Search trend "Одного літа в Україні"

DОU поспілкувався з цифровою командою Міноборони про останні зміни, які стосуються «Резерв+», реєстру «Оберіг» і військового обліку. Чи додадуть нові методи авторизації у «Резерв+» і скільки разів можна оновлювати в ньому дані? Як змінився підхід до розлогування у застосунку? За яких умов продовжать відстрочки? Коли висновки ВЛК стануть анонімними? А також що з автоматичним взяттям на облік чоловіків в Україні та за кордоном — розповідає заступниця міністра оборони з питань цифровізації Катерина Черногоренко. 🔸Як працюватиме анонімність і рандомізація у реформі ВЛК Військово-лікарські комісії почнуть розглядати справи анонімно. Загалом цифровізацію роботи ВЛК умовно поділили на три етапи. На першому, уже реалізованому, через «Резерв+» людина може самостійно подати запит і отримати електронне направлення на проходження військово-лікарської комісії. Раніше для цього потрібно було йти в ТЦК і брати паперове направлення. За словами Катерини Черногоренко, на сьогодні видали 30 тисяч електронних направлень. Крім цього, на першому етапі впровадили е-постанови ВЛК в Медичній інформаційній системі ЗСУ для оглядів військовозобовʼязаних і військовослужбовців, а також взаємодію цієї системи з реєстром «Оберіг». На другому етапі в електронний формат переведуть медичні висновки. Раніше військово-лікарські комісії писали постанови від руки, надсилали паперові висновки про військовозобов’язаних до ТЦК. Після цього документи оператори вручну вносили в реєстр «Оберіг». А вже потім висновок як статус підтягувався в електронний військово-обліковий документ у «Резерв+». З 1 квітня цього року алгоритм змінюється. «На другому етапі реформи ВЛК розділяємо медичний огляд і власне військово-лікарську експертизу. Таким чином цивільні лікарі оглянуть людину, внесуть результати в Електронну систему охорони здоров’я (ЕСОЗ), дані надійдуть до ВЛК, яка вже без участі людини ухвалюватиме рішення про придатність або непридатність. Цей етап буде впроваджуватись у кількох пілотних регіонах. Восени ці зміни мають бути запроваджені по всій території України. Це й буде третім етапом. Прозорість реформи забезпечать три фактори: 1. Рандомізація. Результати медоглядів будуть розподілятись між комісіями випадковим чином. 2. Анонімність. Комісія буде отримувати медичні дані без імені людини, яку розглядає.Тобто і людина не знатиме, яка ВЛК отримає її дані, і ВЛК не знатиме, чиї дані оцінює. 3. Цифровий слід. Медичні й адміністративні рішення зберігатимуться в системі з цифровими підписами відповідальних лікарів і працівників ВЛК. Це спрощує постаудит. Тож тепер, коли постанова буде електронна, інформація в „Оберезі“ та „Резерв+“ з’являтиметься значно швидше», — пояснює DОU Катерина Черногоренко, заступниця міністра оборони з питань цифровізації. Опцією електронного направлення можуть скористатися й ті, хто отримав паперову повістку на проходження військово-лікарської комісії. Якщо військовозобов’язаний подав запит, отримав е-направлення, але не з’явився впродовж двох тижнів від дати огляду, накладуть штраф. Чи можуть людину просити особисто віднести медичний висновок до ТЦК? Катерина Черногоренко зауважує, що ні. ВЛК має самостійно передати постанову до ТЦК: «Завдяки електронному кабінету постанову тепер оформлюють в електронному вигляді у Медичній інформаційнійсистемі ЗСУ, після чого вона автоматично надходить до реєстру „Оберіг“, а отже і до ТЦК». 🔸За яких умов автоматично продовжуватимуть відстрочки Сьогодні кожна третя відстрочка оформлюється в застосунку, зауважує DОU Катерина Черногоренко. І додає, що наразі понад 240 тисяч людей отримали її онлайн: «Користувачі активно запитують про розширення можливостей — найперше доглядачі людей з інвалідністю, викладачі тощо. Ми працюємо над тим, щоб якомога швидше запустити нові типи відстрочок, налагоджуючи обмін даними між реєстрами». Автоматично продовжуються ті відстрочки, по яких «Оберіг» може самостійно перевірити підстави в інших реєстрах. Сьогодні відстрочку отримують люди з інвалідністю, які мають пенсійне посвідчення, студенти, аспіранти, докторанти, батьки трьох і більше дітей в одному шлюбі. Щодо інших категорій, то в Міноборони зауважують, з чим виникають складнощі: «Не завжди можливо перевірити підстави для відстрочки в державних реєстрах. Якщо у багатодітного батька одна дитина народилась за кордоном, дані про це не завжди доступні. Хоча між Україною та європейськими країнами є домовленості про взаємне визнання документів, ці свідоцтва про народження не вносяться в електронні реєстри. Тому навіть якщо дитина має громадянство України, дані не потрапляють до Мін’юсту і система не може підтвердити цю інформацію через електронну взаємодію». Команда продовжує тестувати різні сценарії та працює над цифровізацією тих типів відстрочок, які сьогодні складно автоматизувати. «Наведу приклади відстрочок, за якими наявних реєстрів і цифрових інструментів недостатньо, щоб побудувати логіку процесу. Це відстрочка для одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ груп за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати. Також це відстрочка для особи, яка має дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленою внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок, кистей рук тощо», — каже Катерина Черногоренко. Відстрочку надають до кінця оголошеної мобілізації. Оскільки воєнний стан та мобілізація продовжуються кожні 90 днів, підстави для відстрочки перевіряються повторно. 🔸Розлогування — це все-таки баг чи фіча Раніше, якщо користувач не заходив до «Резерв+» впродовж тижня, застосунок автоматично розлогував його з міркувань безпеки. Це в цифровій команді МО називали фічею. Ми запитали в Катерини Черногоренко, чи змінився підхід, оскільки користувачі уже не відзначають регулярне розлогінення. «Автоматичне розлогування досі відбувається. Але ми продовжили терміни сесії, щоб зробити користувацький досвід зручнішим. Наразі сесія автоматично завершується, якщо людина не заходить у „Резерв+“ протягом 30 днів. Зокрема, такий підхід допомагає захистити застосунок від доступу сторонніх осіб у разі втрати чи компрометації пристрою. Але якщо людина користується застосунком регулярно, авторизація зберігається довше. Тож рекомендуємо заздалегідь зберігати електронний військово-обліковий документ на смартфон у форматі РDF — щоб могти пред’явити його швидко, без потреби повторно авторизуватися в застосунку», — пояснює заступниця міністра оборони з питань цифровізації. 🔸Наскільки часто можна оновлювати дані через Резерв+ Військовозобов’язані можуть оновити свій номер телефону, електронну пошту та адресу проживання. Повторно уточнювати ці дані користувач може необмежену кількість разів, але не частіше, ніж раз на сім днів, пояснює DОU Катерина Черногоренко. І доповнює: «Ми реалізували можливість змінити саме ті контактні дані, які найчастіше оновлюються, є важливими для зв’язку та недоступні нам автоматично з інших реєстрів. Наразі можливість редагувати інші дані не обговорюємо, адже інші відомості оновлюються в системі через інформаційну взаємодію між реєстрами. Придивляємося до опції, щоб у „Резерв+“ людина могла сама подати запит на оновлення даних з інших реєстрів — наприклад, оновити дані про освіту. Важливо, що йдеться саме про оновлення, а не виправлення даних. Тобто в реєстрах, до яких буде надсилатись запит, має міститись коректна інформація». 🔸Чи з’явиться у Резерв+ причина порушення військового обліку Наразі у «Резерв+» є сповіщення про порушення військового обліку, однак немає пояснення, у чому причина — проігнорована повістка, неправильно вказане місце проживання. Катерина Черногоренко підтверджує DОU, що ця функціональність у розробці: «Незабаром у „Резерв+“ до сповіщень про порушення військового обліку ми додамо поле з поясненням. Оператори ТЦК під час внесення інформації про порушення обов’язково вказуватимуть причину — чи йдеться про ігнорування повістки, некоректні дані про місце проживання або інші підстави. Це допоможе користувачам швидше виправити можливі неточності». 🔸Чи планують впровадити додаткові методи авторизації, окрім ВаnkІD Нещодавно в роботі мобільного застосунку «Резерв+» стався збій, пов’язаний із високим навантаженням на систему ВаnkІD. Через це авторизація користувачів була тимчасово недоступною. Цифрова команда Міноборони зауважує DОU, що розглядають й інші методи, однак не можуть уточнити терміни реалізації: «Це був не технічний збій у самому „Резерв+“, а проблема з сервісом авторизації, яка виникла через значну кількість запитів. ВаnkІD є одним з найпопулярніших способів віддаленої ідентифікації в Україні. Щодо додаткових методів авторизації — ми розглядаємо варіанти розширення можливостей входу. Наприклад, авторизацію через Дія.Підпис або напряму через банки, щоб залежність від одного механізму не створювала ризики у разі пікових навантажень». Кіберзахистом цифрових рішень міністерства опікується спеціальна профільна структура Центр реагування на кіберінциденти. «Фахівці центру на варті цілодобово, обробляють близько 850 спрацювань щотижня, а за рік розслідували понад 5000 кіберінцидентів. Крім того, „Резерв+“ успішно пройшов всі необхідні перевірки безпеки і отримав атестат відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ)», — кажуть DОU в Міноборони. 🔸Що відомо про військовий облік чоловіків 25–60 років за кордоном і видачу паспортів З квітня 2024 року українським чоловікам призовного віку заборонено отримувати закордонні паспорти та паспорти громадянина України за межами держави. Щоб люди 25–60 років за кордоном могли отримати паспорти, їх стали автоматично ставити на військовий облік. Однак лише тих, хто звернуся за паспортами до 24 квітня 2024-го. Їхні дані автоматично додають у реєстр «Оберіг». «Мета сьогодні — зробити так, щоб люди, які звернулися до зазначеної дати, могли швидко та зручно згенерувати електронний військово-обліковий документ та отримати паспорти. Без потреби відвідувати ТЦК чи проходити ВЛК», — пояснює DОU заступниця міністра оборони Катерина Черногоренко. При цьому зауважує, що питання щодо чоловіків, які звернулися до паспортних сервісів за кордоном після цієї дати, не врегульоване. Оскільки постанова № 163 від 14 лютого 2025 року законодавчо визначає саме ці часові межі. Наразі невідомо, коли ця можливість з’явиться для всіх інших. 🔸Кого автоматично беруть на облік в Україні З літа 2024 року «Оберіг» наповнюють даними про чоловіків 16–60 років. І реєстр «бачить» інформацію про тих, хто ніколи не ставав на військовий облік і не відвідував ТЦК, завдяки обміну даними з Єдиним демографічним реєстром і системою Державної міграційної служби. Чоловіків 16–25 років ставлять на облік автоматично, у них немає потреби звертатися до ТЦК і проходити медогляд. Люди від 18 років можуть згенерувати військово-обліковий документ у «Резерв+». Відповідно до задуму, автоматичне взяття на облік чоловіків 16–25 років триватиме протягом року. А тоді МО поділиться результатами експерименту. Поки що процес не завершився, через неповноту даних команда додатково перевіряє інформацію: «Ми отримали від інших відомств великий масив даних для взяття на облік чоловіків віком від 17 до 25 років. Наразі триває їхня постановка на облік. Масив даних може бути неповним, тому наша команда додатково перевіряє інформацію. Це дещо уповільнює процес, але гарантує надійність», — твердить заступниця міністра з питань цифровізації. Для військовозобов’язаних від 25 до 60 років автоматичної процедури постановки на облік поки що немає. Наразі чоловіки, яким виповнилося 25 років, мають стати на облік особисто, тобто прийти до ТЦК за місцем реєстрації, де працівник внесе дані вручну. Дистанційно вони можуть лише оновити облікові дані. Технічно цифрова команда готова взятися за втілення автоматичної постановки на облік усіх військовозобов’язаних чоловіків в Україні, пояснює DОU Катерина Черногоренко. Але для цього мають бути розроблені законодавчі підстави. Поки що в МО не готові коментувати, коли внесуть потрібні зміни. 🔸Чи будуть у «Резерв+» і в «Армія+» ШІ-помічники В Міноборони діляться, що сервіси в цих застосунках наразі потребують або повної автоматизації, або контролю з боку людей. «Для нас важлива коректність даних і безпека інформації, тому наші сервіси в „Резерв+“ та „Армія+“ поки що потребують або повної автоматизації, або контролю з боку людей. Водночас ми досліджуємо потенційні сценарії використання ШІ, які могли б підсилити сервіси в майбутньому. Якщо такі рішення відповідатимуть вимогам щодо безпеки та ефективності, ми розглянемо їхнє впровадження. Додавати конкретно ШІ-помічників у „Резерв+“ або „Армія+“ наразі не плануємо». 🔸Що планують змінити зі штрафами У застосунку «Резерв+» можна буде оплатити штраф за порушення військового обліку. Це стане доступним після ухвалення законопроєкту 12093. За словами Катерини Черногоренко, нововведення дасть змогу сплачувати штрафи в кілька кліків і навіть отримати знижку 50% (якщо людина добровільно визнала порушення), аналогічно до штрафів за порушення ПДР. Нова система працюватиме і для українців, які перебувають за кордоном. Для територіальних центрів комплектування, своєю чергою, спроститься процедура накладання штрафів. Якщо законопроєкт ухвалять, вони зможуть накладати штрафи без складення протоколу. Основні зміниСправи про адмінправопорушення за ст. 210, 210-1 можуть розглядати без людини, якщо вона згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності;Доказами в таких справах буде визнаватись реєстрова інформація «Оберегу».Протокол про адміністративне правопорушення не буде окремо складатись по ст. 210, 210-1, а одразу буде виноситись постанова, якщо у ТЦК наявна інформація про те, що людина відмовилась від отримання повістки чи повістка не була вручена.Процес винесення постанови та притягнення до адмінвідповідальності за ст. 210, 210-1 буде подібним до того, який застосовується до правопорушень у сфері дорожнього руху, що зафіксовані в автоматичному режимі.Погодитись з притягненням до адміністративної відповідальності можна буде через «Резерв+». У такому випадку копія постанови також надходитиме в «Резерв+», а штраф повинен бути на рівні мінімального, передбаченого санкцією статті.Якщо сплатити штраф протягом 10 днів з дня набрання такою постановою законної сили, можна буде сплатити лише 50% штрафу, а не повну його суму. Також законопроєкт пропонує скасувати штрафи ТЦК для військових. Як приклад у Міноборони наводять ситуацію, коли людина не встигла оновити свої дані до мобілізації, але вже служить. Таким чином хочуть усунути бюрократичну перешкоду. Важливо зауважити, що законопроєкт очікує друге читання, тож можуть бути зміни в його положеннях.

Війна стала каталізатором удосконалення технологій і змін у сучасній тактиці ведення бойових дій. У цих умовах Україна демонструє неабияку гнучкість, використовуючи усі можливі методи та інструменти, аби протистояти ядерній потузі. Однак у питанні українських військових розробок не можна не помітити проблеми китайських технологій та компонентів, яка несе вагомі безпекові й політичні ризики.Велика війна та китайські обмеження Війна в Україні стала справжньою боротьбою інновацій. У асиметричних конфліктах подолання технологічного розриву є невіддільною частиною успішної стратегії слабшої сторони."Уже сьогодні ми винайшли спосіб, як воювати та перемагати проти сильніших армій у ХХІ столітті. Очевидно, що саме технології мають забезпечити стійкість української нації", – вважає колишній головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний.Коли говорять про військові інновації, багатьом одразу спадають на думку безпілотні літальні апарати й дрони. Ще на початку війни вони були чимось рідкісним та здавалися важкими до опанування, однак нині виступають надзвичайно важливим інструментом ведення бойових дій. До прикладу, в умовах нестачі артилерійських снарядів Україна використовує дрони як спосіб компенсації диспаритету з противником. У цьому контексті БПЛА стали надзвичайно ефективним знаряддям війни: універсальні, оскільки забезпечують і розвідку, і можливість скиду боєприпасів, а освоєння апаратів типу FРV призвело до появи, по суті, керованих боєприпасів, здатних точково знищувати живу силу та дорогу техніку противника. Така реальність забезпечила прихований вплив Пекіну. Дешеві цивільні дрони, які українці та росіяни навчились переробляти у зброю, здебільшого постачаються з Китаю – найбільшого виробника цих пристроїв (та компонентів до них) у світі. Протягом останнього десятиліття, компанії, такі як DJІ та Аutеl, стрімко збільшували виробництво. Лише DJІ Тесhnоlоgy Со., найбільший виробник дронів у КНР та власник найвідомішої моделі Маvіс, займає понад 90% ринку споживчих дронів у всьому світі, згідно з даними аналітичної групи DrоnеАnаlyst. У перші місяці 2022 року техногігант оголосив про припинення бізнесу в Росії та Україні: компанія закрила свої магазини та начебто припинила більшість прямих продажів, аби запобігти використанню своєї продукції у бойових діях. Цьому прикладу наслідували й низка інших китайських корпорацій. Поки українські виробники та волонтери були змушені шукати нові способи продовження стабільних поставок, їхні зусилля наштовхнулися на нові перешкоди.У 2023 році китайський уряд запровадив перші державні обмеження: мова йшла про експортний контроль цивільних безпілотників дальнього радіуса дії (апаратів, які можуть перебувати в повітрі понад 30 хвилин та літати за межами природної видимості операторів, мають навісне обладнання і важать більш як 7 кілограмів) та тих, що оснащені інфрачервоними (тепловізійними) камерами й лазерними модулями вимірювання дальності. Восени цього року наявні обмеження було розширено, оскільки Міністерство торгівлі КНР запровадило нові правила, що встановлюють систему ліцензування експорту товарів подвійного призначення та створюють список товарів з контрольованим доступом. Їх експортери відтепер зобов'язані розкривати кінцевих отримувачів і цільове використання експортованих товарів.Ерік Вудс, фахівець з експортного контролю та науковий співробітник коледжу Міддлбері у США, зазначив, що Пекін такими діями намагається демонструвати державний контроль, аби уникнути санкцій з боку Заходу. Зазначається, що мова не йде про заборону: товари можна і надалі продавати за кордон, але лише у цивільних цілях. Тому, за його словами, ці обмеження навряд чи завадять Росії та Україні продовжувати використання китайських дронів. Однак після введення обмежень китайські компанії почали або скорочувати продажі дронів та їхніх компонентів українським споживачам, або ж вимагати використання складних мереж посередників (щось на кшталт того, що робить Росія для обходу американських та європейських санкцій). Тhе Nеw Yоrk Тіmеs пише, що китайські обмеження насамперед розширюють переваги для Росії. До прикладу, офіційні митні дані дають інформацію про те, що прямі поставки дронів китайськими компаніями до України у 2023 році (за період з січня до червня) склали трохи понад 200 тис. доларів. За той самий період Росія отримала цих технологій на щонайменше 14,5 мільйонів доларів та ще й у вигляді прямих поставок. Таким чином, хоча й Україна теж закупила значну кількість китайських дронів і компонентів, більшість із них були придбані через європейських посередників. Вибудовування нових шляхів імпорту, пошук надійних посередників та оновлення логістичних маршрутів вимагають дедалі більше часу, який в ситуації такого масштабного конфлікту стає на вагу золота. Навіть до введення санкцій існувала серйозна проблема затримок у виробництві, часто пов’язана із сильною залежністю від китайських компонентів, які доводиться чекати місяцями. Бували й випадки, коли електроніка приїжджала подекуди з браком, що складав чверть усієї партії, або ж із неправильними характеристиками.Долаємо залежністьОбмеження, хоч і ускладнили процес закупівлі та логістики, все ж виявилися не такими руйнівними, як очікувалось. Засновник дронової компанії ТАF Drоnеs Олександр Яковенко під час конференції FоrbеsТесh заявив, що нині українські дрони складаються на 80–90% із китайських комплектуючих. Україна, як і Росія, значною мірою продовжує покладатися на китайські запчастини для виробництва, зокрема, FРV-дронів. Однак тенденції змінюються. Нещодавно інноваційна українська компанія Vyrіy Drоnе створила FРV-дрон, повністю виготовлений з українських компонентів. У компанії наголошують, що в умовах наростання обмежень на постачання деталей з Китаю перехід на власне виробництво комплектуючих є критично важливим. Наразі понад 70% складових серійних моделей виготовляється в Україні, і цей показник постійно зростає. Частину деталей розробляють і виробляють безпосередньо у компанії, іншу – передають на виготовлення підрядникам. Для забезпечення виробництва необхідні матеріали шукають у різних країнах, і не завжди це Китай. Проблеми з ланцюжками постачання з Китаю змусили шукати альтернативи й оборонне підприємство Ukrsресsystеms, яке також намагається диверсифікувати джерела постачання комплектуючих, шукаючи надійних виробників у США, Тайвані та Європі. Представники компанії говорять, що практично не використовують китайських компонентів. Однак існує одна проблема: навіть ті компоненти, що марковані як американські чи європейські, часто все одно мають китайське походження. Через відсутність базової електроніки, що потребує великих інвестицій, та розвиненої інфраструктури про повноцінне серійне виробництво мови поки йти не може. Проте українські компанії мають можливість імпортувати мікросхеми та інші електронні компоненти не тільки з Китаю. До прикладу, компанія Skylаb, що займається виробництвом ударного дрона "Шуліка" та робота SІRКО-S, зазначає, що близько 40% комплектуючих для їхніх пристроїв виготовляються в Україні. Skylаb активно працює над збільшенням частки імпортних складових із країн Європи, зокрема батарей і електромоторів. Водночас там визнають, що повністю відмовитися від китайських компонентів, таких як камери, автопілоти чи планшети, наразі неможливо.На фоні таких викликів Україні неодмінно потрібно налагоджувати та постійно розвивати власне виробництво таких технологій.  Одна із запорук відносно дешевої ціни вітчизняного апарату є масштабування його виробництва. Представник однієї з компаній, що працює над поступовою відмовою від китайських складових, зазначає, що проблема дороговизни українського дрона у порівнянні з китайським Маvіс зумовлена тим, що ціна останнього формується через те, що його виготовляють мільйонами. За умови масового виробництва собівартість продукції знижується, тоді як у разі обмеженого випуску ціна залишається високою.  Тут не обійтись без послідовної політики уряду, що має бути зацікавлений у закупівлі насамперед української продукції. Поставлена президентом України ціль закупити 1 мільйон дронів до кінця року сприяє поступовому розв'язанню цієї проблеми. У 2024 році обсяги виробництва українських дронів зросли більш ніж у десять разів порівняно з попереднім. Відзначається значний прогрес у створенні дронів різного типу –  повітряних, морських і наземних, а також у розробці вітчизняних систем РЕБ. За словами очільника Мінстратегпрому Германа Сметаніна, перед владою стоїть завдання організувати повний замкнений цикл, здешевлення виробництва і постачання дронів у достатній кількості.Українські фахівці впевнені, що країна володіє всіма необхідними ресурсами та потенціалом для створення власних дронів та БПЛА, які можуть не тільки відповідати закордонним моделям, але й перевершувати їх за технічними характеристиками.Однією з причин, чому українці продовжують купувати китайські дрони та комплектуючі, полягає у тому, що західні аналоги не завжди демонструють вищий рівень якості. Цьогоріч Тhе Wаll Strееt Jоurnаl писало про провальний досвід американських дронів від компанії Skydіо. Зазначалось, що в умовах бойових дій ці дрони часто не могли подолати російські системи РЕБ, вирізнялися технічними недоліками, складністю обслуговування та дорогим ремонтом. Ба більше, західні дрони зазвичай коштують значно більше, іноді на десятки тисяч доларів, порівняно з китайськими аналогами. Зважаючи на те, що, за даними британського аналітичного центру Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень, ще у 2023 році українські військові щомісяця використовували до 10 тисяч дронів (а зараз ця цифра точно ще більша), масова закупівля дорогих моделей із США була б просто неможливою з фінансового погляду. Таким чином, нарощення власного виробництва з поступовою відмовою від китайських комплектуючих було б найоптимальнішим рішенням для України. Це не виключає залучення технологій партнерів, які українська влада та виробник вважатиме доцільними для освоєння та застосування. Як пам’ятаємо, дрони, обладнані тепловізійними камерами також підпали під обмеження китайського уряду. Одна з проблем українського виробництва камер полягає у тому, що з вітчизняного там зазвичай лише назва, натомість усе начиння складають китайські комплектуючі. Тепловізійні монокуляри від української компанії NVЕСТЕСН можуть слугувати таким прикладом.Якщо ж обирати тепловізійні камери серед західних аналогів, не можна не звернути уваги на такі відомі фірми, як Теlеdynе FLІR, Sееk Тhеrmаl чи Rаythеоn Тесhnоlоgіеs. Американська компанія FLІR, авторизованим представником якої в Україні є компанія «УМО УКРАЇНА», містить виробничі потужності у США, Швеції, Естонії та Франції. Її апарати вважаються одними з найякісніших на світовому ринку. У 2022 році компанія РІSÉО, що займається дослідженнями інновацій та промисловою експертизою в галузі аналізу електрооптичних виробів, опублікувала дослідження, у якому порівняла тепловізійні камери від FLІR та Sееk Тhеrmаl з двома апаратами відомої китайської компанії ІnfіRаy. Модуль FLІR ВОSОN 640 Рrо було визнано еталоном на ринку інфрачервоних камер. Продукт демонструє найдоступнішу функціональність, що забезпечує максимальну універсальність використання. Якість одержуваного зображення висока, а середній рівень сенсора компенсується потужними алгоритмами обробки зображень.  Нещодавно компанія випустила нову лінійку камер Воsоn+ з функцією радіометрії, які чудово інтегруються в дрони та можуть виконувати розвідувальні, спостережні або пошуково-рятувальні завдання в будь-яких умовах освітленості. Але знову ж таки, вартість американської продукції вища за китайські аналоги.Чому слід відмовлятися від китайських технологійПо-перше, через ненадійність Китаю як партнера, що ми вже з’ясували. По-друге, через нерівну конкуренцію з росіянами. Росіяни часто мають перевагу через те, що навіть попри обмеження продовжують отримувати дрони та комплектуючі напряму. Вони також можуть запропонувати нижчу ціну та замовляти більші партії. Разом з цим, продаж росіянам є політично безпечнішим для китайських компаній. Попри оголошення DJІ про припинення діяльності в Україні та Росії, проведене у 2023 році дослідження української консалтингової компанії Моlfаr у співпраці з Радіо Свобода засвідчили, що дрони цієї компанії продовжували реалізовуватися у Росії організаціями, пов’язаними з військово-промисловим комплексом РФ та іншими структурами, що займаються підготовкою військового персоналу.По-третє, через політичні ризики. З початку повномасштабної війни Пекін ніби намагається зберігати статус нейтральної держави. З одного боку, він не підтримав російське вторгнення, з іншого – не засудив дії Кремля та не визнав факту агресії. Найвищі китайські чиновники публічно окреслюють війну словосполученням «українська криза». Китай допомагає Москві обходити західні санкції та активно купує у неї енергоносії, тим самим підживлюючи російську економіку. КНР підсилює позиції РФ в ООН, відмовляючись голосувати за незручні для неї резолюції. Цей список можна лише продовжувати. Немає сумнівів, що попри усі публічні заяви в контексті глобального протистояння із Заходом китайці все-таки намагаються обережно підтримувати свого стратегічного партнера.Через посилення російсько-китайського воєнного співробітництва останнім часом б’ють на сполох у Європейському Союзі. У листопаді повідомлялось про таємну програму озброєнь, яку Росія може реалізовувати в китайській провінції Сіньцзян. Зокрема йдеться про дочірню компанію "Алмаз-Антей", яка, ймовірно, розробила й провела випробування нової моделі безпілотника за підтримки місцевих фахівців, що потенційно може бути використаний у бойових діях проти України. Відповідно до оцінок ЄС, до 70% ключових високотехнологічних продуктів, що використовуються російськими збройними силами, потрапляють до РФ з Китаю. По-четверте, обравши євроатлантичний вектор свого розвитку, Україна повинна дотримуватися спільної з партнерами політичної лінії, наближатись до усталених стандартів, що передбачають зниження залежності від китайських товарів, усвідомлювати виклики для трансатлантичної безпеки, які продукує КНР. Альянс займає чітку позицію відносно розглянутої нами проблеми. У декларації, оприлюдненій під час ювілейного 75-го саміту у Вашингтоні цього літа, НАТО назвала Китай вирішальним чинником, що сприяє війні Росії проти України. Документ містить згадку про постачання Китаєм матеріалів подвійного призначення, зокрема, компонентів озброєння, спеціального обладнання та сировини, що стає вагомим ресурсом для російського оборонного сектору.Для України воєнний досвід став не лише випробуванням, але й можливістю закласти фундамент для майбутнього технологічного прориву. Попри труднощі, пов’язані із залежністю та проблемами постачання, Україна демонструє здатність адаптуватися до нових реалій.Як бачимо, залежність від Китаю як ключового постачальника створює все більші логістичні та політичні виклики. Тому важливо продовжувати диверсифікувати ланцюги та джерела постачання, зосередившись на постачальниках, що відповідають стандартам НАТО та є політично дружніми до України. А найголовніше – держава повинна створювати сприятливі умови для розвитку насамперед власного виробництва, аби забезпечувати усі потреби та розвивати стійкість особливо на фоні невизначеності долі подальшої західної допомоги. Необхідно сформувати прозоре конкурентне середовище, що забезпечуватиме виникнення все нових і нових вітчизняних технологічних підприємств та сприятиме постійному покращенню якості виробленої продукції. Україна має усвідомити: дешево – не завжди якісно, не завжди швидко і, найголовніше, не завжди безпечно. А за безпеку потрібно платити.

Еспресо нагадає головні віхи повномасштабної війни, як змінилися наші ЗСУ, стан справ на фронті та чого варто очікувати найближчим часом. Хронологія повномасштабного вторгнення: від війни не буде до перемоги і справедливого мируУсе почалося рано вранці 24 лютого 2022 року. Того дня не лише українці, але й весь світ прокинувся від шокуючих новин: Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Близько 4-ї години за київським часом президент Росії Володимир Путін виступив із телезверненням, оголосивши про так звану спеціальну воєнну операцію з метою "демілітаризації" та "денацифікації" України. Ці слова стали лише прикриттям для агресії, яку Москва готувала роками. За лічені хвилини після промови російські ракети вдарили по аеродромах, військових об’єктах і містах по всій Україні. Сухопутні війська перетнули кордон із півночі, сходу й півдня, включно з окупованим Кримом і територією Білорусі, яка стала плацдармом для наступу.Хоча насправді ця війна не була чимось несподіваним. Вона стала кульмінацією російсько-українського конфлікту, який тлів із 2014 року, коли Росія анексувала Крим і розпалила сепаратистські рухи на Донбасі, створивши там маріонеткові "республіки" — "ДНР" і "ЛНР". Протягом восьми років Україна чинила опір гібридній агресії: бойові дії на сході, економічний тиск, інформаційна війна. Але повномасштабне вторгнення перевело цей конфлікт у нову, набагато жорстокішу фазу до якої, на жаль, українці не були сповна готові. Адже до останнього дня влада запевняла суспільство у тому, що ніякої війни не буде. Тому вже постфактум почалися дії для широкомасштабної відсічі: воєнний стан, мобілізація і висунення військ на позиції тощо.Перші дні війни були хаотичними й драматичними. Росія розраховувала на блискавичну перемогу. Її план передбачав швидке захоплення Києва — "за три-п’ять днів", за оцінками західних аналітиків, які спиралися на переконання Кремля в слабкості української армії та відсутності волі до опору в народу. Колони бронетехніки рушили на столицю з півночі через Чорнобильську зону, десант висадився в Гостомелі, намагаючись захопити аеродром як плацдарм. Але Україна не здалася. Збройні сили, тероборона й звичайні громадяни дали відсіч. Бої за Київ, зокрема в Бучі, Ірпені та Гостомелі, показали, що Росія недооцінила супротивника. Водночас на сході та півдні окупанти просувалися швидше, захопивши частину Херсонської області, підступивши до Маріуполя, однак заштопорилися на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині. Березень 2022 року став переломним. Російський наступ на Київ захлинувся. Українські сили, підтримані масовим опором населення, зірвали плани ворога. Водночас світ побачив жахіття війни: зруйновані міста, розбомблений театр у Маріуполі, де ховалися сотні цивільних, і масові вбивства в Бучі, які згодом назвуть геноцидом. До кінця місяця Росія відступила з півночі, залишивши Київщину, Чернігівщину й Сумщину, але зосередила зусилля на Донбасі та півдні. Маріуполь же став символом трагедії й героїзму: захисники "Азовсталі" трималися до травня, попри облогу, голод і безперервні обстріли. Місто впало, але ціною величезних втрат для ворога.Літо 2022 року принесло нову фазу. Західні демократії об’єдналися довкола України і ЗСУ отримали перші значні поставки натівської зброї, зокрема, американські НІМАRS, які дозволили вражати російські склади й командні пункти. Спершу українці звільнили о. Зміїний, а у серпні ЗСУ почали готувати контрнаступ. У вересні стався прорив: блискавична операція на Харківщині звільнила Ізюм, Балаклію й Куп’янськ, змусивши росіян тікати, кидаючи техніку. У листопаді прийшла ще одна перемога — звільнення Херсона, єдиного обласного центру, захопленого Росією після 24 лютого. Та радість українців була рівносильна і болю від новин про звірства окупантів на звільнених територіях.Саме тоді, наприкінці 2022 року, здавалося, що Росія може остаточно відмовитися від свого непродуманого плану з захоплення України. Тим більше, що військові невдачі загострили питання використання ядерного арсеналу – Кремль був близький до цього, але втручання США та Китаю змусили Путіна відмовитися від використання найстрашнішої зброї. Натомість Москва вирішила змінити тактику, зокрема, вона вдалася до масового терору, здійснюючи ракетні удари по енергетичній інфраструктурі залишили мільйони українців без світла й тепла в холодну пору. Кремль намагався морально зламати опір українців, але це лише посилило рішучість. 2023 рік став роком затяжних боїв, однак майже без територіальних змін. Україна розпочала великий контрнаступ улітку, прагнучи прорвати російські укріплення на Запоріжжі та Донбасі. Прогрес був повільним: ворог створив глибокі лінії оборони, замінував поля, кинув у бій резерви. Тому операція не принесла бажаних результатів. Натомість Бахмут, який росіяни захопили в травні після місяців кровопролиття, став символом війни на виснаження.Читайте також: Як почався, розгортався і зупинився літній контрнаступ України: детальний аналіз від Тhе Wаshіngtоn РоstДо кінця 2023 року фронт стабілізувався, але бойові дії не припинялися. Росія продовжувала обстрілювати мирні міста й села використовуючи дрони й ракети. Україна ж відповідала ударами по військових об’єктах на території Росії та в окупованому Криму, демонструючи, що війна має наслідки й для агресора. Зараз українські дрони здатні вражати цілі у РФ за тисячі кілометрів від кордону.Також українцям вдалося знешкодити перевагу Росії в Чорному морі завдяки поєднанню інноваційних технологій, сміливих операцій і стратегічної адаптації, попри відсутність потужного флоту. Ключовим моментом стало знищення флагмана Чорноморського флоту РФ — крейсера "Москва" — двома ракетами "Нептун", що продемонструвало вразливість російських кораблів і підірвало їхню впевненість. Згодом Україна розгорнула масове використання морських дронів, таких як Маgurа V5 і Sеа Ваby, які атакували й потопили або пошкодили десятки суден — від великих десантних кораблів до патрульних корветів. Це змусило ЧФ РФ відступити від Криму до Новоросійська й фактично втратити контроль над західною частиною моря. Завдяки цьому Україна розблокувала зерновий коридор, який почав наповнювати бюджет грошима. Західна підтримка — зброя, фінанси, санкції проти Росії — залишалася і набирала обертів, хоч відбувалося і вагання через внутрішні політичні дебати в США та Європі. Зокрема, найбільшою проблемою була затримка з боку американських законодавців, які на пів року залишили Україну без фінансування, що одразу позначилася на просуванні росіян на Донеччині, яке вдалося лише нещодавно стабілізувати. До того ж західні союзники обіцяли Києву більше, ніж могли (чи хотіли) реально надати. Та й за кожну новітню систему озброєння (танки, ППО, літаки) потрібно було місяцями, а то й роками, дипломатично боротися. Адже країни НАТО, відчуваючи свою неготовність, боялися прямого конфлікту з РФ, особливо через її ядерний потенціал. Тому так звані "червоні лінії" Кремля були додатковою лінією фронту, яку потрібно було пробивати нашим дипломатам. Читайте також: Багато обіцянок, але мало поставок: яку зброю Україна отримала від союзників у 2023 році та що чекати даліДля України 2024 рік видався турбулентним з усіх боків. Зміна головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на Олександра Сирського, втрата Авдіївки, прорив на Харківщині, саміт миру в Швейцарії, наступ ЗСУ на Курщину, прорив росіян на Донеччині й втрата Вугледара й можливість втрати Покровська, вибори президента США, постійні розмови про мир через Дональда Трампа та загальна невизначеність на тлі постійних атак росіян на цивільних та їх просування на сході країни. Все це змінило також наративи, які просуває українська влада – від перемоги й повернення всіх окупованих земель силовим методом, до справедливого миру та повернення захоплених територій дипломатичним шляхом. Натомість посил росіян не змінився, однак набрав дещо туманного вигляду через ігри Кремля з адміністрацією Трампа. Попри все це, на лютий 2025 року, коли минає три роки від початку повномасштабного вторгнення, війна триває. Україна вистояла там, де багато хто чекав падіння. Вона довела, що може не лише оборонятися, а й перемагати. Та ціна цього — тисячі життів, зруйновані міста, мільйони біженців.Читайте також: Чого досягли Україна та Росія у 2024 році: підсумки для фронту та перспективи миру. ПояснюємоВійськова міць України: від все тримається на волонтерах до випуску мільйонів дронів та героїчної оборони на Донеччині Безперечно, що головний гарант і причина, чому Україна досі є незалежною – це наші Збройні сили. Без них війна, яка триває вже 1097 днів, могла б завершитися давно і точно не на користь України. Але історія української армії під час цієї війни — це не просто розповідь про героїзм, а й про еволюцію: від хаотичного опору, що тримався на волонтерах і застарілій техніці, до однієї з найпотужніших армій Європи, оснащеної мільйонами дронів і винищувачами F-16.  На момент повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Збройні сили України не були готові до війни такого масштабу. Армія налічувала близько 300 тисяч осіб, мала радянську техніку — танки Т-64, БТР-80, артилерійські системи типу "Гіацинт" — і лише частково оновлювалася після 2014 року завдяки вітчизняним розробкам, як-от ПТРК "Стугна", розробці ракети "Нептун" та певним модернізаціям старої техніки. Росія ж кинула в бій приблизно 200 тисяч солдатів (зараз на території України близько 600 тис. російських солдатів) із сучасними Т-90, "Іскандерами" і авіацією, що значно переважала українську. Аналітики прогнозували швидкий крах. Але в перші тижні війни стало зрозуміло, що ключову роль відіграють не лише регулярні війська, а й народний опір. Волонтери буквально врятували фронт: вони збирали кошти на бронежилети, дрони DJІ Маvіс, тепловізори, автомобілі. Бої за Київ, Харків і Чернігів в тому числі виграли завдяки цьому ефективному симбіозу армії, тероборони й цивільних, як це було і в 2014-2015 роках. До літа 2022 року ситуація почала змінюватися. Західна допомога — спочатку Jаvеlіn і NLАW, а згодом бронетранспортери і НІМАRS — дала ЗСУ змогу перейти від оборони до контрнаступів. Звільнення Харківщини й Херсона показали, що Україна може не лише тримати лінію, а й перемагати. Поступово ЗСУ наповнилися і західними танками, і сучасними системами ППО (зокрема, Раtrіоt). Волонтери поступово відходили на другий план (хоча й досі без них важко обійтися), держава налагоджувала і власне виробництво: у 2023 році Україна вже випускала сотні тисяч FРV-дронів — дешевих, але смертельних для ворожої техніки. До кінця 2024 року країна досягла позначки в 1,5 мільйона дронів на рік, ставши світовим лідером у їх бойовому застосуванні. Дрони замінили брак артилерійських снарядів, нищачи російські танки й склади з точністю, яку важко уявити на початку війни (зараз 85% техніки та солдат росіян нищать завдяки дронам). Також значно зріс оборонно-промисловий комплекс, зараз третина зброї - вітчизняного виробництва. Кульмінацією всієї цієї трансформації ЗСУ стало прибуття F-16 у серпні 2024 року, які доповнили наші радянські винищувачі. За оцінками британського RUSІ, на сьогодні ЗСУ стали армією, яка за бойовим досвідом, адаптивністю та технологіями поступається в Європі хіба що кільком країнам НАТО (хоча за чисельністю та бойовим досвідом – всіх перевершує), а за інтенсивністю використання дронів і гібридних тактик — не має аналогів.Та ця міць має свою ціну й обмеження. Перший виклик — мобілізація. На початку війни добровольців вистачало: за три місяці до армії долучилися понад 100 тисяч людей. Але до 2023 року ентузіазм вичерпався, а значні втрати змусили уряд посилювати призов. У 2024 році новий закон знизив мобілізаційний вік до 25 років і посилив штрафи за ухиляння, що викликало суперечки в суспільстві через випадки "бусифікації". Адже люди втомилися, економіка страждає від браку робочих рук, натомість фронт потребує свіжих сил. Та й військовослужбовці такі ж люди, які мають свої сім’ї і просто хочуть відпочити. Однак поки демобілізація в умовах війни є лише розмовою без чітких термінів служби. Другий виклик — залежність від союзників. Хоча Україна нарощує власне виробництво (наприклад, ті ж ракети "Нептун", САУ "Богдана", артилерійські снаряди та дрони), ключові системи — Раtrіоt, НІМАRS, F-16 — приходять із Заходу. Затримки поставок, як у випадку зі снарядами у 2023 році, коли ЄС не виконав обіцянку в 1 мільйон одиниць, або політичні дебати в США щодо фінансування, ставлять ЗСУ в уразливе становище. Та й Трамп натякає на скорочення допомоги, якщо Київ не піде на переговори.Читайте також: Шлях до перемоги: як український ОПК долає історичні труднощі та залучає міжнародні компанії. ПояснюємоТретій і найочевидніший виклик — розмір ворога. Росія, попри втрати (понад 750 тисяч убитими й пораненими), має населення вчетверо більше, ніж Україна, і економіку, яку підживлюють долари з величезних покладів нафти й газу. Її армія, хоч і менш адаптивна та вмотивована, спирається на масовість: у 2024 році Путін мобілізував ще 300 тисяч осіб, а виробництво дронів типу "Ланцет", "Герань-2" і ракет досягло промислових масштабів. До того ж з осені додалися ще й солдати та зброя з Північної Кореї з якою Путін почав активно дружити. Тому Україна б’ється не лише з Росією, до того ж змушена утримувати хиткий баланс між захистом, наступом і внутрішнім виживанням країни.Читайте також: Сувора дисципліна та любов до порнографії: якими є північнокорейські солдати, що воюють проти України. ПояснюємоВійна також прискорила реформи в Збройних силах України, наблизивши їх до стандартів НАТО. Після 2014 року почався перехід від радянської моделі — у 2016 році стартувала "Дорожня карта" з децентралізацією командування, а з 2022 року, під тиском повномасштабного вторгнення, ЗСУ впровадили натівську систему управління, класифікацію звань і тактику малих груп, що дозволило швидко реагувати на полі бою. Логістику перебудували за західним зразком із цифровим обліком і хабами, а навчання скоротили до 6-8 тижнів із фокусом на виживання й технології, як-от управління дронами. У 2024 році з’явилися рекрутингові центри замість хаотичного призову, у певних ланках застаріле керівництво замінили молодші офіцери з західною освітою. Відбувається перехід на систему "корпус-бригада". Всі ці зміни підвищили боєздатність армії. Читайте також: Чітка структура, відповідальність генералів і ніякого ручного управління: чому в Україні хочуть повернути дивізії та армійські корпусиЗараз війна перебуває в позиційній фазі з елементами локальних наступів і контратак. Лінія фронту простягається на тисячі кілометрів (моніторинг кордону Білорусі – це теж затрата військових ресурсів), але ключові бої зосереджені на кількох напрямках. Найгарячіша точка — Донецька область, зокрема Покровський напрямок. Тут російські війська намагаються оточити Покровськ — важливий логістичний центр ЗСУ. Вони просуваються з півдня й сходу, наблизившись на відстань 6-7 кілометрів до міста, і намагаються перерізати шляхи постачання. Захоплення Покровська відкрило б росіянам шлях до Дніпропетровської області, але ЗСУ чинять запеклий опір, стримуючи ворога за допомогою артилерії й дронів. Ще одна складна ділянка — район Курахового, що південніше. Після падіння Вугледара в жовтні 2024 року й просування до Курахівської ТЕС росіяни майже замкнули тут оперативне оточення — так званий "курахівський мішок". Їхня мета — закріпити контроль над південною частиною Донеччини й вийти до Великої Новосілки, яка перебуває в напівоточенні. У разі успіху це послабить українську оборону на стику Донецької та Запорізької областей. Водночас ЗСУ намагаються утримати позиції, спираючись на укріплення й контратаки малими групами.На півночі Донеччини бої тривають за Часів Яр і Торецьк. Росія прагне захопити ці міста, щоб просунутися до Костянтинівки, а згодом — до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Поки що прогрес ворога повільний: Часів Яр залишається під контролем ЗСУ, хоча південні околиці під сильним тиском, а Торецьк частково окупований. Успіх тут залежить від того, чи вдасться росіянам сконцентрувати резерви, адже їхні втрати величезні.Окремий театр бойових дій — Курська область Росії. В перші дні українцям вдалося утримувати близько 1000 км² території, але зараз ця цифра зменшилася удвічі. Росіяни повернули кілька сіл і тиснуть на Суджу з південного сходу. Їхня ціль — вибити українські сили за державний кордон, зруйнувавши плацдарм. ЗСУ відповідають контратаками. Утримання Курщини виснажує російські резерви, також є додатковим козирем в переговорах, але це і ризик розпорошити сили.На півдні ситуація на карті не так помітна, однак там відбувається не менше складні бої через постійні артилерійські обстріли та спроби росіян просунутися далі. Також на Харківщині загострилися намагання росіян захопити Куп’янськ. Крім цього прифронтові міста й села на прикордонні з РФ постійно страждають від ворожих обстрілів. А що з українським контрнаступом? ЗСУ мають потенціал повернути ініціативу, але не всюди. На Курщині нові атаки можуть відкинути росіян від Суджі, зберігши плацдарм. На сході можливі локальні операції — наприклад, повернення позицій біля Часового Яру чи Времівки, де ворог недавно просунувся. Та для великого наступу, як у 2022 році, бракує резервів і західної зброї. За оцінками аналітиків, новий масштабний контрнаступ можливий не раніше літа 2025 року, коли прибудуть додаткові F-16 і сформуються свіжі бригади. Однак до цього часу все може змінити миротворча ініціатива найбільшого союзника України. Мирні переговори: від таке вже було до цього разу має спрацюватиЗ приходом до влади Дональда Трампа в останні місяці, а особливо тижні, війна в Україні знову опинилася в самому центрі міжнародної політики та уваги через нові заяви про можливість миру. Цього разу тон дискусії задають не лише Київ і Москва, а й Вашингтон, де новообраний президент США активно просуває ідею мирної угоди, яка багатьом його опонентам видається капітуляцією України. Але, щоб зрозуміти, що відбувається, варто згадати попередні спроби домовленостей — Мінські угоди та Стамбульські переговори. Мінські угоди, підписані у 2014 та 2015 роках, стали першим великим кроком до врегулювання конфлікту на Донбасі після анексії Криму та початку війни на сході України. Вони передбачали припинення вогню, відведення важкого озброєння, обмін полоненими та політичні реформи, зокрема особливий статус для окремих районів Донецької та Луганської областей. Проте ці домовленості так і не принесли миру. Росія використовувала їх як інструмент тиску на Україну, трактуючи пункти на свою користь, тоді як Київ наполягав на повному виконанні безпекових умов перед політичними поступками (тобто гарантії безпеки, які й зараз є каменем спотикання всіх переговорів). У підсумку Мінськ став символом замороженого конфлікту, який не зупинив бойові дії, а лише відтермінував ескалацію, що вибухнула у 2022 році.Після повномасштабного вторгнення з’явилася нова спроба — Стамбульські переговори у березні-квітні 2022 року. Тоді Росія висувала ультимативні вимоги: нейтралітет України, відмова від НАТО, визнання Криму російським і "незалежності" так званих "ДНР" та "ЛНР". Україна пропонувала компроміс — нейтралітет в обмін на гарантії безпеки від кількох країн, але без територіальних поступок. Проєкт угоди, як пізніше стало відомо, обговорювався до червня, але зірвався: Київ відмовився через виявлені звірства в Бучі та впевненість у тому, що Росія не виконуватиме зобов’язань, а Москва заявила, що Україна "відступила під тиском Заходу". Так Стамбул залишився ще одним прикладом того, як мирні ініціативи розбиваються об взаємну недовіру.Тепер, у лютому 2025 року, на горизонті з’явився новий фактор — одіозний бізнесмен-політик Дональд Трамп. Після перемоги на виборах у листопаді 2024 року він неодноразово заявляв, що завершить війну "за один день", хоча його радники згодом скоригували ці очікування до "місяців". Трамп уже провів телефонні розмови з Володимиром Путіним і Володимиром Зеленським 12 лютого, назвавши їх "чудовими" і запевнив про "можливість завершити цю криваву війну". Читайте також: Мирна угода в обмін на що: які сценарії завершення війни розглядає Дональд Трамп. ПояснюємоТа найбільшою несподіванкою для громадськості стало відновлення прямих дипломатичних стосунків між США та РФ, а саме публічна зустріч в Саудівській Аравії держсекретаря Рубіо та міністра іноземних справ Лаврова (у Rеutеrs кажуть, що до цього було чимало непублічних зустрічей). Вони відбулися без участі України та Європи, Зеленський взагалі сказав, що не знав про її планування. Тобто за спинами українців та європейців американці почали домовлятися про мир, що одразу напружило стосунки між Вашингтоном та Києвом й іншими європейськими столицями. За інформацією ЗМІ, команда Трампа розробляє триступеневий план: припинення вогню, вибори і тоді остаточна мирна угода. Це означає, що лінія розмежування наразі проходитиме по теперішній лінії фронту. Трамп також підтримує ідею демілітаризованої зони з миротворцями, але наполягає, щоб їх надавали Європа, Китай чи Бразилія, а не США. Його мотивація очевидна: він хоче виконати передвиборчу обіцянку й увійти в історію як миротворець (і отримати Нобелівську премію), водночас зменшивши американські витрати на підтримку України. Ба більше, він вимагає, щоб Київ повернув гроші, які вже були надані та хоче в рази більше натомість. Зокрема, в цьому й проблема угоди про корисні копалини на $500 млрд на якій наполягає Трамп, бо Україна має резонні перестороги. І мова не лише про гроші (хоча офіційно ми отримали від США лише сотню мільярдів, та й не у формі боргу, а гранту). Читайте також: Трамп, Зеленський і рідкісноземельні ресурси: що насправді Київ пропонує Вашингтону. ПояснюємоЗеленський демонструє обережну готовність до діалогу, але з чіткими умовами. Він неодноразово заявляв, що ця війна — "не те, що можна завершити папірцем", бо нам потрібні гарантії безпеки, щоб "не повторити Мінськ". Зеленський готовий до переговорів, якщо США й Європа забезпечать захист, посилять нашу армію, але відкидає замороження конфлікту без механізмів стримування Росії, називаючи це "афганським сценарієм". З іншого боку, під дією Трампа, президент змінив позицію про те, що і Крим, і весь Донбас треба повертати силовим способом, говорячи тепер про силу дипломатії. Чому так?По-перше, війна виснажила Україну: десятки тисяч померлих, сотні тисяч поранених, мільйони біженців, зруйнована інфраструктура й економіка. По-друге, невизначеність щодо підтримки США. Якщо Трамп не отримає бажаної угоди, він звинуватить у всьому Україну (вже почав, критикуючи, що Київ нібито частково винний у всьому цьому і, зокрема, Зеленський, який "диктатор", бо не проводить вибори, а хоче війни). А це може призвести до скорочення чи заморозки американських поставок зброї, відключення Stаrlіnk, припинення надання розвідувальних даних та багато іншого. Це важелі впливу Трампа. З іншого боку, Київ може зробити хід конем – повністю покластися лише на підтримку Європи та свої власні спроможності. Однак, за різними оцінками, тоді Україна матиме близько пів року часу. Тому Зеленський шукає у переговорах шанс закріпити бодай частину здобутків — наприклад, через вступ до НАТО (хоча й визнає, що це не відбудеться найближчим часом, але, можливо, автоматично в разі ще одного нападу РФ) чи інші реальні військові гарантії захисту, — замість ризику втратити все. Тобто головна дилема Києва – як максимізувати досягнення, щоб це не виглядало й не було капітуляцією перед бажаннями Кремля. Також влада не хоче несправедливих боргових зобов’язань перед США, які будуть українці поколіннями виплачувати. Тому шукає компромісний варіант. Читайте також: Якщо США перестануть допомагати, чи вистачить Україні зусиль Європи. ПояснюємоТим часом Європа ж перебуває у стані тривоги й розгубленості. Лідери ЄС публічно заявляють, що лише Київ вирішуватиме, коли й як домовлятися, але за лаштунками побоюються, що Трамп укладе угоду з Путіним, залишивши Європу сам на сам із фінансуванням відбудови України (Вlооmbеrg оцінює її у понад 3 трильйони доларів) та її захистом. Хоча Трамп наполягає, що угода про корисні копалини – це і є гарантія відбудови України та її захисту, бо американці будуть зацікавлені в цьому. Франція й Німеччина, які раніше виступали посередниками в Мінську, тепер утратили ініціативу, а пропозиція Трампа про європейських миротворців сприймається ними як спроба перекласти відповідальність. Високопосадовці ЄС висловлюють побоювання, що "США не бачать ролі Європи в геополітичних питаннях", а це може підірвати єдність Заходу. Інше хвилювання – можливість Трампа виведення американських військ з європейського континенту, що одразу в рази послабить оборону Заходу. Тому Європа почала діяти на випередження, зокрема, Паризький саміт, щоб знайти порозумінням з Трампом, розробила план з миротворцями на випадок перемир’я (кажуть, їх буде 30 тис., хоча Зеленський вважає, що треба як мінімум 200 тис., та цього Європа без США не може надати).  Важливим у цьому рівнянні є не лише бажання України, Америки й Європи, але й найважливіше питання, чи хоче агресор зупинитися, чи готовий Кремль до миру? Публічно Москва постійно вітає переговори, заявляючи, що готова до діалогу, хоча проти миротворців НАТО. Проте реальні наміри викликають сумніви. Путін неодноразово повторював, що його ціль — повне підкорення України, тому часткова анексія чотирьох областей у 2022 році лише посилила апетити. Експерти відзначають, що в Кремлі бачать поспіх Трампа як шанс виторгувати для себе максимум — наприклад, визнання окупації чи зняття санкцій, — не поступаючись стратегічно нічим. Російські втрати (понад 750 тисяч убитими й пораненими) не змусили Путіна відступити, а його тактика затягування часу, як у Мінську, свідчить, що мир для нього — це, можливо, пауза перед новим наступом. До того ж економіка Росії, попри видиму стабільність, стала дуже хиткою: ціни ростуть, високі ставки по кредитам та нестача робочих рук. Як ілюстративно кажуть у СNN, вона тримається на "на кокаїні і стероїдах", а це не може тривати довго. Тому Трамп має можливості для маневрів – посилити санкції у разі відмови переговорів, або послабити їх у разі домовленості, чого і добиваються зараз у Кремлі. Отже, нинішні заяви про мир — це складна гра. Трамп тисне на всіх, щоб досягти швидкого результату, Зеленський маневрує між виживанням країни і принципами, Європа боїться залишитися на узбіччі, а Кремль прикидається готовим до діалогу, вичікуючи вигідний момент. Мінськ і Стамбул показали, що без реальних гарантій угода може стати лише черговою ілюзією. Чи вдасться цього разу знайти справжній мир, залежить від того, чи зможуть сторони переступити через особисту недовіру, амбіції та усунути справжню причину війни – російський імперіалізм помножений на Путінське бажання відновити вплив Росії як за часів холодної війни. Поки що відповідь, як і раніше, висить у повітрі. Всю цю невизначеність, коли не до кінця зрозуміло ні позицію нашого найбільшого союзника, ні справжні мотиви найбільшого ворога, ні реальну можливість вибору, який є в України, можна схарактеризувати відомими слова"Quо Vаdіs", куди ж ми рухаємося і чи правильно? Та відповідь на це питання зможуть дати лише наші наступники. 

Співвідношення сил на фронті Авторитетна британська аналітична установа RUSІ (Rоyаl Unіtеd Sеrvісеs Іnstіtutе fоr Dеfеnсе аnd Sесurіty Studіеs - Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень) видала нову доповідь, яка присвячена поточній ситації на фронті українсько-російської війни. Доповідь цікава, в наступних публікаціях ми будемо до цього документа звертатися, але зазначу деякі важливі подробиці. Насамперед британці у своїх підрахунках виходять з того, що на лінії зіткнення співвідношення сил між бойовими одиницями ЗСУ та російськими оперативними угрупованнями в різних окремих сегментах становить від 1 до 2 та від 1 до 6 на користь підрозділів армії РФ, які наступають,  -  через перевагу в піхотних підрозділах. Найбільше угруповання російських військ - 230 тис. із 570 тис. перебуває у Донецькій та Луганській областях.Ситуація на фронтіПопри перевагу в живій силі, зараз наші підрозділи та бригади стримують противника та здійснюють контрнаступальні дії. Це стосується і Курщини, і Великої Новосілки, і контратак поблизу Покровська, де ворог  змушений змінювати свої плани та підтягувати резерви. Також відбуваються контратаки ЗСУ поблизу Сіверська, але є вкрай складні ділянки, де ситуація, якщо дивитися на карту, погіршується.  Новопавлівський напрямок Наші бригади тримають оборону в дуже складних умовах, якщо не критичних. Мова йде про Курахівську кишеню. Це Новопавлівський напрямок, який раніше називався Курахівським, вздовж траси від Дачного до Запоріжжя.Вчора, 17 лютого, ми вже говорили про цей напрямок, де на вихідних були контратакувальні дії з боку РФ. Також були і з нашого боку контратаки. Наразі, з посиланням на інформацію з різних джерел, які мене не підводили, знаємо, що ворог закріплюється в населеному пункті Улакли.На мапі знизу бачимо населений пункт Улакли, який розташований на дорозі від Дачного до Запоріжжя. Ворог намагається закріплюватися, і це, звісно, створює складнощі на цій ділянці. Але противник проводить контратаки і на околицях Константинополя, це трохи західніше від населеного пункту Улакли. Там зараз тривають активні бойові дії, бо загарбник намагається просуватися далі до цієї траси.Зараз на цій ділянці, включно з Андріївкою, яка вища над цією дорогою, у ворога є певна перевага в живій силі, попри те, що ми перекинули одну з бригад для посилення. Але поки що нам не вдається переламати перевагу противника. Я думаю, що ця ділянка наразі видається найскладнішою, і так чи інакше треба буде ухвалювати рішення про вивід наших військ. А ворог, за попередніми оцінками, напевно, планує забезпечити вирівнювання лінії фронту, щоб таким чином забезпечити вивільнення певних підрозділів, які можна потім скерувати на посилення наступу, зокрема на Торецькому напрямку і на Костянтинівку. Однак це лише теоретичні припущення.Адже реальність іноді спростовує будь-які прогнози. Ми розуміємо, що кілька наших бригад тримають оборону на відстані 10 км від Дачного до Константинополя. Найвужча ділянка цього фронту - від Андріївки до Константинополя становить лише 2 км. Відповідно, на ділянці 10 км з заходу на схід і 2 км з півночі на південь ситуація вкрай непроста для утримання оборони. Звісно, в такій ситуації насамперед наголос робиться на мужності наших підрозділів, на використанні авіації, в першу чергу дронів та артилерії. Тут варто згадати про Мюнхенську конференцію, де президент Чехії Петер Павел сказав, що минулого року Україна отримала понад один мільйон боєприпасів завдяки "чеській ініціативі".Згадаю про те, що керівник компанії Rhеіnmеtаll днями оголосив, що в Україні у 2026 році нарешті буде побудовано завод з виробництва великокаліберних боєприпасів калібру 155 мм. Ця компанія також забезпечує постачання боєприпасів на системній основі, зокрема новий пакет від Німеччини передбачає постачання 50 тис. боєприпасів.Зараз поступово вирівнюється співвідношення сил між використанням російською стороною артилерії та нашою. Головком Сирський говорив, що таке співвідношення вже становить один до двох, тобто перевага противника не 1 до 10, а 1 до 2. Співпраця ОПК України та країн Європи До речі, суттєво зростають акції німецьких, британських та інших європейських компаній, які на тлі усвідомлення того, що Європа дійсно буде вкладати кошти у свою оборонну промисловість, мають перспективу суттєвих замовлень і розширення свого потенціалу для збільшення виготовлення тих чи інших зразків озброєнь. І це впливає на певні українські перспективи, тому що низка українських компаній має тісні контакти з закордонними виробниками озброєнь. Виникає питання - яким чином Україна може скористатися тим, що низка європейських компаній зараз розширює свої проєкти щодо виготовлення нових зразків озброєнь.Долучимо до розмови Валерія Боровика, голову правління групи "Альянс "Нова енергія України", який ще до повномасштабної хвилі війни досить активно співпрацював з європейськими компаніями в царині цивільного космосу. А зараз його підприємство також має тісний контакт з закордонними виробниками. Думаю, досвід, який напрацьовує "Альянс "Нова енергія України", вкрай цікавий, щоб адаптувати й на інші наші оборонні компанії.Знаємо, що "Альянс "Нова енергія України" займається розробкою нових систем для ЗСУ, і це не лише повітряні дрони, а й виготовлення РЕБ та систем підводних дронів.Валерій Боровик розказав про співпрацю з німецькою компанією Dіеhl Dеfеnsе, зазначивши, що за минулий рік завершено постачання 16 систем ППО, яка детектує дрони та знешкоджує їх на підльоті до об'єктів. Спеціалісти вже навчені та використовують цю систему. На 2024 рік було запрограмовано постачання дуже серйозних роботизованих комплексів, але через брак коштів у бюджеті не змогли це реалізувати, тому такі плани є на цей рік. З німецькими партнерами також відпрацювали технологію постачання та залучення наших виробників, але в першу чергу Dіеhl Dеfеnsе концентрується на постачанні одного з комплексів ППО ІRІS-Т. "Альянс "Нова енергія України" активно працює, щоб забезпечити постачання різних матеріалів від Dіеhl Dеfеnsе.Засновник українського виробництва зауважив, що системно не відбувається нічого, тому його компанія працює точково з іноземними виробництвами. Ще раніше було запропоновано МОУ та Генштабу, щоб створити дослідно-бойовий підрозділ, у складі якого були б інженери з бойовим досвідом застосування різних озброєнь. Такий підрозділ з дозволом виїзду на передову міг би покращувати технології, побачивши дію зброї на фронті, потім з інженерами закордонних оборонних компаній допрацьовувати військову техніку на підприємствах. Декілька закордонних виробників підписали лист, щоб був створений такий підрозділ, але "віз і нині там". Технологічний ривок буде дуже повільним без такої співпраці.Боровик розказав, що роботизовані підводні системи, над якими працює "Альянс "Нова енергія України", зараз тестують та відпрацьовують. Найближчий етап — тестування на дальність підводного дрона-камікадзе. Йде робота над тим, щоб покращити та здешевити виробництво таких дронів. Не будемо загадувати, але до літа щось вже з'явиться з цих зразків. Це не є простим завданням, бо ж з нуля компанія створює субмарину.Підсумовуючи слова пана Валерія, зауважу, що це складний технологічний напрямок, який не всі країни спроможні довести до ладу. Сподіваюся, це вдасться компанії "Альянс "Нова енергія України", яка робить колосальні зусилля, аби ЗСУ воювали саме технологіями, а не особовим складом.   

В основі сюжету "Одного літа в Україні" служба американських добровольців у ЗСУ, тренування на полігонах та бойові завдання, в кінотеатрах фільм подивилося понад 15 тисяч людей, де можна подивитися фільм

Франція передала Україні партію винищувачів Міrаgе 2000-5. Можливо, шість машин, повідомляють цього тижня світові ЗМІ. Також медіа акцентують увагу на тому, що Велика Британія перебирає від США керівництво групою військової допомоги Києву у форматі "Рамштайн". Невідомо, якою тут буде надалі роль США. Окремо західні видання констатують, що насичення поля бою дронами - зробило його "прозорим". І це докорінно змінює тип ведення війни. Gаzеtа.uа ознайомилася із публікаціями у світових медіа. "Перші винищувачі Міrаgе 2000 вже в Україні", Frаnсе24, Франція Франція в четвер доставила Україні першу партію винищувачів Міrаgе 2000-5, щоб допомогти Києву захистити повітряний простір від Росії, заявив міністр оборони країни Себастьян Лекорню. Він не сказав, скільки передано машин. Після того як Франція протягом останніх місяців допомагала підготувати українських пілотів, "тепер допомагає захистити українське небо", додав міністр. У червні 2023-го президент Еммануель Макрон заявив, що Франція передасть Україні літаки Міrаgе 2000-5 і навчатиме на них українських пілотів. Із 26 літаків Міrаgе 2000-5, які належать ВПС Франції, шість мали передати Україні, йдеться у бюджетному звіті нижньої палати Національних зборів. Міноборони Франції не спростувало і не підтвердило цю цифру з міркувань безпеки. Українські пілоти і механіки пройшли навчання у Франції Українські пілоти і механіки пройшли навчання у Франції для використання реактивних літаків, які зазнали модифікацій, зокрема для боротьби з російськими перешкодами РЕБ. У серпні Україна отримала першу партію винищувачів F-16 американського виробництва. "Велика Британія бере на себе керівництво "Рамштайном", Роlіtісо, США Британський міністр оборони Джон Гілі очолить 12 лютого зустріч союзників Києва у форматі "Рамштайн", вперше прийнявши обов'язки від США. Зустріч запланована напередодні саміту міністрів оборони НАТО в Брюсселі та включає понад 50 союзників. Вона була створена у квітні 2022-го, як платформа котра покликана дати відповідь на питання: що потрібно дати Києву для відбиття агресії РФ? Новий міністр оборони США Піт Гегсет, який наступного тижня приїде до Європи, планує відвідати зустріч у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. США потенційно можуть очолити майбутні зустрічі "Рамштайн". Але команда Дональда Трампа не взяла на себе зобов'язань щодо майбутньої підтримки озброєння України. Наступного тижня від США не очікується подальших обіцянок з військової допомоги. Уже є ознаки зміни політики США до України Минулого місяця 25-те засідання формату "Рамштайн" очолив колишній міністр оборони США Ллойд Остін - за кілька днів до того, як Трамп повернувся в Білий дім. Уже є ознаки зміни політики США до України. Минулого тижня американські поставки техніки з Польщі в Україну призупинили на добу. Але серед союзників є широка згода щодо потреби продовжувати підтримувати Київ. "Група збереться перед зустріччю міністрів оборони НАТО, щоб обговорити пріоритети для України. Міжнародна спільнота продовжує працювати разом, щоб підтримати Київ", - повідомили в британському Міноборони. "Сила НАТО значно зросла через американське лідерство в "Рамштайн". На наступній зустрічі Британія тимчасово виконуватиме цю роль, але лідерство залишиться за США", - сказав міністр оборони Канади Білл Блер. Сполучене Королівство великий прихильник України. Уряди, які змінювали один одного в Лондоні, спрямовували мільярди фунтів на військову допомогу Києву, одночасно навчаючи тисячі військових. Погляди Трампа на роботу групи залишаються незрозумілими Погляди Трампа на роботу групи залишаються незрозумілими, і невідомо, чи візьме Велика Британія на себе лідерство після зустрічі в середу. Країни групи все ще ведуть переговори, хто буде постійно очолювати групу надалі. "Британці можуть координувати дії так само добре, як і будь-хто інший. Зараз немає великої довіри до США. Ми просто надто непередбачувані. З точки зору надання допомоги, іншим буде важко заповнити прогалину з боку США. Вони не зможуть цього зробити", - сказав колишній заступник помічника міністра оборони США з питань Європи та НАТО Джим Таунсенд. "Додаткові небезпеки війни в Україні", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія Століттями "туман війни" був даністю. Більше ні. Лінія фронту між Росією і Україною насичена дронами, які транслюють відео у реальному часі. Кожен бачить практично все. Арміям доводиться вирішувати, як воювати на тому, що називають прозорим полем бою. Спостереження пошарове. Орбітальні супутники сканують Землю з космосу. Тактичні мають радіус дії 200 км і більше. Менші дають картинку операторам FРV-дронів від першої особи, які несуть невеликий боєприпас для атаки на солдатів на землі. Додайте тепловізори, і солдатів можна бачити теж вночі. "Дарвін", український оператор FРV-дронів, каже, що зміни колосальні. Три роки тому, на початку вторгнення, команда БПЛА могла працювати на відкритих полях. Зараз ховаються в лісах і вдень не залишають позицій. "Раніше операції можна було ретельно планувати. Тепер кожна місія лотерея", - каже він. Розвідка і піші патрулі з передових позицій в минулому. Евакуювати поранених чи діставати вбитих дедалі небезпечніше. Піхота уникає збирання у великі групи. Відкрита місцевість - зона смерті. Швидкість - єдиний захист. Солдати використовують квадроцикли і мотоцикли, щоб випередити час реакції оператора FРV-дрона Солдати використовують квадроцикли і мотоцикли, щоб випередити час реакції оператора FРV-дрона. Укріплені траншейні системи - очевидні цілі. Бронетехніка практично знешкоджена. "Коли з'являється танк, це все одно, що кинути тарілку з їжею перед столом голодних операторів дронів", - каже "Дарвін". Щоб зруйнувати всюдисущі дрони, росіяни і українці ведуть гонку озброєнь РЕБ. Робота в селі чи місті означає, що сигнали мобільних телефонів можуть бути замасковані в метушні цивільних з'єднань. У польових умовах солдати обмежують використання телефонів, щоб уникнути скупчення. Погана погода та ніч дають певний захист. Вітер і дощ заважають польоту дрона. Хмари і туман погіршують видимість. Теплові камери можуть бачити солдатів вночі, але на невеликій відстані. "Багаторічна тактика змінена. Тепер важко досягти несподіванки. Практично неможливо досягти переваги в силах на місцях. Зібрати і зосередити війська для атаки - нонсенс. Смертоносність ураження значно більша - цілі легко визначити, а артилерійські коригування швидко передати. Прозоре поле бою дає перевагу захиснику. Наступальні операції стали неприємною справою", - каже аналітик фонду "Повернись живим" Гліб Волоський. "Зараз піхота діє невеликими групами, які важче помітити. Росіяни змогли просунутися в останні місяці, відправляючи по кілька солдатів вперед, щоб закріпитися. Більшість з них вбивають дрони. Це поступове відкушування шмат за шматком працює частково тому, що росіяни терпимі до втрат, а їхніх відмовників страчують", - каже Волоський. ШІ аналізує дані спостереження і перехресного порівняння з сигнальною розвідкою та інформацією з відкритих джерел, як-от дописи російських солдатів у соцмережах, які можуть розкривати позиції. Але програмне забезпечення для розпізнавання об'єктів ще знаходиться на ранніх стадіях. Минулого літа росіяни побачили нарощування українських військ у районі Сум Волоський каже, що ШІ може генерувати помилкові сигнали, спотворюючи картину, "і це фактично знижує прозорість". Існує різниця, каже він, між тим, щоб побачити щось, і розуміти, що ти бачиш. Минулого літа росіяни побачили нарощування українських військ у районі Сум, але не подумали, що ті атакуватимуть через кордон Курську область. "Це проблема прозорості - можете бачити дії, але не обов'язково правильно їх інтерпретувати", - каже Волоський. "Україна зберігає Курську область для переговорів з Росією", Вlооmbеrg, США Через кілька днів після того, як ЗСУ захопили частину Курської області Росії, Путін заявив, що "головна мета" росіян відвоювати території. Через пів року вони все ще намагаються це зробити. Нездатність Путіна вигнати ЗСУ з Росії може набути додаткового значення, коли Трамп наполягає на угоді про припинення війни. Поки росіяни продовжують просуватися на сході України, Київ зберігає розмінну монету в Курській області для потенційного обміну територією на переговорах. Перша окупація російської землі після Другої світової війни - особиста невдача для Путіна, чий внутрішній імідж базується на тому, що він сильний правитель, який захищає інтереси нації. Кремль намагався применшити кризу, коли ЗСУ перетнули кордон 6 серпня, захопивши 1250 кв км території, включаючи місто Суджа та десятки сіл. Росіяни повернули лише близько половини території за допомогою десятків тисяч солдат, надісланих у регіон. Близько 11 тис. військових КНДР воювали в регіоні. Вони понесли втрати близько 4000 із них. Бої на Курщині охоплюють лише крихітну територію регіону, який сам по собі є невеликою частиною найбільшої країни світу. Проте українське вторгнення в регіон з населенням 1 млн людей і розміром з Бельгію, стало шоком для росіян, наблизивши до їх домівок війну, яку розпочав Путін. Кремль розглядає Курщину як регіональну, а не національну проблему Оскільки російські офіційні особи порахували, що близько 150 тис. людей у Курській області перемістили через бойові дії, невдоволення неспроможністю держави захистити жителів вибухає. Сотні людей приєдналися до мітингів у Курську у січні, щоб поскаржитися на те, що чиновники роблять замало для розміщення переміщених осіб чи допомоги знайти зниклих безвісти родичів. "Кремль розглядає Курщину як регіональну, а не національну проблему. Це означає, що поспішати нікуди", - каже аналітик Сhаthаm Ноusе Микола Петров. Після початку операції президент Володимир Зеленський заявив, що її мета - створити буферну зону для захисту прикордонних громад від атак з Росії. Його військове керівництво теж намагалося послабити тиск на передовій в Україні, змусивши Москву перекинути війська для захисту Курщини. Хоча Курська операція не зупинила просування росіян на сході України, Кремль направив тисячі солдат, щоб відновити контроль над регіоном. Це затягування може обтяжувати Путіна, коли Трамп тисне на нього, щоб уклав угоду для припинення війни, і погрожує великими новими санкціями, якщо відмовиться. Якщо Путін стверджує, що наступ Росії в Україні триває, Зеленський може вказати на плацдарм на Курщині як доказ, що Києву є чим обмінюватися. Путін має розставити пріоритети, бо його сили виснажені Кремль дав зрозуміти, що його стратегія в продовженні наступу, щоб змусити Україну і США погодитися на умови Москви. У Кремлі стверджують, що Росія може продовжувати війну ще два-три роки. "Путін має розставити пріоритети, бо його сили виснажені. Він зосереджений більше на здобутках в Україні, ніж на поверненні Курській області", - каже старший аналітик Рrіsm Бота Іліяс.

Фільм &lаquо;Одного літа в Україні&rаquо; від кінообʼєднання Вавилонʼ13 став доступним для перегляду людям з порушеннями зору та слуху завдяки інноваційним технологіям звукопису та розгорнутих субтитрів. Ця ініціатива покликана зробити кіно доступним для широкого кола глядачів.

Документальний фільм команди Ваbylоn’13 вийшов у прокат 30 січня 2024 року. Увесь прибуток з показів творці фільму передадуть бійцям Міжнародного легіону ГУР, про яких і розповіли у стрічці. Про це повідомили в ГУР. Про що стрічка У документальному фільмі розкривають історії бійців ГУР МО, які приїхали воювати за Україну з інших країн. У роботі показують […] Тhе роst Увесь прибуток «Одного літа в Україні» передадуть Міжнародному легіону ГУР арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Весь чистий прибуток від продажу квитків на документальну стрічку "Одного літа в Україні" буде перерахований на потреби воїнів Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У Тернополі показали документальний фільм "Одного літа в Україні" (Summеrtіmе іn Ukrаіnе) режисера Володимира Тихого від кінооб'єднання Вавилон’13 показали

В прокат вийшов документальний фільм режисера Володимира Тихого Одного літа в Україні, яка розповідає про іноземних добровольців у складі ЗСУ.

1 лютого в Івано-Франківську відбувся спеціальний показ фільму "Одного літа в Україні" про добровольців Міжнародного легіону ГУР Міноборони України

Стрічка розповідає про іноземців, які добровільно приєдналися до Міжнародного легіону ГУР МО, щоб захищати Україну.

Про це інформує Генеральний штаб Збройних Сил України. Стрічка, знята кінооб’єднанням «Вавилон’13», пропонує глядачам унікальний погляд на війну очима іноземців, які добровільно стали...

В український прокат вийшов фільм Одного літа в Україні — нова документальна робота зроблена формацією Вавилонʼ13.

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо."Одного літа в Україні"У кінотеатрах з 30 січняДокументальний фільм режисера та сценариста Володимира Тихого  (якому допомагали режисерки Анастасія Тиха та Ганна Тиха) від кінооб'єднання "Вавилонʼ13" про бійців Міжнародного легіону ГУР МО. Оскільки стрічка адресована передусім американській  аудиторії, то головними героями стали саме бійці родом зі Штатів, учасники підрозділу Rоnіn Теаm. Хоча головний меседж фільму - донести не лише американцям, а й європейцям, що ця війна - і їхня війна також. А для українців, що вони у цій війні не самотні. Знімали у США та в Україні, у тренувальному таборі. Також до фільму увійшли кадри, відзняті безпосередньо під час бойових дій. Творці нагадують, що перші бойові завдання в Україні легіонери почали виконувати в березні 2022 року. Участь у Легіоні захотіли взяти понад 20 тисяч добровольців з 52 країн світу, однак до складу підрозділу увійшли не всі."Які вони – іноземні добровольці на нашій війні? - анонсують стрічку. -  Кілька військових з Міжнародного легіону ГУР розповідають про свій бойовий шлях в Україні. Від перших спільних тренувань на полігонах до перших бойових завдань на найгарячіших напрямках фронту. Вони йдуть пліч-о-пліч і переконані, що їхнє виживання залежить саме від злагоджених дій". "Мій Марчелло"У кінотеатрах з 30 січняДотепна та трепетна французька комедія від режисера та сценариста Крістофа Оноре, знята у співпраці Франції та Італії. Оноре запросив у свій проєкт матір та доньку - Катрін Деньов та К'яру Мастроянні, які зіграли самі себе, а також багатьох акторів і акторок, які також зіграли себе у цілком вигаданій історії. Пресі режисер зізнавався, що на хід для фільму його надихнула світлина К'яри, зроблена 2011 року для журналу Еllе, де акторка позувала в образі батька. Реконструюючи сімейну історію через стирання меж між вигадкою та реальністю, жонглюючи ідентичностями, Крістоф Оноре не лише порушує проблему впливу іменитих родичів на нащадків, а й створює вигадану історію для своїх героїв і водночас нагадує про видатного кіноактора Марчелло Мастроянні, якому 28 вересня минулого року минуло 100 років від дня народження. Попри те, що до цієї дати актор не дожив 28 років. Знімали фільм у Парижі, Римі, Латіні та Формії від серпня по жовтень 2023 року. Критики цим фільмом були трохи заскочені, взявшись вишукувати ті чи інші "блохи", однак для шанувальників Катрін Деньов - це однозначно чудовий подарунок. Адже одна з найвидатніших, світової слави французьких акторок другої половини ХХ, яка щиро підтримує Україну, використовуючи для цього модні події та кінофестивалі (приміром, у 2023-му  на Каннському кінофестивалі Катрін Деньов зачитала вірш Лесі Українки "Надія", перекладений французькою), у стрічці "Мій Марчелло" теж проявляє той свій акторський шарм, за який її так шанують і нині. "К'яра Мастроянні втомилася від того, що її весь час порівнюють із її батьком Марчелло Мастрояні та матір’ю Катрін Деньов, - ідеться в анонсі фільму. - Вона теж акторка і хотіла б, аби люди цінували перед усім її талант, а не походження. Якось на знімальному майданчику її попросили грати як батько. На додачу він почав їй часто снитися. Ніби дивлячись у дзеркало вона бачить не своє відображення, а його. Переживаючи тяжкий період у житті, К'яра вирішує перевтілитися у свого батька. Вона вдягається як він, говорить та рухається як він. Жінка настільки переконлива в чоловічому образі, що дехто навіть починає називати її Марчелло. У ролях Катрін Деньов, К'яра Мастроянні, Фабріс Лукіні, Мельвіль Пупо, Ніколь Ґарсія."Снігова дівчинка" ( 2 сезон) На Nеtflіх з 31 січняЦей іспанський серіал 2023 року, що є екранізацією роману-бестселера Хав’єра Кастільо на великому екрані, офіційно став хітом серед іспанської продукції платформи. А тому відразу стало зрозуміло, що з другим сезоном цього драматичного трилера зволікати не будуть. Творці обіцяють ще більше таємниць та тривожної напруги. Захопливий сюжет, глибоко прописані характери та макабрична "гра" у центрі історії роблять цей сезон серіалу захопливим дослідженням темної сторони людської душі. До речі, якщо і цей сезон людям зайде, творці обіцяють, що продовження буде. Отож героїня цієї кіноісторії знову ризикує власним життям цього разу, щоб розслідувати зникнення та вбивство двох молодих людей, які навчалися в одній елітній школі в Малазі та чиї справи можуть бути пов’язані. У ролях Мілена Сміт, Хосе Коронадо, Айша Вільягран, Лорето Маулеон та ін."Дім за склом"У кінотеатрах з 30 січняДетективний трилер українського режисера Тараса Дроня, який у свідомості пересічного українця є творцем радше глядацького, ніж артхаузного кіно. "Якщо говорити про основний меседж "Дому за склом", - розповів Тарас Дронь журналісту Еспресо, - це кіно про ціну умовного успіху: яку ціну люди платять, на що готові піти, щоб чогось добитися в житті. Це фільм про сильний характер, який у найгірших умовах спроможний не розклеїтися, а навпаки зібратися по крихтах і піти далі, щось з цього створити".Отож у невеличкому містечку під час святкування випускного вечора зникає безвісти молода дівчина та її хлопець, якого підозрюють у торгівлі наркотиками. За пошуки береться мама дівчини - амбітна ділова жінка, яка поклала усе, щоб збудувати собі кар'єру. Отож що важливіше - родина чи репутація? Які таємниці може приховувати ззовні ідеальне життя? Чим ми готові пожертвувати заради близьких і чи готові? У ролях Ірина Островська, Дарина Федина, Олександр Башкіров, Ірма Вітовська-Ванца, Віталій Гордієнко, Олена Іллєнко, Олексій Сова"Рай"  (серіал)На Нulu з 28 січняАмериканський політичний драматичний трилер від режисера Дена Фогельмана, який у 2016 році створив нашумілий серіал "Це ми", трейлер до якого поставив рекорд за кількістю переглядів, наближаючись до позначки 70 мільйонів на YоuТubе і Fасеbооk за перші одинадцять днів. Серіал був настільки успішним, що методи оповіді режисер вирішив використати у своєму нинішньому проєкті, запросивши для кращого їх втілення на головну роль володаря премії "Еммі" Стерлінга К. Брауна. Серіал окреслюють як  напружену і тонку драму, що досліджує брехню і правду, приховані за ідеалом досконалості. "З захопливим сюжетом і першокласним акторським складом, - пишуть про неї, - цей серіал цілком може стати обов'язковим для перегляду для шанувальників історій, що поєднують у собі емоції та таємниці".Отож мова про Рай - закриту спільноту найбагатших та найвпливовіших людей, чий ідеальний світ руйнується, коли стає відомо про смерть президента. Єдиним підозрюваним стає його охоронець Ксав'єр Коллінз - останній, хто бачив президента живим. Тепер він змушений довести свою невинність і вступити в боротьбу із тими, хто прагне приховати правду.У ролях Стерлинг К. Браун, Джеймс Марсден, Кріс Маршалл, Джуліанна Ніколсон та ін. 

У Києві затвердили перелік заходів для проведення загальнонаціональної хвилини мовчання. Щодня о 09:00 місто вшановуватиме пам’ять загиблих. Про це повідомляє офіційний портал Києві. Про початок хвилини мовчання повідомлятимуть у громадському транспорті, через системи оповіщення на Хрещатику й Майдані Незалежності, а також на рекламних носіях і в застосунку «Київ Цифровий». Читати також: «Одного літа в Україні» […] Тhе роst У Києві запроваджують щоденну хвилину мовчання: як це працюватиме арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Документальна стрічка «Одного літа в Україні» (Summеrtіmе іn Ukrаіnе) від Вавилон’13 виходить у широкий прокат. Побачити її можна вже з 30 січня у понад 100 кінотеатрах по всій країні. Про це повідомляє ГУР. Про що фільм Головні герої — бійці Міжнародного легіону ГУР МО, які виконують бойові завдання на передовій. Це іноземці, що приїхали в […] Тhе роst «Одного літа в Україні» виходить у широкий прокат в Україні (ВІДЕО) арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Фільм «Одного літа в Україні» (Summеrtіmе іn Ukrаіnе) від кінооб'єднання Вавилонʼ13 про бійців Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України можна буде побачити у кінотеатрах України від сьогодні - 30 січня.

У прокат вийшов фільм "Одного літа в Україні", у якому можна почути історію іноземних добровольців на війні. Кадри бойової роботи, підготовка бійців під час тренувань та їхні роздуми про життя і війну – все це точно не залишить байдужим. Повний текст новини +Відео