Search trend "З Днем Доньки"
Updates feed
Comments
IMI recommends
23°
17 вереснясу-24політикапоїздвійськова допомогаслужба безпеки українибезпілотний літальний апаратзаконфлагмандень ангела сьогодніорганізація об'єднаних наційатбюнісеф16 вереснямагнітні бурі прогнозілля забарнийлікарські засобиолександр зінченкоінтерв'юштрафаяксгенерал-майоржиронакубок лігиельче – реал мадридіпсвіч – арсеналліверпуль – тоттенгемалавес – валенсіяпрожитковий мінімуммінімальна заробітна платаmore..
Український боксер Олександр Усик разом із дружиною Катериною та трьома дітьми вирушив на відпочинок до Іспанії.
Кадрами із сімейного відпочинку зіркова дружина поділилася в Instagram. Вона показала, як родина насолоджується пляжем, прогулянками та проводить час разом. Компанію їм склали сини Кирило та Михайло й донька Марія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знаменитості відзначили свято першого дзвоника: стильні образи зіркових родин
"Літо", - лаконічно підписала серію світлин Катерина.
На одному з кадрів з чорно-білим фільтром, зробленому біля вітрини під час прогулянки містом, Катерина ніжно обіймала чоловіка та цілувала його в щічку. На інших фото подружжя щиро розважалося з дітьми: вони гралися з водяними пістолетами на галявині, ласують морозивом, прогулювалися узбережжям та насолоджувалися затишними вечорами. Схоже, цього разу родина вирішила зробити акцент не на розкішному відпочинку, а на простих і душевних сімейних моментах.
Раніше старша дитина абсолютного чемпіона з боксу Олександра Усика, 16-річна Єлизавета засвітилася в соцмережах. Після свого 16-річчя дівчина створила сторінку в Instagram, де час від часу публікує фото. Днями стоірнка дівчини поповнилася літніми знімками, на яких вона позувала під час заходу сонця, а позаду неї виднілися пальми. Перед камерою постала у темній майці та спідниці, які доповнила декоративним золотистим ланцюжком на стегнах, підвісками та чорно-білою хустиною на голові.
Кадрами із сімейного відпочинку зіркова дружина поділилася в Instagram. Вона показала, як родина насолоджується пляжем, прогулянками та проводить час разом. Компанію їм склали сини Кирило та Михайло й донька Марія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знаменитості відзначили свято першого дзвоника: стильні образи зіркових родин
"Літо", - лаконічно підписала серію світлин Катерина.
На одному з кадрів з чорно-білим фільтром, зробленому біля вітрини під час прогулянки містом, Катерина ніжно обіймала чоловіка та цілувала його в щічку. На інших фото подружжя щиро розважалося з дітьми: вони гралися з водяними пістолетами на галявині, ласують морозивом, прогулювалися узбережжям та насолоджувалися затишними вечорами. Схоже, цього разу родина вирішила зробити акцент не на розкішному відпочинку, а на простих і душевних сімейних моментах.
Раніше старша дитина абсолютного чемпіона з боксу Олександра Усика, 16-річна Єлизавета засвітилася в соцмережах. Після свого 16-річчя дівчина створила сторінку в Instagram, де час від часу публікує фото. Днями стоірнка дівчини поповнилася літніми знімками, на яких вона позувала під час заходу сонця, а позаду неї виднілися пальми. Перед камерою постала у темній майці та спідниці, які доповнила декоративним золотистим ланцюжком на стегнах, підвісками та чорно-білою хустиною на голові.
Go to gazeta.ua
Джерело: The Moscow Times
1 вересня глава Росії Володимир Путін під час звернення до школярів і студентів з нагоди початку навчального року продемонстрував слід від ін’єкції на лівій кисті.
На відео, опублікованому пресслужбою Кремля, чітко видно темну пляму на лівій руці Путіна. Він частково прикривав її правою рукою, однак під час жестикулювання кілька разів показав кисть у камеру.
Троє практикуючих медиків припустили, що пляма може бути слідом від не зовсім вдалої внутрішньовенної маніпуляції.
Один із них, московський лікар швидкої допомоги, назвав пляму “трьохденною гематомою після уколу”. Інший, лікар-реаніматолог, зазначив, що пляма на долоні схожа на “неакуратну ін’єкцію”.
Водночас судячи з опублікованих Кремлем відео, записи, на яких видно пляму на руці, могли бути зроблені раніше.
Зокрема, слід від ін’єкції помітний не лише на зверненні до школярів, а й на записі привітання шахтарям, опублікованому двома днями раніше.
Втім, плями немає на кадрах зустрічі Путіна з президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим 1 вересня, а також на відео зустрічі з педагогами в Московському педагогічному державному університеті в суботу, 29 серпня.
Під час тієї зустрічі Путін розмірковував про косаток, які нападають на білих ведмедів.
Кисть не є стандартним місцем для пункції
Кисть є не зовсім стандартним місцем для пункції. Зазвичай для цього обирають ліктьову ямку, де вени розташовані близько до поверхні, малорухомі та мають порівняно великий діаметр, розповів лікар-кардіолог зі стажем понад 50 років. За словами медика, ін’єкцію в кисть зазвичай роблять, коли вени в ліктьовому згині вже використовувалися, наприклад через тривалу внутрішньовенну терапію, або були запалені після катетеризації.
Ще однією причиною може бути необхідність термінової ін’єкції. Наприклад, коли особа одягнена і використати вену на кисті зручніше та швидше.
Водночас нині спеціально виготовляють катетери для вен кисті, що в деяких випадках може бути зручнішим з погляду лікувальної тактики, додав лікар.
73-річний Путін, який керує Росією понад чверть століття, не розголошує інформацію про стан свого здоров’я, попри періодичні чутки про тяжкі захворювання, зокрема до раку.
Занепокоєння глави Кремля питаннями здоров’я посилилося після пандемії COVID-19. Тоді всіх, хто мав зустрічі з ним, зобов’язували кілька тижнів перебувати на карантині та здавати ПЛР-тести.
Три роки тому ЗМІ з’ясували, що броньований спецпоїзд, яким Путін подорожує Росією, оснащений дефібрилятором та апаратом штучної вентиляції легень, а також обладнанням для проведення анестезії під час хірургічних втручань.
Здоров’я Путіна та продовження його життя стали статтею державних витрат. Масштабну програму вартістю $26 млрд координують його донька Марія Воронцова та друг, керівник Курчатовського інституту Михайло Ковальчук.
У межах проєкту науковці працюють над біодруком тканин, уповільненням клітинного старіння за допомогою генної терапії, а також намагаються виростити органи для пересадки людині всередині генетично модифікованих мінісвиней.
Розмови про довголіття з Сі
Зауважимо, під час зустрічі лідерів Китаю, Північної Кореї та Росії Сі Цзіньпіна, Кім Чен Ина та Путіна мікрофон випадково зафіксував їхню розмову, у якій вони обговорювали біотехнології та безсмертя.
Розмова відбулася під час проходження лідерів через ворота Тяньаньмень у Пекіні на церемонії, присвяченій 80-й річниці поразки Японії у Другій світовій війні. Аудіозапис тривав менше ніж хвилину, містив уривки діалогу та переривання.
За словами перекладача, Сі зазначив, що за сучасними прогнозами у XXI столітті є шанс дожити до 150 років: “Раніше люди рідко доживали до 70 років, але в наші дні у 70 років ви все ще дитина”, сказав Сі.
Путін відповів, що завдяки біотехнологіям людські органи можна “замінювати нескінченно”, і люди можуть “навіть досягти безсмертя”.
Момент відбувся за кілька хвилин до промови Сі Цзіньпіна на честь перемоги Китаю над японською агресією, після якої пройшов військовий парад нової зброї.
- Агентство Reuters видалило чотирихвилинне відео розмови між Володимиром Путіним і Сі Цзіньпіном про довголіття під час військового параду в Пекіні.
Запис На руці Путіна помітили слід від ін’єкції спершу з'явиться на Букви.
Новий навчальний рік розпочався не лише для школярів, а й для їхніх батьків. Українські зірки показали, як 1 вересня проводжали дітей до школи та поділилися теплими сімейними моментами.
1 вересня українські школярі розпочали новий навчальний рік. До школи сьогодні вирушили й діти українських знаменитостей - зірки показали святкові фото з родинами та розповіли, як провели День знань.
Монатік
Співак Дмитро Монатік відвів до школи двох синів - Данила та Платона. На святкових фото артист позував із дітьми та дружиною Іриною.
"Усіх із Днем знань. Попри все йдемо в школу", - написав артист.
Для свята родина обрала стильні та оригінальні аутфіти: Дмитро з'явився у темно-сірому піджаку з коротким рукавом і широких чорних кюлотах, його дружина обрала елегантну чорну сукню з жилетом на зав'язці, а сини позували у шортах та вишиванках - білій і коричневій з цікавими візерунками
Джамала
Співачка Джамала цьогоріч має двох школярів. Її сини Емір та Селім пішли до школи. На фото артистка позувала разом із дітьми та чоловіком Сеїтом-Бекіром Сулеймановим.
"Ви й самі все знаєте. Ви вчите мене бути ще сильнішою. Дякую вам за вашу силу й терпіння. Гарного навчального року. А ми будемо робити все можливе, щоб ви все ж знали дитинство навіть у ці важкі часи", - побажала співачка.
Співачка вразила етнічним образом у вишиваній жилетці-топі та джинсах, чоловік обрав лаконічну темно-синю футболку та джинси, а їхні сини виглядали дуже святково в одинакових білосніжних вишиванках із червоним орнаментом.
Наталка Карпа
Донька співачки Наталки Карпи Злата пішла до першого класу. Артистка та її чоловік, військовий Євген Тєрєхов, разом відвели доньку до школи.
"Прошу вітати Злата Карпа офіційно школярка. Донечко, нехай Господь тебе благословить на добрий навчальний рік. Мудрості, терпіння та багато любові, нам усім у цьому процесі! Нехай усе вдається." - написала Наталка.
Співачка обрала вишуканий білосніжний образ із довгою сукнею та жакетом, її чоловік позував у світлому поло та джинсах, а першокласниця Злата виглядала як справжня принцеса у білосніжній шкільній формі зі спідницею-плісе та ніжним квітковим віночком на голові.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталка Ярошенко (Денисенко) влаштувала пристрасну фотосесію з чоловіком біля моря: фото
Григорій Решетнік
Сини ведучого Григорія Решетніка Іван та Дмитро продовжили навчання у школі. Наймолодший син шоумена Олександр цьогоріч пішов у перший клас.
"Ну що, батьки, ви готові? У нас третій першокласник і третій раз, наче вперше, а у вас?" - написав ведучий.
Родина обрала вишуканий класичний стиль: Григорій позував у білосніжній сорочці та чорних штанях, його дружина Христина підкреслила фігуру темно-синьою сукнею-жакетом із білим комірцем, а троє синів виглядали мов справжні джентльмени у стильних сірих костюмах з краватками.
Наталка Ярошенко (Денисенко) та Андрій Федінчик
Син акторського експодружжя Наталки Денисенко та Андрія Федінчика пішов у третій клас. У святковий день екси прийшли підтримати сина та показалися на урочистостях із ним.
"Третій клас. Просвітлення розуму й серця, сили, старанності й розуміння до науки, сину!" - побажав Федінчик своєму сину.
"Перше вересня звичайно зустріли під тривогами. Так хочеться дарувати дітям справжнє дитинство, радість і пригоди, у наших умовах життя це стає все важче. Але як мама не здаюся! Люблю тебе, мій синочок", - додала Денисенко.
Наталка обрала ніжний молочний тотал-лук із довгою сукнею та вкороченим жакетом, прикрашеним квітковою вишивкою на рукавах, Андрій позував у блакитній безрукавці та джинсах у поєднанні з кепкою, а їхній син позував у білосніжній вишиванці з колосками.
Олена Світлицька
Акторка Олена Світлицька має двох доньок Віру та Марію. Цьогоріч діти разом пішли до школи.
"З Днем Знань, мої дорогі. У цьому році якось особливо складно дається це свято, з особливою обережністю вела малечу в школу. Я бажаю всім нам пройти цей непростий період і памʼятати, що життя - це найголовніше. Наші діти не знають дитинства без тривог та укриттів, але велика шана тим, хто продовжує створювати комфортні умови для навчання в Україні наскільки це можливо", - написала вона.
Олена з'явилася на свято у лаконічній білій футболці та темних джинсах-кльош, а її донечки були вбрані у світлі білі сукні та сорочки, доповнивши свої образи модним взуттям на масивній підошві та лоферами
У молодшого сина української акторки Анни Саліванчук Нікіти сьогодні подвійне свято. Першого вересня хлопчику виповнилося шість років, цього ж дня він уперше пішов до першого класу. З нагоди важливої події артистка влаштувала для сина святкування та показала, як прикрасила їхню оселю. На іменинника чекали святковий торт зі свічками, безліч кульок, подарунки та теплі обійми мами. Саліванчук присвятила синові зворушливий допис, у якому розповіла, наскільки важливим він був для неї в непрості періоди життя. За словами акторки, саме син допоміг їй легше пережити карантин і початок повномасштабної війни, адже вона намагалася залишатися сильною та усміхатися заради нього.
1 вересня українські школярі розпочали новий навчальний рік. До школи сьогодні вирушили й діти українських знаменитостей - зірки показали святкові фото з родинами та розповіли, як провели День знань.
Монатік
Співак Дмитро Монатік відвів до школи двох синів - Данила та Платона. На святкових фото артист позував із дітьми та дружиною Іриною.
"Усіх із Днем знань. Попри все йдемо в школу", - написав артист.
Для свята родина обрала стильні та оригінальні аутфіти: Дмитро з'явився у темно-сірому піджаку з коротким рукавом і широких чорних кюлотах, його дружина обрала елегантну чорну сукню з жилетом на зав'язці, а сини позували у шортах та вишиванках - білій і коричневій з цікавими візерунками
Джамала
Співачка Джамала цьогоріч має двох школярів. Її сини Емір та Селім пішли до школи. На фото артистка позувала разом із дітьми та чоловіком Сеїтом-Бекіром Сулеймановим.
"Ви й самі все знаєте. Ви вчите мене бути ще сильнішою. Дякую вам за вашу силу й терпіння. Гарного навчального року. А ми будемо робити все можливе, щоб ви все ж знали дитинство навіть у ці важкі часи", - побажала співачка.
Співачка вразила етнічним образом у вишиваній жилетці-топі та джинсах, чоловік обрав лаконічну темно-синю футболку та джинси, а їхні сини виглядали дуже святково в одинакових білосніжних вишиванках із червоним орнаментом.
Наталка Карпа
Донька співачки Наталки Карпи Злата пішла до першого класу. Артистка та її чоловік, військовий Євген Тєрєхов, разом відвели доньку до школи.
"Прошу вітати Злата Карпа офіційно школярка. Донечко, нехай Господь тебе благословить на добрий навчальний рік. Мудрості, терпіння та багато любові, нам усім у цьому процесі! Нехай усе вдається." - написала Наталка.
Співачка обрала вишуканий білосніжний образ із довгою сукнею та жакетом, її чоловік позував у світлому поло та джинсах, а першокласниця Злата виглядала як справжня принцеса у білосніжній шкільній формі зі спідницею-плісе та ніжним квітковим віночком на голові.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталка Ярошенко (Денисенко) влаштувала пристрасну фотосесію з чоловіком біля моря: фото
Григорій Решетнік
Сини ведучого Григорія Решетніка Іван та Дмитро продовжили навчання у школі. Наймолодший син шоумена Олександр цьогоріч пішов у перший клас.
"Ну що, батьки, ви готові? У нас третій першокласник і третій раз, наче вперше, а у вас?" - написав ведучий.
Родина обрала вишуканий класичний стиль: Григорій позував у білосніжній сорочці та чорних штанях, його дружина Христина підкреслила фігуру темно-синьою сукнею-жакетом із білим комірцем, а троє синів виглядали мов справжні джентльмени у стильних сірих костюмах з краватками.
Наталка Ярошенко (Денисенко) та Андрій Федінчик
Син акторського експодружжя Наталки Денисенко та Андрія Федінчика пішов у третій клас. У святковий день екси прийшли підтримати сина та показалися на урочистостях із ним.
"Третій клас. Просвітлення розуму й серця, сили, старанності й розуміння до науки, сину!" - побажав Федінчик своєму сину.
"Перше вересня звичайно зустріли під тривогами. Так хочеться дарувати дітям справжнє дитинство, радість і пригоди, у наших умовах життя це стає все важче. Але як мама не здаюся! Люблю тебе, мій синочок", - додала Денисенко.
Наталка обрала ніжний молочний тотал-лук із довгою сукнею та вкороченим жакетом, прикрашеним квітковою вишивкою на рукавах, Андрій позував у блакитній безрукавці та джинсах у поєднанні з кепкою, а їхній син позував у білосніжній вишиванці з колосками.
Олена Світлицька
Акторка Олена Світлицька має двох доньок Віру та Марію. Цьогоріч діти разом пішли до школи.
"З Днем Знань, мої дорогі. У цьому році якось особливо складно дається це свято, з особливою обережністю вела малечу в школу. Я бажаю всім нам пройти цей непростий період і памʼятати, що життя - це найголовніше. Наші діти не знають дитинства без тривог та укриттів, але велика шана тим, хто продовжує створювати комфортні умови для навчання в Україні наскільки це можливо", - написала вона.
Олена з'явилася на свято у лаконічній білій футболці та темних джинсах-кльош, а її донечки були вбрані у світлі білі сукні та сорочки, доповнивши свої образи модним взуттям на масивній підошві та лоферами
У молодшого сина української акторки Анни Саліванчук Нікіти сьогодні подвійне свято. Першого вересня хлопчику виповнилося шість років, цього ж дня він уперше пішов до першого класу. З нагоди важливої події артистка влаштувала для сина святкування та показала, як прикрасила їхню оселю. На іменинника чекали святковий торт зі свічками, безліч кульок, подарунки та теплі обійми мами. Саліванчук присвятила синові зворушливий допис, у якому розповіла, наскільки важливим він був для неї в непрості періоди життя. За словами акторки, саме син допоміг їй легше пережити карантин і початок повномасштабної війни, адже вона намагалася залишатися сильною та усміхатися заради нього.
Go to gazeta.uaАпеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) не змінила запобіжний захід для колишнього народного депутата Максима Микитася. Він і надалі має залишатися під вартою з можливістю вийти під заставу в розмірі 30 млн грн.
Про це пише Бабель.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справа "Форест Гамп": у САП заявили, що Міндіч передав гроші на заставу Галущенка
Адвокат Артур Габрієлян просив зменшити заставу і зазначив, що Микитась міг би внести заставу в розмірі 10 млн грн. Водночас прокурор наполягав на збільшенні цієї суми до 200 млн грн.
Під час засідання адвокат Габрієлян заявив, що Микитась не має достатньо коштів. За словами захисту, у червні екскерівник корпорації "Укрбуд" навіть був змушений закласти кілька своїх годинників за $20 тисяч. Він мав викупити їх у серпні, але потрапив до СІЗО і тому не зміг цього зробити. Габрієлян зазначив, що годинники є для екснардепа "слабкістю", тому цей крок, на думку захисту, свідчить про його скрутне майнове становище.
Прокурор спробував довести, що Микитась має достатньо коштів для застави. Він навів приклад, що Микитась мав можливість фінансово забезпечити два роки навчання та проживання доньки, фігурантки справи "Форест Гамп", ексзаступниці голови ОП Ірини Мудрої, у Нью-Йорку. Екснардеп зробив це одним платежем у розмірі понад 10 млн гривень. Також прокурор повідомив, що Микитась передавав матері Мудрої суму в шекелях, еквівалентну приблизно 560 тисячам грн, та обіцяв надалі передавати аналогічні суми кожні пів року.
Під час засідання суддя запитала Микитася, чи справді до нього в СІЗО застосовували насильство, про що кілька днів тому казав журналіст "Української правди" Михайло Ткач. Екснардеп відповів, що це неправда.
Нагадаємо, НАБУ та САП проводять спецоперацію з викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолювали чинний і колишній нардепи. За даними слідства, група легалізувала 150 млн грн готівкою, одержаних злочинним шляхом. До групи, як стверджують антикорупційні органи, входили заступник керівника Офіса президента.
НАБУ не називає фігуранта, для внесення застави за якого, за версією слідства, легалізували кошти. Однак на оприлюднених слідством аудіозаписах фігурує ім'я "Герман". У червні за ексміністра енергетики Германа Галущенка, який проходить у справі "Мідас", внесли саме таку суму застави.
21 серпня ВАКС взяв під варту екснардепа Максима Микитася у справі "Мідас". Суд визначив заставу як альтернативу арешту - 30 млн грн.
Понад пів мільярда гривень вже внесли за фігурантів корупційної справи "Мідас". За підрахунками, цих коштів вистачило б приблизно на 25 тис. ударних FPV-дронів для українських військових. Тим часом НАБУ і САП продовжують розслідувати пов'язані справи "Форрест Гамп" і "Феміда", а Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обирає запобіжні заходи їхнім фігурантам.
Про це пише Бабель.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справа "Форест Гамп": у САП заявили, що Міндіч передав гроші на заставу Галущенка
Адвокат Артур Габрієлян просив зменшити заставу і зазначив, що Микитась міг би внести заставу в розмірі 10 млн грн. Водночас прокурор наполягав на збільшенні цієї суми до 200 млн грн.
Під час засідання адвокат Габрієлян заявив, що Микитась не має достатньо коштів. За словами захисту, у червні екскерівник корпорації "Укрбуд" навіть був змушений закласти кілька своїх годинників за $20 тисяч. Він мав викупити їх у серпні, але потрапив до СІЗО і тому не зміг цього зробити. Габрієлян зазначив, що годинники є для екснардепа "слабкістю", тому цей крок, на думку захисту, свідчить про його скрутне майнове становище.
Прокурор спробував довести, що Микитась має достатньо коштів для застави. Він навів приклад, що Микитась мав можливість фінансово забезпечити два роки навчання та проживання доньки, фігурантки справи "Форест Гамп", ексзаступниці голови ОП Ірини Мудрої, у Нью-Йорку. Екснардеп зробив це одним платежем у розмірі понад 10 млн гривень. Також прокурор повідомив, що Микитась передавав матері Мудрої суму в шекелях, еквівалентну приблизно 560 тисячам грн, та обіцяв надалі передавати аналогічні суми кожні пів року.
Під час засідання суддя запитала Микитася, чи справді до нього в СІЗО застосовували насильство, про що кілька днів тому казав журналіст "Української правди" Михайло Ткач. Екснардеп відповів, що це неправда.
Нагадаємо, НАБУ та САП проводять спецоперацію з викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолювали чинний і колишній нардепи. За даними слідства, група легалізувала 150 млн грн готівкою, одержаних злочинним шляхом. До групи, як стверджують антикорупційні органи, входили заступник керівника Офіса президента.
НАБУ не називає фігуранта, для внесення застави за якого, за версією слідства, легалізували кошти. Однак на оприлюднених слідством аудіозаписах фігурує ім'я "Герман". У червні за ексміністра енергетики Германа Галущенка, який проходить у справі "Мідас", внесли саме таку суму застави.
21 серпня ВАКС взяв під варту екснардепа Максима Микитася у справі "Мідас". Суд визначив заставу як альтернативу арешту - 30 млн грн.
Понад пів мільярда гривень вже внесли за фігурантів корупційної справи "Мідас". За підрахунками, цих коштів вистачило б приблизно на 25 тис. ударних FPV-дронів для українських військових. Тим часом НАБУ і САП продовжують розслідувати пов'язані справи "Форрест Гамп" і "Феміда", а Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обирає запобіжні заходи їхнім фігурантам.
Go to gazeta.ua
19–20 вересня у Черкасах відбудеться перший марафон в історії міста — благодійний забіг MHP Run4Victory. 100% коштів із реєстрацій та донатів спрямують на реабілітацію ветеранів у МСК "Дніпро". Кожен учасник після фінішу отримає медаль зі стрічкою, у яких поєднали символи Черкас і творчість Народного художника України Миколи Теліженка.
Перший марафон в історії Черкас проведуть МХП, Благодійний фонд "МХП-Громаді" та спортивний організатор NewRun.
У дизайн медалі та стрічки заклали локальні символи Черкащини. На медалі зобразили одні з найбільш впізнаваних символів міста: готель "Слов'янський" та пам'ятник Богдану Хмельницькому.
Народний художник України Микола Теліженко
Дизайн стрічки створили за мотивами творчості Миколи Теліженка — народного художника України, автора прапора Черкас та герба Черкащини. Символічно, що 2026-й рік на Черкащині оголосили роком митця.
Дизайн стрічки створили за мотивами творчості Миколи Теліженка — народного художника України
Реєстрація на благодійний MHP Run4Victory Черкаси марафон відкрита — обирайте дистанцію за посиланням.Стрічка, що ближче знайомить із культурною спадщиною Черкащини
Участь у забігу візьмуть бігуни з усієї країни. Організатори продовжать їхнє знайомство з творчістю Миколи Теліженка завдяки стрічці та QR-коду на ній: він переносить до віртуального музею митця. Там можна дізнатися більше про роботи художника, його спадщину та особливий стиль — "витинанки". Так спортивний атрибут отримав ще одну функцію — знайомити людей із культурою регіону.
Завдяки QR-коду на стрічці можна дізнатися більше про роботи художника та особливий стиль — «витинанки»
"Для тата Черкащина завжди була не лише місцем життя, а джерелом образів, символів і сенсів. Мені особливо цінно, що сьогодні його творчість продовжує жити у нових форматах і знайомить із ним людей, які, можливо, раніше не знали його робіт. А тут вона ще й стає частиною благодійної події, що допомагає ветеранам повертатися до активного життя. Думаю, для нього це мало б особливе значення", — наголошує Олеся Теліженко, донька митця.
Донька митця, Олеся Теліженко
Медаль як символ внеску у відновлення ветеранів
Усі кошти з донатів та реєстрацій на MHP Run4Victory — спрямують на реабілітацію ветеранів у МСК "Дніпро". Тут ветерани проходять фізичне та психологічне відновлення, займаються спортом та повертаються до активного життя після поранень.
"Для нас важливо, щоб участь у MHP Run4Victory мала продовження після фінішу. Наша медаль — пам'ять про подолану дистанцію та нагадування: ця участь стала внеском у відновлення ветеранів. А поєднання благодійної мети з культурними символами — об'єднує людей навколо спільних цінностей та дозволяє більшій кількості українців краще пізнати свою спадщину", — зазначає Володимир Забела, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді".
Володимир Забела, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді"
MHP Run4Victory проводять третій рік поспіль. У травні на київському забігу понад 7 тисяч учасників об'єдналися навколо збору на протезування захисників. Забіг у Черкасах сфокусований на реабілітації ветеранів.
Як отримати унікальну медаль MHP Run4Victory Черкаси марафонуРеєструйтеся та 19–20 вересня, долайте будь-яку дистанцію: на 2, 5, 10, 21 чи 42 км, інклюзивну "Люди Титани", дитячі старти, Pet-friendly-дистанцію, або обирайте онлайн-участь. Її можна пробігти з будь-якої точки світу у будь-який зручний день і час та долучитися до підтримки ветеранів: https://timer.newrun.com.ua/event/213
Для корпоративних команд від 10 учасників діє знижка 15%. Щоб отримати — пишіть info@newrun.com.ua. Участь для дітей, військових, ветеранів і людей з інвалідністю — безкоштовна, реєстрація: info@newrun.com.ua.
Перший марафон в історії Черкас проведуть МХП, Благодійний фонд "МХП-Громаді" та спортивний організатор NewRun.
У дизайн медалі та стрічки заклали локальні символи Черкащини. На медалі зобразили одні з найбільш впізнаваних символів міста: готель "Слов'янський" та пам'ятник Богдану Хмельницькому.
Народний художник України Микола Теліженко
Дизайн стрічки створили за мотивами творчості Миколи Теліженка — народного художника України, автора прапора Черкас та герба Черкащини. Символічно, що 2026-й рік на Черкащині оголосили роком митця.
Дизайн стрічки створили за мотивами творчості Миколи Теліженка — народного художника України
Реєстрація на благодійний MHP Run4Victory Черкаси марафон відкрита — обирайте дистанцію за посиланням.Стрічка, що ближче знайомить із культурною спадщиною Черкащини
Участь у забігу візьмуть бігуни з усієї країни. Організатори продовжать їхнє знайомство з творчістю Миколи Теліженка завдяки стрічці та QR-коду на ній: він переносить до віртуального музею митця. Там можна дізнатися більше про роботи художника, його спадщину та особливий стиль — "витинанки". Так спортивний атрибут отримав ще одну функцію — знайомити людей із культурою регіону.
Завдяки QR-коду на стрічці можна дізнатися більше про роботи художника та особливий стиль — «витинанки»
"Для тата Черкащина завжди була не лише місцем життя, а джерелом образів, символів і сенсів. Мені особливо цінно, що сьогодні його творчість продовжує жити у нових форматах і знайомить із ним людей, які, можливо, раніше не знали його робіт. А тут вона ще й стає частиною благодійної події, що допомагає ветеранам повертатися до активного життя. Думаю, для нього це мало б особливе значення", — наголошує Олеся Теліженко, донька митця.
Донька митця, Олеся Теліженко
Медаль як символ внеску у відновлення ветеранів
Усі кошти з донатів та реєстрацій на MHP Run4Victory — спрямують на реабілітацію ветеранів у МСК "Дніпро". Тут ветерани проходять фізичне та психологічне відновлення, займаються спортом та повертаються до активного життя після поранень.
"Для нас важливо, щоб участь у MHP Run4Victory мала продовження після фінішу. Наша медаль — пам'ять про подолану дистанцію та нагадування: ця участь стала внеском у відновлення ветеранів. А поєднання благодійної мети з культурними символами — об'єднує людей навколо спільних цінностей та дозволяє більшій кількості українців краще пізнати свою спадщину", — зазначає Володимир Забела, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді".
Володимир Забела, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді"
MHP Run4Victory проводять третій рік поспіль. У травні на київському забігу понад 7 тисяч учасників об'єдналися навколо збору на протезування захисників. Забіг у Черкасах сфокусований на реабілітації ветеранів.
Як отримати унікальну медаль MHP Run4Victory Черкаси марафонуРеєструйтеся та 19–20 вересня, долайте будь-яку дистанцію: на 2, 5, 10, 21 чи 42 км, інклюзивну "Люди Титани", дитячі старти, Pet-friendly-дистанцію, або обирайте онлайн-участь. Її можна пробігти з будь-якої точки світу у будь-який зручний день і час та долучитися до підтримки ветеранів: https://timer.newrun.com.ua/event/213
Для корпоративних команд від 10 учасників діє знижка 15%. Щоб отримати — пишіть info@newrun.com.ua. Участь для дітей, військових, ветеранів і людей з інвалідністю — безкоштовна, реєстрація: info@newrun.com.ua.
Go to champion.com.ua
Принцеса Євгенія поділилася зворушливими знімками зі своїми
дітьми – донькою Аделаїдою та синами Огастом і Ернестом. Дівчинці пішов 4
тиждень, про що її мама радісно поділилася у соцмережах.
дітьми – донькою Аделаїдою та синами Огастом і Ернестом. Дівчинці пішов 4
тиждень, про що її мама радісно поділилася у соцмережах.
Go to life.nv.uaДжерело: Reuters.
Метрополітен-музей у Нью-Йорку та британський модельєр Джон Гальяно скасували заплановану на 2027 рік ретроспективну виставку його робіт після хвилі критики через антисемітські висловлювання дизайнера в минулому. Про рішення сторони повідомили у спільній заяві.
“Після тривалих роздумів і обговорень із Met та всіма причетними я з великим сумом вирішив, що зараз буде краще, якщо ця виставка не відбудеться”, – заявив Гальяно.
Він також знову визнав відповідальність за свої минулі слова.
“Я повністю усвідомлюю відповідальність за біль, якого завдали мої слова в минулому, особливо єврейській та азійській громадам, і досі глибоко шкодую про це”, – написав дизайнер.
Fetching contentКар’єра Гальяно різко змінилася у 2011 році після появи відео, на якому він вигукував антисемітські образи на адресу відвідувачів паризького бару. Після цього Dior, де він працював головним дизайнером, звільнив його.
Згодом французький суд визнав Гальяно винним в антисемітській поведінці та призначив йому умовний штраф. Під час судового процесу дизайнер публічно вибачився.
До великої моди він повернувся у 2014 році, коли став художнім директором Maison Margiela. На цій посаді він працював десять років і залишив бренд у 2024-му.
Запланована виставка “John Galliano: Horizons” мала стати однією з найгучніших професійних реабілітацій дизайнера після скандалу 2011 року. Її хотіли відкрити разом із Met Gala 3 травня 2027 року. Саме дата також стала одним із джерел критики: цього вечора починатиметься Йом га-Шоа – День пам’яті жертв Голокосту.
“Я не хочу, щоб дискусія навколо мене ставила Met у складне становище або відволікала увагу від надзвичайної роботи Інституту костюма. Я також розумію і поважаю те, що виставка, яка вшановує мою роботу, могла б завдати болю деяким людям”, – заявив Гальяно.
Однією з найактивніших критикинь проєкту стала спікерка міської ради Нью-Йорка Джулі Менін. Вона звернулася до керівництва музею з листом, у якому висловила “глибоке занепокоєння” планами проведення виставки. Після її скасування Менін заявила, що задоволена рішенням.
“Як донька людини, яка пережила Голокост, і як перша єврейська спікерка міської ради Нью-Йорка, я сприймала це рішення особисто. Єврейська громада і я відчували сильний обов’язок висловитися”, – зазначила вона.
За даними Vogue, ретроспектива Гальяно мала стати лише третьою виставкою Інституту костюма, присвяченою живому дизайнеру, після Іва Сен-Лорана у 1983 році та Рей Кавакубо у 2017-му. Метрополітен-музей повідомив, що нову весняну виставку Інституту костюма та деталі Met Gala 2027 оголосять пізніше.
- Інститут костюма Метрополітен-музею у Нью-Йорку оголосив, що навесні 2027 року відкриє виставку, присвячену британському дизайнеру Джону Гальяно. Вона стане головною подією Met Gala 2027 і розповість не лише про його внесок у світ моди, а й про скандал, який призвів до його звільнення з Christian Dior у 2011 році.
Запис Виставку Джона Гальяно до Met Gala 2027 скасували через антисемітський скандал спершу з'явиться на Букви.
У США дедалі більше батьків використовують штучний інтелект у повсякденному вихованні дітей. Чат-боти допомагають їм планувати розклад, перевіряти шкільну пошту та навіть справлятися з емоційно складними моментами.
За даними Pew Research Center, чат-ботами регулярно користуються близько половини чоловіків і половини жінок у США. Технологічні компанії, зокрема OpenAI та Meta, активно просувають свої продукти як інструменти для батьків, які не справляються з постійним навантаженням. Про це Business Insider пише з посиланням на інтервʼю з батьками, розробниками та дослідниками.
Компанії, що розробляють штучний інтелект, дедалі активніше подають свої продукти як спосіб полегшити життя перевантажених батьків. Минулого місяця Сем Альтман назвав «цікавим варіантом використання» ChatGPT підключення сімейних календарів до застосунку. Той міг би створювати подкаст із коротким підсумком найближчих подій у житті дітей, який батьки могли б слухати в машині. В інтернеті цю ідею зустріли різко негативно: «Поговоріть зі своїми дітьми».
Нещодавно Meta почала тестувати застосунок StoryKit для створення історій за допомогою ШІ. А серед фрагментів нещодавнього 6500-слівного утопічного маніфесту Марка Цукерберга найбільше цитували та критикували уривок про використання ШІ-агента під час випікання разом із його восьмирічною донькою.
Такі ідеї особливо погано сприймає аудиторія, яка загалом уже недовірливо ставиться до штучного інтелекту. Але самі батьки все одно звертаються до нього. Не тому, що вони ліниві або їм набридли найкращі моменти батьківства, які Альтман і Цукерберг пропонують доповнити ШІ. Багато хто робить це саме тому, що їм не байдуже. Сучасне батьківство часто потребує додаткової пари рук, чи то людини, чи то робота.
Керівники великих технологічних компаній обіцяють, що штучний інтелект допоможе оптимізувати роботу, життя та стосунки. Але у вихованні дітей усе набагато складніше. Вісімнадцятирічна «інвестиція» має зрештою дати щасливого, освіченого та психологічно врівноваженого дорослого. Шляху до цього результату не існує за чітким алгоритмом.
Виховання дітей не чекало на появу штучного інтелекту. «Я не можу уявити, як хтось міг би розібратися, що робити з новонародженим, без ChatGPT», сказав Альтман минулого року. Втім, одразу визнав: «Зрозуміло, що люди справлялися з цим дуже довго».
За останні пів століття вимоги до батьківства суттєво зросли. У 2025 році батьки дітей віком до п’яти років витрачали в середньому 1,7 години на день на догляд за ними. У матерів цей показник становив близько 2,8 години, свідчать дані Американського дослідження використання часу. У 1965 році матері витрачали на догляд трохи менше години на день, а батьки в середньому лише 16 хвилин.
Частково це пов’язано з тим, що батьки стали активніше залучатися до освіти та соціального життя дітей. Дитячі розклади теж стали значно насиченішими. У них зʼявилися спортивні секції, позашкільні заняття та репетитори. Через це вступ до університетів стає дедалі складнішим.
Чимало батьківської роботи виникає через ті самі технології, які мали б спрощувати сімейне життя. Це листи від школи, окремі портали пацієнтів для кожної лікарні, застосунок для запису на футбольні тренування чи чат у WhatsApp для батьків із району.
Левова частка цієї роботи припадає на матерів. Навіть у сім’ях, де працюють обоє батьків, вони виконують удвічі більше домашньої роботи.
За іронією, штучний інтелект частіше використовують у вихованні ті батьки, які мають більше вільного часу. Чоловіки почали користуватися ШІ раніше за жінок, але зараз приблизно половина представників обох статей повідомляє, що користується чат-ботами, свідчать дані Pew Research Center. Чоловіки частіше кажуть, що ШІ збільшує їхню продуктивність. Вони також частіше вважають, що ця технологія позитивно вплине на них особисто та на суспільство загалом. Чоловіки частіше почуваються «надзвичайно впевнено» під час користування чат-ботами.
Лан Нгуєн Чаплін, викладачка інтегрованих маркетингових комунікацій Північно-Західного університету, досліджувала використання ШІ батьками. Вона з’ясувала, що батьки, які мають більше вільного часу, вже встигли спробувати використовувати ШІ для потреб родини.
Здавалося б, саме найбільш зайняті батьки мали б найактивніше звертатися до автоматизації. Проте дослідження показало протилежне. Найбільш перевантажені батьки просто не мали часу спробувати ШІ або настільки йому довіритися, щоб зробити його частиною виховання дітей.
«Батькам цілком комфортно використовувати ШІ для допомоги в плануванні. Провина з’являється тоді, коли йдеться про заміну себе, використання ШІ замість емоційної підтримки», каже Нгуєн Чаплін.
Невелика частка батьків усе ж використовує ШІ саме для емоційної підтримки. Дехто також залучає його, щоб зайняти дітей або замінити няню, додає дослідниця.
Найчастіше батьки використовують ШІ для допомоги з домашніми завданнями, планування харчування та пошуку занять для дітей.
Поки батьки намагаються порівну ділити відповідальність за дітей, їм доводиться постійно домовлятися, хто і за що відповідає. Розробники ШІ вважають, що навіть цю частину батьківського життя можна частково автоматизувати.
Жан-Дені Грезе, засновник платформи ШІ-асистентів Town, розповідає, що вони з дружиною намагаються порівну ділити обов’язки щодо двох дітей. Але через це інформація про дитячі заняття часто розподіляється між їхніми поштовими скриньками. Наприклад, листи про одні активності отримує він, а розклад футбольних тренувань приходить дружині.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Експерт пояснив, у чому небезпека від публікації батьками дитячих фото в соцмережах у добу ШІ
Замість того щоб постійно перепитувати одне одного, подружжя використовує ШІ-асистентів. Вони можуть самостійно знаходити потрібну інформацію в поштових скриньках одне одного.
Наприклад, якщо Грезе має записати сина на футбол, його дружина може попросити свого асистента звернутися до асистента чоловіка та запитати дозвіл.
«Найкраще в тому, щоб просити свого асистента про щось, що, як я знаю, вже десь є в її пошті, це те, що я не відчуваю, ніби докучаю їй», каже Грезе.
На його думку, спілкування через ШІ-асистентів не заважає подружжю нормально розмовляти між собою.
Найбільш технічно підковані батьки створюють власні інструменти. Сара Балдео, когнітивна нейробіологиня, минулого року багато подорожувала у справах. Тому вона створила персоналізований чат-бот на основі GPT, який мав спілкуватися з її 15-річним сином, коли вона була недоступна.
Балдео розповідає, що навчила бота імітувати її особистість. Для цього вона завантажила скриншоти листування із сином, а також документи про сімейні цінності, правила та труднощі, з якими стикається як мати.
Вона хотіла, щоб син міг звертатися до бота за порадою. Так і сталося. Наприклад, він питав, як дипломатично сказати вчительці, що не справляється з обсягом домашніх завдань.
Але одного разу син запитав у «мамбота», як переконати справжню маму дозволити йому проводити вечори в кав’ярні в одному з районів Чикаго. Раніше Балдео не наважувалася на це погодитися.
За словами Балдео, бот відповів синові: «Твоя мама дуже цінує новий досвід, спілкування з людьми різних культур і соціально-економічного походження, тож саме так і варто це подати, що ти досліджуєш частину Чикаго, яка більш різноманітна».
Син переказав матері цю аргументацію, і вона погодилася.
Лише пізніше, переглянувши історію листування, Балдео зрозуміла, що син фактично використав бота, щоб переконати її власними аргументами.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Попередження ЮНІСЕФ: щонайменше 20 мільйонів дітей уже користуються штучним інтелектом
«Моя перша реакція була: «Боже, мене переграли моїм же власним аргументом», каже вона. Але, поміркувавши, я подумала, що це дуже винахідливе використання бота, адже я створювала його зовсім не для цього».
Батькам доводиться балансувати між бажанням не повторювати помилок власних батьків і підготовкою дітей до майбутнього, у якому вплив штучного інтелекту на суспільство та людські стосунки досі важко передбачити.
«З усіх сфер застосування ШІ, здається, саме цю ми найбільше оберігаємо», каже Грезе.
Навіть керівники технологічних компаній, які роблять великі ставки на штучний інтелект і заробляють на ньому статки, не поспішають давати власним дітям необмежений доступ до соцмереж та особистих гаджетів. Обмежений доступ до ШІ теж може стати ознакою привілейованого дитинства. Йдеться про ситуацію, коли батьки мають достатньо часу, щоб разом із дітьми обговорювати, як користуватися технологіями, і проводити час без екранів.
Штучний інтелект уже став частиною повсякденного життя дітей. В Україні понад 80% школярів користуються ChatGPT, але більшість шкіл досі не мають чітких правил використання ШІ. Це показує, наскільки швидко технологія входить у життя дітей раніше, ніж суспільство встигає домовитися про межі її використання.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Школи оцінюють учнів за завданнями, які ШІ виконує за секунди — дослідження
Проблема не лише в тому, скільки інформації діти отримують від ШІ, а й у тому, наскільки йому можна довіряти. Дослідники з’ясували, що чат-боти можуть давати шкідливі поради, намагаючись підтвердити позицію користувача.
Окремо про те, як батьківські публікації про дітей у соцмережах можуть створювати ризики в епоху генеративного ШІ, пише завідувач Наукової лабораторії імерсивних технологій і права Інституту інформації, безпеки і права НАПрН України, доктор наук у галузі права Олексій Костенко у статті ZN.UA «Дитина — не додаток до батьківського акаунта в соцмережах: чим небезпечні «сімейні фотоальбоми» в добу ШІ та як їх захистити».
За даними Pew Research Center, чат-ботами регулярно користуються близько половини чоловіків і половини жінок у США. Технологічні компанії, зокрема OpenAI та Meta, активно просувають свої продукти як інструменти для батьків, які не справляються з постійним навантаженням. Про це Business Insider пише з посиланням на інтервʼю з батьками, розробниками та дослідниками.
Компанії, що розробляють штучний інтелект, дедалі активніше подають свої продукти як спосіб полегшити життя перевантажених батьків. Минулого місяця Сем Альтман назвав «цікавим варіантом використання» ChatGPT підключення сімейних календарів до застосунку. Той міг би створювати подкаст із коротким підсумком найближчих подій у житті дітей, який батьки могли б слухати в машині. В інтернеті цю ідею зустріли різко негативно: «Поговоріть зі своїми дітьми».
Нещодавно Meta почала тестувати застосунок StoryKit для створення історій за допомогою ШІ. А серед фрагментів нещодавнього 6500-слівного утопічного маніфесту Марка Цукерберга найбільше цитували та критикували уривок про використання ШІ-агента під час випікання разом із його восьмирічною донькою.
Такі ідеї особливо погано сприймає аудиторія, яка загалом уже недовірливо ставиться до штучного інтелекту. Але самі батьки все одно звертаються до нього. Не тому, що вони ліниві або їм набридли найкращі моменти батьківства, які Альтман і Цукерберг пропонують доповнити ШІ. Багато хто робить це саме тому, що їм не байдуже. Сучасне батьківство часто потребує додаткової пари рук, чи то людини, чи то робота.
Керівники великих технологічних компаній обіцяють, що штучний інтелект допоможе оптимізувати роботу, життя та стосунки. Але у вихованні дітей усе набагато складніше. Вісімнадцятирічна «інвестиція» має зрештою дати щасливого, освіченого та психологічно врівноваженого дорослого. Шляху до цього результату не існує за чітким алгоритмом.
Виховання дітей не чекало на появу штучного інтелекту. «Я не можу уявити, як хтось міг би розібратися, що робити з новонародженим, без ChatGPT», сказав Альтман минулого року. Втім, одразу визнав: «Зрозуміло, що люди справлялися з цим дуже довго».
За останні пів століття вимоги до батьківства суттєво зросли. У 2025 році батьки дітей віком до п’яти років витрачали в середньому 1,7 години на день на догляд за ними. У матерів цей показник становив близько 2,8 години, свідчать дані Американського дослідження використання часу. У 1965 році матері витрачали на догляд трохи менше години на день, а батьки в середньому лише 16 хвилин.
Частково це пов’язано з тим, що батьки стали активніше залучатися до освіти та соціального життя дітей. Дитячі розклади теж стали значно насиченішими. У них зʼявилися спортивні секції, позашкільні заняття та репетитори. Через це вступ до університетів стає дедалі складнішим.
Чимало батьківської роботи виникає через ті самі технології, які мали б спрощувати сімейне життя. Це листи від школи, окремі портали пацієнтів для кожної лікарні, застосунок для запису на футбольні тренування чи чат у WhatsApp для батьків із району.
Левова частка цієї роботи припадає на матерів. Навіть у сім’ях, де працюють обоє батьків, вони виконують удвічі більше домашньої роботи.
За іронією, штучний інтелект частіше використовують у вихованні ті батьки, які мають більше вільного часу. Чоловіки почали користуватися ШІ раніше за жінок, але зараз приблизно половина представників обох статей повідомляє, що користується чат-ботами, свідчать дані Pew Research Center. Чоловіки частіше кажуть, що ШІ збільшує їхню продуктивність. Вони також частіше вважають, що ця технологія позитивно вплине на них особисто та на суспільство загалом. Чоловіки частіше почуваються «надзвичайно впевнено» під час користування чат-ботами.
Лан Нгуєн Чаплін, викладачка інтегрованих маркетингових комунікацій Північно-Західного університету, досліджувала використання ШІ батьками. Вона з’ясувала, що батьки, які мають більше вільного часу, вже встигли спробувати використовувати ШІ для потреб родини.
Здавалося б, саме найбільш зайняті батьки мали б найактивніше звертатися до автоматизації. Проте дослідження показало протилежне. Найбільш перевантажені батьки просто не мали часу спробувати ШІ або настільки йому довіритися, щоб зробити його частиною виховання дітей.
«Батькам цілком комфортно використовувати ШІ для допомоги в плануванні. Провина з’являється тоді, коли йдеться про заміну себе, використання ШІ замість емоційної підтримки», каже Нгуєн Чаплін.
Невелика частка батьків усе ж використовує ШІ саме для емоційної підтримки. Дехто також залучає його, щоб зайняти дітей або замінити няню, додає дослідниця.
Найчастіше батьки використовують ШІ для допомоги з домашніми завданнями, планування харчування та пошуку занять для дітей.
Поки батьки намагаються порівну ділити відповідальність за дітей, їм доводиться постійно домовлятися, хто і за що відповідає. Розробники ШІ вважають, що навіть цю частину батьківського життя можна частково автоматизувати.
Жан-Дені Грезе, засновник платформи ШІ-асистентів Town, розповідає, що вони з дружиною намагаються порівну ділити обов’язки щодо двох дітей. Але через це інформація про дитячі заняття часто розподіляється між їхніми поштовими скриньками. Наприклад, листи про одні активності отримує він, а розклад футбольних тренувань приходить дружині.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Експерт пояснив, у чому небезпека від публікації батьками дитячих фото в соцмережах у добу ШІ
Замість того щоб постійно перепитувати одне одного, подружжя використовує ШІ-асистентів. Вони можуть самостійно знаходити потрібну інформацію в поштових скриньках одне одного.
Наприклад, якщо Грезе має записати сина на футбол, його дружина може попросити свого асистента звернутися до асистента чоловіка та запитати дозвіл.
«Найкраще в тому, щоб просити свого асистента про щось, що, як я знаю, вже десь є в її пошті, це те, що я не відчуваю, ніби докучаю їй», каже Грезе.
На його думку, спілкування через ШІ-асистентів не заважає подружжю нормально розмовляти між собою.
Найбільш технічно підковані батьки створюють власні інструменти. Сара Балдео, когнітивна нейробіологиня, минулого року багато подорожувала у справах. Тому вона створила персоналізований чат-бот на основі GPT, який мав спілкуватися з її 15-річним сином, коли вона була недоступна.
Балдео розповідає, що навчила бота імітувати її особистість. Для цього вона завантажила скриншоти листування із сином, а також документи про сімейні цінності, правила та труднощі, з якими стикається як мати.
Вона хотіла, щоб син міг звертатися до бота за порадою. Так і сталося. Наприклад, він питав, як дипломатично сказати вчительці, що не справляється з обсягом домашніх завдань.
Але одного разу син запитав у «мамбота», як переконати справжню маму дозволити йому проводити вечори в кав’ярні в одному з районів Чикаго. Раніше Балдео не наважувалася на це погодитися.
За словами Балдео, бот відповів синові: «Твоя мама дуже цінує новий досвід, спілкування з людьми різних культур і соціально-економічного походження, тож саме так і варто це подати, що ти досліджуєш частину Чикаго, яка більш різноманітна».
Син переказав матері цю аргументацію, і вона погодилася.
Лише пізніше, переглянувши історію листування, Балдео зрозуміла, що син фактично використав бота, щоб переконати її власними аргументами.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Попередження ЮНІСЕФ: щонайменше 20 мільйонів дітей уже користуються штучним інтелектом
«Моя перша реакція була: «Боже, мене переграли моїм же власним аргументом», каже вона. Але, поміркувавши, я подумала, що це дуже винахідливе використання бота, адже я створювала його зовсім не для цього».
Батькам доводиться балансувати між бажанням не повторювати помилок власних батьків і підготовкою дітей до майбутнього, у якому вплив штучного інтелекту на суспільство та людські стосунки досі важко передбачити.
«З усіх сфер застосування ШІ, здається, саме цю ми найбільше оберігаємо», каже Грезе.
Навіть керівники технологічних компаній, які роблять великі ставки на штучний інтелект і заробляють на ньому статки, не поспішають давати власним дітям необмежений доступ до соцмереж та особистих гаджетів. Обмежений доступ до ШІ теж може стати ознакою привілейованого дитинства. Йдеться про ситуацію, коли батьки мають достатньо часу, щоб разом із дітьми обговорювати, як користуватися технологіями, і проводити час без екранів.
Штучний інтелект уже став частиною повсякденного життя дітей. В Україні понад 80% школярів користуються ChatGPT, але більшість шкіл досі не мають чітких правил використання ШІ. Це показує, наскільки швидко технологія входить у життя дітей раніше, ніж суспільство встигає домовитися про межі її використання.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Школи оцінюють учнів за завданнями, які ШІ виконує за секунди — дослідження
Проблема не лише в тому, скільки інформації діти отримують від ШІ, а й у тому, наскільки йому можна довіряти. Дослідники з’ясували, що чат-боти можуть давати шкідливі поради, намагаючись підтвердити позицію користувача.
Окремо про те, як батьківські публікації про дітей у соцмережах можуть створювати ризики в епоху генеративного ШІ, пише завідувач Наукової лабораторії імерсивних технологій і права Інституту інформації, безпеки і права НАПрН України, доктор наук у галузі права Олексій Костенко у статті ZN.UA «Дитина — не додаток до батьківського акаунта в соцмережах: чим небезпечні «сімейні фотоальбоми» в добу ШІ та як їх захистити».
Go to zn.ua
У травні 2024 року вона померла в лікарні окупованого Мелітополя. Про Олега досі немає підтвердженої інформації: Росія не визнає факт його утримання, хоча є свідчення про можливе перебування в Сімферополі.
У цьому випуску «Звільніть наших рідних» говоримо з донькою Людмилою про викрадення батьків, роки невідомості, пошук інформації та боротьбу за повернення Олега додому.
Анастасія Багаліка: Я думаю, що люди, які відстежують в цілому історії незаконно позбавлених волі цивільних, вони могли чути десь раніше про історію ваших батьків, тому що про це багато говорили і писали. І, можливо, для декого ми зараз цю історію будемо розповідати не з нуля, тобто щось вже чули, але все ж таки я попрошу розповісти хронологічні віхи основні, для того, щоб наші слухачі і глядачі розуміли хід подій.
Людмила Мельникова: Так, із 25 на 26 вересня 2023 року, — ми з Мелітополя — спочатку скажу, і у вересні 2023 року до моїх батьків увірвалися з ФСБ додому вночі.
Вони відвели тата в окрему кімнату, маму — в окрему, маму били по голові, я знаю, шваброю, шукали документи, всі телефони, і увели в невідомому напрямку, забравши всі документи, всі телефони. Після цього бабусю зачинили в окремій кімнаті, і вона до 11 ранку залишалася окремо, а в нашому будинку проводили обшуки.
Ігор Котелянець: А що відомо з того дня? Із чим вони приходили, що вони вимагали, що вони шукали?
Людмила Мельникова: Мама з татом проукраїнської позиції були, тобто, в принципі, батьки дуже відомі в нашому місті, у нас 150 тисяч, і батьки були бізнесменами, у них два кафе було, і в принципі мама дуже відверто казала, що вона проти Росії і підтримує Україну. Я думаю, що для них це була теж така причина, тому що вона могла розносити інформацію у маси, вона така на оптимізмі була, завжди підтримувала Україну і казала, що ось буде деокупація… Плюс мама, як могла, допомагала Україні, і я думаю, що вони шукали інформацію, із ким вона співпрацює, що вона робить.
Плюс у нас є дуже «добрі люди», які здають в окупації. Які чують ці думки. Тобто сказали, оце проукраїнська родина, і мамі неодноразово казали, що «ти будеш на підвалі».
За словами Людмили Мельникової (у дівоцтві Плачкової), її матері вже в окупації виповнилося 50 років, а батько старший за неї на 2 роки.
Анастасія Багаліка: У кожному місті і містечку окупованому завжди є люди, які до приходу росіян, були в одному соціальному положенні, а потім вони, відчувши якусь свою владу над ситуацією, почали зводити рахунки. І я так розумію, що ви не виключаєте, що таке теж могло статися.
Людмила Мельникова: Так, бо, ну, будемо відверті, прибиральники ставали директорами шкіл. А мама спілкувалася і з медиками, і з учителями, і з близькими людьми до мерів. Тобто, в принципі, вона була незручна.
Анастасія Багаліка: Що було далі? Як правило, після затримання родина тривалий час не може з’ясувати, що відбувається, де тримають близьких і взагалі якісь подробиці. Чи вам вдалося потім відтворити картинку події?
Людмила Мельникова: Ти просто знаходишся в вакуумі, ти пишеш усюди, в українські структури. Бабуся пішла до окупаційної влади, вони не хотіли брати заяви, тому що вони неформально казали, «ви ж розумієте, де вони і що». «Якщо нічого не станеться, їх відпустять». І до лютого 2024 року ми не мали жодної інформації, де.
Хтось казав, що вони Ростові-на-Дану, хтось, що їх до Криму вивезли. І бабуся ходила до всіх закладів окупаційної влади. Тут нема, тут нема, тут нема. Тобто і ти шукаєш з українською владою, пишеш ці заяви, але ніхто не може, звичайно, нічого зробити… Ніхто не може на них попливати ніяк.
Ходили постійно… Бо до батьків, до того, як батьків забрали, забрали їх друга теж. Якось комунікували, шукали якусь інформацію. Тобто писали заяви, омбудсмани, СБУ, МВД, усюди писали. До їхньої генпрокуратури ми писали, Слідчий комітет, Міноборони. Тобто це кола пекла.
Вони, звісно, пишуть, що ми не знаємо ніякої інформації, але Слідчий комітет в окупації відкрив кримінальне провадження по пошуку батьків. І типу вони «шукали». Але коли мама з’явилася в лікарні у лютому 24-го, ми самі в Слідчому комітеті сказали, що, ну так, вона ж в лікарні.
Вони кажуть, ні, якщо б вона була там, ми б дізналися перші. Ну, тобто, отака в них робота.
Анастасія Багаліка: Людмило, про таке важко питати, але знову ж таки, інформація у медіа, вона з’явилася теж в 2024 році через якийсь час. Тобто вашої мами не стало в травні. Писати, говорити про це почали десь восени.
Наскільки я бачила зі старих новин і публікацій, знову ж таки, щоб відтворити цю картинку подій, після того, як тривалий час маму і батька протримали без жодного зв’язку, потім ФСБ самі привезли вашу матір в лікарню. Я правильно розумію?
Людмила Мельникова: Так.
Анастасія Багаліка: А що було далі?
Людмила Мельникова: Вони опитали бабусю. «Ви ж знаєте, що ваша донька за Україну». «Чому вона не любила Росію», «навіщо це було робити». Вони відкрили кримінальне впровадження по шпигунству і сказали, що коли вона вилікується, її будуть судити. Мама була в дуже важкому стані. У неї була кома невідомого генезу. Лікарі не казали істину причину цього стану. Це було все завуальовано. І ми, звичайно, розуміли, що якщо мама вийде з цього стану, то вона вже не буде… Це потрібні роки реабілітації.
І ми почали працювати над тим, щоб маму вивезти, тому що фсбшник сказав, що її перевозити нікуди, навіть до Криму не можна, щоб отримати нормальне лікування. І ми почали працювати над тим, щоб її вивезти, ми працювали. У лютому вона попала, поки ми оговталися, з березня до травня ми намагалися отримати один дозвіл від ФСБ, щоб він дозволив нам виїхати, тому що в нас було все готово. Україна готова була її прийняти в Сумах. Ми проробили шлях евакуації, тобто були люди, реанімобіль, все підготували, але вони свідомо розуміли, що вони її не відпустять, тому що ми будемо розуміти, що з нею робили, чому воно в такому стані, і це свідок. Я так розумію, що це прямий свідок того, що вони робили з нею.
Анастасія Багаліка: Ну і, власне, ті медичні документи, які там в окупації по стану матері з’являлися, вони всі, я так розумію, причину і реальний стан не відображають.
Людмила Мельникова: Це просто таке формальне, щось поверхностне, без деталів.
Анастасія Багаліка: Тобто от те, як пишуть в медіа, наслідки жорсткого поводження, катування і поганих умов.
Людмила Мельникова: Хтось сказав, що це, можливо, аневризма головного мозку була, може бути.
Знову таки, якщо відслідковувати, що з нею трапилось у полоні, то це були катування, електрострум, холод, голод. Їх не годували, вони були постійно у плюс 10, тобто вона була в літньому одязі. Тобто я розумію, організм виснажувався, тому що вони голодували. Плюс катування, плюс нервовий стан дуже важкий. І що головне, вони не дали їй медичної допомоги своєчасно. Тобто їй почало бути погано, наскільки я знаю, в вересні забрали, у жовтні наприкінці їй стало погано.
І з того часу вони просили допомоги, але їй сказали «ти не на курорті», і вона вже перестала приймати їжу. Вона просто не пила, не їла. І я знаю, що 24 грудня вона, судячи з усього, впала в кому. І тільки у січні її вивезли, підняли з цього підвала. Тобто вже там мозок почав травмуватися. Незворотні процеси якісь, можливо, відбулися.
Тобто якщо б вони її в грудні підняли і вивезли, то, можливо, її можна було врятувати. А так, там вже була асфіксія, я так розумію, головного мозку, тому що ходили там плітки, що вона «повісилася». І навіть лікар спочатку сказав, що там асфіксія.
Але я думаю, що це тому, що вони не надали своєчасну допомогу, і просто пішла асфіксія на головний мозок.
Анастасія Багаліка: Людмило, з того часу про батька ніяких офіційних новин немає. Тобто його досі тримають в цьому режимі інкомунікадо, коли ніякої інформації про нього немає офіційної, і я так розумію, що і він не отримує жодної інформації.
Людмила Мельникова: Ми знаємо, що їх утримували в Мелітополі. Мама залишалася в Мелітопольському, у цьому підвалі. Тато спочатку був з хлопцями, а потім його увезли. І з того часу ми не знаємо, де він.
Там один свідок сказав, що бачили його в Сімферополі, в оцій колонії, де тримають… ІКВ-8, це на території СІЗО №2. І що він там не може ніяк про себе сказати. Знову таки, це не підтверджено. Ми не маємо прям стовідсоткової гарантії. Але це можливо.
І я писала… Дівчинка, яка сиділа з мамою, я написала, що він може утримуватись так. І вона мені відповіла, що, значить, ми з мамою були праві. Можливо, є речі, які на це вказували. Знов таки, ніякої комунікації з ним, звичайно, немає.
Підтвердження немає, ФСБ кажуть, «ми не затримували, ми нічого не знаємо».
Ігор Котелянець: Тобто Росія взагалі не визнає факт його утримання?
Людмила Мельникова: Ні, вони просто… Слідчий комітет відкрив кримінальне впровадження, воно так і залишається. Останній раз вони сказали, «чекайте три роки». Він десь сидить, на нього формують, мабуть, справу. Нещодавно до бабусі приходив співробітник ФСБ, з якимось візитом, він хотів бабусю звинуватити в тему, що вона передає дані в Україну і дзвонить в Україну. І він шукав у неї не знаю кого.
І вона запитала за батька. Він сказав: «так він же засуджений». Вона каже, ну так якщо він засуджений, то дайте мені інформацію. «Ну, я вам передзвоню». До сьогодні він «перезвонює».
Тим не менше, на офіційні запити вони відповідають, що вони не знають. Нічого не знають. Тобто є можливість, що це був непублічний процес. Статус вони йому дали. Через судову систему пропустили, але жодної інформації не підемають. Або продовжують отримувати просто інкомунікаду і розповідають басні, для того, щоб… І тут не вгадаєш. Чи знає батько, що сталося? Не знаю.
І немає інформації, наскільки довго їх тримали разом і коли розділили взагалі. Точно знаю, що в цей день, коли їх привезли з дому, катували тата і з мамою, вибивали визнання, тобто вона бачила.
І знаю, що вони якийсь час були через стінку один від одного, тому що мама чула, як його били струмом. Потім маму перевели до дівчат, а тата, я так розумію, перевели до хлопців.
І все, з того часу, нічого.
Анастасія Багаліка: А що українські правоохоронні органи, як вони зреагували на всю цю ситуацію? Чи відкрили кримінальну справу за фактом смерті вашої матері?
Людмила Мельникова: Так, відкрите кримінальне провадження в СБУ. По тату, я не знаю, вони кажуть, що «ми не шукаємо, тому що цим займається Координаційний штаб». То, в принципі, я розумію, що зараз окупація, знов таки, це важко. Ну, кримінальне провадження відкрите, Координаційний штаб, звичайно, шукає. Тобто якась комунікація іде.
Ігор Котелянець: Зараз ваш батько Олег у статусі безвісти зниклого перебуває.
Людмила Мельникова: Ну, як у Координаційному штабі, він записаний як позбавлений особистої свободи. Можливо, у місті утримання в Сімферополі, але ніби так, безвісти зниклий.
Анастасія Багаліка: Важливо також розуміти, що всі ці історії зі статусами, з документами, в цілому якоюсь комунікацією, офіційними підтвердженнями з боку державних органів і також з боку міжнародних органів, вони дають родині, мабуть, якусь підтримку в процесі очікування звільнення своїх близьких людей.
Тому що ці новини, які надходять, ці документи, ці статуси, вони теж як якась звісточка, якийсь зв’язок із незаконного позбавлення свободи. І тому дуже багато родин за все це борються, тому що це процес боротьби за свою близьку людину, він такий.
Багато родин на цьому шляху, вони об’єднуються або в якихось групах для спілкування, або групи, які ходять разом на акції, відстоюють громадянські права і такі інші речі, адвокатують звільнення своїх близьких. Чи для вас це актуально?
Людмила Мельникова: Актуально, тому що ти не один, і ти там з різними голосами спілкуєшся, твою історію знають, її документують, тобі якось допомагають, десь з документами, десь — із якимось заходами. І ти для себе трохи втішаєш себе, і те, що ти не сидиш на місці і щось робиш.
І ти не один.
Програма реалізується у партнерстві Громадського радіо та ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» в межах проєкту, спрямованого на документування досвіду постраждалих, збереження пам’яті та поширення історій незаконно ув’язнених цивільних.
Проєкт здійснений за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції
Запис Що сталося із подружжям, яке ФСБ забрало з дому: історія сім'ї Плачкових спершу з'явиться на Громадське радіо.
У цьому випуску «Звільніть наших рідних» говоримо з донькою Людмилою про викрадення батьків, роки невідомості, пошук інформації та боротьбу за повернення Олега додому.
Анастасія Багаліка: Я думаю, що люди, які відстежують в цілому історії незаконно позбавлених волі цивільних, вони могли чути десь раніше про історію ваших батьків, тому що про це багато говорили і писали. І, можливо, для декого ми зараз цю історію будемо розповідати не з нуля, тобто щось вже чули, але все ж таки я попрошу розповісти хронологічні віхи основні, для того, щоб наші слухачі і глядачі розуміли хід подій.
Людмила Мельникова: Так, із 25 на 26 вересня 2023 року, — ми з Мелітополя — спочатку скажу, і у вересні 2023 року до моїх батьків увірвалися з ФСБ додому вночі.
Вони відвели тата в окрему кімнату, маму — в окрему, маму били по голові, я знаю, шваброю, шукали документи, всі телефони, і увели в невідомому напрямку, забравши всі документи, всі телефони. Після цього бабусю зачинили в окремій кімнаті, і вона до 11 ранку залишалася окремо, а в нашому будинку проводили обшуки.
Ігор Котелянець: А що відомо з того дня? Із чим вони приходили, що вони вимагали, що вони шукали?
Людмила Мельникова: Мама з татом проукраїнської позиції були, тобто, в принципі, батьки дуже відомі в нашому місті, у нас 150 тисяч, і батьки були бізнесменами, у них два кафе було, і в принципі мама дуже відверто казала, що вона проти Росії і підтримує Україну. Я думаю, що для них це була теж така причина, тому що вона могла розносити інформацію у маси, вона така на оптимізмі була, завжди підтримувала Україну і казала, що ось буде деокупація… Плюс мама, як могла, допомагала Україні, і я думаю, що вони шукали інформацію, із ким вона співпрацює, що вона робить.
Плюс у нас є дуже «добрі люди», які здають в окупації. Які чують ці думки. Тобто сказали, оце проукраїнська родина, і мамі неодноразово казали, що «ти будеш на підвалі».
За словами Людмили Мельникової (у дівоцтві Плачкової), її матері вже в окупації виповнилося 50 років, а батько старший за неї на 2 роки.
Анастасія Багаліка: У кожному місті і містечку окупованому завжди є люди, які до приходу росіян, були в одному соціальному положенні, а потім вони, відчувши якусь свою владу над ситуацією, почали зводити рахунки. І я так розумію, що ви не виключаєте, що таке теж могло статися.
Людмила Мельникова: Так, бо, ну, будемо відверті, прибиральники ставали директорами шкіл. А мама спілкувалася і з медиками, і з учителями, і з близькими людьми до мерів. Тобто, в принципі, вона була незручна.
Анастасія Багаліка: Що було далі? Як правило, після затримання родина тривалий час не може з’ясувати, що відбувається, де тримають близьких і взагалі якісь подробиці. Чи вам вдалося потім відтворити картинку події?
Людмила Мельникова: Ти просто знаходишся в вакуумі, ти пишеш усюди, в українські структури. Бабуся пішла до окупаційної влади, вони не хотіли брати заяви, тому що вони неформально казали, «ви ж розумієте, де вони і що». «Якщо нічого не станеться, їх відпустять». І до лютого 2024 року ми не мали жодної інформації, де.
Хтось казав, що вони Ростові-на-Дану, хтось, що їх до Криму вивезли. І бабуся ходила до всіх закладів окупаційної влади. Тут нема, тут нема, тут нема. Тобто і ти шукаєш з українською владою, пишеш ці заяви, але ніхто не може, звичайно, нічого зробити… Ніхто не може на них попливати ніяк.
Ходили постійно… Бо до батьків, до того, як батьків забрали, забрали їх друга теж. Якось комунікували, шукали якусь інформацію. Тобто писали заяви, омбудсмани, СБУ, МВД, усюди писали. До їхньої генпрокуратури ми писали, Слідчий комітет, Міноборони. Тобто це кола пекла.
Вони, звісно, пишуть, що ми не знаємо ніякої інформації, але Слідчий комітет в окупації відкрив кримінальне провадження по пошуку батьків. І типу вони «шукали». Але коли мама з’явилася в лікарні у лютому 24-го, ми самі в Слідчому комітеті сказали, що, ну так, вона ж в лікарні.
Вони кажуть, ні, якщо б вона була там, ми б дізналися перші. Ну, тобто, отака в них робота.
Анастасія Багаліка: Людмило, про таке важко питати, але знову ж таки, інформація у медіа, вона з’явилася теж в 2024 році через якийсь час. Тобто вашої мами не стало в травні. Писати, говорити про це почали десь восени.
Наскільки я бачила зі старих новин і публікацій, знову ж таки, щоб відтворити цю картинку подій, після того, як тривалий час маму і батька протримали без жодного зв’язку, потім ФСБ самі привезли вашу матір в лікарню. Я правильно розумію?
Людмила Мельникова: Так.
Анастасія Багаліка: А що було далі?
Людмила Мельникова: Вони опитали бабусю. «Ви ж знаєте, що ваша донька за Україну». «Чому вона не любила Росію», «навіщо це було робити». Вони відкрили кримінальне впровадження по шпигунству і сказали, що коли вона вилікується, її будуть судити. Мама була в дуже важкому стані. У неї була кома невідомого генезу. Лікарі не казали істину причину цього стану. Це було все завуальовано. І ми, звичайно, розуміли, що якщо мама вийде з цього стану, то вона вже не буде… Це потрібні роки реабілітації.
І ми почали працювати над тим, щоб маму вивезти, тому що фсбшник сказав, що її перевозити нікуди, навіть до Криму не можна, щоб отримати нормальне лікування. І ми почали працювати над тим, щоб її вивезти, ми працювали. У лютому вона попала, поки ми оговталися, з березня до травня ми намагалися отримати один дозвіл від ФСБ, щоб він дозволив нам виїхати, тому що в нас було все готово. Україна готова була її прийняти в Сумах. Ми проробили шлях евакуації, тобто були люди, реанімобіль, все підготували, але вони свідомо розуміли, що вони її не відпустять, тому що ми будемо розуміти, що з нею робили, чому воно в такому стані, і це свідок. Я так розумію, що це прямий свідок того, що вони робили з нею.
Анастасія Багаліка: Ну і, власне, ті медичні документи, які там в окупації по стану матері з’являлися, вони всі, я так розумію, причину і реальний стан не відображають.
Людмила Мельникова: Це просто таке формальне, щось поверхностне, без деталів.
Анастасія Багаліка: Тобто от те, як пишуть в медіа, наслідки жорсткого поводження, катування і поганих умов.
Людмила Мельникова: Хтось сказав, що це, можливо, аневризма головного мозку була, може бути.
Знову таки, якщо відслідковувати, що з нею трапилось у полоні, то це були катування, електрострум, холод, голод. Їх не годували, вони були постійно у плюс 10, тобто вона була в літньому одязі. Тобто я розумію, організм виснажувався, тому що вони голодували. Плюс катування, плюс нервовий стан дуже важкий. І що головне, вони не дали їй медичної допомоги своєчасно. Тобто їй почало бути погано, наскільки я знаю, в вересні забрали, у жовтні наприкінці їй стало погано.
І з того часу вони просили допомоги, але їй сказали «ти не на курорті», і вона вже перестала приймати їжу. Вона просто не пила, не їла. І я знаю, що 24 грудня вона, судячи з усього, впала в кому. І тільки у січні її вивезли, підняли з цього підвала. Тобто вже там мозок почав травмуватися. Незворотні процеси якісь, можливо, відбулися.
Тобто якщо б вони її в грудні підняли і вивезли, то, можливо, її можна було врятувати. А так, там вже була асфіксія, я так розумію, головного мозку, тому що ходили там плітки, що вона «повісилася». І навіть лікар спочатку сказав, що там асфіксія.
Але я думаю, що це тому, що вони не надали своєчасну допомогу, і просто пішла асфіксія на головний мозок.
Анастасія Багаліка: Людмило, з того часу про батька ніяких офіційних новин немає. Тобто його досі тримають в цьому режимі інкомунікадо, коли ніякої інформації про нього немає офіційної, і я так розумію, що і він не отримує жодної інформації.
Людмила Мельникова: Ми знаємо, що їх утримували в Мелітополі. Мама залишалася в Мелітопольському, у цьому підвалі. Тато спочатку був з хлопцями, а потім його увезли. І з того часу ми не знаємо, де він.
Там один свідок сказав, що бачили його в Сімферополі, в оцій колонії, де тримають… ІКВ-8, це на території СІЗО №2. І що він там не може ніяк про себе сказати. Знову таки, це не підтверджено. Ми не маємо прям стовідсоткової гарантії. Але це можливо.
І я писала… Дівчинка, яка сиділа з мамою, я написала, що він може утримуватись так. І вона мені відповіла, що, значить, ми з мамою були праві. Можливо, є речі, які на це вказували. Знов таки, ніякої комунікації з ним, звичайно, немає.
Підтвердження немає, ФСБ кажуть, «ми не затримували, ми нічого не знаємо».
Ігор Котелянець: Тобто Росія взагалі не визнає факт його утримання?
Людмила Мельникова: Ні, вони просто… Слідчий комітет відкрив кримінальне впровадження, воно так і залишається. Останній раз вони сказали, «чекайте три роки». Він десь сидить, на нього формують, мабуть, справу. Нещодавно до бабусі приходив співробітник ФСБ, з якимось візитом, він хотів бабусю звинуватити в тему, що вона передає дані в Україну і дзвонить в Україну. І він шукав у неї не знаю кого.
І вона запитала за батька. Він сказав: «так він же засуджений». Вона каже, ну так якщо він засуджений, то дайте мені інформацію. «Ну, я вам передзвоню». До сьогодні він «перезвонює».
Тим не менше, на офіційні запити вони відповідають, що вони не знають. Нічого не знають. Тобто є можливість, що це був непублічний процес. Статус вони йому дали. Через судову систему пропустили, але жодної інформації не підемають. Або продовжують отримувати просто інкомунікаду і розповідають басні, для того, щоб… І тут не вгадаєш. Чи знає батько, що сталося? Не знаю.
І немає інформації, наскільки довго їх тримали разом і коли розділили взагалі. Точно знаю, що в цей день, коли їх привезли з дому, катували тата і з мамою, вибивали визнання, тобто вона бачила.
І знаю, що вони якийсь час були через стінку один від одного, тому що мама чула, як його били струмом. Потім маму перевели до дівчат, а тата, я так розумію, перевели до хлопців.
І все, з того часу, нічого.
Анастасія Багаліка: А що українські правоохоронні органи, як вони зреагували на всю цю ситуацію? Чи відкрили кримінальну справу за фактом смерті вашої матері?
Людмила Мельникова: Так, відкрите кримінальне провадження в СБУ. По тату, я не знаю, вони кажуть, що «ми не шукаємо, тому що цим займається Координаційний штаб». То, в принципі, я розумію, що зараз окупація, знов таки, це важко. Ну, кримінальне провадження відкрите, Координаційний штаб, звичайно, шукає. Тобто якась комунікація іде.
Ігор Котелянець: Зараз ваш батько Олег у статусі безвісти зниклого перебуває.
Людмила Мельникова: Ну, як у Координаційному штабі, він записаний як позбавлений особистої свободи. Можливо, у місті утримання в Сімферополі, але ніби так, безвісти зниклий.
Анастасія Багаліка: Важливо також розуміти, що всі ці історії зі статусами, з документами, в цілому якоюсь комунікацією, офіційними підтвердженнями з боку державних органів і також з боку міжнародних органів, вони дають родині, мабуть, якусь підтримку в процесі очікування звільнення своїх близьких людей.
Тому що ці новини, які надходять, ці документи, ці статуси, вони теж як якась звісточка, якийсь зв’язок із незаконного позбавлення свободи. І тому дуже багато родин за все це борються, тому що це процес боротьби за свою близьку людину, він такий.
Багато родин на цьому шляху, вони об’єднуються або в якихось групах для спілкування, або групи, які ходять разом на акції, відстоюють громадянські права і такі інші речі, адвокатують звільнення своїх близьких. Чи для вас це актуально?
Людмила Мельникова: Актуально, тому що ти не один, і ти там з різними голосами спілкуєшся, твою історію знають, її документують, тобі якось допомагають, десь з документами, десь — із якимось заходами. І ти для себе трохи втішаєш себе, і те, що ти не сидиш на місці і щось робиш.
І ти не один.
Програма реалізується у партнерстві Громадського радіо та ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» в межах проєкту, спрямованого на документування досвіду постраждалих, збереження пам’яті та поширення історій незаконно ув’язнених цивільних.
Проєкт здійснений за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції
Запис Що сталося із подружжям, яке ФСБ забрало з дому: історія сім'ї Плачкових спершу з'явиться на Громадське радіо.
Go to hromadske.radioОтримання житлового ваучера допомагає ВПО вирішити питання з житлом, але водночас може вплинути на право родини на допомогу на проживання. Зокрема, після придбання квартири за кошти державного бюджету виплати ВПО можуть припинити. Це стосується і ситуацій, коли допомогу отримує дитина.
Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на Юридичний порадник для ВПО.
У такій ситуації опинилася військовослужбовиця зі статусом ВПО та УБД, яка отримала державний житловий ваучер і придбала за ним квартиру в іншій області. Жінка поцікавилася, чи продовжать її 8-річній доньці, яка навчається за денною формою, виплачувати допомогу на проживання ВПО.
Що пояснили юристи
Варто знати, що у такій ситуації виплату допомоги на проживання ВПО припиняють. Порядок надання допомоги на проживання ВПО затверджений постановою Кабінету Міністрів №332. У ньому передбачені майнові критерії, за якими визначається право родини на виплати.
Однією з підстав для припинення допомоги є забезпечення родини житлом для постійного проживання за рахунок коштів державного бюджету. Саме до такого випадку належить придбання житла за житловим ваучером. Виплату припиняють із місяця, наступного за місяцем придбання житла.
Які ще майнові умови діють для ВПО
Право на допомогу залежить також від того, яким житлом володіє родина. ВПО можуть отримувати допомогу, якщо вони не мають у власності житла на безпечній території України — тобто за межами територій, включених до відповідного переліку територій активних або можливих бойових дій чи тимчасової окупації.
Тому придбання квартири за ваучером може змінити майновий стан родини і, відповідно, вплинути на право на допомогу.
Коли виплату можуть зберегти
Є випадки, за яких придбане житло саме по собі не призводить до припинення виплат. Так, допомога може зберігатися, якщо придбане житло:
- непридатне для проживання, що підтверджено органом місцевого самоврядування;
- має площу менш як 13,65 кв. м на одного члена сім'ї;
- придбане в кредит, якщо перший внесок становив менш як 100 000 гривень.
Про купівлю житла потрібно повідомити
Після зміни майнового стану отримувач допомоги має повідомити про це відповідні органи. Пункт 9 Порядку №332 передбачає, що про зміни, які можуть вплинути на право на отримання допомоги, потрібно повідомити протягом 14 календарних днів. Це можна зробити через орган Пенсійного фонду, ЦНАП або відповідний виконавчий орган місцевої ради.
Придбання житла належить до таких змін, тому після оформлення квартири за ваучером ВПО варто своєчасно повідомити про це.
Раніше Новини.LIVE писали, що ВПО з п’яти областей України можуть отримати грошову допомогу від благодійного фонду. За програмою "Єдність" виплачують 1 800 гривень на місяць або 10 800 гривень за пів року. Для евакуйованих родин передбачена інша виплата — 4 100 гривень на людину щомісяця протягом трьох місяців.
Також Новини.LIVE розповідали, чи можуть ВПО отримувати субсидію у чужому житлі. Якщо власник квартири чи будинку бере участь у програмі "Прихисток", це не позбавляє переселенця права на допомогу. Головна умова — власник не має одночасно отримувати субсидію або пільгу за цією адресою, а компенсація за "Прихисток" не вважається його доходом.
Поки військові залишаються далеко від дому, їхні близькі самостійно долають тривогу, фінансовий тиск і невизначеність щодо повернення.
За шість місяців війни США з Іраном родини американських військових зіткнулися з тривогою, невизначеністю та фінансовими труднощами. Кортні Сандерс допомагає близьким військовослужбовців вирішувати щоденні питання, які залишаються без відповіді після відправлення рідних у зону бойових дій: забирати дітей зі школи, компенсувати втрачений дохід і переживати тривалу розлуку.
Як стало відомо з Reuters
Це ніби постійно сидіти як на голках.
– Кортні Сандерс
Сандерс очолює відділення організації підтримки військових родин “Блу Стар Феміліс” у районі Чикаго. Її доньки служать у Військово-морських силах США та протягом останніх шести місяців перебували в різних закордонних локаціях, зокрема на Близькому Сході.
У регіоні розміщено понад 50 тисяч американських військових. Для підтримки бойових дій США також направили туди тисячі морських піхотинців і моряків. За час конфлікту загинули 18 американських військовослужбовців, ще понад 750 зазнали поранень.
За словами Сандерс, періоди боїв, дипломатичних контактів і невдалих мирних переговорів перетворили життя військових родин на емоційне випробування.
Це справжні емоційні гойдалки. Щойно здається, що можна трохи перевести подих, як тебе знову боляче б’є ця ситуація.
– Кортні Сандерс
Партнери, діти, батьки та матері військових і раніше стикалися зі стресом під час відряджень рідних. Однак раптовий початок війни з Іраном та її непередбачуваний перебіг посилили психологічне навантаження.
На початку березня організація “Блу Стар Феміліс” опитала близько 200 родин військовослужбовців, які проходять активну службу. Підвищений рівень стресу через війну з Іраном відзначили 81% респондентів.
Організація розширила підтримку для таких сімей: створила онлайн-ресурси, проводить вебінари та особисті зустрічі, а також допомагає тим, хто вперше переживає відрядження партнера, спілкуватися з людьми, які вже мають подібний досвід.
Тривалі відрядження та фінансовий тиск
Частину відряджень військовослужбовців несподівано продовжили. Авіаносець “Авраам Лінкольн” понад 200 днів не заходив у порт, що, за оцінкою законодавців від Демократичної партії, стало сучасним рекордом. На борту служать близько 5 тисяч моряків і морських піхотинців.
У військових медіа з’являлися повідомлення про спроби самогубства та падіння морального стану серед екіпажу. Міністр оборони США Піт Гегсет заявив, що ці повідомлення зовсім неправильно відображають умови служби на кораблі.
Окремою проблемою для родин стали гроші. Бійці Національної гвардії у перервах між відрядженнями часто мають звичайну цивільну роботу. Раптова втрата основного заробітку може ускладнити забезпечення сім’ї найнеобхіднішим.
У цивільному суспільстві поширена велика хибна думка, нібито військовим оплачують усі рахунки. Насправді це зовсім не так.
– Кортні Сандерс
У Пентагоні заявили, що бачать труднощі військових сімей і чують їхні побоювання. Відомство наголосило на готовності надати їм необхідні ресурси, допомогу та стабільність у складний період.
Як родини військових переживають війну з Іраном
Шеннон, дружина військовослужбовця армії США та мати трьох дітей із Північної Кароліни, намагається менше стежити за новинами та політичними суперечками навколо війни. З міркувань безпеки вона попросила називати лише її ім’я.
У лютому її чоловік отримав п’ять днів на підготовку до відправлення в регіон. Протягом перших місяців він міг зв’язуватися з родиною лише зрідка. Від червня подружжя спілкується майже щодня, але тривога не зникає.
Емоцій дуже багато, особливо коли там гинуть люди.
– Шеннон
Влітку її діти почали відвідувати психолога. Шеннон намагається триматися перед ними, хоча іноді плаче, коли дітей немає поруч.
Після відправлення чоловіка вона долучилася до групи підтримки військовослужбовців і їхніх родин у його підрозділі. Там вона допомагає організовувати доставку готової їжі та іншу допомогу для сімей, яким це потрібно.
Не кожен день буде добрим, але потрібно рухатися далі й чимось себе займати.
– Шеннон
У Вірджинії Пат, дружина моряка Військово-морських сил США, також намагається зберегти звичний ритм життя для дітей, які навчаються у середній та старшій школі. Вона теж попросила не називати її прізвище з міркувань безпеки.
Чоловік Пат перебуває у відрядженні приблизно п’ять місяців. За її словами, сусіди суттєво допомагають родині: забирають дітей та беруть на себе частину побутових справ.
Щоп’ятниці її сім’я вдягає червоне на знак підтримки військових, які перебувають у відрядженнях. До цієї традиції долучилися й багато однокласників її дітей, зокрема ті, хто не має родичів у війську.
Чоловік Пат уже вирушав у відрядження раніше. Цього разу вона була приємно здивована тим, що на кораблі є Wi-Fi, тому підтримувати зв’язок стало простіше. Водночас родина й далі не знає, коли саме він повернеться додому.
Коли діти вже старші й розуміють, що тато не був поруч на їхніх спортивних подіях, це трохи емоційно важко. Але мої діти дуже стійкі.
– Пат
Для тисяч американських родин війна з Іраном залишається не лише питанням безпеки на Близькому Сході, а й щоденною боротьбою за звичне життя, психологічну рівновагу та зв’язок із рідними, які перебувають далеко від дому.
Корисне для прочитання:
- Війна США з Іраном триває шостий місяць. Дональд Трамп обирає між тимчасовою угодою, новими авіаударами та збереженням блокади, кожен варіант має значні політичні ризики.
- Shein планує провести IPO у Гонконзі 19 серпня з оцінкою до $40 млрд. Компанія стикається зі зниженням вартості, слабшими прибутками та посиленням конкуренції.
Лариса, хазяйка квартири, де ми живемо, питає із Сорренто: "Ви ж ховаєтеся під час повітряних тривог?".
Сказати, що ми легковажні – ні. Пригадую слова Олега, мого колеги та друга, який мешкає в Харкові: "На кожну реагувати – життя не вистачить. Просто живеш, займаєшся своїми справами і знаєш: прилетить у будь-який момент".
У телеграм-каналі: "Тривога тривала 16 годин 40 хвилин у Полтаві. Це була найдовша повітряна тривога в Полтаві за час війни".
У телеграм-каналі: "Мешканка зруйнованої багатоповерхівки у Львові:
– Ви чули тривогу?
– Ну а як же ж.
– Не спускалися?
– Ні, хрестилася".
Я бачу, як кішка реагує на звуки за вікном – прокидається й дивиться, настороживши свої капловухі вуха, у той бік, де бахнуло. Так само, як і я, усі ми.
У телеграм-каналі: "У Полтаві увечері 22 березня близько 19:30 на вокзалі затримали два потяги у напрямку Києва. Один із них їхав від Харкова до Хелма. Пасажирів евакуювали на Київському вокзалі через повітряну тривогу. Для області була загроза ударних російських БпЛА. Люди чекали понад 2 години, танцювали під час евакуації на платформі біля потяга. Вимушена зупинка потяга через дронову загрозу перетворилася на імпровізований танцмайданчик".
Сьогодні прокинувся о пів на п'яту від гучного дзижчання за вікном. Мабуть, літав низько. Потім пролунав вибух, вікна й двері здригнулися. Потім ще кілька, десь далеко.
Позавчора влучило в термінал "Нової пошти", дружина й донька кажуть: було гучно, – але я проспав.
Дружина по роботі їде туди, куди вже багато разів прилетіло.
За вікном деренчить, наближається.
"О, летить. Ні, їде".
У телеграм-каналі: "Коли тривоги, літає над будинком, і тут машина їде прибирати дороги, це жах", – коментар до "Всім комунальникам, що миють дороги – пасіба, всравсь🥰".
"Вибухи, працює ППО. Мотоциклісти, як ви мені дорогі в такі моменти 🤬". Коментар: "Як зараз, шаболда поряд, і ці газують, хрін зрозумієш що, може, на зниження йде падла".
"Трамп під час виступу злякався птаха, бо переплутав його з дроном🙃"
"Ой-ой. Я подумав, що це дрон. Зараз їх роблять у всіх можливих розмірах – вони можуть бути дуже руйнівними", – сказав президент США".
Сусідська розумна собачка Муся при слові "шахед" біжить до вікна і дивиться на небо. Як і усі ми. Але коли вдарила ракета, її трясло. Як і нас.
На вулиці, зустрічаючись: "Ви вчора чули?" Так, було голосно і літало перед цим, як реактивний літак. Або "Ні, я проспав, четверта ранку" – "А я чув!" І заснути вже не міг після вибухів.
Здається, хто б не зустрівся, першою фразою – "У вас гучно було?" Гучно у всіх, якщо не сьогодні, то вчора. І буде завтра, коли зустрінемося.
З аспірантом поговорили про книги: запускається польський маркетплейс – і без жодного переходу: "На "Мотелі" позавчора з вашого боку вночі, так?"
У поїздах тільки й розмов:
""Дві ракети на Київ". Прочитала, і одразу – бах! бах!"
"Я у підвалі сиділа, дали відбій, виходжу – …"
"Під'їзд, як конструктор, склався".
"А тварини, і домашні, і в лісах – хто їх рахував? Біль, суцільний біль у повітрі. Величезний біль".
"Тра-та-та! Тра-та-та! Веземо чижа й кота, мавпу та собаку, півня-забіяку і папугу кольорову – от компанія чудова!"
""Тра-та-та, тра-та-та" – це обстріли та прильоти, все інше – переселенці".
""Тра-та-та" вони теж везуть із собою".
"Не звикнеш. Сусідка у Харкові нікуди не виїжджала. Дуже боїться, як тривога – виходить у спільній коридор. Щоразу. І сидить там, доки не закінчиться. Багато годин. Разом із іншою сусідкою. Та на початку війни виїжджала до дочки до Швейцарії, через півроку повернулася. Теж боїться дуже, коли тривога – одразу в коридор. І так до відбою там сидять разом. Інших сусідів на їхньому поверсі немає, усі виїхали".
Засинаю в плацкарті під ці історії, щось сниться з таким же сюжетом, прокидаюся – розмови ті самі:
"Та ушмалило так, аж загуло по землі".
"Сусіди добрі були. Дівчинка у них".
"У дворі фотографії обгорілі розкидані. Це все, що лишилося від дому. Від цілого життя".
"Якби не собака, якби не вийшла з нею гуляти".
"…прилетіло".
Історії не закінчуються, їх накопичилося в кожного багато. Поїзд їде та зупиняється серед поля, кричить провідник, усі виходять, над нами кружляє дрон. Буде ще одна історія, розповімо її новим попутникам на зворотному шляху.
"Радіо Свобода": ""У людей немає такого страху перед купівлею нерухомості. Люди звикли, що треба жити сьогодні й не відкладати на завтра. І купують. Ми ні від кого не приховуємо цю інформацію. Ми стоїмо зараз на "шахедному боці". І з цієї панорами відкриватиметься не лише гарне море", – розповідає Олена".
Перші враження від моря найяскравіші. Чекаєш його, їх, щоб запам'ятати надовго. Жити з ними в пам'яті. Повертатись до них часто. Приїхали пізно, четвертий поверх, море з балкону зливається з небом. За цей вид можна все пробачити, всі мінуси дороги та дорогого невибагливого курортного сервісу. На небі тільки й розмов, що про море. Поки зірки не починають падати. Розгорятися та наближатися. Море добре доносить і посилює звуки; може, зірки вибухають у небі, може, вже над тобою. Гуркіт – на все небо та море. Гучно – і так красиво, що з укриття, напівпідвалу з диванами, тягнуться люди дивитись і дивитись. Дочку теж із балкона не виженеш. Та й мене. Коли падають зірки.
На морі тільки й розмов, що про небо. Ідемо з дружиною вранці містом до АТБ і тільки й чуємо: "Усю ніч не спали", "Це страшенно чудово. Така краса". "Дивися сам – небо стає ближче. З кожним днем". Пляж переповнений, виє тривога, просять пройти в укриття, але літо, пляж – ніхто не йде.
Дружина: "Ми стали якимись простими. Радіємо, що вдалося побачити шахед. Зняти вибух. Як персонажі того серіалу, що ви з Надею дивилися, де їх вбивають за величезний приз. Лише без призу. Нас просто вбивають, і все".
Я згадую притчу Моема у п'єсі "Шеппі". Чоловік зіткнувся зі Смертю в Багдаді в натовпі і біжить від неї в інше місто, в Самарру, за сто двадцять п'ять кілометрів, щоб зникнути. Не знаючи, що саме там на нього чекає зустріч з нею.
Ні, ми не легковажні – на пляжі під виттям сирени, балконі з шахедом, що летить. Ми просто вже не біжимо з Багдаду до Самарри – смерть, "тра-та-та, тра-та-та", чекає на нас і там і тут. А небо красиве страшенно.
Ви часто думаєте про смерть – як усе закінчиться?
Скільки разів уявляв: вибух, і мене, і нас зносить ударною хвилею. Або без вибуху, вибух почуємо потім. Або вже не почуємо. Ми сиділи, стояли, готували біля плити на кухні, дивилися у вікно чи йшли з кімнати до кімнати: вибух – і все. Уявляв і на вулиці: я йду чи їду в тролейбусі, вибух. Підходжу до супермаркету, відчуваю тілом, спиною і плечима, і мозком, що може статися будь-якої миті, й зараз. Тут, на підході, в самому супермаркеті – полиці злітають, консерви, пляшки та крупи, падають люди.
Щоразу, коли проходжу повз ТЕЦ, що поряд з нами, з величезних труб якої валить пара, уявляю і з'їжуюся.
Усі ТЕЦ перебиті. Це одна, поряд із нами, залишилася.
У Моема: "Смерть розповідає: "Жив у Багдаді купець. Послав він слугу на базар за товаром, але той прибіг назад, блідий і тремтячий, і сказав: "Пане, на базарі в натовпі мене штовхнула якась стара; я озирнувся і побачив, що мене штовхнула сама смерть. Вона подивилася на мене і погрозила мені. Пане, дай мені коня, виїду з цього міста, сховаюся від своєї долі. Поїду я в Самарру, де смерть не знайде мене". Дав купець слузі коня, сів слуга на коня, встромив шпори йому в боки, і помчав кінь з усіх ніг. А купець пішов на базар, побачив мене в натовпі, підійшов і запитав: "Чому ти погрозила? вранці?" – "Я не загрожувала йому, – відповіла я. – У мене лише вирвався жест подиву. Я не очікувала побачити його в Багдаді, тому що сьогодні ввечері у нас з ним побачення у Самаррі"".
У Моема Смерть рятує героя п'єси і взагалі симпатична. А "дорога до Самарри" легка. Смерть не загрожує, Смерть дивується – нашому нефаталізму, непокорі долі. Ми ніколи не готові до побачення у Самаррі. Бачимо загрозу смерті в жестах її подиву. Але дивує у Моема навіть не те, що Смерть симпатична і людяна, а те, що слуга, Смерть побачивши, якби залишився в Багдаді, на місці, не зустрівся б із нею.
Проходжу повз величезну ТЕЦ неподалік від нашого будинку. Часто повз неї ходжу. І щоразу уявляю, як у неї влітає ракета. Добре бачу це. Відчуваю, на спині волосся дибки встає. Це атавізм, тваринне відчуття небезпеки. Я тварина, у якої піднімається шерсть. А ракета летить. Поки що десь. Кудись. Але я відчуваю – будь-якої миті прилетить.
Проходимо з дружиною повз ТЕЦ до "Маркетопту". А деренчить, наростає. Дивлюсь у телефоні: тривоги немає. А все чутніше деренчить. Кажу: "Хочеш, на той бік перейдемо?" Ледве не додаю: "до Самарри". І все чутніше деренчить, небо чисте, тривог немає. Переходимо дорогу, подалі від ТЕЦ.
Хто як, а я відчуваю це спиною. Точніше, плечима. На них щось навалюється, м'язи напружуються. Як на картинці, алегоричній, Середньовіччя: Смерть стоїть за спиною людини і обіймає її кістлявими руками. Я відчуваю, ці обійми міцні.
У телеграм-каналі: "В Азербайджані поховали студентку медуніверситету Фатіму Ільяс кизи Гусейнову, яка загинула 29 червня у Холодногірському району Харкова. Дівчині було 23 роки. Вона приїхала до Харкова з Німеччини, щоби 30 червня отримати диплом про закінчення університету. Студентка загинула за день до церемонії вручення".
"У німецькій лікарні померла 23-річна випускниця Харківського національного медуніверситету Ннані Адаобі Меріан, яка зазнала тяжких поранень внаслідок авіаудару по Харкову 29 червня".
У коментарях: "Це та дівчинка, яка отримала 90 відсотків опіків тіла, втратила ногу і око. Ну і подругу – азербайджанку".
У телеграм-каналі: "Наслідки атаки рф у Дарницькому районі Києва: серед вулиці тіла загиблих. Попередньо, люди загинули, коли йшли до укриття".
Олег розповідає: стояв біля входу в метро, закурив, і тут гучно бахнуло поряд. Жаль сигарету кидати, щойно закурив, курить далі, стоїть. Бахнуло знову, ближче. Затягнувся міцніше, викинув цигарку, спустився в метро. Шість КАБів тоді прилетіло до того місця. Кожен наступний – ближче до метро.
У телеграм-каналі: ""Не пристьогуйстесь, раптом FPV чи щось таке", – харківські таксисти створюють нові міри безпеки".
Ще більше дивує у Моема, що купець не боїться смерті – йде на базар її шукати, підходить і запитує. Ніби не чекає на нього, як і на слугу, побачення з нею. Очевидно, боїться, як усі ми, але з притчі не видно, там він зі Смертю на короткій нозі.
Померла сусідка зверху. Довго було її не чути. Зазвичай рано зранку починала рухати меблі, сусідка не дуже нормальна. Барикадувалася, боялася злодіїв, самотня. Поліцію викликали, коли трупний запах наповнив під'їзд. Дружину зводив з розуму, все шукала, де кішка напаскудила. Кішка дивилася на неї чесними очима. Поліція не змогла відкрити квартиру: сусідка перед смертю не розбарикадувалася. Дочка Надя, збуджена, була в гущі подій. Прибігала додому попити та розповісти. "Рятувальників викликали! Пожежку з драбиною! Полізуть крізь балкон!" Поки чекали на пожежку, дівчаток віку Наді зібралося людей п'ять. Усі хотіли побачити смерть. Ніхто з них ще не бачив її віч-на-віч. На фотографіях, відео страшних, з війни, бачили, але особисто з нею не зустрічалися. Ми відговорювали: навіщо тобі це, снитися буде потім, це удар по психіці. Але очі в дітей горіли і руки тремтіли від перезбудження. Перша смерть, коли стільки про неї читаєш, бачиш щодня у Телеграмі, стискаєшся від прильотів, думаєш про неї постійно. І ось вона тут за дверима. Ми здалися. Поліція не пускала, але дівчатка все одно прорвалися.
Життя спрощується від війни. Ти стаєш простішим. Просто живеш. Від прильоту до прильоту, відчуття їх у себе за спиною. Віч-на-віч і не відчуєш, просто не встигнеш.
Андрій Краснящих
Для порівняння: переможець чемпіонату Європи 2026 грек Мільтіадіс Тентоглу виграв змагання з результатом 8,44 м.Типовий шлях чорного хлопця з нетрів Нью-Йорку
Роберт Бімон народився 29 серпня 1946 року в Південній Ямайці, бідному негритянському районі великого нью-йоркського району Квінс. Дитинство хлопця пройшло у муніципальному житловому комплексі "Ямайка Хаус".
Він ніколи не бачив свого рідного батька, який помер за два тижні до його народження. А його мати, Наомі Браун Бімон, у 25-річному віці померла від туберкульозу, коли Бобу було 11 місяців. Хлопчик жив у перенаселеній квартирі серед алкоголіків та наркоманів разом із вітчимом, який його часто бив, та бабусею, яка годувала родину, підробляючи прибиральницею.До 13 років Боб перебував у вуличній банді, торгував на вулиці марихуаною і в майбутньому бачив себе наркодилером, який керує дорогою машиною та розплачується стодоларовими купюрами.
Його виключили зі школи за те, що він вдарив вчителя під час бійки на шкільному подвір'ї та звинуватили у нападі та побитті. Однак замість тюремного ув'язнення хлопця відправили до школи для неповнолітніх правопорушників, де, серед іншого, він почав займатися легкою атлетикою.
"Я пробував майже всі бігові дисципліни і або фінішував останнім, або взагалі не фінішував, – згадував Бімон в інтерв'ю виданню Guardian. – Це був дуже розчаровуючий час. Але якось один хлопець захворів і не зміг змагатися у стрибках у довжину. Мені дозволили зайняти його місце. Мій перший стрибок був 19 футів (5,7 м). Я переміг, і мені дали медаль. Це був початок".
Боб збагнув, що спортивний успіх – це єдиний шанс для нього вирватись зі злиднів та уникнути криміналу. На перспективного юнака звернув увагу відомий тренер з легкої атлетики Ларрі Елліс. Почалися серйозні тренування, прийшли перші перемоги.
Бімон розпочав свою кар'єру в коледжі Державного сільськогосподарського та технічного університету Північної Кароліни, щоб бути ближче до своєї хворої бабусі. Після її смерті він перевівся до Техаського університету в Ель-Пасо (UTEP), де отримав стипендію з легкої атлетики.
У 1965 році Бімон встановив національний студентський рекорд у потрійному стрибку. У 1967 році він виграв титул чемпіона AAU (Аматорської легкоатлетичної спілки) у стрибках у довжину в приміщенні та здобув срібну медаль на Панамериканських іграх. На обрії замайоріла Олімпіада-1968 у Мехіко, але…
Через тиждень після вбивства Мартіна Лютера Кінга (4 квітня 1968) Боба Бімона разом з одинадцятьма іншими темношкірими спортсменами було виключено з легкоатлетичної команди UTEP за участь у бойкоті змагань проти мормонського Університету Брігема Янга – через тодішню расистську політику Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони).Незважаючи на втрату спортивної стипендії, Бімон повернувся до UTEP, щоб продовжити навчання після Олімпійських ігор у Мехіко. Його неофіційним тренером став Ральф Бостон, олімпійський чемпіон 1960 та віцечемпіон 1964, володар світового рекорду (8,35 м).
До Мехіко 22-річний Бімон їхав вже як один з фаворитів на здобуття золотої медалі. Адже він виграв 22 з 23 змагань, у яких брав участь того року, у тому числі – чемпіонати AAU та NCAA (Національної асоціації студентського спорту) зі стрибків у довжину та потрійного стрибка в приміщенні, а також титул чемпіона AAU зі стрибків у довжину на відкритому повітрі.
Боб Бімон у громадському транспорті
Getty Images
На рахунку Бімона був найкращий результат у кар'єрі – 8,33 м та найкращий результат у світі – 8,39 м на передолімпійських змаганнях в Ехо-Саміт (вересень 1968 року), який не зарахували як світовий рекорд через надмірний попутний вітер.
Стрибок у майбутнє
18 жовтня 1968 року на Олімпійському університетському стадіоні в Мехіко пройшли змагання у стрибках у довжину. Вранці була кваліфікація, увечері – фінал.
Для Боба Бімона змагання почались невдало: при кваліфікаційному нормативі 7,65 м він зробив заступи у перших двох спробах і опинився перед загрозою вильоту. Однак у третій спробі, за порадою Ральфа Бостона, він підстрахувався, сильно недоступив до планки і вийшов у фінал другим із результатом 8,19 м. Найкращим у кваліфікації був сам Бостон, який показав 8,27 м.
Серед фіналістів, окрім золотого медаліста 1960 Ральфа Бостона, були також чинний олімпійський чемпіон Лінн Девіс з Великої Британії та дворазовий бронзовий призер Ігор Тер-Ованесян з Радянського Союзу, який у жовтні 1967 у Мехіко повторив світовий рекорд Бостона – 8,35 м.
У день фінальних змагань мрячив дощ. Бімон був у списку на старт четвертим. У його першій спробі розбіг вийшов надзвичайно швидким, потрапляння на планку – ідеальним, сам стрибок – дуже високим (понад 1,5 м у вищій точці), а приземлення – потужним та жорстким. Боб відштовхнувся від піску обома ногами і вискочив з ями.
Він приземлився в далекому кінці ями з піском. Пристрій, що вимірював довжину стрибка, не передбачав такого результату, тож судді змушені були вимірювати вручну рулеткою, що додало результату сенсаційності.
Рекордний стрибок Боба Бімона на Олімпійських іграх 1968
Getty Images
Після змагань Бімон розповідав, що відчував, що стрибок вийшов вдалим, і перебував у гарному настрої. Стежити за результатами суперників та за своїми власними результатами було не в його правилах: "Перемоги та поразки куються не в м'язах, а в мізках. Мізки – це величезний фактор в олімпійських змаганнях. Якби я ходив дивитися, хто як стрибає, для мене це означало б, що я не впевнений у собі. А невпевненість завдає поразки". Тому до останнього моменту він не знав, наскільки далеким вийшов стрибок.
Коли диктор оголосив дистанцію стрибка, Бімон, який не був знайомий з метричними вимірами, все ще не усвідомлював, що він накоїв. Коли його товариш по команді та тренер Ральф Бостон сказав йому, що він побив світовий рекорд майже на два фути, його ноги підкосилися, і здивований і приголомшений Бімон переніс короткий напад катаплексії (втрати м'язового тонусу), викликаний емоційним шоком. Він впав на коліна не в змозі втриматися і закрив обличчя руками. Йому допомогли підвестися товариші по команді Ральф Бостон і Чарлі Мейз.
Боб ще використав другу спробу, стрибнувши на 8,04 м, а від решти спроб відмовився. Друге місце зайняв Клаус Бер (НДР) з результатом 8,19 м. Бронзовим призером став Бостон (8,16 м).
Олімпійський чемпіон 1964 Лінн Дейвіс сказав Бімону: You have destroyed this event (Ти зруйнував цю подію). "У порівнянні з цим стрибком ми всі діти", – відзначив уродженець Києва Ігор Тер-Ованесян, який завершив змагання четвертим.
Зазначимо, що рекорду Боба Бімона посприяли кілька природних факторів. На висоті Мехіко опір повітря менший, що повинно було додати до довжини приблизно 4 см. Попутний вітер був 2 м/сек, що є максимальним значенням, при якому рекорди ще фіксують. За оцінками це могло додати до результату ще 31 см. До речі, крім рекорду Бімона, на змаганнях у Мехіко-1968 світові рекорди було покращено у всіх спринтерських та стрибкових дисциплінах. Зокрема, Лі Еванс встановив рекорд у бігу на 400 метрів, який тримався 20 років.
До стрибка Бімона світовий рекорд у стрибках у довжину було побито тринадцять разів з 1901 року, із середнім збільшенням на 6 см, а найбільше збільшення становило 15 см. У часи після стрибка рекорд здавався таким, що його ніколи не перевершать. Світовий рекорд Боба Бімона протримався 23 роки, поки його не побив Майк Пауелл, який 30 серпня 1991 року (ще один ювілей цього року!) стрибнув на 8,95 м на чемпіонаті світу в Токіо. Але стрибок Бімона досі залишається олімпійським рекордом і другим за довжиною стрибком в історії.
На спортивному жаргоні для опису вражаючих подвигів увійшов у вжиток новий прикметник – Beamonesque (у стилі Бімона). Це слово внесли до словника Вебстера у значенні "видатний, неймовірний". Бімон згадував, що коли йому зателефонували з Вебстера і повідомили про подію, він був дуже здивований:"У мене навіть не було бібліотечного квитка. Бути спортсменом і мати своє ім'я в словнику, де описуються твої досягнення, це так само чудово, як виграти золоту медаль".
Читайте також :
На аукціоні продано золоту медаль Олімпіади-1968
Життя після стрибку
Втім, після олімпійського тріумфу, коли Боб повернувся до Ель-Пасо, його не зустрічали парадом. Не було ніяких урочистостей. У повітрі стояла тривога, пов'язана із соціальною та расовою напругою. У листопаді мали відбутися президентські вибори, де республіканському кандидату Річардові Ніксону протистояв демократ Х'юберт Хемфрі, обраний замість нещодавно вбитого Роберта Кеннеді. Нагадаємо, що на Олімпіаді в Мехіко вибухнув скандал, коли золотий та бронзовий призери в бігу на 200 м Томмі Сміт і Джон Карлос на п'єдесталі здійняли вгору кулаки в чорних рукавичках – на знак протесту проти расизму.
Бімон вийшов на своє нагородження у чорних шкарпетках. На більш сильні жести він не наважився, адже хотів повернутися до навчання в університеті. Він розумів, що у 22 роки досяг найбільшої вершини, що далі йому так вже не злетіти, що в нього немає родини ба навіть добрих друзів…
Getty Images
Після ОІ-1968 Боб Бімон, виступаючи на штучному покритті, отримав серйозне розтягнення стегна, від якого так і не зміг одужати. Йому довелося змінити поштовхову ногу з правої на ліву, і навіть після цього він міг показувати результати світового класу. Але Боб зламався психологічно – через те, що постійно відчував великий тиск, адже від нього тепер щоразу очікували неймовірних стрибків. Найкращий результат Бімона тих часів був 8,22 м. На традиційному легкоатлетичному матчі США – СРСР у липні 1969 року у Лос-Анджелесі він стрибнув усього на 7,44 м, посівши лише 4 місце.
Невдовзі після Олімпіади в Мехіко Бімон був обраний командою Фінікс Санз у 15-му раунді драфту НБА 1969 року. Зріст 191 см та неабияка стрибучість дозволяли йому стати вправним баскетболістом, але він так і не зіграв у жодному матчі НБА. З великим спортом було покінчено...
У 1972 році Боб закінчив Університет Адельфі (Нью-Йорк) зі ступенем з соціології. У 1977 році він став тренером з легкої атлетики в Міжнародному університеті США у Сан-Дієго. Того ж року його ввели до Національної зали слави легкої атлетики (засновану 1974 року).
Коли у 1983 році Зала олімпійської слави США почала вводити спортсменів до свого списку, Боб Бімон був одним із перших, кого туди ввели.
Боб Бімон займався пропагандою спорту серед молоді, зокрема співпрацював з колишнім губернатором Каліфорнії Арнольдом Шварценеггером та працював у спортивних програмах кількох університетів.
Видатний спортсмен має відношення до світу мистецтв. Він є художником-графіком, його роботи виставляються в музеї організації Art of the Olympians (Мистецтво олімпійців, Форт-Майєрс, штат Флорида), де він певний час був виконавчим директором. 1999 року у співавторстві зі своєю третьою дружиною Міланою Волтер він написав автобіографічну книгу "Людина, яка вміла літати" (The Man Who Could Fly: The Bob Beamon Story). Бімон періодично грає на ударних інструментах з відомими джазовими виконавцями: свого часу в школі він серйозно займався музикою, але віддав перевагу спорту.
Він також є глобальним послом Міжнародної спеціальної Олімпіади (змагань для людей з ментальними проблемами).
В Ель-Пасо, штат Техас, там, де легендарний атлет колись вчився в університеті, сьогодні є вулиця Боба Бімона.
Нині Боб Бімон живе у Майамі з четвертою дружиною Рондою. Від попередніх шлюбів у нього є дві доньки.
Фантастичний стрибок Боба Бімона стоїть в одному ряду з такими найвидатнішими спортивними подіями, як 4 золоті олімпійські медалі Джессі Оуенса на ОІ-1936, як сенсаційна перемога хокейної збірної США у фіналі ОІ-1980 над збірною СРСР, або 100 очок Вілта Чемберлена в одному матчі. То дійсно був великий стрибок у майбутнє.
Читайте також :
Фото
Дон Кінг – вбивця, викрадач Алі, найбільший пройдисвіт світового боксу та зразковий сім'янин
Роберт Бімон народився 29 серпня 1946 року в Південній Ямайці, бідному негритянському районі великого нью-йоркського району Квінс. Дитинство хлопця пройшло у муніципальному житловому комплексі "Ямайка Хаус".
Він ніколи не бачив свого рідного батька, який помер за два тижні до його народження. А його мати, Наомі Браун Бімон, у 25-річному віці померла від туберкульозу, коли Бобу було 11 місяців. Хлопчик жив у перенаселеній квартирі серед алкоголіків та наркоманів разом із вітчимом, який його часто бив, та бабусею, яка годувала родину, підробляючи прибиральницею.До 13 років Боб перебував у вуличній банді, торгував на вулиці марихуаною і в майбутньому бачив себе наркодилером, який керує дорогою машиною та розплачується стодоларовими купюрами.
Його виключили зі школи за те, що він вдарив вчителя під час бійки на шкільному подвір'ї та звинуватили у нападі та побитті. Однак замість тюремного ув'язнення хлопця відправили до школи для неповнолітніх правопорушників, де, серед іншого, він почав займатися легкою атлетикою.
"Я пробував майже всі бігові дисципліни і або фінішував останнім, або взагалі не фінішував, – згадував Бімон в інтерв'ю виданню Guardian. – Це був дуже розчаровуючий час. Але якось один хлопець захворів і не зміг змагатися у стрибках у довжину. Мені дозволили зайняти його місце. Мій перший стрибок був 19 футів (5,7 м). Я переміг, і мені дали медаль. Це був початок".
Боб збагнув, що спортивний успіх – це єдиний шанс для нього вирватись зі злиднів та уникнути криміналу. На перспективного юнака звернув увагу відомий тренер з легкої атлетики Ларрі Елліс. Почалися серйозні тренування, прийшли перші перемоги.
Бімон розпочав свою кар'єру в коледжі Державного сільськогосподарського та технічного університету Північної Кароліни, щоб бути ближче до своєї хворої бабусі. Після її смерті він перевівся до Техаського університету в Ель-Пасо (UTEP), де отримав стипендію з легкої атлетики.
У 1965 році Бімон встановив національний студентський рекорд у потрійному стрибку. У 1967 році він виграв титул чемпіона AAU (Аматорської легкоатлетичної спілки) у стрибках у довжину в приміщенні та здобув срібну медаль на Панамериканських іграх. На обрії замайоріла Олімпіада-1968 у Мехіко, але…
Через тиждень після вбивства Мартіна Лютера Кінга (4 квітня 1968) Боба Бімона разом з одинадцятьма іншими темношкірими спортсменами було виключено з легкоатлетичної команди UTEP за участь у бойкоті змагань проти мормонського Університету Брігема Янга – через тодішню расистську політику Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони).Незважаючи на втрату спортивної стипендії, Бімон повернувся до UTEP, щоб продовжити навчання після Олімпійських ігор у Мехіко. Його неофіційним тренером став Ральф Бостон, олімпійський чемпіон 1960 та віцечемпіон 1964, володар світового рекорду (8,35 м).
До Мехіко 22-річний Бімон їхав вже як один з фаворитів на здобуття золотої медалі. Адже він виграв 22 з 23 змагань, у яких брав участь того року, у тому числі – чемпіонати AAU та NCAA (Національної асоціації студентського спорту) зі стрибків у довжину та потрійного стрибка в приміщенні, а також титул чемпіона AAU зі стрибків у довжину на відкритому повітрі.
Боб Бімон у громадському транспорті
Getty Images
На рахунку Бімона був найкращий результат у кар'єрі – 8,33 м та найкращий результат у світі – 8,39 м на передолімпійських змаганнях в Ехо-Саміт (вересень 1968 року), який не зарахували як світовий рекорд через надмірний попутний вітер.
Стрибок у майбутнє
18 жовтня 1968 року на Олімпійському університетському стадіоні в Мехіко пройшли змагання у стрибках у довжину. Вранці була кваліфікація, увечері – фінал.
Для Боба Бімона змагання почались невдало: при кваліфікаційному нормативі 7,65 м він зробив заступи у перших двох спробах і опинився перед загрозою вильоту. Однак у третій спробі, за порадою Ральфа Бостона, він підстрахувався, сильно недоступив до планки і вийшов у фінал другим із результатом 8,19 м. Найкращим у кваліфікації був сам Бостон, який показав 8,27 м.
Серед фіналістів, окрім золотого медаліста 1960 Ральфа Бостона, були також чинний олімпійський чемпіон Лінн Девіс з Великої Британії та дворазовий бронзовий призер Ігор Тер-Ованесян з Радянського Союзу, який у жовтні 1967 у Мехіко повторив світовий рекорд Бостона – 8,35 м.
У день фінальних змагань мрячив дощ. Бімон був у списку на старт четвертим. У його першій спробі розбіг вийшов надзвичайно швидким, потрапляння на планку – ідеальним, сам стрибок – дуже високим (понад 1,5 м у вищій точці), а приземлення – потужним та жорстким. Боб відштовхнувся від піску обома ногами і вискочив з ями.
Він приземлився в далекому кінці ями з піском. Пристрій, що вимірював довжину стрибка, не передбачав такого результату, тож судді змушені були вимірювати вручну рулеткою, що додало результату сенсаційності.
Рекордний стрибок Боба Бімона на Олімпійських іграх 1968
Getty Images
Після змагань Бімон розповідав, що відчував, що стрибок вийшов вдалим, і перебував у гарному настрої. Стежити за результатами суперників та за своїми власними результатами було не в його правилах: "Перемоги та поразки куються не в м'язах, а в мізках. Мізки – це величезний фактор в олімпійських змаганнях. Якби я ходив дивитися, хто як стрибає, для мене це означало б, що я не впевнений у собі. А невпевненість завдає поразки". Тому до останнього моменту він не знав, наскільки далеким вийшов стрибок.
Коли диктор оголосив дистанцію стрибка, Бімон, який не був знайомий з метричними вимірами, все ще не усвідомлював, що він накоїв. Коли його товариш по команді та тренер Ральф Бостон сказав йому, що він побив світовий рекорд майже на два фути, його ноги підкосилися, і здивований і приголомшений Бімон переніс короткий напад катаплексії (втрати м'язового тонусу), викликаний емоційним шоком. Він впав на коліна не в змозі втриматися і закрив обличчя руками. Йому допомогли підвестися товариші по команді Ральф Бостон і Чарлі Мейз.
Боб ще використав другу спробу, стрибнувши на 8,04 м, а від решти спроб відмовився. Друге місце зайняв Клаус Бер (НДР) з результатом 8,19 м. Бронзовим призером став Бостон (8,16 м).
Олімпійський чемпіон 1964 Лінн Дейвіс сказав Бімону: You have destroyed this event (Ти зруйнував цю подію). "У порівнянні з цим стрибком ми всі діти", – відзначив уродженець Києва Ігор Тер-Ованесян, який завершив змагання четвертим.
Зазначимо, що рекорду Боба Бімона посприяли кілька природних факторів. На висоті Мехіко опір повітря менший, що повинно було додати до довжини приблизно 4 см. Попутний вітер був 2 м/сек, що є максимальним значенням, при якому рекорди ще фіксують. За оцінками це могло додати до результату ще 31 см. До речі, крім рекорду Бімона, на змаганнях у Мехіко-1968 світові рекорди було покращено у всіх спринтерських та стрибкових дисциплінах. Зокрема, Лі Еванс встановив рекорд у бігу на 400 метрів, який тримався 20 років.
До стрибка Бімона світовий рекорд у стрибках у довжину було побито тринадцять разів з 1901 року, із середнім збільшенням на 6 см, а найбільше збільшення становило 15 см. У часи після стрибка рекорд здавався таким, що його ніколи не перевершать. Світовий рекорд Боба Бімона протримався 23 роки, поки його не побив Майк Пауелл, який 30 серпня 1991 року (ще один ювілей цього року!) стрибнув на 8,95 м на чемпіонаті світу в Токіо. Але стрибок Бімона досі залишається олімпійським рекордом і другим за довжиною стрибком в історії.
На спортивному жаргоні для опису вражаючих подвигів увійшов у вжиток новий прикметник – Beamonesque (у стилі Бімона). Це слово внесли до словника Вебстера у значенні "видатний, неймовірний". Бімон згадував, що коли йому зателефонували з Вебстера і повідомили про подію, він був дуже здивований:"У мене навіть не було бібліотечного квитка. Бути спортсменом і мати своє ім'я в словнику, де описуються твої досягнення, це так само чудово, як виграти золоту медаль".
Читайте також :
На аукціоні продано золоту медаль Олімпіади-1968
Життя після стрибку
Втім, після олімпійського тріумфу, коли Боб повернувся до Ель-Пасо, його не зустрічали парадом. Не було ніяких урочистостей. У повітрі стояла тривога, пов'язана із соціальною та расовою напругою. У листопаді мали відбутися президентські вибори, де республіканському кандидату Річардові Ніксону протистояв демократ Х'юберт Хемфрі, обраний замість нещодавно вбитого Роберта Кеннеді. Нагадаємо, що на Олімпіаді в Мехіко вибухнув скандал, коли золотий та бронзовий призери в бігу на 200 м Томмі Сміт і Джон Карлос на п'єдесталі здійняли вгору кулаки в чорних рукавичках – на знак протесту проти расизму.
Бімон вийшов на своє нагородження у чорних шкарпетках. На більш сильні жести він не наважився, адже хотів повернутися до навчання в університеті. Він розумів, що у 22 роки досяг найбільшої вершини, що далі йому так вже не злетіти, що в нього немає родини ба навіть добрих друзів…
Getty Images
Після ОІ-1968 Боб Бімон, виступаючи на штучному покритті, отримав серйозне розтягнення стегна, від якого так і не зміг одужати. Йому довелося змінити поштовхову ногу з правої на ліву, і навіть після цього він міг показувати результати світового класу. Але Боб зламався психологічно – через те, що постійно відчував великий тиск, адже від нього тепер щоразу очікували неймовірних стрибків. Найкращий результат Бімона тих часів був 8,22 м. На традиційному легкоатлетичному матчі США – СРСР у липні 1969 року у Лос-Анджелесі він стрибнув усього на 7,44 м, посівши лише 4 місце.
Невдовзі після Олімпіади в Мехіко Бімон був обраний командою Фінікс Санз у 15-му раунді драфту НБА 1969 року. Зріст 191 см та неабияка стрибучість дозволяли йому стати вправним баскетболістом, але він так і не зіграв у жодному матчі НБА. З великим спортом було покінчено...
У 1972 році Боб закінчив Університет Адельфі (Нью-Йорк) зі ступенем з соціології. У 1977 році він став тренером з легкої атлетики в Міжнародному університеті США у Сан-Дієго. Того ж року його ввели до Національної зали слави легкої атлетики (засновану 1974 року).
Коли у 1983 році Зала олімпійської слави США почала вводити спортсменів до свого списку, Боб Бімон був одним із перших, кого туди ввели.
Боб Бімон займався пропагандою спорту серед молоді, зокрема співпрацював з колишнім губернатором Каліфорнії Арнольдом Шварценеггером та працював у спортивних програмах кількох університетів.
Видатний спортсмен має відношення до світу мистецтв. Він є художником-графіком, його роботи виставляються в музеї організації Art of the Olympians (Мистецтво олімпійців, Форт-Майєрс, штат Флорида), де він певний час був виконавчим директором. 1999 року у співавторстві зі своєю третьою дружиною Міланою Волтер він написав автобіографічну книгу "Людина, яка вміла літати" (The Man Who Could Fly: The Bob Beamon Story). Бімон періодично грає на ударних інструментах з відомими джазовими виконавцями: свого часу в школі він серйозно займався музикою, але віддав перевагу спорту.
Він також є глобальним послом Міжнародної спеціальної Олімпіади (змагань для людей з ментальними проблемами).
В Ель-Пасо, штат Техас, там, де легендарний атлет колись вчився в університеті, сьогодні є вулиця Боба Бімона.
Нині Боб Бімон живе у Майамі з четвертою дружиною Рондою. Від попередніх шлюбів у нього є дві доньки.
Фантастичний стрибок Боба Бімона стоїть в одному ряду з такими найвидатнішими спортивними подіями, як 4 золоті олімпійські медалі Джессі Оуенса на ОІ-1936, як сенсаційна перемога хокейної збірної США у фіналі ОІ-1980 над збірною СРСР, або 100 очок Вілта Чемберлена в одному матчі. То дійсно був великий стрибок у майбутнє.
Читайте також :
Фото
Дон Кінг – вбивця, викрадач Алі, найбільший пройдисвіт світового боксу та зразковий сім'янин
Go to champion.com.ua
Випадковий сюжет російського телебачення став для неї першим доказом, що чоловік живий. Після цього жінка почала боротися не лише за його повернення.
Катерина Трайдук, координаторка об’єднання родин зниклих безвісти та полонених військовослужбовців 35-ї бригади морської піхоти, розповіла, як шукала свого чоловіка після його зникнення на Покровському напрямку. Військовий зник під час виконання завдання 25 жовтня 2024 року.
Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.
Після отримання офіційного сповіщення жінка самостійно почала збирати інформацію. Приблизно за місяць вона натрапила на сюжет російського “Першого каналу”, який став першим підтвердженням того, що захисник перебуває в полоні.
Про те, що він у полоні, я дізналася через місяць. Випадково знайшла відео на російському Першому каналі. Його не було ані в каналах месенджера Telegram, ані в соціальних мережах.
– Катерина Трайдук
У сюжеті показали вісьмох морських піхотинців, яких захопили поблизу Гірника на Донеччині. Обличчя військових були закриті, однак їхнім рідним вдалося впізнати полонених. Згодом Катерина дізналася, що її чоловіка утримували в Грозному, у Чечні.
У квітні під час обміну полоненими морського піхотинця повернули в Україну. Водночас серед військових на відео були двоє сиріт, тому жінка взялася також за їхній офіційний розшук.
Допомога в пошуку полонених морських піхотинців
Для двох захисників, які залишилися без батьківської підтримки, оформили особисті кабінети в Координаційному штабі та подали необхідні заяви до Червоного Хреста. Катерина прагнула, щоб інформацію про полонених військових зафіксували офіційно та продовжували їх шукати.
Я їм не сестра, ніхто. Але для них створили особисті кабінети в Координаційному штабі, подали всі заяви до Червоного Хреста. Я хотіла, щоб цих хлопців офіційно шукали та розуміли, де вони перебувають.
– Катерина Трайдук
Пошуки були непростими ще й через те, що пара не мала офіційно зареєстрованого шлюбу. Катерина живе у Дніпропетровській області, проте регулярно їздила до Києва для звернень до установ, іноді здійснюючи по дві-три поїздки на тиждень.
Родини військових 35-ї бригади об’єдналися заради пошуку
На початку важливою підтримкою та мотивацією для Катерини була донька Марійка. Коли її батька мобілізували, дівчинці було два роки. Після повернення чоловіка з полону жінка не припинила допомагати іншим родинам військовополонених і зниклих безвісти бійців 35-ї бригади морської піхоти.
Тепер моя основна мотивація – мій чоловік. У Чечні залишилися хлопці, і він дуже просив не залишати цю роботу, нашу бригаду та побратимів із 35-ї морської піхоти.
– Катерина Трайдук
Чоловік Катерини підтримує її роботу, хоча після пережитого полону поки не готовий долучатися до неї публічно. Поруч із жінкою також залишаються матері, дружини, сестри та інші близькі військовослужбовців 35-ї бригади, які об’єдналися під час пошуків і стали для неї другою родиною.
Координаційний штаб спільно з Укрпоштою випустив поштові марки “Ми чекаємо!”, присвячені українським військовополоненим, зниклим безвісти за особливих обставин людям та їхнім родинам.
Рекомендуємо звернути увагу:
Кирило Буданов підтвердив підготовку нового масштабного обміну військовополоненими. За його словами, повернення українців може відбутися вже найближчими днями.
Матеріал про святкування Дня морської піхоти 23 травня, історію свята, указ 2018 року та вітання головнокомандувача Сирського, що вшанував морпіхів і ветеранів.
Алія Усенова закликала міжнародну спільноту посилити пошук зниклих українців і домагатися повернення військовополонених та цивільних заручників із російської неволі.
The post Дружина морпіха впізнала його на відео серед полонених і допомагає шукати побратимів first appeared on Межа. Новини України..
Катерина Трайдук, координаторка об’єднання родин зниклих безвісти та полонених військовослужбовців 35-ї бригади морської піхоти, розповіла, як шукала свого чоловіка після його зникнення на Покровському напрямку. Військовий зник під час виконання завдання 25 жовтня 2024 року.
Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.
Після отримання офіційного сповіщення жінка самостійно почала збирати інформацію. Приблизно за місяць вона натрапила на сюжет російського “Першого каналу”, який став першим підтвердженням того, що захисник перебуває в полоні.
Про те, що він у полоні, я дізналася через місяць. Випадково знайшла відео на російському Першому каналі. Його не було ані в каналах месенджера Telegram, ані в соціальних мережах.
– Катерина Трайдук
У сюжеті показали вісьмох морських піхотинців, яких захопили поблизу Гірника на Донеччині. Обличчя військових були закриті, однак їхнім рідним вдалося впізнати полонених. Згодом Катерина дізналася, що її чоловіка утримували в Грозному, у Чечні.
У квітні під час обміну полоненими морського піхотинця повернули в Україну. Водночас серед військових на відео були двоє сиріт, тому жінка взялася також за їхній офіційний розшук.
Допомога в пошуку полонених морських піхотинців
Для двох захисників, які залишилися без батьківської підтримки, оформили особисті кабінети в Координаційному штабі та подали необхідні заяви до Червоного Хреста. Катерина прагнула, щоб інформацію про полонених військових зафіксували офіційно та продовжували їх шукати.
Я їм не сестра, ніхто. Але для них створили особисті кабінети в Координаційному штабі, подали всі заяви до Червоного Хреста. Я хотіла, щоб цих хлопців офіційно шукали та розуміли, де вони перебувають.
– Катерина Трайдук
Пошуки були непростими ще й через те, що пара не мала офіційно зареєстрованого шлюбу. Катерина живе у Дніпропетровській області, проте регулярно їздила до Києва для звернень до установ, іноді здійснюючи по дві-три поїздки на тиждень.
Родини військових 35-ї бригади об’єдналися заради пошуку
На початку важливою підтримкою та мотивацією для Катерини була донька Марійка. Коли її батька мобілізували, дівчинці було два роки. Після повернення чоловіка з полону жінка не припинила допомагати іншим родинам військовополонених і зниклих безвісти бійців 35-ї бригади морської піхоти.
Тепер моя основна мотивація – мій чоловік. У Чечні залишилися хлопці, і він дуже просив не залишати цю роботу, нашу бригаду та побратимів із 35-ї морської піхоти.
– Катерина Трайдук
Чоловік Катерини підтримує її роботу, хоча після пережитого полону поки не готовий долучатися до неї публічно. Поруч із жінкою також залишаються матері, дружини, сестри та інші близькі військовослужбовців 35-ї бригади, які об’єдналися під час пошуків і стали для неї другою родиною.
Координаційний штаб спільно з Укрпоштою випустив поштові марки “Ми чекаємо!”, присвячені українським військовополоненим, зниклим безвісти за особливих обставин людям та їхнім родинам.
Рекомендуємо звернути увагу:
Кирило Буданов підтвердив підготовку нового масштабного обміну військовополоненими. За його словами, повернення українців може відбутися вже найближчими днями.
Матеріал про святкування Дня морської піхоти 23 травня, історію свята, указ 2018 року та вітання головнокомандувача Сирського, що вшанував морпіхів і ветеранів.
Алія Усенова закликала міжнародну спільноту посилити пошук зниклих українців і домагатися повернення військовополонених та цивільних заручників із російської неволі.
The post Дружина морпіха впізнала його на відео серед полонених і допомагає шукати побратимів first appeared on Межа. Новини України..
Go to mezha.net28 серпня помер король Норвегії Гаральд V. Йому було 89 років.
Про це повідомив Королівський двір Норвегії.
"Із глибоким сумом повідомляємо, що Його Величність король Гаральд сьогодні помер", – йдеться в заяві.
Королівський двір уточнив, що монарх помер 28 серпня о 06:35 у лікарні Осло. Напередодні стало відомо, що Гаральд V перебував там у вкрай тяжкому стані.
Короля госпіталізували через гемолітичну анемію – захворювання, за якого еритроцити руйнуються швидше, ніж організм встигає їх відновлювати, а також через пов'язані з нею ускладнення.
Важливі факти про короля Гаральда V
Гаральд народився 21 лютого 1937 року в маєтку Скаугум і був єдиним сином кронпринца Олава та кронпринцеси Марти.
Під час Другої світової війни він разом із матір'ю та сестрами жив у США, тоді як його батько залишався в Норвегії та представляв королівську родину в Лондоні. Після смерті батька Гаральд успадкував престол і став королем Норвегії 17 січня 1991 року.
Гаральд V був главою держави понад 35 років, а його основні повноваження мали представницький і церемоніальний характер. Він здійснив численні державні візити за кордон та представляв Норвегію на міжнародному рівні.
Раніше повідомлялося, у ніч проти 22 серпня помер засновник Партії реформ, колишній прем'єр-міністр Естонії та ексвіцепрезидент Європейської комісії Сійм Каллас. Про це повідомила донька померлого, голова зовнішньополітичного відомства Євросоюзу Кая Каллас.
Нагадаємо, британська радіостанція Radio Caroline потрапила в гучний скандал після того, як помилково видала в прямий ефір заздалегідь записані повідомлення про смерть 77-річного короля Чарльза ІІІ.
Також, нещодавно сенатор США Ліндсі Грем раптово помер у віці 71 року. Він був одним із найвпливовіших республіканців у США та послідовно займав жорстку проукраїнську позицію, активно адвокатуючи надання військової та фінансової допомоги Києву. Лише за кілька днів до своєї раптової смерті він перебував із черговим офіційним візитом в Україні.
- Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Go to 5.ua
Зірка голлівудських бойовиків, 80-річний Сильвестр Сталлоне разом із дружиною Дженніфер Флавін поділилися радісною подією у їхній родині. Старша донька подружжя Софія відсвяткувала свій 30-й день народження, з нагоди чого зіркові батьки оприлюднили рідкісні кадри з сімейного архіву. Повний текст новини
Go to 24tv.uaКолишній спецпосланець президента США з питань України Кіт Келлог розповів про зустріч Олександра Усика (25-0, 16 КО) з президентом США Дональдом Трампом.
Подробицями розмови політик поділився в етері Ютуб-каналу RAMINA.
За словами Келлога, він спеціально організував знайомство українського боксера з американським президентом.
"Усик – непереможений чемпіон світу у надважкій вазі. І було важливо привести Усика на зустріч із президентом, який дуже любить спорт. Думаю, було б добре показати президенту українців як живих людей", – розповів Келлог.
Він зазначив, що після знайомства Усик і Трамп близько 30 хвилин спілкувалися про бокс.
"Коли я його привів, вони, мабуть, добрих 30 хвилин говорили про бокс. Я просто відійшов у бік і дав їм поговорити. І думаю, добре, що це сталося. Президенту сподобалося, що він був там. Зустріч тривала набагато довше, ніж планувалося", – сказав Келлог.
Наступного дня Келлог знову запросив Усика на захід біля Білого дому, де відбувся бій у клітці.
"Я також повів туди Усика. Думаю, було просто добре, що вони познайомилися і поговорили. Він показав українців як живих людей. Президент відчув це", — додав Келлог.
За його словами, Трамп цікавився особистим життям Усика та, зокрема, запитував про його родину в Києві.
"Він знає, що Усик живе тут, у Києві. Його родина живе тут, у Києві. Трамп навіть питав Олександра про те, як це, коли його доньці доводиться вночі спускатися в метро. Ось що я маю на увазі", – зазначив Келлог.
Нагадаємо, що зустріч Усика з Трампом відбулася в Овальному кабінеті Білого дому 13 червня 2026 року. Напередодні український боксер відвідав Пентагон.
Подробицями розмови політик поділився в етері Ютуб-каналу RAMINA.
За словами Келлога, він спеціально організував знайомство українського боксера з американським президентом.
"Усик – непереможений чемпіон світу у надважкій вазі. І було важливо привести Усика на зустріч із президентом, який дуже любить спорт. Думаю, було б добре показати президенту українців як живих людей", – розповів Келлог.
Він зазначив, що після знайомства Усик і Трамп близько 30 хвилин спілкувалися про бокс.
"Коли я його привів, вони, мабуть, добрих 30 хвилин говорили про бокс. Я просто відійшов у бік і дав їм поговорити. І думаю, добре, що це сталося. Президенту сподобалося, що він був там. Зустріч тривала набагато довше, ніж планувалося", – сказав Келлог.
Наступного дня Келлог знову запросив Усика на захід біля Білого дому, де відбувся бій у клітці.
"Я також повів туди Усика. Думаю, було просто добре, що вони познайомилися і поговорили. Він показав українців як живих людей. Президент відчув це", — додав Келлог.
За його словами, Трамп цікавився особистим життям Усика та, зокрема, запитував про його родину в Києві.
"Він знає, що Усик живе тут, у Києві. Його родина живе тут, у Києві. Трамп навіть питав Олександра про те, як це, коли його доньці доводиться вночі спускатися в метро. Ось що я маю на увазі", – зазначив Келлог.
Нагадаємо, що зустріч Усика з Трампом відбулася в Овальному кабінеті Білого дому 13 червня 2026 року. Напередодні український боксер відвідав Пентагон.
Go to champion.com.uaПро зміну монарха повідомив норвезький суспільний мовник NRK.Після смерті короля престол автоматично перейшов до його сина - кронпринца ГоконаВід моменту смерті батька Гокон перестав бути спадкоємцем престолу та став королем Норвегії. Відповідно до норвезької Конституції, передача влади відбувається автоматично. Саме з цим пов'язаний відомий вислів: "Король помер – хай живе король".Гокон народився 1973 року й відтоді готувався до майбутньої ролі монарха. Протягом останніх років він поступово перебрав на себе дедалі більше обов'язків королівської родини та регулярно представляв країну разом із батьком.Гаральд V називав сина своїм другом і соратником та неодноразово наголошував, що впевнений у його готовності продовжити монархічну традицію.Одним із перших офіційних кроків нового короля стало позачергове засідання уряду в королівському палаці. Під час нього Гокон офіційно повідомив уряд про смерть батька, підтвердив своє сходження на престол, а також оголосив ім'я та девіз, під якими правитиме."Я візьму ім’я Гокон VIII і продовжуватиму дотримуватися того ж девізу, який обрали мій батько, дід і прадід: "Все для Норвегії", - зазначив новий монарх.Після засідання королівський прапор на даху палацу підняли на вершину щогли на честь нового монарха. Водночас на знак жалоби за Гаральдом V прапори в країні приспускають.Хоча Гокон автоматично став королем у момент смерті батька, йому ще належить скласти присягу на Конституції Норвегії.Зі зміною монарха змінився також статус наступної представниці королівської родини. Донька Гокона, принцеса Інгрід Александра, стала новою кронпринцесою Норвегії. У майбутньому вона, як і її батько свого часу, має скласти письмову присягу, щоб за необхідності виконувати обов'язки регента за відсутності монарха.Таким чином після смерті Гаральда V Норвегія одночасно отримала нового короля - Гокона, а також нову кронпринцесу - Інгрід Александру.Зеленський висловив співчуття Королівському двору НорвегіїПро це президент України написав у соцмережі X."Від імені України висловлюю співчуття королівському дому Норвегії та Норвезькому народові у зв’язку зі смертю Його Величності Короля Гаральда V", - зазначив Зеленський."Його Величність уособлював гідність, мудрість і непохитну відданість своїй країні. Україна завжди пам’ятатиме його незмінну підтримку та солідарність з Українським народом у найтемніші дні російської агресії. У цей час глибокої скорботи наші думки з королівською родиною та народом Норвегії. Вічна пам’ять Його Величності", - додав він.Король Гаральд помер вранці 28 серпняПро смерть короля повідомив королівський палац Норвегії."З глибоким сумом повідомляємо, що Його Величність король Гаральд помер. Король Гаральд мирно помер в Університетській лікарні Осло Rikshospitalet у п'ятницю, 28 серпня, о 06:35 ранку", – зазначено в повідомленні.Днями Королівський палац Норвегії повідомив про погіршення стану монарха. Гаральд V перебував в університетській лікарні Осло, де його лікували від бактеріальної інфекції в крові. Раніше зазначали, що він отримує антибіотики й реагує на лікування, однак згодом йому стало гірше. Члени королівської родини, зокрема дружина короля, королева Соня, та наслідний принц Гокон, приїхали до лікарні та провели кілька годин біля ліжка Гаральда.Через стан батька Гокон також скоригував свою офіційну програму. Також вніс корективи в графік роботи прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере, який скасував поїздку до Німеччини. Спікер норвезького парламенту Масуд Гараххані перервав офіційний візит до Ісландії та повернувся до Норвегії.Гаральд V – найстарший чинний монарх Європи. Він народився 21 лютого 1937 року, зійшов на престол у січні 1991 року після смерті свого батька, короля Олава V. Король Гаральд виконував здебільшого представницькі та церемоніальні функції, втім має важливу конституційну роль: головує на засіданнях Державної ради, бере участь у формальному призначенні уряду та відкриває осінню сесію норвезького парламенту. У разі хвороби або відсутності короля його обов'язки виконував наслідний принц Гокон як регент. 53-річний Гокон тепер має стати королем.
Go to espreso.tvЧоловік української співачки Ірини Федишин, продюсер Віталій Човник, заступився за дружину після того, як вона цьогоріч не отримала звання народної або заслуженої артистки України.
У Facebook він наголосив, що після нагородження артистів до Дня Незалежності подружжя почало отримувати багато запитань, чому Федишин досі не має жодного державного звання.
"Цьогоріч до Дня Незалежності державними званнями відзначили багатьох українських артистів. Вітаю всіх колег, які отримали заслужені нагороди. І водночас під нашими дописами і у приватні знову бачу багато запитань: "А коли Ірина? Чому досі немає звання?" Друзі, ми не знаємо відповіді. Такі рішення приймаємо не ми", - зауважив він.
За словами Човника, попри відсутність державного звання його дружина продовжує займатися творчістю та допомагати українським військовим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: MamaRika зізналася, чому їй важко бути у шлюбі
"Ірина просто продовжує робити те, що робила багато років: співати українською, збирати людей навколо української пісні, представляти її у світі та допомагати нашим захисникам. І окремо хочу подякувати всім, хто так щиро вболіває за Ірину і за нас", - додав продюсер.
Віталій зазначив, що цьогоріч звання заслуженого артиста України отримали 85 людей, а народного - 15. Він згадав і українського репера Потапа, який отримав звання заслуженого артиста у 2020 році та досі має його.
"За останні сім років державними званнями відзначили ще чимало українських артистів. На жаль, імені Ірини Федишин у цих списках ми так і не побачили. Проте приємно, коли згадуєш, що, наприклад, Потап ще у 2020 році отримав звання "Заслужений артист України" і досі його ще має", - висловився чоловік артистки.
Водночас продюсер наголосив, що для Федишин важливішою за державні нагороди є любов слухачів.
"Звання та нагороди - це, безумовно, почесно. Але, зрештою, найбільше звання для артиста - це любов людей. Її неможливо призначити указом чи вручити разом із нагородою. Її можна лише заслужити своєю творчістю", - йдеться у дописі.
У коментарях під дописом користувачі підтримали співачку та заявили, що, на їхню думку, вона давно заслуговує на звання народної артистки.
"Їй давно вже пора дати звання "народна артистка". "Дуже дивна політика. Хоча, чому дивуватись?"
"Для Нас Українців Ірина Федишин Найнародніша Співачка, Ми Її Любимо Вона Найкраща. Народ вже давно зробив свій вибір: Ірина - Народна. Гідна. Українка".
"Ірина - найнародніша з народних. Молодчина. На жаль, часто заслуговують одні, а отримують інші. Ірино, ви великий талант і велика патріотка, це знають усі. Пишаємося вами".
Перед цим Федишин повідомила, що незабаром втретє стане матір'ю. Вона опублікувала кадри, на яких показала округлий живіт, та зізналася, що певний час приховувала вагітність від публіки. У шлюбі з продюсером Віталієм Човником співачка вже виховує двох синів - 15-річного Юрія та 11-річного Олега. Стать майбутнього малюка пара поки не розкрила. До слова, закохані зізнавалися, що мріють про доньку.
У Facebook він наголосив, що після нагородження артистів до Дня Незалежності подружжя почало отримувати багато запитань, чому Федишин досі не має жодного державного звання.
"Цьогоріч до Дня Незалежності державними званнями відзначили багатьох українських артистів. Вітаю всіх колег, які отримали заслужені нагороди. І водночас під нашими дописами і у приватні знову бачу багато запитань: "А коли Ірина? Чому досі немає звання?" Друзі, ми не знаємо відповіді. Такі рішення приймаємо не ми", - зауважив він.
За словами Човника, попри відсутність державного звання його дружина продовжує займатися творчістю та допомагати українським військовим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: MamaRika зізналася, чому їй важко бути у шлюбі
"Ірина просто продовжує робити те, що робила багато років: співати українською, збирати людей навколо української пісні, представляти її у світі та допомагати нашим захисникам. І окремо хочу подякувати всім, хто так щиро вболіває за Ірину і за нас", - додав продюсер.
Віталій зазначив, що цьогоріч звання заслуженого артиста України отримали 85 людей, а народного - 15. Він згадав і українського репера Потапа, який отримав звання заслуженого артиста у 2020 році та досі має його.
"За останні сім років державними званнями відзначили ще чимало українських артистів. На жаль, імені Ірини Федишин у цих списках ми так і не побачили. Проте приємно, коли згадуєш, що, наприклад, Потап ще у 2020 році отримав звання "Заслужений артист України" і досі його ще має", - висловився чоловік артистки.
Водночас продюсер наголосив, що для Федишин важливішою за державні нагороди є любов слухачів.
"Звання та нагороди - це, безумовно, почесно. Але, зрештою, найбільше звання для артиста - це любов людей. Її неможливо призначити указом чи вручити разом із нагородою. Її можна лише заслужити своєю творчістю", - йдеться у дописі.
У коментарях під дописом користувачі підтримали співачку та заявили, що, на їхню думку, вона давно заслуговує на звання народної артистки.
"Їй давно вже пора дати звання "народна артистка". "Дуже дивна політика. Хоча, чому дивуватись?"
"Для Нас Українців Ірина Федишин Найнародніша Співачка, Ми Її Любимо Вона Найкраща. Народ вже давно зробив свій вибір: Ірина - Народна. Гідна. Українка".
"Ірина - найнародніша з народних. Молодчина. На жаль, часто заслуговують одні, а отримують інші. Ірино, ви великий талант і велика патріотка, це знають усі. Пишаємося вами".
Перед цим Федишин повідомила, що незабаром втретє стане матір'ю. Вона опублікувала кадри, на яких показала округлий живіт, та зізналася, що певний час приховувала вагітність від публіки. У шлюбі з продюсером Віталієм Човником співачка вже виховує двох синів - 15-річного Юрія та 11-річного Олега. Стать майбутнього малюка пара поки не розкрила. До слова, закохані зізнавалися, що мріють про доньку.
Go to gazeta.ua
Американський актор, режисер, сценарист і продюсер Сильвестр Сталлоне та його дружина Дженніфер Флавін ніжно привітали старшу доньку Софію з 30-річчям.
З нагоди свята зірковий батько опублікував в Instagram теплі привітання, які доповнили сімейними фотографіями та архівними знімками.
"30 років змушуєш нас пишатися. З днем народження мою дивовижну дочку Софію. Ми завжди тебе любимо", - написав Сильвестр.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: MamaRika зізналася, чому їй важко бути у шлюбі
Актор поділився добіркою знімків, на яких його донька зображена в різні роки. На деяких кадрах вона позувала разом із батьками та сестрами.
Дженніфер Флавін теж привітала доньку, опублікувавши сімейні фото та зворушливе звернення до неї.
"З 30-річчям, моя красуне Софіє. Найкращий день у моєму житті - це день твого народження. Ти даруєш мені стільки щастя та любові. Ти така розумна та щира. Ти змушуєш кожного відчувати себе особливим та почутим. Я так рада називати тебе своєю донькою та найкращою подругою. Я люблю тебе вічно, мамо".
У липні Сталлоне відсвяткував день народження. Йому виповнилося 80. З нагоди іменин артиста його дружина присвятила чоловікові милий допис в Instagram. Жінка подякувала коханому за родину та зворушливо привітала. Обраниця актора опублікувала серію сімейних світлин, серед яких були й архівні, де пара ще зовсім молоді. На одному з фото селебріті позував з трьома дорослими доньками.
Go to gazeta.uaJoin to the Platform
Слово і Діло3.5 thous. of news
Texty.org.ua1.9 thous. of news
Радіо Свобода16.3 thous. of news
Український тиждень1.3 thous. of news
Еспресо21.6 thous. of news
Бабель8.6 thous. of news
New Voice77.3 thous. of news
Громадське радіо8.6 thous. of news
Дзеркало Тижня22.1 thous. of news
Суспільне82.4 thous. of news
Українська правда25.2 thous. of news
Last comments
Польські посадовці обурилися комунікацією Володимира Зеленського щодо ракет для Patriot
Болгарія погрожує заблокувати 21-й пакет санкцій ЄС проти РФ, якщо з нього не приберуть главу РПЦ Кирила та співзасновника "Лукойла"
Vitalii3 Jul. 20:02В політиці шлюхи не переведуться ніколи.
Двоетапна перевірка у месенджерах: як налаштувати WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Messenger
Росія завдала ракетно-дронового удару по Україні, ППО збило 82 безпілотники
Білорусь втратила частину можливостей допомагати рф атакувати Україну - ЛещенкоVitalii27 Jun. 21:22Хтось ще слухає що каще СерЛещ?!
Механіки застерігають від купівлі цих дорогих автомобілів
samohodbox.com.ua22 Jun. 16:26Найбільша проблема дорогих автомобілів починається не з купівлі, а з першого серйозного ремонту.На практиці власники часто стикаються не лише з високою вартістю робіт, а й з пошуком правильних запчастин. Особливо коли мова йде про Range Rover, Mercedes-Benz, BMW або Porsche.Саме тому перед покупкою будь-якого преміального авто варто заздалегідь перевірити доступність та вартість основних вузлів і запчастин. Багато корисної інформації про OEM-номери та підбір деталей можна знайти на SamohodBox.Надійність автомобіля — це не лише бренд на капоті, а й вартість його утримання.
Голова Пентагону вперше за тривалий час прибув на міністерський саміт НАТО: не стримувався у критиці союзників та зробив заяви щодо України – подробиці (Відео)Vitalii18 Jun. 17:19When morons are in charge of the USA. :(- Центр протидії дезінформації викрив російську кінопропаганду як системну загрозу
Українців попередили про штрафи за камуфляж: коли «піксель» може стати проблемою
Нейт9 May. 14:09Військова і вважаю що носіння форми цивілами це аморально, для мене це на рівні як начепити чужі ордени (ну тобто тіпа приписуєш собі заслуги і досягнення яких ніколи не мав). Виняток - тактичний одяг у волонтерів, вони хоч і не воюють але роблять для перемоги не менше. Ну тобто або працюй на перемогу або не допускай щоб про тебе думали що ти працюєш на перемогу коли це не так- Втрати військ рф перевищують їхнє поповнення - Жмайло
- СБУ розслідує вербування «злодієм в законі» мешканців Львівщини для роботи на спецслужби РФ
Музей збройних сил у німецькому Кобленці заборонив українцям відвідувати експозицію
Ihor Chaban14 Apr. 16:13Бояться що би що???😅
Угорці обрали свободу, це добра новина для України і Європи - Мерц- На Закарпатті озброєний чоловік викрав жінку з дитиною, при спробі затримання стріляв у поліцейськогоIhor Chaban14 Apr. 15:59Ужас, народ божеволіє!
«Сяйво» обходить конкурентів: Українці обрали назву національної LLM
Alexander30 Mar. 21:47Це просто крінж- Для важкої роботи. Renault планує запустити 350 людиноподібних роботів на своїх заводахIhor Chaban25 Mar. 13:25350 людей залишуться без роботи! жесть!
- Передача МіГ-29 Україні була хибним рішенням – президент Словаччини
SR-Team8 Feb. 10:58цитата-Жодна інша країна не вчинила так, щоб після передачі власного озброєння стала покладатися виключно на допомогу своїх сусідів", хочу нагадати ,а Україна за Будапештом як позбулася своєї зброї ,ядерної,літаків ТУ-160 ,теж надіялась на так звані "гарантії" !Щось слабонькі у нас дипломати ,не вміють 'дипломатично"по морді врізати!!! 
Військові показали, як нині виглядає Куп'янськ
Підтримка (Support)30 Dec. 2025 15:48Сумно ((- Зеленський обговорив з Мерцом підготовку до зустрічі з Трампом
Леонід Биков26 Dec. 2025 19:45Балакай не балакай, а путлєр на своїй хвилі... - Російські спецслужби вербують агентів через TelegramНейт1 Dec. 2025 06:35особисто стикалась ще з іншими методами, військова але думаю цивіли теж можуть зіткнутись з чимось схожим. коли десь в публічних чатах пишеш про свої проблеми (думаю особливо коли це невдоволення своїм командуванням, невдоволення владою або невдоволення роботою правоохоронних органів) то в особисті пишуть люди які тіпа тебе підтримують, більшість наші і пишуть щиро але серед них є і русня. так от з тих хто мені писав один одразу почав з того що він кацап і пропонує перейти до них, звісно одразу послала і заблокувала. а другий довго прикидався нашим (можливо навіть з окупації) і його видавало тільки те що якось надміру цікавили такі речі як де я, де мій підрозділ, скільки нас тут і так далі.. звісно я йому ніхєра не казала і теж залокувала але по факту він тупо намагався маніпулювати і цілком можливо що є лохи які через брак досвіду через отаких от нахаляву нададуть кацапам інфу самі того не розуміючи. самим цим ситуаціям мабуть більше року але можливо кацапи продовжать отак вишукувати людей у яких є певні проблеми які в теорії можуть зробити їх вразливими до маніпуляцій, при тому деякі все ж вміють прикидатися своїми тому все шо нам залишається це звертати увагу на підозрілі моменти типу надмірної цікавості і не довіряти нікому
Ранкова звичка, яка підсилює мозок і допомагає отримати підвищення — що показало дослідження
Village UA23 Nov. 2025 23:52пити каву?- Небезпечна рослина сусіда почала "захоплювати" чужий двір: відео вразило МережуVillage UA22 Nov. 2025 11:19кропива?
- Топ-7 собак, які ніколи не втомлюються: породи для по-справжньому активних сімейVillage UA22 Nov. 2025 11:14там 100% є хаскі)
- Трамп зробив гучну заяву про втрату Україною територійVillage UA22 Nov. 2025 11:12голодний дєдок, вже мікрофон жере)
- Яка зброя реально змінить ситуацію на фронті: експерт відповівVillage UA21 Nov. 2025 18:55якісна)
- Трамп оголосив дедлайн для погодження Україною мирного плануVillage UA21 Nov. 2025 18:54трамп гнилий дєд, який постійно забуває випити таблетки)
- Анджеліна Джолі в ТЦК: Мережа вибухнула мемамиVillage UA5 Nov. 2025 22:22такі новини мені подобаються!
- Орбан розкритикував "невдячність" Києва за підтримку від УгорщиниVillage UA4 Nov. 2025 23:02коли його вже викинуть у вікно?
- Квіти, що захищають оселю від зла й негативуVillage UA4 Nov. 2025 19:00валерянка?
Фіналісти конкурсу кумедних фото природи 2025 — коли переможець неважливий
Miro Baida3 Nov. 2025 19:22Дійсно хороша новина- Чому не можна віджимати пакетик чаю: багато хто не знаєVillage UA2 Nov. 2025 13:56в кого?
- Новорічний зворотний відлік: скільки днів до зустрічі 2026 рокуVillage UA1 Nov. 2025 12:10а хто зустрічатись має?
- Розвідка США розкрила несподівані постачання для війни РФ: що приховують Китай і МоскваVillage UA30 Oct. 2025 11:57моцква пишеться з маленької)
- Туск розніс Орбана: лідер найбіднішої країни в ЄС "зачарований Москвою"Village UA28 Oct. 2025 21:44фото супер!🤣
- Навіщо досвідчені господарі залишають кореневища від капусти після збору врожаю на городіVillage UA24 Oct. 2025 14:14щоб поламати об них ноги.
- Зеленський прибув з візитом до Лондона: з ким зустрінеться президент УкраїниVillage UA24 Oct. 2025 14:13з кимось)
- Росія створила фейковий Telegram, який стежить за користувачами — ЦПДПідтримка (Support)21 Oct. 2025 23:33А оригінальний тоді що робив? ))
- Рада продовжила воєнний стан і мобілізацію, а Бережну призначили міністеркою культури. Головне за день
Лютий Махновець21 Oct. 2025 22:12"міністерка"?... а якби чоловік, то - "мініструк"?...