Search trend "день піхоти зсу"

В Україні відзначають День піхоти Збройних сил України.

6 травня в Україні на національному рівні відзначають День Піхоти. Ми вшановуємо тих, хто тримає не просто фронт — тримає за собою країну. З ініціативи Культурних Сил та Сухопутних військ ЗСУ стартує всеукраїнська кампанія «Україна стоїть, бо стоїть піхота». До неї може долучитися кожен — медіа, організації та просто вдячні українці. Хвилина мовчання: «Їхні кроки […] Тhе роst Україна стоїть, бо стоїть піхота: як подякувати захисникам у цей день арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Група новобранців розташувалася на вершині пагорба: автомати за плечами, у декого в руках записники та планшети з бойовим "софтом". Їхній інструктор на позивний "Доц" захоплено пояснює особливості використання артилерійської бусолі, двома пальцями обертаючи її шкалу. Ранкове сонце припікає, але стоїть ще досить низько, тож воно буде використане як одна з точок наведення пристрою... До лютого 2022-го "Доц" писав наукові дослідження та ділився знаннями в університетських аудиторіях. Тепер, маючи позаду оборону Києва та жорстокі артилерійські дуелі на Донеччині, він готує курсантів одного з навчальних центрів Сухопутних військ. Про те, як змінюється російсько-українська війна, про універсальність піхотинця та інтеграцію бойового досвіду в навчання, а також про людей та технології, від яких залежить майбутнє українського війська, ми поговорили з "Доцем" напередодні Дня піхоти ЗСУ. "Доц", розкажіть, будь ласка, як доктор наук опинився в мінометній батареї, що "насипала" окупантам на Донеччині, а потім став інструктором, що готує новобранців? В мене ще з Майдану залишався незакритий гештальт: не брав участі у боях на барикадах, натомість носив мішки "в другому ешелоні". В період АТО я теж не потрапив на передову за станом здоров'я. І весь час мені це муляло. Але коли влітку 2021-го пішла інформація, що буде велика війна, я вирішив взяти зброю до рук. Зв'язався зі своїми друзями та домовився, що "коли почнеться", підемо до війська разом. Ми діяли як мобільні мінометні розрахунки: до початку ери FРV могли це собі дозволити Так воно і сталося. 25 лютого ми з моїм побратимом "Варягом" та з іншими хлопцями записалися в одне з ДФТГ (добровольчих формувань територіальних громад ред.). В його складі ми півтора місяці рили лінію оборони на околицях Києва та активно тренувалися зі зброєю. В травні 2022 на основі нашого ДФТГ сформували новий батальйон Окремої президентської бригади ім. гетьмана Богдана Хмельницького. І я, як офіцер запасу, став командиром мінометного взводу. Як виглядала бойова робота мінометників у 2022-му? Активні бойові дії нашої батареї це Донеччина: листопад-грудень 2022 року в напрямку Кліщіївки, а потім березень-квітень 2023-го, район села Іванівське, фінал оборони Бахмута. Спершу ми діяли як мобільні мінометні розрахунки: до початку ери FРV-дронів могли це собі дозволити. У 2023-му вже мали стаціонарні позиції, бо стали працювати з гарматою М-12 "Рапіра" калібру 100 мм. Своїм основним досягненням я вважаю навіть не участь у боях, а те, що ми з колегами-офіцерами з нуля підготували боєздатну мінометну батарею, яка стала показувати відмінні результати з першого ж виїзду. Що вам було потрібно для результативної роботи "артилерії переднього краю"? Ми мали два пріоритети: матеріальна база і навченість бійців. З матеріальною складовою в артилерійських підрозділах тоді все було досить погано: застаріла зброя, нестача боєкомплекту, його якість та інші проблеми, які подекуди мають місце і досі. Що ж до підготовки: ще на етапі навчань наш особовий склад опановував весь функціонал одне одного. Кожен мінометник знав обов'язки того, кого по-старому називали СОБ (старшим офіцером на батареї). Як виявилося це працює, ще й дуже ефективно! Завдяки підготовленості й постійному самовдосконаленню ми не лише "розносили" ворожі позиції, піхоту та російську техніку. Ми мали змогу підвищувати рівень фаховості бійців і вирощувати собі нову зміну. Зараз всі офіцери-артилеристи, з якими я починав, отримали підвищення: займаються управлінням боєм, а не безпосередньо перебувають на вогневих позиціях. Як відрізняється війна 2025 року від війни 2022-го? Що змінилося, зокрема, для піхоти? Стало набагато важче. Ще взимку 2022 року ротацію піхоти на позиціях можна було організувати підскоком автівки-"корча" і швидкою заміною однієї групи на іншу. Зараз не те, що піхотинці, а й ті самі мінометники вимушені іноді йти пішки по 5 кілометрів до позиції, несучи міномет і БК (боєкомплект) з собою. Бо дуже щільно працює російська аеророзвідка та ударні дрони: техніка банально не доїжджає. Я, зокрема, навчаю новобранців топографії. І зараз це не лише про наведення міномета чи гранатомета й коригування вогню. Кожному бійцю зараз критично важливо орієнтуватись на місцевості, щоб на цьому марші до позицій не заблукати. А ще треба постійно тримати себе у хорошому фізичному тонусі, щоб витримувати всі навантаження. Піхотинець має "вміти все" від коригування артилерії до запуску "Мавіка" зі скидом Ще один "побічний ефект" FРV: збільшився строк перебування бійців на позиціях. Якщо у 2022-му в моєму батальйоні піхотинець чергував на "нулі" максимум 5 днів і потім відводився на відпочинок, зараз він чекає, доки не буде "вікна": поганої погоди або якогось затишшя, коли ротація буде можливою. Тим часом продукти, вода, БК та все інше доставляється скидами з дронів, а отже в обмеженій кількості. Все стало набагато важче. І, відповідно, підготовка має бути на порядок кращою, ніж можна було собі дозволити у 2022 році. Піхотинець має "вміти все" від коригування артилерії до запуску "Мавіка" зі скидом, якщо це допоможе відбитися під час стрілецького бою. "Доц", ви у своєму інтерв'ю півроку тому казали, що ВОС 100 "Стрілець" це найскладніша військово-облікова спеціальність з точки зору підготовки і набору знань. Моя думка відтоді не змінилася. Представник жодного іншого військового фаху не має більшої універсальності, ніж та, яка є в піхотинця. ВОС 100 це симбіоз знань і навичок, який працює лише в комплексі. Без нього залишитись здоровим і виконати бойову задачу практично немає шансів. Зрештою, всі новобранці здобувають ВОС "Стрілець", проходячи базову загальновійськову підготовку (БЗВП). Тож ця піхотна універсальність важлива і для інших військових фахівців? Абсолютно! І чим далі тим більше. Наприклад, тим мінометникам, які працюють на досить близьких дистанціях, стають у пригоді навички стрільця: іноді їм доводиться давати бій передовим групам ворога, які прорвалися до їхніх позицій. Або візьмемо операторів безпілотних систем. Наші випускники розповіли випадок: їхній екіпаж БпЛА висувався на завдання вночі. "Відвалився" зв'язок і вони заблукали. Потім зорієнтувалися і з'ясували: вони в ближньому ворожому тилу. Що робити? Хлопці грамотно влаштували засідку, розстріляли російську "буханку" (мікроавтобус УАЗ 2206 ред.) з окупантами і тоді в сутінках повернулися до своїх. Ми потім жартували про те, що наші випускники проспали мої заняття з топографії, проте уважно слухали тактику, яку викладав наш колега-інструктор "Бос". І це не тільки врятувало їм життя, а ще й дало неабиякий бойовий досвід. Не кожен оператор FРV може похвалитися тим, що влаштував засідку в російському тилу і "накришив" там окупантів. Ви, як викладач, мабуть, маєте в своєму арсеналі фронтові історії, які допомагають у навчанні та нормально заходять курсантам? Розповідаю їм про один з перших виїздів нашої батареї під Бахмутом. Досвіду нам тоді ще бракувало. Ми випхалися на пагорб, побачили трубу Вуглегірської ТЕС за 20 кілометрів, дуже зраділи чудовому орієнтиру. Швиденько зорієнтували бусоль. Я кажу бусолісту: "Відбивай запасну точку і швидко вйо звідси!" Трохи не встигли... Танковий снаряд влучив у сусідній будинок, нас кинуло на землю вибуховою хвилею. Підіймаємося, хапаємо бусоль і біжимо вниз. І тут другий постріл. Мого колегу осколком поранило в сідницю. Чую його крик. Сподіваюся, що це просто вибухова хвиля, що він встане і побіжить далі. А він не встає&hеllір; Підбігаємо до нього: "Друже, куди тебе поранило?" Він кричить: "Хлопці, ж...па!" В тебе заморожені всі емоції, а голова працює тільки над тим, що робиш зараз Кажемо йому: ми в курсі, що це повна ж...па, але ж поранило куди? Перевертаємо його на живіт і знаходимо обпалений отвір у сідниці, який трохи димиться. Стропорізом розрізаю штани на дупі. Крові небагато. Турнікет не використовували, затампонували отвір так, що хлопчина зміг далі йти самотужки. Не знаю, як би ми тягли 110-кілограмового побратима в іншому разі. Ось такий смішний та повчальний приклад: чому не можна робити мінометні позиції на горбочку, що таке "ж...па" на війні та як в неї не втрапити... Що ви відчуваєте під час бою? Я на бойових був настільки зосереджений, що досі пам'ятаю цей стан: в тебе абсолютно заморожені всі емоції, голова працює тільки над тим, що робиш зараз. Ця відстороненість, вона в бойових умовах допомагає чи заважає? Мені це дуже допомагало, я навіть не очікував такого від себе. Бо в цивільному житті я, навпаки, бував дуже емоційним. Але в усіх воно по-різному. Хтось хапає в бою "режим безсмертя", хтось, навпаки, може отримати панічну атаку. Але це не означає, що ці хлопці погані воїни. Буває, що й під "панічкою" боєць йде далі й добре виконує своє завдання. Розкажіть трохи про те, як інтегруєте досвід сучасної війни в навчальний процес? По-перше, спираюся на власний бойовий досвід: це було вже досить давно, однак у війні є певні сталі речі. Є й моменти, які треба оновлювати: тут стає в пригоді досвід побратимів, які приїхали в гості після ротації: піхотинці, артилеристи, дронарі&hеllір; Дуже уважно їх слухаємо, і навіть даємо їм попрацювати з новобранцями факультативно. Завдяки постійно діючим чатам наші випускники можуть похвалитися інструкторам своїми успіхами на фронті та порадити, що варто змінити в програмі підготовки. Ось пару тижнів тому один з випускників БЗВП розповів, як вони з побратимами знищили екіпаж елітного російського підрозділу БпЛА, відомого як "судний день". Якими б "елітними" окупанти не були, але наші випускники задали їм жару. І розповіли, як саме провели ту операцію. Інший випускник запропонував нам робити додаткові заняття в темну пору доби: маскування, розвідку та виконання інших завдань. Вже над цим працюємо. Підготовка стрільця За словами "Доца", нові реалії війни змінюють програму військової підготовки. Інструктори також мають право її коригувати, з урахуванням бойового досвіду і потреб фронту. Окрім звичних стрілецької підготовки, тактики, медицини та фізичних вправ, там з'являються нові акценти та специфічні теми. - РЕБ (радіоелектронна боротьба): курсанти отримують уявлення, яку ефективність має РЕБ на різних частотах, чим відрізняється "купольний" та направлений. - Зв'язок: бійці знайомляться з роботою радіостанції та правилами безпечного радіообміну, дізнаються про те, як працюють ретранслятори, "Старлінки", засоби захисту від ворожого РЕБ та альтернативні канали зв'язку, зокрема з використанням ворожих сім-карт. - Маскування в різних ситуаціях: наприклад, коли ворог використовує тепловізійні камери або коли не має змоги їх застосувати. - Ворожі ударні БпЛА: як протидіяти та уникати ураження, яким чином та з якої зброї збивати. - Бойове програмне забезпечення: топографія, управління боєм та коригування вогню. - Робота з бусоллю та знайомство з колективним піхотним озброєнням (кулемети, міномети, гранатомети). Навчати курсантів допомагає й академічний досвід, каже "Доц": "Треба розуміти ресурс людини у сприйнятті інформації та засвоєнні навичок. І вчасно себе зупиняти, щоб не намагатися "впихувати невпихуєме". Нинішні новобранці - які вони? Так сталося, що останнім часом у нас в навчальному центрі понад 90% курсантів добровольці. Раніше бували групи, які складалися переважно з мобілізованих. Ні в тих, ні в інших не було проблем з мотивацією. Єдине, що мобілізованих треба трохи більше часу збирати докупи. Бо людині, яка прийшла в армію не з власної волі, треба правильно розставити пріоритети. Ми робимо це за рахунок занять з національно-патріотичної підготовки та людяного ставлення до рекрутів. Пояснюємо, що в ЗСУ ти маєш достатні перспективи не тільки вижити, а ще й отримати кар'єрне зростання. Це працює і з добровольцями, і з мобілізованими. У добровольців свої фішки: вони можуть бути більш розхлябаними, бо кожен індивідуальність. Але за пару тижнів вони починають розуміти, як все працює в армії й головне для чого це працює. Тобто, мобілізовані можуть бути менш розхлябаними? Стовідсотково! Вони серйозно ставляться до ситуації, сумлінно навчаються. Бо розуміють, що частина з них потрапить на передній край, в ту саму піхоту, перед якою ми всі схиляємо голови. А піхота витримує на своїх плечах більше, ніж будь-який інший рід військ. У навчальних центрах зараз використовується так званий "нульовий день": це фізичні навантаження і контрольований стрес. Ми теж його використовуємо, але не на самому початку. Спершу даємо людям адаптуватися. На тих самих лекціях з патріотичного виховання пояснюємо, що від цієї війни не сховатися навіть за кордоном: вона може наздогнати і там. Говоримо про те, що кожному з нас є кого і що захищати. А далі всі ці фізичні та психологічні смуги перешкод. І коли боєць через "не можу", на зубах доходить до кінця випробування, плечі в нього випростуються, він пишається собою. В нашому підрозділі цей підхід показав свою ефективність. Якщо подивитися на вік новобранців, які здобувають "піхотний" ВОС-100: як він впливає на підготовку, а згодом на виконання бойових задач? Вік новобранців у нас в повному діапазоні. Частина активної молоді йде в ефективні штурмові підрозділи. Вони і фізично, і ментально до цього більше готові. Якщо ж ми говоримо, наприклад, про лінійну піхоту, там дуже гарно проявляють себе "дядьки" середнього і поважного віку: вони тримають позиції зубами! Армія і чорний гумор це нероздільні речі! Є такий жарт, що дядьки гарно тримають позиції, бо розуміють, що бігти вперед або назад їм буде ой як тяжко. Я бачив одного такого чоловіка: немолодий, згорблений, він тиждень тримав самотужки позицію цілого відділення під Кліщіївкою. Йому вистачило фізичної та психологічної витривалості. Що-що, а триматись на двох ковтках води на день і одному сухпаї на тиждень українські дядьки вміють краще за будь-кого. Якщо ми почали говорити про фізичну форму: порадьте, на що треба звертати увагу людині, яка усвідомлює, що вона скоро буде у війську? Варто завчасно спланувати цю життєву подію. Навіть якщо ти чудово почуваєшся, не зайве пробігтися по лікарях і виявити всі свої проблемні ділянки. Що у тебе з колінами та зі спиною, з суглобами, що з серденьком та з тиском? Це допоможе обрати посаду у війську не лише під твої "хотілки", а й під твою максимальну ефективність. Штурмовики без менісків та з грижами у спині тягар для свого підрозділу. Перемагає не сильніший, а більш упертий Далі варто трохи підкрутити свою фізичну форму. Крім звичайних тренувань є купа цивільних навчальних центрів, куди можна записатися на місячний курс, і вже мати приблизне розуміння що тебе чекатиме на БЗВП. Що нам потрібно, щоб перемагати сильнішого супротивника? І як ця "асиметрія" імплементується в навчальний процес? Є така хрестоматійна фраза: "Ніколи маленька радянська армія не переможе велику радянську армію". Тож нам потрібен розвиток технологій як в озброєнні, так і в управлінні. Потрібна побудова ефективної управлінської вертикалі. І віднедавна це вже робиться. Зокрема, на Покровському напрямку ми бачимо, як відновлення управління одразу змінює характер бойових дій, зменшує темпи просування ворога, а українським підрозділам дає змогу переходити в контрнаступ. А ще я дуже люблю фразу мого побратима "Варяга": "В будь-яких війнах перемагає не більш сильний, а більш упертий". І в бою, і в навчанні ми маємо звертати увагу на ці дві складові: впертість і технологічність. Тому нам вкрай потрібне масштабування передового досвіду і передових технологій. І, знову ж, таке масштабування неможливе виключно на горизонтальному рівні. Це треба робити "по вертикалі", в наказовому порядку... Якщо ми спустимося на рівень маленького піхотного підрозділу, то за яких умов він зможе "асиметрично" перемагати більше вороже з'єднання? Перша умова: треба займатися плануванням, а не експромтом. Наведу приклад: ще з 2022 року, коли підрозділи 3 ОШБр планували певні штурмові дії, вони на полігоні викопували точну копію укріплень ворога. І два тижні відпрацьовували майбутній штурм з усіма озброєннями та в супроводі дронів. І потім, у реальних штурмових діях, їхня ефективність була на максимумі. Війна - це дуже важко, а ще це великою мірою лотерея. Але якщо є розуміння, як організувати роботу підрозділу в тому чи іншому виді бою, є планування і протоколювання ймовірних ситуацій, є відпрацювання на полігоні та забезпечення всім необхідним, то є й шанси на перемогу. Якщо ж цього не буде, то все триматиметься виключно на героїзмі та самовідданості бійців. Російсько-українську війну часто називають "війною малих груп". Який розмір піхотної групи сьогодні є оптимальним, якщо ми говоримо про високотехнологічну та навчену піхоту? Ми зараз бачимо війну "дронів, артилерії та малих груп", у якій іноді навіть відділення це забагато. Зрештою, в різних ситуаціях (як в обороні, так і в наступі) можуть ефективно працювати рота, взвод або відділення, які, своєю чергою, розбиті на скоординовані малі групи. Під це треба переписувати статути й продумувати протоколи дій. Які уроки ви особисто винесли з цієї війни як воїн і як науковець? Найголовніший урок, який варто засвоїти нам усім: ми гаяли час на підготовку до війни ще з 1991 року. Ми задовго ховали голову в пісок: думали, що війни можна було уникнути завдяки налагодженню економічних зв'язків з Росією, завдяки розмовам про "братерство" та подібній маячні. Якби ж нам стало розуму років за 30 передбачити розвиток подій ми були б зараз набагато більш боєздатними. Друге, що я зрозумів: навіть відносно невеликий відсоток згуртованих людей, які знають, за що воюють здатні зупинити таку махину, як Російська Федерація. Крім нас, українців, у це не вірив взагалі ніхто. Ми гаяли час з 1991 року, бо ховали голову в пісок Але вже понад три роки ми стримуємо армію величезної країни, гарно озброєної, яка до того ж не береже та кидає на "м'ясо" своїх людей. Але найбільше моє бажання (коли настане довгоочікуваний мир) щоб ми вчергове не згаяли наших можливостей. Щоб Україна розвивалася і стала настільки сильною економічно, військово і політично, аби нікому навіть в голову не прийшло цю війну повторити. Чи думаєте ви про повернення в науку та в академічну освіту? У мене вже була така можливість. Після операції на коліні в 2023 році мене визнали непридатним, я міг стати на академічну посаду і "зав'язати" з військовою службою. Але відчув, що морально до цього не готовий. І це не про героїзм та патріотизм. Тут, у війську, я почуваюся максимально "на своєму місці". Моя задача підготовка новобранців є набагато важливішою, ніж усе інше. Вчити студентів математиці, слава Богу, є кому. Тому я тут. Ключові терміни БЗВП базова загальновійськова підготовка. Це спеціальний курс для отримання знань та навичок, потрібних піхотинцю. Його проходять всі новобранці, що раніше не мали досвіду військової служби. БЗВП триває 45 навчальних днів. За рішенням Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського тривалість БЗВП для тих, хто служитиме не на бойових посадах, скорочена до 30 днів. ВОС 100 військово-облікова спеціальність "Стрілець". Це базова кваліфікація у Збройних Силах України. Її отримують всі військовослужбовці, що пройшли БЗВП. СОБ старший офіцер батареї: той, хто керує бойовою роботою артилерійських розрахунків. ДФТГ добровольче формування територіальної громади. Це воєнізований підрозділ, сформований з добровольців, мешканців певної території, який виконує завдання територіальної оборони. Створення ДФТГ передбачене законодавством України про національний спротив.

День піхоти ЗСУ: роль піхотинців під час війни проти рф6 травня відзначають День піхоти ЗСУ. Попри розвиток дронів, піхотинці залишаються основою війська, виконуючи завдання в обороні та наступі, як зазначив старший лейтенант Роман Тлустий.

6 травня відзначають як День піхоти Збройних Сил України. Саме українським піхотинцям, які утримують і звільняють українську землю, присвячено нову частину спецпроєкту Сухопутних військ NV.uа Світлини з фронту.

Свято вшановує мужність воїнів механізованих, мотопіхотних, гірничо-штурмових військових частин і підрозділів Сухопутних військ ЗСУ

Українські військові візьмуть участь у параді у Великій Британії. Захід присвячений 80-й річниці перемоги над нацизмом в Європі, повідомляє "Радіо Свобода". Міністр оборони Британії Джон Гілі заявив, що участь ЗСУ є символічною. "У розпал першої повномасштабної війни в Європі з часів Другої світової цілком доречно, що Збройні сили України, які зараз воюють на передовій свободи, будуть представлені на заході", - сказав він. Парад відбудеться у понеділок, 5 травня. До нього долучаться українські військові та 1300 британських солдатів. Захід почнеться опівдні на Парламентській площі. Під час церемонії актор зачитає уривки з відомої промови Вінстона Черчилля, виголошеної у День Перемоги. Після цього заплановане передання Смолоскипа миру. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велика Британія передумала відправляти війська в Україну - Тhе Тіmеs Процесію очолять кавалерійський полк та кінна артилерія. Вони рушать від площі до Букінгемського палацу. За ними пройдуть представники трьох видів збройних сил Великої Британії. У складі - військовослужбовці флоту, морської піхоти, армії та повітряних сил. Прем'єр-міністр Великої Британії разом із ветеранами спостерігатиме за парадом з окремого подіуму. Підтримку їм надасть Королівський британський легіон. Завершиться хода прольотом військових літаків. Подію покажуть у прямому ефірі. У Вестмінстерському абатстві також пройде служба. На вечір заплановано концерт. Відомі актори і музиканти розкажуть історію завершення війни. По всій країні також відбудеться фестиваль їжі. Велика Британія поширила плани зі створення європейськими країнами "наднаціонального інституту", який спільно закуповує військову техніку, накопичує зброю і допомагає фінансувати масштабне переозброєння по всьому континенту. Потенційні закупівлі включають запасні частини для військової техніки, такої як танки та літаки, артилерійські снаряди, боєприпаси ППО, вибухові речовини та логістичні літаки, такі як вертольоти й авіаносці.

Російські війська на Харківщині продовжують атаки та накопичують живу силу вздовж річки Оскіл. Про це заявив речник Нацгвардії Руслан Музичук. Він зазначив, що противник вже тривалий час намагається форсувати річку Оскіл. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти просунулися біля Торецька та захопили Суху Балку - DеерStаtе Особливо активні бойові дії спостерігаються в районах Піщаного та Колісніківки, а також на північний схід від Куп'янська. Російські війська намагаються створити плацдарм на правому березі річки, зокрема в районах Дворічної та Фиголівки, де фіксуються регулярні спроби штурмів і накопичення піхоти. Музичук також додав, що російські війська активно працюють в інженерному плані, намагаючись створити умови для форсування річки та переправи своїх підрозділів, зокрема за допомогою понтонних переправ. Водночас, для штурмів активно використовуються артилерія та дрони. Він підкреслив, що на ділянці фронту, за яку відповідають Нацгвардійці, фіксується від трьох до семи атак на день. Найбільша кількість нападів припадає на район Вовчанська, де щодня відбувається до п*яти штурмів. Окрім цього, аналітики Інституту вивчення війни попереджають про можливу підготовку РФ до наступу на Сумщину, зокрема з метою захоплення частини області. Водночас, згідно з попередніми оцінками американських експертів, доти, поки ЗСУ зберігають свої позиції поблизу Курської області, повномасштабний наступ на Суми залишається малоймовірним.

Лише за день група 73-го центру Сил спеціальних операцій ЗСУ на Курщині знищила групу військовослужбовців 810 бригади морської піхоти росіян під час спеціальних дій.

З лютого 2022 року Олександр стояв на обороні Києва, одним із перших зайшов у звільнену і понівечену росіянами Бучу, вів бої під Бахмутом з вагнерівцями, воював на Запоріжжі. Сьогодні старший лейтенант Олександр Матяш з позивним Мадяр готує новобранців, допомагаючи їм проходити базовий військовий вишкіл в навчальному центрі.Для Еспресо він розповів про власний досвід, поділився спостереженнями з фронту й думками про те, як має змінюватися суспільство під час війни."Дух важливіший, ніж підготовка": про початок повномасштабного вторгнення РФ"У перший день великої війни, о 4:00 ранку, я мав готовий план евакуації сім’ї. За кілька хвилин після перших вибухів мені подзвонив друг і сказав, що почалося. О 4:20 я зробив фото з дитиною, припускаючи, що воно, можливо, останнє. Я реально усвідомлював – це може бути дорога в один кінець. О 5-й ранку ми зустрілися з побратимами та ветеранами, з якими тренувалися. До 9:00 вже зібралося 12 осіб, усі озброєні та екіпіровані", – пригадує Олександр.Він каже, що чоловіки повністю були готові до будь-яких дій, хоч і не знали точно, що мають робити. Після того, як поговорили з начальником Київської поліції Юрієм Зозулею, приєдналися до патрульної поліції."Перше завдання було – перекриття Гостомельського шосе на випадок прориву. Нас було небагато, і ми розуміли ризики, але мали чітке завдання. Потім оборона аеродрому Жуляни, там мали запобігти висадці десанту. ПТРК, ПЗРК і кулемети були розміщені на дахах. Очікували десант, але його так і не було. Натомість почалися бої. Буча була окупована, ми заходили в Ірпінь. В одній з груп був і Андрій Хливнюк з гурту "Бумбокс", тоді його поранили", – пригадує Мадяр.На запитання, як вдавалося працювати разом з добровольцями без досвіду, він зазначив, що його група вже була злагоджена попередніми тренуваннями. "Але відмічу важливий нюанс – краще брати мотивовану людину без підготовки, ніж підготовлену без духу. Навчити можна. Але якщо людина не готова, то навіщо вона?", – розповідає військовий."Вони вбивали, бо могли": спогади зі сплюндрованої БучіЗа якийсь час, він опинився у деокупованій Бучі."Ми заходили в Бучу в той самий день, коли з неї вийшли росіяни. Те, що я побачив там, стало для мене найбільш моторошною частиною всієї війни. Через Гостомель ми потрапили на місце, де стояла російська бригада, та сама, що розстрілювала цивільних. На вулицях лежали мертві тіла, розстріляні автомобілі. Ми натрапили на знищену вулицю, все навколо було сплюндровано. Там знайшли вбиту родину: чоловіка, жінку і двох донечок. Їх убили, спалили, а рештки доїдали собаки. Таке не забудеш. Лежали тіла вбитих. Це були літні люди, розстріляні без причин. Просто їхав дідусь на велосипеді, його застрелили заради забави. Навіщо? Я не можу дати відповіді. Вони вбивали, бо могли. Не варто шукати глибоких сенсів, бо це хвора і дегуманізована нація. Це не люди. Можна багато говорити про мотивації, але як пояснити вбивство двох дітей 7 і 11 років? Їх спочатку застрелили, потім спалили. Це за межами людської уяви", – пригадує Мадяр.Каже, що тоді не мав часу на роздуми, чому росіяни це робили, а виконував головне завдання – зупиняти ворога."У перші дні було важко оцінити ситуацію. Ми не зовсім добре знали, де саме ворог. Було багато цивільних, які намагались виїхати з Києва. Їм треба було забезпечувати можливість виїзду", – розповів військовий."Людське життя для росіян не варто нічого": про війну, що постійно змінюєтьсяЩе до початку повномасштабної війни Олександр Матяш знав, що воюватиме скільки буде потрібно. Каже, що на кожному етапі війни з Росією, а це – АТО, вторгнення, контрнаступ, є свої випробування, втрати, які залишають глибокі шрами. Але головне, переконаний він, що Україна вистояла і продовжує боротися."Порівнювати АТО і повномасштабну війну – то все одно, що зіставляти кисле з довгим. Це різні війни. В АТО був інший ритм, інші масштаби, інша логіка. Кожна війна є каталізатором інновацій. Спершу ми ведемо "стару" війну, але в процесі вона швидко змінюється. Під час активної фази змінюються засоби ураження, способи захисту, тактика", – пояснює військовий. Після служби в патрульній поліції Олександр мобілізувався до ЗСУ. Бойовим хрещенням стала Кліщіївка під Бахмутом. "Це була ще "стара" війна, але вже з новими технологіями. Там ми зіткнулися з вагнерівцями, які були вмотивованими, але їхнє життя для командування нічого не означало. Я вперше тоді зіткнувся з тим, що людське життя для росіян не варте нічого. І це не має жодного відношення до того, чи це свої, чи чужі. Хвиля за хвилею цих людей гнали,  ми їх збивали, а вони йшли далі", – пригадує Мадяр.У 2022-му Олександр разом з побратимами працював у складі тактичної групи "Адам" під командуванням Героя України Євгена Межевікіна. Розповідає, що це був якісний і професійний бойовий досвід. Командування підтримувало нові ідеї, а це надихало."Ми реалізували власну тактику, знищили понад 600 ворогів: 400 підтверджено, 200 ймовірно, ще близько 300 поранених. І головне, що ми вийшли з бою без втрат. Це найвища нагорода. Після Бахмута був контрнаступ на Запоріжжі, у районі Малої Токмачки, напрямок на Роботине. Війна знову змінилася. Можливо, не всі чинники були враховані, але це інший рівень бою, де точність і координація мають критичне значення"."Не розумію страху людей перед армією": про підготовку і російську пропагандуЗараз Мадяр навчає новобранців. Наголошує, що війна входить у нову фазу, а відповідно і підхід до навчання теж змінюється. Він переконаний, що треба адаптувати Збройні сили до нових умов: технологій, інформаційної мобільності, координації між підрозділами. "Сьогодні у Збройних силах України є можливість адаптувати навчальні програми під сучасні виклики. У кожному навчальному центрі існує певна автономія і багато що залежить від мотивації інструкторів та викладачів. Програми змінюються і це правильно. Ми передаємо свій досвід, доповнюємо офіційні стандарти реальними кейсами з поля бою. Я починав цю війну ще у 2015 році. Тому можу порівнювати підготовку тоді й тепер. Нинішня базова підготовка – це найкраще, що я бачив за весь час", – зазначає Матяш.Підготовка новобранців нині базується на універсальній спеціальності і це – стрілець. Незалежно від основної спеціалізації (сапер, водій чи медик) всі мають володіти базовими навичками піхотинця. Навіть обслуговуючий персонал повинен бути підготовленим до бою."Потрібні всі – це дронщики, піхота, логісти, водії, медики. У реальній армії – 70% тилового забезпечення. Один боєць на передовій і мінімум троє, хто його підтримує. І це також фронт. Не слід лякати піхотою. Захищати країну – це честь. А фрази типу "відправлять на м'ясо" є чужою, російською пропагандою. Кожен робить свою справу"."Другорядних" ролей, додає Олександр Матяш, на війні не буває . Кожен, хто тримає фронт чи забезпечує тил, наближає перемогу. Від логіста на лінії бойового зіткнення, до інструктора, що готує новобранців, бо це історія про відповідальність, гідність і розумну силу. "Не розумію страху деяких людей перед армією. Вони вважають, що обов'язково потраплять до піхоти. Але піхота – це не "м'ясо", як нав'язує російська пропаганда. Це еліта. Піхотинець є стратегом, тактиком, людиною, яка мислить. І ми навчаємо новобранців саме мислити: прогнозувати дії ворога, думати перед тим, як діяти"."Ця війна є справою кожного": про мотивацію та тилову байдужістьБагато мобілізованих, каже він, особливо тих, хто опинився в армії "випадково", вважають, що потрапили сюди несправедливо. Але ця війна не обирає. І вона вимагає участі всіх. "На жаль, зараз я не бачу цієї єдності. У тилу не відчувається війна. Великі міста живуть своїм життям. Один мій друг сказав: "Ми, мабуть, добре справляємось, бо в тилу війна не відчувається".Щодо перемир’я, про яке зараз багато говорять, то Матяш переконаний, що Росія лише шукає вигоди, а Україна до стану "як до війни" не повернеться вже ніколи. "Це війна за виживання України. Якщо ми не вирішимо це зараз, то воюватимуть наші діти. Ми маємо шанс, якого не було у 17-18 роках минулого століття, якого не було в УПА в 1940-х. Тепер наша черга. І це честь. Нам потрібна контрпропаганда, інформаційна гігієна. Багато російських наративів підхоплюються українцями, які не усвідомлюють, що вони роблять. Це війна всієї нації. І перемога це є спільна справа, яка потребує розуму, рішучості й єдності"

Кремль робить ставку на продовження безкінечного діалогу про перемир'я з Білим домом без фактичного припинення вогню. У Москві гадають, що така тактика допоможе їм перемогти. Під час переговорів під керівництвом США Росія все більше б'є по цивільних об'єктах України дронами, щоб натиснути на Київ. Також Москва навмисне вносить плутанину і звинувачує у небажанні досягти миру українців. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ. "Путін ставить на Трампа у війні проти України", Вlооmbеrg, США Кремль не турбують погрози Трампа запровадити додаткові санкції проти російської нафти через брак прогресу в припиненні вогню. Володимир Путін розуміє, що Трамп для нього - найкращий шанс довести війну до кінця, і хоче продовжувати дипломатію, кажуть джерела. Обіцявши швидко покласти край війні, Трамп днями заявив, що "розлючений" на Путіна - його розчарувала швидкість переговорів. Пізніше він відмовився від критики і сказав, що вірить, що Путін "виконає свою частину угоди". "Росія воліла б продовжувати взаємні зусилля з пошуку врегулювання, для досягнення чого потрібен час. Кожен хотів би не воювати, а говорити, і не лише говорити, а бути почутим. Це те, що маємо з нинішньою адміністрацією в США", - заявив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков. Представник Путіна з економічних питань Кирило Дмитрієв, який є під санкціями США, заявив, що проводить зустрічі у Вашингтоні з представниками адміністрації. "Противники зближення бояться, що Росія і США знайдуть спільну мову, почнуть краще розуміти один одного, і налагодять співпрацю у міжнародних справах та в економіці", - сказав він. Кремль вимагає від США нових поступок, включаючи послаблення санкцій і призупинення поставок зброї в Україну. Коли переговори зі США минулого місяця в Ер-ріяді привели до угоди про мораторій на морські удари, Росія заявила, що ставить цю угоду в залежність від відновлення підключення одного з її найбільших банків до системи SWІFТ. Росія оголосила, що призиває 160 тис. чоловіків Помічники Трампа, включаючи спецпосланника Стіва Віткоффа, висловили оптимізм щодо прогресу в переговорах з Росією. Метою Білого дому було укласти угоду про перемир'я до 20 квітня. Вона здається малоймовірною, і розмови про можливу зустріч Трампа і Путіна останнім часом згасли. Росія оголосила, що призиває 160 тис. чоловіків на весняний призов - найбільший призов за 14 років. Міноборони РФ заявило, що їх не відправлять у зону бойових дій в Україні. Росія обмінюється звинуваченнями з Україною щодо порушень паузи в атаках на енергетичну інфраструктуру, про яку обидві сторони домовилися з Трампом. Хоча Путін заявляв, що хоче укласти угоду з Трампом, він не раз наполягав на тому, що вона має вирішити те, що він визначив як основні причини війни. Він сказав, що Київ має відмовитися від мети вступу в НАТО та погодитися на обмеження чисельності своїх військ, і закликав до того, щоб будь-яке врегулювання відображало "реалії на місцях" - російську окупацію частин східної та південної України. Хоча Трамп уже погодився з багатьма вимогами Росії, погодження на всі умови Путіна означало б ризиком, що президента звинуватять у слабкості. "Кремль сподівається, що зможе забезпечити зустріч сам-на-сам Путіним і Трампа, під час якої вони домовляться про угоду, яка зупинить війну в Україні, як хоче Трамп, в обмін на умови, які залишать Україну назавжди ослабленою. Водночас Москва готова продовжувати війну при Трампі", - каже директор Євразійського центру Карнегі Олександр Габуєв. У той час як Росія повільно просувається вперед на полі бою та має перевагу в живій силі та озброєнні над Україною, західні аналітики кажуть, що вона зазнає величезних втрат - понад 1000 солдатів на день. Москва готова продовжувати війну при Трампі Цього тижня група з 50 сенаторів-республіканців і демократів запропонувала пакет санкцій, за яким країни, які купують російську нафту, нафтопродукти, газ або уран, отримають 500% мито від США, якщо Путін відмовиться вести добросовісні переговори про припинення вогню чи порушить можливу угоду. Росія пережила три роки санкцій і не піддасться на погрози зараз, оскільки нові кроки не будуть більш ефективними, вважають люди, знайомі з мисленням у Кремлі. "Ці санкції вплинуть не так на Росію, як на країни, які потребують нашої нафти і газу. Це Китай, Східна Азія, економіки, що розвиваються", - каже голова комітету Держдуми з фінансового ринку Анатолій Аксаков. "Путін використовує мирні переговори як маскування для бомбардування України", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Кількість ударів російських дронів по Україні зросла на понад 50% після початку мирних переговорів під проводом США в середині лютого. За 30 днів після 18 лютого, коли почалися переговори, Росія завдала близько 4776 ударів дронами, порівняно з 3148 ударами за 30 днів до цього. Експерти кажуть, що Москва посилила атаки, щоб змусити Київ піти на поступки і взяти під контроль якомога більше землі. Україні також все важче перехоплювати російські ракети, в результаті чого Росія вражає більше цивільних цілей. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Європа боїться передати Києву заморожені активи РФ та в якій країні їх найбільше: світові ЗМІ написали "Росія намагається посилити біль, який завдає Україні, щоб збільшити ймовірність, що Київ піде на болісні поступки, і показати, що Росія може продовжувати боротьбу безкінечно", - каже директор програми боротьби з нерегулярними загрозами та тероризмом в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень Деніель Байман. Зустріч 18 лютого в Ер-Ріяді стала першою між США і Росією для обговорення війни і Україна в ній не брала участі. Перед зустріччю в Ер-Ріяді по Україні прилітав в середньому 101 російський дрон на день Відтоді Кремль ухилявся від перемир'я і висунув ряд нереалістичних вимог, включаючи остаточну анексію чотирьох областей і Криму. Попри те, що сторони домовилися про 30-денне припинення вогню по енергетичній інфраструктурі та в Чорному морі, немає ознак, що удари сповільнюються. Цифри показують, що перед зустріччю в Ер-Ріяді по Україні прилітав в середньому 101 російський дрон на день, порівняно зі 154 після цього - ріст 52,5%. Президент Володимир Зеленський заявив, що Росія намагається зміцнити військову позицію до будь-якого припинення вогню. "Вони хочуть покращити ситуацію на полі бою", - сказав він у березні, а Трамп цього тижня заявив, що "дуже розлючений" на Путіна після тижнів спроб домовитися. Зокрема, росіяни зосередилися на відвоюванні землі у Курській області, яку Україна захопила у серпні минулого року. Атаки дронами були в дні, коли Трамп публічно критикував Зеленського в Овальному кабінеті, а США припинили ділитися розвідданими з Україною. 28 лютого, коли Трамп звинуватив Зеленського у недостатній вдячності за підтримку США, по Україні запустили 208 російських дронів. Днем раніше - 166. 7 березня, коли США призупинили обмін розвідданими з Україною, Росія запустила 252 дрони, що стало другим найбільшим показником цього року. "Очевидно, росіяни намагалися використати паузу в обміні розвідданими", - сказала аналітик Інституту вивчення війни Кароліна Гірд. Атаки Москви стали "масштабнішими і ефективнішими" в останні тижні Атаки Москви стали "масштабнішими і ефективнішими" в останні тижні частково через те, що Росія змінила тактику. Росіяни перейшли на дрони дальньої дії, які більш успішно пробивали парасольку ППО України. Тим часом Україна все більше намагається перехопити російські дрони та ракети. Влітку 2024-го рівень перехоплення Києвом стабільно перевищував 60%, але за останні два місяці впав до 50% чи менше. "Українці зрозуміли, що повинні бути більш консервативними з системами захисту, яких мало", - каже Гірд. Професор стратегічних досліджень Школи перспективних бойових дій Університету морської піхоти Бенджамін Дженсен недавно заявив, що "зменшення рівня перехоплення може призвести до можливостей прориву Росії на фронті чи збільшення кількості загиблих серед цивільного населення, що спричинить внутрішній тиск на українських учасників переговорів". Проте в останні тижні Україна теж активізувала кампанію ударів дронами, хоча й меншою мірою. Київ запускав в середньому 30 дронів на день за кілька тижнів до мирних переговорів. У другій половині лютого та першій половині березня ця кількість зросла на 16,7% - до 35 на день. Україна змінила цілі, перейшовши від ударів по військових цілях до руйнування російської економічної інфраструктури, намагаючись послабити довгострокову здатність Москви підтримувати війну. "На відміну від українських атак у попередні місяці, які здебільшого вражали військові об'єкти, більшість січневих ударів були спрямовані на нафтову, газову та енергетичну інфраструктуру. Це послідувало за атаками Росії на українську енергетичну інфраструктуру в грудні", - сказала менеджер з досліджень у Східній Європі АСLЕD Ольга Поліщук. Київ продовжує бити по російській енергетичній інфраструктурі Росія продовжує атакувати цивільну інфраструктуру. Експерти кажуть, що ескалація око за око підкреслює крихкість переговорів, а плутанина навколо припинення вогню зрештою йде на користь Росії. "Дипломатична перевага Росії в тому, що вона вносить плутанину - поки немає жодного кодифікованого, узгодженого перемир'я щодо ударів, Росія продовжує бити по Україні. Київ натомість продовжує бити по російській енергетичній інфраструктурі, і Москва може стверджувати, що Україна порушує неіснуюче перемир'я. Кремль може стверджувати, що зацікавлений у мирі, а Україна - ні, але дані суперечать цьому", - каже Гірд. "Російська армія підпорядкована спецслужбам", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія Через два тижні після того, як Росія вторглася в Україну, мобільний Сергія Бесєди розрядився - це генерал ФСБ, який відповідав за інформування Путіна про динаміку війни в Україні. Він був одним із керівників П'ятої служби ФСБ, створеної в 1990-х для шпигунства за колишніми радянськими республіками. Його дані призвели до хибного очікування Путіна, що Україна розпадеться. Коли Україна натомість чинила запеклий опір, поширювалися повідомлення про арешт Бесєди. Проте 24 березня 70-річний керівник розвідки, який тепер є радником голови ФСБ, сидів у готелі в Ер-Ріяді навпроти радника з нацбезпеки США Майкла Волтца, домовляючись про можливе перемир'я. Помітність спецслужб у переговорах несе два меседжі, стверджує російський експерт із розвідки в еміграції Андрій Солдатов. Одна - Путін розглядає переговори як етап військової операції, а не шлях до припинення війни. Інша - привидів реабілітовано. Згубне вторгнення тепер представлено як успіх. Путін не довіряє своїй армії Ті, хто воює, можуть не погодитися. Російська армія за два роки майже не просунулася. За даними британського міноборони, понад 200 тис. солдатів загинули і 600 тис. поранені. Проте армія протистоїть не лише ЗСУ, а й спецслужбам РФ. Військова контррозвідка ФСБ, спадкоємець сумнозвісного сталінського СМЕРШ - найбільше і найшвидше зростаюче управління, каже Солдатов. Її робота - нагляд за армією, стримування впливу популярних генералів і запобігання політичній самоорганізації військових. Масштаби чисток нагадують радянські часи. Путін не довіряє своїй армії, особливо з огляду на її ледве приховану образу від початку війни. За кілька днів до вторгнення генерал у відставці, якого генштаб часто використовує для висловлення своєї думки, Леонід Івашов попереджав, що війна проти України буде катастрофою. Оскільки бліцкриг провалився, головний російський журнал військової теорії неявно звинуватив ФСБ. Солдати не розуміли ні цілей війни, ні своєї ролі. "Замість квітів колони військ зустріли опір населення", - писали там. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Трамп рятує Москву від поразки: у світових ЗМІ пояснили Щоб підштовхнути армію, Путін дозволив тодішньому главі ПВК "Вагнер" Євгену Пригожину критикувати російського верховного командувача Валерія Герасимова і тодішнього міністра оборони Сергія Шойгу. Але Пригожин очолив заколот у липні 2023-го, який викликав симпатії серед деяких старших офіцерів. Армія не приєдналася, але й не зробила багато-чого, щоб це зупинити. Після заспокоєння Пригожина, який загинув в авіакатастрофі, кілька генералів зникли з поля зору. Популярний Іван Попов, який критикував ведення війни, був понижений у посаді. Заарештовано трьох генералів Медіа, які Пригожин використав для критики влади, взяли під контроль. Через кілька місяців ФСБ почала чистку в армії та міноборони. Шойгу перемістили на іншу посаду. Троє його заступників і близько 30 співробітників заарештували. За словами Михайла Коміна з Центру аналізу європейської політики у США, перерозподілили грошові потоки, пов'язані з міністерством, і зруйнували "клан" зв'язків Шойгу в уряді. Його замінив Андрій Бєлоусов, який не належить до жодного клану. Йому дозволили вибрати одного заступника, двох інших вибрав Путін. Однин із них - племінниця Путіна. Також заарештовано трьох генералів, зокрема заступника начальника Генштабу Вадима Шамаріна та Попова. Останній написав Путіну відкритого листа з проханням перевести його назад на фронт. "Я ніколи не задавав питань, а сліпо і без роздумів йшов шляхом, визначеним священним обов'язком, присягою, наказами і вашими указами", - писав він. У Кремлі підтвердили, що Путін отримав листа, але ще не відповів.

Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ у зведенні станом на 08:00 7 квітня.Учора противник завдав по позиціях українських підрозділів та населених пунктах одного ракетного удару з застосуванням 23 ракет, а також 90 авіаударів, зокрема, скинув 158 керованих авіаційних бомб. Крім цього, здійснив понад 5600 обстрілів, з них 149 — із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 2112 дронів-камікадзе.Агресор завдавав авіаударів, зокрема, по районах населених пунктів Краснопілля, Тур’я Сумської області; Березівка, Козача Лопань, Золочів, Дворічанське Харківської області; Бересток, Покровськ, Зоря, Гродівка, Котлине, Новопавлівка, Одрадне, Комар, Мирне Донецької області; Гуляйполе, Новопавлівка, Оріхів, Новоандріївка Запорізької області.Учора ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили вісім районів зосередження особового складу, озброєння та військової техніки ворога.Ситуація по напрямкахМинулої доби на Харківському напрямку відбулося два боєзіткнення в районі Вовчанська та в напрямку Кам’янки.На Куп’янському напрямку за добу зафіксовано вісім атак окупантів. Сили оборони відбивали штурмові дії противника поблизу населених пунктів Піщане, Нова Кругляківка, Богуславка, Загризове.На Лиманському напрямку ворог атакував 22 рази. Намагався просунутися поблизу населених пунктів Новоєгорівка, Нове, Колодязі, Ямполівка, Надія та в напрямках Новомихайлівки, Новосергіївки, Торського, Рідкодуба.На Сіверському напрямку минулої доби відбулося два боєзіткнення поблизу Білогорівки. Усі спроби ворога просунутися були успішно відбиті нашими оборонцями.На Краматорському напрямку окупанти активних наступальних дій не проводили.На Торецькому напрямку ворог здійснив 18 атак у районах Дачного, Диліївки, Торецька та Леонідівки.На Покровському напрямку наші захисники зупинили 53 атаки агресора неподалік населених пунктів Суха Балка, Калинове, Удачне, Срібне, Єлизаветівка, Лисівка, Котлярівка, Преображенка, Андріївка, Богданівка, Водяне Друге, Котлине, Успенівка.На Новопавлівському напрямку Сили оборони відбили дев’ять ворожих штурмів поблизу Розливу, Костянтинополя, Веселого та Бурлацького.Противник тричі атакував позиції наших захисників, у районах Привільного та Вільного Поля на Гуляйпільському напрямку.На Оріхівському напрямку, в районах Щербаків, Малих Щербаків та Кам’янського, загарбники здійснили чотири марні атаки на позиції наших захисників.Одну невдалу спробу противника пройти до позицій українців відбили наші оборонці на Придніпровському напрямку. На Курському напрямку минулої доби наші воїни відбили 35 атак противника. Ворог здійснив 212 артилерійських обстрілів, з них 13 — із реактивних систем залпового вогню. Також завдано 16 авіаційних ударів, під час яких було скинуто 27 керованих авіабомб.На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.Протягом минулої доби, 6 квітня, на війні проти України Росія втратила 1350 військових. Сили оборони знищили десятки одиниць ворожої техніки.

Розміщення іноземного контингенту в УкраїніНа зустрічі обговорюються напрями посилення ЗСУ, як основи будь-якого формату гарантій безпеки для України, а також можливість розгортання в Україні контингентів окремих європейських держав, так званих сил гарантування.Усі ці плани реалізуються після досягнення перемир’я з ворогами, що є досить складним завданням на даний момент. Ситуація на полі бою продовжує відігравати вирішальну роль у досягненні політичних цілей як з боку України, так і з боку противника. Українське військово-політичне керівництво на даний час вважає, що існують ознаки підготовки російського угрупування до активізації бойових дій на території України на кількох напрямках. Крім того, з початку весни спостерігається зростання інтенсивності бойових дій уздовж усієї лінії зіткнення. Щоденний показник атак противника часто перевищує позначку у 200 бойових зіткнень, при цьому на кожній ділянці фронту існують власні особливості. Спільною рисою є значна концентрація ворожих сил.Ситуація на фронті: Новопавлівський напрямокКостянтин Поліщук з позивним "Доцент", командир взводу РУБпАК 71-ї окремої єгерської бригади, яка забезпечує оборону на лінії Новосілка, Привільне, Бурлацьке, розповів про поточну ситуацію у зоні відповідальності. Там протягом тривалого часу ворог здійснював активні бойові дії. Згодом інтенсивність атак зменшилася, проте відкрита місцевість створює умови для різних способів наступальних дій противника. Перш за все, це штурми піхоти, які час від часу підсилюються бронетехнікою та автомобільною технікою.Знищення автомобільної техніки противника минулого місяця досягло рекордних показників — понад 3,500 одиниць різних баггі та автівок, які використовуються ворогом для транспортування піхоти до місць висадки. Українські військові заздалегідь виявляють такі спроби та, завдяки використанню дронів, знищують щонайменше 70% або навіть більше цілей, які ворог намагається наблизити до нашої лінії оборони."Доцент" каже, що протягом останніх трьох тижнів тактика противника здебільшого полягає у використанні невеликих піхотних штурмових груп у складі двох-трьох або п’яти осіб. Вони накопичуються поблизу лінії зіткнення, пересуваються посадками, де ЗСУ їх знищують. Наразі основний акцент робиться саме на малих піхотних групах. Бронетехніка використовується винятково для транспортування. Тобто, для підвозу використовуються танки, вантажівки, легкі автомобілі, а часом навіть велосипеди. У подальшому бійці йдуть пішки, поки їх не виявлять ЗСУ. "Загалом ми успішно стримуємо ці атаки за допомогою дронів, дистанційного мінування, артилерії та мінометів. Дрони розвідки дозволяють виявляти ворога в укриттях, посадках або зруйнованих будинках, після чого ми ефективно їх ліквідуємо", - каже військовий.Ворог, можливо, і чекає на підкріплення з Курського напрямку, але це навряд чи суттєво змінить ситуацію, додав він. Адже росіяни не здатні організувати прорив, будь-яке скупчення сил виявляється, після чого наноситься вогневе ураження. Противник втрачає навіть ту техніку, яка залишилася, використовуючи старі зразки та переробляючи їх для потреб бойових дій. Для перевезень застосовуються автомобільний транспорт, вантажівки, і будь-що інше, здатне доїхати до місця. Тому це лише розтягує термін їх знищення на довший період, але суттєвого посилення чи покращення ситуації для них не буде.Дрони на фронтіЩодо модернізації дронів, ймовірно, пора стандартизувати вимоги до техніки, враховуючи величезну кількість виробників. Однак питання є дискусійним, вважає "Доцент"."З одного боку, надмірна кількість виробників ускладнює процес адаптації техніки. З іншого боку, сам процес закупівлі, виробництва та доставки державних дронів до підрозділів займає багато часу. За цей період частоти можуть змінюватися, що ускладнює використання. Отже, доцільно доукомплектовувати дрони додатковими модулями для налаштування частот та відеозв’язку. Це дозволить підрозділам змінювати конфігурацію залежно від умов бойових дій. Однак навіть ті дрони, що надходять зараз, мають величезний потенціал для роботи", - зазначив він.За його словами, існують виробники, які завоювали особливу довіру завдяки оперативному реагуванню на наші побажання та постачанню якісних зразків. За два роки співпраці з ними військові пройшли складний шлях. Вони вдосконалювали свої продукти, а ЗСУ, наскільки це можливо, надавали їм допомогу. У результаті вони створили високоякісні дрони, а військові зберегли ефективну комунікацію. Останнім часом бригади мають можливість закуповувати дрони безпосередньо у цих виробників. Це значно прискорює логістичні процеси, забезпечуючи ефективну роботу. У випадку, коли дрони надходять зі складу, часто неможливо визначити, коли саме вони були виготовлені та скільки часу провели на зберіганні. Це вимагає додаткових ресурсів та часу для підготовки дронів до використання, каже Поліщук."Для кожної бригади важливо мати достатньо коштів і можливостей для самостійного придбання необхідного обладнання. Кожна бригада має власні специфічні потреби і різні вимоги до дронів. Відповідно, можливість самостійно обирати засоби ураження є критично важливою для ефективної діяльності.Щодо потреби в FРV-дронах для бригади, неможливо визначити конкретну цифру, адже потреби залежать від кількості підрозділів, типу формування, кількості екіпажів, ширини смуги бойових дій тощо. Наприклад, у середньоактивній зоні один екіпаж може використовувати приблизно 15–20 дронів на місяць. При проведенні штурмових дій ця кількість може зрости до 30 дронів, але більше — це вже проблематично", - зауважив він.Щодо дронів, які використовує противник, є певний баланс між дронами на оптоволокні та іншими типами. Один із варіантів захисту від таких дронів — використання рибальських сіток або інших загороджувальних конструкцій. "Слід розглядати будь-які можливі засоби, які перешкоджатимуть дрону досягти цілі. Маршрути логістики можна захищати перешкодами, які можуть затримувати дрони. Також розробляються засоби захисту для транспортних засобів, такі як турелі, проте їх впровадження потребує додаткового часу", - розповів військовий.Запорізький напрямокПриблизно три тижні тому, з 13 березня, ворог активізував наступальні бойові дії з метою прориву до дороги Кам'янське-Оріхів. Противнику вдалося захопити населений пункт П’ятихатки. Під час проведення штурмових дій, для захоплення П’ятихаток і подальших атак на Степове, ворог переважно використовував можливості своїх повітряно-десантних військ.Після цього противник здійснює постійні спроби закріпитися на околицях інших населених пунктів: Степове, Малі Щербаки, Щербаки, та наблизитися до дороги. Однак усі успіхи противника обмежилися досягненнями тритижневої давнини. Зараз просування ворога практично зупинилося, а динаміка бойових дій знизилася.Подібно до інших напрямків, тут також спостерігається або перегрупування російських військ, або очікування підкріплень з Курщини. За деякими оцінками, можливе перекидання залишків десантних підрозділів, які воюють на Запорізькому напрямку, до фронтових позицій із метою посилення російських сил. Це припущення ще потребує підтвердження, але відомо, що противника на цій ділянці ефективно стримує 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада. Ця бригада тривалий час утримує оборону, відбиваючи штурми противника та проводячи контратакуючі дії.Ярослав Галас, пресофіцер 128 ОГШБр зауважив, що загострення і ескалація розпочалися близько півтора місяця тому. Відтоді ситуація особливо не змінюється. Іноді трапляються періоди відносного затишшя, але вони переважно зумовлені погодними умовами. "Останнім часом тут ішли дощі, утворилася багнюка. Лише сьогодні була ясна і суха погода. Коли ж була негода, спостерігалася інтенсифікація штурмових дій із боку російських військ, оскільки вони розуміють, що наші безпілотні системи в таких умовах не можуть працювати максимально ефективно. У цей період більше значення набуває ствольна артилерія, реактивна артилерія і міномети, особливо на невеликих відстанях. Протягом останнього тижня ситуація залишається стабільною — штурми наших позицій відбуваються щодня, іноді й по кілька разів на день", - розповів військовий.За його словами, всі населені пункти в секторі відповідальності бригади перебувають або під піхотним, або під вогневим контролем ЗСУ. Противник щодня намагається прорватися і закріпитися, проте ці спроби залишаються невдалими. Наприклад, на початку цього тижня відбувся штурм із залученням близько взводу, що складається з 30 піхотинців, а також броньованої техніки: БТР, бойових машин піхоти та бойових машин десанту. Цю колону ЗСУ спочатку накрили артилерією, а потім ударні дрони знищили три БМП. Штурм провалився, і противник змушений був відступити, повідомив Галас.Найчастіше, крім великих піхотних груп, штурми проводяться малими піхотними групами до чотирьох осіб. Вони пересуваються на техніці, такій як квадроцикли, мотоцикли, баггі. Противник використовує їх як розхідний матеріал. Їхня мета — швидко досягти заданої точки, після чого техніку кидають. Вони усвідомлюють, що така техніка буде знищена українськими дронами в короткі строки."Коли формуються пішохідні групи, зазвичай до чотирьох осіб, дуже часто у їх складі використовують так званого "верблюда" або "віслюка". Це одна особа, яка йде позаду і несе на собі боєкомплект: заряджені магазини, гранати та інше обладнання. Решта троє піхотинців є штурмовиками, які просуваються вперед із завданням закріпитися на позиції. Зазвичай "верблюд" навіть не має власного автомата, щоб збільшити кількість переносимого боєкомплекту", - зазначив військовий.Щоденні штурми, як механізовані (наприклад, із використанням квадроциклів), так і пішохідні, хоча й відбуваються по кілька разів на день, не призводять до успішного закріплення противника в населених пунктах.Колючий дріт або інші загороджувальні засоби для ускладнення просування противника, на додачу до мінування, використовують щоночі, зокрема дистанційно, за допомогою спеціальних дронів-бомбардувальників. Мінується ворожа логістика, підходи до наших піхотних позицій. Також ускладнюється прохід за допомогою стислих мотків колючого дроту, який розмотується в повітрі та прикриває наші позиції на кілька десятків метрів. Це значно допомагає нашій піхоті.Щодо застосування дронів у бойових діях, слід зазначити, що, хоча їх роль у війні значна, вони не можуть бути панацеєю. Дрони залежні від засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), погодних умов та інших обставин, каже Галас. Контракт 18-24Бригада долучилася до проєкту лише тиждень тому. Уже багато молодих людей цікавляться цією ініціативою та звертаються до рекрутингового відділення. Проте є певна бюрократія — необхідно пройти медичну комісію (ВЛК), зібрати всі документи та підписати контракт. Тому ще рано говорити про безпосередній вступ новобранців до лав бригади. Однак проєкт вже діє, і це великий плюс, розповів пресофіцер 128 ОГШБр.Крім проєкту 18-24, рекрутингове відділення бригади пропонує й інші посади, не лише піхотні. "Проєкт орієнтований насамперед на піхотні посади, але нам також потрібні оператори БПЛА, водії та офіцери. У зв’язку з розширенням підрозділу з’являються нові вакансії, що надає можливості для тих, хто хоче долучитися до захисту нашої країни.Я хотів би нагадати, що 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада є найстарішим бойовим з’єднанням у Збройних Силах України. У нас справді дуже грамотні командири на рівні рот і батальйонів, а також добре побудована взаємодія між усіма підрозділами. Навіть піхотинці, які несуть найважчий тягар служби, залишаючись у нашій бригаді, не прагнуть переходити до інших підрозділів", - зазначив військовий. 

Сили Оборони України продовжують утримувати ініціативу на окремих ділянках Покровського напрямку. Українські війська продовжують відтісняти ворога в нижній частині Котлиного та лісосмузі біля залізниці, повідомляє DеерStаtеUА. Ворог продовжує тиск на Піщане, контролюючи практично все село. Крім того, загарбники намагаються покращити тактичне положення в Удачному, але всі спроби закінчуються невдало. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 87 наступальних дій за день - на Покровському напрямку В цілому на Покровському напрямку інтенсивність атак росіян не зменшується, повідомляє Генштаб ЗСУ. Тут впродовж дня, агресор здійснив 57 штурмових та наступальних дій. Активність російських окупантів - у районах населених пунктів Пантелеймонівка, Олександропіль, Водяне Друге, Єлизаветівка, Лисівка, Сухий Яр, Котлине, Удачне, Успенівка, Преображенка, Андріївка та в напрямках Малинівки і Новоолександрівки; 12 боєзіткнень продовжуються дотепер. Ворог завдав авіаційних ударів по районах таких населених пунктів, як Яблунівка, Зоря, Новооленівка, Гродівка, Покровськ, Чунишине, Новосергіївка, Новомиколаївка, Олексіївка. За попередніми підрахунками, за сьогодні українські воїни на даному напрямку знешкодили 298 окупантів, 183 з них - безповоротно. Також наші захисники знищили 14 одиниць автомобільної техніки, чотири мотоцикли, п'ять броньованих машин піхоти, три квадроцикли, п'ять безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня, один засіб РЕБ та міномет противника. Також значно пошкоджено 4 одиниці автомобільної техніки, два мотоцикли, гаубицю та дві гармати. 24 березня окупанти здійснили 31 спробу потіснити Сили оборони із займаних позицій у районах населених пунктів Пантелеймонівка, Олександропіль, Єлизаветівка, Лисівка, Котлине, Удачне, Успенівка, Новоандріївка, Андріївка та в напрямку Покровська, Котлярівки, Олексіївки. Українці стримують натиск противника та відбили 27 атак.

14 березня 2014-го 500 бійців Самооборони Майдану вирушили до тренувального центру, ставши до лав Сил оборони України. Вони першими стримували російську навалу на Сході. За ними добровольцями у військо пішли тисячі хлопців і дівчат. Відтоді саме 14 березня ми відзначаємо День добровольця. Їх і зараз чимало йде до ЗСУ. Велика частина - це молодь, яка цілеспрямовано обирає військові спеціальності, пов'язані з сучасними технологіями. Як добровольців вчать управляти безпілотними системами у спеціальній школі Сухопутних військ, читайте у репортажі на Gаzеtа.uа. КОЖЕН ХЛОПЕЦЬ ВОЮВАТИМЕ Лісосмуга край поля - пошарпана зимовими вітрами. Біля неї з підвітряного боку покладено дерев'яний щит з намальованою літерою "Н", обведеної колом. Це - імпровізований злітно-посадковий майданчик для квадрокоптерів. - Йду на посадку! - чутно голос одного з курсантів. - Приймаю! - відповідає інший. Двоє курсантів входять до складу екіпажу безпілотника Маvіс-3. Завершують виконання навчального завдання: тривалий політ в умовах сильного вітру в ручному режимі, без використання автоматичної стабілізації. "Мавік" повільно знижується до бійців, похитуючись від поривів вітру. Молодий чоловік у пікселі з нашивкою-позивним "Троль" простягає руку і обережно приймає дрон: - Пташка в мене! - каже. Його побратим на позивний "Лугано" за мить вимикає коптер і підіймає очі від пульта. Хлопці замінюють акумулятор і передають дрон, пульт і кейс з аксесуарами наступній парі літунів. Сідають під лісосмугою, де найменше дошкуляє вітер. - Мені 20 років. Прийшов служити за контрактом, - зізнається "Троль". - Це не був якийсь злам в моєму житті: я довгий час зважував усі за і проти. Думав, як до цього поставляться рідні. І вирішив: піду служити, як відзначу 20-річчя. Кремезний неголений "Троль" - виглядає значно дорослішим за свої роки. І так само по-дорослому озвучує своє ставлення до поповнення українського війська. Такий "качок" чи то боїться, чи то соромиться військових - З 2022 року слідкую за фронтом: як він просувається - на нашу користь чи не дуже. Спілкуюся зі знайомими, які служать. В мене ж є друзі у війську. А ще - хрещений батько і дядько, - веде далі доброволець. - І як би це не звучало погано, хлопці на фронті закінчуються. Дехто загинув, чимало отримали поранення або зіткнулися із проблемами зі здоров'ям. Вони повертаються в цивільне життя. Тому хтось їх має замінии. Боєць замовкає. І після паузи озвучує головне. - Кожен чоловік мав би усвідомити, що на нашу землю прийшов ворог. І його треба знищувати. Розумію, що кожному хлопцю потрібно буде взяти зброю до рук. Але в наших містах я бачив багатьох, хто цього ще не зрозумів. Зокрема, оті "мажори", що викрасовуються на дорогих машинах з "блатними" номерами, ходять до залів. Всім своїм способом життя демонструють, що цілком здорові. Але такий "качок" чи то боїться, чи то соромиться військових. Розвертається і йде подалі, побачивши навіть не представників ТЦК, а бійців у зношеному "пікселі", які приїхали з фронту і просто сидять п'ють каву... Найбільше в армії "Тролю" подобаються дві речі: рівність між побратимами і доступ до сучасних технологій. - Дрони дуже мені близькі. Все своє життя я проводив за комп'ютером, грав у різні "шутери"; пульт або джойстик відчуваю як власне продовження. Керувати "Мавіком" мені набагато легше, ніж умовному мобілізованому солдату, якщо він раніше в цивільному житті не "літав". І в сучасній війні дрони - це найважливіше. Це "очі в небі" для піхоти і арти. Це зброя, яка з одного влучання може знищити ворожу СП-шку (спостережний пункт ред.), яка може залетіти в будинок з "орками" і рознести його зсередини". ХОЛОДНИЙ РОЗУМ "Лугано" - високий і міцний воїн. Пульт від дрона в його великих руках здається іграшковим. До підписання контракту хлопець працював керівником охорони на приватному підприємстві. Чимало його колег пішли до війська з 2022 року. Один служить у підрозділі РУБпАК в одній з єгерських бригад Сухопутних військ. Він і покликав "Лугано" до себе. - З початком повномасштабного вторгнення роботи в бізнесі стало менше, - визнає боєць. - А ще щодня дивишся в новинах, як від російських ракетних ударів страждають цивільні, дорослі й діти... Тож маємо йти і захищати свою Батьківщину від всякої нечисті. Це, в принципі, і є моя мотивація. "Лугано" подав заявку через спеціалізовану рекрутингову платформу Drоnе Fоrсе, яка й направила його на базову загальновійськову підготовку, а потім - на опанування "безпілотного" фаху в школу БпЛА. - Що я думаю про те, що за кілька тижнів влучатиму по російських окупантах? Вважаю, що на ворога треба дивитися з холодним розумом. Це допоможе не "затрьохсотитися" (не бути пораненим. - Gаzеtа.uа) в перші дні. А далі, з хорошим командиром, з отриманими знаннями і досвідом - все буде добре. Ставатиме більше і більше "хороших" росіян", - усміхається "Лугано". - Нам тут треба все всотувати як губка. Інструктори - це люди, які по 10-11 років на війні. Вони вижили, мають бойовий досвід, знають, як на фронті краще діяти. І діляться цим з нами. Вони досі в проміжках між викладанням бувають на "бойових". Тому вчать нас не за "совковою" книжкою, як росіян. На фронті постійно змінюється ситуація, з'являється щось нове, інструктори передають це все нам. Це неймовірно цінно. НАВЧАННЯ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ Інструктор кличе курсантів, щоб показати нюанси роботи з дроном в умовах періодичної дії РЕБ - пристроїв радіоелектронної боротьби. Ролі розподілені: один боєць орієнтується на місцевості за програмою у планшеті, інший - "на рації": відповідає за зв'язок групи з командиром. Третій - керує дроном. Зараз пульт в руках у інструктора на позивний "Джексон": він веде "Мавік" над полями і перелісками. Кожну свою дію пояснює курсантам. За кілька хвилин кожен з них по черзі візьме пульт і повторить побачене і почуте. "Джексон" на війні майже 11 років: пішов добровольцем на самому початку. Пальці, якими він керує пультом - в численних шрамах від травм і поранень. Але конкретики про його минулі місця служби та бойові завдання просить не озвучувати. Його мета нині - дати новобранцям максимум знань і навичок для застосування квадрокоптера на полі бою. Це найбільш універсальний дрон цієї війни, основна "робоча конячка" - "Мавіку" потрібно буде пам'ятник поставити після війни! - емоційно говорить "Джексон", доки його учні складають дрони і запаковують їх у кейси після заняття. - Тому що це найбільш універсальний дрон цієї війни, основна "робоча конячка". Він виконує цілий спектр завдань як щодо розвідки, так і по знешкодженню пі...рів (окупантів. - Gаzеtа.uа), працюючи як ударна система переднього краю. Нинішні оператори квадрокоптерів можуть спиратися на досвід багатьох років війни, і це зменшує ризик помилок, говорить інструктор. - Спочатку ми просто нічого не знали. Навчалися прямо під час бойових дій. І так, поступово, вдосконалювали роботу з дронами для підтримки штурмів, для розвідки, для скидів... Навчилися не втрачати дрон без потреби, запускати його на дальшу відстань, зокрема і за рахунок ретрансляторів... Я хочу, щоб мої курсанти не повторювали наш шлях спроб і помилок, а засвоїли те, що знаємо ми. "Джексон" визначає головною ціллю та місією операторів БпЛА саме захист піхоти: - Мавік" може виявляти і знищувати живу силу ворога, яка рухається до наших позицій, - говорить інструктор. - Я вважаю, що саме піхота - це боги війни. Тому підтримка хлопців, які сидять в окопах - це головне завдання для пілота "Мавіка". ДРОНИ АТАКУВАТИМУТЬ ПОВІТРЯНІ ЦІЛІ - Я пішов до ЗСУ відносно недавно, майже рік тому, - каже "Музикант", який отримав позивний за те, чим займався в цивільному житті. - За військовим фахом я стрілець-зенітник. Ми з побратимами на Покровському напрямку працювали спершу як оператори ПЗРК, а потім, коли підрозділ трохи отримав "лящів" від окупантів - і як піхота. Стрілецькі бої там були зранку до вечора... "Музикант" насунув "балаклаву" попід самі очі, споряджає свій FРV-дрон перед вильотом. Роль навчальних боєприпасів на ньому виконають банка з енергетиком та шоколадка, які будуть доставлені на сусідню локацію, де навчається інший екіпаж. - У нас у бригаді формується взвод, який працюватиме дронами по повітряних цілях. Тут я здобуваю базовий фах оператора FРV, а далі вже в підрозділі відпрацюємо всі нюанси переслідування та збиття ворожих БПЛА. "Музикант" завершує розповідь і одягає VR-окуляри. Його дрон здіймає пилюку, запускаючи ротори, та шугає вперед і вгору. У школі БпЛА Сухопутних військ зустрічаються воїни-добровольці різних поколінь: ті, хто прийшли до війська сьогодні та здобувають свій перший військовий фах. І ті, кого їхній підрозділ направив на "підвищення кваліфікації": наприклад, колишній оператор ПТРК опановує дрон-"бомбер", колишній стрілець-розвідник тепер вчиться розвідувати за допомогою дрона-"крила". І ті, й інші, навчаються в інструкторів, у кого за плечима - роки бойового досвіду, який ще й регулярно оновлюється. Школа БпЛА Сухопутних військ готує, зокрема, пілотів "Мавіків" та операторів FРV, екіпажі розвідувальних дронів типу "крило" та важких мультикоптерів-"бомберів". Рекрутингова платформа Drоnе Fоrсе - забезпечує цей потік добровольців до війська та опікується ними на всіх етапах підготовки. Організувати навчальний процес операторів безпілотних систем - це досить складно і дорого. І тут допомогла підтримка активної частини суспільства. Школа створена як підрозділ Сухопутних військ ЗС України, але до її розгортання долучився фонд компетентної допомоги армії "Повернись живим", який разом з небайдужими українцями та бізнесом вклався в проєкт на понад 37 млн грн. Ці кошти перетворені на 8 навчальних аудиторій, 2 модульні класи, 75 симуляторів, тренувальні борти, 3 мікроавтобуси, 3 майстерні з ремонту, резервне живлення, звʼязок та інше.

Стаття була опублікована 10.02.2025 на сайті wybоrсzа.рl. Автор - Мирослав Чех, журналіст, політичний аналітик, колишній радник української влади, ексдепутат Сейму від Демократичного союзу. Еспресо наводить переклад.За потоком інформації про зупинення вогню в Україні та мирні переговори (про які найбільше говорять Дональд Трамп і його оточення), а також про підготовку до зустрічі президента США з Володимиром Зеленським (має відбутися незабаром) і Володимиром Путіним (більш віддалена перспектива, вони вже мали розмовляти телефоном), суто військові питання вислизають з нашої уваги.А саме вони визначать момент, коли Кремль буде змушений вести переговори про припинення війни.Вже відомо, що Захід – зокрема США – не покине Україну, хоча тягар допомоги ляже на плечі європейців. У середу, 12 лютого, на американській авіабазі в німецькому Рамштайні відбудеться чергове засідання групи підтримки України (50 країн), яке скликав міністр оборони Великої Британії Джон Гілі, а не міністр оборони США Піт Гегсет.Джон Гілі, фото: gеttyіmаgеsПріоритетом Вашингтона є "дипломатичні зусилля" для припинення війни, а не переозброєння української армії, заявив Гегсет. Британці ж вважають, що без посилення українців війна затягнеться на довгі роки.Путін і його генеральний штаб переконані, що військові операції відбуваються за планом і що перемога вже має бути поряд.У такому варіанті їх запевняють військові експерти та журналісти західних країн, які ще з середини 2023 року говорять про неминучий крах української армії. На той момент провалився контрнаступ, який мав відкрити українцям шлях до повернення Чорноморського узбережжя і виходу на Перекопський перешийок – єдиний сухопутний зв'язок з Кримським півостровом.Якби план був успішним, кінець війни був би неминучим. Однак він не був реалізований через низку причин, про які ми поговоримо далі. З вересня 2023 року українські військові проводять "стратегічну оборонну операцію", тобто росіяни нападають, українці захищаються. І війна перейшла у фазу конфлікту на виснаження.Стратегія українського Генштабу передбачає тверду оборону, допускаючи залишення окремих населених пунктів, які стало неможливо утримувати через знищення позицій або через помилки командування і хаос в армії. І те, й інше трапляється.Українська армія відступає, зазнає втрат у людях і техніці, хоча і значно менших, ніж російська.Її великою проблемою є недостатня кількість мобілізованих і навчених солдатів (у 2024 році було мобілізовано 200 тисяч чоловіків), дезертирство і недостатня кількість зброї та боєприпасів.У росіян закінчуються танки, а українці отримують Міrаgе 2000Ситуація почала ставати критичною на кількох ділянках фронту, головним чином на Донбасі (бої точаться в центрі Торецька та  Часового Яру), а також на відвойованій влітку 2023 року частині Запорізької області (втрачена Велика Новосілка).Для стабілізації ситуації командувач Сухопутних військ генерал Михайло Драпатий прийняв командування ключовим угрупованням військ "Хортиця". Він є одним з наймолодших (народився 1982 року) і найздібніших командирів стратегічного рівня, брав участь у звільненні правобережної частини Херсонської області (осінь 2022 року) та зупинці російського наступу на Харків (квітень 2024 року).Завдяки такому призначенню з фронту надходять новини про значне поліпшення морального духу військових та стабілізацію фронту на підступах до Покровська.Український план передбачає оборону, а разом із тим і завдання максимальних втрат. Росіяни втрачають від 1300 до 2000 вбитими і пораненими щодня. Західні медіа повідомляють про виснаження запасів танків і бойових машин піхоти радянських часів (нові виробляються в невеликій кількості), а також про проблеми з літаками і гелікоптерами, яких давно не було на передовій.Знищений російський танк. Фото: gеttyіmаgеsДля своїх атак росіяни використовують піхоту (звідси і назва "м'ясні атаки"), яка пересувається на мотоциклах, автомобілях і машинах для гольфу.Північнокорейські солдати, 10 тисяч з яких були залучені, щоб допомогти вибити українські війська з Курської області, не впоралися з завданням, зазнавши таких великих втрат, що були відведені з лінії фронту на три тижні.Для повітряних атак Росія зараз здебільшого використовує безпілотники, оскільки ефективність ракетних ударів - масованих минулої зими - значно знизилася після того, як українська протиповітряна оборона отримала вісім батарей Раtrіоt, німецькі протиракетні комплекси ІRІS-Т SLМ та зенітні комплекси з інших країн.Від 1300 до 2000 вбитими і пораненими щоденно втрачають росіяни.Україна також почала використовувати для боротьби з ракетами винищувачі F-16, отримані від Данії та Нідерландів, які довели свою ефективність у виконанні цього завдання. А перші винищувачі Міrаgе 2000-5F щойно прибули з Франції.Мобілізація в Україні. Лише один рік за контрактом"Війни не виграють в обороні", – заявив два тижні тому головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський. Водночас він підкреслив важливість успіху операції в Курській області, яка показала, що військо все ще має наступальний потенціал.Це важлива заява, оскільки одним із фундаментальних викликів для оборони країни стали проблеми в системі військового керівництва після звільнення генерала Валерія Залужного рік тому.Разом із ним були звільнені з військової служби ще декілька інших генералів, і ця втрата не була виправлена досі. Це має змінити новий заступник міністра оборони. Генерал Євген Мойсюк, заступник Залужного у 2021–2024 роках, відповідає за мобілізацію та підготовку військовослужбовців.Організаційна система армії має базуватися на корпусах, а не на бригадах та оперативних групах, що дозволить забезпечити краще командування та поступове залучення новостворених бригад до бойових дій.Корпус складатиметься з 3-5 постійних бригад (досі "роздроблених" для проведення конкретних операцій), що допоможе забезпечити єдине управління військами на конкретних ділянках фронту.І завдяки цьому новосформовані підрозділи будуть поетапно залучатися до бойових дій, що дозволить уникнути масового дезертирства, як це сталося з тренованою у Франції 155-ю бригадою.Чоловіки віком 18–24 років зможуть служити в армії – оскільки американці наполягають на їх призові – але лише за однорічним контрактом. Це суттєва зміна, оскільки раніше мобілізації підлягали чоловіки віком від 25 років. Через демографічну структуру населення - тих, хто народився навколо 2000 року, є найменше, і це також питання можливості наймолодших чоловіків створювати сім'ї та мати дітей, оскільки війна та масові міграції за кордон і всередині країни спричинили катастрофічне скорочення народжуваності.Головною проблемою системи мобілізації та підготовки призовників стала "бусифікація" (від bus – автобус, бус в який завантажували призовників, на яких натрапляли на шляху) та короткий термін підготовки солдатів. У суспільстві поширилася думка, що призов до армії, а особливо до піхоти, означає неминучу смерть.Основне завдання генерала Мойсюка – змінити це. Якщо йому вдасться, ситуація на фронті може суттєво змінитися. Тим паче, що національна оборонна промисловість вже виробляє третину боєприпасів та озброєння, особливо безпілотників, необхідних для армії.Словом, українці вчаться на прикладі нинішньої ситуації на фронті, вчаться на власних помилках і планують на кілька років вперед.Конфлікт з американцями та штучний інтелект. Причини відставки Залужного"Залізний генерал", як називають Залужного, став національною легендою і залишається найпопулярнішою постаттю в країні. Зараз він є послом України у Великій Британії, що набуло додаткового значення в контексті змін у форматі "Рамштайн".Тим паче, що в жовтні, після кількох місяців мовчання, він розпочав активну публічну діяльність. Опублікував свій перший том спогадів і роздумів "Моя війна", пише статті, а його виступ у найважливішому зовнішньополітичному аналітичному центрі Великої Британії Сhаthаm Ноusе мав чималий резонанс.У ньому Залужний дозволив трохи зазирнути за лаштунки невдалого контрнаступу влітку 2023 року, відкрито розповівши про конфлікт з американським генералітетом. Після кількох тижнів запеклих боїв він наказав змінити узгоджений з американцями спосіб прориву російських оборонних ліній. Припинив використання цілих бригад, оснащених західними танками і бойовими машинами, і наказав перейти до використання невеликих штурмових груп, підтримуваних лише важкою технікою.У Києві ходять легенди про те, як він сперечався з американським командуванням про продовження операції попри втрати, щоб відбити Токмак - мету літнього наступу.Він сказав їм, що війна в Україні нагадує найбільшу бронетанкову битву Другої світової війни на Курській дузі в 1943 році, а не операції в Афганістані та Іраку. У відповідь йому сказали, щоб він не був таким самовпевненим, бо "ще нічого не виграв".У Сhаthаm Ноusе він також натякнув на розбіжності щодо подальшого ходу війни, говорив про мінливий характер війни і уроки, які мають засвоїти з неї стратеги НАТО.Саме ці теми свого часу й прискорили його відставку.1 листопада 2023 року Верховний Головнокомандувач опублікував у виданні Тhе Есоnоmіst три тексти, в яких виклав свій аналіз перебігу війни та перспективи її завершення. Він стверджував, що вона зайшла в глухий кут позиційної фази і що Україна не в змозі виграти війну на виснаження.Виходом, на його думку, є радикальні зміни на полі бою, тобто якісний стрибок у технічних можливостях української армії завдяки використанню досягнень новітніх технологій та штучного інтелекту.Публікація була узгоджена з офісом президента Зеленського, але її погане сприйняття українцями (суспільство вірило у швидку перемогу, а тут раптом "глухий кут") й адміністрацією Джо Байдена та її генералітетом ("ми не будемо слухати лекції того, хто ще нічого не виграв") зрушили лавину, яка призвела до відставки.Валерій ЗалужнийВ оточенні Зеленського відчули, що настав вдалий час позбутися популярного командира і потенційного політика напередодні – як здавалося – президентських виборів. Дійсно, будувалися плани провести їх навесні 2024 року, у визначений Конституцією термін, попри те що країна перебуває у стані кровопролитної війни, з мільйонами біженців усередині країни та за її межами.Від цієї ідеї врешті відмовилися, зокрема й через те, що Москва наполягала і продовжує наполягати на проведенні виборів. Путін незмінно стверджує, що Зеленський втратив легітимність влади, а отже можливі мирні переговори можуть вестися лише зі спікером парламенту, оскільки саме він зараз є главою держави.Лише нещодавно в Кремлі змінили свою думку ("зрештою, ми можемо домовитися з позбавленим легітимності Зеленським"), оскільки після перших дій адміністрації Трампа відчули, що ситуація розвивається всупереч їхнім планам.Розчарування висловив не прямо, але виразно міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, коли 4 лютого заявив, що корпоративне гасло президента США "Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn" нагадує гасло Гітлера "Dеutsсhlаnd übеr аllеs" ("Німеччина понад усе").Морські дрони та наступ роботів без участі солдатівХоча для більшості українців найважливішим було те, що Залужний хотів зберегти життя солдатів і домігся великого успіху, відкривши для країни "зерновий коридор", вигнавши російський флот із західної частини Чорного моря (в чому йому допомогли британці), його звинувачували в провалі наступу.Ба більше, були також спроби поставити під сумнів мобілізацію кількох сотень тисяч призовників, хоча така необхідність була очевидною для будь-кого, хто хоч трохи знайомий з реаліями війни на виснаження.Перебіг подій підтвердив прогнози та оцінки колишнього головнокомандувача. Хоча б сказане востаннє в листопаді те, що Третя світова війна вже триває - з коаліцією авторитарних режимів Росії, Північної Кореї, Ірану та Китаю з одного боку, а спільнотою демократичних держав – з іншого. Лише останні намагаються не сприймати серйозність виклику і тому досі не готові до такого протистояння.У Сhаthаm Ноusе Залужний повторив свої слова прямо і твердо: "Західна преса і генерали сміялися наді мною. У 2024 році в бойових діях беруть участь передові технології, оснащені штучним інтелектом. З мене вже ніхто не сміється".Слова про зміну характеру війни і закінчення влітку 2023 року епохи збройних конфліктів на кшталт Корейської війни 1950-1953 років перегукуються з його дискусією з американським командуванням щодо невдалого наступу.Висновки Залужного про вирішальну роль технологій, зокрема штучного інтелекту, є дуже далекосяжними.Валерій Залужний. Фото: gеttyіmаgеsЧи є – поставив він риторичне запитання – винищувачі, авіаносці та супердорогі ракети основою глобальної безпеки?"Я вас трохи розчарую. На жаль, не є".Як доказ слушності свого висновку він може навести Битву за Чорне море, як називали боротьбу за витіснення російського Чорноморського флоту із західної частини басейну, виграну завдяки українським морським безпілотникам. Здатних не лише топити кораблі, а й збивати гелікоптери та літаки.Своєю чергою повітряні безпілотники завдають ударів по російських нафтопереробних заводах, логістичних центрах і складах боєприпасів у кількох сотнях кілометрів за лінією фронту. А місяць тому українська армія провела штурм, використовуючи лише роботів.Штучний інтелект в армії США. Ілон Маск виправить "помилку Байдена"Презентація китайською лабораторією моделі "міркування" R1 DеерSееk, яку можна порівняти з моделями відомих ОреnАІ, Аnthrоріс та Меtа, викликала справжній шок у США. Адже китайський продукт коштував лише невелику частину того, що витратили американські гіганти Кремнієвої долини.У світлі цієї сенсації нове керівництво Пентагону розпорядилося переглянути плани постачання озброєнь з метою ширшого використання сучасних технологій, штучного інтелекту і безпілотників.Тому що плани наприкінці правління Байдена занадто мало враховують нові технологічні реалії.У п'ятницю, 7 лютого, Трамп оголосив, що доручив Ілону Маску "переглянути витрати" в Пентагоні, щоб скоротити "марнотратство" і подивитися на структуру коштів. Сам мультимільярдер оголосив, що йдеться передусім про збільшення витрат на високі технології та штучний інтелект, оскільки США не виграють наступну війну зі своїм нинішнім озброєнням.Ілон Маск і Дональд Трамп. Фото: gеttyіmаgеsСправді, вже нікому не до сміху.За оцінками Залужного, технологічний прорив в озброєнні армії варто очікувати у 2027 році, коли поточна революція досягне критичної точки, а моделі, що розробляються зараз, будуть використовуватися впродовж десятиліть.До наступного технологічного прориву."Голодомор і Буча унеможливлюють будь-яке співіснування з Росією"Виступ посла Залужного у Сhаthаm НоusеПередовсім я хотів би подякувати вам за запрошення до цього чудового місця. Для мене велика честь бути тут і серед вас – людей мудрих і відомих.Вже стало традицією, що кожну зустріч з друзями та партнерами я починаю і закінчую словами подяки за підтримку. Дякую за те, що ви вистояли, продовжуєте боротьбу і, сподіваюся, будете боротися до перемоги. Незалежно від слабкості політиків. Не тільки для України, але й для всього цивілізованого світу ми переможемо чуму, яка прийшла до нас у ХХІ столітті.Я хочу, щоб наша розмова була максимально відвертою, бо тільки через відвертість ми зможемо правильно прочитати процеси, свідками яких є. Я наведу деякі факти про реальність, які можуть претендувати на емпіричні твердження. Наскільки вони є науковими, ви зможете вирішити самі.Перший факт – це існування "колективного Заходу", з чим ви напевне погодитеся. Він дійсно існує, під ним ми розуміємо групу розвинених західних країн з високорозвиненою економікою і демократією та власною системою безпеки - такою, як НАТО.Існує також низка авторитарних країн з високою концентрацією влади в одних руках. Це країни без демократії. Їхня економіка базується на викопних запасах або централізованому плануванні і покликана служити інтересам лідера, партії чи руху.Є країни, які в результаті історичних подій або прагнень власного народу зуміли вирватися з-під влади авторитарних імперій чи режимів. Деякі з них приєдналися до колективного Заходу. Інші, здебільшого через перешкоди з боку авторитарних імперій, продовжують боротьбу за приєднання до цивілізованого світу, але небезпека втрати незалежності зберігається.Частина країн, таких як Грузія та Білорусь, втратили свою формальну незалежність. Україна, в результаті шаленого опору Росії та власної нерішучості щодо напряму своєї зовнішньої та безпекової політики, перебуває в стані війни за незалежність від авторитарної імперії.Це дуже важлива заувага для розуміння війни в Україні. На відміну від Білорусі та Грузії, які втратили свою незалежність майже без кровопролиття, Україна вже 10 років бореться за свою незалежність зі зброєю в руках. Масштабна війна триває вже майже три роки, в ній загинули понад 30 тисяч людей і сотні тисяч отримали поранення. Проте ми продовжуємо боротьбу.Це головний доказ того, що ми хочемо жити в цивілізованому західному світі. І, попри численні труднощі, ми зберігаємо право на власне майбутнє.Валерій Залужний. Фото: gеttyіmаgеsВорог, топчучи наші бажання, ставить під сумнів нашу історію та культуру, прагне знищити наш народ. Це підтверджують не лише події минулого століття, такі як Голодомор, Великий голод 1932–1933 років, але й нещодавні події в Бучі, Гостомелі та на окупованих територіях.Цей факт унеможливлює будь-яке співіснування з Росією у майбутньому і не дозволяє розглядати припинення війни на підставі будь-яких листів про наміри щодо взаємної безпеки, таких як домовленості України з іншими державами про так звані гарантії.Те, що зараз відбувається в Україні, є логічним наслідком небажання колективного Заходу впливати на глобальну систему безпеки.Використовуючи слабкість Заходу, зокрема США, Росія почала розширювати власний "безпековий простір" у 2008 році. Потім у 2014 році за мовчазної згоди колективного Заходу вона розпочала війну проти України, яка перетворилася на найкривавішу війну ХХІ століття в центрі Європи.Щоб Захід і далі боявся, Путін говорить про червоні лінії і ядерну зброю. Західні політики, стаючи заручниками своїх виборців, щораз частіше промовляють молитву про необхідність уникнення ескалації. Повторюю, я говорю про факт реального світу. Чи обмежиться апетит Путіна виключно війною проти України – це те, на що західні політики повинні відповісти своїм виборцям.Колективний Захід не вірив в Україну. І саме тому західна преса, боячись Путіна, дала Україні спочатку три години, а потім три дні. Пізніше, коли прибіг на допомогу Україні, Захід - побоюючись чи то ядерної зброї, чи то ескалації – не зміг надати Україні необхідну кількість зброї.Тому 2023 року ми не змогли досягти значних успіхів у розгромі Росії. І опинилися у стані війни на виснаження, з якої, схоже, наразі немає виходу. Я не збираюся це обговорювати, сподіваюся, ви читали мої статті. Зрештою, я писав їх для вас. Зазначу лише, що саме тоді ми втратили можливість закінчити війну самостійно.Ще один факт стосується всіх нас у цій залі. Скажіть, хіба це секрет, що навколо Росії об’єднуються Китай, Північна Корея та Іран? Хтось вірить, що вони об'єдналися проти України?Якщо так, то я буду першим, хто висловить свої сумніви - в тому сенсі, що більшість людей в цих країнах навіть не знають, де розташована Україна. З іншого боку, до такої організації, як БРІКС  [спочатку неформальний блок нових, відроджених і майбутніх держав, що об'єднує Бразилію, Росію, Китай, Індію та Південну Африку, який зараз розширюється завдяки країнам колишнього так званого третього світу і стає чимось на зразок антизахідного альянсу на чолі з Китаєм і Росією], і, зокрема до її перспектив, варто придивитися уважніше.Вона розширюватиметься – і що з цього приводу каже колективний Захід? Все ще побоюється ескалації?Іншим важливим фактом є еволюція війни як явища. Хочете ви цього чи ні, хочуть цього ваші виробники зброї з контрактами в руках чи ні – війна, на жаль, змінилася. Такої війни, як у 1953 році, вже не буде, вона закінчилася в Україні влітку 2023 року, в той момент, коли на поле бою вийшли роботи.Коли я говорив про це в той момент, західна преса і генерали сміялися з мене.У 2024 році вже є загальновідомим, що в битвах беруть участь передові технології, зокрема й ті, якими керує штучний інтелект.З мене більше ніхто не сміється. Навіть у Великій Британії змінюється стратегія національної безпеки.А НАТО мовчить. То що ж відбувається з глобальною безпекою? Вона все ще базується на винищувачах, авіаносцях і супердорогих ракетах? Я вас трохи розчарую. На жаль, це не так. Я не буду розвивати цю тему. Сподіваюся, ви прочитали те, що я для вас написав.Ми, українці, вже 10 років боремося за свою свободу. І свою перемогу бачимо дуже просто. Ми повинні здобути три основні відчуття.Відчуття безпеки. Ми повинні бути впевнені, що навіть через 100 років ніхто не нападе на Україну.Ми хочемо безпеки для себе і своїх дітей. Цього можна досягти дуже швидко і просто. Україна повинна стати членом НАТО.Хоча військові можливості Альянсу залишаються дискусійним питанням, наразі альтернативи НАТО немає.Кожен житель України повинен отримати відчуття необмежених можливостей для розвитку.Ці питання часто обговорюють на Заході. Чи можливо досягти цієї мети без безпеки? Чи буде готовий інвестор вкладати свої кошти в країну, де завтра знову може початися війна?Знову ж таки, я вас розчарую. Ні, не буде готовий. Без безпеки апріорі немає довгострокових перспектив.Кожен українець повинен відчувати, що він удома. Там, де він народився і виріс, де поховані його батьки, де живуть його діти. У мирі та спокої.Я прийшов до вас не для того, щоб критикувати Захід чи НАТО. Я прекрасно розумію, що навіть за Будапештським меморандумом [документ, підписаний у 1994 році Україною, США, Великобританією та Росією про відмову Києва від ядерної зброї] нам ніхто нічим не зобов'язаний. Але кожен день Україна бореться за виживання.Хотілося б тільки, щоб Джордж Сантаяна [автор вислову, що "хто не пам'ятає свого минулого, той приречений пережити його знову"] помилявся. Щоб ми, як людство, тримаючи у руках долю ХХІ століття, стали мудрішими і пам'ятали своє минуле, аби не переживати його в майбутньому.Виступ генерала Валерія Залужного, Головнокомандувача Збройних Сил України протягом перших двох років війни, а тепер Посла України у Великій Британії, в Сhаtmаn Ноusе – провідному аналітичному центрі Великої Британії – 17 жовтня 2024 року.

Вже пів року триває операція ЗСУ в Курській області РФОтже, вже пів року триває новий етап війни з перенесенням бойових дій на територію противника. Зокрема, не лише коштом дронів та ракет, а дій наземних військових частин ЗСУ. Операція Сил оборони в Курській області РФ почалась 6 серпня 2024 року і вперше за 11 років російсько-української війни бойові дії були перенесені на територію ворога. Ця операція, на мою думку, почалась у тісній зв'язці з політичними завданнями. Ще тоді, влітку 2024 року, президент України Володимир Зеленський промотував серед західних партнерів План миру. Власне операція ЗСУ в Курській області мала б показати нашим партнерам, що в нас є навички, сили й можливості здійснювати продуктивні дії на території РФ. Головним питанням лише залишалась системна підтримка зброєю з боку наших партнерів. Тоді й зараз політична вага бойових на Курщині для нашого президента залишається вкрай високою. Вчора президент України мав зустріч з міністром закордонних справ Великої Британії Девідом Лемміном. На цій зустрічі Володимир Зеленський заявив, що контроль над територією Курської області стане важливою частиною переговорного процесу з Росією. За словами президента, Сили оборони України стабільно тримають ситуацію на Курщині й будуть тримати далі. Вчора Володимир Зеленський знову згадував про Курську область у вечірньому зверненні. Він сказав, що варто і потрібно переносити бойові дії на територію агресора.Карта бойових дій в Курській області станом на 7 лютого.Генеральний штаб ЗСУ підбив кількісні показники піврічних дій на Курському плацдармі. Втрати противника склали 40 тис. особового складу, з яких 16 тис. вбитими, також 909 російських військових було взято в полон. Значна кількість російської техніка була знищена - 130 танків, 689 БМП, гелікоптери й літаки. Не допомогли РФ й північнокорейські військові. Відомо, що на цей напрямок було перекинуто 12 тис. військових з КНДР, з яких 4000 було знищено і  вже протягом кількох тижнів військовослужбовці ЗСУ повідомляють, що північнокорейські військові відсутні на цьому напрямку. Також відомо, що на Курщині системно знищувались командні пункти противника. Щонайменше 4 потужних удари було здійснено по командних пунктах росіян. Зараз ворог утримує на цій ділянці фронту 60 тис. особового складу, якщо не враховувати північнокорейських військових. Коштом вимушеного для противника підсилення цього напрямку відбувається послаблення інших ділянок.Сили оборони України розпочали контратакувальні дії на КурщиніВчора було вкрай важливе повідомлення про те, що ЗСУ розпочали нові контратаки у Курській області. Ці контратаки були в напрямку Уланок. Зокрема, у напрямку Махнівка, Черкаська Конопелька. Ця ділянка розташована на південний схід від міста Суджі, яка є основним опорним пунктом нашої оборони. Генеральний штаб ЗСУ про ці контратаки деталей поки що не наводить. Втім, проаналізувавши інформацію з різних джерел, можна сказати, що військові ЗСУ за допомогою бронетехніки здійснили просування в бік території, яку утримував противник. Ймовірно, частини 11-ї бригади ДШВ армії РФ потрапили в оточення в зоні населеного пункту Черкаські Конопельки. Зараз в районі цих населених пунктів тривають бойові дії, але точно визначити, де проходить лінія боєзіткнень неможливо. Втім, можна констатувати, що контратакувальні дії ЗСУ в Курській області скеровані на зміцнення позицій на цьому плацдармі. Оскільки відомо, що противник неодноразово атакував на цьому напрямку - південний схід від Суджі. Фактично контратакувальні дії ЗСУ скеровані на розширення плацдарму безпеки на північний схід від Суджі.Карта просування ЗСУ в Курській області станом на 7 лютого.Росіяни намагаються проводити атаки на позиції ЗСУ попри численні втратиБойові дії на Курщині ведуть низка бригад ЗСУ. Одна із них - 47-ма ОМБр “Маґура”. Ця бригада вже кілька місяців діє на Курщині. Всі ми неодноразово бачили відео бойової роботи підрозділів бригади із залученням західної техніки. Під час контратак ЗСУ 6-7 лютого також активно застосовуються зразки західної техніки.Головний сержант роти 47-ї окремої механізованої бригади "Маґура" Олег Чаус розповів, що в зоні відповідальності бригади активізувались бойові дії. За його словами, 6 лютого ситуація була спокійною, але сьогодні ворог протягом дня намагається завести групу піхоти для атаки на українські позиції. Група складається з понад 35 російських окупантів. Так ворог діє, починаючи з пізньої ночі. Чаус повідомив, що станом на вечір 7 лютого військовослужбовці бригади знищили 9 окупантів, а 7 отримали поранення. Він додав, що попри втрати ворог продовжує просування, але очевидно, що ворог діє хаотично, оскільки видно, що вони не розуміють, де розташовані їхні позиції, а де позиції ЗСУ. Родночас, як зазначив Чаус, авіація ворога постійно атакує прикордоння з Сумщиною. Ці атаки відчувають на собі прикордонні населені пункти. Зокрема, лише на неповний день 7 лютого відбулось понад 17 ворожих атак КАБами.Ворожі дрони на оптоволокні - головна проблема для ЗСУОлег Чаус розповів, що район, де працюють підрозділи бригади, насичений річками, посадками й полями. Ці орієнтири є місцями, де тримають свої позиції військові ЗСУ. Тобто фактично місця, де стоїть піхота ЗСУ, могли колись бути ворожими позиціями. Там можуть бути бліндажі, окопи, а тепер створюють фортифікації.Олег Чаус також повідомив, що вже тиждень ворог активізував застосування дронів на оптоволокні. Спочатку дію цих дронів наші військовослужбовці відчули на території України. Ворог залітає на територію України, обирає якусь посадку, яка простягається на прикордонні з території РФ. Оператори ворожих дронів на оптоволокні змінюють позиції. Чаус наголосив, що такі дрони є чи не найголовнішою проблемою зараз для підрозділів ЗСУ. Протистояти цим дронам можна у кілька способів. Для першого способу потрібно кілька військовослужбовців, які не будуть залучені до бойових дій. Зокрема, вогневі групи на точках, повз які літають дрони, будуть робити засідки й за допомогою рушниць збивати БПЛА. Інший варіант є довготривалішим у підготовці, як зазначив Чаус, і змінить ситуацію ненадовго - на шляхах дронів з оптоволокном вішати сітки, за які може зачепитись БПЛА. Є ще третій варіант - знищувати позиції операторів цих дронів. Чаус повідомив, що у всіх бригадах, які діють на Курщині, шукають позиції російських операторів дронів, які знищують техніку ЗСУ за допомогою БПЛА на оптоволокні.Військові з КНДР не були готові до сучасних бойових дійГоловний сержант роти 47-ї окремої механізованої бригади "Маґура" Олег Чаус підтвердив, що наразі вони не спостерігають присутність північнокорейських військових на полі бою. Він припустив, що військових з КНДР могли передислокувати або провести ротацію. Він зазначив, що під час бойових дій було видно, що ці військові точно не новачки. Єдине, як він зауважив, було видно, що вони не були готові до тих бойових дій, які відбуваються сьогодні. Військові з КНДР не розуміли, як протистояти дронам, мали погану комунікацію, часто їхні підрозділи навіть не мали рацій. Головним їхнім завданням було просуватись на полі бою й зосереджуватися на певних точках. Працювали військові КНДР тактикою ще часів Другої світової війни. Чаус додав, що їм відомо про те, що військовослужбовці КНДР, які брали участь в боях на Курщині, належали до спецпідрозділів, і їх можна було залучати на зачистки, втім, росіяни їх використовували, як гарматне мʼясо. Найчастіше в місці зосередження військових з КНДР знищували. Чаус повідомив, що коли військові з КНДР отримували поранення, то замість того, щоб надати собі першу домедичну допомогу, вони відразу себе добивали. Саме цим і пояснюється той факт, що військовим ЗСУ майже не вдавалось брати їх у полон. Старший сержант вважає, що наступний наступ північнокорейських військових на поле бою в Курській області може бути більш підготовленим. Він зазначив, що вони діяли в зеленій маскувальній формі армії РФ, що взимку є нелогічним. Також він додав, що вони можуть краще підготуватись для того, щоб ефективніше рухатись по відкритій місцевості й просуватись в бік позицій ЗСУ. Саме тому зараз бригади ЗСУ мають бути посилені артилерією, мінометами й дронами. Оскільки саме це озброєння допомагає знищувати найбільшу кількість техніки та живої сили противника. 

Дефіцит живої сили на фронті компенсується безпілотниками. У звичайний день батальйон БПЛА 60-ї ОМБр вже спроможний відправляти в бій з росіянами щонайменше 60 FРV-дронів.

Атака паливних та енергетичних об'єктів РФУ ніч на 3 лютого українські безпілотники атакували паливні та енергетичні об'єкти РФ. Наш Генштаб повідомив, що удари відбулися по Волгоградському нафтопереробному заводу та Астраханському газопереробному заводу в Росії, які є виробниками великої кількості палива для РФ. Операцію виконували Сили спеціальних операцій, СБУ у взаємодії з іншими підрозділами Сил оборони. На обох цих заводах тривають пожежі.По Волгоградському НПЗ вже відбувся п'ятий удар нашими дронами, а це один з найбільших НПЗ у РФ, який виготовляє бензин, мазут, авіаційне та дизельне пальне. Тобто цей завод забезпечує десь 7% виробництва дизельного пального для РФ.Удари по нафтопереробних заводах мають на меті суттєво ускладнити логістику російській армії. Важливо зважити на статистику, зокрема в порівнянні з 2023 роком постачання російської нафти у 2024 році впали на 10%.А щодо кількості ударів по російських нафтопереробних заводах, то минулого року таких ударів було понад 80, точніше відбулося 84 удари по підприємствах нафтопереробної галузі на всю глибину, а це десь до 1500 км. Якщо минулого року відбулося 84 удари, то вже за січень таких ударів - понад 20. Тобто система скерована на те, аби завдяки нашим далекобійним системам ураження завдати максимальної шкоди Росії.Підсумки січня - оцінка головкома СирськогоА далі поговоримо про те, як пройшов січень. Головком Олександр Сирський сьогодні у Fасеbооk підбив певні підсумки. До речі, він також назвав знищення об'єктів РФ у глибині російської території, а також операцію в Курській області пріоритетами для Збройних Сил України. Також він говорив про утримання рубежів і недопущення просування противника, посилення підготовки військовослужбовців та нарощування безпілотної складової. Саме з приводу безпілотників акцент робиться на тому, що наші Сухопутні війська, Десантно-штурмові війська, Морська піхота, Сили безпілотних систем зараз поповнюються шляхом укрупнення підрозділів і збільшення кількості підрозділів безпілотних систем.Коли ми говоримо про січень, то з серпня 2024 року у противника було найменше просування. Ворогу вдалося захопити в січні понад 300 кв.км нашої території, в грудні такі показники становили 452 кв. км, а в листопаді було захоплено 700 кв.км. Тобто зараз відбувається зменшення інтенсивності російського просування.Причин може бути декілька, починаючи від вичерпання потенціалу російської армії, хоча я насправді поки що не робив би такого висновку. З одного боку, на це впливає погода, а з іншого боку - втрати противника в живій силі та техніці, які через дії Сил оборони України унеможливлюють ефективне просування ворога за тими показниками, які він собі малює.Ще Олександр Сирський сказав про те, що відбуватимуться реформи в Збройних Силах України. У контексті реформ він згадував про початок переходу на корпусну структуру армії. Власне, про перехід на корпусну структуру ми чули раніше, це було вперше згадано в листопаді минулого року.Пару тижнів тому була ставка Верховного Головнокомандувача, на якій Володимир Зеленський також сказав про те, що питання формування корпусів у ЗСУ є серед актуальних питань.Є певна конкретика щодо цього, хоча наразі цієї конкретики ми не знаємо. Але розуміємо, що це крок у правильному напрямку, тому що зараз найбільше тактичне військове з'єднання, яким воюють ЗСУ, - бригада.Угруповання бригад підпорядковується ОТУ (Оперативно-тактичне угруповання - ред.). Система управління має певні вади через те, що значна кількість бригад в підпорядкуванні ОТУ створює деякі проблеми з точки зору ефективного управління. Не всі командири знають стан бригад, складність взаємодії та інше. І зараз вважається, що, імовірно, треба перейти на корпусні структури.Корпус може складатися з дивізії та бригад. Чисельність корпусу може бути до 50 тис. особового складу. Вважається, що тепер буде підхід, коли новосформовані корпуси, до речі, в ЗСУ вже є нові корпуси, можуть мати одну зону відповідальності. Командир корпусу буде вирішувати весь комплекс завдань, починаючи від отримання певної ділянки визначеної території, до оборони й підготовки особового складу. Все це ляже на командира корпусу, який поєднуватиме в собі всі ці інтегральні можливості. І саме за рахунок такої нової бойової одиниці можна буде нівелювати проблеми, які зараз існують з доданими підрозділами та зі складністю управління.Наразі в ЗСУ є декілька корпусів: 9-й, 10-й, 11-й армійські корпуси, корпус морської піхоти, який був створений у 2023 році, десантно-штурмовий корпус, також є корпус "Рейнджерів" у Силах спеціальних операцій. Але тут важливо не питання самої назви, а саме питання застосування структури як єдиного військового організму в певній зоні відповідальності з усіма перевагами цієї штатної структури.Коли це буде реалізовано, поки що говорити складно. Але вкрай важливо те, що такі зміни вже оголошують і президент, і головком. Звісно, це треба було робити раніше, але краще пізно, ніж ніколи. І вкрай важливо, щоб ця реформа дійсно мала результат, який скерований на підвищення ефективності. Це та складова, яка нам вкрай потрібна, щоб дійсно мати перевагу над противником на полі бою.Ситуація на лінії фронту - Покровський напрямокНаразі 60% бойових зіткнень припадає на Покровський напрямок. Ворог намагається тиснути на західні та східні фланги від Покровська, але просування останнім часом загальмовано, оскільки по всіх ділянках просування противника суттєво ускладнено. Це, ймовірно, пов'язано з тим, що змінилися певні підходи в Збройних Силах України або додалися сили для стримування загарбника.Карта бойових дій 22-29 січня, Фото: ЕспресоПозивний "Гусь", командир відділення аеророзвідки 2-го батальйону 68-ї окремої єгерської бригади з Покровського напрямку розказав, що у зоні відповідальності бригади інтенсивність ворожих атак не зменшилась. Погода впливає лише на роботу дронів, а піхотні штурми противника продовжуються. Техніку окупанти використовують для підвозу свого особового складу. Після ворожого захоплення Новогродівки, Селидового почалися поїздки російських вояк на "Жигулях" та "Нивах", які позабирали у місцевого населення, тому і менше почали задіювати бронетехніку. Переважно вони рухаються на пікапах, баггі, іноді мотоциклах.Військовослужбовець розповів, що в піхотних штурмах окупантів спочатку йде декілька бійців з метою закріпитися. Зазвичай більшість такої групи знищується українськими бійцями, але 1-2 окупанта пробують утриматися, якщо десь поруч знаходять бліндаж. Потім до них продовжують йти інші групи. А коли вони накопичуються до 10-15 осіб, то далі роблять спроби активного штурму. Таким чином противник накопичується на передньому краї у бліндажах, хатах, підвалах, тобто ближче до наших позицій. У більшості випадків українські оборонці дуже швидко виявляють такі місця скупчення противника і відпрацьовують по них всіма засобами: FРV-дрони, артилерія, міномети, важкі бомбери та інше. Якщо хтось з ворогів залишився і пробує йти на штурми, то як тільки вони залишають свою схованку і виходять на відкриту місцевість, то там відразу їх і знищують.Командир відділення зазначив, що на Покровському напрямку час від часу працює російський спецпідрозділ "Судный день"- це пілоти FРV-дронів, які мають непоганий рівень, відтак дошкуляють українським підрозділам. Наші хлопці докладають зусиль з виявлення точок ворожих пілотів, аби по них відразу відпрацювати. Слід сказати, що армія РФ нехтує не тільки безпекою своєї піхоти, але й пілотів БПЛА. Тому українським захисникам їх легше дістати, тому що ворожі пілоти підходять на маленькі відстані до переднього краю, щоб звідти літати."Гусь" додав, що на сьогодні погодні умови несприятливі для "пташок" як українських, так і ворожих. Противник намагається використати таку погоду, щоб просунутися максимально непомітно, підійти ближче до позицій. Але все одно окупантів виявляють, відтак їхні вилазки без відповіді не залишаються.

З початку доби відбулося 159 бойових зіткнень, противник завдав 28 авіаційних ударів, скинувши при цьому 59 КАБ, 750 ударів дронами-камікадзе, здійснив 3886 обстрілів позицій наших військ. На Харківському напрямку наші війська відбивали чотири атаки ворога поблизу Вовчанська та Тихого. На даний час триває одна атака противника в районі Тавільжанки, повідомляє Генштаб ЗСУ у Fасеbооk. Агресор здійснив три атаки на наші укріплення на Куп'янському напрямку поблизу населених пунктів Тополі, Голубівка та Петропавлівка. Наші оборонці успішно відбили всі атаки, противник успіху не мав. На Лиманському напрямку за день російські війська 13 разів штурмували позиції українських захисників в районах Новосергіївки, Надії, Першотравневого, Чернещини, Макіївки, Зарічного, Тернів та Іванівки. Одне боєзіткнення досі триває. На Сіверському напрямку наші війська відбили сім атак противника в районі населеного пункту Білогорівка. На Краматорському напрямку ворог сім разів атакував поблизу Васюківки, Бондарного, Часового Яру та Ступочок. Два боєзіткнення тривають до цього часу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна готується до засідання "Рамштайну" - Зеленський На Торецькому напрямку окупанти за сьогодні сім разів штурмували позиції наших захисників в районах населених пунктів Торецьк, Північне та Щербинівка. Тривають два боєзіткнення. На Покровському напрямку впродовж дня ворог здійснив 38 штурмових і наступальних дій. Найбільша активність російських окупантів - в районах Тарасівки, Водяного Другого, Єлизаветівки, Променя, Лисівки, Сухого Яру, Зеленого, Нового Труда, Покровська, Котлиного, Нововасилівки, Надіївка. Противник застосовував 16 керованих авіаційних бомб по Покровську.За попередніми підрахунками, сьогодні наші воїни ліквідували 171 та поранили 218 окупантів загалом на даному напрямку; знищили дві бойові броньовані машини та два мотоцикли, крім того, суттєво пошкодили танк та чотири автомобілі загарбників. Інтенсивно атакує противник і на Курахівському напрямку. На цей час доби нараховується вже 17 боєзіткнень. Атаки наші воїни відбивали поблизу Срібного, Слов'янки, Петропавлівки, Андріївки, Курахового та Дачного. Наразі триває одне боєзіткнення. На Времівському напрямку ворог 20 разів намагався прорватися поблизу населених пунктів Янтарне, Костянтинопольське, Успенівка, Костянтинопіль, Новосілка та Привільне, два боєзіткнення триває дотепер. На Гуляйпільському напрямку наші війська відбили одну атаку противника в районі Новосілки. Противник успіху не мав. На Придніпровському напрямку ворог двічі без успіху намагався потіснити Сили оборони в районі острова Козацький. На Оріхівському напрямку ворог активних дій не проводив. На Курському напрямку українські захисники за сьогодні відбили 25 атак окупантів, триває ще шість боєзіткнень. 7 січня 2025 року українські війська завдали високоточного удару по командному пункту окупантів у районі села Біла Курської області. Це був командний пункт 810 окремої бригади морської піхоти збройних сил РФ.