Search trend "Ємен"

Про це повідомляє Тhе Nеw Yоrk Тіmеs із посиланням на офіційних осіб.Проєкт списку рекомендацій розроблено Державним департаментом США у співпраці з представниками служб безпеки. Він передбачає три рівні обмежень для різних країн.  "Червоний" - повністю заборонено в’їзд до США"Червоний" список включає 11 держав, громадянам яких буде повністю заборонено в’їзд до США. До нього потрапили Афганістан, Бутан, Куба, Іран, Лівія, Північна Корея, Сомалі, Судан, Сирія, Венесуела та Ємен.  За словами джерел NYТ, Держдепартамент сформував цей список кілька тижнів тому, і до моменту його розгляду в Білому домі можливі зміни.  "Помаранчевий" - обмеження для туристів та іммігрантів"Помаранчевий" список містить 10 країн, для громадян яких подорожі будуть суттєво обмежені, але не заборонені повністю. У разі ухвалення цього рішення в’їзд до США буде дозволений лише заможним діловим мандрівникам, тоді як туристи та іммігранти з цих країн зіштовхнуться з жорсткішими обмеженнями. Крім того, всі заявники на візу проходитимуть обов’язкову особисту співбесіду.  До цього списку потрапили Росія, Білорусь, Еритрея, Гаїті, Лаос, М’янма, Пакистан, Сьєрра-Леоне, Південний Судан і Туркменістан.  "Жовтий" - термін на виправлення проблем"Жовтий" список включає 22 країни, які отримають 60 днів для усунення виявлених проблем, зокрема щодо обміну інформацією про мандрівників, безпеки паспортних систем або продажу громадянства особам із країн під санкціями. Якщо недоліки не будуть виправлені, країну можуть перевести до одного з більш жорстких списків.  Серед держав цього переліку – Ангола, Антигуа і Барбуда, Бенін, Буркіна-Фасо, Камбоджа, Камерун, Кабо-Верде, Чад, Республіка Конго, Демократична Республіка Конго, Домініка, Екваторіальна Гвінея, Гамбія, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сан-Томе і Прінсіпі, Вануату та Зімбабве.  Поки що залишається невідомим, чи ці обмеження стосуватимуться чинних власників американських віз і грінкарт, а також чи можливе їх анулювання, зазначає NYТ.Адміністрація президента США Дональда Трампа запустила платформу СВР Ноmе, яка дозволить іноземцям самостійно депортуватися, щоб уникнути арешту. 

Про це інформує Rеutеrs."Ми можемо підтвердити, що нещодавня пауза в постачанні продовольчої допомоги WFР в натуральній формі, закупленої в американських фермерів за рахунок коштів Розділу ІІ, була скасована, - йдеться в повідомленні WFР. - Це дозволяє відновити закупівлю та постачання продовольства в рамках угод USАІD".Раніше Вашингтон припинив закупівлю продовольства для міжнародних пожертв після того, як президент США Дональд Трамп зупинив всю іноземну допомогу на 90 днів. Основною метою було перевірити, чи відповідають програми його зовнішній політиці "Америка понад усе".США також вимагали від WFР зупинити реалізацію десятків грантів, включаючи ті, що фінансуються в рамках ініціативи "Продовольство заради миру", річний бюджет якої - близько 2 млрд доларів. Ця програма, що є важливою частиною міжнародної продовольчої допомоги, спільно адмініструється Міністерством сільського господарства США та USАІD.Гранти USАІD, які були тимчасово зупинені, забезпечують продовольчу допомогу країнам з низьким рівнем доходу, таким як Ємен, ДР Конго, Судан, Південний Судан, Центральноафриканська Республіка, Гаїті та Малі.За словами гуманітарних працівників, брак деталей у спробах адміністрації Трампа скоротити і переформатувати зовнішню допомогу США створив хаос і плутанину, і вони змушені вирішувати, чи варто брати на себе фінансовий ризик, продовжуючи програми, не маючи впевненості, що на них поширюється виняток з-під дії закону.За даними Офісу генерального інспектора USАІD, "невизначеність поставила продовольчу допомогу на суму понад 489 мільйонів доларів США в портах, в дорозі і на складах під загрозу псування, непередбачуваних потреб у зберіганні і нецільового використання".У звіті також ідеться про те, що співробітники USАІD виявили більше 500 тисяч метричних тонн продовольства, які досі залишаються в стані очікування через відсутність чітких правил надання допомоги."Через те, що це джерело фінансування не було включене у виняток з правил надання надзвичайної продовольчої допомоги, ці товари перебували у підвішеному стані, що призводило до їхнього псування, непередбачуваних потреб у зберіганні та потенційного перенаправлення", - йдеться у звіті.Президент США Дональд Трамп у перший день правління ухвалив рішення тимчасово зупинити всі програми зовнішньої допомоги США на 90 днів для проведення перевірок.

У четвер, 23 січня, у Сані, Ємен, повстанці-хусити проіранського руху Ансар Аллах, які контролюють північну частину країни, затримали додатковий персонал ООН, який працював на підконтрольних їм територіях.

Хусити, які контролюють північний Ємен затримали сімох співробітників ООН. Організація призупинила переміщення персоналу в районах, які перебувають під владою повстанців

У перші дні миру Ізраїль та ХАМАС чекають, коли хтось із них порушить тишу. Чого бояться і чому це важливо для нас, з'ясовувала Gаzеtа.uа. Угода про припинення вогню вступила у дію 19 січня 2025 року. За дві доби до того домовленості були під загрозою зриву, бо Ізраїль і ХАМАС звинуватили один одного у нових вимогах. Ізраїльський прем'єр Беньямін Нетаньягу не зміг зібрати уряд для ратифікації угоди з ХАМАСом. Очільник уряду опинився під тиском міністрів та вулиці, де мітингували як прибічники, так і противники перемир'я. Зокрема, на знак протесту у відставку подав міністр нацбезпеки Ітамар Бен-Гвір. Міністр фінансів Бецалель Смотрич залишився в уряді тільки під обіцянку Нетаньягу повністю знищити ХАМАС. Якщо цього не станеться, він теж вийде з Кабміну. На думку "яструбів", цілей війни не досягнуто, адже угруповання ХАМАС вижило. Натомість 19 і 20 січня, після того, як ХАМАС передав трьох ізраїльських заручників, Ізраїль звільнив 69 палестинських жінок і 21 дитину. Обидві сторони вітали їх як героїв і героїнь. Історії щасливих возз'єднань заповнили ізраїльські ЗМІ й палестинські пабліки. Проте за 15 місяців війни зрив режиму тиші здається вірогіднішим за його дотримання. Тривалість перемир'я на Близькому Сході багато в чому залежить від Сполучених Штатів Америки. "Гармати у Газі замовкли", - так сказав Джо Байден в останні години своєї президентської каденції. "ХАМАС ніколи не управлятиме Газою", - запевнив номінант на посаду радника президента США з нацбезпеки Майк Волтц. У Газі бойовики вперше за 15 місяців вийшли з підземних тунелів У Газі бойовики вперше за 15 місяців вийшли з підземних тунелів і дістали купу привітань від місцевих жителів. Тому уточнення від Майка Волтца було не зайвим. За його словами, команда Трампа запевнила Беньяміна Нетаньягу, що якщо ХАМАС відмовиться від угоди або зірве її, "щоб би ви не робили, ми підтримаємо Ізраїль". Хто перший порушить тишу Водночас спливають неприємні деталі укладання угоди. Так, колишній прем'єр Катару (країни-посередниці) шейх Ахмад бін Джассім Аль Тані написав у соцмережі, що переговори були тривалими тільки через бажання Беньяміна Нетаньягу зберегти свої політичні позиції. Багато хто в регіоні не хоче справедливого і всеосяжного миру Можливо, ця обставина зумовила скепсис Аль Тані. На його думку, без переоцінки "корінних причин конфлікту" досягнення сталого і справедливого миру в регіоні неможливе. "Це може потребувати зусиль, набагато складніших, ніж бойові дії, оскільки багато хто в регіоні не хоче справедливого і всеосяжного миру", - вважає він. Більша частина армії оборони Ізраїлю і навіть члени кабінету Нетаньягу сподіваються на повернення до війни після обміну заручниками, переконаний незалежний журналіст Гвін Дайєр. Близкий Схід на трьох? Найвірогіднішим є другий етап, котрий вимагає повного виводу бійців ЦАХАЛу із Сектору Гази, - вважає він. "Ізраїльтяни сприймуть це як поразку", припустив Дайєр. З іншого боку, є варіант дуумвірату Ізраїлю і Саудівської Аравії в регіоні. З огляду на значне послаблення Ірану, принц-спадкоємець Мухаммед бін Салман може бути більш схильними до такої угоди, що стане дипломатичним тріумфом адміністрації Дональда Трампа. ХАМАС, у свою чергу, не довіряє ізраїльтянам. Хусити з Ємену кілька разів обстріляли Ізраїль на знак солідарності з угрупованням у Газі. Лідер хуситів Абдул-Малік аль-Хусі пояснив - якщо Нетаньяху порушить режим тиші, то хусити атакуватимуть у відповідь. Оскільки Ємен не є стороною угоди, то формально звинуватити ХАМАС у зриві не буде підстав. Є питання і немає плану Як і у рамках мирного процесу по Україні, на Близькому Сході дві проблеми: території та взаємна недовіра. Згідно з угодою про припинення вогню, сторони мають утриматися від бойових дій протягом 42 днів. ЦАХАЛ залишається на певних позиціях у секторі Гази і на кордоні Гази з Єгиптом. Якщо виникне потреба, "ми швидко і потужно відновимо бойові дії", запевнив Нетаньягу. Щодо територій, угода була під загрозою зриву через суперечку про присутність ізраїльтян у Філадельфійському коридорі. Підрозділи ЦАХАЛу неохоче вийшли з густонаселених районів Гази. Сторони і 19 січня грали на нервах: Ізраїль затяг припинення вогню, а ХАМАС - видачу заручників. Громадсько-правова компанія NDR (Німеччина) звертає увагу, що у Нетаньягу не має плану мирного існування Гази, а "ХАМАС усе ще існує і навіть набирає нових прибічників", відсутнє політичне врегулювання по Газі". Загрози стабільності За аналогією, таке ж хитке перемир'я можливе і в Україні, але перспективи його туманні - через те, що військова міць Росії не буде знищена або підірвана. З огляду на позицію Кремля, загроза для Києва залишиться постійною. Єдина надія Ізраїлю, як і, гіпотетично, України, - на стримування агресора зовнішніми потужними силами. У випадку Близького Сходу - це США і Саудівська Аравія, Єгипет і Катар. Другий етап передбачатиме відмову однієї зі сторін від своїх базових вимог. Для Ізраїлю це усунення ХАМАСу від влади Перший етап цілком може бути реалізований, а що далі - невідомо. На 16 день перемир'я має стартувати другий етап, контури якого наразі невідомі. Другий етап передбачатиме відмову однієї зі сторін від своїх базових вимог. Для Ізраїлю це усунення ХАМАСу від влади, водночас угруповання наполягає на протилежному. Якщо ізраїльська сторона поступиться, то ХАМАС отримує панування на прикордонних територіях і тисячі звільнених бойовиків. Якщо ХАМАС не поступиться, то війна спалахне знову. "Це і визначить, хто зазнав найбільшої невдачі, або війна відновиться, або буде поставлено три крапки. Сподіваємося, стратегічні інтереси держави не будуть поставлені під удар, якщо ХАМАС залишиться при владі. Через кілька років це буде дуже серйозна сила", - прогнозує ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп. Трампа "нагнув" ізраїльський уряд і нав'язав цю угоду, щоб гарно увійти у Білий дім, тому ми можемо з високою вірогідністю говорити тільки про перший етап, погоджується й ізраїльський політолог Михайло Пелліверт. "Перемога над ХАМАСом буде лише тоді, коли у Палестині з'явиться влада, котра не буде по-людожерськи налаштована до ізраїльтян і хоча б припустить формат добросусідського існування. У найближчому майбутньому такого не проглядається. Треба визнати, Ізраїль припустився прорахунків, навіть не спробував запропонувати владну альтернативу сектору Гази, а це треба було зробити, для цього в Ізраїль була симпатія світового співтовариства, США і симпатії поміркованих арабських країн", - вважає він. Нині ж більшість ізраїльтян не здатні відповісти на запитання що таке "повна перемога", але конкретне бачення цього є у політичних "яструбів".

1. Я не є дипломованим спеціалістом в близькосхідних відносинах, але розумію, що останні кілька тисяч років саме в цьому регіоні створювалися наративи та робилися перші кроки того, що потім десятиліттями мало відгуки по всьому світу. Це і про те, що звідси пішли майже всі головні світові релігії (називаю в хронологічному порядку) - юдаїзм, християнство, іслам. Тут кожен кілометр землі пройдено римськими легіонами. Тут зберігалося світло знань, коли Європа впала в темні віки. Тут хрестоносці вибудовували торговельні шляхи під виглядом релігійного ренесансу. Тут дві Світові війни мали протистояння за ресурси Азії та транзит. Тут Радянський Союз створив форпост, яким досі користується Путін, створюючи проблеми всьому світу не тільки в паливній галузі. Саме тут вкоренилася династія Асадів, підтримана радянським керівництвом. І якщо казати про чахликові яйця, одне з них точно сховано поблизу Дамаска.2. Сирія — місце, де Брежнєв, а потім і Путін,  утримували від падіння нафтові ціни, щоб отримати можливість озброювати на паливні кошти армії нечисті по всьому світу. Один нафтопровід і один газопровід великої потужності з Близького Сходу через Туреччину і Грецію до Європи повністю змінить обличчя Європи, зробивши її вільною від постійного бажання тягнути руки до кишені, щоб підтримати нафтодоларами путінський режим. Блокування транзиту через Сирію, Південний Ємен та Сомалі з піратами двадцять першого століття, які знищують каравани через Червоне море, газопровід через Україну,  який слугував засобом шантажу десятиліттями, — це все явища одного порядку. Ми ще колись дізнаємось історію створення та існування ІДІЛ, за яким стоять ті самі тіні, що і за найгіршими сторінками в історії нашої держави. Читайте також: Сирійські повстанці вирушають на ДамаскПісля початку сирійських воєн минулого десятиліття Росія, яка мала можливість скувати землю цієї близькосхідної країни власними військовими базами, почала шантажувати світ великою війною в регіоні,  після загострення  домовилася з Туреччиною і фактично  відкупилася дешевими газом і нафтою, і поступками в кавказькому регіоні, від одноосібного правителя Туреччини. Але, як ми бачимо, у керівника найбільш східної країни НАТО, немає постійних домовленостей, тим більше з потенційним противником та конкурентом в регіоні. Впевнений, Ердоган, людина з тонким оцінюванням ризиків, зробив висновок про майбутній розвиток подій не помилково. Чого очікувати далі?3. Численні угруповання антиасадівської опозиції, які мають різні етнічні, релігійні, мовні орієнтири та дуже не люблять один одного, домовилися зі своїми спонсорами та між собою (саме в такому порядку) не про відновлення статус-кво в Ідлібі, повернувши Алеппо. Вони, впевнений, домовилися про розподіл влади в Сирії, яка має знов стати єдиною державою, що відновить мирне життя під контролем світових лідерів, маю надію, що без Путіна та Асада, і це надасть можливість прибрати Іран з Лівану та зменшити його можливості в Ємені. Війна Ізраїлю проти Хамасу, чергова Ліванська війна проти Хезболли (Ірану), як виявляється, були першим і другим актами написаної кимось партитури близькосхідної війни 2024 року. Росія, що витратила ресурси та глибоко зав'язла в Україні, не може допомогти нічим, крім авіації. Іран, після останніх бомбардувань ізраїльтянами є конкурентом Сирії за російське ППО та ПРО, а не захисником для сирійців. Іранські бази теж можуть днями потрапити під атаки чергових угруповань невідомих нам релігійних та етнічних лідерів Сирії. Одним зі сценаріїв того, що відбуватиметься далі, буде спроба російських або іранських (це не єдине ціле) спонсорів чинного режиму передати владу якомусь умовно поміркованому нащадку Асада для того, щоб зберегти частину контролю. Маю надію, що сирійці цього не допустять. Але хочу нагадати, що режим тиранії там існував  з середини двадцятого століття і всі рівні та прошарки суспільства не тільки втомилися, багато хто пов'язаний з режимом злочинами й кров'ю набагато більш свіжими, ніж при розпаді спорохнявілого СРСР брежнєвського часу.4. Чи є пов'язаними з цим події в Грузії? Звісно, ні, з точки зору того, що вони готувалися роками. Після абсолютно аморфного стилю опозиції після попередніх виборів, після ганебного повернення до парламенту під тиском Євросоюзу (когось цей тиск тоді дивував?) всім стало зрозуміло, що остання спроба виходу Грузії з фактичної російської окупації відбудеться саме цієї осені. Влада теж готувалася — закон про іноагентів,  реклама на тлі кадрів з понівеченими Путіним українськими містами, занулення повноважень президента та зміни виборів президента з загальнонаціональних на кулуарні,  знищення армійських підрозділів, які воювали в Іраку та Афганістані і багато чого ще. Тисячі, десятки тисяч "біженців від війни" з Росії — це частина цієї роботи. Скільки серед них агентів ФСБ та ГРУ? Скільки серед куплених ними бізнесів вже працює на знищення грузинської державності? Пройде час, ми дізнаємось правду. Але зараз Грузія — поле бою. Поки що криваве, але без вбивств. На жаль, і це — питання часу. Путін та його грузинські поплічники самі не зупиняться, для них це теж бій, що може бути останнім. Їм доживати в Москві на дачах  разом з Асадом, Януковичем на іншими використаними росіянами презервативами.5. А проте, все у світі пов'язано складними вузлами. Грузія є ключовим транзитним хабом для регіону. Саме від наявності грузинського транзиту залежить російське угруповання у Вірменії,  прямий залізничний шлях до Ірану.  З іншого боку, саме від Грузії залежить шлях азербайджанських, казахських,  узбецьких, туркменських енергоносіїв до Європи через Туреччину або (саме так) через Україну.  Читайте також: Сакартвело, гаумарджос!Потенційний одеський хаб — це частина глобального розв'язування проблеми, яку Росія нав'язала центральній Азії. До речі, саме в Одесі колись існувала телеграфна станція Лондон-Калькутта. Ще Шеварднадзе, намагаючись виплутатися з обіймів Росії, встиг зробити нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан, що став одним з гарантів зацікавленості Європи майбутнім маленької кавказької країни. Саакашвілі намагався зробити наступний крок — порт Лазіка в Анаклії мав стати найбільшим транзитним вікном з Азії в Чорне море. Проросійська влада одразу зупинила проєкт будівництва, а потім навіть продала його росіянам, які так гарантували смерть надії на новий транзитний коридор. Батумі, який став символом сучасного розвитку для Грузії, перестав приймати круїзні лайнери з Європи, туристам з Німеччини та Британії прийшли на зміну дешеві ковбасні "відпочивальники" з Омська та Кінешми. 6. Саме цей швидкий окупаційний рух і став головним в тому, що всі політики, які дуже не люблять один одного, навіть маючи різні партійні списки, об'єдналися заради майбутнього країни. Далі — зміна влади й трибунал над тими, хто хоче знищити грузинську державність.  Попереду дотискання чинної системи.  Сьогодні страйкують студенти, проти влади виступили багато держслужбовців, посли в кількох країнах, в тому числі пішли у відставку посли в Китаї та США. Відмовилися працювати на владу понад 500 співробітників будинку юстиції. Йде боротьба за телебачення. Але поки що мовчить понівечена армія. Мовчить поліція, на діях якої тримається захист підроблених результатів виборів. На 14 грудня призначені вибори президента в нелегітимному без чотирьох з п'яти партій парламенті. Сьогодні черговий вечір збере знов врожай заарештованих та понівечених поліцією громадян. Як і в Сирії, момент істини близько. Чекаємо. ДжерелоПро автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це пише Fіnаnсіаl Тіmеs з посиланням на хусів, які їздили до Росії.Єменські новобранці розповіли, що їм обіцяли високооплачувану роботу і навіть російське громадянство. Коли вони прибули, їх примусово призвали до російської армії та відправили на фронт в Україну.Видання зазначає, що вербування чоловіків у Ємені також підкреслюють, як Росія, у своєму прагненні конфронтації із Заходом, стає ближчою до Ірану та союзних йому груп бойовиків на Близькому Сході. Американські дипломати кажуть, що згода між Кремлем і хуситами, яку неможливо було уявити до війни в Україні, є ознакою того, наскільки далеко готова зайти Росія, щоб поширити цей конфлікт.Спеціальний представник США в Ємені Тім Лендеркінг підтвердив, що Росія активно підтримує контакти з хуситами та обговорює поставки зброї.За словами аналітиків, небагато хуситів пройшли підготовку в Росії, попри те, що Ємен - бідна країн і добре підходить для вербування найманців.У контрактах, підписаних єменцями була вказана компанія, заснована Абдулвалі Абдо Хасаном аль-Джабрі, відомим політиком-хуситом. Зареєстрована в Салалі, Оман, реєстраційні документи компанії Аl Jаbrі ідентифікують її як туроператора та роздрібного постачальника медичного обладнання та фармацевтичних препаратів.Вербування єменських солдатів, здається, почалося ще в липні, пише FТ. Один з призовних контрактів був датований 3 липня 2024 року і підписаний начальником центру відбору контрактників у місті Нижній Новгород.Єменський "новобранець" на ім'я Набіль (ім'я змінено) у розмові з FТ припустив, що він входив до групи з приблизно 200 єменців, яких призвали до російської армії у вересні після прибуття до Москви. Хоча деякі хуси були досвідченими бійцями, багато хто не мав військової підготовки. За його словами, їх обманом змусили виїхати до Росії та підписали контракти про військову службу, які вони не могли прочитати.Набіль сказав, що його заманили обіцянками прибуткової роботи у сфері "безпеки та інженерії". Через кілька тижнів він сховався разом із чотирма іншими нещодавно прибулими єменцями в лісі в Україні, одягненими у військову форму армії РФ. Ще один єменець сказав, що йому обіцяли бонус у розмірі $10 тис. та $2 тис., а також можливе російське громадянство за роботу в Росії з виробництва безпілотників. Прибувши до Москви 18 вересня, за його словами, його групу насильно доставили з аеропорту до закладу в Підмосков'ї, де росіянин, розмовляючи арабською мовою, стріляв по них з пістолета, єменці вони відмовилися підписати контракт про призов, що був складений російською мовою."Я підписав, бо злякався", — сказав хусит. Військових із КНДР у Росії приписали до повітряно-десантної бригади й морської піхоти, водночас деякі солдати вже вступили в бій.Міністр оборони України Рустем Умєров заявив, що Росія збільшує чисельність своєї армії і створює нові бригади. Зокрема, ворог також використовує найманців з Африки й Азії з цією метою. 

Про це йдеться в авторській колонці Томаса Л. Фрідмана для Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, переклад якої наводить Еспресо.Все, що йому потрібно зробити, - це змусити Володимира Путіна піти на компроміс щодо західного кордону Росії. Змусити Володимира Зеленського піти на компроміс щодо східного кордону України. Змусити Беньяміна Нетаньягу визначити західні та південні кордони Ізраїлю. Змусити верховного лідера Ірану Алі Хаменеї визначити західний кордон своєї країни - тобто припинити спроби контролювати Ліван, Сирію, Ірак та Ємен. Змусити Китай визначити свій східний кордон як такий, що не включає Тайвань. І змусити хуситів в Ємені визначити свій береговий кордон лише кількома милями від берега - без права зупиняти будь-яке судноплавство в Червоному морі.Інакше кажучи: якщо ви думаєте, що єдиний кордон, який буде турбувати Трампа, коли він вступить на посаду 20 січня, - це південний кордон Америки, то ви помиляєтесь.Коли Трамп залишав посаду в 2021 році, до російського вторгнення в Україну і війни між Ізраїлем і ХАМАСом та Хезболлою, можна було б стверджувати, що ми все ще перебуваємо в епоху "пост-холодної війни", в якій домінує зростаюча економічна інтеграція і мир Великої держави. Росія відкусила шматок від України, але ніколи не намагалася з'їсти її цілком. Іран та Ізраїль ворогували, але ніколи не нападали один на одного.Ізраїль окупував Західний берег річки Йордан, але ніколи не мав уряду, офіційна коаліційна угода якого включала б офіційну анексію всього Західного берега, а тепер має представників, які виступають за те ж саме щодо Гази. Америці не було діла до хуситів в Ємені, але ми ніколи не посилали туди бомбардувальники-невидимки В-2, щоб скинути на них одні з найбільших боєзарядів у нашому арсеналі.Коротше кажучи, багато яскраво-червоних ліній було перетнуто відтоді, як Трамп зайняв великий Білий дім. І щоб відновити їх і "зробити Америку знову великою", майже напевно знадобиться більш тонке і витончене застосування сили і дипломатії примусу, ніж ізоляціоніст Трамп коли-небудь передбачав у своїй першій адміністрації або пропонував у своїх кампаніях.В Ізраїлі, де я зараз перебуваю, один з найвіддаленіших правих представників ізраїльського ультраправого уряду, міністр фінансів Бецалель Смотрич, не гаючи часу, заявив у понеділок, що нове президентство Трампа надає "важливу можливість" "застосувати ізраїльський суверенітет до поселень в Юдеї і Самарії", використовуючи біблійні назви для районів Західного берега річки Йордан. Він додав: "2025 рік, з Божою допомогою, буде роком суверенітету" на цих окупованих територіях.Але Трамп може виявитися для Ізраїлю сьогодні набагато більшою "дикою картою", ніж очікує Смотрич. Він є першим президентом США, який відкрито апелював до голосів арабських і мусульманських американців, незадоволених безумовною підтримкою США Ізраїлю в Газі, і скористався їхньою підтримкою. Він також прийшов до влади з таким сильним ізоляціоністським мандатом, як жоден президент з часів закінчення холодної війни. Крім того, коли Трамп був президентом раніше, він запропонував мирний план, який передбачав створення двох держав в Ізраїлі, на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа, хоча і надавав значну перевагу Ізраїлю.У вівторок я відвідав вечерю в Хайфі з ізраїльськими євреями та арабами. Гості розповіли мені, що багато ізраїльських євреїв вважають, що оскільки один із зятів Трампа єврей, він готовий бути жорстким з палестинцями, тоді як багато ізраїльських арабів вважають, що Трамп принесе їм користь, оскільки він єдиний, хто достатньо жорсткий, щоб протистояти Нетаньягу, і тому що у іншого його зятя батько - американець ліванського походження. Хтось буде розчарований!Що стосується української дипломатії Трампа, то, як сказав мені експерт з питань Росії Леон Арон з Американського інституту підприємництва, то змусити Путіна погодитися на якусь домовленість про припинення вогню/мирну угоду, що відновлює російський кордон з Україною, може бути найбільшим викликом, тому що "Трамп хоче миру в Україні, а Путін хоче перемоги".Путін, за словами Арона, не може дозволити собі повернутися до російського народу після того, як близько 600 000 його співвітчизників були вбиті і поранені в Україні, і сказати: "Ой, вибачте, але ми не збираємося контролювати Україну". Путін не може дозволити цій війні закінчитися поразкою. Але Трамп не може прийняти мир, який виглядатиме як поразка Заходу. Тоді він виглядатиме лузером.Якщо і є шанс на взаємоприйнятну угоду щодо України - довгострокове припинення вогню приблизно на існуючих лініях бойових дій в обмін на певне зняття санкцій з Росії та прискорене членство України в Європейському Союзі разом з гарантіями безпеки, але без формального членства в НАТО - то це, швидше за все, станеться лише після того, як Путін зазнає нових поразок, а Трамп чітко дасть зрозуміти, що озброїть Україну ще сильніше, якщо Путін не відступить.Той факт, що Путіну довелося фактично найняти 10 000 північнокорейських військовослужбовців, щоб допомогти вести безглузду війну в Україні, показує дві речі: як він боїться зупинитися без видимої перемоги "і як він боїться суспільної реакції, якщо він буде змушений відправити в окопи молодих 18-річних етнічних росіян-призовників, особливо з Москви і Санкт-Петербурга, де живе російська еліта", - додав Арон, автор книги "Верхи на тигрі: Росія Володимира Путіна і використання війни.""Путін не в змозі вести вічну війну. У нього закінчуються люди" - підсумував Арон. Все це означає, що якщо Трамп здатен утримувати Україну в її нинішньому бойовому стані ще 12 місяців, він може укласти угоду про завершення війни в Україні за рік, яку він обіцяв у своїй передвиборчій кампанії укласти за один день.Адміністрація Трампа може перетнути новий і зовсім інший набір червоних ліній, якщо вона відступить від НАТО або висловить будь-яку меншу готовність захищати давніх союзників.Японія, Польща, Південна Корея і Тайвань мають ворожих ядерних сусідів, а також технології і ресурси для створення ядерної зброї. "Вони не робили цього не тому, що вважали, що їм це не потрібно, а тому, що вірили, що Сполучені Штати прикриють їхню спину, навіть у найстрашнішому кошмарі ядерної війни", - сказав Гаутам Мукунда, відомий експерт зі стратегії та викладач Єльського університету. "Задумайтесь над цим на хвилинку: вони настільки вірили в США як у союзника, що протягом десятиліть буквально ставили існування своєї країни на чесне слово Америки. З огляду на те, що Трамп сказав про альянси, чи міг би будь-який відповідальний іноземний лідер продовжувати робити таку ставку?"Вони бачили, що сталося з Україною після того, як після розпаду Радянського Союзу вона повернула Росії ядерну зброю, розміщену на її території. Якщо ці країни втратять віру в обіцянку Америки - або ця обіцянка буде відкликана - і розроблять власну ядерну зброю, це стане кінцем Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який обмежує поширення ядерної зброї з часів Другої світової війни. Це зітре матір усіх червоних ліній.У цьому ж ключі двоє з можливих кандидатів Трампа на посаду держсекретаря - сенатор Марко Рубіо і представник Майкл Волтц на посаду радника з питань національної безпеки - є відвертими прихильниками жорсткої лінії щодо Китаю і, ймовірно, намагатимуться посилити плани Трампа подвоїти торговельні тарифи щодо Пекіна - ще одна звучна фраза, яка чудово грає на передвиборчих перегонах. Але Китай не змирився з цим раніше від Трампа, і не змириться знову. Я наполегливо рекомендую їм обом прочитати статтю в Тhе Wаll Strееt Jоurnаl від 29 липня про китайського телекомунікаційного гіганта Нuаwеі. Вона починається так:"П'ять років тому Вашингтон наклав санкції на Нuаwеі, перекривши китайській компанії доступ до передових американських технологій, оскільки побоювався, що телекомунікаційний гігант буде шпигувати за американцями та їхніми союзниками". І далі: "Спочатку Нuаwеі зазнала труднощів, але тепер вона повернулася з новою силою. Отримавши мільярди доларів державної підтримки, Нuаwеі розширила свій бізнес, підвищила прибутковість і знайшла нові способи зменшити свою залежність від американських постачальників. Вона утримала свою провідну позицію на світовому ринку телекомунікаційного обладнання". А зараз, додає видання, Нuаwеі "робить велике повернення у виробництві смартфонів високого класу, використовуючи нові складні чіпи, розроблені власними силами, щоб відібрати покупців у Аррlе".У цьому і полягає особливість світу - він завжди набагато складніший, ніж видається під час передвиборчих перегонів, а сьогодні - як ніколи. Або, як казав боксер Майк Тайсон: "Кожен має план, поки не отримає удар в обличчя".Про автораТомас Л. Фрідман  - автор колонок з питань зовнішньої політики. Він приєднався до редакції Тhе Nеw Yоrk Тіmеs в 1981 році і тричі став лауреатом Пулітцерівської премії. Він є автором семи книг, зокрема, "Від Бейрута до Єрусалима", яка отримала Національну книжкову премію.