Ситуація надзвичайно серйозна: ми в Україні з тривогою сприймаємо те, що бачимо, – як ламається загалом безпекова архітектура всього світу. Для нас важливіші ті висновки, яких може дійти Дональд Трамп, зокрема і щодо укладання так званої угоди з росіянами. Просив би вас окреслити параметри цієї надзвичайної, можливо небезпечної, моделі.Я не можу сказати, що пишаюся діями мого президента Дональда Трампа. Його поведінка щодо президента Володимира Зеленського в Овальному кабінеті була невиправдано агресивною, і я не маю наміру цього приховувати. Відтоді президент Зеленський заявив про підтримку плану Трампа, спрямованого на досягнення миру між Росією та Україною. Виступаючи в Конгресі, президент Трамп зазначив, що цінує лист, який він отримав від Зеленського. Тож, можливо, і я на це сподіваюся, ця безглузда суперечка залишилася в минулому. Тепер Сполучені Штати, Україна та Європа можуть зосередитися на справжній перешкоді на шляху до миру – на президентові РФ.Сполучені Штати повинні негайно відновити військову допомогу Україні та співпрацю в розвідувальній сфері, які були зупинені нашим урядом. Ці рішення були необґрунтованими, і я з ним категорично не згоден. Сподіваюся, що після примирливих слів президента Трампа перед конгресом це питання буде вирішене якнайшвидше. Якщо ми залишимо цей непотрібний епізод у минулому, з’являться реальні підстави для оптимізму. План президента Трампа щодо припинення вогню та забезпечення безпеки в Україні має шанс на успіх. Європейці, зокрема французи та британці, заявили про готовність очолити міжнародні сили безпеки для підтримки перемир’я в Україні та звернулися до США з проханням долучитися до цієї ініціативи. Це цілком розумний запит. Якщо всі складові цього плану об’єднаються, вільна, неокупована Україна зможе гарантувати власну безпеку й стати сучасним аналогом Західної Німеччини, уряд якої ніколи не зрікався свого права представляти весь народ. І я вірю, що Україна так само ніколи не відмовиться від свого законного права бути єдиною і незалежною державою. Отже, є підстави для надії, але ми втратили дорогоцінний час, і відповідальність за це лежить не на Україні. Сподіваюся, нам вдасться виправити ситуацію та рухатися вперед. Наскільки сильно Дональд Трамп буде тиснути на Україну? Адже у великому бізнесі є такий підхід – треба тиснути не на сильного конкурента, а на слабшого і залежного від твоєї допомоги. Ми в Україні передчуваємо, що тиск буде чинитися на нас: і ненадання необхідної нам військової допомоги, і блокування тих чи інших рахунків, якщо може дійти й до цього. Коли Ілон Маск пише, що готовий запропонувати президенту України "амністію", то розуміємо, що багато речей залишається за кадром. Тиск іде шалений. До чого нас будуть схиляти?Я розумію занепокоєння України. Однак це не означає, що слід очікувати нової хвилі тиску. Слова президента Трампа в конгресі були примирливими. Сподіваюся, він усвідомить, що шлях до успіху лежить у співпраці з Україною та Європою, підтримці України та посиленні тиску на Росію. Кілька тижнів тому він говорив про необхідність такого тиску. Проте після того США ухвалили низку рішень, з якими я не погоджуюся і які Кремль сприйняв із прихильністю. Це може свідчити про те, що ми рухалися у хибному напрямі. Сподіваюся, нам вдасться це виправити, а саме відновити тісну співпрацю з Україною та водночас посилити тиск на Росію, щоб досягти результату, який забезпечить Україні безпеку та незалежність, навіть якщо на певний час частина її території залишиться під незаконною окупацією. Цей сценарій далеко не ідеальний, але він набагато кращий за затяжну війну, якщо у найближчій перспективі повне звільнення українських територій є малоймовірним. План Трампа може спрацювати, але для цього він має послідовно його підтримувати і уникати непотрібних конфронтацій з Україною. Я не хотів проводити цю історичну паралель, але у 1945 році Сталін, Рузвельт і Черчилль про щось домовлялися, коли ми говоримо про Польщу. Черчилль з Рузвельтом питали у Сталіна, чи справді він буде дотримуватися домовленості щодо чесних виборів у Польщі. Сталін все підтвердив, а потім завів туди війська, танки, НКВД, призначив на посади лояльних до себе комуністів, а брудну роботу робили радянські спецслужби та колаборанти. А щодо Черчилля та Рузвельта, то вони тільки поспівчували польському народові. Наскільки така загроза може бути актуальною для нас в Україні?Ви провели дуже точну історичну паралель, і ваше занепокоєння щодо можливого укладення угоди між Вашингтоном і Москвою без урахування позиції України є цілком обґрунтованим. Було б фатальною помилкою і справжнім провалом, якби уряд США повторив прорахунки, яких ми припустилися у 1945 році. І цього разу в нас не буде жодних виправдань. Проте є шанс, що ми не допустимо такого розвитку подій. Маю надію, що цього не станеться. Нинішня реальність полягає в тому, що в адміністрації США, зокрема в адміністрації Трампа, існують чітко виражені розбіжності. Одна група підтримує стратегію вільного світу, спрямовану на співпрацю з нашими союзниками, такими як Україна, і послідовний тиск на наших супротивників, зокрема путінську Росію.Водночас є і ті, хто вважає, що Україна не є пріоритетним інтересом для США, оскільки наша стратегічна увага має зосереджуватися на Азії та Тихоокеанському регіоні. І все ж деякі, радше за все, переконані, що Сполучені Штати мають вибудовувати відносини з Росією як із великою державою, нехтуючи інтересами України. Ілон Маск, до прикладу, тяжіє саме до цієї групи.Не думаю, що Трамп вирішить дослухатися до порад таких собі прихильників ялтинської стратегії. Це було б жахливою помилкою, яка суперечить інтересам моєї країни, а також інтересам Європи й України. Однак такі дебати тривають в адміністрації США. Хотілося би, щоб ситуація була іншою, але не можу говорити з вами та українцями, не висловлюючи всю правду, наскільки я її розумію. Замовчування було б нечесним. Мені не подобається вдаватись до важких коментарів, і все ж скажу, що слова Трампа під час його звернення до Конгресу були значно кращими за ті, що пролунали від нього в Овальному кабінеті 28 лютого. Українці мають усі підстави обурюватися тим, що він сказав тоді, але, на мою думку, з того часу багато друзів України в Європі, Лондоні та Вашингтоні доклали значних зусиль, щоб виправити ситуацію. Це означає, що Сполучені Штати та Україна повинні і надалі працювати разом для протистояння нашому спільному ворогу – Путіну та путінській Росії. Щодо конкретних термінів та дат - коли це все може увиразнитися остаточно? Оскільки Путін хотів би щось подібне сформувати приблизно 9 травня, хоча не знаю, чи це відповідає дійсності. Адже темпи перемовин зараз є шаленими. Наступного тижня прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Емманюель Макрон і, можливо, президент України Володимир Зеленський поїдуть до Вашингтона домовлятися з Трампом. За вашими відчуттями, наскільки можуть бути продуктивними ці розмови? Наскільки варто нам покладатися на наших європейських друзів, коли ми говоримо про серйозні військові сценарії та військове забезпечення?Я вітаю ініціативу прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера. Він об’єднав союзників України та запропонував розмістити сили безпеки під європейським керівництвом, щоб підтримати припинення вогню, якщо ситуація до цього дійде. Це чіткий і важливий сигнал підтримки України. Також припускаю, що він дав українцям і президенту Зеленському цінні поради щодо того, як взаємодіяти з Трампом і загалом з американським керівництвом. Посилення співпраці України з її європейськими партнерами – Великою Британією, Францією, Німеччиною, Польщею та іншими країнами є правильним кроком на шляху до зміцнення безпеки України та її позиції на міжнародній арені.Можливо, зрештою Трамп підтримає готовність Великої Британії та Франції очолити такі сили. Я сподіваюся, що це рішення знайде підтримку, адже воно значно краще, ніж введення американських військ в Україну. Якщо Трамп піде цим шляхом, безпека України значно посилиться, а це саме те, чого прагне президент Зеленський. І він абсолютно правий у своїх прагненнях. Ми ще не дійшли до цього, але я вважаю, що це цілком реалістичний сценарій. Проте для його реалізації знадобляться серйозні зусилля з боку всіх учасників. Як я вже зазначав, ми втратили більше тижня, і це лише зіграло на руку Кремлю, що, на жаль, свідчить про серйозні прорахунки. У цьому випадку, боюся, основна відповідальність лежить на уряді США. Попри все, сьогодні ми в кращому становищі, ніж кілька днів тому. Сподіваюся, що США скасують обмеження на передачу зброї та обмін розвідданими, і тоді ми зможемо повернутися до активних дій у правильному напрямі. Росіяни вимагають включення ще не захоплених українських земель, зокрема Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Другий момент – до цього часу росіяни не збираються зупиняти бойових дій. Чи можна це припинити? Чи бачите ви перспективи торгів з Росією, чи є перспектива сподівань на Китай?Путін жадібний і самовпевнений. Його вимоги абсурдні — фактично, він вимагає капітуляції України. Він прагне отримати території, які не зміг завоювати на полі бою. Коли я говорив, що ми втратили час, я мав на увазі наші внутрішні суперечки, тоді як Трамп заявив, що президент Зеленський підтримує мир. І в цьому він має рацію. Зеленський прагне миру, але лише за умови, що він буде міцним і довготривалим, тобто ґрунтуватиметься на безпеці України. Трамп також стверджує, що Путін підтримує мир. Але я не вірю в це. Путін говорить про мир, але насправді вимагає капітуляції України — він хоче миру лише на своїх умовах. Зрештою до Трампа може дійти, і я щиро сподіваюся, що так і буде, що Путін поки не є серйозним партнером у переговорах. Якщо Трамп це зрозуміє, він може вирішити посилити тиск на Путіна, адже є безліч способів, як це зробити. Трамп повинен усвідомити, що Путін веде свою гру. Він не прагне справедливого миру, його справжня мета залишається незмінною - завоювання України. Разом із тим варто пам’ятати, що, попри свої амбіції, Путін реагує на силу. Якщо Сполучені Штати та Європа достатньо зміцнять Україну, він буде змушений відмовитися від своїх планів перед загрозою сили, яка переважає.Тому найкраща стратегія – це продовжувати тиск на Росію: послаблювати її економіку, зміцнювати українську армію та, що особливо важливо, використовувати понад $200 млрд заморожених російських валютних резервів, щоб чітко продемонструвати Путіну, що час грає не на його користь. Це може змусити його бути більш поступливим у переговорах. Водночас ми не повинні чекати дозволу Путіна, щоб робити більше для посилення безпеки України. Насправді, ми несемо відповідальність за власні дії. На жаль, за останні два тижні ми втратили можливості та змарнували час. Сподіваюся, що цей період уже позаду і відтепер ми будемо зосереджуватися на головному виклику – на Путіні та його агресивній Росії. Окрім військової допомоги, для нас важливою є і фінансова складова підтримки. Європейці озвучували певні суми, сотні мільярдів доларів, які підуть на підтримку українського бюджету. З іншого боку – як швидко може з'явитися американський конгресмен, який сповідує "релігію" Маска та Трампа і скаже, що українці з адміністрацією Байдена розкрадали допомогу від США? А далі у них знайдеться спосіб, аби мультиплікувати цю брехню. Є побоювання, що в такий спосіб можуть обвалити наш бюджет, удар буде дуже серйозним для нас.Я переконаний, що Європа та Сполучені Штати мають спільно працювати над використанням іммобілізованих російських валютних резервів для підтримки України. Існують різні механізми для цього, але проблема залишається доти, доки адміністрація Трампа займає позицію, що виключає надання Україні прямої допомоги. Адміністрація Трампа може вирішити, що кращим варіантом буде певна форма ленд-лізу, подібна до тієї, яка діяла між США та Великою Британією під час Другої світової війни. І тут мова йде не про безоплатну допомогу – йдеться про кредит, який Україна зможе виплачувати протягом дуже тривалого періоду, однак лише після того, як стане повністю вільною та убезпеченою. Отже, існують різні шляхи підтримки України, і ми повинні бути рішучими та креативними в їхньому пошуку. Водночас важливо пам’ятати, що Росія сама перебуває під значним тиском. Її економіка слабка, вона стикається з труднощами на полі бою, а її наступальні операції просуваються вкрай повільно. Наприклад, російські війська досі не змогли повернути частину Курської області, яку Україна зайняла в серпні. Отже, ситуація для Путіна далеко не ідеальна. Ми маємо усвідомлювати, що, хоча Україна стикається з викликами, Росія також має значні проблеми. Наше завдання – поглиблювати ці проблеми для Москви, водночас допомагаючи Україні вирішувати її власні. Є у вас розуміння, навіщо Трампу ламати старі угоди міждержавного рівня, для чого цей режим турбулентності?Це чудове запитання. Я вважаю, що Трамп не сприймає фундаментальні засади американської великої стратегії. Вона базується на підтримці вільного світу як ключового елемента, що відповідає і американським інтересам, і американським цінностям. Її основи – це підтримка демократії, верховенства права та міжнародної системи, заснованої на правилах і нормах. Трамп у все це не вірить. Його підхід зосереджений на взаємодії між великими державами. Водночас він здатний ухвалювати правильні рішення, оскільки іноді усвідомлює, що Путін є серйозним суперником. Проте його команда, схоже, в певні моменти схильна до співпраці з Путіним.Сигнали та меседжі, які вони надсилають, доволі суперечливі. Те, що нам із вами здається очевидним, не завжди є таким для тих, хто перебуває у світі Трампа. Дехто, як-от державний секретар Марко Рубіо та радник з національної безпеки Майкл Волц, на мою думку, розуміють концепцію стратегії вільного світу і підтримують її. Однак не всі в оточенні Трампа поділяють цей підхід, і нам доводиться працювати в такій реальності. Хотілося б, щоб ситуація була іншою, але маємо те що маємо. Попри це не можна виключати можливості, що адміністрація Трампа зрештою повернеться до розумної та далекоглядної політики підтримки України в протистоянні російській агресії. Це можливо, але це буде непросто. І навіть якщо це станеться, шлях до цього буде більш складним і вимагатиме значно більше зусиль, ніж могло би бути спочатку.
... More