Search trend "Франція – Польща"

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 12 грудня.Можлива втрата Покровська – стане найбільшою невдачею для України за останні місяціУ СNN написали про те, що російські війська менш ніж за 2 милі (3 км) від ключового українського міста Покровськ. За даними українського картографічного сервісу DеерStаtе, російські війська зараз перебувають лише за три кілометри від околиць ключового східноукраїнського міста Покровська після наступу в середу. Вони також знищили або захопили українські позиції поблизу міста, повідомив речник української армії, пишуть американські журналісти."Противник атакував наші укріплення в районі Покровська на захід від села Відродження, південніше Новотроїцького, і в результаті тривалих боїв дві наші позиції знищено та одну втрачено", – заявив речник ЗСУ Назар Волошин у телекоментарі.Волошин додав, що бої тривають на околицях села Шевченкове Харківської області на східному фронті України. Українські військові блогери повідомили, що село перейшло до росіян, хоча це не було підтверджено ні українськими, ні російськими офіційними особами.Тим часом український регулятор газопостачання "Донецькоблгаз" попередив, що з четверга через "погіршення ситуації" Покровськ буде відключено від газопостачання.У СNN додають, що протягом кількох місяців Покровськ був місцем одних із найзапекліших боїв на східному фронті, оскільки Росія намагається оточити місто. Він розташований приблизно за 11 миль (майже 18 км) від Дніпропетровської області України і є стратегічною ціллю для Москви. Володимир Путін дав зрозуміти, що його метою є захоплення східних українських областей - Донецької та Луганської."Попри те, що Покровськ не є великим містом – до війни населення Покровська становило близько 60 000 осіб, і багато хто виїхав після повномасштабного вторгнення Росії, – воно розташоване на ключовій дорозі постачання, яка з’єднує його з військовими вузлами. Він становить кістяк української оборони на тій частині Донецької області, яка досі перебуває під контролем Києва. Зараз у Покровську, за даними місцевої влади, проживає 11 тисяч людей", - відзначають американські журналісти. У виданні додають, що захоплення росіянами Покровська стане найбільшою невдачею для України за останні місяці.Тим часом прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зателефонував президенту Росії Володимиру Путіну, щоб обговорити мирні плани для України, пишуть у Роlіtісо. "Це найнебезпечніші тижні російсько-української війни. Ми робимо всі можливі дипломатичні кроки, щоб аргументувати припинення вогню та мирні переговори", — написав Орбан. За даними Кремля, Орбан висловив зацікавленість у "сприянні спільному пошуку" політико-дипломатичних шляхів вирішення війни в Україні, а Путін традиційно заявив, що Київ перешкоджає "можливості мирного врегулювання конфлікту". Телефонна розмова Орбана з Путіним відбулася лише через два дні після його зустрічі з обраним президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом. Однак, за словами прессекретаря Путіна, угорський лідер не передавав жодних послань від Трампа.Відправка миротворчої місії європейських військових в Україну залежить від остаточної мирної угоди У четвер президент Франції Емманюель Макрон і прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск мають намір обговорити можливість відправки європейських військ для миротворчої місії в Україну після досягнення режиму припинення вогню, пишуть у Вlооmbеrg.Цікаво те, що зустріч двох лідерів у Варшаві відбудеться після переговорів, які Макрон провів з обраним президентом США Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським у Парижі в суботу, адже "дипломатичні зусилля з припинення війни набирають обертів", відзначають у виданні.Президент України каже, що переговори підвищують ризик замороженого конфлікту з Росією, тому наполягає на гарантіях безпеки від західних союзників. Раніше Трамп пообіцяв швидко вирішити конфлікт, коли повернеться до Білого дому в січні."Туск і Макрон дослідять ідею потенційного відправлення європейських військ у рамках обговорення того, як зміцнити Україну в коротко- та довгостроковій перспективі. Ця пропозиція залежатиме від остаточної мирної угоди, яка може виникнути між Україною та Росією. Президент Володимир Путін поки що не виявив бажання обговорювати припинення вогню", - наголошують у Вlооmbеrg.Туск, чия країна почне головувати в Європейському Союзі з січня, заявив у вівторок, що переговори про припинення війни можуть початися цієї зими. В офісі Макрона повідомили, що президент Франції поїде до Варшави, щоб обговорити підтримку Києва в контексті переобрання Трампа та головування Польщі в ЄС у першій половині 2025 року. Президент Франції вперше висунув ідею відправки військових частин в Україну в лютому, але ця пропозиція зустріла опір кількох західних партнерів, включаючи Німеччину. Пізніше Макрон заявив, що лідери ЄС погодилися підтримати Україну невійськовими силами, включаючи операції з розмінування.  "Розгортання західних військ на полі бою в Україні означало б ескалацію через втягування НАТО в майже трирічний конфлікт і могло б викликати відповідь з боку Кремля. Та джерела кажуть, що навпаки, потенційна миротворча місія прийде пізніше, щоб стримати нове вторгнення Росії. Потенційне розгортання також відбудеться, оскільки Франція згортає свою військову присутність в Африці", - відзначають у Вlооmbеrg.У Роlіtісо додають, що зустріч двох лідерів ЄС відбувається на тлі зростаючих побоювань, що нова адміністрація Дональда Трампа змусить європейців взяти на себе більше військових обов’язків в Україні."Введення іноземних миротворців в Україну може розвіяти побоювання Києва, що його союзники не активізуються, якщо російський лідер Володимир Путін відновить війну. Київ має гіркий досвід відмови від свого ядерного арсеналу в 1994 році в обмін на обіцянки безпеки, які не запобігли нападу Росії", – відзначають у виданні. Хоча міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив у вівторок, що про відправку польських військ в Україну "зараз не може бути й мови". Польський міністр наполягає на тому, що будь-який такий крок має зробити НАТО."Різні сценарії на столі. Ми будемо діяти як альянс. НАТО має відігравати тут ключову роль, а не окремі країни", – сказав він.Як українські ТЕС продовжують працювати після ракетних ударів А в Тhе Guаrdіаn написали репортаж про те, як українські електростанції тримають країну. Репортери відвідали "вугільну теплову установку радянської епохи, щоб дослідити, як вона витримала російські атаки". "Електростанція — це складна штука, завжди були дрібні речі, які йшли не так, і речі, які потрібно було виправити, але ми навіть у найгірших кошмарах не могли собі уявити нічого подібного", — сказав заступник головного інженера станції, який пропрацював тут 27 років, описуючи складну ситуацію після прильотів по ТЕС.До війни навіть невеликий витік із даху сприймався як надзвичайна ситуація, а зараз дощ падає просто неба, стікаючи на підлогу, оскільки більша частина даху була зруйнована ударами.Росія систематично завдавала ударів по енергетичній системі України з початку повномасштабної війни, що призвело до регулярних планових відключень електроенергії та частих аварійних відключень електроенергії. Навіть у Києві лікарні та школи, а також більшість підприємств тепер мають генератори, щоб підтримувати електроенергію під час відключень, відзначають у Тhе Guаrdіаn.Та попри це за міжнародної допомоги Україна навчилася справлятися з цими викликами."Енергетики України зробили дуже хорошу роботу щодо ремонту пошкоджених об’єктів та будівництва нових. Ситуація виглядає набагато кращою, ніж ми могли собі уявити пів року тому", – сказав Андріан Прокіп, київський експерт з енергетики з Інституту Кеннана у Вашингтоні. Але є два ключові фактори, які можуть погіршити ситуацію. По-перше, це температура. Поки що зима була відносно м’якою, але цими вихідними очікується температура до 10 градусів морозу, а тривале похолодання може створити додатковий тиск на енергомережу та призвести до більш тривалих відключень.Інше питання – чи продовжаться інтенсивні російські удари по енергомережі. "У мене таке відчуття, що вони хочуть максимально натиснути на українську енергосистему до інавгурації Трампа. Росіяни хотіли б, щоб Трамп повірив, що Україна вже зруйнована", – сказав Прокіп.Читайте також: Що таке 5-та стаття НАТО й чи стримує вона агресію Путіна

Про це Зеленський сказав у інтерв'ю СВN. На думку президента, наразі для України окрім НАТО не існує "глобальної парасольки" та гарантій безпеки. Він наголосив, що заяви про те, що Україна нібито прагне втягнути НАТО у війну з Росією не відповідають дійсності. "Але якщо ми хочемо реально закінчити війну, то ми повинні Україні дати (запрошення у НАТО – ред.).Запрошення дається всій території України, у міжнародно визнаних кордонах. Тут немає про що говорити, тому що це наша конституція і міжнародне право. Тому у міжнародно визнаних кордонах треба давати запрошення. А ось дія Альянсу може бути на ту частину, яку Україна контролює, з майбутнім розширенням", - вказав президент.Читайте також: Наскільки близька Україна до вступу в НАТО за два роки повномасштабної війни. ПояснюємоЗеленський додав, що запрошення України в НАТО є першим кроком і його не можна вважати вступом до Альянсу. Водночас це свідчитиме про те, що вступ чекатиме на Україну у майбутньому. Напередодні Зеленський повідомив, що Україна організувала нову контактну групу щодо завершення війни. До неї увійшли Німеччина, Франція, Польща та Велика Британія. Також туди планують запросити Данію. Першу зустріч у новому форматі планують у грудні.

Ще в лютому Макрон вперше висунув ідею відправлення військ НАТО в Україну, але не уточнив, на яких умовах це відбуватиметься.

У Берліні 12 грудня глави МЗС «Великої пʼятірки» (Німеччина, Польща, Франція, Італія, Іспанія), а також Великої Британії, України та Верховний представник ЄС Кая Каллас обговорять ряд актуальних питань, зокрема, ситуацію в Україні.

Про це повідомив премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск на спільній пресконференції з естонським колегою Крістеном Міхалом, передає Укрінформ.Глава польського уряду розповів, що має намір підписати розпорядження про додання ТVN і Роlsаt до списку стратегічних компаній, які потребують державного захисту."Я хочу підтвердити.., що ми бачимо зацікавлених на Сході у потенційному заволодінні чи впливі на роботу медіа в Польщі, також у контексті операції, про яку я згадував, Роrtаl Соmbаt. Це дуже серйозно", - додав Туск.Премʼєр-міністр згадав про кібероперацію РФ Роrtаl Соmbаt, першочерговими цілями якої стали Польща, Франція, Німеччина, Велика Британія, Іспанія та ще 14 країн.Він також наголосив, що Росія демонструє готовність атакувати країни Заходу в галузі кіберпростору. За словами Туска, такі операції Кремля спрямовані на втручання в політичне життя держав Європи, зокрема в Румунії.Ввіцепремʼєр-міністр та міністр цифровізації Польщі Кшиштоф Гавковський вважає, що Росія більше не приховує, що перебуває у стані кібервійни з Польщею.

Про це Зеленський повідомив у Теlеgrаm.Він розповів Рютте про свої нещодавні контакти з обраним президентом США Дональдом Трампом і президентом Франції Емманюелем Макроном."Ми хочемо зараз надати якомога більше деталей нашим партнерам, щоб забезпечити встановлення тривалого й надійного миру шляхом ухвалення рішень, що працюватимуть у довгостроковій перспективі", - наголосив Зеленський.За його словами, Європі потрібна чітка та єдина позиція, яка буде вигідна всім. Україна зі свого боку зацікавлена в тому, щоб Європа стала сильнішою, підготовленішою до самозахисту й краще оснащеною, здатною гарантувати безпеку своїх народів, підкреслив президент."На кожному рівні ми зараз обговорюємо, як зробити наші рішення ще ефективнішими. Важливо, щоб команди залучених лідерів працювали якомога інтенсивніше. Наголосив на необхідності частіших зустрічей для визначення гарантій, необхідних для досягнення справедливого миру", - повідомив Зеленський.Він наголосив, що координує зусилля з партнерами, аби "зробити можливим реальне й справедливе припинення російської агресії вже наступного року"."Тільки Путін хоче цієї війни – ніхто інший. Ми маємо зробити все, що в наших силах, щоб він більше не міг убивати. Мир має стати нашим спільним успіхом – України, Америки, Європи та всіх наших партнерів", - резюмував президент.Напередодні Зеленський повідомив, що Україна організувала нову контактну групу щодо завершення війни. До неї увійшли Німеччина, Франція, Польща та Велика Британія. Також туди планують запросити Данію. Першу зустріч у новому форматі планують у грудні.

Мирні переговори щодо війни в Україні можуть розпочатися вже цієї зими Про це 10 грудня заявив прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, повідомляє Rеutеrs. "Варшава братиме активну участь у будь-яких переговорах, коли 1 січня візьме на себе головування в Європейському Союзі на ротаційній основі. Я проведу низку переговорів, які стосуватимуться насамперед ситуації за нашим східним кордоном. Як ви можете собі уявити, наша делегація буде співвідповідальною, серед іншого, за те, як виглядатиме політичний календар, можливо, якою буде ситуація під час переговорів, які можуть, хоча це ще під питанням, розпочатися взимку цього року", - зазначив він на засіданні уряду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Премʼєр Чехії обговорив з Трампом війну в Україні Очільник польського уряду повідомив, що підтримує постійний контакт зі своїми скандинавськими та балтійськими колегами, а також анонсував візит прем'єр-міністра Великої Британії Кейра Стармера у Варшаву на початку польського головування в ЄС. "Я дуже хочу, щоб Польща була країною, яка не тільки буде присутня, а й задаватиме тон цим рішенням, які мають принести нам безпеку і захистити польські інтереси", - сказав він. Туск також анонсував візит у Варшаву президента Франції у четвер. Візит буде зосереджено на підсумках нещодавніх переговорів, які Еммануель Макрон провів із новообраним президентом США Дональдом Трампом та президентом України Володимиром Зеленським у Парижі. 17 лютого під час Мюнхенської конференції з безпеки президент Чехії Петр Павел повідомив, що знайшов для України 800 тис. снарядів. До ініціативи долучилися близько 15 країн, зокрема Канада, Данія і Франція. Норвегія виділить до 1,6 мільярда норвезьких крон ($153 млн) на ініціативу. Також із закупівлею снарядів допоможуть Польща і Португалія. Також до ініціативи Чехії долучилась Ісландія.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 10 грудня.Європейські війська в Україні: нові питання безпеки до вступу в НАТОУвагу західних медіа привернула заява президента України Володимира Зеленського, що Київ розглядає можливість залучення іноземних військ до запрошення у НАТО. Зокрема, у Тhе Guаrdіаn написали, що Володимир Зеленський у понеділок "висловив таку ідею" під час спільної пресконференції в Києві з лідером німецької опозиції Фрідріхом Мерцем."Оскільки швидке повернення Дональда Трампа в Білий дім активізує розмови про можливу угоду щодо припинення 33-місячної війни Росії", - пояснюють у виданні.Ще у лютому президент Франції Еммануель Макрон викликав суперечки в Європі, коли підняв питання про можливість відправлення військ європейськими країнами в Україну, хоча він попередив, що немає консенсусу з цього питання."Серед найближчого оточення Зеленського зростає усвідомлення того, що, оскільки Росія продовжує досягати успіхів на полі бою, незабаром знадобляться певні переговори. Але український лідер хоче більше зброї від союзників – і гарантій безпеки – щоб він міг вести переговори з Москвою з позиції сили, якщо до цього дійде", - відзначають у Тhе Guаrdіаn.У Роlіtісо пишуть, що ймовірний наступний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц каже, що Європа повинна бути готова підтримати мирний план для України незалежно від США. Мерц вважає, що головні європейські союзники України повинні створити альянс, спрямований на узгодження "спільного бачення" миру в Україні."Мерц, який має найкращу позицію, щоб стати наступним канцлером Німеччини перед федеральними виборами, запланованими на 23 лютого, припустив, що європейським лідерам разом з Україною потрібна буде власна стратегія, як покласти край війні. Він підтримує створення так званої контактної групи європейських союзників України, здатних, у разі необхідності, діяти незалежно від США у координації мирного плану, до складу якої увійдуть Франція, Велика Британія та Польща", - зауважують у Роlіtісо.Цікаво те, що президент Зеленський підтримав таку ініціативу, лише запропонував додати до неї Данію. Спеціальна група головних європейських союзників України могла б працювати над пошуком "справедливого та тривалого миру в Україні", сказав Зеленський.Хоча у німецькому Dеr Sріеgеl вважають, що всі ці заяви Фрідріха Мерца важливі йому лише для передвиборчої кампанії, тому він "говорить те, що подобається українському президенту".Падіння Асада підкреслює крихкість правління ПутінаЗвісно, що вся увага медіа зараз зосереджена на Сирії, де всього за тиждень впав режим Асада, який десятиліттями там правив. У СNN написали, що падіння Асада є "величезним ударом для Путіна, підкреслюючи крихкість його власного правління". "Тепер світ знає кольори парашута сирійського диктатора Башара Асада: російський триколор. Втеча Асада до Москви після швидкого краху його режиму означає для Кремля більше, ніж просто втрату держави-клієнта. Падіння дому Асада завдає серйозного удару по прагненнях російського президента Володимира Путіна стати потужним посередником на Близькому Сході – і піднімає нові питання про крихкість його власного режиму", - зауважують американські журналісти.У СNN додають, що для спостерігачів за війною Росії проти України відхід Асада викликає кілька разючих історичних паралелей. Адже тепер Асад приєднується до колишнього українського колеги у вигнанні: експрезидент Віктор Янукович втік з України до Росії в 2014 році після тижнів вуличних протестів, які завершилися кривавим розгоном.Зараз сирійці блукають покинутим президентським палацом Асада в Дамаску, подібно до того, як українці змогли відвідати територію Межигір’я, яскравого маєтку, який колись займав Янукович."Янукович не повертався в Україну після свого повалення, хоча Росія зараз фактично контролює понад 20% території України після повномасштабного вторгнення в країну в 2022 році. І на відміну від Асада, чиї сили, здається, здали Дамаск без бою, президент України Володимир Зеленський тримався, коли російські війська наближалися до Києва. Втеча Асада з Сирії була для українців більше, ніж моментом насолодитися символічною невдачею для Путіна", - пишуть у виданні. Чи є загроза для українців через користування ТеlеgrаmІлюстративне фото, Фото: Frееріс У Тhе Nеw Yоrk Тіmеs написали статтю про те, чи є сплячим агентом улюблений додаток українців – Теlеgrаm. "Популярність додатка для обміну повідомленнями різко зросла під час війни з Росією Але те, що було порятунком, усе більше перетворювалося на головне джерело занепокоєння. Останніми місяцями українські чиновники стали більш стривожені залежністю країни від Теlеgrаm, оскільки побоювання, що додаток використовується як вектор дезінформації та інструмент шпигунства для Росії, почали рости як гриби", - пишуть у виданні. Хоча зараз Україна намагається відмежуватися від Теlеgrаm. У вересні влада наказала військовим, урядовцям і тим, хто працює над критичною інфраструктурою, обмежити використання цієї програми на робочих телефонах. Більш конфіденційні комунікації перенесено в зашифровані програми, такі як Sіgnаl. Деякі високопосадовці запропонували нові обмеження для Теlеgrаm, зокрема правила щодо розкриття інформації про те, хто стоїть за анонімними каналами з великою кількістю підписників.У Тhе Nеw Yоrk Тіmеs відзначають, що досвід України з Теlеgrаm ілюструє переваги та недоліки зв’язку з одним додатком. Адже дуже рідко буває так, що країна настільки покладається на платформу, яку вона не може контролювати, особливо в умовах війни. Паралельно зростає і глобальний вплив платформи, яка наближається до мільярда користувачів. Додаток, який колись вважався притулком для активістів і тих, хто живе за авторитарних урядів, розлютив ті ж уряди, оскільки став осередком незаконних і екстремістських матеріалів. Як нагадують американські журналісти, Павла Дурова, засновника Теlеgrаm, заарештували у Франції в серпні за звинуваченнями у нездатності компанії подолати злочинну діяльність на платформі. "Для України дистанціюватися від Теlеgrаm буде нелегко. Згідно з нещодавнім опитуванням, приблизно 70% українців використовують Теlеgrаm як основне джерело новин. Коли виють сирени повітряної тривоги і ракети падають на українські міста, люди стікаються в групи Теlеgrаm, щоб отримати оновлення в режимі реального часу. Через додаток уряд також транслює офіційні повідомлення та збирає розвіддані на окупованих Росією територіях", - пишуть у виданні.Цього року на таємних зустрічах з питань кібербезпеки українські чиновники обговорювали можливі обмеження для Теlеgrаm. Як стало відомо Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, розвідка вважає, що додаток становить загрозу національній безпеці, оскільки використовується Росією для дезінформації, кібератак, злому, поширення вірусів, відстеження та коригування ударів. Хоча Теlеgrаm у своїй заяві запевнив, що Росія не має доступу до даних користувачів, наголосивши, що додаток залишається безпечним для українців та інших користувачів у світі.Цікаво те, що президент Володимир Зеленський, маючи понад 700 000 підписників у Теlеgrаm, не використовує додаток на особистому телефоні з міркувань безпеки. Читайте також: Чим особлива нова українська ракета-дрон "Пекло", що здатна долетіти до Москви. Пояснюємо

Про це він сказав 9 грудня під час зустрічі з лідером німецької опозиції, кандидатом у канцлери від консервативного блоку ХДС/ХСС Фрідріхом Мерцом, передає Укрінформ.До Контактної групи увійшли Німеччина, Франція, Польща та Велика Британія."Ми розраховуємо ще на Данію як представника нордік-групи. Ми на них усіх розраховуємо, просто саме Данія могла б представляти нордік-команду. Таку зустріч ми хочемо провести вже у грудні", - сказав президент.Своєю чергою речник президента України Сергій Никифоров сказав, що Україна збирає ключових європейських партнерів, які здатні забезпечити максимальне посилення нашої держави. Нині остаточний перелік учасників ще формується.Никифоров уточнив, що це будуть країни, які мають далекобійні спроможності, які роблять найбільші інвестиції в українське виробництво зброї та від яких залежить майбутнє України в НАТО."Україна планує провести цю зустріч у грудні для координації, вироблення спільної позиції, гарантування того, щоб бути сильною за будь-якого розвитку подій: як на переговорах, так і на полі бою", – цитує його РБК-Україна.9 грудня до української столиці прибув лідер Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Фрідріх Мерц. Він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським і заявив про підтримку передачі далекобійної зброї.

У кожній країні головну новорічну ялинку прикрашають по-своєму. Десь віддають перевагу традиційним іграшкам, а десь створюють справжні мистецькі шедеври. В Україні 6 грудня на День святого Миколая також встановили ялинку. Цьогоріч вона має білий колір, огорнули її світло-блакитною гірляндою та прикрасили бірюзовими іграшками. Дивіться добірку новорічних ялинок, які встановили на головних локаціях країн у світі. Вроцлав, Польща Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений 🗣️Wrосlаw_оn_lіtе📡 (@wrосlаw_оn_lіtе) Головну ялинку Вроцлава відкрили 6 грудня, у День святого Миколая на Ринковій площі. Цьогоріч вона штучна, заввишки 24 метри та вагою близько 2,5 тонн. На ній запалили 120 тисяч вогників. А прикрасили новорічну красуню трьома тисячами срібних та золотистих кульок. Верхівку ялинки увінчала зірка розміром майже 2 метри. Нью-Йорк, США На культовій ялинці у Рокфеллерівському центрі засвітилися 50 тисяч різнокольорових вогників. Святкова 23-метрова красуня увінчана зірковою короною Swаrоvskі з трьома мільйонами кристалів. Лондон, Велика Британія Щороку, починаючи з 1947-го, Норвегія надсилає ялинку до Великої Британії на знак подяки за підтримку під час Другої світової війни. Навколо ялини встановили енергоефективні різдвяні гірлянди, які увімкнули під час урочистої церемонії 5 грудня. Ялинку встановили на Трафальгарській площі. Там вона пробуде до 6 січня. Потім її перероблять та використають як мульчу в садах по всьому місту. Ванкувер, Канада Ванкуверська ялинка є найвищою на заході Канади її висота понад 23 метри. Її прикрасили 100 тисячами святкових вогнів та прикрас. Новорічну красуню встановили у Ванкуверській художній галереї та урочисто відкрили 29 листопада. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві запалили головну ялинку країни Рим, Італія Іспанські сходи в Римі прикрасили ювелірними виробами Вulgаrі. Також там встановили футуристичну ялинку, натхненну культовим символом бренду змії. Париж, Франція Це - одна з найвеличніших ялинок Парижа, яку встановили у Великому салоні Шато де Во-ле-Віконт. Цьогоріч відвідувачів запрошують на зустріч з казковими героями, як-от Лускунчиком, Білосніжкою, Красунею і Чудовиськом та іншими. Мадрид, Іспанія Цього року ялинка в іспанській столиці стала справжньою рекордсменкою її висота 37 метрів. Це всього на 2 метри менше за статую Христа-Спасителя у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Головний символ різдвяних свят прикрасили 245 тисячами енергоефективних світлодіодних лампочок і понад 3 тисячами червоних кульок. Верхівка увінчана Вифлеємською зіркою. У Тбілісі міська влада не змогла повністю завершити встановлення новорічної ялинки на проспекті Руставелі, де раніше проходили масові протести грузинських євромайданівців. Монтаж ялинки, який розпочали співробітники компанії "ТбілСервіс груп" у ніч на неділю, тривав у той час, коли протестувальників біля парламенту не було. Однак увечері 8 грудня учасники акції повернулися, і роботи залишилися незавершеними.

Детальніше про що саме чи не найголовніший принцип НАТО розповість Еспресо.Що таке НАТО і його 5-та статтяНАТО (Північноатлантичний альянс, англ. NАТО) — це міжнародна організація, що складається з 31 держави, більшість з яких розташовані в Європі та Північній Америці. Альянс був заснований 4 квітня 1949 року з метою забезпечення колективної безпеки своїх членів, запобігання агресії та захисту територіальної цілісності країн-членів. Створення НАТО було відповіддю на зростаючу загрозу з боку Радянського Союзу після Другої світової війни. Важливим аспектом є те, що НАТО ґрунтується на принципі колективної оборони, що закріплено в статті 5, яка визначає, що напад на одного члена Альянсу розглядається як напад на всіх.Ідея створення НАТО виникла через зростання напруженості між Західним світом і СРСР. Основними засновниками були США, Канада та 10 європейських країн: Бельгія, Великобританія, Данія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія та Франція. Згодом, після завершення холодної війни та розпаду Радянського Союзу, НАТО розширилося, включаючи країни Центральної та Східної Європи, які стали на шлях демократичних реформ. Які були передумови написання 5-ї статті НАТО5-та стаття НАТО є основою принципу колективної оборони, який лежить в серці Північноатлантичного альянсу. Вона зобов’язує кожну країну-члена Альянсу надати допомогу іншим членам у випадку нападу. Текст статті 5 звучить таким чином:"Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджену Статтею 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні"Прийняття цього принципу було необхідне для забезпечення стратегічної безпеки країн Західного блоку. Враховуючи агресивну політику Радянського Союзу та його військові амбіції в Європі, була потреба в колективному захисті від можливих нападів. Таке положення було розроблено для гарантування того, що жодна країна не залишатиметься наодинці з агресором, і що всі країни Альянсу готові підтримати один одного в разі зовнішньої загрози.Застосування 5-ї статті5-та стаття НАТО застосовувалася лише один раз в історії існування Альянсу. Це сталося після терористичних атак 11 вересня 2001 року в США. Того дня Аль-Каїда здійснила напади на Світовий торговий центр у Нью-Йорку та Пентагоні у Вашингтоні. У результаті цих атак загинуло близько 3000 людей.Відразу після атак США звернулися до НАТО з проханням активувати 5-ту статтю. 12 вересня 2001 року, на наступний день після атак, НАТО прийняло рішення про застосування статті 5, що стало першим та єдиним випадком за всю історію існування Альянсу. Це означало, що напад на США розглядався як напад на всі держави-члени НАТО. Альянс надав військову допомогу США, що стало основою для початку операції в Афганістані під назвою "Нескорена свобода" (Ореrаtіоn Еndurіng Frееdоm), де НАТО брало участь у боротьбі з тероризмом та Аль-Каїдою.Один з чинників стримання Росії заразНаразі загроза з боку Росії стала однією з головних тем для НАТО, особливо з початком російської агресії в Україні у 2014 році та анексії Криму. Інтерес до ефективності 5-ї статті став зростати, оскільки багато країн, зокрема країни Балтії та Польща, почали виступати з вимогами посилення обороноздатності в умовах зростання російської загрози.Експерти та аналітики сходяться на думці, що принцип колективної оборони є потужним стримувальним фактором для Росії, оскільки вона розуміє, що атака на одну з країн НАТО може призвести до глобального конфлікту з участю всіх союзників. Тому Росія, ймовірно, уникає прямих нападів на країни-члени НАТО, хоча і продовжує проводити гібридні атаки, як це було з кібернападами, інформаційними війнами та політичним втручанням. Політолог Джон Р. Сайфер зазначає, що одна з головних причин, чому Росія не напала на країни НАТО, полягає в існуванні цієї статті. "Росія прекрасно розуміє, що агресія проти будь-якої з країн НАТО означала б війну з усіма державами Альянсу", — додає він.Також експерт з безпеки Карлос Гатті підкреслює, що саме принцип колективної оборони змушує Росію уникати відкритих військових дій проти країн НАТО. Він також вказує на посилення військової присутності НАТО в Східній Європі, зокрема в Польщі та країнах Балтії, що є додатковим стримувальним фактором.Однак, як вже зазначалося, 5-та стаття аж ніяк не стримує Путіна у гібридних нападах, послаблюючи Альянс зсередини.Хоча 5-та стаття НАТО не була застосована у контексті безпосереднього військового конфлікту з Росією, її існування все ж має певний стримувальний ефект на агресивну політику Москви щодо країн-членів Альянсу.Політик Олег Рибачук, голова ГО "Центр спільних дій" розповів, що зараз найбільшою проблемою в Європейському Союзі у країн — членів НАТО є тест п'ятої статті:"Якщо Росія раптом використає ядерну зброю проти України, то було сказано, що у відповідь сили НАТО за лічені хвилини звичайною високоточною зброєю миттєво  знищують збройні сили РФ, їхній Чорноморський флот, всі відомі російські об'єкти, які розташовані на території окупованої України та Криму. І саме це обіцяли Путіну: якщо ти використаєш тактичну зброю, то у тебе немає нічого - Криму, військового флоту, військ, що перебувають на території окупованої території України. Була така розмова, але знову виникає питання: а наскільки це серйозно і чи готове НАТО так діяти?".Вступ України до НАТО та шанси застосування 5-ї статтіУкраїна - НАТО, Фото: Відкриті джерела Президент України Володимир Зеленський висловив готовність закінчити гарячу фазу війни за умови, що контрольована урядом частина української території буде взята під парасольку НАТО (щоправда, 1 грудня президент сказав протилежне: "не може бути запрошена до НАТО частина територій України"), що дасть змогу йому пізніше домовитися про повернення окупованих територій "дипломатичним шляхом". Про це президент заявив в інтерв'ю Sky Nеws.У цьому контексті варто зазначити, що за активних бойових дій вступ до НАТО є важким, але не неможливим.Основними перешкодами є:Підписання Угоди про членство: Щоб стати членом НАТО, країна повинна пройти через довгий процес переговорів і виконати ряд вимог, що включають демократичні реформи, стабільні державні інститути та наявність чинних військових структур. В умовах війни такі реформи можуть бути значно ускладнені.Консенсус серед членів НАТО: Для вступу до НАТО необхідна одностайна згода всіх країн-членів Альянсу. Враховуючи агресію з боку Росії, деякі країни-члени НАТО можуть бути обережними в підтримці вступу України в Альянс під час активних бойових дій. Наприклад, держави, які мають власні побоювання щодо ескалації конфлікту з Росією, можуть виступити проти такого кроку.Технічні та військові аспекти: Вступ під час війни може створити значні виклики для інтеграції українських військових структур в Альянс. НАТО вимагає від своїх членів високого рівня взаємодії та сумісності між військовими силами. В умовах війни цей процес значно ускладнений.Попри це, під час війни співпраця між Україною та Альянсом посилилася, що може створити основу для майбутнього членства. Крім того, країни, які активно підтримують вступ України до НАТО, такі як Польща чи країни Балтії можуть бути зацікавлені в пришвидшенні цього процесу. Вони можуть лобіювати питання про вступ України в умовах війни, з огляду на стратегічну важливість підтримки її безпеки.Курт Волкер, колишній посол США в Україні відзначає, що питання вступу України до НАТО під час війни буде важким, але він вважає, що Україні варто продовжувати політику зближення з Альянсом і надалі підтримувати політичний та військовий діалог, щоб створити умови для майбутнього вступу, навіть якщо це не станеться негайно.Гіпотетично, навіть при вступі України в НАТО, Альянс боятиметься застосовувати 5-ту статтю, бо може мати величезні геополітичні наслідки, особливо з урахуванням того, що Росія є ядерною державою. Цей фактор може викликати серйозні побоювання серед деяких країн Альянсу щодо можливості ескалації в повномасштабну ядерну війну. Тому навіть якщо 5-та стаття буде активована, питання того, яку саме форму допомоги надавати Україні, залишатиметься відкритим і політично чутливим.

Передумови для початку протестівФото: Gеtty ІmаgеsПерші цьогорічні протести викликали результати парламентських виборів у Грузії, які відбулися 26 жовтня 2024 року. Тоді, згідно з офіційним рішенням центрвиборчкому, начебто вкотре перемогла "Грузинська мрія" – правляча партія, орієнтована на Росію.Фактично одразу ж депутати "Мрії" проголосували за проведення 14 грудня так званих виборів президента. І вперше мав голосувати не народ, а виборча колегія. Згідно з Конституцією, до цього органу входять 300 осіб, серед яких 150 членів парламенту. До того ж обидва тури виборів, за потреби, мали б відбутися в той самий день.Тим часом інавгурація – вже 29 грудня. Проте опозиційні партії та коаліції, а також президентка Саломе Зурабішвілі не визнали підсумків парламентських виборів, тоді відбулися перші протести, де опозиція власне висувала вимогу провести повторні вибори із залученням європейської адміністрації.Подальші дії "Грузинської мрії" лише нарощували невдоволення та спротив людей тому, що відбувається. Наступним кроком проросійської партії було обрання кандидатом на пост президента колишнього футболіста без жодної освіти Михаїла Кавелашвілі, який все життя провів, виступаючи за різні футбольні клуби.Тим часом точкою неповернення для грузинів стало 28 листопада. Саме тоді "Мрія", зокрема знову переобраний її голова Іраклій Кобахідзе оголосив про зупинку переговорів щодо вступу до Європейського Союзу до кінця 2028 року. Натомість державні пропагандисти активно заговорили у медіа тезами про необхідність повернення до вивчення російської мови та культури.Це спричинило те, що тисячі людей у Грузії вийшли на центральні вулиці. Почалися масові протести"Ми обираємо європейський шлях": перебіг протестів у ГрузіїПротестувальники вийшли на площу перед будинком парламенту Грузії, а також заповнили проспект Руставелі. До них приєдналася і президентка Грузії Саломе Зурабішвілі. Сюди вийшли грузини дуже різного віку: від студентів до літніх людей. Проте це не завадило поліції та спецназу вже з перших днів застосовувати до протестувальників жорсткі методи розгону – побиття, водомети, сльозогінний газ. Дісталося одразу ж і представникам медіа, у ніч на 29 листопада постраждали понад 15 працівників різних ЗМІ. Зокрема, грузинське видання Рublіkа повідомило про побиття їхнього журналіста Александра Кешелашвілі, йому розбили ніс та вилучили техніку, а його колезі Міндії Габадзе розбили голову. Журналістів били, їм ламали техніку та всіляко перешкоджали роботі. Тоді ж силовики провели десятки жорстких затримань активістів, спецпризначенці переслідували людей та продовжували їх бити. Проспект Руставелі зачистили. Але в наступні дні ситуація повторювалася, люди продовжили виходити на вулиці: жорсткі затримання та новини про тяжкі травми не відлякали демонстрантів.У ніч на 30 листопада чотири гумові кулі влучили у фотографа Суспільного мовника Грузії Міріана Меладзе. За словами іншого фотографа, близько 2-3 години ночі поліція застосувала водомети проти журналістів, а коли кілька людей спробували втекти, то по них почали стріляти. До 2 грудня стало відомо про 224 затриманих за дрібне хуліганство, опір та непокору поліції. Серед них опинився, зокрема, один з лідерів опозиційної коаліції "За зміни" Зураб Джапарідзе, ще одного її лідера Ніко Гварамію суд залишив під арештом на 12 днів. Також двох протестувальників 2007 та 2003 року народження затримали за кримінальними звинуваченнями, які караються позбавленням волі на строк до 7 років.3 грудня у столиці Грузії та інших містах продовжились масштабні протести. У вищих навчальних закладах країни продовжила набирати обертів хвиля студентських протестів. Зокрема, у Батумському університеті мистецтв оголосили страйк: частина студентів відмовилась відвідувати лекції та приєдналась до акцій протесту. Викладачі підтримали їх.На спецназівські водомети, гумові кулі та газ протестувальники відповідають феєрверками."По всій Грузії люди повстають проти російського маріонеткового режиму. Від столиці до найменших міст – це рух, якого немає в нашій історії. Повідомлення чітке: Поверніть мені мій голос! Поверніть мені моє європейське майбутнє!", – прокоментувала продовження акцій протесту президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.Тим часом тривають затримання не лише під час самих протестів безпосередньо: до активістів та відомих людей Грузії, зокрема й акторів та письменників, приходять додому, проводять обшуки та затримують їх. Кількість затриманих зростає до понад 300. Людям погрожують та вимагають підписати неправдиві свідчення.Оглядачі подій вказують на реальну загрозу сповзання Грузії до моделі проросійської диктатури білоруського зразка. Поряд із тим стрімкий розвиток протестів та їхнє продовження попри всі умови сміливо можна порівнювати з Революцією Гідності в Україні 2013 року. Станом на 7 грудня біля будівлі грузинського парламенту у Тбілісі знову відбувся багатотисячний мітинг, для його розгону влада залучила спецпризначенців, які прибігли на місце поліції та знову поливали людей з водометів, використовували сльозогінний газ, а також стріляли гумовими кулями.  Окрім того, знову було чимало жорстких затримань. Як повідомляли місцеві видання, 19-річний хлопець був затриманий на очах матері, яка говорила, що він страждає на епілепсію, проте згодом його вдалося звільнити. Також серед затриманих була дівчина, яка до того встигла опинитися на десятках світлин міжнародних фотографів, коли одна вийшла та зупинилася перед рядами спецназівців.Ці затримання та жорсткі дії влади не зупинили боротьбу громадян Грузії за свої права та свободи, протести тривають і наростають. Тим часом правозахисники намагаються фіксувати докази порушень прав людей під час демонстрацій та знаходять способи визволяти затриманих.Відставка послів на знак протестуПершим про те, що залишає свою посаду на знак протесту через зрив грузинською владою євроінтеграції країни заявив посол Грузії в Болгарії Отар Бердзенішвілі. Він відзначив, що упродовж двох десятків років дипломатичної діяльності разом із колегами активно брав участь у процесі євроатлантичної та європейської інтеграції Грузії."Наші невтомні зусилля не повинні бути підірвані або скомпрометовані жодним чином", – написав Бердзенішвілі.Також у відставку на знак протесту подалися посли Грузії в Нідерландах і Чехії: Давид Соломонія і Тея Маісурадзе. Зокрема, Соломонія зауважив, що більша частина його перебування на дипломатичній службі Грузії була присвячена роботі над питаннями європейської інтеграції. Він також засудив насильство проти учасників мирних акцій протесту.Своєю чергою, посолка в Чехії наголосила, що залишається відданою майбутньому країни."Для мене було великою честю служити національним інтересам моєї країни протягом майже двох десятиліть, сприяючи її європейській та євроатлантичній інтеграції, захищаючи її суверенітет і територіальну цілісність", – написала Маісурадзе у соцмережі Х.Підтримка Грузії міжнародною спільнотоюЯк повідомив очільник МЗС Естонії Маргус Цахкна, Латвія, Литва та Естонія анонсували санкції проти тих, хто "придушував законні протести в Грузії". "Три країни Балтії спільно погодилися ввести національні санкції проти тих, хто придушував законні протести в Грузії. Противники демократії та порушники прав людини не вітаються в наших країнах", – зазначив він.Згодом очільник литовського МЗС Габріелюс Ландсбергіс опублікував перелік 11 представників грузинської влади, які потрапили під санкції. Серед них – засновник керівної "Грузинської мрії" Бідзіна Іванішвілі та міністр внутрішніх справ Вахтанг Гомелаурі. Підсанкційним особам заборонили вʼїзд у Литву.Президент України Володимир Зеленський 5 грудня також підписав указ про застосування санкцій проти чинної влади Грузії, зокрема проти засновника партії "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі та 19 його спільників, зокрема голови уряду Георгія Кобахідзе та мера Тбілісі Кахи Каладзе.За словами Зеленського, якщо вчасно не відреагувати або якщо відреагувати непринципово, то далі будуть втрачені десятиліття і країни, позбавлені свободи."Не можна втратити нікого в цьому регіоні: ані Грузію, ані Молдову, ані Україну. Разом треба захищатись проти Москви. Ми закликаємо Європу, Америку, всіх у світі діяти так само – діяти принципово", – додав український президент.Засудили насильство проти активістів у Грузії також сенатори США, Франція Польща та низка інших європейських країн.

Міністри закордонних справ Польщі, Німеччини та Франції у спільній заяві прокоментували рішення грузинської влади поставити на паузу євроінтеграцію до кінця 2028 року.

ЄС готується підписати історичну торгову угоду з МЕРКОСУР попри спротивУрсула фон дер Ляєн планує підписати масштабну торговельну угоду між ЄС та МЕРКОСУР у Монтевідео. Угода створить ринок з 700 млн споживачів, хоча Франція та Польща виступають проти.

Про це повідомляє Українська асоціація футболу.За підсумками жеребкування, молодіжна збірна України потрапили до групи D, де зустрінеться з Фінляндією, Нідерландами та Данією.Фінальний турнір Євро-2025 (U-21) проходитиме з 11-го до 28 червня 2025 року у восьми містах Словаччини (Братислава, Трнава, Дунайська Стреда, Кошиці, Жиліна, Тренчин, Нітра, Пряшів).По дві найсильніші команди кожного квартету вийдуть до чвертьфіналу.Євро-2025 (U-21)Груповий раундГрупа А: Словаччина, Іспанія, Італія, Румунія.Група В: Чехія, Англія, Німеччина, Словенія.Група С: Португалія, Франція, Польща, Грузія.Група D: Фінляндія, Нідерланди, Україна, Данія.Фото: УАФ

Зараз європейські лідери гаряче дискутують, якою має бути архітектура безпеки у Європі, якщо Трамп виконає свою обіцянку і перекладе безпеку Європи винятково на плечі європейців. Тривогу європейців викликає і те, що насправді не так багато армій у Європі, які здатні воювати. Так само мало громадян, які після десятиріч комфортного життя мають волю і бажання брати до рук зброю і захищати свою свободу. А тому політикам доведеться ухвалювати непопулярні рішення — як, наприклад, повернення до загального військового призову, яке вже дискутується у Франції та Німеччині, або скорочення соціальних програм, а натомість  — підвищення військових видатків.І от тут і постає питання: хто ж буде воювати за європейців? Більш-менш боєздатних армій у Європі не так багато. Це безумовно армія Великої Британії (хоч вона  і не є членом ЄС), а також Франція. Безумовним лідером інвестицій у власну безпеку є Польща, яка з нинішніми темпами модернізації армії через кілька років матиме найпотужнішу сухопутну армію серед членів ЄС.Читайте також: Підтримуючи Україну, Європа дбає про власну безпекуЩодо решти європейських армій, то тут лишається одні питання… І от і виявляється, що українська армія та Україна, якщо буде включена у систему європейської безпеки, зможе стати одним із щитів, який захистить стару Європу від російської експансії. Звісно, не за просто так. А за гроші (українська армія має стати професійною), і за доступ до політичних рішень Євросоюзу. Тому перспектива заміни американських солдатів та українських — це не "фантазія Трампа", і не лише бажання України. Сама логіка подій і спроможностей ЄС спонукатимуть європейців залучати Україну до нової архітектури європейської безпеки. Цей процес підтримуватимуть і американці, і тому, що це обіцяв Трамп, і тому, що це точно збільшить відповідальність європейців за власну безпеку.Днями на Заході навіть була висловлена позиція, що це може стати частиною торгів з Росією, — мовляв, коли на можливих "переговорах" Путін вимагатиме  скорочення української армії, можна запропонувати, щоби ця українська армія просто перебувала на території ЄС — подалі від російських кордонів, але у разі нової війни, зможе швидко повернутися на батьківщину.До речі, іншою країною яка отримає шанси на нову євроінтеграцію є Туреччина. Вона теж має боєздатну армію, тому при правильних дипломатичних підходах турецька євроінтеграція може отримати друге дихання.Звісно, втягнення українців (та, можливо, навіть турків) у європейську систему безпеки може бути не сприйнято у деяких країнах ЄС. Але тут європейцям треба буде вибирати — або власні дуже непопулярні рішення, або запрошення до європейських структур тих, хто зможе їх захистити. Повторю — не за просто так. А за гроші та політичний вплив на долю усієї Європи.ДжерелоПро автора. Сергій Таран, політологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Події розвиваються просто надзвичайно динамічно. Реалізується відразу кілька сценаріїв. З одного боку, з російського, - це війна на винищення, щонайменше нашої енергетики. З другого боку - одна адміністрація готує передавати владу іншій адміністрації. І те, що називається сценарієм Дональда Трампа, чи планом Дональда Трампа, досі лишається для багатьох загадкою - є лише певні прояви. Але призначили уповноваженого до справ російсько-української війни Кіта Келлога. Це, без сумніву, історичний момент.Найважливішою подією в американській палаті №6 був виступ великого друга України – голови комітету з закордонних справ Майка Маккола. Ми пам’ятаємо цих трьох Майків -  Майка Маккола, Майкла Роджерса, Майка Тернера, голів комітетів палати з закордонних справ, оборони та розвідки, вони послідовно виступають як друзі України. Ще рік тому вони запропонували план перемоги України. Це був сенсаційний, я б так сказав, виступ. Він був в Аtlаntіс Соunсіl (аналітичний центр «Атлантична рада», - ред.). Це, можна сказати, центр рейганівських республіканців.Маккол коментував останні рішення Байдена зняти обмеження на удари по російській території та надати протипіхотні міни. Він оцінив це, сказав: "Ми цього вимагали понад рік тому, це надто пізно та надто мало". І він загалом схарактеризував політику Байдена впродовж трьох років як нерішучу й по суті зрадницьку по відношенню до України. Він був дуже різким. Під час його виступу була присутня пані посол України. Він сказав: «Пані посол не може цього сказати, вона дипломат. А я не дипломат і я скажу, що ми зрадили Україну Будапештським меморандумом і зраджуємо її сьогодні». Але що цікаво: це не виступ відеоблогера, це не ми з вами, – це казав і наголосив на цьому той, хто очолює більшість у конгресі, двопартійну проукраїнську більшість.Засудивши байденівську адміністрацію, Маккол продовжив: «Ще більше мене обурює ізоляціоністське крило в моїй партії» - і, не називаючи Трампа, він розбив усі аргументи трампістів. Ну, ми знаємо, що вони кажуть, - «нам потрібно зосередитися на боротьбі з Китаєм», «добре було б Путіну отримати з ним» та інші нісенітниці, які підказують із Кремля. І він сказав: "У нас є двопартійна більшість демократів і республіканців. Якщо відкинути крайнощі - так званих прогресистів-демократів і, з іншого боку, ізоляціоністів-республіканців, у нас у палаті й у конгресі двопартійна проукраїнська більшість. І ми діятимемо».І вони вже діють. Вони вже зараз володіють правом вето, проукраїнська група має право вето на будь-які призначення Трампа. Він же там попризначав уже найвідвертіших українофобів, наприклад Гейца - він уже був змушений відмовитися від посади через сенаторів… Ну, арифметика проста: у сенаті, який затверджує всі призначення, 52 республіканці, наче більшість. Але вистачить трьох республіканців, які голосували б разом із демократами. Можу зараз одразу назвати 15 як мінімум сенаторів-республіканців із твердою республіканською проукраїнською позицією. Тому ось ця гавайська блощиця Тулсі Габбард, яку Трамп призначив на найвищу посаду куратора всіх служб, - вона теж не пройде в жодному разі.Це був виступ лідера, Маккол казав про себе, як про лідера проукраїнської більшості. Він звернувся до своєї партії: ми же партія Рейгана, нумо, подумаємо, як Рейган вчинив би в цій ситуації. Рейган просто розчавив Радянський союз, так само він повівся б зараз із путінським режимом.Цікава позиція Маккола щодо Трампа. Він каменя на камені не залишив від позиції трампістів, але Трампа особисто не звинувачував. Ба більше, він досить ввічливо, коректно сказав, що Трамп зателефонував Путіну – до речі, тепер уже зрозуміло, що зателефонував, - і просив його не вдаватися до ескалації. Але той не послухався і знову підняв ставки. Ми розуміємо, як Путін буде працювати: використання міжконтинентальної балістичної ракети мало продемонструвати повну готовність злочинного кремлівського режиму йти на термоядерний злочин. Це була їхня демонстрація, так? І зрозуміло, чому Путін одразу це супроводив своїми поясненнями. Один зі сценаріїв, який може  розігруватися, - Путін справді задля того, щоби допомогти, можливо, якимсь проросійським персонажам у майбутній адміністрації Трампа, може використати це. Це станеться формально за каденції Байдена. А потім Трамп, коли вже зайде на посаду, вийде та скаже: шановні американці, гаїтянці, шановні голландці, німці і французи, я зупинив третю світову війну, але ми будемо це робити коштом України. Ось один зі сценаріїв, який хотіли б, напевно, розіграти в Кремлі. Ми не знаємо, чи піде на це Трамп, чи ні.Саме на цей сценарій і накинувся Маккол. Він прямо звернувся до Трампа: ви хочете, щоб вас пам’ятали в історії, як Чемберлена чи як Черчилля? Це дуже сильна позиція. Він розкрив усі свої карти, що двопартійна українська більшість із цим сценарієм боротиметься, його не допустять.Водночас дуже позитивна реакція в Європі. Бачите, британський прем’єр і французький президент мало не щодня зустрічаються й виступають з новими, ще більш рішучими заявами щодо України. До речі, Байден зробив ці свої позитивні кроки, зокрема, під тиском європейців - Стармер і Макрон просто щодня від нього вимагали цього. До того ж усе предметніше у французькому генеральному штабі й у британському розглядають питання відправки французьких і англійських військових в Україну. Це вже не приховують.На мій погляд, путінський шантаж провалюється. Не знаю, чи ви бачили в Україні останню спробу путінського шантажу на нараді щодо безпеки ОДКБ в Казахстані, в Астані, - ми побачили зовсім іншого Путіна. Я читав, як його в українських мережах назвали - «хворий дід». Дійсно, це дуже хворий старигань, який схилився над текстом і з великим зусиллям по складах читав ці погрози. І в чому ж полягають ці страшні погрози? Він же нам погрожував увесь час, що задаватиме ударів по центрах прийняття рішень у Лондоні, Парижі тощо. Цього разу він обмежився нескінченним повторенням: «Орешник» - «10 Махів» - «Орешник» - «10 Махів». Безглузді теревені.І він різко зменшив запал своїх погроз - уже жодних центрів прийняття рішень не було. Він говорить, що завдаватиме ударів по Україні. А щодо цих сказав, що це без’ядерні ракети, але наслідки такі, як від ядерної, лише без радіації.Я гадаю, що це результат внутрішньої боротьби його оточення, де його таки зупинили розумні люди, які не хочуть умирати. Він у цьому своєму жалюгідному виступі різко понизив рівень погроз Заходу: знищуватиму лише Україну, але не ядерними, а ядерними за своєю руйнівною силою. Ну, я бачу, як Захід підіймається перед цією загрозою. Раджу всім прочитати виступ Маккола в цьому Аtlаntіс Соunсіl, він був рівно тиждень тому. Так, я його читав, до речі, і звернув на нього увагу. І Маккол дуже переконливий, але тут є просто один процесуальний момент. Ми розуміємо, хто буде вирішувати в білому кабінеті - буде вирішувати той, у кого ключі від бухгалтерії, і в кого ключі від кадрової книги. І в даному випадку це Трамп, можливо, ті чи інші радники з національної безпеки, можливо, Ілон Маск. Позиція Маска мене радше насторожує і лякає. Тобто це люди, які будуть намагатися пропхати свій реальний порядок денний. А на рівні декларації - так, усе буде добре і буде потужний тиск з боку тих чи інших конгресменів і сенаторів. Це ви правильно говорите: «кадри вирішують усе». Це дійсно так. Так те ж саме говорить і Маккол. Він каже, що ми маємо можливість не пропустити русофільські кадри в адміністрацію. Що цікаво, уже Маск, оточення близьке Трампа - Маск, той самий Гейц, Габбард, учора божевільна Тейлор Грін кричала, вимагала відсторонити Байдена як винуватця ядерної війни, вони продовжують свої різкі висловлювання, а Трамп весь цей тиждень після виклику Маккола мовчить. Трамп нічого не сказав.На мій погляд, в американському політикумі розгорнулася дуже серйозна боротьба. А європейці не збираються пасивно спостерігати, хто переможе, чи змусить Маккол Трампа стати новим Черчиллем, а чи той відкине ці рекомендації та буде продовжувати свою політику Чемберлена. Вони розуміють безпосередню загрозу безпеці всій Європі. Я думаю, я б зробив таку пропозицію європейцям - сценарій Б, кращий сценарій Б, той, який ви вималювали. Припустимо, Трамп призначив якимсь чином своїх русофілів, навіть не зважаючи на думку сенату, і намагається реалізувати свій знаменитий «план Венса», чи, як я його називаю, «план Венса – Путіна» - заморожування конфліктів і гарантій безпомічності України, накладання на Україну цілої низки умов: неприйняття в НАТО, обмежене озброєння тощо.Європа хоче забезпечити свою безпеку незалежно від результату боротьби у Вашингтоні. Я їм рекомендував би таке: якщо Трамп стане на шлях зради, то це практично вже дезорганізує будь-яку реакцію НАТО - як воно діятиме, коли основний член НАТО не бере участі? Я запропонував би їм такий виклик: створити Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn. Провідні європейські держави, які готові битися, - це насамперед Англія, Франція і Німеччина з канцлером Мерцем за два місяці. І Україна. Чотири європейські держави, найсильніші у військовому плані.Плюс Польща і Туреччина.Так, я не забувся, я зараз додам. Ось ця перша четвірка найсильніших у військовому плані держав створює європейську армію. Тобто всі Збройні сили України, які зараз виконують - ще Кіссінджер про це кричав півтора року тому, що Україна виконує зараз ту функцію, яка покладалася на НАТО чи на європейську армію: захист Європи від східних країн. Ось ці чотири великі військові держави, плюс ще чотири держави, дуже серйозні у військовому плані, - Швеція, Фінляндія, Польща, Румунія створюють Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn, тобто всі їхні армії стають частиною європейської армії. Завдання -  приєднатися до вже наявної, яка блискуче функціонує, української європейської армії. Відповідно, Фінляндія, Польща і Румунія базують величезну кількість літаків на своїй території. Не якісь там 10-15 одиниць F-16, а сотні літаків. І ця нова організація постане на місці, яке звільнилося після…Я не говорю на 100%, але це той сценарій Б. Або Трамп почує Маккола і запропонує тоді Путіну не  «план Путіна – Венса», а «план Помпео – Кіссінджера»: так, заморожування, але жорсткі гарантії безпеки України аж до присутності там західних військ. Тобто, по суті, повторити ситуацію з ФРН, яку прийняли в НАТО в 1953 році. У чому від самого початку була злочинність «плану Венса» - що однією з умов він висуває відмову від прийняття в НАТО України, усі переговори взагалі можуть бути тільки щодо припинення вогню й визначення лінії розмежування.У жодному разі не можна обговорювати з Путіним внутрішній устрій України, питання її безпеки, її зовнішню політику. Адже в 1953 році не питали товариша Сталіна, чи хоче, чи дозволить він прийняти ФРН у НАТО -  просто західні держави прийняли й оголосили, що вони захищатимуть цю територію, як територію НАТО.Другий план, «план Венса – Путіна», - це план зрадницький, заморожений конфлікт. Я його зараз спробую масштабно змалювати. Отже, маємо надзвичайно погану ситуацію, тому що закінчується каденція певної адміністрації й наступна каденція нової адміністрації, у даному випадку Трампа, починається з білого аркушу. Вони починають, намагаючись, за доброю світовою традицією, усе скинути на попередників. І Дональд Трамп скаже: ні, це не я здав Україну, це поганий Байден і його адміністрація, і далі там почне всіх Блінкенів перераховувати поіменно, - а я вас урятую, шановні українці.Але за два місяці, які в нас залишилися до Трампової інавгурації, ми розуміємо, що буде робити Кремль: вони будуть істерично намагатися винищувати всі енергооб'єкти. Вони зараз працюють за «тактикою салямі»: квадрат за квадратом, маються на увазі великі регіони, вони намагаються повністю знеструмити, вибити всю електрику. Другий момент – це, без сумніву, ядерний шантаж. І третій - це істеричне намагання завалювати трупами російських інтервентів всю лінію фронту. Вони готуються за ті два місяці кидати в топку війни все, що в них є живе. Тому що потім приходить новий політичний цикл і Дональд Трамп може зустріти з порозумінням і скинути всі помилки і всі провали на попередню адміністрацію Байдена, кажучи, так, це вони недостатньо допомогли Україні, а я буду рятувати все, що я зможу врятувати. От так от може бути ще.Так саме це він і збирається робити. І саме проти цього спрямований увесь пафос виступу Маккола - він розносить план, а потім дуже довго розповідає про свою власну практику: спитайте себе, як Рейган вчинив би в цій ситуації. Я вважаю, що ці два місяці світ не спостерігатиме спокійно за знищенням енергоструктури в Україні. І ось ці два процеси я бачу: це консолідація двопартійної проукраїнської більшості в конгресі Сполучених Штатів і консолідація Нової Європи.Я прямо їм підкидаю ідею, але вона просто завершує логічно їхні зусилля: Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn з українською армією. Вони півстоліття, 50 років, мріяли в Європі про європейську армію, тому що в них завжди були сумніви: а чи нас захищатимуть за гострої потреби Сполучені Штати? Так ось зараз видно, що за Трампа напевно не захищатимуть. І, на їхнє щастя, ця армія заради вас – вона існує і блискуче функціонує для тих можливостей. І завдання тепер уже розглядає не як якусь благодійність, якусь допомогу українцям. Українці, стікаючи кров'ю, надають їм допомогу, захищаючи їх. Європейську армію потрібно посилювати потужною авіацією, що базується на аеродромах трьох-чотирьох країн базування, і це можна робити, не чекаючи інавгурації Трампа. Дуже гостра ситуація буде в найближчі два місяці. Середньострокова перспектива передбачала: у нас нема просто можливості чекати, що колись потім, наприклад, німці захочуть воювати за нас. Ми розуміємо, що це в їхніх інтересах, але рівень демілітаризації…За себе, за себе вони будуть. Ось у цьому також пафос промови Маккола - за себе ми воюватимемо, за нас, за нас воюють в Україні, а не ми воюємо за Україну. Питання, наскільки це вдасться імплементувати новому канцлеру Мерцу. Але вертаючись до ядерного шантажу: ви згадали про 1953 рік. Сталін в останні пару років перед своєю загадковою смертю намагався вжарити термоядерними ракетами чи, точніше, скинути термоядерні бомби. Сталін марив ядерною війною. І те, що Путін виглядає ослабленим і дещо деморалізованим, не означає, що він не може готувати подібного сценарію проти окремо взятої держави, зокрема проти України. Хоча, можливо, і ще проти якихось речей, тому що вся його концепція війни трималася на ядерному шантажі.Як би зараз виглядав ядерний шантаж Путіна? І що собою являє «Орешник», чи «Рубеж», чи що це за міжконтинентальна балістична ракета була?Танці навколо цього нещасного «Орешника» як якогось «геніального творіння» «великих російських учених» якраз показують, що ядерний шантаж провалився. Він же змінив акценти. Що таке «Орешник» - це ракета середньої дальності. Це класичний СС-20, пам’ятаєте, у 1980-х роках Радянський Союз… Так, «Сатана».Ні, «Сатана» потім уже, «Сатана» - це міжконтинентальна ракета. А СС-20 - це ракета, скерована на Європу. Це стара ракета, через неї американці у 2019 році вийшли з Договору про заборону ракет середньої дальності, тому що вона виходила за дальністю на десяток кілометрів більше за цей Договір, вони довели, що росіяни порушують. Ну ось він і вирішив приторочити цю нісенітницю. Ці ракети, по-перше, призначені для ударів по європейських містах за своєю дальністю, а по-друге, це ракети, які призначені нести ядерну зброю. Я не знаю, скільки цих ракет у Путіна. Він учора знову погрожував: я їх вироблятиму масово й таке інше. Ці ракети вирішили використовувати для суто психологічної мети. Наприклад, ті ж самі удари по Южмашу можна було завдати з не меншою ефективністю тими ж «Кинжалами». Просто щоб це якось не відразу виходило, що він відмовляється від шантажу. Для мене цей його виступ «хворого діда» (по-моєму, це сьогодні вранці було за  казахстанським часом) - це ознака слабкості. Він був у важкому психічному стані. Моя гіпотеза - що йому взагалі заборонили говорити про ядерні удари по європейських столицях. Він ще погрожує тільки ударами по Україні. Тобто по Європі він уже боїться і всю свою лють вкладатиме в удари по українській енергоструктурі.Питання, чи буде Європа на це дивитися, очікуючи приходу нового американського президента.

Про це він розповів в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на Еспресо."Європейці не будуть дивитися, хто переможе, чи змусить Маккол Трампа стати новим Черчиллем, і чи той відкине ці рекомендації та буде продовжувати свою політику Чемберлена. Вони розуміють безпосередню загрозу безпеці всієї Європи. Тому європейцям варто продумати сценарій Б. Припустімо, Трамп призначив якимсь чином своїх русофілів, навіть не зважаючи на думку сенату, і намагається реалізувати "план Венса – Путіна" - заморожування конфліктів і гарантій безпомічності України, накладання на Україну цілої низки умов: неприйняття в НАТО, обмежене озброєння тощо. Європа ж хоче забезпечити свою безпеку незалежно від результату боротьби у Вашингтоні. Я їм рекомендував би таке: якщо Трамп стане на шлях зради, то це практично вже дезорганізує будь-яку реакцію НАТО - як воно діятиме, коли основний член НАТО не бере участі? Я запропонував би їм такий виклик: створити Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn", - розповів Піонтковський.За його словами, провідні європейські держави, які готові битися, - це насамперед Англія, Франція і Німеччина з канцлером Мерцем за два місяці. І Україна. Ця четвірка найсильніших у військовому плані держав створює європейську армію. "Є ще чотири держави, дуже серйозні у військовому плані, - Швеція, Фінляндія, Польща, Румунія, які створюють Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn, коли всі їхні армії стають частиною європейської армії. Завдання -  приєднатися до вже наявної, яка блискуче функціонує, української європейської армії. Фінляндія, Польща і Румунія базують величезну кількість літаків на своїй території", - додав Піонтковський.Або Трамп почує Маккола і запропонує тоді Путіну не "план Путіна – Венса", а "план Помпео – Кіссінджера": так, заморожування, але жорсткі гарантії безпеки України аж до присутності там західних військ. Тобто, по суті, повторити ситуацію з ФРН, яку прийняли в НАТО в 1953 році, каже політолог."У чому від самого початку була злочинність "плану Венса"? Однією з умов він висуває відмову від прийняття в НАТО України, усі переговори взагалі можуть бути тільки щодо припинення вогню й визначення лінії розмежування. У жодному разі не можна обговорювати з Путіним внутрішній устрій України, питання її безпеки, її зовнішню політику. Адже в 1953 році не питали товариша Сталіна, чи хоче, чи дозволить він прийняти ФРН у НАТО -  просто західні держави прийняли й оголосили, що вони захищатимуть цю територію, як територію НАТО. "План Венса – Путіна", - це план зрадницький, заморожений конфлікт", - резюмував він.Раніше голова Громадської ліги "Україна-НАТО" Сергій Джердж заявив, що команда Дональда Трампа почала ретельно аналізувати реальну ситуацію та враховувати позицію кожної зі сторін перед початком ймовірних переговорів.Також у СNN із посиланням на власні джерела повідомили, що команда новообраного президента Сполучених Штатів Дональда Трампа наполягатиме на тимчасовому припинені вогню у разі можливих переговорів між Росією та Україною.

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.

Чимало людей впало у різні крайнощі від "нам гаплик, копаймо яму" – до "вже навесні війна закінчиться, будуть вибори й економічне зростання". На щастя, будь-який хайп швидко завершується, тож настав час розібратися, а які сценарії реально можуть бути.Підкреслю, що сценарний простір в цілому є описаним у статті, яка опублікована ще на початку року, і з того часу не змінився. Тому наступний аналіз робитиму в рамках цього сценарного простору, який передбачає три основні сценарії: Війна на виснаження, Коаліція переможців, Заморозка.Передусім відділімо те, що ми знаємо, від того, чого ми не знаємо й не можемо знати. Читайте також: Що буде з нами далі?Що ж ми знаємо?По-перше, Трамп передусім буде займатися внутрішньою політикою, бо цього прагнуть його виборці. У зовнішній політиці він просуватиме стару добру доктрину меркантилізму: торгові переваги понад усе, тож ось вам захисні мита та підтримка місцевого виробника. Іншими словами, ізоляціонізм. По-друге, якщо Трамп і буде займатися геополітикою, то його першими двома пріоритетами будуть Китай та Близький Схід. Хай Європа самостійно розбирається зі своїми проблемами – це незмінне гасло Трампа. Україна для Трампа вторинна і в цілому незрозуміла. "Мирні плани" різних республіканських політиків в основному мають на меті щось продемонструвати, стоячи у черзі перед дверима до резиденції Трампа в очікуванні можливого призначення кудись.Це те, що ми знаємо, а більше ми не знаємо нічого. Бо Трамп ще й сам не знає. Бо ще не обрані члени його зовнішньополітичної команди – а ті, що начебто обрані, можуть не пройти затвердження. Будь-які заяви, що політика Трампа буде такою чи іншою, абсолютно безпідставні. Рівень невизначеності поки що досить великий.Які можливі сценарії з цього випливають?Сценарій 1. США всіляко абстрагуються від подій в Європі, включаючи російсько-українську війну. Трамп робить заяви, що європейцям час самим платити за свою безпеку (до речі, це правда). Росія розглядається американською адміністрацією через призму політики на китайському напрямку. Європа постає перед викликом зайнятися власною безпекою – і цей виклик насправді неминучий.Читайте також: Війна триватиме ще багато-багато місяцівПідсценарій 1.1. Європа неспроможна, бо Німеччина в політичному болоті до червня (поки триватимуть вибори та формування уряду), Франція нерішуча та потенційно чекає на Ле Пен, Брюссель симпатизує Києву, але має обмежений мандат, Угорщина та Словаччина руйнують політику консенсусу в ЄС. Це поганий сценарій "ВІйна на виснаження", див. статтю. Водночас Україна змогла отримати запевнення по фінансуванню на 2025 рік, тож основні фактори нашої стійкості чи нестійкості – наші внутрішні (вони всі відомі). Що стосується 2026 року, він зараз за горизонтом бачення. Підсценарій 1.2. Європа неспроможна, але формується коаліція спроможних та охочих (соаlіtіоn оf thе wіllіng) – із тих країн, які краще розуміють ситуацію, мають стійкіші уряди та більше загрожені (в основному ці ознаки збігаються). Ключовими країнами залишаються Велика Британія та скандинавсько-балтійська вісімка, а також Польща. Європа насправді може зробити чимало для нашої перемоги й без США та в умовах відсутності внутрішнього консенсусу, причому у відповідних столицях добре знають, що треба було б робити (жорсткіші санкції, обмеження торгівлі, танкерні нафтоперевезення, експортний контроль, перешкоджання обходу санкцій тощо). До речі, США завжди готові продавати озброєння й військову техніку за гроші – аби були гроші (а гроші у вигляді заморожених російських активів є, аби була політична воля).Підсценарій 1.3. Європа швидко береться за голову та консолідується. Дуже малоймовірно, але добре для нас.Варто зазначити, що важливість України для Європи стає більш очевидною принаймні з безпекового погляду.Читайте також: Бажання Трампа закінчити війну в Москві сприймають як ознаку слабкості: Росія відкидає "замороження"Сценарій 2. Трамп вирішує, що війна в Європі є гарним майданчиком для того, щоб проявити власні силу та переговорні здібності на початку каденції. Він знаходить час зайнятися війною в Європі й намагається посадити сторони за стіл переговорів на якихось своїх умовах. Ці умови навряд чи будуть капітуляцією України, бо існує певна підтримка України в американському суспільстві та серед членів Республіканської партії, це не можна скидати з рахунку. Отже, буде якась форма замороження.Підсценарій 2.1. Умови заморозки прийнятні для обох сторін, підписується тимчасове замирення, що нагадує Мінські угоди. Для України відкривається вікно можливостей для внутрішньополітичного процесу, оголошуються вибори, далі йде критично важлива розвилка, описана у статті. Підкреслю ще раз: будь-яке замороження тимчасове. Росія може погодитися на збалансовані умови заморозки, якщо Путін вирішить, що потрібно перепочити, переозброїтися та накопичити силу для другого удару.(Якщо в цей момент з України виїдуть мільйони людей, значить, доведеться скоригувати українську територію до того розміру, який здатні захищати ті, хто залишиться. Це неприємна правда, якій треба дивитися у вічі.)Підсценарій 2.2. Путін відкидає умови Трампа й вимагає по суті капітуляції України: демілітаризація, "денацифікація" тощо. Злий Трамп обіцяє Путіну "кузькіну мать" й оголошує "примус до миру". Малоймовірно, але такий сценарій існує. (Зауважу, що дивним чином значна частина українських політиків і громадян вірить у високу ймовірність такого сценарію, забуваючи, що у парі "перемовник" – "офіцер КҐБ" другий виграє не конфронтацією, а обманом, використовуючи віру першого у чесні домовленості). Є висока ймовірність путінського рішення, що продовження війни вигідніше, ніж замороження, бо перехід Росії від війни до миру може стати для неї занадто великим соціально-економічним потрясінням. Читайте також: На Заході не вірять у "швидкий мир"Але Путін буде скоріше гратися з Трампом, аніж вступати у пряму конфронтацію. Є ще психологічні проблеми Путіна: понад усе він прагне не допустити того, що вважає приниженням з боку Америки.До цього сценарію можна віднести також нескінченні безрезультатні переговори, які виставляють Трампа слабаком і провокують на якісь дії. Я не думаю, що Путін до цього вдасться.Підсценарій 2.3. Під виглядом мирних пропозицій Путін пропонує Україні капітуляцію, якої вона не приймає. Трамп звинувачує Україну у зриві переговорів та повертається до своїх справ, пообіцявши не давати Україні ні цента й оголосивши українців затятими мілітаристами, а Путіна миротворцем. Враховуючи, що 2025 рік ми проходимо (якщо налагодимо внутрішні справи), а про 2026 говорити зарано, – це для нас нічого не міняє порівняно з тим, що ми мали на момент виборів. Подальший розвиток подій залежить від позиції Європи, див. підсценарії 1.1, 1.2, 1.3.Чи може Трамп зайняти позицію Путіна й тиснути на Україну в односторонньому порядку? Теоретично так, а практично це не дає йому жодного виграшу, а лише на самому старті виставляє його слабаком. В будь-якому випадку, нам важливо пережити 2025, а тут у нас в основному внутрішні завдання.Варто ще зазначити, що Трамп мислить короткими горизонтами, тож для нього припинення вогню, мирна угода та завершення війни – майже синоніми. Якщо досить скоро воєнні дії поновляться, він тут ні до чого, адже він молодець і зробив свою справу, а далі всі інші самі винні.Читайте також: Європейські війська в Україні: лідери визначаються з рівнем ризикуЗауважу, що переконлива перемога Трампа на виборах не дала Росії очікуваних переваг: Путін робив ставку на конфлікт та дезорганізацію в США, але вийшло по-іншому.Додам, що зупинка руху України в НАТО неможлива, бо ми вже давно не рухаємося. Ніхто не запросить нас в НАТО до завершення війни або ж принаймні до моменту, поки не сформується коаліція переможців. Зупинка руху України в ЄС також неможлива, але там навпаки – ми рухаємося, процес набув технічного характеру (і він досить тривалий, без ілюзій, на 6-10 років), і це питання є прерогативою Європи.Тож якщо від нас вимагатимуть не вступати в НАТО 20 років – можна сміливо обіцяти, бо через кілька років ситуація буде геть інша. Або НАТО не буде, або нас не буде, або Росії не буде.Додам ще, що Китай навряд чи буде на цьому етапі проявляти активність. Він може допомогти Трампу посадити Путіна за стіл переговорів (бо має важелі впливу на Росію та інтерес показати Трампу на самому початку каденції свою готовність співпрацювати), але Китай грає не в шахи, а в ґо, він будує простір для забезпечення власних виграшів.Висновки.Основні сценарії розвитку ситуації залишаються ті самі, сценарний простір не змінився з обранням Трампа. Жахлива катастрофа чи чарівна раптова перемога обидві неможливі.Основні проблеми України зараз – внутрішні, їх треба терміново вирішувати. Йдеться про людський капітал та управління в Силах оборони, про ВПК та економіку, про демократію та суспільну згуртованість.Треба продовжувати формувати для Америки образ перемоги (американської перемоги, а не української). Які вигоди США отримають від російської поразки? Їх чимало, але треба їх донести та пояснити. Як російська поразка пов'язана з американо-китайським протистоянням?Але основні зусилля мають бути зосереджені на створенні "коаліції охочих" в Європі. Це наше основне поле роботи на наступний рік. Потрібно посилення кадрової дипломатії та максимальне включення інших видів дипломатії: парламентської, культурної, громадянської, університетської, церковної, підприємницької тощо. Європа не Америка, тут десятки країн і чимало роботи.Що робити нам конкретно? Те саме. Або ти в ЗСУ, або всі можливі сили віддаєш допомозі ЗСУ. Перед тим, як щось вирішити, Трамп буде дивитися на поточну мапу. Ось чому Путін поспішає.І головне: не повторювати тези російської пропаганди. Навіть якщо дуже хочеться.Вчергове повторю: стратегія Путіна – розколоти українське суспільство протягом важкої зими й примусити його просити капітуляції. Тож не треба допомагати Путіну.ДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.