Search trend "ясна"

Під час реконструкції вулиці Хрвойєва в хорватському Спліті археологи натрапили на стародавній підземний хід. Його знайшли біля палацу Діоклетіана, де тривали планові роботи з реставрації, передає Аrkеоnеws. Коридор був прихований понад 500 років. Він залишався закритим ще з часів османського вторгнення на територію Далмації. Знахідку офіційно підтвердила команда дослідників на чолі з Весною Буліч Бакетич з міського музею. Вона заявила, що в епоху імператора Діоклетіана це місце вирувало життям і було важливою частиною охоронної інфраструктури. Підземний маршрут, ймовірно, мав стратегічне значення. Він поєднував міську вулицю з підвалами палацу. Водночас міг вести до імператорських покоїв, що розміщувалися вище. Раніше археологи мали іншу мету. Вони шукали залишки башти ХVІІ ст., зруйнованої під час одного з нападів. Та замість цього виявили вхід до старого римського ходу, який був вбудований у східну стіну давньої будівлі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли давні підземні ходи Провідний археолог Небойша Цінгела припустив, що цей тунель забезпечував безпечне пересування охорони всередині палацу. У наступні століття частину верхніх рівнів палацу, куди, ймовірно, вів тунель, перетворили на сад єпископа. Виявлена структура додає нових штрихів до історії римського періоду Спліта. Цей хід став другим маршрутом доступу до підвалів палацу. До цього архітектурна пам'ятка мала лише один вхід. Нове відкриття розширює можливості для туристів та дає археологам шанс краще зрозуміти планування міста. Очільниця департаменту з охорони старовинного Спліта Ясна Єрков підкреслила важливість досліджень. Вона наголосила, що навіть через багато століть кожна стіна здатна приховувати щось несподіване. Виявлений прохід стане частиною культурної ідентичності міста. Він наочно демонструє, скільки історичних пластів ще приховані під сучасними вулицями. Археологи розповіли, що нещодавно відкриті підземелля вежі Чарторийських луцького Окольного замку вели до приміщення міського єзуїтського колегіуму ХVІІ ст. Нині тут досліджують 7 кімнат, в одній з яких є хід у таємну.

24 червня українці відзначають Різдво Івана Хрестителя. Саме цього дня церква вшановує народження одного з найбільших пророків, який передрік пришестя Спасителя та охрестив Ісуса Христа у водах Йордану. Прикмети і традиції сонячна і ясна погода - буде сухе літо і великий урожай зернових; вранці туман - чекайте на велику кількість грибів в лісі; дощить на Івана - до вологого літа; вранці багато роси на траві - до великого урожаю огірків; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Петра і Павла-2025: коли відзначаємо і що потрібно зробити в цей день 24 червня вогко і похмуро - до затяжної зими. В народі 24 червня носило назву Івана Купала. Це одне з найбільших народних свят українців. В народі говорили: "погода на Івана - на весь липень вказує". Дівчата плели вінки і пускали їх по воді, ворожачи на майбутній шлюб. 24 червня віряни відзначають Різдво Івана Хрестителя. Саме цього дня церква вшановує народження одного з найбільших пророків, який передрік пришестя Спасителя та охрестив Ісуса Христа у водах Йордану. У народі цей день оповитий численними прикметами й традиціями, адже з ним пов'язують і літнє сонцестояння, і очищення водою.

22 червня віряни згадують святого священномученика Євсевія, єпископа Самосатського. Він був однією з визначних постатей християнської Церкви в ІV столітті. Євсевій народився в Сирії у благочестивій християнській родині. Від ранніх років він присвятив своє життя служінню Богу і Церкві. Завдяки своєму духовному досвіду та знанням Євсевій швидко здобув авторитет серед вірян і кліру. 361 року він стає єпископом міста Самосати, яке було важливим християнським центром того часу. У період його служіння розпочався час аріанських суперечок, що призвело до серйозних конфліктів у Церкві. Євсевій активно виступав проти аріанства - єресі, яка заперечувала божественність Ісуса Христа. Він підтримував православних єпископів та вірян, допомагав відновлювати віру в різних громадах. Євсевій зіткнувся з серйозними переслідуваннями з боку аріанських імператорів. За його активну діяльність і відданість православ'ю імператор Валент відправив у вигнання, але після смерті імператора він повернувся до своєї пастви. Проте його діяльність не залишилася непоміченою, і вороги православ'я вирішили покінчити з ним остаточно. Євсевій був жорстоко вбитий аріанами під час пастирської поїздки, коли відвідував одну з громад для зміцнення віри. Його мученицька смерть сталась 379 року, і від того часу він шанується як священномученик. Прикмети Ввечері на траві з'явилася роса - наступного дня буде ясна погода. Дощить - до хорошого урожаю льону і зерна. На берегом річки туман - чекайте на дощ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які ікони мають бути у домі: відповідь священника Що не можна робити Дівчатам цього дня заборонялося ходити по траві босоніж. Існувало повір'я, що інакше вони залишаться старими дівами. Також не можна пліткувати, тому що погіршиться здоров'я. А ще не слід починати конфлікти з рідними - вони затягнуться надовго. Що можна робити Зазвичай в цей період займалися справами на городі і в полі. Особливо важливо обробити городину від шкідників. Також вважалося, що цього дня важливо поділитися рибою, яку впіймали. Але їсти її не варто, краще зачекати іншого дня. Похід на цвинтар дає змогу пом'янути покійних. Вважається, що на цвинтар правильно йти тільки у світлий час, щоб не турбувати душі померлих і не накликати на себе біди. Ранок вважається найсприятливішим часом для цвинтаря. Церква каже, що саме в ранні години Господь відпускає душі на зустріч із рідними.

В Одесі 17 та 18 червня очікується ясна погода і слабкий вітер.

Про це в ефірі Еспресо сказав журналіст Віталій Портников.Він прокоментував те, що держсекретар США Марко Рубіо привітав росіян з днем Росії."Я думаю, що абсолютно правий прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, який звертається до іранського народу і говорить йому: "Позбавтеся аятол. Живіть у нормальній країні - організуйте повстання і створіть владу, яка не буде створювати проблем для всіх інших". Рубіо говорить приблизно те саме. Він говорить, що "ми сподіваємося, що російський народ буде шукати собі кращого майбутнього". Чим слова Нетаньягу відрізняються від підходу Рубіо, якщо так подумати?" - зазначив Портников.На його думку, краще майбутнє - це країна, в якій не буде путінського режиму, яка не буде воювати з іншими країнами - нападати, стріляти, убивати. "Ми чого хочемо, виникає питання, - звичайно, більшість наших співвітчизників скаже: "Ми хочемо, щоб ми перемогли Москву. Ми хочемо парадом іти по Красній площі. Ми хочемо, щоб Росія розвалилася". Для цього є важлива умова - щоб українська держава збереглася, а не щоб її територія стала частиною території Російської Федерації, як про це думає нинішнє російське політичне керівництво", - додав журналіст.Він сказав, що  нам потрібен такий російський народ, який не буде хотіти поглинути українську державу і поставити крапку на існуванні українського народу. "Повертаючись до гарантій безпеки: єдина реальна гарантія того, що Україна та український народ проіснують (інших немає) - це демократична, європейська, цивілізована Росія. Якщо ви думаєте, що я вважаю, що вона от виникне, - так я не вважаю, що Іран демократичний виникне. Я просто знаю, що, поки буде існувати такий Іран, який є, і така Росія, яка є, ані за безпеку Ізраїля, ані за безпеку існування України не можна буде дати якоїсь серйозної інвестиції", - вважає Портников.На його думку,  ці держави перебуватимуть у небезпеці зникнення в історичній перспективі. "Для того, щоб це перестало бути такою небезпекою, потрібно давати відсіч. Як українці дають відсіч росіянам і як Ізраїль зараз дає відсіч Ірану. Можна тільки бажати Україні та Ірану успіху в цій довгій, серйозній боротьбі. Причому ми розуміємо, що і для Ізраїлю, і для нас це буде довга війна і що це тільки перші залпи довгої багаторічної війни. Для України так точно", - сказав він.Портников додав, що якщо говорити про війну на виснаження, 3,5 року - це не термін. "Я не знаю, де термін, коли ми можемо говорити про закінчення таких конфліктів. 6-7 років. Стандартно через шість-сім років можна сподіватися про послаблення, якщо обидві країни будуть в цей час існувати, якщо вони будуть мати потенціал. Нам потрібно просто ці шість-сім років залишитися існувати на певній території. Це головна задача українського народу. Збереження після семи років чорної великої війни суверенітету на певній території. І щоб у Росії було менше можливостей. Після цього треба думати про майбутнє", - вважає журналіст.Він наголосив, що Рубіо має повне право думати про майбутнє, тому що він, може, хоче бути президентом США і, може, він хоче іншого підходу до Росії. "Який нам президент США потрібний - той, який цілується в ясна з Путіним, чи той, який хоче, щоб російський народ змінився? Я, не виправдовуючи Рубіо у цій ситуації, вважаю, що діалог на лінії американський народ - російський народ є набагато більш цивілізований, ніж на лінії Трамп - Путін", - підсумував Портников.

Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ у своєму зведенні станом на 08:00. "Противник завдав по позиціях українських підрозділів та населених пунктах одного ракетного й 66 авіаційних ударів, застосувавши чотири ракети та скинувши 129 керованих бомб. Крім цього, здійснив 5174 обстріли, з них 93 — із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 2800 дронів-камікадзе", - зазначили у Генштабі.Там додали, що за минулу добу авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили 11 районів зосередження особового складу, озброєння та військової техніки, один засіб протиповітряної оборони та три артилерійські засоби російських загарбників.Ситуація на основних напрямкахНа Харківському напрямку противник п’ять разів проводив наступальні дії поблизу населених пунктів Вовчанськ, Западне та Кам’янка.На Куп’янському напрямку відбулося шість атак окупантів. Сили оборони відбивали штурмові дії противника неподалік Кіндрашівки, Степової Новоселівки, Нової Кругляківки та в бік Новоплатонівки.На Лиманському напрямку ворог атакував 20 разів, намагаючись просунутися в районах населених пунктів Новий Мир, Сергіївка, Липове, Зелена Долина, Торське та Григорівка.На Сіверському напрямку наші захисники відбили дев’ять штурмових дій окупаційних військ у бік Серебрянки.На Краматорському напрямку зафіксовано 14 боєзіткнень у районах населених пунктів Оріхово-Василівка, Маркове, Курдюмівка та в бік Білої Гори й Ступочок.На Торецькому напрямку ворог здійснив 26 атак у районах Торецька, Олександро-Калинового, Яблунівки та Русиного Яру.На Покровському напрямку наші захисники зупинили 58 наступальних дій агресора у районах населених пунктів Попів Яр, Миролюбівка, Промінь, Лисівка, Звірове, Котлине, Новосергіївка, Удачне, Горіхове та Олексіївка.На Новопавлівському напрямку наші захисники зупинили 32 спроби прорвати оборонні рубежі наших військ в районах населених пунктів Одрадне, Скудне, Веселе, Бурлацьке, Новосілка та Зелене Поле.На Гуляйпільському напрямку минулої доби відбулося одне боєзіткнення поблизу Малинівки.На Оріхівському напрямку ворог двічі проводив наступальні дії в у районі Нестерянки – отримав відсіч.На Придніпровському напрямку Сили оборони зупинили одну спробу агресора просунутися вперед.На Курському напрямку підрозділи Сил оборони України вчора відбили 35 атак російських загарбників. Крім цього, ворог завдав 13 авіаційних ударів із застосуванням 18 керованих авіабомб, а також здійснив 235 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів, зокрема чотири — із реактивних систем залпового вогню.На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.Протягом минулої доби на фронті російська окупаційна армія втратила ще щонайменше 1130 військових. Також українські захисники знищили 79 БПЛА оперативно-тактичного рівня і 52 артилерійські системи ворога. 

Дослідники зі Школи стоматології і Медичної школи Університету Тафтса у США створили іноваційні зубні імплантати, які вростають у ясна і інтегруються із нервами, імітуючи усі функції справжніх зубів.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

12 червня згадують преподобного Онуфрія Великого. Єгипетський ранньо-християнський пустельник, один з Отців Церкви, святий. Він жив у єгипетській пустелі у ІV столітті. Його життя було віддане самотньому життю, сповненому спілкуванням з Богом. Онуфрій віддавався молитві, посту та медитації в пустелі. Його волосся та борода виростали до неймовірних розмірів, а волосся було біле, як сніг. За легендою, Ангел Хоронитель приносив Онуфрію їжу та воду, і навіть виріс пальмовий гай, що давав фініки та воду. Також у цей день вшановують преподобного Петра Атонського. Він жив у єгипетській пустелі у VІІ столітті. Святий Петро був греком і служив в армії. Проте відчув внутрішнє покликання до пустелі та монашого життя. Під час одного з військових походів Петро потрапив у полон до арабів і був ув'язнений у Сирії. У полоні він провів багато років, піддаючись різноманітним випробуванням і стражданням. За легендою, він молився до святого Миколая Чудотворця, просячи про звільнення. Одного разу святий Миколай явився йому у видінні, зміцнив його дух і сказав, що він буде звільнений. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати Диво відбулося, коли з'явився святий Іоанн Богослов і вивів Петра з в'язниці. Після цього Петро вирушив до Рима, де зустрівся з Папою і отримав благословення на подальше аскетичне життя. Після звільнення Петро вирішив присвятити своє життя самотній молитві та аскезі. Він вирушив на святу гору Атон, яка на той час вже була відома як місце відлюдників і ченців. Там він оселився в одній з печер і провів решту свого життя у суворій самоті, постійній молитві і пості. За переказами, він прожив на Афоні близько 53 років. Прикмети На рослинах багато роси - чекайте на велику кількість дощів влітку. Хмари з'явилися з західної сторони - є велика ймовірність граду. Ясна погода - до великого урожаю. Що не можна робити, а що варто Наші предки намагалися не лягати спати до півночі. Вірили, що якщо заснути раніше цього часу, то все задумане, особливо плани на майбутнє, не здійсниться. Також намагалися не носити цього дня одяг чорного кольору, щоб не накликати на себе біди. Цього дня завжди йшли на риболовлю, а пізніше готували з риби юшку. Традиційно садили на городі пізні овочі, зокрема, капусту чи огірки. Вважалося, що від цього дня починається спекотне літо. У перший місяць літа українці відзначають багато церковних свят. Серед них - Трійця, Різдво святого Івана Хрестителя, а також наприкінці місяця вшановуємо апостолів Петра і Павла та Всіх святих, Собор 12 апостолів.

В Одесі найближчі дні очікується ясна а потім дощова погода, незначні зміни температури повітря.

11 червня в церковному календарі - день пам'яті апостола від 70 Варнави. Виховувався він разом з апостолом Павлом в Єрусалимі. Вів благочестиве життя, відвідував храми, весь свій вільний час проводив у молитвах. Варнава жив у часи Ісуса Христа, тому на власні очі бачив його чудеса та увірував у них. Згодом став одним з 70 апостолів. Саме Варнава привів до Єрусалима Павла та почав з ним разом проповідувати. Помер у 76 років після жорстокого побиття іудеями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати Що не можна робити цього дня Цього дня краще не рвати траву, адже по ній катається нечиста сила. Не рекомендовано їсти жирну їжу, пити алкоголь. Не сваріться і не лайтесь з рідними. У цей день подружжю суворо не рекомендується сваритися - інакше можна "налякати" своє щастя і зруйнувати гармонію в сім'ї. Не варто ні позичати, ні давати гроші в борг, бо весь наступний рік доведеться жити у фінансових труднощах. В народі існувало повір'я "На Варнаву трави не рви", тому що в ній плутається нечиста сила, яка може вчепитися в людину і не відпускати. Цікаво, що 24 червня за словами людей нечиста сила розгулює не в нічний час, а в полуденний. Саме тому створювали спеціальні обереги з сушеної трави. А жінки часто ворожили на вірність своїх чоловіків. Прикмети Багато роси цього дня - буде багатий урожай. Захід сонця яскравий - до теплої погоди. Погода ясна і спокійна - чекайте на тепле і врожайне літо. У перший місяць літа українці відзначають багато церковних свят. Серед них - Трійця, Різдво святого Івана Хрестителя, а також наприкінці місяця вшановуємо апостолів Петра і Павла та Всіх святих, Собор 12 апостолів.

Станом на ранок 10 червня в Україні фіксується зниження споживання електроенергії. Як повідомляють "Укренерго" та Міністерство енергетики, на 9:30 ранку рівень споживання впав на 7,7% порівняно з попереднім днем. Це пов'язано зі зниженням температури повітря в більшості регіонів та стабільною сонячною погодою, що сприяє ефективній роботі приватних сонячних електростанцій. За даними "Укренерго", пік споживання 9 червня припав на вечір, але він був на 3% нижчим, ніж вечірній максимум попередньої п'ятниці. Основна причина - менше використання кондиціонерів через прохолоднішу погоду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відновлення енергосистеми триває: Міненерго повідомило про відключення У компанії також нагадали, що енергосистема продовжує відновлення після масштабних російських атак. Аварійно-відновлювальні роботи на об'єктах генерації та розподілу тривають. Енергетики закликають громадян планувати використання потужної побутової техніки у світлий час доби - з 10:00 до 18:00. Це допоможе збалансувати навантаження на систему. Окремі населені пункти залишаються без електропостачання через негоду. Станом на ранок 29 населених пунктів у трьох областях були повністю або частково знеструмлені внаслідок гроз і сильного вітру. Енергетики вже працюють над усуненням наслідків стихії. "До кінця доби плануємо повністю відновити електропостачання для всіх абонентів", - повідомили в обленерго. В Укренерго нагадали, що наразі українська енергосистема продовжує відновлюватися після російських масованих ракетно-дронних атак. Аварійно-відновлювальні роботи на енергооб'єктах тривають. Також наразі проводяться регламентні технічні заходи з підготовки енергетичної інфраструктури до наступного опалювального сезону та забезпечення її надійної роботи в літній період.

Споживання електроенергії в країні знизилось на 7,7% у порівнянні з показниками в понеділок. Причини - спадання спеки у більшості регіонів України, а також ясна погода, що зумовлює ефективну роботу сонячних електростанцій.

15 червня у багатьох країнах світу відзначають День батька. Свято зʼявилося у США. Його ініціаторкою в 1910 році стала Сонора Смарт Додд, яка хотіла у такий спосіб вшанувати памʼять про свого батька, адже він самотужки виховав шістьох дітей. У США День батька став національним святом у 1966 році. В Україні офіційно святкують з 2019-го. Щороку в третю неділю червня найкращих татусів вітають подарунками. І дуже важливо, щоб вони були не банальними, а такими, що відображають стиль життя, захоплення, особливості професії батька. Gаzеtа.uа зібрала ідеї найкращих подарунків до Дня батька, які поєднують турботу, практичність і позитивні емоції. Для роботи та відпочинку: обираємо ноутбук, кавомашину і смартфон для батька Сучасні батьки часто працюють із домашнього офісу. Тому неодмінно зрадіють подарункам, які допоможуть їм забезпечити комфортну роботу або ж відкриють більші можливості. Зокрема, це може бути ноутбук, смартфон, кавомашина, планшет тощо. Ми протестували кілька товарів і радимо придивитися до таких позицій. Ноутбук Ноутбук із хорошим функціоналом допоможе батьку розширити спектр завдань, які він може виконувати, покращити свій професіональний рівень і заробітки. Чудовим варіантом для роботи буде ноутбук LЕNОVО Іdеараd 1 15АМN7 (82VG00QQRА). Він обладнаний дисплеєм Full НD з діагоналлю 15,6 дюйма. Має якісний звук та чіткий відеозв'язок, що буде корисним, якщо батько часто зідзвонюється з колегами чи клієнтами. Цей ноутбук швидко заряджається, може працювати без додаткового живлення весь день. Зараз у МОYО діє вигідна пропозиція - комплект ноутбук + кавомашина, який стане ідеальним подарунком до Дня батька. Кавомашина Кавомашина Рhіlірs Sеrіеs 800 ЕР0820/00 стане справжньою знахідкою для тих, хто працює дистанційно, але не може обійтися без кави, як з кав'ярні. За допомогою цієї кавомашини можна приготувати різні види напоїв: від еспресо до капучино з пишною молочною піною. ПЕРЕГЛЯНУТИ &rАrr; Смартфон Новий смартфон чудово підійде на подарунок для батька. Особливо якщо для його роботи треба постійно бути на зв'язку, мати доступ до різних програм, інтернету. Радимо придивитися до моделі ТЕСNО Sраrk 30 РRО (КL7) 8/128Gb Оbsіdіаn Еdgе (4894947047435). Смартфон має тонкий, міцний корпус та АМОLЕD-дисплей з ультраяскравістю та захистом очей. Оснащений потужним процесором G100, що дозволяє ефективно працювати навіть при великих навантаженнях. Захищений від пилу та води. ПЕРЕГЛЯНУТИ &rАrr; Подарунки для батька, який любить спорт Для батька, який полюбляє займатися спортом або є фанатом спортивних ігор, можна підібрати немало цікавих подарунків. Одяг та аксесуари для заняття спортом влітку Хорошим варіантом буде термофутболка або комплект якісного компресійного одягу. Він допоможе покращити кровообіг під час тренувань, зменшити втому та біль у м'язах, підвищити витривалість. Батькам, які є фанатами бігу, сподобається рушник з ефектом охолодження. Абонемент на спортивні заняття Можна придбати індивідуальні уроки або майстер-класи з гри в теніс, гольф, боксу, стрільби з лука тощо. Курс масажу Людям, які займаються спортом, важливе якісне відновлення після інтенсивних тренувань. Можна подарувати на День батька курс відновлювального, лікувального або спортивного масажу. Смарт-ґаджети для активного тата: обираємо подарунок разом із Фокстрот Коли шукаєш подарунок для тата, насамперед хочеться, щоб він був справді корисним - таким, що стане у пригоді щодня. Технологічні ґаджети - чудове рішення: вони поєднують функціональність, стиль і турботу про здоров'я. Смарт-годинник чи фітнес-трекер, якісний тример або ж сучасна зубна щітка - це подарунок, який щодня нагадуватиме татусю про вашу увагу. Gаzеtа.uа разом із Фокстрот обрала кілька варіантів подарунків до Дня батька-2025. Смарт-годинник Чудовим варіантом буде Хіаоmі Rеdmі Wаtсh 5. Він підійде чоловікам, які ведуть активний спосіб життя. Завдяки алюмінієвому корпусу годинник легкий, але водночас міцний. Ремінець зроблений із силікону, що робить носіння більш зручним. Доступний у чорному та сірому кольорах. Дисплей має діагональ у 2,07 дюйма та роздільну здатність 432*514 пікселів, захищений загартованим склом, тому не боїться подряпин та ударів. Також цей смарт-годинник можна занурювати у воду. Хіаоmі Rеdmі Wаtсh 5 сумісний з Аndrоіd ОS та іОS. За допомогою нього можна приймати дзвінки та переглядати повідомлення. Тож ваш батько завжди буде на зв'язку. ПЕРЕГЛЯНУТИ &rАrr; Електрична зубна щітка Радимо модель Рhіlірs Sоnісаrе Рrоtесtіvе Сlеаn 5100. Адже вона має чимало переваг. Зокрема, ця щітка може здійснювати до 62 тис. мікрорухів за хвилину, ретельно очищуючи важкодоступні ділянки між зубами та вздовж ясен. Має три режими: стандартний Сlеаn підійде для повсякденного чищення; Whіtе є більш інтенсивним, забезпечує ефективне відбілювання. Третій режим - Gum саrе продовжить чищення до 2 хв, але на меншій потужності, щоб дбайливо очистити емаль, і делікатно помасажує ясна. Якщо тиск на емаль виявиться надмірним, зубна щітка про це повідомить. Також попередить, коли варто вже змінити насадки на нові. ПЕРЕГЛЯНУТИ &rАrr; Тример Хороший тример допоможе підтримувати чудовий зовнішній вигляд і економити кошти на барбершопі. На подарунок батькові обирайте Рhіlірs МG9555/15 sеrіеs 9000. Таким тримером можна підстригати волосся на голові, бороду та брови, видаляти волосся з носа, вух, тіла. У комплекті йде 3 насадки та 13 гребенів, оснащених сталевими ножами, які самостійно заточуються. Додатково тример обладнаний розумним датчиком, який скануватиме шкірний покрив та регулюватиме потужність. Таким чином не лишатиме подразнень та почервонінь. ПЕРЕГЛЯНУТИ &rАrr; Подарунки для улюбленого хобі батька Обрати подарунок батьку, який має хобі, - одне з найпростіших завдань. Головне - дізнатися, чого йому бракує, про що мріє. Gаzеtа.uа підібрала варіанти подарунків, повʼязаних із найпопулярнішими хобі. Риболовля Один із безпрограшних варіантів подарунку - організуйте батьку риболовлю на приватних озерах. Так можна разом провести час, насолодитися смачною юшкою на природі. Зрадіє тато-рибалка професійному набору снастей та органайзеру для них. Це можуть бути вудка, спінінг, котушки, поплавки, гачки, ехолот для пошуку риби. Для максимального комфорту придбайте зручне розкладне крісло, хороший термос або портативний намет. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати Туризм Батько зрадіє спеціальному рюкзаку, спальному мішку, набору для похідної кухні, хорошому ліхтарику. Чудовим варіантом буде організувати сімейний похід або для тата з друзями в гори, сплав на байдарках. Також можна придбати майстер-клас зі скелелазіння, абонемент в туристичний клуб. Садівництво Для тата, який полюбляє садівництво, чудовим подарунком стануть саджанці або насіння незвичайних рослин, набір нових інструментів. Можна також придбати спеціальну екскурсію найкращими садами, парками, під час якої батько дізнається тонкощі вирощування різних рослин, знайде ідеї для ландшафтного дизайну. Кулінарія Ідеальним подарунком на День батька стануть майстер-класи та дегустації. Наприклад, під керівництвом професійного шефа можна навчитися готувати стейки чи бенто-торти. Або спробувати різні види сирів на спеціальній фермі. Також можна подарувати батьку-кулінару незвичні продукти, ножі, посуд, ґаджети для кухні. Подарунки для батька, що піклується про своє здоров'я Щоб обрати подарунок татові, який дбає про своє здоров'я, дізнайтеся більше про його потреби: що турбує, які процедури хотів би пройти, до якого лікаря планує звернутися тощо. Gаzеtа.uа рекомендує кілька універсальних подарунків. Сертифікати здоров'я Багато медичних закладів пропонують сертифікати на комплексне обстеження. До Дня батька можна обрати загальний сhеk-uр організму або під конкретний запит. Такий подарунок підійде для батька, що переймається своїм здоров'ям, але постійно відкладає похід до лікаря. Індивідуальна аптечка Замовте аптечку зручної форми та наповніть її ліками, медичними засобами для першої невідкладної допомоги, а також тими препаратами, якими найчастіше користується батько. Зважаючи на війну та постійні ракетні обстріли, незамінною річчю в аптечці буде турнікет. Обирайте сучасні моделі, вони більш ефективні та зручні. Їх можна накласти однією рукою за секунди. Вітамінні комплекси Вітаміни допомагають підтримувати здоров'я, мати енергію та хороший сон. Можна придбати універсальний комплекс для чоловіків або такий, що потрібен батьку саме зараз. У перший місяць літа на українців чекає чимало важливих державних та професійних свят. Найголовніші - День Конституції та Трійця. Також у червні святкують Міжнародний день друзів.

Згідно з прогнозом синоптиків, 5 червня в Україну прийде хвиля теплого повітря із заходу. Впродовж доби переважатиме ясна погода, однак подекуди можливі опади. Повний текст новини

21 червня станеться унікальна подія, коли буде найдовший день та найкоротша ніч у році. Йдеться про літнє сонцестояння, коли сонце досягає піку своєї сили. З давніх-давен ця дата була особливою для українців. Наші предки вірили, що саме цього дня можна очиститися від усього злого, знайти кохання та загадати бажання, яке обов'язково збудеться. Розповідаємо, яке значення має літнє сонцестояння та які обряди дійшли до наших днів. Ця подія припадає на суботу, 21 червня о 05:41 за київським часом. У цей момент Північна півкуля планети перебуватиме під впливом найінтенсивнішого сонячного освітлення: тривалість дня досягне свого максимуму, а ніч скоротиться до мінімуму - це найсвітліший день року. В чому особливість дня літнього сонцестояння У день літнього сонцестояння сонце демонструє пікову активність, піднімаючись до найвищої позиції на небосхилі. Здається, ніби воно завмирає в зеніті й майже не змінює свого положення протягом усього дня - така небесна статика створює враження зупиненого часу та підкреслює унікальність цієї астрономічної миті. Від цього моменту на північній півкулі Землі починається тропічне літо. Від 21 червня сонце поступово проводитиме в небі все менше часу, і цей процес триватиме до 21 грудня, коли настане день зимового сонцестояння. Що можна і не можна робити Наші предки вважали це свято надзвичайно містичним. Вранці вони традиційно вмивалися росою, вірячи, що це зміцнює здоров'я і зберігає молодість. Найкраще прокидатися з першими променями сонця, адже те, що ви загадали в цей момент, обов'язково здійсниться. Сонячний день - це ідеальний час для радості. Важливо уникати конфліктів і негативних думок. Це момент для духовного очищення та фокусування лише на позитивних аспектах життя. Цей день чудово підходить для того, щоб зайнятися тим, що приносить радість, або присвятити час своєму духовному розвитку. Традиції дня Найкраще випити чашку трав'яного чаю з медом і насолоджуватися цим особливим днем. Щоб задобрити сонце, варто одягнутися в світлий одяг, а також у відтінки жовтого чи зеленого. Наші предки вважали, що так можна покращити врожай. Якщо це безпечно, чудовою ідеєю буде поїхати до лісу з близькими або провести день у власному саду, насолоджуючись красою природи навколо. Також існувала віра, що люди, народжені 20 або 21 червня, мають неймовірну енергетичну силу і здатні впливати на інших. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Полунична повня червня: коли спостерігати за літнім космічним явищем Прикмети Тепла та ясна погода цього дня обіцяє гарний урожай і добробут. Якщо сонце світить яскраво, рік буде врожайним і щасливим. Дощ на літнє сонцестояння віщує холодну та дощову осінь, а також труднощі наступного сезону. Якщо в день сонцестояння дуже висока температура, це може означати спекотне літо та нестабільну погоду в майбутньому. Туман або хмари цього дня є попередженням про те, що наступний сезон буде менш сприятливим для сільського господарства. Тиха й безвітряна погода вважається знаком того, що весь рік буде спокійним і мирним. Якщо сонце ховається за хмарами на момент сонцестояння, це може свідчити про недобрі часи для планування важливих справ. 2 серпня 2027 року астрономи та любителі неба стануть свідками унікального явища - найтривалішого повного сонячного затемнення 21 століття. Це рідкісне космічне явище триватиме 6 хвилин і 23 секунди. "Це явище охопить шлях довжиною 15,227 км, проходячи через кілька країн і континентів

У столиці України очікуються невеликий дощ, слабкий вітер.

Про це він розповів в етері Еспресо. "Тут дуже важлива річ - подивитись, як проголосувала діаспора в першому турі, дивлячись на ті результати, там перевагу отримав Джордже Сіміон. Тому зараз під питанням, чи екзит-пол дійсно покаже, хто буде президентом Румунії, тому що десь майже 14%ють голосів представляє якраз румунська діаспора, яка може змінити результати екзит-полу", - сказав він.Олександр Греченюк зауважив, що за рахунок голосів діаспори перемогу може здобути Джордже Сіміон."Ясна річ, як українська спільнота і українська меншина в Румунії, ми дивимось більше на перемогу Нікусора Дана, так як він представляє інтереси нацменшин, в тому числі української меншини, представляє інтереси подальшої співпраці України з Румунією. Але небезпека, що якраз Джордже Сіміон може перемогти, залишаючись на дуже тісній межі в результатах", - зазначив голова Спілки Української Молоді Румунії.18 травня 2025 року у Румунії пройшло голосування у другому турі президентських виборів. Перші два екзит-поли свідчать про обрання главою держави прозахідного центриста, чинного мера (примара) Бухареста Нікусора Дана.

Бо не можна навчитися спокійно сприймати розчарування, хоч, здається, за останні роки ми всі вже добре призвичаїлися до гнітючих несподіванок.Поява Папи Лева ХІV стала добрим знаком, а його перші публічні заяви разом із тими його міркуваннями, що були відомі раніше, принесли полегшення.Щоб скласти повноцінне уявлення про його курс, нам треба дочекатися формування церковного, державного і громадського оточення нового Папи.Читайте також: Новий Папа: не конспірологія, а геополітикаАле вже зараз бачимо багато багатонадійливих жестів.Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, став першим, кого прийняв Папа Лев ХІV. У знаковій промові Папи перед дипломатичним корпусом у Ватикані можна знайти прямі паралелі з тезами синодального послання УГКЦ про війну і мир, оприлюдненого ще у 2024 році.Треба віддати належне Бл. Святославу, Синоду УГКЦ, представникам нашої Ради церков та українським дипломатам, які роблять велику роботу для налагодження нового діалогу з Ватиканом.До слова, це треба не лише Україні, але і Ватикану. Бо ясна позиція Святого Престолу — це також зміцнення репутації та посилення ролі Ватикану у міжнародних відносинах.Цей фактор особливо важливий в час, коли коаліція авторитарних держав намагається нав’язати свій світовий порядок, за яким визначальним і вирішальним буде лише право сильного.ДжерелоПро автора. Данило Лубківський, український дипломат, експерт з міжнародної політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Його вірші читають під обстрілами, його пісні звучать у бомбосховищах. Він міг обрати будь-яке місто світу, але вирішив залишитися в рідному Харкові.Служить у Збройних силах і волонтерить, та між тим влаштовує зустрічі з читачами і концерти в Україні та за кордоном. Сьогодні ми говоримо з письменником, перекладачем, музикантом, волонтером, військовим Сергієм Жаданом. Сергій Жадан - український письменник, музикант, волонтер, військовослужбовець. Народився в місті Старобільськ на Луганщині. Його батько працював водієм і був членом комуністичної партії, хоча й не мав відданої прихильності до комунізму.Сам Сергій навчався у початкових класах українською мовою, а в старших перейшов до російськомовної гімназії у Старобільську. У 1991 вступив до Харківського Національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди на українсько-німецьку філологію. У 1997 році Жадана обрали віце-президентом Асоціації українських письменників.Від 2000 по 2004 рік працював викладачем кафедри української та світової літератури в Харківському національному педагогічному університеті, але звільнився через політичну ситуацію і бажання зайнятися літературною та громадською діяльністю. Автор романів "Депеш Мод", "Ворошиловград", поетичних збірок "Цитатник", "Ефіопія" та інших. Зараз його твори одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені 13-ма мовами.Під час Помаранчевої революції 2004 року Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Він також активно брав участь у подіях Революції гідності і дістав травми під час захисту Харківської ОДА 1 березня 2014 року. У 2000 році у Харкові заснували рок-гурт "Собаки в космосі", який виконував пісні на вірші Сергія Жадана.Від 2008 музиканти виступають під назвою "Жадан і собаки", а у 2017 письменник став фронтменом гурту "Лінія Маннергейма". Активно допомагає фронту як волонтер, а у 2024 році вступив до лав ЗСУ. Отже, вітаю вас, пане Сергію, у нас в гостях. Рада бачити. І перше моє запитання, воно пов'язане з одним рядком вашої біографії. У вас скоро буде річниця, як ви у війську. Так, скоро.І що? І як враження? Тімоті Снайдер, американський історик, сказав, що Жадан має бути не з гвинтівкою, а з Нобелівкою. Ну, я не з гвинтівкою, насправді-то, але і без Нобелівки. А Тімоті дуже вдячний за слова підтримки, але мені здається, всі українці не мали би зараз бути з гвинтівками, з автоматами в окопах, а мали би займатися своєю країною. Але в нас війна і відповідно, мені здається, що мобілізуватися - це справа честі і обов'язку.Ми з друзями, частина нашої команди "Жадан і собаки" мобілізувалися минулого року. Несемо службу в 13-й бригаді Національної гвардії України "Хартія". Зараз це корпус, ми розрослися, тому роботи дуже багато. Я не на бойовій посаді, одразу випереджаючи хейтерів, які будуть говорити, чому я в студії, а не в окопі. Я не на бойовій посаді, я комунікаційник, несу службу в С9, секція цивільно-військового комунікування. Власне, я роблю свою роботу.Сергій Жадан, Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаn Ви згадали хейтерів, але хейтери раніше казали, чому Жадан не у війську. Тепер Жадан у війську і все одно будуть щось говорити.Ну, хай, то їхня така робота.Це весь час одні і ті самі люди? Слухай, це ж дуже часто не ті люди, це боти. Але я не знаю, хто це, насправді. Воно впливає на вас, цей хейт? Та ні. Бачите ж, от несу службу далі.Як це змінило ваше життя?Ну, ти вже собі не належиш великою мірою, тому що так чи інакше, ти належиш Національній гвардії. Все-таки контракт є контракт. і навіть попри те, що я зараз дійсно не в окопі, все одно мій командир знає, що я зараз у вас в студії. То, ну, це служба. А поїздки за кордон? Їх немає, поїздок за кордон. Я в останнє за кордоном був два роки тому, здається. Але ви, коли їздили за кордон, ви там говорили від імені України.Ну, зараз, я думаю, є кому говорити. У нас велика кількість митців, які можуть виїжджати, зокрема жінок поеток, акторок, співачок. Я думаю, вони можуть це зараз робити не менш переконливо і не менш успішно, ніж би це робили митці-чоловіки. Вони це робили і раніше, та і зараз хай роблять. Але вас кличуть за кордон? Так, постійно. І що, ви відмовляєтесь? Ну, зараз я на службі, я зараз і не поїду.Ну то чекайте, таке буває, що виїжджають.Послухайте, я не служу ще року, в мене дуже багато роботи тут. Справді багато роботи, я не кокетую, і служба забирає фактично весь час зараз. Ми поговоримо ще про цю вашу роботу, але я все-таки повернуся знову до вашого волонтерства. Наскільки зменшилися, чи можна так сказати, обороти волонтерські обороти Сергія Жадана, як він пішов у військо? Чесно, вони збільшились. У мене тепер є можливість, як у військовослужбовця, як у представника бригади "Хартія" звертатися напряму до представників великого бізнесу, громад територіальних, до міських голів, до голів обласних військових адміністрацій. Тому що я тепер представляю не просто себе як громадянина, я представляю свою бригаду, свій підрозділ, свій корпус і, відповідно, це зовсім інший рівень співпраці, зовсім інший рівень взаємодії і, повірте мені, це зовсім інші суми.Тому що я зараз забезпечую не просто свій фонд, який потім розподіляє кошти, як це було до минулого травня, а зараз я забезпечую свою бригаду і, відповідно, це зовсім інша механіка співробітництва. І це зовсім інша цифра, насправді. Я думаю, це, знову ж таки, якщо ми знову згадуємо про хейтерів, бо багато людей не розуміють, як це відбувається. Вони думають, що волонтерство - це закупівля там якогось шолома чи бронежилету. Це теж дуже важливо, це дуже потрібно і таке волонтерство далі є.Люди забезпечують своїх рідних, близьких, але в основному зараз волонтерська діяльність трансформувалася, і вона діє і здійснюється або через великі фонди, такі як "Повернись живим" або фонд Сергія Притули, з яким ми активно працюємо, і з Тарасом Чмутом активно працюємо. Або ж підрозділи, бригади, які мають комунікаційну службу, мають проєкти, от як наша бригада, наприклад. Вони працюють напряму із представниками бізнесу, з представниками міської місцевої влади. Це сьогодні так працює. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnЧи ви рахували, скільки грошей ви, як волонтер, і зараз вже як військовий зібрали? Ні, я не рахував. Ну, це дуже важко. Тому що іноді от передають тобі коробку турнікетів. Ти їх не купував, але саме через тебе їх передали бригаді. То і відповідно, як це рахувати? Ну, насправді, це не так важливо. Головне, щоби бригада була забезпечена, щоби бійці були убезпечені, щоби у всіх все було, аби не було потреб у якихось елементарних речах, щоб була зброя, щоб було спорядження, щоб було харчування, щоб було медичне забезпечення, ну і так далі. Це все велика машина, яка потребує величезних, колосальних коштів, ресурсів. Ну, але якщо це приносить результат, якщо бригада виконує свою роботу, і якщо при цьому мінімальні втрати, то значить ми свій хліб їмо недаремно.А з-за кордону ще допомагають? Так, постійно.Це ваші прихильники? Ну, це по-різному буває. Часто це особисті зв'язки, та ті люди, які допомагали раніше, і зараз теж допомагають. Оскільки я в "Хартії", то вони допомагають безпосередньо їй. Вони знають, де буде та машина, яку вони передадуть, де буде той РЕБ, який вони передадуть, де буде ще щось. Це вчора викладав пост, де розповів, що ми звернулися до організації в Німеччині, попросили їх купити кілька РЕБів.Вони передали кошти, ми замовили харківським виробникам, вони виготовили ці РЕБи, ми їх передали на наш підрозділ. Тобто якась така співпраця. Сергій Жадан і Валерій Залужний, Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаn"Хартія" займає зараз все місце у вашому серці? Ну, все місце у моєму житті, в моїй голові. Слухайте, це вже не робота, це дійсно частина життя. Тому що одна річ, коли ти допомагаєш підрозділу, знаходячись ззовні, а ми з друзями "Хартію" підтримували від моменту її створення. Я, власне, і назву "Хартія" вигадав.Інша річ, коли ти знаходишся всередині, ти вже особисто знаєш сотні бійців, сотні сержантів, десятки офіцерів, коли ти з ними проходив БЗВП, коли ти з ними був на полігонах, коли їздиш постійно в розташування, бачиш, де вони несуть службу, де вони воюють, то, відповідно, це зовсім інший рівень включеності і зовсім інший рівень якоїсь відповідальності. Тому що це вже дійсно як велика родина. Ми багато, знову ж таки, як комунікаційники працюємо і підтримуємо нашу патронатну службу.Це служба, яка займається нашими пораненими хлопцями, дівчатами, родинами поранених та загиблих. І, відповідно, це теж про пам'ять, про повагу, про взаємозв'язок. Це про те, що бригади - це не просто 5 тисяч людей, ситуативно об'єднаних контрактами чи мобілізацією. Це про те, що ми справді намагаємося створити середовище однодумців, людей, які можуть один на одного спертися, один одному допомогти. Відповідно, ми намагаємося так і працювати. А ваші побратими, чи від них ви коли-небудь чули, або десь може там за спиною чули, мовляв "о, вояка, а гвинтівка ж в руках не тримає, з нами в окопі не сидить"?Ну в очі не говорили, можливо так і думають, я не знаю. Я чув інше, наприклад, мені нещодавно один із комбатів сказав, що багато іноземців, які йдуть в "Хартію", йдуть тому, що знають про неї саме із медійного поля.Тому що "Хартія" на слуху, тому що "Хартія" присутня, про "Хартію" багато говорять, і відповідно для них був якийсь рекламний подразник. Вони на нього зреагували, прийшли в бригаду і не шкодують. Я знаю, що в "Хартії" дуже багато уваги приділяють тому, щоб з бійцями говорити про історію. Я підозрюю, що є частина глядачів, які скажуть: "Як знання історії нам допоможе перемогти у війні чи вбити росіян, які прийшли до нас?" Ну, напряму, мабуть, ніяк. А опосередковано, безперечно, допомагає."Хартія" намагається створювати середовище людей, які постійно займаються самоосвітою, які виявляють свої лідерські якості, тому що, от ми коли говоримо про натівські стандарти, багато хто думає, що це про якусь натівську уніформу і натівську зброю. Безперечно, зброя - це дуже важливо, це ключовий момент, але це так само натівський стандарт - це зовсім інший спосіб комунікування. Це про те, що кожен може бути лідером. Це про те, що є, наприклад, сержантський склад, сержантський корпус, який перебирає на себе роль цих лідерів, посередників між офіцерами і бійцями. І це про те, що бійці теж повинні постійно вдосконалюватися, отримувати освіту, навчатися і не зупинятися в цьому розвитку.Тобто, армія - це не помиральна яма, це простір реалізації, це великий соціальний ліфт, який може дати тобі можливість реалізуватися. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnНу, але тим не менше, все одно є таке, що певні бригади мають таку славу, що там тебе точно відправлять на вірну смерть.Слухайте, ну я не знаю таких бригад, де точно тобі скажуть, що тебе відправлять на обов’язкову смерть. Давайте, знову ж таки, будемо об'єктивні. Про військо існує дуже багато стереотипів, часто вони неправдиві, часто вони шкідливі, часто вони антидержавницькі. І дуже часто ці стереотипи вкидаються в наш інформаційний простір не українцями, вони вкидаються нашим ворогом. Відповідно, те, що частина українців їх радо підтримує, підхоплює і поширює, ну, це вже питання до нас самих, але це теж можна багато чим пояснити. Насправді зрозуміло, що Сили оборони різні. Є різні бригади, різні роди військ, різні командири, і тут людський фактор теж багато значить і багато важить.Але, знову ж таки, мені здається, тут не треба мірятися хто кращий, хто гірший. Мені здається, що якщо той чи інший підрозділ має якийсь позитивний досвід, то ним треба ділитися. От, наприклад, "Хартія" справді багато в чому інноваційна. Я не говорю, що ми найкращі, я не говорю, що ми маємо себе протиставляти іншим підрозділам. Зовсім ні, але є якісь такі речі, які ми активно впроваджуємо, на яких ми робимо акцент, зокрема от планування операцій, планування будь-якої бойової дії. У нас це поставлено просто дуже професійно, і це визнає як вище керівництво, так і командири інших бригад, які до нас регулярно приїжджають. І цим якраз от наша команда ділиться. Тому що це не робиться для того, щоб показати, що ось ми унікальні, а всі інші на це не здатні. Навпаки, ми розуміємо, що ми всі разом. Це наша армія, це наше військо, це наша країна, і відповідно, що ж тут ділитися, що ж тут відмежовувати? Треба якраз цим досвідом ділитися, показувати і ховати тут немає чого.І знову ж таки, от ви згадали про історичну освіту.Ми одна з небагатьох бригад, де є хорунжа служба і в ній несуть службу професійні історики, зокрема і Вахтанг Кіпіані, якого, я думаю, ви знаєте. І Володя Бірчак з нами теж, і ще є кілька їхніх колег. Вони займаються освітою бійців на полігонах, в підрозділах, в розташуваннях. Ми в "Хартії" запустили освітні курси для сержантів.Це теж страшенно цікава річ, тому що сержанти - це переважно молоді хлопці, десь 30 років, які вже мають бойовий досвід, які прийшли в "Хартію" частково з інших підрозділів, вже маючи за плечима бойовий досвід. І ми коли їм пропонували, власне, ці курси, трішки остерігалися, тому що не знали, наскільки добре вони це сприймуть. Вони бойові сержанти, в них за плечима війна, бої, втрати. Вони керують бійцями в бойових умовах і тут раптом їх запрошують на лекції. І на лекції не лише по історії, не лише з питання ідеології, а наприклад, на лекції з ораторського мистецтва. І було певне побоювання, але виявилось, що ні, що вони якраз дуже добре все розуміють, вони включилися в навчання і сказали, що це було цікаво, особливо сказали, що їм був цікавий саме курс ораторського мистецтва. Тому що вони говорять з бійцями, і, відповідно, мають бути логічними, аргументованими, послідовними і переконливими. Їх мають розуміти.І вони це усвідомлюють, і, насправді, є це розуміння того, що це не просто для галочки,  це не робиться просто тому що командир вирішив, що всі мають пройти курс ораторського мистецтва.І вірші читати Жадана.Ну, цього якраз у нас нема, до речі.Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnЩо не читають? Ні, ну читають. Це теж цікава річ, але мається на увазі, що на цих курсах не читають. Так ось, виявилося, що всі все розуміють і всі усвідомлені. Я вам розкажу, до речі, це от був один з проєктів нашої служби комунікаційної. Ми вигадали бібліотеку хартійця, звернулися до кількох наших видавництв, зокрема, видавництва Старого Лева, Абабагааламаги, Меридіан Черновіц, Нашого Формату, Фоліо, Віват, Смолоскипуі ще кількох видавництв, і попросили їх надати нам книжки.І ми зібрали 10 комплектів, це разом було десь під 1000 книжок, і всі ці комплекти передали на батальйони. Передали з тим, щоби бійці, сержанти, командири читали. Ми розуміли, що, ну, далеко не у всіх є час читати, далеко не у всіх є навичка читати. І теж у нас було таке побоювання, що ці книги будуть десь лежати, але от я їжджу, регулярно буваю і в батальйонах, і на в розташуваннях бійців. Бачу, що книжки читаються. Ведуться облікові записи, хто скільки брав книжок. Можна побачити книжку то на столі командира, то десь там на ліжку бійця біля подушки. Тобто видно, що книжки читаються. Це дуже приємно. Ці книжки - це художня література? Там дуже різні книжки. Ми намагалися підібрати збалансований такий склад, там є вірші, але їх небагато. Ми чудово розуміємо, що більшість людей вірші читають за трішки інших обставин, хоча читають.А там є багато історичної літератури, національно-патріотичної літератури, літератури пов'язаної з нашою історією. Є українська класика, себто Хвильовий, Домонтович, Куліш, Підмогильний. Є трішки перекладної класики, себто ми так намагалися підібрати книги для бійців з різними запитами і з різними культурним і освітнім бекграундом. Багато всього, але ще є радіо.Так,  ще радіо. Але, знову ж таки, дехто думає, що радіо - це основне місце роботи. Насправді, це не так. Радіо займає у цій всій цій нашій діяльності, ну, не знаю, відсотків 5-10. Це найкоханіші, найтрепетніші 5%, тому що, насправді, це така кохана дитина наша, Радіо "Хартія". Власне, це була моя ідея. Я запропонував командуванню бригади зробити таке радіо, це перше бригадне радіо, наскільки я знаю, в силах оборони. І потім після нас ще кілька бригад, здається, почали робити такі проєкти. І це дуже приємно.Знову ж таки, ми готові ділитися досвідом. Для чого ми це робили? Ну, для мене було очевидно, що є велика така прірва, інформаційний вакуум між Силами оборони і цивільним суспільством. Ви, ваші колеги журналісти, багато дійсно робите і за це величезна подяка. Справді, постійно, нібито з одного боку є якась інформація з лінії фронту, з лінії боєзіткнення із тилових якихось підрозділів, а з іншого боку дуже мало є цієї щоденності, буденності. Нам якраз хотілося показати армію всередині, і хочеться далі показувати, ми цим займаємося. Хочеться показати, що військо не складається з якихось ідеальних людей. Військо - це віддзеркалення суспільства, там є різні люди, але так чи інакше склалося так, що сьогодні українська армія має унікальні можливості. З огляду на цю війну мобілізувалася величезна кількість людей, які би ніколи не опинилися в армії, якби не ця війна. Це люди з вищою освітою, люди з досвідом ведення бізнесу, люди з досвідом ведення якихось креативних практик. Тобто, насправді це величезний інтелектуальний, економічний і маркетинговий потенціал. І відповідно, добре було б, щоби армія цей потенціал використала хоча б частково.Тому що, ми ж чудово розуміємо, що коли закінчиться воєнний стан, коли закінчиться те, що ми називаємо війною, коли настане той день, коли зможемо сказати, що війна закінчилася, більшість цих людей повернеться в мирне життя. А відповідно, дуже би хотілося, щоб армія далі зберігала цей потенціал до розвитку, щоб армія якось трансформувалася, реформувалася, рухалася вперед, щоб це справді була передова інноваційна армія. Ви кажете, "коли закінчиться". Я знаю, що люди, які у війську, вони не люблять цих запитань, і це зрозуміло. Нема відповіді на це питання. Ви хочете запитати, коли закінчиться війна? Чи є у вас якесь відчуття? Нема. Ну, немає. Я чудово розумію, що навіть якщо війна закінчиться умовно завтра, то післязавтра ми всі не розійдемося, тому що наш ворог, наш сусід ніде не зникне. І відповідно, так чи інакше, ми будемо змушені, під ми  я маю на увазі Україну як державу, змушені будемо вибудовувати якусь доктрину, якусь стратегію захисту, розвитку свого війська. Тому що досвід цієї війни показав, що відсутність сильного війська, відсутність якоїсь продуманої, розумної стратегії оборони призводить, передусім, до величезних втрат.Про втрати територій: ваш рідний Старобільськ, що на Луганщині, в окупації вже давно. Чи ви сподіваєтесь, що він повернеться в Україну, у вільну Україну?Да, безперечно, я переконаний в тому, що обов'язково повернуся до себе додому і буду мати можливість, власне, побачити ті місця, де виростав. Я не думаю, що це станеться завтра, чи це станеться післязавтра, тобто в мене немає якихось ілюзій. Я розумію, що це буде складний болючий процес повернення, але в його незворотності я не сумніваюсь.А маєте з кимось там зв'язок?Так, маю.І що ці люди пишуть?Там багато речей, я не можу вам говорити. Але там погані речі, тому що Росія просто асимілює територію, яку окуповує, вона просто випалює там все українське, вона просто перевербовує на свій бік громадян, підкуповує їх, задобрює їх, скажімо, соціальними дотаціями чи високими пенсіями точковими, які спотворюють, дещо деформують загальну картину.Вона спонукає людей приймати російське громадянство, а найстрашніше, що вона робить – вона мілітаризує цю територію. Там створюються якісь кадетські училища, військові училища, куди йдуть українські діти. І вона мобілізує українських дітей. Тобто, я думаю, ви самі знаєте, що вже от є інформація, здається, про 9 чи 10 тисяч офіційно. А українські підлітки, які мобілізовані до Збройних сил Російської Федерації, фактично, зараз воюють проти своїх співвітчизників. Тобто росіяни свідомо створюють громадянський конфлікт. І я навіть не знаю, що складніше: повернути територію чи тих людей повернути.За стільки років, а точніше 11, це вже такий добрячий кавалок життя. Ну так, і тут же ж ми маємо розуміти, що мова йде не лише про якусь емоційну чи етичну складову. Тут йдеться про правову складову, тому що так чи інакше, є закони України, і потрібно відповідати за ці закони, потрібно їх дотримуватись. Відповідно, якщо ти їх порушив, ти маєш нести відповідальність. І я припускаю, що далеко не всі наші співгромадяни, які залишились на окупованих територіях, про це пам'ятають. Тому, так, безперечно, це буде дуже болюча тема. І до неї треба готуватися вже сьогодні. Дивіться, ви розказуєте про те, що говорите з військовими в "Хартії" про історію. Я знаю, що Вахтанг Кіпіані розповідав, що дуже часто буває, особливо серед старших людей, які ще застали Совок…Ну це я (сміється).Так і я застала СРСР. Але їм в школі викладали іншу історію трохи. Я вже застала час, коли там почала мінятися історія. Ми писали історію від руки, бо книжок не було, радянські вже викинули, а не радянських ще ніхто не друкував, або ж вони були у дуже рідкісних екземплярах. І, власне, ті люди кажуть: "А я от цього не розумію. А чому ось це? А як мені ставитися? От в мене дід там, чи прадід воював в часи Другої світової війни". І як бути з тими людьми, які зараз на окупованих територіях? У них же теж зараз своя якась історія. Ну, точніше, у них якраз в тому то й трагедія, що це не своя історія, а та історія, яку їм нав'язують. І це велика біда. Як їх переконувати?Доволі травмований регіон, я маю на увазі Лівобережжя та Наддніпрянщину. Так сталося, що в "Хартії" основу бригади складають саме бійці або з Наддніпрянщини, тобто це Дніпро, Запоріжжя, Нікополь, Кривий Ріг. У нас майже півтисячі бійців із Кривого Рогу. Або ж воїни з Донеччини, Луганщини, Харківщини або Полтавщини, тобто східняки. Це українці, які справді часто просто були жертвами цього інформаційного потоку, який і в радянський час, і в пострадянський час всіх нас збивав з ніг, намагаючись нам, власне, провадити цю російську чи пострадянську якусь візію історії. Це болюча тема, тому що ну насправді, з одного боку, ти ніби маєш дідуся і бабусю, які тобі розповідали щось.От я пам'ятаю, що мені розповідала бабуся про війну. Вона брала участь в Другій світовій війні, вона нічого хорошого не розповідала, вона ділилася з яким, насправді, презирством до Червоної армії ставилися поляки, які так і не дочекалися підтримки під час Варшавського повстання. Я це пам'ятаю з дитинства, цю історію. Ця історія не розповідалася публічно, але вдома це все проговорювалося. Відповідно, от є нібито ця родинна правда, твоя приватна правда.З іншого боку, є всі ці нескінченні російські серіали про великого полководця Йосипа Сталіна, який створює Україну та який звільняє Європу. І відповідно, це ж так чи інакше десь на підсвідомості відкладається. Тим більше важливо все це сьогодні проговорювати, обговорювати з фахівцями, істориками, які можуть аргументувати не просто емоційно, а фактово і суттєво показуючи якісь речі, наводячи якісь приклади, якусь статистику і, в принципі, пояснюючи якісь речі. Насправді, знаєте, я вам скажу таку річ, що більшість бійців, навіть попри те, що не мають якоїсь історичної освіти та якихось великих історичних знань, насправді їх не треба мотивувати.Вони все розуміють, вони розуміють, за що воюють, вони розуміють, де вони знаходяться, розуміють, хто почав цю війну. Інша річ, що деякі речі можна проговорити, це не буде зайвим, це, скоріше просто розставити все на свої місця. Ми згадали про підлітків на окупованих територіях і що з ними там відбувається. Вони вибору фактично не мають, так? Ну, є діти, які досягаючи повноліття якось вириваються з тої тюрми. Це дуже важко, насамперед. Це справді біда. Але знаєте, це питання до батьків, які не вивезли дітей і загалом от, власне, до всіх тих подій, які тоді відбувалися. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnАле є ще підлітки, які на вільній території України, і ми чуємо ці історії, як вони співпрацюють з агресором, або, не знаю, слухають російську музику.Ви знаєте, мені здається, це трішки різні речі. Я би тут дуже обережно якось говорив та не змішував на купу.Мені здається, знову ж таки, можливо, я трошки ідеалізую, можливо не до кінця щось знаю, але з того, що я бачив, з того, що я знаю, дуже часто за цим слуханням російської музики, за споживанням російського контенту і подальшим перебуванням в російському інформаційному полі, якраз не стоїть якийсь свідомий вибір, не стоїть якась українофобія, не стоїть якесь заперечення українця.У дуже багатьох випадках це просто якась інерційність, невміння себе впевнено поводити в інформаційному полі, критично мислити і якось відсіювати чужий наратив. А ще дуже часто за цим стоїть просто елементарний підлітковий протест. Коли тобі тут з одного боку говорять про те, що твоя країна захищається, що Росія агресор, що не варто, не можна, неприпустимо підтримувати агресора навіть в спосіб просто споживання контенту, виникають оці терміни – "не варто", "не можна", "не слід". Підліток часто сприймає їх як заклик заперечувати це все. Мені здається, це одна із причин. Я думаю, часто за цим немає якоїсь ідеологічної складової, а просто елементарний підлітковий спротив. Такий, не дуже розумний, не надто симпатичний, але ну от він такий.Підлітки в 13 років намагаються робити те, що батьки їм забороняють робити. А ваш підлітковий спротив який був? Ну, теж такий. Просто мій підлітковий вік припав на початок перебудови. Відповідно, і та я теж слухав якусь, до речі, російську музику. Російський рок тільки, це ж кінець 80-х. А це та музика, яка дратувала старших, яка дратувала дорослих. Батьки сварилися з вами? Та ні, насправді ні. У мене якось не було підліткових конфліктів, і з татом покійним не було, якось ми так жили. Ясна річ, що були якісь спалахи в 13 років, але дуже швидко якось ми порозумілися, за що я своїм батькам надзвичайно вдячний, за їхню мудрість і витримку.Хто до вас приходить на концерти? Люди якого віку слухають "Жадана і Собак"? Сьогодні приходять, переважно, підлітки. Дуже юна аудиторія, і це зараз змінилося.Це в них теж протест? Слухай, ну підлітки дуже різні. Ви ж не можете сказати, що всі підлітки слухають російську музику. Очевидно ні. І оце прослуховування навряд забезпечене лише підлітками. Мені здається, то все значно складніше, і значно укоріненіше. І знову ж таки, це, як на мене, це дуже нехороший симптом, але навряд чи він безнадійний, навряд чи його не можна викрити. Я думаю, це те, що буде змінюватися, так чи інакше.А ось повертаючись до авдиторії, я пам'ятаю, десь навесні 22-го року, вже кілька місяців йшла велика війна, ми тоді якось рушили з музикантами в перші концерти, щоб позбирати кошти на Сили оборони, почали продавати квитки і побачили зали. По-перше, ми побачили, що людей стало значно більше. А по-друге, ми побачили, що змінилася авдиторія. Причому докорінно змінилася, вона сильно помолодшала.Відтоді і до сьогодні, переважно у залі молоді люди, студенти або навіть старшокласники. Іноді вони навіть приходять з батьками. Це особливо зворушливо, і це особливо якось цікаво і за цим приємно спостерігати, ці поєднання поколінь в залі. Багато військових. Хтось купує квитки, когось ми запрошуємо. Тобто це таке дивне поєднання сьогодні на концертах. Це або люди з фронту, з армії, або діти.А діти, які приходять, вони ж потім підходять фотографуватися, просити автографи і дуже багато з них веде якісь збори, тому що в них всіх хтось воює сьогодні. Просять передати там привіти своєму тату на фронт, або братові на фронт, або сестричці на фронт. І сьогодні, насправді, цією війною всі пов'язані, всі прошиті від Ужгорода до Сум, від Києва до Миколаєва, від Херсону до Одеси. Але чому діти слухають "Жадана і собак"? Ви собі задавалися цим питанням? Що їм подобається?Я думаю, вони там знаходять те, що хотіли би почути від дорослих, але дорослі з ними про це не говорять. Тобто я припускаю, що ми для них ті дорослі, з якими можна говорити щиро і відверто. А вони знають вас як письменника? Чи вони знають вас як Жадана?Хтось знає, хтось не знає, але, насправді, знають. Буває можливість робити якісь літературні виступи і приходить приблизно та сама авдиторія, теж молоді люди. Вони приходять з книжками, просять підписати цю книжку. Я дуже сподіваюсь, що вони цю книжку читають. Ну або колись прочитають. Ну або колись прочитають. Хоча читають. Ну я ж бачу, це проходять книжки в закладках, книжки з якимись там підкресленими рядочками. Це так якось теж мило. Ми в свій час так книжки не читали, ні. Ну це було якось, ну, інакше. Згадайте, ну, згадайте, хоч ми з вами і різного віку, але от я пам’ятаю свій підлітковий вік, чи, скажімо, свої 20 років. Ми трішки інакше читали.Зараз книжка - це щось таке більш інтимне, більш приватне, що тримається, що дійсно є твоїм, частиною твого світу, частиною твого простору, трішки інша предметність. Про ваш Харків рідний хочу запитати. Він змінився за цей час?Ну так, він візуально навіть змінився. Точніше, передусім візуально, тому що він сильно побитий. Чи він змінився внутрішньо? Та змінився безперечно, там зміни на кожному кроці, в кожній якійсь сфері.По-перше, багато людей виїхало. Виїхало багато іноземців, тому що Харків був завжди дещо мультикультурним містом. Ці люди поїхали, вони вже, мабуть, і не повернуться. Натомість приїхало дуже багато, як це називається, внутрішньо переміщених осіб. Тобто наших громадян із Харківської області, з Донецької області, з Луганської області. У Харкові далі живе більше мільйона людей, 1,3 млн наскільки я знаю.Це і далі велике місто, там далі вдень заповнені хідники, заповнені перехрестя, заповнені автомобілями дороги, але зрозуміло, що це місто сильно побите, сильно травмоване і так чи інакше, це місто, яке тримає оборону. Тобто, це його статус фортеці, статус форпоста, статус міста, яке собою, ну, фактично, прикриває велику територію.Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnПро настрої в місті: до повномасштабного вторгнення часто можна було почути: "У нас тут свій язик, харківський"Ну, не часто. Це сказав один політик, і, як на мене, це було не дуже мудро. Це, знову ж таки, ті стереотипи, які хтось вкидав спеціально, і дуже прикро, що хтось їх підхоплював. Так само, як, скажімо, про Львів вкидалися теж стереотипи про те, що тут не сприймають, в принципі, східняків, що тут дивляться на лівобережну Україну, як не на Україну.Теж такий шкідливий та контрпродуктивний стереотип. На превеликий жаль, його вкидали деякі політики, і шкода, що наші співгромадяни на сході України у все це вірили. Насправді, я думаю, ви ж чудово розумієте, що це зовсім не так. І відповідно, мені здається, що якраз ця війна мала би подолати багато наших стереотипів. Тим більше, сьогодні дуже багато громадян України, наприклад, з заходу, з півдня, які ніколи не були на сході, там побували.І сьогодні в Харкові, довкола Харкова воюють багато хлопців, дівчат із Львівщини, з Тернопільщини, з Франківщини, з інших регіонів, з Закарпаття. І я дуже сподіваюсь, що якраз от вони по цій війні будуть тими, хто матиме зовсім інше якесь уявлення про схід, про лівий берег, про південь України. Будуть розуміти, що ті стереотипи, які створювалися, які нам накидалися, у більшості своїй не відповідають дійсності.Слухайте, є стереотип, але є якась так само історична правда про те, що Україна була між двох імперій розділена. Ну так, безперечно так. Просто ви розумієте, в цьому випадку, знову ж таки, як ми хочемо це бачити і чиїм наративом ми говоримо. Якщо ми говоримо українським наративом, то варто говорити про те, як стосовно нас на сході застосовувалися величезні, масштабні і дуже цинічні репресивні механізми. Я маю на увазі і кілька голодоморів, які відбувалися в 20-х роках, 33-го року, 47-го року. Це, скажімо, мої території. Там мої дідусі, бабусі. Хтось це пережив, хтось не пережив. У мене є дідусь покійний, був 22-го року народження. Він голод 33-го року дуже добре пам'ятав. І він мені розповідав про нього, знову ж таки. Це ж наші території, там, де вимирали просто тисячами люди, цілими селами вимирали. І зрозуміло, що це накладало великий страшний відбиток і на настрої, і на погляди, і на поведінку, і на соціальну активність, політичну активність і так далі.І плюс, знову ж таки, специфіка регіону великою мірою формувалася штучно, коли завозилися просто громадяни з території Росії на заводи, на виробництва, на підприємства, на будівництва великих індустріальних комплексів. Вони лишалися, відповідно потім, через 10 - 15 років комуністична партія давала цю картинку як об'єктивну і говорила: "Ну подивіться, тут всі говорять російською мовою, тому що так сталося історично".Зрозуміло, що це, знову ж таки, підміна поняття, що це така нехитра маніпуляція. Ну, Трамп вживає цю підміну.Що б ви йому сказали? Я би сказав, що Трампу якраз добре було б пройти курси нашої хорунжої служби та трішки дізнатись про історію. Ну, насправді, це, я не знаю, це жалюгідно, коли президент Сполучених Штатів Америки виставляє себе просто невігласом. Людиною, яка не знає елементарних речей, і тим більше впевнено говорить про те, в чому не розбирається, чого не знає і виставляє себе просто посміховиськом. Оце от його твердження про те, що Росія захопила території, де живуть росіяни, тому що вони говорять по-російськи, ну це навіть порівняно з путінськими якимись наративами звучить просто безпорадно і жалюгідно.Але тим менше, коли ви чуєте російську, вона вас травмує, чи немає такого? Ну, послухайте, я озираюся, тому що сьогодні російською говорять ті люди, які нас збивають. Відповідно, коли ти в місті чуєш російську, ти напружуєшся, думаєш, хто це, що це. Я не можу сказати, що більшість бійців зараз говорять українською, багато хто далі говорить російською, але, так чи інакше, більшість людей, які в Силах оборони на твоє звернення українською, ну, скоріше теж будуть відповідати українською. Принаймні, вони не будуть ігнорувати твою українську. Це зовсім інший стан, інше ставлення, зовсім інший рівень функціонування і присутності цієї мови. Але, ну, далі є люди, які говорять російською, відповідно, ти так щоразу напружуєшся.А в Харкові стало більше української? І батьки з дітьми якою розмовляють?Ну, батьки різні, діти різні і говорять по-різному. Але української стало більше, да, справді. І причому українською стало говорити більше молоді, і старші люди переходять. Ось навесні 22-го року, коли з Харкова дуже багато людей поїхало, і, відповідно, лишалися або ті, хто не мав куди виїхати – це люди, які там старшого віку або матері з дітьми, вони лишалися, багато з них ховалися в метрополітені, наприклад.Або лишалися військові, бо дуже багато харків'ян тоді справді пішло воювати і в тероборону, і в інші підрозділи, добровольчі підрозділи, або ж ті, хто займався волонтерством. Харків перетворився на такий величезний потужний волонтерський хаб, були просто десятки волонтерських організацій. І, відповідно, так чи інакше на вулицях, на поверхні міста лишалися саме вони, і це не метафора. Багато людей ховалися під землею, був підземний Харків та наземний Харків, і місто було порожнє.І фактично, от коли ти їхав там в центр міста, або йшов в центр міста, то більшість людей, яких ти бачив, ти їх або знав, або розумів, звідки вони. Тому що, якщо це волонтери, в них були якісь позначки з якої вони організації. Якщо це військові, то це було видно, що це військові. І відповідно ці люди у більшості своїй говорили українською. І от на кілька місяців Харків був майже цілком україномовним. Це було дуже дивно. Потім багато людей повернулися, багато людей піднялися з метро. Ясна річ, що ця хвиля трішки розбавилася, але знову ж таки, я бачу цю склянку скоріше напівповною, я бачу, як вона прибуває. Без якогось надмірного ідеалізму, я розумію, що це буде довгий, тривалий, складний процес. У ньому, мабуть, і далі будуть якісь речі, які будуть багато кого дратувати, викликати недовіру, істерику. Будуть крики про зраду, будуть оці підлітки, які слухають російську музику, далі будуть російські музиканти десь у нас в топ-листах, але те, що цей процес незворотний, і те, що, я маю всі шанси дожити до того, що буду жити в цілком україномовному Харкові – я в це вірю. З Андруховичем ми говорили, і він каже, мовляв, "я вже цього не застану, щоб вся Україна була україномовною". Ну ні, Юрій Ігорович, дай йому Боже здоров'я, сподіваюсь колись навіть приїде у теж цілком українськомовний Харків.Він, до речі, приїздив до нас в часи цієї великої війни, і була зустріч, дуже зворушлива, дуже така щемка, було багато людей у підвальному приміщенні. Ігор читав нові речі. Ми з ним їздили навіть туди ближче, безпосередньо на кордон, показували ці території, які були захоплені росіянами, окуповані, потім були звільнені. 38% українців за останнім опитуванням вважають, що в школах все-таки має викладатися російська мова. Вона нам треба, ця російська мова? Як я переконана, вона нам не треба. Я думаю, що цей статус російської, як мови міжнаціонального спілкування, все це перебільшено, це скоріше, все-таки, пропагандистський наратив, пропагандистський вкид Росії. Я припускаю, що частина людей, які так от говорять, роблять це не тому, що дуже люблять російську мову, а тому, що вони просто бояться. Вони бояться, тому що вони далі в чомусь керуються російськими наративами, вони бояться, що в такий спосіб їх намагаються позбавити їхньої ідентичності. Їм здається, що їх намагаються позбавити їхньої пам'яті, їхньої історії, їхнього, власне, наповнення. Я боюсь, за цим стоїть страх, за цим стоїть робота ворожої пропаганди, але за цим навряд чи стоїть, знову ж таки, якесь заперечення і відштовхування української мови як такої. А яка вона, українська ідентичність? Вона вже сформована до кінця?Ну, мені здається, вона зараз і формується цією кривавою війною, і на превеликий жаль, ця ідентичність формується занадто дорогою ціною. Наполягаю на тому, що у нас є наша країна, наша держава, і це дуже важливо зараз усвідомлювати, що ми не просто живемо на землі, на території, на якій жили наші предки, а ми живемо в своїй державі, яка існує 34 роки і буде існувати далі після нас, за участі наших дітей.І відповідно, так чи інакше, саме ця держава забезпечує наші права, саме ця держава забезпечує, власне, нашу реалізацію. Саме ця держава є нашою державою, вона захищає нас, а ми мусимо захищати її.Чи ви стежите, чи маєте час за тим всім, що ви робите в "Хартії", слідкувати за тим, що відбувається на політичній арені українській. Ну, у нас хіба є політична арена? Он там хтось говорить, що може і будуть якісь вибори, але зараз все трохи притихло. Ми коли говоримо з якимось політичними експертами, я от мав розмову з очільницею партії "Слуга народу", пані Оленою, то я її запитав, що у нас по виборах? Вона сказала, виборів не буде ближчим часом. Яка політична арена? Країна воює. Ну, вони кажуть, що не буде, але паралельно ведеться якась підготовка на "раптом що".Мені здається, що в нас порушене політичне поле, і відповідно, про якусь повноцінну, цивілізовану, нормальну, стандартну, політичну діяльність поки що його говорити не доводиться. Країна воює, і я думаю, що зараз би активізація тих чи інших політичних сил, вона би скоріше дратувала. Мені видається, можливо я помиляюся, ясна річ, що є люди, які вимагають проведення виборів вже завтра. І знову ж таки, емоційно це можна зрозуміти. Ми українці звикли, що в нас є вибір. Ми українці потребуємо вибору, коли в нас немає вибору на руках, то ми починаємо нервувати. Ми починаємо підозрювати владу в тому, що вона все корумпувала, що вона все узурпувала і що нас позбавляють наших елементарних свобод. Але з того, що я бачу, мені здається, що більшість людей чудово розуміють, що в цих умовах вибори проводити та просто нереально. Частина території окупована, частина громадян знаходиться в міграції, в тимчасовій чи постійній, частині громадян воює і не мають можливість просто проголосувати. Можливо фахівці скажуть, що це можна зробити. Я, насправді, не зовсім розумію, як би це було. Але коли будуть вибори, я, звичайно, піду на них. Я свідомий громадянин, я ходжу на всі вибори. Завжди ваш вибір справджується? Ні. Ні, не завжди. От на останніх виборах мені було дуже прикро. Я говорю не про президентські вибори, я говорю про місцеві вибори, про парламентські вибори. Від мого району йшов депутат Куницький. Я звертався до президента України і закликав зняти цю кандидатуру як негідну, нечинну. І там було порушення, наскільки я пам'ятаю, певних приписів. Ясна річ, що ніхто не дослухався. Куницький переміг і зараз він, наскільки я знаю, просто втік з України. Прикро, що от, власне, кандидат з мого району втік з України. А чому, як думаєте, не звернули увагу на ваш заклик?Я не знаю, не буду коментувати, чого не знаю. Що робити нам з тими людьми, які зараз за кордоном? У нас тут є всередині країни якісь дискусії стосовно мови, стосовно того, як працювати, наприклад, з підлітками, стосовно якогось нашого такого договору. А ці люди, вони зараз перебувають трохи поза контекстом, і дуже часто, наприклад, можна почути про те, що коли жінки повертаються на якісь там канікули сюди, щоб побачити своїх рідних, побачити свої домівки…Полікувати зуби (сміється). Це я повторюю одне з цих із кліше і стереотипів, які є в соціальних мережах. Про українців, українок, які приїжджають полікувати зуби. Насправді я ніколи з такими не стикався. І знаєте, що я скажу?Мені здається, що в цій ситуації, в якій ми зараз знаходимося, на четвертому році великої війни, я думаю, будь-яку сферу, будь-який аспект нашого життя, нашої реальності слід використовувати з користю для країни, з користю для держави. Ми нещодавно говорили з Андрієм Шевченком, не з Андрієм Миколайовичем, не з футболістом, а з Андрієм, який журналіст, який був послом України в Канаді. Власне, ми говорили про канадські вибори, говорили про Канаду, як країну, де бути українцям престижно, де бути українцям досі модно, і це без прив'язки до цієї війни, так було традиційно. І знову ж таки, ми говорили про те, що це слід використовувати. Тому що зараз та ситуація, коли внаслідок війни, і це теж цікава річ, про це поки що мало говорять, а говорити треба, що більшість українців, все-таки, живе за межами, за межами українських кордонів.Тобто, ми маємо на увазі ті мільйони українців, які виїхали на захід, і ті мільйони українців, які знаходяться в окупації. Так чи інакше, вони не підпорядковуються українській державі, вони знаходяться поза межами чинності українського законодавства. І це вперше так сталося, коли більшість українців знаходяться не в Україні, а поза її межами. І, знову ж таки, можна керуватись цим принципом, що всі, хто виїхав, це зрадники, всі, хто виїхав, це не зовсім українці, адже вони поза контекстом, вони не розуміють наших реалій, вони ніколи не повернуться, вони зрадники і так далі. А можна розуміти, що це далі лишаються наші співвітчизники і вони далі можуть виконувати роль наших амбасадорів, вони далі можуть говорити про Україну, далі можуть бути українським голосом. Ну, в принципі, що вони і роблять по всьому світу, якщо ви бачите. Коли трапляються якісь мітинги чи якісь демонстрації в світі, туди виходять тисячі українців. Плюс тисячі українців далі донатять на Сили оборони і допомагають. А ті, що за кордоном починають шукати якусь російську громаду?Люди різні. Хтось шукає російську громаду, хтось говорить, що ніколи не повернеться, хтось тішиться з того, що йому вдалося перетнути межі України. Люди різні, і найпростіше це, звичайно, всіх заганяти під якийсь один шаблон. Але це тоді нічого не пояснить. Коли вони будуть повертатися, приймати всіх?Ну, послухайте, знову ж таки, є закон України. є Конституція України. Є люди, які її порушили, є люди, які її не порушували. І мені здається, емоції, наші емоції, вони цілком зрозумілі, вони виправдані і, очевидно, їх не можна ігнорувати, але крім наших емоцій є ще закони. Про наші емоції, до речі. Зараз всі страшенно наелектризовані, будь-який допис, будь-яка думка і публічна особа тут же піддається хейту, з якого ми починали, так? Дуже часто це такий шакалячий експрес, який просто закриває рот. Знову ж таки, згадую Андруховича, розмову з ним. Тоді, коли він виступив з Шишкіним на одній платформі, як його критикували після того. Я спитала, чи він займається самоцензурою.Він сказав, що "якщо я не публікую політику вже рік, то можна сказати, що це самоцензура". У вас є самоцензура, щоб часом не потрапити під шквал критики? Ні, такої самоцензури в мене немає, тому що те, що ви називаєте критикою, це насправді не критика, це такий-собі симулякр. Люди, які присутні в соціальних мережах, самі для себе створюють ілюзію того, що їхній голос на щось впливає.Він, безперечно, ні на що не впливає, і безперечно це таке его людське, яке людина, власне, так-от реалізує. У неї є можливість написати якісь коментарі, вона цією можливістю користується. Часто це нерозумно, часто це неконструктивно, часто неаргументовано, але соціальні мережі дають таку фантастичну можливість. тобі бути озвученим, мати право голосу. Навіть якщо ти там не під своїм іменем, навіть якщо ти ховаєшся з якимось ніком і так далі. Але це ж ні на що не впливає. Але ви помітили, що таких людей, які пишуть негатив, їх стало тепер більше? Ну, у зв'язку з тим, що є можливість, тому що це найпростіший спосіб якось вилити своє невдоволення, взяти і просто на когось спрямувати свою злість. Я просто до того, що це ні на що не впливає. Тобто, якщо люди думають, що вони через соціальну мережі дійсно змінюють якусь думку, дійсно ставлять когось на місце, все це ілюзія, це не працює.Але ви запитали про цензуру. Ну да, безперечно є. Послухайте, якщо я пишу, наприклад, чи говорю про військо, про армію, є багато речей, які я не можу сказати. Ти мусиш про це зараз думати. Якщо ти говориш про людей, які так чи інакше мають стосунок до якихось речей, пов'язаних з реальністю війни, треба тричі подумати, перш ніж складати. Тут є етичний момент і тут є безпековий момент, безперечно. Щось можна сьогодні озвучувати, щось не можна озвучувати.Це така самоцензура, вона присутня на різних рівнях. І знову ж таки, хтось намагається говорити, що цензура - це погано. Цензура - це погано, безперечно. Але коли за цензурою стоїть і безпека, коли цензура рятує життя, це вже ж не просто про твої права, це і про твої обов'язки так само. Тобто ти маєш розуміти, що нашкодити не можна. А про політиків, про владу, теж самоцензуруєте думки?Та ні, я от коли почалася велика війна, пам'ятаю написав пост на підтримку президента. Мені здавалося, що тоді, навесні 22-го року, це було важливо і правильно – підтримати чинного керівника держави. Та після того я про нього нічого не говорю. Тому що я займаюсь своєю роботою, я не бачу зараз політичного поля і тому особливо сказати не маю що. Про свою роботу – чи ви пишете, чи маєте час поміж тим всім, що робите? Ні, майже не пишу нічого.Анджей Стасюк в нас на інтерв'ю сказав, що буде видавати вашу книгу.Це "Арабеска", книга, яка вийшла минулого року. Це книга, яка писалася до мобілізації. Ні, зараз справді немає часу, знову ж таки, я там не перебільшую, тому що служба майже все забирає. Дуже багато справ, дуже багато обов'язків, дуже багато різних речей, які треба робити. Дай Бог, буде колись можливість повернутися до писання і до створення книжок. 

16 травня вшановують святого преподобного Теодора Освященного, учня святого Пахомія. Теодор народився в Єгипті, хоча точні дані про його народження відсутні. Він став учнем святого Пахомія, який заклав основи чернечого життя, організувавши перші монастирі, де ченці жили за спільними правилами, що поєднували працю, молитву та спільне життя. Теодор, приєднавшись до чернечої спільноти, відразу відзначався глибокою відданістю та строгістю в практиках, яких вимагав від себе монаший устав. Протягом свого життя Теодор активно практикував чернечі аскези, поглиблюючи свою молитву та працю. Його духовна глибина та терпеливість стали прикладом для інших ченців. Теодор також відомий дивами та зціленнями, які сталися через його молитви та благословення, що підкріплювало його святість. Із часом, як і його вчитель, святий Пахомій, Теодор розвивав ідеї строгого аскетизму, пропагуючи чернецтво як шлях відокремленості від мирських турбот і глибокого служіння Богу. Після смерті святого Пахомія Теодор взяв на себе відповідальність за поширення чернечих ідеалів, продовжуючи справу вчителя. Його діяльність сприяла розвитку монастирської традиції, зокрема в Єгипті, де він був активним учасником у створенні нових монастирських громад. Теодор увійшов до історії як один із найбільших учнів святого Пахомія, завдяки якому монашество стало чітко організованим і підтримуваним на всіх рівнях. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вознесіння Господнє: коли святкуємо, що варто зробити в цей день, а що під забороною Незважаючи на свої глибокі аскетичні переконання, Теодор згодом став архієпископом. Він прийняв цей сан, ставши духовним наставником для численних християн у своєму регіоні, роблячи важливий внесок в поширення віри. Теодор залишався вірним своїм чернечим ідеалам, одночасно виконуючи пастирську діяльність для своєї пастви. Святий Теодор Освящений спочив у Господі близько 368 року. Після його смерті стали відомі численні чудеса, що супроводжували його святість. Прикмети Тепла та ясна погода на 16 травня вказує на гарний врожай у серпні та вересні. Дощ цього дня свідчить про те, що літо буде теплим і дощовим. Якщо на 16 травня вітер південний, то літо буде спекотним. Що не можна робити Цього дня варто уникати лихослів'я, сварок, відмов від допомоги та заздрості. Цей день в народі вважається одним із найбільш нещасливих протягом року, тому існує повір'я, що 16 травня потрібно бути максимально обережним у своїх діях і словах. Що можна робити До святого преподобного Феодора звертаються з проханнями про зцілення і відновлення здоров'я, особливо про допомогу в боротьбі з головним болем. Також моляться за добрий врожай, зокрема злаків. Цього дня рекомендується працювати на городі чи дачі - садити, прополювати, поливати. В останній місяць весни відзначаємо Перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця,Третє обрітення глави святого пророка Іоанна Хрестителя, а також Вознесіння Господнє. А ще вшановуємо Рівноапостольних Кирила і Мефодія. Щоб не пропустити жодної дати, Gаzеtа.uа публікує зручний календар на кожен день місяця.