Search trend "павлоград"

У Дніпрі, Павлограді, Жовтих Водах та Вільногірську через планові ремонтні роботи 10 березня тимчасово припинять подачу електроенергії на кількох вулицях

Про це повідомляє Українська асоціація футболу.Олексій Шубін загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Липці Харківської області внаслідок удару FРV-дрона 18 листопада 2024 року. Проте про його смерть стало відомо лише зараз. 49-річний спортсмен був головним сержантом розвідки Національної гвардії України. За свою службу Олексій Шубін отримав нагороду від головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, а також був нагороджений за оборону Харківщини.Шубін був вихованцем УФК Дніпро. Починав професійну кар'єру у "Шахтарі" (Павлоград), де дебютував у 1992 році, але провів лише один офіційний матч. 1993 року переїхав до Білорусі, виступаючи за "Ведрич", а за два роки повернувся до України, приєднавшись до запорізького "Торпедо".У складі цієї команди він грав у Вищій лізі до 1998 року, провівши 61 матч і забивши 2 голи. Після цього виступав за Нікопольський "Металург", черкаський "Дніпро", охтирський "Нафтовик" та "Електрометаллург-НЗФ", змінюючи клуби у Першій та Другій лігах. У 2004 році Шубін став гравцем чернігівської "Десни", з якою у сезоні 2004-2005 став срібним призером Другої ліги України. Завершував кар'єру в аматорських командах, граючи за "Ходак" (Черкаси) та "Авангард" (Орджонікідзе).Також нещодавно на фронті загинув український волейболіст і військовослужбовець Андрій Романов.

Вночі 5 березня російська армія здійснила ракетний удар по Павлограду Дніпропетровської області, пошкоджені два промислові підприємства. Про це повідомив голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергій Лисак. “Вночі російська армія вдарила ракетами по Павлограду. Пошкоджені два промислові підприємства. На одному з них сталася пожежа. Її рятувальники загасили”, – зазначив він. За словами Лисака, також пошкоджені вікна у двох […] Тhе роst Росія атакувала ракетами Павлоград, пошкоджені підприємства fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Про це він розповів в етері "Еспресо"."Покровськ варто розглядати як широкий фронт, що пролягає від Торецька, Часового Яру до Курахівського і Новопавлівського напрямків. Ситуація на цих напрямках залишається складною. Ворог зміг відтіснити українських оборонців за Сухі Яли, де вони тримали оборону. На півночі ворог просувається вздовж висот до заходу. Проте, очевидно, противнику не вистачає сил", - зазначив Лакійчук.Північніше, безпосередньо на Покровському напрямку, українські війська знайшли резерви, щоб призупинити або навіть зупинити ворога, каже експерт.Читайте також: Південніше Котлиного ворог не покидає намірів повернути втрачені позиції: військовослужбовець ЗСУ Цехоцький про Покровський напрямок"На південному сході від Покровська ворог зміг зайти за трасу на Межову, але не досяг траси Покровськ-Павлоград. Завдяки оперативним резервам ЗСУ вдалося контратакувати і відкинути росіян із зайнятих позицій. На південь від Покровська наші війська також досягли успіху на декількох напрямках", - сказав він.Зараз лінія фронту на цій ділянці має "зубчатий" характер через те, що українські війська активно тиснуть на армію РФ. "Якщо у ЗСУ буде достатньо сил, вони зможуть обрізати ці виступи. Але ворог вже не має переваги, що є певним свідченням їхніх помилок. Ймовірно, окупанти перекинули восьму армію на напрямок Торецьк - Часів Яр, вирішивши, що зможуть впоратися із завданням з наявними силами під Покровськом", - додав Лакійчук.26 лютого командування Десантно-штурмових військ ЗСУ повідомило, що в  ході штурмових відновлювальних дій десантники 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ ЗС України зачистили населений пункт Котлине, що під Покровськом Донецької області.

Павлоград - перше місто на Дніпропетровщині, яке може атакувати ворог у разі повної окупації сусідньої Донеччини. Цей населений пункт є важливим форпостом, від якого відкривається дорога до Дніпра, кажуть військові. Попри періодичні "прильоти" ракет і ударних дронів - Павлоград намагається жити відносно мирним життям. Тут працюють школи, дитсадки та різні підприємства. Відкриваються кафе та кав'ярні. З початком повномасштабної війни сюди переїхали біля 20 тис. переселенців. Як живуть люди у місті, яке ризикує першим зустріти окупантів на Дніпропетровщині - дізнавалися кореспондентки Gаzеtа.uа. ВИРУЄ ЖИТТЯ Потяг прибуває на станцію Павлоград-1. З Києва сюди курсує всього один рейс - причіпні вагони відʼєднують від основного складу, що прямує до Запоріжжя. Від вокзалу до міста - кілька кілометрів. Пасажири викликають таксі або йдуть чекати маршрутки на зупинці, що над дорогою. На парковці вокзалу виглядають пасажирів приватні таксі, однак можна викликати водія і за допомогою популярних служб таксі. Від вокзалу до центру міста поїздка у 10 хв обійдеться в 130-150 грн, залежно від попиту на таксі в місті. Павлоград розташований на Дніпропетровщині - десь за 100 км від Покровська. Це найближче до лінії фронту велике місто. Географічне положення робить його ключовим пунктом оборони, адже воно між Дніпром, Запоріжжям, Донецьком та Харковом. - Я думаю, що росіяни захочуть захопити Павлоград. Вони від нас не відчепляться. Це я зрозумів ще на фронті, - говорить таксист Ігор, із яким знайомимося на вокзалі. Чоловік влітку звільнився зі служби - оформив опіку над матірʼю. До цього воював у складі 110-ї ОМБр. - А зараз, коли вони підходять до Павлограда, мені здається, що я вже не виїду звідси. Напевно, буду тут воювати. Ігор зупиняє авто поруч із відкритим торговельним центром. Показує кіоск, де любить купувати шаурму й кебаби. У ресторани не ходить, бо це дорого. У Павлограді від самого ранку вирує життя. Діти бігають на майданчиках, пари прогулюються в місцевих ТЦ, сидять у ресторанах. На алеї, попри мороз, відпочивають літні люди - обговорюють ранкові покупки і ціни. У мережевих супермаркетах молоко коштує приблизно 51 грн за літр, хліб - близько 38 грн за буханку, філе курятини - від 176 грн/кг. Однак у приватних магазинах ціни інколи вищі - приблизно на 10-15%. Фасована картопля коштує приблизно 39,95 грн за кілограм, морква - 26,89 грн/кг, буряк - 16,39 грн/кг, капуста - 29,95 грн/кг, а цибуля - від 14,29 грн/кг і вище. На ринку вартість продуктів у лютому зросла у середньому на 5-10 грн, запевняють місцеві. Більшість будинків - багатоповерхівки. Приватні помешкання розташовані переважно на околицях міста. У центрі - церква, поруч - кіоск з релігійною літературою.Там чимало книг, що були видані у Москві. На вулицях і в магазинах часто чути російську. Біля новенького фастфуду прогулюється жінка з донькою та мопсом, одягнена в яскраву фіолетову куртку. Говорить, що з початком війни життя в Павлограді змінилося. - Я працюю в торгівлі - у галузі канцтоварів. Серед клієнтів в основному військові, - вдумливо відповідає Рената Архіпова. - Дитина навчається онлайн. Є і школи, які працюють офлайн, бо є укриття. Але їх мало і ще вони - з тією сторони міста, де були вибухи. Трішки лячно. 6 вересня 2024 року росіяни вдарили по Павлограду п'ятьма балістичними ракетами "Іскандер". Постраждало 58 містян, одна людина загинула. Вибухи у місті чують і зараз, але в основному вони лунають із сусідньої Донеччини, де цілодобово ідуть бої. Загалом з початку Великої війни російська армія здійснила 43 ракетні удари по Павлоградському району, 30 - безпосередньо по місту. Рената Архіпова повернулася в Україну після повномасштабного вторгнення. До цього вона була на заробітках у Польщі. Донька цей час жила з бабусею. Наразі мешкають утрьох. - Я до війни ще виїхала на заробітки, хотіла спробувати. А потім вже повернулася, бо дитина тут із мамою. Вона старшого покоління і не дуже хоче виїжджати. Хоча сидить на чемоданах, - розповідає жінка. - У центрі живемо, то для нас плюс - все поряд. Я не трачу гроші, наприклад, на проїзді. Однак коли у мене народилася дитина, я зіштовхнулася з тим, що маленьких не беруть на додаткові гуртки. На вулиці лунає сигнал повітряної тривоги. Загроза балістики. Павлоградці особливо не зважають на небезпеку. У місцевому ЦУМі на вході висить повідомлення: "Під час тривоги ТЦ не працює!". Проте двері відчиненні і відвідувачі спокійно заходять всередину. Рената каже, що вона з родиною не ховається. Бо живе у відносно спокійному районі. Ми звикли до всього, що відбувається в країні - Морально ми звикли до всього, що відбувається в країні. У випадках, коли є саме балістика на місто - закриваємось у квартирі. А от люди, які у гарячих точках були інколи кажуть: "Чого ви тікаєте, дівчата? Ми таке вже бачили". Попри загрозу боїв за Павлоград - кількість населення у місті майже не змінилася. До того ж після 24 лютого 2022-го сюди переїхали біля 20 тис. переселенців.Через це значно зросли ціни на нерухомість, каже Архіпова. - Якщо моніторити всі пабліки міста, то багато людей кожного дня дають оголошення: "Зніму квартиру або дім". На фоні війни все подорожчало. Ціни зросли на купівлю житла, на оренду - взагалі мовчу. Людяності нуль. Кілька тижнів тому Рената допомагала подрузі знайти квартиру в місті. Її чоловіка-військового перевели сюди. Однак квартиру підшукати так і не змогли. - У центрі за однушку, там де тільки одне спальне місце на дивані, хотіли 8000 - це без комунальних послуг. І вони зняли в Дніпрі двушку за 6000. Люди наживаються на військових. Ось я, наприклад, живу в центрі. У нас декілька квартир, які посуточно здаються. І вони в два рази точно подорожчали - мінімум 1000 за сутки. Про те, що ворог доволі близько, Рената намагається не думати. Каже, що всі в головах тримають запасні плани. Але поки люди масово місто не покидають. - Ми просто відганяємо ці думки та надіємося, що поки ворог дойде до нас - все закінчиться, - зізнається Рената. - Лячно не тільки за себе, а за дітей. Бачиш іноді, як вони реагують на тривоги&hеllір; У найгіршому випадку будемо виїжджати, але куди - не знаю. У мене дитина каже: "Я не хочу жити в Росії". РІЗНІ ЛЮДИ У центрі міста над дорогою - алея героїв. Тут встановили фото загиблих захисників, а на галявині рідні й побратими військових ставлять прапорці. Між синьо-жовтими стягами лежить пуста коробка з-під ліків від серцевого болю. Багато друзів Ренати зараз на фронті. На алеї є фото її однокласника. Найбільш страшно в Павлограді увечері. Чути, як збивають дрони або ракети. Проте серйозних "прильотів" останнім часом не було, зізнається Архіпова. - Лякає те, що у нас - завод (хімічне підприємство працює на території Павлограда. - Gаzеtа.uа), - каже Рената, ховаючи від морозу руки в кишені. - Якщо туда дійсно попаде щось, то це не тільки міста не буде, а й цілої області! Але ж ми розуміємо всі, що якщо ми навіть кудись виїдемо, то ми мало кому потрібно. - У місті проводять мобілізаційні заходи чи більшість чоловіків тут - військові? - питаємо. - Я ТЦК не бачу. Може, вони ходять в той період, коли я на роботі, - відказує жінка. Рената каже, що дуже хоче припинення вогню і завершення війни. - У мене є близькі люди, які воювали. Є такі, що втратили не тільки батьків, а й дітей. Тож хочеться закінчення. А потім сидиш і думаєш - а за що тоді скільки років боролися? - з сумом говорить Архіпова. - Якщо буде заморозка, то будемо неначе на пороховій бочці сидіти. У якийсь момент все може повторитися. Біля центральної площі стоїть жінка в рожевій куртці і розглядає портрети загиблих воїнів. У неї червоні очі від сліз, на голові - чорна хустка. - Я не місцева і тільки приїхала, у мене загинув син, - на видиху каже жінка. - 16 числа ми поховали його тут. Чекаємо запит з частини, бо немає статусу, що він військовий. Хоча всі бумаги прийшли. Опізнали його по тату.... Жінка розповідає, що вона вже на пенсії, отримує 3000 грн. Має молодшого сина й зараз переживає, щоб його не мобілізували. - Квартиру знімати треба. Тож, меншому хочемо оформити відстрочку по загиблому. Бо оренда 11 тисяч коштує, а він на роботу не може вийти, - додає вона. Більшість містян працюють на заводах. Сьогодні Павлоград - важливий промисловий центр, відомий вугледобувною галуззю, машинобудуванням і оборонною промисловістю. Завдяки своєму стратегічному положенню він є значним транспортним вузлом, з'єднуючи схід і центр України. Хтось уже виїжджає, а хтось тільки збирає валізи - Я думаю, що все буде добре, і вони не дійдуть до Павлограда, - з упевненістю говорить жінка з рівною поставою та портфелем для документів у руці. Вона держслужбовиця, однак посаду не називає. - Люди налаштовані по-різному. Хтось уже виїжджає, а хтось тільки збирає валізи. Ми з родиною весь час тут. Якщо буде прям дуже спекотно, тоді поїдемо. Я вірю в допомогу, вірю в перемогу. Чоловік Людмили зараз на фронті. Виконує бойові завдання на Покровському напрямку. - Якщо можливі переговори, я би хотіла, бо реально вже всі втомилися. Скільки дітей без батьків, жінок без синів. І ви ж самі бачите скільки людей воюють, а скільки - сидять в кафе. МІСТО З БАГАТОЮ ІСТОРІЄЮ Павлоград - заснований у 1770 році як козацьке поселення під назвою Матвіївка, він швидко розвивався завдяки вигідному розташуванню. У 1779 році тут було створено військову фортецю Луганське, а вже у 1784 році місто отримало свою нинішню назву - Павлоград. Наразі триває дискусія щодо можливого перейменування міста. Український інститут національної пам'яті (УІНП) вважає, що назва походить від імені сина імператриці Катерини ІІ Павла І та підлягає деколонізації. Серед варіантів нової назви розглядають історичну назву Матвіїв, під якою поселення існувало до ХVІІІ століття. Місцева влада заперечує цю версію, вимагаючи офіційних доказів, і стверджує, що місто назване на честь апостола Павла. - Середня зарплата у нас близько 15 тисяч гривень, - розказує жінка у береті й довгому вовняному пальті. - Але цього не вистачає на життя у місті. Якщо родина найменше з трьох людей - то це тільки на житло й комуналку, хіба ще трохи продуктів. Якщо ж дітям треба на гуртки чи одяг новий - то цього вже дуже мало. Більше заробляють ті, хто на підприємствах. У ХХ столітті Павлоград перетворився на потужний промисловий центр, насамперед завдяки відкриттю вугільних шахт у Західному Донбасі. Сьогодні Павлоград залишається важливим промисловим центром, де основні підприємства зосереджені навколо вугільної, машинобудівної та хімічної промисловості. Напруга відчувається весь час - Люди бояться - місцеві й переселенці. Однак ніякої паніки, ажіотажу чи масової евакуації я не бачу. Ті люди, які мають дітей чи можливість виїхати за кордон, роблять це. Однак це не схоже на паніку, - розповідає керівниця місцевого волонтерського центру і "Міжнародного благодійного фонду "Жива"" Аліна Кривсун. Волонтерський центр допомагає внутрішньо переміщеним особам від початку повномасштабного вторгнення. Забезпечують людей одягом, побутовими речами, засобами гігієни, продуктами, меблями, матрацами тощо. - На нас не позначилося припинення фінансування США, адже ми волонтерський центр, - пояснює Кривсун. - Ми отримуємо підтримку від місцевих мешканців та всіх українців. Зараз працюємо на базі чотирьох приміщень, які орендували пізніше за власні з мамою кошти. Так само платимо за комунальні. Я залишаюся в місті й продовжую працювати, поки є змога. Тут вся моя родина. Напруга відчувається весь час війни. Якось посилено у звʼязку з останніми новинами волонтери не готуються, та і в місті їх не так багато. З початком бойових дій видобуток вугілля в регіоні зменшився через безпосередню загрозу для працівників та пошкодження інфраструктури. Деякі шахти опинилися на лінії фронту, що ускладнило їхню роботу. У Павлограді проживає понад 110 тис. людей. Проте, через відсутність офіційних даних за 2025 рік, точна чисельність населення на цей період може відрізнятися. ІСТОРІЯ "ЛУНИ" - Мій брат пішов на війну одразу в перші дні повномасштабного вторгнення. А я ще чекав два місяці. Мені сказали: "Сиди, ми тобі зателефонуємо". Місяць минув, я прийшов знову, і цього разу вже забрали. Це було перед літом, - розповідає вже ввечері ветеран Ігор, з яким знайомимося у місті. Замовляє каву без цукру у кафе. - Прийшов у воєнкомат сам, а мені записали "загальна мобілізація". Добровольці мали б більше прав. Але з іншого боку - якщо усіх записати добровольцями - грошей не вистачить на виплати. Незадовго до початку Великої війни Ігор повернувся в Україну з-за кордону, де довгий час жив і працював. Однак коли Росія почала широкомасштабний наступ - вирішив добровільно вступити у військо. Пройшов навчання у Старичах, після чого потрапив до 110-ї бригади та був відправлений на Донбас. Служив у різних населених пунктах, зокрема в Покровську та Авдіївці, де перебував у напівоточенні під час загострення бойових дій. Його підрозділ закривав стратегічні дороги, опинившись під інтенсивними обстрілами. - Всі поїхали на Донбас. Ми прибули у Покровськ, де нас поділили по автобусах. Когось в один, когось в інший. Потім нас розподілили по позиціях. Стояли на дорозі за 7 км від Донецька, - згадує чоловік. - Це було Т-подібне перехрестя, і воно було заблоковане. Ми закривали дорогу. Коли почалося оточення Авдіївки, я вже був там у напівоточенні. Тоді всі знали, що кільце скоро замкнеться. Але наказу на відхід не було. Ігор був піхотинцем. Росіяни намагалися просуватися переважно вночі. Однак на початку служби, згадує захисник, не мав тепловізора. Тому побачити ворога було складно. Дорогу освітлював місяць, який і допомагав відбивати атаки окупантів. Після таких нічних боїв - побратими дали Ігорю позивний "Луна". - Я пам'ятаю, як наш старший по позиції показав мені скрін: "Дивись, ми в червоній зоні". І справді - нас жорстко обстрілювали. Тоді почали бити танками. Це страшна річ. Снаряд летить, як у пістолета, але спершу влучає і тільки потім - чуєш звук. Виходили ми вночі. Ніхто нас не виводив, ми самі знали, коли і як треба. На найважчих напрямках Ігор спершу воював з досвідченими солдатами. Однак згодом, його приставили до новачків, які були мобілізовані примусово. І це був найстрашніший період. Бо ці люди часто панікували і наражали усіх на небезпеку, згадує воїн. - Ми виїжджали на позиції і ставили на чергування. Ти три години, потім я три години, потім знову ти. А коли починається бій - виходимо разом. І отак три години стріляєш, три відпочиваєш місяць чи два поспіль. На другому тижні вже не відчуваєш страху - влучать чи ні, все одно. Це жахливо виснажує. Літом +40, а вночі в полі - холодно, доводиться одягати зимову куртку. Вони вночі заходили групами. Ми сиділи в посадці, танки туди не заїдуть, вони можуть тільки стріляти. А коли починається бій, немає часу думати - встаєш і стріляєш. Чим більше нас відкриється вогнем, тим більше вони боятимуться йти вперед, бо подумають, що нас ще більше. Продукти видавали командирам рот, які розподіляли їх між бійцями. Окрім сухпайків, військові самі готували їжу: приносили казанки, використовували овочі та консерви, які передавали волонтери. Щоб ворог не виявив їхні позиції, бійці обдирали кору з гілок і її розпалювали. Так не було зайвого диму, який міг привернути увагу. Варили на передовій навіть борщ з квасолею. Під час боїв "Луна" отримав поранення в спину та голову. На тілі зосталися шрами від осколків. Під час лікування мав статус "позаштатного" військового із зарплатою близько 500 грн. Подав у суд, але справа затягнулася. - Я чекав, чекав, а потім зрозумів, що немає сенсу. Потім повернувся на службу, цього року зміг оформити опіку, - каже "Луна", відводячи погляд. - У мене навіть мама дізналася про моє поранення випадково. Я приїхав у відпустку, у мене футболка була, а вона побачила дірку. Каже: "А що це у тебе?". Я відповів: "Та об сучок зачепився". Але вона знайшла документи зі знімками, де були поранення. Тут більшість за Януковича були й "Партію регіонів" Старший брат Ігоря перебуває на Запорізькому напрямку. Часто надсилає відео, показує окопи, зізнається "Луна". - У 2014-му ще хотів йти воювати, але мама відмовляла. Тут же більшість за Януковича були й "Партію регіонів"&hеllір; Коли я прийшов з фронту, мама сказала мені: "Якщо росіяни прийдуть, виходь на город, але направо не йди, тільки наліво", - згадує чоловік. - Я запитав, чому, а вона відповіла: "Бо там через кілька хат сусід, а його сестра живе в Москві. Якщо що - здасть". Тому й зараз, думаю, є багато ждунів. Родина ветерана завжди була налаштована патріотично, але "ніхто в груди себе не бив". - Знаєте, як раніше - в одній сім'ї хтось підтримував Януковича, хтось - Ющенка. Мої батьки свого часу голосували за Януковича, бо думали, що він "свій" і зробить більше для нашого регіону. Тоді багато хто голосував так, особливо не задумуючись, - каже Ігор. - Але згодом вони змінили думку. Мама казала: "Янукович Крим здав і втік, Донбас продав і залишив напризволяще". А зараз усі говорять про переговори. Чи буде результат? Хтозна&hеllір; Зараз "Луна" працює в службі таксі. Однак жаліється, що заробити водієм з теперішніми цінами на бензин дуже важко. - Сиджу у мами на шиї, - каже жартома і мимоволі нервово оглядається. - Я навіть не знаю, як працювати і що робити. Бо все ще не закінчено.

Російська армія увечері 24 лютого завдала удару по Дергачах у Харківському районі. "Близько 23:15 окупанти вдарили по Дергачах. За даними медиків, дві цивільні жінки отримали поранення, їм надали допомогу на місці. Пошкоджені приватні будинки", - повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов в Теlеgrаm. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія за три роки війни завдала понад 30 ударів по енергосистемі - Галущенко Профільні служби працюють на місці влучання. Павлоград - перше місто на Дніпропетровщині, яке може атакувати ворог у разі повної окупації сусідньої Донеччини. Цей населений пункт є важливим форпостом, від якого відкривається дорога до Дніпра, кажуть військові.

Павлоград - перше місто на Дніпропетровщині, яке може атакувати ворог у разі повної окупації сусідньої Донеччини. Цей населений пункт є важливим форпостом, від якого відкривається дорога до Дніпра, кажуть військові. Попри періодичні "прильоти" ракет і ударних дронів - Павлоград намагається жити відносно мирним життям. Тут працюють школи, дитсадки та різні підприємства. Відкриваються кафе та кав'ярні. З початком повномасштабної війни сюди переїхали біля 20 тис. переселенців. Як живуть люди у місті, яке ризикує першим зустріти окупантів на Дніпропетровщині - дізнавалися кореспондентки Gаzеtа.uа. ВИРУЄ ЖИТТЯ Потяг прибуває на станцію Павлоград-1. З Києва сюди курсує всього один рейс - причіпні вагони відʼєднують від основного складу, що прямує до Запоріжжя. Від вокзалу до міста - кілька кілометрів. Пасажири викликають таксі або йдуть чекати маршрутки на зупинці, що над дорогою. На парковці вокзалу виглядають пасажирів приватні таксі, однак можна викликати водія і за допомогою популярних служб таксі. Від вокзалу до центру міста поїздка у 10 хв обійдеться в 130-150 грн, залежно від попиту на таксі в місті. Павлоград розташований на Дніпропетровщині - десь за 100 км від Покровська. Це найближче до лінії фронту велике місто. Географічне положення робить його ключовим пунктом оборони, адже воно між Дніпром, Запоріжжям, Донецьком та Харковом. - Я думаю, що росіяни захочуть захопити Павлоград. Вони від нас не відчепляться. Це я зрозумів ще на фронті, - говорить таксист Ігор, із яким знайомимося на вокзалі. Чоловік влітку звільнився зі служби - оформив опіку над матірʼю. До цього воював у складі 110-ї ОМБр. - А зараз, коли вони підходять до Павлограда, мені здається, що я вже не виїду звідси. Напевно, буду тут воювати. Ігор зупиняє авто поруч із відкритим торговельним центром. Показує кіоск, де любить купувати шаурму й кебаби. У ресторани не ходить, бо це дорого. У Павлограді від самого ранку вирує життя. Діти бігають на майданчиках, пари прогулюються в місцевих ТЦ, сидять у ресторанах. На алеї, попри мороз, відпочивають літні люди - обговорюють ранкові покупки і ціни. У мережевих супермаркетах молоко коштує приблизно 51 грн за літр, хліб - близько 38 грн за буханку, філе курятини - від 176 грн/кг. Однак у приватних магазинах ціни інколи вищі - приблизно на 10-15%. Фасована картопля коштує приблизно 39,95 грн за кілограм, морква - 26,89 грн/кг, буряк - 16,39 грн/кг, капуста - 29,95 грн/кг, а цибуля - від 14,29 грн/кг і вище. На ринку вартість продуктів у лютому зросла у середньому на 5-10 грн, запевняють місцеві. Більшість будинків - багатоповерхівки. Приватні помешкання розташовані переважно на околицях міста. У центрі - церква, поруч - кіоск з релігійною літературою.Там чимало книг, що були видані у Москві. На вулицях і в магазинах часто чути російську. Біля новенького фастфуду прогулюється жінка з донькою та мопсом, одягнена в яскраву фіолетову куртку. Говорить, що з початком війни життя в Павлограді змінилося. - Я працюю в торгівлі - у галузі канцтоварів. Серед клієнтів в основному військові, - вдумливо відповідає Рената Архіпова. - Дитина навчається онлайн. Є і школи, які працюють офлайн, бо є укриття. Але їх мало і ще вони - з тією сторони міста, де були вибухи. Трішки лячно. 6 вересня 2024 року росіяни вдарили по Павлограду п'ятьма балістичними ракетами "Іскандер". Постраждало 58 містян, одна людина загинула. Вибухи у місті чують і зараз, але в основному вони лунають із сусідньої Донеччини, де цілодобово ідуть бої. Загалом з початку Великої війни російська армія здійснила 43 ракетні удари по Павлоградському району, 30 - безпосередньо по місту. Рената Архіпова повернулася в Україну після повномасштабного вторгнення. До цього вона була на заробітках у Польщі. Донька цей час жила з бабусею. Наразі мешкають утрьох. - Я до війни ще виїхала на заробітки, хотіла спробувати. А потім вже повернулася, бо дитина тут із мамою. Вона старшого покоління і не дуже хоче виїжджати. Хоча сидить на чемоданах, - розповідає жінка. - У центрі живемо, то для нас плюс - все поряд. Я не трачу гроші, наприклад, на проїзді. Однак коли у мене народилася дитина, я зіштовхнулася з тим, що маленьких не беруть на додаткові гуртки. На вулиці лунає сигнал повітряної тривоги. Загроза балістики. Павлоградці особливо не зважають на небезпеку. У місцевому ЦУМі на вході висить повідомлення: "Під час тривоги ТЦ не працює!". Проте двері відчиненні і відвідувачі спокійно заходять всередину. Рената каже, що вона з родиною не ховається. Бо живе у відносно спокійному районі. Ми звикли до всього, що відбувається в країні - Морально ми звикли до всього, що відбувається в країні. У випадках, коли є саме балістика на місто - закриваємось у квартирі. А от люди, які у гарячих точках були інколи кажуть: "Чого ви тікаєте, дівчата? Ми таке вже бачили". Попри загрозу боїв за Павлоград - кількість населення у місті майже не змінилася. До того ж після 24 лютого 2022-го сюди переїхали біля 20 тис. переселенців.Через це значно зросли ціни на нерухомість, каже Архіпова. - Якщо моніторити всі пабліки міста, то багато людей кожного дня дають оголошення: "Зніму квартиру або дім". На фоні війни все подорожчало. Ціни зросли на купівлю житла, на оренду - взагалі мовчу. Людяності нуль. Кілька тижнів тому Рената допомагала подрузі знайти квартиру в місті. Її чоловіка-військового перевели сюди. Однак квартиру підшукати так і не змогли. - У центрі за однушку, там де тільки одне спальне місце на дивані, хотіли 8000 - це без комунальних послуг. І вони зняли в Дніпрі двушку за 6000. Люди наживаються на військових. Ось я, наприклад, живу в центрі. У нас декілька квартир, які посуточно здаються. І вони в два рази точно подорожчали - мінімум 1000 за сутки. Про те, що ворог доволі близько, Рената намагається не думати. Каже, що всі в головах тримають запасні плани. Але поки люди масово місто не покидають. - Ми просто відганяємо ці думки та надіємося, що поки ворог дойде до нас - все закінчиться, - зізнається Рената. - Лячно не тільки за себе, а за дітей. Бачиш іноді, як вони реагують на тривоги&hеllір; У найгіршому випадку будемо виїжджати, але куди - не знаю. У мене дитина каже: "Я не хочу жити в Росії". РІЗНІ ЛЮДИ У центрі міста над дорогою - алея героїв. Тут встановили фото загиблих захисників, а на галявині рідні й побратими військових ставлять прапорці. Між синьо-жовтими стягами лежить пуста коробка з-під ліків від серцевого болю. Багато друзів Ренати зараз на фронті. На алеї є фото її однокласника. Найбільш страшно в Павлограді увечері. Чути, як збивають дрони або ракети. Проте серйозних "прильотів" останнім часом не було, зізнається Архіпова. - Лякає те, що у нас - завод (хімічне підприємство працює на території Павлограда. - Gаzеtа.uа), - каже Рената, ховаючи від морозу руки в кишені. - Якщо туда дійсно попаде щось, то це не тільки міста не буде, а й цілої області! Але ж ми розуміємо всі, що якщо ми навіть кудись виїдемо, то ми мало кому потрібно. - У місті проводять мобілізаційні заходи чи більшість чоловіків тут - військові? - питаємо. - Я ТЦК не бачу. Може, вони ходять в той період, коли я на роботі, - відказує жінка. Рената каже, що дуже хоче припинення вогню і завершення війни. - У мене є близькі люди, які воювали. Є такі, що втратили не тільки батьків, а й дітей. Тож хочеться закінчення. А потім сидиш і думаєш - а за що тоді скільки років боролися? - з сумом говорить Архіпова. - Якщо буде заморозка, то будемо неначе на пороховій бочці сидіти. У якийсь момент все може повторитися. Біля центральної площі стоїть жінка в рожевій куртці і розглядає портрети загиблих воїнів. У неї червоні очі від сліз, на голові - чорна хустка. - Я не місцева і тільки приїхала, у мене загинув син, - на видиху каже жінка. - 16 числа ми поховали його тут. Чекаємо запит з частини, бо немає статусу, що він військовий. Хоча всі бумаги прийшли. Опізнали його по тату.... Жінка розповідає, що вона вже на пенсії, отримує 3000 грн. Має молодшого сина й зараз переживає, щоб його не мобілізували. - Квартиру знімати треба. Тож, меншому хочемо оформити відстрочку по загиблому. Бо оренда 11 тисяч коштує, а він на роботу не може вийти, - додає вона. Більшість містян працюють на заводах. Сьогодні Павлоград - важливий промисловий центр, відомий вугледобувною галуззю, машинобудуванням і оборонною промисловістю. Завдяки своєму стратегічному положенню він є значним транспортним вузлом, з'єднуючи схід і центр України. Хтось уже виїжджає, а хтось тільки збирає валізи - Я думаю, що все буде добре, і вони не дійдуть до Павлограда, - з упевненістю говорить жінка з рівною поставою та портфелем для документів у руці. Вона держслужбовиця, однак посаду не називає. - Люди налаштовані по-різному. Хтось уже виїжджає, а хтось тільки збирає валізи. Ми з родиною весь час тут. Якщо буде прям дуже спекотно, тоді поїдемо. Я вірю в допомогу, вірю в перемогу. Чоловік Людмили зараз на фронті. Виконує бойові завдання на Покровському напрямку. - Якщо можливі переговори, я би хотіла, бо реально вже всі втомилися. Скільки дітей без батьків, жінок без синів. І ви ж самі бачите скільки людей воюють, а скільки - сидять в кафе. МІСТО З БАГАТОЮ ІСТОРІЄЮ Павлоград - заснований у 1770 році як козацьке поселення під назвою Матвіївка, він швидко розвивався завдяки вигідному розташуванню. У 1779 році тут було створено військову фортецю Луганське, а вже у 1784 році місто отримало свою нинішню назву - Павлоград. Наразі триває дискусія щодо можливого перейменування міста. Український інститут національної пам'яті (УІНП) вважає, що назва походить від імені сина імператриці Катерини ІІ Павла І та підлягає деколонізації. Серед варіантів нової назви розглядають історичну назву Матвіїв, під якою поселення існувало до ХVІІІ століття. Місцева влада заперечує цю версію, вимагаючи офіційних доказів, і стверджує, що місто назване на честь апостола Павла. - Середня зарплата у нас близько 15 тисяч гривень, - розказує жінка у береті й довгому вовняному пальті. - Але цього не вистачає на життя у місті. Якщо родина найменше з трьох людей - то це тільки на житло й комуналку, хіба ще трохи продуктів. Якщо ж дітям треба на гуртки чи одяг новий - то цього вже дуже мало. Більше заробляють ті, хто на підприємствах. У ХХ столітті Павлоград перетворився на потужний промисловий центр, насамперед завдяки відкриттю вугільних шахт у Західному Донбасі. Сьогодні Павлоград залишається важливим промисловим центром, де основні підприємства зосереджені навколо вугільної, машинобудівної та хімічної промисловості. Напруга відчувається весь час - Люди бояться - місцеві й переселенці. Однак ніякої паніки, ажіотажу чи масової евакуації я не бачу. Ті люди, які мають дітей чи можливість виїхати за кордон, роблять це. Однак це не схоже на паніку, - розповідає керівниця місцевого волонтерського центру і "Міжнародного благодійного фонду "Жива"" Аліна Кривсун. Волонтерський центр допомагає внутрішньо переміщеним особам від початку повномасштабного вторгнення. Забезпечують людей одягом, побутовими речами, засобами гігієни, продуктами, меблями, матрацами тощо. - На нас не позначилося припинення фінансування США, адже ми волонтерський центр, - пояснює Кривсун. - Ми отримуємо підтримку від місцевих мешканців та всіх українців. Зараз працюємо на базі чотирьох приміщень, які орендували пізніше за власні з мамою кошти. Так само платимо за комунальні. Я залишаюся в місті й продовжую працювати, поки є змога. Тут вся моя родина. Напруга відчувається весь час війни. Якось посилено у звʼязку з останніми новинами волонтери не готуються, та і в місті їх не так багато. З початком бойових дій видобуток вугілля в регіоні зменшився через безпосередню загрозу для працівників та пошкодження інфраструктури. Деякі шахти опинилися на лінії фронту, що ускладнило їхню роботу. У Павлограді проживає понад 110 тис. людей. Проте, через відсутність офіційних даних за 2025 рік, точна чисельність населення на цей період може відрізнятися. ІСТОРІЯ "ЛУНИ" - Мій брат пішов на війну одразу в перші дні повномасштабного вторгнення. А я ще чекав два місяці. Мені сказали: "Сиди, ми тобі зателефонуємо". Місяць минув, я прийшов знову, і цього разу вже забрали. Це було перед літом, - розповідає вже ввечері ветеран Ігор, з яким знайомимося у місті. Замовляє каву без цукру у кафе. - Прийшов у воєнкомат сам, а мені записали "загальна мобілізація". Добровольці мали б більше прав. Але з іншого боку - якщо усіх записати добровольцями - грошей не вистачить на виплати. Незадовго до початку Великої війни Ігор повернувся в Україну з-за кордону, де довгий час жив і працював. Однак коли Росія почала широкомасштабний наступ - вирішив добровільно вступити у військо. Пройшов навчання у Старичах, після чого потрапив до 110-ї бригади та був відправлений на Донбас. Служив у різних населених пунктах, зокрема в Покровську та Авдіївці, де перебував у напівоточенні під час загострення бойових дій. Його підрозділ закривав стратегічні дороги, опинившись під інтенсивними обстрілами. - Всі поїхали на Донбас. Ми прибули у Покровськ, де нас поділили по автобусах. Когось в один, когось в інший. Потім нас розподілили по позиціях. Стояли на дорозі за 7 км від Донецька, - згадує чоловік. - Це було Т-подібне перехрестя, і воно було заблоковане. Ми закривали дорогу. Коли почалося оточення Авдіївки, я вже був там у напівоточенні. Тоді всі знали, що кільце скоро замкнеться. Але наказу на відхід не було. Ігор був піхотинцем. Росіяни намагалися просуватися переважно вночі. Однак на початку служби, згадує захисник, не мав тепловізора. Тому побачити ворога було складно. Дорогу освітлював місяць, який і допомагав відбивати атаки окупантів. Після таких нічних боїв - побратими дали Ігорю позивний "Луна". - Я пам'ятаю, як наш старший по позиції показав мені скрін: "Дивись, ми в червоній зоні". І справді - нас жорстко обстрілювали. Тоді почали бити танками. Це страшна річ. Снаряд летить, як у пістолета, але спершу влучає і тільки потім - чуєш звук. Виходили ми вночі. Ніхто нас не виводив, ми самі знали, коли і як треба. На найважчих напрямках Ігор спершу воював з досвідченими солдатами. Однак згодом, його приставили до новачків, які були мобілізовані примусово. І це був найстрашніший період. Бо ці люди часто панікували і наражали усіх на небезпеку, згадує воїн. - Ми виїжджали на позиції і ставили на чергування. Ти три години, потім я три години, потім знову ти. А коли починається бій - виходимо разом. І отак три години стріляєш, три відпочиваєш місяць чи два поспіль. На другому тижні вже не відчуваєш страху - влучать чи ні, все одно. Це жахливо виснажує. Літом +40, а вночі в полі - холодно, доводиться одягати зимову куртку. Вони вночі заходили групами. Ми сиділи в посадці, танки туди не заїдуть, вони можуть тільки стріляти. А коли починається бій, немає часу думати - встаєш і стріляєш. Чим більше нас відкриється вогнем, тим більше вони боятимуться йти вперед, бо подумають, що нас ще більше. Продукти видавали командирам рот, які розподіляли їх між бійцями. Окрім сухпайків, військові самі готували їжу: приносили казанки, використовували овочі та консерви, які передавали волонтери. Щоб ворог не виявив їхні позиції, бійці обдирали кору з гілок і її розпалювали. Так не було зайвого диму, який міг привернути увагу. Варили на передовій навіть борщ з квасолею. Під час боїв "Луна" отримав поранення в спину та голову. На тілі зосталися шрами від осколків. Під час лікування мав статус "позаштатного" військового із зарплатою близько 500 грн. Подав у суд, але справа затягнулася. - Я чекав, чекав, а потім зрозумів, що немає сенсу. Потім повернувся на службу, цього року зміг оформити опіку, - каже "Луна", відводячи погляд. - У мене навіть мама дізналася про моє поранення випадково. Я приїхав у відпустку, у мене футболка була, а вона побачила дірку. Каже: "А що це у тебе?". Я відповів: "Та об сучок зачепився". Але вона знайшла документи зі знімками, де були поранення. Тут більшість за Януковича були й "Партію регіонів" Старший брат Ігоря перебуває на Запорізькому напрямку. Часто надсилає відео, показує окопи, зізнається "Луна". - У 2014-му ще хотів йти воювати, але мама відмовляла. Тут же більшість за Януковича були й "Партію регіонів"&hеllір; Коли я прийшов з фронту, мама сказала мені: "Якщо росіяни прийдуть, виходь на город, але направо не йди, тільки наліво", - згадує чоловік. - Я запитав, чому, а вона відповіла: "Бо там через кілька хат сусід, а його сестра живе в Москві. Якщо що - здасть". Тому й зараз, думаю, є багато ждунів. Родина ветерана завжди була налаштована патріотично, але "ніхто в груди себе не бив". - Знаєте, як раніше - в одній сім'ї хтось підтримував Януковича, хтось - Ющенка. Мої батьки свого часу голосували за Януковича, бо думали, що він "свій" і зробить більше для нашого регіону. Тоді багато хто голосував так, особливо не задумуючись, - каже Ігор. - Але згодом вони змінили думку. Мама казала: "Янукович Крим здав і втік, Донбас продав і залишив напризволяще". А зараз усі говорять про переговори. Чи буде результат? Хтозна&hеllір; Зараз "Луна" працює в службі таксі. Однак жаліється, що заробити водієм з теперішніми цінами на бензин дуже важко. - Сиджу у мами на шиї, - каже жартома і мимоволі нервово оглядається. - Я навіть не знаю, як працювати і що робити. Бо все ще не закінчено.

Про це повідомляє пресслужба Європейської Солідарності. "Це найкрутіші Мавіки. Це наші восьмидюймові FРV, це "десятки", це – "тринадцятки". А ще – наша крута "п’ятнадцятка". Вони зараз йдуть на фронт. На фронт виїжджають і 49 нічних Мавіків. Це – для 13 бригад і окремих бойових частин", – показує Порошенко."Це обігрівачі. "Цукорки". Додаткові блоки для РЕБ "ШАТРО". Це сам комплекс РЕБу вже на шість частотних діапазонів. Два прально-душових комплекси, пересувна авторемонтна майстерня для 148-ї артилерійської бригади, як і обіцяли. Для 25-ї десантно-штурмової, як і обіцяв, екскаватори", – констатує Петро Порошенко.Він зауважив, що мав їхати на Мюнхенську безпекову конференцію, де буде вирішуватися "доля України і доля світу"."Але влада приготувала відповідь. Ніколи такого не було – і от знову. Традиційна практика невипуску Порошенка на найважливіші міжнародні події зараз вже себе вичерпала. Після візиту до Вашингтона, зустрічі з командою Трампа в Мюнхені мали відбутися і зустрічі з командою віцепрезидента, і зустрічі з уповноваженим представником президента Трампа, і зустрічі з лідерами Конгресу, і зустрічі з нашими європейськими – сьогодні у виїзді Порошенку відмовлено. Бояться", – говорить він.Порошенко повідомив, що йому було вручено 15 повісток Державного бюро рослідувань. "Ось 15 повісток ДБР.  Для них немає критичної ситуації на фронті, немає загрози оточення Покровська, немає розвитку можливого наступу в напрямку Слов’янськ – Краматорськ, немає ворога на кордоні Дніпропетровської області і розвитку можливого наступу на Павлоград, який ми спільно маємо зупинити. Для них є боротьба з Порошенком", – констатує п’ятий президент."З 14-го до 28 лютого. Кожного дня, щоб Порошенко ні на фронт не поїхав, ні у Мюнхен не поїхав, вони придумали в Офісі президента таку фігню. Немає Путіна, немає Росії, немає необхідності формувати єдність. Те саме, що було перед війною. Боротьба з тими, кого вони вважають своїми ворогами: Порошенко, Залужний, командири бригад, Червінський, всі інші. Отямтеся, бо під загрозою саме існування нашої держави. Єдність ви вже поховали, давайте хоч Україну врятуємо", – закликав Порошенко.

П'ятий президент Петро Порошенко підготував чергову партію техніки і дронів на фронт. Вартість цього конвою - 52 мільйони гривень. Політик також повідомив про отримання 15 повісток з ДБР на найближчі два тижні. "Мета цих повісток - зірвати поїздку п'ятого президента на Мюнхенську безпекову конференцію, а також заблокувати поїздки на фронт", - йдеться у повідомленні "Європейської солідарності". "Вчора ми вручали "Шершні", сьогодні ми вручаємо різні, дуже дефіцитні на фронті позиції. За моєю спиною - два повних контейнери нових зарядних станцій, безпосередньо від виробника, з українськими інструкціями, з дуже якісними кабелями. Тут 650 штук, з них 80 завтра від'їжджає на фронт", - показав Порошенко. "Закуплені нові квадроцикли, потужні, надійні, нові, які сьогодні є і засобом евакуації, і логістики, і дуже унікальним засобом штурмових дій", - додав політик. "Це найкрутіші Мавіки. Це наші восьмидюймові FРV, це "десятки", це - "тринадцятки". А це - наша крута "п'ятнадцятка". Вони зараз йдуть на фронт. На фронт виїжджають і 49 нічних Мавіків. Це - для 13-ти бригад і окремих бойових частин", - показав Порошенко. "Це обігрівачі. "Цукорки". Додаткові блоки для РЕБ "ШАТРО". Це сам комплекс РЕБу вже на шість частотних діапазонів. Два прально-душових комплекси, пересувна авторемонтна майстерня для 148 артилерійської бригади, як і обіцяли. Для 25-ї десантно-штурмової, як і обіцяв, екскаватори", - констатував Порошенко. "Нічого важливішого зараз немає - забезпечення наших воїнів і забезпечення потужної коаліції наших партнерів, які точно зроблять реалізацію сценарію "Мир через силу". Для цього ми їздимо на фронт, і для цього ми мали їхати на Мюнхенську безпекову конференцію. Там, де буде вирішуватися доля України і доля світу", - наголосив Порошенко. "Але влада приготувала відповідь. Ніколи такого не було - і от знову. Традиційна практика не випуску Порошенка на найважливіші міжнародні події зараз вже себе вичерпала. Після візиту до Вашингтона, зустрічі з командою Трампа в Мюнхені мали відбутися і зустрічі з командою віце-президента, і зустрічі з уповноваженим представником президента Трампа, і зустрічі з лідерами Конгресу, і зустрічі з нашими європейськими - сьогодні у виїзді Порошенку відмовлено. Бояться", - заявив лідер "ЄС". "Ось 15 повісток ДБР. Для них немає критичної ситуації на фронті, немає загрози оточення Покровська, немає розвитку можливого наступу в напрямку Слов'янськ - Краматорськ, немає ворога на кодоні Дніпропетровської області і розвитку можливого наступу на Павлоград, який ми спільно маємо зупинити. Для них є боротьба з Порошенком", - констатував п'ятий президент. "З 14 - до 28 лютого. Кожного дня, щоб Порошенко ні на фронт не поїхав, ні у Мюнхен не поїхав, вони придумали в Офісі президента таке. Немає Путіна, немає Росії, немає необхідності формувати єдність. Те саме, що було перед війною. Боротьба з тими, кого вони вважають своїми ворогами: Порошенко, Залужний, командири бригад, Червінський, всі інші. Отямтеся, бо під загрозою - саме існування нашої держави. Єдність ви вже поховали, давайте хоч Україну врятуємо", - закликав Порошенко.

В ОВА розповіли, як минула доба у Дніпропетровській області.

Протягом вечора 10 лютого та в ніч на 11-те російська армія застосувала по Нікопольщині РСЗВ "Град", артилерію та дрони-камікадзе. Вдарила й по Павлограду. Які наслідки

Про це повідомила обласна прокуратура. Прокурори скерували до суду обвинувальний акт стосовно жителя Херсона за фактом перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб."Слідством встановлено, що чоловік у месенджері Теlеgrаm погодився на пропозицію замовника за грошову винагороду здійснювати підпали військових автомобілів у Миколаєві. У липні 2024 року він, разом з іншими двома особами, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, використовуючи легкозаймисту суміш, підпалив автомобіль військовослужбовця ЗСУ", - йдеться в повідомленні.Там додали, що за клопотанням прокуратури, підозрюваний перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Ввечері у неділю, 2 лютого 2025 року, у місті Павлоград Дніпропетровської області пролунав вибух біля будівлі місцевого ТЦК та СП. Через це постраждав правоохоронець.За три дні Служба безпеки та Національна поліція затримали трьох агентів РФ, які вчинили теракт. Згодом їх заарештували.  

Про це повідомляє спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону."За клопотанням прокурорів Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону  трьом громадянам, підозрюваним у вибухах біля адмінбудівлі Павлоградського РТЦК та СП, обрані запобіжні заходи  – тримання під вартою без альтернативи внесення застави", - йдеться у дописі.Зазначається, що наразі триває слідство.Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Ввечері у неділю, 2 лютого 2025 року, у місті Павлоград Дніпропетровської області пролунав вибух біля будівлі місцевого ТЦК та СП. Через це постраждав правоохоронець.За три дні Служба безпеки та Національна поліція затримали трьох агентів РФ, які вчинили теракт.

На півдні Покровська ворог намагається пробитися до траси Покровськ-Павлоград.

Про це повідомляє СБУ та Нацполіція.Підозрюваними виявилися троє чоловіків віком 21 і 22 років, які шукали "легкі" заробітки у tеlеgrаm-каналах. Там їх дистанційно завербували представники російських спецслужб, запропонувавши гроші в обмін на співпрацю. "За інструкцією від куратора один із фігурантів - мешканець Павлограда - самостійно зробив СВП і заховав його у схроні поблизу власної оселі", - йдеться у дописі.Зазначається, що вибухівка була начинена цвяхами та гайками для збільшення дії ураження під час детонації.Як установили правоохоронці, інші підозрювані - мешканці Одещини приїхали до Павлограда, де отримали координати схованки. Звідти вони забрали пакет із вибухівкою та заклали її поблизу будівлі ТЦК. Також підозрювані встановили напроти об’єкта приховану камеру відеоспостереження, яка мала фіксувати наслідки теракту.Слідчі СБУ повідомили чоловікам про підозру за ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт). Їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Ввечері у неділю, 2 лютого 2025 року, у місті Павлоград Дніпропетровської області пролунав вибух біля будівлі місцевого ТЦК та СП. Через це постраждав правоохоронець.

У січні окупанти захопили 326 км2 України – це найменший показник за останні пів року. Попри те, що швидкість наступу рашистів упала, не зменшились темпи ЗСУ з їх ліквідації. Так, у січні наші воїни практично повторили грудневий рекорд, знешкодивши понад 48 тис. окупантів. інфографіка. Фото: Еспресо інфографіка. Фото: ЕспресоОкрім того, Сили оборони встановили два абсолютно нові рекорди – підірвали майже 3 тис. автотранспорту та збили понад 2,5 тис. безпілотників тактичного рівня. Якщо у випадку дронів це значний прорив для ЗСУ, то велика кількість знищених авто пояснюється значним зменшенням на фронті бойових броньованих машин і танків. Відтак ми знищуємо все інше, чим окупанти намагаються дістатися до лінії фронту.Новопавлівський фронт – повільна стагнаціяПісля окупації Великої Новосілки росіяни так і не зуміли розвинути свій успіх і застрягли у містечку, де їх розносить наша артилерія. Яка, до слова, останнім часом значно поповнила запаси боєприпасів. Кількість боїв на цій ділянці фронту скоротилася в рази. Рашисти проводять перегрупування – частину сил перекидають на Покровський напрям, а частину готують до нових наступів. Ймовірно, перспективними для них будуть напрямки в обхід Великої Новосілки, зокрема з Рівнополя на Новосілку з лівого флангу, а також з Роздольного на Багатир із правого. Принаймні цього тижня їхня активність була саме на згаданих ділянках.                                                                                                                                                                   Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: ЕспресоНа вістрі посткурахівського фронту вже кілька тижнів тривають бої за село Дачне. Ворог поступово підсувається до села зі сходу та півдня, а також зайняв його північну частину. Втім, поки ЗСУ тримають лінію фронту вздовж однієї з приток річки Сухі Яли, захисники Дачного можуть почуватися у відносній безпеці й не боятися оточення. Адже мають забезпечену логістику з боку Улаклів і водночас шлях для відходу.Тепер стійкість нашого виступу на посткурахівському фронту залежить від того, наскільки довго ЗСУ вдасться тримати оборону в Андріївці. Саме за неї зараз точаться найбільш запеклі бої. Вже кілька тижнів росіяни намагаються закріпитися на східних околицях села та накопичити там достатньо живої сили для того, щоб почати повноцінний наступ. На карті схематично позначено зони їхньої концентрації. Однак Сили оборони втримують під своїм контролем майже все село, а також під вогневим контролем велику територію за його межами.Не маючи достатньо сил для штурму села в лоб, окупанти намагаються обійти його з півночі. Раніше вони перерізали дорогу в районі Петропавлівки, а цього тижня зуміли пробитися ще далі на захід, до села Срібне, перед цим окупувавши Новоандріївку. На сусідній ділянці фронту рашисти вже третій тиждень намагаються прорватися з Новоєлизаветівки до Надіївки та мають тут незначне просування. Цей напрямок біля Срібного та Надіївки зараз є тараном, використовуючи який, зс РФ пробиваються на захід до Дніпровської області та до Новопавлівки. Що далі вони заглиблюються, то складніше ЗСУ буде утримувати укріпрайон біля Андріївки та Костянтинополя. Одночасно ворог зміцнює свій лівий фланг наступу на Покровськ. Покровськ у центрі уваги росіянПопри те, що впродовж тижня на обох флангах і на 50-км протяжності Покровського фронту відбулось понад 450 боєзіткнень, темпи просування окупантів є мінімальними. А отже, Сили оборони після зміни командувача та певних перегрупувань зуміли налагодити ефективну оборону й навіть проводять локальні контратаки. Сподіваємось, що все це сталося не надто пізно.Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: ЕспресоНа лівому фланзі росіяни третій тиждень б’ються за село Котлине. Вони зайняли більшу частину населеного пункту, але все ще не можуть захопити його повністю. Крім того, наші військові здійснюють механізовані наскоки до села. Натомість Сили оборони здійснили низку атак в районі Удачного, де окупанти не зуміли досягти практично нічого, враховуючи, який великий ресурс вони спалили тут у боях. Попри все, росіяни мають намір просуватися в напрямку перерізання траси Покровськ – Павлоград найкоротшим шляхом. Наразі їм залишилось 4,5 км, щоб перебити ключову логістичну артерію та завершити оточення міста із заходу.   Уся ділянка фронту від Котлиного й аж до правого флангу в районі Воздвиженки залишається стабільною. Біля вже повністю окупованої Воздвиженки росіяни продовжують спроби пробитися до іншої важливої траси: Покровськ – Костянтинівка, яку вони вже зараз частково взяли під вогневий контроль. До самої траси їм залишилося близько 1 км, але наразі пройти напряму вони не мають змоги, а тому хочуть розширити лінію фронту. Для цього ворог проривається до траси ще й через село Баранівка, за яке третій тиждень ведуться запеклі бої. Хоча Сили оборони все ще контролюють північні околиці села, але рашисти продовжують наступати в бік траси, вийшовши за межі Баранівки з західного боку.Часів Яр і Торецьк – останній бій?У Торецьку за тиждень маже не відбулося змін на карті, крім незначного просування в Неліпівці, де вже кілька місяців лінія фронту коливається між Неліпівкою та Леонідівкою. Попри те, що все місто перебуває в сірій зоні, ЗСУ отримали значне підкріплення та зупинили російський наступ. Міські бої тривають у північній частині Торецька, довкола шахти "Торецька" та селища Кримське. Не факт, що Силам оборони вдасться довго утримувати залишки міста, але кожний день дає змогу краще підготуватися до оборони Костянтинівки.  Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: ЕспресоУ Часовому Яру ситуація доволі схожа. Окупанти поступово видавлюють оборонців із міста. За тиждень вони захопили кілька північних кварталів, просунулись у лісосмузі на південь від центральної частини міста, а також посилили наступ по трасі на Ступочки, щоб обійти Часів Яр і пробитися напряму до Костянтинівки.    Ворог значно активізувався на Сіверському фронті, вдвічі збільшивши кількість атак. Попри це, на цій ділянці фронту Сили оборони практично непорушно тримають лінію фронту впродовж двох років.    Лиманський напрямокЗс РФ зуміли розширити зону свого контролю між Іванівкою та Колодязями та почали штурмувати Білогорівку. Натомість на іншому боці річки ворог не мав ніяких результатів із закінченням окупації Тернів. Південна частина села все ще перебуває в сірій зоні. Темпи наступу ворога на цій ділянці фронту також сповільнилися, а ЗСУ зуміли стабілізувати ситуацію.  Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: ЕспресоКуп’янський фронтНатомість триває криза на фронті на північ від Куп’янська. Наші військові не зуміли стримати ворога, який знову форсував Оскіл і вже вдруге окупував Новомлинськ. Таким чином рашисти створили ще один плацдарм і будуть намагатися з’єднати свої війська, щоб розширити зону контролю та зробити її більш безпечною та стабільною, з перспективою перекидання бронетехніки на правий берег. Водночас ЗСУ все ще утримують частину Дворічної, не дозволили ворогу окупувати село Західне. Окупанти натомість просунулись на південь – у напрямку Куп’янська. Тут  вони захопили понад 3 км та підійшли до Кіндрашівки – найбільшого села перед Куп’янськом, за яке буде вестися найближчим часом головний бій. До Куп’янська росіянам залишилось пройти 5 км, але навряд чи вони подолають їх швидко, адже вони підійшли вже до укріплених позицій ЗСУ.Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: ЕспресоНаразі загрози для самого Куп’янська немає доти, доки росіяни не зможуть створити ще один плацдарм, уже на південь від міста. Поки що їхні спроби форсувати Оскіл у районі Кругляківки – Сенькове були марними, а ЗСУ вдало тримають оборону в Колісниківці та Загризовому, не даючи ворогу розширити зону контролю вздовж берега.Так чи інакше, але ворог демонструє серйозні наміри на Куп’янськ, а відтак і на значну частину Харківщини, яка може стати одним із пріоритетів у 2025 році.Курщина без корейцівПісля 4-ї спроби масштабного контрнаступу росіяни відійшли та взяли паузу. Лінія фронту залишається без змін. Однак шириться інформація про те, що північнокорейці з великими втратами покинули поле бою. Існує також ймовірність, що після певних контактів нової трампівської адміністрації із КНДР Кім Чен Ин перегляне свою співпрацю із Путіним.  Карта бойових дій за 29 січня – 5 лютого. Фото: ЕспресоРосійська бензоколонка у вогніУ січні Україна значно посилила свої удари по російській нафтовій та газовій промисловості: горіли нафтопереробні заводи, нафтобази та інші підприємства паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Найбільш удалими були удари по Нафтопереробному заводу у Кстово, Рязанській нафтопереробній компанії та нафтобазах у Воронезькій, Тульській, Калузькій та Саратовській областях. Якщо за весь минулий рік ЗСУ завдали понад 80 атак на нафтову інфраструктуру, то тільки у січні ми вразили понад 20 об’єктів.Окрім того, були атаковані низка об'єктів військово-промислового комплексу, зокрема Смоленський авіаційний завод та завод "Кремній Ел" у Брянську. Ще кілька вдалих прильотів залишились неоприлюдненими, принаймні наразі. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що завдяки ударам ЗСУ по військових об’єктах РФ останнім часом норма витрати боєприпасів окупантів зменшилася практично вдвоє. Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.

Свою думку він висловив в етері Еспресо."Тут можна багато говорити про саме ці наслідки, які ви назвали, тому що це саме наслідки. Демонізація ТЦК, попри те, що вони співпрацюють і допомагають проводити мобілізацію примусову, яка в нас іде в країні. І точно я не підтримую всіх тих методів, які застосовуються. Але тут, коли ми говоримо про ці всі речі, ми маємо говорити про причину, чому вони (працівники ТЦК, - ред.) так роблять, і хто має це робити. Причина цьому - це провалена мобілізація. І небажання військово-політичного керівництва брати на себе за це відповідальність. Скажіть мені, коли або Верховний Головнокомандувач, або міністр оборони, який має це робити, або уряд говорив про мобілізацію", - сказав він.Роман Костенко зауважив, що про потреби у збільшенні кількості військових говорив уже колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. "Навіть коли вони зробили законопроєкт про мобілізацію, уряд, я нагадаю, це зробив, і подали його до Верховної Ради, пам'ятаю, потім відкликали, потім знову подали. Виходив це коментувати Залужний, який говорив про те, що йому потрібно для того, щоб битися проти Російської Федерації. І все. Президент сказав: "Хай там народні депутати займаються", хоча це має робити Верховний Головнокомандувач, у нас три людини за це відповідальні: Верховний Головнокомандувач, прем'єр-міністр України і міністр оборони, як головна людина, яка відповідає за оборону. Всі ці троє людей самоусунулися від цього і перекинули цю функцію на ТЦК", - зазначив він.Народний депутат нагадав, що ТЦК - це орган, який знаходиться в Сухопутних військах та зауважив, що працівники територіальних центрів не мають ходити вулицями і займатися так званою бусифікацією."Це не входить в його (ТЦК, - ред.) функціональні обов'язки. Він має сидіти в приміщенні спеціально виділеному. Йому мають місцеві адміністрації через уряд або через Міністерство оборони привозити цих людей, приводити, або вони мають самі приходити за повістками. І вони їх мають відправляти на ВЛК, призивати і відправляти в Збройні сили України, в навчальні центри. Оце функція ТЦК. Оскільки всі усунулись і ще раз скажу, військово-політичне керівництво, хай би вони там скільки не ховались, не намагались робити вигляд, що це не їх справа, але це злочин так усуватися, коли на тебе покладені ці повноваження за законом і конституцією", - вважає нардеп. Він також наголосив, що багато працівників ТЦК є воїнами, які брали участь у бойових діях і отримали поранення."І зараз їх демонізують. Побачивши це, Російська Федерація так само почала це використовувати, тому що вже бачить, що це тригер для нашого населення і використовує. Але ще раз кажу, це все наслідки і Росія буде це, і ми знаємо, що вони будуть це використовувати. І те, що люди будуть злі наші, в тому числі, на те, як ці методи іноді впроваджуються. Але ті, хто відповідальний, я вам сказав, вони уникають відповідальності за те, що відбувається. І ніколи цього не коментують, бо це політично непопулярно говорити, що армії потрібні солдати для того, щоб захищати свою країну. Оце факт, який є, який хтось розуміє, а хтось не розуміє, хтось думає, що якщо він не буде про це говорити, то війна виграється само собою. Ну, я хочу запевнити, що так не буде. Ти або керуєш нацією і ведеш її в бій, або стоїш в стороні", - додав Роман Костенко.Напади на ТЦК: що відомо1 лютого у ТЦК та СП Рівного стався вибух, унаслідок чого одна людина загинула, ще шестеро отримали поранення. За неофіційними даними, хтось проніс вибухівку в приміщення ТЦК й активував її.Того ж дня на автозаправній станції у Пирятині невідомий чоловік підійшов до військовослужбовця Полтавського РТЦК та, погрожуючи мисливською рушницею, вимагав віддати зброю. Отримавши відмову, зловмисник вистрілив у військовослужбовця. Від поранення солдат загинув на місці.  Правоохоронці оголосили підозри у вбивстві військовослужбовця двом чоловікам – жителям Лубен та Полтави.Ввечері 2 лютого у місті Павлоград Дніпропетровської області пролунав вибух біля будівлі місцевого ТЦК та СП. Унаслідок інциденту поранення зазнав чоловік.Керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко заявив, що операціями проти військових, а також з підривами ТЦК курують структури ГРУ та ФСБ РФ. А командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий засудив випадки вбивств військових ТЦК і звернувся до влади із закликом до жорсткої реакції.

За даними командувачів флангів під Покровськом, шосе Покровськ–Павлоград–Дніпро "вже перебуває під контролем російських безпілотників". Наразі дорога становить лише 10% від своєї колишньої пропускної спроможності.

Про це він написав у себе в соцмережах.Сирський наголосив, що насильство щодо військовослужбовців є неприпустимим. Він додав, що розраховує на "повне і всебічне" розслідування цих злочинів.Головнокомандувач також розповів, що після нещодавніх нападів один із потерпілих у Рівному перебуває у важкому стані, а стан військовослужбовця, пораненого в Павлограді, - стабільний, він зазнав легких поранень."У ЗСУ роблять все, щоб в ході мобілізаційних заходів не допускати випадки порушення прав людини. Сухопутні війська намагаються долати існуючі проблеми в роботі ТЦК, виправляти помилки, працюють над покращенням якості роботи ТЦК. Утім, загальнодержавна справа захисту України неможлива без всенародної підтримки армії та поваги до військовослужбовців", - підкреслив головком.Напади на ТЦК: що відомо1 лютого у ТЦК та СП Рівного стався вибух, унаслідок чого одна людина загинула, ще шестеро отримали поранення. За неофіційними даними, хтось проніс вибухівку в приміщення ТЦК й активував її.Того ж дня на автозаправній станції у Пирятині невідомий чоловік підійшов до військовослужбовця Полтавського РТЦК та, погрожуючи мисливською рушницею, вимагав віддати зброю. Отримавши відмову, зловмисник вистрілив у військовослужбовця. Від поранення солдат загинув на місці.  Правоохоронці оголосили підозри у вбивстві військовослужбовця двом чоловікам – жителям Лубен та Полтави.Ввечері 2 лютого у місті Павлоград Дніпропетровської області пролунав вибух біля будівлі місцевого ТЦК та СП. Унаслідок інциденту поранення зазнав чоловік.Керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко заявив, що операціями проти військових, а також з підривами ТЦК курують структури ГРУ та ФСБ РФ. А командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий засудив випадки вбивств військових ТЦК і звернувся до влади із закликом до жорсткої реакції.