Search trend "Орешник"

Нещодавно президент Росії Володимир Путін дав розпорядження Міноборони РФ визначити цілі в Україні для ймовірного удару балістичною ракетою "Орешник". Ймовірно, цей крок є спробою Кремля попередити Україну, аби не зіпсувати святкову атмосферу на тлі 9 травня.

У Росії згадали про балістичне озброєння середньої дальності "Орешник", яким погрожують вдарити по Україні цими днями: після другого пуску, який був невдалим, ЗС РФ могли розв'язати цю проблему. Про загрозу застосування ракети "Орешник" українців попереджатимуть заздалегідь.

Країні-агресору РФ не вдасться приховати ще одну спробу завдати удару міжконтинентальною балістичною ракетою типу Орешник — в Україні знатимуть заздалегідь і за багато годин до пуску, що такий планується.

Російські пропагандисти публікують заяву, що нібито Росія може вдарити по Україні міжконтинентальною балістичною ракетою "Орешник". Це свідчить про те, що плани Владіміра Путіна поки що йдуть не так, як він хоче. Повний текст новини +Відео

Про це в етері Еспресо заявив заступник голови СБУ в 2014-2015 роках, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун."В мене є великий сумнів, що у них є цей "Орешник", тому що ця зброя не стоїть в них на озброєнні. В них було п'ять ракет, це інформація від західних розвідок. Дві вони використали - одна долетіла до Дніпра, одна ніби вибухнула в повітрі, а три були недороблені, тому що, немає деталей. Можливо, вони ще одну доробили",  - сказав він.Ягун додав, що проблема для росіян в тому, що це зброя, яка підпадає під класифікацію - "балістична зброя - носій ядерного озброєння". "Для того, щоб її запустити і не мати проблем з боку, наприклад, США, треба попередити за певний період, що вони будуть використовувати експериментальну зброю, стріляти кудись по полігону. Коли вони це зроблять, ми побачимо реакцію посольства США і реакцію Держдепу щодо громадян США. Ми будемо знати це заздалегідь - напевно, ще за добу, як вони спробують це використати. Не факт, що вони вдарять саме по Києву, тому що удар по Києву "Орешніком" - це фактично завершення будь-яких можливостей для подальшого перемовного процесу, якого вони дуже потребують. Не стільки Україна, як сама Росія - це для них зараз величезна проблема, як зупинити війну на вигідних для себе умовах і зберегти обличчя", - вважає ексзаступник голови СБУ.Вранці 7 травня російські пропагандисти повідомили, що Путін начебто доручив Міноборони визначити цілі у Києві для удару "Орешніком" у відповідь на потенційні українські атаки у Москві в День перемоги.

Російські пропагандисти стверджують, що Владімір Путін наказав міноборони Росії визначити цілі в Києві для ударів з ракетного комплексу "Орешник". Цю зброю Кремль може застосувати у відповідь на буцімто "провокації" 9 травня у Москві з боку України. Повний текст новини +Відео

Атака росіян по УкраїніТероризм проти справедливої оборони. Так можна підсумувати результати нічного протистояння між нашою державою і РФ з використанням дронів та іншого далекобійного озброєння. За ніч росіяни випустили по Україні п'ять балістичних ракет, це були або "Іскандери", або північнокорейський КН-23, зараз з'ясовується. Дві балістики було збито і була також випущена значна кількість дронів, понад 187, з яких 81 були збиті, решта були локаційно втрачені. Ворог двічі сьогодні атакував нашу столицю з використанням і балістики, і дронів. Знаємо, що було вісім поранених, серед них четверо дітей, дві людини загинули. І також знаємо, що ворог здійснював такі атаки з використанням дронів по п'яти областях нашої країни. Атаки ворога були скеровані насамперед проти цивільних об'єктів. Це були цілеспрямовані атаки терору аби знищити наші міста, інфраструктуру. Власне, залякати наше мирне населення, наш народ, аби похитнути стійкість до спротиву. Це системні акти терору з боку РФ.У РФ зазнали атаки важливі оборонно-промислові об’єктиЩо ж до наших ударів по противнику? Ворожі Z-канали писали про те, що це була чи не найбільша атака нашими дронами і ракетами. Як вони згадують, називається кількість аж 447 далекобійних ракет та дронів, це пишуть зет-канали. Але, що цікаво, міністерство оборони сьогодні жодної згадки не робило про ці удари з українського боку.Напевно, аби не псувати настрій тим гостям, які на свій страх і ризик збираються до Московії на Червону площу, а також тим паче не давати таких антиоптимістичних посилів для російського населення. А що ж було вражено на території Російської Федерації? Виокремимо насамперед і летовище, і оборонно-промислові об'єкти. Коли ми говоримо про летовище, то є вже зафіксовані знімки із системи NАSА, яка слідкує за пожежами по всій планеті. Так от є зафіксовані пожежі на території двох російських летовищ. Це на летовищах Шайковка і Кубинка. Шайковка - це Калузька область. Там росіяни тримають свої стратегічні бомбардувальники Ту-22М3. Там також зберігаються ракети Х-22.Сподіваємося, що ці удари були результативними, і у ворога будуть втрати саме по цим зразкам озброєння. Друге летовище - це Кубинка, це Московська область, це поблизу Москви. Там якраз базуються оці російські "Соколи", "Стрижі", тобто ці групи, які збираються показувати свою майстерність на Червоній площі. Побачимо, чи насправді вони будуть це робити після ударів по летовищу. Сподіваємося, що ці удари були результативними, поки що ми не знаємо підсумки з огляду на те, що супутникових знімків ще немає. А щодо підприємств ОПК, тут взагалі було вражено щонайменше п'ять підприємств російської оборони. Насамперед це в Саранську було уражено завод оптоволоконних систем. Це єдиний у Росії виробник оптоволокна, який використовується в системах зв'язку і, звісно, для російських оптоволоконних дронів. Цей завод атакується вже не вперше. Сподіваюсь, що ці атаки були більш результативними, ніж попередні. Також в тому ж Саранську було вражено підприємство "Саранськкабель", яке має відношення до створення російських систем зв'язку. І ще в іншій ділянці - це Тула. В Тулі було атаковано бюро приладобудування.Це, власне, одне з базових підприємств РФ, яке розробляє системи озброєння різного призначення, включаючи різні бойові модулі, протитанкові комплекси і таке інше.І буквально за кілометр від цього КБ приладобудування є ще одне підприємство "Сплав", яке розробляє, виготовляє всі системи залпового вогню Російської Федерації ще за часів Радянського Союзу. Це, власне, і "Ураган", "Смерч", "Торнадо", також там вготовляються оці боєприпаси для систем "Сонцепьок", це термобаричні боєприпаси. Також були задані удари по цим двом підприємствам.І ще одне підприємство, вже п'яте - це Московська область, Красноармійськ, науково-виробниче об’єднання "Базальт". "Базальт" - це виробник боєприпасів різного призначення, термобаричних боєприпасів, пританкових гранатометів і таке інше. Це підприємство також розробляє, вготовляє боєприпаси для авіації, включно з авіаційними бомбами. Так що в будь-якому разі вибір всіх цих цілей абсолютно легітимний.Все це озброєння, яке використовує противник проти України, проти наших громадян. Звісно, це ті удари, які треба наносити і вкрай важливо, щоб вони були результативними.І, звісно, завдяки потужній дроновій атаці на багатьох російських цивільних летовищах було запроваджено програму "Килим" чи "Ковьор", яка забороняє підніматися в небо цивільним російським літаком. Так що, думаю, ці атаки дозволять відчути російському населенню, що таке війна. І думаю, що всі ці підходи української сторони, можливо, будуть продовжені і на 9 травня.Хоча Пєсков сьогодні заявив через агенцію ТАСС про те, що заклики до перемир'я з боку Росії залишаються в силі. Проте в Росії буде обмежено інтернет і таке інше, аби забезпечити максимальні заходи безпеки. Росія готується до параду 9 травня І про Росію, і про ситуацію в більш широкому масштабі ми поговорили з директором Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, воєнним аналітиком, співзасновником Консорціуму оборонної інформації Валентином Бадраком.Путін закликав до перемир'я на час параду в Росії. Зараз до Москви підтягнули значну кількість систем протиповітряної оборони, обмежують інтернет, аби було складно контролювати, що там відбувається. Заборонили навіть використання електросамокатів. Навіть згадують знову про "Орешник", якщо Україна здійснить удари по Москві, то Росія знову дістане "Орешник" і буде використовувати його для ударів по Україні. Тобто зараз політичне тло, пов'язане насамперед із ситуацією навколо проведення цього параду, навколо такого побєдобєсія в Російській Федерації. "Дуже показовий момент 25-го року, 9 травня. І Путін намагається використати це для закріплення легітимізації тієї, яку подарував йому Трамп. Напевно, в силу своєї недосвідченості або недолугості, незрозуміло, за яких причин, а, може, просто, дійсно, він завербований. Але так чи інакше для Путіна головне зберегти режим і зберегти свої забаганки щодо захоплення і контролю України. Бо наступним кроком буде контроль простору в межах СРСР, а потім вже - повністю пострадянського простору. Оце три великі кола для Путіна, які ніяк не змінилися, і зараз він це намагається закріпити завдяки тому, що йому трішечки вдалося за рахунок Трампа підняти голову. Але якщо брати зараз київські рішення, дуже важливо не грати з Путіним в цю гру, а навпаки протримати Москву до параду щонайменше у складній, напруженій ситуації, щоб гості Путіна, особливо Сі Цзіньпін відчув, що Путін не в позиції переможця. А в позиції такого собі невизначеного, незрозумілого лідера незрозумілої країни", - сказав він.Валентин Бадрак зауважив, що наразі важко сказати, наскільки до 9 травня готові запаси безпілотників та ракет, це скоро стане зрозуміло. "Якщо рухатися далі, то вже сьогоднішня ситуація демонструє, що навіть намір Кремля продовжити наступальні операції не спирається на, я б сказав, реалістичні речі. Навіть півторамільйонна армія, яка є в Росії, нічого не може заподіяти для того, щоб зробити якісь ударні кулаки, скажімо, і щось зробити на стратегічному, навіть на оперативно-стратегічному рівнях. Я думаю, що найбільше, на що буде здатний Путін - це продовжувати влітку кампанію по протискуванню, продавлюванню і отриманню якихось невеличких територій. Але мені подобаються заяви авторитетних українських військових, особливо тих, які займаються безпілотними технологіями, які зараз свідчать про те, що роль безпілотників тільки збільшується, а ніяк не зменшується. І якщо тиждень-півтора тому, колишній головком Збройних сил України Залужний назвав фактично безпорадними і такими, що вже в минулому, танки, бронетехніку і вертольоти. Ну і кораблі ще до цього можна додати. То навіть артилерія зараз втрачає позиції завдяки тому, що збільшується дальність, відстань ударів безпілотників і вага бойової частини", - зазначив військовий аналітик.Експорт української зброї Виходячи з того, що нам потрібно на полі бою, і що ми можемо робити власними силами, звісно, виникає питання щодо готовності президента України Володимира Зеленського ухвалити дозвіл на експорт продукції, яку виготовляють наші оборонні підприємства. Валентин Бадрак розповів, якими можуть бути плюси та мінуси цього рішення. Та чи виправдаються сподівання наших оборонників отримати зиск від рішення заробити значну кількість грошей."Тут є кілька взаємопов'язаних речей. По-перше, президент вже певний заручник цих ідей і тиску цього, який чинять і великі об'єднання, такі як Федерація роботодавців України. І різні технологічні об'єднання, такі як Технологічні сили України, такі як NАUDІ, Ліга оборонних підприємств. І все це пов'язано з тим, що експорт зброї насправді не припинявся, і він, до речі, юридично не заборонений. Експорт зброї існував як прихований і дозований. Ну, наприклад, Індії постачалися запчастини до літаків Ан-32, в Туреччині наші авіаційні двигуни до безпілотників. Усе це дуже важливо на тлі того, що Індія - великий і потужний ринок, який відвертається від Росії. І, наприклад, Туреччина, в тому сенсі, що там потужні безпілотні технології, які можуть посилити в майбутньому безпілотну авіацію України. Тому все це під великим прицілом. Інша справа: як вийти на ринок озброєнь правильно. На мій погляд, щоб не зробити політичного харакірі, треба виходити разом з партнерами, принаймні до завершення гарячої фази війни", - зауважив експерт. Валентин Бадрак зауважив, що такі можливості є. Україна довела, що має кращі деякі технології, ніж західні. "Згадаю кілька прикладів. Сполучені Штати з чотирьох компаній, які будуть виробляти для американської армії безпілотники, вибрали дві українські, які роблять більш дешеві і більш технологічні. Нещодавно Вlооmbеrg оприлюднив таку суперечку по відношенню німецької потужної компанії Неss, здається, яка пропонує безпілотники по 16 700 євро за кожен. Тоді як українці розібрали, кажуть, що червона ціна їм 2000 євро, а не 16. Тобто українці досягли потужних досягнень, які визнають в Європі. Раніше в Україні тут був Ніко Ланге, який керував фондом Еберта в Україні. Зараз він як військовий експерт коментує, каже, що українські засоби РЕБ перевершують західні. Можу навести приклад, коли український альянс “Нова енергія України” самостійно, до речі, без держави, домовився з таким потужним виробником, як Dіеhl Dеfеnsе німецький. І споряджує захист для засобів ППО ІRІS-Т і для САУ з дистанційним керуванням RСН", - зазначив Валентин Бадрак.Україна має величезні перспективи зокрема тому, що вона перетворилася на ринок. СІПРІ -незалежний міжнародний інститут з дослідження проблем конфліктів, озброєнь, контролю над озброєннями та роззброєння - довів, що за останні чотири роки Україна в 100 разів збільшила імпорт і стала більш привабливою для спільних виробництв. "Наприклад, відома компанія американська АеrоVіrоnmеnt розмістила в Україні вже виробництво відомих Swіtсhblаdе. І все це може вже постачатися потім спільно. Тому що дешевше в рази. Давайте візьмемо "Богдану". САУ "Богдана" виробляється приватним українським підприємством вже понад 20 одиниць, а дехто каже, що і 36 одиниць. Я не буду спекулювати цифрами, бо, можливо, там враховувалися причіпні гармати. Але вартість САУ “Богдана” 2,5 мільйони доларів. Вартість САУ САЕSАR, які робить Nехtеr французький, 4-6 мільйонів євро. Німецькі САУ, такі як Раnzеrhаubіtzе або RСН коштують 11-17 мільйонів євро. Один артилерійський боєприпас коштує зараз понад 8 тисяч євро. Україна робить за 1,8 тисячі євро. І виходить, що вона в 8-10 разів дешевше виробляє. Якщо вона буде спільно виходити на ринок з іноземними країнами. Чехія це дуже відчула і надала ліцензію на виробництво боєприпасів і спільні штурмові гвинтівки. А днями продемонстрували спільний українсько-чеський безпілотник "Булава", дуже цікавий. Цікавий тим, що це 3,6 кілограмів бойова частина і 60 кілометрів", - сказав він.Валентин Бадрак зауважив, що він згоден із авторитетними військовими, які кажуть, що влітку може війна застопоритися. І може бути утворена суцільна кілзона. Тобто зона, яка буде під повним контролем безпілотників шириною до 40 кілометрів."І це означатиме, що фактично позиції будуть такі, що буде відігравати роль більше політична площина і здатність триматися в політико-економічній площині. Хочу тут звернути увагу на те, що навіть якщо Трамп відсторониться від України, то є дуже цікаве рішення - залучити Туреччину. І Ердоган дуже зацікавлений використати цю ситуацію, щоб зайти в Європу. По-перше, вийти в Європейський Союз. При тому, що Ердоган каже, що турецька армія - найбільш боєготовна армія в європейському НАТО. І, справді, якщо Ердоган погодиться на блокування Росії в економічно-політичному плані і надаватиме більше зброї, а влітку в нас буде вже Ваykаr, турецький запрацює, який пообіцяв нам Ваyrаktаr. І ми зможемо замовляти в тому числі Ваyrаktаr ТВ2, Ваyrаktаr ТВ3, які вже надзвичайно потужні. То я знаю, що ми йдемо до технологічної переваги над противником. І саме ринок озброєнь може дозволити створити такий технологічний тиск на Росію. Коли Росія буде фактично в зашморгу технологічному і не зможе швидко розвивати високотехнологічні озброєння в масштабуванні, яке вдавалося до цього", - зауважив він.Військовий експерт підкреслив, що ринок озброєння - це один з елементів технологічної переваги. Єдине, що це не можна робити зараз безконтрольно."А держава, звісно, може контролювати трьом речами. Перше - це держоборонзамовлення, рівень. Друге - це видача ліцензій на експортні контракти і третє - це лобіювання в межах данської моделі, бо вже є заяви, що буде мільярд євро на цей рік з боку Євросоюзу в межах грантів для українського ОПК. А Кубілюс, єврокомісар з питань оборони та космосу взагалі сказав, що “40 мільярдів, якщо ми надамо, то це буде суперово, тому що Україна в 10 чи дешевше робить зброю і може попіклуватися, фактично забезпечити безпеку України і Європи”. Тому це дуже перспективна справа. Єдине, що є небезпека того страшного адміністрування, яке існує. Нагадаю, якщо за провал з мінами відповідатимуть лише директори заводів і керівники військової прийомки, а не міністр нинішній Стратегічних галузей промисловості пан Сметанін, та його керівник пан Камишін, разом очевидно з керівництвом Міноборони. Якщо цього не станеться, то військово-політичне керівництво розпишеться в своїй недієздатності", - наголосив Валентин Бадрак, військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.

Міноборони РФ визнало рекордну кількість безпілотників, які атакували Росію за два дні до параду 9 травня. Кажуть, що ППО за добу нібито знищила близько 524 українських БПЛА.

Російські пропагандистські ресурси масово публікують заяву, що нібито Кремль може вдарити по території України міжконтинентальною балістичною ракетою "Орешник". У мережі стверджують, що вже нібито віддали наказ "обрати цілі у Києві". Повний текст новини

Російські пропагандисти у середу, 7 травня, поширили інформацію про нібито підготовку удару балістичною ракетою Орешник по Києву. Керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко назвав причину появи таких повідомлень.

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Кремль дуже боїться, що їм зіпсують свято і великий візит Сі Цзіньпіна до Москви. Вони бояться, що він вирішить змінити плани й натомість поїде до Швейцарії, де розпочинаються консультації між США й Китаєм стосовно тарифів. Це дійсно визначальна подія зараз у світі", - вважає Їжак.Аналітик наголосив, що Москва не має планів припиняти вогонь на лінії вогню, а всі ці "ініціативи перемирʼя" повʼязані лише з політичним тиском на Україну."Росіяни шлють сигнали, щоб їм не псували свято. З іншого боку, вони намагаються нам натякнути, що якщо ми не будемо проводити цей "марш мертвих" в Києві й не святкувати разом із ними, то вони завдадуть удару по столиці ракетою "Орешник". А якщо не буде марш з колорадськими стрічками, то тоді вони не будуть бути по Києву. Це тиск на Україну, щоб і не псували свято і щоб ми відзначали ці дні так, як хочуть росіяни. Нового тут нічого немає. Жодного припинення вогню немає і це скоріше політична акція для росіян, яка призначена забезпечити спокійне проведення цього їхнього свята", - додав він. Росіяни ввечері 6 травня запустили дрони та балістичні ракети по Україні. У Запоріжжі ворог атакував обʼєкт інфраструктури, щонайменше четверо людей постраждали. У декількох районах Києва уламки впали на житлові будинки, а також горять склади: є загиблі та постраждалі, серед них - діти.Міністр закордонних справ Андрій Сибіга відреагував на нічну атаку РФ по Україні. За його словами, ворог відкидає пропозицію України щодо припинення вогню 

Політолог Вадим Денисенко в ефірі Rаdіо NV висловив здивування, що російський диктатор Володимир Путін не згадує ракету Орешник.

У Лондоні не відбулося майже нічого. Чекали американців, американці понизили склад своєї делегації - і понеслося. Дональд Трамп знов у пошуках винного і готовий вкотре призначити ним Україну.Пропозиції Трампа, які озвучували то Віткофф, то Рубіо, то Венс, схиляються тільки до одного - змушувати Україну визнавати російські умови. А після того Дональд Трамп ставив би свій підпис. Як ви бачите теперішню ситуацію?Я хочу сказати, що ситуація була приречена з самого початку. Це була моя позиція, яку я багато разів озвучував. Вона полягає в тому, що тут немає спроби встановити мир, як мінімум з боку Москви. Загалом за бажання Трампа капіталізуватися на угодах, на виконанні виборчих обіцянок заявити про те, що він єдиний, хто може цей мир здійснити у війні в Україні. Однак з боку Росії це завжди була маніпуляція, як на мій особистий погляд. А мови про мир не було ніколи.Потрібно віддати належне - Москві вдалося привести цю ситуацію до знаменника, за якого Україна виявилася крайньою, що є абсолютною маніпуляцією. Поясню чому. Річ у тім, що дійсно можна досягти миру в Україні шляхом її здавання: капітуляції, визнання Криму чи областей, або виконати умови так званих Стамбульських угод, або цілей СВО, про що говорить Москва, – і загалом миру можна досягти. Це дійсно правда. Шляхом того, що Україна припинить своє існування.І уявляєте, Україну ставлять в ситуацію, коли їй докоряють за небажання досягати миру, погодитися на мир, ставлять такі умови, які вона ніяк не може прийняти. До того ж, для цих умов нема жодних підстав.Простий приклад: якби російські війська стояли біля Києва - то це одна розмова. Але де стоять війська, попри всі бравурні заяви, - це не може давати підстав Москві вимагати юридичного визнання Криму.Якщо ми просто говоримо про тактику переговорів, дипломатичних маневрів і тому подібного, то нема таких підстав. І раптом Сполучені Штати займають таку позицію - самі тиснуть на Україну, ставлять їй у докір небажання піти на таку поступку - звісно, серед усіх інших. До речі, у цьому проєкті плану відсутні гарантії безпеки України. Абсолютно не зрозуміло, чому б Росії, отримавши все те, що їй дають, завтра не поновити війну. Де це прописано, що мир міцний і гарантований силою, а не самими лише "добрими намірами" Москви?Трамп може вмити руки, а Україна залишиться сам-на-сам з ворогом, та ще й максимально посиленим підтримкою Трампа, а також рішеннями та поступками, які будуть їй надані у теперішньому раунді переговорів.Москва від самого початку знала, що або вона отримає все - тобто висунули вимогу по максимуму… До речі, хтось чув, що Москва погодилася на весь цей план?Хто-небудь чув, що вони відмовилися від чотирьох областей до адміністративних кордонів? Публічно це ніде не оголошувалося. А тиск на Україну і частину європейських союзників здійснюється так, наче Москва вже на цей план погодилася. Я вже не кажу про те, що вона дає натомість.Хіба Москва десь сказала про те, що вони погодилися? Є один-єдиний коментар - на публікацію Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, в якій був викладений проєкт цього плану, коментар Пєскова, спеціального прессекретаря Путіна, який сказав: "Фейків багато публікується". Тобто побічно він як мінімум не підтвердив згоду Москви на цей план і що він дійсно існує в процесі переговорів зі спецпосланцем Трампа Віткоффом. Це означає, що Москва завжди залишає собі можливість відкотити назад, сказати ні. Хтось же скаже, що це серйозні переговори і, напевно, Москва твердо пообіцяла та гарантувала. А чому?Ми ж чули, що з самого початку йшла мова про безумовне, всеосяжне припинення вогню на 30 днів - пропозицію самого Трампа, яку підтримала Україна. Чомусь від неї Москва з легкістю відмовилася, запропонувавши двічі фейкові сурогати. Один раз – дуже обмеживши характер ударів по енергетичній інфраструктурі, а потім – це великоднє перемир'я, на півтора дня припинення вогню. Але це ж зовсім не про це - чому ж тоді не докоряли Москві?Причому в проміжку між цими двома ініціативами були якісь боязкі заяви Трампа та його оточення, що Москва затягує переговори, що вони чекають до 30 квітня – чи то виходити з переговорного процесу, чи то карати Москву вторинними санкціями або ще чимось. Нічого з цих погроз жодного разу реалізовано не було. Нічого! Поки, у всякому випадку. Можливо, далі щось буде - я не знаю.Це говорить про те, що вся ця ситуація від самого початку задумувалася як маніпуляція: будь-як крайніми зробити не Москву – Європу, Україну, ще когось, але в жодному випадку не Москву. І не Трампа. Це схема між двома сторонами, така моя думка.Що характерно - Трамп починає апелювати до Києва, до Зеленського, до української влади, замість того щоб виставляти ультиматуми Москві - тобто, Путін, ми тобі пропонуємо вивести війська абощо, а ти взамін маєш зробити ось це. Ні, американці хочуть тиснути на Україну, а потім із тим усім їхати до Кремля, по-іншому не працює.Наскільки далеко можуть відійти від цієї теми американці? Крайня заява шефа Пентагона Піта Геґсета - тривожний сигнал. Вони взагалі ставлять під питання свої євроатлантичні зобов'язання перед європейськими союзниками. Це теж може змінити ситуацію, тому що одна справа - підтримувати Україну, коли вони мають підтримку Сполучених Штатів, а інша справа - підтримувати Україну, не маючи підтримки Сполучених Штатів. Знаємо, куди хоче скерувати свою улюблену торпеду Дональд Фредович - на Балтику, дестабілізація Балтики - це ж означає, що рано чи пізно Гренландія може кудись відшвартуватись.Це його стратегія – руйнування трансатлантичної безпеки. Це заявлялося з самого початку. Але, якщо ви приходите до влади й перше, що робите, – висловлюєте територіальні претензії на данські території, Гренландію - я вже не казатиму про Канаду, Панаму та інших союзників, - і, найголовніше, говорите, що Європа має сама забезпечити свою безпеку, що Америка цю відповідальність з себе знімає, і для цього конкретно робите відповідні кроки (неучасть у «Рамштайні», відмова від участі в навчаннях наступного року, вже заявлене скорочення військової присутності в Європі з боку США), то тут інших висновків бути не може: це - стратегія. Це не якась спроба тиску, щоб отримати збільшення військових бюджетів європейських країн до 5%. Ні-ні, це, безумовно, стратегія, щоб дезавуювати США як гаранта безпеки, у тому числі європейської, в рамках трансатлантичної єдності. Ось і все.Тому частиною цього плану є принципова відмова Україні в гарантії її безпеки. Це ж виглядає саме так, і є так, і заявляється так.У цих умовах багато що залежить від Європи, її реакції, на що вона готова, чи готова вона взяти на себе цей функціонал, який несли на собі США. До речі, це поки неочевидна відповідь, тому що Європа з цим розумінням (а розуміння там є, вони про це заявляють – і Макрон, і інші лідери європейських держав, Мерц приходить тощо) продовжує поводитися нерішуче і в українському питанні, яке тут ключове у забезпеченні трансатлантичної безпеки, це важливо зрозуміти. Європа це прекрасно розуміє - Америці на це наплювати, сьогоднішній її адміністрації абсолютно байдуже.Але потрібно ще раз підкреслити, що результат війни в Україні є ключовим, визначальним для всієї архітектури трансатлантичної безпеки, європейської безпеки тепер уже без США, наперед на багато десятиліть. Якщо не вдасться втримати Україну та врятувати її, то наступними для Москви будуть хоч Балтія, хоч Сувальський коридор, а для Трампа – загалом послаблення Європи. Він же сам сказав, що Євросоюз створений для того, щоб нагадити Америці. Це його публічна, пряма заява після інавгурації 20 січня.Звісно, якщо розвалиться Євросоюз - розваляться всі від нього похідні угоди в рамках європейської безпеки чи то в НАТО, чи то в якихось інших інститутах. Це вітається Трампом – послаблення Європи, розпушування й без того слабкої єдності. І це призведе до того, що весь простір фрагментується, і Трампу можна буде вирішувати питання.Але ж і Путіну можна буде їх вирішувати - поновити старі претензії щодо країн Балтії: Нарва, Даугавпілс, інші прикордонні міста і території, де, наприклад, значущий відсоток російськомовного населення, де прямі ресурсні інтереси, де прямі географічні інтереси. Сувальський коридор – це коридор, шляхопровід у Калінінградську область вздовж кордону Польщі та Литви.Також це Молдова. Ось кажуть, що Молдова – територія колишнього СРСР, не треба його приплітати - це ніяк не впливає на європейську безпеку. Та невже? Якщо танки з Придністров'я підуть на Кишинів, то що – Бухарест це не зачепить? Тобто румуни через кордон будуть байдужі до долі молдовської незалежності? Якось таке складно собі уявити.Молдова виявиться ключовою завадою для НАТО і Москви, тому що Румунія вступить у цю війну, як мінімум буде допомагати озброєнням, а скоріш за все - і військовою допомогою. І ось вам сценарій продовження європейської війни: Румунія, яка формально воює з Придністров'ям, що є російським протекторатом. Чому тут ніхто не бачить європейського масштабу?Те саме з Україною відбувається - оці спроби зробити конфлікт регіональним, чим активно займається нинішня адміністрація Трампа - говорять, що «вони там щось між собою з'ясовують, чий Крим».Це не так. Юридичне визнання Криму - не де-факто, він окупований і зараз сил для деокупації нема - буде означати злам усієї колишньої архітектури безпеки: Гельсінський прикінцевий паки, всі оонівські устави - на смітник. В принципі більше нема непорушності кордонів, більше нема недоторканного суверенітету країн, бере гору право сили. За таких умов це все веде до дуже багатьох речей, які не регулюються та кидають людство в хаос.Наприклад, розповсюдження ядерної зброї. Логіка підказує: якщо більше не існує інституту, що захищає твій суверенітет, є тільки сила, а твоєї сили не вистачає (Україна менше Росії в 40 разів, це окрім безлічі інших параметрів), тобто нема іншої можливості себе захистити, як використовувати ядерний щит, то, звісно, всі країни прагнутимуть мати ядерну зброю. Тому що їхньої армії не вистачає, бо вона менша за сусідню, московську наприклад, грошей не вистачає на утримання війська. А ядерна зброя проста і легка: є боєголовка, є ракетоносій, щоб відправити її на столицю ворожої держави, і десять разів у Москві подумають – а чи варто зв'язуватися з країною, яка має ядерну зброю? Навіть одну боєголовку. А якщо 10?Це призводить до розповсюдження ядерної зброї і до зміни доктрини ядерного стримування - вона стає тепер суцільною і багаторівневою. Тобто люди будуть серйозно вкладатися у розробку та вдосконалення ядерної зброї, термоядерних та водневих розробок, в удосконалення та спрощення, щоб не потрібні були складні матеріали на кшталт урану, плутонію, у спрощення та вдосконалення саме цих видів озброєння - адже іншого виходу не залишають.Тобто трансатлантична безпека, якою ми її знали протягом Холодної війни та десятиріч, заміняється на ядерну безпеку. Це тепер буде головною, домінуючою метою. Будуть країни, що позбавляються підтримки головного «жандарма» в особі США в американоцентричному світі. Це надзвичайно тривожна перспектива, яка, на превеликий жаль, стає нашою реальністю. Але ще є в нас інша, тактична реальність - у Кремлі готуються реалізовувати будь-які путінські плани. Але є питання ресурсності, і вони не хочуть занадто передавлювати Трампа, вони хочуть грати з Трампом, і наразі їм вдається ця гра, тому що Трамп коригує американську стратегію національної безпеки і глобальної присутності Сполучених Штатів у світі.Тобто Трамп коригує - але Кремль не хоче поспішати. І тому вони настільки довго спілкуються з Віткоффом, щось малюють йому на папері. Але у Путіна плани не помінялися - чотири області незахоплені, які були включені до російської конституції всупереч будь-якому міжнародному праву.А інакше Путін пропонує далі воювати з великими втратами, по-жуківські: мінус 100 000 бурятів, мінус 200 000 якутів - ось таку концепцію він собі промалював. З іншого боку, глибинні удари по російській інфраструктурі - це боляче. Можливо, Кремль і погодився б на те, щоб накласти мораторій на удари по цивільних об'єктах.Але закінчилось «великоднє перемир'я», і першим ділом що? Наліт на Київ.Останній нічний наліт на Київ – це покарання за незговірливість, затятість України. Безумовно, цю маніпуляцію і тиск ми багато разів бачили. У момент, коли кормили обіцянками про скоріший мир, були Кривий Ріг і Суми. Логіка ж підказує: якщо ви дійсно бажаєте домовитися про хоч якийсь мир, ви не провокуватимете аж так реакцію на війну. Коли вбивають дітей на дитячому майданчику, в ресторані, університеті – це зовсім інші викликає емоції. А тоді ви приходите й питаєте: а ви Крим визнаєте юридично чи ні? Тобто атмосфера в самій Україні, у військах не така, що Зеленському залишається хоч якийсь люфт у цьому питанні, що він може так вчинити чи інакше, - ні. Отже, Кремль від самого початку не збирався і не розраховував на те, що Україна пристане на ці божевільні вимоги.І це означає, що від решти вимог Кремль ніколи не відмовлявся, принаймні публічно. Ще раз наголошую: про план Трампа нічого не було сказано, що це пряма згода, що він відмовляється від чотирьох областей - Херсонської, Донецької, Запорізької та Луганської до адміністративних меж з неокупованими частинами та задовольняється лінією бойового зіткнення. Не було цього публічно жодного разу. Постійна маніпуляція: Віткоффу сказали, йому пообіцяли, запропонували. Це не підґрунтя, план мав би випереджати згоду.Трамп мусив, як і обіцяв, цей план спочатку опублікувати, авторизувати, і сторони мали висловити згоду чи незгоду. Як це було з 30-денним припиненням вогню: Трамп спочатку запропонував Зеленському - той погодився, запропонував Путіну – той відмовився. Чомусь цей план, незрозуміло навіть який – про мир, чи про перемир’я, чи про припинення вогню, - пропонується відразу зі старту. Конфіденційно – не публічно – пропонується Зеленському, причому у неприйнятній формі і без жодних обговорень. Москві дали можливість обговорювати цей план стосовно юридичного визнання Криму й деяких інших питань типу відсутності гарантій безпеки, Києву – ні. У цій ситуації в Москви багато інструментів принаджування американської сторони – Трампа, Віткоффа й адміністрації: там є величезні ресурси – грошові кошти, нафтові поклади. Невипадково кажуть, що обговорюють і «Північний потік», і Арктику, і газотранспортні мережі, і інвестиції у родовища. Україна цього не має, вона не може багато запропонувати американській стороні. Але проблема в тому, що якщо все полягає в угодах і матеріальному заохочуванні – вся світова політика й політика США, тоді миру не буде, а буде хаос. І угод не буде, бізнесу не буде, тому що Москва завжди обманює, вона тільки обіцяє багато.Подивіться на всі проєкти з розподілу продукції, в яких брали участь американські, японські та інші компанії, - усіх повиганяли і все позабирали. Обдурювати Трампа дуже легко, тому що йому просто треба показати стоси доларів. Він не принципами керується, а інтересами – це так, на жаль. Повторюю, Україна тут програє, їй нема чого запропонувати, вона не має ресурсів – ні нафти, ні газу. І родовища рідкісноземельних металів - я б не перебільшував потенційних повоєнних прибутків.Тому відносини Москви й Вашингтона триватимуть, навіть якщо виникне пауза в посередництві у мирних перемовинах у питанні України. Вони співпрацюватимуть у питаннях економічних двосторонніх відносин, а як далеко вони зайдуть – лише Богу відомо. Ви згадали про НордStrеаm - цей кейс теж лежить на столі. Тобто американці хотіли б узяти російську трубу під свій контроль і постачати російський же газ європейцям, продавати. Тому що китайський транзит не виправдав себе, і розказні про «Силу Сибіру» лишилися на папері, економічно це не було до кінця реалізовано. Відповідно, американці роблять пропозицію, а для цього треба зняти санкції з Кремля.Так, європейські санкції. Тому що американські санкції Трамп може зняти й знову знайти якусь причину чи привід для того, щоб образитись чи «образитись» на Україну.Питання такого великого консорціуму передбачає і певну юридичну базу, а з другого боку - зняття санкцій і замазування білою фарбою рук, які по лікоть у крові. Бо вчора ці руки вбивали, а завтра вони готові качати газ і постачати європейцям - і тут ще треба натиснути на європейців. З юридичного погляду наскільки цей проект реалізабельний? Наразі абсолютно ні. По-перше, Європа замістила російський природний газ іншими джерелами, в тому числі американським зрідженим газом, який дорожчий, але поза тим, з Північної Африки – газу достатньо. Попри дещо зависокі ціни на енергоносії, Європа впоралася. Якщо не підірвати цю політику європейського енергетичного суверенітету, то через 5-7 років ця проблема зникне. З урахуванням усіх технологічних реалій ХХІ століття, можливостей диверсифікації тощо. Я в Європі живу – запевняю: прогрес з електродвигунами, використанням альтернативних джерел енергії значний. У Франції, де я живу, взагалі інші проблеми, тому що тут є атомна енергетика, а це змінює всю архітектуру споживання енергії. Аби Німеччина повернулася до атомної енергетики, потреба зменшилася б у кілька разів і ціни знизилися б.Але, бачте, знову: це такий бізнес, заробляння грошей. Це не стратегічне бачення ситуації, в якій від російського газу потрібно відмовлятися, він завжди був маніпулятивним інструментом: дамо – не дамо, підвищимо ціну, порушимо домовленості. Для Москви завжди газова монополія була засобом тиску на Європу. І раптом Європа його позбулася, або майже позбулася. І тут вона повертається до колишньої схеми відносин, за котрої російський газ очевидно дешевший. Я розумію, що бізнес налаштований на максимальні прибутки і, мабуть-таки, європейський бізнес хотів би отримувати російський газ, бо це вигідно.Але європейська політика – це не лише бізнес. Це ще безпека, і принципи, і захист демократії, суверенітет, географія і ще багато чого. Тому спроби Трампа синергізувати зусилля з Москвою щодо продажу російського газу та інших ресурсів Європі для Москви це порятунок: зняття санкцій, економічна взаємодія, вихід з ізоляції, отримання прибутку, до речі для продовження війни, - а для Америки, для Трампа це лише гроші і більше нічого, йому байдуже до решти аспектів цієї проблеми. Європа не скасує санкції, я вважаю, тому що принципи і довготривалі інтереси вищі, набагато важливіші. Ідеали - це надзвичайно важливо, міжнародні папери – також. Але з'явився Трамп і сказав: так, дуже круто, але ми відмовляємось. І таке буває на перемовинах з подібними персонажами. А Кремль пропонує «коридор смерті»: ось «Орешник», БПЛА, бомбардування і ще мільйон людей, пошикованих по підрозділах. Тобто він пропонує довгу війну і він погрожує: ви впираєтесь в розстрільну стінку або я вам пропоную щось. Але ключова історія - що Кремль публічно нічого такого не пропонує. Вони постійно вертаються до свого Стамбульського ультиматуму. Чи до початкового ультиматуму, що взагалі був не про Україну, а про Центральну Європу, яка має бути демілітаризована. Яка зараз позиція Кремля і Путіна? Щодо війни, політика її затягування обрана Кремлем не вчора. Вони зрозуміли, що за три дні Україну загарбати не вийде, то треба її виснажити. Це сталося ще до Трампа, цієї тактики вони дотримуватимуться надалі, адже альтернатива – домовленість про мир або негайне вкидання ресурсів для відчутної перемоги. Ресурсів таких нема. Наголошую, Покровськ та інші міста, які Кремль хотів узяти ще наприкінці минулого року, він не взяв. Це означає, що ресурсів бракує – живої сили, техніки, боєприпасів. І управління військами ось таке і іншого не буде. Попри маленькі локальні успіхи, які Росія має на різних ділянках фронту, говорити про масштабний наступ, який дає шанс узяти Миколаїв, Харків, дійти до Дніпра, нема можливості. Затяжна війна – це не те, чого Кремль прагнув, це вимушений крок, бо на інше сил недостатньо. І в затяжній війні направду Кремль переважає, хоча витрачається жива сила і ресурси, але він відновлюється з урахуванням позиції.Що дуже важливо: Кремль продовжуватиме використовувати Трампа й політично вигідну для нього американську адміністрацію, щоб досягти всіх своїх цілей невоєнним способом – шляхом тиску, переговорів. Вони не бажають виходу Трампа з ситуації переговорів, це точно, бо він робить усе необхідне й проголошує все необхідне. Навіть якщо переговорів не буде й Україна та Європа опиратимуться, Росія отримуватиме поточні переваги – зняття санкцій, налагодження відносин, спільний бізнес, капіталізацію відносин коштом інших питань, наприклад пов’язаних з Іраном та його ядерною програмою і перспективою його бомбардувань, щоб усюди мати взаємодію з Вашингтоном як партнер. А чи це надовго – то байдуже. Тут стільки всього нагромаджено, що можна розгрібати з допомогою Трампа дуже довго: це і санкції, і різні обмеження, і заморожені активи Росії – уявіть, скільки всього можна зробити. Оце і є прямий інтерес Кремля. Трамп може ще 100 днів розповідати щось своїм реднекам і погрожувати Європі. Але ніхто Трампа за носа не тягнув, коли він казав, що знає, як зупинити війну. І він має щось пропонувати тим самим реднекам, і проміжні результати також має представляти. Звісно, що кінець цьому настане рано чи пізно. Трамп справді має якийсь люфт: я переміг, я на посаді – що вам треба? Пройдуть сто днів, потім ще, час плине швидко. Ми тому свідки: жоден президент, навіть найкращий, не може розраховувати на вічну підтримку. І навіть реднеки стануть заручниками  економічних показників неминуче. Просто потрібно дочекатися цього моменту, йому не допоможе ні Україна, ні торгова війна, ні якісь обіцянки щодо нелегальної міграції – цей результат все одно буде таким, що йому доведеться за нього виправдовуватися.

Про це фахівець з ядерного озброєння та роззброєння Павло Подвиг розповів в інтерв'ю Радіо Свобода."Якщо немає жодних політичних обмежень, якщо Україну ніхто не буде бомбити, то ударними темпами все можна зробити років за чотири. Візьміть як приклад Мангеттенський проєкт або радянську програму з розробки ядерної зброї. У СРСР і до цього були якісь незначні напрацювання, але фактично активна робота над програмою почалася в 1949 році. Ось вам і чотири роки. Це, звичайно, відбувалося в умовах, коли у вас немає жодних інших перешкод, у тому числі політичних, а також протидії з боку вашого сусіда, але загалом чотири роки - реальна для України цифра", - вважає Подвиг.Читайте також: Олег Рибачук: Якщо Україну залишать без вибору, ми можемо розпочати виробництво власної ядерної зброї, чимось нагадуючи ІзраїльОкрім того, оскільки, за його словами, міжнародні заборони поширюються лише на матеріали, але не на механізми, необхідні для роботи ядерної бомби (наприклад, детонатори, які ініціюють ланцюгову реакцію, та відбивачі, які не дають нейтронам у ході розподілу "вискочити" із заряду), "Україна може створювати другі практично "безболісно", з точки зору реакції світової спільноти".Два шляхи: урановий та плутонієвийАтомну бомбу можна створити двома різними способами: за допомогою урану або плутонію, зазначає Радіо Свобода.Для створення ядерної зброї потрібен ізотоп урану U-235, причому в природному урані його всього 0,7%, решта (понад 99%) припадає на непридатний для створення зброї ізотоп урану U-238. Для того, щоб перетворити звичайний уран на збройовий, його потрібно збагатити, тобто збільшити частку урану-235 приблизно до 90%, оскільки він здатний підтримувати необхідну для вибуху ланцюгову реакцію.Читайте також: Якщо в Білорусі буде розміщена ракета "Орешник", Україна матиме офіційне право відновити ядерну зброю, - політолог Цибулько"Збагачення відбувається головним чином за допомогою центрифуг: уран переводять у газоподібний стан і часто пропускають через ці центрифуги. За рахунок відцентрової сили важкі молекули з ураном-238 зсуваються до стінки, а легші молекули з ураном-235 йдуть ближче до центру. Цей процес повторюється багато разів у великій кількості систем центрифуг (їх ще називають "каскадами"), тому що за одну процедуру збагачення співвідношення часток ізотопів в урані практично не зміниться: це вимагає величезних потужностей і великої кількості повторень", - йдеться у статті, опублікованій 20 квітня 2025 року."Плутонієвий шлях" при цьому, як зазначає Подвиг, є простішим за "урановий шлях", оскільки технологічно побудувати реактор і радіохімічне виробництво набагато легше, ніж вибудувати всі необхідні системи для роботи ядерної зброї на урані.До того ж, плутоній вигідно відрізняється своєю критичною масою: 10 кілограмів проти 50 у випадку з ураном, і таку кількість плутонію видобути легше, ніж 50 кілограмів збройового урану.У січні 2025 року президент Володимир Зеленський заявив, що відмовлятися від ядерної зброї Україні потрібно було лише в обмін на членство у НАТО, а те, як натомість повелася тогочасна влада, повіривши у Будапештський меморандум, то було "тупо, абсолютно тупо, нелогічно й дуже безвідповідально".

Заява білоруського диктатора Олександра Лукашенка про роботу над пусковою установкою для російського ракетного комплексу Орешник може бути як реальною, так і дезінформаційним вкидом, повідомляє військовий портал Dеfеnsе Ехрrеss.

Держсекретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович повідомив, що комплекс «Орешник» очікується в Білорусі до кінця року, хоча раніше Лукашенко анонсував його доставку з Росії «з дня на день»

Як показав досвід війни в Україні, російські ракети з унітарними звичайними боєголовками виявилися не настільки ефективними, як очікувалося. Західні експерти стверджують, що "Орешник" може розв'язувати цю проблему.

Лукашенко заявив, що Білорусь самостійно будує пускові установки для запуску російських ракет "Орешник", які можуть нести ядерні боєголовки, але зауважив, що поки що країна їх від Росії не отримала. Такі висловлювання самопроголошеного президента Білорусі є частиною інформаційно-психологічної операції проти України та країн НАТО. Повний текст новини +Відео

Попри певний медовий місяць у персональних стосунках президента США Дональда Трампа та російського диктатора Володимира Путіна, західні розвідки не сплять і розкривають карти кожного учасника. Тому у Тhе Wаshіngtоn Роst неназвана європейська розвідка виклала вельми цікавий документ із жорсткими вимогами Росії на мирних переговорах. Там прямо йдеться, що ціль номер один — "повний демонтаж" чинного уряду України для хаотизації внутрішньої політики. Друге — це те, що Росія має на меті послабити переговорні позиції США щодо України, розпалюючи напруженість між адміністрацією Трампа та іншими країнами, одночасно продовжуючи зусилля з демонтажу української держави. Це той момент, коли розумієш, що наші посадовці та медійні особи мають контролювати свою писанину в соцмережах — і просто підняти власний рейтинг на с*ачі в Овальному домі може коштувати Україні втрати суверенітету. Ще один цікавий момент — Росія не відмовилась від планів повністю окупувати вихід до Чорного моря й аналітики ФСБ пропонують активізувати наратив про створення демілітаризованої зони на півдні, включно з частиною Одеської області. Тому не дивно, що майже в унісон російські пропагандисти та зрадниця з каналу Медведчука Діана Панченко різко почали крутити тему: "А чья же все-таки Одесса"?Документ, написаний у лютому московським аналітичним центром, близьким до Федеральної служби безпеки Росії або ФСБ, викладає максималістські вимоги Росії щодо будь-якого припинення конфлікту в Україні. "Він відкидає попередні плани президента Дональда Трампа щодо мирної угоди протягом 100 днів як "неможливі для реалізації" і говорить, що "мирне вирішення української кризи не може відбутися раніше 2026 року", — пише WР.Читайте також: Джедаї миру. Як Путін підкуповує Трампа, аби мати час для демонтажу УкраїниРозвідники пишуть, що російські спецслужби настійливо радять своїм перемовникам у Саудівській Аравії зривати будь-які розмови про миротворців з країн Заходу. Власне, якщо звірити цей злив з реальністю, то російські перемовники уважно дослухаються до порад аналітиків із ФСБ. Так, у документі йдеться, що зусилля Росії спочатку мають бути зосереджені на нормалізації відносин між Вашингтоном і Москвою шляхом відновлення повного дипломатичного персоналу в посольствах обох країн і призначення Олександра Дарчієва послом Росії у Сполучених Штатах. Далі досвідчені спецслужбісти радять вивести українське питання у щось максимально другорядне і домагатися ухвалення великої угоди між США і Росією. Так, була пропозиція розторгувати те, щоб Росія погодилася не розміщувати свої балістичні ракети середньої дальності "Орешник" у Білорусі, на кордоні з Європейським Союзом, а Сполучені Штати натомість погодилися б не розміщувати нові ракетні системи на континенті.Читайте також: Трамп хоче угоди з Україною. Колонка Віталія ПортниковаТакож йдеться про те, що Росія припинить постачання зброї до країн, які вважаються "недружніми" для Сполучених Штатів, а натомість Сполучені Штати перестануть озброювати Україну, але додається, що припинення постачань російської зброї союзникам Москви було б "важко реалізувати".Ця стаття на основі даних розвідок зʼявилася в американській газеті на тлі вельми цікавої новини. Серед американців зростає занепокоєння щодо "надто тісних зв’язків" президента Дональда Трампа з Росією. Зараз загальний рейтинг схвалення Трампа залишається на рівні 44%. Про це свідчать результати опитування Rеutеrs/Ірsоs.Утім 56% респондентів – у тому числі 89% демократів і 27% республіканців – погодилися з твердженням, що Трамп занадто близький до Москви. Поява такої статті у чи не найвпливовішому ЗМІ США може обвалити рейтинги американського президента. І показати, що наш лідер, виявляється, не альфа-самець, а ганчірка, яку колишній КГБіст Путін тягає писком по мокрій підлозі. Для нас це теж корисна стаття, бо краще знати істинні наміри Росії, а не тішити себе прогнозами зумерів із Таро, які обіцяють мир уже скоро. Російська Федерація отримала по писку від Сил оборони, втім не відмовилась від ідеї стати знову великою імперією шляхом асиміляції української нації та окупації наших стратегічних ресурсів — як то промислових гігантів та виходів до ключових портів. Отож варто змінити шарманку про "просто перестати стріляти" й технічні перемовини щодо перемирʼя — і більше розповідати про підготовку до нового етапу війни. Який з таким проєктом миру, як пропонують люди Трампа, — буде на 100%. Паралельно було б не зле шукати людей в оточенні Трампа, з якими можна домовлятися про цікаві угоди. Не так давно головна політтехнологиня Білого дому і керівниця Адміністрації Сьюзан Вайлз почала постійно сидіти на диванчику біля Джея Ді Венса на всіх зустрічах президента. Цікаво, чому ми до цього часу не познайомились з цією пані, яку чи не єдину мовчки слухається Трамп?Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це передає БелТА."Ми з президентом Росії домовилися разом захищати нашу спільну вітчизну. У нашому арсеналі регіональне угруповання військ Білорусі та Росії і єдина регіональна система ППО. Нам передано тактичну ядерну зброю, скоро на озброєння білоруської армії надійдуть новітні комплекси гіперзвукової зброї "Орешник"", – сказав Лукашенко.Він додав, що в Білорусі до кінця року планують завершити виготовлення пускових установок для ракет "Орешник", після чого спільно з російською стороною визначатимуться з місцем розміщення.Напередодні, 13 березня, Лукашенко заявляв, що в Білорусі здійснюється виробництво пускових установок для ракет "Орешник", втім, самих ракет на території країни поки що немає.