Search trend "Коли інавгурація Трампа"

Ми в передчутті того, що американці все-таки будуть формувати свою пропозицію і скерують її не лише Україні, але й Європейському Союзу. Російська Федерація в особі путінського радника Миколи Патрушева, який був секретарем російського радбезу, озвучила свої вимоги. Путінський ультиматум - це як серпневий дощ, це постійно, але тепер ключове завдання - це вимога з боку Кремля усунути наших європейських партнерів від ведення перемовин у трикутнику Москва – Вашингтон - можливо, Пекін. Також Російська Федерація запускала свого Фіцо і свого Орбана як активних репрезентантів Європейського Союзу. І тепер Патрушев каже про буцімто різночитання.Пане Антоне, за що я вас завжди поважав - ви коли спілкуєтесь із співбесідником, ви його своїм доктринальним підходом берете в кліщі і йому вже нікуди дітися, він має бігти по вашій доріжці. Я дозволю собі зруйнувати ваш підхід.Отже, перше: для Трампа Китай є основоположним противником і ворогом. Це доктринальне рішення, яке є загальноамериканським і на якому базується позиція еліт, які б вони не представляли сторони - чи демократів, чи республіканців.Друге: формально на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, яка затверджена в США, Росія - це теж противник США. Це затверджено доктриною, проходить через цілий масив законодавства. І в цих рамках нюанси реалізації цієї політики можуть впливати на методологію її реалізації, але вони не можуть ламати конструктив. І я визнаю і те, що Росія для США - хоча це лише нормативно на сьогоднішній день, бо еліта де в чому шарпається, причому вона шарпається як у складі республіканців, так і в складі демократів, є різні бачення цієї ситуації, але на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, тобто істеблішменту, Росія - це противник, це ворог. І це розуміють і у Вашингтоні, і це розуміють прекрасно в Москві.Яка нинішня ситуація тактична? Тактична ситуація полягає в тому, що США мають дефіцит - власний дефіцит озброєння, ресурсів економічного оборонно-промислового комплексу для одночасної війни проти цих двох противників. А додайте сюди ще Іран, ситуацію на Близькому Сході еtс, і ми будемо розуміти, в якій ситуації перебуває хто б не був президентом Сполучених Штатів Америки.Яка кон'юнктура моменту? Це прихід до влади нової адміністрації, який вкидає в оці дві речі - стратегічну і тактичну - дріб'язок. А це інформаційний шум, який іноді змітає і тактичну спрямованість, визначеність цілі. Я вже не кажу про стратегію - і про неї забувають, коли говорять про такі речі, - про доктринальне бачення держави тощо.Ця позиція, яку мельком упродовж останніх трьох років прострілював Трамп - що треба якось пошушукатися з Путіним і кінчить Сі Цзіньпіна, - це здогадки самого Трампа, які закінчуються нічим. На сьогодні є нерозуміння істеблішментом американським і елітою, що Пекін, Москва і Тегеран дуже близько і складають вісь зла, про що, до речі, в підсумкових звітах сказали і Ллойд Остін, і Ентоні Блінкен, і Байден у Держдепі, є блискуча стенограма в Тhе Nеw Yоrk Тіmеs Джейка Саллівана. Ви бачите, як короткі замітки Байдена, Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена заполонили світ, а цю довжелезну, майже на 30 сторінок, стенограму розмови блогера з Салліваном ніхто не помітив. Рекомендую фахівцям, у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs є внутрішні подкасти - там є розмова Джейка Саллівана, в якій дуже добре й детально розібрана тема України, як проходив цей генезис.Отже, 20 січня відбудеться інавгурація. Зрозуміло, що відсвяткують, привітають і почнеться рутинна робота. На жаль, якщо подивитися сьогодні на оці доктринальні рішення і на те, що звучить у цьому інформаційному шумі, - воно несумісне. Його сумістити неможливо. Зверніть увагу: це, мабуть, чи не єдиний випадок в історії Сполучених Штатів Америки, коли Рубіо говорить «Як сказав Дональд Трамп…», Гексет говорить «Як сказав Дональд Трамп». Таких поклонінь вождям США ніколи не було, як зараз. В Україні подібні випадки траплялися і трапляються.Так, це ж інший світ. До того матеріалу Саллівана хочу відіслати наших глядачів до величезного матеріалу дискусії журналістів у редколегії Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, які визначали як найбільшу слабкість Трампа нездатність знаходити вихід у кризових ситуаціях. Попри його великі фоліанти, які він задорого продає, про те, що він геніальний перемовник, він вміє укладати договір, - насправді це найслабше місце Дональда Трампа. Попадаючи в кризу, він насправді втікає від неї, він не може зайти в неї в середину. Як маса українських політиків - кидаються і беруть на себе відповідальність, іноді перемагаючи, іноді зазнаючи поразки, але вони не втікають від проблем.Трамп тікає від проблем. І у великій мірі, якщо відстежити його інформаційну реакцію, то це і є доказ того, що він тікає від проблем.Тепер уявімо собі, що ситуація, в яку він потрапить - навіть нинішня, ми бачимо, як інформаційно оформляється ситуація навколо сектора Гази і так званої угоди, - усі думають, і Трамп уже прокричав, що це його успіх. Насправді, він до цього має таке відношення, як я до балету, це завершення роботи адміністрації Байдена, і вчора про це було в деталях розказано. Але ж зрозуміло, що Трамп уже розказав, що це він. Можу вам зізнатися в тому, що ми дуже швидко зрозуміємо: якщо встигнуть обміняти заручників, це дуже добре. А я боюся, що розвиток ситуації такий, що, можливо, і це не вдасться.Це велика помилка – думати, що нинішня угода простилає дорогу до миру. І тут виною не є Ізраїль, не треба претензії пред'являти Ізраїлю. Так само треба розуміти, що навіть зміна керівництва в ХАМАСі, прихід брата Сінвара, Ахмеда Сінвара, не вирішить проблему, бо проблема вирішується і в Тегерані, і в Москві. Цього не розуміють ні сам Трамп, ні оточення.Куди я веду? Ось дивіться, як намагаються розділити: ірано-ізраїльська війна - так її не називають, це «війна з терористами». І російську агресію відділяють і кажуть "дві війни". Ні, це одна війна. Це друга помилка (перша - ми про Китай зафіксували), на якій сьогодні хитаються як на лопаті і у Вашингтоні, і в Брюсселі, і, боюся, навіть і в Парижі нерозуміння це існує.Тепер третя річ: зверніть увагу, що в цих екзаменах, які проходять керівники майбутньої адміністрації, звучать нотки, які перекликаються з тим, що сказав Патрушев. Уявіть собі: ви сидите біля полум'я, вам приємно дивитися, як у каміні горять дровцята. І тут вони починають гаснути. Ви починаєте підкидати туди дровенячки. Так от, оце інтерв'ю, оці пасажі Патрушева (до речі, це не інтерв'ю - це було написано і заготовлено, бо так не говорять, як там написано) - насправді це просто кидання дровеняток у це полум'я: ви до Європи маєте претензії - і ми маємо, ми ж такі, як ви (тобто ми такі, як ви, пане Трамп).Якщо подивитися на оці цитати, які звучать, - так це ж цитати з так званого стамбульського проєкту ще весни 2022 року. Там же нічого нового немає насправді. Тепер питання: а є механізм, як оце все реалізувати? Ні, нема. Зверніть увагу, що далі: Україна має зробити це, Україна має зробити те. Учора вперше за весь цей період з уст Рубіо - пам'ятаєте, я вам казав, що до цього чоловіка треба придивлятися, бо він мовчить, - учора він уперше сказав, що обидві сторони мають піти на компроміс.Отже, Україну ви вже упакували, бо ви вже так інформаційно її накрили, що навіть найбільші прихильники Трампа зрозуміли. Насправді це просто інформаційний тиск, який продовжують чинити, і на нього треба дивитися як на інформаційний тиск. То питання в мене: так а що з Росією? А які ж ви компроміси з того боку бачите? Бо насправді в чому Рубіо правий, завершення війни без перемоги - це компроміси.Я вам десятки разів казав, що війна або закінчиться перемогою, або вона не матиме кінця. І тут зрозуміло, бо природа цього конфлікту має цивілізаційний, глобальний характер світопорядку, цього не розуміють тільки ті, хто скурив підручники. А які ж звідти компроміси? І тому справа тут не про Україну, про позицію України, про допомогу чи недопомогу Україні. Бо виходячи з позицій першої і другої, з якої я починав розмову з вами, Вашингтон і Київ є крайнє необхідними союзниками. Я вже не кажу про ситуацію з Європою.А що робить Патрушев в цьому матеріалі в «Комсомольській правді» - він просто кидає дрова в це полум'я, щоб воно горіло. Патрушев ніколи не був самостійним у цій позиції. Ці меседжі добре відпрацьовані, вони робляться навмисне, у тому числі «так нащо нам Україна на цих переговорах?». Згадайте, журналіст запитує Майкла Волца: то коли буде зустріч Трампа, Зеленського і Путіна? Він утікає від теми і каже (відповідь хто послухав, той зрозумів): «Ви нічого не робите, не робили і робити не будете», що означає «можливо, через два тижні чи місяці, через декілька тижнів чи місяців відбудеться телефонна розмова чи зустріч». Я вперше в житті почув таку дивакувату формулу стосовно прикладання зусиль до чогось, щоб його реалізувати. І тому я надзвичайно тривожно сприймаю сигнали про можливу зустріч і телефонну розмову в чотири ока, з російським диктатором. Тому що недарма і Патрушев, і Лавров на колегії російського міністерства закордонних справ постійно повторюють свій ультиматум.А про що можуть говорити в цій ситуації Трамп і Путін? Ну от про що? Я зараз вам натякну про що. Росія виставляла захмарні ультиматуми: вся центральна Європа має бути демілітаризованою і деєвроатлантизованою, до кордонів 1997  року, бо інакше Третя світова, світовий катаклізм, «ми захопимо весь світ». І вони ці мантри повторюють.Нічого їм не вдалося. Можливо, вони зменшуватимуть градус своїх світових апетитів, які реалізувати неможливо в силу убогості Російської Федерації і військової та управлінської машини. Натомість вони будуть кричати: "Карфаген має бути знищено. Нас цікавить Україна. Ми вам вертаємо, шановний Дональде, наші апетити на світову гегемонію, а замість того віддайте нам важелі впливу на Україну. От цього я боюся. Ну і Трамп скаже: "А ви не будете їх в концтабори всіх там запускати і так далі, бити по Хрещатику балістичними ракетами?" - "Ні, не будемо", - скаже Путін. Ні, у цій ситуації на слово ніхто нікому не повірить. Наскільки Путін боїться України як члена НАТО, члена Європейської спільноти, настільки Трамп розуміє, що це універсальний механізм на місце ставити Москву. Іншого такого механізму нема. І це розуміють у Вашингтоні дуже добре.Є одна проблема, яка простежується і в Байдена, і в Трампа: ні Байден за період своєї каденції, ні зараз Трамп не можуть забезпечити самотужки Україну всім необхідним для того, щоб вона завдала остаточного розгрому рашистському режиму. І тому це є основою того, чому ведеться оця розмова ні про що, бо рашизм може бути лише переможений і здоланий, він не може співіснувати з іншим світом. Якщо Китай за його бандитського режиму якось може співіснувати, тому що є два Китаї: є Китай більшовицький, а є Китай вільних економічних зон, які живлять китайську економіку. Рашизм, який надмірно заповнений сировиною всього світу, не допускає розвитку свого. Як колись королі британські сиділи на подушці вовняній, так і рашизм сидить на трубі - нафтовій, газовій, і це зрозуміло.Універсальний механізм, який дає можливість світу цей бандитський режим рашизму зараз тримати в певних межах, - це Україна. І це єдиний універсальний механізм здобути перемогу над рашизмом. В іншому випадку ця зараза заполонить світ, як вона вже не одного разу заполонювала світ своїм впливом в Європі за рахунок Російської імперії, потім Радянського Союзу і так далі. І це доктринально визнано в Сполучених Штатах Америки всіма елітами.Нинішня кон'юнктурна ситуація - у зв'язку, це правда, зі слабкістю у США. Так, вони нарощують свій потенціал, але, безумовно, потенціалу самостійно протистояти цьому в США немає. І тому Трамп буде говорити, бо він звик фонтанувати ці претензії, але з точки зору і цілісності НАТО, і взаємодії з Європейським Союзом, і допомоги Україні, це все буде зберігатися.Інша справа, що тут є проблема, про яку треба реально говорити, - це ціни. Бо Сполучені Штати вустами Трампа хочуть все менше і менше платити, але це лише фінанси. Європа розуміє, що над нею нависає небезпека, і вона каже: добре, ми готові напружуватися, - але це знов лише фінанси. А ми платимо життями людей. Звідси інша наступна фраза Рубіо про те, що так, гроші - це таке діло, але закінчується mеnроwеr - те, що вони завжди розраховують як перший показник. Якщо взяти оці 12 показників, на які вони завжди дивляться, там перший - це людський потенціал. Мобілізаційний ресурс, простою мовою. Але тоді вони мали б піднапружитись, тобто комбінувати той чи інший корпус. Можливо, британці про те будуть говорити, а можливо, ідеться про додаткові стратегічні засоби стримування ворога, зокрема про зброю в належній кількості, про авіацію в належній кількості. Але вони на це не йдуть.А як їх немає? Надійшли F-16. Я думаю, що ви читали про те, які F-16 надходять - з обладнанням застарілим, вони не адаптовані до нинішніх умов ведення війни. Так у пустелях США таких одиниць тисячі, десятки тисяч! Їх треба проганяти через лінії, відбудовувати - а як? Адже ленд-ліз почив у бозі, і можу вам сказати, що, коли вже його не підняли демократи, республіканці взагалі на це не здатні. Навіть Рузвельт, як демократ, і то завдяки державно-монополістичному капіталізму зміг це зробити. У нинішній ситуації цього не зробиш.Це може зробити Європа нинішня, але її треба оживити. Оживити її можна тільки тоді, коли вона буде гуртуватись. Гуртуватись можна з переляку або з того, що дуже потужно заплатять. США можна привести в стан розуміння ситуації тільки, даруйте, Перл-Гарбором. Я не хочу цього їм, але, схоже, вони туди йдуть. Бо нерозуміння є багатьох компонентів, про які ми з вами говоримо. Ситуація зараз насправді, з моєї точки зору, у руках Брюсселя і Лондона. Брюсселю необхідно зробити все, щоби мобілізувати Європу. І тут і Трамп правий, що 2% мало, і Рютте правий, який каже, що давайте озброюватися, інакше будемо вчити російську мову. До речі, він сказав: "Ви будете вчити російську мову" - це дуже цікаво, коли людина себе відгороджує від загалу. Тому в цьому відношенні необхідна мобілізація ресурсу, який би зміг, наскільки можливо, допомогти Україні. Щоби примусити нашого стратегічного противника й нашого ворога Росію до перемовин, Сполучені Штати мають натиснути. Наскільки я розумію, ви не надто вірите в те, що буде продуктивною розмова по відкритих і закритих дипломатичних каналах між Трампом і Путіним. Тобто Трамп має або щось запропонувати, або натиснути. Інакше Путін буде посідати свою улюблену позицію російсько-совєтської дипломатії, яку свого часу озвучував Громико, міністр закордонних справ Радянського союзу, якого називали Містер Ні (у будь-якій незрозумілій ситуації, яка відступала від політики політбюро, Громико казав ні - і відкладали певний процес).Що стосується нинішньої ситуації, я додам сюди ще перцю: коли відкриваю Вlооmbеrg і там написано, що Трамп запропонує співробітництво Росії в космосі, я аж регочу, чесно кажучи.На сьогоднішній день уся кон'юнктура ситуації визначає, що сила повернулася як інструмент стримування і управління процесом. І це Трамп розуміє - невипадково ж «через силу до миру». Невипадково ж стаття Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена завершуються фразою: "Оце є шлях через силу до миру". Браво, хоч у кінці це зрозуміло стало. Але Трамп це бачить на початку.Тепер задача дуже проста. Не про космос же пропонувати - тому що це смішно. Взагалі Вlооmbеrg у цьому відношенні мене вражає в неприємному розумінні, в останній рік особливо. Що в цій ситуації може і буде робитися - це нарощування економічного тиску через санкції. Ті рішення, які зараз приймалися, останні, вони дійсно дуже серйозно впливають стосовно можливості Росії експортувати вуглеводні. Це перше.Друге: Але є далеко незадіяні сфери, наприклад тиск у сфері атомної енергетики, він толком і не розпочинався. Я вже не кажу про те, що стосується впливу на так званий чорний ринок нафти, газу. Сюди ж відносяться дорогоцінне каміння, золото і таке інше. Це на сьогоднішній день складає, якщо брати загалом, більше 40% світового ринку. Росія полізла в Африку і використовує Африку як плацдарм для формування чорного ринку вуглеводнів, зброї, дорогоцінного каміння, золота і так далі. Сюди ж відноситься наркоторгівля і таке інше.Чого такий вереск від Роберта Фіцо, Орбана? Тому що це Ндрангета. Це один із ключових гравців на темному ринку наркоти. І коли я чую, коли в Америці Трамп чи Байден розповідають про те, що наркота, наркота, - ну так ось вам відповідь: ви ж дружите з ними. Приймаєте кожен день Орбана - я маю на увазі Трампа, - то хай вам розкаже, як Ндрангета монополізує. До речі, Україна виняток у цій системі координат, Україна не підвладна цій мережі, а Росія повністю накрита.Таким чином, інструменти в цивілізованого світу, для того щоб продовжувати тиск, є. У тому числі і тиск, який стосується на сьогоднішній день політичного впливу і на Сполучені Штати, і на Європу. Зверніть увагу на слухання у Верховному суді в Сполучених Штатах Америки питання про закриття Тік-Току там і всіх соціальних мереж. Інша справа, що не розуміють, куди Ілон Маск пнеться, він як слон у порцеляновій лавці. Можливо, він дуже добре розуміє, не дарма він свого часу купив Тwіttеr. 40 мільярдів доларів - в Україні посміялися, а Ілон Маск зробив Трампа президентом. Талановиті люди - це як отой Перельман, який розкосмачений ходить по Санкт-Петербургу, зате він геніальний математик. Так і Маск. Він геніальний чоловік, він придумав багато ідей. Але генію не дано зрозуміти оцих простих речей, про які ми з вами говоримо, такі як мир, як війна, - він цього не розуміє. Він не розуміє, що таке політика. Він оце пнеться зараз то в Німеччину, то у Велику Британію і навіть не здогадується, які це запустить механізми всередині цих країн, завдяки його ресурсу - соціальній мережі Х. Їм не дано це розуміти.Той самий Ілон Маск в частині тиску на Росію може зробити теж свій вклад. Але ж бачите, що він, не розуміючи ситуацію, просто грає у гру, яку йому пропонує Трамп. Це не гра Маска - це гра Трампа. Бо Маск, піднімаючись по вертикалі економічних здобутків і граючи в зелену енергетику, уперся в стелю. І тому йому треба вернутися до теми звичайних енергоресурсів, відійти від теми отримання дармових коштів, які платить бюджет за те, що він розвиває електронне автомобілебудування. Там же четвертий чи п'ятий пункт по популярності у Трампа - це забрати дотування електронного машинобудування. І цей указ буде підписаний. Решта можуть бути і не підписані, а цей буде. Більше того, він скаже: подивіться, біля мене Маск, який сьогодні займає половину ринку Сполучених Штатів по електроавтомобілях, - і при цьому він, Трамп, його по голові вдарить зараз ложкою в такій же ситуації. Потім буде сміятися над ним.Маску це не дано зрозуміти. Маску треба масштаб, йому треба космос, планета номер Х - ось що йому потрібно. Він цю гру грає, використовуючи в тому числі нинішню ситуацію. Що стосується інструментів тиску - безумовно, їх достатньо, бо в цьому відношенні необхідність обмежити доходи бюджету російського на сьогоднішній день колосальна. І тут дуже важлива праця Вашингтона з Нарендрою Моді. Бо на сьогоднішній день якщо подивитися по кількості закуплених енергоресурсів, то в них лідирує Індія, а не Китай. Те ж саме - робота з його авторитетом, Таїпом Реджепом Ердоганом, бо Ердоган же для Трампа є свого роду світилом, на яке він рівняється і хоче йому вторити. Тут є над чим працювати.Однак,  попри цей кон'юнктурний інформаційний прес, який тисне сьогодні на нас, усе-таки стратегічно, доктринально Сполучені Штати Америки  приречені бути з Україною, з Європою. 

Дональд Трамп офіційно стане 47-м президентом США 20 січня 2025 о 12:00 за східноєвропейським часом (о 19:00 за Києвом)

Що таке інавгурація, звідки вона взялась та коли вперше відбулася у СШАІнавгурація Рузвельта, 1945 р. Фото: Nеw Раrk SеrvісеІнавгурація – це особлива урочиста церемонія, під час якої новий глава держави офіційно вступає на свою посаду. В Америці цей захід є доволі масовим, адже привітати нового президента виявляється завжди чимало охочих.Сама назва події походить із давньоримських часів, коли посвячення правителів відбувалося за участі так званих авгурів – офіційних жерців у Стародавньому Римі, які начебто за знаками вгадували волю богів. Саме вони урочисто посвячували нових правителів і чиновників до виконання їхніх обов'язків. А з того часу назва та подія трансформувалися до умов сучасності, пройшовши у кожній країні свій шлях.Інавгурація президента для Америки вважається найвищим символом мирної передачі влади та присягу складають глави держави навіть після переобрання. А перша церемонія відбулася у далекому 1879 році й вимагала певної імпровізації. Тоді, 30 квітня, перший американський президент Джордж Вашингтон гучно прибув до Нью-Йорка, привітати його зібрався великий натовп, перед яким він склав присягу з балкона Федерал-холу на Волл-стріт. Власне він також започаткував дві цікаві речі, які залишилися у спадок для майбутніх президентів країни – йдеться про інавгураційну промову та про звертання "містере президенте".Як виглядає процес інавгурації американського президента: традиції та зміни упродовж понад 200 роківФото: FrееріkПісля першої інавгурації Вашингтона, яка відбулася 30 квітня, датою для наступних таких заходів Конгрес США встановив 4 березня. Такий тривалий час після виборів був зумовлений тогочасними особливостями процесу підрахунку голосів та збору інформації. Проте вже у 1933 році дату змінили. Ухваливши двадцяту поправку до Конституції, Конгрес скоротив проміжок часу між виборами та інавгурацією. Новопризначеною датою стало 20 січня, що допомогло скоротити перехідний період політичної невизначеності у країні. Втім, якщо цей день раптом випаде на неділю, церемонія переноситься на 21 січня.Близько двох сотень років американські президенти складають свою присягу у Капітолії: спочатку всередині, згодом тривалий час зовні, на східному портику Капітолія, але це змінилося в 1981 році, коли Рональд Рейган хотів задовольнити дедалі більшу кількість глядачів, які хотіли бути присутніми на церемонії та переніс її до західного портика будівлі, де вона залишається й сьогодні.Упродовж стількох років завдяки появі численних традицій інавгурація від простої церемонії складання присяги розширилася до цілоденної події, обрамленої парадами та різними світськими заходами. Подію транслюють на телебаченні, а медіа перетворюють її у численні новини та репортажі.Тож, як вже згадувалося, традиційно церемонія проводиться перед Капітолієм за участі великої кількості глядачів. Сюди новий президент прибуває разом із сім'єю, тут складає присягу, кладучи руку на Біблію, а опісля виголошує промову, це усе супроводжується парадами та урочистостями, якщо тогочасні умови не вносять корективів. Окрім того, упродовж останніх кількох десятиліть існує також традиція відвідувати у цей день богослужіння перед складанням присяги. Ще однією цікавою традицією є чаювання, яке для нового президента і його сім'ї влаштовує попередній лідер країни, символічно передаючи Білий дім.Цікаві моменти з історії численних інавгурацій СШАФото: Nаvy Реtty Оffісеr 1st Сlаss Саrlоs М. Vаzquеz ІІУпродовж стількох років головна церемонія для нового президента встигла зібрати чимало різноманітних моментів: найкоротша і найдовша промова, наймасовіший захід, найдорожча церемонія та багато іншого.Зокрема, найкоротшу промову, яка складалася лише зі 135 слів, виголосив 1793 року Джордж Вашингтон під час своєї другої інавгурації. Він же також додав у кінці "Хай допоможе мені Господь", що згодом стало традиційними словами для багатьох наступників. А ще Вашингтон танцював менует після своєї інавгурації.Тим часом найдовша промова пролунала з уст Вільяма Генрі Гаррісона у 1841 році, тоді він, стоячи під вітром без капелюха й пальта, спромігся говорити близько двох годин. Гаррісон перебував на посаді менше ніж будь-який із президентів США, адже лише за місяць після складання присяги він помер від хвороби. Однією з версій власне було те, що він застудився через таку тривалу промову.Найнеочікуваніше місце для складання присяги дісталося Ліндону Джонсу, який став 36-м президентом США і склав її на борту президентського літака, що стояв на аеродромі Далласа, безпосередньо перед вильотом до Вашингтона. Причина такого поспіху та спартанських умов – убивство президента Кеннеді, яке точно не залишало місця звичним урочистостям.А от сучасні інавгураційні паради вперше виглядали як спонтанна процесія, яка зібралася у той момент, коли після своєї другої інавгурації у 1805 році Томас Джефферсон їхав верхи на коні від Капітолія до Президентського дому. Проте найчисельніший натовп під час своєї церемонії присяги зібрав вже наш сучасник – Барак Обама. За різними оцінками, її відвідали від 800 тисяч до 1,8 мільйона людей.Натомість за вартістю церемонії Дональда Трампа ніхто не зміг обігнати. Його інавгурація 20 січня 2017 року стала найдорожчою в історії США, адже на її проведення витратили близько 90 мільйонів доларів.Церемонія ж Джо Байдена вперше пройшла із суворими обмеженнями через пандемію коронавірусу. Як відбуватиметься друга інавгурація Дональда Трампа 20 січня 2025 рокуДональд Трамп, фото: GеttyІmаgеsНовий 47-й президент США Дональд Трамп прагне виконати усі традиційні церемонії у повному обсязі. Тому урочистості стартували вже цими вихідними та триватимуть аж до вівторка.Проте головним днем, як і очікувано, стане понеділок, 20 січня, коли він складатиме присягу. Через те, що Штатам обіцяють доволі холодну погоду із 7 градусами морозу та сильним вітром, церемонію уперше за останні 40 років вирішили перенести до приміщення, тобто у ротонду Капітолія. Попри такі зміни, політик обіцяє гостям та глядачам події красиве видовище.Отож, 20 січня для Трампа і його сім'ї розпочнеться традиційним богослужінням, після якого у Білому домі подружжя Байденів влаштує традиційне чаювання, символічно передаючи його Трампові.Інавгурація розпочнеться опівдні, Трамп покладе руку на Біблію і прочитає президентську присягу з 35 слів, саме після цього він офіційно стане президентом Америки. Опісля він виголосить свою промову. На стадіоні Саріtаl Оnе Аrеnа у Вашингтоні буде організована пряма трансляція церемонії й параду. На церемонії присяги очікують виступи кантрі-музикантів Лі Грінвуда та Керрі Андервуд. А національний гімн виконає оперний співак Крістофер Маччіо. Сам політик після складання присяги планує приєднатися до своїх прихильників на території Саріtаl Оnе.Відвідають подію колишні президенти США та колишні перші леді, запрошені також президенти інших країн, зокрема Сі Цзіньпін, але замість нього Китай відправить віцепрезидента Хань Чжена. Серед лідерів країн ЄС тільки Мелоні отримала особисте запрошення на захід. За інформацією Роlіtісо, президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн не запросили. Присутнім буде британський популіст Найджел Фарадж, французький ультраправий політик Ерік Земмур, бельгієць Том Ван Грікен та колишній прем’єр Польщі Матеуш Моравецький. Отримала запрошення й ультраправа кандидатка в канцлери Німеччини від партії Альтернатива для Німеччини (АfD) Аліса Вайдель, але приїхати не зможе, відрядить колегу: поїде співголова партії Тіно Хрупалла. Також запланованими гостями є власники великих компаній, такі як Ілон Маск, Марк Цукерберг, Джеф Безос та низка інших.Після присяги Трамп візьме участь у своїх перших офіційних діях у Президентській кімнаті в Капітолії, відвідає ланч у Конгресі, організований об'єднаним комітетом Конгресу з інавгураційних церемоній, огляне війська на східних сходах і очолить ходу церемоніальних військових полків та марш оркестрів. День закінчиться церемонією підписання в Овальному кабінеті.А вже увечері відбудуться три інавгураційні бали, на які також має завітати вже інавгурований президент. Йдеться про бал головнокомандувача для військовослужбовців, бал Свободи за участю гурту Vіllаgе Реорlе, орієнтований на прихильників Трампа, і бал "Зоряне сяйво" для впливових спонсорів. Тим часом фіналом усіх заходів стане національний молебень, який відбудеться у вівторок, 21 січня.

Таку думку висловив народний депутат, колишній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко в етері телеканалу "Еспресо".Новообраний президент США Трамп і його команда мають сильну позицію в політичному та економічному вимірах. Телефонна розмова Трампа з лідером Китаю Сі показала, що новий президент США швидко і позитивно вирішує питання з найбільшими країнами світу. "Це означає, що Путін більше не зможе залякувати та вимагати. Наступного тижня світова спільнота вимагатиме від Путіна припинити агресію і підтримуватиме Україну. Приклад Ізраїлю та ХАМАСу показує, що позиція США може призвести до швидких змін. Трамп вимагав зупинити війну і досягти домовленості, і це сталося. Такі швидкі зміни очікують і на російську агресію. Нічого доброго для Путіна це не принесе", - зазначив Наливайченко.Новообраний президент Трамп заявив, що він зробить усе можливе для завершення російської агресії та війни. Наливайченко прогнозує, що президент США розпочне з серйозних санкцій проти російського агресора, включаючи нафтові та енергетичні санкції. "Його заплановані призначення на посади державного секретаря, міністра оборони, радника з нацбезпеки та інших ключових посад у безпековій та зовнішньополітичній команді складаються з "яструбів" – рішучих політиків як у зовнішній, так і у внутрішній політиці. Інавгурація Трампа відбудеться вже в понеділок. Найближчими днями ми побачимо, наскільки рішучими будуть дії нової адміністрації США. Путін з переляком в останні дні намагався домовитися з президентом Ірану про підписання угоди про всеосяжне партнерство. Це свідчить про те, що Росія, через свою агресію, залишилася ізольованою, і Путін відчуває, що прихід Трампа покладе край російській агресії проти України. Ультимативність Путіна – це частина російської пропаганди для внутрішнього споживання", - резюмував він.Раніше Трамп, який має вступити на посаду 20 січня, заявив, що підготовка його зустрічі з Путіним уже триває. "Ми повинні покінчити з цією війною", - додав обраний президент США.Президент України Володимир Зеленський заявив, що Путін спробує підіграти Дональду Трампу, повторивши з ним точно такий військово-політичний трюк, до якого він вдався 2019 року.13 січня прессекретар диктатора РФ Дмитро Пєсков заявив, що немає "жодної предметної підготовки"стосовно зустрічі Путіна з Трампом, коментуючи пропозиції Сербії та Швейцарії організувати це на своїх територіях.

Про це повідомляє СNN.У своєму пості на соціальній мережі Тruth Sосіаl Трамп зазначив, що урочистості, включаючи інавгураційну промову та молитви, проходитимуть у ротонді Капітолія."Я розпорядився, щоб інавгураційна промова, на додаток до молитов та інших промов, була виголошена в Ротонді Капітолію США, як це робив Рональд Рейган у 1985 році, також через дуже холодну погоду", - зазначив він.Трамп додав, що також відкриє Саріtаl Оnе Аrеnа для перегляду цієї історичної події у прямому ефірі, а також для проведення президентського параду.За його словами, він та інші чиновники занепокоєні тим, що низькі температури можуть становити загрозу для здоров'я гостей заходу.Читайте також: Байден попрощався. Що чекає нас у "світі Трампа"?"Я не хочу, щоб люди постраждали або були травмовані будь-яким чином. Це небезпечні умови для десятків тисяч правоохоронців, служб швидкого реагування, поліцейських собак К9 і навіть коней, а також сотень тисяч прихильників, які будуть перебувати на вулиці протягом багатьох годин 20-го числа (У будь-якому випадку, якщо ви вирішите прийти, одягайтеся тепліше!)", - написав Трамп.Довідково: Останнім президентом, який складав присягу в приміщенні, був Рейган у 1985 році, коли температура вдень опускалася до 7°С. Рейган склав присягу в ротонді Капітолію. Його інавгураційний парад був скасований.В українському міністерстві закордонних справ повідомили, що Київ очікує на зустріч президента Володимира Зеленського з Дональдом Трампом невдовзі після його інавгурації в США, яка відбудеться 20 січня.

За лічені дні у США зміниться хазяїн Білого дому. Дональд Трамп вдруге стане президентом. Повний текст новини

Лічені дні залишаються до зміни влади у США. Інавгурація Дональда Трампа 20 січня зафіксує момент передачі йому президентських повноважень як 47-му лідеру Сполучених Штатів. NV розповідає, де і коли можна буде подивитися церемонію.

Повідомлення про підготовку переговорів двох політиків може бути геополітичною грою навколо Києва. Що відбувається за лаштунками, з'ясовувала Gаzеtа.uа. 12-13 січня члени команди Дональда Трампа сигналізували про те, що готується телефонна розмови між їхнім лідером і Путіним. Основним джерелом новин про це став кандидат у радники президента США з нацбезпеки Майк Волтц. За його словами, відбуваються попередні контакти. Нібито йтиметься про припинення вогню в Україні та статус тимчасово окупованих територій. Однак речник Путіна Дмитро Пєсков спростував предметну підготовку до переговорів, хоча і наголосив на обопільній готовності до розмови. "Далі будемо дивитися після того, як зміниться адміністрація в США", - наголосив він. Та Волтц очікує телефонної розмови у найближчі тижні а можливо - дні. А ми де? А Київ - як? В інтерв'ю Волтца американському каналу АВС немає згадок про участь у майбутній бесіді не лише України, але і Європи. Це занепокоїло і Київ, і Брюссель. Офіційно у Києві слів Волтца не коментують. Президент Володимир Зеленський поговорив телефоном з чинним президентом США Джо Байденом. А держсекретар США Ентоні Блінкен в інтерв'ю наголосив, що У США роблять все, щоб залишити адміністрації Трампа Україну у найкращій переговорній позиції. У Кремлі це бачать інакше - Пєсков заявиви, що до останнього дня Байден буде намагатися обтяжити це питання для нового президента США. Волтц не відповів на питання про те, чи планується участь Києва у телефонній розмові або у переговорах Трампа і Путіна. Та є натяки на чотиристоронній формат за участі Китаю, зазначив керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок. У статті Еurасtіv йдеться про реальність прямих переговорів між Трампом і Путіним без урахування позиції Брюсселя. До Євросоюзу у обраного президента США є претензії, переважно, через НАТО. Від членів Альянсу він вимагає відрахування на оборону 5% ВВП. Генсек Альянсу заявив: без НАТО доведеться витрачати 10% ВВП. Думки в ЄС розділилися. Ті, хто ближче до кордонів з РФ, як-от Польща чи країни Балтії, і так витрачають близько 4%. Але Німеччина та Італія називають вимогу "абсурдною". На додачу, всередині ЄС є бажаючі підіграти Росії. Крім політичного тандему "Орбан - Фіцо", від 13 січня додаються обраний на другий термін президент Хорватії Зоран Міланович і президент Сербії Александр Вучич. Брюссель стане полем битви між прибічниками і противниками війни, пророкують угорські ЗМІ. Хоча вони, можливо, перебільшують, але внутрішній розкол у ЄС існує і причини його не подолані. Спокуса невизначеністю Кремль зараз готовий до будь-якого сценарію, розповіла ресурсу Аl Jаzееrа засновниця консалтингової фірми R.Роlіtіk Тетяна Станова: як до нової ескалації, так і до пропозиції мирної угоди від Трампа. "Хоча на мирну угоду не дуже очікують. Інтрига ситуації в тому, що Трамп, його команда, Кремль, Київ чи Європа, - ніхто не знає, що станеться", - наголосила вона. На 14 січня призначена підсумкова по 2024 року пресконференція міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Раніше зовнішньополітичне відомство країни-агресорки дало зрозуміти, що озвучені командою Трампа пропозиції по врегулюванню ситуації в Україні є неприйнятними. Обраний президент США вважає, що предметом конфлікту є кордони України і Росії. З точки зору Кремля, проблема цієї війни пов'язана х переглядом нинішньої архітектоніки європейської безпеки та сфер упливу на пострадянському просторі, пояснив запрошений науковий співробітник Каліфорнійського університету в Берклі Ілля Будрайтскіс. У США, за його словами, є власні інтереси у Європі, котрими Трамп поступатися не стане за будь-якого розвитку подій. До слова, Дмитро Медведєв 13 січня у Теlеgrаm розкритикував так званий "німецький сценарій", хоча офіційно про його обговорення джерела не повідомляють. Перед контактом Трампа і Путіна логічною була б зустріч нового президента США з Володимиром Зеленським, вважає експерт-міжнародник Станіслав Желіховський. Після цього, на його думку, США та Україна узгоджують певний алгоритм, з яким і доцільно виходити на телефонну розмову з Путіним, чи готовий він на подальші кроки щодо можливого врегулювання. До слова, роль США досі не визначена: вони посередник чи безпосередній учасник, - звернув увагу Желіховський. Для телефонного спілкування потрібен слушний привід, інавгурація таким і стане, припускає політолог Володимир Фесенко. На його думку, Путін подзвонить Трампу щоби привітати його з початком роботи. "Суто статусна гра - хто перший розпочне. У будь-якому разі, на їхню зустріч не варто очікувати раніше лютого", - припустив експерт. Стигмати перемовин На даний момент Кремль грає на страхах США, приховуючи свої. Зокрема, Трамп, котрий не виконав найгучнішу передвиборчу обіцянку про зупинку війни у 24 години, зациклений на термінах і на своєму успіху. Йому вдалося розширити часові рамки до 100 днів і розмити очікування від укладення миру до простого припинення вогню. Через це, а також з інших причин, у Трампа вже припустилися помилок. Зокрема, заявили про можливість поступок по членству України в НАТО, зауважив Фесенко. "Путін сприймає це як прояв слабкості. Навіть із припиненням вогню є протиріччя. Майк Волтц каже про припинення вогню перед переговорами, а у Кремлі зазвичай ведуть і вогонь, і переговори", - пояснив експерт. Але і у Путіна є страхи. За словами Володимира Фесенка, він боїться їхати до західноєвропейської країни, і не лише через Міжнародного кримінального суду. Дональд Трамп відтак може неправильно розуміти не лише слова, але і дії офіційної Москви. У цій ситуації українська сторона домовляється про зустріч Зеленського з Трампом і акцентує на необхідності гарантій. Але не виключений і варіант, коли зусилля по мирному врегулюванню виявляться марними. Путін має аргумент не поспішати брати участь у будь-якому процесі - нормандський формат. Це, на його думку, дає моральне право "кинути" США у будь-який момент. Аналогічного прийому Кремль очікує і від Вашингтону. Тому російська сторона намагатиметься зробити так, щоб вийти з переговорів у будь-який момент без суттєвих втрат. Тим часом у СNN зауважили, що поки Трамп торгується з Путіним, Україна втрачає території. Генсек НАТО Марк Рютте визнав, що нині позицію Києва навряд чи можна назвати сильною. Тому в Європі зміцнюють оборону - 3 лютого лідери ЄС, НАТО і Великої Британії зберуться у Брюсселі обговорити питання безпеки. Отже, до 3 лютого кардинальних зрушень по Україні годі й чекати, навіть якщо станеться телефонна розмова, про яку говорив Волтц.

Таке відчуття, що ми стоїмо на порозі великого похорону старого ладу, пост'ялтинський світ на наших очах трансформується невідомо в що. Яке ваше відчуття моменту, у що ми входимо?По-перше, треба сказати, що багато хто зараз в розгубленості, споглядаючи те, що відбувається. Я не думаю, що ми повинні вдавати, що все нормально, усе йде своїм ходом і буде йти далі. Ми бачимо, вступ Дональда Трампа в його другу каденцію відзначається достатньо радикальними не тільки заявами, а й формуванням навколо нього в цей період, перед тим як він обійме посаду, якогось середовища навколо його резиденції у Флориді. І це все надзвичайно ексцентрично. Але при цьому я хочу почати з того, що ми все-таки дивимося на 2025 рік як на деяку послідовність майбутніх подій, до якої буде залучений і Дональд Трамп. І в першу чергу треба сказати, що ми маємо час до червня. У червні відбудеться щорічний саміт НАТО у Гаазі, і кожний саміт – суттєва подія. А в цьому році це буде особливо суттєво, тому що Дональд Трамп у ньому також братиме участь разом з очільниками інших держав. Водночас у червні в Канаді буде відбуватися саміт G7. Між цими подіями у нас Мюнхенська конференція з безпеки наприкінці лютого, тобто буде буквально за півтора місяця і через місяць після інавгурації Трампа.І ось ці події є дуже важливими, тому що незалежно від того, що заявляється в Тwіttеr, які б страшні репліки в Тwіttеr ми не бачили, існує певна логіка формування та дій великих інституцій. Дональд Трамп не може зруйнувати НАТО й не збирається цього робити. Дональд Трамп може ставити питання щодо зміцнення НАТО певним чином. Зараз за пів року до саміту НАТО буде йти діалог між новою адміністрацією США та європейськими країнами про те, до чого вони прийдуть у червні. Так само це стосується G7, оскільки зрозуміло, що Дональд Трамп висуває свою політику тарифів, збирається її обрушувати на великі економіки і європейські, і азійські. Це, безсумнівно, буде темою розмов на G7 і так далі.Інакше кажучи, я хочу підкреслити, що тут є лінія подій, яку Трамп, як би він не був налаштований, не може змінити. По-перше, ця лінія пов'язана з певними інституціями підтримки України, тобто це база "Рамштайн", нова база, яка є центром управління НАТО, що також існує у 2024 році на території Німеччини. Плюс до цього - програми підготовки та перепідготовки українських військових у Франції та Німеччині, і це все буде зберігатися. Плюс ті засоби, які вже залучені до військових замовлень за адміністрації Байдена і будуть діяти весь 2025 рік. Навряд чи ми можемо чекати, що нова адміністрація їх зламає чи скасує, оскільки це навряд чи можна вирішити волюнтаризьким чином. Інакше кажучи, у нас є 2025 рік, в якому все це накладається.Дональдом Трампом оголошені наміри щодо швидкого завершення війни, яку Росія веде проти України. Навряд чи хтось зараз може сказати, що є якийсь план у Дональда Трампа або у його найближчого оточення про те, яким чином можна завершити цю війну. Не те, щоби за 24 години, а хоча б за 100 днів, як він зараз сказав, або за шість місяців. Такого плану нема. Є тільки наміри.Скоріш за все, ми побачимо в першій половині 2025 року тільки консультації адміністрації Трампа з різними сторонами про те, як завершити цю війну, яким чином. Я думаю, що до цих консультацій будуть залучені і Китай, і Туреччина, з боку Сполучених Штатів, і Саудівська Аравія, і Арабські Емірати. Тобто ті країни, з якими Дональд Трамп раніше активно співпрацював.Для нас дуже суттєво побачити, якими будуть серії перших закордонних візитів Дональда Трампа. Зрозуміло, візити будуть порівнювати з його першою каденцією. Зараз Трамп дав зрозуміти в різкій формі на своїй пресконференції, що він не поїде з візитом до Канади і не поїде з візитом до Мексики. Це очевидно. Він також дав зрозуміти, що не поїде до Данії і тим самим, скоріш за все, ні до однієї з країн Скандинавії. Бо складно уявити такий візит, якщо ти публічно погрожуєш відібрати Гренландію у Данії.З усім тим доволі важливо, що буде. Чи буде як у перший раз – перша поїздка до Саудівської Аравії та Ізраїлю, тобто близькосхідне турне? Чи буде в Європі обрана Польща або інша країна для першого візиту? Це все надзвичайно суттєво. Чи буде Трамп зараз у першому півріччі будувати свої відносини з Китаєм та домовлятися про зустріч? На мій погляд, ніякої зустрічі Трампа з Путіним не буде ні в першому півріччі, ні взагалі у 2025 році. Оскільки двосторонній саміт неможливий, для нього нема приводу. А зустрітися Трампу та Путіну на полях - велике питання, де вони це можуть зробити? Адже Путін не може брати участь ні в Мюнхенській конференції з безпеки, ні в саміті G7. Він може бути тільки на саміт G20, який відбудеться у листопаді 2025 року.  Скоріш за все, питання зустрічі Трампа і Путіна на полях якоїсь конференції буде тільки у листопаді 2025 року.У мене є контраргументи: якщо ми говоримо про неможливість зустрічі Трампа і Путіна,  то може бути придуманий той чи інший саміт в країні, де не видають мандат за злочини проти світового гуманізму, які були скоєні в Україні.Я дуже з розумінням ставлюсь до цих контраргументів, оскільки нема ніяких сумнівів, що заява Трампа на цій пресконференції і те, що робить в Тwіttеr Ілон Маск, жахливі. Вони просто жахливі з точки зору всіх традицій, що є у зовнішній політиці. І те, що це руйнівно, - нема сумніву. Ми бачимо, як багатьом подобається ця руйнівність і вони вважають, що треба, як пропонує Трамп і все це середовище, - взагалі зруйнувати весь світовий порядок і вщент рознести світовий істеблішмент.Але для нас - можливо, в інших країнах це комусь подобається, - однак в Центральній Європі це подобатися не може. Тому що країни Центральної Європи і весь регіон, навіть більше можна сказати, що і країни Північної Європи та й південь Європи, тобто ті країни, що розташовані де-факто на східному фланзі НАТО, – для них це звучить дико та жахливо, бо загрожує їхній безпеці. Це очевидно.В Центральній Європі неможливо інакше прочитати заяву про Гренландію, як у контексті Криму, що і відбувається. Такі заяви будуть великим святом для Кремля.Тому що тепер все кремлівське середовище може сказати: ось, подивіться, Гренландія - вона ж дійсно потрібна Сполученим Штатам. От і все. Або щодо Панамського каналу, який до недавнього часу належав США і навіщось був переданий Картером, приблизно, умовно кажучи, як Крим Хрущовим. Така логіка, звичайно, працює на Кремль. Те, що робить Трамп, певною мірою урівнює логіку Путіна і всю аргументацію Путіна щодо України. Це дуже небезпечно. І по іншому це сприймати не можна. І до цієї риторики не можна інакше ставитися.Це навіть не питання риторики, а питання, як ви сказали, ключів до скриньки Пандори - наприклад, Сувальський коридор може бути наступним. А говорячи про Центральну та Східну Європу, то проводжу, можливо, некоректні до кінця паралелі, коли Священна Римська імперія германської нації трішечки заслабла, то московський цар Іван Лютий почав терзати країни Балтії, які тоді перебували в іншому статусі. І вони тоді "дзвонили" в столицю імперії, а їм відповідали, що збирають людей, переформатовують концепцію. Тому я з вами погоджуюся: радше всього, в Кремлі відкривають ігристе.Але тут треба заперечити і наступне, що яким би не був ексцентриком Дональд Трамп, потрібно мати на увазі, що існують стратегічні цілі. По-перше, скажімо, українська дипломатія має працювати в цій ситуації, нічого не зробиш. І вона повинна від Трампа добитися збереження підтримки в певному обсязі, при цьому зберігаючи і підтримку Європи. У будь-якому випадку це доведеться будувати у 2025 році, і у 2026-му, і у 2027-му.Це означає, що потрібно буде спиратися на тих республіканців, ми їх знаємо, які є на американській політичній сцені, які підтримували Україну. І можливо, навіть не треба виключати, що держсекретар, який буде в апараті у Трампа, буде людина, яка давно і добре знає ситуацію в Україні, цієї війни, і налаштована рішуче на користь України. Скажімо, це Марк Рубіо, припустимо. Ми поки цього не знаємо. У цьому напрямку доведеться працювати незалежно від того, як ми оцінюємо висловлювання про Гренландію або про Панамський канал.Другий суттєвий момент: якщо Трамп буде реалізовувати те, про що він говорить, то у такому випадку ми побачимо новий раунд консолідації Європи. Нічого тут іншого не придумаєш.Ми нещодавно говорили на одній із конференцій, це було ще до обрання Трампа, що якщо переможе Трамп і якщо він буде проводити ту лінію, яку намічає, то у такому випадку країни Північної Європи, тобто Скандинавія, Данія, включаючи і Британію, і включно навіть Польщу і, як не дивно, Чехію, – вони виявляться ядром. І це ядро потрібно буде будувати та утримувати у 2025-2026 роках. Тому що вся руйнівна активність Дональда Трампа може припасти тільки на два перших роки його каденції. Так побудована американська політика. Наступні два роки йде не в гору, а з гори.Тому я б сказав так, що не можна втрачати цю стратегічну лінію. Якщо ми зараз занадто сильно будемо підтримувати або спростовувати ідею розширення військової американської присутності в Гренландії, або якось гучно обурюватися, це можна робити і навіть потрібно, але треба при цьому пам'ятати, що є публічна сторона, а непублічна сторона все одно буде зводитися до того, що нема сумніву щодо посилення військової присутності, перекриття протоки між Гренландією, Ісландією та Британією – це стратегічно важливе завдання не тільки для оборони США. Всі розуміють, що за цими висловлюваннями про Гренландію стоїть і військова точка зору, бо це обмежить можливості північного флоту РФ.І використання балістичних боєголовок, тому що саме в Арктиці перебуває один із потенційних центрів стримування.Так, і плюс до цього сама форма цих заяв – жахлива, але з усім тим є під цим певна логіка. Вона, напевно, буде вирішуватися іншим способом, бо таким способом це не може бути вирішено. Проблема взаємовідносин США та Китаю, на мій погляд, не може вирішитися на тих полемічних обертах, які пропонує Трамп.Я думаю, що треба прагнути, щоб ми бачили якесь республіканське ядро в США, яке готове діяти розумним чином у світовій політиці, незалежно від ексцентрики. І ця політика республіканців може принести багато цінного в цей період за чотири роки. Безсумнівно, республіканці у своєму ядрі бачать Володимира Путіна як деяке зло, можливо, як ми неодноразово говорили, навіть з релігійним підтекстом. Путін із точки зору республіканців не тільки зневажає універсальні секулярні цінності демократії та права, але він і є яскравим втіленням неприпустимості присутності такого цинічного зла в політиці. У цього є сильне релігійне підґрунтя. Я думаю, що це може знадобитися і бути доволі цінним. Я б так дивився на це.Головне, на мій погляд, - це те, можливо неприємне, що мені зараз здалося у всьому цьому: Трамп у своїй великій пресконференції сказав, що у Росії є підстави побоюватися за власну безпеку, процитувавши позицію відомого професора Міршаймера та низку інших опортуністів світової політики.У Росії відчули зміну політики американського "політбюро". Пам'ятаємо зустріч Байдена та Сі Цзіньпіна, було сподівання, що очільник Китаю буде відтягувати нацькованого на Центральну Європу, зокрема на Україну, Путіна, але так не сталося.Так, можна це інтерпретувати не як переконаність Трампа в тому, що це так, а як деякий кидок Путіну на користь переговорів, мовляв, нумо почнімо переговори, припустимо, я тобі надсилаю такий сигнал, що я визнаю твої стурбованості, - але за цим нічого не стоїть. Так можна інтерпретувати.Однак у цій пресконференції є друга проблема. Я думаю, що це болісно для багатьох. Річ у тім, що Трамп, попри те що в нього були до майбутньої інавгурації контакти з президентом України Зеленським, були й особисті контакти й дуже активна робота української делегації у Вашингтоні не тільки з Байденом, а й з Трампом та його людьми, при цьому Трамп не згадав в чіткій формі ніякого визнання героїзму українців. Сьогодні абсолютно традиційно для світового лідера будь-якої країни в контактах з Україною, незалежно від того, яку концепцію він має щодо завершення війни, все-таки залишатися на такій важливій позиції, що вся світова спільнота визнає важливим моментом героїчний спротив українців, які є основою визначення питання про справедливе закінчення війни. І про це завжди говорили і Шольц, і британське керівництво, і Джонсон, коли він був. І сьогодні це так, усі країни світу завжди це підкреслюють.Трамп настільки у цьому відношенні дикуватий, що він навіть не висловив цієї поваги. І такий момент лякає. Мені це дуже не сподобалося в цей момент, коли я побачив, що нема такого зовнішньополітичного жесту стосовно того, що Україна три роки веде героїчну боротьбу і тому завершення війни має бути справедливим. Цього не було.Замість цього - доволі легковажне відфутболювання. Ми бачили таке відфутболювання: до пресконференції мова йшла, що за 24 години закінчити війну, тоді – за 6 місяців, тепер - за 100 днів. Відносно такої масштабної події, яка стосується долі не тільки України, а й усієї Європи, навряд чи президент США може говорити в такій легковажній формі. Ось тут така є претензія.Які параметри маніакальної фази Кремля?Річ у тім, що Кремль не збирається змінювати позицію. Ми не бачимо ніяких ознак. Побачимо, що буде в кінці лютого, коли відбудеться інавгурація Трампа, коли буде відомий весь його апарат, будуть зроблені перші заяви і буде зрозуміло, яку конструкцію пропонує щодо реальних дій Білий дім, а не просто Трамп у twіttеr. І тоді ми побачимо реакцію Кремля. Зараз Кремль причаївся, це добре видно.У Кремлі твердо стоять на тій позиції, як ми і говорили: ви нашу точку зору знаєте, а вашу ми послухаємо, якщо ви будете наполягати. Тут також є деякий парадокс, тому що Трамп заявив на пресконференції, що Путін начебто чекає зустрічі з ним, але зовсім не так. Реально це дуже великий бонус Путіну, деякий кредит, тому що Путін не заявляв, що він прагне зустрічі з Трампом. Він достатньо зневажливо говорив, що може погодитися на цю зустріч за якихось обставин, мовляв, ми ніколи не проти контакту.Трамп напевно сподівається, що він закличе Путіна в якийсь хрестовий похід, а Путін своєю чергою скаже: ні, ви знаєте, в мене ключове завдання - спалити сусіднє село. Приблизно така система пріоритетів.Так, абсолютно точно. У цій ситуації є три фундаментальні моменти того, що стосується Путіна та можливих комунікацій з Вашингтоном. Перший – нема ніякої конструкції завершення війни ні в однієї, ні в іншої сторони. Навіть нема концепції припинення вогню. І це обговорювалося неодноразово, багато експертів про це писали. Навіть в російському підкремльовському Fоrbеs була дуже гарна стаття Володимира Фролова, в якій він чітко показує, що конструкції закінчення війни немає.Другий момент – Путін чітко показує, що він збирається вести війну до тих цілей, які позначив. Ми не бачили і не чули жодної з його боку чи його спікерів який-небудь натяк на переговірний компроміс. Зазвичай кажуть, що мають бути сигнали або якісь інтелектуали повинні виступити з пропозицією "давайте якось так, можливо, вийдемо зі становища". Нічого цього немає.Третій момент - Трамп про себе думає, що він є посередником у можливому врегулюванні. А для Кремля Трамп є стороною війни. І це фундаментальний момент.Тому Дональд Трамп приїде говорити з Путіним, припустимо, вже тепер не в Гельсінкі, бо Гельсінкі за цей час перестали бути нейтральною стороною і вже в НАТО, а приїде, припустимо...В Австрію!В Австрію! То розмова буде будуватися таким чином: "Володимире, давайте закінчимо війну". І відповідь така: "Так, звичайно, Дональде, давайте закінчимо. Припиняйте фінансувати Україну, і війна негайно закінчиться". Ось і все. Якби: "Ви ж є джерелом цієї війни", але з точки зору Кремля – сама американська адміністрація є джерелом війни.Якщо Трамп реально захотів би завершити цю війну за 100 днів або хоча б за 24 місяці, то він має побудувати нову переговорну коаліцію. Байден будував альянс за демократію з 60 чи 160 країнами, які готові далі брати участь у глобальному розвитку демократії і в той же час вони ж підтримують Україну в глобальному альянсі.  А Трампа чекає будівництво переговірного альянсу, в якому він буде за спиною, а реальними ініціаторами будуть Індія, наприклад, Саудівська Аравія, Австрія, яка доєдналася до них в якості миротворчої європейської сили. І ось цей альянс намагатиметься пропонувати якийсь переговірний процес. Це Путін може прийняти.В іншому випадку у нас страшна ситуація: якщо ми виходимо з думки, що можливий прямий контакт Путіна і Трампа про закінчення війни, то він можливий тільки у форматі повної зради з боку так званого Заходу. Тобто це буде просто капітуляція. Капітуляція не тільки Сполучених Штатів, що важко собі уявити, але й в цілому глобального альянсу підтримки та оборонного союзу.Тому я думаю, що ніякої зустрічі Трампа з Путіним не буде у 2025 році, тому що немає змісту, окрім уявного змісту повної здачі всіх позицій, які випрацьовувалися міжнародною політикою після 1945 року. Ні, це неможливо собі уявити.  

Про це вона заявила у суботу, 11 січня 2025 року, на мітингу в Зугдіді. Саме з цього міста політикиня розпочала турне на підтримку європейського вибору Грузії, проти якого виступила партія влади, розповідає Еkhо Каvkаzа."Я можу обіцяти вам одне: я докладу всіх зусиль, які зможу, для цієї країни. За професією я не політик, а дипломат, і я, напевно, більш майстерна (у дипломатії, - ред.). Я від вашого імені, зокрема від імені Зугдіді, поїду туди, до Вашингтона. У мене там сьогодні багато друзів, які глибоко переживають за Грузію та роблять усе можливе, навіть більше, ніж ми просимо", - пояснила Зурабішвілі, яка до президентської посади очолювала грузинське МЗС.Читайте також: Грузинам важлива позиція України, невизнання виборів було б потужним сигналом, - громадський діяч Рибачук. Ексклюзив ЕспресоЯк наголосила п'ята президентка Грузії, майбутнє країни слід захистити "від загроз, що походять від нашого недруга з півночі".На думку Зурабішвілі, нинішній стан грузинського суспільства є таким, що чинна "не демократична", як вона вважає, влада буде усунута. Й це відбудеться мирним чином - шляхом дострокових виборів до парламенту, впевнена політикиня.Читайте також: Інавгурація президента без визнання легітимності: що діється з владою у Грузії та як реагує світ"Там, де ми знаходимося, режим вже не є демократичним, але й суспільство в Грузії давно не було таким демократичним, таким свідомим, таким відповідальним і таким мирним. Суспільству потрібне мирне вирішення цієї серйозної кризи, це рішення - вільні вибори", - підсумувала Зурабішвілі.Перед цим на інавгурацію Трампа її, як "єдиного легітимного лідера в Грузії", запросив член Палати представників Конгресу США від Республіканської партії Джо Вілсон, а адміністрація Джо Байдена ввела санкції проти засновника "Грузинської мрії" Бідзіни Іванішвілі.29 грудня 2024 року відбулася інавгурація обраного депутатами "Грузинської мрії" президента Міхеїла Кавелашвілі, колишнього футболіста, який має незавершену вищу економічну освіту. Це вперше, коли глава держави обирався у Грузії суто парламентарями. 

Коли відбудеться офіційна церемонія інавгурації Дональда Трампа та де можна подивитись онлайн-трансляцію церемонії інавгурації президента Сполучених Штатів Америки

Спеціальний представник Дональда Трампа в питаннях України та Росії Кіт Келлог планував відвідати Київ 7 січня, але відклав візит на час, коли вже відбудеться інавгурація Дональда Трампа. Було б неправильно вважати, що в такий спосіб США намагається відкласти питання війни в нашій країні. Повний текст новини +Відео

У найближчі два місяці втрати російських загарбників на фронті будуть рекордними. Причиною стане очікування інавгурації новообраного президента США Дональда Трампа, вважає голова Ради резервістів Сухопутних військ Іван Тимочко. Про це він сказав у коментарі РБК-Україна. За словами військового, перед інавгурацією нового американського президента Кремлю потрібно здобути кращі переговорні позиції. Він заявив, що за попередню добу було ліквідовано 2 тис. російських загарбників. Це є рекордом, оскільки на початку війни, коли громили російські колони, такий точний облік не вели. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ідентифікували 80 тис. російських "жмурів" "Там, я думаю, теж були свого роду чи рекорди цього плану, чи навіть можливо вище, але тоді стояло питання захищатися і тоді не стільки можна було вести облік знищених ворогів, не було стійкої лінії фронту, не було безпілотників такої кількості, які б давали можливість фіксувати", - сказав Тимочко. Окрім того, зараз Україна має обладнання, яке дозволяє прослухувати розмови загарбників. "З моменту фіксації втрат ворога ми можемо говорити про рекорд дві тисячі, але, на мою думку, це не рекорд. Ми матимемо останні два місяці точно рекордні цифри, оскільки все ближче інавгурація Трампа", - зазначив військовий. За його словами, російський диктатор Володимир Путін "далеко не впевнений", що у нього будуть серйозні привілеї під час проведення переговорів. "Він чудово розуміє, що виходити на переговорний процес у тій ситуації, в якій він зараз, це позиція серйозної слабкості. Друга армія світу тупцює у нас у Донецькій області, яку вона хотіла зайняти за три дні, з шаленими рекордними втратами, не в змозі перемогти, виконати свої власні плани", - додав Тимочко. Загальні бойові втрати російських окупантів на ранок 29 листопада склали 738 660 осіб. Протягом доби знешкоджено ще 2030 загарбників. Про це повідомив Генеральний штаб Збройних сил України. За добу РФ також втратила вісім танків, 33 бойових броньованих машини та 34 артилерійських систем.

Про це він розповів в інтерв'ю Радіо Свобода.Він висловив сумніви щодо ефективності ініціативи, запропонованої Китаєм і Бразилією, вважаючи, що новообраний президент США Дональд Трамп сфокусується на швидкому вирішенні конфлікту. Мельник послався на обіцянку Трампа "завершити війну за 24 години".Читайте також: "Про 24 години для завершення війни вже не говорять": політик Джердж назвав причину зміни риторики команди Трампа"Ми повинні ці слова сприймати серйозно. І тому зараз шукати якихось посередників там чи згадувати тих, на кого ми сподівалися раніше, і тих, хто зіграв певну роль… то я не бачу нікого, крім нового президента Сполучених Штатів, який зможе дійсно кардинально змінити ситуацію", - наголосив він.Мельник зазначив, що, хоча й існує певна ймовірність змін, не варто очікувати від американського президента бажання ділити роль миротворця з іноземними партнерами."Знову ж таки, ми зараз гадаємо на кавовій гущі, бо ніхто не знає, що буде завтра чи післязавтра. Ми бачимо, який небезпечний, страшний став цей світ, в якому доводиться жити", - зауважив посол.Читайте також: Чи є у Трампа план?Він закликав докласти зусиль, як дипломатичних,  так і політичних та суспільних, які "мають бути зосереджені стовідсотково саме на цих восьми критичних тижнях до інавгурації президента Дональда Трампа". "Тобто в нас дуже мало часу – фактично 20 січня інавгурація, уже менше, ніж два місяці залишається. Всі можливі канали – дипломатичні, політичні, сімейні, суспільні, релігійні, які завгодно – потрібно використати для того, щоб наша дипломатія працювала не лише у Вашингтоні, але насамперед в Мар-а-Лаго, на Флориді – там, де більшу частину часу проводить новообраний президент – для того, щоб справді порушити те, що ми очікуємо, пропрацювати там кілька сценаріїв, як це може бути. Бо найгірше буде те, що справді якісь рішення будуть Україні нав'язані через нашу голову", - пояснив він.Читайте також: "Мирні переговори" можливі як процес, але не як результатНа його переконання, "наступні вісім тижнів будуть найбільш відповідальними і складними в історії України після 1991 року"."Тобто зараз треба вирішувати. Коли прийде день інавгурації, боюся, до того часу вже буде рішення ухвалене і тоді нам буде складніше", - підсумував посол.Журналіст Тhе Guаrdіаn українського походження Пітер Померанцев проаналізував ймовірний вплив новообраного президента США Дональда Трампа на вирішення російсько-української війни, його політичну стратегію та взаємини з Європою і Великою Британією.

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Ми змогли зайняти значну територію Курської області тоді, коли ворог був не готовий до цього. Це була правильно спланована операція, яку ворог не очікував й не мав сил та засобів, щоб протидіяти там. Ми ж не говоримо про якісь війська та лінії оборони, які долали наша армія. В Курській області під час проведення цієї операції російські строковики, ФСБ та росгвардійці просто тікали з позицій. Саме тому нам вдалось зайняти таку велику територію", - пояснив Маломуж.Генерал зауважив, що операція ЗСУ в Курській області була досить ефективною. Втім, для масштабного успіху потрібно проводити ряд подібних дій. Утримувати лише один такий плацдарм на території ворога немає сенсу."Варто зауважити, що саме неочікуваність є основним методом ведення такої війни. Думаю, що наше командування також готувало удари по території Бєлгородської та Брянської областей, а також по тимчасово окупованих територіях, де ворог не має значних укріплених районів оборони. Для цього потрібно готувати резерви й проводити стратегічні удари. Операція ЗСУ в Курській області є таким ударом. Втім, утримувати цю територію зараз надзвичайно складно. Ворог постійно нарощує там зусилля. Утримувати ці території немає жодного стратегічного сенсу. Ми в маневренній війні. Тому потрібно маневрувати й відходити з цієї території, особливо якщо там немає значних укріплених районів та позицій для оборони", - додав він.Унаслідок атаки Stоrm Shаdоw по Марʼїно Курської області 20 листопада могли були вбиті генерал-лейтенант РФ Валерій Солодчук і 18 ворожих військових. Також могли бути знищені офіцери з КНДР.23 листопада президент Володимир Зеленський повідомив, що російський диктатор Володимир Путін наказав армії РФ витіснити Сили оборони з території Курської області до 20 січня 2025 року. В той день у США відбудеться інавгурація обраного президента Дональда Трампа 

Президент Володимир Зеленський заявив, що російський правитель Володимир Путін поставив завдання витіснити українські сили з Курської області до 20 січня, коли має відбутися інавгурація новообраного президента США Дональда Трампа.

ZN.UА розповідає, що передуватиме дню вступу новообраного президента на посаду, а також як проходитиме церемонія.

Син обраного президента США Дональд Трамп-молодший заявив, що президент України Володимир Зеленський "втратить допомогу" вже через місяць. Син Трампа опублікував в Іnstаgrаm чорно-білий мем, на якому на президента України сиплються долари. Трамп-молодший написав у мережі: ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США готують важливі "рішення" щодо України - Туск "У тебе залишилося 38 днів до втрати допомоги". Зазначається, що син Трампа, ймовірно, мав на увазі дату, коли виборці офіційно затвердять перемогу республіканця на виборах. Інавгурація нового президента США відбудеться 20 січня. Глава МЗС Франції висловив думку, що Трамп занадто мудрий, щоб погодитися на те, що стане найбільшою територіальною анексією за останні 75 років. "Занадто мудрий, щоб забути, що жоден справедливий і тривалий мир не може бути укладений за спинами українців і над головами європейців. Це закріпило б право найсильнішого, з дуже серйозними наслідками в Європі та інших регіонах світу", - наголосив він.

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Зараз дехто з західних політиків вже заявляє, що ми скоро дізнаємось про дату припинення вогню і початку переговорів. Втім, ніхто не запитує Путіна чи він погодиться на це. Бо, як мені здається, він ще спробує випробувати нас до кінця зими. Путін переконаний, що зараз він сильніший і що вони можуть прорвати фронт й заподіяти шкоду тилу, зокрема, ударами по енергетичній інфраструктурі. Саме через це вони зараз мало застосовують крилаті та балістичні ракети. Зрозуміло для чого це робиться. Вони накопичують ракети, щоб потім спробувати максимально вдарити по нашій енергетиці", - пояснив Бобиренко.За словами політолога, Путін може погодитись на переговори й ініціативи Трампа лише після інавгурації новообраного президента США."Так, нас хочуть помирити. Втім, чи хоче цього російський диктатор Путін. Тільки тоді, коли Путін зрозуміє, що війна це не вихід, а це може статись наприкінці зими, то тоді дійсно він може піти на переговори. Зараз вони йому не потрібні. Трамп ще не вступив на посаду президента, а інавгурація відбудеться лише 20 січня. Тому Путін може заявити, що буде розмовляти після 20 січня. Потім ще в адміністрації Трампа будуть отримувати посади два-три тижні. Тому, фактично, ми отримаємо якісь серйозні результати переговорів й ініціатив Трампа десь ближче до третьої річниці вторгнення Росії. Тобто, посеред лютого, або ближче до весни", - додав він. 9 листопада Юрій Рашкін, політичний і громадський діяч зі США, зазначив, що адміністрація Трампа в знятті санкцій із РФ може бачити спосіб, як покласти край війні в Україні.10 листопада прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що найближчим часом США можуть оприлюднити декларації щодо дати припинення вогню між Україною і РФ, лінії розмежування між країнами та гарантій безпеки для Києва