Search trend "Хрещення"

Водохресний святвечір багатий на українські звичаї та церковні традиції.

У російському Челябінську стався курйозний інцидент. Цигани під час хрещення своїх же дітей вкрали ікони з церкви. Повний текст новини

У російському Челябінську цигани під час хрещення своїх дітей крали ікони з церкви.

Під час роботи з безпілотниками органи чуття потрібно з'єднати в одну злагоджену систему Естетика війни це яскраві плями у фільтрі камери нічного дрона. Смертоносні й водночас красиві, принаймні для мене. Родом я з Луганщини. До Києва переїхала після закінчення університету. За освітою філолог. На момент початку повномасштабного вторгнення 15 років працювала в медійній івент-компанії. Але після 24 лютого 2022-го в мене виник когнітивний дисонанс від того, що відбувається у країні та суспільстві й чим я маю займатися на своїй роботі. Тож почала думати, чим можу бути корисна у війську. На той момент не знайшла для себе адекватних причин цього не робити. Дітей у мене немає, батьки живі та здорові, дякувати Богу, можуть самі собі дати раду. Я зовсім не обтяжена якимись зайвими штуками, то чому чоловіки можуть боронити державу, інші жінки теж, а я маю сидіти в Києві? Звісно, батьки були не згодні з таким рішенням, але врешті-решт прийняли мій вибір. Потрібно лише бажання, бо якщо є мета і ти розумієш, що хочеш її досягнути, то неодмінно знайдеш ресурси й сили для цього. Коли вирішила, що мені потрібно бути в армії, виникло запитання: що саме я там робитиму? А ще мене тригерив сам процес вступу. Боялася, що ті, хто має відбирати, дивитимуться на мене й казатимуть: "Іди, дівчинко, звідси. Що ти вмієш? Ти тільки заважатимеш". Тому, щоб упевнитись у своїх силах, перед мобілізацією проходила вишколи, тренінги, складала списки своїх умінь, сильних і слабких сторін, добирала аргументацію, чому я маю бути там. Перше, що зробила, це знайшла в Києві військові вишколи для цивільних і пройшла їх. Таким чином намагалася зрозуміти, що собою являє військова служба і чи потягну я суто фізично всі ті навантаження. Чи готова морально та психологічно. Тобто приміряла на себе роль військової, будучи цивільною людиною. Як, напевно, і більшість жінок, які вирішують піти в армію, думала про спеціалізацію військового медика. Пройшла курси домедичної допомоги та декілька тренінгів із тактичної медицини. Проте одне випадкове знайомство визначило мій подальший шлях у війську. У однієї організаторки тренінгу виникла ідея, що можна робити жіночі підрозділи аеророзвідки. Вона шукала дівчат, які підтримали б ідею і захотіли цього навчитися. Це був початок 2023 року. Вирішила спробувати. Пішла на навчання, і на першому занятті, коли взяла до рук той пульт, у мене був повний розсинхрон лівої і правої рук, зору й голови. Тобто під час роботи з безпілотниками всі ці органи чуття потрібно з'єднати в одну злагоджену систему, а це зовсім не виходило. Загалом мало хто, крім, напевно, геймерів, може це зробити з першого разу. Майстерність з'являється з навичками. Особисто для мене людини, яка жодного разу в житті не тримала геймерського пульта в руках, це стало проєктом. Я ж сама з проєктного менеджменту. І от у мене є завдання, його потрібно розкласти на маленькі складові й вирішувати. А вже по ходу виконання цих маленьких завдань розбиратися, чи треба змінювати мету та підходи до її здійснення або взагалі варто змінювати дорогу. Та добре, що все вдалося. Якщо в тебе є мета і ти розумієш, що хочеш її досягнути, то ти неодмінно знайдеш ресурси й сили для цього Десь пів року знадобилося, щоб прийняти для себе правильне рішення. Після цивільних навчань із військової підготовки знайшла бригаду й отримала відношення до неї. Після чого пройшла базову загальну підготовку й вирушила на проходження подальшої служби. Місцем "бойового хрещення" став Серебрянський ліс. Потім Куп'янськ, після нього більш-менш спокійні Суми, а далі геть неспокійний Торецьк. Знала, що йду на посаду оператора аеророзвідки і що мені цього треба вчитися. От після базової загальновійськової підготовки були ще курси лідерства. І 1 жовтня 2023 року я приїхала до підрозділу після всіх навчань. Посадок я не штурмую, але працюю безпосередньо на лінії зіткнення. Складно фізично, морально, але справляємося. На війні не може бути легко. Як прийшла до армії, одразу вирішила, що не виділятимуся тим, що я жінка. Не знаю, правильно це з точки зору філософії й жіночої природи чи ні. Та мені було важливо інтегруватися. Також я повністю розуміла, що йду в чоловічий колектив. Тож на старті поставила заборону на якісь жіночі преференції для себе, на якесь поблажливе ставлення: зброю піднести, рюкзак, підсобити десь тощо. Одразу казала: все роблю сама. Якщо цього не робитиму, то однієї миті можу стати тягарем у колективі. Розумію, що можуть виникати різні випадки й та допомога буде потрібна тоді я, звісно, прийму її. Але в звичайних умовах під час виконання службових обов'язків, на тренуваннях додаткова увага мені не потрібна. Ми на війні, й у певний момент може щось статися з моїми побратимами, і я маю вміти, знати й робити абсолютно все, щоб зберегти і своє життя, і їхнє. Тобто ми всі в екіпажі маємо бути взаємопов'язані. Не зважаючи на те, жінка чи чоловік. Одразу казала: все роблю сама За весь час служби у своїй бригаді жодного разу не стикалася з проявами гендерної нерівності. Коли ми з маленького відділення почали рости у взвод, який складається з кількох відділень, мені одразу запропонували стати командиркою цього відділення. Жодного разу, як я приходила з якоюсь ініціативою чи пропозицією, мені не сказали: "Ми цього не робитимемо тільки тому, що ти жінка". Та й загалом більш як за рік у строю мені поки що не довелося зіткнутись із сексизмом. Хочеш в окопи і вмієш будь ласка. Пошук нових позицій вперед, мала. Командир їде на навчання і треба взяти на себе керування підрозділом на час його відсутності плюс. Або ж у процесі опинитися на гарячому напрямку й організувати там роботу кількох екіпажів. Звичайно, на початках майже всі одразу питали, що я тут забула. Але навіть це запитання здебільшого не дратувало, бо за ним відчувалася турбота, а не зверхність. Ті, хто запитували, розуміли, що на мене чекатиме далі. Але бачили, що я впахую нарівні з усіма, й погоджувалися з моїм правом бути тут. Бо кожен, хто тут, це допомога і плече іншим. І роботи вистачить на всіх. На війні немає поділу на жінок і чоловіків. Є робота, яку потрібно виконати. Це війна, і тут буває страшно. Та страхи різні, й боротися з ними потрібно по-різному. Для мене найважчий страх за інших. Коли побратими зараз у небезпеці, а я, скажімо, в умовній безпеці. Тоді намагаюся зробити так, щоб їх заспокоїти. Дати їм підтримку й інструменти. До прикладу, нещодавня ситуація з попередньої кампанії, в якій я була не в ролі члена екіпажу, а командиром взводу. Тож моє завдання полягало в тому, щоб організувати роботу всіх екіпажів, забезпечити необхідним. На той момент на лінії оборони з хлопцями я не була, а перебувала трохи далі. І тоді мені стало набагато страшніше, ніж якби я була на їхньому місці. Тому що це мої хлопці, я за них відповідаю, і головне завдання для мене щоб усі вони повернулися цілі й неушкоджені. Слава Богу, все вдалося. Коли ти безпосередньо на точці, то сидиш під землею, зазвичай це 35 метрів, залежно від того, який у тебе окоп чи бліндаж. По тобі можуть насипати росіяни, і страх теж є. Звісно, тіло реагує на ці прильоти, коли гупає близько, хоч не завжди усвідомлюєш, що тобі страшно. Та до всього звикаєш. Не розуміла, якого чорта вони в мене забирають паспорт Місяць без двох днів я спостерігала за Торецьком із повітря. Години-дні-тижні спостереження за тим, як росіяни знищують місто. Спостереження в режимі онлайн, 24/7, хоча здається, що всі 25/8, писала про свої відчуття в той час. Якщо прокручувати назад стрічку в альбомі з фото і відео, то виходить таке собі ретроспективне кіно. Руїни потрошку відновлюються, знову перетворюються спочатку на побиті будинки, потім на трохи пошарпані, і врешті-решт я бачу передмістя Торецька таким, яке воно було на початку активного наступу на цій ділянці. Добротні хати, море зелені біля кожної ті самі абрикоси, вишні, черешні, персики, горіхи з мого дитинства. Проте я радію кожному знищеному будинку, бо це означає, що ворога, який його зайняв, із великою імовірністю також знищено. Водночас мені гірко й боляче спостерігати цю панораму, бо кожен дім це згарки чийогось життя. І найдивніше, що ці два почуття жодним чином не суперечать і не заважають одне одному, наче в мені живуть дві різні людини. Часто через камеру дрона бачу людей, які продовжують жити в зоні бойових дій. Досі не можу зрозуміти тих, хто до останнього лишалися там. Коли Торецьк був майже знищений, то по Дружківці, яка від нього менш як за 10 кілометрів, щоденно прилітало. Дивлячись на все це, не розуміла, чого там досі є люди. Хочеш лишатися лишайся, але чого твої діти їздять на велосипеді там, де прилітає щохвилини? Або дивишся зверху прилітає в будинок, а поряд із ним дід картоплю копає. Для кого ти її копаєш? Наших чекаєш, щоб нагодувати, як звільнять? Чи "асвабадітєлєй" зустрічатимеш? До Києва переїхала задовго до початку АТО, а 2014 року, коли почалася "русская весна", я в собі повністю відрізала й забула Луганщину. Батьків перевезла, сестра переїхала з племінником і друзі всі найближчі. Там лише могили родичів лишилися. Мама питала, що з моїх речей забрати. Попросила лише альбом із моїми дитячими фотографіями. Тоді мала чуйку, що я навряд чи колись зможу повернутися додому. Була там востаннє на бабиному похороні. Це був червень. Пам'ятаю, як їхала з Алчевська, а там блокпости дивні. Не розуміла, чому маю їм пояснювати, що я тут роблю і якого чорта вони в мене забирають паспорт. Там маленькі містечка, всі одне одного знають, а на блокпостах стояли зовсім чужі, незнайомі люди. Та 2022 року все заграло по-іншому. Маю бажання повернутися на рідну землю. І я вірю, що так буде. Коли потрапила в підрозділ, нас було до 10 осіб, і це були люди, які прийшли з власної волі. Торік ми з відділення стали перетворюватися на взвод. Для його комплектації почалися активні пошуки й залучення мобілізованих. І ті, хто прийшов до нас за останні пів року, з розряду тих, хто готовий, але сам не піде. Мене чесно дивує, чому нині так важко йде процес мобілізації. Дивують закиди до держави, що хтось когось не забезпечує. Я не фахівець, але, напевно, можна говорити, що держава провалила певні комунікаційні процеси. Та в мене є своя думка щодо мобілізації. Я як громадянка маю права й обов'язки. Мої базові права якимось чином усе моє життя реалізовувалися, а тепер я маю виконати свої обов'язки перед державою, громадянкою якої я є. Хочеш щось змінювати почни із себе Чому діти мають лізти в цю сраку, якщо це наше завдання зробити все можливе й неможливе, щоб наступне покоління не знало війни. Так сталося, що війна випала нам і ми маємо її завершити. Кожній людині самій слід відшукати мотивацію виконати свій обов'язок перед державою. Ніхто не повинен танцювати з бубном перед вами, переконувати. Це має бути свідомий вибір кожного. Хочу, щоб кожен зрозумів, що в армії життя не закінчується. Для мене це робота, яку я нині обрала, будучи жінкою і маючи право цього не робити. Проте я щиро переконана, що оборона країни має стосуватися всіх громадян незалежно від статі. А наші люди повинні подорослішати, перестати чекати дива, що хтось прийде і все за них вирішить. Хочеш щось змінювати почни із себе. Хочеш щось в армії змінити приходь і змінюй. До того ж тепер порівняно з тим, коли я вирішила приєднатися до Збройних сил України, стало набагато легше. Створено багато рекрутингових центрів, безліч усіляких курсів для цивільних, починаючи з дронів і завершуючи снайперкою. У кожному разі, якщо навіть не у війську, ти маєш попіклуватися про безпеку свою і близьких. Тому курси володіння зброєю, самооборони й тактичної медицини слід пройти. А коли маєш усі ці знання, тоді прийде усвідомлення того, що можеш іти спокійно мінусувати русню. Передплатити журнал "Країна"

Про особливості обрання імені для новохрещеної дитини та інші моменти, пов’язані з Таїнством Хрещення розповіли в Православній Церкві України. "Хрещення ми називаємо Таїнством не через його таємність чи секретність для інших, а через те, що це священнодія, яку встановив...

Ці родові імена досить популярні

7 січня за новим церковним календарем Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Народився він у сім'ї праведної Єлизавети, яка походила з царської родини і була родичкою Діви Марії та священнослужителя Захарія з Хеврону (неподалік Єрусалиму). Народився Іоан на півроку раніше за Ісуса Христа та дивом уникнув страшної смерті під час вбивства Вифлеємських немовлят. Майже все своє життя прожив у пустелі, а коли йому було 30 років, то Господь призвав його для проповіді ізраїльському народу. Коли Іоан виконав своє призначення, то прийшов до річки Йордан, щоб там підготувати ізраїльтян до приходу Месії. В своїй проповіді він розповідав про відпущення гріхів. А тоді з'явився сам Ісус Христос і прийняв від Іоана хрещення. За це його і прозвали Хрестителем. Помер Іоан в муках, відкривши світові страшну правду про царя Ірода, який відтяв йому голову. Що не можна робити Не можна було вмиватися. Вважалося, що можна змити захист після купання в ополонці на Водохреще та стати жертвою обману. У Собор Івана Предтечі не можна важко працювати фізично, прати, прибирати, займатися рукоділлям. Але в цей день не можна ледарювати, оскільки можна провести весь рік у злиднях. Вважалося, що на свято не можна ні з ким говорити, доки не вип'єш святої води натщесерце. В цей день не можна сумувати та думати про погане. В народі вірили, що так можна проплакати цілий рік. На свято заборонялося вбивати мишей. Вважалося, що вони пророкують швидке поповнення у сім'ї. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи можна двічі колядувати та святкувати Різдво Не дозволяється лаятися, лихословити, сваритися. Не варто приймати подарунків від чужих чи навіть рідних людей. Заборонено займатися важкими домашніми справами. Прикмети заметіль означає, що на Масницю будуть вітри і сильний сніг; повний місяць до повенів навесні; морози стоять - незабаром прийде відлига; туман - добре вродять зернові холодна та ясна погода - літо буде посушливим; сніжно і похмуро - чекайте на великий урожай. За старим (юліанським) календарем у цей день віруючі відзначали Різдво Христове. Відтепер це велике свято перенесли на 25 грудня. На українців у січні чекає багато релігійних свят за новим церковним календарем ПЦУ. Рік почався з вшановування Василя Великого. Шостого січня святкуємо Богоявлення Господнє (Водохреще). А наприкінці місяця - Трьох святих. Збережіть церковний календар на січень 2025 року на кожний день.

У понеділок, 6 січня, українці святкують Хрещення Господнє, або Богоявлення.

У Хмельницькому, на правому березі Південного Бугу, зранку освятили воду з нагоди Водохреща. Чин освячення традиційно проводять двічі на рік: напередодні Богоявлення, 5 січня, та у свято Хрещення Господнього, 6 січня.

Філологи також наголошують на важливості правильного наголосу

Одне з найбільш важливих християнських свят - Водохреще. Відзначається 19 січня за григоріанським календарем та 6 січня за юліанським та новоюліанським календарями. У цей день християни згадують подію хрещення, яка символізує духовне очищення, переродження, та явлена Ісуса Христа народу як Спасителя.Історія святаСвято Водохреще, відоме також як Хрещення Господнє, є одним із найважливіших християнських свят, яке вшановується у пам'ять хрещення Ісуса Христа у віці тридцяти років у ріці Йордан пророком Іоаном Предтечею, якого пізніше стали іменувати Іоанном Хрестителем.Ця подія знаменується ще одним святом – Богоявленням. У Біблії зазначено, що після хрещення на Ісуса з небес зійшов Святий Дух у вигляді білого голуба. Ця подія слугує підтвердженням, що Ісус є Сином Божим і зазначає важливість хрещення для всіх вірян.Уперше згадка про свято Водохреща вказана у Літописі Руському, що датований 1148 роком. Там згадується подія з життя Ростислава Мстиславича "У той же час Ростислав смоленський попросив дочку у Святослава в Ольговича за Романа, сина свого, до Смоленська. І виведено її з Новгорода-Сіверського в неділю по Водохрещах, місяця січня в дев’ятий день".Водохреще символічно пов'язане з процесом очищення, переродження та внутрішнього оновлення. Це свято насичене духовною силою, де особливе значення надається освяченню води, яка одержує особливі властивості та широко використовується як своєрідний оберіг та джерело благодаті. Водохреще: традиції святаОсновним обрядом цього дня є освячення води, що має особливі очищувальні властивості, лікує захворювання та вважається захисною. Люди набирають освячену воду в скляну тару та використовують протягом року лише за необхідності.Крім того, одним з головних обрядів Водохреща є купання. Традиційно в цей день люди вирушають до відкритих водойм, де у відведений час вирізають ополонку у формі хреста та освячують воду. Найвідважніші можуть зануритися в ополонку, просячи для себе здоров'я та підтримуючи традицію, що символізує очищення та переродження.Фото: Тhе Кyіv ІndереndеntЩо не можна робити у свято Хрещення Господнього?Свято Водохреще часто супроводжується певними обмеженнями, що можуть варіюватися залежно від культурних традицій та регіональних особливостей. Є деякі загальні правила, яких віряни дотримуються:Як і в інші релігійні свята, в цей день варто уникати сварок з близькими, забути про лайку, заздрощі та злі думки щодо інших людей.Під забороною будь-які види ворожінь та магічні обряди.В цей день краще утриматися від важкої фізичної праці, оскільки він вважається святковим. Традиційно не прийнято прибирати, прати або робити будь-які побутові справи на Водохреще.Не можна плювати або виливати будь-які відходи в ополонку з освяченою водою. Також категорично заборонено лаятися поблизу цієї води, бо це може позбавити її цілющих властивостей.Крім того, лікарі зазначають, що варто утриматися від купання людям із симптомами ГРВІ, проблемами з серцем, легенями або іншими захворюваннями.До того ж, служби з порядку попереджають, що не варто купатися у відкритих, необлаштованих для цього водоймах. Щорічно багато людей стають жертвами та гинуть під водою. Безпечно купатися тільки на офіційних та облаштованих водоймах, де є рятувальники. Також суворо заборонено занурюватися в ополонку у нетверезому стані.Прикмети та повір'я на ВодохрещеНародні прикмети, які пов'язані з Водохрещем, збереглися та передавалися з покоління в покоління, мають символічне значення:Якщо на Водохреще погода виявиться ясною та морозною, то очікується тривала зима, а літо буде жарким та сухим.Якщо водойми не замерзнуть або буде сильний снігопад, тоді це може передбачати добрий врожай.Якщо день буде теплим, тоді варто очікувати багато хліба. Крім того, вважається, що ті, хто занурюється у воду в цей день, будуть здоровими протягом року.

Одне з найбільших релігійних свят січня для українців — Водохреще, яке також має інші назви: Йордан, Богоявлення або Хрещення Господнє. Це свято міцно пов’язане з освяченням води, святковими обрядами в домівках і, звісно, зануренням вірян у крижану воду. Щороку на Водохреща в Україні відзначають ці традиції та незмінно в соцмережах з’являються фото людей, які опускаються […]

Історія святкування Водохреща сягає корінням у далеке минуле. У цей день нібито відбулося хрещення Ісуса Христа. Його хрестили в річці Йордан. Так це свято прийшло в Україну разом із християнством.

Йорданську воду вважають особливою, здатною очищати душу та зцілювати тіло. Однак чи може Йорданська вода змивати гріхи, розповів священник з Івано-Франківщини Юліан Тимчук. "Варто знати, що Йордан - це народна назва свята. Насправді це назва річки, де відбувалась велична подія: Богоявлення і свято також називають Богоявленням. Хрещення Господа. Ісус Христос хрестився у 30 років. І Він не змивав гріхи, а охрестився. Ми з вами приймаємо одне хрещення на все життя", - пояснює Юліан Тимчук. А те, що люди мають традицію на Богоявлення пірнати в ополонку - це лише традиція, вважає священик. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Водохреще-2025: киян попросили відмовитись від традиційних купань Нічого поганого в такій традиції священник Юліан не вбачає, але переконує, що духовного в такій традиції теж мало. "Якщо ми хочемо очистити свої гріхи, то повинні приступати до таїнства Сповіді та Причастя, - зазначив він. 6 січня віряни відзначають Хрещення Господнє, або Богоявлення. Це одне з 12 головних свят у церкві - двонадесяте. За своїм значенням воно прирівнюється до Великодня. Під час занурення у воду на Христа зійшов Святий Дух у вигляді голуба, а голос із небес у цей момент проголосив, що Ісус - Син Господній і несе світові Його волю. Вважається, що це було явлення Святої Трійці: Бога - Отця, Бога - Сина і Бога - Святого Духа. Саме тому Хрещення Господнє називають також Богоявленням.

Йорданську воду вважають особливою, здатною очищати душу та зцілювати тіло. Однак чи може Йорданська вода змивати гріхи, розповів священник з Івано-Франківщини Юліан Тимчук. "Варто знати, що Йордан - це народна назва свята. Насправді це назва річки, де відбувалась велична подія: Богоявлення і свято також називають Богоявленням. Хрещення Господа. Ісус Христос хрестився у 30 років. І Він не змивав гріхи, а охрестився. Ми з вами приймаємо одне хрещення на все життя", - пояснює Юліан Тимчук. А те, що люди мають традицію на Богоявлення пірнати в ополонку - це лише традиція, вважає священик. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Водохреще-2025: киян попросили відмовитись від традиційних купань Нічого поганого в такій традиції священник Юліан не вбачає, але переконує, що духовного в такій традиції теж мало. "Якщо ми хочемо очистити свої гріхи, то повинні приступати до таїнства Сповіді та Причастя, - зазначив він. 6 січня віряни відзначають Хрещення Господнє, або Богоявлення. Це одне з 12 головних свят у церкві - двонадесяте. За своїм значенням воно прирівнюється до Великодня. Під час занурення у воду на Христа зійшов Святий Дух у вигляді голуба, а голос із небес у цей момент проголосив, що Ісус - Син Господній і несе світові Його волю. Вважається, що це було явлення Святої Трійці: Бога - Отця, Бога - Сина і Бога - Святого Духа. Саме тому Хрещення Господнє називають також Богоявленням.

Хрещення Господнє або Богоявлення, 6 січня, святкували у Харкові. Фоторепортаж, як на Водохреще-2025 люди купалися у крижаній воді у Саржиному яру та водоймі Холодногірського району

В понеділок, 6 січня, в Україні відзначають свято Богоявлення або Водохреще Господнє. Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній привітав українців та нагадав про велич свята Хрещення Господа.

У понеділок, 6 січня, українці святкують Хрещення Господнє або Богоявлення.

6 січня, сьогодні, віряни відзначають Водохреще, за новим церковним календарем. За старим стилем, Хрещення Господнє святкують 19 січня. Повний текст новини

6 січня за новим церковним календарем, і 19 січня за старим, в Україні святкують велике церковне свято — Хрещення Господнє, також відоме як Богоявлення.