Search trend "Вибори в США 2024"

Без політичного підтексту: що стало поштовхом до перших протестів у Сербіїфото: х.соm/Іngrіd_GеrсаmаПерший етап протестного руху в Сербії розгорнувся наприкінці 2024 року. На той момент він мав чітко виражений громадянський, а не політичний характер.  Безпосереднім поштовхом стала трагедія 1 листопада 2024 року, того дня трапився обвал даху на залізничному вокзалі в Новому Саді, через який загинули щонайменше 16 людей, а ще десятки отримали травми різної тяжкості. Це другий за величиною вокзал у Сербії, і лише в липні 2024 року він відновив свою роботу після трирічної реконструкції.Громадськість поставила під сумнів якість виконання інфраструктурних робіт і контроль з боку держави, серби вказували на ймовірні корупційні схеми під час будівництва та обслуговування об'єкта. Тим часом повільна та нечітка реакція влади лише посилювала суспільне обурення.Тож, перші акції протесту почалися в Новому Саді фактично одразу. А вже 3 листопада до них долучилися студенти з Белграда та інших університетських міст. Вони висували низку вимог, зокрема ключовими можна назвати незалежне розслідування трагедії, публічне покарання відповідальних чиновників, відставка керівництва місцевих органів влади та прозорість у розподілі державного фінансування на інфраструктуру.Натомість президент Сербії Александар Вучич обрав на той момент тактику вичікування, сподіваючись, що протести згаснуть. А от міністр будівництва, транспорту та інфраструктури Сербії Горан Весич подав у відставку практично одразу після виходу мітингувальників на вулиці зі своїми гаслами.Тим часом протести лише набували сили та до кінця листопада охопили понад 30 міст. Проте політичні гасла все ще не лунали з уст мітингувальників. Тобто на той момент це була ініціатива громадянського суспільства, сфокусована на питаннях звітності та справедливої державної відповідальності.Загострення сербських протестів: поява політичної складової та ультиматумівфото: відкриті джерелаПротести у Сербії з головним осередком у Белграді не припиняються від моменту трагедії, проте змінювалася риторика їхніх учасників. Від вимоги подолати корупцію й гідно розслідувати справу до запиту на дострокові парламентські вибори, а на піку – і президентських.Однією із найбільш масових стала акція 15 березня у Белграді, за підрахунками організаторів тоді зібралися близько мільйона людей. Аби дістатися до місця проведення мітингу, декому з учасників довелося понад добу йти пішки, оскільки у зв'язку з акцією залізничні квитки до Белграда на цей день не продавалися. Тим часом Міністерство внутрішніх справ Сербії заявляло про 107 тисяч присутніх. Тоді на завершення своєї акції студенти почали прибирати центр Белграду, а сама подія обійшлася без загострень.Разом із тим упродовж всього періоду протестів, особливо активними під час яких були студенти, спільнота так і не знайшла серед учасників лідера. Звичайно, до акцій приєднувалась опозиція, проте згуртуватись навколо якогось конкретного лідера мітингувальникам так і не вдалося.Ситуація тим часом загострилася, і найновіша, та чи не найбільш жорстка, хвиля протестів спалахнула 28 червня. Саме цього дня серби відзначають одне із важливих національних та релігійних свят – Відовдан, на яке припадає чимало важливих для країни історичних подій. Власне у цей день, 28 червня, студенти висунули Вучичу ультиматум: дострокові парламентські вибори. Проте сербський президент відхилив його одразу ж, навіть не чекаючи на те, аби минув час, який протестувальники дали на прийняття рішення. "Уряд мав усі механізми та весь час, щоб виконати вимоги та запобігти ескалації. Натомість вони обрали насильство та репресії проти громадян. Будь-яка радикалізація ситуації – це їхня відповідальність", – наголосили активісти, які все ж дочекалися закінчення встановленого для відповіді на ультиматум часу.Після цього протестувальники оголосили про початок масштабних акцій непокори, які тривають по сьогодні та мають різні форми. Реакція влади Сербії: придушення акцій, арешти та протидіяфото: Vеsnа LаlісВід початку масових протестів у Сербії наприкінці 2024 року президент Александр Вучич демонстрував поетапну зміну стратегії – від публічного ігнорування до посилення тиску на протестувальників і спроб перехопити контроль над ситуацією.У перші тижні після трагедії в Новому Саді Александар Вучич утримувався від активних коментарів. Заяви зводилися до загальних обіцянок "розібратися в ситуації" та передати відповідальність уряду й місцевим органам. Публічної самокритики або політичних кроків не було.Під тиском протестів влада оголосила про відставку прем’єр-міністра Мілоша Вучевича та мера Нові-Саду. Водночас Вучич анонсував часткову реорганізацію уряду, однак будь-яких згадок про дострокові вибори чи глибшу реформу продовжував уникати.Проте, як тільки масштаби протестів почали помітно зростати риторика президента різко змінилася. Він почав говорити про начебто деструктивний вплив протестів на країну, неодноразово згадував "іноземний слід" і порівнював події з кольоровими революціями, натякаючи на вплив Заходу.Після багатотисячного протесту 15 березня у Белграді влада перейшла до жорсткіших заходів. Тоді вперше застосували звукову зброю, щоб розігнати студентів і активістів, які блокували дороги та державні вулиці. Низка активістів тоді потрапили до лікарень, це стало причиною скандалів та реакції правозахисних організацій. Але сербський президент публічно підтримав силовиків і відкинув усі вимоги протестувальників.Під час масової ходи в Белграді наприкінці червня, яка зібрала близько 140 тисяч учасників, поліція застосувала сльозогінний газ і світлошумову зброю. Окрім того, жорстоко затримали декілька десятків учасників ходи, серед них були й студенти. Вучич назвав протест "закликом до державного перевороту" і повністю виправдовував дії силовиків, знову твердячи про закордонний вплив.Російський слід і відсутність лідерівфото: еurоtорісs.nеtПопри тривалість і масштаб протестів у Сербії, рух залишається здебільшого горизонтальним, тобто він не має єдиного координаційного центру чи лідерів, а ключову роль відіграють локальні ініціативи, громадські об’єднання та студентські групи. Таке позиціювання з одного боку створює гнучкість для реагувань та дій, а от з іншого робить учасників вразливішими до дезінформації.Від початку акцій основні гасла протестувальників апелювали до громадянських прав, безпеки, прозорості й протидії корупції. Організовані виступи з боку студентських колективів, асоціацій освітян, медиків і профспілок формували мережеву структуру протесту, яка так і не здобула лідера – це дещо збило з пантелику Вучича й стало для нього несподіванкою, адже він фактично не мав когось конкретного для ведення переговорів, чи навпаки – для спроб скомпрометувати. Але  це й не завадило йому використовувати загальну антипротестну риторику для звинувачень Заходу.Сама влада ж у процесі перешкоджання протестувальникам заявляла про допомогу їй Росії. Наприклад від віцепрем'єра Сербії Александара Вуліна пролунала наприкінці березня заява, що російські спецслужби допомагали стримувати багатомісячні антиурядові протести в Белграді."Я дуже вдячний російським спецслужбам, які завжди підтримують нас у боротьбі з кольоровими революціями, в першу чергу інформаційно, – сказав тоді Вулін. – Вони знають, яка небезпека нависла над Сербією".Водночас, коли протестний рух у Сербії досяг значного напруження, виник новий тип комунікації на мітингах і в соціальних мережах. Експерти говорять про вплив Росії на антиурядові протести. Оскільки поряд із конкретними вимогами та правовими претензіями до влади, починають з’являтися гасла, схожі за змістом до російської пропагандистської риторики, хоч і в адаптованій до сербського контексту формі.І тут варто зауважити, що упродовж тривалого часу акцій самі протестувальники не використовували прозахідної риторики, акцентуючи на внутрішніх проблемах: корупції, безкарності, відсутності реформ. Зовнішньополітичної ідеї, як, наприклад це було в Україні, протести не мали й не мають в цілому.Поряд із тим, на думку дипломата, надзвичайного і повноважного посла у Республіці Хорватія (2010-2017), у Боснії та Герцеговині (2011-2017) Олександра Левченка, учасників протестів не варто вважати проєвропейськими силами."Протестний рух зростає, це антиурядовий рух. У нас чомусь дехто це коментує як проєвропейські сили. Ні, це не проєвропейські сили. Це антиурядові сили вийшли на ці речі. Хоча студенти себе позиціонують поза політикою, поза партіями, – зазначає він. – Враховуючи, що все досить організовано відбувається, то багато людей ставлять питання, хто стоїть позаду всіх цих протестів. Щодо партій опозиційних, звісно, що вони там присутні, але багато поставало питань, що хтось з великих гравців світових мав би бути позаду всіх цих подій".І тут Олександр Левченко використовує метод виключення, якщо це не ЄС, США чи Китай, то залишається один варіант, найімовірніший, що це Росія. "Це не Європейський Союз точно. Що стосується окремих країн, які мають вплив на Сербію, Британія Німеччина чи Франція – не вони. Що стосується Сполучених Штатів Америки – не вони, – перераховує дипломат. – Не Китай, тому що причиною начебто всього був залізничний вокзал у Новому Саді, де фасад впав, який робили китайські робітники. Значить, Китай виключаємо. Хто в нас залишається? Москва. Не дивно, що Дугін заявив, що час Вучича вийшов. Його народ має знести. І в країні мають бути певні проведені зміни. Дугін – незалежний експерт, да начебто. Але ми знаємо, що цей експерт дуже-дуже близький до Путіна".  Чи бачить проблеми Сербії світова спільнота: що кажуть у Європі та СШАфото: bаlkаnіnsіght.соmСвітова спільнота, зокрема ЄС та США, висловлює стурбованість ситуацією в Сербії та закликає до мирного вирішення конфлікту, дотримання прав людини та проведення необхідних реформ. Однак деякі критики вважають, що реакція міжнародних організацій є недостатньо рішучою.Європейська комісія з прав людини та Аmnеsty Іntеrnаtіоnаl засудили "надмірне застосування сили" до протестувальників, затримання студентів і викладачів, а також тривожну практику затримань "дітей і ввічливих демонстрантів".Після повідомлень про репресії проти протестувальників наприкінці червня правозахисні організації Аmnеsty Іntеrnаtіоnаl та Сіvіl Rіghts Dеfеndеrs виступили зі спільною заявою."Хоча держава відповідає за забезпечення громадського порядку та реагування на окремі випадки насильства, будь-яке застосування сили має бути крайнім заходом, суворо необхідним і пропорційним для досягнення законної мети. Жорстка реакція на мирне незгоду не може бути виправдана, – наголошують організації. – Сербська влада повинна проявляти стриманість і забезпечити людям можливість безпечно брати участь у демонстраціях і висловлювати свою незгоду без залякувань, переслідувань або насильства".Американські офіційні особи висловлюють занепокоєння щодо випадків насильства проти протестувальників та обмеження свободи ЗМІ в Сербії. Окрім того, взимку у деяких містах США відбулися акції на підтримку студентів.Від Євросоюзу лунають заклики до деескалації та розслідувань, проте жодних рішень, наприклад щодо санкцій, політики наразі не приймають. Деякі експерти переконані, що нинішня позиція Брюсселя послаблює вплив ЄС у регіоні: тоді, як протести набирають обертів, сербські громадяни сприймають ЄС як менш актуальний, ніж у минулому, про що свідчить низька громадська підтримка вступу Сербії до ЄС і відсутність прапорів ЄС під час акцій.

Про це повідомили на сайті Європарламенту.Депутати Європейського парламенту схвалили доповідь, у якій назвали Грузію "жертвою захоплення держави", і не визнали легітимність її нинішнього однопартійного парламенту та президента. За це проголосували 490 членів ЄП, 147 були проти, а 49 утримались.Європейський парламент заявляє, що сфальсифіковані вибори жовтня 2024 року перетворили Грузію на авторитарну державу, де керівна "Грузинська мрія" захопила інституції та придушує опозицію. Тому Євродепутати закликають до нових, прозорих виборів, введення санкцій проти посадовців "Грузинської мрії", а також до перегляду політики ЄС щодо Грузії та виконання угоди про асоціацію, вимагаючи повернення до демократичного курсу.Читайте також: Грузія може надовго втратити шанс на членство в ЄС, - європейський посол у Тбілісі"Грузія є прикладом того, як країна може бути захоплена російськими інтересами зсередини без єдиного пострілу. Але грузинський народ не здається, він продовжує протестувати щодня, вже понад 200 днів, незважаючи на жорстокі репресії. ЄС та його держави-члени повинні діяти, поки не пізно. Ми зобов'язані це зробити перед хоробрими грузинами, які борються за вільне та проєвропейське майбутнє", - сказала доповідачка Раса Юкневічене.7 липня стало відомо, що керівна партія Тбілісі, "Грузинська мрія", надіслала адміністрації президента США Дональда Трампа особистий лист "загрозливого й образливого" змісту.

Президент Чехії Петр Павел не виключає, що парламентські вибори у жовтні можуть змінити уряд країни. Це вплине на подальші пріоритети, зокрема, щодо підтримки України. Втім, наразі оцінити позицію майбутньої влади важко, заявив Павел у інтерв'ю ВВС. "Зараз я зосереджений на збереженні єдності у питаннях безпеки і оборони, зокрема в нашій політиці щодо України, адже вважаю підтримку Києва невід'ємною частиною власної безпеки", - заявив він. Президент повідомив, що обговорює це питання з лідерами парламентських партій, які можуть увійти до нового уряду. "Я наголошую на необхідності збереження принципів у безпековій та зовнішній політиці навіть після виборів, але поки не можу гарантувати результат - багато що залежить від підсумків голосування", - додав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держдеп спростував припинення всієї допомоги Україні: "Наші зобов'язання незмінні" За словами Павела, у 2024 році Чехія поставила Україні близько 1,5 млн од. великокаліберних боєприпасів, а цього року обсяг постачань зросте до 1,8 млн, з яких близько 800 тис. - калібру 155 мм. Раніше він запевняв, що ця ініціатива не опиниться під загрозою. Президент підкреслив, що співвідношення вогневої потужності між Україною та Росією значно покращилося - з 1:10 до приблизно 1:2, що дозволяє українському командуванню ефективно планувати операції за умови стабільних поставок боєприпасів. Павел також закликав західних лідерів посилити тиск на президента РФ Володимира Путіна і примусити його сісти за переговорний стіл. Він висловив готовність вести діалог із Кремлем, але лише за умови реалістичного підходу РФ, без безкомпромісних вимог. Крім того, президент Чехії звернув увагу на активну гібридну війну Росії проти західних демократій, включно з шпигунством, саботажем, кібератаками та дезінформацією. Він пообіцяв посилити протидію російським агентам у Чехії. "Російська розвідка веде численні спроби саботажу на нашій території, тож ми зобов'язані захищати наше суспільство", - підкреслив Павел. Парламентські вибори в Чехії заплановані на 3-4 жовтня 2025 року. Вперше право голосу отримають чехи, які проживають за кордоном, що може підвищити явку. Як повідомляється, одним із головних претендентів на посаду прем'єр-міністра у разі перемоги опозиції є експрем'єр Андрій Бабіш, який у 2023 році програв Павелу у другому турі президентських виборів. Хоча Бабіш прагнув завоювати підтримку виборців, незадоволених активною допомогою України, він не мав чітких проросійських позицій на посаді прем'єра. Нинішній уряд Чехії очолює Петр Фіала з Громадянської демократичної партії, який відомий своєю підтримкою України у протистоянні російській агресії. Раніше президент Чехії Петр Павел поділився деталями неформального обговорення під час закритої вечері на саміті НАТО в Гаазі. За його словами, лідери країн Альянсу намагались переконати президента США Дональда Трампа у необхідності більш жорсткого економічного тиску на Росію, однак той залишився нерішучим. Павел зазначив, що всі лідери виступали дуже послідовно і одностайно, аргументуючи, що настав момент для рішучих дій. "Не з метою спричинити економічний колапс Росії - це не в наших інтересах, - а щоб вона усвідомила, що альтернативи переговорам просто немає", - підкреслив він.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 1 липня.Путін зазіхає не лише на Українуросійський диктатор Володимир Путін, фото: gеttyіmаgеsМи всі знаємо, що президент Росії Володимир Путін вторгся в Україну з танками у 2022 році. Але багато хто не знає, що у 2024 році він вторгся в Румунію – за допомогою твітів, пишуть на шпальтах Роlіtісо у спільному матеріалі колишні посли США у Румунії Марк Гітенштейн (2009-2012), Адріан Цукерман (2019-2021) та Джим Розапепе (1998-2001).В обох випадках він зазнав невдачі - поки що. Але агресія Путіна зосереджена на США і всіх їхніх союзниках. Він витрачає мільйони доларів, масово бомбардуючи європейських виборців маніпулятивними соціальними мережами і дезінформаційними кампаніями. Це новий тип війни з демократією, який усуває необхідність вводити танки в столиці.Постійно еволюціонуюча стратегія Путіна є результатом його невдалої військової кампанії із захоплення Києва та придушення української демократії. Він наштовхнувся на незламну стійкість України, і в результаті почав розгортати давню російську (і радянську) стратегію руйнування західних демократій зсередини, підтримуючи і культивуючи пропутінських політичних кандидатів. А ТіkТоk, Теlеgrаm та інші соціальні мережі стали зброєю в цій новій війні, зауважують експосли.Путін ніколи не відходив від свого кадебістського коріння і розуміє, що громадською думкою можна маніпулювати і формувати за допомогою політичних маріонеток і пропаганди, підконтрольних російському силовику. Достатньо лише поглянути на нещодавні вибори в Румунії, щоб підтвердити цю зловісну істину. У 2024 році він витратив мільйони, щоб обрати проросійського президента в Румунії. Його метод: проникати у вибори, підтримувати авторитарних кандидатів і маніпулювати цифровими платформами, щоб змінити громадську думку. Так, Путін витягнув кандидата Келіна Джорджеску з невідомості, і всього за два тижні Джорджеску набрав 21% голосів, приголомшивши 15 кандидатів, які розділили між собою виборче поле.Бліцкриг у соціальних мережах складався з дезінформації та багатомільйонних зусиль у ленінському стилі, спрямованих на знищення демократії в Румунії. Задум також передбачав підрив інтересів безпеки США, НАТО і ЄС. І саме вчасно це приховане вторгнення у виборчий процес Румунії було викрито румунськими та іншими західними розвідувальними службами."Разом з двопартійною групою з семи колишніх послів США в Румунії ми публічно закликали румунів відкинути кандидата Путіна. Ми не могли мовчки стояти осторонь і дозволити явно брехливій російській пропаганді залишатися безкарною. "Ми на власні очі бачили успішне сходження Румунії від нав'язаної Росією диктатури до свободи, інтеграції з рештою Європи в ЄС і союзу зі США через НАТО", – написали ми у відкритому листі", – згадують троє колишніх послів.Хоча зусилля Путіна в Румунії в кінцевому підсумку зазнали невдачі, але реальної шкоди можна було б завдати. На щастя, демократичні інститути і голоси країни не піддалися його новітній тактиці. "І тепер ми закликаємо інших підняти свої голоси, щоб протистояти спробам Путіна обезголовити демократію біля виборчих скриньок, – заявляють дипломати. – Румуни справедливо взяли на себе відповідальність за власне майбутнє - і вони обрали свободу і процвітання замість путінізму". Вони також відзначають, на жаль, занадто багато людей, які мали б знати краще, все ще підлабузнюються до Путіна, підтримуючи його проросійських кандидатів і підриваючи безпеку США та інших демократичних союзників. Румунська битва була виграна, але війна Путіна проти демократії триває. Хто наступний у його списку? Вибори цієї осені в Молдові, Естонії, Грузії, Нідерландах, Чехії та інших європейських країнах дозріли для втручання. Але перш ніж його пропаганда зможе закріпитися, необхідно припинити порушення ним виборчого законодавства.Боротьба за демократію тепер поширюється на кіберпростір, де тактика вторгнення Путіна має бути зірвана, як і на полі бою. Нове поле битви – онлайн, а ставки – демократичний суверенітет."Урок Румунії очевидний: найкращий захист від пропаганди – це правда і сміливість її говорити", – підсумовують експосли.Кім Чен Ин віддав публічну шану солдатам КНДР, загиблим у війні на боці РосіїКім Чен Ин, фото: rеutеrsКім Чен Ин віддав рідкісну публічну шану північнокорейським солдатам, загиблим на боці росіян у війні в Україні, повідомляє Тhе Guаrdіаn. Фото лідера з солдатськими трунами показали на гала-концерті з нагоди річниці військового договору з Росією.Він вшанував пам'ять, поклавши руки на їхні репатрійовані труни, що стало рідкісним публічним визнанням того, що його збройні сили зазнали втрат у цьому конфлікті, підкреслює видання.Захід у Великому театрі Східного Пхеньяну поєднував виступи північнокорейських і запрошених російських артистів із зображеннями на честь пакту про взаємну оборону, укладеного Кімом і Путіним у Пхеньяні в червні минулого року.Було не відразу зрозуміло, коли відбулася церемонія репатріації. Кім та інші офіційні особи, зокрема його впливова сестра Кім Йо Чжон і міністр закордонних справ Чхве Сон Хуй, одягнені в зимовий одяг, що дозволяє припустити, що останки солдатів, можливо, були повернуті на Північ кілька місяців тому.Місяцями заперечуючи, що північнокорейські солдати були відправлені воювати на боці російських військ, режим тепер намагається надати позитивного забарвлення своїй участі у війні в Україні."Північна Корея, ймовірно, хотіла представити загиблих солдатів не просто як жертви, а як частину наративу про перемогу, – сказав старший науковий співробітник Корейського інституту національного об'єднання Хонг Мін в інтерв'ю Yоnhар. – Схоже, що кадри були опубліковані після того, як обидві країни визнали розгортання військ".Кадри урочистої церемонії, яку транслювало північнокорейське державне телебачення КRТ, показували Кіма, який часом виглядав емоційно, сидячи поруч зі своєю гостею, міністром культури Росії Ольгою Любимовою, та його донькою Кім Чжу Е. Було показано, як люди в залі витирають сльози.Видання Коrеа Неrаld повідомило, що ця подія стала першим випадком, коли державні ЗМІ показали кадри і фотографії солдатів, відправлених до Росії, які можуть побачити громадяни Північної Кореї.З осені минулого року Північ відправила приблизно 15 тисяч військових для участі у війні. За даними південнокорейських законодавців, у квітні вони зазнали близько 4700 втрат, у тому числі 600 загиблих, а розвідувальне відомство Сеула нещодавно заявило, що в липні або серпні може відбутися додаткове розгортання військ.Північна Корея також надала Росії велику кількість боєприпасів, артилерійських снарядів, балістичних ракет та іншого озброєння, як повідомляється, в обмін на зброю і супутникові технології, а також економічну та іншу допомогу з боку Кремля.

Про це пише Тhе Wаll Strееt Jоurnаl.За словами джерел видання, Безос щонайменше двічі цього місяця розмовляв із Трампом, зокрема, закликаючи його до підписання більшої кількості держконтрактів з Вluе Оrіgіn. Співрозмовники додають: американський лідер розповів Безосу про бажання побачити місію США на Місяці за час його президентства.Також з главою апарату Білого дому мав діалог гендиректор компанії Дейв Лімп.Зазначено, що така ситуація активізувалася через декілька днів після публічної сварки Трампа та колишнього очільника департаменту ефективності уряду США й власником SрасеХ Ілоном Маском.Читайте також: Чому посварилися Маск та Трамп і чи зможе тепер мільярдер відправити людей на Марс. ПояснюємоWSJ підкреслює: Безос і Маск є суперниками протягом багатьох років, однак SрасеХ значно випередила Вluе Оrіgіn завдяки, зокрема, запуску ракет рекордними темпами.У матеріалі також додають, що в компанії Безоса з літа 2024 року переймалися про наближеність Маска до Трампа щодо того, як це може вплинути на їхні держконтракти.5 червня Дональд Трамп сказав, що мав з Ілоном Маском, який раніше очолював департамент ефективності його уряду, чудові стосунки. Але глава Білого дому не знає, чи будуть вони такими ж надалі. Згодом Трамп висловився, що Маск збожеволів. Натомість Маск заявив, що чинний лідер Дональд Трамп програв би президентські вибори, якби не він. Згодом він написав, що у файлах Епштейна, якого звинуватили в педофілії, є згадки про чинного главу Білого дому. Водночас така суперечка обвалила статки Маска й Трампа на мільярди доларів.

Ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься, каже Роман Безсмертний, політик і дипломат 2025 року відбулися значні зміни в міжнародній політиці: новий президент у Сполучених Штатах Америки, новий уряд у Німеччині, новий Папа у Ватикані. Як ці зміни впливають на Україну? Чи не витісняють вони питання українсько-російської війни з порядку денного? &еnsр;Війна все більше вражає інші держави й поширює свій вплив на людство. Теми російської агресії та близькосхідної війни стають невіддільними складовими міжнародних відносин і диктують зовнішню політику багатьох країн. Ці два вогнища однієї війни війни між віссю зла та несформованою коаліцією свободи й демократії визначають поведінку держав та їхніх лідерів. І це показник того, що ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься. Без адекватних рішень людство впевненими темпами рухатиметься до континентальної та глобальної війни. Ще недавно принципом Німеччини було "триматися подалі від мілітаризму", а тепер вона збільшує фінансування армії та посилює підготовку війська. Британія також змінює свою військову доктрину. Європа готується до війни з Росією? &еnsр;Вона довго очікувала, що агресію Росії вдасться вгамувати іншим способом, але в лютому 2022 року Рубікон було перейдено. Країни ЄС нині на етапі швидкого зростання оборонно-промислового комплексу, пере­оснащення збройних сил у рамках НАТО. Це підготовка до протидії агресії Кремля, про яку необхідно говорити. Це гібридна війна, що йде проти переважної більшості європейських держав. РФ виношує плани ударів по країнах НАТО. Є різноманітні варіанти, найімовірніші з них відпрацьовують на навчаннях у районі Балтики. Ті, хто розуміє цю загрозу, починають швидкими темпами посилювати підготовку та збільшувати допомогу Україні. Бо ЗСУ сьогодні забезпечують час, вкрай необхідний європейським державам, щоб підготуватися до високо­ймовірної агресії Москви. Щодо можливих варіантів прояву такої агресії, то Євро­па нині сконцентрована на Балтиці, бо напруженість там зростає. У цієї напруженості є два вогнища. Перше для Росії це одне з джерел формування її мілітаристського бюджету, бо Балтика є ключовим каналом для постачання на чорний ринок тіньовим флотом нафти й нафтопродуктів. Друге нарощування сил у районі Балтики з боку Росії, що є повторенням ситуації, яка відбувалася на українсько-російському кордоні впродовж 20192021 років. Чи можна сподіватися, що згадувана вами "несформована коаліція свободи й демократії" оформиться в реальний антиросійський союз? &еnsр;Коаліція свободи й демократії має серйозне підґрунтя, щоб бути оформленою. Таким підґрунтям є формат "Рамштайн", що діє в межах технологічних необхідностей. Йому варто тільки доповнити вищий воєнно-політичний рівень, утворити об'єднаний штаб і сформувати відповідні підрозділи під його командуванням, а також спільний оборонно-промисловий комплекс. Чи є необхідність у формуванні окремих європейських збройних сил? Переконаний, що складовою коаліції мають бути спеціальні сили оборони Європи, невіддільною частиною яких повинні стати Збройні сили України. Балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс Росія продовжує реалізовувати свій план зі знищення України та відновлення імперії. Важливо, щоб сили оборони Європи почали активно взаємодіяти між собою. За рік ми зрозуміємо, що вся балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс. Ситуація може бути така, що Альянс запрошуватиме Україну до вступу. До цього все йде балачки президента США Дональда Трампа створюють серйозну загрозу для Європи. Тому європейцям треба всіляко дбати, щоб реалізувати те, про що каже посол України у Великій Британії, генерал Валерій Залужний, утворення оборонного альянсу Європи, в який увійшла б Україна, і формування на основі європейських армій сили протидії Росії. Виборчий цикл у сусідніх з Україною державах показав, що недружні до Києва політсили набирають вагу. Як зупинити радикалізацію європейського суспільства? &еnsр;За останні 1015 років кожна європейська країна проходила випробування і лівими, як Греція, і правими, як Нідерланди, радикальними силами. Європа це електоральна демократія, яка передбачає можливість приходу до влади різних сил у конституційних рамках. Тому вона допускає такі речі, як вихід у фінал президентських виборів Джордже Сіміона в Румунії або обрання сподіваюся, востаннє Віктора Орбана в Угорщині та повернення в політику Словаччини Роберта Фіцо після гучних звинувачень проти нього. Також слід пам'ятати, що є різні праві. Новий німецький канцлер Фрідріх Мерц належить до правоконсервативного крила, як і голова італійського уряду Джорджа Мелоні. Водночас і вони дотримуються єврооптимістичної позиції, хоча Мерц значно правіший за Ангелу Меркель. Важливо, щоб праві політичні сили не підігрували ні Путіну, як це роблять Орбан із Фіцо, ні Трампу. Бо ми бачили, як періодично Орбан кидається то виконувати доручення Москви й паскудити Україні, то виконувати доручення Трампа й руйнувати Європейський Союз. Чи є загроза тотального формування антиукраїнських сил? Ніколи не кажи "ніколи". З огляду на результати виборів у Польщі перемоги Кароля Навроцького з його особливими поглядами щодо України треба готуватися до гіршого варіанта, але сподіватися на краще. Маємо розуміти, що сповідувати певні погляди право кожного європейця. Інша річ наскільки ці погляди стають офіційними. У Молдові, Румунії, Португалії, Німеччині на останніх виборах перемогли здебільшого правоконсервативні сили, але не антиукраїнські. Власне, часто в людей на виборах одна поведінка, і зовсім інша біля керма. Вибори часом здіймають таку піну, і на ній стільки сміття підіймається, що за ним не бачиш істини. Треба відстежувати, яку політику провадить той чи той обранець. Якщо виходити з балансу держав членів ЄС, то ситуація сприятлива для України. Проти двох прихильників Москви Орбана й Фіцо маємо абсолютну більшість прихильників України. Путін розглядає переговори як засіб ведення війни Як можете прокоментувати перемогу Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі? &еnsр;Колишній мер Варшави Рафал Тшасковський мав серйозні шанси перемогти, кількість прихильників у нього й Навроцького була приблизно однакова. Польща розколота навпіл: половина за ліберально-консервативний шлях, половина за традиціоналістсько-консервативний. Перевага визначилася кількістю тих, хто прийшов на вибори. Якби активність молоді була вища переміг би Тшасковський. Функції президента Польщі чималі, але вони не визначають внутрішньої та зовнішньої політики. Тому виборці й поводяться досить флегматично. У Польщі політично активніша молодь, але дисципліна на виборах краща в людей старшого віку. Загалом же в Європі скрізь видно зростання популярності правих сил. 510 років тому цей правий ухил спостерігався на Півночі, а нині він скотився до Центральної Європи й, очевидно, покотиться далі на Південь, де нещодавно повністю домінували ліві. Це маятник електоральної демократії. Перевага Європи в тому, що вона об'єднана спільним інтересом громадян її держав. ЄС ухвалив 17-й пакет антиросійських санкцій, спрямований, зокрема, проти тіньового флоту РФ. Урсула фон дер Ляєн заявила про підготовку 18-го пакета, який вдарить по найбільших російських газопроводах. Чи можуть ці санкції зупинити агресора? &еnsр;Санкції підривають економіку ворога. Чи є вони визначальними? Ні. Санкційна політика неочікувана. Чи могли ми 2020 року уявити, що 2024-го російським банкам заборонять використання системи SWІFТ, не кажучи про енергетичні санкції, визначення ціни на сиру нафту? Санкції мають проміжний характер, але вони діють. Не говоритиму про їхню ефективність, бо винятки із санкцій створюють обхідні маневри для ворога. Фривольне дотримання санкцій багатьма європейськими столицями дає рашистській системі змогу уникати обмежень. Інакше як потрапляють європейські комплектуючі в РФ? А їх можна знайти в більшості ракет, які прилітають в Україну. Потрібні не тільки санкції, а й дисципліна їх виконання та покарання за недотримання. Тож санкції мають вплив, але не є визначальним фактором перемоги над ворогом. У Стамбулі відбулися переговори між РФ та Україною. Чи виправдали вони очікування Києва? Чи можна перемогти Росію за столом переговорів? &еnsр;Кремль не вважає міжнародні відносини й дипломатію інструментом вирішення питань. Він розглядає переговори як засоби ведення війни, мета якої відновлення контролю над Центральною та Східною Європою. Росія висловила дві тези, яких не чують у Вашингтоні. Перша теза: "Законні територіальні інтереси РФ" а це кордон впливу до 1991 року, тобто східний кордон колишньої Федеративної Республіки Німеччина. Друга теза: "Виведення військ НАТО зі Східної та Центральної Європи" тобто повернення Альянсу до кордонів 1991 року, виведення з Європи американських військ і ракетних комплексів. Москва трактує вступ України в НАТО як небезпеку для себе. Росія це чорна діра, що продукує війну і кров Ми входимо в декілька років, які потребуватимуть чітких і жорстких рішень, спрямованих на формування коаліції свободи і демократії, щоб подолати російську агресію і відновити світовий порядок. Чи створити новий порядок, що базуватиметься на нормах міжнародного права і статуті ООН. Або ж закласти нові інституції, які забезпечували б дотримання норм міжнародного права. Щодо подальших переговорів українська сторона має продумувати свою інформаційну політику, яка обслуговувала б цей процес. Після попередніх раундів в Ер-Ріяді, Джидді і Стамбулі інформаційний простір був забитий рашистськими наративами. До ведення переговорів, особливо їхнього інформаційного забезпечення, треба серйозно готуватися зосереджуватися не тільки на матерії переговорів, а й на інформуванні всього світу про їх перебіг. Очевидно, що приховування змісту документів із російського боку є бажанням подиктувати наративи. Коли наша сторона прибуває на переговори, вона не знає, що обговорюватиме. Можу запропонувати такі варіанти поведінки. Перший подякувати за надані матеріали та взяти паузу для ознайомлення з ними. Другий розцінювання запізнілого надання документів як крок до зриву переговорів і заява про це. Третій із російського боку на переговори приїздить склад, що може виконувати роль стенографістів або диверсантів і не відповідає рівню події. Україна ж представлена особами, що уповноважені ухвалювати рішення, бо обтя­жені політичною відповідальністю. Зробити заяву про непродуктивність російської делегації в цій ситуації абсолютно коректно. Щодо переговорної тактики має бути відпрацьована спільна позиція української делегації та європейських партнерів. Коли відбулася перша зустріч у Стамбулі, мене здивувало, що з українського боку ніхто не сказав про резолюції, ухвалені Генеральною асамблеєю ООН після початку так званої СВО. У них дано чітку оцінку російській агресії з 2014 року та рекомендації як світу реагувати на це. Зокрема є вказівки на необхідність надання допомоги Україні, додержання принципу територіальної цілісності й суверенітету. Шкода, що представники української делегації забули про це. Ми всі заскочені думками про безсилля ООН, але не вказувати ворогу на пряме порушення цих резолюцій підігрування тим, хто хоче імпотентності Генасамб­леї. Рашистські делегати останнім часом навіть підтримують нікчемні резолюції Вашингтона. Це свідчить про небезпечну ситуацію в Раді Безпеки ООН. Але резолюції Генасамблеї не можна ігнорувати й не використовувати як аргумент для відстоювання інтересів України. 15 червня в Канаді відбудеться саміт G7, 24 червня заплановано саміт НАТО в Гаазі. Чого можна очікувати Україні від цих заходів? &еnsр;До цих подій я додав би ще червневу зустріч Європейської ради. Всі вони дадуть відповідь на запитання: як розвиватиметься ситуація далі (розмовляємо з Романом Безсмертним на початку червня Країна)? Якщо "Велика сімка" й НАТО ухвалять резолюції, що стосуватимуться об'єднання сил і збільшення допомоги Україні, буде один варіант розвитку. Якщо ж ізоляціоністські підходи Вашингтона підіграють Кремлю, восени ми станемо свідками агресивних дій Кремля в районі Балтики. Москва затягує переговори у Стамбулі, щоб отримати сигнал: що буде на зібранні "сімки" й саміті НАТО. Від цього залежатиме її поведінка посилення чи гальмування агресії. Якщо "сімка" й НАТО продемонструють єдність у підтримці України та формування нової моделі глобальної безпеки, це означатиме, що московський фюрер завів себе у капкан йому доведеться катастрофу видавати за перемогу. Дональд Трамп на початку своєї каденції робив реверанси в бік Кремля, однак після масованих травневих атак по Україні заявив, що розчарувався в Путіні. Чи означає це, що Трамп дозрів до рішучих дій? &еnsр;Розраховувати можна лише на те, що в результаті зміни кадрів до керівництва США прийдуть фахові, підготовлені люди. Не вірю, що сам Трамп може радикально змінити позицію. Він не бачить себе в системі координат, які передбачають сильну дію разом з європейськими партнерами. З його відносин із Беньяміном Нетаньягу видно, що союзництво для нього не існує як цінність. Трампа цікавлять не так державні, як особисті інтереси. Що ж до дієвої допомоги Україні вона буде, якщо в результаті кадрових змін з'являться люди, які візьмуть на себе цю роботу, як це було під час першої каденції Трампа. Я довго не розумів, як Трамп прийняв рішення про надання допомоги "джавелінами". Але згодом дізнався, що він до цього не має стосунку. Що ж до спільних дій, то активність Хакана Фідана (міністр закордонних справ Туреччини. Країна) це прояв того, що Трамп передоручає Реджепу Ердогану частину своїх функцій. У процес вступає Туреччина, яка періодично дружить то з Мос­квою, то з Києвом. Мої політичні вчителі казали: "Ніколи не довіряйте людині, яка не усміхається". А Ердоган якраз не усміхається. Тому треба бути обережним, тим паче, що для Трампа кумирами є Ердоган, Путін і Кім Чен Ин. Захід усе ще вважає РФ демократичною країною, а масові випуски ракет по українських містах непорозумінням. Як можна змінити ставлення Заходу до країни-агресора й зняти з нього рожеві окуляри? &еnsр;Починаючи з ХVІІ століття Захід сприймав Росію як тоталітарну державу. В геополітичному розкладі це чорна діра, що продукує війну і кров. Вона завжди полювала на європейські держави. Настільки низькоінтелектуальне суспільство не може бути демократичне. Захід помиляється в тому, що конкурентне середовище в Росії можливе. І перехід від розвалу Радянського Союзу до ринкової моделі сприйняли як перехід на західну модель суспільних відносин. Тому й виникла ця ідея: Росія така, як ми, з нею можна говорити. У цю гру Америка не Захід! грала від Джорджа Буша-старшого з його промовою "Котлета по-київськи". Далі був Білл Клінтон ядерне роззброєння, Джордж Буш-­молодший спершу атака на Кремль, потім пом'якшення після 11 вересня, Барак Обама перезавантаження відносин. Джо Байден і Дональд Трамп спочатку хотіли "зустрітися й вирішити", але це зазнало краху. Але то все США, не колективний Захід. Президент Володимир Зеленський заявив, що сподівається на завершення війни в червні 2026 року. Чи є у президента реальні підстави говорити про конкретні терміни завершення війни? &еnsр;Я так зрозумів, що президент спирався на дані української розвідки. Є певні дії, в результаті яких війна може завершитись і в червні наступного року, і в інший час. Усе залежатиме від ключових акторів міжнародної політики. Якщо коаліція свободи й демократії буде сформована, це прискорить перемогу над тоталітаризмом. Якщо ні розтягуватиме війну в часі, утворюватиме її нові вогнища. Будь-який конфлікт ставатиме міжнародним. 2025 року російські втрати сягнуть мільйона осіб це в Європі. Кричущий, неприпустимий факт. Такі речі мають лягти в основу дій лідерів і Європи, і США. Цю війну не можна заморозити, вона не охолоджується. Якщо знизити напруженість по лінії Москва Київ, то напруженість по лінії Москва Брюссель буде така, що запалить і Київ. Якщо погасити напруженість по цій лінії, то лінія Москва Вашингтон запалить усю Європу. Цього не розуміють у багатьох столицях світу. І це впливає на часові рамки. Ще треба згадати небувалий технологічний стрибок у площині зброї цієї війни. Вона показує війну майбутнього. І це також впливає на часові рамки. Тому визначати ці рамки можна залежно від того, як світ реагуватиме на рашистську агресію. Якщо зволікатиме з реакцією, війна набере континентального, а тоді й глобального характеру. Політика стає заручницею призначених осіб Суспільству нав'язали модель двох думок офісно-президентської і неправильної. Ворожим ІПСО називають усе, що відрізняється від позиції влади. Чи справді це так? &еnsр;Причина цього слабкість політичної системи, яка за часів Віктора Януковича була зруйнована й не відродилася. Слабкість системи призводить до слабкості політичних партій, а це призводить до відсутності в політиці професіоналів. Їх відсутність веде до заміни функції представництва в державних органах, де замість політиків з'являються мародери й рекетири. Політика стає заручницею призначених осіб. Не треба жалітися на поведінку президента, коли у країні знищено політичну систему. Через це метастази розростаються по всьому державному організму. Спроба пояснити це війною змушує мене сказати: "Не знаєте, що робити, дивіться в Конституції". Але певні особи трактують Конституцію як хочуть. Це лягає на ґрунт низької правової культури. У результаті маємо, з одного боку, громаду людей, які прикривають свої дії війною, з іншого тих, кому нав'язують монополію на істину від влади. Але немає тих, хто фахово заявив би, що цього робити не можна незалежно від того, є стан війни чи немає, бо так прописано в Конституції. Це стосується не лише тиску на певних людей та інституції, а й усіх подій, що відбуваються в державі в бізнесі, економіці, фінансовій сфері. Передплатити журнал "Країна"

Жордан Барделла: суперечливі моменти дитинстваЖордан Барделла, фото: gеttyіmаgеsНароджений у Дрансі (11 км на північний схід від Парижа), в житловому комплексі для малозабезпечених 13 вересня 1995 року, Жордан Барделла має італійське коріння. Його мама походить із містечка Нікеліно, розташованого на околицях Турину. Тим часом походження батька майбутнього політика описують, як змішане –  італійсько-ельзасько-франко-алжирське.Вихованням Жордана займалася здебільшого його мати, яка працювала в дитячому садку. Мешкали вони власне в тому ж районі, а вважався він бідним та не надто благополучним. Тим часом із батьком-бізнесменом, який жив у заможнішому місті Монморансі, що у північному передмісті Парижа, юний Барделла проводив вихідні й ще один день тижня.Сам Барделла у розповідях про себе любить зіграти на тому моменті, що ріс у бідному осередку, а мати ледве зводила кінці з кінцями, зображуючи себе як людину, що вижила в неблагополучному передмісті, яке потерпає від наркотиків і радикального ісламу. Разом із тим він дещо залишає поза увагою привілеї у вигляді приватної школи, можливості користуватися автівкою та квартирою у Монморансі, як і тривалу мандрівку з батьком до США. Адже фактично його дитинство минуло між квартирою матері та домом батька. І, попри часткове проживання у такому специфічному районі, він мав ширший діапазон можливостей.Ранні перші кроки на шляху до великої політикиПолишаючи позаду суперечливі аспекти його дитинства, варто звернути увагу на те, що свій шлях у політиці Жордан Барделла розпочав доволі рано – у 16-річному віці. Саме тоді він приєднався до Rаssеmblеmеnt nаtіоnаl – Національного об’єднання, відомого у той період як Frоnt Nаtіоnаl, тобто Національний фронт. Це французька праворадикальна націоналістична політична партія, яку заснував Жан-Марі Ле Пен – батько Марін Ле Пен. Власне сам юний політик казав на той момент, що приєднався до партії "більше заради Марін Ле Пен, ніж заради Національного фронту".У той час він ще навчався у приватній католицькій школі, і не лише навчався, але й сам давав уроки французької. Власне викладати французьку мову мігрантам і паралельно бути членом контроверсійного Національного фронту – це викликало здивування серед тих, хто знав його тоді, друзів та однокласників у цій приватній середній школі.У 2013 році він здобув ступінь бакалавра з економіки та соціальних досліджень, опісля здобув ступінь бакалавра географії, а також бакалавра з історії та іспанської мови. Але незабаром припинив навчання і повністю присвятив себе політиці – діяльності у Національному фронті (тепер Національному об'єднанні).Що цікаво, його кар’єра у партії розвивалася доволі стрімко: після приєднання у 16 років, вже у 19 став секретарем департаменту Сена-Сен-Дені, що зробило його наймолодшим партійним чиновником, у 20 – регіональним радником регіону О-де-Франс, а у 22 роки – речником партії. Він також очолив молодіжне крило партії.Кар’єра євродепутатаУ січні 2019 року Жордан Барделла, 23-річний на той час, був призначений очільником списку Національного об’єднання на виборах до Європарламенту. Його висхідне ім’я з'явилося завдяки підтримці Марін Ле Пен, оскільки її стратегія зосереджувалася на поєднанні молодого обличчя з досвідченим лідерством.Тоді партія набрала достатню кількість голосів та навіть випередила політичну силу чинного президента Франції Емманюеля Макрона, здобувши у Європарламенті 23 мандати. Як депутат, Барделла заявляв про те, що його ціль у ЄП – змінити імідж правих. І не оминув увагою ультраправу групу "Ідентичність і демократія" (Іdеntіty аnd Dеmосrасy). Ставши її активним членом фактично з моменту створення, Барделла також посідав один із віцепрезидентських постів у групі. Голосував чітко за правою лінією свого Національного об'єднання: проти міграційної політики, санкцій, кліматичних ініціатив.Власне під час тієї каденції Жордан таки отримав престижні позиції в парламенті та передовсім партії, що стало стартовим майданчиком для подальшого політичного зростання. І вже 2024 року вдруге був обраний до Європарламенту. Тоді ж таки, після того, як після того, як низка правих партій вийшла з групи "Ідентичність і демократія", її місце зайняла "Партія за Європу", президентом якої став Жордан Барделла.Шлях Жордана Барделли від протеже Марін Ле Пен до її заміни та нового рівня популярностіМарін Ле Пен та Жордан Барделла, фото: відкриті джерелаФранцузькі медіа часто називають Марін Ле Пен та Жордана Барделлу непорушним тандемом, а дехто й приписує йому приналежність до клану Ле Пен. Тому не дивно, що саме його головна ультраправа політикиня поставила на роль голови своєї партії у 2023 році – Барделла стає першим лідером поза родиною.Такому вибору насправді була певна причина. Ле Пен активно працювала над тим, щоб очистити RN від радикального іміджу попередніх епох, і Барделла своєю молодістю, сучасним виглядом та безпосередністю став символом м’якого праворадикалізму, щоб приваблювати нові аудиторії.Майстер ТіkТоk і соцмереж, який має мільйони підписників, він вдало говорив мовою молоді, а її стратегія полягала в тому, щоб використати його медіаобраз для залучення нових поколінь виборців.  Окрім того, Ле Пен впевнена, що Барделла зберігатиме її курс та дослухатиметься до неї й надалі.Тому, якщо Марін Ле Пен не вдасться оскаржити рішення суду, який визнав її винною у розкраданні державних коштів й заборонив балотуватися на державні посади на найближчі 5 років, то кандидатура Жордана Барделли на роль президента стає цілком реальною.У французьких медіа ця тема продовжує активно обговорюватись, зокрема вже проведена й низка опитувань громадської думки, за результатами яких високу підтримку від громадян країни мають обоє – і Марін Ле Пен, і Жордан Барделла. І хоча вибори президента у Франції заплановані аж на 2027 рік, політичні сили вже з помітною методичністю взялися за роботу над електоратом. І тут медійність Барделли може цілком зіграти йому на руку. Не відходячи від лінії Ле Пен, політик вибудовує нову упаковку для старої ідеології: менш агресивну, більш популістську, орієнтовану на молодь та цифрову епоху. А його популярність – це не лише результат політичної стратегії, але й добре продуманий медіаобраз "хлопця з району, який зробив себе сам".Жордан Барделла про УкраїнуЖордан БарделлаЖордан Барделла займає досить стриману, але не ізольовану позицію щодо війни в Україні. Він намагається демонструвати баланс між підтримкою суверенітету України та обережністю, щоб "уникнути ескалації з Росією".Зокрема, Барделла підтримує допомогу Україні зброєю, проте з нюансом – йому йдеться про постачання боєприпасів і оборонного обладнання, необхідних для утримання фронту, але виступає проти надсилання далекобійних ракет та іншого озброєння, що може вражати російську територію. Він також не бачить можливостей для відправлення французьких солдатів в Україну.Також він виступає проти вступу України в ЄС або НАТО, аргументуючи, що це може загострити конфлікт і поставити Францію у пряму залежність. Поряд із тим лідер французьких ультраправих обіцяє, що Україна не буде поглинута "російським імперіалізмом".Таким чином він намагається відповідати одразу двом запитам французів: на безпеку та на підтримку України. Фактично в же зараз Барделла грає на двох полях: для внутрішньої аудиторії – "я не хочу, щоб Франція втягнулася у війну", а одночасно й для зовнішньої – "я не друг Путіна, я за мир і підтримку, але в межах раціонального". Але куди повіє передвиборчий вітер далі та як можуть змінюватись позиції Жордана Барделли у майбутньому, найімовірніше, залежатиме від кількох чинників – позицій інших партій, подій на фронті, а також рівня довіри до Макрона в часі його проукраїнського курсу. Проте абсолютна зміна риторики на прокремлівську малоймовірна, оскільки Барделла активно працює в Європарламенті і наслідувати Орбана не планує.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Цей конфлікт не є випадковістю, а логічним та передбачуваним результатом зіткнення двох его-маніяків — глибоко закомплексованих, нарцисичних особистостей, що володіють величезною владою та не терплять конкуренції за увагу. Їхній тимчасовий союз був настільки ж парадоксальним, наскільки їхній розрив — закономірним. Історія відносинСтосунки Трампа та Маска пройшли кілька етапів, що демонструють їхню складну динаміку:Перша каденція Трампа. Маск активно взаємодіяв з адміністрацією, входив до консультативних рад при Білому домі та лобіював інтереси своїх компаній. Перший розрив — формальний — відбувся 2017 через вихід Трампа з Паризької кліматичної угоди. Для Маска, чий бізнес (Теslа, відновлювальна енергетика) нерозривно пов'язаний із "зеленим" порядком денним, це був ідеологічний виклик. Він публічно дистанціювався, хоча неформальна ділова взаємодія продовжувалася.Період президентства Байдена та вибори 2024. На початку виборчого циклу Маск закликав Трампа залишити політику, вважаючи, що "його час вийшов". Однак, після переконливих перемог Трампа на праймеріз та замаху на нього, Маск здійснив розворот. Він став одним із ключових фінансових донорів кампанії, розраховуючи отримати безпрецедентний вплив на державне управління та реалізувати свої технократичні ідеї.Каталізатор розриву. "Прекрасний білль" як дзеркало суперечностейБезпосереднім каталізатором конфлікту став великий законопроєкт, що його адміністрація Трампа провела через Палату представників. Цей документ ідеально ілюструє фундаментальний конфлікт між двома несумісними обіцянками Трампа та ідеологією Маска.Ідеологічна основа (схвалена Маском). В основі лежала ідея фіскальної стриманості та боротьби з "клятим dеер stаtе". Маск як представник технофашистської течії вірить у можливість ефективного управління через технології та максимальне скорочення "неефективного" державного апарату.Популістська реальність (проти інтересів Маска). Щоб задовольнити свій електорат (реднеків, чию роботу "забирають ліваки та глобалізація") та донорів з традиційних секторів, Трамп включив у законопроєкт:Величезні податкові пільги для американських корпорацій-виробників.Скасування податкових кредитів для електромобілів та відновлювальної енергетики. Це прямий удар по бізнес-моделі Теslа, яка значною мірою залежить від державних субсидій, та реверанс у бік нафтогазового лобі.Масштабні видатки на безпеку кордонів та боротьбу з нелегальною міграцією.Замість обіцяної економії, цей законопроєкт, за оцінками, призведе до збільшення дефіциту бюджету США на $2,5 трлн за 10 років. Для Маска це стало не лише фінансовим ударом, а й світоглядною зрадою.Читайте також: Сварка Трампа та Маска. Нам радіти чи переживати?Глибинні причини розриву№ 1. Політична некомпетентність Маска. Це ключовий фактор. Маск продемонстрував повне нерозуміння принципів функціонування політики. Його авторитарний стиль "я сказав — ви зробили", ефективний у його компаніях, виявився абсолютно провальним у державній системі.  У політиці необхідно вибудовувати альянси. Маск же намагався одноосібно скорочувати бюджети, вимагав звіти від секретних служб, зачіпав інтереси впливових фігур (як Рубіо чи Габбард) і не мав жодного союзника у владних кабінетах.№ 2. Нарцисичне зіткнення.  Трамп не терпить у своєму оточенні нікого, хто міг би затьмарити його. Він патологічно ревнує до уваги, яку отримує Президент Зеленський, і так само не міг змиритися з присутністю поруч Маска – людини багатшої, знаменитішої та не менш популярної. Обидва вважають себе неперевершеними геніями, і їхнє зіткнення за лідерство було неминучим.№ 3. Маск як "чужий" у системі. Попри статус ключового донора, Маск залишався аутсайдером у політичній команді Трампа. Його тісні зв'язки з Китаєм та спроби втручатися в секретні справи робили його легкою мішенню для апаратних інтриг.Інструменти війниКонфлікт перейшов у гарячу інформаційну фазу і навряд чи буде залагоджений. Обидві сторони мають потужні інструменти для взаємного знищення.Арсенал Маска:Медійна імперія. Повномасштабне використання платформи Х (Тwіttеr) та величезної фан-бази для репутаційних атак на Трампа.Фінансовий вплив. Відкрита чи прихована підтримка опонентів Трампа, включно з демократами.Компромат. Публікація будь-якої наявної компрометувальної інформації (кульмінацією вже стали звинувачення у зв'язках з Епштейном).Арсенал Трампа:Державний апарат. Погрози позбавити компанії Маска (SрасеХ, Stаrlіnk) усіх державних контрактів. Це є прямим сигналом для акціонерів цих компаній позбутися токсичного керівника.Юридичний тиск. Ініціювання розслідувань щодо Маска (вживання наркотиків, питання громадянства, фінансові операції).Репутаційні атаки. Продовження "щитпостінгу" та спроб знищити авторитет Маска, що, однак, може зашкодити й самому Трампу, демонструючи його нездатність працювати з сильними фігурами.Читайте також: Суперечка в соцмережах Маска і Трампа: хто кого й у чому звинувачувавА чого нам чекати як результату цієї ворожнечі?№ 1. Взаємне ослаблення: Ця війна послабить обох. Маск ризикує втратити операційний контроль над своїми компаніями під тиском акціонерів. Трамп втратить частину рейтингу та авторитет, особливо серед поміркованої "технологічної" частини свого електорату.№ 2. Зміна балансу влади в Білому домі. Найбільш імовірний наслідок – це послаблення особистого волюнтаризму Трампа та посилення ролі традиційної бюрократії та професійних політиків в його адміністрації. Постійне генерування скандалів змусить систему шукати стабільності, передаючи більше повноважень апаратникам. Існує висока ймовірність, що Трамп поступово перетвориться на фігуру, схожу на себе часів першого терміну – номінального лідера, що видає кринжатину в соцмережах, тоді як реальне управління здійснюють інші.№ 3. Політична криза. Законопроєкт може бути провалений у Сенаті, де навіть частина консервативних республіканців вважає його фіскально безвідповідальним. Це стане болючим ляпасом для Трампа і продемонструє його нездатність контролювати власну партію, додавшись до інших його невдач (відсутність поступок від Путіна, провал політики щодо Ірану, незламність України).№ 4. Вплив на Україну. Прямий вплив буде мінімальним. Однак стратегічно для України послаблення Трампа та посилення ролі професійних політиків є позитивним сигналом. Бюрократи, на відміну від Трампа, краще розуміють природу путінського режиму та загрози, які він несе. Більш передбачувана та інституційно керована Америка є для нас набагато кращим партнером.Конфлікт Трампа та Маска яскраво демонструє, що МАGА-авторитаризм і технофашизм, на відміну від своїх попередників з ХХ століття, можуть бути зруйнований не зовнішньою силою, а просто ідіотизмом та непомірним его його власних лідерів. І добренько. ДжерелоПро автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.     

Еспресо розповість більше про те, як виникла співпраця між бізнесменом і політиком, причини їхнього розриву, а також, які наслідки це матиме для обох, зокрема для амбітної мети Маска – відправити людей на Марс.Чому Маск посварився з ТрампомДональд Трамп та Ілон Маск, фото: Gеtty ІmаgеsНайперше варто сказати, що Ілон Маск завжди цікавився політикою. Довгий час він вважався прихильником демократів, адже підтримував Барака Обаму, Гілларі Клінтон та Джо Байдена. Однак у 2022 році його політичні вподобання змінилися і він почав відкрито висловлювати симпатії республіканцям, а згодом їхній головній "зірці" – Дональду Трампу (особливо після замаху на останнього у липні минулого року). Тоді потекли десятки, а в підсумку й сотні мільйонів доларів на те, щоб покращити рейтинги республіканців та Трампа, що стало ключовим фактором (разом з пропагандою у мережі Х) у його перемозі на президентських виборах 2024 року.Під час інавгурації Трампа, здавалося, саме Ілон Маск виглядав найщасливішим зі всіх, ледь не підстрибуючи від позитивних емоцій. Хоч офіційно він не став важливими держслужбовцем, але очолив новостворений консультативний орган з великими повноваженнями – Департамент ефективності урядування (DОGЕ). Маск почав втілювати свою мрію пов’язану зі створенням розумного технократичного врядування без зайвої бюрократії та роздутих витрат. До того ж Ілона Маска почали називати ледь не тіньовим президентом через його вплив на Трампа. Читайте також: Права рука чи тіньовий президент: хто такий Ілон Маск у новому світі Дональда Трампа. ПояснюємоОднак, чим більше Маск та його DОGЕ пхали свого носа у справи уряду США, тим більше дискусії виникало. Дійшло до того, що частина адміністрації Трампа відкрито ворогувала з Маском, не розуміючи, чому він мав щоденний доступ до Трампа та важливих засідань. Зокрема, ще у квітні міністр фінансів США Скотт Бессент побився з Маском прямо у Білому домі. Хоч Дональд Трамп намагався балансувати та заспокоювати протиборчі сторони, кажучи, що довіряє Маску та його рішенням, однак "яблуко розбрату" знайшло їх обох. Мова про "Оnе Віg Веаutіful Віll". Це масштабний податковий та бюджетний законопроєкт Трампа. Маск від початку різко критикував його, у підсумку назвавши "огидною гидотою", звинувачуючи посадовців у збільшенні дефіциту бюджету, що ставило хрест на стараннях DОGЕ. Хоча для Маска в цьому законі найжахливіше те, що той скасовує державні субсидії на електромобілі, відповідно, впливає на компанію Теslа, де в Маска не все гаразд. Це призвело до того, що у травні Маск випав з політики, а наприкінці місяця неочікувано заявив, що термін його роботи в DОGЕ добігає кінця. Дональд Трамп навіть провів прощальну пресконференцію з Маском, який, до речі, прийшов з підбитим оком на неї. Маск тоді заявляв, що "розраховує залишитися другом і радником президента". Однак всього за кілька днів все змінилося. А все тому, що 1 червня сталося відомо, що Трамп відкликав кандидатуру мільярдера Джареда Айзекмана, близького соратника Маска, якого той просував на посаду очільника NАSА. Це стало великим ударом по амбіціях бізнесмена стосовно більшої співпраці між NАSА та SрасеХ, зокрема, щодо проєктів пов’язаних з Марсом. Кажуть, що це відкликання відбулося через впливи Серджіо Гора, який є одним із найвпливовіших радників Дональда Трампа в Білому домі і водночас запеклим ворогом Маска. Після цього Ілон Маск, як то кажуть, зірвався з ланцюга і почав писати у соцмережі Х прямі закиди Трампу, що без нього той би програв вибори. Дійшло до того, що мільярдер спершу сказав, що варто зробити імпічмент Трампу, а потім звинуватив його у зв’язках у справі Джеффрі Епштейна (друга Трампа, якого звинуватили у ґвалтуванні та торгівлі неповнолітніми і який загадково помер у своїй камері у 2019 році). У відповідь Трамп назвав Маска божевільним і пригрозив розірвати державні контракти з його компаніями. Ці публічні звинувачення переросли у відкриту ворожнечу, яку віцепрезидент США Джей Ді Венс назвав "величезною помилкою" з боку Маска. Хоча за словами Роlіtісо й були спроби примирити їх, однак вони ні до чого не призвели. У підсумку Маск показово написав, що зацікавлений у створенні нової політичної партії у США (де вже майже два століття, по суті, двопартійна модель), яку назвав "Американська партія". Екскандидат у президенти США Ендрю Ян зацікавився цим новим проєктом Маска. Тим часом Дональд Трамп вирішив остаточно порвати зі своїм колись найближчим другом. Близькому оточенню він сказав, що не хоче мати більше справ з "запеклим наркоманом". Раніше Тhе Nеw Yоrk Тіmеs писав, що Ілон Маск регулярно вживав кетамін екстазі та гриби під час роботи з Трампом. До чого може призвести конфліктІлон Маск і Дональд Трамп, фото: gеttyіmаgеsЦя відкрита боротьба вже призвела до того, що компанія Теslа втратила $152 мільярди капіталізації. І це станом лише на 5 червня! Акції впали на 14% – найбільше падіння в історії компанії. Загалом з початку року Теslа  втратила майже на 30% вартості своїх акцій. З іншого боку, на 8% впали акції компанії Трампа Тrumр Меdіа аnd Тесhnоlоgy Grоuр Соrр, а це теж мільярди доларів. Тобто інвестори дуже занепокоєні тим, що з одного боку найбагатша людина, а з іншого – найвпливовіша, не можуть знайти спільної мови. Тому це погано відображається на ринку.У Вlооmbеrg пишуть, що Трамп погрожує Маску серйозними заходами, якщо той не заспокоїться. Найгрізніша зброя в арсеналі президента – розірвати всі урядові контракти з компаніями мільярдера. А це може обвалити акції ще й SрасеХ, який є одним з найцінніших стартапів світу з ринковою вартістю 350 мільярдів доларів. За останні два десятиліття компанія отримала десятки мільярдів доларів від Міністерства оборони та NАSА.Наразі виглядає так, що Маск поступився. Бо він видалив твіт про зв'язок Трампа зі справою Епштейна та ще декілька, де критикував президента США. Але як пишуть у журналі Rоllіng Stоnе, навіть, якщо Ілон Маск "поцілує Дональда Трампа в зад, не буде гарантії", що все вернеться до статус-кво. Оскільки Трамп радий позбутися проблемного й впливового мільярдера, який хоч і допоміг тому стати президентом, але тепер не є завадою його політики. Трамп готовий до того, що втратить фінансову та медійно допомогу Маска, оскільки є чимало інших бізнесменів, які хочуть тісніше дружити з президентом США.Стосовно політичної долі Маска, як каже політолог та журналіст Віталій Портников, той навряд чи буде створювати власну партію, але він може піти іншим шляхом - фінансувати "дисидентів" в самій Республіканській партії. А це вже може створити реальні проблеми Трампу та його оточенню.Чи означає це, що мрія Маска про Марс переноситьсяStаrshір, фото: rеutеrsОднозначно, що тепер SрасеХ може мати труднощі у державній співпраці. У Rеutеrs кажуть, що конфлікт Маска з Трампом ставить під загрозу контракти SрасеХ на суму 22 мільярди доларів. Але швидше за все до цього не дійде, оскільки SрасеХ зараз є монополістом у сфері доставлення американських астронавтів на МКС завдяки проєкту Drаgоn, а також доставки супутників Пентагону. Конфлікт не вигідний обом сторонам, але примушуєвати замислитися NАSА як діяти далі та шукати альтернатив про всяк випадок."Це не буде катастрофою, оскільки SрасеХ перетворилася на світового лідера, який домінує в більшій частині космічної галузі, але немає сумнівів, що це призведе до значної втрати доходів і втрачених можливостей за контрактами", - запевняє Юстус Пармар, генеральний директор компанії-інвестора SрасеХ Fоrtunа Іnvеstmеnts.Та попри проблемну політику, космічну компанію Ілона Маска переслідує більша невдача, яка пов’язана з найбільшою та найпотужнішою ракетою, яку коли-небудь будували, що має доставити людей на Місяць та Марс – Stаrshір. У кінці травня під час дев'ятого тестового запуску Маск знову втратив Stаrshір, який вибухнув над Індійським океаном. Корабель пролетів далі, ніж у попередніх спробах, але через несправності почав неконтрольовано обертатися, увійшов в атмосферу по суборбітальній траєкторії та розпався. Маск заявив, що все це частина великого процесу і буде й надалі пришвидшено випробовувати ракету, поки вона не запрацює як слід. Нагадаємо, що на неї вже витратили понад 10 млрд доларів. Однак фахівці кажуть, що проблема значно більша, ніж її можна вирішити."Якщо копнути трохи глибше, то стане очевидно, що SрасеХ зайшла в глухий кут, - каже інженер Вілл Локетт, - Stаrshір – це такий ідіотський проєкт, який повторює помилки, про які NАSА говорила ще півстоліття тому під час запуску людей на Місяць. Випробування підтверджують його нежиттєздатність. Его мільярдера є серйозною помилкою".Експерт наголошує, що Stаrshір має проблеми з надмірною масою конструкції (5000 тонн) та крихкістю матеріалів, що перешкоджає реалізації ідеї багаторазового використання, без якої вся суть проєкту йде нанівець. До того ж під час тестів виявили витік палива, що вказує на недоліки в новітній двигунній системі."Через два роки після першого випробувального польоту Stаrshір, SрасеХ все ще далека від можливості повторного використання або значної вантажопідйомності", - підсумовують у виданні Futurіsm.Попри це, Ілон Маск вперто повторяє, що вже наступного року очікує на безпілотний політ Stаrshір на Марс, а у 2028 – з екіпажем. Хоч експерти вважають ці дати нереалістичними, тому графік швидше за все зміститься від кількох років до десятиліття."Навіть у контексті підходу SрасеХ "швидко рухайся та ламайся", розробка Stаrshір виглядає хаотичною. Порівняно з розробкою ракети Fаlсоn 9, яка мала багато невдач, але загалом чіткий шлях від частих до все меншої кількості невдач з часом, Stаrshір має набагато більш неоднозначний послужний список, оскільки компанія намагається представити абсолютно нову ракету з новими двигунами та зробити її багаторазовою", - пишуть у Тhе Vеrgе.У виданні відзначають, що двигуни Rарtоr (33 на Stаrshір) складні через потребу повторного запалювання в космосі, що вдається зробити лише частково. Однак SрасеХ поспішає через амбіції Маска щодо Марса, адже для перевезення великої маси потрібна потужна ракета, як Stаrshір чи SLS, яку розробляє NАSА. Проте поки обидва проєкти далекі від пілотованих місій. Тому експерт Вітмен Кобб називає плани Маска на 2026–2028 роки "маячнею". У кращому разі, якщо інженерам SрасеХ вдасться вирішити всі труднощі, цього десятиліття можна чекати на безпілотний політ Stаrshір на Марс, і лише у 30-х роках – запуск з людьми.Хоча Ілон Маск виступає за те, щоб ракету одразу запустили до Марсу, однак її спершу будуть випробовувати на Місяці. Адже відповідні контракти підписані між SрасеХ та NАSА, останні розглядають Місяць як незамінний перехідний етап до більшої колонізації космосу. У Тhе Wаshіngtоn Роst нагадують, що NАSА планує висадку астронавтів на Місяць за два роки (програма Аrtеmіs), але для цього потрібна Stаrshір, яка регулярно вибухає або розпадається, тому графіки теж будуть переноситися."Спочатку задумана як ракета на Марс, вона також є ключовим елементом плану NАSА випередити Китай і вперше за понад півстоліття висадити людей на поверхню Місяця, - пишуть у виданні.Тож, чи означає це, що мрія Маска про Марс переноситься? Так, і не просто переноситься – вона підвішена в умовному режимі очікування. З одного боку, технічні проблеми Stаrshір і дедалі більша критика з боку фахівців ставлять під сумнів реалістичність навіть безпілотного польоту на Марс у найближчі роки. З іншого – політична нестабільність і можливі ускладнення у співпраці з урядом США через конфлікти Маска можуть суттєво вплинути на фінансування й регуляторну підтримку.Stаrshір справді є найбільшим і найдорожчим проєктом SрасеХ, але поки що більше асоціюється з видовищними невдачами, ніж з проривами. І хоча Маск наполягає на незмінності своїх планів, дедалі більше фактів свідчить: політ на Марс не просто відкладається – він стає дедалі примарнішим. Можливо, ця мрія таки здійсниться, але не так швидко, як обіцяв мільярдер. Читайте також: Чому США співпрацюють з Росією в космосі та запускають спільні місії на МКС. Пояснюємо

Про це він написав у соцмережі Х, реагуючи на слова глави Білого дому.Маск відповів на коментарі Трампа, що він виграв би вибори президента у хиткому штаті Пенсильванія і без Ілона. Також той сказав, що розчарований мільярдером."Без мене Трамп програв би вибори, демократи контролювали б палату представників, а республіканці були б 51-49 у Сенаті. Яка невдячність", - відреагував Маск.тWіthоut mе, Тrumр wоuld hаvе lоst thе еlесtіоn, Dеms wоuld соntrоl thе Ноusе аnd thе Rерublісаns wоuld bе 51-49 іn thе Sеnаtе.— Еlоn Мusk (@еlоnmusk) Junе 5, 2025  Примітка: Під час передвиборчої кампанії Трампа у 2024 році американський мільярдер витратив понад $250 млн. Окрім цього, того ж року він виділив понад $19 млн фінансування, аби допомогти республіканцям здобути більшість у конгресі."Дійсно велика бомба": Маск заявив, що Трамп фігурує у файлах Епштейна Згодом мільярдер заявив у Х, що Трамп фігурує у файлах Епштейна. "Час скинути дійсно велику бомбу: Дональд Трамп є у файлах Епштейна. Це справжня причина, чому вони не були оприлюднені. Гарного дня, DJТ (Трампе)", - написав він.Примітка: У 2007 році мільярдера Джеффрі Епштейна звинувачували у сутенерстві та схилянні декількох десятків неповнолітніх до проституції. У 2019 році влада США затримала його. За версією слідства, Епштейн отримував сексуальні послуги від неповнолітніх дівчат і "позичав" їх впливовим людям. Мільярдер не визнав провину, а в серпні 2019 року повісився у камері.фото: скриншотТрамп пригрозив Маску припинити державні контракти. Чим відповів опонентСуперечка Трампа й Маска в соцмережах і далі набирала обертів.Так, Дональд Трамп написав у своїй соцмережі Тruth Sосіаl, що найпростіший спосіб заощадити в бюджеті США "мільярди й мільярди доларів" – це припинити державні субсидії та контракти Ілона. "Мене завжди дивувало, що Байден цього не зробив!" - додав він.Маск у відповідь написав: "У світлі заяви президента про скасування моїх урядових контрактів, SрасеХ  негайно почне виведення з експлуатації свого космічного корабля Drаgоn".Згодом Дональд Трамп зазначив, мовляв, він не проти, що Ілон "повстав проти нього", але зауважив, що той "мав би зробити це кілька місяців тому". "Це один із найвеличніших законопроєктів, будь-коли представлених Конгресу. Це рекордне скорочення витрат, 1,6 трильйона доларів, і найбільше зниження податків за всю історію. Якщо цей законопроєкт не буде прийнято, відбудеться підвищення податків на 68% і ще гірші речі. Я не створював цей безлад, я просто тут, щоб ЙОГО ВИПРАВИТИ. Це виводить нашу країну на шлях величі. ЗРОБІТЬ АМЕРИКУ ЗНОВУ ВЕЛИКОЮ!" - додав Трамп. Опитування Ілона Маска про нову партіюОкрім того, мільярдер опублікував на Х опитування із запитанням: "Чи настав час створити нову політичну партію в Америці, яка насправді представлятиме 80% верств населення?"Іs іt tіmе tо сrеаtе а nеw роlіtісаl раrty іn Аmеrіса thаt асtuаlly rерrеsеnts thе 80% іn thе mіddlе?— Еlоn Мusk (@еlоnmusk) Junе 5, 2025  Конфлікт між Маском і Трампом: що передувалоАмериканські ЗМІ пишуть, що стосунки між Маском і Трампом почали бути напруженими в травні, коли перший покинув роботу в департаменті ефективності уряду США.Зазначено: Маск спочатку утримувався від прямої критики американського лідера, проте це змінилося в четвер, 5 червня. Власник SрасеХ у своїй соцмережі Х почав цитувати старі пости Трампа.Зокрема, він повторно зробив репост відео, де разом із президентом відповів на запитання журналістів на фоні Теslа. Тоді Трамп назвав Маска "великим патріотом, який ніколи не просив мене ні про що"."Памʼятаєш це?" - написав під дописом Маск, позначивши акаунт глави Білого дому.4 червня Маск заявив, що законопроєкт президента США Дональда Трампа щодо внутрішньої політики збільшить, на його думку, і так величезний бюджетний дефіцит.Наступного дня Трамп сказав, що мав з Ілоном Маском чудові стосунки. Але глава Білого дому не знає, чи будуть вони такими ж надалі.

Американський підприємець Ілон Маск заявив, що саме його підтримка допомогла Дональду Трампу здобути перемогу на президентських виборах у листопаді 2024 року. Про це він написав 5 червня у своєму акаунті в соцмережі Х. "Без мене Трамп би програв вибори, демократи контролювали б Палату представників, а в Сенаті республіканці мали б лише 51 голос проти 49", - зазначив Маск у своєму дописі. У наступному повідомленні він додав: "Така невдячність". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маск зняв рожеві окуляри і закликав завалити бюджет Трампа Ці слова стали відповіддю на критику Дональда Трампа, який заявив, що розчарований Маском через те, що той не підтримав президентський законопроєкт про податки і витрати, охарактеризувавши його як огидну мерзоту. Трамп також стверджував, що Маск добре обізнаний з деталями законопроєкту - навіть краще, ніж чиновники адміністрації. Однак Маск спростував це: "Це неправда. Мені жодного разу не показували цей законопроєкт. Його ухвалили посеред ночі так швидко, що майже ніхто в Конгресі не встиг його прочитати!". Маск виступив проти законопроєкту президента США Дональда Трампа щодо бюджетних витрат і закликав розробити новий документ. Маск наголосив, що новий законопроєкт має уникати значного збільшення дефіциту та підвищення ліміту державного боргу на $5 трлн. У іншому дописі він звернувся безпосередньо до виборців з проханням вплинути на законодавців.

Лідер опозиційної Демократичної партії Лі Чже Мюн здобув переконливу перемогу на дострокових президентських виборах у Південній Кореї. За офіційними даними, оприлюдненими Національною виборчою комісією, він випередив свого головного конкурента майже на три мільйони голосів. Про це повідомляє СNN, посилаючись на результати виборів. Його перемога стала історичним поверненням після поразки на виборах 2022 року, коли Лі поступився Юн Сук Йолю менш ніж на один відсоток. Агенція Yоnhар назвала цей результат знаковим реваншем для опозиції. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп хоче вивести з Південної Кореї тисячі військових - ЗМІ Кандидат від правлячої консервативної Партії народної сили Кім Мун Су визнав поразку та у своїй промові привітав переможця, заявивши, що смиренно приймає волю народу. Вибори проходили на тлі глибокої політичної кризи: попередній президент шість місяців тому запровадив воєнний стан, що призвело до періоду хаосу та невизначеності в країні. Тепер результат виборів, за оцінками СNN, може дати країні шанс на відновлення політичної стабільності. Явка на виборах склала майже 80% з понад 44 млн виборців - це найвищий показник для президентських виборів у Південній Кореї з 1997 року. Виступаючи після оголошення результатів, Лі Чже Мюн пообіцяв відновити демократію та зосередитися на економічному відродженні країни, яка нині переживає серйозні зовнішньоекономічні виклики - від тарифної політики США до загрози глобальної рецесії. Ці труднощі супроводжувалися піврічною відсутністю постійного керівництва в країні. У квітні 2025 року колишньому президенту Південної Кореї Юн Сок Єлю оголосили імпічмент. Це пов'язано з тим, що в грудні 2024 року лідер оголосив воєнний стан у країні, чим спричинив хвилю обурення та загрозу демократії. Причиною рішення була спроба усунути від домінування в парламенті опозиційні політсили, зокрема Демократичну партію. За словами Юна, партія демонструвала прихильність Північній Кореї, блокувала роботу уряду та шкодила державним інтересам. Уряд і парламент відмовилися підтримати воєнний стан і зобов'язали Юна скасувати його. Режим тривав близько 6 годин, але став початком політичної кризи в країні. Після інциденту проти Юна було порушено кримінальну справу та відсторонено від посади президента.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду скасувала вирок колишньому народному депутату Олександру Онищенку. Справу повернули на новий розгляд до суду першої інстанції, йдеться у повідомленні. Це рішення ухвалили 20 травня після розгляду апеляцій, поданих захистом, обвинуваченням, представником компанії та цивільним позивачем. Про це повідомили в офіційному повідомленні суду. Йдеться про вирок, винесений 5 квітня 2024 року. Тоді винними визнали і самого ексдепутата, і фінансову директорку компанії Олену Павленко. Апеляційна палата повністю скасувала попереднє рішення. Новий судовий розгляд тепер має пройти з самого початку. Повний текст нового рішення мають опублікувати після 23 травня. За даними Центру протидії корупції, апеляція тривала понад рік. До того справа майже п'ять років розглядалася у ВАКС. Строк притягнення Онищенка до відповідальності спливає у 2031 році. Раніше ВАКС визнав Онищенка винним за кількома статтями Кримінального кодексу. Йому присудили 15 років позбавлення волі. Також призначили конфіскацію майна, штраф і заборону на обіймання посад протягом трьох років після звільнення. Павленко отримала 12 років. Її також позбавили права на керівні посади й зобов'язали передати майно в дохід держави. ЦПК наголошує, що це одна з найбільших корупційних справ за історію незалежної України. За даними обвинувачення, її організував саме Онищенко. Усього в матеріалах фігурують близько 30 осіб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Раді пропонують амністувати топ корупціонерів ЦПК Обвинувальний акт САП направила до суду ще в лютому 2019 року. Засідання проходили без участі самого депутата. Він залишив країну й переховується за кордоном. У 2020 році суд у Німеччині відмовився екстрадувати Онищенка. Причиною назвали ймовірне недотримання міжнародних стандартів утримання в українських тюрмах. У січні 2021 року США ввели проти нього санкції. Його звинуватили в участі в мережі втручання у вибори, яку підтримувала Росія. У жовтні того ж року з'явилася інформація, що Онищенко отримав громадянство Російської Федерації. Колишній народний депутат Олександр Онищенко заочно отримав 15 років позбавлення волі. Вирок у газовій справі 5 квітня виніс Вищий антикорупційний суд. Про це повідомила пресслужба Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Оголошено також вирок фінансовій директорці Онищенка Олені Павленко. Її заочно засуджено до 12 років ув'язнення.

Про це пише Роlіtісо.Як повідомили в прокуратурі Парижа, рішення про відмову було ухвалене 12 травня. Підставою для такого кроку стало те, що "така поїздка за кордон не видається необхідною або виправданою".У виданні нагадали, що Павло Дуров був заарештований у французькому аеропорту в серпні 2024 року. З вересня минулого року він перебуває під суворим правовим контролем після того, як його звинуватили за шістьма пунктами, пов'язаними з імовірною незаконною діяльністю, яка відбувається на платформі Теlеgrаm.В рамках застосованих до нього заходів Дурову заборонено залишати територію Франції без відповідного дозволу. Раніше він отримував такий дозвіл для поїздки в Дубай у період з 15 березня по 7 квітня. З моменту свого арешту Дуров дедалі більше критикує французьку владу. Подібний інцидент стався і кількома днями раніше, коли засновник Теlеgrаm звинуватив західний уряд у втручання в вибори Румунії, натякаючи на Францію.Зокрема, у неділю, коли в Румунії проходив другий тур президентських виборів, Дуров зробив заяву про те, що французький уряд, включаючи голову Служби зовнішньої розвідки Франції Ніколя Лернера, нібито звертався до нього з проханням заблокувати консервативні голоси в Теlеgrаm напередодні голосування.Париж рішуче заперечив заяви Дурова.18 травня засновник Теlеgrаm Павло Дуров заявив, що до нього звернувся один із західних урядів з проханням "заглушити" консервативні голоси в Румунії напередодні другого туру президентських виборів, однак він відмовив.

Перемога проєвропейського кандидата довела ефективність "санітарного кордону" проти політиків, які намагаються зруйнувати Європу. Та ті не полишають спроб розхитати політичну ситуацію на континенті і це залишається неабиякою загрозою для України. Президентом Румунії стане мер Будапешта Нікушор Дан, проєвропейський політик, чиї позиції були сильними зі старту перегонів. За нього проголосували 53,6% виборців. Його конкурент, ультраправий Джордже Сіміон, здобув 46,4% голосів і поспіхом, щойно закрилися дільниці, проголосив себе переможцем. З його дописом у соцмережі навіть виник курйоз, бо Сіміон використав прапор Чаду замість румунського. А поразку він згодом таки визнав. Чинник Джеорджеску Увага Європи і США до виборів у Румунії була прикута з листопада 2024 року. Тоді перший тур перегонів виграв євроскептик Келін Джеорджеску, але результати голосування були анульовані. Віце-президент США Девід Венс через це навіть звинуватив Європу у порушенні демократії. Та підстави для резонансного рішення були не політичними, а безпековими. Президент Клаус Йоганнес із посиланням на дані спецслужб заявив про зовнішнє втручання у перебіг виборів. Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід" Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід", адже Джеорджеску, за їхніми даними, відмовився оприлюднювати звідки брав гроші на виборчу кампанію. Тож Джеорджеску не зміг балотуватися на повторних президентських виборах і найвідомішим кандидатом від ультраправих став Джордже Сіміон. "Один проти всіх" У Сіміона були непогані стартові позиції: він успадкував частину передвиборчих тез від Джеорджеску і цим залучив його симпатиків на свій бік, не мав сильних конкурентів-консерваторів. А ще він пообіцяв призначити Джеорджеску прем'єром, якщо переможе. Натомість єврооптимісти зробили ставку на центриста, відомого борця з корупцією, математика, незалежного політика і мера столиці Нікушора Дана. Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати, навіть Елена Ласконі, котра виходила у другий тур президентських виборів із Джеорджеску у листопаді 2024 року. У першому турі повторних виборів 4 травня Дан відставав від Сіміона майже на 20% голосів, що, можливо, дало підстави лідеру ультраправої партії "Альянс за об'єднання румунів" ("АОР") втратити пильність. Однак єврооптимісти розуміли: на кону зовнішньополітичний вектор Румунії мінімум на найближчі кілька років. Українські громадяни переживали подібне у 2004 та у 2013 роках. До чого тут Москва "Якби переміг Сіміон, у Європі виник би умовно проросійський анклав "Угорщина - Словаччина - Румунія". На ролі цієї країни як бази допомоги Україні можна було би поставити хрест", - наголосив політичний експерт Андрій Смолій. Три авіабази НАТО, Європейський центр навчання пілотів на F-16, збройний хаб, елементи системи ПРО (актуальні і для Молдови, і для України), - це все Румунія. Та не тільки: через великий дунайський румунський порт Констанца відбувається експорт українського сільськогосподарського збіжжя. Завдяки дунайській альтернативі небезпечним чорноморським експортним шляхам українська економіка отримує суттєвий дохід від продажу сільгосппродукції, а низка країн Африки та Азії позбавлені загрози голоду. А офіційний Київ може активніше відстоювати свої інтереси і Чорноморському регіоні, що і робить. Тому не дивно, що президент Володимир Зеленський і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн першими привітали Нікушора Дана з перемогою. Коли Венс критикував Європу за скасування першого туру румунських виборів, він мав пам'ятати, що і в Києві 2004 та 2013 років, і в Бухаресті 2024 року прямо називали Росію стороною, котра намагалася вплинути на результати волевиявлень, хоча офіційно Москва спростовувала це. Точка неповернення У Кремлі перемогою проєвропейського кандидата нвдоволені. Речниця МЗС РФ Марія Захарова послалася на заяву власника Теlеgrаm Павла Дурова про те, що французька розвідка нібито вимагала втручання у румунські вибори (МЗС Франції твердження Дурова спростувало). Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон Ще б пак - Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон. Але завдяки чому Дану вдалося переломити хід перегонів? Результати першого туру 4 травня показали втому румунів від політичних суперечок "або - або". Підтримка кандидата від "АОР" була переважно голосуванням "проти всіх", однак більшість таких виборців вітали би альтернативу. Незалежний Нікушор Дан її дав: закликав їх до єднання на противагу тезам конкурента, котрі охарактеризував як "хвилі ненависті". Джордж Сіміон, до речі, визнав: "Ми були одні проти всіх". Мережі ширші Відносно мирний фінал карколомних румунських президентських перегонів не означає спокою. Адже програла не лише Росія, а й МАGА - група радикальних республіканців-трампістів у США. На це вказав Ірінеу Дарау, румунський сенатор від правоцентристської партії "Порятуймо Румунію". Дан, схоже, усвідомлює ризик, оскільки заявив про намір "добре пояснити партнерам" рішення про анулювання першого туру виборів у 2024 році та "повернути довіру" Трампа. Не виключено, що певні впливові кола у США допоможуть йому: агенція JРМоrgаn вже заявила про очікуване зниження політичних ризиків для Румунії через перемогу єврооптиміста. Утім, доведеться докласти зусиль, адже Сіміон відкрито підтримував МАGА. Є ознаки роздратування Білого дому: Ілон Маск публічно підтримав Павла Дурова в історії зі "французьким втручанням" у румунські вибори. Ультраправий реванш попереду? Найбільшим здобутком румунських виборів є подолання розколу між виборцями всередині країни та діаспорою (як це було у Молдові). Румуни, котрі голосували на території Молдови, віддали 88% голосів за Дана, їхні співгромадяни в Угорщині - понад 92% голосів, в Естонії - 87%. І всередині країни переможець здобув більшість голосів. Однак новий президент має докласти неабияких зусиль, щоби зберегти цю єдність. Першим випробуванням стане формування коаліції Першим випробуванням стане формування коаліції. Сіміон в альянсі з Джеорджеску має понад 40% голосів, від котрих неможливо відмахнутися. На додачу - розкололася діаспора. У таких країнах як Франція, Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Ісландія, Нідерланди, Італія та Іспанія у румунських громадах понад 50% голосів набирав Джордже Сіміон. Чому? Історик та аналітик Іон Іоніце звертає увагу на зростання симпатій до ультраправих, особливо у Центральній та Східній Європі. "Враховуючи спадок багатьох років тоталітаризму, ситуація може розвиватися стрімко. Суспільство може прийти до точки, в якій демократія є лише видимістю", - наголошує він. Чому треба поспішати Тому Україні треба поспішали зі вступом до ЄС, вважає народний депутат України з фракція "Європейська Солідарність" Володимир Ар'єв, адже "недружні до України політсили набирають вагу. Німеччина і Румунія буквально вислизнули з проблем. Сумарний 21% відверто антиукраїнських кандидатів у президенти Польщі - це набат. Опитування у Франції показують величезні шанси для крайніх правих, яких пов'язували з Москвою. Нам треба вступити до ЄС до наступного великого виборчого циклу 2029-2030 років". Про наростаючу загрозу реваншу ультраправих свідчать парламентські вибори у Німеччині та у Франції. На дострокових перегонах до Бундестагу переміг опозиційний альянс "ХДС-ХСС", проте другу позицію за активної підтримки Ілона Маска здобула ультраправа "Альтернатива для Німеччини". У Франції лише завдяки ситуативному альянсу центристів Емманюеля Макрона із лівими між першим і другим туром дострокових перегонів ультраправих відкинули на третє місце. Цікаво, що і у Франції, і в Німеччині до них застосовано процедурні заходи: Марін Ле Пен, лідерка однієї з правих французьких партій, засуджена за злочин, у діяльності "АдГ" суд побачив елементи екстремізму, хоча зараз ці звинувачення тимчасово знято. Внутрішнє балансування Водночас зі зростанням симпатій європейських виборців до ультраправих сил мобілізуються у згуртовуються симпатики єврооптимістів, тому говорити про неминучий правий реванш-2 зарано, вважає український дипломат Роман Безсмертний. Нині, принаймні, Україні можна спокійно дивитися у найближче майбутнє. На відміну від Сіміона, котрий є персоною нон-грата і для нашої країни, і для Молдови, Дан виступає за підтримку України, за її членство у ЄС та у НАТО.

Сьогодні ми поговоримо про Україну, про російсько-українську війну, про Путіна і про Дональда Трампа, оскільки саме посол Болтон прекрасно знає внутрішню кухню Білого дому.Дональд Трамп неодноразово заявляв, що дуже швидко закінчить війну, яку Росія почала в Україні, причому тисне на Київ, щоб Україна пішла на якісь поступки. Це такий дипломатичний хід з боку Трампа чи примус України до поступок?Гадаю, Трамп хоче знайти способи завершення війни, тому що це в його програмі. Під час президентської кампанії у 2024 році він казав багато разів, що аби він був президентом, то війна не почалася б. Це твердження не можна ні спростувати, ні підтвердити. Він просто хоче бачити цю війну як проблему Байдена, щоб йому не треба було про неї турбуватися. Звісно, що після тієї кампанії він хотів би посадити за стіл Путіна й Зеленського, щоб вони підписали якусь угоду. Він був готовий до цих поступок Росії навіть іще до інавгурації. Навіть якби йшлося про суверенітет України, відмову від майбутнього членства України в НАТО, якісь гарантії безпеки. Тобто Путін апріорі був у вигідній позиції. І проблема України в тому, що увага Трампа – дуже короткоперспективна й треба дивитися на те, що він зараз говорить не просто про припинення вогню, а про довготривалу перспективу, чи буде припинена військова допомога.Отже, перспектива для України – це те, як буде пропонувати Трамп припинення вогню. Ми не знаємо, чи воно відбудеться, але треба, щоби було хоча б щось, щоб у Трампа був привід продовжувати допомогу Україні.А чи готовий Трамп умиротворювати Путіна? До якої межі він готовий зайти в цьому?Фото: Gеtty Іmаgеs Трамп переконаний, що стосунки між країнами визначаються особистими стосунками між керівниками цих країн. Він переконаний, що Путін його друг і якщо в нього гарні особисті стосунки з Путіним, то це буде так само для двох країн – для США і для Росії. Це не означає, що сам Путін так ставиться до Трампа, але це означає, що президент Трамп готовий продовжувати в тому ж дусі. І він поводиться так - очікує, що менші, дрібніші союзники будуть поводитися у відповідності зі стосунками цих двох. Тут пригадуються ті телефонні розмови, які відбулись у 2019 році. Тобто він не просто вмиротворює Росію -  він бачить це як небажання образити свого друга. Але як далеко він зайде на цьому шляху – це важко передбачити.Ви неодноразово говорили, що Трамп розглядає зовнішню політику через призму особистої вигоди. Чи говорив Трамп про якісь плани щодо завершення війни в Україні? Він постійно говорить: я завершу цю війну за 24 години, до нового року, до інавгурації і так далі – поки що нічого немає. То чи можуть бути ці плани в Трампа і його команди?Мені здається, що Трамп не цікавиться, які будуть умови угоди чи миру, він не розуміє це як проблему. Це буде означати просто ще одну перемогу Трампа. Він не розуміє, як це буде вписуватися в більшу картину, він це сприймає на рівні вигоди: якщо в нас буде припинення вогню - значить, я досяг успіху, я переможець. Усе решта для нього значно менш важливе.За час першої каденції Трампа Руді Джуліані, його особистий адвокат, виконував роль посланця в справах України. Чи є в команді Трампа хтось, хто проводить негласну комунікацію з Росією- мова не про Келлога чи Віткоффа, - щоб завершити війну в Україні?Володимир Путін тисне руку посланнику президента США Дональда Трампа Стіву Віткоффу під час зустрічі в Санкт-Петербурзі 11 квітня 2025 року. Фото: Gеtty Іmаgеs Зараз це агент з нерухомості Стівен Віткофф. Він нічого не знає ні про Україну, ні про Росію – він ніколи не займався цими країнами, небагато займався і Путіним. Він не дуже часто користується даними розвідки. Він просто показав, що повідомляє пропаганда Путіна. Його завдання – просто укласти якусь угоду, щоби прибрати цю проблему. Він також перемовник з проблем Ірану – і про Іран він теж нічого не знає. І тут Україна в дуже важкому становищі. Зараз ці всі питання будуть зосереджені в руках Марко Рубіо, який більше розуміється на тому, що відбувається, і він розуміє, що це була неспровокована агресія.А чи є в адміністрації Трампа радники, які мають нахабство говорити Трампові, що його ідеї стосовно припинення війни в Україні не можуть працювати?Дуже важко точно сказати, що там усередині відбувається. Там усього лише кілька людей, які мали сміливість сказати: дивіться, пане президенте, є такі «за», є такі «проти», є така інформація, можливо, треба подивитися ще на якісь факти, щоб урахувати їх і зробити більш ефективні рішення. Я сподіваюся, що Марко Рубіо, а ще ті, хто підтримує Україну в сенаті, Ліндсі Грем наприклад, - можливо, є люди, які мають певний запас підтримки України. Я б запропонував працювати з тими людьми в сенаті й у конгресі. Я думаю, що це на майбутнє буде надзвичайно важливо, щоб досягнути до президента.Зважаючи на ваш великий досвід роботи в Білому домі особисто з Дональдом Трампом, чи можете ви навести бодай один приклад, коли Трамп або слухає своїх радників, або ухвалює власні рішення стосовно зовнішньої політики? Хто або що допомагає йому ухвалювати такі рішення?Із тих, хто був у минулому, у тій старій адміністрації, дуже мало перейшло в нову адміністрацію. Трамп приймає рішення дуже неочікувано, реагуючи на сьогодення. Він не планує це як політику, він робить кроки, які більше спрямовані на публічність. І він частіше орієнтований на те, як це сприймуть, наприклад, у Кремлі. Дуже часто аргументи, які можуть на нього вплинути, щоб змусити його зробити той чи інший крок, - що буде для нього більш вигідно.З того, як ви працювали з Трампом під час його першої каденції, чи вважаєте ви, що він реально розуміє довгострокову стратегію Путіна? Чи, як ви кажете, він більше бізнесмен, тому більше зосереджений на короткострокових угодах?Його увага розподіляється в дуже вузькому спектрі. Він зараз спрямований на досягнення припинення вогню в наступні кілька тижнів. І тут небезпека для України полягає не стільки в тривалості того припинення вогню, а в тому, що за цей час Росія може підготуватися до відновлення Російської імперії. Москва добре розуміє, що без повернення України у сферу свого впливу вони не зможуть відновити Російську імперію. Тому під час перемир’я вони можуть відновити свою армію, яка страшенно постраждала під час боїв в Україні, і підготуватися до наступних завоювань. Саме тому потрібні гарантії безпеки у вигляді прийняття України в НАТО. Це головне питання, і воно лежить за межами короткострокової угоди. Але я не думаю, що він так думає, - що  для того, щоби припинити цю війну, треба думати саме в такому напрямі.Це думаєте ви, це ви думали, коли працювали з Трампом у Білому домі під час його першої каденції, це думали тоді його радники. Чи розуміють це оточення Трампа зараз і особисто він?Гадаю, коли Трамп набирав радників, він не дуже думав про національну безпеку під час свого другого терміну. Він підібрав людей, які завжди кажуть «так» президенту, які будуть робити те, що він скаже. Він не вибирав людей, які будуть служити національним інтересам, – він вибирав тих, що будуть віддано служити президенту Трампу. І, можливо, виняток зараз – це Марко Рубіо тепер, коли пішов Волц. А всі решта думають тільки таким чином.Чи немає у вас інсайдерської інформації, можливо з чинної адміністрації Білого дому, яке зараз ставлення в Трампа до керівництва України?Фото: Gеtty Іmаgеs У мене немає жодної інсайдерської інформації, але гадаю, що в момент інавгурації в січні президент Зеленський зробив дуже гарний поступ уперед і намагався переконати президента Трампа в правильних речах. Він прийняв багато речей, які хотів президент Трамп, включно з припиненням вогню. Навіть якщо це було не дуже можливо.Отже, для Трампа дуже важливо, щоб його пропозиції приймали. І виявилося, що Зеленський дуже добре сприймає бажання Трампа. Мені здається, це найкраща стратегія для Зеленського в короткотерміновій перспективі. Але треба уважно дивитися, що робитиме Путін. На зараз дуже важлива та відкритість, яку демонструють президент Зеленський і Україна.Я запитав про це, тому що трішки більше місяця тому з’явилася інформація про те, що Трамп дуже незадоволений Зеленським і що оточення Трампа, можливо, шукає якихось людей в Україні, щоб протискати ідею виборів в Україні. Тобто зараз Трамп нормально працює з Зеленським?Здається, Трамп трохи більше задоволений Зеленським. Те питання про вибори було спровоковано російською пропагандою. Переконавшись, що вибори в Україні неможливі під час війни, що це такий величезний консенсус суспільства в Україні частково через окупацію Росії, мені здається, що завдяки цьому президент Трамп зрозумів, що це неможливо. Гадаю, що все одно його незадоволення Зеленським через те, що траплялося під час його першого строку президентства, залишається загроза для України. А окрім того, Путін постійно намагається маніпулювати Трампом, щоб привести його до точки зору, правильної з позиції Росії.Трамп неодноразово – і під час першої каденції, і під час другої – ставить під сумнів глобальні альянси США. Чи загрожує архітектура безпеки, яка склалася після Другої світової війни, розпадом на тлі таких заяв Трампа?Гадаю, що така загроза залишається, що Трамп ставить під сумнів саме існування НАТО й навіть загрожує двостороннім безпековим союзам  і союзам із ключовими європейськими країнами. Я гадаю, що важко очікувати, що в наступні чотири роки це буде якось інакше. На жаль, він вважає, що європейцям належить платити за свою безпеку. Я вважаю, що та система безпеки теж давала змогу США жити в безпечному світі. У 2014 році вперше було порушено питання про 2% ВВП, які члени Альянсу повинні були виділяти на оборону, потім, під час першого строку Трампа, було сказано про більше ніж 5%. І зараз усім зрозуміло, що треба мати оборонну потугу, щоб стримувати агресора. Тому це такі зусилля, які мають продовжуватися, тому що безпека – це те, для чого повинні існувати такі альянси.

Про це пише Vаrіеty.13 травня на набережній Круазетт розпочався Каннський кінофестиваль. Американський актор Роберт Де Ніро прибув на подію, щоб отримати почесну "Золоту пальмову гілку". Коли він вийшов на червоний хідник, його зустріли шквалом оплесків.На червоній доріжці цьогоріч дрес-код був суворішим, зокрема заборонили надміру відверте та обʼємне вбрання. Попри попередження, на заході було представлено кілька довгих шлейфів та дуже пишних суконь. Проте одному чоловікові вдалося увійти у в'язаній краватці (коли обовʼязковими були краватки-метелики), а іншому - у темно-синіх туфлях під чорний смокінг. Також була невелика кількість протестувальників, що складалися з позаштатних працівників на кінофестивалі, обурених умовами праці та відсутністю пільг.У палкій промові, приймаючи свою нагороду за кар'єрні досягнення, Де Ніро закликав глядачів висловити свою незгоду з адміністрацією Трампа."Ми повинні діяти зараз. Без насильства, але з великою пристрастю та рішучістю. Настав час для всіх, хто піклується про свободу, організовуватися, протестувати, а коли будуть вибори, звичайно, голосувати. Сьогодні ввечері та протягом наступних 11 днів ми демонструємо свою силу та відданість, святкуючи мистецтво на цьому славному фестивалі", - виголосив Де Ніро.Нагороду йому вручив Леонардо Ді Капріо. Значна частина вступу Ді Капріо була зосереджена на культових ролях Де Ніро на екрані та на тому, як багато він зробив, щоб втілити в життя таких персонажів, як Тревіс Бікл та Джейк Ламотта. Але він також похвалив Де Ніро за його готовність висловлювати свою позицію."Чи то його друзі, чи то його родина, чи то боротьба за демократію, чи то підтримка мистецтва кіновиробництва, він з'являється", – сказав ДіКапріо.Де Ніро відкрито висловлює своє ставлення до політика Дональда Трампа. Раніше актор, відомий за ролями убивць і психопатів, заявляв, що ніколи б не зіграв Трампа, назвавши це занадто аморальним.У травні  2024-го Роберт де Ніро назвав встановленням справедливості вирок експрезиденту США Дональду Трампу у справі про фінансові махінації в підкупі порнозірки у 2016 році. У жовтні 2024 року голлівудські зірки Роберт Де Ніро та Леонардо Ді Капріо закликали людей активно голосувати за Гарріс.  

Міжнародна спільнота не має дієвого механізму, щоб зупинити російську агресію, і західна стратегія потребує перегляду. Про це заявив колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер під час 17-го Київського безпекового форуму, організованого фондом Арсенія Яценюка "Відкрий Україну". "Світ шукає відповіді, як змусити Путіна припинити війну, але їх досі немає. Україна і США неодноразово пропонували безумовне припинення вогню, але Кремль відповідав агресією. Навіть у періоди, оголошені як паузи, тривають удари, під час яких гинуть мирні жителі - як нещодавно в Сумах", - сказав Волкер. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сирський: Кремль не погоджується навіть на базове припинення вогню Він наголосив, що Заходу слід менше покладатися на дипломатію з агресором і натомість зосередитися на посиленні стримування та протидії Росії. Серед практичних кроків дипломат підтримує ідею ленд-лізу для України - у форматі, який передбачає взаємовигідні кредити, що з часом можуть бути повернуті. Також Волкер закликав до впровадження вторинних санкцій проти тих держав і компаній, які продовжують співпрацювати з Росією. Коментуючи спроби окремих західних політиків, зокрема адміністрації Дональда Трампа, налагодити відносини з Путіним через поступки, Волкер висловив критику. "Ідея дати Путіну пряники і запросити назад до G8 - це хибне уявлення про його наміри. Кремль не хоче партнерства. Він хоче імперії", - сказав він. За словами дипломата, російський лідер діє в рамках імперської ідеології й вважає, що має право на території не лише України, а й Грузії, Молдови та інших країн. У цьому контексті говорити про справжні мирні наміри Москви недоречно. "Мир не входить у порядок денний Кремля. Саме тому наша стратегія повинна базуватися на стримуванні, а не на ілюзіях", - підсумував Волкер. Україна сподівається, що президент США Дональд Трамп зможе покласти край війні з Росією. Однак російський диктатор Володимир Путін, найімовірніше, не погодиться на припинення війни, вважає ексспецпредставник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер. "2024 рік був схожий на рік очікування. У нас були вибори, ми відволікалися, адміністрація Джо Байдена говорила то "так", то "ні". 2025 рік виглядає як рік дій. Ми нарешті рухаємося. Думаю Трамп зателефонує Путіну і скаже йому припинити війну. Я думаю, Путін не погодиться. А команда Трампа зрозуміє, що вони повинні продемонструвати силу. Проявити більше рішучості. І викласти все на стіл", - заявив Волкер, підкресливши, що наступні тижні стануть вирішальними як для Києва, так і для Москви.

Як відомо, у грудні Конституційний суд Румунії скасував результати першого туру президентських виборів, що відбулися 24 листопада, через підозри у російському втручанні, зокрема через маніпуляції в ТіkТоk на підтримку ультраправого кандидата Келіна Джорджеску, який несподівано набрав 23%. Це стало безпрецедентним випадком в історії Румунії, адже раніше суди не скасовували президентських виборів. Рішення ґрунтувалося на розсекречених даних спецслужб про кібератаки та агресивну кампанію в соцмережах, що порушила виборче законодавство. Тому вибори було перезапущено, а Джорджеску виключили з повторних перегонів. Нові вибори відбулися 4 травня цього року, а їх результати лише посилили політичну кризу. Зокрема, прем’єр Румунії Марчел Чолаку оголосив про відставку через невтішні результати президентських виборів, де 40,96% голосів зібрав скандальний радикал Джордже Сіміон, натомість провладний Чолаку - лише 20,07%, зайнявши третю сходинку, бо його випередив Нікушор Дан з 20,99%. Еспресо розповість детальніше про особистість політика Джордже Сіміона, який має всі шанси, щоб обійти свого найближчого суперника та стати президентом Румунії. Історик-активіст-ультрас, який став політиком-популістом-націоналістомДжордже Сіміон народився 21 вересня 1986 року в місті Фокшани, Румунія. Ще з підліткового віку Сіміон став лідером футбольних ультрас, що сформувало його агресивний стиль публічної діяльності.Він здобув освіту в престижному Національному коледжі Георге Лазара в Бухаресті, а згодом навчався в Бухарестському університеті та Університеті Александру Іоана Кузи в Яссах, де здобув ступінь магістра історії, спеціалізуючись на темі "Злочини комунізму". Джордже Сіміон почав свою активну публічну діяльність зі студентських років – у 2004 році він уперше заявив про себе на акції вшанування героїв Румунської революції, розгорнувши націоналістичні банери. Із часом його активізм став чітко націоналістичним: він очолив рух "Nоіі Gоlаnі", який просував гасло "Бессарабія – це Румунія", маючи на увазі території сучасної Молдови та частини України.У 2011 році Сіміон заснував Платформу уніоністів "Асțіunеа 2012", що виступала за об’єднання Румунії з Молдовою. Він організовував численні марші, культурні акції та кампанії, що апелювали до історії "Великої Румунії". У 2017-му заснував "Альянс до сторіччя", який об’єднав понад 100 організацій і влаштував "Марш сторіччя" – піший похід від Алба-Юлії до Кишинева для відзначення 100-річчя Великого об’єднання 1918 року. Окрім акцій, Сіміон активно підтримував румунські громади за кордоном, особливо в Молдові, Україні (зокрема в Придністров’ї та на Буковині) та Сербії, допомагаючи румунським школам та виступаючи за права меншин.Він також написав дві книги – одна з них аналізує історію Молдови й просуває ідею її возз’єднання з Румунією, інша – це збірка політичних есеїв про зустрічі з румунськими політиками. Обидві мають націоналістичний підтекст і спрямовані на широку публіку, а не академічне коло. Тобто попри історичну освіту, Сімон так і ніколи не займався історією як наукою, натомість просував націоналістичні ідеї, будучи помітним активістом. Ініціативність Сіміона принесла йому популярність серед націоналістично налаштованих громадян, хоча й зробили його недружньою особистістю у сусідніх країнах Румунії. Політична кар’єра Сіміона розпочалася всього шість років тому – у 2019 році, коли він балотувався як незалежний кандидат на виборах до Європейського парламенту, отримавши понад 117 тис. голосів. Хоча цього не вистачило для перемоги, кампанія продемонструвала його здатність мобілізувати чимало виборців. Того ж року, 19 вересня 2019-го, Сіміон заснував власну партію "Альянс за об'єднання румунів" (АUR), яка стала платформою для його ультраправих поглядів.Всього за рік, АUR здобула несподіваний успіх на парламентських виборах 2020 року, отримавши 9% голосів і ставши четвертою за величиною партією в парламенті. Цей прорив зробив Сіміона помітною фігурою в румунській політиці. А у 2024 році АUR ще більше зміцнила свої позиції, подвоївши їх, ставши другою за величиною партією в обох палатах парламенту. За роки парламентської діяльності Сіміон зарекомендував себе як харизматичний лідер опозиції, здатний апелювати до широких верств населення. Експерти пояснюють стрімке зростання популярності АUR завдяки кільком взаємопов’язаним факторам. Насамперед – популістська риторика та соціальні мережі. Сіміон активно використовує соціальні мережі, зокрема ТіkТоk, для просування своїх ідей. Його антиелітарна риторика, спрямована проти "корумпованої брюссельської бюрократії" та румунського істеблішменту, резонує з виборцями, які відчувають розчарування в традиційних румунських партіях, які ведуть прозахідний курс, що не приніс результатів (Румунія залишається однією з найбідніших країн ЄС). Риторика партії вдало використовує соціально-економічне невдоволення. Адже зростання вартості життя та економічні труднощі підживлюють підтримку АUR серед середнього класу та сільських громад. Сіміон обіцяє захистити "простих румунів" від глобалізації та іноземного впливу.Натомість чи не основна ідея партії – об'єднання Румунії з Молдовою та акцент на "румунській ідентичності" знаходять відгук серед патріотично налаштованих виборців. АUR також використовує історичні наративи, апелюючи до образів румунських героїв та ідеї "Великої Румунії", яка включає насамперед молдовські та українські землі, а також меншою мірою угорські, сербські та болгарські. Цікаво, що антиковідна позиція теж додала партії популярності. Під час пандемії СОVІD-19 АUR виступала проти обов’язкової вакцинації та жорстких карантинних обмежень. А це привернуло увагу консервативних і скептично налаштованих громадян, особливо в сільській місцевості та малих містах.Ну і не варто забувати, що Джордже Сіміон молодий політик, що також дозволяє залучити додаткову підтримку серед молоді. Харизматичний стиль Сіміона, його активність у соцмережах і образ "свого хлопця" приваблюють молодих виборців, які раніше не цікавилися політикою. Навіть своє весілля він зробив публічним гулянням, трендовим у соцмережах, коли в серпні 2022 року одружився з Ілінкою Мунтяну і зібрав на заході 10 тис. людей. Ідеологічні позиції СіміонаДжордже Сіміон позиціонує себе як націоналіста, євроскептика та прихильника "традиційних цінностей". Його політичними кумирами є президент США Дональд Трамп та прем’єрка Італії Джорджа Мелоні. Якщо узагальнити, то ключові погляди Сіміона можна звести до:Націоналізм довкола "Великої Румунії". Сіміон активно виступає за об'єднання Румунії з Молдовою та повернення "історичних румунських територій", що включають частини сучасної України (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Молдови. Наприклад, у 2024 році він заявив, що не визнає існування окремої молдовської державності та вважає кордон по річці Прут "несправедливим". Звісно, що вся ця риторика викликала занепокоєння в сусідніх країнах, тому Сіміонові заборонили в’їзд як в Модову, так і в Україну.Євроскептицизм. Сіміон критикує Європейський Союз, називаючи його "надмірно бюрократичним" і таким, що обмежує суверенітет Румунії. Він виступає за перегляд відносин з ЄС, хоча не закликає до виходу з нього. Традиційні цінності. АUR і Сіміон підтримують консервативні погляди, виступаючи проти ЛГБТ-руху, абортів і секулярних реформ. Цікаво, що Сіміон також висловлювався проти обов’язкового викладання історії Голокосту в школах, що, звісно, викликало критику, особливо серед єврейської громадськості.Антикорупційна риторика. Сіміон також позиціонує себе як борця з корупцією, критикуючи традиційні партії за "зраду інтересів народу". Вважаючи, що лише він зможе навести лад в країні. Підтримка Трампа та Мелоні. Сіміон відкрито симпатизує Дональду Трампу, називаючи його своїм політичним кумиром. Він носив бейсболку з написом "Тrumр Sаvе Аmеrіса" і заявляв, що поділяє ідеологію руху МАGА. Також Сіміон прихильний до прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, він навіть закликав "мелонізувати" Європу, тобто поширити практики італійської національної політики. Ставлення до України та російський слід Ставлення Джордже Сіміона до України є суперечливим і викликає особливе занепокоєння в контексті його можливої перемоги на виборах. Адже у Румунії президент має досить широкі повноваження, там діє напівпрезидентська (змішана) форма правління, подібна до французької моделі. Хоча реальна влада в країні зосереджена у парламенті та уряді, однак президент очолює зовнішню політику та оборону, призначає прем’єр-міністра (за згодою парламенту), має право вето і може розпустити парламент. Служба безпеки України заборонила Сіміону в’їзд до України ще в 2021 році на тлі його антиукраїнської діяльності пов’язаної з ідеями "Великої Румунії" та можливими зв’язками з російськими спецслужбами. У 2024 році заборону було поновлено ще на три роки. Після початку повномасштабної війни Сіміон публічно називав диктатора Росії Володимира Путіна "військовим злочинцем", а також заявляв, що санкції проти Росії є "недостатніми". Проте він виступає проти надання додаткової військової допомоги Україні та експорту зерна через його країну, аргументуючи це тим, що Румунія повинна "зосередитися на власних інтересах". Ця позиція збігається з риторикою проросійських політиків у Європі, хоча Сіміон заперечує звинувачення в проросійських симпатіях, називаючи АUR "найбільш русофобською партією Румунії". Також Сіміона підозрюють у зв’язках з російськими ультранаціоналістами, зокрема Олександром Дугіним, ідеологом "русского мира". Та особливу тривогу викликають заяви представників АUR, зокрема сенатора та соратника Сіміона Клаудіу Тирзіу, про необхідність "повернення" українських територій, таких як Північна Буковина та Південна Бессарабія, які колись певний час належали Румунії. Сам Сіміон уникає прямих заяв про анексію, але його підтримка ідеї "Великої Румунії" та територіальні претензії партії створюють напругу у відносинах з Україною.Ще одним тривожним сигналом є обіцянка Сіміона призначити проросійського політика Келіна Джорджеску, якому заборонили балотуватися на виборах, на посаду прем’єр-міністра в разі перемоги. Джорджеску відомий своєю антиукраїнською позицією, зокрема закликами припинити допомогу Україні та заборонити транзит українського зерна. Крім того, він противник НАТО і ЄС.Хоча після перемоги в першому турі виборів, Сіміон помірковано закликав до припинення вогню в Україні, зокрема, очікувано підтримав позицію адміністрації Дональда Трампа щодо агресії РФ, не деталізуючи своїх ідей.  Що кажуть експерти та чи є шанс в іншого кандидата Сіміон та його конкурент Дан. Фото: Вікіпедія Майже всі аналітики занепокоєні тим, що Джордже Сіміон, ймовірно, стане президентом. Зокрема, як пишуть у DW, потенційна перемога Джордже Сіміона у другому турі президентських виборів загрожує стати історичним поворотом, який наближає країну до влади правих екстремістів – явища, небаченого з часів диктатури Іона Антонеску та його союзників із православно-фашистської "Залізної гвардії" під час Другої світової війни."Для Румунії та для Європи обрання Сіміона стало б серйозним поворотним моментом і політичною катастрофою: у такому разі вперше країна ЄС мала б самопроголошеного "руйнівника системи" на посаді глави держави, того, хто обіцяє "змести" румунську еліту та виступає за жорстку позицію проти ЄС та НАТО – у найважливішій країні ЄС та НАТО в Південно-Східній Європі. Окрім проросійських та антиукраїнських урядів Словаччини та Угорщини, він був би ще одним лідером у країні ЄС, який підтримує президента США Дональда Трампа, має проросійські позиції та виступає проти допомоги Україні", - наголошують у виданні. Румунський політолог Крістіан Пирвулеску зазначає, що перемога Сіміона справді може змінити геополітичний курс Румунії, наближаючи її до країн ЄС з націоналістичними урядами, таких як Угорщина та Словаччина. А це може ще більше посилити антиєвропейські настрої в Європейському Союзі, який і так переживає не найкращі часи через зростання євроскептиків.  Інший румунський експерт, Крістіан Андрей, застерігає, що президентство Сіміона може призвести до політичної кризи в Румунії, оскільки він може використати соціальне та економічне незадоволення для просування ще більш консервативних та популістських тем, а також посилити скептицизм щодо ЄС та Заходу. Ситуація може призвести до згортання демократичних інституцій, як це зробив Орбан, та загострити суспільну боротьбу й посилити кризу. Загалом АUR та Сіміон популярні у сільській місцевості, малих містах і серед діаспори, де вони апелюють до економічного невдоволення та патріотичних настроїв. Це може дати шанс іншому кандидату, меру столиці, Нікушору Дану, завоювати симпатії великих міст та об’єднати довкола себе прозахідну частину суспільства. Однак проблема в тому, що в Румунії, фактично, лише одне місто є дійсно великим – Бухарест з його 2 млн людей, за ним йдуть Клуж-Напока, Яси, Констанца, Тімішоара, кожен з яких має трохи більше, ніж 250 тис. населення. Однак дипломат та політолог Роман Безсмертний вірить, що Джордже Сіміон досяг своєї "електоральної стелі" у першому турі президентських виборів і не має можливості набрати більше голосів, тому Дану цілком може перемогти. "Очевидно, що після виборів кандидати вперлись у свою електоральну стелю і, як кажуть фахівці та аналітики, цю стелю навряд чи Сіміон здатен подолати. А от мер Бухареста Нікушор Дан має таку можливість. Якщо скласти голоси всіх однодумців є можливість здобути понад 60%. Ця сума голосів явно говорить про те, що у Нікушора Дана є шанс стати президентом Румунії", - сказав експерт в етері Еспресо.Якщо коротко, то Нікушор Дан – це 55-річний математик зі ступенем доктора наук, громадський активіст і політик, який з 2020 року обіймає посаду мера Бухареста. Він зосередив свою політику на модернізації міської інфраструктури, покращенні громадського транспорту та боротьбі з корупцією в муніципальній владі. Однак його популярність зосереджена великою мірою у Бухаресті та довкола, що є проблемою. Як вважає політтехнолог та член Асоціації професійних політичних консультантів України Олег Постернак, шанси мера Бухареста досить низькі. Адже розрив між ними після першого туру 20% і електоральна історія майже не знає випадків, коли в другому турі можна наздогнати цю 20-відсоткову відстань між основними кандидатами. Тим більше, що явка на виборах була низькою, бо чимало міських жителів проігнорували вибори. "На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки коштом "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов’язково прийде за нього голосувати у другому турі. Але Дану буде значно важче сформувати широку коаліцію виборців через маловідомість, мінімум часу та ресурсну обмеженість. Натомість інші учасники президентської гонки вже "поплили", - зауважує Постернак. У будь-якому разі, як нагадує в етері Еспресо журналіст та політичний експерт Віталій Портников, це дуже скандальні вибори, бо вони відбуваються після скасування попереднього першого туру виборів президента. "Переможця першого туру Келіна Джорджеску звинуватили в тому, що він незаконно провів передвиборчу кампанію, що він не відзвітував про неї. Це призвело не лише до ануляції першого туру виборів, але й до того, що його не допустили до повторного голосування. Хоча варто розуміти, що він мав всі шанси перемогти через свою популярність. Але Джордже Сіміон виявився єдиним ультраправим кандидатом допущеним до виборів: і Джорджеску, і Шошоаке, яка відома своїми антиукраїнськими поглядами, не були допущені. Таким чином Сіміон зібрав весь ультраправий електорат. Тепер головне питання, чи він зможе його зберегти та розширити під час другого туру", - сказав Портников.Також він відзначає, що результати першого туру президентських виборів у Румунії знову нагадали всім, наскільки впливовими стають ультраправі та популістські тенденції в теперішньому політичному житті Європи та США.Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд

Про це в етері Еспресо сказав дипломат Роман Безсмертний."Союз Сіміона та Джорджеску проглядався давно - ще до першого туру. А те, що вони зараз як голуб'ята вдвох в обіймах проводили агітаційну кампанію, навіть на голосування прийшли учора - це означає близькість їхніх позицій. Мало того, Джордже Сіміон пообіцяв, що він призначить в разі перемоги Джорджеску на високу державну посаду", - зазначив він.Також Безсмертний наголосив, що треба розуміти, що Конституція Румунії наділяє президента компетенцією, яка стосується більше ритуальних моментів у міжнародних відносинах і мінімізує його роль всередині держави. "Очевидно, що Джорджеску отримавши 38% і зараз дещо більше Сіміон - вони вперлись у свою електоральну стелю і, як кажуть фахівці та аналітики, цю стелю навряд чи Сіміон здатен подолати. А от мер Бухареста Нікушор Дан має таку можливість. Якщо скласти голоси всіх однодумців є можливість здобути понад 60%. Ця сума голосів явно говорить про те, що у Нікушора Дана є шанс стати президентом Румунії", -  підсумував він.4 травня у Румунії відбулося голосування на повторних президентських виборах після скасування попередніх результатів, де переміг проросійський кандидат Калін Георгеску. Після підрахунку 99,99% голосів на виборчих дільницях у першому турі перемогу здобув Джордже Сіміон - 40,94%.Що відомо про перший тур виборів у Румунії та його переможця Георгеску24 листопада 2024 року в Румунії відбувся перший тур голосування на президентських виборах. Перемогу в першому турі здобув антизахідний кандидат Калін Георгеску. Раніше він називав румунських фашистських політиків 1930-х років національними героями й мучениками, критикував НАТО і позицію Румунії щодо України та заявляв, що країна повинна співпрацювати з Росією, а не кидати їй виклик. А днями заявив: якщо стане очільником держави, припинить допомогу Україні.Верховний суд Румунії 28 листопада ухвалив рішення про перерахунок голосів після першого туру президентських виборів. ЦВК Румунії припустила повторне проведення 1-го туру виборів президента, якщо Верховний суд анулює голосування. Зрештою Конституційний суд Румунії 2 грудня визнав результати першого туру виборів дійсними.Європейська Комісія звернулась до ТіkТоk через підозри у впливі на вибори в Румунії. Згодом Вища рада національної оборони Румунії розсекретила документи, пов'язані з передвиборчою кампанією Георгеску. Відповідно до цих даних, для підвищення популярності Георгеску в його виборчій кампанії використали 25 тисяч облікових записів ТіkТоk. Можливо, для цього залучали ботоферми. Спецслужби Румунії припускають, що на таку операцію витрачено значні кошти, а її масштаби й географія "вказують на державного оператора". 6 грудня Конституційний суд Румунії анулював результати першого туру виборів президента, у якому переміг проросійський кандидат Калін Георгеску.Вже наприкінці квітня 2025 року апеляційний суд Плоєшті постановив скасувати рішення про ануляцію результатів першого туру президентських виборів, ухвалене Конституційним судом, яке, як стверджують у ЦВК Румунії та правозахисники, є остаточним.Адміністрація президента США Дональда Трампа надіслала високопоставленого посадовця до Румунії для спостереження за президентськими виборами, що заплановані на 4 травня.