Search trend "Як-52"

В Україні 4 червня вшановують пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України. Щорічно саме 4 червня відзначається Міжнародний день дітей - безневинних жертв агресії, заснований Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 9 серпня 1982 року. За час повномасштабного вторгнення Росія вбила в Україні 631 дитину. Ще понад 1975 були скалічені, зникли безвісти - 2244. Ці цифри, станом на 26 травня, не остаточні. Адже важко встановити кількість загиблих та поранених в зоні ведення бойових дій, а також на окупованих територіях. Найбільше постраждало дітей у таких областях: Донецькій - 645, Харківській - 492, Херсонській - 208, Дніпропетровській - 242, Київській - 146, Запорізькій - 181, Миколаївській - 119, Сумській - 139. Лише 25 травня під час масованої атаки внаслідок обстрілу міста Коростишів Житомирської області загинули троє дітей: два хлопчики віком 8 та 17 років, дівчинка віком 12 років, а також травмовано 14-річного хлопчика. У Харкові постраждав 14-річний хлопчик. Під час обстрілу населених пунктів Київської області травмовано вісім дітей: дівчатка віком 10, 13, 17 років, хлопчики віком 8, 10, 11, 13 років. У Миколаєві травмовано 17-річного хлопця. Gаzеtа.uа розповідає 15 історій дітей, яких убили російські окупанти. Роман, Тамара та Станіслав Мартинюки були відмінниками У будинок сімʼї Мартинюків 25 травня вночі влучила російська ракета під час масованої атаки на Україну. Тато Ігор і мама Олена втратили трьох дітей - 17-річного Романа, 12-річну Тамару та 8-річного Станіслава. Самі ж батьки отримали травми. Жінка знаходиться в лікарні у важкому стані. Під час прощання директор ліцею № 1, де навчалися діти, описує їх як таких, що "прагнули досконалості у всьому", але не походили повз тих, хто потребував допомоги. Роман був випускником, готувався до НМТ і палко захоплювався історією України. Він доводив свою думку. Поряд з історією у нього була фізика. Казав, що вона легка. Тамара приводила за руку на заняття молодшого брата. Діти вчилися грати на домрі, були відмінниками. Для маленької Томи була заготовлена грамота за відмінні успіхи в навчанні. Як і мама, дівчинка хотіла бути вчителем математики. А Станіслав такий слухняний та розумний був. Все умів за своїм віком. Данило Худя обожнював футбол Вночі 24 квітня російські терористи під час атаки на Київ знищили ракетою будинок, в якому на першому поверсі жив 17-річний Данило Худя з Києва. Хлопець загинув разом з батьком Олегом та мамою Вікторією. Друзі хлопця цілий день сподівалися побачити Данила живим, проте цього не сталось. Данило був студентом Київського авіаційного фахового коледжу Навчався на спеціальності "Авіаційна та ракетно-космічна техніка". Завжди був на позитиві, постійно грав футбол на стадіоні 185-ї школи. У Данила залишились дві сестри і старший брат. З родиною Худя російськими терористами були убиті ще 9 їхніх сусідів. Маргарита Тітаренко любила математику, співи та танці 29 квітня 2025 року росіяни убили 12-річну Маргариту Тітаренко Губиниха Самарського району Дніпропетровщини. Росіяни вдарили дроном по її приватному будинку. Дівчинка спала у кімнаті на першому поверсі будинку. Коли рятувальники дістали її з-під завалів, вона була ще живою. Її шестирічна сестра отримала травми. Ще з дитсадка дівчинка росла вихованою, товариською та талановитою. Займалася співом та танцями. Найбільше любила математику і українську мову. В ліцеї перемагала на різних творчих конкурсах і предметних олімпіадах. Дівчинка прийшла уві сні й попрощалася - у білій сукні та з німбом над головою Сонячна Ліза йшла до логопеда Сонячній Лізі Дмитрієвій із Вінниці було 4 роки, коли її вбила російська ракета. Це сталося 14 липня 2022 року. Це був один з найкривавіших днів. Тоді Росія скинула на Вінницю чотири ракети - загинули 28 людей, понад 200 поранених. В момент влучання ракети мама Ірина везла доньку у візку до логопеда. Дівчинка загинула одразу. Її мама отримала численні травми. З її тіла дістали два десятки уламків ракет. Від неї якийсь час приховували, що донька загинула. Жінка каже, що дівчинка прийшла до неї уві сні й попрощалася - у білій сукні та з німбом над головою. Ірина сім місяців перебувала на реабілітації за кордоном. Тепер заново вчиться жити. Ірина вела блог в соцмережі. Постійно знімала відео та розповідала свою історію та історії про свою доньку. Вона писала, що є мамою особливої дівчинки, яка має синдром Дауна. Останнє відео мама дівчинки записала і виклала в інтернет за 1,5 години до влучання в місто ракети. На ньому вони з усміхненою та життєрадісною дівчинкою йдуть по тротуару на заняття. Ліза знімалася в різдвяному ролику Олени Зеленської 2021 року. В той день перша леді країни виклала відеоролик на своїй сторінці і попросила подивитись на дівчинку, якою вона була за життя. Ярослава Камєнєва убила ракета "Іскандер" перед евакуацією 9-річний Ярослав Камєнєв жив у місті Селідове Курахівського району Донецької області. Напередодні чергового обстрілу міста планував з мамою Наталією евакуйовуватись до Кривого Рогу. Там у гуртожитку одного з інститутів їм підготували кімнату. Але у хлопчика піднялась температура під 40&dеg;С. Його госпіталізували. Лежав під крапельницями. Саме в цю лікарню і поцілила ракета росіян 14 лютого 2024 року. Дитина з мамою загинули на місці. Також тоді загинула 38-річна вагітна жінка, яка перебувала в закладі на збереженні. Померла на руках у матері 7-річна Богдана Косаченко з містечка Середина-Буда на Сумщині сиділа в машині з вітчимом, коли позаду "Ниви" прилетіла ракета 28 листопада 2023 року. В той час її мама Галина саме пішла в магазин "Аврора". Чоловік і дитина отримали тяжкі поранення. Галина та інші люди, які були в магазині, вибігли. Занесли поранених усередину. Богдана померла на руках у матері. Богдана Косаченко навчалася у другому класі місцевої школи. Добре навчалася, гарно малювала, обожнювала тварин. Родина збиралась виїжджати з міста, бо життя тут ставало нестерпним. Не встиг загадати новорічне бажання Для 11-річного Гліба Федюка з Херсона 2023 рік став останнім у його житті. 31 грудня він був на вулиці, коли окупанти обстріляли Корабельний район. Гліб не встиг загадати новорічне бажання. Хлопець міг вирости видатним піаністом, бо навчався у музичній школі. Гліб був учнем п'ятого класу фортепіанного відділу школи мистецтв №1 міста Херсон. За два дні до смерті відсвяткував день народження Станіславу Нагорному із села Багатир Великоновосілківської громади Волноваського району Донеччини тепер назавжди 11 років. 12 жовтня 2023 року російська армія атакувала село із реактивної артилерії. Було дев'ять прильотів у житловому секторі. За два дні до трагедії хлопчик відзначив свій останній день народження. Його згадують здібним учнем, веселим і кмітливим хлопчиком. Був душею компанії, завжди енергійний та усміхнений. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вбивство росіянами родини з дітьми у Волновасі: в мережі повідомили нові подробиці злочину У вогняній пастці 7-річний Олексій Путятін з братами 4-річним Михайлом та 10-місячним Павлом згоріли живцем разом з батьками у власному будинку. 9 лютого 2024 року сімʼя опинилася у вогняній пастці внаслідок обстрілу Немишлянського району Харкова. Російські дрони поцілили у нафтобазу. Стався витік палива, яке розтеклося вниз по вулиці Котельна, на якій жила сім'я Путяніних. Вулиця перетворилася на пекельну лаву. На подвірʼя увірвалося полумʼя і вони не змогли вибратися на вулицю. Жінка тримала дітей в обіймах Зазвичай, Григорій та Ольга Путятіни з дітьми ховалися у підвалі. Але цього разу всі стали заручниками полум'я. Попередньо встановили, що старший та молодший хлопчики були біля мами. Вони намагалися врятуватися у ванній. Жінка тримала дітей в обіймах. Кістки і тіло немовляти перетворилися на попіл. Доводилось проводити експертизу ДНК. Середній Михайло завжди бігав за татом. Чоловік ймовірно, знепритомнів першим, а малий - забився в куток, сам в кухні. Саме там його і знайшли. Ользі Путятіній було 35 років. Працювала прокурором Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури. На цей час перебувала у декретній відпустці. Родина на деякий час виїжджала з Харкова. Зрештою повернулися додому. Їх знали і любили сусіди. Сім'ю поховали у Харкові. Найменшого синочка ховали в одній труні з мамою. Завалило підвал з бетонним перекриттям 6-річного Назара Грицкова із села Новодмитрівка на Херсонщині Росія вбила 14 вересня 2023 року. Його будинок попав під обстріл окупантів. 15 вересня родина планувала виїжджати на Миколаївщину, де знайшла уже собі новий будинок. Останніми словами Назара було: "Мамо, ми завтра поїдемо". Коли почався обстріл фугасними снарядами, саме Назар попросив, щоб сім'я спустилася до підвалу. Вони ніколи раніше цього не робили. Назар дуже наполягав. Почав істерити. Щоб його заспокоїти, родина спустилася до підвалу з бетонним перекриттям. Але воно не витримало і підвал завалило. Весь удар припав на те місце, де сидів Назар з братом Богданом, який отримав важкі травми. Назар Грицков був роботящим хлопчиком. Вставав о шостій ранку і йшов поратись по господарству. Він дуже хотів учитись. Говорив, що виросте і буде моряком, як і старший брат. Нині батько із середнім сином орендує квартиру в Миколаєві, а мама Анастасія з 13-річним сином у лікарні на заході України. Від атаки загинули 52 людей. Ваня - наймолодший 8-річний Іван Козир із села Максимівка, що на Харківщині, загинув 5 жовтня 2023 року у кафе в селі Гроза. Люди зібрались на поминки на честь військового Андрія Козиря родича Вані по татовій лінії. Разом із хлопчиком там були його тато, мама, тітка і дідусь. Від тієї атаки загинули 52 людини, Ваня наймолодший. Його мама Ксенія вижила під час ракетного удару. Проходить лікування в Австрії. Вона вже потроху починає спілкуватись із рідними. Ваня був єдиною дитиною у родині Ігоря та Ксенії Козирів. Його згадують дуже товариським, позитивним і непосидючим. Любив ходити в гості до сусідів, кататись на велосипеді та рибалити. Навчався у першому класі. Мріяла служити в ЗСУ 12-річна Єва Лисенко з міста Костянтинівка Донецької області 24 липня 2023 року саме відпочивала з мамою Тетяною та молодшою сестрою Діаною на березі, коли російські окупанти обстріляли місто касетними боєприпасами. Також поцілили у місцеву водойму. Жінку з дітьми завезли у лікарню Дніпра. але наступного дня через осколкове поранення голови серце Єви зупинилося. Дівчинка навчалася у місцевій школі №5 в сьомому класі. Була дуже товариською, відкритою та щирою і мала багато друзів. Любила життя та своїх рідних. Займалася танцями. Мріяла стати поліцейською або піти служити у лави ЗСУ. Йшов до церкви освячувати великодній кошик 17-річний В'ячеслав Гіщак із села Павлівка Снігурівської громади, що на Миколаївщині, загинув від російської ракети 16 квітня 2023-го, на Великдень. В'ячеслав із 18-річною подругою Вікторією Воткаленко йшли освячувати великодній кошик до церкви у селі Василівка. Ворожий снаряд влучив у зруйнований магазин, де вони мали зустрітися з друзями. Хлопець і дівчина загинули. В'ячеслав Гіщак був 11-класником. Мріяв після школи навчатися на автомеханіка. Був невибагливими, дуже добрим, слухняним, не конфліктним. До всього ставився з гумором. В Україні за два роки повномасштабного вторгнення Росії загинули щонайменше 10&thіnsр;582 цивільних людей, ще 19&thіnsр;875 були поранені. Зокрема, 587 загиблих і 1298 поранених - це діти. Реальна кількість жертв серед цивільного населення значно вища, бо багато випадків залишаються досі непідтвердженими. Збройний напад Росії на Україну, який скоро триватиме вже третій рік і якому не видно кінця, продовжує спричиняти серйозні й масові порушення прав людини, знищуючи життя і засоби для існування", - зазначив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк. За приблизними підрахунками української влади, тільки в Маріуполі за перші три місяці повномасштабної війни загинули щонайменше 22 тис. людей.

2 червня ракета-лабораторія Rосkеt Lаb Еlесtrоn успішно вивела на орбіту супутник зображень високої роздільної здатності ВlасkSky. Ракета Еlесtrоn стартувала зі стартового комплексу №1 компанії Rосkеt Lаb у Новій Зеландії о 19:57 за східним часом. Її корисне навантаження, супутник зображення Gеn-3 для ВlасkSky, було розгорнуто з початкового ступеня ракети через 52 хвилини на кругову орбіту на висоті 470 кілометрів. Це був другий супутник ВlасkSky Gеn-3, який вийшов на орбіту, після того, як один з них був запущений на іншому Еlесtrоn у лютому. Супутники Gеn-3 можуть надавати зображення з роздільною здатністю 35 сантиметрів, а також проводити спостереження на короткохвильових інфрачервоних довжинах хвиль, […]

Про це він сказав в інтервʼю Соllіdеr.52-річний британський актор і комік Нік Фрост, відомий за трилогією "Три смаки Соrnеttо", поділився думками щодо ролі викладача догляду за магічними істотами та лісника Гоґвортсу Рубеуса Геґріда у майбутньому серіалі НВО "Гаррі Поттер".Він поміркував про те, чи вплине на нього гра британського актора Роббі Колтрейна, який зіграв Геґріда в оригінальних фільмах про Гаррі Поттера. Фрост зазначив, що "справді усвідомлює, що було до" нього, маючи на увазі "дивовижну гру Колтрейна". Проте він наголосив, що не збирається копіювати його роботу."Я спробую зробити щось не "інше". А, я думаю, що потрібно з повагою ставитися до теми, але в рамках цього проєкту є простір для дрібниць. Я завжди читаю Геґріда, бо він як мила, загублена, жорстока, кумедна, тепла дитина. Я думаю, що краса можливості знімати по книзі за сезон означає, що я можу досліджувати його набагато більше, і я не можу дочекатися", - наголосив Фрост.Шоураннером стане Франческа Гардінер, а Марк Майлод зі "Спадкоємців" – режисером. Виконавчим продюсером серіалу є авторка "Гаррі Поттера" Джоан Роулінг, а також Ніл Блер, Рут Кенлі-Леттс з Вrоntë Fіlm аnd ТV та Девід Гейман з Неydаy Fіlms.Кожна з семи книжок серії становитиме цілий сезон серіалу, що дасть творцям шоу можливість розширити відомі історії, не розкриваючи вихідний матеріал.Що відомо про майбутній серіал "Гаррі Поттер" У квітні 2023 року НВО Мах замовив оригінальний телевізійний серіал за романами Джоан Роулінг про Гаррі Поттера. Історії з кожної книжки стануть десятирічним серіалом.Деніел Редкліфф уже коментував імовірність зіграти у цьому серіалі. На його думку, творці проєкту не захочуть вигадувати, як вписати Редкліффа в епізодичну роль. Британський актор також уточнив, що дуже мудро з позиції творців серіалу прагнути зберегти абсолютний розрив між фільмом і серіалом.У вересні 2024 року телеканал НВО Мах розпочав відкритий кастинг для дітей віком від 9 до 11 років на головні ролі в новий серіал за всесвітом Гаррі Поттера.Американський сценарист Енді Грінвальд, який працюватиме над деякими епізодами майбутнього серіалу про Гаррі Поттера, зізнався, що недочитав книжки Роулінг про чарівника і що йому не подобається сувора екранізація книжок. 14 квітня НВО офіційно оголосив імена шістьох дорослих акторів серіалу "Гаррі Поттер". Як і анонсувалося до того, британський актор Паапа Ессьєду зіграє викладача зіллєваріння Северуса Снейпа. Актор Джон Літгоу втілить професора Дамблдора.Британський актор і комік Нік Фрост зіграє викладача догляду за магічними істотами та лісника Гоґвортсу Рубеуса Геґріда.27 травня НВО затвердив акторів на ролі Гаррі, Рона і Герміони.

У свіжому дайджесті DОU Nеws обговорюємо кадрову реорганізацію в Мінцифри, посилення обмежень на перекази коштів, заробіток засновників Uklоn з продажу компанії, залучення $1 млрд для масштабування Grаmmаrly та інші новини українського ІТ та світового тек-сектору. Таймкоди 00:00 Інтро 00:31 Привітання з ювілейним випуском 01:14 Найвищий показник з початку року. Скільки приніс ІТ-експорт у квітні 01:54 Яким є ІТ-ринок праці для вашої ролі — інтерактивний віджет02:41 Grаmmаrly залучила $1 млрд для масштабування і розвитку ШІ-платформи 05:08 Збір для 3 ОШБ 06:09 З 1 червня посилять обмеження на перекази коштів. Що треба знати07:31 Моnо: виправляємо помилку з минулого відео 08:09 Скільки засновники Uklоn заробили на продажі компанії і скільки пішло на податки 09:57 Компанії тепер можуть бронювати більше працівників. Запрацювали нові правила 11:21 Мінцифри готує масштабну кадрову реорганізацію: планують близько 200 скорочень 12:22 Клієнти вимагають знижки у великих сервісних компаній через використання ШІ 14:28 Аmаzоn змушує своїх співробітників використовувати ШІ в роботі 16:52 Браузер Аrс перестануть розвивати 19:15 Grоk інтегрують в Теlеgrаm 21:08 Роберт Кеннеді-молодший представив згенерований ШІ акт «Маkе Аmеrіса Неаlthy Аgаіn» з купою помилок 23:02 Як індійський стартап з оцінкою в $1.5 млрд видав індусів за ШІ та зібрав інвестиції від великих компаній 24:38 Аррlе збирається перейменувати свої основні операційні системи 25:33 Stаrshір від SрасеХ виконав дев’ятий тестовий політ — не надто вдало 27:24 Що цього тижня рекомендує Женя: — Альтернативи до Росkеt — n8n

У ніч проти 2 червня РФ атакувала Україну 84 повітряними цілями. Українська ППО знешкодила 52 з них

У ніч на 2 червня противник атакував 84-ма засобами повітряного нападу, серед яких 80 дронів та 4 ракети. Сили ППО збили 52 цілі. Повний текст новини

Вероніка Метлицька 9 років тому переїхала із Києва до Малина. Згодом у громаді заснувала спортивно-мистецьку школу роlе dаnсе "ВМ". Наразі в ній займається 52 учениці віком від 6 до 50 років та беруть участь у чемпіонатах

Чому так могло статись і про кого йдеться, читайте в огляді Еспресо."Українська влада не зацікавлена в поверненні азовців"23-25 травня Україна та Росія провели найбільший від початку повномасштабної війни обмін полоненими. Він відбувся у форматі "1000 на 1000". Поряд із основними емоціями, радості від повернення українських захисників, знайшлося місце і для інших емоцій. Зокрема командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Нацгвардії України полковник Денис Прокопенко висловив обурення, що серед тисячі українських військовополонених, яких повернули в межах великого обміну з Росією, не виявилося жодного військовослужбовця його підрозділу."Серед однієї тисячі українських військовополонених, яких сьогодні обміняли, немає жодного азовця. Це виглядає як знущання. Над тими, хто четвертий рік знаходиться під нелюдським тиском у російському полоні, в найгірших умовах. Над їхніми рідними, близькими і побратимами. Над тими, кому давали гарантії, та хто має абсолютне право бути в пріоритеті на обміни, тому що вони вийшли в полон не за власним бажанням, а за наказом вищого командування", – написав Прокопенко.Читайте також: Шлях від командира "Азову" до керівника корпусу: як Денис Редіс Прокопенко формує нову арміюРедіс пише, що тезу про те, нібито азовців не міняють лише через небажання росіян, він вважає маячнею. Якщо механізм не працює, вважає полковник Прокопенко, потрібно змінювати тактику. Він вважає, що якщо росіяни відмовляються обмінювати азовців на своїх звичайних солдатів, то потрібно запропонувати їм когось, хто важить для них більше – російську агентуру чи, скажімо, "попів із московського патріархату, які відкрито працюють на російські спецслужби". "Жодного азовця серед 1000 обміняних – це ганьба для всієї нашої держави. Я не вірю, що влада зацікавлена в поверненні азовців, якщо обмінами четвертий рік неефективно займаються одні і ті самі люди", – підсумував Денис Прокопенко."Людям потрібна інформація"Чимало "азовців" після всього пережитого в Маріуполі пережили пекло вдруге – під час теракту в Оленівці. В ніч на 29 липня 2022 року влаштували у тюремному бараці потужний вибух. На момент вибуху в будівлі було близько двох сотень ув'язнених, відомо про ДНК-аналізи 52-х загиблих, доля багатьох в'язнів Оленівки залишається невідомою."Спільнота Оленівки" також висловила розчарування тим, що під час обміну 1000х1000 постраждалих від теракту не повернули. Натомість в Україну повернулися деякі люди з сумнівною репутацією."Ми спираємося на те, що пишуть колишні військовополонені. Вони, власне, були свідками того, що деякі люди, які повертаються з полону, або переходили в полоні на бік росіян, або вчиняли теж якісь злочини проти українських полонених", – зазначила в коментарі для Еспресо представниця "Спільноти Оленівки" Олександра Мазур.Вона каже, що може зрозуміти пояснення, нібито Україна не могла вплинути на списки для ворога. Однак не збагнула, чому людей, які, ймовірно, перейшли на бік ворога, чекала урочиста зустріч."Я не розумію, чому цьому зраднику, який перейшов на бік "ДНР" у 2021-му році, дали український прапор. Вважаю, це просто зневага до національної символіки. Або ж вони насправді не володіли інформацією на момент, коли його зустрічали. Треба перевіряти людей, які повертаються", – каже Мазур. Вона вважає, що останнім часом координаційний центр інформаційно не допрацьовує."У родин була довіра до їхньої діяльності. А зараз немає нормального пояснення, як ведеться ця діяльність щодо обмінів. Люди, родичі загалом не налаштовані вороже, але людям потрібна інформація. Це надзвичайно важливо", – пояснюють у "Спільноті Оленівки"Разом із тим, Олександра Мазур розуміє, що всі військові, незалежно від того, як вони поводилися в полоні, залишаються громадянами України. "Залишається надія на українське правосуддя, що все-таки ці люди не будуть відпущені на волю і не будуть жити в країні не за ґратами", – зазначила Мазур."Обмінам шкодять некомпетентність і байдужість"Військовий Геннадій Харченко із Запоріжжя майже два з половиною роки був у полоні РФ. Росіяни засудили його до 25 років ув'язнення за нібито участь в терористичній організації. Торік чоловіка вдалося обміняти.  Він воював ще з  2014 року, на війну пішов добровольцем.Після останнього масштабного обміну чоловік написав пост у соцмережі, де розповідає, як щоразу вдивляється в обличчя тих, хто повертається з російської неволі. І залишається розчарованим."Кожен обмін полоненими я з надією та сподіваннями вдивляюсь в фотографії, аби відшукати знайомі обличчя тих, хто дійсно проявив себе справжнім героєм під час боїв за Маріуполь. Хто гідно поводив себе у полоні; хто потребує негайної медичної операції, тих, хто готовий повернутися і мужньо далі битися за Перемогу. Проте, кожен раз замість моїх побратимів я знаходжу серед обміняних обличчя зрадників та дезертирів", – написав він.Харченко вважає, що обміни полоненими стали приводом для піару влади, отримання чергових звань, премій, нагород, підвищень представників ГУРу, залучених у переговорному процесі. "Я абсолютно щиро радий за кожного повернутого з полону, за їх рідних, близьких. Я не прагну доводити, що азовці краще за інших справжніх героїв. Проте, ми здавалися у полон під певні обіцянки з боку генералів ГУРу. Дослівно особисто мені було сказано одним з них, після того, як я здав стрілецьку зброю виходячи з "Азовсталі" у полон: "Дякую за службу. Ми вас проводжаємо, і ми вас будемо зустрічати через три, максимум чотири місяці. І то, це стосується офіцерів. Солдатів та сержантів ми обміняємо значно скоріше. Ми відправимо до дому ваші особисті речі, у полоні будемо підтримувати з вами звʼязок, до вас буде доступ "Червоного Хреста", ви будете на умовах "почесного полону", – пригадував він. Він зізнається, що добре запамʼятав того генерала, і припускає, що у нього стане мужності визнати, що такі обіцянки були. Харченко вважає, що процес обміну має бути визнаним незадовільним, а діячів ГУРу, для яких немає різниці між героями та зрадниками, потрібно змінити."Так само, не витримує жодної критики робота з батьками та рідними полонених. Крім формальних відписок та незрозумілих обіцянок ніякого інформаційного супроводу та підтримки. Натомість лише прохання не розголошувати інформацію, бо це, мовляв, "шкодить процесу обміну". Процесу обміну шкодить насправді абсолютно інші речі – некомпетентність, нерозбірливість, байдужість та намагання піаритись та вислужуватись", – пише ветеран.Він наголошує, що не вважає кожного, хто співпрацював з адміністрацією колоній, зрадником. Однак закликає ретельно підходити до списків на обмін.З полону – імовірніше під судУ своєму дописі Геннадій Харченко публікує кілька світлин звільнених полонених, яких він називає "зрадниками". Найвідоміший серед них – Анатолій Тараненко. Людину, схожу на нього, зафіксували під час обміну 1000х1000. Анатолій Тараненко є уродженцем Полтавщини. У 2021 році військовослужбовець танкової бригади перейшов на бік ворога, з того часу вважався полоненим. Впродовж останніх років Тараненко став героєм низки пропагандистських російських сюжетів. Там він розповідав, нібито спалив свою БМП, а також, що в ЗСУ з нього знущалися сержанти, відбираючи в нього їжу. Потрапивши до ворога, Тараненко нібито попросив ніж, щоб різати тих, з ким раніше служив, – українців, писало "Дзеркало тижня". Саме його, найвірогідніше, мав на увазі Денис Прокопенко, коли писав: "Жодного азовця. Зате повернувся покидьок, який просив ножа у вертухаїв, щоб різати наших бійців".  На камеру екстанкіст озвучував тези пропаганди про алкоголь і наркотики в лавах ЗСУ.  Згодом росіяни зняли відео, на якому Анатолій Тараненко кається в деяких обстрілах нібито з боку ЗСУ. Після того, як перебіжчика використали в пропагандистських цілях, він, очевидно, став більше непотрібним окупантам і його повернули Україні.ТСН писав про повістку, якою Тараненка викликали до ДБР. Йому інкримінували дезертирство та викрадення зброї. Після обміну людина, схожа на героя пропагандистських сюжетів, ні з ким не спілкувалася, а з автобуса зайшов відразу у двері медичного закладу, повідомляло Суспільне. Що каже владаЗаступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов пояснив, що заяви представників Азову щодо відсутності в обміні їх побратимів є "емоційними", а про потенційних зрадників наголосив, що наразі встановленням особи Тараненка й підтвердженням звинувачень займаються слідчі.За його словами, Україна не могла вплинути на списки полонених на обмін, зокрема, через недостатній термін часу."Ми не могли впливати на списки. Росія передала тих, кого готова була передати, Україна також. Далі, робота правоохоронних органів і, в разі, підтвердження тієї, чи іншої інформації, відповідне реагування правоохоронних органів, згідно з чинним законодавством", – пояснив Юсов.Андрій Юсов переконує, що українська сторона робить усе можливе для повернення своїх громадян, але не може вплинути на РФ.

Українська компанія YоuSсаn вже третій рік поспіль переходить на чотириденний робочий тиждень на літній сезон. Вперше цю практику компанія запровадила у 2023 році через воєнні виклики, зокрема обстріли та вигорання команди. У 2024 році компанія вирішила ще раз запровадити «чотириденку» на літо, адже в команди був на це запит. Нині в компанії працює 78 людей, з яких 52 — в межах України. Команда вважає, що запровадження «чотириденки» стало одним із кращих рішень компанії. Сhіеf Реорlе Оffісеr компанії Галина Марчук зазначає, що це допомагає підтримувати ментальне здоров’я та мотивацію працівників. «У нас немає метрик, які б показали прямий звʼязок 4-денки та продуктивності. За результатами внутрішніх опитувань, приблизно половина колег стверджувала, що продуктивність зросла, інша половина — що лишилась незмінною, і лише пара голосів, що продуктивність знизилась», — пояснює Галина. Вона додає, що 4-денний графік не погіршив продуктивність компанії в цілому. Наприклад, усі плани з продажів влітку виконуються стабільно, при тому, що команда не адаптує їх під 4-денку. Також у цей період не падають показники задоволеності клієнтів підтримкою (СSАТ), відтоку клієнтів (сhurn) і утримання виторгу. «На що точно впливає 4-денка — самопочуття і рівень щастя команди. Я не чула жодного негативного фідбека, натомість команда завжди згадує 4-денку серед улюблених бенефітів, стверджує що це дуже позитивно впливає на ментальне здоровʼя, дозволяє краще відновлюватись і більше бувати на свіжому повітрі в теплий сезон», — додає Галина. Попри переваги і запит працівників, в YоuSсаn поки не планують повний перехід на «чотириденку». Організація праці в умовах «чотириденки» Галина Марчук ділиться, що компанія не має спеціальних інструментів для планування роботи в режимі 4-денного робочого тижня. Водночас це не заважає командам працювати самостійно й розподіляти навантаження в межах тижня. «Фактично, у нас завжди гнучкий графік, і є свобода коли колеги самі вибирають, як розподілити задачі впродовж тижня, коли перепочити, коли треба пришвидшитись і піднатиснути. І якраз це поєднання свободи і відповідальності дуже допомагає нам підтримувати продуктивність на високому рівні», — пояснює спікерка. Наостанок Галина додає, що в умовах «чотириденки» темпи роботи стають більш інтенсивними, однак достатній час відпочинку це компенсує. До слова, нещодавно на 4-денний робочий тиждень перейшла дніпровська компанія Yоu аrе lаunсhеd. У них такий формат практикується вже вдруге. Представники компанії теж зауважили, що він покращив ментальний стан команди, при цьому продуктивність не погіршилася.

Вартість поставок російської сирої нафти в травні 2025 року досягла дворічного мінімуму. Нафта марки Urаls зараз продається приблизно по 52 долари за барель. Про це повідомляє Вlооmbеrg. За даними відстеження танкерів, зібраними Вlооmbеrg, середній обсяг поставок становив 3,39 млн барелів на день за чотири тижні до 25 травня. Валова вартість цих вантажів виявилася найнижчою з квітня 2023 року. Вартість російського експорту сирої нафти морем має тенденцію до зниження вже понад 13 місяців. Відтоді як експортний дохід сягнув близько 1,95 млрд доларів на тиждень протягом 28-денного періоду до 21 квітня 2024 року, ціна російської сирої нафти впала на 28%, а обсяг поставок знизився приблизно на 8%. Як зазначає Вlооmbеrg, незрозуміло, чи зіграли санкції істотну роль у будь-якій із цих тенденцій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ринок чекає рішення ОПЕК+: нафта дешевшає четвертий день поспіль Проте країни G-7 розглядають можливість зниження цінової межі, вище за яку російський експорт сирої нафти не може використовувати західні судна або послуги, до 50 доларів за барель з поточного рівня в 60 доларів. Оскільки нафта марки Urаls зараз продається приблизно по $52 за барель, межа не чинить істотного впливу. Навіть якщо її буде знижено, цінова межа може не обмежити потоки, оскільки Росія накопичила величезний тіньовий флот танкерів, щоб підтримувати рух своєї нафти без західної участі. Санкції, введені проти цих суден Великою Британією та Європейським Союзом, мабуть, не мали істотного впливу, оскільки покупці в Китаї та Індії дозволили суднам із чорного списку розвантажуватися у своїх портах, показують дані відстеження. Заходи США здаються більш ефективними, але навіть їх починають ігнорувати. Нафта подешевшала через можливе збільшення видобутку країнами ОПЕК. Ф'ючерси на нафту Вrеnt подешевшали на 24 центи (0,4%) - до $64,50 за барель, а нафта WТІ втратила 29 центів (0,5%) і торгується по $61,24 за барель.

Українська акторка Анна Саліванчук поділилась, як відпочиває у Одесі. На кадрах, опублікованих в Іnstаgrаm, зірка позувала біля басейну у відвертому образі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 52-річна Софія Вергара в бікіні показала фігуру без фотошопу Перед камерою постала в білій піжамі, яка складалась з коротких шортів, топу та халату. Крім цього, жінка поплавала у водоймі в коричневому купальнику. Аутфіт доповнила окулярами та червоною помадою. Раніше Саліванчук позувала на вулиці серед автівок і будинків. Перед камерою постала в шкіряному костюмі модного відтінку бургунді та зеленому жакеті з бахромою. Образ доповнила капелюхом, туфлями на підборах і золотими прикрасами.

Про це інформує Тhе Guаrdіаn.Згідно з останніми даними Асоціації європейських виробників автомобілів (АСЕА), оприлюдненими у вівторок, 27 травня, продажі автомобілів Теslа в Європейському Союзі в аналогічний період у 2024 році становили 11 540 одиниць."Це падіння слідує за падінням продажів Теslа в Європі в січні, лютому і березні, що свідчить про те, що суперечлива політика Маска і його зв'язок з Білим домом Трампа шкодять популярності бренду, оскільки цього року в автосалонах Теslа з'явилися протести проти Маска", - пояснили у виданні.Водночас загальний автомобільний ринок ЄС у квітні продемонстрував невелике зростання на 1,3% у річному обчисленні, попри нестабільну глобальну економічну ситуацію. Продажі нових електромобілів в цілому зросли на 26,4% з початку року, досягнувши 558 262 одиниць і займаючи 15,3% ринку ЄС.Сігрід де Вріс, генеральна директорка АСЕА, зазначила, що хоча частка електромобілів повільно зростає, цей процес залишається поступовим і нерівномірним у різних країнах Євросоюзу.Окрім впливу публічного іміджу Маска, на продажі Теslа в Європі також впливають внутрішні чинники, такі як оновлення модельного ряду компанії, зокрема, нової моделі Моdеl Y. Також Теslа стикається зі зростанням конкуренції з боку китайських виробників. Зокрема, китайська компанія ВYD минулого місяця вперше обігнала Теslа за кількістю проданих електромобілів у Європі, за даними дослідницької компанії Jаtо Dynаmісs.Продажі автомобілів Теslа, компанії американського мільярдера Ілона Маска, у Нідерландах впали на 54%: за перші чотири місяці цього року було продано 3825 авто у порівнянні з 8299 за аналогічний період торік.

Президент Володимир Зеленський та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний залишаються лідерами громадської довіри серед українців. Про це в інтерв'ю РБК-Україна заявив директор Соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович. За його словами, саме Зеленський та Залужний стабільно утримують перші позиції у рейтингах довіри. При цьому, за гіпотетичних обставин, навіть політична сила Залужного могла б скласти конкуренцію чинній владі. Антипович пояснив, що рівень довіри до Зеленського суттєво зріс на початку повномасштабного вторгнення до майже 90%. Згодом, залежно від подій на фронті чи в інформаційному полі, ці показники коливалися. Так, після розчарувань чи пауз у наступальних діях рівень довіри знижувався, але певні позитивні зрушення як-от контрнаступ або вдалі операції - знову викликали хвилю підтримки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Довіра до Зеленського б'є рекорди: нове опитування КМІС За його словами, на початку 2025 року довіра до президента коливалась у межах 5254%. Після міжнародної зустрічі в Овальному кабінеті, яку висвітлювали як успішну, цей показник підскочив до 6067%, а у квітні-травні стабілізувався на рівні 70%. Антипович наголосив, що довіра до Залужного залишилася практично незмінною, і зазнала незначних коливань - у межах 15%. Він продовжує залишатися однією з найпозитивніше сприйнятих постатей в українській політиці. За словами соціолога, образ Залужного закріпився в масовій свідомості як символ захисту та гідності - як людини, яка діяла відповідально, дбала про життя військових і не допустила масштабних втрат. "Залужний не асоціюється з радянськими генералами, він уособлює сучасного, відповідального та людяного воїна. Його образ радше емоційний, ніж раціональний, а українське суспільство досить емоційне", - пояснив Антипович. Соціолог зауважив, що аналогів Залужному в сучасній українській історії немає. Його популярність зумовлена не тільки військовими досягненнями, а й особистим образом - щирим, спокійним, здатним пробудити довіру. Навіть після звільнення з посади, рівень суспільної підтримки залишився високим. "Я очікував, що з часом його забудуть, але цього не сталося. Він закарбувався в колективній пам'яті українців", - підсумував Антипович. Рівень довіри громадян до президента України Володимира Зеленського продовжує зростати. У порівнянні з кінцем 2024 року цей показник підвищився майже в півтора раза, повідомляє Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Станом на першу половину травня 2025 року президенту довіряють 74% українців, тоді як 22% - не довіряють. Таким чином, баланс довіри становить +52%.

На Полтавщині завершили створення та затвердження облікової документації для 52 археологічних об'єктів. Вони належать до території Більського городища та Історико-культурного заповідника "Більськ". Полтавська ОВА повідомила, що ці об'єкти включають поселення, кургани, ґрунтові некрополі та фортифікаційні споруди. 9 травня 2025 року Міністерство культури та стратегічних комунікацій України видало наказ, який визнав усі ці об'єкти пам'ятками культурної спадщини місцевого значення. Антон Чубенко, заступник начальника Полтавської ОВА, під час брифінгу зазначив, що ця робота тривала понад десять років. Науковці досліджували площу 7 тис. гектарів, уточнювали інформацію про об'єкти, їхні межі та розміри. Директор заповідника Ігор Корост розповів, що фахівці розробили облікову документацію, яку схвалили консультативна рада при облдержадміністрації та експертна комісія Міністерства культури. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Який вигляд має городище в Україні, де понад 2 тис. років тому жили скіфи: як шукають їхні скарби Із 52 об'єктів 35 розташовані на території Котелевської селищної ради, 16 - на Опішнянській, ще один - на межі обох громад. Включення до Державного реєстру пам'яток стало важливим кроком для збереження об'єктів. Тепер будь-які роботи на цих територіях підлягатимуть суворій перевірці та погодженню. Додатково для них підготують спеціальну землевпорядну документацію згідно з чинним законодавством. Наступним кроком, за словами Антона Чубенка, стане створення загального паспорта на весь археологічний комплекс Більська. Роботу проводитимуть спільно з органами Полтавської та Сумської областей, оскільки частина городища заходить на територію Сумщини. Паралельно триває робота над наданням комплексу міжнародного статусу. Плануються масштабні мультидисциплінарні дослідження за участі іноземних партнерів. Зокрема, проведуть магнітометричні дослідження за підтримки німецької фундації Ukrаіnе Аrt Аіd Сеntеr, а також великі археологічні розкопки, що реалізують за участі Німецького археологічного інституту. Раніше археологи виявляли залишки давнього городища із кам'яними стінами на вершині гори Трон Артура в Единбурзі, Шотландія. Розповідали, що його заклали 3 тис. років тому представники кельтського племені вотадинів. Колись жили на південному сході Шотландії і на північному сході Англії. Залишки римських монет у місцях їхнього проживання свідчили про романізацію. Разом з іншими племенами асимілювалися у ранню шотландську культуру.

Співачка, народна артистка України Руслана Лижичко відзначає 52-річчя. Зірка перемогла на Євробаченні у 2004-му і отримала нагороду Wоrld Мusіс Аwаrds за найбільшу кількість проданих альбомів "Дикі Танці" у світі. Gаzеtа.uа пропонує переглянути, якою виконавиця була на початку кар'єри. Народилася майбутня знаменитість у Львові в родині росіянки та українця. Батьки розлучилися в 1991 році. Школяркою Руслана співала в гурті "Оріон", потім - у дитячому ансамблі "Усмішка". Після закінчення дитячої музичної школи майбутня співачка вступила до Львівської консерваторії ім. Лисенка на диригентське відділення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як змінилися Потап і Настя Каменських за п'ять років шлюбу (ФОТО) Під час навчання брала уроки композиції, диригування, вокалу та фортепіано. Музична кар'єра Руслани почалася 1993 року. Наступного року артистка з продюсером Олександром Ксенофонтовим заснували студію "Люксен", на базі якої почали займатися радіорекламою. Відомі музичні кліпи фірм Оrіflаmе, Соса-Соlа, Stіmоrоl озвучені голосом Руслани. Цьому заняттю співачка віддала більше двох років. Альбом "Дикі танці" вийшов влітку 2003 року. Він став лідером продажу музичних альбомів року в Україні. Готуючись до участі в конкурсі Євробачення, РR-група Руслани провела всебічну підготовку. На відміну від заходів конкурентів, пресконференція Руслани проводилася нестандартно: усі присутні могли дегустувати українську горілку і сало. До того ж Руслана вчила журналістів грати на трембіті. На самому конкурсі шоу Руслани кардинально відрізнялося від виступів інших учасників. Телекоментатор британської студії ВВС назвав Лижичко "принцесою-воїном". Серед 36 країн, які брали участь артистка посіла перше місце з 280 балами. Музикант, лідер гурту "Воплі Відоплясова" Олег Скрипка відзначає 61-річчя. Народився у Таджицькій РСР в сім'ї українських переселенців. Мати Олега родом з маленького села на Курщині, а батько - з хутора на Полтавщині. Gаzеtа.uа пропонує переглянути цікаві факти з особистого життя композитора та його фото в молодості й зараз.

У день народження артистки згадуємо, як змінювався її стиль

Російські війська активізують бойові дії на кордоні з Сумською областю, і цей напрямок дедалі більше перетворюється на один із пріоритетних для окупантів. Про це заявив Іван Шевцов, речник 15-го мобільного прикордонного загону "Сталевий кордон", в ефірі загальнонаціонального телемарафону. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Масова евакуація на Сумщині: вивезли понад 52 тис. людей За його словами, інтенсивність обстрілів прикордонних районів Сумщини зростає, і це може свідчити про підготовку ворога до спроби прориву. "Сумська область зараз є одним з головних напрямків для противника. Ми розуміємо, що до можливих перемовин росіяни намагатимуться захопити частину території регіону", - зазначив Шевцов. У прикордонних громадах триває евакуація населення, аби зменшити ризики для мирних мешканців у разі подальшого загострення ситуації. На Сумщині, Харківщині та у напрямку Краматорська триває найнапруженіша ситуація у зоні відповідальності прикордонників. Росія активізувала спроби штурмів як на прикордонних ділянках, так і по лінії фронту. За словами Демченка, ситуація на Сумському напрямку біля кордону з Росією залишається складною.

Дух воїна плекав у собі з дитинства. Бачив себе партизаном у майбутній війні. Уявляв, як боротимусь і мене, зраненого, лікуватимуть медсестри. Ходив лісом і "бачив": тут заляжу в засідку, а звідти мене атакуватимуть. Дитячі фантазії здійснилися, коли був поранений під час оборони Серебрянського лісу. Дитиною грався у війну, дорослим відчув її залізний смак. Учителем історії не став, та пощастило стати трохи її творцем. Інтуїція буває рятівною. Іноді розумієш: зранку почнеться атака і вона починається. Ворог намагався оточити нашу спостережку. Дозорці відступили до нас і зав'язався бій між Невським і Макіївкою. Ми відбивалися з окопів без накриття. Перший ВОГ москальський мавік скинув віддалік. Я вистріляв вісім магазинів із калаша і взявся за кулемет. Як заряджав п'ятий постріл, ворожий дрон прицілився краще і ВОГ прилетів за метр від мене. Врятувало те, що я лежав боком до вибуху. Правий бік і голову посікло, але не розірвало. Відчув, ніби мандрую в інший світ. Утім, колеги перев'язали й ми дісталися евака. Піхота фундамент армії. Доки дрони замінять її, мине не одне десятиліття. Українці з підпільників стали регулярниками. Не партизанимо, й вірю, що не будемо. Воюємо повноцінно і з часом визволимо окуповані землі. Авторитети формують світогляд людини. Школярем знав хлопця, що пройшов Афганістан. Спортивний і спокійний Коля був моїм орієнтиром. Згодом дізнався про розгін мітингу саперними лопатками у Тбілісі, події у країнах Балтики. На мітингах Руху збагнув: Афган чужа нам війна. Дізнався про УПА, Шухевича, Бандеру, Голодомор і злочини НКВД-КГБ. Це спонукало вступити 1991-го в Братство вояків ОУН-УПА, а згодом в УНСО. Другим авторитетом був Анатолій Лупиніс. Спершу він здався мені бородатим дідом 55 років проти моїх 19. Та коли він захоплено розповів про війну у Придністров'ї, інтереси України на Дністрі та Кавказі, збагнув: Лупиніс провідник молодих патріотів. Згодом дізнався про його політичні ув'язнення. Усвідомив: дядя Толя крутіший за Колю-афганця. Захотів бути схожим на засновника УНСО. Далі ми були разом і в Абхазії, і в Чечні. Та й в Україні проходили по спільних кримінальних справах. Часом бійка формує не лише характер, а й біографію. Навесні 1996-го в харківському Палаці праці проходив з'їзд проросійської партії "Славянское единство". На цей гадючник прибули російські неофашисти від Олександра Баркашова та Володимира Жириновського. З'їзд планувався людей на 300. Ми зібрали 80 унсовців із Харківської та Донецької областей. Перетягли на свій бік кількох представників москворотої партії. Один із "поунсовлених" керівників харківських "слав'яноєдів" дав нам 30 лівих запрошень. Зайшли з Лупиносом у залу. Коли гадюки засичали ворожими виступами, Лупиніс підійшов до трибуни: "На правах українського патріота, який 23 роки відсидів за боротьбу з російською імперщиною, я ваш з'їзд закриваю". Дядя Толя зірвав прапор Росії та дістав український. Частина з нас стала біля Лупиноса й на виході із зали. Почалася сутичка. До нас через охорону прорвалися з вулиці ще 50 унсовців. За 15 хвилин, які нам дали битися без "Беркута", ми їх добряче пом'яли. Мене з найактивнішими заарештували. Місяць був у ізоляторі на Холодній горі. Дали рік умовно. Коли ризикуєш у битві за українську справу, ти щасливий. Відчуваєш: за тобою правда й біля тебе однодумці. Коли ризикуєш за ідею, ставиш особисте нижче за державницьке, командне. Ти можеш втратити життя, але це ціна битви за майбутнє. Ми варті раю, а не пекла, та за нього треба поборотись. Я суміш оптиміста з реалістом. Ніколи не був песимістом і фаталістом. Навіть ув'язнений за бійку з "Беркутом", коли розвалювалася моя сім'я. Коли УНСО рейдернув агент ФСБ Едуард Коваленко і я, вимотаний поїздками в холодному автозаку, захворів на туберкульоз, знав: мине три роки і ми з однодумцями вийдемо на свободу, а винних покарають. Авторитети формують світогляд людини Моя найбільша авантюра це вихід з Ічкерії. 1995-го ми з товаришем вибиралися з Чечні в Україну через Росію. На блокпосту біля Мінеральних Вод нас висадили з автобуса федерали. Легенда про те, що ми рибалки з Махачкали, була слабка. Врятував мій день народження. Молодий лейтенант побачив: ми з ним однолітки, а в мене ще й свято нині. Дав наказ не затримувати. Хоч міг приректи на смерть. Безнадія це коли наші діти тікатимуть з України і не розумітимуть батьків, які воюють проти окупантів. Людина це сума її виборів. Бути гідним воїном і битися за перемогу правди чи бути потерпілим від "злих дядьків із ТЦК". Вибір завжди є. Сила не лише в м'язах, а й у свідомості. Був три роки ув'язнений за спротив системі в акції "Україна без Кучми". Психологічно не зламатися помогли розмови з Лупиносом, Левком Лук'яненком, Юрієм Шухевичем, Василем Овсієнком, які згадував у камері та на зоні. Казав собі: якщо вони пройшли камери смертників і каральні психушки, я пройду цей гарт. Перші дев'ять місяців тримали в ізоляторі СБУ. В бібліотеці домінувала класика. Читав про подвиги опришків і козацтво. Перечитав "Кобзар". Слухав Українське радіо. Мав точку опори для долання ізоляції. Моє тіло полонили, та дух був вільний. Українська мова багата, бо має слова "воля" і "свобода". Можна позбавити людину свободи, кинувши за ґрати, та волі в неї не забереш. Якщо вона міцна духом. Воїн не має тікати від битви. Як командир іноді питаю солдата: "Чому ти боїшся? " "Я не впевнений у бійцях, з якими йду на бойове". Відповідаю: "Даю тобі надійного стрільця". Може сказати: "Не підходить". Тоді ходжу козирем: "Я йду з тобою". Ніби згоден, але зауважує: "Треба добрий тепловізор". Знаходжу. А він мені: "Позиція небезпечна". Кажу: "Ми натягнемо сітку від FРV". Аргументи вичерпуються і він згоден. Історичні паралелі пояснюють сучасність. Тепер маємо у війську обігрівачі, медеваки, стабпункти. У Грузії спершу не мали навіть підсумків до магазинів. Запихали їх і гранати в кишені. Броніки бачили хіба вві сні. Якщо прилетіло, молися. Побратим Олег Челнов знайшов у руїнах лікарні знеболювальне, обколов собі нагноєний зуб і вирвав його щипцями. Мене контузило від вибуху, й розірвалася барабанна перетинка, то я просто вату клав у вухо. А як було хлопцям під Крутами сто років тому? Важко не тільки переживати, а й озвучувати смерть побратима. Приїжджаю до матері загиблого, а вона питає: "А ти чого живий?" Військо має бути міццю. Європейські армії ще не готові воювати. Час кабінетних армійських кар'єр скінчився. Коли союзник стає ворогом, надійся на себе. Нового 1991-го після поразки може не бути. Імперії треба допомогти розсипатися зсередини. Смерть Росії у ній самій. Моя філософія на війні: найперше захищаю своїх рідних, потім своє місто, далі свою країну. Воюю, щоб наші нащадки не стали хохлами-яничарами, беземпатійними чортами, рабами-окупантами. Щоб їх ніхто не розукраїнив, не денацифікував. Місія людини принести більше добра в цей світ, навчити дітей робити добро ближньому. Мова словесна кров нації. Усвідомлення недосконалості ознака здорової людини. Смерть вчить людину цінувати час, встигнути найважливіше. Планую життя не далі, ніж на три місяці. Мої найбільші пристрасті футбол і гарні пісні. Поразки наших футболістів переживаю як особисте горе. Своє повоєння бачу активним. Створили з друзями організацію, яка займатиметься фермерством і будівництвом житла, працевлаштовуватиме ветеранів. Великий поступ складається з малих кроків. Страх долається важко й ніколи не зникає зовсім. Буває, четверо ведуть бій, а інша четвірка відсиджується в бліндажі. Часом треба крикнути, отямити, спрямувати. Вірю в закон бумеранга: хто зробив зло, його й отримає. У світі смердить третьою світовою. Вона може спалахнути окремими вогнищами: Україна, Тайвань, Африка. Масштабний конфлікт малоймовірний, бо це ядерне самознищення. Винуватці цих воєн відповідатимуть за злочини. Зі своїх 52 років воюю не так і багато. У Придністров'ї три місяці. В Абхазії п'ять. У Чечні два місяці. Разом 10. Поїздки 2014-го в "Айдар" ще кілька місяців. З 2015-го по квітень 2016-го на бойових позиціях. Далі мінські перемир'я й дембель. З 2022-го й донині три роки без перерв. Отже, п'ять років провоював. Як писав Лупиніс: "Життя триває, точиться війна". Людина це сума її виборів Я бачив смерть на відстані руки. Закривав очі побратимам. Найважче, коли їм по 1920 років. Вірю, що їхні смерті недаремні. Війна навчила мене терпіння й філософськості. Нині радість, завтра горе. Сьогодні ти тут, а завтра хтозна-де. Вчора був нормальний комбриг, а завтра прийде довбодятел. Не переймаюся цим і роблю добре свою роботу. Влада має бути чесна й україноцентрична. Повертати в сім'ю дитину, яка 11 років росла манкуртом, важко, але можливо. Щоб реукраїнізувати Донбас і Крим, треба вигнати звідти всю російську наволоч. Це буде важко, бо москалі та їхні прихвосні кричатимуть: "Це порушення прав". Треба матеріально зацікавити українців повертатися туди. Формули збереження кохання на війні немає. Складно не втратити стосунків в одній із посадок чи тиловій квартирі за три роки розлуки. Головне, щоб діти не бачили конфлікту між батьками. Бог це наша совість і пам'ять. Життя й історія рухаються спіраллю. Часом стається дежавю: 2022-го були нові бої під Крутами й ніжинська чи чернігівська тероборона зупинила колону москалів. Сором не дає розлюднитися. Українці стаєри. Маємо довге дихання. Згадаймо понад десятирічний чин УПА. Для партизанки це майже вічність. Проте ворог теж тримає довгі дистанції, азійці затяті. Виграє терплячіший і хитріший. Сучасний націоналізм великою мірою тримає фронт у цій війні. Причина короткої національної пам'яті українців у браку амбіції боротися за світову першість. Якби мали, відчували б чужі помилки, а головне свої. Ми приязні хлібороби, сприймаємо інших як добродіїв. Та світ ділиться на хижацькі нації і їхніх жертв. Зрада це спалення спільних мостів. Я щасливий у колі однодумців. Коли ростуть мої діти, які продовжують рід, це теж щастя. Впізнаю в них себе, бачу вогонь здорового авантюризму в очах. Задовольнятися малим слабкість. Коли думаємо: "О, все й так більш-менш добре", спиняємося в розвитку. ­Україна майже в тій точці розвитку, що і 100 років тому, але вже із союзниками. Бог випробовує нас, питає: повторите колишні помилки чи діятимете обачніше?

У мережі з'явилися перші фотографії експериментального літака Як-52Б2, який описується як "винищувач безпілотників". Модифікація, імовірно розроблена одним із російських ОКБ, являє собою адаптовану версію навчального літака Як-52, переоснащеного для ведення повітряного бою з дронами.

Росія перейняла досвід України та адаптувала навчальний літак Як-52 з гвинтовим двигуном як спеціальний літак для знищення безпілотників