Gazeta.ua

За даними українських платформ із працевлаштування, близько третини жінок у декреті замислюються про зміну професії. Причини різні: бажання більше заробляти, втрата інтересу до попередньої роботи, вигорання або страх втратити кваліфікацію за час тривалої перерви.
Та лише частина наважується на реальні кроки. Решта залишаються у звичному, хоч і не завжди комфортному середовищі, бо бояться змін. Досі живе й стереотип, що після 30 років "поїзд уже пішов", а декрет нібито забирає в жінки час, енергію і сміливість починати з нуля.
Українка Алла Дух цей стереотип зламала. У 30 років вона змінила професійне життя: з престижної посади топменеджерки аграрної компанії перейшла в індустрію краси. Починала як майстерка перманентного макіяжу, а вже за два роки розробила власну методику, почала перемагати на чемпіонатах, здобула бронзу на міжнародному конкурсі та стала суддею змагань в Україні, Греції, Болгарії, Іспанії та Франції.
Як подолати страх починати з нуля, не порівнювати себе з сильнішими й не зупинитися після перших невдач Gаzеtа.uа запитала в Алли Дух.


Алло, страх змін заважає багатьом перейти від бажання до дії. Ви прийшли в перманентний макіяж із керівної посади. Що допомогло впоратися із сумнівами?


Найскладніше почати. Мені допомогло те, що я не спалила мости одразу, а почала вивчати перманент як хобі. Виділила час на курси й практику. Це давало відчуття, що я не втрачаю ґрунт під ногами.
Крім того, я розуміла: якщо не спробую зараз, то через кілька років шкодуватиму. Не через те, що не вийшло, а через те, що навіть не спробувала. Цей страх виявився сильнішим за страх невдачі.


Ви прийшли в перманент із нуля, коли ринок уже був наповнений сильними майстрами. Як подолати невпевненість на тлі конкуренції?


Насамперед потрібно розвивати системне мислення і вміння аналізувати. У мене ці навички вже були з університету та роботи топменеджеркою.
Тому я не просто опановувала техніку перманенту. Я аналізувала, чому пігмент ліг саме так, а не інакше, яка голка дає певний результат, як працює шкіра. Мій попередній досвід навчив мене структурувати інформацію і сприймати зворотний зв'язок як можливість для росту. Це цінніше, ніж "вроджений талант".
Ще важливо порівнювати себе не з іншими майстрами, а зі своїми вчорашніми роботами. Я вела щоденник робіт, дивилася на прогрес за місяць, за два.
Мені допомагав перфекціонізм. З одного боку, він був двигуном. З іншого заважав, бо я вимагала від себе результату, який неможливо отримати без досвіду. У підсумку я дозволила собі вчитися. Не одразу заробляти, а саме вчитися. Так зникли відчуття гонитви й тиск.


За два роки ви пройшли шлях від новачка до майстрині, яка перемагає на міжнародних чемпіонатах, зокрема WВС Іntеrnаtіоnаl, а також здобули бронзу на світовому змаганні Wulор у Болгарії. Як вам це вдалося?


Мені допоміг системний підхід до навчання і практики. Коли сприймаєш процес не як красиву картинку, а як систему, ти не просто повторюєш рухи. Ти вивчаєш шкіру, голки, пігменти, обладнання, реакцію тканин.
Допомагала й участь у чемпіонатах. Кожен програш я сприймала не як поразку, а як діагностику: що саме потрібно підтягнути, де бракує точності, що треба змінити в підході. Так поступово й сформувалася експертиза.


Сьогодні ви не просто майстриня перманентного макіяжу, а авторка власної техніки ІNКІSS lірs, переможниця міжнародних чемпіонатів і суддя професійних змагань. Що вам дав досвід суддівства?


Бути суддею це велика відповідальність. Я оцінюю роботи за чистотою виконання, рівномірністю внесення пігменту, розумінням анатомії та довговічністю результату.
Суддівство підвищує і вимогливість до себе. Коли аналізуєш роботи учасників, починаєш мислити масштабами всієї індустрії. Думаєш не лише про своїх клієнтів, а й про те, який результат отримують люди, що звертаються до майстрів загалом.


Ви входите до Союзу майстрів України, є суддею і номіновані на премію "Золоті руки". Чи можна сказати, що саме через такі спільноти формуються нові стандарти якості в українській індустрії краси?


Так. Стандарти народжуються не в кабінетах, а в живому професійному спілкуванні.
На міжнародних чемпіонатах можна побачити рівень майстрів із різних країн, обмінятися досвідом і практиками. Найкраще ми переймаємо й адаптуємо в Україні. Поступово це змінює підходи всієї індустрії. Тому нові стандарти справді формуються через професійну спільноту й міжнародний досвід.


Ви берете участь у благодійних заходах і безкоштовно робите процедури жінкам, які постраждали від війни, у межах проєкту "Краса надає сили". Для чого вам це?


Я роблю це тому, що сама мама і сама живу в цій країні разом із цими жінками. Я не можу повернути їм домівки. Але можу подарувати вечір, коли вони відчують себе оновленими, доглянутими, живими.
Для мене це важить більше, ніж будь-який чек. Цей проєкт частина того, що я можу зробити тут і зараз, щоб допомогти.


Що б ви порадили жінці, яка зараз у декреті або після нього мріє про зміни, але боїться?


Прийняти страх. Він буде завжди. І починати з малих кроків.
Не треба звільнятися просто зараз. Почніть із години на тиждень для своєї мрії: подивитися курс, вебінар, спробувати щось на практиці. Нехай нова професія якийсь час буде хобі, а не джерелом доходу.
Мій шлях зайняв два роки. Він не був легким. Але зараз я прокидаюся і знаю, що займаюся улюбленою справою. Це варте того, щоб спробувати.