Search trend "судова влада україни"

Про це сказав народний депутат України, член постійної делегації ВРУ у Парламентській асамблеї ЄС - Східні сусіди, член групи з міжпарламентських зв'язків з республікою Польща Володимир Ар'єв в інтерв'ю програми "Європейський простір" з Юрієм Фізером на Еспресо."Ідеальна політична модель України - це парламентська республіка з максимальною кількістю запобіжників, які не дозволять зосередити владу в одних руках. Для України це питання життєво важливе. Ви бачите, що країни з молодою демократією, як-от Угорщина, опинилися в ситуації, коли одна партія фактично безроздільно править - і до чого це призвело всередині ЄС", - зауважив Ар'єв.Народний депутат України вважає, що після завершення гострої фази війни Україні потрібно серйозно задуматися над структурою судової гілки влади. Зараз судова система законсервована і мафіозна."Попри те, що одного з ключових "павуків" цього корупційного павутиння - судового, прокурорсько-слідчого - було ліквідовано в Іспанії, все одно система швидко отримає іншого "павука". Це буде великою поразкою для України, адже нам потрібно цю павутину вичистити. Цей момент треба використати, але, думаю, не з цією владою", - наголосив Ар'єв.Народний депутат також додав, що Україні потрібна модель, у якій роль президента більше нагадувала б ту, що існує в Німеччині або Італії - така система є нам ближчою."Вже доведено, що парламент у найскладніші часи історії України може стати рятівним колом, яке, як у 2014 році, зцементувало державу, не дало їй розвалитися і допомогло після втечі Януковича повернутися до конституційного ладу, щоб влада України була легітимною для всього світу. Нам треба рухатися в цьому напрямку. Бо система, яка є зараз в Україні, не буде прийнята в ЄС", - резюмував Ар'єв.Російський диктатор Володимир Путін вимагає офіційне виключення членства в НАТО колишніх радянських країн, зокрема Грузії та Молдови, в обмін на припинення війни в Україні. 

Указами Президента України Володимира Зеленського від 23 травня 2025 року до місцевих судів призначено 22 судді. Про це інформує портал "Судова влада України". У Дніпропетровські області на посаду судді Самарівського міськрайонного суду призначено Мельника Олександра...

Київський районний суд Харкова оголосив вирок у справі, пов'язаній із приховуванням обставин смертельної ДТП, що сталася 9 лютого 2022 року за участі кортежу харківського бізнесмена Олександра Ярославського. Про це повідомляє Суспільне з посиланням на Єдиний державний реєстр судових рішень. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олігарх Ярославський знову "вляпався" у скандал Суд визнав винними двох чоловіків у приховуванні злочину, однак через завершення строків давності щодо частини обвинувачень, пов'язаних із залишенням потерпілого в небезпеці, їх звільнили від кримінальної відповідальності за цим епізодом. Водій, який намагався покрити винуватця ДТП, отримав три роки позбавлення волі умовно - з випробувальним терміном на один рік. Такий самий вирок винесли і другому фігуранту, який узяв на себе провину за смертельну аварію. Окрім цього, обидва засуджені зобов'язані сплатити понад 275 тис. грн за проведення експертних досліджень. У них є 30 днів на оскарження вироку. За даними порталу "Судова влада", йдеться про Андрія Лігуса та Олександра Бережного. Перший - мешканець Донецької області, з вищою освітою, одружений, має дитину та працює в ТОВ "БаДМ". Другий - уродженець Харківщини, також одружений, має середню спеціальну освіту та не працює офіційно. 9 лютого на трасі Чугуїв Мартове кортеж президента бізнес-групи DСН Олександра Ярославського збив на смерть людину. На місці події автівки не зупинилися. 10 лютого Ярославський вилетів з України до Великої Британії. 14 лютого до поліції надійшла інформація, що працівники Чугуївського моргу Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи виявили втрату речових доказів у справі, а саме речей загиблого. А 16 лютого поліцейські повідомили, що всі речі "знайшлися" у службовому приміщенні моргу. На автомобілях кортежу Олександра Ярославського знищували сліди аварії. 12 липня Ярославський повернувся в Україну.

Українська хореограф Ілона Гвоздьова подала на розлучення зі своїм чоловіком Іваном Хомячуком. Судячи з інформації на сайті "Судова влада України" танцівниця подала заяву 19 березня. Суд розгляне справу 4-го липня, пише Таблоїд. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Антоніна Хижняк заінтригувала одруженням з відомим актором: фото Що саме відбулося і чому Ілона вирішила припинити ці стосунки - не коментує. Відомо, що у шлюбі пара перебуває 10 років. Разом вони виховують двох дітей: дев'ятирічну Рію та чотирирічного Домініка. Раніше Гвоздьова поділилась, як відпочиває у Болгарії. Зірка опублікувала кадри, на яких позувала на пляжі. Одягла купальник, який підкреслив її пружне тіло.

Справа проти екскандидата Джеорджеску може бути епізодом масштабного розслідування російського впливу у Європі. У деталях розбиралася Gаzеtа.uа. У Румінії затримали екскандидата у президенти Келіна Джеорджеску за підозрою у низці злочинів проти держави. Йому інкримінують підбурювання до дій проти конституційного ладу, брехню про фінансування його виборчої кампанії та підтримку фашистських, расистських, ксенофобських або антисемітських організацій. Келіну Джеорджеску також закидають те, що він пропагує військових злочинців, екстремізм та незаконно зберігає зброю. Поки політика допитували, поліція провела 47 обшуків у його соратників у різних регіонах країни. Конфісковано близько 1 млн, зброю та боєприпаси. У керівника особистої охорони Джеорджеску - Гораціу Потра - зі схрону у підлозі вилучили близько 900 тис. (за іншими даними - кілька мільйонів доларів та квиток на літак рейсом "Москва - Дубай"). Затримано двадцятьох осіб, двоє з яких були під впливом заборонених речовин. Келіну Джеорджеску заборонено залишати межі Румунії протягом 60 діб і створювати нові акаунти у соцмережах. Головна інтрига гучної справи - чи зможе політик брати участь у президентських виборах 4 травня. Сигнал до спротиву Гостроти додає той факт, що Джеорджеску затримали, коли він їхав реєструватися кандидатом у президенти. Хоча раныше вын балотувався як незалежний, ультраправі румунські політики вважали його своїм за виголошувані тези: критику ЄС і НАТО, підтримку низки ультраправих угруповань. Нині вони скористалися моментом. Ультраправа Партія молоді Румунії (ПМР) вивела близько 200 прибічників під Генпрокуратуру, де допитували Джеорджеску. Їх підтримали у парламенті. Лідер ультраправої партії Джорджє Сіміон засудив затримання як "злочин тоталітарної держави" і пообіцяв, що його політична сила контролюватиме хід розслідування. За соцопитуваннями січня-лютого 2025 року, політик мав рівень симпатій не нижче 40%, тому, попри тяжкі звинувачення, залишається найперспективнішим кандидатом для румунських ультраправих. Довгі руки "Влада сподівається сфабрикувати докази, щоб виправдати крадіжку виборів і зробити все для блокування мого нового висунення на посаду президента, - написав Джеорджеску у фейсбуці. - Борюся із системою безпеки, котра хоче, щоб ми були рабами". Чинний прем'єр Румунії Марчел Чолаку заявив: "Судова система незалежна і закон має застосовуватися однаково до всіх". Водночас він зажадав від судової системи "надати громадськості виключно вагомі докази, щоб це кримінальне розслідування не було використано як передвиборча програма певним кандидатом". Його обережність легко пояснити - затримання Джеорджеску спричинило резонанс за океаном. Керівник DОGЕ Ілон Маск написав у соцмережі Х: "Вони тільки що заарештували людину, котра набрала найбільшу кількість голосів на президентських виборах у Румунії". Раніше віцепрезидент США Девід Венс назвав скасування Конституційним судом країни президентських виборів безпідставним. Тому прибічники Джеорджеску не дарма у соцмережах вимагали реакції "захисників демократії". Між Америкою і Росією За даними румунської розвідки, передвиборчу кампанію Келіна Джеорджеску фінансував Кремль. Кандидат тоді провів агресивну агітацію у соцмережах. Але його лідерство у першому турі суперечило результатам соцопитувань, за якими у другий тур мав вийти поміркованіший консерватор-конкурент ультраправої партії "Альянс за об'єднання румунів" Джордже Сіміоні. Підозри викликали не лише численні пости і відеоролики на підтримку Джеорджеску, але й нульові суми у звіті про фінансування кампанії. Невизначеність триває Офіційне розслідування проти Джеорджеску може мобілізувати його електорат. Особливо на тлі владної кризи: під тиском ультраправих президент Клаус Йоганнес подав у відставку, хоча Конституційний суд пролонгував його повноваження. Нині у Румунії тимчасово виконує обов'язки президента Іліє Болочан. Колін Джеорджеску, спілкуючись 26 лютого зі своїми прибічниками на мітингу під Генпрокуратурою Румунії, натякнув на активізацію вулиці: "Ми, народ, і є сила, енергія, ми і є Румунія. Ми ні в якому разі не станемо на коліна!" Емоційні, на перший погляд, слова можуть свідчити про небезпечні процеси. Прігожин-2 Начальник охорони Джеорджеску, Гораціу Потра, за даними джерел румунських ЗМІ у правоохоронних органах, планував заколот у Румунії. Опосередковано про таку підготовку свідчить повернення з Конго на початку лютого близько 200 найманців "румунського Прігожина". Потра служив у Французькому Іноземному легіоні та у Демократичній Республіці Конго (ДКР), де керував приватною військовою компанією на кшталт російського "Вагнера" - RАLF. Зв'язки Потру з "Вагнером" довести не вдалося, хоча західні ЗМІ писали про них. А також - про зовнішню схожість Потру з Євгеном Прігожиним. Порожнє місце Потра мав добрі стосунки з російським посольством у Румунії а також із росіянами у Москві. У грудні 2024 року, після скасування президентських виборів, його затримала поліція неподалік Бухареста зі зброєю, засобами зв'язку й оптичним прицілом. Тоді Потра заявив про свій намір "покарати вчителя фізики за погане знання механіки" (експрезидент Йоганнес за освітою є вчителем фізики). Нині Георгіу Потра нібито залишив Румунію, хоча після затримання був під підпискою про невиїзд. Тяглися до України Можливо, він виїхав з країни, бо має справи поза нею. Два тижні тому українські та молдовські поліцейські затримали трьох бійців "Вагнера" та інших незаконних збройних формувань, котрі воюють проти України. Це лише один епізод міжнародної спецоперації "Месники" по виявленню угруповань, котрі могли готувати терористичні акції та дестабілізувати ситуацію у державах Європи (у тому числі, в Україні). Ймовірно, і затримання Джеорджеску в Румунії є складовою цієї спецоперації. Цікаво, що 27 лютого тимчасовий президент Румунії Іліє Боложан зібрав лідерів парламентських партій, щоби з'ясувати їхні думки щодо відправки військових до України. Позиції Сіміона та Чолаку збіглися вони виступили проти участі румунських вояків у миротворчій місії. Водночас Україна може розраховувати на логістичну підтримку тих, хто захоче відправити миротворців до України, пояснив Келемен Хунор, лідер "Демократичного союзу угорців Румунії".

Ми бачимо, що зараз відбувається у США, чули віцепрезидента Венса в Мюнхені, читаємо Тwіttеr Трампа, спостерігали за зустріччю американців з представниками РФ в Ер-Ріяді – від цього всього у нас на головах волосся стає дибки. Whо іs Мr. Тrumр? Чого він хоче?Містер Трамп явно не цікавиться історією і не розуміє її значення, так само, як і віце-президент Джей Ді Венс. Якби вони знали історію, то ніколи б не дозволили собі робити такі заяви, як під час промови  Джей Ді Венса, коли він стверджував, що найбільша загроза для Європи походить не від Росії чи Китаю, а зсередини самої Європи. Виголосити таку промову в Мюнхені – це фактично акт умиротворення. Так само й заяви Трампа або його дописи у соціальних мережах сприяють умиротворенню російської агресії.Без перебільшення, Трамп є політиком-умиротворителем. Як магнат нерухомості, він демонструє повне нерозуміння історії та критичної ролі трансатлантичного альянсу у стримуванні російських загарбницьких амбіцій щодо України, Польщі, країн Балтії та всієї Східної Європи.Зрештою, як бізнесмен, він видається прагматиком, для якого моральні принципи є другорядними, а стратегічні інтереси Сполучених Штатів не становлять особливої цінності.Цікаво, а в нього є ця фундаментальна стратегія чи вона міняється залежно від його настрою, від того, що почув чи того, що йому запропонували ті самі росіяни або зможуть запропонувати китайці? Розуміємо, в наскільки складній ситуації ми можемо опинитися. Президент Трамп дуже різко окреслив свою позицію, яка ще не повністю виразилася, але він назвав президента Зеленського де-факто диктатором, звинуватив українську владу в масових розкраданнях, звісно, разом з адміністрацією Байдена. У мене є відчуття, що Трамп зараз шукає приводи, шукає крайнього та винного, очевидно, це буде наша держава, щоб потім він вийшов до американських виборців і сказав: «Ви бачите, я робив все, що міг, але Україна та її влада настільки погана, що мені доводиться застосувати санкції не проти Путіна, а проти України». Це дещо фантасмагоричний сценарій, але такі можуть бути реалії.Я не став би заходити так далеко в цьому питанні. Цілком можливо, що Трамп може запровадити санкції проти України, але його головне занепокоєння, як ви зазначили, полягає в уникненні відповідальності за власні помилки, невдачі чи поразки. Саме тому він намагався узурпувати результати виборів 2020 року, а тепер стверджує, що Байден робить те саме. Він програв тоді, і йому було соромно. Він програє й цього разу. На мою думку, ймовірність того, що Україна прийме якусь домовленість між Путіним і Трампом, подібну до тієї, про яку починають говорити, дорівнює нулю. Якщо Трамп продовжить наполягати на такій згубній угоді, яка стане катастрофою не лише для України, а й для всієї трансатлантичної спільноти, Україна й надалі боротиметься.За оцінками, які прозвучали сьогодні, Україна, ймовірно, має достатньо зброї та боєприпасів, щоб утримувати оборону щонайменше пів року без підтримки США, а європейські партнери залишатимуться залученими та продовжуватимуть надавати допомогу. Тому, якщо вдасться деескалувати ситуацію та переконати Зеленського і Трампа утриматися від взаємних звинувачень у соцмережах, це могло б сприяти стабілізації ситуації. Хоча, на мою думку, президент Зеленський мав право відповісти на слова Трампа, який назвав його диктатором і звинуватив Україну у війні. Якщо вдасться знизити напруженість, а Путін буде чітко сприйматися як ініціатор війни, може з’явитися можливість для реальних переговорів.Зрештою, є ймовірність, що Трамп звинуватить Путіна в маніпуляціях, коли стане очевидним, що Росія не має наміру припиняти бойові дії. Проте в короткостроковій перспективі Трамп, найімовірніше, продовжуватиме перекладати провину на Зеленського, спотворюючи реальність і стверджуючи, що його слід обрати демократичним шляхом, хоча саме так він і був обраний, та намагаючись подати його як диктатора.Проте я не вважаю, що Трамп зможе довго наполягати на цьому аргументі, адже навіть деякі з його найближчих республіканських союзників у Сенаті вже заявляють: "Ні, ні, це зайшло надто далеко". Очевидно, що Зеленський не є диктатором, і що  саме Путін, а не Зеленський, розпочав цю війну. Тож межа абсурдності, яку Трамп намагається просувати, рано чи пізно стане очевидною.Поділіться вашими думками стосовно того, що відбулося в Ер-Ріяді. Понад чотири години спілкувалися делегації США та РФ. Розуміємо, що там були представники російських спецслужб, міністерства закордонних справ РФ в особі Лаврова, а також – пан Кирило Дмитрієв, який відповідає за макроекономічні проєкти, інвестиції. Слід зазначити, що у Києві відкинули оферту Трампа щодо використання родовищ корисних копалин в Україні. Паралельно Дмитрієв склав російську оферту, запросивши американських підприємців використовувати російські надра. Зрозуміло, що росіяни зараз пропонуватимуть такі речі, що великі американські бізнесмени будуть не в стані відмовитися. Можливо, росіяни хочуть купити позицію теперішньої адміністрації США, звісно, не в прямий спосіб?Так, безумовно. Дмитрієв був першим, хто публічно розіграв своєрідну психологічну гру, коли дав інтерв’ю СNN у день переговорів 18 лютого в Ер-Ріяді. Він заявив, що Росія не хоче, щоб санкції були зняті. На мою думку, це була спроба психологічного маніпулювання делегацією Трампа та водночас підвищення вимог Росії. Вони розраховували, що коли Трамп почує, що Москва нібито не зацікавлена у скасуванні санкцій, він змінить свою позицію і запропонує більше. Тоді Дмитрієв знову заявив, що їх не цікавить просто скасування санкцій — вони прагнуть більшого. Це частина ширшої психологічної гри, в яку грають Ушаков, Лавров, сам Путін і представники російських спецслужб. Їхня мета — переконати Трампа, що вимоги Путіна нібито відповідають інтересам бізнесу, а отже, вигідні і для нього, і для американської економіки. Але насправді ця стратегія вигідна лише Росії. Вони намагаються зняти санкції з єдиного сектору своєї економіки, який має міжнародний потенціал — сектору природних ресурсів. Москва прагне подати це так, ніби американські компанії отримають вигоду, щоб зробити угоду привабливою для Трампа. Насправді ж це ні що інше, як спроба врятувати російську економіку від санкційного тиску.І, звісно, як ви вже згадували, пане Борковський, це також відволікає увагу від вимоги Трампа, яку висловив його міністр фінансів Бессент. По суті, ця пропозиція, оформлена в неоколоніальному дусі, передбачає, що США отримають контроль над 50% критично важливих мінеральних ресурсів і металів України, а решта залишатиметься у власності України, проте половина прибутків від них також діставалася б США. Як зазначає Тhе Теlеgrарh у статті, опублікованій цього тижня, такі умови навіть жорсткіші за ті, що були нав’язані Німеччині на Версальській конференції та закріплені у Версальському договорі, які, як вважається, спричинили економічний колапс і зіграли значну роль у приході до влади нацистів. Тож Трамп вимагає того, на що Україна ніколи не погодиться.І тепер, через Дмитрієва, Росія висунула зустрічну пропозицію, заявивши, що якщо українці не збираються надавати те, чого хочуть США, то це зробить Росія. Вони запевняють, що це буде вигідно і американським, і російським компаніям. Це вишукана психологічна гра, і Трамп навіть не усвідомлює, наскільки ним маніпулюють. Ми бачимо побудову принципово нового глобального світу за допомогою військової та економічної агресії, а також відповідного тиску. З урахуванням того, що озвучив віцепрезидент США Венс в Мюнхені, у мене є побоювання, що Трамп хотів би бачити суцільну альтернативу для цілого світу, новий лад, про який говорить чимало людей з його оточення. А росіяни в даній геополітичній комбінації можуть бути Трампу, на превеликий жаль, активним партнерами.Я думаю, що все навпаки. Саме Путін мріє про порядок часів холодної війни, коли Москва і Вашингтон визначали більшу частину світових справ. Саме цього він насправді прагне. Не думаю, що у Трампа є чітке бачення або стратегія. Усі, хто працював із ним безпосередньо, кажуть одне й те ж. У нього немає ні ідеології, ні далекоглядного плану — лише власний інтерес і переконання, що світ можна структурувати через бізнес-угоди. Він вважає, що кожен має свою ціну, так само як і він сам. Він або купує когось, або ж, зрештою, купують його. Жодної ідеології для нього не існує. Трамп не сприймає концепцію спільних інтересів, які протягом останніх 70 років після Другої світової війни об’єднували трансатлантичну спільноту, створюючи найбільш стабільний період миру між великими державами в один із найнебезпечніших часів. Не думаю, що він розглядає це всерйоз. Він радше вважає, що повинен перемогти, нав’язуючи свою версію миру.Під час нашої останньої розмови ми обговорювали його інавгурацію. У своїй промові він заявив, що має намір досягти мирної угоди, але для цього Україна повинна бути сильною. Однак за останні тижні ситуація дещо змінилася. Перші зрушення стали помітними приблизно тиждень тому, коли міністр оборони Гегсет, перебуваючи в Європі, ймовірно, у Брюсселі, публічно оголосив про поступки, яких Росія домагалася ще до початку переговорів. Він заявив, що США не вважають, що Україна може або повинна вступити до НАТО, а також що вона навряд чи зможе повністю повернути всі свої території, окуповані Росією. Ця заява стала сигналом про зміну підходу. Попередня позиція Трампа, згідно з якою Україна має бути сильною для ведення переговорів, фактично поступилася місцем новій стратегії.Зараз його головна мета – змусити Україну до капітуляції за будь-яку ціну, що фактично означає капітуляцію перед Росією. Він прагне виставити себе миротворцем, не зважаючи на спільні цінності та ігноруючи історичну реальність, яку ми добре знаємо. Історія вже продемонструвала, що спроби умиротворення агресора на кшталт Путіна, як це було у Грузії в 2008 році чи в Криму та на Донбасі у 2014 році, лише провокують його на подальшу агресію. Сьогодні, коли Трамп своїми останніми заявами та виступами колег в Мюнхені фактично заспокоює Путіна, це лише підштовхує його до нових атак – потенційно на Молдову, країни Балтії чи навіть до спроби підірвати НАТО. Я впевнений, що Трамп цього не усвідомлює. Не думаю, що він свідомо прагне співпрацювати з Путіним, щоб розділити світ, але саме цього хоче Путін. А Трамп цього просто не розуміє, бо не усвідомлює історичних закономірностей. Є певне відчуття, що Путін не буде торгуватися, буде проводити свою лінію, яку ми побачили під час так званих Стамбульських домовленостей. Слід нагадати, що відбувалося у 1944-45 роках, коли президент США Франклін Рузвельт, прем'єр-міністр Великої Британії Уїнстон Черчилль та керманич СРСР Йосип Сталін спробували формувати вигляд Центральної Європи та як Рузвельт і Черчилль намагалися зберегти суверенітет Польщі. Сталін зробив хитріше – вимагав проводити вибори під своїм контролем, НКВД та радянських військ, зберігаючи водночас оболонку польської державності, але контролюючи її повністю. Черчилль та Рузвельт в силу певних причин були змушені поступитися Сталіну. Коли ми говоримо про певні плани, які можуть походити з Ер-Ріяда, в мене є побоювання, щоб росіяни не намагалися продати Трампу таку модель, яку Сталін змусив купити Рузвельта і Черчилля.У цьому й полягає моя головна думка. Це те, що я вже зазначав у попередній відповіді і не раз наголошував під час нашої сьогоднішньої дискусії. Головна проблема полягає в тому, що Дональд Трамп не знає історії і не цікавиться нею. Через це він не розуміє, що насправді намагається зробити Путін. Я, як гордий американець польського походження, знаю цю історію. Я пам’ятаю, як у 1989 році, коли тільки починав свою дипломатичну кар’єру в Польщі, щодня чув від поляків розмови про Ялту та почуття зради, яке вони досі відчували. Вони згадували Ванду Василевську та інших польських комуністів, які працювали на СРСР. Трамп не просто не знає про це – йому байдуже. Йому взагалі немає діла до України. Йому не цікаві ні "криваві землі", ні трагедії, які пережила Центральна та Східна Європа. Оскільки Гітлер напав не на Росію, а спочатку на Польщу та Україну. Саме Україна зазнала найбільших втрат від нацистської окупації. Після цього настала радянська окупація, масові депортації з Естонії, Латвії, Литви, Польщі та інших країн у період холодної війни. Трамп не знає всього цього. Йому байдуже. І саме через це він став корисним ідіотом у руках Путіна.Якщо ви не знаєте історії, то приречені її повторити. Мій улюблений керівник, амбасадор Ден Фрід, допоміг мені усвідомити це ще глибше. Під час роботи з ним ми часто обговорювали історичні уроки, які мають визначати політику США. Варто віддати належне президенту Джорджу Бушу та держсекретарці Кондолізі Райс — вони справді цінували історію. Спочатку були наївні спроби побудувати стратегічне партнерство з Росією, політика "перезавантаження" почалася за Обами, але зусилля в цьому напрямку робилися ще раніше. Однак після того, як Буш заявив, що "побачив душу Путіна" під час зустрічі в Любляні, вони переглянули свої підходи. Вивчивши історичні уроки, адміністрація Буша змінила курс, коли стало очевидним, що Путін стає все більш маніпулятивним. Натомість Трамп не знає історії, що робить ситуацію набагато небезпечнішою. Як бізнесмен, який пишається своїм умінням укладати угоди, він, можливо, зрештою усвідомить, що домовленість із Путіним є провальною, оскільки Україна продовжує чинити опір. Тоді він може розсердитися на Путіна, але цілком можливо, що натомість він спрямує свій гнів на Україну. Просив би вас проаналізувати всі ризики та загрози, які могли б міститися у тих документах, які будуть готувати у Кремлі, та будуть просити підписати президента Трампа або, точніше, щоб Трамп намагався нав'язати їх Києву.Я не думаю, що існує якийсь чіткий план. Так, завжди є підготовлені брифінгові матеріали, але, як ми обговорювали кілька хвилин тому, Трамп кардинально змінив свій підхід до України всього за останній тиждень. До заяви Гегсета і виступу Джей Ді Венса в Мюнхені Трамп стверджував, що єдиний спосіб припинити російську війну в Україні — це мир через силу, що передбачає необхідність надання Україні військової підтримки. Можливо, ви навіть пам’ятаєте, що приблизно під час інавгурації він говорив: "Гаразд, я не підтримую вступ України до НАТО, але ми повинні забезпечити її значною військовою допомогою, щоб у майбутньому стримати Росію від нового нападу".А Кіт Келлог, хоча його початкова пропозиція була малопривабливою для України — адже заморожування лінії фронту на поточних позиціях означало б, що Росія збереже контроль над значною частиною української території, а Україна не вступить до НАТО, — все ж передбачала гарантії безпеки та припинення бойових дій. Тепер навіть це здається надто великою поступкою для Трампа. Схоже, що він фактично хоче отримати від України фінансову компенсацію в обмін на допомогу, надану Сполученими Штатами. Це радикальний відхід навіть від його власної зовнішньої політики, не кажучи вже про історичний підхід США до міжнародних відносин. Гадаю, це стало несподіванкою навіть для його власної команди.Він не включив Келлога до команди, яка веде переговори з Путіним, що, на мою думку, символізує відхід від підходу "мир через силу", який відстоював Келлог і який ще тиждень тому був чинною політикою. Тепер він більше не застосовується. Не думаю, що було достатньо часу для формулювання нової стратегії чи створення будь-яких важливих стратегічних документів. Путін і надалі намагатиметься отримати від Трампа якомога більше. Ми знаємо його цілі: ліквідувати Україну як суверенну державу, змусити НАТО вивести всі американські війська з позицій, зайнятих після попереднього російського вторгнення у 2014 році, та витіснити сили НАТО з країн-членів, що приєдналися на початку 2000-х років. Тому Путін, ймовірно, і надалі пропонуватиме США вигідні поступки, допоки Трамп дотримується свого нового підходу — звинувачення України у війні та спроби витиснути з неї фінансову вигоду. Це новий вектор його зовнішньої політики, який ще не набув чіткої форми.Зараз настав критичний момент для сенаторів-республіканців, європейських союзників та самої України, щоб переконати Трампа, що ця нова стратегія приречена на провал.І ще одне зауваження. Підхід Трампа зараз зводиться до руйнування. Це єдина його характеристика, яку я не згадав у відповіді на ваше перше запитання. Він прагне ламати усталені правила, щоб максимізувати власну владу. У США він неодноразово заявляв, що має намір ліквідувати значну частину урядових бюрократичних структур і звільнити тисячі чиновників. Днями він заявив, що тільки президент і генеральний прокурор мають юридичні повноваження тлумачити американські закони. Це неправда – найвища судова влада належить Верховному суду. Трамп свідомо намагається послабити американську систему зсередини, щоб розширити свої повноваження. Зараз він використовує аналогічний підхід і на міжнародній арені, намагаючись зруйнувати глобальний порядок через руйнівну тактику, спрямовану на зміцнення власної влади та збагачення. Це не стратегія, а хаотичний нігілізм, яким Путін уміло маніпулює. Що саме Путін пропонує Трампу, поки невідомо. Але його кінцеві цілі очевидні – він не лише не приховує їх, а й відкрито про них заявляє.Якщо розглянути варіант, коли ми у Києві скажемо «Ні» тому чи іншому сценарію, чи піде Трамп на серйозні рестрикції проти України? Адже запропонований сценарій може бути настільки небезпечний для нас, що ми скажемо пану Трампу: «Ні, дякуємо». Франція, Велика Британія не проти нам допомагати грішми, але вони не готові воювати та постачати таке озброєння, щоб локалізувати агресію РФ. Наміри Путіна прозорі – він готовий воювати попри втрати свого особового складу, адже такою є російська військова тактика, яка себе дуже часто виправдовувала в захопленні певних територій та народів.Типова російська тактика, в якій людські життя не мають значення, адже розглядаються як витратний матеріал. Згідно з цитатою, яку приписують Сталіну: "Смерть однієї людини – це трагедія, смерть мільйонів – це статистика". Єдиний шлях для України – чітко сказати "ні" і відкинути будь-яку угоду, яка підриває її фундаментальну безпеку, майбутнє процвітання та право на гідне життя. Я вважаю, що Україні варто подати це з позиції стратегічної жертви — жертви історії та наївності, уникаючи прямих згадок про президента Трампа, але водночас як нації, яка не лише легітимна, а й горда, сильна, яка нині протистоїть російській агресії. Замість того, щоб втягуватися в риторику образ, Україна повинна зайняти тверду позицію і заявити: "Це несправедливо. Звичайно, ми не можемо на це погодитися. Це зруйнувало б майбутнє нашої країни і зупинило б наш розвиток. Наші діти та онуки ніколи не матимуть гідного життя за таких умов". Відтак Україна має вибудовувати співпрацю з європейськими союзниками на гідних засадах.Україна повинна твердо, але виважено дати зрозуміти, що вона не стане колонією Росії. Вона має відстоювати свою ідентичність, союзників і право на боротьбу за виживання та гідність стільки, скільки буде потрібно. Але робити це потрібно так, щоб зберігати моральну й історичну перевагу. Згодом можна сподіватися, що Трамп зрозуміє провал своєї стратегії. Поки він бачить поступки з іншого боку, він залишатиметься агресивним — так само, як і Путін. Однак коли Трамп усвідомлює, що зазнає поразки, він змінює курс. Згадайте його погрози запровадити тарифи проти Канади та Китаю. Коли Джастін Трюдо і Клаудія Шейнбаум у відповідь оголосили про значні контрзаходи та пояснили, як це зашкодить американській економіці, Трамп відступив. Він неперевершений задирака, але поступається, коли стикається з реальною відсіччю. Тому Україна повинна чинити опір з гідністю, чітко показуючи несправедливість вимог Трампа та те, як у довгостроковій перспективі вони приведуть до стратегічної катастрофи не лише для України, а й для Сполучених Штатів та їхніх союзників.

Судова влада України залишається неповною, поки в ній немає повноцінного адміністративного суду, що розглядав би позови громадян до найвищих органів держави. До грудня 2022 року такий суд існував — це був скандально відомий ОАСК (Окружний адміністративний суд міста Києва), один з найганебніших прикладів системної корупції. Два роки тому ОАСК ліквідували. Замість нього створили новий адміністративний суд, але він досі не запрацював, а ключове питання лишилося — як не перетворити його на ОАСК. Для цього потрібно відібрати суддів, які пройдуть перевірку Громадської ради міжнародних експертів, що мають бути фаховими й стійкими до корупції. Саме цього вимагають ЄС і МВФ — великі кредитори України. Парламент вже намагався перезапустити адміністративний суд перед Новим роком, але проєкт провалили. Друга спроба була 9 січня: парламент розглянув проєкт уряду і проєкт фракції «Батьківщина». Перший відповідає вимогам партнерів, другий — ні. Однак саме перший Верховна Рада провалила та проголосувала (в першому читанні) за другий. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко перечитала проєкти законів, поговорила з експерткою судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив Кариною Асланян і пояснює, чому це небезпечно для України.

Не встигла ВРП рекомендувати звільнити Павла Вовка, як в Раді зареєстрували законопроєкт 12206, який замість ОАСК створює Вищий суд з публічно-правових спорів (ВСПС). Створення суду, який розглядав би спори з державними органами високого рівня, дійсно є зобов'язаннями перед ЄС і МВФ. Але явно не такого, як пропонують автори Павло Павліш і Андрій Мотовиловець (обидва — СН).За елементарною логікою і відповідно до перших проєктів, які готував уряд, ВСПС мав би бути створений за моделлю Вищого антикорсуду. Останній, нагадаю, залишається найкращим суддівським добором за всю новітню історію України.Найкращим він є не просто так, а тому, що майбутніх суддів оцінювала на доброчесність комісія, яка на 100% складається з авторитетних міжнародних експертів. Що ж пропонують автори натомість?Замість повністю міжнародної комісії (як у ВАКС) в тексті проєкту — знову формат "3+3", де поруч із трьома міжнародниками вирішуватимуть склад майбутнього надважливого суду... троє представників судової мафії.До чого таке призводить ми вже бачили не раз. До ВРП, наприклад, Етична рада, створена за таким принципом, пропустила Сергія Бурлакова, який в статусі судді катався у РФ, і Інну Плахтій, яка вважає смертельний вирок свого батька бандерівцю Гончаруку правосудним. Зате "забанила" за пост у фб всесвітньо відому суддю-викривачку Лариса Гольник.З ВККС, створеною подібною Конкурсною комісією, теж усе далеко не так просто.Читайте також: Оновлена ВККС дуже сердобольна"Але це ще не все!". Знаєте, хто делегуватиме в комісію суддівських представників? Рада суддів України. Останню очолює Богдан Моніч, якого ставили на цю позицію Вовк і Портнов. Ще раз. Суд, створений замість ліквідованого ОАСК, який очолював Павло Вовк, відбиратимуть ті, кого призначила людина... Павла Вовка.В проєкті є ще кілька негативних моментів, які великою мірою нівелюють перевагу міжнародників у процесі й не тільки. Але про них пізніше.Чи буде цей суд ОАСКом-2 в розумінні абсолютно відірваної від реальності проросійськості та вседозволеності? Навряд. Контекст не той, та судова мафія зі своїми політичними патронами навчилися грати менш топорно.Тих, хто погано ховає в мантії російський паспорт, а в офшорах — елітну нерухомість, навіть таке діряве сито навряд чи пропустить. Таких, навпаки, показово викинуть з конкурсу. Читайте також: Як люди Медведчука досі керують адвокатуроюНатомість представники Вовка в складі відбірної комісії технічно протягнуть вперед достатньо "сірих конячок". Останні, хоч і не обов'язково будуть намагатися захопити владу чи повернути Януковича, в необхідний момент обов'язково "прислухаються" до "старших товаришів" з Банкової, а може й не тільки.Проблема лише в тому, що юрисдикція нового суду складається майже виключно з таких "необхідних моментів". Бо єдина його задача — переглядати важливі рішення центральних органів влади. Після всіх поневірянь з ОАСК і рештою судової системи, нам на цьому місці потрібні нарешті не політичні проститутки (за виразом самого П. Вовка) і не юридичний відділ політичної влади, який працює за принципом "чєго ізволітє". А суд, який перевірятиме чи влада робить усе відповідно до закону та інтересів громадян, чи ні. І якщо що її виправлятиме.Так от. З пропонованою редакцією такого суду точно не вийде.ДжерелоПро автора. Михайло Жернаков, співзасновник і голова правління Фундації DЕJURЕ.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.