ми тепер будемо знову сидіти онлайн». Або порушують, брешуть. Університети вдають, що це потрібно. Усі розуміють: якщо прилетить ядерна тактика — навіть у радіаційному укритті ти посидиш два тижні, чотири, а потім що? Вийдеш — і радіації вже немає? Це абсурд. Але на папері — дбаємо. Хтось побудує щось показове, і замість того, щоб гроші пішли туди, де треба, ми їх витратимо на три локальні укриття. Проблема в брехні. І ще одна — у нас забагато університетів для наявних грошей. МОН намагається це оптимізувати, зменшують кількість вишів і підвищують ефективність. Це правильно. Це треба робити і зі школами, і з лікарнями, і з усією радянською гігантською інфраструктурою. Ми не країна на 50 мільйонів. Удавати, що ми здатні підтримувати стару інфраструктуру, безглуздо. Пам’ятаю, як уперше поїхав до Німеччини та був шокований: люди дуже економно користуються душем. А в нас відкрутив — і тече. Пригадуєте боротьбу проти лічильників? Типу можемо собі дозволити опалювати всесвіт. А тепер виявилося, що бідність — це не тільки поганий рівень життя, а й відсутність ресурсів на армію. Що варто робити з університетами? Дати ресурси 10, 30 чи 50 адекватним вишам, а решта мають зникнути. Не треба розмазувати між хорошими і поганими. Ресурси — тільки тим, хто спроможний. «Проблема — у культурі». Про списування, хабарі і шампанське на залік — В КSЕ часто говорять про культуру академічної доброчесності, і ви нещодавно писали про те, що це може впливати на зниження рівня корупції. Академічна недоброчесність — це невидиме зло, яке здається нешкідливим. Дитина списала — по суті, збрехала, порушила правила. Доброчесність — це не про заборону на штучний інтелект чи обов’язкові посилання. Це про виконання правил, про які домовилися викладач, університет і студент. Якщо дитина роками звикає порушувати правила й обманювати — вона з цим підходом виходить у життя. Наведу приклад. Я вчився в КПІ. Був курс «Охорона праці». Ніхто його не відвідував. Викладач хотів лише, щоб ми «виставилися» — ящик шампанського, і він усе закривав. Сам списував години та зарплату. Потім його звільнили, прийшов новий і сказав: «Працюємо за тією ж схемою». Дитина вчиться, що правила й оцінки можна купити. Ігнорувати систему, обходити перевірки. Виходить з універу не зі знаннями, а з навичками, як обманювати. Потім ми ухвалюємо закони про податки, а людина вже знає, як домовитися з податковим інспектором — тими ж навичками, які здобула в університеті. У лоб хабар не дають, треба знайти підхід. І чотири роки у виші ти вчишся саме цього. А потім дивуємося, чому реформи не працюють. Проблема — у культурі. Студенти не розуміють, що таке академічна доброчесність. Для них нормально — узяти з інтернету й видати за своє. Чому дефенс-компанії у нас не можуть нормально монетизуватися? Бо не захищені інтелектуальні права. Немає культури, чіткого розуміння: тут — права, тут — публічне. Все перемішано. А культура починається з академічної доброчесності. І цього майже ніхто не розуміє. Коли нападають на міністрів за плагіат — це політична боротьба, а не зміна культури. Якби ці люди боролись за культуру, пішли б викладати у школи. За 30 років ми вже побачили: політична боротьба не змінює культуру. А нам треба змінювати саме це. Тому я пішов робити університет. І почав з академічної доброчесності, а дійшли до фрази, яку я завжди кажу студентам: «У вас є конституційне право зруйнувати своє життя. Якщо не хочете бути успішним — ваше право». Є питання етики — як бути етичним у неетичному світі, під час війни. Ми в КSЕ поєднуємо це з прагматизмом. Етика — це не те, як виглядаєш у фейсбуці. Це про виконання контракту. Якщо в силабусі написано не списувати — не списуєш. Якщо донору обіцяли зробити проєкт — робиш. А не: «Вибач, не вийшло, бо хтось не зрозуміє». Або: «Гроші дали на одне, а ми витратили на інше». Так не можна. Є секрет етики, і є фокус на результаті. Це єдина валюта. У Штатах мені пояснили: неважливо, як людина досягла результату — головне, що досягла і в межах правил. Наприклад, з гольфом і цільовим призначенням — ми будемо подавати документи, просити зміни. Можливо, нам пропонуватимуть хабарі. Ми спробуємо зробити все законно. Якщо не вийде — не зробимо. Ми не будемо платити, бо ми американська компанія. Я переконаний: суспільна зрада починається зі списування в школі. «Має бути поле і гольф». Про новий кампус і гольф-центр — Поговорімо про кампус. Ви купили гольф-центр за 40 мільйонів доларів. Ні, за 18 мільйонів. 40 — це загальний обсяг інвестицій, який охоплює інженерні лабораторії та внутрішній ремонт. Також у нас є контракт на три мільйони доларів з американським коледжем інжинірингу Оlіn Соllеgе оf Еngіnееrіng, там будуть навчати наших викладачів. Потім їхні викладачі приїдуть сюди і допоможуть дизайнити програму. Більша частина інвестицій — це викладачі, стипендії та підтримка. У нас буде дві будівлі. В одній 5000 квадратів, в іншій 10. КSЕ зростає за площею у чотири рази. — Кількість студентів теж учетверо зросте? Ми доведемо кількість до 2000-2500 студентів. — Ще про кампус — що тут у результаті буде? Поле? Думаю, так. Має бути поле, гольф. В університетах це важливо. Якщо подивитися на Гарвард, МІТ, Браун, Пітсбург, Бонн, у всіх є поля в центрі. У них немає річок, а тут є — це ще краще. Дуже важливо, щоб була перспектива, поле, дерева. Єдине, про що шкодую — дуби не 300-річні. Було б класно сидіти під таким дубом і розв’язувати математичну задачу. Найважливіше — цільове використання. Ми залишаємо турніри, тренера — усе буде, як раніше. Можливо, додамо щось нове: технологічний гольф, мінігольф, віртуальний гольф. Інженерна школа може це зробити. Подивимось, який буде попит. Закон вимагає зберегти той самий обсяг операцій. Все інше можна змінювати. Це нормальний механізм. Назву змінимо, буде написано КSЕ, а не гольф-центр. — Будувати щось додаткове ви ж не можете? Нині таких планів немає. Нам би кілька років спокійно попрацювати. Плюс є будівлі поблизу, на набережній, це ефективніше, ніж будувати нове. Всередині буде ремонт. Наприклад, замість старої алюмінієвої проводки треба сучасну. Немає наскрізної вентиляції — це проблема. Такі речі найбільше коштують. Перегородки замінимо, офісні приміщення перетворимо на аудиторії. В аудиторіях будуть проєктори, дошки, капсули для перемовин — як у КSЕ. Буде гарно й функціонально. — Чому саме гольф-центр? Ми переглянули 40 локацій, загалом було 130. Мені на перегляд потрапило 13, у шортліст — 7, до ради директорів 3-4. Уже дали завдаток за іншу локацію на Подолі, на Андріївському узвозі, потім розглядали ще одну. Було три реальних варіанти, за них ішла справжня битва. — Коли кампус зробиться, він буде відкритий для всіх? Так, вдень відкритий, на ніч закриватимемо. Так працюють усі кампуси в Штатах. Ми хочемо бути частиною України, а не за парканом. Відкрите середовище дає зовсім іншу перспективу. Коли людина думає про математику, економіку, історію чи майбутнє, поруч однодумці, є віра в Україну, віра в себе, а навколо природа — це надихає. Це буквально активує інші нейронні зв’язки. — Як щодо масштабування? Дві з половиною тисячі людей — це, напевно, не межа для КSЕ? Дійдемо до цієї цифри і подивимося на фінансову ситуацію. Що більші ми стаємо, то більше потрібно фандрейзити, а це не завжди працює стабільно, бувають перепади. Якщо нам вдасться закріпитися на цьому рівні, наступна мета — 10 000 студентів. Це означатиме новий кампус за кілька років. А може й ні, залежно від ситуації. Я не люблю обіцяти більше, ніж можемо виконати. Наша мета — 2000 студентів, кілька мільйонів доларів активів. Це реалізуємо наступного року або трохи пізніше. Потім — дивитимемось, що думають донори. «Без масштабу нічого не зміниться». Про освіту як бізнес — Коли ви створювали свої бакалаврські та магістерські програми, чи надихалися чимось з УКУ, який вже доволі активно працював? Я не можу точно сказати, як нині формуються програми і чим надихаються. Я майже відпустив керівництво університетом. Не хочу опинитися в ситуації, де я вічний ректор. Щойно з’явилася сильна людина — Тимофій Брік — він став ректором. Університет — не моя справа. Але ми працюємо з напрямами, і я, як президент, можу задати напрям. Треба робити те, чого хоче донор. — Це, по суті, зараз секрет фандрейзингу. Так, це секрет фандрейзингу, але треба відкривати те, що потрібно суспільству. Має бути клієнт та інвестор. У нашому випадку інвестор не очікує повернення прибутку, йому більш важливо, який продукт і чи він матиме попит. Якщо зробити факультет під донора, але не дати руху, сильних студентів і випускників, не вийде довготривала історія. Я не думаю про донора як про 100 тисяч доларів. Я думаю про те, що він зможе дати 10 чи 100 мільйонів упродовж десятиліть. І будую такі стосунки. Але це зараз. Раніше я цього не розумів. Коли досвіду ще немає, орієнтуєшся на бенчмарки. Для мене спочатку це була Могилянка, Сеntrаl Еurореаn Unіvеrsіty, західні університети, пізніше УКУ. Я хотів будувати нішевий економічний дослідницький університет. Але з часом зрозумів: без масштабу нічого не зміниться. Випускаючи 20 економістів на рік, ти не зміниш країну. Потрібно тисячу, дві, п’ять. — Зараз здається, що в Україні, особливо в Києві, розвиток іде в бік приватної освіти — від садочка до університету. У топі КSЕ, УКУ, Американський університет. Виходить, якщо в родини немає грошей, то дитина вже з раннього віку не має доступу до якісного середовища. Наскільки це нормально, що все йде в бік приватного і платного? Це не окей. Справжня рівність — це коли талановита людина має шанс реалізувати себе, а не бути скаліченою системою. Не окей, коли в дітей немає можливостей або коли системи їх калічать і формують відповідну ментальність. А потім ми дивуємося, чому навколо корупція, чому немає лідерства. Хоч у кожній системі є ті, хто проростає: 10, 20, 30 людей. Добре, що зараз таких не саджають. Я сам у радянській школі мав проблеми: не хотів у комсомол, сварився з керівником класу, мені це все фіксували. Якби років на десять раніше, то, може, КДБ зацікавилося б. Нині ситуація інша — в УКУ, в АUК багато стипендій, фінансової підтримки. Талановиті, але малозабезпечені студенти можуть навчатися. Я не знаю, чи є це на рівні приватних шкіл і садочків. — Немає здебільшого. Я підозрюю, що на рівні садочків точно немає, на рівні шкіл можуть бути винятки. Що ближче до університету, то більше можливостей. Але в садочках якісна підтримка потребує значних ресурсів, а рівень зацікавленості донорів низький. Бо садочок — це 50 дітей, а топовий університет стає національною історією. Один садочок для всієї країни — нереально. А от створити п’ять сильних університетів — цілком можливо. І в них уже можна забезпечити доступ для талановитих студентів, навіть без грошей. «Команда поставила ультиматум — сказали, що я неправильно керую». Про підбір людей у КSЕ і гроші Ми дуже експериментальні. Звісно, є речі, якими ми точно не займаємось. Але все, що пов’язане з інтелектуальністю, ми готові тестувати. І люди, коли це бачать, теж починають пробувати. Це як у спорті: почав підтягуватись, вийшло — хочеться ще, з’являється бажання змагатися. Люди заражаються цією ідеєю спроможності: немає бар’єрів, немає стопів. Хочеш навчати військових — навчай. Хочеш робити SТЕМ — роби. — Але мені здається, не всіх можна зарядити, тим паче враховуючи, що у вас штат подвоївся до 500 людей зараз. Так, за рік. І для нас це прикольно, хоча рік тому мені було страшно. У нас була криза, вигорання. Управлінська команда поставила ультиматум — сказали, що я неправильно керую. Тобто у нас теж бувають складнощі. Часто всі бачать результат, але не шлях до нього. А він непростий, як і в бізнесі. Так, нові люди приходять, але культура сама виштовхує тих, хто не витримує. І вже на масштабі це видно. Це питання лідерства, підтримки, відсутності компромісів щодо якості. Помилятися можна, це нормально. Але не можна вдавати, що ти не помилився. Якщо результат поганий, важливо його не приховувати. Я своїм студентам завжди кажу: не встигли зробити — попередьте. Не треба вигадувати відмовки. — Часто люди думають, що приватний заклад косить гроші, як траву. Якою є фінансова складова університету? Яку частину покриває фандрейз, яку — студенти? КSЕ — неприбуткова організація. 55% студентів у нас не платить. Це діти військових, зокрема загиблих. Переселенці й ті, хто повертається з-за кордону. Вони нічого не платять, якщо проходять відбір і навчаються. Якщо не вчаться, відраховуємо, як усіх. Нині запускаємо програми для математиків і олімпіадників. Не просто безплатно, а ще й платимо стипендії: 500-700 доларів на місяць. Це для того, щоб розумні залишалися в Україні, а не їхали в третьосортні університети за кордон, куди їх перекуповують державні програми інших країн. Щодо плати за навчання: магістратура може коштувати 120 тисяч гривень. Поділіть це на 10 місяців — це 8 тисяч на місяць. Хтось сказав, що кундаліні-йога в Києві може бути дорожчою. Так, у держуніверситетах контракт 35 тисяч на рік. Але що ви реально отримаєте за ці гроші? Навіщо чотири роки свого життя проводити в будь-якій організації, де в тебе інвестують 3500 гривень в місяць? 100 доларів. Це три долари на день. — Що ви думаєте про цінність вищої освіти в Україні? Мені здається, що вона дуже низька. Просто диплома — низька, справжньої освіти — дуже висока. Я б не був собою без вищої освіти. Вона дає розуміння, як працює світ і як досягати результату. — Мабуть, це не про масову українську освіту. Або про якісну, як у нас у КSЕ. Я щодня зі студентами обговорюю політичні події, структуру світу. В таких місцях освіта справжня. — Загалом у нас культура така: кожен має мати диплом. Навіщо? Це ж, по суті, прихована допомога по безробіттю. Людина не може знайти роботу — йде в універ. Має чотири роки, щоб якось працевлаштуватися. Хтось швидко знаходить роботу, хтось теліпається до кінця або й після завершення залишається безробітним. Це така собі система перекантовування. — Але як це змінювати? Це те саме, що боротися з пропагандою. Культура — це соціальні взаємодії. Якщо твої батьки чи друзі вважають, що без диплома ти ніхто, ти в це віриш. Це як в азійських культурах — усі мають бути лікарями. До мене часто приходять студенти: «Я хочу бути економістом». А батьки кажуть: «Ні, маєш іти в медицину». І це тиск, іноді аж до суїциду. Як це змінити? Показувати альтернативи. Наприклад, що після ПТУ можна за рік працювати в компанії з оборонних технологій і заробляти 60 тисяч гривень, тоді як студент другого курсу нічого не заробляє. Люди не вірять словам, вірять діям. Треба показувати ці дії. «Ті, хто їде тільки за зарплатою, у нас не приживаються». Про хантинг викладачів, ШІ та засади доброчесності — Повертаючись до команди, звідки ці люди зазвичай? Є дві моделі найму. Перша — класичний ринок. Ми публікуємо вакансії на наших сайтах, джоб-платформах, форумах, міжнародних сайтах для математиків чи економістів. Люди подаються, проходять інтерв’ю — усе як всюди. Друга — це так звані орроrtunіty hіrеs. У нас є профілі людей, яких ми хочемо бачити. Якщо бачимо когось цікавого, запрошуємо цю людину на лекцію, на візит, на співпрацю. І далі вже намагаємося втягнути в нашу екосистему. — Зазвичай для таких людей що найкраще? Гарна зарплата? Зарплата важлива, вона має бути ринковою, бо нижча для них — це неповага. Але головне — це сенс. Люди приїжджають, коли їм важить те, що вони створюють. Ті, хто їде тільки за зарплатою, у нас не приживаються. Нам потрібні однодумці: хто вірить в Україну, хто готовий боротися з росією, з консерватизмом, як зовнішнім, так і внутрішнім. Нам потрібні ті, хто хоче ламати стару академічну культуру. — Я знаю, що ви не забороняєте використання ШІ в університеті. Особисто я — ні. Знаю, що деякі викладачі у нас забороняють, і я їм чи ректору дозволяю це вирішувати самостійно. У використанні ШІ немає виклику для академічної доброчесності. Є виклик для викладачів, які звикли вчити по-простому, мовляв, я тобі даю завдання, а ти тут напиши. З ШІ дуже легко працювати. Студент або колега може спілкуватися з ним у чаті, іспит можна проводити в реальному часі як діалог зі ШІ. Потім я просто вивантажую лог цього діалогу і за допомогою ШІ оцінюю: на якому рівні працює людина, чи створила вона нові концепції сама, чи це зробив за неї ШІ. Це просто. Потрібно лише бажання думати, як інакше організувати навчання. — Ви нещодавно писали про школу Бойка, де якраз згадали про відбирання телефонів. Поговорімо про цей випадок. Є харківська школа Бойка з дуже харизматичним і водночас поляризуючим лідером — власником школи. Вони випускають сильних учнів, які вступають у топові університети. Ми б хотіли, щоб вони навчалися і в нас. Він мені особисто імпонує. Водночас я чув і про карцери в школі, і про жорсткі методи. Мені це не подобається. Але, наприклад, я розповідав про цю школу одному українському мультимільйонеру з ІТ, якого дуже поважаю. І він сказав: «Я б свою дитину якраз туди й віддав». У світі в католицьких чи bоаrdіng-школах буває ще жорсткіше. Так, вони можуть називати це карцерами для епатажу чи піару. Я б свою дитину туди не віддав, але розумію тих, хто віддає. І це нормально, що є різні школи. Важливо, щоб про них було відомо — як і що там відбувається. Можливо, я просто не розбираюсь — це не моя сфера. І в мене поки що немає дітей. Коли будуть, можливо, я подивлюсь на це інакше. Але я бачив у США ще жорсткіші школи, де викладачі мають право фізично фіксувати дитину, якщо вона вередує — і це ліцензовані фахівці. Школа Бойка справді цікава. І так, там забирають телефони, шукають їх металошукачем. Мене б це дуже бісило. Я себе знаю: я б викладача послав, вибачте, і більше туди не прийшов. Мене б вигнали з ганьбою. Але для когось такий підхід працює. — Але це ж теж про академічну доброчесність. Так, це про доброчесність. Питання, чи таке жорстке покарання має сенс. Якщо всі про це знають, це має сенс. Я прихильник жорстких покарань за порушення. Але чи треба давати право на помилку дитині? Так, треба. Є правий і лівий шлях, є УКУ, Могилянка і ми — ми відрізняємося. І наш шлях — можна все, але дай результат. Ми бунтарі, а є класики. Бунтарям складно в класиці. «Розвал уже почався». Про майбутнє університетів, сексизм і віру в себе — Ви стверджували, що ШІ замінить університети, які не розвивають п’ятий рівень мислення. Як тоді зміниться роль викладача? І де брати викладачів, які готові так мислити? Думаю, роль викладача умовно розділиться на дві функції. Перша — це дизайнери нових курсів, друга — «фітнес-тренери». Не буквально тренери, а як у фітнес-індустрії: є чемпіони, зірки, новатори, які створюють методики, трансформують їх у продукти, а далі ці продукти передають інструкторам на місцях. Так само буде в освіті. Є ті, хто створює зміст і формати навчання. Вони роблять технологічну основу. А є ті, хто допомагає людям працювати з цими технологіями. ШІ уможливлює цю трансформацію, бо дає гнучкість і дозволяє масштабувати навчальний продукт. Освіта рухається у бік стандартизації та адаптивності, і ШІ тут — ключовий рушій. — А оці топові викладачі, вони будуть просто відбиратися? Ми всіх зберемо в КSЕ дизайнити. Або ставай топовим дизайнером, або помри, світ туди прямує. Я сподіваюся, цього разу справді станеться руйнація академічної консервативності, де все ще працює принцип: вичитав із книжки, зазубрив, розпізнав, адаптував. Це максимум третій рівень мислення. А нам потрібні четвертий і п’ятий рівень — перенесення знань у нові контексти, створення нових ідей. Бо ШІ вже кращий за людину на перших трьох рівнях. І якщо люди не перейдуть на глибші рівні мислення, вони не будуть продуктивними. Вони залишаться, але як фізичні виконавці, не як творці. — Як ви бачите ситуацію на українському ринку вищої освіти з державними університетами? Думаю, вони не адаптуються. Вони радше зникнуть. Розвал уже почався: менше студентів, менше бюджету, менше контрактників. Формально грошей може бути більше, але інфляція, потреби, ціни — все це з’їдає. Бракує коштів на ремонти, аудиторії занепадають, топові викладачі йдуть. Ми вже бачимо деградацію в нижній половині університетів. І це буде тривати. Залишаться тільки найсильніші. — Це перспектива на десятиріччя? Може й довше, але, гадаю, процес буде швидшим, ніж здається. А ми допоможемо. — Розвалити все? Створити нове. Ми ж бунтарі. Ми руйнуємо і створюємо. Але не як Трамп, який тільки ламає. Для нас принципово важливо — створити якісну альтернативу. Не просто розхитати систему, а запропонувати щось краще. — Які плани у КSЕ щодо профтехів? У нас є профтех. Зараз там навчають керувати верстатами із системами ЧПК, а потім зварників запускаємо. Я дуже цим пишаюсь. Сам би пішов повчитись і заплатив би за це. — І як щодо попиту? Від роботодавців — шалений. Вони готові платити. Ми якісно і швидко навчаємо. Людей на роботу складнувато шукати з тих самих причин: вони або в армії, або ховаються, або виїхали. Дівчат багато йде навчатися, це класно. — Класно, бо якраз DОU писав у січні, що дівчата краще здебільшого знають математику, ніж хлопці, але на технічні спеціальності більше вступають хлопці. Розкажу історію про це. Ми відкрили магістратуру з інженерії, до нас вступили дівчата. І одна людина написала, що після КПІ поклялася собі ніколи більше не здобувати вищу освіту. Чому? Через сексизм, знецінювання, зневіру. І тут з’явився КSЕ з іншою культурою. Колоніальна культура — це «всім по голові й усіх у багнюку». А культура спроможності — це підтримка. Мама мені колись сказала, коли я був школярем: — Те, що ти хочеш зробити, нереально. Але ти цього не знаєш і віриш, що це можливо. Тому, можливо, в тебе й вийде. І я хочу, щоб усі так думали. Так, здається, неможливо змінити країну, побудувати велику компанію, створити університет, знайти інвестора чи перемогти росію. Але це можливо. І вийде у тих, хто діє.

Курс долара на карткові розрахунки у банку становить 41,84 грн, євро – 47,85 грн.

Долар за вихідні майже не змінився в банках та на чорному ринку. В обмінниках натомість валюта обвалилася. Євро ж показало протилежну позицію: у банках та на чорному ринку відбувається ріст ціни, як і в обмінниках. Повний текст новини

У ніч на минулу неділю, з Москви, в бік Уральських гір, одночасно вилетіло шість російських бортів: АН-148, ТУ-154, ТУ-134, ТУ-214, Іл-62, Іл-76МД. Це літаки урядового призначення. Відбулася репетиція термінової евакуації російського військового і політичного керівництва&hеllір; Такі наслідки СВО "Кієв за трі дня": на четвертому році війни, рашистська верхівка вчиться втікати з Москви в тайгу, в Сибір, за Урал&hеllір; Здобули! Трамп ніяк не наважиться публічно визнати, що сам себе призначив дурнем в діалозі з Путіним Дональд Трамп нарешті відреагував на масовані атаки Києва та інших українських регіонів. "Не пізнаю Путіна, що з ним робиться, чорти б його побрали&hеllір; Нащо він убиває людей?" - риторично запитував сам у себе дід Дональд&hеllір; Також Трамп сказав, що Путін збожеволів&hеllір; Знов за рибу гроші. Дітям малим відомо, хто такий насправді Путін, а найсильнішій (формально) людині в світі - досі було невідомо&hеllір; Трамп ніяк не наважиться публічно визнати, що сам себе призначив дурнем в діалозі з Путіним. Ну, принаймні зараз він погрожує Кремлю безпрецедентними санкціями. Побачимо, що воно з того вийде насправді. Як висловився президент Франції Емманюель Макрон, Дональд Трамп нарешті зрозумів, що Путін його дурить. А чи таки зрозумів?... "Путін грається з вогнем" - написав Трамп пізніше в соціальній мережі. Слава богу, є ще в Америці конгресмени рейганівського ґарту. Зокрема, член палати представників Дон Бейкон сказав: "Настав час для чесності. Мирні переговори не мають жодного впливу на Путіна. Поки ми не почнемо рішуче діяти, результату не буде". Проукраїнський сенатор-республіканець Чак Грасслі звернувся до президента з жорсткою вимогою вжити надпотужні санкції проти Кремля. Сподіваюся, саме такі політики домінуватимуть в конгресі Сполучених Штатів. В оточенні Трампа є антиросійська група, яка має більше впливу на Трампа, ніж всілякі "голуби миру". Відразу після згаданих заяв Трампа щодо Путіна, обвалився московський фондовий ринок. За кілька годин торгів індекс Мосбіржі втратив 1,51%, а капіталізація скоротилася на понад мільярд доларів. Трамп навчився обвалювати фондові ринки. Так чи інакше, але завуальовані погрози американського президента таки трохи налякали Москву. Міністр закордонних справ Росії Лавров запропонував провести новий раунд переговорів в Стамбулі, а прессекретар кремлівського диктатора Пєсков допустив пряму зустріч Володимира Зеленського і Путіна. Росія тягне час, вона думає, що час на її боці. Але так воно не є. Міністр оборони України Умеров передав Росії документ щодо позиції України на переговорах. Його зміст на разі невідомий. Хотілося б думати, що він витриманий у риториці "листа запорожців турецькому султану". ...п'ять країн - США, Британія, Франція, Німеччина - дозволили Україні бити вглиб Росії по її стратегічних об'єктах Відразу п'ять країн - США, Британія, Франція, Німеччина - дозволили Україні бити вглиб Росії по її стратегічних об'єктах. З цієї нагоди російські пабліки збуджено малюють графіки з радіальними колами, що позначають дальність ймовірних українських ударів. Це - добре! До того ж, нам можуть передати омріяні німецькі "тауруси". Прем'єр Мерц сказав, що не буде публічно анонсувати передачу Україні нового озброєння. Хай все робиться тихо. Втім, уже відомо, що Німеччина найближчим часом передасть нам ракети РАС-2 для ЗРК "Раtrіоt" разом з 4-ма ЗРК Іrіs-Т. Європейська комісія та найвпливовіші держави-члени ЄС наполягають на зниженні верхньої межі ціни на російську нафту до $45. Така ціна на нафту для російської економіки майже летальна. Клани італійської мафії замість того, щоб конфліктувати між собою, починають все більше співпрацювати в різних сферах, - про це бідкається Національне антимафіозне управління (DІА). Сіцилійська Коза Ностра, неаполітанська Каморра та калабрійська Ндрангетта укладають ділові союзи. Бодай хтось в цьому шаленому буремному світі зрозумів, що основа в єдності та партнерстві, а не в війні і ворожнечі. Українські сили оборони атакували РФ впродовж всього тижня. Аеропорти західної частини Росії живуть в режимі перманентного "ковра". Завдано ударів по стратегічним підприємствам російського ВПК, зокрема по заводу в Татарстані, який випускає "герані", тобто "шахеди". Дрони СБУ вразили завод "Радуга" в Підмосков'ї, який виробляв крилаті ракети. 80 відсотків бойових можливостей базуватимуть на безпілотних та автономних системах. ЗСУ, наші технології та досвід стали за взірець для армій країн НАТО Британська армія, використовуючи бойовий досвід України, представила нову концепцію ведення війни, за формулою: "40-40-20". Згідно з новою моделлю, 80 відсотків бойових можливостей базуватимуть на безпілотних та автономних системах. ЗСУ, наші технології та досвід стали за взірець для армій країн НАТО. Німеччина оголосила про пакет військової допомоги на 5 мільярдів євро. Серед іншого йдеться про контракт з компанією Dіеhl Dеfеnсе на виробництво систем ІRІS-Т і ракет для них. Нідерланди в понеділок завершили передачу Україні всіх 24-х винищувачів F-16. Дякуємо! Швеція надасть Україні військову допомогу на понад півмільярда доларів. Туреччина та Бельгія хочуть доєднатися до "коаліції дронів". Наступного тижня, скоріше за все, таки відбудуться нові переговори між українською та російською делегаціями, за участю представників Заходу. Чогось аж такого важливого від тих переговорів чекати не варто. Бо то все - "з пустого в порожнє". В будь-якому випадку історію нині пишуть не в Стамбулі, а під Покровськом і Торецьком. А головна новина цього тижня безумовно така: від завтра вже літо. Літо 2025 року. Хай воно буде нашим, хай буде українським! Тримаймося!

Росія продовжує отримувати мільярди від продажу викопного палива країнам Заходу. Ці кошти дозволяють їй підтримувати війну проти України. Такі висновки зробив Центр досліджень енергетики та чистого повітря (СRЕА), на які посилається ВВС. Фахівці підрахували, що прибутки Росії від експорту вуглеводнів утричі перевищують допомогу, яку надали Україні її союзники. Ба більше - ці ж союзники заплатили Москві за енергоресурси більше, ніж відправили Києву як підтримку. Основне джерело фінансування російської армії - це надходження від продажу нафти й газу. З початку повномасштабного вторгнення Росія заробила понад 883 млрд. З них 228 млрд надійшли від країн, які водночас запровадили санкції. Найбільше заплатила Європа - 209 млрд. Попри припинення транзиту російського газу через територію України в січні 2025 року, постачання до ЄС не зменшилися. Навпаки - зросли. Російський газ іде через Туреччину. У перші два місяці 2025 року поставки збільшились майже на 27% у порівнянні з аналогічним періодом 2024-го. Минулого року Москва наростила експорт сирої нафти на 6%. Водночас продаж газу трубопроводами зріс на 9%. Поставки газу до країн Європи показали ріст на 20%. А експорт скрапленого природного газу сягнув рекорду. Половину цього обсягу купує Євросоюз. У дослідженні зазначено, що уряди багатьох держав Європи не прагнуть справді обмежити російський нафтовий бізнес. Вони бояться стрибка цін і нестабільності на глобальному енергетичному ринку. Але, на думку експертів і активістів, західні країни мають достатньо інструментів, щоб зупинити фінансування російської воєнної машини. Колишній заступник міністра енергетики Росії, опозиціонер Володимир Мілов заявив, що поточні санкції не дієві. Обмеження ціни, запроваджене країнами G7, не працює. Він переконаний, що треба боротися з "тіньовим флотом" - російськими танкерами, які обходять обмеження. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вашингтон повинен підтвердити свою прихильність до санкцій проти РФ - Макрон Деякі експерти скептично оцінили заяву Дональда Трампа про те, що війну можна зупинити, якщо ОПЕК знизить ціни на нафту. "У Москві з цієї ідеї тільки сміються. Найбільше постраждає американська сланцева промисловість. Вона найменш конкурентоспроможна в усьому світі", - заявив Мілов. Представник СRЕА Вайбхав Рагхунандан вважає, що Росія менш вразлива до зниження цін. Її витрати на видобуток нижчі, ніж у Саудівській Аравії чи інших країнах ОПЕК. Тому саме вони першими відчують тиск. "Аравія ніколи не піде на це. Таке вже пробували, і це викликало конфлікт між нею та США", - сказав він. Сенат США висловив готовність підтримати законопроєкт про запровадження жорстких санкцій проти Росії, якщо Володимир Путін упродовж найближчих днів не продемонструє справжнього прагнення до миру. За наявною інформацією, ініціатива щодо санкцій у відповідь на жорстоке вторгнення РФ в Україну вже має підтримку 81 сенатора.

На валютному ринку спостерігається різні коливання ціни долара та євро. В банках американська валюта просіла, а на чорному ринку майже не змінилася, натомість курс євро в обмінниках просів, а в банках виріс. Повний текст новини

Метабрухт, який для пересічного українця є не більше, ніж відходами, насправді є цінним ресурсом, торгівля яким може забезпечити мільярдні обороти. І свідченням цього є баталії, які розгорнулись довкола ймовірного обмеження експорту металобрухту з України за кордон, проєкт якого оприлюднив Кабмін. Стратегічне значення для української металургії"Забезпечення вітчизняних металургійних підприємств металобрухтом, який утворився на території України, набуває стратегічного значення для безперебійного виробництва і постачання металопродукції для потреб вітчизняного військово-промислового комплексу, машинобудування, відновлення інфраструктури", – йдеться у пояснювальній записці до проєкту постанови, яка пропонує нульову квоту на експорт брухту на 2025 рік. За прогнозами Укрметалургпрому, які наведені у записці,  якщо обсяги експорту металобрухту залишаться на нинішньому рівні – близько 300 тис. тонн в рік – це означатиме потенційну втрату понад 1,5 млн тонн виробництва сталі, і, відповідно недовиробництво близько 1,4 млн тонн металопрокату. Металопрокат своєю чергою на 200-350 доларів США за тонну дорожчий за чавун, який підприємства розливають та експортують у випадку дефіциту металобрухту. Тобто  Україна недоотримає в середньому 0,4 млрд доларів США валютних надходжень в рік, що майже в 5 разів перевищує валютну виручку від експорту брухту.За даними GМК Сеntеr на базі даних Державної митної служби, за підсумками квітня 2025 року експорт брухту чорних металів з України зріс на 77,1% у порівнянні з квітнем 2024-го, та на 16,1% порівняно з попереднім місяцем – до 46,32 тис. т. Виторг від експорту брухту у квітні зросла на 19,7% порівняно з попереднім березнем –  до $14,94 млн. За перший квартал виторг від експорту брухту склала $39,25 млн.У відповідь на проєкт постанови Українська асоціація вторинних металів оприлюднила лист до президента Зеленського, у якому зазначила, що проєкт постанови містить ознаки службового підроблення, оскільки спирається виключно на дані Об’єднання металургійних підприємств "Укрметалургпром", яке є зацікавленою стороною. Неочікувано до цієї дискусії приєдналась Укрзалізниця. У компанії заявили, що загроза заборони експорту брухту відлякує потенційних учасників торгів, тож жоден з аукціонів з продажу брухту чорних металів, який був запланований на 26 травня не відбувся. Компанія планувала кількома лотами продати 12 тис. тонн брухту чорних металів. Стартові ціни становили орієнтовно 7 600 грн за тонну, тож Укрзалізниця потенційно могла б виручити понад 90 млн грн. Однак жодний з 10 оголошених аукціонів не відбувся.Один з лотів Укрзалізниці, Фото: Прозорро.ПродажіЕкспортери переконують, що заборону експорту пролобіювали олігархи"Дивна ситуація: металурги кажуть про дефіцит металобрухту в Україні, а я не можу продати той, що у мене накопичений на складах, –   каже директор з розвитку бізнесу ТОВ “Міртен” Микола Климович. – Якщо заборонять експорт, то мені не буде куди збути приблизно 20 тис. тонн уже відсортованого брухту. Інтерпайп без пояснень зупинив закупівлю на невизначений термін. У них там якась аварійна ситуація сталась. Інший меткомбінат у нас бере тільки 5 тис. тонн на наступний місяць. Це якраз і є однією з причин, чому ми відмовились брати участь у торгах Укрзалізниці, хоча попередньо планували. Бо якщо ми його купимо, то не зрозуміло, куди його збувати, якщо експорт закриють. При цьому не варто забувати, що для багатьох підприємств, не лише Укрзалізниці, продаж металобрухту, який накопичується при виробничій діяльності, це можливість поповнювати оборотні кошти. Чому вони мають продавати його за безцінь?".За словами Миколи Климовича, через повномасштабне вторгнення Україна втратила два металургійні гіганти – Азовсталь та меткомбінат Ілліча, які закуповували велику частину брухту чорних металів. "Інші  підприємства просто припинили закупівлю у 2022 році. Тож у нас був варіант – або шукати можливості для експорту, або закривати бізнес, – каже Микола Климович. – Ми фактично пробивали собі шлях на європейський ринок, бо до війни ми не експортували. І це був нелегкий процес, адже для ЄС брухт має відповідати певним специфікаціям, а їх є сім видів, тож ми мали налагодити сортування. Так само нам довелось взяти на себе логістичні витрати. Водночас закупівельна ціна на брухт у ЄС приблизно на 100 євро вища, аніж в Україні".При цьому пан Климович каже, ціна – не єдиний аргумент, чому підприємства, які налагодили експорт, воліють продавати металобрухт за кордон, а не українським меткомбінатам. "Якщо у мене є контракт на постачання 20 тис. тонн на завод у Польщі чи Італії, я за будь-яких умов маю виконати це, інакше штрафи. Але при цьому, якщо завод зобов’язався купити ці 20 тис. тонн, то він їх теж мусить купити, аби не платити штрафи. Натомість українські комбінати звикли диктувати свої умови, в односторонньому порядку змінювати ціну чи призупиняти відвантаження. Тому насправді меткомбінати відчувають дефіцит, бо вони не звикли працювати у ринкових умовах. У них досі живуть традиції "червоних директорів", які звикли сидіти і чекати, що заготівельники самі до них приходитимуть на поклін і проситимуть, аби у них той брухт купили, – каже Микола Климович. – Не варто забувати, що металургійні комбінати – не державні під, а приватні. Коли ми кажемо про захист металургів, то маємо розуміти, що йдеться про бізнес Ахметова і Пінчука. І металобрухт – це насамперед відходи, а не сировина. Натомість руду, яка належить до корисних копалин, ніхто Ахметову не забороняє експортувати. Хоча, безперечно, вигідніше переробляти її в Україні і експортувати сталь. Не зрозуміло, чому заводу в ЄС вигідно купувати у нас брухт за вищими цінами, аніж в Україні, а українським заводам, які постачають продукцію на ті ж ринки – не вигідно?"Підприємець припускає, що у разі закриття експорту ціни меткомбінати зможуть скуповувати металобрухт в Україні за заниженими, і у результаті демпінгуватимуть на європейському ринку. "При цьому, коли кажуть, що у ЄС також існують обмеження на експорт металобрухту, то не уточнюють, що обмеження діють лише на експорт за межі ЄС. Країни ЄС між собою вільно торгують брухтом, тобто з Польщі в Німеччину, з Німеччини у Польщу. Це ринок – хто пропонує кращі умови, туди й постачають. І якщо при прагнемо в ЄС, то маємо наближати законодавство до них, в не запроваджувати обмеження", – каже  Климович.  – До словами, поляки, з якими ми працюємо, обурені можливість закриття експорту металобрухту з України і вже готові йти з цим до прем’єр-міністра. Пригадуєте, зернову блокаду, яку польські фермери влаштували на кордоні? Так от, тепер це може бути металева блокада, яку погрожують влаштувати для продукції українських меткомбінатів, які і так намагаються демпінгувати".Проблема не в експорті, а у тому, що він відбувається в обхід митЗа словами директора GМК Сеntеr Станіслава Зінченка, обмеження на експорт брухту є глобальним трендом: за останні 5-7 років вже 48 країн обмежили експорт брухту чорних металів. Це фактично кожна третя країна світу. "На сьогодні 77% сталі в світі виробляється в країнах, що обмежили експорт брухту. Чому? Тому що брухт –  не сировина. Це локальний елемент циркулярної економіки. Він утворюється під час виробництва на машинобудівних підприємствах, під час інвестиційних проєктів та оновлення обладнання та інфраструктури, наприклад, доріг та мостів тощо, – каже Станіслав Зінченко. – Європейський Союз також бере курс на обмеження експорту брухту. У них є Wаstе Маnаgеmеnt Rеgulаtіоn, де буде обмеження на експорт брухту. Чому це відбувається? Бо наявність брухту – це можливість конкурентоздатно виробляти сталь для внутрішнього і для зовнішнього ринку. Як ви розумієте, для кожної країни вигідніше виробляти з брухту сталь та її використовувати на будівництві чи експортувати, ніж експортувати брухт".За його словами, кількість брухту під час війни в Україні скоротилась вчетверо. "До війни 70% брухту в Україні збирали в південно-східних регіонах, бо там була сконцентрована промисловість. Однак через війну підприємства постраждали і брухту стало значно менше. Якщо до війни це було 4 – 5 млн тонн, то тепер 1 млн – 1,2 млн тонн на рік. При цьому наші українські брухтозаготівельні компанії сильно нарощують експорт брухту. Якщо взяти, перший квартал цього року, то уже експортували 130 тис. тонн брухту, що на 50% більше, ніж торік, – каже Станіслав Зінченко. – За даними Держмитслужби, 80% цього експортованого брухту за перші чотири місяці цього року припадають на Польщу. Але Польща не споживає український брухт, він їй не потрібен. Польщу використовують як точку реекспорту, щоб уникнути мита в 180 євро. Щоб ви розуміли, торік Польща експортувала 2,8 млн тонн брухту, з них до Туреччини 600 тис. тонн брухту. А три роки тому –  у два рази менше. Тобто, це український брухт, що приїжджає до Польщі і потім експортується у Туреччину, аби таким чином уникнути сплати мита у 180 євро, яке б треба було заплатити, аби експортувати брухт напряму до Туреччини. При цьому 60% імпорту сталі в Україну – це турецька сталева продукція".Експорт брухту з України, фото: GМК СеntеrРіч у тім, що відповідно до Угоди про вільну торгівлю ми маємо нульове мито  при експорті брухту в Європейського Союзу, тому український брухт експортують спочатку до ЄС."Насправді для ринку така ситуація нормальна: ринкові гравці завжди шукатимуть вигідніші варіанти для продажу свого товару, зокрема, для експорту. Але і держава існує для того, аби регулювати цей процес. Мабуть, уряд дивився на останні два роки, коли щомісяця збільшується експорт брухту, але при цьому мита не сплачуються, отже бюджет недоотримує доходи, які міг би, якби платили мита, тож вирішив реагувати, – каже експерт. – Тобто причина обмежень не лише у тому, що у нас є потенційний дефіцит брухту для сталевих заводів. Це ще й проблема наповнення бюджету. Тому це нормально, що держава включається і каже: "Шановні гравці ринку, ми будемо розглядати не тільки мита, але й квоту на експорт. Тимчасову чи ні, – це уже питання до держави. І також треба відзначити, що проєкт постанови вивели на обговорення. Тобто дискусія наразі відкрита – і це, як на мене, теж позитив". 

Світові фондові ринки та долар продемонстрували зростання після того, як федеральний суд США заблокував ініціативу Дональда Трампа щодо запровадження нових імпортних мит. Про це пише Rеutеrs. Це рішення викликало позитивну реакцію на біржах: індекс Nіkkеі в Японії піднявся на 1,7%, а південнокорейський КОSРІ - на 1,8%. Європейські ф'ючерси також зросли приблизно на 1%. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суд США визнав незаконними міжнародні мита Трампа. У Білому домі відповіли Додатковим стимулом для інвесторів стали сильні фінансові результати Nvіdіа, яка перевершила прогнози з продажів і дала оптимістичний прогноз на наступний квартал. На цьому тлі індекс Nаsdаq підскочив на 2%, що посилило зростання технологічних акцій. Валютні ринки також відреагували: долар зміцнився до 145,86 єн і 0,8327 швейцарського франка, тоді як євро знизився до $1,1245. Дохідність 10-річних держоблігацій США піднялася до 4,51%. Суд США заблокував основну частину тарифів, запроваджених адміністрацією Дональда Трампа. Світові ціни на нафту зросли у відповідь на таке рішення. Ф'ючерси на нафту марки Вrеnt у четвер зросли на 78 центів, або 1,2%, - до $65,68 за барель. Американська WТІ подорожчала на 78 центів, або 1,3%, - до $62,62 за барель.

Суд США заблокував основну частину тарифів, запроваджених адміністрацією Дональда Трампа. Світові ціни на нафту зросли у відповідь на таке рішення, пише Rеutеrs. "Ф'ючерси на нафту марки Вrеnt у четвер зросли на 78 центів, або 1,2%, - до 65,68 дол за барель. Американська WТІ подорожчала на 78 центів, або 1,3%, - до 62,62 дол за барель. Федеральний суд США постановив, що Трамп перевищив свої повноваження, коли запровадив загальні мита на імпорт із країн-партнерів. Це підтримало апетит до ризику на глобальних ринках. Утім, аналітики попереджають: ефект може бути короткочасним, адже адміністрація Трампа вже анонсувала апеляцію", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Долар подешевшав після тривалого зростання, що з євро На ринку також побоюються нових обмежень на російську нафту, тоді як ОПЕК+ може домовитися про пришвидшене зростання видобутку. Аналітики ІNG очікують, що група схвалить чергове збільшення на 411 тис. барелів на добу й продовжить нарощувати видобуток до кінця третього кварталу, зосередившись на захисті частки ринку. Крім того, лісова пожежа у Канаді змусила зупинити частину нафтовидобувних об'єктів і призвела до евакуації мешканців одного з міст. До ризиків для постачання додається ситуація з Сhеvrоn, яка припинила видобуток нафти у Венесуелі після втрати ліцензії, виданої раніше урядом США. У квітні влада Венесуели скасувала відвантаження нафти Сhеvrоn через невизначеність щодо санкцій. До цього компанія експортувала близько 290 тис. барелів на добу - понад третину обсягу країни. Федеральний суд із питань міжнародної торгівлі США визнав незаконними запроваджені президентом Дональдом Трампом тарифи. Суд постановив, що глава держави перевищив свої повноваження.