Search trend "Капітуляція"

Ветеран російсько-української війни, екскомандир роти батальйону Айдар Євген Дикий в інтерв'ю Rаdіо NV різко розкритикував наміри президента США Дональда Трампа якнайшвидше припинити війну в Україні.

Багато хто боїться, що в Саудівській Аравії США і Росія оформлять капітуляцію України — але цього не станеться, запевняє блогер Іван Яковина. Відмова Зеленського підписувати договір щодо використання надр показала, що Трамп нічого не може зробити, якщо не спрацьовує його тактика грубого тиску

Наразі Україна не програє війну, на відміну від РФ, вважає Євген Дикий.

Телефонна розмова Дональда Трампа з Владіміром Путіним спричинила паніку не тільки в Україні, а у Європі. Втім, насправді причин для хвилювання немає, адже позиція президента США залишається такою, що була днем раніше. Повний текст новини +Відео

Європа та Україна повинні бути залучені до мирних перемовин. Тоді як відмова від членства України в НАТО - це не мирне врегулювання, а капітуляція перед Кремлем, наголосила глава дипломатії ЄС.

Здача України, капітуляція, успішна розмова, початок переговорів і завершення війни — чимало песимістичних висновків можна було побачити після розмов американського лідера США Дональда Трампа з російським диктатором Путіним.

Колишній радник з нацбезпеки США вказав на ризики від підтримки поступок Кремлю

Дипломати НАТО були «неприємно здивовані» заявою міністра оборони США Піта Гегсета про нереалістичність членства України в НАТО. Про це у середу, 12 лютого, повідомляє Еurасtіv, посилаючись на власні джерела.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 12 лютого.Міністерство оборони України пропонує контракти, які стимулюють молодь до боротьбиRеutеrs пише, що Міністерство оборони України у вівторок розпочало набір молодих людей, заохочуючи людей віком від 18 до 24 років служити в армії протягом року за еквівалент приблизно 24 000 доларів США та значні премії.Крім обіцяної винагороди в 1 мільйон гривень ($24 000), пропонуються великі бонуси, а також субсидована іпотека та орендна плата. Контракт також передбачає звільнення від мобілізації на 12 місяців після його укладення.У виданні також додають, що перебуваючи під тиском залучити більше солдатів до армії, український парламент минулого року ухвалив новий закон про мобілізацію, який знижує вік призову з 27 до 25 років і передбачає покарання для тих, хто ухиляється від призову. Тоді зміни до законопроєктів в Україні виявилися непопулярними, оскільки ентузіазм щодо війни ще більше підірвався через довгі перебування на фронті солдатів, які не мали відпустки після того, як Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року.Зокрема раніше Зеленський та інші чиновники чинили опір закликам Сполучених Штатів ще більше знизити призовний вік. Однак тепер військові блогери, здається, схвалили цю кампанію."Хлопці та дівчата швидко вчаться, пристосовуються до дисципліни, вбирають ідеологію підрозділу та знаходять мотивацію там, де бачать результати інших солдатів", – сказав у блозі солдат-доброволець Станіслав Бунятов.Обнадійливі ознаки вказують на те, що Трамп не планує відмовлятися від УкраїниКіт Келлог, Фото: gеttyіmаgеsЖурналісти Тhе Wаshіngtоn Роst пишуть, що враховуючи ставки війни в Україні, дивно, як мало уваги отримав спеціальний посланник президента Дональда Трампа з питань України та Росії, генерал-лейтенант у відставці.У червні Келлог підготував для Трампа пропозицію, яка передбачала, що Україна отримає більше американської зброї лише в тому випадку, якщо вступить у мирні переговори, одночасно попередивши Москву, що відмова від переговорів призведе до посилення підтримки України з боку США. Друзів і союзників України особливо вразила пропозиція про припинення вогню на основі наявних ліній зіткнення. У виданні кажуть, що Келлог не є голубом у ставленні до Росії, як і його нащадки. Дочка Келлога - Меган Моббс, президентка Фонду Р.Т. Везермана і випускниця Вест-Пойнта. Зокрема, в українців не може бути кращого друга, ніж Моббс. Фонд працює в Україні з початку повномасштабної війни. Його зусилля включають створення та роботу логістичного центру на румунсько-українському кордоні та доставку понад 10 000 піддонів ліків, медичних товарів та іншої допомоги до понад 70 організацій з надання допомоги та лікарень в Україні.Окрім надання допомоги, фонд допомагає евакуювати американських вояків-добровольців, які воюють в Україні, до регіонального медичного центру Ландштуль у Німеччині, де вони можуть отримати спеціалізовану медичну допомогу. Він також репатріює тіла американських добровольців, загиблих у боях.Раніше у соціальних мережах Моббс заявила, що "допомога Україні була сповільнена через 1. слабке лідерство Байдена і 2. Дисфункцію в Міністерстві оборони", вказуючи на звіт Rеutеrs, в якому детально описується “хаотична система відстеження озброєнь, в якій навіть визначення поняття ”доставлено" відрізняється в різних родах військ США".Попри те, немає гарантії, що батько завжди погоджується з дочкою, і навпаки.На початку місяця Моббс написав у Твіттері: "Одна з нових великих брехень, яку просувають погані актори, полягає в тому, що немає нічого, за що варто боротися і вмирати. Мир за будь-яку ціну - це не мир, це капітуляція, замаскована під чесноту. Справжній мир вимагає сили, жертовності та готовності відстоювати те, що правильно, навіть якщо це дорого коштує".

Інша розповіла притчу про чоловіка, якому не сподобались люди в місті, підводячи до думки, що поганий бачить погане, а добрий — добре.   І при цьому осудливо і з жалем позирала на мене, бо знала про моє критичне мислення. Ще раніше я була переконаною пацифісткою, але війна дала зрозуміти мені,  що треба битися, коли тебе б’ють, а не шукати людське в нелюдові."Вбивати – погано", - написав мені колишній приятель,  відсиджуючись у дружній країні, коли над домом його  матері літали ракети та снаряди, а сестра була в Бучі.А тепер я розумію, що не потраплю ні в Шамбалу, пропаговану гарними росіянами Рерихами й російськими документальними фільмами про Тибет, ні в місто з "добрими" людьми,  ані у квантову реальність, до якої пропонують прилучитися її адепти. От лихо.  Бо я не прагну розвивати в собі такі чесноти, як відсутність гніву і відсутність співчуття, тобто ховати голову в пісок. Що я з того матиму? Надію, що коли таких доброчесних стане більше, то світ зміниться, а решта просто загине. Дуже справедливий світ, хіба ні?  Виживуть тільки обрані. Але! Не можна змінити світ на краще, просто змінюючи сам себе, зайнявшись духовними практиками. Тобто просто втекти від реальності, яка вимагає стійкості й боротьби щодня, щогодини.Читайте також: Шабля край поляЗараз перечитую "Сад Гетсиманський" Івана Багряного, і там є такий момент, коли головний герой Андрій Чумак після нелюдських катувань у сталінській тюрмі питає слідчого: "Чи можуть десять мільйонів бути злочинцями? А двадцять? А тридцять?" А, може, рації не мають ті опричники, які їх судять? Ті мільйони, які померли від голоду, серед яких були немовлята, теж вороги народу? Хто знає сюжет роману, який міг би стати найпромовистішим свідком на суді проти вічного теперішнього московського агресора і який треба перекласти на всі мови світу, той знає, що Андрію допомогли вижити гнів до катів і співчуття до його жертв. Ті, хто не мав цих якостей, "розкололись" - зламались, зрадили й згинули без сліду. Їм не потрібна була справедливість. Їм потрібно було вижити. Вижити – ще не означає  жити. Вижити – це означає існувати.Ну, якщо брати в менш глобальному масштабі, то зараз  поширюється інший наратив – дисиденти 60-70-х років  наробили більше лиха, бо підставили тих, хто хотів вижити. Не треба було 22 травня їздити в Канів і читати на могилі Шевченка вірші, не треба було поширювати самвидав, не треба було бути Аллою Горською  чи Василем Стусом… Це я читала буквально вчора. А ще раніше - в російської письменниці, яку  в нас вшановували в Україні більше, ніж своїх майстрів слова, Людміли Уліцкої. І в тому, що зараз немає достатньо цілісних, принципових, абсолютно безкомпромісних  особистостей, – не їхня провина. Читайте також: "Ця країна"  чи Україна?Інтелектуальній, творчій, духовній еліті бракує ключових якостей – непримиренності до зла і любові до людей. Свого  часу марксистська і неомарксистська пропаганда зробила все за допомогою освіти й культури, яку контролювала й контролює, аби вони не з’явились. А що вже казати про таке "вселенське зло", як партизанська війна УПА, проти чого ведеться вже тридцять років Незалежності інформаційна війна, бо, бачте, "страждали" селяни, замість того, щоб дружно піти в колгоспи й бідувати, чекаючи, поки явиться якийсь Котигорошко-месія.Гнів і співчуття – це прикмети гідності сучасних українців. Без них не може бути перемоги.Навіть на суто буденному рівні нам зараз пропонують поради психологів проти безсоння, серед яких є така: вимкніть телефон і проженіть від себе тривогу. Вимкнення телефона, коли той попереджає про повітряну тривогу, збільшує шанси стати жертвою нічних бомбардувань, особливо взимку, коли вікна зачинені й не чути сирени, або вона не працює через вимкнення світла."А чого дзвонити до Києва, Полтави, Одеси, Чернігова після чергового обстрілу рашистів друзям чи родичам і питати "як ти"? Ти ж нічим не допоможеш!"  - це я вже не раз чула, як і ви. Йдеться не про вихованість, а про підтримку людей, які можуть бути живі, здорові, але налякані. Боятися – це нормально.Миру, який нам можуть нав’язати, відібравши у нас гідність, нам не потрібно. Бо то не мир, а капітуляція. Звідти й ростуть ноги у квантових теорій та порад психологів розслабитись, бо ж змінити нічого не можна, все одно ж нас  чекає або нове коло окупаційного пекла,  або цифрове пекло, влаштоване учасниками так званої "світової змови". Дорогу до пекла не вимощують добрими намірами. То казочка для наївних людей, яку нашіптує сам диявол. Ми не в тому часі й не в тому місці перебуваємо зараз, аби розвісивши вуха слухати весь отой непотріб з уст проплачених експертів, ім’я яким  - "легіон".Спеціально для Еспресо.Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Пріоритет моєї роботи – це допомога ЗСУ, наголосив п'ятий президент

Ще ніколи, з часу відновлення незалежності Української держави Україна так критично не залежала від того, який вибір зробить президент Сполучених Штатів. Попри те, що частина міжнародної та української преси демонізує Дональда Трампа, а інша покладає на нього перебільшені сподівання, останнє слово залишається за президентом Америки.Без перебільшення можна сказати, що 20 січня 2025 року може стати днем нового відліку у світовій історії. Проте очікування остаточного визначення щодо допомоги або не допомоги президентом США Україні, тягнеться надзвичайно довго. Але в інтересах російського диктатора Путіна – взяти перерву, зібрати вкрай необхідні ресурси, проаналізувавши уроки з його численних невдач в Україні, підготуватися до відновлення війни та розпочати її нову фазу у будь-який момент, який Москва вважатиме найвдалішим для себе. В Кремлі вже давно знову порахували Російську Федерацію наддержавою, й тепер хочуть, щоб це визнав  і увесь світ.Президент Дональд Трамп вважає себе майстром "мистецтва угод". Проте немає жодної гарантії того, що він може запропонувати те, що влаштує Україну. Читайте також: Гібридний ультиматум для ПутінаПоділ України ніколи не зможе вважатися справжнім миром, бо принесе на міжнародну арену ще більшу ескалацію. А значить багаторазово погіршить й так складну ситуацію, котра виникла, поклавши цим початок демонтажу чинного майже вісім десятиліть світового порядку.І якщо Сполучені Штати віддадуть Україну на роздертя Московщині, то потім Путін проголосить, що Гренландія це "спірна територія", проявить агресію до держав Балтії, Скандинавії та Канади. Далі Москва оголосить, що Аляска насправді належить Росії. Бо, мовляв, царя підло обдурили, і він несправедливо задешево продав її американцям. Тому настав час виправляти цю ганебну історичну несправедливість. А Китай, який до того спостерігав зі сторони за реакцією Заходу на вторгнення Російської Федерації в Україну, наважиться на окупацію Тайваню.Не кажучи вже про те, що полишення України сам на сам з Росією вмикає зелене світло іншим світовим диктаторам, в першу чергу, Кім Чен Ину і Сі Цзіньпіну. Повідомляючи їм, що тепер вони можуть не стримуватися у своїй агресії. А їхнім "законним призом" цілком можуть стати Південна Корея та Тайвань. Немислиме тепер цілком здатне перетворитися в реальне, якщо радники Трампа, які доводять, що продовження допомоги Україні не в стратегічних інтересах Америки, зможуть його в цьому переконати.Читайте також: Кремль відповідає Трампу, демонструючи спокійЄдиним можливим на тепер вразливим місцем Дональда Трампа в українському питанні є – яким чином війна Росії в Україні та рішення щодо неї США здатні вплинути на історичну спадщину колишнього 45-го, а тепер вже 47-го президента Америки. Все інше для нього не має великого значення. Хоча хотілося б вірити, що після 20 січня ми побачимо нового Трампа, який тепер став палким прихильником збереження за Українською державою її суверенних, міжнародно визнаних територій.Історична спадщина Дональда Трампа – це саме те, де Україна і новий президент Америки можуть реалізувати свої спільні інтереси. Коли Трамп, допомагаючи українцям, закріпить за собою місце в американській історії, як один з найкращих та успішних президентів США.Але, і про це вже зараз потрібно говорити, ахіллесовою п’ятою нового президента Сполучених Штатів є його зустріч з російським диктатором. Путін вірить у те, що лестощами та компліментами зможе задурити голову Трампу. Отримавши від нього бажане і водночас не запропонувавши нічого замість. Але якщо Дональд Трамп погодиться, хоча б частково, на вимоги головного кремлівця, а потім той заявить про це, як велику перемогу Кремля, то бенефіціаром буде Путін, а не Трамп.Тому Україна  та наші європейські союзники мусять наголошувати на геополітичних амбіціях нового американського лідера, який ніколи не любить ні в чому нікому програвати. А відмова від України, якщо вона дійсно відбудеться, може стати найбільшим політичним програшем Трампа. Тому навряд чи йому варто починати своє президентство з програшу, який начисто перекреслить усю його історичну місію, в яку він та його найближче оточення так свято вірять.Читайте також: Чи скасує Трамп санкції Байдена проти РосіїМожна не сумніватися в тому, що Путін спробує знову нав’язати Дональду Трампу зустріч тет-а-тет, як це вже було раніше в Гельсінкі. Коли звук вимкнено, Трамп виглядає маленьким, нахилившись уперед у своєму кріслі, а Путін посміхається, не вірячи своєму щастю, коли президент США  кидається на власне ФБР.Якщо Трамп знову погодиться перейти до таємної стратегії, яка явно працюватиме на інтереси Москви, то це означатиме, що кремлівську позицію "дайте нам те, що ми хочемо, і тоді ми поговоримо", було негласно замінено фактичними переговорами quіd рrо quо. Тобто послуга за послугу. І в такому разі доля України та українського народу автоматично відходить на другий план.Розв’язання українського питання в рамках міжнародно прийнятих законів Путін вважає сізіфовою працею. Тому будь-які сподівання на це виглядають марними. Та й Дональд Трамп на це не підходить. Йому не вистачить стратегічного терпіння та дипломатичної кмітливості. Проте позитив у тому, що коли колишній президент Сполучених Штатів Джо Байден намагався розв’язати гордіїв вузол, то, за певних обставин, Трамп може розрубати його.Росія здатна подвоїти вимоги, які вона висуває щодо України, та свої претензії на окуповані східні українські землі, якщо потурати її геополітичним забаганкам. Адже "мир", яким він бачиться з вікон Кремля, не що інше, як капітуляція України. У яку б красиву і привабливу для Америки та колективного Заходу обгортку не намагався її завернути путінський злочинний режим.Читайте також: Рубіо розуміє справжню мету ПутінаІгри Москви в "нові території", "референдуми",  внесення до своєї конституції українських земель та передачу Російській Федерації 20 відсотків України Путін нехай грає сам з собою. Оскільки розділену, подрібнену та ослаблену Україну Московія поглине через декілька років, якщо українці необачно погодяться на путінський варіант "миру".   Саме тому московський "цар" так вперто намагається досягнути того, щоб рішення щодо України приймалося без самих українців та Європи. Щоб його визначили шляхом двосторонніх домовленостей між Путіним і Трампом.При чому на Україну вже тиснуть, аби вона погодилася на "тимчасове" припинення вогню, після чого Росія збереже за собою незаконно окуповані території. Очевидно, що якби Україна погодилася на такі умови, то не отримала ні реальних гарантій безпеки, ні чіткого шляху до членства в НАТО та Європейського Союзу. Додатково дозволивши Російській Федерації уникнути виплат репарацій за знищення інфраструктури на Сході та Півдні України. Москва весь час домагається повної капітуляції України на максималістських умовах Путіна.Саме тому російський диктатор не може дочекатися утаємниченої зустрічі з Трампом. Настільки засекреченої, щоб знову конфіскувати конспект у перекладача, по якому можна було б реставрувати те, про що конфіденційно говорили Дональд Трамп та Путін. Читайте також: Ризик для режиму Путіна — Росія залишиться без резервів і коштів на війнуЯкщо лідер США на таке погодиться, то їхня таємна розмова може бути приблизно такою. Путін: "Дональде Фредовичу, я вважаю, що ви чудова людина, і, безперечно, найкращий та найрозумніший президент за всю історію Сполучених Штатів. І мені потрібно, щоб ви зняли з мене санкції, щоб оголосили мене переможцем моєї спецоперації, СВО, як ми її називаємо в себе в Росії".Трамп: "Важко з вами не погодитися. Я також вважаю себе чудовою людиною і найкращим вибором для Сполучених Штатів. Може, ви ще щось хочете?". Подібний діалог цілком можливий, адже Дональд Трамп вважає себе найкращим учасником переговорів у світі. Як тут ще не згадати про його зустрічі з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином. Як і те, що свого часу він заявляв, що довіряє Путіну, а не своїй власній службі безпеки.Та хай там що, ілюзії помирають останніми. Якщо Трамп вирішить боротися за свою блискучу історичну спадщину, то це буде одне. Якщо ж ні, і йому головне прожити щонайкомфортніше кожен свій наступний день, не забувши при цьому зіграти у гольф, то це зовсім інше.Дональд Трамп опинився перед складним вибором: допомогти Україні, чи Путіну. І від того, яке він прийме остаточне рішення, залежить не тільки доля України та Європи, а й всього міжнародного порядку. Трамп може стати рятівником України, а може стати тим, хто допоможе Путіну знищити її державність. Такою, на жаль, є сьогоднішня реальність.Хочеться вірити, що в Америці існують здорові сили, котрі будуть здатні переконати президента Дональда Трампа, що те, що робить Путін в Україні – геноцид українців. Що це один із найбільших злочинів в історії людства. А непідтримка українців означатиме не що інше, як потакання російському диктатору в знищенні великого європейського народу.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Тож сьогодні, коли Україна відстоює не лише свій суверенітет, а й принципи, на яких ґрунтується демократичний світ, ми бачимо немов відлуння фатального 1938 року. Знову лунають заклики до компромісу та голоси, які кажуть, що стабільність можна купити, пожертвувавши справедливістю.

Європейський Союз та його члени мають посилити допомогу для України. Від спротиву українців російському вторгненню залежить доля не лише самої України, але й всієї Європи. Про у Брюсселі під час виступу на конференції дипломатів ЄС заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, передає "Укрінформ". "Війна в Україні залишається центральною та найбільшою за наслідками кризою для майбутнього Європи. Російська повномасштабна війна проти України невдовзі увійде у четвертий рік. Путін намагається сильніше, ніж будь-коли, виграти цю війну, його метою залишається капітуляція України. І ми знаємо, що може трапитися після, тому що це відбувалося раніше. Він буде рухатися до наступних цілей, як він робив це після подій 2008 та 2014 років. Йдеться не лише про долю України, ставкою є доля Європи. Тож наш перший пріоритет - надати силу українському спротиву", - наголосила вона. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніяких сигналів про зупинення допомоги від Європи і США поки немає - Зеленський ЄС та його країни-члени від початку повномасштабного вторгнення надали Україні підтримку на 134 млрд. Це перевищує внески будь-кого іншого. "Завдяки Українському фонду та кредиту G7 ми закрили бюджетну нестачу України на весь 2025 рік. Паралельно, ми маємо прискорити негайну доставку зброї та боєприпасів. Це буде в центрі нашої роботи протягом наступних тижнів", - зазначила фон дер Ляєн. Україна фактично отримала від США зброї на суму понад $70 млн. Допомоги на $100-200 млрд, про які згадують різні джерела, Україна ніколи не отримувала, сказав Зеленський. США надали Україні різноманітну допомогу, у тому числі у вигляді гуманітарних, соціальних програм, навчання, тренування тощо.

Мендель заявила, що капітуляція це не так уже і погано, бо нібито тільки таким чином можна зберегти Україну

Юлія Мендель закликає українців визнати власні обмеження.

Хотів би з вами проаналізувати нову американську дипломатію з новим американським президентом і принципово новою американською адміністрацією. В день інавгурації Трамп не полінувався і підписав кілька указів, які стосуються не лише внутрішньоамериканського порядку денного, а й постачання глобальної американської допомоги. Новий час в Європі дуже напружений. І зрозуміло, чому так, тому що Трамп зараз буде намагатись жонглювати тим, що називається "старий світ".Він вже це почав. Ще під час його першої каденції ми вже мали розуміння, що Трамп прийшов, щоб руйнувати цей порядок, який був встановлений після Другої світової війни. Порядок, який спирався на міжнародне право, зокрема і після завершення Холодної війни. Цього порядку вже немає.Тобто пост'ялтинський світ ми вже поховали, точніше Трамп разом з Путіним. У них паралельні треки, але пост'ялтинський світ поховано.Ще не поховано, але в намірі.Але могилу викопали.Путін, звичайно, це намагається зробити. В Трампа були величезні наміри й бажання, щоб в цю могилу, яку викопав Путін, весь світ заштовхати. Але дійсність є настільки складною і багатогранною, - коли тобі здається, що простими рішеннями можна вирішити проблеми, які накопичувалися десятиліттями, а то й століттями, то так просто не буває. Навіть Трамп, який говорить, що він очолює найпотужнішу державу світу, не є всесильним.І наскільки зараз Трамп буде всесильним чи не всесильним в питанні російсько-української війни? Трамп випромінює певні сигнали, які ми намагаємось розшифрувати. Він буде диктувати певні речі, але з другого боку - Путіну також є чим погрозити Трампу.Трамп зрозумів, і це вже достеменно відомо із тих заяв, які він говорить останніми днями, хоч би на світовому економічному форумі в Давосі, що він сам собі зробив пастку, сказавши про завершення війни за 24 години. Так не буває, бо це означало б одне - повна капітуляція України, що так чи інакше він буде з Путіним викручувати руки Україні й співпрацювати з Кремлем, щоб Україна капітулювала.Трамп не для того став вдруге президентом Сполучених Штатів, щоб бути підлеглим Путіну. Трампу так не хочеться, тому що він найбільший політик світу. Крім того, реальність - не та. І що? Прийшов би й сказав: "Українці, приймайте "стамбульські умови", які Путін сформував". А українці б сказали: "Ми думаємо по-іншому, з певних позицій не підемо, тому що в нас є власний потенціал, мільйонна армія, суспільство, яке до великої міри мобілізоване і загартоване вже цією 11-літньою війною, та й в України є союзники в Європі".Ніхто не скасовував того, що дуже близьким союзником України є Велика Британія. Нещодавно Велика  Британія й Україна підписали угоду про сторічне партнерство, це вперше в історії України.Як тільки я побачу британську ескадрилью в Кропивницькому, тоді буду вважати, що стартувала ця угода.Звичайно, на столі зараз лежать і питання ескадрильї. Тобто Трамп зрозумів, що за 24 години миру не вийде. Тепер почав говорити Келлог, який є його спеціальним посланником до України та до Росії, про 100 днів, а то й про пів року.А то і до кінця року.А то і до кінця року, тому що Трамп відповів на запитання, зазначивши, що війна буде наступного року, і сказав: "Йдіть до Путіна і питайте в нього". Різка зміна, тобто реальності ніхто не скасовував.Зараз відбувається серйозний глобальний процес, за яким треба слідкувати, що США не зійдуть зі своєї програми. Набагато більшу роль у фінансуванні підтримки України як в економічному плані, так і у військовому плані, має грати Європа. США не хочуть вже платити за "парасольку", яку з часів Другої світової війни розтягнули спочатку над західною Європою, а після розвалу Радянського Союзу ще над центральною частиною.Річард Гренелл, радник з особливих доручень адміністрації Дональда Трампа, сказав, що є Рютте, якій був прем'єр-міністром Нідерландів, а зараз на посаді генерального секретаря НАТО, і він підтримує те, щоб прийняти Україну до НАТО, то чому США мають за це платити? Це хороший підхід, який мені подобається.Але мене цей підхід непокоїть, - якщо не буде готова Португалія, Угорщина Словаччина і Польща платити повну ціну, адже йдеться не лише про гроші, а також про амуніцію й озброєння.Зараз перейдемо і до амуніції, і до озброєння, але є факт - американці виводять 20 000 контингенту з Європи.Одну п'яту частину.Це факт. По-перше, хтось їх має замінити. По-друге, озброєння є у стратегічних планах НАТО, європейці підписалися, про це говорять і генсек НАТО, і міністр оборони Німеччини казав, що Росія буде готова до агресії проти держав НАТО впродовж 4-5 років. А це означає, що потрібні будуть і амуніція, і озброєння, і навчені люди, і війська, і так далі.Європа має бути готовою відбивати цю агресію. Тобто це серйозна історія після суттєвого скорочення американського контингенту в Європі. Сьогодні це одне скорочення, а післязавтра – друге. Потім країни Балтії, Сувалки й так далі. Це серйозна російська погроза.Не тільки країни Балтії, Естонія, Латвія і Литва, але так само Фінляндія, Швеція - ніхто не скасовував. Норвегія, Данія дуже занепокоєні своєю безпекою.В Балтійському морі - вже майже криптовійна.Прем'єр-міністр Швеції сказав: "Ні стан війни, ні стан миру", тобто маємо таку ситуацію.Але повернімося до того, що за 4-5 років треба бути готовими, але всі серйозні політики додають - і європейські, і натівські, і американські, що найкращим та найдешевшим способом для Європи, для Заходу, щоб протидіяти цій небезпеці, є посилення військових спроможностей України, щоб Україна сіла до переговорів з Росією на якомога більш вигідних умовах.І тут ми переходимо до Путіна, в якого картина світу була дуже проста. Він же ж чекіст і вважає, що мережею своїх впливів, агентів схопив половину Заходу і половину Америки, що це все в його руках. Путін думав, гадаю на це є докази, що Трамп ще з першої своєї передвиборчої кампанії –  його "актив".Невідомо, чи був у Путіна компромат на Трампа, чи не було, адже один з західних оглядачів дуже чітко вловив цікавий момент і сказав: "Перемога Трампа на виборах звільнила від всіх страхів, пов'язаних з його минулим і з тим, що хтось на нього має якісь папери". Сьогодні - це інший Трамп, який говорить Росії: "Слухай, або тепер укладаєш угоду, або чекають тебе санкції, мита і так далі". Друге - коли він говорить, щоб задумалися про долю Каддафі чи якогось іншого диктатора, то вони всі в Росії, думаю, в стані шоку, коли почули таке від Трампа, за перемогу якого відкривали шампанське. Тобто ситуація змінилася абсолютно кардинально.Треба дивитись на політику, на те, що буде відбуватись з допомогою України та з присутністю американців на Європейському континенті, і як буде розвиватись ситуація на полі бою, також на заяви тих, хто керує інституціями. Бо Трамп - це Трамп, Маск - це Маск. Це шоу теж має бути.Я собі уявляю, якби, наприклад, польський чи український прем'єр-міністр "зіганув" в Капітолії, то це б викликало дуже серйозні претензії. А в США просто подивовані ексцентричністю молодого мільярдера.Так не є. Маск зараз назбирає проти себе таку непогану когорту ворогів, у нього будуть свої проблеми. Я називаю зараз цей момент - "атаки шоку і відчаю". Конфронтація з реальністю і в Трампа, і в його оточенні вже відбулася. Його спеціальний представник мав прилетіти до Києва ще до інавгурації, щоб Трамп 20 січня сказав: "Ось мій мирний план! Я телефоную до Путіна і кажу: "Хочу з тобою домовитися". Але Келлог не поїхав, сказав:"маю 100 днів. Я працюю". Пентагон заявив, що військова допомога Україні не припиняється.Але нові пакети від адміністрації Трампа можуть бути в половину меншими.Ні, вже Рютте озвучує, як це має бути.Але це думка Рютте.Рютте скаже те, що почув від Трампа та його людей. Буде озброєння, але платити мають європейці - такий підхід. Тут нічого особистого в цьому відношенні, тільки бізнес. Зараз головна небезпека, і це не стосується американської військової допомоги Україні, - те, що Трамп почав загравати з територіальною інтегральністю окремих держав: "Гренландія має бути наша", "Панамський канал має бути наш". І тут є небезпека - в яких рамках ми маємо зараз перебувати ? Вилітає весь світопорядок. Світ, який ми розуміли й знали, закінчився. Тепер формується новий світ.Я хочу сказати, що в Україні подібне відбувалося після 1919 року, коли у слові повелителя було більше закону. І закінчилося тим, чим закінчилося.Ще не закінчилося.Але закінчилося 24 лютого 2022 року. Держава є. Суспільство, держава об'єднались довкола Збройних Сил у спротиві російській агресії.Ніхто не скасовував нової "осі зла". Іран з Америкою з Росією підписали угоду про стратегію та партнерство. Північна Корея допомагає, чим може Путіну. Китай не скасовував своєї підтримки Росії, щобільше, зразу після інавгурації Трампа Сі Цзіньпінь подзвонив чи Путін подзвонив Сі Цзіньпіню, не знаю почерговість, і щось там узгоджували між собою. І Китай офіційно сказав, що буде поглиблювати співпрацю з Росією. Тобто ніхто цього не скасовував.Клуб диктаторів та авторитарних режимів об'єднався і кинув виклик демократичним країнам світу. Байден відповідав на це в один спосіб. Трамп пробує використовувати методи, якими користуються диктаторські режими, щоб якось цей світ по-новому впорядкувати.Вертаємось до концепції Трампа, який демонструє зміну геополітичних пріоритетів - Панамський канал, Гренландія. У мене є побоювання, що в теперішній ситуації відбувається зміна не лише інформаційних, але й смислових навантажень нової американської адміністрації. Вони почистили значну частину представників старої адміністрації, це представники класичного американського діпстейту, серед яких генерали, розвідка, контррозвідка, що займалися формуванням глобального порядку денного присутності США у світі. А зараз це все може перейти в так званий напівручний режим.По-перше, те, що Трамп почав займатися Панамським каналом, Гренландією засвідчує те, що значна частина цього діпстейту і політичної еліти прийшла до висновку - є загроза базовим інтересам США ще з доктрини Монро: на півкулі, де є Північна Америка і Південна Америка, - це наше і вам до цього зась. Виявилося, що світ вже пройшов інший шлях - це не твоє. В Арктиці дуже серйозні зміни відбулися і будуть відбуватись. Чому Ніколай Патрушев вийшов з посади секретаря ради національної безпеки та оборони РФ і став тільки радником Путіна?З морських питань.Так, з морських питань. І це визначення нового пріоритету для російської держави, тому що це як друга п'ятилітка Сталіна. Ми забуваємо, що це під час цієї п'ятилітки Сталін мав би будувати найбільший океанічний флот у світі з лінкорами, авіаносцями й тому подібне. Однак нічого з цього не вийшло, і це вже інше питання. Але такі були плани.І в Путіна є те саме - будувати в Арктиці бази. В їхньому стратегічному плануванні, наскільки я пригадую, вони визначили для себе ще 10 років тому, що буде відбуватися освоєння Арктики, і РФ тепер домовилася з Китаєм, що будуть це робити. І це їхній план. Відповідь Трампа, що США не можуть собі дозволити, щоб хтось контролював Панамський канал.Суецький канал забрали у британців, але поки що мовчить Сполучене королівствоЦе одне. Друге - чи Європа має більше за себе подбати, тут і про безпековий момент. Звичайно, це інтерес України, не лише Сполучених Штатів, тому що Україна має себе віднайти в новій безпековій реальності. Треба віддати належне президенту Зеленському, який це дуже чітко і виважено артикулює, вживаючи міцних аргументів: "Чекайте, в мене мільйонна армія. Наступна армія - французька, в якої 200 тисяч, а британці – 100 з лишком тисяч. І що? То такий має мати вигляд безпекова конструкція, що я на собі маю це тримати?".Америка виходить - це факт, тобто вже не буде нести такого навантаження, як було. То тоді сідайте за стіл і розмовляйте на цю тему. Я вважаю, що це  абсолютно конструктивно.Нам треба достукатись до "американського серця", а конкретно до Трампа. Я не знаю, які в нас є аргументи, от в Орбана ці аргументи є. Трамп з ним зустрічається на ранчо. Орбан був запрошений на інавгурацію Трампа?Був. А був присутній на інавгурації? Не був. А чому не був? Бо мав дуже важливу пресконференцію в Будапешті, де мав розказувати про успіхи головування Угорщини в Європейській Раді. Епохальна подія, правда? Порівнюючи з інаугурацією Трампа. А хто був присутній з Європи?Мелоні.Прем'єр-міністр Італії, яка за п'ять днів до інаугурації була на ранчо, де її приймали. Звичайно, були розмови про бізнес і про геополітику, і про все інше. Вона друг України?Так.Я до чого веду, що треба відійти від умовно спрощених схем, вийти з цього, бо світ - інший. Більш-менш відомі інтереси США, які сформовані та названі Трампом. Зараз є період такого їхнього штурму. Ми шоковані цим всім, але виходить державний секретар Марко Рубіо, не остання людина зараз в США, і заявляє про те, що мають відбутись перемовини про мир в Україні. Наша позиція - Україна має бути самостійною, суверенною державою і мир має бути стійким, щоб через два-чотири роки знову не відновилася війна. Влаштовується це Україну? Повністю! Тоді до чого йдемо? А це так звані гарантії безпеки України.А Путін наразі пропонує тільки одне - продовження ескалації, можливо, збільшення ескалації. Нічого іншого він не пропонує. Які сигнали від Путіна?Не пропонує. Патрушев сказав, що організовуймо розмови тільки на двох.Без Європи. Адже Європа – розколота, за версією Патрушева, завдяки Фіцо та Орбану. Для Патрушева це був аргумент.Ні, не приймаються такі аргументи.Путін відчуває себе настільки сильним, бо, по-перше, перемагає на фронтах України. Друге – половина Європи його, третє - він каже: "Трамп, ти ж хочеш знищити Європейський Союз, хочеш вийти з НАТО, то давай домовлятися". А далі продовжує: "Ну чекай, я хочу, щоб ти уклав мир з тим Зеленським". Йому Україна асоціюється з суцільними проблемами.Через що мав Трамп перший імпічмент? Через те, що хотів отримати від президента Зеленського компромат на сина Байдена. По-друге, Україна не дала йому зробити великої справи з Путіним у 2016 році і тепер те саме у другій каденції.Ба більше, Трамп і його оточення зрозуміли, що простих рішень не буває, що він не може собі дати дозвіл не тільки на те, як вихід з Афганістану, але тут він має іншу проблему. Афганістан - тоді посипалася ціла структура, не було кому захищати антиталібанського Афганістану. А що в Україні? Вийде Америка і скаже: "Давай, Україна капітулюй". А українці йому: "Трамп, а чому ми маємо капітулювати?". Але він все-таки планує зустрітися з Путіним, спочатку буде телефонний дзвінок, а потім зустріч - візаві.Хай збираються. І що? Не буде розмови без України про Україну, тому що це б означало, що є розмови про Європу без Європи. Такого не буде, бо це б означало розпускання НАТО та всього іншого. Це тоді була б ломка така, що сам Трамп не втримався б у своїй Америці.Путін буде готовий міняти свою концепцію ескалації в російсько-українській війні?Ні.Тобто буде перти до кінця?Звичайно. Тут єдиний стабільний пункт, який є в тому світі й рухається в цій турбулентності, - погляд Путіна на світ. Це єдиний стабільний пункт - путінський підхід до війни в Україні, до знищення України, до подальшої агресії, що треба ділити світ на трьох, вже не на двох, але Європа має бути його, а не якоїсь Америки. Тобто тут у нього погляд стабільний. І стабільним є опір України.Тобто бачення світу на трьох: Латинська Америка і Південна Америка - це Сполучені Штати, Європейський континент під контролем Кремля, а Південно-Східна Азія - Китай, так? А в Африці?Не так. Росія дуже жорстку заяву зробила щодо Панамського каналу: "Не пробуйте!". Росія - молодший партнер Китаю на добрі та погані часи, вже цей перерозподіл відбувся. Це тільки Трампу здавалося, що він такий великий, тому може зробити подібний перерозподіл.Вся політична і геополітична ситуація складається так, що великий перерозподіл світу почався з війни Росії проти України, спроби знищення Української держави. А вирішення цього питання лежить в Україні. Встоїть Україна, забезпечать їй гарантії безпеки, що Росія ніколи вже на Україну не піде, тоді світовий порядок, який сформульований на певних нових початках, матиме шанс старту. В іншому випадку чекає нас період надзвичайної турбулентності на різних континентах. 

Бо для жаданих нею надшвидких рішень ніякого програмного та системного підходу у формуванні певних конструкцій не буває в принципі. А буває вето, репресалії чи скасування. Якщо це стосуватиметься наших ворогів або їхніх друзів — це добре. Якщо ні — таке собі щастячко. Команда там, до речі, саме у форматі швидких рішень також буде змінюваною. Тому насправді ніяких власних планів щодо російської агресії нова адміністрація США не має. Вона буде погоджуватися чи відкидати пропозиції, але сама їхнім деміургом не буде.До речі й світовий порядок Трамп не зруйнує. Й імператором інуїтів (спойлер) не стане.Тобто ніякого "мільярда дерев" на Пенсильванщині не з'явиться та "домовлятися посередині" ніхто не буде. Бо інституційно не зможе.До речі, тому й у російських агентів впливу "вікно можливостей" обмежене "швидкими рішеннями", з якими традиційно одна біда: надто очевидні політичним конкурентам, надто токсичні для носіїв.Щодо Старої Європи основними незмінними будуть той самий міжнародний порядок, ворог у воріт та мільйони українців всередині.Відповіді там шукатимуть, та на відміну від США, через добру інституційність та здатність мислити сторіччями, якісь хоча б гіпотетично наближені до реалій життя пропозиції щодо агресора будуть висувати. Ці  пропозиції не будуть антиукраїнськими, себто купувати собі життя нашим коштом Континент не стане, бо не такий дурний робити цей "мікрокредит" під заставу власного майна та життя на триста відсотків.  Але ці пропозиції, щонайменше певний час, будуть мертвонародженими, саме через кремлівську кризу, про яку далі.Комуністичний Китай буде чекати у висуванні по нас більш сформульованій позиції до останнього. Не тому ще не вміє у стратегію, а тому, що така у нього наразі стратегія. І тепер про агресора.Для того, щоб зрозуміти реальну стратегію Кремля та російського dеер stаtе, слід покопирсатися у їхніх фобіях та мотивах.Незмінний мотив геноциду українців та знищення України агресор традиційно укладає не стільки у вектор географічного поширення імперії, скільки у фобію "краху єдності" та "втрати стабільності".Але ця фобія має й інші грані. Читайте також: Путін — Трамп: Як у переддень війни...Я вже писав, що Кремль, за успадкованою від пізнього СРСР доктриною не сприймає власну армію як свою опору, а армійське керівництво як частину власної вищої еліти. Перефразовуючи Алєксандра-вагоноборця "у Росії є два вороги: її армія та її флот".Тому усі останні три роки російські керманичі постійно шукають баланс між "воєнною перемогою над Україною" та політично нейтралізованою та контрольованою власною армією та її ляльковиками. Тут вживалися різні заходи, від завзято антиармійського "пітерського кухаря", який врешті решт сам захотів стати "володаркою морів", до грозненських тіктокерів.До речі, корейці в Курщині саме з тієї самої опери. Бо вони для Кремля "політично" безпечні, хоч їх мільйон ввези — у внутрішньоросійській "політиці", яку традиційно робили терористи, заколотники та інші декабристи, вони нейтральні, як пісок у багатті.Насправді, й ніхто цього не заперечує, власний мобілізаційний ресурс у Кремля ще є. На відміну, прикладом, від танків чи гарматних стволів. Та приховану могилізацію вони цілком можуть посилити.Але протягом останнього року російська армія перебуває на характерній "крапельниці", коли вливання чергового гарматного м'яса йде саме у такій кількості, щоб його утилізувати за "звітний період" за наявності якогось тактичного результату.Та рекрутують його чи за немалі гроші, чи за менші тортури перед смертю, що стосується з/к та строковиків. Це дещо "стабілізує" майбутні трупи від зайвих передсмертних рухів, які б "руйнували благоліпність".Щобільше - нинішній культ смерті, коли росіяни важкопоранених добивають, здачу в полон табуюють, а решту "300-х" посилають в атаку на милицях, має ту саму просту мету. Читайте також: Трамп тестує нову тактику спілкування з ПутінимКремлю не потрібна у тилу маса живих ветеранів його агресії.Тим паче наявність там маси фронтовиків у офіцерських погонах.Бо це і є для нинішнього Кремля загрозою турбулентності значно більшою, ніж збереження Української держави. Там це добре розуміютьЧи може Кремль набрати ще мільйон під "мосінки" та АК? Гіпотетично так. Але тоді є шанс, що півмільйона фронтовиків після війни виживе. Поїде додому та ігнорувати їх вже не вийде.Я вже писав, як у Криму з весни 2024 року поспіхом ліпили "депутатів-ветеранів", щоб "заповнити квоту у радах" таким чином, щоб там опинилися суто "герої ялтинських оточень" чи банальні агенти спецслужб. Я не знайшов серед такого роду "депутатів" жодного офіцера-агресора, навіть штабного, якій реально повоював. Такий ось "соціальний ліфт" - прямо як у Мотороли. Навіть "кримським сенатором" із "героїчних героїв" агресор зробив маніакально, просто карикатурно тупого старшого сержанта, танкіста. Той точно у заколотах та навіть у "політиці" колгоспного розливу участі не братиме. Та більше. Прикладом на доведену тисячу кримських трупів з російської армії в агресора на "офіційному республіканському обліку" перебуває... 50 інвалідів з фронту. Я спочатку думав що тамтешнім "самоварам", яких має бути точно вже штук 300-400, просто нереально отримати "документи", але насправді так і виходить, у тилу їх сховалося не більше сотні. Читайте також: Чи скасує Трамп санкції Байдена проти РосіїРешту добивають чи повертають "на лєнточку" там померти.Я так довго про це пишу не від співчуття до "ветеранів" агресора. А з простою пропозицією: уявити, що буде для фобій Кремля після гіпотетичного "завершення гарячої фази війни". А буде масова, сотнями тисяч, демобілізація. Якої Кремль боїться більше, ніж багато чого примітнішого. Боїться отого самого "офіцерського покоління", яке Хрущов душив-душив аж до Горбачова... Утім, не буду повторятися. Тому навіть гіпотетичне завершення війни у 2025 році на якихось "проміжних" умовах, для того щоб Кремль отримав декілька років підготовки для "остаточного розв'язання українського питання", нинішню російську владу не влаштовує. Бо за ці декілька років вона може перестати й владою бути. Або отримає істотну ерозію.Крім цієї фобії генеральського заколоту чи офіцерського бурління, чи навіть просто інфільтрації "кірзачів" у "вертикаль", яка є для Кремля хронічною, там є ще один тваринний, непереборний страх.Читайте також: Рубіо розуміє справжню мету ПутінаБо гіпотетичне завершення війни у 2025 році, навіть на стратегічно вигідних Кремлю умовах, але без тотального й швидкого знищення України, буде деким сприйняте як програш.І мова не про населення та не про пів мільйона демобілізованих.Загалом не про російську армію.І тут уже буде не про інфільтрацію та поступовий віджим потоків на місцях. Буде про традиційну табакерку для "царя-батюшки".Та найстрашніше тут таємниця. Себто у Кремлі явно є підозра про табакерку у чиїйсь кишені, але знати б у кого саме. Але дізнатися можна буде вже постфактум.Саме тому кремлівський диктатор вже декілька разів, та максимально поспіхом, озвучував такі "умови переговорів", під які гарантовано ніхто не підпишеться навіть як "стартовий пакет".Бо української капітуляції не буде, розуміють це всі, навіть Трамп. А без такої капітуляції будь-який мир — це табакерка.Читайте також: Ризик для режиму Путіна — Росія залишиться без резервів і коштів на війнуПрикладом, Кремль брав на війну трильйони. Чи хтось втратив на війні трильйон. Перемир'я без капітуляцій означатиме що Кремль усі такі "карткові борги" не віддаватиме. Бо нема чим. Бо єдиний унікальний ресурс який Кремль на це міг би витратити, він у 2025 му не отримує. Ми йому цей ресурс не віддамо.А тому реальний план Кремля — це суто війна до кінця життя осіб, які її розв'язали. Ні на які "компромісні" умови припинення сьогоднішньої ситуації тамтешнє керівництво не піде. Бо керується страхом.Якщо з цього виходити, то можна моделювати певні алгоритми на "переговорах". Бо страх — радник поганий.А імітація "переговорів" буде, та ми маємо цей етап пройти.Для збереження дипломатичних чи радше моральних переваг для партнерів та нейтралів.Але більшого там не буде. Тому дуже стисле резюме. Буде багато поганого, але не так багато ганебного.У наших руках значно більше, ніж ми собі навіть можемо уявити.А певні зсуви нинішньої ситуації в інший вимір будуть не ті, як жадає Кремль, та явно не до "дня перемоги" (повна капітуляція до 9 травня за першим злочинним планом, фейкові "вибори та референдум" про капітуляцію після "домовленостей" - за другим). Реальні й, звісно, не такі трагічні зміни будуть не раніше вересня.Особливо, якщо будемо якось вчитися обходитися без бріошів. ДжерелоПро автора. Борис Бабін — український науковець, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професорРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Виявляється – дуже складні питання. І що найцікавіше, то відповідь на них може змінюватися на діаметрально протилежні ледь не щодня. Хоча, здавалося б, усе зрозуміло і визначено.Справді, президент найбільшої демократії та лідер вільного світу має бути на боці тих, хто бореться за свободу і став жертвою віроломного нападу сусіда. Але цей світоч демократії несподівано стає на бік агресора і стверджує, що Європа і президент Байден не врахували геополітичні інтереси Кремля, його безпеку. Крім того, намагаючись щосили приєднати Україну до НАТО, змусили(?) росіян себе захищати й піти війною на Україну.Непереконливо? Маячня? Я теж так думаю. Тим більше, що якщо вже вдаватися до логіки, то варто відзначити, що до НАТО останнім часом (вже під час російсько-української війни) приєдналося аж дві країни-сусідки Росії – Швеція і Фінляндія. І тоді Кремль промовчав і удав, що цього не помітив. Хоч безпосередні їхні кордони з країнами Альянсу тепер стали вдвічі довшими, ніж кордони Росії та України.У сухому залишку виходить, що лідеру вільного світу нині байдуже, що Росія своїм віроломним нападом на Україну врешті порушила світопорядок, міжнародні угоди, які ж сама й підписувала, міждержавні угоди, які укладала з Україною, знехтувала своїм підписом під Будапештським меморандумом.Читайте також: Підхід Трампа може коштувати Америці глобального лідерстваНині Трамп вважає, що менша країна, оскільки слабша, мала б задовольнити територіальні апетити зажерливого сусіди, який ледь не вдавиться своїми землями.Отож, Дональд Трамп приголомшив усіх своєю проросійською позицією. І навіть не помітив, що, прагнучи зустрічі з російським диктатором, він свідомо понижує і робить максимально слабкою власну позицію, нехтує іміджем своєї країни, смачно плює на порушення міжнародних угод і, врешті, виставляє себе базарним торговцем останнього ряду.Трамп мав колосальні важелі впливу, козирні карти на переговорах із Путіним, але він ще до початку торгів здав і членство України в НАТО, і повернення орків на лінії розмежування якщо не 1991-го, то 2022 року – принципові для України речі. Залишається ще до переговорів пообіцяти, що вони погодяться на демілітаризацію України, тобто тотальне роззброєння, і здача України Росії, тобто її капітуляція буде завершена. Якщо Україна з цим погодиться.Цікаво, що деякі європейські лідери чомусь стверджують, що здача козирних карт – відмова гарантій безпеки Україні й згода на анексію рашею загарбаних земель – дуже тонкий і хитрий хід. Але в чому ця тонкість проявляється, крім того, що він зміцнює переговорну позицію Путіна? Адже після цих слів вже можна ніяких переговорів не проводити…І від американських щедрот декларувати, що справедливо було б, щоб Альянс повернувся до стану 1997 року, визнавши за Кремлем право на втручання у внутрішню політику країн Східної Європи та Балкан. Або й зовсім розпустити Північноатлантичний союз, як про те мріють рашисти.Як не дивно, все ж певні підстави очікувати якоїсь несподіваної гри Дональда Трампа ми маємо. Не може лідер передової демократії світу так бездарно й тупо здати Україну, яка нині протистоїть агресивній автократії і не дає їй можливість реалізувати свої амбіції.Після такої угодовської позиції новий президент США перестане бути лідером вільного світу. А Америка втратить статус оплоту демократії та поступиться лідерством Росії. Є й ще деякі аргументи.Читайте також: Трамп навряд чи домовиться з Путіним. Зеленський наполягає на НАТОПо-перше, Україна сама не погодиться з тим станом речей, який пропонує новий президент США Дональд Трамп. Не погодиться з цим і президент Зеленський за всіх його недоліків. І Сполученим Штатам доведеться з цим рахуватися, відповідно корегуючи свою позицію.По-друге, спробувавши здати Україну, Трамп виставить себе слабаком і йому на кожному кроці будуть про це якщо й не говорити, то прозоро натякати. А він надзвичайно самозакоханий і самовпевнений Нарцис. Йому потрібні оплески та фанфари. І геть не потрібна слава фанфарона, до якої він прямує.По-третє, під впливом не уявних, а реальних російських загроз нині надзвичайно активізувалася Європа і її  лідери прагнуть донести до команди Трампа всю мерзенність підтримки Путіна. І якщо Трампу навіть вдасться якщо не розпустити, то максимально ослабити Альянс, то Європа вже готова створити своє ЄВРО-НАТО. І таким чином центр цивілізованого світу переміститься до Європи. А США перетворюється на великого регіонального невдаху.По-четверте, сам Дональд Трамп, який вважає себе неперевершеним дипломатом, наткнеться на глуху стінку в позиції Путіна. Рашистський диктатор, отримавши ще до початку переговорів таку слабку позицію Трампа, який завчасно погодився на всі вимоги Путіна, нізащо не захоче навіть дрібницями поступитися зі своїх попередніх позицій. Він небезпідставно вважатиме, що орда сприйме його поступки як слабкість і враз змете його.Читайте також: Рубіо розуміє справжню мету ПутінаОтож, щоб на самому початку свого правління здобути політичну перемогу, маючи серйозні важелі впливу на Росію у своїх руках, Трамп цілком вірогідно отримає гучного привселюдного ляпаса від диктатора й ізгоя. Йому навіть важко буде тепер не те що здобути політичну перемогу, а й жалюгідний компроміс. Адже, зрозумівши слабкість партнера, його показове фанфаронство, Путін вимагатиме реалізації максимуму зі своїх попередніх вимог.Але при своїй зажерливості Путін може й подавитися, адже тут прихований і скритий механізм компенсації: не досягши навіть малого компромісу, який би підтримали обидві сторони конфлікту, Трамп сприйме це як особисту образу й поразку. І має вибухнути. І тоді все почнеться спочатку. А ми на це сподіваємося. Надто великі ставки в грі.А що в цей час робитиме український президент, крім того, що спостерігатиме за лютим гарчанням двох бульдогів, які імітують ледь не бійку, а самі нишком рахують майбутні дивіденди, які може принести їм розподіл чужого майна – нафти, газу, літію, титану, графіту, марганцю? Зеленський сподіватиметься, що врешті бульдоги озвіріють, не вияснивши, хто з них альфа-самець, і перегризуть один одному горлянки. Ну, до американського горла орки навряд чи дотягнуться. Бо самі вже давно стікають кров’ю.Цілком вірогідний сценарій. Але що цей сценарій принесе Володимиру Зеленському й Україні?Володимир Олександрович у 2022 році не зумів утримати стратегічну ініціативу, дозволивши оркам спокійно переправитися на лівий берег Дніпра, врятувати техніку й зброю і закріпити позиції. А був шанс звільнити не тільки Правобережжя, а й Приазов’я. Стримуваний західними партнерами, які смертельно боялися ескалації конфлікту, він не дозволив своїм командирам переслідувати ворога і на його плечах вдертися на Таврійські простори. І це був би зовсім інший сценарій розвитку подій.А потім пішла серія волюнтаристських помилок президента Зе.Читайте також: Зеленського, виявляється, охороняє бригадний генералСпочатку він звільнив незговірливого й колючого головнокомандувача своїми військами, який і був автором перших перемог. Натомість призначив головнокомандувачем ЗСУ сервільного генерала, котрий слухався з першого слова і виконував усі команди недосвідченого вояка-президента. І фронт поплив і посипався, а армія почала потроху просідати, втративши організованість, логіку внутрішніх командирських призначень і солдатських переміщень. І створюючи дуже слабку перемовну позицію.З усіх фронтів звучить потреба в ротаціях і поповненнях підрозділів, які вже добряче останнім часом поріділи. На найгарячіших ділянках фронту на Східному напрямку співвідношення бійців 1:10. Не на нашу користь. Не вистачає снарядів, бронетехніки, дронів. І це при тому, що, за інформацією президента Зеленського, у нас на фронті 880 тисяч вояків. Майже у півтора раза більше, ніж орків. Так де решта воїнів? Чи ви не здатні просто спланувати оборону?І снарядів зараз міністерська статистика показує, що маємо 1 до 1,5. Вже на нашу користь. І техніка в нас краще. А ми невпинно відступаємо, давно вже втративши стратегічну ініціативу. Так у чому справа, пане президенте? Ви не втомилися? Може, вже варто важке кермо керівництва армією передати в руки молодим досвідченим професійним військовим?Володимире Олександровичу, Ви точно на українському боці? Чи теж займаєтеся фанфаронством?ДжерелоПро автора. Віктор Мороз, український публіцист, оглядачРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 20 січня.Повернення Трампа: чи може він принести мир в Україні Дональд Трамп і Володимир Зеленський, ілюстрація, Фото: Gеtty Іmаgеs Безперечно, що у день інавгурації нового президента США, темою номер один, яку обговорюють у всіх медіа, є повернення Дональда Трампа до влади у Білому домі. Але що це принесе світу та, зокрема, Україні?Як відзначають у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, Трамп прагне продемонструвати силу, він сказав своїм союзникам, що хоче використати початковий імпульс і уникнути помилок своєї першої адміністрації."Трамп публічно не пропонує стратегії щодо того, як досягти миру в Україні, якого він так обіцяв, окрім свого заявленого бажання зустрітися Володимиром Путіним. Тож українцям залишається лише здогадуватися, що принесуть найближчі місяці", - відзначають  журналісти видання і додають, що нова адміністрація точно принесе зміни, однак багато українців хвилюються, чи будуть ці зміни хорошими, особливо якщо військову допомогу зупинять.Також у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs додають, що обіцянка Дональда Трампа досягти миру між Росією та Україною за 24 години, "до того, як він стане президентом", виявилася неправдою.У виданні кажуть, що так, тиск Трампа зіграв вирішальну роль у досягненні мирної угоди між Ізраїлем та ХАМАС ще за адміністрації Байдена, але Україна "в багатьох відношеннях є набагато складнішим викликом для Трампа, бо він буде починати з нуля". "На відміну від Гази, немає жодного існуючого мирного плану від його попередника з усією складною логістикою, розкладами та формулами, які Трамп міг би просто прийняти та проштовхнути через фінішну пряму", - відзначають американські журналісти. Вони нагадують, що лише цього місяця Кейт Келлог, призначений Трампом спеціальним посланником з питань війни в Україні, відклав плани поїздки до Києва та інших європейських міст, щоб "почати вивчення ситуації, до моменту інавгурації". Він сказав Fох Nеws, що сподівається "вирішити питання війни протягом 100 днів", що буде в 100 разів більше, ніж Трамп спочатку обіцяв, навіть якщо вдасться, додають у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.А колишній головний стратег Трампа Стів Беннон каже, що Україна ризикує стати "В’єтнамом Трампа", що якщо той "не припинить військову допомогу Києву"."Дональду Трампу загрожує невдача повністю розірвати відносини з Україною, і він може бути ще глибше втягнутий у війну Володимира Путіна — так само, як Річард Ніксон зазнав невдачі у своїх спробах вийти з В’єтнаму", — попередив Беннон в інтерв'ю Роlіtісо.Натомість у СNN пишуть, що Україна "відкриває новий фронт проти Росії, щоб підлещуватися до Трампа"."На жаль, Зеленський не має розкоші вороже ставитися до Трампа", — сказав політичний співробітник Європейської ради з міжнародних відносин Джоанна Хоса. — "Він повинен принаймні спробувати залучити його на бік України, щоб забезпечити найкращий можливий результат для України, яка надзвичайно залежна від американської підтримки".Він додав, що, звичайно, Україна хотіла б повернути собі всю втрачену землю, однак після трьох років виснажливої ​​війни цього не видно, тому "з важким серцем українці потихеньку починають це сприймати"."Навіть якщо Росію посадять за стіл переговорів, є підстави вважати, що її словам не можна довіряти. Адже попередні обіцянки Москви миру в Україні характеризувалися обманом, що свідчить про те, що будь-яке потенційне припинення вогню може бути лише на папері", - відзначають у СNN.У Вlооmbеrg кажуть, що "Трамп має протистояти Путіну", якщо він хоче завершити війну:"Чи означає це, що Дональд Трамп, який щойно досягнув першого успіху в забезпеченні припинення вогню в Газі — буде наполягати на відкритих дверях в Україні? Абсолютно ні, принаймні на тих умовах, які Кремль зараз готовий розглянути. Це був би не мир, якого хочуть українці, а капітуляція, якої вони не хочуть".Журналісти відзначають, що чимшвидше головний миротворець Америки захоче припинити бойові дії, тим більше йому потрібно буде спочатку зміцнити позиції України, щоб переконати Путіна, що він може лише програти, відмовившись від справжнього миру зі своїм сусідом. "І навпаки, чим менш відданим обороні України буде Трамп, тим менше стимулів у Путіна буде вести переговори чи йти на компроміс", - вважають у Вlооmbеrg.У Rеutеrs наголошують, що в будь-якому разі повернення Трампа до Білого дому – започатковує "нову еру потрясінь" для всього світу. В Ізраїлі замовкла зброя та чи надовго Іншою важливою темою, яку обговорюють медіа у світі, є угода про припинення вогню в секторі Гази. У Тhе Wаshіngtоn Роst пишуть, що після 15 місяців війни в неділю вранці набуло чинності припинення вогню в секторі Гази, проклавши шлях до "драматичного дня, коли ХАМАС звільнив перших із 33 ізраїльських заручників — трьох жінок, які були в полоні 471 день".В обмін на це Ізраїль звільнив 90 палестинських ув'язнених, в основному жінок, підлітків та дітей."Коли зброя замовкла, палестинці святкували на вулицях Гази, а ізраїльтяни ринули на "Площу заручників" у Тель-Авіві, щоб чекати їхнього повернення", - відзначають американські журналісти.Загалом 33 ізраїльські заручники, більшість із яких, як передбачається, живі, будуть поступово звільняти кожні сім днів протягом наступних 42 днів відповідно до першого етапу угоди про припинення вогню. Якщо переговори щодо більш насиченого другого етапу також будуть успішними, а найближчими тижнями перемир’я буде збережено, тоді планується звільнення ще 64 заручників. У Rеutеrs кажуть, що перемир’я дозволило палестинцям повернутися до розбомблених районів, щоб почати відбудовувати своє життя, а вантажівки з надання допомоги доставляють вкрай необхідну допомогу постраждалим цивільним. Байден висловив сподівання, що перемир’я в Газі, а також інше перемир’я, узгоджене між Ізраїлем і Хезболлою в листопаді, стане постійним. За його словами, це заспокоїть Близький Схід і, зрештою, допоможе Ізраїлю розширити дипломатичні відносини з арабськими державами, включаючи Саудівську Аравію.Читайте також: Права рука чи тіньовий президент: хто такий Ілон Маск у новому світі Дональда Трампа. Пояснюємо