Search trend "ясна"

Згідно з прогнозом синоптиків, 5 червня в Україну прийде хвиля теплого повітря із заходу. Впродовж доби переважатиме ясна погода, однак подекуди можливі опади. Повний текст новини

21 червня станеться унікальна подія, коли буде найдовший день та найкоротша ніч у році. Йдеться про літнє сонцестояння, коли сонце досягає піку своєї сили. З давніх-давен ця дата була особливою для українців. Наші предки вірили, що саме цього дня можна очиститися від усього злого, знайти кохання та загадати бажання, яке обов'язково збудеться. Розповідаємо, яке значення має літнє сонцестояння та які обряди дійшли до наших днів. Ця подія припадає на суботу, 21 червня о 05:41 за київським часом. У цей момент Північна півкуля планети перебуватиме під впливом найінтенсивнішого сонячного освітлення: тривалість дня досягне свого максимуму, а ніч скоротиться до мінімуму - це найсвітліший день року. В чому особливість дня літнього сонцестояння У день літнього сонцестояння сонце демонструє пікову активність, піднімаючись до найвищої позиції на небосхилі. Здається, ніби воно завмирає в зеніті й майже не змінює свого положення протягом усього дня - така небесна статика створює враження зупиненого часу та підкреслює унікальність цієї астрономічної миті. Від цього моменту на північній півкулі Землі починається тропічне літо. Від 21 червня сонце поступово проводитиме в небі все менше часу, і цей процес триватиме до 21 грудня, коли настане день зимового сонцестояння. Що можна і не можна робити Наші предки вважали це свято надзвичайно містичним. Вранці вони традиційно вмивалися росою, вірячи, що це зміцнює здоров'я і зберігає молодість. Найкраще прокидатися з першими променями сонця, адже те, що ви загадали в цей момент, обов'язково здійсниться. Сонячний день - це ідеальний час для радості. Важливо уникати конфліктів і негативних думок. Це момент для духовного очищення та фокусування лише на позитивних аспектах життя. Цей день чудово підходить для того, щоб зайнятися тим, що приносить радість, або присвятити час своєму духовному розвитку. Традиції дня Найкраще випити чашку трав'яного чаю з медом і насолоджуватися цим особливим днем. Щоб задобрити сонце, варто одягнутися в світлий одяг, а також у відтінки жовтого чи зеленого. Наші предки вважали, що так можна покращити врожай. Якщо це безпечно, чудовою ідеєю буде поїхати до лісу з близькими або провести день у власному саду, насолоджуючись красою природи навколо. Також існувала віра, що люди, народжені 20 або 21 червня, мають неймовірну енергетичну силу і здатні впливати на інших. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Полунична повня червня: коли спостерігати за літнім космічним явищем Прикмети Тепла та ясна погода цього дня обіцяє гарний урожай і добробут. Якщо сонце світить яскраво, рік буде врожайним і щасливим. Дощ на літнє сонцестояння віщує холодну та дощову осінь, а також труднощі наступного сезону. Якщо в день сонцестояння дуже висока температура, це може означати спекотне літо та нестабільну погоду в майбутньому. Туман або хмари цього дня є попередженням про те, що наступний сезон буде менш сприятливим для сільського господарства. Тиха й безвітряна погода вважається знаком того, що весь рік буде спокійним і мирним. Якщо сонце ховається за хмарами на момент сонцестояння, це може свідчити про недобрі часи для планування важливих справ. 2 серпня 2027 року астрономи та любителі неба стануть свідками унікального явища - найтривалішого повного сонячного затемнення 21 століття. Це рідкісне космічне явище триватиме 6 хвилин і 23 секунди. "Це явище охопить шлях довжиною 15,227 км, проходячи через кілька країн і континентів

У столиці України очікуються невеликий дощ, слабкий вітер.

Про це він розповів в етері Еспресо. "Тут дуже важлива річ - подивитись, як проголосувала діаспора в першому турі, дивлячись на ті результати, там перевагу отримав Джордже Сіміон. Тому зараз під питанням, чи екзит-пол дійсно покаже, хто буде президентом Румунії, тому що десь майже 14%ють голосів представляє якраз румунська діаспора, яка може змінити результати екзит-полу", - сказав він.Олександр Греченюк зауважив, що за рахунок голосів діаспори перемогу може здобути Джордже Сіміон."Ясна річ, як українська спільнота і українська меншина в Румунії, ми дивимось більше на перемогу Нікусора Дана, так як він представляє інтереси нацменшин, в тому числі української меншини, представляє інтереси подальшої співпраці України з Румунією. Але небезпека, що якраз Джордже Сіміон може перемогти, залишаючись на дуже тісній межі в результатах", - зазначив голова Спілки Української Молоді Румунії.18 травня 2025 року у Румунії пройшло голосування у другому турі президентських виборів. Перші два екзит-поли свідчать про обрання главою держави прозахідного центриста, чинного мера (примара) Бухареста Нікусора Дана.

Бо не можна навчитися спокійно сприймати розчарування, хоч, здається, за останні роки ми всі вже добре призвичаїлися до гнітючих несподіванок.Поява Папи Лева ХІV стала добрим знаком, а його перші публічні заяви разом із тими його міркуваннями, що були відомі раніше, принесли полегшення.Щоб скласти повноцінне уявлення про його курс, нам треба дочекатися формування церковного, державного і громадського оточення нового Папи.Читайте також: Новий Папа: не конспірологія, а геополітикаАле вже зараз бачимо багато багатонадійливих жестів.Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, став першим, кого прийняв Папа Лев ХІV. У знаковій промові Папи перед дипломатичним корпусом у Ватикані можна знайти прямі паралелі з тезами синодального послання УГКЦ про війну і мир, оприлюдненого ще у 2024 році.Треба віддати належне Бл. Святославу, Синоду УГКЦ, представникам нашої Ради церков та українським дипломатам, які роблять велику роботу для налагодження нового діалогу з Ватиканом.До слова, це треба не лише Україні, але і Ватикану. Бо ясна позиція Святого Престолу — це також зміцнення репутації та посилення ролі Ватикану у міжнародних відносинах.Цей фактор особливо важливий в час, коли коаліція авторитарних держав намагається нав’язати свій світовий порядок, за яким визначальним і вирішальним буде лише право сильного.ДжерелоПро автора. Данило Лубківський, український дипломат, експерт з міжнародної політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Його вірші читають під обстрілами, його пісні звучать у бомбосховищах. Він міг обрати будь-яке місто світу, але вирішив залишитися в рідному Харкові.Служить у Збройних силах і волонтерить, та між тим влаштовує зустрічі з читачами і концерти в Україні та за кордоном. Сьогодні ми говоримо з письменником, перекладачем, музикантом, волонтером, військовим Сергієм Жаданом. Сергій Жадан - український письменник, музикант, волонтер, військовослужбовець. Народився в місті Старобільськ на Луганщині. Його батько працював водієм і був членом комуністичної партії, хоча й не мав відданої прихильності до комунізму.Сам Сергій навчався у початкових класах українською мовою, а в старших перейшов до російськомовної гімназії у Старобільську. У 1991 вступив до Харківського Національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди на українсько-німецьку філологію. У 1997 році Жадана обрали віце-президентом Асоціації українських письменників.Від 2000 по 2004 рік працював викладачем кафедри української та світової літератури в Харківському національному педагогічному університеті, але звільнився через політичну ситуацію і бажання зайнятися літературною та громадською діяльністю. Автор романів "Депеш Мод", "Ворошиловград", поетичних збірок "Цитатник", "Ефіопія" та інших. Зараз його твори одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені 13-ма мовами.Під час Помаранчевої революції 2004 року Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Він також активно брав участь у подіях Революції гідності і дістав травми під час захисту Харківської ОДА 1 березня 2014 року. У 2000 році у Харкові заснували рок-гурт "Собаки в космосі", який виконував пісні на вірші Сергія Жадана.Від 2008 музиканти виступають під назвою "Жадан і собаки", а у 2017 письменник став фронтменом гурту "Лінія Маннергейма". Активно допомагає фронту як волонтер, а у 2024 році вступив до лав ЗСУ. Отже, вітаю вас, пане Сергію, у нас в гостях. Рада бачити. І перше моє запитання, воно пов'язане з одним рядком вашої біографії. У вас скоро буде річниця, як ви у війську. Так, скоро.І що? І як враження? Тімоті Снайдер, американський історик, сказав, що Жадан має бути не з гвинтівкою, а з Нобелівкою. Ну, я не з гвинтівкою, насправді-то, але і без Нобелівки. А Тімоті дуже вдячний за слова підтримки, але мені здається, всі українці не мали би зараз бути з гвинтівками, з автоматами в окопах, а мали би займатися своєю країною. Але в нас війна і відповідно, мені здається, що мобілізуватися - це справа честі і обов'язку.Ми з друзями, частина нашої команди "Жадан і собаки" мобілізувалися минулого року. Несемо службу в 13-й бригаді Національної гвардії України "Хартія". Зараз це корпус, ми розрослися, тому роботи дуже багато. Я не на бойовій посаді, одразу випереджаючи хейтерів, які будуть говорити, чому я в студії, а не в окопі. Я не на бойовій посаді, я комунікаційник, несу службу в С9, секція цивільно-військового комунікування. Власне, я роблю свою роботу.Сергій Жадан, Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаn Ви згадали хейтерів, але хейтери раніше казали, чому Жадан не у війську. Тепер Жадан у війську і все одно будуть щось говорити.Ну, хай, то їхня така робота.Це весь час одні і ті самі люди? Слухай, це ж дуже часто не ті люди, це боти. Але я не знаю, хто це, насправді. Воно впливає на вас, цей хейт? Та ні. Бачите ж, от несу службу далі.Як це змінило ваше життя?Ну, ти вже собі не належиш великою мірою, тому що так чи інакше, ти належиш Національній гвардії. Все-таки контракт є контракт. і навіть попри те, що я зараз дійсно не в окопі, все одно мій командир знає, що я зараз у вас в студії. То, ну, це служба. А поїздки за кордон? Їх немає, поїздок за кордон. Я в останнє за кордоном був два роки тому, здається. Але ви, коли їздили за кордон, ви там говорили від імені України.Ну, зараз, я думаю, є кому говорити. У нас велика кількість митців, які можуть виїжджати, зокрема жінок поеток, акторок, співачок. Я думаю, вони можуть це зараз робити не менш переконливо і не менш успішно, ніж би це робили митці-чоловіки. Вони це робили і раніше, та і зараз хай роблять. Але вас кличуть за кордон? Так, постійно. І що, ви відмовляєтесь? Ну, зараз я на службі, я зараз і не поїду.Ну то чекайте, таке буває, що виїжджають.Послухайте, я не служу ще року, в мене дуже багато роботи тут. Справді багато роботи, я не кокетую, і служба забирає фактично весь час зараз. Ми поговоримо ще про цю вашу роботу, але я все-таки повернуся знову до вашого волонтерства. Наскільки зменшилися, чи можна так сказати, обороти волонтерські обороти Сергія Жадана, як він пішов у військо? Чесно, вони збільшились. У мене тепер є можливість, як у військовослужбовця, як у представника бригади "Хартія" звертатися напряму до представників великого бізнесу, громад територіальних, до міських голів, до голів обласних військових адміністрацій. Тому що я тепер представляю не просто себе як громадянина, я представляю свою бригаду, свій підрозділ, свій корпус і, відповідно, це зовсім інший рівень співпраці, зовсім інший рівень взаємодії і, повірте мені, це зовсім інші суми.Тому що я зараз забезпечую не просто свій фонд, який потім розподіляє кошти, як це було до минулого травня, а зараз я забезпечую свою бригаду і, відповідно, це зовсім інша механіка співробітництва. І це зовсім інша цифра, насправді. Я думаю, це, знову ж таки, якщо ми знову згадуємо про хейтерів, бо багато людей не розуміють, як це відбувається. Вони думають, що волонтерство - це закупівля там якогось шолома чи бронежилету. Це теж дуже важливо, це дуже потрібно і таке волонтерство далі є.Люди забезпечують своїх рідних, близьких, але в основному зараз волонтерська діяльність трансформувалася, і вона діє і здійснюється або через великі фонди, такі як "Повернись живим" або фонд Сергія Притули, з яким ми активно працюємо, і з Тарасом Чмутом активно працюємо. Або ж підрозділи, бригади, які мають комунікаційну службу, мають проєкти, от як наша бригада, наприклад. Вони працюють напряму із представниками бізнесу, з представниками міської місцевої влади. Це сьогодні так працює. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnЧи ви рахували, скільки грошей ви, як волонтер, і зараз вже як військовий зібрали? Ні, я не рахував. Ну, це дуже важко. Тому що іноді от передають тобі коробку турнікетів. Ти їх не купував, але саме через тебе їх передали бригаді. То і відповідно, як це рахувати? Ну, насправді, це не так важливо. Головне, щоби бригада була забезпечена, щоби бійці були убезпечені, щоби у всіх все було, аби не було потреб у якихось елементарних речах, щоб була зброя, щоб було спорядження, щоб було харчування, щоб було медичне забезпечення, ну і так далі. Це все велика машина, яка потребує величезних, колосальних коштів, ресурсів. Ну, але якщо це приносить результат, якщо бригада виконує свою роботу, і якщо при цьому мінімальні втрати, то значить ми свій хліб їмо недаремно.А з-за кордону ще допомагають? Так, постійно.Це ваші прихильники? Ну, це по-різному буває. Часто це особисті зв'язки, та ті люди, які допомагали раніше, і зараз теж допомагають. Оскільки я в "Хартії", то вони допомагають безпосередньо їй. Вони знають, де буде та машина, яку вони передадуть, де буде той РЕБ, який вони передадуть, де буде ще щось. Це вчора викладав пост, де розповів, що ми звернулися до організації в Німеччині, попросили їх купити кілька РЕБів.Вони передали кошти, ми замовили харківським виробникам, вони виготовили ці РЕБи, ми їх передали на наш підрозділ. Тобто якась така співпраця. Сергій Жадан і Валерій Залужний, Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаn"Хартія" займає зараз все місце у вашому серці? Ну, все місце у моєму житті, в моїй голові. Слухайте, це вже не робота, це дійсно частина життя. Тому що одна річ, коли ти допомагаєш підрозділу, знаходячись ззовні, а ми з друзями "Хартію" підтримували від моменту її створення. Я, власне, і назву "Хартія" вигадав.Інша річ, коли ти знаходишся всередині, ти вже особисто знаєш сотні бійців, сотні сержантів, десятки офіцерів, коли ти з ними проходив БЗВП, коли ти з ними був на полігонах, коли їздиш постійно в розташування, бачиш, де вони несуть службу, де вони воюють, то, відповідно, це зовсім інший рівень включеності і зовсім інший рівень якоїсь відповідальності. Тому що це вже дійсно як велика родина. Ми багато, знову ж таки, як комунікаційники працюємо і підтримуємо нашу патронатну службу.Це служба, яка займається нашими пораненими хлопцями, дівчатами, родинами поранених та загиблих. І, відповідно, це теж про пам'ять, про повагу, про взаємозв'язок. Це про те, що бригади - це не просто 5 тисяч людей, ситуативно об'єднаних контрактами чи мобілізацією. Це про те, що ми справді намагаємося створити середовище однодумців, людей, які можуть один на одного спертися, один одному допомогти. Відповідно, ми намагаємося так і працювати. А ваші побратими, чи від них ви коли-небудь чули, або десь може там за спиною чули, мовляв "о, вояка, а гвинтівка ж в руках не тримає, з нами в окопі не сидить"?Ну в очі не говорили, можливо так і думають, я не знаю. Я чув інше, наприклад, мені нещодавно один із комбатів сказав, що багато іноземців, які йдуть в "Хартію", йдуть тому, що знають про неї саме із медійного поля.Тому що "Хартія" на слуху, тому що "Хартія" присутня, про "Хартію" багато говорять, і відповідно для них був якийсь рекламний подразник. Вони на нього зреагували, прийшли в бригаду і не шкодують. Я знаю, що в "Хартії" дуже багато уваги приділяють тому, щоб з бійцями говорити про історію. Я підозрюю, що є частина глядачів, які скажуть: "Як знання історії нам допоможе перемогти у війні чи вбити росіян, які прийшли до нас?" Ну, напряму, мабуть, ніяк. А опосередковано, безперечно, допомагає."Хартія" намагається створювати середовище людей, які постійно займаються самоосвітою, які виявляють свої лідерські якості, тому що, от ми коли говоримо про натівські стандарти, багато хто думає, що це про якусь натівську уніформу і натівську зброю. Безперечно, зброя - це дуже важливо, це ключовий момент, але це так само натівський стандарт - це зовсім інший спосіб комунікування. Це про те, що кожен може бути лідером. Це про те, що є, наприклад, сержантський склад, сержантський корпус, який перебирає на себе роль цих лідерів, посередників між офіцерами і бійцями. І це про те, що бійці теж повинні постійно вдосконалюватися, отримувати освіту, навчатися і не зупинятися в цьому розвитку.Тобто, армія - це не помиральна яма, це простір реалізації, це великий соціальний ліфт, який може дати тобі можливість реалізуватися. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnНу, але тим не менше, все одно є таке, що певні бригади мають таку славу, що там тебе точно відправлять на вірну смерть.Слухайте, ну я не знаю таких бригад, де точно тобі скажуть, що тебе відправлять на обов’язкову смерть. Давайте, знову ж таки, будемо об'єктивні. Про військо існує дуже багато стереотипів, часто вони неправдиві, часто вони шкідливі, часто вони антидержавницькі. І дуже часто ці стереотипи вкидаються в наш інформаційний простір не українцями, вони вкидаються нашим ворогом. Відповідно, те, що частина українців їх радо підтримує, підхоплює і поширює, ну, це вже питання до нас самих, але це теж можна багато чим пояснити. Насправді зрозуміло, що Сили оборони різні. Є різні бригади, різні роди військ, різні командири, і тут людський фактор теж багато значить і багато важить.Але, знову ж таки, мені здається, тут не треба мірятися хто кращий, хто гірший. Мені здається, що якщо той чи інший підрозділ має якийсь позитивний досвід, то ним треба ділитися. От, наприклад, "Хартія" справді багато в чому інноваційна. Я не говорю, що ми найкращі, я не говорю, що ми маємо себе протиставляти іншим підрозділам. Зовсім ні, але є якісь такі речі, які ми активно впроваджуємо, на яких ми робимо акцент, зокрема от планування операцій, планування будь-якої бойової дії. У нас це поставлено просто дуже професійно, і це визнає як вище керівництво, так і командири інших бригад, які до нас регулярно приїжджають. І цим якраз от наша команда ділиться. Тому що це не робиться для того, щоб показати, що ось ми унікальні, а всі інші на це не здатні. Навпаки, ми розуміємо, що ми всі разом. Це наша армія, це наше військо, це наша країна, і відповідно, що ж тут ділитися, що ж тут відмежовувати? Треба якраз цим досвідом ділитися, показувати і ховати тут немає чого.І знову ж таки, от ви згадали про історичну освіту.Ми одна з небагатьох бригад, де є хорунжа служба і в ній несуть службу професійні історики, зокрема і Вахтанг Кіпіані, якого, я думаю, ви знаєте. І Володя Бірчак з нами теж, і ще є кілька їхніх колег. Вони займаються освітою бійців на полігонах, в підрозділах, в розташуваннях. Ми в "Хартії" запустили освітні курси для сержантів.Це теж страшенно цікава річ, тому що сержанти - це переважно молоді хлопці, десь 30 років, які вже мають бойовий досвід, які прийшли в "Хартію" частково з інших підрозділів, вже маючи за плечима бойовий досвід. І ми коли їм пропонували, власне, ці курси, трішки остерігалися, тому що не знали, наскільки добре вони це сприймуть. Вони бойові сержанти, в них за плечима війна, бої, втрати. Вони керують бійцями в бойових умовах і тут раптом їх запрошують на лекції. І на лекції не лише по історії, не лише з питання ідеології, а наприклад, на лекції з ораторського мистецтва. І було певне побоювання, але виявилось, що ні, що вони якраз дуже добре все розуміють, вони включилися в навчання і сказали, що це було цікаво, особливо сказали, що їм був цікавий саме курс ораторського мистецтва. Тому що вони говорять з бійцями, і, відповідно, мають бути логічними, аргументованими, послідовними і переконливими. Їх мають розуміти.І вони це усвідомлюють, і, насправді, є це розуміння того, що це не просто для галочки,  це не робиться просто тому що командир вирішив, що всі мають пройти курс ораторського мистецтва.І вірші читати Жадана.Ну, цього якраз у нас нема, до речі.Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnЩо не читають? Ні, ну читають. Це теж цікава річ, але мається на увазі, що на цих курсах не читають. Так ось, виявилося, що всі все розуміють і всі усвідомлені. Я вам розкажу, до речі, це от був один з проєктів нашої служби комунікаційної. Ми вигадали бібліотеку хартійця, звернулися до кількох наших видавництв, зокрема, видавництва Старого Лева, Абабагааламаги, Меридіан Черновіц, Нашого Формату, Фоліо, Віват, Смолоскипуі ще кількох видавництв, і попросили їх надати нам книжки.І ми зібрали 10 комплектів, це разом було десь під 1000 книжок, і всі ці комплекти передали на батальйони. Передали з тим, щоби бійці, сержанти, командири читали. Ми розуміли, що, ну, далеко не у всіх є час читати, далеко не у всіх є навичка читати. І теж у нас було таке побоювання, що ці книги будуть десь лежати, але от я їжджу, регулярно буваю і в батальйонах, і на в розташуваннях бійців. Бачу, що книжки читаються. Ведуться облікові записи, хто скільки брав книжок. Можна побачити книжку то на столі командира, то десь там на ліжку бійця біля подушки. Тобто видно, що книжки читаються. Це дуже приємно. Ці книжки - це художня література? Там дуже різні книжки. Ми намагалися підібрати збалансований такий склад, там є вірші, але їх небагато. Ми чудово розуміємо, що більшість людей вірші читають за трішки інших обставин, хоча читають.А там є багато історичної літератури, національно-патріотичної літератури, літератури пов'язаної з нашою історією. Є українська класика, себто Хвильовий, Домонтович, Куліш, Підмогильний. Є трішки перекладної класики, себто ми так намагалися підібрати книги для бійців з різними запитами і з різними культурним і освітнім бекграундом. Багато всього, але ще є радіо.Так,  ще радіо. Але, знову ж таки, дехто думає, що радіо - це основне місце роботи. Насправді, це не так. Радіо займає у цій всій цій нашій діяльності, ну, не знаю, відсотків 5-10. Це найкоханіші, найтрепетніші 5%, тому що, насправді, це така кохана дитина наша, Радіо "Хартія". Власне, це була моя ідея. Я запропонував командуванню бригади зробити таке радіо, це перше бригадне радіо, наскільки я знаю, в силах оборони. І потім після нас ще кілька бригад, здається, почали робити такі проєкти. І це дуже приємно.Знову ж таки, ми готові ділитися досвідом. Для чого ми це робили? Ну, для мене було очевидно, що є велика така прірва, інформаційний вакуум між Силами оборони і цивільним суспільством. Ви, ваші колеги журналісти, багато дійсно робите і за це величезна подяка. Справді, постійно, нібито з одного боку є якась інформація з лінії фронту, з лінії боєзіткнення із тилових якихось підрозділів, а з іншого боку дуже мало є цієї щоденності, буденності. Нам якраз хотілося показати армію всередині, і хочеться далі показувати, ми цим займаємося. Хочеться показати, що військо не складається з якихось ідеальних людей. Військо - це віддзеркалення суспільства, там є різні люди, але так чи інакше склалося так, що сьогодні українська армія має унікальні можливості. З огляду на цю війну мобілізувалася величезна кількість людей, які би ніколи не опинилися в армії, якби не ця війна. Це люди з вищою освітою, люди з досвідом ведення бізнесу, люди з досвідом ведення якихось креативних практик. Тобто, насправді це величезний інтелектуальний, економічний і маркетинговий потенціал. І відповідно, добре було б, щоби армія цей потенціал використала хоча б частково.Тому що, ми ж чудово розуміємо, що коли закінчиться воєнний стан, коли закінчиться те, що ми називаємо війною, коли настане той день, коли зможемо сказати, що війна закінчилася, більшість цих людей повернеться в мирне життя. А відповідно, дуже би хотілося, щоб армія далі зберігала цей потенціал до розвитку, щоб армія якось трансформувалася, реформувалася, рухалася вперед, щоб це справді була передова інноваційна армія. Ви кажете, "коли закінчиться". Я знаю, що люди, які у війську, вони не люблять цих запитань, і це зрозуміло. Нема відповіді на це питання. Ви хочете запитати, коли закінчиться війна? Чи є у вас якесь відчуття? Нема. Ну, немає. Я чудово розумію, що навіть якщо війна закінчиться умовно завтра, то післязавтра ми всі не розійдемося, тому що наш ворог, наш сусід ніде не зникне. І відповідно, так чи інакше, ми будемо змушені, під ми  я маю на увазі Україну як державу, змушені будемо вибудовувати якусь доктрину, якусь стратегію захисту, розвитку свого війська. Тому що досвід цієї війни показав, що відсутність сильного війська, відсутність якоїсь продуманої, розумної стратегії оборони призводить, передусім, до величезних втрат.Про втрати територій: ваш рідний Старобільськ, що на Луганщині, в окупації вже давно. Чи ви сподіваєтесь, що він повернеться в Україну, у вільну Україну?Да, безперечно, я переконаний в тому, що обов'язково повернуся до себе додому і буду мати можливість, власне, побачити ті місця, де виростав. Я не думаю, що це станеться завтра, чи це станеться післязавтра, тобто в мене немає якихось ілюзій. Я розумію, що це буде складний болючий процес повернення, але в його незворотності я не сумніваюсь.А маєте з кимось там зв'язок?Так, маю.І що ці люди пишуть?Там багато речей, я не можу вам говорити. Але там погані речі, тому що Росія просто асимілює територію, яку окуповує, вона просто випалює там все українське, вона просто перевербовує на свій бік громадян, підкуповує їх, задобрює їх, скажімо, соціальними дотаціями чи високими пенсіями точковими, які спотворюють, дещо деформують загальну картину.Вона спонукає людей приймати російське громадянство, а найстрашніше, що вона робить – вона мілітаризує цю територію. Там створюються якісь кадетські училища, військові училища, куди йдуть українські діти. І вона мобілізує українських дітей. Тобто, я думаю, ви самі знаєте, що вже от є інформація, здається, про 9 чи 10 тисяч офіційно. А українські підлітки, які мобілізовані до Збройних сил Російської Федерації, фактично, зараз воюють проти своїх співвітчизників. Тобто росіяни свідомо створюють громадянський конфлікт. І я навіть не знаю, що складніше: повернути територію чи тих людей повернути.За стільки років, а точніше 11, це вже такий добрячий кавалок життя. Ну так, і тут же ж ми маємо розуміти, що мова йде не лише про якусь емоційну чи етичну складову. Тут йдеться про правову складову, тому що так чи інакше, є закони України, і потрібно відповідати за ці закони, потрібно їх дотримуватись. Відповідно, якщо ти їх порушив, ти маєш нести відповідальність. І я припускаю, що далеко не всі наші співгромадяни, які залишились на окупованих територіях, про це пам'ятають. Тому, так, безперечно, це буде дуже болюча тема. І до неї треба готуватися вже сьогодні. Дивіться, ви розказуєте про те, що говорите з військовими в "Хартії" про історію. Я знаю, що Вахтанг Кіпіані розповідав, що дуже часто буває, особливо серед старших людей, які ще застали Совок…Ну це я (сміється).Так і я застала СРСР. Але їм в школі викладали іншу історію трохи. Я вже застала час, коли там почала мінятися історія. Ми писали історію від руки, бо книжок не було, радянські вже викинули, а не радянських ще ніхто не друкував, або ж вони були у дуже рідкісних екземплярах. І, власне, ті люди кажуть: "А я от цього не розумію. А чому ось це? А як мені ставитися? От в мене дід там, чи прадід воював в часи Другої світової війни". І як бути з тими людьми, які зараз на окупованих територіях? У них же теж зараз своя якась історія. Ну, точніше, у них якраз в тому то й трагедія, що це не своя історія, а та історія, яку їм нав'язують. І це велика біда. Як їх переконувати?Доволі травмований регіон, я маю на увазі Лівобережжя та Наддніпрянщину. Так сталося, що в "Хартії" основу бригади складають саме бійці або з Наддніпрянщини, тобто це Дніпро, Запоріжжя, Нікополь, Кривий Ріг. У нас майже півтисячі бійців із Кривого Рогу. Або ж воїни з Донеччини, Луганщини, Харківщини або Полтавщини, тобто східняки. Це українці, які справді часто просто були жертвами цього інформаційного потоку, який і в радянський час, і в пострадянський час всіх нас збивав з ніг, намагаючись нам, власне, провадити цю російську чи пострадянську якусь візію історії. Це болюча тема, тому що ну насправді, з одного боку, ти ніби маєш дідуся і бабусю, які тобі розповідали щось.От я пам'ятаю, що мені розповідала бабуся про війну. Вона брала участь в Другій світовій війні, вона нічого хорошого не розповідала, вона ділилася з яким, насправді, презирством до Червоної армії ставилися поляки, які так і не дочекалися підтримки під час Варшавського повстання. Я це пам'ятаю з дитинства, цю історію. Ця історія не розповідалася публічно, але вдома це все проговорювалося. Відповідно, от є нібито ця родинна правда, твоя приватна правда.З іншого боку, є всі ці нескінченні російські серіали про великого полководця Йосипа Сталіна, який створює Україну та який звільняє Європу. І відповідно, це ж так чи інакше десь на підсвідомості відкладається. Тим більше важливо все це сьогодні проговорювати, обговорювати з фахівцями, істориками, які можуть аргументувати не просто емоційно, а фактово і суттєво показуючи якісь речі, наводячи якісь приклади, якусь статистику і, в принципі, пояснюючи якісь речі. Насправді, знаєте, я вам скажу таку річ, що більшість бійців, навіть попри те, що не мають якоїсь історичної освіти та якихось великих історичних знань, насправді їх не треба мотивувати.Вони все розуміють, вони розуміють, за що воюють, вони розуміють, де вони знаходяться, розуміють, хто почав цю війну. Інша річ, що деякі речі можна проговорити, це не буде зайвим, це, скоріше просто розставити все на свої місця. Ми згадали про підлітків на окупованих територіях і що з ними там відбувається. Вони вибору фактично не мають, так? Ну, є діти, які досягаючи повноліття якось вириваються з тої тюрми. Це дуже важко, насамперед. Це справді біда. Але знаєте, це питання до батьків, які не вивезли дітей і загалом от, власне, до всіх тих подій, які тоді відбувалися. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnАле є ще підлітки, які на вільній території України, і ми чуємо ці історії, як вони співпрацюють з агресором, або, не знаю, слухають російську музику.Ви знаєте, мені здається, це трішки різні речі. Я би тут дуже обережно якось говорив та не змішував на купу.Мені здається, знову ж таки, можливо, я трошки ідеалізую, можливо не до кінця щось знаю, але з того, що я бачив, з того, що я знаю, дуже часто за цим слуханням російської музики, за споживанням російського контенту і подальшим перебуванням в російському інформаційному полі, якраз не стоїть якийсь свідомий вибір, не стоїть якась українофобія, не стоїть якесь заперечення українця.У дуже багатьох випадках це просто якась інерційність, невміння себе впевнено поводити в інформаційному полі, критично мислити і якось відсіювати чужий наратив. А ще дуже часто за цим стоїть просто елементарний підлітковий протест. Коли тобі тут з одного боку говорять про те, що твоя країна захищається, що Росія агресор, що не варто, не можна, неприпустимо підтримувати агресора навіть в спосіб просто споживання контенту, виникають оці терміни – "не варто", "не можна", "не слід". Підліток часто сприймає їх як заклик заперечувати це все. Мені здається, це одна із причин. Я думаю, часто за цим немає якоїсь ідеологічної складової, а просто елементарний підлітковий спротив. Такий, не дуже розумний, не надто симпатичний, але ну от він такий.Підлітки в 13 років намагаються робити те, що батьки їм забороняють робити. А ваш підлітковий спротив який був? Ну, теж такий. Просто мій підлітковий вік припав на початок перебудови. Відповідно, і та я теж слухав якусь, до речі, російську музику. Російський рок тільки, це ж кінець 80-х. А це та музика, яка дратувала старших, яка дратувала дорослих. Батьки сварилися з вами? Та ні, насправді ні. У мене якось не було підліткових конфліктів, і з татом покійним не було, якось ми так жили. Ясна річ, що були якісь спалахи в 13 років, але дуже швидко якось ми порозумілися, за що я своїм батькам надзвичайно вдячний, за їхню мудрість і витримку.Хто до вас приходить на концерти? Люди якого віку слухають "Жадана і Собак"? Сьогодні приходять, переважно, підлітки. Дуже юна аудиторія, і це зараз змінилося.Це в них теж протест? Слухай, ну підлітки дуже різні. Ви ж не можете сказати, що всі підлітки слухають російську музику. Очевидно ні. І оце прослуховування навряд забезпечене лише підлітками. Мені здається, то все значно складніше, і значно укоріненіше. І знову ж таки, це, як на мене, це дуже нехороший симптом, але навряд чи він безнадійний, навряд чи його не можна викрити. Я думаю, це те, що буде змінюватися, так чи інакше.А ось повертаючись до авдиторії, я пам'ятаю, десь навесні 22-го року, вже кілька місяців йшла велика війна, ми тоді якось рушили з музикантами в перші концерти, щоб позбирати кошти на Сили оборони, почали продавати квитки і побачили зали. По-перше, ми побачили, що людей стало значно більше. А по-друге, ми побачили, що змінилася авдиторія. Причому докорінно змінилася, вона сильно помолодшала.Відтоді і до сьогодні, переважно у залі молоді люди, студенти або навіть старшокласники. Іноді вони навіть приходять з батьками. Це особливо зворушливо, і це особливо якось цікаво і за цим приємно спостерігати, ці поєднання поколінь в залі. Багато військових. Хтось купує квитки, когось ми запрошуємо. Тобто це таке дивне поєднання сьогодні на концертах. Це або люди з фронту, з армії, або діти.А діти, які приходять, вони ж потім підходять фотографуватися, просити автографи і дуже багато з них веде якісь збори, тому що в них всіх хтось воює сьогодні. Просять передати там привіти своєму тату на фронт, або братові на фронт, або сестричці на фронт. І сьогодні, насправді, цією війною всі пов'язані, всі прошиті від Ужгорода до Сум, від Києва до Миколаєва, від Херсону до Одеси. Але чому діти слухають "Жадана і собак"? Ви собі задавалися цим питанням? Що їм подобається?Я думаю, вони там знаходять те, що хотіли би почути від дорослих, але дорослі з ними про це не говорять. Тобто я припускаю, що ми для них ті дорослі, з якими можна говорити щиро і відверто. А вони знають вас як письменника? Чи вони знають вас як Жадана?Хтось знає, хтось не знає, але, насправді, знають. Буває можливість робити якісь літературні виступи і приходить приблизно та сама авдиторія, теж молоді люди. Вони приходять з книжками, просять підписати цю книжку. Я дуже сподіваюсь, що вони цю книжку читають. Ну або колись прочитають. Ну або колись прочитають. Хоча читають. Ну я ж бачу, це проходять книжки в закладках, книжки з якимись там підкресленими рядочками. Це так якось теж мило. Ми в свій час так книжки не читали, ні. Ну це було якось, ну, інакше. Згадайте, ну, згадайте, хоч ми з вами і різного віку, але от я пам’ятаю свій підлітковий вік, чи, скажімо, свої 20 років. Ми трішки інакше читали.Зараз книжка - це щось таке більш інтимне, більш приватне, що тримається, що дійсно є твоїм, частиною твого світу, частиною твого простору, трішки інша предметність. Про ваш Харків рідний хочу запитати. Він змінився за цей час?Ну так, він візуально навіть змінився. Точніше, передусім візуально, тому що він сильно побитий. Чи він змінився внутрішньо? Та змінився безперечно, там зміни на кожному кроці, в кожній якійсь сфері.По-перше, багато людей виїхало. Виїхало багато іноземців, тому що Харків був завжди дещо мультикультурним містом. Ці люди поїхали, вони вже, мабуть, і не повернуться. Натомість приїхало дуже багато, як це називається, внутрішньо переміщених осіб. Тобто наших громадян із Харківської області, з Донецької області, з Луганської області. У Харкові далі живе більше мільйона людей, 1,3 млн наскільки я знаю.Це і далі велике місто, там далі вдень заповнені хідники, заповнені перехрестя, заповнені автомобілями дороги, але зрозуміло, що це місто сильно побите, сильно травмоване і так чи інакше, це місто, яке тримає оборону. Тобто, це його статус фортеці, статус форпоста, статус міста, яке собою, ну, фактично, прикриває велику територію.Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnПро настрої в місті: до повномасштабного вторгнення часто можна було почути: "У нас тут свій язик, харківський"Ну, не часто. Це сказав один політик, і, як на мене, це було не дуже мудро. Це, знову ж таки, ті стереотипи, які хтось вкидав спеціально, і дуже прикро, що хтось їх підхоплював. Так само, як, скажімо, про Львів вкидалися теж стереотипи про те, що тут не сприймають, в принципі, східняків, що тут дивляться на лівобережну Україну, як не на Україну.Теж такий шкідливий та контрпродуктивний стереотип. На превеликий жаль, його вкидали деякі політики, і шкода, що наші співгромадяни на сході України у все це вірили. Насправді, я думаю, ви ж чудово розумієте, що це зовсім не так. І відповідно, мені здається, що якраз ця війна мала би подолати багато наших стереотипів. Тим більше, сьогодні дуже багато громадян України, наприклад, з заходу, з півдня, які ніколи не були на сході, там побували.І сьогодні в Харкові, довкола Харкова воюють багато хлопців, дівчат із Львівщини, з Тернопільщини, з Франківщини, з інших регіонів, з Закарпаття. І я дуже сподіваюсь, що якраз от вони по цій війні будуть тими, хто матиме зовсім інше якесь уявлення про схід, про лівий берег, про південь України. Будуть розуміти, що ті стереотипи, які створювалися, які нам накидалися, у більшості своїй не відповідають дійсності.Слухайте, є стереотип, але є якась так само історична правда про те, що Україна була між двох імперій розділена. Ну так, безперечно так. Просто ви розумієте, в цьому випадку, знову ж таки, як ми хочемо це бачити і чиїм наративом ми говоримо. Якщо ми говоримо українським наративом, то варто говорити про те, як стосовно нас на сході застосовувалися величезні, масштабні і дуже цинічні репресивні механізми. Я маю на увазі і кілька голодоморів, які відбувалися в 20-х роках, 33-го року, 47-го року. Це, скажімо, мої території. Там мої дідусі, бабусі. Хтось це пережив, хтось не пережив. У мене є дідусь покійний, був 22-го року народження. Він голод 33-го року дуже добре пам'ятав. І він мені розповідав про нього, знову ж таки. Це ж наші території, там, де вимирали просто тисячами люди, цілими селами вимирали. І зрозуміло, що це накладало великий страшний відбиток і на настрої, і на погляди, і на поведінку, і на соціальну активність, політичну активність і так далі.І плюс, знову ж таки, специфіка регіону великою мірою формувалася штучно, коли завозилися просто громадяни з території Росії на заводи, на виробництва, на підприємства, на будівництва великих індустріальних комплексів. Вони лишалися, відповідно потім, через 10 - 15 років комуністична партія давала цю картинку як об'єктивну і говорила: "Ну подивіться, тут всі говорять російською мовою, тому що так сталося історично".Зрозуміло, що це, знову ж таки, підміна поняття, що це така нехитра маніпуляція. Ну, Трамп вживає цю підміну.Що б ви йому сказали? Я би сказав, що Трампу якраз добре було б пройти курси нашої хорунжої служби та трішки дізнатись про історію. Ну, насправді, це, я не знаю, це жалюгідно, коли президент Сполучених Штатів Америки виставляє себе просто невігласом. Людиною, яка не знає елементарних речей, і тим більше впевнено говорить про те, в чому не розбирається, чого не знає і виставляє себе просто посміховиськом. Оце от його твердження про те, що Росія захопила території, де живуть росіяни, тому що вони говорять по-російськи, ну це навіть порівняно з путінськими якимись наративами звучить просто безпорадно і жалюгідно.Але тим менше, коли ви чуєте російську, вона вас травмує, чи немає такого? Ну, послухайте, я озираюся, тому що сьогодні російською говорять ті люди, які нас збивають. Відповідно, коли ти в місті чуєш російську, ти напружуєшся, думаєш, хто це, що це. Я не можу сказати, що більшість бійців зараз говорять українською, багато хто далі говорить російською, але, так чи інакше, більшість людей, які в Силах оборони на твоє звернення українською, ну, скоріше теж будуть відповідати українською. Принаймні, вони не будуть ігнорувати твою українську. Це зовсім інший стан, інше ставлення, зовсім інший рівень функціонування і присутності цієї мови. Але, ну, далі є люди, які говорять російською, відповідно, ти так щоразу напружуєшся.А в Харкові стало більше української? І батьки з дітьми якою розмовляють?Ну, батьки різні, діти різні і говорять по-різному. Але української стало більше, да, справді. І причому українською стало говорити більше молоді, і старші люди переходять. Ось навесні 22-го року, коли з Харкова дуже багато людей поїхало, і, відповідно, лишалися або ті, хто не мав куди виїхати – це люди, які там старшого віку або матері з дітьми, вони лишалися, багато з них ховалися в метрополітені, наприклад.Або лишалися військові, бо дуже багато харків'ян тоді справді пішло воювати і в тероборону, і в інші підрозділи, добровольчі підрозділи, або ж ті, хто займався волонтерством. Харків перетворився на такий величезний потужний волонтерський хаб, були просто десятки волонтерських організацій. І, відповідно, так чи інакше на вулицях, на поверхні міста лишалися саме вони, і це не метафора. Багато людей ховалися під землею, був підземний Харків та наземний Харків, і місто було порожнє.І фактично, от коли ти їхав там в центр міста, або йшов в центр міста, то більшість людей, яких ти бачив, ти їх або знав, або розумів, звідки вони. Тому що, якщо це волонтери, в них були якісь позначки з якої вони організації. Якщо це військові, то це було видно, що це військові. І відповідно ці люди у більшості своїй говорили українською. І от на кілька місяців Харків був майже цілком україномовним. Це було дуже дивно. Потім багато людей повернулися, багато людей піднялися з метро. Ясна річ, що ця хвиля трішки розбавилася, але знову ж таки, я бачу цю склянку скоріше напівповною, я бачу, як вона прибуває. Без якогось надмірного ідеалізму, я розумію, що це буде довгий, тривалий, складний процес. У ньому, мабуть, і далі будуть якісь речі, які будуть багато кого дратувати, викликати недовіру, істерику. Будуть крики про зраду, будуть оці підлітки, які слухають російську музику, далі будуть російські музиканти десь у нас в топ-листах, але те, що цей процес незворотний, і те, що, я маю всі шанси дожити до того, що буду жити в цілком україномовному Харкові – я в це вірю. З Андруховичем ми говорили, і він каже, мовляв, "я вже цього не застану, щоб вся Україна була україномовною". Ну ні, Юрій Ігорович, дай йому Боже здоров'я, сподіваюсь колись навіть приїде у теж цілком українськомовний Харків.Він, до речі, приїздив до нас в часи цієї великої війни, і була зустріч, дуже зворушлива, дуже така щемка, було багато людей у підвальному приміщенні. Ігор читав нові речі. Ми з ним їздили навіть туди ближче, безпосередньо на кордон, показували ці території, які були захоплені росіянами, окуповані, потім були звільнені. 38% українців за останнім опитуванням вважають, що в школах все-таки має викладатися російська мова. Вона нам треба, ця російська мова? Як я переконана, вона нам не треба. Я думаю, що цей статус російської, як мови міжнаціонального спілкування, все це перебільшено, це скоріше, все-таки, пропагандистський наратив, пропагандистський вкид Росії. Я припускаю, що частина людей, які так от говорять, роблять це не тому, що дуже люблять російську мову, а тому, що вони просто бояться. Вони бояться, тому що вони далі в чомусь керуються російськими наративами, вони бояться, що в такий спосіб їх намагаються позбавити їхньої ідентичності. Їм здається, що їх намагаються позбавити їхньої пам'яті, їхньої історії, їхнього, власне, наповнення. Я боюсь, за цим стоїть страх, за цим стоїть робота ворожої пропаганди, але за цим навряд чи стоїть, знову ж таки, якесь заперечення і відштовхування української мови як такої. А яка вона, українська ідентичність? Вона вже сформована до кінця?Ну, мені здається, вона зараз і формується цією кривавою війною, і на превеликий жаль, ця ідентичність формується занадто дорогою ціною. Наполягаю на тому, що у нас є наша країна, наша держава, і це дуже важливо зараз усвідомлювати, що ми не просто живемо на землі, на території, на якій жили наші предки, а ми живемо в своїй державі, яка існує 34 роки і буде існувати далі після нас, за участі наших дітей.І відповідно, так чи інакше, саме ця держава забезпечує наші права, саме ця держава забезпечує, власне, нашу реалізацію. Саме ця держава є нашою державою, вона захищає нас, а ми мусимо захищати її.Чи ви стежите, чи маєте час за тим всім, що ви робите в "Хартії", слідкувати за тим, що відбувається на політичній арені українській. Ну, у нас хіба є політична арена? Он там хтось говорить, що може і будуть якісь вибори, але зараз все трохи притихло. Ми коли говоримо з якимось політичними експертами, я от мав розмову з очільницею партії "Слуга народу", пані Оленою, то я її запитав, що у нас по виборах? Вона сказала, виборів не буде ближчим часом. Яка політична арена? Країна воює. Ну, вони кажуть, що не буде, але паралельно ведеться якась підготовка на "раптом що".Мені здається, що в нас порушене політичне поле, і відповідно, про якусь повноцінну, цивілізовану, нормальну, стандартну, політичну діяльність поки що його говорити не доводиться. Країна воює, і я думаю, що зараз би активізація тих чи інших політичних сил, вона би скоріше дратувала. Мені видається, можливо я помиляюся, ясна річ, що є люди, які вимагають проведення виборів вже завтра. І знову ж таки, емоційно це можна зрозуміти. Ми українці звикли, що в нас є вибір. Ми українці потребуємо вибору, коли в нас немає вибору на руках, то ми починаємо нервувати. Ми починаємо підозрювати владу в тому, що вона все корумпувала, що вона все узурпувала і що нас позбавляють наших елементарних свобод. Але з того, що я бачу, мені здається, що більшість людей чудово розуміють, що в цих умовах вибори проводити та просто нереально. Частина території окупована, частина громадян знаходиться в міграції, в тимчасовій чи постійній, частині громадян воює і не мають можливість просто проголосувати. Можливо фахівці скажуть, що це можна зробити. Я, насправді, не зовсім розумію, як би це було. Але коли будуть вибори, я, звичайно, піду на них. Я свідомий громадянин, я ходжу на всі вибори. Завжди ваш вибір справджується? Ні. Ні, не завжди. От на останніх виборах мені було дуже прикро. Я говорю не про президентські вибори, я говорю про місцеві вибори, про парламентські вибори. Від мого району йшов депутат Куницький. Я звертався до президента України і закликав зняти цю кандидатуру як негідну, нечинну. І там було порушення, наскільки я пам'ятаю, певних приписів. Ясна річ, що ніхто не дослухався. Куницький переміг і зараз він, наскільки я знаю, просто втік з України. Прикро, що от, власне, кандидат з мого району втік з України. А чому, як думаєте, не звернули увагу на ваш заклик?Я не знаю, не буду коментувати, чого не знаю. Що робити нам з тими людьми, які зараз за кордоном? У нас тут є всередині країни якісь дискусії стосовно мови, стосовно того, як працювати, наприклад, з підлітками, стосовно якогось нашого такого договору. А ці люди, вони зараз перебувають трохи поза контекстом, і дуже часто, наприклад, можна почути про те, що коли жінки повертаються на якісь там канікули сюди, щоб побачити своїх рідних, побачити свої домівки…Полікувати зуби (сміється). Це я повторюю одне з цих із кліше і стереотипів, які є в соціальних мережах. Про українців, українок, які приїжджають полікувати зуби. Насправді я ніколи з такими не стикався. І знаєте, що я скажу?Мені здається, що в цій ситуації, в якій ми зараз знаходимося, на четвертому році великої війни, я думаю, будь-яку сферу, будь-який аспект нашого життя, нашої реальності слід використовувати з користю для країни, з користю для держави. Ми нещодавно говорили з Андрієм Шевченком, не з Андрієм Миколайовичем, не з футболістом, а з Андрієм, який журналіст, який був послом України в Канаді. Власне, ми говорили про канадські вибори, говорили про Канаду, як країну, де бути українцям престижно, де бути українцям досі модно, і це без прив'язки до цієї війни, так було традиційно. І знову ж таки, ми говорили про те, що це слід використовувати. Тому що зараз та ситуація, коли внаслідок війни, і це теж цікава річ, про це поки що мало говорять, а говорити треба, що більшість українців, все-таки, живе за межами, за межами українських кордонів.Тобто, ми маємо на увазі ті мільйони українців, які виїхали на захід, і ті мільйони українців, які знаходяться в окупації. Так чи інакше, вони не підпорядковуються українській державі, вони знаходяться поза межами чинності українського законодавства. І це вперше так сталося, коли більшість українців знаходяться не в Україні, а поза її межами. І, знову ж таки, можна керуватись цим принципом, що всі, хто виїхав, це зрадники, всі, хто виїхав, це не зовсім українці, адже вони поза контекстом, вони не розуміють наших реалій, вони ніколи не повернуться, вони зрадники і так далі. А можна розуміти, що це далі лишаються наші співвітчизники і вони далі можуть виконувати роль наших амбасадорів, вони далі можуть говорити про Україну, далі можуть бути українським голосом. Ну, в принципі, що вони і роблять по всьому світу, якщо ви бачите. Коли трапляються якісь мітинги чи якісь демонстрації в світі, туди виходять тисячі українців. Плюс тисячі українців далі донатять на Сили оборони і допомагають. А ті, що за кордоном починають шукати якусь російську громаду?Люди різні. Хтось шукає російську громаду, хтось говорить, що ніколи не повернеться, хтось тішиться з того, що йому вдалося перетнути межі України. Люди різні, і найпростіше це, звичайно, всіх заганяти під якийсь один шаблон. Але це тоді нічого не пояснить. Коли вони будуть повертатися, приймати всіх?Ну, послухайте, знову ж таки, є закон України. є Конституція України. Є люди, які її порушили, є люди, які її не порушували. І мені здається, емоції, наші емоції, вони цілком зрозумілі, вони виправдані і, очевидно, їх не можна ігнорувати, але крім наших емоцій є ще закони. Про наші емоції, до речі. Зараз всі страшенно наелектризовані, будь-який допис, будь-яка думка і публічна особа тут же піддається хейту, з якого ми починали, так? Дуже часто це такий шакалячий експрес, який просто закриває рот. Знову ж таки, згадую Андруховича, розмову з ним. Тоді, коли він виступив з Шишкіним на одній платформі, як його критикували після того. Я спитала, чи він займається самоцензурою.Він сказав, що "якщо я не публікую політику вже рік, то можна сказати, що це самоцензура". У вас є самоцензура, щоб часом не потрапити під шквал критики? Ні, такої самоцензури в мене немає, тому що те, що ви називаєте критикою, це насправді не критика, це такий-собі симулякр. Люди, які присутні в соціальних мережах, самі для себе створюють ілюзію того, що їхній голос на щось впливає.Він, безперечно, ні на що не впливає, і безперечно це таке его людське, яке людина, власне, так-от реалізує. У неї є можливість написати якісь коментарі, вона цією можливістю користується. Часто це нерозумно, часто це неконструктивно, часто неаргументовано, але соціальні мережі дають таку фантастичну можливість. тобі бути озвученим, мати право голосу. Навіть якщо ти там не під своїм іменем, навіть якщо ти ховаєшся з якимось ніком і так далі. Але це ж ні на що не впливає. Але ви помітили, що таких людей, які пишуть негатив, їх стало тепер більше? Ну, у зв'язку з тим, що є можливість, тому що це найпростіший спосіб якось вилити своє невдоволення, взяти і просто на когось спрямувати свою злість. Я просто до того, що це ні на що не впливає. Тобто, якщо люди думають, що вони через соціальну мережі дійсно змінюють якусь думку, дійсно ставлять когось на місце, все це ілюзія, це не працює.Але ви запитали про цензуру. Ну да, безперечно є. Послухайте, якщо я пишу, наприклад, чи говорю про військо, про армію, є багато речей, які я не можу сказати. Ти мусиш про це зараз думати. Якщо ти говориш про людей, які так чи інакше мають стосунок до якихось речей, пов'язаних з реальністю війни, треба тричі подумати, перш ніж складати. Тут є етичний момент і тут є безпековий момент, безперечно. Щось можна сьогодні озвучувати, щось не можна озвучувати.Це така самоцензура, вона присутня на різних рівнях. І знову ж таки, хтось намагається говорити, що цензура - це погано. Цензура - це погано, безперечно. Але коли за цензурою стоїть і безпека, коли цензура рятує життя, це вже ж не просто про твої права, це і про твої обов'язки так само. Тобто ти маєш розуміти, що нашкодити не можна. А про політиків, про владу, теж самоцензуруєте думки?Та ні, я от коли почалася велика війна, пам'ятаю написав пост на підтримку президента. Мені здавалося, що тоді, навесні 22-го року, це було важливо і правильно – підтримати чинного керівника держави. Та після того я про нього нічого не говорю. Тому що я займаюсь своєю роботою, я не бачу зараз політичного поля і тому особливо сказати не маю що. Про свою роботу – чи ви пишете, чи маєте час поміж тим всім, що робите? Ні, майже не пишу нічого.Анджей Стасюк в нас на інтерв'ю сказав, що буде видавати вашу книгу.Це "Арабеска", книга, яка вийшла минулого року. Це книга, яка писалася до мобілізації. Ні, зараз справді немає часу, знову ж таки, я там не перебільшую, тому що служба майже все забирає. Дуже багато справ, дуже багато обов'язків, дуже багато різних речей, які треба робити. Дай Бог, буде колись можливість повернутися до писання і до створення книжок. 

16 травня вшановують святого преподобного Теодора Освященного, учня святого Пахомія. Теодор народився в Єгипті, хоча точні дані про його народження відсутні. Він став учнем святого Пахомія, який заклав основи чернечого життя, організувавши перші монастирі, де ченці жили за спільними правилами, що поєднували працю, молитву та спільне життя. Теодор, приєднавшись до чернечої спільноти, відразу відзначався глибокою відданістю та строгістю в практиках, яких вимагав від себе монаший устав. Протягом свого життя Теодор активно практикував чернечі аскези, поглиблюючи свою молитву та працю. Його духовна глибина та терпеливість стали прикладом для інших ченців. Теодор також відомий дивами та зціленнями, які сталися через його молитви та благословення, що підкріплювало його святість. Із часом, як і його вчитель, святий Пахомій, Теодор розвивав ідеї строгого аскетизму, пропагуючи чернецтво як шлях відокремленості від мирських турбот і глибокого служіння Богу. Після смерті святого Пахомія Теодор взяв на себе відповідальність за поширення чернечих ідеалів, продовжуючи справу вчителя. Його діяльність сприяла розвитку монастирської традиції, зокрема в Єгипті, де він був активним учасником у створенні нових монастирських громад. Теодор увійшов до історії як один із найбільших учнів святого Пахомія, завдяки якому монашество стало чітко організованим і підтримуваним на всіх рівнях. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вознесіння Господнє: коли святкуємо, що варто зробити в цей день, а що під забороною Незважаючи на свої глибокі аскетичні переконання, Теодор згодом став архієпископом. Він прийняв цей сан, ставши духовним наставником для численних християн у своєму регіоні, роблячи важливий внесок в поширення віри. Теодор залишався вірним своїм чернечим ідеалам, одночасно виконуючи пастирську діяльність для своєї пастви. Святий Теодор Освящений спочив у Господі близько 368 року. Після його смерті стали відомі численні чудеса, що супроводжували його святість. Прикмети Тепла та ясна погода на 16 травня вказує на гарний врожай у серпні та вересні. Дощ цього дня свідчить про те, що літо буде теплим і дощовим. Якщо на 16 травня вітер південний, то літо буде спекотним. Що не можна робити Цього дня варто уникати лихослів'я, сварок, відмов від допомоги та заздрості. Цей день в народі вважається одним із найбільш нещасливих протягом року, тому існує повір'я, що 16 травня потрібно бути максимально обережним у своїх діях і словах. Що можна робити До святого преподобного Феодора звертаються з проханнями про зцілення і відновлення здоров'я, особливо про допомогу в боротьбі з головним болем. Також моляться за добрий врожай, зокрема злаків. Цього дня рекомендується працювати на городі чи дачі - садити, прополювати, поливати. В останній місяць весни відзначаємо Перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця,Третє обрітення глави святого пророка Іоанна Хрестителя, а також Вознесіння Господнє. А ще вшановуємо Рівноапостольних Кирила і Мефодія. Щоб не пропустити жодної дати, Gаzеtа.uа публікує зручний календар на кожен день місяця.

Стежити за гігієною рота лікарі рекомендують двічі на день. Якщо ви коли-небудь стояли перед вражаючим вибором зубних щіток у магазині, то запитували себе: "Обрати електричну зубну щітку чи ручну?". Між ними є ключові відмінності. Електрична зубна щітка виконує більшу частину роботи за вас, тоді як традиційний варіант повністю використовується вами, пише Rеаlsіmрlе. "Електричні зубні щітки використовують швидкі рухи щетинок, вібрації або коливання для очищення зубів. Вони часто мають вбудовані таймери, щоб переконатися, що ви чистите зуби протягом рекомендованих двох хвилин, і пропонують датчики тиску, щоб запобігти надмірному чищенню, яке може пошкодити ваші ясна та зубну емаль", - пояснює стоматолог з Амарілло, штат Техас Вільям Грейвз. З іншого боку, ручна зубна щітка вимагає від вас контролю тиску, кута та руху. Доктор Грейвз каже, що це простий, економічно ефективний варіант, який виконує свою роботу, якщо ви використовуєте правильну техніку та чистите зуби протягом повних двох хвилин вранці та ввечері. Який тип зубної щітки кращий Найкраща зубна щітка - це та, яку ви берете до рук щодня та використовуєте. Далі це цілком особистий вибір. Доктор Грейвз каже нам, що обидві зубні щітки дуже ефективні для чищення зубів, якщо їх використовувати правильно. З огляду на це, електричні зубні щітки позбавляють від багатьох здогадок і можуть зробити чищення зубів більш приємним і успішним процесом. "За моїм досвідом, електричні зубні щітки, як правило, забезпечують кращі загальні результати, особливо для людей, які мають проблеми з дотриманням правильної техніки. Дослідження показали, що електричні зубні щітки видаляють більше зубного нальоту та можуть ефективніше зменшити захворювання ясен, ніж ручні", - каже доктор Грейвз. "З огляду на це, я також бачив пацієнтів, які використовують ручну зубну щітку з ідеальною технікою та підтримують відмінне здоров'я ротової порожнини. Ключ - це послідовність і правильне чищення", - додав лікар. Стоматолог Дмитро Нікітаєв погоджується, що електричні зубні щітки, ймовірно, мають конкурентну перевагу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому не слід змочувати щітку перед чищенням зубів: відповідь здивує "Ручні та електричні зубні щітки можуть ефективно видаляти зубний наліт і допомагати підтримувати здоров'я зубів і ясен, якщо використовувати їх двічі на день", - каже доктор Нікітаєв. Однак електрична зубна щітка ефективніша завдяки своєму обертанню, яке забезпечує потрапляння зубної пасти у важкодоступні місця, де найчастіше починається карієс. Плюси та мінуси електричних та ручних зубних щіток Плюси електричних зубних щіток Автоматизує процес і позбавляє від здогадок. Згідно з дослідженнями, може ретельніше видаляти зубний наліт і запобігати гінгівіту. Може бути легше використовувати тим, хто має проблеми зі спритністю. Має корисні технології, такі як вбудовані таймери та датчики тиску. Мінуси електричних зубних щіток Дороговартісні Важче подорожувати через громіздкий розмір і зарядні пристрої Шум або вібрація можуть бути неприємними для деяких Плюси ручних зубних щіток Легко знайти та придбати Недорогі Виконують роботу стільки ж довго за умови правильного використання Легше пакувати під час подорожей Мінуси ручних зубних щіток Немає датчиків тиску або вбудованих таймерів, які автоматизують процес і забезпечують безпеку ясен Потрібна правильна техніка та ручне чищення, з чим деякі люди мають труднощі Може не так ефективно видаляти зубний наліт Гарна техніка для будь-якого з них може забезпечити ретельне очищення для здоров'я ясен і зубів, тому зробіть своєю місією бездоганно виконувати цю дуже важливу частину вашої гігієнічної процедури. Стоматологи радять час від часу змінювати руку, якою ви чистите зуби. Це допомагає краще доглядати за всіма ділянками ротової порожнини та підтримувати здоров'я зубів. Тому якщо ви чистите зуби правою рукою або лише лівою, варто позбутись цієї звички.

Про це заявив український письменник, музикант і військовослужбовець Сергій Жадан в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.Він відповів на питання: "А в Харкові стало більше української? І батьки з дітьми якою розмовляють?""Батьки різні, і діти різні, і говорять різною, але українською стало більше, так, справді. І причому українською стало говорити більше молоді, і старші люди переходять", - сказав письменник.Жадан розповів про ситуацію з мовою на початку повномасштабної війни."Ось навесні 2022 року, коли з Харкова дуже багато людей поїхали і, відповідно, лишалися або ті, хто не мав куди виїхати - це люди старшого віку або матері з дітьми, вони лишалися, багато з них ховалися в метрополітені, наприклад. Або лишалися військові. Дуже багато харків'ян тоді пішло воювати і в тероборону, і в інші підрозділи, добровольчі підрозділи. Або ті, хто займався волонтерством. Харків перетворився на такий величезний потужний волонтерський хаб, були просто десятки волонтерських організацій. І, відповідно, вони на поверхні міста лишалися. Це не метафора, тому що багато людей ховалися під землею. Був підземний Харків, а був наземний Харків. І місто було порожнє.Фактично коли ти їхав там в центр міста, або йшов у центр міста, то більшість людей, яких ти бачив, ти їх або знав, або розумів, звідки вони. Тому що якщо це волонтери, у них були якісь позначки, з якої вони організації. Якщо це військові, то це було видно, що це військові. І, відповідно, ці люди в більшості своїй говорили українською", - заявив він.Письменник додав, що тоді кілька місяців Харків був майже цілком україномовним. "Це було дуже дивно. Потім багато людей повернулися, багато людей піднялися з метро. Ясна річ, що ця хвиля трішки розбавилася, але знову ж таки я бачу цю склянку скоріше напівповну. Без якогось надмірного ідеалізму я розумію, що це буде довгий, тривалий, складний процес. В ньому будуть речі, які багато кого дратуватимуть, викликатимуть недовіру, істерику, будуть крики про зраду. Будуть оці-от підлітки, які слухають російську музику, далі будуть російські музиканти десь у нас в топлистах. Але те, що це процес незворотний, і те, що, наприклад, я маю всі шанси дожити до того, що буду жити в цілком україномовному Харкові, - я в це вірю", - підсумував Жадан. 

Ясна річ, понеслося.

6 травня вшановують Йова Багатостраждального. Жив в одному з аравійських країв і походив з племені Авраама. Йов був непорочним та благочестивим чоловіком, який намагався якнайдалі триматися від усього злого. У Йова була велика родина, багато слуг, всі його шанували. Та якось диявол прийшов до Бога і сказав, що Йов такий праведний лише тому, що наділений багатствами і щастям. А якщо все забрати, то він припинить благословляти Господа. Тоді всі діти Йова померли, худоба поздихала, сам він сильно захворів і більше не міг працювати. Хоча дружина почала постійно запитувати, за що це їм, Йов відповідав їй, що Бог посилає тільки те, що людина може витерпіти. Тому він продовжував благословляти Господа. За це Бог наділив Йова ще більшим багатством і більшою родиною. Що не можна робити Не можна розповідати про сон, який побачили в ніч проти 6 травня. Не варто лінуватися, особливо на городі. Заборонено спеціально збивати ногами росу з трави. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вознесіння Господнє та інші церковні свята травня: коли і що відзначаємо Категорично заборонено 6 травня дівчатам довго стояти біля дзеркала, інакше можна накликати неприємності в особистому житті. Не можна сьогодні ображати тварин - така дія обернеться для вас проблемами в житті. Знайдіть інший день, щоб зайнятися рукоділлям, інакше ви даремно витратите час. Результат не буде таким, як хочеться. Прикмети Весело співають птахи - найближчі дні буде хороша погода; на воді з'являються бульбашки під час дощу - він затягнеться; після світанку туман - до малохмарної погоди без опадів; вранці багато роси - чекайте на гарну погоду вдень; ясна погода до великого урожаю огірків. Цей день назвали Огірочником, тому що традиційно сіяли огірки, квасолю, горох та кабачки. Бобові в давнину були дешевим продуктом, який був доступний навіть найбіднішим верствам населення. У травні на українців чекає багато свят. Крім загальнодержавних вихідних, у травнівідзначають безліч професійних дат, пам'ятних подій і міжнародних свят. Щоб не пропустити жодної важливої дати, тримайте під рукою зручний календар свят на кожен день місяця.

Уявіть, що ваші ясна – це фундамент будинку. І цей фундамент щодня підмиває вода. Ви не бачите катастрофи одразу, але з часом починає просідати підлога, тріскаються стіни, ламається дах. Так працює пародонтит – запалення, яке починається непомітно, але з часом впливає на весь організм. Повний текст новини

3 травня вшановують святого преподобного Теодосія Печерського. Це видатна духовна постать, яка визначально вплинула на формування чернечого життя та морального обличчя Київської Русі. Його життя - це приклад радикального зречення світу, глибокої віри, жертовної любові до людей і послідовного служіння Богові. Теодосій народився приблизно 1009 року в місті Васильєві (нині Васильків на Київщині) у заможній, але суворій родині. Ще змалку він виявляв незвичну для свого віку побожність, прагнення до самотності й молитви. На відміну від більшості однолітків, він уникав гучних розваг і мирських задоволень, натомість шукав спілкування з Богом і духовну тишу. Мати, не розуміючи його внутрішнього поклику, часто карала сина за "дивну" поведінку - носіння грубого одягу чи прагнення жити у самотності. Не витримавши тиску, юний Теодосій залишив батьківський дім і вирушив до Києва. Тут, на схилах Дніпра, він знайшов духовний притулок - приєднався до преподобного Антонія, який у печерах вів подвижницьке життя. У цих умовах, далеких від будь-якого комфорту, Теодосій постригся в ченці й почав надзвичайно суворий аскетичний шлях: жив у вузькій печері, носив важкий одяг, майже не спав, багато працював фізично, постував, молився безперервно. Згодом спільнота почала зростати, і коли помер перший ігумен Варлаам, братія обрала Теодосія настоятелем. Він прийняв цю відповідальність зі смиренням, але взявся за глибоку реформу монастирського життя. З Константинополя він запозичив Студійський устав - зразок суворої чернечої дисципліни, що став основою для монастирського устрою на Русі. Під керівництвом Теодосія Печерський монастир перетворився на зразкову обитель: були збудовані церкви, келії, трапезні, господарські приміщення. У монастирі давали притулок бездомним, лікували хворих, годували голодних, навчали безграмотних. Хоча сам Теодосій не залишив багато письмових творів, його духовна спадщина була зафіксована учнями. Особливо цінним є "Житіє преподобного Теодосія", написане Нестором Літописцем - не лише духовна біографія, а й літературна пам'ятка, що започаткувала київську агіографічну традицію. Саме за Теодосія в монастирі почали систематично записувати події - так зародилася літописна справа на Русі. Преподобний Теодосій прожив життя, повністю віддане Богові й людям. Помер він 3 травня 1074 року. Його нетлінні мощі зберігаються у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Прикмети Дощ цього дня - на грибне літо. Якщо береза рясно розпустила листя - буде волога весна й дощове літо. Ясна й тиха погода цього дня - до врожайного літа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вознесіння Господнє та інші церковні свята травня: коли і що відзначаємо Що не можна робити Цього дня слід утриматися від усього, що порушує тишу, зосередженість і духовну зосередженість. Не варто вживати грубих слів, сваритися, гніватися чи навіть безтурботно жартувати. Також цього дня не беруться за хатні клопоти - не прибирають, не шиють, не в'яжуть, не вишивають і не займаються жодною фізичною працею: не рубають дров, не пиляють, не ріжуть. Це час для мовчазної молитви, скорботи та внутрішнього очищення. Що можна робити Святого Теодосія вважали цілителем, тож у цей день до нього зверталися з молитвами про зцілення та полегшення недуг. Його просили про підтримку в часи хвороб, особливо тоді, коли інші засоби не допомагали. Наші пращури вірили в цілющу силу вогню навіть після його згасання - тому застосовували вугілля як оберіг від лихоманки. У травні на українців чекає багато свят. Крім загальнодержавних вихідних, у травні відзначають безліч професійних дат, пам'ятних подій і міжнародних свят. Щоб не пропустити жодної важливої дати, тримайте під рукою зручний календар свят на кожен день місяця.

Про це йдеться у зведенні Генерального штабу ЗСУ станом на 22:00.Ворожі обстріли України Вчора противник завдав по позиціях українських підрозділів та населених пунктах 83 авіаудари, скинувши 165 КАБ. Крім цього, здійснив 5089 обстрілів, зокрема 88 — із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 2337 дрони-камікадзе.Агресор завдавав авіаударів, зокрема по районах населених пунктів Семенівка Чернігівської області; Проходи, Миропільське, Мар’їне, Угроїди, Великий Прикіл Сумської області; Зірка, Костянтинівка, Новопіль, Зелене Поле Донецької області; Гуляйполе, Малинівка, Залізничне, Оріхів, Мала Токмачка, Приморське, Степногірськ, Лук’янівське Запорізької області та місто Херсон.Удари Сил оборони по ворожих позиціяхЗа минулу добу авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили два райони зосередження особового складу, чотири пункти управління та три артилерійські системи противника.Ситуація на основних напрямках фронтуНа Харківському напрямку противник 6 разів атакував позиції наших захисників в районах Вовчанська, Красного Першого та Малої Шапківки.На Куп’янському напрямку відбулося 3 атаки загарбників. Наші оборонці зупинили штурмові дії противника у районах Нової Кругляківки, Петропавлівки та Загризового.На Лиманському напрямку ворог атакував 20 разів. Намагався вклинитися в нашу оборону поблизу населених пунктів Надія, Нове, Рідкодуб, Колодязі, Ямполівка, Мирне та в бік Нового Миру.На Сіверському напрямку Сили оборони зупинили дві наступальні дії загарбників у бік Верхньокам’янського.На Краматорському напрямку відбулось 16 боїв поблизу Часового Яру, Андріївки, Курдюмівки та в напрямках Майського, Ступочок, Білої Гори.На Торецькому напрямку ворог здійснив 9 атак в районах Озарянівки, Дачного, Диліївки, Щербинівки та Торецька.На Покровському напрямку наші захисники зупинили 64 штурмові дії агресора неподалік населених пунктів Єлизаветівка, Лисівка, Котлине, Удачне, Новосергіївка, Котлярівка, Стара Миколаївка, Нова Полтавка, Троїцьке Новоолександрівка, Новопавлівка, Богданівка, Андріївка, Багатир, Надіївка та в напрямку Олексіївки, Покровська, Малинівки.На Новопавлівському напрямку противник вчора здійснив 13 атак у районах населених пунктів Костянтинопіль, Привільне, Вільне Поле та в бік Одрадного.На Оріхівському напрямку окупанти один раз намагалися йти вперед в районі населеного пункту Лобкове.На Придніпровському напрямку ворог здійснив одну марну спробу пройти вперед.  На Гуляйпільському напрямку бойових зіткнень не зафіксовано.На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено. На Курському напрямку Сили оборони України продовжують стримувати загарбників.. Так, минулої доби ворог завдав сім авіаударів, скинувши при цьому 13 КАБ, здійснив 302 обстріли, з яких 9 — із РСЗВ. Українські захисники зупинили 23 штурмові дії загарбників.Протягом доби 26 квітня на російсько-українському фронті відбулося 174 бойові зіткнення. Зокрема, на Покровському напрямку ворог 68 разів атакував позиції наших захисників.

Машини стають все більш високотехнологічними. І автовиробники зазвичай радо демонструють нові функції, які закладають у свої останні моделі. Є й такі, що добре приховані. Вони не завжди революційні, але круті, а іноді навіть кумедні. П'ять цікавих секретних функцій автомобілів назвав Саrwоw. Автомобільні лайфхаки та приховані функції Антидощ від Меrсеdеs Уявіть, ви їдете теплим весняним днем з відкритим люком, насолоджуючись свіжим повітрям, але раптом небеса розверзаються і ви починаєте шукати кнопку люка, щоб закрити його. Так от, водій сучасного Меrсеdеs так не чинить, бо той має розумну функцію коли двірники з датчиком дощу виявляють воду на лобовому, люк закриється автоматично. "Склянка води" від Тоyоtа Багато авто мають систему оцінювання плавності та ефективності водіння. Тойота пропонує свій цікавий спосіб, він називається "Склянка води" і натхненний аніме-серіалом Іnіtіаl D. Головний герой там повинен був проїхати на своїй Тоyоtа Соrоllа АЕ86 гірськими дорогами, не розливши жодної краплі води з паперового стаканчика, а режим "Склянка води" імітує це. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні водії часто забувають одне з основних правил ПДР: який штраф передбачений Стрілка від Аudі За останні кілька років Аudі зробила кілька розумних речей зі своїми технологіями освітлення. Якось вона створила концепткар з фарами, які могли проєктувати відеоігри на стіну. А нова Аudі А5 має набагато кориснішу функцію. Ви, напевно, чули про систему "вільні руки" на задніх дверцятах, коли потрібно провести ногою під заднім бампером, щоб відкрити багажник. Тут є проблема, бо ви не знаєте, куди поставити ногу, щоб активувати її. Але якщо у вас Аudі А5, то вона спроєктує на землю маленьку стрілку, яка покаже вам шлях. Сушарка від Vоlkswаgеn ІD7 Отже, ви потрапили під зливу на шляху до машини, і, ясна річ, не хочете сидіти в мокрих джинсах під час поїздки. Що ж, Vоlkswаgеn ІD7 пропонує вам функцію Dry bооst. Увімкніть її, і підігрів сидінь запрацює на максимальну потужність, а обігрівач ввімкнеться, щоб висушити ваш одяг. Фейсконтроль від Gеnеsіs Автомобільні ключі це минуле, сьогодні є безліч нових розумних способів потрапити в автомобіль і завести його, як-от за допомогою додатку на телефоні. І тут Gеnеsіs робить крок вперед завдяки розпізнаванню обличчя. Нyundаі, Gеnеsіs і Меrсеdеs також почали впроваджувати датчики відбитків пальців у своїх авто. Позбавлення водійських прав у зв'язку з використанням невідповідних фар на автомобілі цілком можливе. Норма стосується тих, хто встановлює галогенні, ксенонові або світлодіодні фари, якщо вони не передбачені заводською комплектацією авто.

25 квітня церква вшановує пам'ять апостола та євангеліста Марка. Він був одним із 70 апостолів і проживав в Єрусалимі. Апостол Петро привів його до Христа. Коли Петро і Марк перебували в Римі, християни попросили Марка записати все, що він знає про Господа, - так з'явилося Євангеліє від Марка. Святий також проповідував у Єгипті, де він заснував одну із перших церков. Проте язичники, яких у Єгипті більшість, вирішили вбити Марка під час священного свята, яке збігалося з Великоднем. Вони увірвалися до храму після богослужіння, схопили апостола та мучили його довгий час. Святий помер, молячись Богові та висловлюючи подяку за свої страждання. Чого не можна робити Давати комусь поради, будувати плани на майбутнє, виливати воду без потреби, знімати павутину вдома. Не можна різати домашню птицю на м'ясо - це вважається великим гріхом. Подружжю не можна скандалити і сперечатися навіть по дрібницях, інакше відносини надовго зіпсуються. Не можна в цей день розпускати плітки, розповідати чужі секрети, хвалитися і прибріхувати, інакше і ваші секрети стануть відомі всім, а ваша брехня швидко розкриється. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ​День Матері-2025: сім ідей, чим потішити найріднішу​ Прикмети ясна погода - буде спекотне літо; зоряне небо до хорошого врожаю хліба; дощовий день - буде мало меду; якщо ще не зацвіли яблуні, то врожай яблук буде слабким. Після Великодня в Україні настають поминальні дні. Вони називаються Проводи або Радониця. Це час, коли родини відвідують могили близьких, несуть пасхальні страви, квіти та запалюють свічки. У цьому році Радониця буде у вівторок, 29 квітня, на дев'ятий день після Пасхи. ​Однак для більшості по Україні поминальні дні починаються з суботи і тривають до вівторка. Щоб кожен міг вшанувати близьких, церква проводить додаткове заупокійне богослужіння наступної неділі після Великодня. Тож Проводи триватимуть з 26 по 29 квітня.

Сьогодні не можна давати комусь поради і виливати воду без потреби. Якщо цього дня ясна погода — буде спекотне літо.

Втрата зуба - це не привід втрачати впевненість. У Smіlе Воutіquе пропонують прості та недорогі рішення для відновлення посмішки, такі як гнучкі часткові протези, акрилові фліппери, литі металеві протези, а також знімні накладки Snар-Оn Vеnееrs. Що таке гнучкий частковий протез Гнучкий протез (Flехіblе Раrtіаl Dеnturе) - це легкий і міцний знімний протез із нейлону або іншого м'якого матеріалу. Він зручно фіксується на зубах, що залишилися, без металевих гачків. Такий протез майже не відчувається у роті, не викликає роздратування та виглядає дуже природно. Переваги: Не натирає ясна Підлаштовується під форму рота Легкий, міцний та дихаючий матеріал Без металу Естетичний зовнішній вигляд Ціна: від $649 Комплект верх+низ: $999 Можна сплатити онлайн. Доставка по всій країні. Що таке фліппер Фліппер (сhеар flірреr tооth) - це легкий акриловий протез для заміни одного або кількох зубів. Він ідеально підходить для тимчасового чи бюджетного використання. Такий протез легко вдягнути та зняти, він майже не відчувається у роті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не лише цукерки: вісім продуктів, які шкодять зубам Коли потрібний фліппер: Після видалення зуба Перед встановленням імпланту На час загоєння Для фотосесій, побачень, заходів Ціна: від $199 Виготовляється швидко, доставка до дверей. Литий металевий частковий протез Для тих, хто шукає міцний та довговічний варіант, пропонують литий металевий частковий протез. Він кріпиться надійно, розрахований на тривале використання і чудово справляється з жувальним навантаженням. Переваги: Надійна фіксація Довговічність Підтримка прикусу Підходить для щоденного використання Чому вибирають Smіlе Воutіquе NY Можливість замовити онлайн, без відвідування кабінету Доступні ціни та знижки Індивідуальне виготовлення за вашими зліпками Безкоштовні подарунки для кожного замовлення Вибір між верхніми та нижніми протезами Є також знімні Snар-Оn Vеnееrs у 5 відтінках (білий, ваніль, карамель тощо) Як замовити Вибираєте потрібний тип протезу на сайті Оплачуєте онлайн Отримуєте зліпочний комплект (все включено) Відправляєте зліпок назад Отримуєте готовий протез із безкоштовною доставкою Smіlе Воutіquе NY - посмішка без зайвих витрат У Smіlе Воutіquе роблять заміну зубів простою, доступною та швидкою. Замовте гнучкий частковий протез або фліппер онлайн на сайті Smіlе Воutіquе та отримайте комфортне, естетичне та надійне рішення, не виходячи з дому. Реклама медичного виробу. Перед застосуванням обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Щоб зберегти зуби здоровими, потрібно регулярно змінювати зубну пасту. Бактерії, які знаходяться у ротовій порожнині - це живі організми. Вони звикають до навантажень, які ми даємо за допомогою зубної пасти. І ефект від чистки такою пастою буде ідентичним чистці зубів тільки зубною щіткою.

У столиці очікується ясна погода з великою кількістю сонця.

В українській енергетиці відбулися суттєві зміни у зв’язку зі зміною погодних умов — тепла та ясна погода сприяє активізації роботи сонячних електростанцій (СЕС), що додатково