Search trend "День Збройних Сил України 2023"

Треба готуватися до найгіршого примусу до втрати територій і частини суверенітету та заборони доступу до американської зброї, каже Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій На виборах президента у Сполучених Штатах Америки переміг Дональд Трамп. Як це вплине на західний світ, яких змін слід чекати? &еnsр;Феномен Трампа є реакцією на глибинні проблеми в політичному й економічному житті США. Період бурхливого розвитку глобалізації, поштовх якому дав розвал СРСР, завершився. Лише невелика частина американського суспільства, передусім еліта, мала зиск із цього. Натомість перенесення виробництва в Азію в рамках глобалізації вдарило по робітничому класу електорату демократів. Також питання толерантності було доведене до екстремального рівня, приклад коли в Конгресі троє ректорів найпрестижніших університетів були неспроможні засудити заклики до геноциду ізраїльтян. Крайні ліві настрої підштовхнули невдоволених ними, передусім білих чоловіків середнього віку та консервативних поглядів, голосувати за Трампа. Також для консервативної частини американців було неприйнятним обрати жінку змішаного походження, що є провідницею ідей толерантності. Значна кількість трампістів критично ставиться до підтримки України. Росію вони вважають консервативною країною, яку Байден спровокував напасти, підштовхуючи Україну до НАТО. Що зміниться, залежить від того, який кабінет збере Дональд Трамп. Із можливих позитивних призначень на держсекретаря висунули Марко Рубіо, на радника з питань національної безпеки Майка Волца. Це консервативні люди з чітким світоглядом і негативним ставленням до авторитарних режимів. Серед негативних на посаду генпрокурора висунуто Метта Гетца, який погрожує переслідуванням держслужбовців, задіяних у розслідуванні можливих злочинів Трампа та його команди. На керівника національної розвідки пропонують Тулсі Габбард, яка в лютому 2022-го казала, що Зеленський має обійняти Путіна й відмовитися від НАТО. Але реальні призначення на посади відбудуться не раніше 20 січня 2025-го, після інавгурації Трампа. Новий президент зніме обмеження на видобуток нафти й інших енергоресурсів, щоб пожвавити економіку. Спробує з метою знизити ціну на нафту й гарантувати безпеку стратегічному союзнику Ізраїлю покращити відносини із Саудівською Аравією, що погіршилися за каденції Байдена через війну в Ємені. Будуть торговельні війни з Китаєм, ЄС. Колишній радник Трампа з питань нацбезпеки Джон Болтон казав, що той кілька разів збирався виходити з Альянсу. Імовірно, американці підштовхуватимуть європейців більше платити за власну безпеку та зменшити свої зобов'язання, що вплине, зокрема, й на українців. Тобто Трамп прагне зосередитися на внутрішніх проблемах? Чи означає це, що США йдуть у тінь і можуть втратити роль глобального лідера? &еnsр;Це можливо, якщо його урядування призведе до хаосу. Попри велику кількість ізоляціоністів серед виборців Трампа, навряд чи Вашингтон поступиться своїми економічно вигідними позиціями. У 1990-х, після розпаду СРСР, США були єдиною надпотугою. І хоча для Трампа внутрішні проблеми на першому плані, він не обмежиться ними. Є загроза з боку Китаю найбільшого виробника синтетичної наркотичної речовини фентонілу. Також інтереси США й КНР перетинаються в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема щодо ­Тайваню. Нерозв'язані північнокорейська та російсько-українська проблеми. Трамп не зможе відвернутися від урегулювання геостратегічних питань у відносинах з іншими країнами. Період бурхливого розвитку глобалізації завершився Перемога Трампа призвела до падіння курсу євро, а його обіцянки запровадити торгові мита можуть суттєво нашкодити європейській економіці. Чи можуть економічні проблеми порушити політичну єдність Заходу? &еnsр;Неортодоксальний підхід Трампа до дипломатії вже спричиняв невдоволення в Європі. Але іншого союзника для європейців немає. Їхні уряди здебільшого центричні чи лівоцентричні. Політики розуміють: треба докладати більше зусиль, щоб США лишилися в Європі як гарант безпеки. Євросоюз відстоюватиме свої економічні інтереси, але так, щоб не погіршити відносин із Вашингтоном. Європейцям доведеться збільшувати видатки на оборону 2/3 членів НАТО витрачають на неї лише 2 відсотки бюджету. Європа має інвестувати у власний оборонний комплекс, бо розуміє, що такі конфлікти, як між Росією і Україною, вимагають шаленої кількості ресурсів. Вона ж до такого конфлікту не готова, не виробляє в достатній кількості снарядів і ракет. Це потрібно Трампу, оскільки деякі види боє­припасів європейці купуватимуть у США. Тому ЄС балансуватиме між захистом власних інтересів і збереженням нормальних відносин із новою американською адміністрацією. В адміністрації Джо Байдена заявили про необхідність передати Україні 6 мільярдів доларів безпекової допомоги до інавгурації Трампа. Це сигнал про подальше згортання допомоги з боку США? &еnsр;Байден і його уряд розраховували, що Камала Гарріс стане президентом. Але після перемоги Трампа стало очевидно, що ці гроші треба якнайшвидше використати на користь України. Деякі кошти підуть на фінансування нашого оборонного комплексу або купівлю зброї і техніки в інших країнах. Тепер адміністрація Байдена в цейтноті, бо є велика ймовірність, що першими кроками Трампа з "дипломатичного врегулювання української кризи", як він її називає, буде урізання допомоги Україні. Він ніколи не казав про "завершення війни" чи "українську перемогу" лише: "Треба припинити вбивства". Ми залежимо від Заходу на дев'яносто відсотків Цим він нагадує одного українського політика, який казав: "Треба просто перестати стріляти". &еnsр;Вони схожі. Хоча мені Трамп за способом мислення і поведінкою більше нагадує Януковича. Він також може спровокувати таку кризу. Є побоювання, що він намагатиметься забетонувати владу республіканців через зміни до законодавства. Поки що це лише страшилки демократів, але їх підживлюють висловлювання Трампа на зразок: "Я буду диктатором на один день". У традиціях американської політики такі слова недо­зволені: президент перебуває нижче Конституції, норм і принципів права. У Трампа буде спокуса розв'язати конфлікт, тиснучи на слабку ланку, якою є Україна, бо ми залежимо від Заходу на 90 відсотків. Мається на увазі фінансова та безпекова допомога. Тому логічно запропонувати Путіну й Зеленському якусь формулу компромісу, щоб потім припинити надавати допомогу Україні. І це буде той тиск, що може змусити президента України погодитися на переговори. Тому європейська єдність критично важлива для нас щоб вони, якщо не збільшували допомогу, то надавали її вчасно. Завдяки цьому ми купимо собі час на пів року, щоб витримати перший "ковбойський наскок" Трампа на вирішення російсько-­української проблеми. Щоб він опинився в ситуації, коли має ухвалені інші рішення, ніж очікують у Москві. Сподіваюся, в Марко Рубіо, який ненавидить авторитарні режими, вистачить дипломатичного таланту переконати Трампа, що здача України буде поразкою для США й особисто для нього. Звісно, багато залежить від нас ми маємо показати, що здатні продовжувати боротьбу й не боїмося тиску, пояснити європейцям, що в їхніх інтересах і надалі нам допомагати й що не на часі будь-яка дипломатія з РФ. Треба виходити також на оточення Трампа, бо серед республіканців чимало тих, хто нас підтримує, і працювати з його електоратом: США демократична країна, що дослухається до думки своїх громадян. У США також відбулися вибори до обох палат Конгресу сенату та палати представників, над якими Республіканська партія здобула контроль. Як це вплине на Україну? &еnsр;Будуть два лакмусові папірці: голосування за кандидатуру Метта Гетца на генпрокурора й Тулсі Габбард на керівника національної розвідки. Республіканська більшість у сенаті хитка 52 відсотки проти 48. Уже двоє сенаторів-республіканців заявили, що не голосуватимуть за цих кандидатів. Результати голосувань за ці посади будуть показником, чи поглинув Трамп Республіканську партію. Для ухвалення ключових рішень потрібно щонайменше дві третини голосів, що неможливо, бо сенат і палата представників поділені майже навпіл. Тому Трамп не абсолютно вільний у своїх діях він може багато чого зробити, але системи стримувань і противаг поки що не порушено. Німецький канцлер Олаф Шольц уперше за два роки вийшов на прямий зв'язок із Путіним. Його дії підтримав канадський прем'єр Джастін Трюдо. Чи пов'язані ці спроби встановити контакт із російським лідером із результатами виборів у США? Чи є вони виявом слабкості, готовністю Заходу йти на компроміси? &еnsр;Трамп не раз висловлювався за добрі відносини з РФ і переговори з Путіним. Олаф Шольц діяв у цьому руслі. Це хибне мислення, що базується на нерозумінні менталітету росіян, коли їх сприймають як "інших європейців". Ми ж знаємо, що це азійщина ХVІ століття, орда. Європейці ж вважають, що з ними можна порозумітися через дипломатію, і в цьому їхня глобальна помилка. Маємо активно діяти у кримському напрямку Одна з причин нинішньої урядової кризи в Німеччині питання допомоги Україні. Адже, коли виділяють кошти на допомогу іншій країні, треба затягувати паски. Для політиків це тяжко потрібно своїм громадянам, які звикли до умовного бутерброда з ікрою, пояснити, що ікри буде вдвічі менше, бо треба допомагати Україні, де триває війна, і якщо вона програє воювати з Росією доведеться їм. Німці, які прийняли мільйон біженців, розуміють, що відбувається в нас, але не готові далі обмежувати свій добробут. Економічна модель країни базувалася на виробництві високоякісної техніки за рахунок дешевого російського газу, яку вони продавали на російський і китайський ринки. Тепер з РФ не можна торгувати й купувати газ. Політика подальшої підтримки України вимагатиме жертв, на які Шольц не хоче йти. У Франції нині також криза і проблеми в економіці. Це й підштовхує їх до прямих переговорів із Росією. Торгувати чужими землями завжди легше. 1938 року дозволили розірвати Чехословаччину, але Гітлера це не спинило. На жаль, європейці не зробили висновків. Джастін Трюдо мене здивував. Усім хочеться зберегти хороші відносини з Трампом, але такі заяви не додають перспектив миру в Україні та не посилюють Заходу. Після оголошення результатів виборів у США активізувалися обстріли українських територій. Чи зможе нова хвиля російської агресії змінити позицію Трампа щодо війни із замирювальної на більш рішучу? &еnsр;До Трампа має бути особливий підхід. Він хоче видаватися вдалим переговорником, що посилює США, тому не йде на невигідні їм поступки. Найперше, він дослухатиметься до думки пересічних американців, а не своїх союзників у Європі. Якщо Путін робитиме щось таке, що виставить слабкими США загалом і Трампа зокрема, це може змінити його позицію. Він не буде такий чутливий, як Байден чи Обама, до злочинів Росії, які підштовхували наших партнерів щось робити. Після анексії Криму проти РФ запровадили надто м'які санкції. І лише збиття малайзійського Боїнга ­МН-17 спричинило перші серйозні антиросійські санкції. Те саме ми спостерігали 2022 року, коли розблокували допомогу Україні. Буча й Ірпінь стали поштовхом, після якого партнери почали нам постачати артилерію та іншу військову техніку. І постійно, коли відбувалися якісь жахіття, ми отримували нову допомогу. Адміністрація Байдена, зціпивши зуби, надала Україні касетні боєприпаси, бо бачила, що на сході критична ситуація. Їх постійно підштовхувало до дій, коли ми опинялися на межі відчутної поразки. Вони намагалися вирівняти ситуацію, щоб Україна із сильнішими позиціями сіла за стіл переговорів. Курська операція конвертація воєнного інструменту в політичний Дозвіл, який нам дали на використання оперативно-­тактичних ракет по Курській області, пов'язаний із тим, що, по-перше, треба відреагувати на появу там північнокорейських солдатів, а по-друге допомогти Україні втримати Курщину, щоб, коли Трамп наполягатиме на переговорах із Росією, мати цей козир. Але це одна з кількох провальних стратегій Байдена. Перша з них збагнути Росію. Це провалений урок усього дипломатично-розвідувального класу США. Друга стримати РФ спершу 2021-го, а потім 2022 року. Третя неохоче збільшення допомоги Україні 2022-го, втрачені можливості: через побоювання ядерної ескалації нам не надали потрібного. Якби адміністрація Байдена зробила ставку на перемогу України, ситуація 2023-го була б інша. Але стратегічної мети поразки Росії та звільнення Україною всіх окупованих територій адміністрація Байдена, на жаль, не переслідувала. Наскільки дозвіл бити американськими далекобійними ракетами по території РФ посилить позиції України? Чи є ризик, що його можуть скасувати після інавгурації Трампа? &еnsр;Такий ризик є. Дональд Трамп-молодший відреагував на цей дозвіл Байдена, заявивши, що це крок до Третьої світової війни. Імовірно, таке мислення притаманне і Трампу-старшому. Тому наші військові мають використати цю зброю з максимальним ефектом. Є достатня кількість важливих цілей на території РФ, які можна вразити. Свого часу Валерій Залужний писав, що, враховуючи асиметрію в ресурсах, Україна має отримати технологічну перевагу. Тобто ворога треба знищувати дистанційно. Для цього потрібні потужні технологічні системи, завдяки яким ми можемо зменшити втрати серед наших військових і мирного населення. Завдяки дозволу на застосування далекобійних ракет нашим силам у Курській області буде трохи легше, більша кількість бійців залишиться живими. І ми ще більше підірвемо спроможність РФ на гнучкі дії. Заборона ударів по російській території західною зброєю це був повітряний щит над РФ. Ми просили закрити небо хоча б над Заходом України, натомість Байден із 2022 року закривав його над Росією. Тепер, після дозволу бити ракетами, росіянам доведеться свої склади й командні пункти тримати поза зоною ураження, їм важче буде накопичити сили на кордоні. Це додаткове навантаження на й без того неефективну систему управління в їхніх збройних силах. Можливий розкол НАТО Росіяни розконсервували радянські запаси танків і бронетехніки, що значно менш ефективна й легше знищується. Сподіваюся, ми дотиснемо німців і зможемо пожвавити курортний сезон у Криму, бо знищення Керченського мосту важливе. І найголовніше Курська операція є першою з 2022-го конвертацією воєнного інструменту в політичний. Ми показали партнерам свою здатність до активних дій навіть з обмеженими ресурсами. Водночас Путіну довелося проковтнути це вторгнення він не оголосив війни Україні та загальної мобілізації. Будь-яка авторитарна модель базується на мовчазній згоді плебсу з політикою фюрера. Але одна річ, коли покидьки з депресивних регіонів РФ ідуть убивати українців за гроші, а інша коли мажори Москви, Петербурга й інших великих міст будуть вимушені йти вбивати за копійки. Курська операція показала, що Росія має обмежені ресурси, тому й підтягнула солдатів із КНДР. Маємо активно діяти у кримському напрямку фізично увійти туди нині не можемо, але знищення інфраструктури, що дає змогу тримати на півострові велике угруповання ворожих сил і засобів, буде додатковим політичним тиском на Кремль. Чи є ризик того, що просування України в ЄС і НАТО загальмується чи буде поставлене на паузу? &еnsр;Це може статися, якщо США почнуть тиснути, щоб Україна змирилася з вимогами Путіна не долучатися до будь-яких оборонних чи політичних структур. Я не вірю, що Зеленський може на це погодитися, бо українське суспільство цього не сприйме. Щодо НАТО, то його можуть використати як розмінну фішку для встановлення хиткого миру чи припинення вогню. Але євроатлантичну інтеграцію не буде поставлено на паузу. Ми маємо проводити реформи, які роблять нас більш боєздатними. Треба йти фінським шляхом швидкий вступ Фінляндії в НАТО був обумовлений не лише геостратегічними розрахунками й політичною волею, а й готовністю фінів. Тому ми так само маємо посилювати себе. НАТО також може бути під загрозою: я вже казав, що Трамп збирався виходити з Альянсу. Принаймні він може передислокувати сили в Індо-Тихоокеанський регіон, але це дасть поштовх європейцям. У французького лідера Макрона була ідея стратегічної автономії, щоб витіснити американців з Європейського континенту. Можливий розкол НАТО, оскільки моделі ухвалення рішень там застарілі Угорщина досі блокує співпрацю Києва й Альянсу. Можливо, буде нова безпекова структура на базі країн, що розуміють загрозу з боку Росії. Як Україні поводитися в цій ситуації? &еnsр;Ми доросла нація, тому треба готуватися до найгіршого. Найгіршим є примус до втрати територій і частини суверенітету, а також заборона доступу до американської зброї. Щоб цього не сталося, маємо працювати з адміністрацією президента США, з Конгресом, із громадськістю. Європейці мають втримати єдність, сформовану 2022-го, й виконувати обіцяне нам. Для України найважливіша національна єдність. Вона врятувала нас на початку повномасштабної війни, коли нація об'єдналася перед смертельним викликом, а політичні чвари відійшли на другий план. Передплатити журнал "Країна"

Еспресо пояснить, скільки РФ захопила території, як змогла змінити ситуацію на фронті на свою користь, і чи має Україна можливості зупинити окупантів найближчим часом.Україна втратила за 11 місяців площу, яка більша за Люксембург Попри колосальні втрати, ворог має регулярні територіальні здобутки, у більшості на Донеччині, але також і на Харківщині. Якщо у першому півріччі цього року Росії вдавалось захоплювати 50-200 квадратних кілометрів на місяць, то у серпні – 351, а у вересні вже 468. Хоча за весь 2023 рік, за даними проєкту UА Wаr Іnfоgrарhісs, вороги захопили лише близько 150 квадратних кілометрів.За останні два місяці ситуація лише погіршилася. У жовтні, за даними DеерStаtе, окупанти захопили 490 квадратних кілометрів території, а в листопаді, як пише Rеutеrs, ще більше – понад 600. В сумі – це територія Києва та Харкова. Якщо додати всі наявні цифри, то за 11 місяців росіяни окупували понад 2,7 тис. квадратних кілометрів України. Щоб уявити цей розмір, нагадаємо, що площа Чернівецької області, найменшої в Україні, становить 8,1 тис. квадратних кілометрів, тобто 2,7 тис. – це як третина Буковини. Приблизно такі ж розміри має і Люксембург. За даними DеерStаtе, з 2014 року росіянами всього тимчасово окуповано 111,34 тис. квадратних кілометрів, а це 18.44% України. До 24 лютого 2022 року уряду не підпорядковувалися 43,969 тис. квадратних кілометрів, тобто за час повномасштабної війни росіяни зайняли близько 67,4  тис. квадратних кілометрів української землі, фактично 95-96% з них було здобуто у 2022 році, і лише 4% – у 2024. Пришвидшення темпів просування, які найбільші з часів початку повномасштабної війни, свідчать про бажання Кремля за будь-яку ціну окупувати всю Донеччину, особливо до 20 січня, коли у Білому домі офіційно загосподарює Дональд Трамп, який обіцяв завершити війну за 24 години завдяки примусовій дипломатії.Читайте також: Мирна угода в обмін на що: які сценарії завершення війни розглядає Дональд Трамп. Пояснюємо Зміна російської тактики: від "Київ за три дні" до методичних "м’ясних штурмів"Наші військові вже майже три роки героїчно обороняються проти колосальної військової потуги, яка номінально у світовому рейтингу Glоbаl Fіrероwеr продовжує залишатися другою армією у світі. На початку повномасштабної війни українці показали, що навіть не маючи достатньої кількості зброї та сучасної техніки, ворога можна зупинити, особливо, якщо він свої переважаючі сили довгими колонами кидає на прорив проти вмотивованих й мобільних груп солдатів. Тому 2022 рік і був успішним для українських Збройних сил – контрнаступи на Київщині, Харківщині й Херсонщині тому свідчення. Чому вони вдалися? По-перше, через погане російське планування, хибність уявлення Кремля про "Київ за три дні". А, по-друге, допоміг національно-патріотичний запал українців, які масово линули до війська, цивільні ж були готові всіма способами допомагати. Звісно, що не варто забувати і про дипломатію, Україна об’єднала демократичний світ довкола своєї ідеї і допомога союзників дозволила продовжувати війну до перемоги. Однак 2023 рік став суттєво іншим. За рік часу російське командування змінило думку про можливості швидкої перемоги та почало планувати іншу, більш довгострокову й локальну тактику, методично застосовуючи перевагу в артилерії та людях, шукаючи слабинки української оборони, але не забуваючи при цьому окопуватися та заміновувати вже здобуті території. А так звані "м’ясні штурми", коли російських солдатів масово кидали під українські снаряди, кулемети, танки й дрони, почали давати свої результати. Особливо це помітно у битві за Бахмут, коли у травні 2023 року ЗСУ після 9 місяців запеклих боїв змушені були піти з цього районного центру на Донеччині. Зокрема, ПВК "Вагнер" назбирав десятки тисяч солдатів серед ув’язнених і завдяки "людській м’ясорубці" зміг продавити українську оборону.Влітку 2023 року українці мали змогу відповісти своїм контрнаступом, який, щоправда, не приніс бажаних результатів. Адже не вдалося звільнити південь Запоріжжя й Херсонщини та вийти до Криму й Азовського моря. Натомість було втрачено чимало ресурсів, а що найважливіше – людей. Читайте також: Український контрнаступ: на що сподівалися та чого (не) досягли ЗСУ під час літньо-осінньої кампанії. ПояснюємоПопри періодичні сутички, восени минулого року здавалося, що на фронті склалася патова ситуація, як про це писав тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який закликав шукати "новий порох", тобто нові технології, щоб здобути бажаний результат у війні. Бо ні українські, ні російські сили не могли здійснити масштабні зміни на полі бою. Та виявилося, що це було затишшям перед бурею, адже у кінці 2023 року розпочався штурм Авдіївки, який співпав у часі з двома важливими проблемами, з якими стикнулася Україна. Перша – політики США на пів року затягнули з виділенням $60 млрд допомоги, тому ЗСУ катастрофічно бракувало боєприпасів та військової техніки. А друга проблема – мобілізація та брак військових, тоді вперше озвучили, що треба ще 500 тис. людей у військо через втрати на потребу в ротації. У підсумку в лютому 2024 року росіяни взяли Авдіївку. У квітні американці таки виділили гроші, а в травні парламент змінив мобілізаційне законодавство, однак щоденне просування росіян не припинилося, а лише посилилося. Чому?Брак людей веде до падіння бойового духу та втрати території Найперше варто зрозуміти, що війна такого масштабу та інтенсивності раніше чи пізніше призводить до проблем з ресурсами. А в України їх значно менше, ніж у РФ, особливо людей. Хоча ні Україна, ні Росія не оприлюднюють точні дані про загиблих військових, однак, як у вересні писало видання Тhе Wаll Strееt Jоurnаl сумарні втрати обох країн вже досягли мільйона людей. За нещодавніми даними Тhе Есоnоmіst за майже три роки повномасштабного вторгнення Україна могла втратити від 60 до 100 тисяч військових загиблими, ще близько 400 тисяч, ймовірно, поранені (кожен 20-й чоловік бойового віку мертвий або отримав значне поранення, щоб далі боротися). При цьому армія РФ втратила близько 200 тисяч убитими й приблизно 400 тисяч поранено. "Число загиблих солдат обох країн швидко наближається до втрат США у Другій світовій війні", - пишуть у виданні.Через такі масштабні цифри не дивно, що Україна першою зіткнулася з загрозливою нестачею людей на фронті. Оскільки населення Росії приблизно вчетверо більше, ніж в України, відповідно, її мобілізаційний ресурс є значно більшим. У РФ після шуму довкола мобілізації восени 2022 року, коли молоді люди масово втікали за кордон, перейшли до тактики "тихої мобілізації", залучаючи чоловіків з провінцій, обіцяючи їм захмарні зарплати. До того ж завдяки тісній дружбі диктатора Володимира Путіна з диктатором Кім Чен Ином вдалося залучити тисячі північнокорейських солдатів на бік Росії. Читайте також: Сувора дисципліна та любов до порнографії: якими є північнокорейські солдати, що воюють проти України. ПояснюємоВ Україні ж мобілізація пройшла складний шлях: від переповнених добровольцями територіальних центрів комплектування у перші дні та тижні повномасштабної війни до набуття суперечливої репутації через випадки примусового доставлення людей до ТЦК, що отримало народну назву "бусифікація". Через скандали, пов’язані зі збагаченням військкомів та МСЕК, які за гроші знімали з військового обліку чи виписували інвалідності, в багатьох людей зникла довіра до способу, яким держава поповнює лави війська. З великим запізненням, у травні 2024 року депутати змінили мобілізаційне законодавство, щоб чоловіки у зручний спосіб оновили свої дані, та більшість цього не зробили, тому багато експертів почали говорити про провал мобілізаційної політики. "У нас понад 6 млн військовозобов'язаних не приходять, не оновлюють свої дані. Їм краще платити штрафи, ховатися, поки їхні життя, їхніх родин, дітей, сімей захищають інші хлопці. Який ще потрібно прийняти закон для того, щоб стимулювати ці 6 млн прийти згідно з чинним законодавством стати на облік, оновити свої дані", – сказав у жовтні нардеп Олександр Федієнко.Також варто не забувати, що багато чоловіків виїхали з України, як легально, так і незаконно. Чи не щодня прикордонники та поліціянти повідомляють про затримання чоловіків, які без дозволу хочуть потрапити за кордон. У народі річка Тиса стала "рікою смерті", бо відомо про близько 40 чоловіків, які пробували її переплисти та бурхлива вода забрала їх навіки. У лютому цього року у звіті Міжнародної організації з міграції ООН йшлося, що 6,5 млн українців мають статус біженців і живуть за кордоном, з них, за приблизними підрахунками, 700 тис. є чоловіками призовного віку. Західні чиновники, які постійно з запізненням відправляли Україні необхідну зброю, тепер відверто кажуть, що саме мобілізація – основна проблема невдач українців на полі бою. "Чи побачили ми помітну різницю на полі бою після того, як надали танки Україні? Аналогічно, чи помітили ми помітну різницю у використанні винищувачів F-16? Ми вважаємо, жодна система озброєнь не має вирішального значення у цій битві. Йдеться про людські ресурси, і, на нашу думку, Україні потрібно зробити більше, щоб зміцнити свої позиції з точки зору кількості сил, які вона має на лінії фронту", – нещодавно сказав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.У Rеutеrs пишуть, що американські чиновники вже не один місяць закликають Україну знизити мобілізаційний вік до 18 років. В Аssосіаtеd Рrеss написали, що через брак людей, ЗСУ скоро залишать Курську область, мовляв, українці думають мобілізувати близько 160 000 додаткових військ, але водночас адміністрація США вважає, що, ймовірно, знадобиться більше. Хоча в Офісі президента Зеленського відповіли, що проблема не лише в пошуку нових військових, але й в тому, що Україна не має того, що потрібно для оснащення військ, які вона зараз мобілізує, тобто достатньо зброї. У будь-якому разі кадрова проблема, відсутність ротацій, а що важливо, відсутність термінів служби призвели не лише до падіння бойового духу серед частини військових, але й до зростання СЗЧ – самовільного залишення частини. У жовтні нардепка Анна Скороход озвучила цифру у 100 тис. військових, які були у СЗЧ (близько 10% від всього числа мобілізованих). Деякі військові почали навіть показово йти в СЗЧ, щоб привернути увагу до проблеми "вічної служби". Читайте також: СЗЧ як сигнал проблем: приклад Гнезділова – наслідки затяжної війни чи криза ротаційної системи. ПояснюємоСитуація важка, але українська армія успішно застосовує маневрову оборонуУ підсумку маємо ситуацію, коли катастрофічно не вистачає піхоти, щоб стримати постійні спроби росіян просуватися далі. Найважче на Покровському напрямку, де співвідношення сил противника в особовому складі до Сил оборони України 5:1. Росіяни вже захопили південну фортецю Вугледар, оточують Курахове, штурмують Велику Новосілку і всього за кілька кілометрів від стратегічно важливого Покровська, падіння якого може призвести до відкриття дороги на Дніпропетровщину. Загрозлива ситуація і в Часовому Яру, захоплення якого відкриває дорогу до Костянтинівки, а звідти вже відкритий шлях до останніх великих міст Донеччини, які під контролем України – Краматорська та Слов’янська. "Недавні підтверджені успіхи російських військ на полі бою поблизу Вугледара та Великої Новосілки демонструють, що війна в Україні не зайшла в глухий кут. Лінія фронту в Донецькій області стає дедалі мінливішою, оскільки останнім часом російські війська просувалися значно швидше, ніж протягом усього 2023 року. Просування російських військ на південному сході України значною мірою є результатом виявлення та тактичного використання вразливих місць на українських лініях. Російські війська здійснюють поступове тактичне просування на південному сході України з осені 2024 року", - констатують в Інституті вивчення війни. Там додають, що російські окупаційні війська "невдовзі можуть захопити Велику Новосілку та просунутись до наземних ліній постачання ЗСУ, які проходять до Дніпропетровської і Запорізької областей".Читайте також: Карта бойових дій за період 20-27 листопада: окупанти наступають усюди, а в нас рекордні втрати територійЯк розповіли виданню СNN українські солдати, які воюють під Покровськом, через гостру нестачу живої сили, вони бояться, що Росія може здійснити значний прорив, і скаржаться на те, що їм доводиться використовувати безпілотники для удару по наступаючих російських підрозділах, бо не вистачає піхоти, щоб протистояти їм.Бійці також розповіли американським журналістам, що Селідово, яке росіяни захопили у жовтні, обороняли лише 60 солдатів, яких швидко оточили російські війська. А новобранці, яких присилають, не готові до боїв, до того ж командири часто роблять помилки. Про складність ситуації говорить й те, що військові навколо Покровська отримали наказ відкривати вогонь по всіх невідомих, побоюючись ворожих розвідувальних груп. Однак, як зазначають українські експерти, не треба робити панічних висновків, оскільки "фронт тріщить, але не сиплеться", як сказав в етері телеканалу "Еспресо" Директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець.Хоч закордонна преса часто подає ситуацію на сході як критичну, але військовий експерт, директор аналітичної організації Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь теж висловив інший погляд. Він наголошує, що просування росіян не означає прориву, а українська армія успішно застосовує маневрову оборону, завдаючи ворогу значних втрат та виграючи час для укріплення позицій. Самусь вважає, що подібні прогнози про "падіння" українських міст лунали й раніше, але вони не справдилися. Наприклад, ситуація на Куп’янському та Лиманському напрямках, які критично важливі, залишається стабільною. Українські війська, де можливо, тримають позиційну оборону, а де це недоцільно – проводять маневрову. Щодобові втрати росіян сягають 1,5 тисячі осіб та десятків одиниць техніки, що говорить про ефективність дії ЗСУ."Війна – складна річ і малювати все негативним кольором я не думаю, що варто. Ми всі відповідаємо за те, що відбувається на фронті", - зауважив військовий експерт.Якщо росіяни таки увійдуть в Покровськ, міські бої затримають їх, але чи зупиняться окупанти і чим може відповісти Україна?Стійкість, можливий контрнаступ та геополітична підтримкаУ 2024 році Україна нагадала світу, що здатна не лише оборонятися, але й наступати. У серпні вдалося прорвати російську оборону на Курщині і захопити 1376 квадратних кілометрів РФ, щоправда, зараз ЗСУ втримує близько 800. Як нещодавно сказав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, перемога неможлива, якщо українські сили працюватимуть тільки в обороні, тому "ми маємо перехоплювати ініціативу та контратакувати, маємо і будемо, де і хто – побачите".Оптимізму додає кілька важливих факторів:Зимова погода. На Донеччині взимку часті відлиги, які перетворюють поля та дороги на важкопрохідні грязьові місцини. Це ускладнює маневри бронетехніки та логістику, змушуючи російські війська просуватися лише основними шляхами, які добре захищаються українською армією. Снігопади, тумани та короткий світловий день обмежують видимість і ускладнюють використання дронів, розвідки та коригування артилерійського вогню. Крім цього солдати зазнають більшого стресу через холод, що зменшує їх маневровість та бойовий дух. Посилення американської допомоги. Як відзначають у Тhе Wаshіngtоn Роst, президент Джо Байден всіляко намагається зміцнити позиції України до того, як Трамп вступить на посаду. Байден хоче використати усі надані Конгресом кошти для допомоги Україні, тому США щотижня надсилають все нові пакети допомоги, а також зняли декілька заборон, зокрема, на використання далекобійних ракет вглиб РФ та застосування протипіхотних мін. Читайте також: Зміна правил гри: чому Байден дозволив Україні удари АТАСМS по РФ та коли очікувати результату. ПояснюємоРеформи ЗСУ. В українській армії також відбуваються постійні внутрішні реформи, які покращують ситуацію. Зокрема, все більше поширюється рекрутингова модель для поповнення війська, а також йдеться про впровадження чи повернення таких військово-оперативних тактичних з'єднань як дивізія чи армійський корпус, які можуть бути більш ефективні на фронті. Читайте також: Чітка структура, відповідальність генералів і ніякого ручного управління: чому в Україні хочуть повернути дивізії та армійські корпусиПозиція Трампа. Хоч Дональд Трамп ще офіційно не представив свого плану врегулювання російсько-української війни, однак висування ним на посаду спецпредставника з врегулювання війни в Україні генерала у відставці Кіта Келлога, багато про що говорить. Раніше Келлог пропонував свій план припинення війни в Україні, який передбачає, що постачання американської зброї продовжать тільки за умови, якщо Україна погодиться на мирні переговори з Росією. Водночас США готові попередити Москву про наслідки відмови від переговорів, включно з ще більшим посиленням підтримки Києва та новими санкціями. У СNN кажуть, що команда Трампа наполягатиме на тимчасовому припиненні вогню у разі можливих переговорів між Росією та Україною. У такому разі російський наступ у будь-якому разі зупиниться.Позиція Європи. Хоча європейські союзники України точно не знають, чого чекати від Дональда Трампа, однак запевняють, що готові продовжувати допомагати Києву. Зокрема, нещодавно перша українська бригада, підготовлена та екіпірована у Франції, завершила свій вишкіл. А це 4,5 тис. військових. Також Рада ЄС продовжила мандат своєї тренувальної місії для підготовки українських військових ще на 2 роки. Німеччина та Велика Британія нещодавно виділили нові пакети військової допомоги і готові це робити й надалі. Негаразди в російській економіці. Попри видиму стабільність і перехід на військові рейки, російська економіка починає щораз більше втрачати свої позиції. Останніми днями курс рубля залишається на найнижчій позначці з початку війни. Послаблення курсу рубля спричинить ріст цін в Росії, що посилить невдоволення населення. "Війна Росії проти України руйнує основи російської економіки", - кажуть в Британській розвідці. А без стабільної економіки, Кремлю буде все важче воювати. Тож попри складнощі та нові виклики, включаючи зміну політичної ситуації у США, Україна продовжує демонструвати готовність не лише оборонятися, але й наступати, щоб перехопити стратегічну ініціативу і мати більш вигідну позицію на імовірних переговорах, які, як очікується, можуть відбутися на початку наступного року.Як сказав один зі співрозмовників Української правди в політичній верхівці України, головне завдання Києва зараз – це "пройти зиму і дочекатись інавгурації Трампа, а тоді уже предметно говорити".

Політична асамблея Європейської народної партії одноголосно ухвалила Резолюцію на підтримку України, яку вніс лідер партії "Європейська Солідарність" Петро Порошенко. "У разі ухвалення запропонована резолюція ЄНП буде йти пліч-о-пліч з відповідною заявою країн G7, Європейської комісії і логічною реалізацією ініціативи президента Європейського парламенту Роберти Мецоли, за яку кілька днів тому голосував Європарламент. Ухвалення цієї резолюції сьогодні буде особливо важливим на тлі поточної ситуації, зокрема вчорашнього удару міжконтинентальної балістичної ракети по Дніпру та появи 12 тисяч північнокорейських військ разом із північнокорейськими снарядами та північнокорейськими балістичними ракетами, іранськими ударними безпілотниками та іранськими балістичними ракетами", - зазначив Порошенко під час представлення проєкту резолюції. "Сильна рішучість на підтримку України буде символом нашої єдності і солідарності. Крім того, у тексті документу відображені положення звернення Верховної Ради до міжнародної спільноти з нагоди 1000 днів повномасштабного вторгнення. Це означає, що цей проєкт - не лише ініціатива "Європейської Солідарності". Це інклюзивна та консенсусна позиція всіх політичних сил в Україні", - зазначив Порошенко. Президент ЄНП Манферд Вебер після одноголосного ухвалення резолюції також зазначив, що документ стане базою для обговорення під час майбутнього Форуму міжнародного демократичного союзу (ІDU) у Вашингтоні, який відбудеться на початку грудня. Як відомо, членом ІDU є Республіканська партія США. "Там ми можемо представити цю нашу проукраїнську ініціативу як конкретний запит від найбільшої партії Європи. Тож цим ми зробимо свій внесок у ширшу міжнародну дискусію", - сказав Вебер. РЕЗОЛЮЦІЯ ЄНП "На 1000-й день від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну" Європейська народна партія рішуче засуджує повномасштабну агресивну війну Росії проти України, яка триває вже понад 1000 днів з моменту її початку 24 лютого 2022 року. Це вторгнення, спричинене одностороннім рішенням президента російської федерації Володимира Путіна, є брутальним, несправедливим і абсолютно неспровокованим. Це є кричущим порушенням міжнародного права та глобального порядку, заснованого на правилах. Понад тисячу днів російська федерація продовжує знищувати мирні міста та критично важливу цивільну інфраструктуру шляхом важких артилерійських обстрілів, ракетних обстрілів і бомбардувань. Це призвело до загибелі тисяч мирних жителів, перетворення на руїни цілих населених пунктів та масових порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Наголошуємо на відповідальності російської федерації, яка своїми жорстокими діями проти України загострює глобальні виклики. До них належать загрози стратегічній стабільності, ядерній безпеці, економічному розвитку, фінансовій передбачуваності, глобальній енергетичній та продовольчій безпеці, навколишньому середовищу, зміні клімату, громадському здоров'ю та ширшому розвитку інформації та технологій. Ми підтверджуємо наше тверде переконання, що Росія повинна надати фінансову компенсацію за величезну шкоду, яку вона завдала Україні. Ми підкреслюємо, що ЄС та його держави-члени надали Україні понад 100 мільярдів євро фінансової, гуманітарної допомоги, допомоги біженцям та військової допомоги; і ми закликаємо всі держави-члени збільшити фінансування України та утримуватися від зменшення своїх внесків; Ми глибоко захоплюємося і повністю підтримуємо боротьбу України, як зараз, так і в майбутньому. Боротьба України ведеться не лише за збереження своєї державності, суверенітету, незалежності та свободи, а й за повагу до міжнародного права, принципів суверенітету та територіальної цілісності всіх націй, права країн на життя та процвітання. Це боротьба з тиранією, імперськими амбіціями агресорів, авторитаризмом диктаторів. Ми продовжуємо застерігати від порушення російською федерацією загальновизнаних принципів ядерної та радіаційної безпеки та рішуче засуджуємо будь-які дії росії, у тому числі атаки безпілотників поблизу майданчиків Запорізької АЕС та інших українських ядерних об'єктів. Ці дії створюють додаткові ризики для безпечної експлуатації мирних ядерних об'єктів України та можуть призвести до катастрофічних наслідків не лише для України, а й для всього Європейського континенту та світу. Ми найрішучіше засуджуємо передачу Північною Кореєю зброї Росії та розміщення 10-11 тисяч солдатів на фронті, що воює проти України. Ми залишаємося твердо відданими безперервному зміцненню сміливої та всеосяжної підтримки України з боку Європи, без обмежень і стільки часу, скільки потрібно для досягнення перемоги над росією. Наша мета полягає не лише в тому, щоб притягнути росію до відповідальності на міжнародній арені, але й забезпечити повну реконструкцію України, перетворення її на процвітаючу країну - майбутнього члена як Європейського Союзу, так і НАТО. Тому ЄНП виступає: - за негайне та повне виведення російських збройних сил і військового майна з суверенної території України в межах її міжнародно визнаних кордонів без попередніх умов чи подальшої ескалації на місцях; - за зміцнення європейської та євроатлантичної єдності і солідарності з Україною та її хоробрим народом у нашій спільній історичній місії до справедливого, заснованого на правилах міжнародного порядку, перемоги України та захисту її суверенітету, незалежності та свободи, а також миру, безпеки та стабільності в Європі та світі; - за посилення підтримки України та посилення тиску на російську федерацію як державу-агресора з використанням усіх наявних військових, політико-дипломатичних та економічних засобів для припинення порушень нею загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; це включає примушення Росії виконати вимоги міжнародної спільноти, зокрема щодо деокупації української території та відновлення державного суверенітету України в її міжнародно визнаних кордонах; - за прискорення надання Україні систем протиповітряної оборони з метою стримування російського терору, та збільшення інвестицій в українську оборонну промисловість, одночасно вивчаючи потенційне використання заморожених російських активів для підтримки оборонних потреб України; - за скоординовані зусилля щодо зняття обмежень на використання Україною далекобійної зброї західного виробництва та, відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, за надання Україні права завдавати удари по законним військовим об'єктам на території Росії, які використовуються, щоб завдавати ударів по позиціях українських військових, цивільному населенню та критичній інфраструктурі; - за посилення співпраці у сфері передових технологій та інновацій, сприяння масштабуванню українських розробок шляхом їх інтеграції в європейську оборонну інфраструктуру; ми закликаємо партнерів України повною мірою використовувати бойовий досвід України для посилення та вдосконалення власних систем захисту; - за збільшення фінансової допомоги Україні для забезпечення макрофінансової стабільності та збереження спроможності фінансувати першочергові видатки; ми також підтримуємо створення механізмів залучення іноземної фінансової підтримки для відновлення економіки України відповідно до міжнародних оцінок шкоди та потреб країни у відновленні; - за посилення санкцій, усунення існуючих лазівок, зокрема, проти енергетичного сектору російської федерації, зокрема "Росатома", його дочірніх структур та іноземних компаній, для подальшої економічної ізоляції держави-агресора; це включає розробку механізмів запобігання ухилення від санкцій, вивчення можливості застосування вторинних санкцій; - для Європейського Союзу встановити правовий режим, який дозволить конфіскувати російські суверенні активи в ЄС - за скоординовані зусилля щодо виконання ордера Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна з метою якнайшвидшого затримання та притягнення російського диктатора до міжнародного правосуддя; - за забезпечення того, щоб західна військова підтримка Україні перевищувала 0,25% ВВП Заходу щорічно, а також за те, щоб Європейський Союз був готовий втрутитися та покрити потреби України, тим самим взявши на себе більшу відповідальність у підтримці України; - за непохитну підтримку інтеграції України в ЄС і НАТО на основі підходу, заснованого на заслугах, який поважає демократичні принципи та інститути, включаючи багатопартійну парламентську систему, політичну інклюзивність, права опозиції, верховенство права та свободу ЗМІ; - за конкретні кроки щодо інтеграції України в політику та програми ЄС у сфері оборони та кібербезпеки під час процесу вступу до ЄС, підкреслюючи важливість співпраці з українською оборонною промисловістю та її інтеграцію, у довгостроковій перспективі, до оборонно-технологічної та промислової бази ЄС. Європейська народна партія - це найбільше політичне об'єднання Євросоюзу, яке включає 82 партії та партнерів з 43 країн, Президента Європейської Комісії, Президента Європарламенту, 20 глав держав та урядів ЄС і країн, що не входять до ЄС, 9 членів Єврокомісії та найбільшу групу у Європейському парламенті. Партія "Європейська Солідарність" офіційно увійшла до Європейської народної партії у 2019 році, а 10 березня 2023 року "Євросолідарність" отримала статус асоційованого члена Європейської народної партії.

Україна відзначає трагічну та водночас героїчну дату 19 листопада – 1000 днів із початку повномасштабного вторгнення Росії. Цей період став справжнім випробуванням для кожного українця, змусивши переосмислити цінності, подолати страх і об'єднатися заради перемоги. Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися до перемоги.З нагоди 1000 днів війни в Україні, 19 листопада Європарламент проведе позачергове пленарне засідання, яке включатиме спеціальне звернення президента України Володимира Зеленського. Про це повідомила президентка Європарламенту Роберта Мецола, пише Радіо Свобода.Світ визнав Росію агресором, що сіє терор і хаос, та відповів їй санкціями та ізоляцією. Натомість Україна стала прикладом незламного духу, об’єднавши довкола себе країни, що підтримують її прагнення до свободи. Наша боротьба уособлює глобальні цінності: перемоги світла над темрявою, демократії над тиранією, людяності над варварством.Болючі втрати Тисячі життів мирних людей та військових було втрачено через агресію РФ. Кожна смерть - це невимовний біль та трагедія, яка залишає рани у серцях близьких та народу загалом. Війна не оминає жодного регіону та населеного пункту, залишаючи по собі руїни та ріки сліз. У лютому 2024 року президент України вперше відкрито заявив про втрати серед наших захисників на пресконференції за підсумками форуму "Україна. Рік 2024". За його словами, станом на 25 лютого армія втратила близько 31 000 військових. Водночас втрати російської сторони, за оцінками, становили приблизно 180 000 осіб (загиблих та поранених - до 500 тисяч).Втім, у вересні 2024 року американське видання Wаll Strееt Jоurnаl опублікувало матеріал, де зазначалося, що кількість загиблих українських військових сягнула 80 000, а ще 400 000 зазнали поранення. Щодо російських втрат, оцінки дещо різняться: за одними даними, загинуло 200 000 окупантів, а поранених — також близько 400 000. За даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на сьогодні росіяни втратили понад 717 тисяч військових. Проте, визначити реальну кількість загиблих і поранених сьогодні неможливо. Україна та РФ не розкривають повних даних про свої втрати, зокрема, з міркувань безпеки та задля протидії маніпуляціям.Ми всі пам’ятаємо, як проводжали в останній шлях Дмитра Коцюбайла на позивний "Да Вінчі", який став символом нескореності, Олександра Мацієвського, чий вигук "Слава Україні" перед лицем смерті став уособленням нашої сили, льотчика Валентина Коренчука на позивний "Бджоляр", відомого своєю майстерністю та відданістю небу. Нажаль, із кожним днем війни таких історій стає все більше. Кожного полеглого захисника українці проводжають в останній путь, стоячи на колінах. Перелічити всіх героїв складно, однак на їх честь переназивають вулиці та сквери, встановлюють пам'ятники та закарбовують імена у мистецьких творах. Пам’ятаймо про кожного військового, їх жертва ніколи не буде забута, бо вони боролися за наше сьогодення та наше майбутнє.Людина – це найцінніший скарб нашого народу. Багато цивільних сьогодні також пройшли нелегкий шлях, так, лише з серпня 2024 року понад 170 000 людей були змушені залишити свої оселі на сході України через активні бойові дії. Деякі з них знайшли безпеку в інших регіонах України, де вже перебуває близько 4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, а інші - приєдналися до 6,7 мільйона біженців, які знайшли прихисток за кордоном.З початку 2024 року майже 400 000 українців перетнули кордони ЄС у пошуках захисту від вибухів та небезпеки. Ці цифри — не просто статистика, за ними приховуються долі, історії та мрії тих, хто був змушений залишити рідні місця. На підконтрольній частині нашої країни нині проживає близько 25-27 мільйонів людей. Руйнування інфраструктуриЗагарбники цілеспрямовано знищують критичну інфраструктуру: школи, лікарні, житлові будинки, електростанції. Особливо складним став опалювальний сезон 2022–2023 років через масовані обстріли енергетичної системи.За 2023 рік українська енергетика зазнала значних втрат внаслідок цілеспрямованих атак російських окупантів. Було зафіксовано 271 удар по об’єктах генерації, що призвело до масштабних руйнувань та пошкоджень. Як зазначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, в Україні не залишилося жодної теплоелектростанції (ТЕС) чи гідроелектростанції (ГЕС), яка б не постраждала від ворожих обстрілів упродовж зими. Низка населених пунктів залишались протягом декількох діб без електроенергії та водопостачання. За декількох років війни масштаби пошкоджень настільки великі, що відновити повну потужність енергетичної системи до початку нового опалювального сезону виявилося неможливо. Україна зазнала масштабних втрат у сфері енергетики також у 2024 році, адже близько 65% енергогенеруючих потужностей було зруйновано через масовані обстріли РФ. Загроза й досі залишається високою, оскільки обстріли тривають, ускладнюючи зусилля щодо відновлення енергетичної системи та забезпечення стабільності в умовах наближення холодної пори року. Навіть за умови, якщо більше не буде пошкоджень енергетичних об'єктів, експерти прогнозують, що за сильних морозів в українських оселях не буде світла щонайменше до чотирьох годин на добу. Енергетики та уряд продовжують працювати над мінімізацією наслідків для населення, відновлюють пошкоджені об'єкти та запроваджують нові технологічні моделі, однак всі ці процеси потребують значних ресурсів та часу. Сьогодні енергетичний терор – це ще один психологічний прийом агресора, що не полишає спроби дестабілізувати життєво важливі системи країни та посилити гуманітарну кризу. Вплив на довкілляВійна завдала Україні колосальних екологічних втрат, які мають довгострокові наслідки, деякі з них зараз навіть складно повністю оцінити.Через військові дії, на місці тисяч гектарів природних зон залишились вигорілі ліси та поля. Це не лише знищує природне середовище тварин, а й збільшує рівень СО2 у атмосфері. Заміновані поля, ліси та річки перетворюють величезні площі в зони екологічної катастрофи, роблячи їх небезпечними для використання людиною та природою. Сумна статистка говорить про те, що сьогодні Україна є найбільш замінованою країною у всьому світі. Станом на 1 липня 2024 року понад 144 тисячі квадратних кілометрів України вважаються потенційно небезпечними через вибухонебезпечні предмети, тобто замінованими. Цю інформацію оприлюднило Міністерство внутрішніх справ України.Війська РФ окупували та знищили десятки національних парків та заповідників.  Так, відомий своєю унікальною фауною та флорою регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса", був просто спалений. Нелюдське ставлення до довкілля загарбники показали також в заповіднику "Асканія-Нова", знищуючи рослини та вивозячи тварин із їх природного ареалу. Однак, справжній екоцид та техногенну катастрофу світ побачив 6 червня 2023, вночі окупанти підірвали машинну залу Каховській ГЕС зсередини, повністю знищивши станцію. За даними "Укргідроенерго", відновлення ГЕС неможливе через масштабність руйнувань. Цей акт агресії завдав Україні збитків на суму майже 14 мільярдів доларів США, як зазначають на веб-порталі ООН України.Цей удар не лише завдав значної шкоди енергетичній інфраструктурі. Під воду пішли десятки населених пунктів, а в небезпеці опинились цивільні як на підконтрольній частині України, так і на окупованій. Підрив греблі має серйозні екологічні наслідки, адже знищено екосистеми, назавжди втрачено ендемічні види тварин, а купи сміття та відходів були змиті у Чорне море.Підрив Каховської ГЕС, Фото: Колаж Еспресо ТVВажливі досягнення та перемогиУкраїнська армія вразила світ своєю мужністю та професіоналізмом. Відбиття російського наступу на Київ, звільнення Харківщини, Херсона та багатьох інших населених пунктів — це перемоги, які увійдуть до підручників історії.Битва за Київ, де умовною точкою відправки є початок повномасштабного вторгнення, тривала приблизно до квітня 2022 року. Цей етап війни мав надзвичайно велике значення, оскільки окупанти були впевнені, що зможуть захопити столицю без супротиву. Російські війська почали наступ на столицю з декількох напрямків, зокрема через Ірпінь, Ворзель і Бучу, з метою стрімко прорватися до центру Києва і захопити урядові будівлі. ЗСУ та тероборона продемонстрували надзвичайну стійкість і рішучість, зірвавши плани агресора.Особливу важливість мали бої за ключові об'єкти, такі як аеропорт "Антонов" у Гостомелі, де війська агресора зазнали великих втрат, намагаючись захопити стратегічний пункт. Стійка оборона Києва та злагоджені дії українських сил, змусили ворога відступити. Ця перемога мала вирішальне значення для подальшого розвитку ситуації в країні, адже поставила російське командування в скрутне становище.Харківську стратегічну наступальну операцію можна назвати однією з найбільш значущих та яскравих подій у контексті російсько-української війни. Завдяки стратегічній майстерності та чітким військовим діям, українські сили змогли обманути противника, створивши враження, що наступ відбудеться в іншому напрямку. Цей маневр дозволив українським військам не тільки здобути стратегічну перевагу, а й розгромити деморалізовані російські підрозділи, які відступили до лінії державного кордону України.У вересні Сили оборони України звільнили від ворога важливі населені пункти, зокрема Богородичне та Святогірськ, що на півночі Донецької області. За результатами операції було звільнено понад 300 сіл та міст, а також очищено 3800 кв. км території, на яких проживає понад 150 тисяч українців. Ця невелика перемога стала важливим кроком у контексті звільнення окупованих територій і зміцнення українських позицій на Сході країни.Операція зі звільнення правобережжя Херсонської області стала важливою віхою в боротьбі України. Російські війська укріплювали свої позиції на цьому напрямку протягом місяців, зокрема, створюючи потужні фортифікації: бетоновані укриття, окопи та добре організовані вогневі точки. Однак завдяки майстерності українських командирів та точно спланованим тактичним маневрам, ЗСУ змогли провести серію ефективних операцій.А 11 листопада 2022 року Херсон був звільнений. Тисячі громадян зустрічали своїх визволителів з українськими прапорами, що стало символом великої перемоги та надії для всіх, хто пережив окупацію. Херсонці з українським військовим на площі Свободи, 11 листопада 2022 р. Фото: Ігор Цуркан/Fасеbооk, Ще однією новиною, яка задавалась просто неможливою на початку повномасштабного вторгнення РФ – це те, що українці наважаться перенести військові дії на територію ворога. Курська наступальна операція стала однією з найбільш значущих в історії війни, продемонструвавши відвагу та стратегічне планування Сил оборони. Операція розпочалася орієнтовно 6 серпня 2022 року, саме тоді Росія заявила, що українські війська прорвали кордон і зайшли на територію Курської області. Однак, "прорив" не став кінцевою точкою, а українські підрозділи продовжували ефективно просуватися вглиб території та закріплюватись на цих територіях.До кінця серпня ЗСУ досягли значних результатів, зокрема, взяли під контроль 100 населених пунктів, це близько 1294 кв. км території, та захопили в полон майже 600 солдатів РФ. Ця наступальна операція надала Україні деякої стратегічної переваги та значно зміцнила моральний дух на фронті.Крім того, всі пам'ятають запеклу боротьбу та звільнення острова Зміїний, блискавичне знищення флагмана російського Чорноморського флоту - крейсера "Москва", ретельно сплановане повернення під контроль України "вишок Бойка" та інше. Насправді, наші військові щодня виконують важливі завдання, як крок за кроком допомагають наближати нашу перемогу. Дуже багато місій та операцій сьогодні засекречені, їх подробиці ми зможемо дізнатись лише після закінчення війни. Вишки Бойка, Фото: Головне управління розвідкиВажливо згадати, що наші люди показали унікальний приклад згуртованості: волонтери, медики, підприємці та звичайні люди стали до лав опору. Кожен робить свій внесок у перемогу. Якщо росіяни намагались розколоти наше суспільство, тоді можна з впевненістю сказати, що війна стала поштовхом для піднесення української культури.Крім того, світова спільнота об’єдналася навколо України, надаючи фінансову, військову та гуманітарну допомогу. Постачання сучасної зброї, санкції проти РФ та політична підтримка стали важливими для нашої країни у цій війні.Що чекає українців попереду?Найбільша мрія всіх українців – перемога у війні та повернення всіх військових і цивільних додому, до мирного життя. Експерти зазначають, що війна в Україні найімовірніше буде продовжуватися і в 2025 році. Найближчими місяцями прогнозується зниження активності російського наступу на Донбасі, хоча це не означає завершення бойових дій. Залежно від подій, можливий розвиток низки сценаріїв. Серед низки варіантів розглядаються як нові контрнаступальні дії Збройних Сил України, так і політичні зміни, що вплинуть на хід війни. Зокрема, йдеться про потенційні переговори з Росією, адже міжнародна політична ситуація також відіграє важливу роль.Останніми місяцями інфопростір переповнений можливими сценаріями розвитку війни у зв'язку з обранням нового президента США. Дональд Трамп неодноразово наголошував на тому, що зможе зупинити війну в Україні "за один день". Деякі фахівці зазначають, що Трамп може ініціювати укладення мирного договору між Україною та РФ. На думку колишнього спеціального радника з російських і євразійських питань при головнокомандувачі сухопутних військ США в Європі Марка Войгера, такий договір може бути досягнутий "не заради справедливості, не заради відновлення суверенітету України та покарання російської агресії", а шляхом посиленого тиску на Київ. Однак, існують інші думки, зокрема, військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко припустив, що Путін не погодиться на пропозицію Трампа про заморожування конфлікту на нинішній відмітці фронту. Це пов’язано з тим, що Росія претендує на території, які залишаються підконтрольні Україні, тому такий план може викликати внутрішню критику в РФ. Коваленко вважає, що за таких умов, Трамп буде змушений активніше постачати Україні озброєння, навіть більше, ніж це відбувалось за адміністрації Байдена. Володимир Зеленський і Дональд Трамп, Фото: Gеtty ІmаgеsІнтерпретацій та сценаріїв розвитку подій дуже багато, напевно ніхто не може точно передбачити події, які будуть відбуватись. Однак кожен українець вірить, що Росія відповість за свої злочини: міжнародний трибунал, репарації та покарання винних. Це питанням не лише справедливості, а й безпеки.Сьогодні 1000 днів війни показали незламність українців, які вірять у свою перемогу, незважаючи на неймовірні труднощі. Попереду ще чекає багато випробувань, але об'єднана нація, яку підтримує цивілізований світ, зможе подолати всі перешкоди. Слава Україні! Героям слава!

27 жовтня 2024 року на Трухановому острові в Києві відбувся фінальний забіг серії "Run4Vісtоry". Він зібрав майже тисячу учасників з усієї України. Головною метою стало підтримати 13-ту бригаду Національної гвардії України "Хартія". Організаторами виступили міжнародна компанія МХП, благодійний фонд "МХП-Громаді" та спортивна спільнота "Характер". Це був завершальний етап спортивно-благодійної ініціативи, яка пройшла в п'яти містах країни: Тернополі, Вінниці, Черкасах, Ладижині, а тепер і в Києві. Маршрут на Трухановому острові був добре відомий багатьом бігунам. Дистанції 2, 5 і 10 км проходили асфальтованими доріжками, а для 21 км маршрут складався з трьох кіл з пунктами гідратації кожні 4 км. Серед учасників були як професіонали, так і аматори, а також понад 100 бійців Національної гвардії. Загалом під час попередніх чотирьох забігів вдалося зібрати понад 2 млн грн. На київському заході задонатили близько 800 тис. грн, які будуть направлені на забезпечення потреб військових на фронті. Gаzеtа.uа поспілкувалася з учасниками забігу в Києві щодо важливості співпраці цивільних і військових задля перемоги. РЕКОРДНА КІЛЬКІСТЬ УЧАСНИКІВ У неділю вранці Труханів острів зустрічає учасників забігу осінніми барвами. На березі організатори облаштували сцену. Навколо розставили білі намети, де продавали каву, чай, спортивний одяг, сувеніри. Для гостей і учасників готували частування - курячі крильця, шаурму, пікантний плов. Серед організаторів - Ольга Олейник, операційна директорка спортивної спільности "Характер". - Уперше в історії наших забігів ми зібрали таку велику кількість учасників на одну подію. У Києві вже не вперше проводимо спортивні й благодійні заходи. Забіг на Трухановому острові особливий ще й тим, що запроваджено нагороди за віковими категоріями. До цього нагороджували тільки переможця в абсолюті, - пояснює Ольга Олейник. Дистанції забігу - 2, 5, 10 і 21 км. Для учасників з порушенням опорно-рухового апарату та людей з ампутаціями була доступна інклюзивна траса - 2 км. - Поранені військові та ветерани стартуватимуть першими на цій дистанції, - додала Ольга. - Наразі зареєстровано близько десяти учасників і для нас це велика честь. Лунає енергійна музика. Останні приготування перед відкриттям заходу контролює директор Благодійного фонду "МХП-Громаді" Олександр Пахолюк. Стоїть у неоновій спортивній формі поруч із дружиною й синами. Родина майже у повному складі братиме участь у марафоні. - Цього року ми планували зробити чотири забіги і вони відбулися. Але відгук людей виявився таким щирим, що вирішили завершити сезон п'ятим заходом у Києві. Це не просто про забіги, а про бажання людей допомагати нашим бійцям і долучатися до спільної перемоги, - ділиться Олександр Пахолюк. Наступний сезон Ліги благодійних забігів відбудеться вже наступного року, зізнається директор Благодійного фонду "МХП-Громаді". - Забіги цього року пройшли в Тернополі, Черкасах, Вінниці і Ладижині. На кожному з них збирали кошти для місцевих бригад, - пояснює Олександр Пахолюк. - Ми хотіли, щоб підтримка йшла саме в ті бригади, у яких містах ми біжимо, щоб більше людей долучалися. Цього разу зареєструвалася майже тисяча учасників. Також нацгвардійці вирішили пробігти, щоб підтримати 13-ту бригаду Національної гвардії України "Хартія". Маю надію, що зібрані під час забігу кошти допоможуть військовим виконувати важливі задачі на Харківському напрямку. Олександр Пахолюк уже традиційно долав 5-кілометрову дистанцію, як і у всіх попередніх забігах. - Такі заходи допомагають створювати ту єдність, яка була в українців на початку великої війни. Саме завдяки подібним заходам люди добровільно приходять, біжать і згуртовуються задля нашої перемоги. І ця згуртованість робить нас сильнішими, - зазначив директор Благодійного фонду "МХП-Громаді". ЗВ'ЯЗОК МІЖ ВІЙСЬКОВИМИ І ЦИВІЛЬНИМИ Біля пішохідного мосту свій намет розгорнули бійці Нацгвардії. Встановили прапори й інформаційні екрани. Військові потроху розминаються - присідають, розігрівають суглоби перед стартом. Родзинкою заходу буде робот-пес з розвідувального підрозділу "Хартія". Він бігтиме разом із нацгвардійцями дистанцію 2 км. Поруч із наметом збирається натовп - дорослі й діти із захватом реагують на робота. Просять сфотографуватися й діляться враженнями з бійцями. - Сьогодні військовослужбовці нашої бригади, серед яких і хлопці, і дівчата, бігтимуть на різних дистанціях, - розповідає Андрій Бабкін, офіцер секції цивільно-військового співробітництва штабу 13-ї бригади НГУ "Хартія". - І важливо, що наша співпраця з Благодійним фондом "МХП-Громаді" та організаторами не обмежується лише участю в цьому забігові. Завдяки таким заходам зростає спроможність наших сил оборони. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Це боротьба з собою, часом і віком: як біг допомагає підтримувати фізичну форму та справлятися зі стресом "Хартія" була створена влітку 2023 року. Раніше існувала як добровольчий підрозділ. Бригада брала участь у боях на Лиманському та Харківському напрямках. - Ми робимо акцент на підготовці, збереженні життя і використанні технологій, - продовжує Бабкін. - Такі забіги важливі не лише для збору коштів, а й для підтримки зв'язку між військовими та цивільними. Це дає нам відчуття, що суспільство поруч, що українська армія йде пліч-о-пліч з людьми. Війна навчила нас нових стандартів співпраці, а такі забіги створюють можливість посилити єдність і підтримку. Серед учасників забігу робопес - механічний чотириногий розвідник. Він здатен розвивати швидкість до 12 км на годину. Його основна функція на фронті - передавати якісний відеосигнал, що дозволяє розвідникам отримувати дані прямо з лінії бойового зіткнення, залишаючись у безпеці. - Цей робот - символ нашого фокусу на технологіях. Він уже не раз допомагав на передовій, передаючи відеосигнали в реальному часі і навіть "розмовляючи" нашими голосами. Для когось це виглядає кумедно, але точно не для ворога, - каже офіцер. ПІДТРИМАТИ ЗСУ ТА ПОПУЛЯРИЗУВАТИ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ О 9:00 учасники гуртуються біля сцени. Під звук метронома присутні схиляють голови у хвилині мовчання, вшановуючи памʼять загиблих. На марафон приїхали цілими сімʼями - із різних куточків України. Більшість учасників уже знайомі між собою, адже не вперше беруть участь "Run4Vісtоry". Сергій Доброгорський, заступник головного виконавчого директора з агробізнесу компанії МХП, готується до старту. Він бігтиме 21-кілометрову дистанцію вже вчетверте. - Менше року тому ми з командою сиділи й роздумували над ідеєю провести благодійний захід, який би мав дві цілі: підтримати Збройні сили України та популяризувати здоровий спосіб життя. І ось сьогодні ми стоїмо на старті вже п'ятого забігу, - говорить Сергій Доброгорський із захопленням. - Я надзвичайно пишаюся командою, що вдалося все організувати на такому рівні. Це неповторне відчуття енергії. Я бачу, як люди збираються, тренуються, готуються. Це заряджає! Загалом, на пʼяти забігах вдалося зібрати понад 4 тис. учасників. Наступного року організатори планують залучити ще більше людей. Музику вмикають гучніше. Перед сценою збираються учасники дистанцій у яскравих спортивних костюмах і кросівках. Вихиляються у різні боки, крутять руками, стегнами й роблять випади, щоб розігрітися перед початком змагання. Першими на старт виходять півмарафонці. Бігтиме 21 км і рятувальник Андрій Гречаний. Під час забігу в Черкасах чоловік встановив національний рекорд - подолав 21 км у повному спорядженні в пам'ять про загиблого побратима. - Пʼять! Чотири! Три! Два! Один! - кричать вболівальники під звуки відліку. Учасники півмарафону різко стартують і зникають за поворотом. Наступними готуються бігти учасники дистанції 10 км. Серед них - нацгвардійці у фірмових футболках кольору хакі. - Такі заходи наближають нашу перемогу, а також у такий спосіб можемо обʼєднатися з цивільними людьми, - зізнається боєць Олександр із позивним "Пархом". - Тут можемо бути разом. Сьогодні чи завтра цивільні стануть на наш шлях, тому це важливо. На подібних змаганнях ми можемо ще й показати, що військові не загрузли на фронті, а й беруть участь у спортивних заходах. "Пархом" вступив до Збройних сил у 2014-му. Тоді йому було 19 років. Брав участь у захисті Донецького аеропорту. - Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, одразу приїхав у Київ, щоб знову стати на захист держави. Воював у Часовому Яру, Бахмуті, Карлівці. Зараз у Харківській області, - говорить нацгвардієць. - У 2014-му не було дронів, роботизованої техніки, а зараз ворог активно використовує новітню зброю. Тому військові мають постійно вчитися. Працівниця компанії МХП Ольга Мартин чекає старту на дистанцію 2 км. Із донькою на руках стоїть біля паркану і зустрічає перших фінішерів. Взяти участь у забігові вирішила, щоб підтримати колег і допомогти військовим. - У мене брат у полоні більше двох років. Другий був на фронті, але зараз вдома вже, - розповідає Ольга. - Вони близнюки, обоє пішли у військо 25 лютого 2022 року. У серпні того ж року один із братів потрапив у полон. Ми понад рік не знали, де він. Потім статус підтвердили. Вірили, що він живий, та й побратими казали, що наче бачили брата. Тому зараз чекаємо на його повернення. Мені важливо було взяти участь у благодійному заході на підтримку ЗСУ. До марафону не готувалася, спортом востаннє займалася у шкільні роки. Однак сьогодні налаштована рішуче. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пробіжка спалює близько 300-400 калорій: поради любителям бігу - Донька також бігтиме. Рідні нас підтримують, - додає з усмішкою Ольга Мартин. ДИСТАНЦІЯ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ Найбільше людей зареєструвалося на дистанцію у 2 км. На кілька хвилин раніше стартують учасники інклюзивної траси, серед них - ветерани з ампутаціями. Рушають на дистанцію під бурхливі оплески вболівальників. Уже після фінішу майор Ростислав Місяць - військовий із досвідом і непростим бойовим шляхом - прямує до наметів. Служить у військовій частині "Буревій. Гвардія наступу". - Прийшов у цю частину ще в 2020-му році командиром взводу. Але з початком повномасштабної війни в перший же день поїхав захищати завод "Антонов" в Києві, - згадує боєць. - Після того, як вибили противника з Київської області, мене відправили на схід. Виконував бойові завдання у Лисичанську, Сєверодонецьку, Метьолкіному в Луганській області. Потім нас перекинули в Харківську область. Після був у Бахмуті. Там Ростислав отримав важке поранення, втратив ногу. Снаряд танку прилетів на його позицію. Попри важке поранення й ампутацію вище коліна, майор залишається діючим військовим. - Десять місяців на відновлення, навчався ходити на протезі. Але продовжив службу. Тепер займаюся соцсупроводом військових, які отримали поранення, та підтримкою родин загиблих, - розказує Місяць. - Вирішив брати участь у забігові, щоб підтримати побратимів із "Хартії"'. Я знаю їх особисто, разом виконували бойові завдання, вчилися. Займаюсь кросфітом, навіть із такою травмою. На 2-кілометровій дистанції стартує також робот-пес. Ним за допомогою пульта керує нацгвардієць Володимир Скорик. На фініші військовий одягає свою медаль на шию робота-пса. - Ми колись назвали його Жоріком, але це був скоріше жарт. Намагаємося не давати їм імен, цей робот у нас не єдиний, - розповідає Скорик. - Він відбігає від пульта на 100 метрів і несе на собі до 10 кілограмів ваги. Може зайти туди, куди ризиковано відправляти людину. У ньому є камера та інші варіанти звʼязку. Зараз вони на модифікації, їх тестують і вдосконалюють. Це закордонна розробка, достатньо дорога. Навчитися керувати ним не складно, схоже на машинку на радіокеруванні. РОЗВАГИ ДЛЯ ДІТЕЙ І НАЙДОРОЖЧИЙ ЛОТ На Трухановому острові зібралися сотні людей. Із собою взяли дітей і друзів. Дехто на плечах носить український стяг. До намету, де проводять благодійну безпрограшну лотерею, стоїть чимала черга. За донат від 100 грн можна виграти солодощі, іграшки, речі для дому, павербанки. Для дітей організатори облаштували розважальну зону - із майстер-класами, мильними бульбашками, аніматорами. Розважав також малечу Сашко Лірник - український письменник і казкар. Найменші учасники забігу долали дистанції 200, 400 чи 800 м. Дітлахи бігли у костюмах звірів, незвичних капелюшках. Дехто разом із батьками, як от тримісячний Лука - наймолодший учасник забігу. Його тримав на руках батько - Олександр Пахолюк. Це вже другий благодійних забіг малюка. Перед нагородженням переможців забігу зі сцени розігрували унікальні лоти - авторські фотографії українського фотохудожника Сергія Михальчука, що були створені у межах проєкту "Тhе Wіll tо Wіn - Воля до Перемоги!" до Олімпійських ігор в Парижі. На фото - автографи видатних спортсменів і самого фотохудожника. На благодійному аукціоні найдорожчим лотом стала гільза. Її продали за 13 тис. грн. НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ Переможців по черзі починають запрошувати на пʼєдестал. Вітають подарунками від партнерів та грошовими сертифікатами. Окремо нагороджують учасників за віковими категоріями. На дистанції 5 км перемогла 58-річна Оксана Бухтоярова з Миколаївської області. Приїхала у столицю спеціально на марафон. - Я волонтерка, допомагаю нашим хлопцям - роблю консервацію, доначу. Багато моїх знайомих воює, багато, на жаль, уже загинуло. Тому вирішила приїхати на забіг й підтримати ініціативу. Я родом з Тернопільщини. Бігала ще в школі, перемагала в районних змаганнях і брала участь в обласних. Потім навчалася в технікумі спортивного профілю. Там бігала 3, 5 і 10 кілометрів. Зараз бігаю щодня - підтримую форму, - розповіла Оксана Бухтоярова. Оксана виходить щодня на пробіжки по 5-6 км. Двічі на рік їздить в Карпати й ходить у гори. - Дистанція на Трухановому острові була незнайома, тож не відразу розрахувала сили. А от настрій маю чудовий! Щодо здоров'я - як у всіх під 60, буває по-різному. Але впевнена, що фізична активність і правильне харчування дуже важливі. Дивлюся на своїх однокласників, знайомих - багато з них слабші, хоча й молодші за мене, - каже Оксана. - Мені потрібен рух. Люблю бігати, грати в баскетбол, плавати. Раджу займатися спортом усім, не тільки одноліткам. Спорт - це життя. Учасники й відвідувачі після завершення марафону залишаються насолодитися сонячною погодою та скуштувати смаколики на фудкорті. Київський забіг став фінальним у серії "Run4Vісtоry" у 2024 році. Проте організатори вже активно готуються до нового сезону та запрошують усіх охочих долучатись до нових забігів.