Search trend "останні з нас"

Багато людей страждають від болю у спині. Але є речі, якими можна зняти напругу і гарантувати собі хороший нічний сон, пише dаіlystаr. "Сон дуже важливий для відновлення, регенерації та запобігання травмам. Але для тих, хто страждає від болю в спині, може здатися неможливим спати оптимальні вісім годин на ніч", - каже Майкл Фатіка з програми "Повернутися у форму". Біль у спині та сон взаємопов'язані. Дослідження показують, що недостатній сон може посилити проблеми, тому для багатьох це може здатися непереможною битвою, каже він. Важливо протягом двох годин перед сном не сидіти. "Багато з нас останні пару годин перед сном часто проводять перед телевізором або іншим електронним пристроєм, і часто в неправильній позі. Пройшли ті часи, коли рекламні паузи спонукали нас, наприклад, зробити гарячий напій і порухатися. Ми переходимо одразу від сидячого положення, яке значно стискає диски в хребцях, до лежачого стану. Природно спина постраждає протягом такого тривалого періоду бездіяльності", - пояснює лікар. Майкл рекомендує наступні кроки, щоб забезпечити гарний нічний сон. Виправте свій вечірній розпорядок Якщо ви ведете сидячий спосіб життя, більше рухайтеся у важливий "двогодинний" проміжок часу перед сном. Сходіть на прогулянку, приготуйте напій, виконайте легкі розтяжки, такі як прості згиначі стегон і підколінні сухожилля, і, звичайно, розтяжка рушником. Зняти стрес Стрес може суттєво вплинути на режим сну та пов'язаний із болем у спині, тому розслаблюючий режим перед сном допоможе вашому розуму та тілу відпочити. Це може включати читання книги, прослуховування заспокійливої музики або практикування медитації чи глибоких дихальних вправ. Контрастний душ Купання допоможе розслабити застиглі м'язи та суглоби, стимулюючи приплив крові. Це також може допомогти зменшити ймовірність м'язових спазмів і сприяти загоєнню пошкоджених м'язів. Спіть на боці з нейтральним положенням хребта Використовуйте подушки між колінами, якщо це необхідно для додаткової підтримки тіла, ніг і хребта. Це найкраще можливе положення для сну, якщо хребет оптимально вирівняний. Інвестуйте в хороший матрац Немає поганих матраців, є тільки старі матраци. Також неможливо сказати, чи жорсткий матрац краще м'якого. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які пози для сну найкращі, щоб не хропіти і попередити появу зморшок Візьміть додаткову подушку Для оптимального вирівнювання хребта та полегшення болю просте розміщення подушки між колінами може значно допомогти під час сну на боці. Його також можна використовувати, щоб переконатися, що ваша шия правильно вирівняна, якщо у вас тонші подушки. Почніть програму реабілітації, щоб відновити спину Це повинно включати силові вправи та вправи на опір, а також дієту з високим вмістом білка для нарощування сили спини та ядра, що є життєво важливим для підтримки хребта. Це зробить повсякденні справи "безпечнішими" та запобіжить легкому навантаженню спини. Пози для сну, яких слід уникати Положення "плода" - м'язи шиї розтягуються і стають дуже напруженими. Лежачи на боці, де хребет зігнутий криво - частіше зустрічається у жінок через більш широкий таз порівняно з розміром талії. Лежання на боці без підтримки може призвести до швидкого загострення. Майкл закликає людей бути обізнаними та розпізнавати різницю між ранковим і нічним болем у спині, оскільки вони можуть бути симптомами різних речей. "Біль у спині вранці найчастіше пов'язаний із "поганою"діяльністю напередодні, яка створювала надто великий тиск на спину. В результаті запалення наростає протягом ночі швидше, а потім, не рухаючись шість-вісім годин, запалення "скупчується" і призводить до болю", - наголосив Фатіка. Найчастішою офісною недугою є біль у шиї. Це найрухоміший відділ хребта, якому важко витримати навантаження кількагодинного сидіння. Через нього проходять основні зв'язки тіла з мозком, поживні речовини потрапляють до очей. Сидіти потрібно так, щоб зберігалися фізіологічні вигини хребта: спина рівна й упирається в крісло. У поперековому відділі має бути вигин уперед, а грудний відділ навпаки - легко вигинатися назад. Шия також має бути трохи нахилена вперед.

Відбуваються «великі перемовини». Значна частина їх не є публічною, тому хочеться подякувати Стіву Віткоффу за його інтерв’ю - напевно, чи не вперше у світовій історії настільки відверто, настільки цинічно вирішуються долі дуже багатьох народів. Тому що Сполучені Штати та їхня комунікація з Російською Федерацією - це не лише про російську агресію проти України. Це загалом і про Центральну Європу, тому що Путін у свій ультиматум включив не тільки Україну, але й Польщу, Литву, Латвію та Естонію. Відповідно, просив би вас зараз оцінити теперішній драматичний момент.По-перше – це те, що ви сказали наприкінці: ключова правда – це закон, який говорить, що не можна обмежити інтересу, суверенітету будь-якої з цих країн, не обмежуючи суверенітету інших. Будь-який утиск суверенітету України щодо території, щодо союзів, у які вона може вступати чи не може, щодо чисельності армії і так далі стосуватиметься всієї Центральної Європи.Щодо великої географії того, що ви назвали угодою, по-перше, треба сказати дуже сумну правду. А правда звучить так, що привід закінчити війну між Росією та Україною є лише приводом для того, щоб адміністрація Трампа могла ввійти в тісніші, я б сказав, майже доброзичливі стосунки з Росією. І це ключ, решта – лише гра, яка насправді лише привід, аби з України зробити боржника, винного, щоб зробити з неї лоха. А сила України, сила українського народу - що він не стає на коліна ні перед ким і що президент України не хоче бути лохом. І це ключовий момент.Просто треба бачити, що вся структура пана Трампа ґрунтується на поєднанні безпеки з економікою. Він хоче перевернути «Бреттон-Вудс», який був побудований спочатку на зв'язку між наданням безпеки в обмін на економічні, скажімо, можливості: торгівлі, доступу до ринків і так далі. І сьогодні те, що ми спостерігаємо, - це саме спроба повернути цю систему, розірвану Рональдом Рейганом, який відкрив глобалізацію, у принципі, для всіх. З точки зору Трампа, який представляє Сполучені Штати як глобального поліцейського, потрібен глобальний бандит, яким є Росія. Без глобального бандита, який не буде лякати Європу, не буде керувати страхом Європи, дуже складно глобальному поліцейському підкорити Європу, щоб встала на його бік у цьому великому зіткненні на одних рейках проти паровоза, який монтується з іншого боку Китаєм.І те, що ми спостерігаємо, - це є пожертвування, я б сказав, інтересами країн Центральної Європи. Повторюю: не можна відокремлювати країни, тому що відділення від Польщі, від України, від балтійських країн, від окупованої Білорусі - це те, що дуже сильно послаблює суверенітет нас усіх.Коли ми разом, ми непереможні, коли ми розділені, ми стаємо меншовартісними слугами або Сходу, або Заходу. Це показує історія. І те, що на сьогодні ключове в цій оборудці, - це спроба знищити Україну як фактор сили, тому що сьогодні Україна становить 60% потенціалу сили в Європі. Це 120 бригад (в Європі 86), і це потенціал, який дає змогу чинити опір 220 бригадам Росії. Якщо Україна буде знищена, її армія розпущена, тоді Європа стає беззахисною.Другий момент, який важливий з точки зору як Путіна, так і адміністрації Трампа, - це факт, що сьогодні Україна володіє передовою зброєю в рамках глобальної війни. Це асиметричні методи ведення війни, це дрони стратегічні, які на дві, на три тисячі кілометрів можуть літати, які коштують копійки порівняно, а можуть ударів завдати, що руйнують аеропорти, порти, зв'язки енергетичні, нафтопереробні заводи. Якщо порахувати, це сотні мільярдів доларів, які просто випарувалися. Далі це ракети українські, найбільша за номенклатурою НАТО ракета, вага якої тонна й на 4000 км несе, - ось, будь ласка, вона вдесятеро дешевша за американську.Значить, Європа може озброюватися, роблячи замовлення українській промисловості та зберігаючи свою модель життя, тому що без цього, без 5% на оборону, або соціальна політика, або екологічна політика будуть зруйновані.Якщо дивитися на це таким чином, бачимо, що тут зв'язок країн Центральної Європи є ключовий, і тут інтерес країн, які можуть піддаватися агресії з боку Росії, починаючи від Норвегії, яка на півночі, далі Фінляндія, балтійські країни, Польща, Україна, Румунія. Аж до Туреччини, яка також зацікавлена в тому, щоб Росія цієї війни не виграла, - Туреччина зацікавлена в розпаді Росії, тому що в разі розпаду Росії виникне ще кілька тюркських держав.Тому на цю угоду потрібно дивитися як на співпрацю Росії та Сполучених Штатів, спрямовану на те, щоб знищити саме цей потенціал. Але що головне? Головне в тому, що з боку США це колосальна, глобальна помилка. Чому? Тому що адміністрація Трампа й особисто Трамп прийняли припущення, що Україна є несуверенною країною, країною залежною, країною, на президента якої варто накричати - і він підпише будь-що. Звідси спроби приїзду міністра фінансів, щоб підписали угоду на 500 мільярдів, потім на 350 мільярдів, потім на 140, зараз на 100, - це звичайний рекет.Трамп помилився в тому, що Україна виявилася суверенною, вільною країною, яка вміє сказати "ні" навіть надімперії, якою є Сполучені Штати. Друга помилка ще більш серйозна: вони зробили припущення, що Росія є суверенною країною, яка може вирішувати, закінчувати війну чи не закінчувати.Виявилося, що це не так, тому що саме Китай має можливість впливати на рішення Росії таким чином, що без згоди Китаю не буде кінця війни.А чому Китай не зацікавлений у закінченні війни - саме тому, що, якби Росія зараз зупинила агресію проти України, тоді цілком вірогідно, що війська її, повторюю, 220 бригад, більше ніж мільйон людей, які заангажовані, могли б просто створити тиск на Європу і, наприклад, зробити удар по Сувальському коридору, що за термінологією Байдена називалося б «маленьким вторгненням», а за номенклатурою Трампа могло б узагалі не розглядатися як щось серйозне. Адже створювало б основу для того, щоб Європа просила в США захисту й таким чином підкорилася б оборудці – великій мировий угоді, яку я називаю «оборудкою Мар-а-Лаго». Я хотів би, щоб ви описали орієнтовно параметри, які б могли виставлятися на Трамповій фермі. Це історія не лише про російську агресію проти України - це історія про іранську угоду. Це загалом про існування держави Ізраїль, і це про намагання, нестримне намагання Китаю розширятися, зокрема коли ми говоримо про Тайвань.Сполучені Штати хочуть домовитись із росіянами, можливо жертвуючи інтересами Центральної Європи, для того щоб виторгувати собі певний час. Але Трампова так звана митна війна, чи Трампове митне попередження, має паралелі з тим, що відбувалось у 1930-х роках, коли Японію обклали санкціями, обклали митами, і все одно війна прийшла до Сполучених Штатів: японці вчинили напад на Перл-Гарбор.І тут Китай може вчинити інтервенцію на Тайвань, і Сполученим Штатам не сховатися. І, власне, оця розсинхронізація світової безпекової системи мене також лякає - хоча інтереси України насамперед, але за весь світ ми в Україні також переживаємо. Тож якими ви бачите параметри цієї «великої угоди»?Я це бачу так, що тут ключовий момент - що ця війна закінчиться залежно від того, хто встановить мир - чи Сполучені Штати, чи Китай. І тут інтерес Китаю, щоб не зупиняти агресію Росії проти Європи, - це не тільки давати можливість Росії лякати Європу. Але також якби вийшло так, щоб нагодували Росію Центральною Європою - Україною, Польщею, Балтійськими країнами, тоді на Сході виникає ситуація невизначеності стратегічної Росії, бо тут Росія виграла все, що могла, і вона би поверталася на Схід, збільшуючи шанси США у глобальній грі.Параметри, які ми спостерігаємо, - просто треба сказати таке, що Трамп, приходячи до влади, мав можливість провести цю, я б сказав, реформу світової системи в злагоді та співпраці з демократичними країнами, для яких Сполучені Штати були близьким союзником.Я в жовтні минулого року зробив аналіз на основі розмов з американськими фінансовими агентами тощо й зробив припущення про те, що ви говорили. Мені здавалося, що Трамп повернеться до угод 2018 року, щоб установити мир на Близькому Сході, буде величезна кількість нафти як результат, тому що домовиться з Саудівською Аравією, - в принципі, такий процес можна спостерігати. Далі запровадить 60% тарифи проти Китаю, я так припускав. І на основі цих тарифів Китай змушений буде послабити юань. Таким чином послабляться всі валюти, які побудовані на юані, і продукти країн БРІКС стануть дешевші. Таким чином Сполучені Штати будуть в змозі розбити БРІКС, дозволяючи тим чи іншим доступ до свого ринку та ринку країн-союзниць.Трамп пішов на конфлікт, пішов іншим шляхом – замість України його союзником стала Росія. І сьогодні ми бачимо розпад системи, насамперед довіри. Тому що букви залишилися.Бачимо, що США перестали бути першими серед рівних демократій. Просто вони хочуть не так, як вважали, що вони переходять на позицію офшорного балансера, якогось поліцейського, який буде допомагати, а навпаки, вони хочуть стати імперією, що буде іншим диктувати, які «податки» ті будуть зобов'язані платити, щоб брати участь у світовій системі.У цьому сенсі говоримо про анулювання боргів, тому що перетворення облігацій Сполучених Штатів на столітні папери безвідсоткові - це, в принципі, анулювання боргів. Далі Сполучені Штати очікуватимуть дискримінації різних країн, залежно від напряму їхньої зовнішньої політики.Наприклад, зараз є розмова про те, щоб запровадити спеціальні платежі на вхід у порти кораблів, які виготовлені в Китаї, незалежно від прапора, під яким вони плавають.Приміром, є обмеження. У принципі, ця система, яку вони створюють, дуже сильно, як ви сказали, нагадує ту, яка була перед Першою світовою війною стосовно Німеччини, і ту, що була перед Другою - перед Перл-Гарбором. Тому що, по суті, якщо подивитися, вимогою до союзників буде закрити торгівлю з Китаєм.Отже, прагнення стратегічне - оточити Китай і унеможливити торгівлю так довго, поки не підкоряться. Це, звісно, може виглядати як переговорна позиція, але насправді триває вже війна, не тільки тарифна - це торгова повномасштабна війна, у якій спалюються сотні мільярдів доларів. Говоримо про 6,5 трильйона доларів. Це в сотні, в тисячу разів більше, ніж уся допомога для України, яка насправді не була допомогою. Тому що балачки про те, що Україна щось винна, є чистою маячнею, адже США не допомагали Україні – вони допомагали самі собі. Це український солдат, відстоявши незалежність України, зробив Росію маленькою, а Америку великою.Те, що Трамп сьогодні може так поводитися по відношенню до світу, є, між іншим, результатом того, що український солдат зробив Росію маленькою.Подивимося. Тут питання зараз уже не про тарифи, а про те, як вберегти світ перед глобальною війною, яка здається неминучою. Чому?Тому що якщо Штати отримають можливість підпорядкувати собі Європу, Європа буде розірвана. Зараз триває цей процес – на 3 місяці зупинено тарифи. Це час, в якому окремі країни спокушатимуться, наприклад, дешевим газом, або безкоштовними практично добривами, або пільгами доступу до ринку і так далі.Тому що зараз Трамп, як і Путін за його допомогою, робитимуть усе, щоб розірвати Європу. Якщо в результаті цього процесу Європа буде розірвана, тоді сила Сполучених Штатів буде настільки великою, що Китаю не залишиться нічого іншого, як розірвати зв'язок між безпекою і економікою. Тоді, наприклад, можемо очікувати блокади Тайваню і Китай змусить США ламати цю блокаду - це вже буде кінетична війна. Або можемо бачити агресію в Кореї. Але таким чином, що США змушені будуть показати, що вони здатні перемагати у війнах, які за тисячі кілометрів від їхньої території, і змушувати своїх хлопців гинути за щось.У Європі, я вважаю, усе менше людей вірить у те, що прийдуть американські хлопці, щоб рятувати, захищати європейців, які будуть гинути. І думаю, що наївними є ті політики, які ще в це вірять. Насправді те, що можемо зробити, - це використати останні тижні, місяці миру для того, щоб зміцнювати нашу безпеку, тому що тільки радикальне підвищення цієї безпеки - це найкращий спосіб уникнути війни.Те, що можемо зробити сьогодні, найефективніший, найдешевший спосіб - це брати приклад не тільки з України: не тільки замовлення - просто купувати те, що дешево, те, що працює, і допомагати Україні всім, що можливо, тому що це сила, яка блокує східних бандитів. Так само з Фінляндії - там мобілізація суспільства. Є дуже багато речей, які в Польщі вже розпочалися. Треба бачити, що уряд робить досить раціональні речі, насамперед дебюрократизує процес оборони. Ви дуже правильно описали теперішню ситуацію і рівень загрози для Європи. Ключова історія – щоб у європейському домі знайшовся хтось дорослий, хто не просто ухвалював би важливі рішення, а й робив би це швидко. І ви абсолютно правильно відзначили, що справді наступними можуть бути Сувалки чи, наприклад, естонська Нарва.Європейці жили в тому світі, де працювала 5-та стаття Євроатлантичного договору і тлумачилась вона однозначно. Зараз ми перейшли у формат невідомості і не знаємо до кінця, як той чи інший американський політик може потлумачити необхідність взяття на себе зобов'язань щодо захисту своїх союзників на європейському континенті. Цілком погоджуюся з вами, що американці хотіли б заробити на російському шантажі Європи. Але теперішні американці не враховують одного: росіяни не жартують.Кілька місяців тому польський прем'єр Дональд Туск сказав симптоматичну фразу: "Я зрозумів, що Путін не жартує". І, власне, з цього треба виходити, від цього треба відштовхуватись. Путін не жартує, кажучи про готовність розгортати військову кампанію проти Європи.І тут основне, щоб європейці не почали економити на Україні, не почали берегти свою амуніцію, танки й літаки до якоїсь далекої війни, а почали будувати дуже конкретний східний фланг оборони і взаємопідтримки. За всієї поваги до бундесвера я не впевнений, чи без американської допомоги бундесвер зможе втримати стабільність у країнах Балтії, наприклад у Литві. Я далеко не впевнений, чи Польща зможе швидко і належним чином зупинити розгортання російсько-білоруської агресії у Сувальському коридорі.І так, Україні потрібні дієві союзники. Тому що ситуація змінилася, а дуже багато прогнозів стосуються старої ще системи, де працювала 5-та стаття Євроатлантичного договору і у Вашингтоні сидів «поганий», «жадібний» президент Байден, який давав недостатню кількість допомоги. Ну і ось прийшла нова реальність.Я скажу так, що ця реальність - це проблема, яку дуже складно розв'язати. Тому що можемо сказати, що більш-менш у рамках Європи в нас однакові цінності від Португалії до Донецька - я кажу про український Донецьк. Це наші європейські цінності.І просто різниця в чому - що в нас однакові цінності на різні ризики. Наприклад, прем'єр-міністр Іспанії Санчес вважає, що в принципі Іспанія безпечна, що їй агресія з боку Росії не загрожує, і не збирається міняти свою політику. І просто це надскладне питання - як вирішити стратегічно безпеку Європи таким чином, щоб ті, які перебувають під ризиком, не ставали рабами тих, які дають їм обіцянки. Тому що на сьогодні бачимо дві концепції безпеки, які обговорюються.Перша - це англо-французька концепція, в якій ці країни, власники ядерної зброї, готові надавати ядерний парашут за те, що отримуватимуть спеціальні привілеї у Центральній Європі. Це перша модель. Друга модель - це так звана європейська армія, в якій усі примушені брати кредити, щоб робити замовлення на танки - на обладнання, яке на позаминулу війну, тому що треба врахувати один момент: сьогодні танк – це 2,5 дешевого дрона. Але таким чином виходить порятунок не Європи, а власної промисловості і власної оборонної промисловості. Будемо бачити, що в такий спосіб рятуватимуть заводи Vоlkswаgеn, які мали б закритися, - їх перелаштовуватимуть і вироблятимуть військову зброю. Насправді скільки ця заборона має спільного - складно сказати.І я вважаю, що єдина робоча модель – це, можна так назвати, коаліція страху, або коаліція інтермаріум - коаліція між греками і варягами (тому що Польща виникала на лінії північ - південь, так виникала Литва і Київська Русь), межиморря - басейнів Чорного і Балтійського морів. Скандинавія - подивіться, тут нема жодного гегемона: є Норвегія, в якої є капітали, які просто просяться, щоб вкладати їх в інфраструктуру між Балтійським і Чорним морями; є Швеція, яка володіє технологіями військовими - Grіреn, SААВ; є Фінляндія - система оборони, мобілізація суспільства; є Польща з економікою, що зростає, і балтійські країни - цемент, зв'язок континенту зі Скандинавією.Далі дивимося: Румунія, Туреччина, а перш за все Україна - з мільйонною армією, 60% оборони, з найсучаснішими технологіями. Сьогодні процес «Рамштайн» - це не розмова прохача, а рівноправна. До того ж черга міністрів, які приїжджають до Києва, - я в Києві.  Але «Рамштайн» мінус Сполучені Штати Америки. Ми побачили цей сигнал. Зараз нашою проблемою будуть також кошти. І питання, наскільки будуть у змозі наші друзі з Європи і загалом ЄС як інституція замістити те, що Сполучені Штати не просто вибувають з гри, а ще й намагаються нав'язати нам борги, а це, відверто кажучи, просто непорядно.Дивіться, питання в тому, що у фінансовому плані замінити присутність Сполучених Штатів – жодної проблеми, тому що Сполучені Штати не допомагали на 500 мільярдів чи на 350. Насправді те, що потрапило в Україну, це максимум 80 мільярдів в обладнанні, яке вироблено в Штатах, якщо воно ще й не було списано просто в більшості.І якщо дивимося на це таким чином, то це становить 0,12% валового продукту Європи. Питання тут не в тому, щоб компенсувати ту допомогу, яку надавали Сполучені Штати, а щоб збільшити її в кілька разів, щоб змінити ситуацію. Тому що ситуація не через відсутність коштів. Наприклад, можна було б брати добровольців, найманців - професіоналів з усього світу, які могли б воювати на боці України, щоб заощаджувати кров українського солдата, говорити про надання територій для виробництва військового, щоб можна було це робити дешевше, більш ефективно, бо ракети виробляти в Україні під землею дорого та складно.Якщо дивимося на інші моменти, розмова йде про введення миротворців, надання безпечного шматка неба, землі, щоб люди могли ховатися. Ось усе це є тим, що Європа може зробити, і тут важелі у Сполучених Штатів дуже маленькі. Ті важелі, які є у Сполучених Штатів, - вони можуть працювати в довгу, скажімо, через рік-два.На сьогодні у США важелів таких немає, тому президент Зеленський розмовляв із президентом Трампом, як представник вільного народу, який може в обличчя сказати, що думає, що не грає в карти - тому що Трамп говорив, що «в тебе немає карт». Ні, не граємо в карти - захищаємо, представляємо гордий народ.Якщо подивимося на союз цих країн, тоді виходить така вертикаль 3600 кілометрів від півночі Норвегії до Чорного моря, до Одеси. І якби ці країни співпрацювали між собою хоча б у тому розмірі, що російський штаб, росіяни не знали б, де отримають відповідь у момент, коли нападуть в якомусь місці, тоді ніколи в них не буде потенціалу, щоб комусь загрожувати. Це ключова історія - політична воля і готовність. Але після того, як американці намагаються вийти з гри по забезпеченню стабільності на континенті, росіянам буде значно вигідніше і простіше імпортувати страх і погрози. Історія з виведенням американських контингентів з Ясьонки - військової американської бази неподалік Жешува, це насправді про певний ризик. Американці залишаються і в Польщі, і на континенті, але в разі удару з боку Російської Федерації по Ясьонці хто має реагувати, формулювати чітку відповідь? Американців уже там немає. І це також може використовувати Російська Федерація, тому що вони імпортують страх і загрозу: ви готові, шановні поляки чи шановні естонці, дати відповідь? І так вони будуть працювати, намагаючись змусити європейців зменшувати рівень допомоги для України.Тут є два важливих моменти. Трагедія полягає в тому, що замість думати про безпеку, що є основним, ключовим моментом державності - це, до речі, стосується України якоюсь мірою, яка до 2022 року залишалася в першій десятці найбільших експортерів зброї на Землі, - ми просто будували держави на вірі, що є дядечко з-за океану, який нас захистить, тож віддали основні функції держави, я б сказав, на вирішення інших. У результаті отримали, що, коли падають на Польщу ракети, ми про це дізнаємося від президента Сполучених Штатів. Чому?Тому що в нас є люди, які в армії, солдати, є зброя, але немає власної розвідки, немає власних систем управління, немає власних кнопок, за допомогою яких можемо вирішувати самі, відповідаємо чи ні. Присутність США - вона ключова була в післявоєнний час у двох моментах. По-перше, Сполучені Штати, як гегемон цієї системи, не допускали конфліктів у рамках союзників. А треба пам'ятати, що в Європі досить багато приводів, щоб хтось воював із кимось, і це перша мета НАТО - вона здійснювалася і вона чудово спрацювала. А по-друге - зв'язувати руки, тому що присутність США гарантує, що ніхто не буде в змозі застосовувати власні кнопки, щоб, власне, реагувати.Саме через це з'явилося НАТО. Треба розуміти, що безпека в Європі, мислення - це 1948 рік, Західноєвропейський союз, також є 5-та стаття Брюссельського договору, яка є набагато ширшою, ніж 5-та стаття НАТО Вашингтонського договору. І у відповідь Сполучені Штати в 1949 році прийшли з концепцією НАТО, бо зрозуміли, що, контролюючи безпеку, контролюють союзників. У момент, коли вони йдуть, союзники отримують власні можливості реагувати на конфлікти і самі керувати сходами ескалації.А саме суть присутності Сполучених Штатів - щоб ніхто це не міг вирішувати, окрім них. Так чи інакше ті, хто не підкоряється, стають заручниками договорів, які над головами тих, хто союзники.Ось зараз поворот, який зробила адміністрація Трампа, загрожує ситуацією, в якій можемо опинитися, - що суверенітет якихось країн у ситуації якихось країн, які є союзниками, буде другорядним порівняно зі стратегічними глобальними цілями США.Треба розуміти прості речі, що з точки зору Сполучених Штатів - це «Тегеран», «Ялта» - суверенітет країн Центральної Європи ніколи не був пріоритетом, і Польща - найкращий приклад, і балтійські країни теж. З точки зору Лондона, Парижа також, це не пріоритет їхньої політики. Просто вони спокійно, історія показує, справлялися без таких країн, як Україна, Польща, балтійські країни. Є чи ні - питання другорядне. Німеччина - це країна, яка завжди прагнула домовлятися з Росією. Бачили ще у 2021 році влітку, коли пані Меркель переконувала нас, що Nоrdstrеаm, зливання еліт, руйнація власної армії, власної ядерної енергетики, щоб створювати попит на російський газ - це чиста економія, нічого спільного не має з безпекою. От і маємо результат.Насправді, якщо дивитися на ці моменти, просто дуже багато людей переконані в тому, що в Росії є все, що потрібно Німеччині, а в Німеччині є все, що потрібно Росії, і їхнє прагнення над нашими головами робити договори (а історія знає їх дуже багато) - просто є загрозою, яку теж країни Центральної Європи розуміють. І німці, які є дружнім, хорошим народом, повинні це сприймати як можливе, повинні розуміти наші емоції, які з цим пов'язані.І ця система безпеки, яка будується, має бути побудована таким чином, щоби розділяти рівновагу не тільки цінностей, але й ризиків. І тут інтереси Польщі, України, балтійських країн і Фінляндії очевидні. Тому я вважаю, що цей напрям дій є ключовим. У Європі на сьогодні є три центри сили, реальної сили - це Париж (ядерна зброя плюс досить сильна армія), Велика Британія і Україна (з мільйонною армією і сучасними технологіями озброєнь). У рамках цього трикутника треба створити систему. Адже безпека є нагорі, все інше підпорядковується безпеці. І остання пропозиція. На сьогодні треба констатувати простий факт, що політичні інститути Європи не відображають реалії цього трикутника. І Лондон, і Київ перебувають поза інституційною системою Європи. І це треба змінювати, що швидше – то краще.

Белла просто виросла за час зйомок серіалу, як і Еллі.

Ні, воно не зникне — воно стане зовсім інше. Християнство Глобальної Півночі відступає, християнство Глобального Півдня наступає. Новий християнський світ — це англіканські церкви Уганди, п'ятдесятники Кореї, ханські домашні церкви Китаю. І хтозна, чи колись мед та солодка картопля не замінять вино та хліб в причасті, як це вже сталося в християнських церквах Конго. Якось я кілька днів жив в Назареті — в самому його серці, де ходив Христос. Я снідав на терасі, до якої притулилася мініатюрна церква Менза Крісті, в якій зберігається кам'яна плита, що була столом для трапези Христа після його Воскресіння. Звідти через кілька кривих вуличок, які вимощені бруківкою ще тих часів, які пам'ятають стопи Христа, крізь гамірний арабський базар виходив до унікальної Базиліки Благовіщення, яку збудували в один час з Храмом Гробу Господнього в Єрусалимі та Храмом Різдва в Вифлеємі. Я ходив туди кілька днів поспіль, але не до грота, над яким архангел сповістив Марію про народження нею Сина Божого. Мене заворожували фрески та ікони зі всіх видів матеріалів, які можна уявити. Їх було поза сотню. Я перефоткав більшість. На всіх була зображена Марія. Але на жодному образі вона не була схожою з іншими — ось Марія філіппінка, ось вона нігерійка, ось американка, а тут в'єтнамка. Кожна нація світу зобразила свою Марію. Від Польщі, наприклад, була Ченстоховська Божа Матір, від України - Зарваницька. Це виглядало дуже надихаюче — така собі інклюзія во Христі. Але різні обличчя Марії, які я побачив в Базиліці Благовіщення, — це також точка столітнього процесу, який змінив обличчя самого Христа. Найбільш розтиражоване у світі зображення Ісуса це "Голова Христа" Ворнера Соллмена 1941 року. Ми всі його знаємо, бо це вже і попкультура. Цей світловолосий європеоїд з орлиним носом, з акуратною зачіскою та бородою міг би красуватися на рекламних білбордах чи засідати в парламенті десь в Канаді або Австрії. Але цей білий Христос так само безнадійно застарів, як улюблені в дев'яностих персонажі діснеївських мультиків. Ще 25 років тому Nаtіоnаl Саthоlіс Rероrtеr провів конкурс "Ісус 2000" на якому спробували створити образ Христа ХХІ століття. Ним стало зображення Дженет Маккензі: Христос темношкірий, з товстими губами, африканець або американець. І в цьому випадку це не лівацький наратив, а звичайна демографія та соціологія. Нині 63% християн живуть в Африці, Азії та Латинській Америці. В Нігерії за останні сто років кількість християн зросла з 1% до 49%; в Південній Кореї з 1% до 41%. Кількість християн в Азії з 1990 до 2000 року збільшилася з 27 до 278 мільйонів, а в Африці з 9 мільйонів до 355 мільйонів. А що відбувалося в Європі? Нині лише 52% європейців вірять в Бога. Але в чому причина, окрім демографічного вибуху в Азії та Африці (а також поширення освіти, суспільства достатку, розриву старих форм господарювання та родинних зв'язків в Європі)? Нові форми християнства. Навіть традиційне протестантство, яке намагається бути гнучким, безнадійно відстає від нових сект, які стрімко збільшують чисельність і з маргінесу пересуваються в мейнстрим. Про католицизм, а особливо православ'я — взагалі не йдеться, в тому вигляді, як їх знаємо, дуже скоро це будуть реліктові деномінації. Знаєте, як глобальний етнографічний музей, але релігійний, місія якого не експансія, а збереження. Зараз християнство переживає третю хвилю розширення, і кожна з них передбачала вихід секти або єретизму за свої зовнішні кордони. Хвиля першаАпостол Павло сказав: "Ні юдея, ні елліна", а Матвій: "Ідіть і навчайте всі народи". Так юдейська секта увійшла в греко-римський світ і завоювала Європу. Хвиля другаЛютер в Німеччині, Кальвін та Цвінґлі у Швейцарії, а король Генрих VІІІ в Англії починали як єретики. Але саме кальвінізм (у формі пуританства) став головним релігійним імпульсом колоніальної Америки. Так почалося завоювання християнством Нового Світу. І саме тому нині в США такі популярні протестанти, а в оточенні Трампа навіть формується нова потужна секта. П'ятдесятництво з'явилося в США лише в 1906 році, а нині чверть всіх християн світу — п'ятдесятники, 600 мільйонів. Третя хвиляКоли вперше в дитинстві почув слово "штунда", то воно звучало як суміш страху перед чужим та загрози для трендової релігії. Нині традиційні протестанти стали вже питомими для українців, упередження може і лишилися, але страху давно нема, а лідери їхніх церков шановані та впливові — і не лише в Україні, їхній вплив конвертується в політичні контакти, як це сталося торік під час блокування допомоги спікером-баптистом Джонсоном. Тільки от Джонсон — це вже також майже релікт, бо у світовому протестантизмі з'явилися набагато радикальніші та фундаментальніші церкви, ніж вже звичні для нас баптисти чи свідки Єгови. І саме ці секти (хоча які вони секти, зважаючи на чисельність) пішли, і, як казав Матвій, навчають інші народи. В Азії. Серед двадцяти найбільших християнських храмів світу в Європі нема жодного. Одна з найбільших у світі — Церква Святого Євангелія в Сеулі, налічує півтисячі священників, а щонеділі на її службу приходить чверть мільйона людей. З Юдеї в Європу. З Європи в Новий Світ. З Нового Світу в Азію та Африку. Щоразу, коли здається, що християнство помирає — воно торжествує, воскресає та експансіонує. Містично, але наче сам Христос. Тільки нам — українцям та європейцям — треба змиритися: Христос не буде таким, як у Ворнера Соллмена, власне, як не був таким і до нього. Але скажіть, хіба євреї таки не обраний народ? Завоювали для Бога мільярди людей, хоча ніяк не хочуть в цьому зізнаватися.ДжерелоПро автора: Олег Манчура, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Клодія Ґолдін, Лоуренс Кац Перегони між освітою та технологіями. -  К.: Наш Формат, 2025В контексті сьогоднішньої петиції вчителів проти законопроєкту про закриття сільських шкіл ця книжка прозвучить вагомим аргументом. Адже фундаментальна праця Клодії Ґолдін і Лоуренса Каца "Перегони між освітою та технологіями" - про одне з найважливіших питань нашого часу, тобто про те, як суспільство може використати освіту та технології, щоб забезпечити стійке економічне зростання і знизити нерівність. Автори проводять нас унікальною історією освіти в США і висвітлює її тісний зв’язок з економічним розвитком, доходячи висновків, які є актуальними не лише для Сполучених Штатів, а й для України та інших країн, що прагнуть побудувати стійкі економіки в умовах швидких технологічних змін. "Інвестуйте в освіту, отримуйте вищий рівень технологій і продуктивності, - закликають нас, - і досягайте швидких темпів економічного зростання і вищого стандарту життя". Хай там як в Україні зі школами, але в цій книжці представлено розгорнуту наукову та статистичну аргументацію на користь головного висновку, що саме американська система освіти та її глобальне лідерство обумовили становлення США найпотужнішою країною світу. І зокрема це дало змогу запропонувати шлях розв’язання сучасних проблем економічного зростання, подолання бідності, зменшення нерівності в доходах та соціальної нерівності, який передбачає акселерацію інвестицій у людський капітал і розвиток масової освіти всіх рівнів. "Три головні теми цієї книжки — нагадують нам, - технологічні зміни, освіта й нерівність — нерозривно пов’язані своєрідними "перегонами". У перші три чверті ХХ століття зростання пропозиції освічених робітників перевищувало попит, спричинений технологічним прогресом. Вищі реальні доходи супроводжувались меншою нерівністю. Але за останні 20 років ХХ століття спостерігалось протилежне явище — нерівність різко зростала. Іншими словами, у першій половині століття освіта випереджала технології, але потім технології випередили рівень досягнення освіти. Упродовж століття орієнтованість технологій на кваліфікацію, як і їхні темпи, не надто змінилися. Радше різке зростання нерівності здебільшого було спричинене спадом в освіті".Анастасія Євдокимова. Що воно таке? Українська література. – Х.: Ранок, 2025Ця книжка — майне енциклопедія. Чому "майже"? Бо це ніби й енциклопедія, тобто довідкове видання з певної галузі знань, а ніби й розважальна книжка про інші книжки, яка може розповісти нове, надихнути на читання, здивувати, розсмішити. Важливо, що приклади у цій книжці — передовсім з української літератури, але так само є в ній і згадки літератур усіх часів і народів. Таким чином, авторка — літературознавиця, культурна менеджерка, а в минулому вчителька укрліт — розповідає про жанри, форми, твори й долі митців без сухих фактів і малозрозумілих дат. Натомість показує, як будь-що у світі (навіть погода, час доби і страви в меню) впливає на те, що писали й пишуть наші письменники. Гумор, індивідуальний підхід, незвичні акценти, а водночас максимальна інформативність — так про українську літературу дітям ще не розповідав ніхто. Наприклад, що таке класика? З чого складається детектив? Як читати комікс? Або, скажімо, вуса української літератури. "Великі й тоненькі, пишні й козацькі, - розповідає авторка. - Вуса — не просто шар волосся у чоловіків, а й ознака ідентичності, бо українські письменники (особливо в ХІХ столітті) позиціювати себе нащадками козаків. Знаєш співомовку "Запорожці у короля" Степана Руданського? Радимо почитати! Це розповідь про хоробрих козаків, у яких "вуса прездорові", тобто не просто великі, а величе-е-езні. Хоча у самого Степана Руданського вуса були дуже скромні. Українські письменники мали вуса, вусики, професорські борідки, закручені на французький манір чи у формі молодого місяця. Зачинатель моди на вуса — Тарас Шевченко. На юнацькому автопортреті немає навіть натяку на ті вусища, які ми побачимо на найвідомішому зображенні "старого діда" у смушевій шапці й кожусі. Наявність чи відсутність вусів — це не лише про стиль, але й про позицію (народницьку чи модерну)". Так само ця нижка пояснює поняття з літератури на прикладах українських творів. А кожна сторінка тут — ніби захопливий мультфільм, адже ілюстрації створила художниця-мультиплікаторка Софія Мельник.Жоель Поммер. Возз’єднання двох Корей. – К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024Незвична і неформатна п’єса цього автора примушує зайвий раз замислитися над головними питаннями життя. Загалом у п’єсі Жоеля Поммера "Возз’єднання двох Корей" немає класичних структурних частин: вступу, кульмінації, розв’язки. Кожна сцена — окрема оповідь, радше окрема світлина з потоку життя, підсвічена автором і перекладена мовою театру. Часом у сценах бере участь більша кількість персонажів — але всюди головною темою є розуміння любові: від буфонадного до піднесеного. Наприклад, таке. "ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Ви вже сказали чоловікові, що плануєте розлучитися? ЖІНКА: Так, звісно. П'ятнадцять років тому! Я ще тоді сказала йому, що не хочу більше з ним жити, тому що між нами немає любові. Він чудово зрозумів. Тільки попросив зачекати, поки виростуть діти. Тепер вони всі троє стали дорослими і залишили дім. А отже, я нарешті можу розлучитися. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Що на це каже ваш чоловік? ЖІНКА: Попросив іще подумати. Сотні разів він мене перепитував, що між нами не так. Я відповідала: неможливо продовжувати жити разом без любові. Тоді він запитав, у чому ця любов полягає. А я... я відповіла, що абсолютно не знаю, позаяк неможливо описати річ, з якою не знайома. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Який жах". Загалом автор не робить висновків, не моралізує, він пропонує нам "вихоплені" з соціального чи внутрішнього життя нариси, а далі це вже наша справа — відчути, проаналізувати, замислитися. До речі, автор книжки - один із небагатьох французьких режисерів, кожна нова постановка якого протягом останніх років викликає незмінний інтерес. Його головна відмінна риса від інших побратимів по цеху в тому, що він ставить лише п'єси за своїми творами. Авторський театр Поммера – це завжди надзвичайно актуальне висловлювання про сучасний світ, вбране у відповідну до цього висловлювання оригінальну художню форму.Саша Кладбіщє. Складно. Слова війни та любові. – Івано-Франківськ: Маґура, 2025Як відомо, існує поезія споглядання, рефлексії й поезія дії, чину, а наразі ще й помсти. А як ще назвати ці вірші, які, на думку, видавців творять нову культурну реальність? "В світі із браком віри і справедливості, / віри й надії / лишається тільки / помста", - нагадують у цій збірці. Крім того, зауважують видавці, "ми не матимемо іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаємо за потрібне". І справді, саме в період найвищої напруги – у слові та в наших справах – випадає нагода і дається шанс не на ліричне промовляння, заклинання, завивання, а на слово конкретної дії. Як у збірці Саші Кладбіще "Складно. Слова війни та любові": "О, так, поплачте. Плачте і схиліться / перед героїв легендарних міццю, / ридайте біля кожної труни / за тих, хто віддає за нас останнє. / А після встаньте, злі та невблаганні, і завершіть, що почали вони". І, так само як за часів "Оstмодерну", за яким після розпаду української радянської системи мав загомоніти кожен – український – регіон, видавці книжки прагнуть надати право голосу своїм місцевим авторам. Вірячи, що культура – і зокрема поезія! - є невіддільною частиною опору перед агресором. І, так само як у всі часи, коли право на слово і чин нарешті отримують патріоти (далі воно скасовується чиновниками), не буде іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаєш за потрібне. Про що й мова у цій книжці. "Історія, безжальна та невпинна, / мотає нас на колесо війни. / Давно сирена не тривожить сни, / ракета долетіти не повинна. / Сьогодні не зачепить, пронесе.. / Ми всі давно вже мертві, мої любі. / Як там було в Бійцівському, у Клубі, - / лише коли ти втратиш геть усе, / тоді відчуєш істинну свободу. / Стікає час, як кров тече у воду, / та лютий на годиннику завмер. / Історіє, твої ми потерчата. / Нема чого боятись / і втрачати, / крім люті і ненависті тепер".Олег Хомяк. Перетворюй проблеми на рішення. – К.: Колесо життя, 2024У цій книжці автор зібрав відповіді на більш ніж 150 запитань, які виникають чи можуть виникнути у кожної людини. Чи здатна людина змінити своє життя? А може їй просто упокоритися та плисти за течією? Хай там як, але "Перетворюй проблеми на рішення" Олега Хомяка - для тих, хто здатен взяти на себе відповідальність і стати автором, творцем свого життєвого шляху. У чому унікальність, практичність і важливість цієї книжки? По-перше, як ми вже казали, книга побудована за принципом питання-відповідь (на найважливіші питання), по-друге, у книзі представлені шість практичних вправ, які можуть допомогти змінити своє мислення і стати творцем власного життя. Нарешті, всі матеріали книги були протестовані великою бізнес-командою з погляду розуміння та практичності інформації.  Автор книжки – політичний психолог та консультант з лідерства і психології мас – багато років досліджує викривлення у мисленні людей, які заважають їм створити те життя, до якого вони прагнуть. Ці люди – різного віку, різної статі, соціального статусу, професії тощо. Таким чином, перед очима автора та за його підтримки пройшли трансформацію сотні людей. Ну й, зрозуміло, перетворень проблем на рішення, про що мова у нашій добірці новодруків.

Три закордонні поїздки світових лідерів стали фінальною серією зустрічей по "широкій угоді" щодо України і Близького Сходу, котрі тривали останні два тижні. Що про них відомо і як це вплине на нас, з'ясовувала Gаzеtа.uа. Париж: знову про контингент Нарада у Парижі держсекретаря США Марко Рубіо і спецпредставника президента Стіва Віткоффа з президентом Франції Емманюелем Макроном переросла у саміт "Коаліції добровольців". До роботи долучилися представники Великої Британії, Німеччини та українська делегація: голова Офісу президента Андрій Єрмак, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умєров. Першим про результати повідомив Андрій Єрмак: обговорили припинення вогню і гарантії безпеки. За його даними, від Великої Британії був радник прем'єра з питань нацбезпеки Джонатан Пауелл, від Німеччини - безпековий радник канцлера Єнс Пльотнер. Варто зазначити, що саме з ними Єрмак спілкувався телефоном протягом попередніх двох тижнів. Він у своєму пості про саміт натякнув, що сторони обговорили "припинення вогню", а також "залучення багатонаціонального військового контингенту". Марш Франції - демарш США За повідомленням з Єлисейського палацу, Макрон прийняв Рубіо і Віткоффа, запрошеним гостем був Пауелл. Говорили про Україну, тарифи і Близький Схід, а також про "Коаліцію добровольців". Про участь українських представників не повідомляється, однак Умєров розмістив фото прийому української делегації. При цьому, у медіа повідомили про телефонну розмову Макрона із Зеленським до його спілкування з американськими гостями. Зустріч відбулася на тлі демаршу США в ООН, де Штати не підтримали резолюцію про співпрацю між ООН і Радою Європи. "Поточна резолюція повторює заяви відносно російсько-української війни, котру США вважають марними для просування справи миру", - пояснив виконуючий обов'язки представника США в ООН Джонатан Шраєр. Москва: обмін подарунками з еміром Емір Катару Тамім бін Хамад Аль Тані (Аль Тані) у Москві обговорив широке коло питань з Путіним. Цьому передував своєрідний "презент": угруповання ХАМАС звільнило росіянина Олександра Труфанова, котрий перебував у полоні 498 днів. Неодноразові спроби звільнити Труфанова російською стороною досі зазнавали поразки. Кремлівський диктатор зустрівся зі звільненим та його родиною особисто і пояснив звільнення тим, що у Росії "стабільні багаторічні відносини з палестинським народом, з його представниками, із різними організаціями". Можливо, рішення Верховного суду РФ про зняття з "талібану" статусу терористичної організації теж є епізодом взаємних сюрпризів, хоча у даному випадку Кремль дбав про свої геополітичні інтереси. Там не приховують - це дозволить встановити відносини з чинним урядом Сирії. Іран активізувався Станом на вечір, коли прибув Аль Тані, було відомо лише про економічні результати його візиту. Спецпредставник Путіна з інвестицій Кирило Дмитрієв повідомив про запуск спільної з "Російським фондом прямих інвестицій" та Суверенним фондом Катару QІА нової інвестиційної платформи на 2 мільярди доларів США. При цьому, як зазначив Путін, катарська сторона вже інвестувала у російську економіку один мільярд доларів. Історичним назвав візит Аль Тані лідер ЛДПР Леонід Слуцький. За його словами, йшлося про створення "єдиного, неподільного простору безпеки". "На вогник" до Москви прилетів і міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі. Раніше він заявляв, що привезе Путіну особисте послання Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї. Це є свідченням діалогу по "широкій угоді" між РФ та США, котра включає українське питання як "одне з". Мораторій є - мораторію нема Натомість про Україну, хоча тема була заявлена для переговорів, прохопився лише речник Путіна Дмитро Пєсков: мораторій на удари по енергоінфраструктурі сплив, нових вказівок від Путіна не надходило. Він же зазначив: переговори по врегулюванню ситуації в Україні "просуваються складно. Поки концентруємося на наших контактах з американцями". Окремо Пєсков наголосив на "Коаліції добровольців", де, за його словами, "йдеться про продовження війни". Пізніше стало відомо про запит Росією екстрених консультацій у Раді безпеки ООН щодо мораторію на обстріли об'єктів інфраструктури. Зазначимо, що президент Володимир Зеленський заявив про високу вірогідність ударів РФ на Великдень і після нього. Голубка тарифного миру Прем'єрка Італії Джорджія Мелоні 17 квітня провела у США, куди поїхала для обговорення тарифів та інших питань, котрі накопичилися в ЄС до Білого дому. Синхронно Євросоюз неофіційно сигналізував про готовність економічно зблизитися з Китаєм. Хоча сигнали непевні, вони були сприйняті і в Пекіні, і у Вашингтоні. Як розповів анонімний чиновник Білого дому, Трамп хоче домовитися з Італією про участь в економічному коридорі "Індія - Близький Схід - Європа". Також чинний президент США, зазначає джерело, відстоює плани про військові перевезення та про розширення експорту американських енергоносіїв по всьому світу. А от наслідки візитів до Парижа і до Москви можуть вийти назовні у найближчі дні. За даними Тhе Есоnоmіst, Дональд Трамп усе ще сподівається добитися режиму припинення вогню в Україні до кінця поточного місяця. Не виключено, що у списку бажань чинного президента США є ще і ядерна угода з Іраном, котру Путін міг обговорювати з Аль Тані, як обговорив Сирію.

Про це він сказав на пресконференції з італійською премʼєр-міністеркою Джорджією Мелоні, передає Rеutеrs."Навіть за останні 24 години, ми думаємо, у нас є деякі цікаві речі, про які можна повідомити", - заявив Венс.Також він підкреслив, що США позитивно налаштовані стосовно закінчення війни в Україні."Оскільки є переговори, я не буду їх засуджувати, але ми відчуваємо оптимізм, що, сподіваюся, зможемо довести цю війну, цю дуже жорстоку війну, до кінця", - підкреслив американський віцепрезидент.Водночас декілька годин тому державний секретар США Марко Рубіо заявив, що президент США Дональд Трамп може відмовитися від спроб укласти мирну угоду між Росією та Україною, якщо протягом декількох днів не з'являться чіткі ознаки того, що вона може бути укладена.

18 квітня вшановують преподобного Іоана Солунського і святителя Косми, єпископа Халкідонського. Іоан народився наприкінці VІІІ століття. Юнаком він став учнем преподобного Григорія Декаполіта і прийняв від нього чернечий постриг у Солунському монастирі. Коли настали гоніння християн, ініційовані імператором Львом Вірменином, Іоан разом із Григорієм Декаполітом та Йосипом Піснярем вирушили до Константинополя. Там вони почали боротьбу з іконоборчою єрессю (ця єресь не визнавала ікон і спалювала святі образи, а тих, хто зберігав їх, кидали до в'язниць і страчували). Григорія, Йосипа та Іоана переслідували, але вони, незважаючи на це, кілька років проповідували шанування ікон. Григорій Декаполіт помер 820 року, незабаром за ним - і преподобний Іоан. Йосип Пісняр переніс їхні мощі в церкву святителя Миколи Чудотворця, яку сам же й побудував. Святитель Косма жив у ІХ столітті. У молодості він пішов у монастир і прийняв чернечий постриг. Згодом його висвятили в сан єпископа Халкідонського. Іконоборці продовжували переслідувати християн, і Косме довелося захищати віру від єретиків. Він не підкорився указу імператора Льва Вірменина і не прибрав із храмів святі ікони. За це Косму вигнали з кафедри і відправили на заслання. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Страсна п'ятниця: що потрібно пам'ятати про найскорботніший день перед Великоднем Пізніше імператор повернув єпископа, сподіваючись, що той стане на його бік. На жаль, цього не сталося: святитель Косма разом зі своїм помічником, преподобним Авксентієм, продовжив відстоювати шанування ікон. Від постійних гонінь єпископ сильно ослаб і помер 816 року. Сьогодні - Велика п'ятниця Страсного тижня, відома також як Страсна п'ятниця. Вона вважається у християн найскорботнішим днем - у п'ятницю розіп'яли Христа. Цього дня на службі в храмах згадують страждання Спасителя, а з вівтаря виносять плащаницю - тканину із зображенням Христа, що лежить у гробі. Прикмети якщо сьогодні тепло - кінець місяця буде холодним; погода змінюється - до сухого літа; зозуля закувала - час сіяти льон; сильний дощ пішов - можна збиратися на риболовлю. Вважається, що це сприятливий день, щоб сіяти моркву і буряк. Що не можна робити Не можна починати сварки, скандалити, пліткувати і обмовляти, а також ображати будь-кого і відмовляти в допомозі. День слід провести якомога спокійніше, знайти час для молитви. Триває Великий піст. У Страсну п'ятницю віряни намагаються тримати суворий піст - нічого не їдять до виносу плащаниці в церкві. Не варто цього дня багато спати - можна проспати своє щастя. Також у народі вважається, що в Страсну п'ятницю краще не мати справи з городом і садом та копати землю, хоча день і вважається сприятливим. Що можна робити У православне свято сьогодні звертаються в молитвах до преподобного Іоанна, як до заступника за нас перед Богом - просять допомоги в боротьбі зі спокусами, захисту від наклепу, а також впоратися з різного роду залежностями (алкоголізмом, наркоманією). Святий Косма вважається покровителем городників - йому моляться про гарний урожай. З 14 по 19 квітня триватиме Страстний тиждень. Це особливий період перед Великоднем. Ці дні потрібно провести у молитві, духовному очищенні та спогадах про останні дні життя Ісуса Христа. дуже бажано робити добрі справи, бути стриманим та спокійним. Протягом Страсного тижня забороняється вживати м'ясо, молочні продукти, а також розважатися та святкувати. Це час для духовного очищення.

Росіяни активізували масовані штурмові дії на кількох ділянках фронтуВорог вдався до штурмів на декількох напрямках. Показово в цій ситуації те, що ці штурми ворог проводить зі значною кількістю особового складу та техніки. В оперативному командуванні "Південь" повідомили, що Сили оборони України відбили наступ росіян, який відбувся вчора. До цього наступу росіяни залучили 320 штурмовиків, 3 танки, 40 одиниць бойової броньованої техніки. Це були підрозділи 58-ї армії противника. Атака почалась 16 квітня близько 18-ї години вечора. Росіяни атакували одночасно на фронті протяжністю понад 50 км. Ворог атакував П'ятихатки, Лобкове й Степове. Там ворог діяв силами десантно-штурмового полку 7-ї дивізії ДШВ. В районі населених пунктів Копані й Данилівка наступали підрозділи 42-ї стрілецької дивізії противника.Також ворог силами 58-го десантно-штурмового полку атакував у районі населених пунктів Мала Токмачка та Новопокровка. Цей полк було перекинуто на цю ділянку фронту з Курської області. Всі ці зусилля противника виявились марними з погляду результату. Противника стримували наші бригади. Зокрема, 128-ма гірсько-штурмова бригада та 118-та механізована бригада. Також там діють підрозділи бригади НГУ "Кара-Даг".Карта бойових дій на Запорізькому напрямку станом на 17 квітня.В оперативному командуванні "Південь" повідомили, що було знищено значну кількість особового складу й техніки противника. Насамперед знищено 29 одиниць техніки, 140 одиниць особового складу противника були ліквідовані, а також пошкоджено 3 танки. Також було повідомлено, що противник успіху не мав й жодних позицій Сил оборони не втрачено.Сьогодні вже командувач НГУ генерал Олександр Півненко повідомив про ще одну масовану атаку противника, яка відбулась на Покровському напрямку. Там було задіяно ще більше особового складу. На Покровському напрямку було ліквідовано 240 окупантів, значну кількість бронетехніки, понад 29 мотоциклів й 21 броньовану машину. Це підтверджує той факт, що за останні дні ворог активізував масовані атаки на декількох напрямках.Розвиток технологічних сил як складова успіху Сил оборони на лінії фронтуСЕО FRDМ, президент Технологічних сил України Вадим Юник розповів, що головним критерієм розвитку Технологічних сил є зворотний зв'язок від військових із фронту. У компанії намагаються працювати над виробами, які відразу будуть давати результат. Оскільки лінія фронту змінюється і ворог відводить від лінії зіткнення всі засоби, які має на озброєнні. Саме тому військові завжди роблять запит на засоби, які можуть працювати вглиб території, яку контролює ворог. Зокрема, дрони й наземні роботизовані комплекси з більшим радіусом дії.Вадим Юник наголосив, що для більшості приватних виробників, які входять до обʼєднання, виробництво засобів ураження для потреб Сил оборони не є бізнесом і заробітком. Ці виробники виготовляли зброю навіть у ті часи, коли системної підтримки від держави не було. Ще у 2022 році всі наземні комплекси й дрони, які були на озброєнні в ЗСУ, були створені приватними виробниками. Наразі держава дає запит на масштабування виробництва, й чимало виробників це роблять. Утім сьогодні ці підприємства не завантажені на понад 70%. Підприємства мають 10-15% завантаженості від потужностей, які в них є. Це безпосередньо впливає на розвиток. Відповідно, й на фронт теж. Є запити від військових, і їх потрібно реалізовувати негайно. І чим більше ці підприємства будуть завантажені замовленнями, тим більше коштів вони матимуть для розвитку продуктів. Ці кошти можна отримувати від експорту зброї. Бо єдиним покупцем сьогодні є держава. Саме тому, як наголосив Вадим Юник, сьогодні є пропозиції експортувати зброю українських виробників до партнерів з Європи. Ці країни усвідомлюють загрози з боку РФ і тому хочуть мати зброю, яка здатна протистояти росіянам.Держава має створити умови для розвитку приватних оборонних компанійВадим Юник також розповів, що багато європейських країн пропонують великі програми підтримки виробникам зброї. У більшості випадків зброя, яка вироблена на території ЄС, потім повертається в Україну у вигляді безкоштовної допомоги. Саме тому, виробники, які не мають системних замовлень в Україні, частково переносять свої виробництва в країни ЄС. Це дозволяє, з одного боку, продовжувати надавати допомогу Силам оборони України, а з іншого, розвиватись цим компаніям. Така тенденція існує, втім, як зауважив Юник, вона точно не позитивна. Оскільки, Україна насамперед має створювати умови для розвитку оборонно-промислового комплексу. Сьогодні також вже є проєкти спільних розробок озброєння з американським і та європейськими виробниками. Вони знаходяться на різних стадіях. Юник розповів, що компанія, керівником якої він є, має цікавий проєкт з французькою компанією. Зокрема, вони працюють над наземних роботизованим комплексом, який матиме можливість нести на собі ракетне устаткування. Це буде дуже чудовий проєкт.Переваги й недоліки експорту української зброїВійськовий експерт, редактор журналу Ukrаіnіаn Dеfеnsе Rеvіеw компанії Dеfеnsе Ехрrеss Антон Міхненко теж наголосив, що Україна має розглянути питання контрольованого експорту зброї - це покращить комунікацію з нашими партнерами, - а також розвивати власні технології, що відповідно буде впливати на міцність оборонно-промислового комплексу. Водночас, як наголосив Міхненко, існують і певні виклики. Вони зумовлені тим, що потрібно дуже уважно стежити за тими партнерами, з яким Україна комунікує. Хоча вони залишаються партнерами України, питання полягає в конкуренції. Міхненко наголосив, що вони вбачають в Україні конкурента в тому числі. Україна має ділитись досвідом, показувати, як застосовується українське озброєння, але партнери будуть вдосконалювати власні зразки озброєння в першу чергу. До того ж вони мають більш комфортні умови для експорту власної продукції. Саме тому, дуже важливо, щоб Україна якомога краще комунікувала з партнерами ззовні країни, більше брати участь у питаннях, повʼязаних з експортом зброї й техніки та долучалась до проєктів партнерів в рамках власних країн. Антон Міхненко розповів, що вже є компанії з країн-партнерів України, які врахували досвід й технології українських виробників, покращили свій продукт і вже продають власні вироби. Зокрема, ці компанії експортували озброєння до країн ЄС й отримували мільярдні контракти. Фактично коштом України ці компанії отримали досвід і змогли масштабувати власний бізнес.Українські виробники мають долучатись до європейських оборонних проєктівАнтон Міхненко пояснив, що сьогодні Європа для України стає все більш політично відкритою. Чимало європейських чиновників вже заявляли й заявляють про активне долучення українських підприємств до спільного оборонно-промислового комплексу ЄС. Зокрема, це проєкти з розвитку радіоелектронної боротьби, надводних безпілотників і т.д. Фактично до кожного проєкту долучають кілька виробників з різних країн. В рамках Європейського Союзу є проєкти, де можуть долучитись українські виробники. Саме тому, як наголосив Міхненко, потенціал для українських виробників, безумовно, є. Українським виробникам дуже важливо бути в цьому процесі. Оскільки, Україна завжди має доводити те, що ми є членами європейської спільноти, також саме Україна перебуває на вістрі технологічних рішень, які вибудовуються в нас і в ЄС. Також це дозволить вибудовувати систему взаємозвʼязку між компаніями Європи та України.  

 1. Президентство Трампа показало, що тривала деградація ліберал-демократії в лівацтво, нав’язування цього порядку денного із кожної праски сягнуло настільки абсурдних масштабів, що навіть помірковані згодилися голосувати за МАGА в США і їм подібних в Європі. Це реакція, маркер, дзвіночок, набат – останні десятиріччя був передоз лівої зрівнялівки (а не рівності), диктату всяких меншостей (а не дотримання прав), шеймінг консервативної чи будь-якої нелівої точки зору (заґуґліть, хто такий Герберт Маркузе і що таке "репресивна толерантність"). Такий стан справ викликав опір, розчарування в традиційних центристських політичних позиціях (бо нерезультативні) і підтримку правих популістів (а кого ще, коли базовим партіям віри не ймуть?). Позитив – є шанс, що після перших с*ачів буде відновлена спокійніша дискусія, консервативна думка повернеться до наукових кафедр, відновить право на інфоприсутність на рівні з ліберальною і в діалозі будуть напрацьовані РЕАЛЬНІ, а не фейкові рецепти реалізації рівності статей (їх тільки дві – чоловіки та жінки), захисту довкілля (без істерик ім. Грети й фетишу ім. св. Електромобіля), прав, ідентичностей і т.д. І це добре.2. Праві популісти можуть виступити тараном для торпедування лівих популістів і видихнутися або пересваритися між собою (що вже потроху є). Там, де політика левовою часткою базована на емоціях, вона не може (в демократичному суспільстві) тривалий час тримати увагу до себе. В США (поки що досі) демократичне суспільство і реакція на правління Трампа викликало масові протести ще до завершення 100 днів. Монобільшості там немає, на щастя. Читайте також: Краще погано прожити власне життя, ніж добре прожити чужеТож коли поствиборча емоція трохи вляжеться, популісти втратять запал і зустрінуться з першими складнощами. Тут на авансцену можуть вийти помірковані консерватори. І це може стати поштовхом до цілком нормальної компромісної комунікації між респами й демами. І це добре!Тут важливо розділяти: праві популісти не є консерваторами, бо консерватизм відкидає крайнощі, він гнучкий і тяжіє до еволюційного поступу, а не "до основанія, а затєм…" 3. Трамп, говорячи про економіку, наголошує на цілком реальних проблемах США. Це не ньюз для усіх, хто в темі. Про ці проблеми знали як "слони", так і "віслюки" десятиліттями. Ці проблеми накопичувалися завдяки діяльності\бездіяльності адміністрацій як червоних, так і синіх. Обидва табори боялися підступитися до цього фонтану траблів, бо електорально збитково. Обидва (!) табори збільшували дозу популізму, відкладаючи "на завтра" незручні проблеми. Але далі тягнути нема куди – ризики стають критичними. МАGА-ідеологи наважилися — озвучення проблеми, це перший крок до готовності пацієнта лікуватися. І це добре. 4. Способи розв'язання проблеми, за котрими зараз стежить весь світ, - це триндець. Здається, це просто хрестоматійна ілюстрація фрази сера Вінстона нашого Черчилля: "Американці завжди знаходять єдино правильне рішення. Після того, як перепробують усі інші". Ну що ж, шлях до пошуку "єдино правильного" розпочато. Шантаж до партнерів, неринковість методів, державний диктат ринку (угу, від тих, які казали "менше держави", привіт дідо Ронні) – все це граблі, які Білий Дім перетопче, допоки не намацає якийсь робітний механізм. Читайте також: Не варто тішитися протестами проти ТрампаЧи можна це називати "руйнацією старого світового порядку"? Якщо хочеться. Можливо. Це стрес? Так. Чи без цього стресу можна було зрушити гору токсичних старих проблем? Напевно ні. Можна було зробити стрес меншим. Чи можна відкатати назад? Скоріш за все, також ні. І це добре. Бо так, як було, - це повільна смерть західної цивілізації на обох континентах. Бо одужання США в інтересах усіх, як не крути. Правда швидко воно не настане, тому "ця риба на потім". Але граблеходіння Вашингтона відкриває вікно можливостей. І це добре.5. Європа в шоці? О, це улюблений пункт. Звісно, стрес і напруга Старого Світу такі, що можна електрику видобувати. Але якщо ніхто критично не накосячить, якщо європейці зроблять все правильно, вони на емоціях покриють сусальними матюками усю МАGА-дискотеку, але потім… скажуть їм "дякую". Якби Трамп не трапився (для інтересів Європи), його слід було придумати – ніщо інше не могло пробудити сонне, ожиріле, ліниве європейське царство. А тут  — шокотерапія. По суті, зараз Трамп дав пас традиційним європейським політикам  — центристам ліберальним і консервативним. США взяли на себе роль Бабая, в  якого Старий Світ може тикати пальцем, говорити своїм виборцям: то ж не ми винні, дивіться, цей Навіжений Кошлатий Егоїст геть з рейок злетів. А потім додавати: тому ми робимо ось це й ось це. І надалі (нарешті!) почати вирішувати ті старосвітські біди, котрі накопичувалися десятиліттями: неконтрольована нелегальна міграція, зарегульованість економіки, передоз бюрократії, дефіцит кваліфікованих робочих рук, занепад сектору безпеки, неконкурентність у високотехнологічних індустріях… Роботи – поле непахане. Кожен пункт – електоральний ризик, бо не має простих рішень. Кожен  — примус Європи до перезавантаження, до думання, до напруги м’язів. Винен за нерви та невиспані ночі має бути Трамп, але бенефіти і плюшки забере той політик (і це не з-поміж нових правих), котрий запропонує (нарешті!) нову формулу об’єднаної Європи й почне її реалізовувати. Шанс? Шанс. І це добре. Читайте також: Не шукайте правди у світовій політиці6. Капець смугастої парасольки. Безпека – найбільший страх і найбільший шанс. Для Європи. США відкритим текстом (і це можна було б вписати в зальоти адміністрації Трампа) говорить, що вони скорочують військові видатки на 8% протягом кількох років. Так, це абсурд для країни, яка (ніби-то) готується до війни з Китаєм. США анонсували, що Європейське, Центральне та Африканське командування йдуть під ніж. Це погано, але в першу чергу для самих Штатів – вони більше не є надійним партнером. І це бачать усі. Місце лідера вакантне. І це для Європи шанс. Посилаючись на хаос від Трампа, Європа отримала неспростовний аргумент для свого виборця – а хто нас ще захистить?! Лише самі. І це історія на найближчі років 20-30, якщо не 50. Старий Світ отримав усі ввідні стати Альфа в Атлантиці та частині Арктики. Це дорого, але сукупна інтелектуальна потуга оборонного сектора країн Європи є більшою, аніж інтелектуальна потуга США. В Європі це диверсифікованіше, гнучкіше, адаптованіше, менш монументальне, а значить – більш придатне для адаптації до сучасних викликів. Так, доведеться вкладатися своїми грішми, але це інвестиції у нову індустріалізацію. А значить, нові робочі місця, нові дослідження, новий навколоіндустріальний обслуговий бізнес. Це бустер економік. А хто ж захистить континент, поки він з колін встає на ноги? Ха – "Добрий вечір, ми з України". І це є добре.7. NАТО – rеlоаd. Напевно, варто подякувати США і за ультимативні вимоги – Європа має вкладатися в оборону більше. Це правда. Має. Може. Зрештою, це про суб’єктність і незалежність Старого Світу, які Європа добровільно віддала США після WWІІ. І тут шанс повернути собі своє. Чи може Вашингтон вийти з Альянсу? Теоретично. Але навіщо це їм? Коли Дядько Сем розвернеться лицем в бік Тихого Океану, буде куди спокійніше, якщо за його спиною буде спокійна І сильна Європа. Альянс має для цього усі напрацьовані механізми. Іншої такої структури нема і створювати її довго. І жодних проблем, якщо одні члени Альянсу будуть зацікавлені та активні в одних ТВД, а інші – в інших. Це може бути дієвіше і покривати більші площі в старому форматі. Головне - Україні бути готовою і переконати в тому Альянс, що у нас, в Європі, безпеки без нас не буде. Маємо для того вичерпні аргументи. І це добре.Читайте також: Глибокі надра меншовартості8. Фонтан популізму в Білому домі та Україна. Вашингтон продемонстрував усім, і нам також, що найближчі 4 роки він не партнер. Звісно, це їхнє право. Але право Києва взяти цю обставину до уваги. Ми не можемо (та й навіщо?) якось змінити факт – вибір народу США є таким. Але ми можемо усвідомити: Україна є невіддільною і важливою частиною Європи, а не Північної Америки. Нам куди вигідніше, простіше і дешевше використати ситуацію для інсталяції, повернення НАС в європейський світ. Транслювати в Європу, а не за океан найкращі пропозиції, "права першої ночі", технологічні й будь-які інші колаборації і т.д. Запит на шанси та можливості в Європі зараз більший. Час "та якось буде" і "а що, східніше Польщі теж Європа" - минув. Зараз Україна може ставати гравцем. Це про нашу нову суб’єктність. Нам вигідно бути й армією Європи, і виробничою фабрикою Європи, і харчовими резервами, і інвестиційною локацією, і трудовими ресурсами. Як тільки в США захиталося і фокусується на Азії, ми можемо стати потрібним елементом вітража. Звісно, перелік невичерпний. Нічого з вище перерахованого не було б можливим, якби не трапився Трамп. Все із вище перерахованого можна вписати в перелік "це шанс". Головне - вчасно, розумно і результативно цим шансом скористатися. І Європі. І нам. Р.S. Усі згадані виклики можна було б почати вирішувати з меншою нервозністю, без популістичних істерик, МАGА-хамства і бикування на пресконференціях. США могли б стати піонерами та лідерами компетентної та цивілізованої модернізації західної цивілізації. Тільки це довго і про ми, а Трампу треба вже сьогодні і про Я, тобто про нього, Найвеличнішого і Найпотужнішого (ги-ги-ги...). Тому це (модернізація) більше не про США. І тут ситуація, як в "Дні Радіо": "...у нас дві проблеми — Міноборони (МАGА на престолі) і ґудзик (скористатися новими реаліями). З Міноборони (вибором американського виборця) ми можемо щось зробити? Ні. А із ґудзиком (використати нові реалії на нашу користь) - можемо."Тож усі шукаємо ґудзик.ДжерелоПро автора. Віталій Гайдукевич, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Другий сезон серіалу «Останні з нас» стартував з епізодом «Майбутні дні», в якому помітили декілька важливих змін від оригінальної Тhе Lаst оf Us Раrt 2.

Платформа була створена командою Агенції медійного росту "Або" як журналістська ініціатива у березні 2022 року. Відтоді Меморіал перетворився на повноцінну громадську організацію, яка документує історії загиблих українців (наразі налічує майже 10 000 історій цивільних та військових) і працює над створенням нової культури пам’яті в Україні.Що нового на Меmоrіаl.uацифровий архів історій зі зручним інтерфейсом з відео, фото, тексти пам’яті;нові функції пошуку історій за категоріями (підрозділи, місто загибелі, дата загибелі, вік, професія, нагороди та інші)тексти пам’яті та спецпроєкти, розділ з досвідами меморіалізації;ініціативи пам'яті, які втілюють у життя рідні та побратими загиблихсторінка донатів на підтримку проєкту.Під час презентації голова ГО Меморіал Гаяне Авакян публічно прозвітувала про діяльність та фінансування організації за останні 6 місяців. Під час кампанії Донат на пам’ять українці підтримали команду на суму 2,6 млн грн, з яких 1,8 млн - через дружні банки амбасадорів. Всі звіти організації, в тому числі і фінансові, тепер можна знайти на новій платформі."Ми запустили кампанію "Донат на памʼять" з вірою, що пам’ять важлива для українців. І нас почули. За пів року до нас долучилися тисячі людей, 72 амбасадори відкрили свої дружні банки, а 189 людей стали хранителями пам’яті, підтримуючи нас щомісяця. Це не просто донати — це довіра і велика відповідальність для нас, яка допомагає команді продовжувати роботу і називати нові імена", - каже співзасновниця Меморіалу Гаяне Авакян. За останні півроку Меморіал:назвав 1422 нові імені, створив 32 відео пам’яті;отримав 52 млн переглядів у соцмережах і 309 тис. на сайті;створив 4 спецпроєкти пам’яті для національних медіа;261 історія була створена для трансляцій в публічних просторах (на екранах ТРЦ, в кінотеатрах та потягах Інтерсіті);провів 14 подій і виставок за кордоном, презентував 2 документальні фільми;Менеджерка з партнерств Оксана Штанько розповіла про людей, які стали амбасадорами Меморіалу: вони відкрили дружні банки на збір фінансування для продовження роботи платформи. Серед них - журналіст-розслідучав  Української правди Михайло Ткач, блогерка Олена Мандзюк, громадська активістка та лауреатка Нобелівської премії Олександра Матвійчук, бойова медикиня Олена Риж, рідні загиблого захисника України Іллі Грабаря та десятки інших людей. Під час події також презентували пам’ятні браслети «Перемагає той, хто пам’ятає», створені в колаборації Меморіалу з брендом RВТNК. Ці паракордові браслети виготовляє ветеран Олександром Савлюк.Їх вручили амбасадорам і щомісячним донорам платформи, а також партнерам Меморіалу як символ вдячності та неперервного зв’язку між живими і тими, кого ми вшановуємо. Зі списком амбасадорів можна ознайомитися на спеціальній сторінці. 

Українська телеведуча Катерина Осадча прогулялась вулицями Києва в стильному образі. На кадрах, опублікованих в Іnstаgrаm, зірка позувала в штанах і жилетці, який складався з двох видів тканини - однотонної сірої та кольору графіт у тонку смужку. Аутфіт доповнила білою футболкою, зібраним волоссям, ніжним макіяжем і масивними золотими прикрасами. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Анастасія Цимбалару вразила зміною зовнішності: фото до та після "Я перестала боятися темряви. Нещодавно думала, що в мені змінилося за останні роки. Звичайно багато чого, різко треба було подорослішати, навчитися приймати швидкі рішення і піклуватися не лише про своїх близьких. Це все трапилося з більшістю з нас. Я з дитинства боялась темряви, дзеркала в ванній і в моїй уяві, в моїй ванній кімнаті, ще до недавнього часу мене чекали якісь прибульці. Але виявилося, що темрява то фігня, коли в тебе такі сусіди як наші", - поділилась Катерина. Раніше Осадча здивувала прихильників спокусливим контентом. Зірка опублікувала студійні кадри, на яких позувала в смугастій спідниці з величезним розрізом на стегні. Образ доповнила жакетом в тон, прозорими колготками, туфлями на підборах і масивними прикрасами.

Денис Литвинюк — Sеnіоr Sоftwаrе Еngіnееr в лондонському офісі Меtа. У 2019-му він почав працювати в Аmаzоn і вже майже шість років не залишає роботу в Віg Тесh. Про те, як зараз у великих технологічних компаніях ставляться до України і як туди можна потрапити, Денис розповів в інтерв’ю DОU. Які є варіанти, щоб потрапити в Віg Тесh Я пробував зайти в Віg Тесh у 2015 році, ще коли вчився на другому курсі на факультеті інформатики обчислювальної техніки в КПІ. Намагався отримати стажування, однак не вийшло. На інтервʼю потрібно було розв’язувати задачі в режимі реального часу, а не відповідати на питання про техскіли, як в Україні. Наприклад, давали завдання відсортувати масив даних за певним алгоритмом в режимі реального часу. Взагалі є декілька варіантів, як почати працювати в техногігантах: 🔰 Іntеrnshір/ Стажування Зазвичай це робота на декілька місяців улітку чи взимку. Програма розрахована на студентів, які в інший час вчаться. Інтерв’ю відбуваються заздалегідь, щоб встигнути підготувати візу. Порівняно з працевлаштуванням, тут спрощений процес відбору: одне інтервʼю — з рекрутером або НR, і два етапи технічного інтерв’ю. Інтерну платять зарплатню, винаймають житло, дають робочі девайси, знаходять проєкт і ментора. Це можливість отримати класний рядок у резюме та досвід, адже зазвичай інтернам допомагають, роблять код-рев’ю, дають фідбек. ❗ Важлива умова: ви маєте продовжувати навчання після стажування. Тому ця можливість найбільш актуальна для студентів 1–3 курсів (якщо плануєте магістратуру, то і для четвертого теж). Якщо перше стажування людина проходить добре, можна отримати rеturn оffеr: запрошення на ще одне. Багато людей, потрапивши на одне стажування, поступово їздять на наступні від цієї ж компанії без інтерв’ю.Потенційно після стажувань можна отримати також full-tіmе оffеr: тобто продовжити працювати в компанії постійно. Хоча я особисто не знаю таких кейсів. 🔰 Аррrеntісеshір Це окремі програми для людей, які не мають освіти в соmрutеr sсіеnсе, але хочуть програмувати. Вони тривають довше за стажування: зазвичай від 8 до 18 місяців. Такі програми обирають люди, які або не вчилися в університеті, або вчились на іншій спеціальності й хочуть програмувати. Тим, хто показав гарний результат, дають full-tіmе оffеr. Багато з них одразу змінюють роль з Аррrеntісе на Sоftwаrе Еngіnееr і кар’єрно ростуть, як інші. З бенефітів: усе те саме, окрім наймання житла. Оскільки це більш довгострокова програма, за оренду доводиться платити із зарплатні. Інколи такі програми обмежені географією: лише громадяни певних країн можуть подаватися. 🔰 Працевлаштування: ремоут практично не варіант Як я знаю, у Віg Тесh з початком повномасштабної війни процес найму українців не змінився. Ні покращився, ні погіршився. Не змінилося ставлення і до найму росіян. Є люди з росії, з якими інколи перетинаємося в роботі. Вони намагаються спілкуватися російською в робочих питаннях, але я принципово відповідаю їм англійською «nо, І dоn’t sреаk russіаn. І саn undеrstаnd, but І dоn’t sреаk». І все, вони переходять на англійську. Працевлаштуватися дистанційно не з країни, де є офіс компанії, практично нереально. Хіба що через контракторів/аутсорс-компанії, з якими у Віg Тесh є договори (такі компанії є в Україні). Тобто, по суті, працювати над тими ж проєктами, що техногіганти, але через аутсорс-компанію і за обмеженим контрактом. Можна на Меtа чи Gооglе працювати з Польщі, там є офіси. По-перше, це пов’язано з високими безпековими стандартами. Всі видані для роботи пристрої мають купу різних механізмів для запобігання витоку даних. Думаю, sесurіty bаr не дозволяє цього компаніям. По-друге, зі складною структурою: при найманні вас все одно мають привʼязати до певного офісу. Логічніше це робити за принципом країни-офісу. Складно легально працевлаштувати людей у країнах, де немає офісу. Є винятки: коли у вакансії написано, що позиція rеmоtе. Таких позицій дуже мало, і я бачив їх лише для деяких європейських країн. Але якщо ви натрапите на таку, то сподіваюся, що мій досвід і поради будуть для вас корисними. Детальніше про них далі. «Компанія найме людей, які приїдуть до вашої квартири та запакують речі». Як я влаштувався в Аmаzоn Через декілька невдалих спроб я відкинув ідею потрапити на стажування, а 2018 року працевлаштувався в українську компанію SоftSеrvе (паралельно з навчанням). І в якийсь момент помітив, що профіль мого онбординг-баді Влада був деактивований. Виявилося, що Влад переїжджає в США, щоб працювати в Аmаzоn. Він поділився, що відвідав Аmаzоn Ніrіng Еvеnt у Києві: до ковіду великі компанії приїжджали в різні міста України для інтерв’ювання онсайт. Тобто події були для учасників, які вже успішно пройшли рrеsсrееn та рhоnе sсrееn (технічне інтерв’ю). Після цього компанія поверталася в головний офіс, і за кілька тижнів учасникам повідомляли рішення. Мій колега пройшов всі етапи відбору і поїхав працювати до Сіетла. Тоді я подумав, що було б класно знову спробувати потрапити в Віg Тесh. Які є етапи відбору в Аmаzоn Я попросив Влада дати мені рекомендацію і паралельно подався через портал вакансій Аmаzоn. Загалом джоб-портал потрібен насамперед для вибору вакансії. Якщо у вас немає реферала — варто подаватися через платформу, а якщо є — просто зорієнтувати, на яку посаду вас рекомендувати. Влад поділився порадами та хитрощами, як проходити інтерв’ю в Аmаzоn, тому що це специфічний процес. Процес відбору кандидатів після подачі на вакансію Прескрин з рекрутером, де розповідають про процес найму і роботу.Технічне інтервʼю: його проводить людина всередині компанії, яка розуміється на технічній частині. Між прескрином і технічним інтервʼю зазвичай є тиждень-два, бо всі зацікавлені, щоб людина підготувалася.Я знав, що на цьому етапі запитують Аmаzоn Lеаdеrshір Рrіnсірlеs. Це поведінкова частина, на яку виділяють до 50% часу технічних інтервʼю: паралельно з кодингом кожному інтерв’юеру призначають два Lеаdеrshір Рrіnсірlеs з 16, які є в компанії. До прикладу, можуть питати таке: як вирішував конфлікти з колегами, чи була ситуація, коли не встигали закінчити проєкт, але боялися сказати, як це залагодили тощо. Відповідати треба за фреймворком SТАR (Sіtuаtіоn-Таsk-Асtіоn-Rеsult): описати ситуацію, визначити завдання, описати ухвалені рішення і результат. За структуровані відповіді інтерв’юер точно дасть гарний фідбек. Вважаю, що мені пощастило з технічним інтервʼю: ми спілкувалися дві години замість однієї. Я був останнім кандидатом того дня, і ми могли більше часу приділили розв’язанню задачі та bеhаvіоrаl-частині. Я навіть встиг розказати про свій бакалаврський диплом з баз даних, бо це була специфіка роботи команди. І я пройшов далі. Онсайт-інтервʼю. Ця частина складається з 4–5 інтервʼю: 2–3 кодинг, одне поведінкове (культура, цінності, важливо наводити приклади з життя), одне Systеm Dеsіgn (на рівнях вищих за Junіоr). Кодинг або систем-дизайн проводять софтвер-інженери з різних команд. Вони пишуть свої відгуки ледь не анонімно, ніяк між собою не контактують. Просто фіксують сигнали, чи рекомендують найняти кандидата. І потім окремий комітет з найму вирішує, давати людині офер чи ні. До ковіду останній етап буквально був онсайт: кандидатів, які успішно пройшли технічну співбесіду, запрошували в іншу країну відвідати офіс. Робили візу, купували квитки, винаймали готель, оплачували добові. На місці фахівець проводив майже день, впродовж якого проходив усі співбесіди. Була опція закрити цю частину, як мій колега Влад, — на Ніrіng Еvеnts в Україні. Після ковіду цей етап проводять онлайн, що додає проблем. Адже зʼявляються шпаринки для шахраювання: наприклад, людина може використовувати ШІ-асистента. Єдиний варіант боротися з обманом — намагатися зрозуміти хід думок кандидата, ставити уточнювальні питання, просити пояснити вибір рішення тощо. Хитрування під час інтервʼю — червоний прапорець для компанії. В Аmаzоn є гарне правило 2–5 рrоmіsе з надання фідбеку: два дні — на технічну співбесіду;пʼять днів — на онсайт-інтерв’ю. Це роблять для того, щоб люди не фрустрували й не чекали тижнями результату. Тобто до кандидата повертаються, навіть якщо не планують наймати У мене так було завжди. Лише одна лондонська компанія відповіла запізно, за кілька місяців, але все ж відповіла. ❗ Важливо знати: якщо кандидат у європейській локації, то діє GDРR, який змушує компанію давати розширену інформацію про результат співбесіди. Тому якщо відповіді немає, варто нагадати про GDРR, і її нададуть. Зазвичай ви приблизно розумієте, на якому етапі інтервʼю зафейлили. Та якщо вважаєте, що все пройшло супер, але вам відмовили, варто додатково написати рекрутеру, щоб зрозуміти, що сталося. Онсайт-інтервʼю — це останній етап. Я пройшов все успішно: повернувся додому і отримав офер. Думаю, відіграла роль моя ретельна підготовка і наявність реферала. Бо якщо немає технічних навичок, навіть кілька рекомендацій усередині компанії не допоможуть. Кожен інтервʼюер ставить бали: і в інтересах претендента технічно класно пройти всі частини інтерв’ю, щоб не було суперечностей під час ухвалення фінального рішення. Вважаю, що у моєму випадку склалося 70 на 30, де: 70% — реальні навички, 30% — знання процесу. Коли влаштовуєшся в Віg Тесh, крім стандартних умов, суми компенсації та інформації про команду, прописують допомогу з релокейтом. В Аmаzоn допомога залежала від рівня фахівця: — Junіоr — допомога лише грошима на переїзд; — Міddlе і далі — компанія організовує переїзд і надає додаткові гроші. Тобто найме людей, які приїдуть до вашої квартири та запакують речі. У новій країні вам винаймуть житло на перші місяць-два. Наймуть компанію, яка допоможе розпакувати речі та облаштуватися тощо. Оскільки я йшов на Junіоr-позицію, у мене був перший варіант. Про адаптацію до інструментів і підходу Аmаzоn Я переїжджав в Ірландію 2019 року. В Аmаzоn потрапив у команду, де було ще двоє фахівців, які на той момент працювали у компанії кілька років. Було трошки некомфортно, адже вони сильно перформили, а мені у всьому треба було розбиратися. Загалом адаптуватися в компанії було непросто. Кастомні інструменти. У всіх техногігантах є власні інструменти для роботи. Так, можуть обирати і рішення з ринку, як-от Gооglе Dосs, Gооglе Slіdеs, Jіrа, Slасk тощо. Але більша частина компаній намагається побудувати інхаус-рішення для кожної проблеми — наприклад, власний таск-трекер. Це потрібно, щоб: а) не платити за Jіrа;б) не переживати за дані, які можуть кудись втекти; в) не переживати за роботу інструмента. Умовно, якщо завтра Аtlаssіаn вирішить закрити Jіrа, у нас є свій таск-трекер, не треба буде мігрувати та думати, що робити далі. В Аmаzоn я прийшов майже на все кастомне, з чим не працював до того. У SоftSеrvе, наприклад, ми працювали з багатьма зовнішніми рішеннями, які були знайомі. Певний час я розбирався, як ефективно їх застосовувати. Повний оwnеrshір. У бігтех працюють за принципом, що ви є власником продукту. Умовно, я мав робити все: писати код, деплоїти його на продакшн, моніторити та підтримувати. Це було не просто, бо на той момент я ніколи не працював у продукті. Це відрізнялося від досвіду в SоftSеrvе, де я просто писав код, з перервами на зідзвони з клієнтами, щоб уточнити завдання. Також у Віg Тесh немає умовного тимліда, який ухвалює рішення чи каже, що робити: якщо ви джун, вам дають проблему, яку треба розв’язати від А до Я. Ви маєте ходити до людей, пропонувати рішення, влаштовувати рев’ю, тримати в курсі команду. Якщо щось не зрозуміло і самому складно збагнути, що критично зробити, можна влаштувати зідзвон з досвідченішими колегами. Такий процес вчить самостійності і привчає до відповідальності. Що нижчий у вас рівень сеньйорності, то менші завдання вам довіряють. У джуна це може бути маленька фіча в загальному продукті. Та з кар’єрним зростанням збільшуватиметься відповідальність: згодом дадуть відповідати за проєкт або цілий стек, залежно від продукту. Це дуже розвиває, водночас на початку доволі важко. Оn-саll. І так, цей оwnеrshір може стосуватися і неробочих годин. Зазвичай є людина, яка відповідає за систему протягом тижня чи конкретного дня (оn-саll). Тобто ви відповідальні за щось 24/7: вас можуть розбудити серед ночі і потрібно розв’язувати проблеми. З цікавого: в Ірландії доплачують за оn-саll. Навіть якщо в неробочі години не виникло жодних проблем, все одно доплачують половину ставки за цей день. Це гарний спосіб додатково заробити. Якщо проблема зʼявилася вночі, можна отримати додатковий вихідний. Якщо на рішення пішло менше як пів години, то дають пів вихідного, якщо годину чи навіть більше — цілий, який треба використати протягом місяця-двох. Мій друг так назбирав собі два тижні вихідних з оn-саll. Загалом моя адаптація тривала рік. Це було повʼязано і з тим, що ми переїжджали в ковід. Інакше, думаю, все було б швидше і приємніше. Про перехід у нову компанію В Аmаzоn я прийшов джуном, але це був трішки занижений рівень. Я розумів, що міг краще, та й до досвіду роботи під час навчання поставилися доволі несерйозно. Дійшов до Міddlе за півтора року. До цього рівня мене підвищили, бо я розробив і зарелізив фронтенд-сервіс. З нуля розібрався зі всіма фронтенд-технологіями компанії. Це було не так просто: адже рішення має пройти купу sесurіty rеvіеw. Після цього я попрацював ще рік. А за два з половиною роки загалом в Аmаzоn пристав на офер іншої компанії. Ось три причини, чому я пішов з Аmаzоn Токсичний менеджер, у минулому інженер. І хоча він до мене ставився нормально, мені не подобалася атмосфера в команді. Відчувався мікроменеджмент, деяких колег менеджер узагалі не поважав і намагався зробити все для того, щоб їхнє життя було дискомфортним.Не дуже влаштовувала компенсація. Аmаzоn, хоч і Віg Тесh, платить по низу вилки ринку, на рівні з Місrоsоft. Але процеси і темп роботи дуже різний: у Місrоsоft можна розслаблено працювати, а в Аmаzоn — ні.Моїй дружині дуже не подобалася Ірландія: ми прожили там два з половиною роки, два з яких — під час ковіду. Тому мало що бачили, не соціалізувалися, хотілось щось змінити. Як шукав нове місце роботи Передусім намагався знайти людей, які могли мене зареферити, і через них подавався. Таким чином вдалося потрапити на інтерв’ю в Меtа (тоді це ще був Fасеbооk). Готувався до нього два місяці. Через Тrеllо відстежував прогрес подачі на вакансії. Найефективніше було пройтись по всіх компаніях, які є на ринку, подивитись, що вони пропонують? і закинути своє резюме максимальній кількості. І далі вже співбесідувався всюди. Якщо є компанії, з якими вам менш цікаво спілкуватися — раджу їхні інтервʼю ставити наперед, щоб освіжити комунікаційні навички. І далі вже старатися проходити співбесіди в найбільш бажані компанії. У нас було два варіанти — або повернутися в Україну, або стукатися в компанії з офісами в Лондоні. В мене було три різних офери, але ми все-таки вирішили спробувати пожити ще в Лондоні. І наприкінці 2021 року я пристав на пропозицію роботи Меtа на посаду Sеnіоr Sоftwаrе Еngіnееr. Після Аmаzоn у мене був місяць перед стартом роботи в Лондоні. Причина була в зарплатних підрахунках Коли дають офер в бігтех, він зазвичай складається: з bаsе sаlаry: це зарплата, яку будете отримувати щомісячно. Можливо, з урахуванням щорічного бонусу.з акцій компанії, які дають як частину компенсації. Кожні три місяці нам мали давати порцію цих акцій. І так вийшло, що Меtа дає офер з акціями і враховують їхню ціну на момент виходу людини в компанію. Лютий 2022-го був невдалим для Меtа, акції сильно впали. Тому було вигідніше почекати та вийти на роботу в березні. Кількісно я б отримав більше акцій. Більше деталей про Меtа спікер не може розкривати через NDА — ред. Які були невдачі Я сфокусувався на історіях успіху. Та, звісно, були й невдачі. Наприклад, мені так і не вдалось потрапити в Gооglе, хоча я кілька разів подавався на стажування ще в КПІ та раз на працевлаштування. В Gооglе складні завдання на інтерв’ю: останній раз я готувався два місяці. Пройшов прескрин, технічну співбесіду і кодинг-інтерв’ю. Та систем-дизайн-інтерв’ю було в іншому форматі, ніж я очікував. Зазвичай на цьому етапі дають посилання, де можна малювати діаграми: ви обговорюєте проблему, намагаєтесь її вирішити. А в Gооglе мені запропонували працювати в Gооglе Dос і записувати туди свої думки. До того ж пропонована проблема була нішева для Gооglе. І я не був готовий до такого. Тому в різних компаніях може скластися по-різному. І не варто робити висновки за одним результатом: продовжуйте пробувати. Про ставлення британців до війни та України Ставлення британців до українців не змінилося в гірший бік: немає наративів, що всі проблеми, які є в країні, спричинені війною в Україні. Багато людей почали підтримувати нас ще більше. Коли стаються трагедії, колеги і друзі-іноземці намагаються більше донатити і перепрошують за те, що не робили цього раніше. У річницю повномасштабного вторгнення мою знайому, яка очолює тематичний Ukrаіnіаn Sосіаl Сlub, покликали на ВВС радіо, де вона розповідала про війну. Британці сильно підтримують Україну на всіх рівнях. Точково тут можна знайти людей з арабських країн, які дотримуються протилежної думки, бо ми не виступаємо проти Ізраїля. Такого крінжу вистачає, на жаль. У WhаtsАрр є чат українців, які працюють у Віg Тесh. І ми періодично збираємося на ланчі. У Лондоні розвинуті українські спільноти, деякі з них допомагають з вивченням мови, юридичними нюансами, пошуком житла. Ще люди збираються на протести, проводять тематичні заходи. Наприклад, вечори української поезії. Є колеги-не українці, які регулярно донатять дотепер. Я допомагаю їм закидати кошти на різні потреби. Такий собі донат-менеджер. Загалом українці тут багато донатять. Є люди, які організовують свої центри зі збирання дронів і потім передають їх у підрозділи. Ми з дружиною купували та передавали старлінки, донатимо. Плюси роботи в Віg Тесh: Можливість впливати на мільйони користувачів, бізнесів, розробників. Зазвичай можна доволі швидко перевірити свої гіпотези (звісно, якщо це не релізний продукт). Робоче середовище та карʼєрне зростання Компанії можна поділити на два типи за культурою: — fаst-расе: великий темп і відповідальність, швидке карʼєрне та зарплатне зростання; — rеst аnd vеst: спокійніший темп, але й менші зарплати та можливості. У будь-якому типі є конкретно визначений шлях, як рухатися кар’єрними сходами: що робити, щоб перейти на вищий рівень, отримати вищу компенсацію. Оточення. З вами працюватимуть скілові люди, у кожного буде чого повчитися. Інновації. Це можливість працювати над великими і значущими завданнями. Компенсація та бенефіти. Такі компанії мають багато грошей та змагаються за найкращі таланти на ринку. До того ж вони можуть надавати тревел-бенефіти, спортивні та лайфстайл-кредити. Очікування, які можуть не справдитися Не всі команди працюють над дуже масштабованими рішеннями. Деякі команди досить нішеві та розробляють інструменти для внутрішнього користування. Так було на моїй першій посаді в Аmаzоn. Ми не мали багато користувачів чи сильного навантаження на систему, про яке мріє кожен інженер. Наше завдання полягало в тому, що 80 внутрішніх розробників могли користуватися системою. Через велику кількість кастомних продуктів може бути складно залишатися конкурентоспроможним у плані технологій. Якщо якась компанія буде наймати вас як мобільного спеціаліста іОS, то в бігтех ви будете використовувати інші технології. Тому технічні навички можуть багато в чому бути неактуальними на загальному ринку. З іншого боку, тут вчишся адаптовуватися до нових умов роботи. І розв’язувати проблеми, а не використовувати конкретні технології (це другорядне, чого можна навчитися). Може не пощастити працювати із сучасними технологіями. У Віg Тесh багато застарілого через повільні процеси. Тому якщо ви очікуєте попрацювати з останньою версією Rеасt, цього може не статися. Залежно від компанії та команди, може бути багато тиску від менеджменту. Потрібно буде багато працювати, все mеtrіс-bаsеd. І підлаштовуватися під те, як оперує організація. Це може бути стресово. Трек роботи може змінюватися щоквартально. У таких компаній великий темп, зміна ринків і конкуренція, тому ви можете над чимось працювати, а за пів року цей проєкт закриють. В Аmаzоn навіть є термін twо-wаy dооrs dесіsіоn — рішення, які можна змінити або скасувати без наслідків. Це спантеличує, адже не залежить від вас. Варто вчитися ефективно змінювати контекст і фокусуватися на нових викликах. Поради собі, якби я зараз шукав роботу чи стажування в Віg Тесh Для подачі на вакансії та проходження співбесід: ✅ Шукати реферала в компанії, де хочете працювати. Це людина, яка зможе не лише вас порекомендувати, а й звернути увагу на важливі деталі процесу. Не варто соромитися писати людям за рекомендацією: адже у разі успішного найму вони отримують певну суму за те, що допомогли знайти кандидата. ✅ Добре технічно готуватися. Для цього раджу Lееtсоdе — ресурс з величезною бібліотекою задач, який використовують для підготовки до інтерв’ю в Віg Тесh. Завдання тут згруповані не лише за темами. Якщо купувати преміумпідписку, видно, які задачі дає певна компанія на інтервʼю. Найкраще витрачені 100 доларів, як на мене. ✅ Коректно структурувати резюме. Якщо більшу частину досвіду ви отримали паралельно з навчанням в університеті — не вказуйте свій вік і роки навчання. В Україні це нормальна практика працювати та вчитися. За кордоном до такого досвіду не ставляться серйозно, він нікому не цікавий. Так, на проходженні технічного інтервʼю він точно знадобиться. Але через цей геп вам можуть запропонувати меншу зарплату чи нижчу посаду, ніж може бути по факту. У досвіді роботи важливо вказувати результати, які можна прив’язати до метрик бізнесу. Обовʼязково підсвітіть вашу роль у досягненні показників. Умовно: не просто покращили процес у команді та пришвидшили сервіс, а на скільки і що саме зробили (не командою, а саме ви). Важливо це потім підтвердити на технічній співбесіді: вас можуть запитати, як ви досягли вказаного результату тощо. Васkgrоund сhесks: зазвичай наймають окрему безпекову компанію, яка буде перевіряти дані з вашого резюме. Тому важлива чесність: не вказувати, чого не було. І потрібно перелічити всіх своїх попередніх працедавців, разом з їхніми контактними даними. На практиці нікому з вказаних у моєму резюме людей не телефонували. Але ця інформація має бути. ✅ Готуватися до інтервʼю. Проходити інтервʼю — це навичка. Для її напрацювання раджу рrаmр.соm: на ресурсі є різні теми та типи інтервʼю. Також ви можете попросити в компанії, щоб вам провели тестові інтервʼю з різних тематик і дали зворотний зв’язок. Під час працевлаштування 🔸 Ніколи не погоджуйтеся на перший офер. Офер — це намір компанії вас найняти. І щодо умов я рекомендую торгуватися. Ви вже далеко зайшли, якщо минули всі етапи: ви серед 5% з усіх кандидатів. Компанія вже виділила на вас багато ресурсу і зацікавлена вас найняти. Тому опишіть своє життєве становище, додатково аргументуйте, чому вам варто платити більше. Ви можете використати важелі тиску: зазвичай це контрофери від компаній у тій же локації на більшу зарплату. Моя знайома таким чином підвищила собі не лише зарплату, а й посаду. Якщо немає контроферу, варто просити про sіgn-оn bоnus: компанії це майже нічого не буде коштувати, а для вас це один лист з майже 100% гарантією успіху. Якщо у вас вже велика зарплата, можете вказати її на співбесіді. Найімовірніше, офер будуть базувати на вашій попередній ставці. Але тут на ваш розсуд, дуже уважно. 🔸 Геть синдром самозванця. Так, у Віg Тесh потрібно старатися. Але якщо вас вже взяли в компанію, просто повірте: ви заслуговуєте своєї позиції. Вас не візьмуть на посаду, до якої ви не дотягуєте. Ваше завдання стежити, щоб вас не взяли на рівень нижче. Коли я перейшов в Меtа, то дуже стресував, адже переходив на Sеnіоr-позицію з Міddlе в Аmаzоn. Але на першому ж перформанс-рев’ю я отримав бадж «перевищуєш очікування», вище середнього. Що треба під час випробувального терміну/онбордингу ✅ Враховувати особливості випробувального періоду. Стандартно він триває пів року. Як виняток його можуть продовжити на три місяці. У різних країнах законодавство щодо працедавця відрізняється. Наприклад, у Британії та Ірландії вас не можуть просто звільнити одним днем, як це можуть зробити, наприклад, у США. Тому випробувальний термін — захист для компанії, щоб випадково не найняти не ту людину, яка недоброчесно пройшла інтервʼю, не підходить за культурою тощо. Упродовж цього періоду вас можуть звільнити. Але це не так часто трапляється. ✅ Організувати проходження онбордингу. Ви потрапите в функціональну команду і відчуватимете серйозний дефіцит знань і розуміння контексту. Це нормально, однак це потрібно виправляти. Під час онбордингу я раджу рухатися за саrееr соld stаrt алгоритмом від СТО Меtа Ендрю Босворта: він радить знайти когось з команди і провести з ним 1:1 зустріч на 30 хвилин. З них: 25 хвилин: що я маю знати про команду, роботу, специфіку тощо;наступні 3 хвилини: найбільші виклики для організації та команди;останні 2 хвилини: з ким ще варто поспілкуватися. Це цінна карта впливу — важливіших людей називатимуть частіше, ви будете розуміти, хто має імпакт. Далі організовуєте такі ж зустрічі з усіма людьми, яких вам називають в останній частині інтервʼю, і повторюєте процедуру. Також рекомендую прочитати книгу Майкла Воткінса Fіrst 90 dаys («Перші 90 днів. Перевірені стратегії, як підкорити нову посаду»): в ній описано, як пришвидшити навчання, спілкуватися з колегами, уникнути помилок тощо. ✅ Знайти ментора. Зазвичай у компаній є менторські програми: раджу дізнатися про них та скористатися. Якщо таких програм немає, то ментора варто шукати самим: це має бути людина рівня Stаff+, яка скеровуватиме вас неофіційно. Вона знатиме ваш карʼєрний шлях та зможе радити. ✅ Вести «щоденник імпакту». Я так називаю річний огляд діяльності та досягнень. По суті, це документ, куди ви вносите все, що в роботі: що заделіверили, над чим збираєтесь працювати. Так ви не забудете важливі досягнення для перформанс-рев’ю. Документом зручно ділитися з менеджером, який вас сапортить (адже зазвичай він веде близько восьми людей, і все памʼятати складно). ✅ Обрати вектор розвитку. Ви можете розвиватися як Іndіvіduаl Соntrіbutоr (ІС) або як менеджер. Щоб перейти в менеджмент, потрібен рівень Sеnіоr+. Тут важить, чи в компанії є потреба в менеджерах. Наприклад, Аmаzоn намагається зменшити кількість менеджерів у штаті: щоб менше людей відповідали за більше програмістів. Що я планую далі Останні два роки мені вдавалося отримувати одні з найвищих перформанс-рейтингів на своєму рівні. Та мене це перестало запалювати. Тому з найближчих планів: Переходити з Іndіvіduаl Соntrіbutоr (ІС) у менеджмент. Перший крок — зростати у напрямку Stаff-інженера: взяти на себе координаційну роль у важливих проєктах. А вже після цього можна спробувати себе в ролі інжиніринг-менеджера. Звісно, все залежить від організації та її планів. Але в будь-якому разі, щоб прийти в менеджмент, потрібно побути якийсь час Stаff-інженером. Менторити. Можливо, стану формальним менеджером для джуніорів. Цікаво спостерігати, як люди, з якими ти працюєш, зростають далі.

Керівник Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі заявив, що Іран наблизився до можливості володіння ядерною бомбою. Про це він сказав у коментарі французькому виданню Lе Моndе. За словами Гроссі, Іран уже володіє всіма необхідними технологіями, щоб у будь-який момент зібрати ядерний пазл до купи. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Звісно, так": Трамп готовий вдарити по ядерних об'єктах Ірану "У них є всі складові, і одного дня вони можуть об'єднати їх. Попереду ще чимало кроків, але Іран недалекий від створення ядерної зброї - це факт", - наголосив він. Гендиректор МАГАТЕ зазначив, що за останні чотири роки Ісламська Республіка значно пришвидшила ядерні розробки. У зв'язку з цим він закликав до відновлення довіри між Тегераном і міжнародною спільнотою. "Самих лише слів у нас немає ядерної зброї недостатньо. Світ має мати змогу перевірити це", - наголосив він. Гроссі також розповів, що Іран виявив зацікавленість у його можливому візиті. Він підкреслив, що участь МАГАТЕ є критично важливою для успішності будь-яких домовленостей, зокрема тих, що обговорюються між США та Іраном за посередництва Оману. "Без нашої участі жодна угода не матиме реальної ваги. Лише ми здатні забезпечити ефективну систему контролю й моніторингу", - додав очільник агентства. Ранее Трамп заявив, що Вашингтон готовий застосувати силу проти Ірану, якщо той не припинить розробку ядерної зброї. Американський лідер звинуватив Тегеран у затягуванні переговорів щодо нової ядерної угоди, зауваживши, що наступний раунд зустрічей запланований лише на суботу, що, на його думку, є надто пізно.

Напередодні в умовах великої секретності на таємній локації та із забороною на зйомку під час події відбулася довгоочікувана прем'єра другого сезону апокаліптичного серіалу студії НВО "Останні з нас" з Педро Паскалем у головній ролі.

Наступна історія про Анастасію Литвиненко з позивним Оса. Вона захищала рідне місто та пройшла жахи російського полону. Пережила й теракт в Оленівці. А мама дізналася про долю доньки із російського відео. Нині дівчина знову у війську і хоче дочекатися нашої перемоги. Анастасія Литвиненко з позивним Оса служить в бригаді Азов. Вона є сержантом з матеріального забезпечення в танковому батальйоні. У військо вирушила ще у 2017 році. В Азові була зв'язківицею. До служби у війську Анастасія мала дві цивільні роботи. Працювала в парку в Маріуполі, а потім перейшла в морську академію на контракт. Щоб оплачувати контракт, влаштувалася продавцем в магазині.  А потім вже долучилася до війська. "Ми проходили КМБ на рівні з хлопцями: медицину відпрацьовували, ноші таскали, тактичні навички нам давали також на рівні з хлопцями, - пригадує навчання Анастасія. - Були деякі моменти у мене по фізичній культурі, то я вставала раніше за всіх, мабуть, о 5:00 ранку і йшла бігати по території навчального центру". В Азові жінка працювала зв'язківицею на командному пункті. Також розкладала антени, вивчала радіостанції, як з ними поводитися. Початок повномасштабної війни зустріла на базі в Юрівці."О п'ятій ранку командир подзвонив, сказав: "зайди в Теlеgrаm". Він написав SМS в загальній групі, що почалось найстрашніше, почалось повномасштабне вторгнення, - пригадує Анастасія. - Ми завантажили речі в машини і поїхали. На той момент, я поняття не мала, куди саме. Ближче до вечора ми переїхали в Маріуполь, а через кілька днів на Азовсталь.  Насправді, навіть робота зв'язківця, дуже стресова була. Я могла чути в радіостанцію останні слова людей, важко було передавати оперативному або командиру про загибель його близьких друзів або просто воїнів. Було дуже важко не тільки працювати, але й перебувати  на Азовсталі, бо не було нормального сну, гігієни, харчування. Але в якийсь момент ти розумієш, що треба робити свою роботу, - розповідає Анастасія. - Ситуація погіршувалась щодня, але поступово, тому ми встигали до цього звикати. Зв'язок між бункерами прокладали в перші дні і намагались це все підтримувати до останнього моменту. В останні два тижні було дуже погано. Докричатись до крайніх позицій було дуже складно. Ми це робили через 2-3 бункери, окремі командні пункти. Але нам це вдавалося".Анастасія розповідає, на Азовсталь летіло все: корабельна артилерія, літаки, наземна артилерія, ракетні системи залпового вогню, автомати, пістолети, снайпери. Проти них працювало все.  "З самого початку дуже багато підприємців в Маріуполі дозволили використовувати товари безкоштовно зі своїх магазинів. Крупи, воду,  солодощі, сигарети для хлопців, м'ясо, ми забрали на Азовсталь. До середини березня ще й мобільний зв'язок в Маріуполі працював, але треба було підійматись якомога вище. Це мінімум третій поверх, щоб мати змогу подзвонити і отримати якусь есемеску. Останній раз, коли я розмовляла з своєю мамою, вона на той момент ще залишалась в Маріуполі. Це було 13-те квітня.  Я зрозуміла, що вона жива, з нею все нормально, бабуся також жива, вони сидять в підвалі, чекають закінчення цього жаху. Тоді мені довелося їй збрехати. Я сказала, що я в Запоріжжі, щоб вона приїжджала до мене. Але вона не змогла виїхати через активні  бойові дії". Фото: з мамоюКоли Анастасія з побратимами виходили в полон, було дуже багато преси і її обличчя зняли російські медіа і мама це побачила. Коли Анастасія зустрілася з нею після обміну, мама сказала: "ти знаєш, Настя, коли я молилась за всіх українських воїнів, що були на Азовсталі і в Маріуполі, я не знала, що серед них будеш і ти ". Вихід в полон розтягнувся на декілька днів. Першими виходили важко поранені. Їх виносили на ношах четверо менш поранених військових. Це було 16 травня, а 17 вже виходила Анастасія. "За оці три місяці, що відбувались активні бойові дії на Азовсталі, я вперше мала змогу вийти на вулицю, подивитись на зелене листячко, на синє небо, на сонечко, просто послухати пташок, якщо вони там були. Знаєте, коли ми ще перебували на Азовсталі, ти все це чуєш в радіостанцію, або бачиш обльоти наших пілотів, то це не сприймається ніби насправді. Але коли вже ми виходили в полон, я своє місто побачила своїми очима, бо нас вивозили з міста саме тією дорогою, частиною тієї дороги, якою я їздила додому. На Азовсталі я намагалась не показувати свої емоції, не плакати, бо це на командному пункті нікому не потрібно. А ось, коли виходила, я просто заплакала. Коли я побачила залишки свого міста, руїни і купу російських солдат, їхньої техніки з цими ненависними символами V, О, Z . Я просто заплакала, дивлячись на це все", - додає Анастасія. Те, що буде полон Анастасія не вірила до останнього. Тоді думки людей поділилися на дві частини. Перші - ті, хто був, радий закінченню бойових дій. І другі, хто розуміли, що це таке і куди потрібно йти. "Коли командир Денис Прокопенко, озвучував рішення про полон всім жителям бункера, що у нас нема більше сил триматись, в мене по тілу холодок пробіг. Бо я розуміла, що це таке і що нас може чекати, - каже Анастасія. - Остаточно прийшло розуміння, що ми вийшли в полон, коли нас привезли в Оленівку. Там роздягнули, перевірили одяг, всі речі, які ми з собою взяли. Потім завели в шестимісну камеру дівчат, з двома маленькими віконцями з решіткою з двох сторін і за нами закрились величезні сталеві двері. І тоді вже прийшла маленька мить паніки і ми поступово почали звикати до цієї думки. В Оленівці здебільшого були "ДНР-івці". Росіяни займали якісь керівні посади. В Оленівці більше допитували хлопців. Дівчат також водили на допити, але про нас трохи забули. Іноді по два, три тижні ми не ходили в душ. І це було влітку, дихати було неможливо. Їжі мізер". Після першого великого обміну когось перевезли в Донецьке СЗО, а когось далі в Росію. Анастасію перевезли в Таганрог. "Там вже були чисто росіяни і було відчутно, наскільки сильно їм промили мізки і наскільки сильно вони нас ненавидять. За жінками наглядали жінки, вони били по ногах і по спині дуже сильно. І так було протягом  двох тижнів, потім їм це заборонили робити. Але над хлопцями продовжували знущатись на допитах і більшість жінок, чиї вікна камери виходили на кімнату допиту, це все чули.  Ми з жахом чекали, коли наступить час цієї прийомки, бо туди приходили люди, які дуже сильно били хлопців, а жінки- наглядачки тиснули на нас морально. Постійно казали, що ми  Україні не потрібні, що про нас забули. Іноді казали: "Давайте російське громадянство, швидше звідси вийдете". А коли мінялися спецназівці, це взагалі жах був. Вони були різні: росіяни, кавказці, якути і в кожного з них ставлення було дуже різне. Мабуть, найжорстокіші були якути. Вони не соромились бити дуже сильно чоловіків наших і жінкам теж діставалося. Мені одразу сказали, що я снайпер, що я людей вбиваю.  Це ще було в Оленівці, коли ми тільки вийшли з автобусу. До мене підійшов якийсь чоловік, сказав: "Ти снайпер?" Я така дивлюсь на нього, така: "Ні". Потім почались перевірки. Жінки - росіянки роздягали до гола, дивилися, казали, якщо ти снайпер, то у тебе мають залишатися сліди на тілі, синці. Від радіостанції синців не залишається, тому мені вони нічого пред'явити не змогли". Анастасія також пережила теракт в Оленівці. "Саме в ту ніч, коли був теракт в Оленівці, я не могла заснути, - пригадує жінка. -  Я бачила, що заснули майже всі дівчата наші. І тут я почула перший вибух, а через декілька секунд другий. Завжди перед прильотом ти чуєш специфічний шелест. Це класика, вам про це скаже кожен військовий. У ту ніч, коли був теракт, цих звуків не було взагалі. Просто два вибухи і все. Перед тим кілька днів  в бік того барака водили наших хлопців. Ми  вірили в те, що їх ведуть на обмін і вони вже будуть вдома, але ми дуже сильно помилялись. Їх вели саме в той барак. Його прозвали барак 200, бо там було понад 190 азовців. Після теракту  "ДНР-івці"  вибирали дівчат з камери, щоб город полоти або траву прибирати на стежці, по якій охорона ходить. І нас проводили повз цей барак, а ми бачили руйнування від ракет в містах в тому ж Маріуполі. Цей барак не виглядав так, ніби туди прилетіло щось ззовні. Він виглядав так, ніби там щось зірвалось поруч або в ньому. Вікна були частково на місці, тільки з боку вибуху вони були вибиті". За словами Анастасії, у Таганрозі вже був розклад дня. Раз на тиждень водили гуляти, була їжа."Ми молились, щоб цих гульок не було. Бо поки ти, стоячи раком, ідеш, а тебе ще дубінками кілька разів стукнуть. Це було дуже важко не те, що й бігти, а йти. Нас саме в такому зігнутому положенні виводили з камери щоразу. Один раз на тиждень у нас була типу баня. Спочатку нам давали дуже мало часу, потім вже трохи більше. Їжа була тричі на день. Прийомки вранці і ближче до вечора. Годинника у нас також не було. Нам давали книжки читати, але це була література виключно російських класиків, як вони казали. Або радянська література, де розказують про якісь їхні подвиги. Сидіти на лавці дозволяли, на ліжках забороняли, тим паче лежати. Відбій був близько десятої вечора, а підйом в шостій ранку і тільки в цей час дозволялось лежати і спати. Постійно ходили наглядачі, які дивились, чим ми займаємось. Мені читати не всі книжки було цікаво, тому я просто кожного дня ходила по кімнаті і рахувала свої кроки. У мене була ціль 10 000 кроків кожного дня. У мене це якраз цілий день і займало". Звільнення з полону Анастасія чекала щодня. Спілкувались про це всередині камери. Але остаточного розуміння, що обмін буде через пів години або тиждень, не було. "Вранці до підйому, ще весь поверх спав, ми почули, як по металевих сходинках хтось піднімається. І почали відкривати камери. Всі дівчата підірвались і слухали, що відбувається. Бо тиша була гробова. Почали називати прізвища хлопців і виводити з речами. Так забрали напевно 10 людей. І тут мені дівчата - сусідки кажуть, що зараз мене заберуть. Я така думаю сходжу у вбиральню про всяк випадок, а, якщо мене дійсно на обмін будуть забирати.Знову лягла в ліжко, закрила очі і знову хтось по сходинках почав підніматися. І тут відкривається наша камера, називають моє прізвище і кажуть виходити з речами. Мені було дуже тривожно, бо я не знала, куди я їду і що відбувається. Внизу вже у мене забрали весь одяг із СІЗО і віддали частково той, в якому я приїхала. Там не було нижньої білизни, шкарпеток, прикраси назад не віддали, з якими я приїхала, гроші. Нам замотали очі, вдягнули наверх шапки, замотали очі скотчем, щоб ми нічого не бачили. Посадили в машину, це був автозак, здається, і кудись повезли. По розмовах конвоїрів, з якими ми їхали, я зрозуміла, що, можливо,  їду на обмін, бо вони говорили "зараз ми їх поміняємо, а вони знову проти нас воювати підуть". Обмін Анастасії відбувся у Сумах. "З нас познімали оце все, що було на голові, але ми все одно сиділи обличчям вниз, майже на колінах у нас голови були. І в автобус хтось зайшов і державною українською мовою каже: "Ну що ви так сидите?" Піднімайте голови, ви вдома. І всі такі: "Ура!" Просто сльози щастя, сльози радості, ми вдома, нас поміняли. Нас дуже класно зустріли. Я мамі подзвонила. Але номер телефону, який я пам'ятала, був поза зоною досягнення. А я не знала виїхала вона чи залишилась. Звісно, у мене емоції через край. Я не знала, що мені робити, що мені очікувати. Потім вже моя подруга, яка підтримувала зв'язок з моєю мамою, дала мені її дійсний номер. Я з'ясувала, що мама виїхала в Німеччину, ми з нею зідзвонились.Мама дуже зраділа, що мене нарешті поміняли і що я нарешті вдома". Після полону Анастасія починала життя з чистого листа, адже нерухомість, нерухоме, одяг, абсолютно все залишилося у Маріуполі. Зараз знову повернулася до війська, стала сержантом з матеріального забезпечення. матзабезпечення. За словами Анастасії, це така робота "непосиди": постійно треба кудись їздити, щось робити. "Я вірю в те, що рано чи пізно Маріуполь ми зможемо повернути і я зможу побачити свою рідню. Я не знаю чи хотіла б я повертатися у цивільне життя. Я вже довгий час у війську і мені, мабуть, буде складно соціалізуватися. Але поки що, до кінця цієї війни, мабуть, я не планую, бо  хочу бути причетною до нашої перемоги. Я хочу, щоб Росія понесла відповідальність, покарання за те, що вони зробили з моїм життям і ще сотень тисяч українців, сімей, дітей, жінок, хлопців, за все, що вони зробили. І я хочу бути причетною для до нашої перемоги. А рано чи пізно, вона все одно настане, я в це вірю". 

Брюссель в умовах безпекових загроз вимушений не порушувати принцип згоди в ЄС але і швидко ухвалювати рішення. Найгостріше питання - з Угорщиною, яка робить все більше суперечливих заяв. Кілька днів тому угорський парламент схвалив поправки до Конституції, згідно з якими визнаються лише дві статі: чоловіча та жіноча. Крім того, зміни до Основного закону Угорщини надають підстави для заборони ЛГБТ-парадів та інших акцій. Голосування відбувалося на тлі регулярних протестів у Будапешті. Незгодні з пропозиціями депутати навіть намагалися заблокувати засідання парламенту. Та правлячій партії "ФІДЕС" вдалося зібрати голоси під свої ініціативи. Новації викликали гостру реакцію не лише серед опозиції, а й в угорському суспільстві. Навіщо ж Віктор Орбан, чий рейтинг останнім часом знижується, так ризикував? Приховані вигоди Наступного року в Угорщині мають відбутися парламентські вибори. "Фідес" втрачає підтримку угорців. Віктор Орбан є прем'єром з 2010 року і країна могла банально втомитися від де-факто одноосібного правління. Утім, політик має плани на майбутнє, роблячи ставку на підтримку президента Дональда Трампа. У лютому 2025 року Орбан говорив про "чистку перед Великоднем": захист від іноземного впливу, підтримку традиційних цінностей. "Міжнародна гендерна мережа має прибрати руки від наших дітей, - заявив він тоді. - Нині зі змінами у США вітер буде на нашу користь". Поправка про дві статі майже тотожна одному з перших указів Дональда Трампа на посаді президента. Та вона не одна - парламент також дозволив позбавляти угорського громадянства осіб із подвійним громадянством, якщо вони визнані небезпечними для країни. Завдяки цій поправці Віктор Орбан, теоретично, набуває можливості легально позбавитися від конкурентів, особливо тих, хто виїхав за кордон. Горда і надійна з Мадяром Утім, найнебезпечнішим для Орбана є лідер опозиційної партії "Тиса" Петер Мадяр. У неділю, 13 квітня, на мітингу він заявив про майбутню перемогу на виборах і пообіцяв відновити репутацію Угорщини серед партнерів. Останні опитування показують, що "Тиса" випереджає "Фідес". "Угорщина знову стане гордою і надійною союзницею НАТО, повноправним членом Євросоюзу", - пообіцяв Мадяр на мітингу. Щодо повноправності членства у ЄС, лідер угорської опозиції зачепив дуже актуальне питання. В ЄС Угорщина зіштовхнулася з бойкотом інших країн-членів Євросоюзу та офіційного Брюсселя. Після виборів до Європарламенту Віктор Орбан, можливо, сподівався на панування консерваторів і на цій підставі на перезавантаження керівних структур ЄС, та цього не сталося. "Європейська народна партія" зуміла сформувати коаліцію і створити проти ультраправих "санітарний кордон". Не справдилася ставка Орбана і на альянс із італійською прем'єркою Джорджією Мелоні, котра не приєдналася до групи у Європарламенті "Патріоти Європи". Нині Євросоюз вимушений вирішувати як відсторонити Угорщину від блокування рішень. Дивні заяви Цими днями Віктор Орбан і його соратники відзначилися низкою дивних висловлювань. Зокрема, угорський прем'єр раптом заявив, що вступ України до ЄС розвалить спільноту. Радник прем'єра Балаж Орбан пояснив: доведеться витрачати понад 2,5 трильйони євро на процедури вступу, ще 100 мільярдів євро на рік для відновлення і підтримку роботи української держави. На додачу, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив про відмову підтримати нові санкції ЄС проти РФ у галузі постачання енергоносіїв. Він також розкритикував військові плани ЄС із виділенням 40 мільярдів євро на постачання зброї нашій країні та направлення до нас військових радників. Свою позицію Сіярто пояснив ризиком ескалації війни "у бік Європи. Для нас це є "червона лінія". Схоже, нові "червоні лінії" від Угорщини довели Брюссель до пошуку протидії. "Чашка кави" вже не діє У 2022 році Віктор Орбан вийшов випити кави, коли у Брюсселі голосувався початок вступу України до ЄС, що дозволило обійти позицію Угорщини. Однак, за даними Роlіtісо, які посилаються на шістьох європейських дипломатів, у 2025 році у питанні антиросійських санкцій "чашка кави" може не спрацювати. Тому кілька країн ЄС (серед них Чехія та Бельгія) пропонують новий механізм: зробити санкції проти Росії національними. Тобто, їх запроваджуватимуть на рівні держав-членів Євросоюзу. Якщо пропозиція знайде підтримку більшості країн і буде реалізована, вето Угорщини на антиросійські санкції втрачають сенс. На горизонті - крутіші заходи. За даними Роlіtісо, майбутня правляча коаліція Німеччини планує запровадити механізм санкцій та навіть позбавлення права голосу за порушення верховенства закону в ЄС. Моральна ясність і цегляні стіни Усі ці наміри виникли не на порожньому місці. Санкції проти РФ Євросоюз має продовжувати кожні пів року. Загроза агресії Росії спонукає ЄС до мілітаризації, водночас надзвичайної ваги набуває внутрішня єдність. Підтримка України у війні проти Росії - безпекове питання Європи. Угорщина з окремою позицією підважує цю єдність і континентальну безпеку. Зрештою, Будапешт погрожує заблокувати вступ України до ЄС. "У цієї країни немає моральної ясності, яка є у нас через атаки Путіна", - пояснив міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Він повідомив, що закликав Віктора Орбана змінити позицію, але "це все одно що розмовляти із цегляною стіною". З іншого боку, виникають сумніви, чи не послаблять обхідні маневри проти Угорщини ту саму єдність ЄС, котру вони мають зберегти. Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський поділився своїми сумнівами: Європа може стати набагато слабшою без права вето. Утім, він вказав і на ще один механізм - ухвалу рішень (особливо безпекових) - на рівні "Коаліції добровольців", до якої Угорщина не входить. За словами іншого співрозмовника згадуваного видання, який вирішив не називатися, "безпека Європи занадто серйозне питання, щоб вести переговори з однією людиною, котра бачить речі на 180 градусів інакше, ніж усі інші".

Кейтлін Дівер, яка грає Еббі в другому сезоні серіалу «Останні з нас» / Тhе Lаst оf Us стверджує, що не проходила прослуховувань, оскільки шоуранери Ніл Дракманн і Крейг Мезін заздалегідь знали, що вона ідеально підходить для ролі.

Не так важливо, що саме він сказав, — важливий підтекст сказаного і контекст того, що відбувається. А контекст такий: за останні два тижні відбулося кілька важливих подій.Перше. Україна дуже вчасно продемонструвала китайських громадян, які воюють на боці Росії, — до того ж затриманих на території України. Таким чином Україна чітко позначила свою позицію як союзника США в протистоянні з Китаєм.Друге. Стало зрозуміло, що Росія і Китай виступають єдиним блоком, що підтверджує марність спроб адміністрації Трампа відірвати Росію від Китаю. Третє. Інтерв’ю Зеленського для СВS, у якому пролунали дві ключові тези:Росія продовжує обманювати США, а ті начебто не помічають цього;Україна готова купувати американську зброю — наразі на суму 15 мільярдів доларів.Це надзвичайно важливий момент, адже адміністрація США поставлена в незручне становище. Відмовитися від продажу вони не можуть, бо Україна — союзник і війна вже фактично триває тут. Азійські союзники США також уважно стежать за тим, як поводяться Штати. Крім того, великий контракт може відновити репутацію американської зброї на тлі падіння інтересу до неї в Європейському Союзі.Читайте також: Розкол у команді Трампа. Колонка Віталія ПортниковаУ цій ситуації лобістом інтересів України виступає американський військово-промисловий комплекс. І тепер спробуй пояснити своїм виборцям, що ти зірвав угоду на 15 мільярдів (а раніше йшлося і про 50 мільярдів). Це кардинально змінює ситуацію — зокрема й ставлення до допомоги Україні. Бо коли йдеться про продаж зброї, а не "допомогу" — це вже інша логіка. До того ж дуже вдало була розіграна історія з купівлею систем Раtrіоt. Наприклад, Сибіга заявив, що Україна розробляє власний зенітний комплекс. Це вже прямий сигнал американським виробникам: або ви продаєте нам зараз, або ваш металолом, який ні на що не здатен, нікому більше не буде потрібен. Бо Україна знайде, куди витратити ці 15 мільярдів, які, найімовірніше, вже погоджені нашими союзниками.Четверте. Угода, яку Трамп намагається проштовхнути погрозами, криками та іншими методами тиску, фактично буде знівельована. Підписувати нічого не потрібно. Ви виробляєте зброю — ми її купуємо. Ніхто нікому нічого не винен. І це, звичайно, дратує Трампа, особливо з його роздутим его. Тим більше що вони вже, очевидно, усвідомлюють безвихідь ситуації з Росією.Усі ці байки, які розповідає Віткофф, уже не варто сприймати серйозно. Там — провал за провалом. Ніякої "угоди" так і немає, і не буде. Думаю, що Віткоффа, як і Маска, Трамп невдовзі втратить. Тобто, сам їх "відпише", бо глухість і безперспективність шляхів, які вони пропонують, стає очевидною.Читайте також: Сумна іронія: Трамп може здобути успіх саме в питаннях УкраїниОтже, ключова зміна — це поява реальних коштів, що докорінно змінює ситуацію та стратегію Трампа. Усі його флірти з Росією вже призводять до конкретних економічних втрат для США. Це стосується не лише зброї. Європейці вже ставлять питання: навіщо нам американські компанії, якщо за ними не стоїть жодної гарантії безпеки?Далі постане питання у світі: навіщо нам долар, якщо за ним не стоїть захист? США вже втрачають гроші прямо зараз.У  чинної адміністрації не залишиться іншого вибору, окрім як повертатися до євроатлантичної родини, добивати Росію, бо іншого шляху в них просто не буде. Росію врятувати вже неможливо — як би вони не намагалися.Тому треба діяти, а не лаяти Трампа у мережах. Він такий, який є. І буде ще 4 роки, які б казки не розповідали у нас про "імпічмент".Як влучно якось сказав Черчилль: "Американці завжди знаходять правильне рішення, коли перепробують усі інші".ДжерелоПро автора. Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.