Search trend "День бухгалтера"

Липень багатий на професійні та державні свята. Цей місяць дарує змогу привітати знайомих із Днем медика, Національної поліції, бухгалтера чи працівника торгівлі. Gаzеtа.uа розповість, коли саме будуть офіційні вихідні, та які святкові дні варто відзначити у липні. Свята у липні 1 липня - День української архітектури, День держреєстратора, День слідчого 2 липня - День податківця 4 липня - День судового експерта, День Національної поліції України 7 липня - День військ ППО Збройних Сил України, День Військово-морських Сил України, День працівника природно-заповідної справи 11 липня - Всесвітній день народонаселення 12 липня - Всесвітній день бортпровідника 13 липня - День рибалки 15 липня - День миротворця, День Української Державності 16 липня - День бухгалтера 18 липня - Міжнародний день Нельсона Мандели 21 липня - День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітаємо медиків зі святом: найтепліші листівки зі щирими побажаннями 25 липня - День зубного техніка 26 липня - День системного адміністратора 27 липня - День медика 28 липня - День працівників торгівлі. Вихідні в липні У липні відпочиваємо вісім днів - 5-6, 12-13, 19-20, 26-27, а працюємо - 23, а саме: 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24 , 25, 28, 29, 30, 31. Поки триває повномасштабна війна та введений воєнний стан, додаткових днів відпочинку за державні свята в липні не має. У другий місяць літа українці відзначають багато церковних свят. У липні вшановуємо пророка Іллю, цілителя Пантелеймона та праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Gаzеtа.uа підготувала церковний календар на кожний день. Зберігайте, щоб не загубити та не пропустити важливі свята.

Наступна історія про командира роти вогневої підтримки першого стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади Ксенію. На початку військової кар'єри вона працювала в ППО, а зараз стала жінкою - командиром. Щоб потрапити у військо жінка повернулася із закордону. Їй пропонували паперову роботу та вона рвалася на передову. Бажання служити у війську Ксенія виявила у випускному класі школи. Це був лютий 2014 року, коли почалася Революція Гідності. Жінка готувалась до ЗНО і же тоді вирішила, що потрібно готуватися захищати країну. "Мені військова справа давалася досить легко, - пригадує Ксенія. - Екзамени з фізичної підготовки я склала досить не погано, з психології теж мала високий бал. І я пам'ятаю був набір у 104-й взвод наземної артилерії. Мені вдалося туди вступити". Повномасштабну війну жінка зустріла не в Україні. Але, коли дізналася про наступ Російської Федерації, одразу вирішила повернутися додому. оскільки була офіцером запасу, то отримала повістку. "Були великі черги і дівчат не хотіли брати. Мені казали: "Ну куди ти йдеш? Посиди вдома, почекай, може пізніше, подумай". Дуже мене відмовляли. Казали, як може бути дівчина командиром? Я планувала призватися на посаду командира взводу, а мені пропонували бухгалтера чи діловода. І так з першого дня у війську мені довелось в кожній бригаді доводити, що мені не цікаво працювати з паперами, а бути на бойових. Насправді цей шлях був довгий і виснажливий", - розповіла військова. Але жінці вдалося досягти свого. Ксенію відправили на додаткове навчання і згодом вона потрапила у  138 зенітно-ракетну Дніпровську бригаду. Була заступником командира батареї матеріально-психологічного забезпечення. "Це було озброєння С - 300, - розповідає про роботу Ксенія. -  Я потрапила на зенітну установку і нічого про неї не знала. А протягом двох тижнів я навчилася і вже збивала повітряні цілі. Це були ракети Х-101, Х-55, шахеди. Найдорожчу ракету, яку збила, коштує близько 13 млн доларів. Це Х-101". У бригаді жінка прослужила майже два роки. А потім їй випала можливість перевестись в піхоту. Так і потрапила в 67-му окрему механізовану бригаду на посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. А нині командує ротою вогневої підтримки першого стрілецького батальйону. "Коли я приїхала, пам'ятаю, 14 березня, потрапила в Слов'янськ. Розмістилася, познайомилася з усіма і 16 березня кажу: "Ну що? Куди їдемо? На яку я їду позицію? Вони на мене дивляться, кажуть, та куди ти поїдеш, ти ж тільки прийшла. Вже тоді я хотіла побачити все: як функціонує, як працює логістика, мені було цікаво". Через місяць підрозділ військової перевели на відновлення в Старичі. І там вже дізналася, що буде командиром роти. Зі своїми підлеглими вирушила на Лиманський напрямок. І там першим завданням мала виставити позиції декількох взводів. "Одну ніч я ходила з артилеристами шукала місця для гармати, потім цілий день працювала і наступної ночі їхала з мінометниками, щоб розмістити три міномета. Весь час, який стосувався бойової роботи, я зі своїм підрозділом, - наголошує військова. - Я ніколи не відправляла своїх людей в посадку, де б я не була. Мені було важливо, щоб я знала дорогу, бо, якщо будуть поранені чи загиблі, я розуміла, що нам ніхто не допоможе, крім нас". Розповіла про свою успішну операцію. "Так сталося наші не втримали певну посадку, були змушені відійти і саме мій підрозділ, один з розрахунків міномета, стояв на "нулі". Я не давала команди їм відтягувати міномети, адже розуміла, що в нас є бойова робота, яку ми повинні виконувати. Я приїхала до свого керівництва і попросила для підмоги кількох людей, щоб відбити позицію. Нам потрібно було пройти трохи більше півтора кілометри, але, глянувши на карту, я поставила собі за ціль пройти ще п'ятсот метрів до іншої позиції, яку потрібно зайняти. Нас привезли до мого мінометного розрахунку і в мене були аж сльози на очах. Знаючи, що вони скоро можуть зустрічати ворожу армію, вони не збирали речі, не збиралися втікати, а приготували міни, автомати, піднесли БК, щоб приймати бій. Я тоді була дуже горда за свій підрозділ. Ми пройшли ці 1600 метрів і розуміли, що окупанти можуть бути навколо нас. Ми обійшли всі бліндажі, їх не було, тому я вирішила трьох людей залишити, закріпитися, а з одним солдатом пройти ще пів кілометра. На наше щастя ми встигли дійти до точки, куди я запланувала. Там були агси, кулемети. І як тільки ми почали готувати праву сторону, через три-чотири хвилини я чую ворожі голоси. Їх було орієнтовно п'ятеро, а нас двоє. Ми прийняли бій. Я швидко вирішила, що вийду з цієї посадки в поле на дорогу, щоб вони мене побачили і почну їх прострілювати. І, коли вони почнуть відходити в бік, мій побратим почне з кулемету їх розстрілювати. Ми так і зробили. Були дуже сильні крики з боку росіян. Точно були поранені. Посадку втримали". Ксенія також брала участь в операції на Курщині. Каже, краще воювати не на своїй землі, якби це не було важко. "Моя гармата побила тоді рекорд. Ми від "нуля" стояли один кілометр вісімсот метрів. Це дуже мало, тому що зазвичай її ставлять на відстань 6-8 кілометрів. І все одно наша гармата працювала, - з гордістю розповідає Ксенія. -  Були в нас й полонені. Коли вони почули, що я намагалась рятувати їхнього пораненого, були в шоці. Один з них сказав "я не розумію, наші по нам стріляють, а ви йдете і пробуєте нас врятувати". Вони знають, що росіяни воюють за українців. І після того, як побачили моє ставлення до побратимів, виявили бажання потрапити у мій підрозділ". Ксенія поки не планує цивільного життя, адже вважає, що до завершення війни потрібно дожити. Але наголошує, навіть після завершення, демобілізація швидко не буде. "Це може бути рік, два, три. Тим більше ми офіцери. Треба буде здати все. А з цим будуть великі проблеми, тому що, на жаль, в нас така система. А мрію я зараз лише, щоб нам дали декілька нових пікапів, снаряди. Усі мрії зараз пов'язані із війною". 

Отже, довго і нудно працювали в Ер-Ріяді, у різних форматах та з різними персонажами. Цьому передували закриті перемовини через спеціальні канали, Віткофф ще подарував портрет Трампа. Але все це анулював кремлівський очільник, який заявив: "Ні, ми працюватимемо в межах зернового коридору і Чорноморської безпеки". Можливо, не будуть завдавати ударів по енергетичних об’єктах, хоча багато хто сподівався, що буде закладено певні параметри справедливої угоди. Проте будь-які інші моменти перекреслили заяви Захарової та Лаврова, які продовжують свою звичну риторику. На вашу думку, це були технічні перемовини в Ер-Ріяді чи все-таки відбулися переговори, що закінчилися паліативом, бо нічим іншим і не могли закінчитися? Або нас готують до певних сюрпризів, які можуть настати на Великдень чи 9 травня?Ні, ні, ні. Я б сформулював, що це переговори про переговори, це в кращому випадку. При тому, що вони залишаються удаваними, не справжніми навіть переговори про переговори. Чому? Тому що якщо вважати це формальним проявом волі двох президентів, Трампа і Путіна, які між собою спілкуються і безпосередньо, і опосередковано, то на такі консультації та переговори не приїжджають представники нижнього поверху російської влади - колишній заступник міністра Карасін і генерал Бєсєда, який є радником глави ФСБ Росії, навіть не керівником у відповідному напрямку.Це однозначно сигнал про те, що Москва несерйозно ставиться і не збирається домовлятися ні про що принципово важливе.Але навіть те, про що йшли розмови, вони теж загалом нікчемні. Тому що те, що стосується об'єктів енергетичної інфраструктури та заборони ударів по них на 30 днів, припинення вогню, то це більше в інтересах Росії. Це на їхню користь, вони викручують на себе, представили список: НПЗ, нафтопроводи, газопроводи і так далі. Найчутливіші українські енергооб'єкти, по-перше, постраждали і все-таки прикриті засобами ППО. У Москви з цим гірше. У Росії з цим гірше.Але, якщо говорити навіть так, то вже йдуть припирання і про терміни: А чому з сімнадцятого числа від моменту розмови Трампа і Путіна потрібно відраховувати, а не з двадцять четвертого, коли про це була офіційна заява? Все і піде у ці деталі. Ця угода формально діятиме, але її легко порушувати.Щодо Чорноморського басейну - взагалі смішно. Головне в ньому - це насамперед скасування санкцій і можливість, на чому Москва наполягає для Россільгоспбанку, провезення російської продукції морськими шляхами, бо судна наражаються на атаки. Тобто йдеться про небезпеку судноплавства для Росії, а це є наслідком війни, і нічого іншого.Я все чекаю, коли вони скажуть, що ці чорноморські угоди щодо заборони ударів передбачають і неможливість ударів по Кримському мосту. Я ось все чекаю, коли вони позначаться у цьому питанні, тому що для них це теж гранично чутлива історія. Адже формально в Чорному морі стоїть міст, тому вони, напевно, виходять із того, що і цей об'єкт не буде піддаватися атакам української сторони.Хоча я впевнений, що це обговорювалося і явно українська сторона противилася. Взагалі подібного роду об'єкт, він - нерухомий, незважаючи на те, що міст.   Наприклад, якщо поставити генератор, то, в принципі, його можуть натягнути і на це формулювання. Знаєте, це така гірка іронія.Вони можуть якісь понтони поставити або одягнути на міст рятувальні жилети.  І скажуть, що це плавучий міст, тому його не чіпати, бо він плаває туди-сюди. Всі ці переговори в Ер-Ріяді - це настільки все не серйозно, вони взагалі не впливають на головне питання щодо війни і миру, взагалі ніяк.Звичайно, якби було б досягнуто перемир'я на умовах тридцятиденного абсолютного скрізь, яке простіше тестувати, навіть простіше дотримуватися, якщо хочете. Тому що 30 днів вогонь припиняється скрізь, зупиняється рух військ. І це легко перевірити. А  щодо ударів по енергетичному об'єкту - ти йди доведи, що ми вдарили. Це уламки вашої протиракети впали на вашу  атомну станцію або електричну підстанцію, або на що-небудь ще. Те саме, українська сторона скаже: "Слухайте, ви дрон збили, і він упав на ваш НПЗ. Ми тут до чого? Дрон цей в інше місце летів". Зрозуміло ж, що через дорогу по енергетичному об'єкту вдарити не можна, а по житловому будинку, де люди живуть, кажуть: "Можна". Ну, смішно ж виглядає та несерйозно. І Москва розуміє всю несерйозність і удаваність цих переговорів, перших кроків - "ось зближуються", "прогрес". Сам Трамп заявив, це опубліковано скрізь, про те, що він вважає, що Москва ніби хоче миру, але затягує переговори.Вибачте мені, вона не просто затягує, вона їх торпедує. В особистій бесіді Путін відмовився від умови безумовного припинення вогню, запропонованої Трампом, не Зеленським, а Трампом! Якщо ти відмовився, що ще можна обговорювати? Все інше – несерйозно, потрібно було включити санкції. Поки ми далеко від генерала Бєсєди не від'їхали, може, він просто виконував свою оперативну чи іншу функцію? Як би там до нього не ставитися,  але в Кремлі, напевно, йому в деяких речах довіряють, знають, що він виконає ті чи інші завдання, зокрема, передасть певні вимоги, відповідно, потім поверне відповідь. Можливо, він нічого і не мав такого спеціального вирішувати. Але говорили довго, спілкувалися понад 12 годин. Розуміємо, що говорили не тільки про російсько-українську війну, могли обговорювати низку потенційно нових параметрів, де вони не будуть одне одному заважати. Можливо, це звучить як конспірологія, але Карлсон свого часу приїздив брати інтерв'ю в Кремль і були закономірні підозри, що, можливо, він ще щось передавав із тими документами. А тут відрядили Бєсєду, розуміючи, що електронними засобами зв'язку Путін користуватися не любить, тому вирішили йти таким шляхом. Можливо, це конспірологія. Але ж не було видно Бєсєди останні пару років, тільки чутки про нього доходили. А навіщо потрібен генерал Бєсєда, якщо теж особистий представник, девелопер Віткофф їздить до Путіна, і вони годинами все обговорюють? Навіщо потрібно вниз спускати якісь питання, коли можна особисто все вирішити? Вирішити принципово найголовніші питання, а деталі - взагалі другорядні. Це може вирішити хто завгодно.А якщо принципово домовилися, а Віткофф - це особистий посланник Трампа, і він доповідає йому особисто і особисто, начебто, вони розмовляють. Навіщо потрібен Бєсєда? Бєсєда - це, вибачте мені, відліт кудись на пенсіонерський поверх. Ні, мені здається, Бєсєду послали, хоча він довірена і надійна особа, показати та представити як публічну фігуру. Могли ж обмежитися – послати заступника міністра закордонних справ або ще кого-небудь. Але  послали радника глави ФСБ, колишнього начальника п'ятого управління, який відомий ще по Майдану. Тобто це свідчить про те, що потрібно було показати всю несерйозність цих переговорів. Бєсєда - відставний пенсіонер, по-моєму, вже за 70 років,  за вислугою років  міг піти вже 10 разів. І те саме, Карасін у дев'ятнадцятому році припинив роботу в міністерстві закордонних справ як заступник міністра, і в Раді Федерації відсиджує свою пенсію.Хоч він там і голова комітету. А Рада Федерації - це на рівні прибиральниці, такої технічки. Те ж саме і  Бєсєда. Я не думаю, що він там оперативні завдання якісь вирішував. Мені здається, що так нашпиговано у цьому Ер-Ріяді, що якихось спеціальних функцій доручати Бєсєді немає сенсу. Москва з Вашингтоном і так щільно працюють, навіть якнайщільніше працюють. Їм у цих  публічних фігурах, як послати Бєсєду вирішувати оперативні завдання,  нема потреби. Можна приїхати просто в Москву з неоголошеним візитом, що і відбувається.  Тому що сам Трамп підтвердив, а потім Москва за ним, що розмов між ними телефоном з Путіним було більше двох. Тобто вони там дещо більше, м'яко кажучи, спілкувалися телефоном. Просто про це не повідомляли. А чому Віткофф двічі їздив до Путіна? Перший раз за Фогелем, тоді тричі з Путіним розмовляв, другий раз - в день пресконференції Путіна розмовляв з ним. То чому він не міг приїхати ще п'ять разів або його представник, або син Трампа, або ще хтось? І ми про це б не дізналися. Чому це неможливо? Тому, щось публічно обговорювати, оголошувати -  немає ніякого сенсу. Якщо треба, вирішать і без Бєсєди. Наскільки можуть вони вирішувати, яким об'ємом та як щільно можуть працювати? Зараз публічно проявилася хімія відносин, що Віткофф і підтвердив. До речі, він чесно розповів, що зараз відбувається у стосунках між Москвою і Вашингтоном, зокрема, між Путіним і Трампом. Ми в Україні не можемо не погодитися на ту маячню, яку читали в тих чи інших одкровеннях Віткоффа. Адже він значно більше, ніж якась політична функція, бо це і про гроші, і про впливи, і про новий місточок між Москвою і Вашингтоном. Щодо хімії – осцей хокейний матч, портрет Нікоса Сафронова, помолився. До речі сказати, безбожна людина молиться за Трампа, звісно, він не молився. Я думаю, що Путін і "Отче наш" не знає, він навряд чи є такою побожною людиною. Вже очевидно, що це на показ робиться. До речі, Віткофф в інтерв'ю Такеру Карлсону - це також на показ. Ось ми приймаємо і реципіруємо цю увагу до нас, ці людські стосунки, щоб взаємно привернути. І головне - це не портрет, не хокейний матч, не помолився, коли на Трампа був замах, а те, про що вони говорять у бізнесі, мені здається, це їм ближче. І Путіну також у певному сенсі, тому що він залежить зараз від відносин із Трампом і його оточенням.Для Трампа і Віткоффа точно важливіше - вирішити питання по грошах, по всякого роду проєктах, по газотранспортній мережі, як про це пише преса, що мало не збираються пиляти європейський Північний потік. Ось це обговорюється, і це головне. А хокейні клюшки, портрети для Трампа і осіб близьких йому, таких як Віткофф, - це не більше, ніж знак уваги. Путін  холоднокровніше тут діє, ось у чому вся історія. Він же не розповідає, що я портрет подарував. Це Віткофф розповідає. Путін же не розповідає, що помолився за Трампа. Це він передає, щоб там чули. А ті такою увагою готові поділитися, розповісти публічно. Для чого? Щоб що? Показати теплі стосунки Путіна і Трампа, показати, що у них там хімія і обмін. Ну, будь ласка, хоча це грає в мінус якраз американській стороні.А Путіну  що? Путін і зіграти може у все це: у теплоту, у стосунки - у все. Знаєте, як хтось правильно сказав, по-моєму Саакашвілі, про те, що Путін ніколи не веде переговорів, він весь час займається вербуванням - з кращим результатом або з гіршим. От він і вербує. Просто можна це не розуміти буквально, але по суті це так, вербує то Віткоффа, то Трампа. І з цим Путін справляється: якщо потрібно підлестити, сказати "який ти гладенький, солоденький", портрет подарувати, запропонувати в хокей зіграти – це все, заради Бога, хоч 20 разів. Це взагалі для Путіна не має значення, а для цих людей навпаки - їм треба показати цю значущість. Для Трампа ж має значення його нарцистичне самозамилування,  коли про нього говорять у перебільшених виразах, навіть такі, як Путін. Тобто він не цурається жодної уваги. Інші йому скажуть: "Блін, це западло, це ж людожер похвалив".А тут це навпаки - приймається і говориться: "А що ж, сам Путін мене генієм вважає". Тому, я б сказав, що це не вирішально, але та сторона, яка цим хизується, вона і програє. Загалом, зрозуміло, що її завербовано, я маю на увазі, політично ангажована. А ось бізнес-проєкти – так. У Путіна є нескінченні можливості, він багатший за Трампів і Віткоффих у мільйони разів, тому що в нього головний актив - країна Росія з підневільним населенням із ресурсами 1/9 суші на землі. І він може розпоряджатися нею, як завгодно: хочу мільярд подарую, хочу 100. Для нього гроші зараз арифметичного сенсу не мають, а для Трампа мають, і для Віткоффа мають. Є такий персонаж - Кирило Дмитрієв, думаю, що  він працював і раніше, але у сфері так, би мовити, великих грошей та великих інвестицій. Його зараз витягли як учасника переговорного процесу. Розуміємо, що він мав би забезпечити ті чи інші оферти з боку Кремля до американських капіталістів: запропонували працювати у сфері копалин, російської енергетики і так далі. Але єдиний момент – чи це означає, що треба зняти з держави-агресорки американські санкції? Як ви думаєте, наскільки у Дмитрієва, якщо відсунули Абрамовича, буде потужний функціонал?Абсолютно очевидно, Дмитрієв - керівник фонду прямих інвестицій, одружений з подругою дочки Путіна. Він уже давно в цій системі, кажуть, що дуже близький до Служби зовнішньої розвідки. Я думаю, так воно і є. Найімовірніше, Дмитрієв якось із ними пов'язаний не просто по бізнесу. Він є гаманцем Путіна, його консильєрі, підлеглим консильєрі, він не політик.Ось дивіться - якщо Путін із Трампом будуть відверто обговорювати, а їхні розмови записуються, що треба зняти санкції - скільки це коштує. То це якось не айс. А якщо Дмитрієв, наприклад, буде з Віткоффом  обговорювати - якщо зняти ось ці санкції, то за кавун знімете? а за 10 мільярдів знімете? Ось це – дуже, ніби, функціонал Дмитрієва, який якраз може цим займатися. Він довірена особа і все одно залишається по бізнесу, він не в публічній політиці і ніяким наступником не буде. А навіщо? Для чого? Він займається своїм, а це, вибачте, - перевертає сотні мільярдів доларів. І це не жартівливий масштаб. Безумовно, Абрамович - це людина, яка все-таки на себе працює. Навіть незважаючи на те, що він сильно довірена особа Путіна. Взагалі на початку їхніх справ дійсно виконував якісь спеціальні доручення. А Дмитрієв - пряма підлегла людина.Усе-таки у того ж Абрамовича є певний ступінь автономії, він узяв і поїхав. Величезні статки дають йому змогу жити в будь-якій точці світу. Зараз він між Ізраїлем і Стамбулом, він у Росію приїжджає наїздами, взагалі кажуть, що не приїжджає, але це неважливо. Дмитрієв - це просто підлегла людина. Тобто, це як ви бухгалтера взяли і він при вас. Це довірена особа, з ним можна відверто про все говорити, він - свій. Я думаю, що там може і якийсь тісніший зв'язок: усе-таки донька туди-сюди, діти дружать. Але, загалом, сенс у тому, що він виконує прикладну, утилітарну функцію, ніякої політичної ролі не відіграє. Дмитрієв - ніхто. Для таких чутливих справ потрібна саме така людина, яка не є самостійною фігурою, а просто йому доручили і він робить. Абрамович все-таки з фантазією. У нього весь час трошки свій гішефт: а ще ось з цього навару я живу. Це як в анекдоті варять яйця. А Дмитрієв - ні, цей не буде, у цього є зарплата багато мільйонна чи мільярдна, неважливо. Він - виконавець. А Абрамович усе-таки, повторюю, у нього - "а тут я ще трохи шию". Так, тому  він обговорює чутливі питання. Корупційні питання обговорює. А що? У такому масштабі це вже не корупція, а державна політика, як мені хтось сказав.  Якщо Путін буде робити оферти, то йтиметься про великі мільярдні впливи і акції. Ключова історія - наскільки зараз будуть твердими США.  Адже ідеться про велику форматну угоду між Росією і Сполученими Штатами, і головне питання - наскільки США будуть готові чи не готові поступатись українськими інтересами? Як ви думаєте, які будуть виводити параметри у великій форматній угоді? Йде великий перерозподіл світу, а яке у цьому місце України? Якщо ми говоримо про Трампа, то він готовий Україною пожертвувати. Ми бачимо цьому підтвердження раз за разом: його особисте ставлення до Зеленського та й загалом до України як до зайвого ресурсу, від якого можна позбутися - якщо вдасться продати за дуже вигідною ціною цей негідний, неліквідний актив. Якщо говорити його мовою. А щодо його адміністрації - що можна сказати по Венсу, чи дорога йому Україна, чи готовий він справді захищати українські інтереси? Якось мені зовсім так не здається.Інша справа, що американська політика не вичерпується лише адміністрацією Трампа. Зовсім не вичерпується. І там оглядаються на те, як це буде сприйнято, якщо під час президентства Трампа Україна буде втрачена, здана. А що мені за це буде? Ось, республіканці це відчувають. Послухайте, що говорить Ліндсі Грем та деякі інші. Це ж впливові республіканські сенатори. Вони хочуть залишити для себе люфт, якщо щось трапиться, якщо Україна не витримає, зламається. "Це не я, я тут ні до чого, це все Трамп. А я що? А мені що?"Все одно у підсвідомості американська демократія побудована на стримуванні, противагах, правилах, традиціях, доктринах. А Москва в цій доктрині — це, безумовно, противник. І просто так дарувати Москві актив, відштовхуючи від себе всіх союзників, — це, знаєте, політика, яка загрожує серйозними наслідками. Чотири роки закінчаться, а хто відповідатиме за всі наслідки? Дуже зручно буде потім усе звалити на Трампа і сказати: "Ось, старий, якому до кінця терміну буде 83 роки, у всьому винен". Ніхто не хоче залишитися без "стільчика" в цій грі.Саме тому я хочу сказати, що тут може виникнути певний баланс. У наступному році, в листопаді 2026 року, у США відбудуться проміжні вибори до Палати представників — нижньої палати Конгресу. Якщо там переможуть демократи й отримають більшість (зараз її мають республіканці), що буде? А вони можуть розпочати процедуру імпічменту. Я думаю, що матеріал накопичується. Тут питання інструментів. Знаєте, скільки матеріалу свого часу назбирали на Віктора Федоровича Януковича? Але він не піддавався і заяву добровільно не писав про відставку. Правильно, цього не буде. Трамп теж не напише заяву про відставку добровільно, але не забувайте, що це його другий і останній термін. Усі розмови про те, що Трамп хоче йти на третій термін і змінити конституцію — це все казки. Там її не змінити. Я ось в Америці зараз перебуваю, спеціально вивчав це питання — це марно. Усі штати мають висловитися, там потрібні такі рішення, що конституцію просто так змінити не вийде, щоб залишитися на третій термін. В Америці - це проблема. Тим більше, коли тобі скоро вже дев'ятий десяток. Ні-ні-ні. Але що буде потім, після цих чотирьох років, то за це теж доведеться відповідати.Що стосується Нетаньягу і його поїздок — по-перше, він уже їздив на 9 травня. Це не вперше. Ви пам’ятаєте, він навіть у "Безсмертному полку" йшов разом з портретом чи  діда, чи з якогось родича, я вже не знаю, з ким він там йшов. Але Нетаньягу себе виправдає. Він скаже: "А я захищаю інтереси Ізраїлю: на Близькому Сході Москва продовжує впливати на певні сили, які протистоять Ізраїлю, і ми їх таким чином стримуємо. Ми з Москвою домовляємося, вирішуємо питання. А що нам ще робити? Хто це вирішить? Україна нам це не вирішить. А Москва — ось вона яка, бачите, навіть Трамп з нею розмовляє".Він себе виправдовує, хоча, як на мене, стратегічно Ізраїль від цього тільки програє. Тому що, вибачте, саме через "хороші відносини" з Путіним і сталося 7 жовтня 2023 року в Південному Ізраїлі - ХАМАС здійснив військово-терористичну атаку на південь Ізраїлю, на кібуци.І я не здивуюсь, якщо щось подібне повториться через ці "теплі" відносини з Путіним. Бо Путін створює ілюзію, надію на союзництво, нехай навіть неявне, не публічне з Ізраїлем, яке знову і знову себе не виправдовує.А Нетаньягу, як правий політик, знаходить для цього пояснення, виправдання. Коли його біографія, що називається "висіла на соплях" після подій 7 жовтня, він поводився інакше — був більш стриманим і навіть критично ставився до Москви. Принаймні члени уряду, хоч і коаліційного, раз за разом про це говорили. Вони наголошували, що Москва теж несе певну відповідальність, хай і не всю, за те, що сталося на Близькому Сході. Але тепер ситуація змінилася, його становище стабілізувалося. І він може собі дозволити навіть ось таку своєрідну стратегію: "Я поїду і з Путіним 9-го травня про все поговорю". В ізраїльській пресі звучить багато різних пояснень та виправдань.Але я повторюю ще раз - як для Трампа, як для Нетаньягу, так і для всіх інших, хто намагається грати з Путіним у подібні ігри, це завжди закінчується погано. Завжди! Просто вони можуть цього не усвідомлювати, але результат буде не на їхню користь.  Які ви бачите зараз параметри – що може пропонувати Трамп Путіну та навпаки – Путін Трампу з огляду на російсько-українську війну? Путін нічого не пропонує Трампу. Він пропонує прийняти його умови, як єдиний варіант миру. Дійсно, Путін не проти миру, але тільки на своїх умовах. Він не приймає всіх інших варіантів миру, тобто вважає, що його вимоги повинні бути виконані. Саме Трамп має стати челноком в бік Києва і переконувати Київ прийняти умови, які вже прийняті.  Умови про капітуляціюТак, капітуляції – віддай чотири області. А що на кордоні з чотирма областями і юридичним визнанням їх, разом з Кримом маю на увазі, - Херсон, Запоріжжя, Луганськ, Донецьк?  Ні, ні, ні. Я навіть не кажу про чергові територіальні вимоги, вони неминуче з'являться - і Одеса, і Миколаїв, тобто все чорноморське узбережжя  рано чи пізно вони вимагатимуть, щоб України звільнила. Але й щодо самої України, її суверенітету, їхні вимоги нікуди не зникають. І щодо армії у 50 000, і щодо другої державної російської мови, і про нові вибори, і про відмову від репарацій - це все також буде звучати. Тобто Москва лише ставить це як попередню умову. Як, до речі, і будь-які санкції. Попередні, як це було перед Бюргенштоком, коли називалися Путіним три умови перед Самітом миру минулого року наприкінці червня. А далі підуть основні умови. Ось, зараз щодо припинення вогню -  це ті умови, які ви приймаєте: виведіть свої війська з Донецька, просто в Луганську дуже мало, про них менше йдеться, також Запоріжжя, Херсонська область, Херсон - віддайте правий берег. І тоді ми запропонуємо вам нові умови для тривалого остаточного миру, який виключає джерела відновлення війни і так далі. Знаємо ми їх.Путін буде вимагати цього від Трампа, щоб Трамп міг виконувати його функціонал - вимагав від України прийняти божевільні вимоги Москви. В іншій якості він не бачить Трампа щодо українського питання. А заманювати  його будуть економічними проєктами, бізнес-інтересами, різними плюшками, що повернемося до ядерного роззброєння. Це теж, до речі, на користь Москви, щоб всі розуміли.Це те, що вони рефлекторно обговорюють разом з Трампом про ядерну безпеку і нерозповсюдження - це також виключно на користь Москви. Це після того, як Макрон, президент Франції, сказав: "Ви знаєте, ми можемо мати ядерну безпеку  без Сполучених Штатів. У нас 300 боєголовок, ми можемо їх поставити в Польщу". І відразу сказав, що ми це вже обговорюємо. Москву дуже це напружило, дуже сильно. А уявіть собі, що в Литві будуть стояти боєголовки з підльотом ракет за 2 хвилини до Москви. Звичайно, напружилась Москва. І вони хочуть використовувати Трампа, і для цього теж, щоб він тиснув на європейців, щоб вони не пішли цим шляхом, зокрема Макрон. Нічого не пропонуючи взамін на паралельне розміщення ядерної зброї на території Білорусі. Так працює Москва. І поки їй по лапах не дадуть, все буде продовжуватися. Тому ніяких цікавих пропозицій по Україні у Путіна немає для Трампа. Їх нема.

Гучна вечірка у Лондоні чи робоча поїздка за майже пів мільйона

Гроші можуть бути як джерелом можливостей, так і причиною стресу. Багатьом заважають змінювати життя на краще та впевнено рухатися вперед фінансові страхи. Вони виникають внаслідок стресу, негативного досвіду, дефіциту знань. У спецпроєкті Gаzеtа.uа розкажемо реальні історії українців - про їхні страхи й переконання, пов'язані з грошима, як справляються з фінансовими викликами. Дамо корисні поради щодо фінансової грамотності, планування витрат і використання сучасних інструментів, що допоможуть подолати страхи, змінити ставлення до грошей, досягти цілей. Історія 1 42-річна Марія Березовець із Києва: - Страх - не мати можливості купити найнеобхідніше виник під час повномасштабної війни. У перші дні вторгнення виїхали з сином до моїх батьків у невелике містечко на Житомирщині. Мала при собі трохи готівки, продуктів. Зняти більше грошей якось і не подумала, бо в Києві у супермаркетах можна було розрахуватися карткою. Уже потім зрозуміла, що це було моєю помилкою. У містечку, де живуть батьки, єдиний супермаркет зачинився. Працювали невеликі магазини й базар. Усюди брали тільки готівку. Банкомати були спустошені, біля відділення банку з самого ранку стояла черга - у касі можна було зняти 500 гривень на день. У батьків були продукти, ніхто не голодував. Вони і гроші давали. Але банально дитина просила солодощів, фрукти, якісь побутові речі були потрібні - пральний порошок, шампунь тощо. А в мене 20 тисяч гривень на картці, і я не можу ними скористатися. Це дуже сильно пригнічувало. Коли повернулися до Києва, то насамперед закупилася в супермаркеті смаколиками для сина та зняла готівку на касі. Мені аж легше стало. Війна вплинула на мою фінансову поведінку. Але я працюю над своїми страхами. Вчуся тримати баланс - лишаю частину зарплати на картці, частину знімаю готівкою. Завдяки цьому менше тривожуся, почуваюся впевненіше. Склала фінансовий план, щоб не відкладати важливих покупок. Розписала потреби - власні, родини. Додала варіанти, що можна вигідніше оформити кредит, щоб швидше і зручніше придбати омріяну річ. Вважаю, що це допоможе подолати страх витрачати гроші під час війни та додасть упевненості у фінансових рішеннях. Історія 2 46-річний Василь Мельник зі Львова: - Майже все своє свідоме життя працював на будівництві за кордоном і в Україні. Розраховувалися роботодавці переважно готівкою. Для фінансової подушки завжди вважав підходящою лише іноземну валюту, тому частину заробленого одразу міняв на долари. Коли почалася повномасштабна війна, заробітки зменшилися: кордони закрили, вдома роботи майже не було, адже багато будівництв зупинилося на невизначений термін. Заощаджень вистачило на рік. Нині переважно виручають приватні замовлення на дрібний ремонт. Відкладати гроші не дуже вдається. Ніколи не думав, що фінансовою подушкою у критичній ситуації може стати кредит. Мій батько захворів, потрібна була операція. З братом і сестрою домовилися розділити витрати й оплатити йому лікування. Я мав знайти за кілька днів 20 тисяч гривень. Позичити у знайомих не вдалося, в усіх ситуація з грошима була не дуже. Тому єдиним виходом залишалося взяти кредит. Дуже переживав, чи зможу отримати позику без довідки про доходи, адже офіційно не можу підтвердити свої заробітки. Але, на щастя, фінансові послуги в Україні розвиваються і можна оформити кредит без додаткових документів, тривалих перевірок. Потрібні лише паспорт, ІПН та активна банківська картка. Батькові вчасно зробили операцію - з ним усе гаразд. Із кредитом я вже розрахувався. Історія 3 38-річна Софія Марченко з Києва: - Одразу після університету влаштувалася інженером у проєктну фірму, пропрацювала там 15 років. Робота стабільна, зарплату платять вчасно. Але з часом почала розуміти, що мені бракує кар'єрного зростання і що в цій сфері я не зможу більше заробляти. Під час війни на роботі почалися проблеми - час від часу через брак замовлень нас почали відправляти у відпустку за власний рахунок. Зарплата не змінилася, коштів не вистачало. Наважитися змінити професію мене надихнула нова сусідка. Вона орендувала поруч квартиру для своїх батьків, яких вивезла з окупованої Донеччини. Якось говорили про роботу. Сусідка розповіла, що вчилася на бухгалтера, але нині працює в ІТ. Закінчила курси й дуже задоволена, що змінила роботу. Порадила, з чого починати в цій сфері, що подивитися, почитати. І я наважилася почати будувати кар'єру в ІТ. Позичила кошти , щоб оплатити курси для початківців, також поновила заняття з англійської мови. Три місяці тому подалась на вакансію тестувальника. Успішно пройшла співбесіду й отримала роботу. В ІТ я чітко розумію свої кар'єрні перспективи. Знаю, які додаткове навчання та знання мені потрібні, щоб зростала зарплата. Моя самооцінка підвищилася, почуваюся впевненіше. Історія 4 38-річна Ольга Загородня з Луцька: - Помітила, що на фінансову поведінку часто впливають забобони. Наприклад, моя свекруха має їх мільйон. Вона ніколи грошей не передає через поріг. Не дає купюр із рук у руки кладе на стіл, щоб людина їх звідти сама взяла. Ввечері не дозволяє виносити сміття, бо грошей не буде. Підмітати в будинку потрібно тільки від вхідних дверей, щоб не вимітати з дому достаток. Серед моїх знайомих чую фрази: не в грошах щастя, всіх грошей не заробиш, великі гроші - великі проблеми. Зазвичай так виправдовуються, коли немає бажання щось змінювати в житті. Подруга ніколи не бере кредитів у понеділок. Мовляв, це несприятливий день. Ще вона не кладе гаманця чи купюр на стіл - за прикметами, це до матеріальних втрат. Ми з чоловіком у забобони і прикмети не віримо. У присутності родичів узагалі намагаємось уникати розмов про гроші. Свого часу оформляли позику на машину. Про це нікому не казали, щоб уникнути непотрібних порад. Багато побутових питань розв'язуємо за допомогою кредитів, бо це дуже зручно. Наприклад, торік серед зими вийшов із ладу газовий котел - у нас індивідуальне опалення. Швидко оформили кредит готівкою, оплатили ремонт. Коли отримали зарплати - борг повернули. Що може стати причиною фінансових страхів ● психологічні проблеми: високий рівень тривожності, наслідки пережитого стресу ● невпевненість, низька самооцінка - люди бояться брати на себе фінансову відповідальність ● нерішучість щось змінювати у своєму житті, відсутність довгострокових фінансових цілей ● страхи можуть бути наслідком пережитих економічних криз або негативного досвіду, коли гроші стали причиною неприємних подій ● брак фінансової грамотності, віра в забобони, прикмети. Як розвивати фінансову грамотність 1) Контролюйте особисті фінанси Фіксуйте доходи й витрати, плануйте сімейний бюджет. 2) Формуйте фінансову подушку безпеки Відкладайте щомісяця хоча б 10-20% зароблених коштів. Фінансова подушка допоможе знизити рівень тривожності. 3) Довгострокові фінансові цілі Плануйте важливі покупки, дізнавайтеся про умови кредитування, аналізуйте всі пропозиції. Наприклад, багато фінансових компаній дозволяють обирати терміни погашення та суми, які відповідають фінансовим можливостям споживачів. 4) Кредит є корисним інструментом для розв'язання багатьох проблем. Але ним треба вміти користуватися. Зокрема, кредит, що його отримано у безпечній та перевіреній компанії, може виконати роль фінансової подушки під час непередбачених ситуацій: проблеми зі здоров'ям, терміновий ремонт авто. Тож обирайте кредитора відповідально. 5) Як обрати кредитора Перевіряйте наявність на сайті компанії відкритої інформації про кредитний договір. Дізнайтеся, скільки років вона працює на ринку, почитайте відгуки постійних клієнтів. Звертайте увагу, чи дбає фінансова компанія про безпеку особистих даних клієнтів, чи несе відповідальність за їх зберігання, чи має сертифікати безпеки міжнародного рівня (РСІ DSS та Соmрlіаnсе Соntrоl). Перевіреною та безпечною фінансовою компанією, наприклад, є компанія Моnеyvео. Оформлення позики в них триває близько 8 хв. у разі першого звернення і від 2 хв. у разі повторних. Компанія працює майже 12 років на ринку, її послугами постійно користується понад 1,5 млн українців. 6) Цікавтесь і користуйтеся сучасними фінансовими інструментами Зокрема, онлайн-кредити можуть оформити люди, що працюють неофіційно або мають нестабільні доходи. Завдяки використанню нових технологій фінансові компанії ефективно оцінюють ризики та швидко ухвалюють рішення про надання кредиту. Гроші за кілька хвилин надійдуть на картку. 7) Чітко дотримуйтеся фінансових зобов'язань Зокрема, вчасно сплачуйте комунальні послуги, не затягуйте з платежами за кредитом до останнього дня, щоб не допустити боргу через непередбачені ситуації. Але якщо заборгованість усе ж таки виникла, то завжди можна домовитися про її реструктуризацію. Порада: як перемогти будь-який страх Пропонуємо одну з вправ від фахівців Всеукраїнської програми ментального здоров'я "Ти як?" - як подолати різноманітні страхи, зокрема й фінансові. Крок 1 Складіть список ситуацій, які лякають. Наприклад, ви боїтеся брати кредити. І через це втрачаєте можливості, які покращили б життя. Крок 2 Оцініть рівень страху за шкалою від 0 до 100 0 це відсутність страху 100 найсильніша тривога До прикладу - ваш список може бути таким: ● переглянути кредитні пропозиції від різних фінансових організацій - 5 балів ● визначити свою мету, обрати актуальні пропозиції, дізнатися умови кредитування - 50 балів ● зайти до офісу фінансової організації й отримати консультацію фахівця - 70 балів ● скласти стратегію погашення кредиту, розрахувати доходи й витрати - 80 балів ● оформити кредит - 100 балів. Крок 3 Почніть працювати над подоланням страху з найменшого рівня. Поступово ускладнюйте, доки тривога не знизиться до мінімуму. Виконайте найпростіше завдання зі списку. Коли відчуєте, що рівень тривоги зменшується, переходьте до наступного пункту. Поступово ви зможете подолати навіть ті страхи, які здавалися непереборними. Наприклад: 1. Спочатку перегляньте пропозиції кредитування. 2. Потім зберіть інформацію про умови. 3. Наступний крок проконсультуйтеся з фахівцем. 4. І зрештою оформіть кредит з упевненістю.

Витратили 477 тисяч гривень з бюджету на свято

Голова Рахункової палати Ольга Піщанська 8 листопада 2024 року поїхала у закордонне відрядження до Великої Британії, щоб відсвяткувати там Міжнародний день бухгалтера. 

Це день, коли кожен може подякувати бухгалтерам за щоденну працю та підкреслити важливість їх професії в сучасній економіці. Вперше свято було відзначено під назвою "День бухгалтерської кар'єри" у 1972 році, однак згодом, назву було змінено.Міжнародний день бухгалтера: історія Історія свята бере свій початок ще в далекому 1494 році, коли 10 листопада в італійському місті Венеція світ побачив першу в історії книгу, присвячену бухгалтерському обліку. Її автором був Лука Пачолі, італійський математик, який систематизував знання цієї галузі науки у праці "Все про арифметику, геометрію і пропорції". Одна з частин праці Пачолі, під назвою "Про рахунки та інші записи", містила опис системи подвійного запису, що використовувалася в той час венеціанськими торговцями. У цьому розділі автор детально розглянув метод ведення обліку, завдяки якому бухгалтерська справа отримала системність і надійність. Його книга включала пояснення таких понять, як дебет і кредит, а також детальний опис бухгалтерських ордерів та регістрів.Серед інших рекомендацій Пачолі зазначав, що бухгалтер не повинен спокійно лягати спати, доки не переконається, що дебет не зійдеться з кредитом. Це правило стало одним із основних принципів бухгалтерської роботи та обліку.Луку називають "батьком бухгалтерії", проте він не створював бухгалтерську систему з нуля. Його внесок полягав у тому, щоб описати методи обліку, які вже активно застосовувалися у Венеції в епоху Ренесансу. Однак саме завдяки Пачолі ці знання стали доступними для широкого загалу і з часом отримали міжнародне визнання. Його праця стала базою для подальшого розвитку бухгалтерської науки і зробила її фундаментальним інструментом для ведення бізнесу.Лука Пачолі та його книга, Фото: dаgоsріа.соmВажливість свята та професії Професія бухгалтера потребує уважності до деталей, аналітичного мислення та знань в економіці. Завдяки бухгалтерам підприємства можуть впевнено орієнтуватися у фінансових питаннях, приймати обґрунтовані рішення та дотримуватися вимог законодавства.Цей день є особливим для всіх, хто працює у бухгалтерській, економічній або аудиторській сферах. Його відзначають викладачі економічних закладів, студенти та професіонали у сфері обліку. Сьогодні складно уявити сучасне життя без бухгалтерів, адже облік у тій чи іншій формі стосується всіх громадян цивілізованого суспільства. Завдяки глибоким знанням і досвіду цих спеціалістів, забезпечується стабільність та ефективність економічних систем.З Днем бухгалтера, Фото: Еспресо ТVСучасний світ потребує грамотних, висококваліфікованих спеціалістів, здатних забезпечити стабільність і надійність фінансової системи. Тому не забудьте привітати всіх близьких людей та друзів, що причетні до цієї професії!

Щороку 10 листопада у світі святкують День бухгалтера.

10 листопада щорічно відзначають Міжнародний день бухгалтера. Це професійне свято для фахівців, які працюють у сфері бухгалтерського обліку. Повний текст новини

Міжнародний день бухгалтера або Міжнародний день бухгалтерії - це професійне свято бухгалтерів, яке щорічно відзначається 10 листопада.