Search trend "представництво єс в україні"

Партнер заходу &ndаsh; ЮНІСЕФ. Захід відвідало приблизно 2800 дорослих і дітей.

Представництво ЄС в Україні за підтримки UNІСЕF провело у суботу, 7 червня, на галявині Національного музею історії України інформаційно-просвітницький сімейний захід «Дитячий простір для дорослих та малих», присвячений підтримці ЄС українських дітей та сімей.

Представництво ЄС в Україні запрошує на безкоштовний сімейний захід, щоб підкреслити нашу підтримку українським дітям та родинам.

Викликів більше, ніж позитиву Перспективи українського експорту-2025, на жаль, невизначені. І річ не тільки у воєнних викликах. За­вдяки Силам оборони, що забезпечують роботу морського коридору, та налагодженню альтернативних логістичних маршрутів, нашим виробникам і трейдерам вдається ці виклики мінімізувати. Невпевненості додають геополітичні ризики. Передовсім те, що в Європі більшає прибічників відмови від продовження торговельних преференцій для української агропродукції після 5 червня, коли завершується дія попередніх домовленостей. А дехто навіть вимагає відмовитися від вільної торгівлі з Україною. Також почастішали заклики до секторальних обмежень для імпорту в Європу низки товарних груп, які не потрапляють під дію аграрних квот. Адже фермери в ЄС бояться конкуренції з боку потужних українських агрохолдингів, а чимало тамтешніх політиків із правого та лівого спектрів прагне заробити електоральні дивіденди, підтримуючи такі вимоги. І на тлі закликів, застережень, вимог та ультиматумів на адресу Європейської комісії, уповноваженої ухвалювати відповідні рішення, вряди-годи лунають лише поодинокі раціональні заяви, що підтверджують зацікавленість європейського споживача в постачанні продовольства з України. Враховуючи баланс сил, Єврокомісія, за даними Rеutеrs, планує обмежити імпорт українського цукру, після того як європейські виробники поскаржилися, що великі обсяги його постачання призвели до обвалу цін. Тож тамтешні фермери й переробники не витримують цінової конкуренції з українськими. Особливо чутлива ця тема для Франції лідерки європейського цукровиробництва. Торік обсяги експорту цукру з України досягли історичного максимуму понад 746 тис. т, за що виручили майже $420 млн. Але частка постачань у європейському напрямку, відверто кажучи, незначна. Проте навіть це налякало тамтешніх виробників. Про повну заборону постачання з нашої країни наразі не йдеться. Але, за словами комісара Єврокомісії з питань сільського господарства Крістофа Гансена, невдовзі обсяги імпорту стануть значно меншими. Також він підтвердив плани переглянути інші види імпорту з України, зокрема й постачання зернових. Євросоюз 2022 року надав Україні вільний доступ до своїх агроринків, щоб підтримати наш експорт в умовах великої війни та блокування Росією морських перевезень з українських портів. Деякий час постачання агропродукції в Європу взагалі не квотували та не обмежували. Проте під тиском європейських фермерів, особливо в сусідніх країнах, які вдалися до акцій протесту, Єврокомісія почала впроваджувати обмеження і запобіжники від можливого збільшення імпорту агротоварів з України. Тому вже торік збереження пільгового режиму торгівлі було під сумнівом. Європейці змогли домовитися про продовження преференцій до 5 червня 2025-го із щорічною пролонгацією, лише передбачивши додаткові запобіжники на вимогу противників вільного доступу української агропродукції на ринки ЄС. Поміж захисних механізмів обов'язок Єврокомісії запроваджувати квоти, щойно імпорт м'яса птиці, яєць, цукру, вівса, кукурудзи, крупів та меду з України перевищить обсяги постачань у попередні періоди. І ЄК у підсумку вдалася до квотування більшості з цих видів нашої агропродукції. Окремі країни Європи тим часом упроваджують власні обмеження на постачання агротоварів з України. Приміром, Польща, Угорщина, Словаччина та Болгарія максимально обмежили імпорт зернових. Чи не найменше загроз для української кукурудзи. Через її постійний дефіцит на європейських ринках у Євроспільноті відсутні мита на імпорт цієї культури, каже заступник міністра економіки, торговий представник України Тарас Качка. &еnsр;Європейський Союз імпортує більше кукурудзи, ніж ми можемо фізично експортувати. Водночас Україна в режимі автономних торговельних заходів дотримується обмежень на постачання кукурудзи до низки країн ЄС, що є парадоксальним і свідчить: це більше питання політики, ніж торгівлі, пояснює посадовець. Попри спроби обмежень агроімпорту з України в ЄС, торік обсяги взаємної торгівлі сільгосппродукцією зросли до $17 млрд. Частка нашого експорту $13 млрд. Це найвищий показник за час дії Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Але з початку 2025-го, коли держави члени ЄС поновили переговори про продовження дії автономних торговельних заходів у відносинах з Україною, виникли побоювання, що скасування безмитної торгівлі вже за два місяці може стати реальністю. Хоча якраз брак часу для підготовки нової угоди, а рішення європейці мають ухвалити щонайпізніше в середині травня, може зіграти нам на користь. Аналітики вважають найімовірнішим сценарієм тимчасове продовження чинних правил. Та чи надовго? Адже на тлі цього ключового для українського агроекспорту виклику маємо й позитивні очікування, пов'язані зі збільшенням порівняно з торішніми показниками врожаю основних сільськогосподарських культур, а отже, з покращенням експортного потенціалу наступного маркетингового сезону з 1 липня 2025-го до 30 червня 2026 року. І це може ще більше налякати європейських фермерів та політиків лобістів їхніх інтересів. Цьогоріч обсяги виробництва сільгосппродукції можуть принаймні на 3% перевершити показники 2024-го, за оцінками Інституту аграрної економіки. Продукції рослинництва буде на 3,4% більше, ніж торік. Передовсім завдяки розширенню посівних площ під олійні, очікуваному збільшенню врожайності кукурудзи та покращенню агротехнологій. Але й тут усе, як мовиться, вилами по воді писано. Жодних погодних катаклізмів наприкінці 2024-го й на початку 2025 року не було, й озимина перезимувала добре левова частка посівів перебуває в хорошому стані. Та вже взимку аграрії й експерти звертали увагу на брак вологи для весняного пробудження рослин і для насіння, яке ляже в ґрунт під час посівної яровини. Березневе бездощів'я і заморозки на початку квітня лише посилили побоювання. Тому виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин радить з обережністю оцінювати плани на врожай. &еnsр;У березні Україна потерпала від посухи. Якщо й улітку буде аномальна спека, то про якесь покращення порівняно з украй невдалим для рослинництва попереднім роком ітися не може. Ми повернулися на традиційні ринки, але через поганий врожай 2024-го мали там не надто велике представництво. Однозначно сказати, що наступного маркетингового сезону ситуація покращиться, не можна. Тим паче, на тлі невизначеності з продовженням дії пільгового режиму торгівлі з ЄС, говорить Пендзин. Окремо звертає увагу на проблеми, пов'язані з напрямами нашого експорту. Хоча постачання Чорним морем здійснюють доволі активно, виробникам і трейдерам доводиться неабияк переплачувати за страхування безпекових ризиків. Це негативно впливає на прибутки аграріїв і обсяги експортної виручки для держави. Озимина перезимувала добре Економіст нагадує, що до активної фази бойових дій частка агроекспорту з України становила 35%, ще 40% показник металургії. Тепер же аграрний експорт це 67% нашого постачання за кордон. &еnsр;Не тому, що стало більше сільськогосподарської продукції, а тому що показники металургії стрімко впали. І з огляду на це маємо ще один негативний чинник велике від'ємне сальдо торговельного балансу. Ми надто залежні від імпорту, завозимо у 2,5 разу більше, ніж вивозимо. Тож ситуація в зовнішній торгівлі для України вкрай складна, додає Пендзин. Постачання металів і залізорудної сировини справді одна з ключових статей українського експорту. За цим напрямом теж варто говорити більше про виклики, ніж про здобутки. Адже через війну країна втратила левову частку потужностей. Багато з них повністю знищено, чимало підприємств опинилося в тимчасовій окупації. З приємного те, що на початку року металургійні підприємства на підконтрольній території наростили випуск сталі й чавуну. Скажімо, в січні-лютому чавуну виробили 1,14 млн т 108,4% проти показника перших двох місяців 2024-го, сталі 1,18 млн т, 109,9%, прокату 0,96 млн т, 106,3%. Більшість виробленого, як і видобутої руди, традиційно йде на експорт. Загалом 2024 року з України експортували майже 6 млн т чорних металів, на 22,6% більше, ніж 2023-го. Експорт напівфабрикатів зріс на 56,7%, сталевого прокату на 28,4%. Натомість експортні продажі металургійної сировини скоротилися на 6,3%. Надходження валютної виручки від постачання чорних металів за кордон перевищили $3 млрд це на 16,9% більше, ніж на рік раніше. Пожвавився й експорт залізорудної сировини. Обсяги постачання зросли із 17,7 до 33,7 млн т. Основні покупці Китай, Словаччина й Туреччина. Добрі новини про поліпшення виробничих показників підприємств галузі, певно, мають додати оптимізму й у питаннях експорту й експортної виручки. Так, після різкого падіння на початку великої війни нинішнє відновлення мізер, ми не зможемо завалити металургійною й залізорудною продукцією всю Європу чи пів Китаю. Але й кілька сотень мільйонів додатково зароблених на цьому доларів не будуть зайві. Проте й тут маємо додатковий виклик. На відміну від ринків агротоварів, ціни на більшість видів яких у світі стабільно високі, заробітки на продукції металургії критично залежать від кон'юнктури світових ринків. А там через розв'язані новою адміністрацією Білого дому торговельні війни ще та турбулентність. Та й інших проблем ніхто не скасовував. Олег Пендзин коментує: &еnsр;Тепер начебто відновлюється експорт залізної руди в Китай, але тут дається взнаки питання логістики. До війни майже весь металургійний експорт ішов через Маріуполь. Нині місто в окупації. А портову інфраструктуру на підконтрольних територіях методично обстрілює ворог. Плюс обстріли залізниці, видобувних підприємств. Та й загальна ситуація в економіці не додає оптимізму.

Про це повідомляє інтернет-представництво президента України."Дякуємо за надзвичайну підтримку та увагу з вашого боку до України та нашого народу. Вдячні Німеччині, вашому уряду та всьому німецькому народові за значну допомогу", – сказав президент.Зеленський відзначив, що Німеччина є лідером в Європі за обсягом наданої Україні допомоги. Загальна сума підтримки становить уже понад 43 млрд євро, 15 млрд з них були спрямовані на військові потреби. ФРН зробила значний внесок у зміцнення української протиповітряної оборони: це шість систем ІRІS-Т, три системи Раtrіоt, а також зенітні установки Gераrd.Голова держави подякував Бундестагу за схвалення рішення надати Україні додаткові 3 млрд євро та відзначив те, що Бербок була одним із його ініціаторів. Таким чином загальна підтримка з боку Німеччини цьогоріч становитиме 7 млрд євро.Сторони також обговорили результати зустрічі лідерів щодо підтримки України в Парижі та напрацювання форматів гарантій безпеки. Україна також розраховує на підтримку з боку Німеччини на шляху до членства в ЄС, зокрема щодо якнайшвидшого відкриття першого переговорного кластера.Бербок зазначила, що Німеччина продовжуватиме підтримку України, яка сьогодні захищає мир і безпеку всієї Європи."Ми залишатимемося з Україною стільки, скільки необхідно. Німецький уряд надалі підтримуватиме досягнення справедливого миру та вашого членства в ЄС", – сказала міністерка.Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок 1 квітня відвідала в Київській області центр "Надії та відновлення" благодійної організації Sаvе Ukrаіnе, яка організовує та проводить рятувальні операції з повернення українських дітей.

Представництво ЄС в Україні повідомило у четвер, що ЄС спільно з його державами-членами Швецією та Німеччиною виділять 44 млн євро на підтримку організацій громадянського суспільства в Україні. Джерело: "Європейська правда" з посиланням представництво ЄС в Україні Деталі: Повідомляється, що ЄС оголошує конкурс грантів, що розпочнеться в травні 2025 року, у розмірі 14 мільйонів євро, наданих на підтримку організацій громадянського суспільства.

Мета &mdаsh; показати глибокий вплив російської військової агресії на жінок і дівчат, а також на їхню важливу роль у подоланні викликів війни.

15 березня у Сербії має відбутися наймасовіша акція непокори з 1994 року. Влада й опозиція ставляться до мітингів серйозно, бо країну кілька місяців лихоманить від вуличних протестів. Протестувальники уже захопили телеканал у Белграді і радіостанцію у місті Новий Сад. Прямі трансляції були перервані і суспільство почуло їхні вимоги: показати документи розслідування трагедії на вокзалі Новий Сад, де стався обвал навісу на залізничному вокзалі і загинуло 15 людей покарати винних у ній і покласти край корупції. Президент Сербії Александар Вучич попередив: "Насилля не уникнути. Вже розроблені плани, про які ви поінформовані. Ми знаємо, хто буде закидувати парламент яйцями, смолоскипами, камінням". Посольство РФ закликало своїх громадян не виходити на вулиці. Представництво ЄС у Сербії зазначило: пильно стежитиме за розвитком подій. "Свободі зібрань є основоположним правом, котре необхідно захищати і реалізовувати мирним шляхом, забезпечуючи безпеку учасників та інститутів. Необхідно уникати насилля", - зазначено у заяві. Лідери протесту переконують - акція 15 березня - мирна, та наголошують на важливості події. "Цей день може стати переламним, - вважає активістка Молодіжної ліги за права людини Доротея Антич. - Люди сподіваються на історичні зміни цього дня. Є ідея перехідного уряду. Вучич буквально заявив, що для цього потрібно буде його вбити". Антич звернула увагу на активізацію опозиції останнім часом, але зазначила, що студенти, котрі є ядром і рушійною силою протестувальників, не поспішають поєднувати зусилля з політичними партіями, хоча опозиційні сили і підтримали протест. Чому? Студентство сподівається на успіх. Правляча коаліція помітно послаблена, пояснив незалежний аналітик Боян Елек, їй дедалі важче збирати прибічників. Експерт прогнозує появу на вулицях Белграда 15 березня сотень тисяч протестувальників. "Студенти додають елементу несподіванки, не розкриваючи своїх планів наперед, щоб уникнути відволікання уваги. Що б не сталося цієї суботи, ставки високі, а наслідки будуть критичними", - зазначив він. "Насиллю - бути" Правляча Сербська прогресивна партія посилається на бійку у парламенті 4 березня 2025 року. Вучич змалював подальші події так: трохи дамо покидати каміння і покажемо, що є держава. Він буквально анонсує штурми будівель органів центральної влади. Прибічники протестувальників припускають, що проти них можливі провокації, у тому числі силові або навіть збройні. За даними сербських журналістів, до Белграда прибули колишні члени "Загону спецоперацій", причетного до вбивства прем'єра Зорана Джинджича. "І нині вони виступають "живим щитом" навколо президентської резиденції, що є зловісною ознакою", - зауважила одна з дописувачок. У соцмережах пов'язують появу цих людей із російським втручанням. Александар Вучич показово висловлюється на підтримку Путіна, тому версія цілком має право на існування. Перші сутички Про те, що насилля неминуче, свідчать перші сутички демонстрантів із поліцією під час захоплення телеканалу. Ведучі телеканалу встигли назвати протестувальників "натовпом", що розійшлося по соцмережах і спровокувало штурм. Поліція вступила у переговори, а потім задіяла силу до демонстрантів, котрі блокували офіс телеканалу. Повідомляється про кількох затриманих, офіційного підтвердження ця інформація поки що не має. Натомість офіційні джерела поінформували про одного пораненого копа. Таким чином, пристрасті сягнули критичної позначки. Трагедія Нового Саду Приводом для протестів стала трагедія листопада 2024 року: обвалився навіс нещодавно відреставрованого вокзалу у місті Новий Сад. Загинуло 15 осіб, серед них і літні люди, і діти. Ті, хто вижив, зажадали відставки мера міста, котрий незадовго до обвалу хизувався сучасним і вартісним ремонтом будівлі. Згодом до мітингів приєдналися студенти. Вимоги включали покращення фінансування вузів і відставку сербського прем'єра. Чинний сербський прем'єр Мілош Вучевич наприкінці січня 2025 року подав заяву про відставку. У парламенті 4 березня 2025 року опозиція наполягала на розгляді цього питання, однак правляча коаліція зосередилася на фінансуванні вузів. Виникла перепалка, котра переросла у бійку з пляшками і димовими шашками. Постраждали депутатки від правлячої партії, що дало формальні підстави спікерці Ані Брнабіч звинуватити опозицію у тероризмі. Повстання машин Зараз до студентів-протестувальників приєдналися фермери. Сербські ЗМІ повідомляють про марш тракторів на Белград, водночас нібито провладні сили готують також трактори для перекриття основних вулиць столиці. Напередодні протестів пройшли страйки основними транспортними магістралями країни. Страйки організовували профспілки. Студенти та ті, хто їх підтримує, скаржаться, через те, що не ходять потяги і не літають літаки, складно дістатися Белграда. Тому чимало людей йдуть пішки або на велосипедах. Стихія змін "Влада не виконає вимоги, бо ризикує підставити себе, адже йдеться про подолання корупції", - пояснив сербський політолог Александар Джокіч. Самі ж протестувальники сумніваються, як діяти далі. Тричі були публікації про хід розслідування трагедії у Новому Саді, жодного разу вони не задовольнити протестувальників, зазначив Джокіч. Тому, за його словами, учасники акції задумуються над чіткими формулюваннями своїх вимог, "щоб влада і протестувальники визнавали один одного за суб'єктів перемовин". Якщо акції протесту набудуть виразно політичного характеру, існує вірогідність, що від участі у них відійдуть студенти, котрі поки що не виявили бажання приєднатися до політичних партій. На відміну від політиків, студентам у Сербії люди ще довіряють. Це може вплинути на хід і характер масових акцій, припускає професорка Гарвардського університету Маня Клеменчич. Політичне тло Тим часом, Александр Вучич заручився підтримкою Дональда Трампа. Син Трампа днями відвідав Белград і милувався набережною з мітингарями. Вучич іронічно написав у соцмережі, "обрадую всіх політичних супротивників, на зустрічі з Дональдом Трампом-молодшим говоритиму про подальший економічний розвиток Сербії та налагодження дадалі кращих відносин зі США". Симптоматично, що лідер сербських консерваторів Міша Вацич публічно закликав не допустити втручання зовнішніх сил у внутрішні справи Сербії "через організацію "кольорових" революцій". Якраз у ті дні Сербія офіційно відкликала свій голос за резолюцію ООН по Україні. "Сербії треба було утриматися", - пояснив Вучич. За натяками у соцмережах, також покладається на російську підтримку. Втома від корупції Отже, протести у Белграді мають стати точкою змін. Конкретна вимога - перехідний уряд швидше за все буде відхилена. Але країна втомилася від правління однієї партії. "Розгул корупції та зловживання владою напряму загрожують життю і благополуччю наших громадян", - пояснила ексдиректорка Белградського університету Іванка Попович. І без політичних заходів не обійтися. Хоча опозиція і протестувальники не довіряють одні одним, у влади відсутні відповіді на запитання людей. "Громадяни відчувають це на кожному кроці, - зазначив лідер "Ліво-Зеленого фронту Радомир Лазович. - У Сербії нещодавно були жорстко вкрадені вибори, Європарламент у резолюції засудив це". Тому за його словами, перехідний уряд потрібний для перегляду списку виборців і створення умов для чесних виборів. За даними Лазовича, влада розбила табір для своїх прибічників. "Там є відомі злочинці, головорізи, навіть частково зі структур Слободана Мілошевича, котрі брали участь у війнах у Боснії та Герцеговині", - наголосив він. Відтак "Зелено-Лівий фронт" ініціював нараду всіх опозиційних сил, котрі мають консолідовано виступити проти влади. Вибори замість маршів Навряд чи масовість протестів 15 березня вплине на Вучича. Йому зараз немає заміни. Стихійна відставка може привести до влади ще одіознішу фігуру, як це сталося в Єгипті, припускає політичний консультант із Белграда Алекс Ерор. На його думку, єдиний шлях - виборчі скриньки, для чого студентам потрібно створити стабільний антиурядовий рух.

Представництво ЄС в Україні запрошує медіа до участі у дводенному тренінгу “ЄС: просто про складне. Черкаси”, що відбудеться 27-28 березня 2025 у Черкасах (офлайн). У межах навчання учасники: зустрінуться з пані Послом ЄС в Україні Катаріною Матерновою; дізнаються більше ...

Представництво ЄС в Україні запрошує медіа до участі у дводенному тренінгу “ЄС: просто про складне. Черкаси”, що відбудеться 27-28 березня 2025 у Черкасах (офлайн). У межах навчання учасники: зустрінуться з пані Послом ЄС в Україні Катаріною Матерновою; дізнаються більше ...

Сьогодні 1 березня, перший день весни. Весни 2025 року, четвертого року війни. Якщо хто казав, треба до тієї весни ще дожить, то оце вже якраз нині дожили. У п'ятницю відбулися істеричні перемовини між президентами України та США у Вашингтоні. І "істеричні" тут - не хибодрук, і не помилка. Зустріч в Овальному кабінеті закінчилася грандіозним скандалом. Очевидно попередній план був такий: Трамп домовиться з Путіним про "мир" на російських умовах, а Україна буде зобов'язана його виконати. Але не все так сталося, як гадалося. А далі - ви все бачили й чули. Будемо бачити й далі. Простих рішень у справі війни не буває. Європейські лідери після суперечки в Білому домі демонстративно підтримали Україну. У вівторок ми відзначали три роки від повномасштабного вторгнення. З цієї нагоди до України прибула ціла купа лідерів вільного світу. За головування прем'єрміністра Канади Джастіна Трюдо, в Києві пройшло засідання "Великої сімки" (G-7). Європейці, на відміну від США, не вимагатимуть від України а ні природних ресурсів, а ні чого іншого в обмін на свою допомогу Європейці, на відміну від США, не вимагатимуть від України а ні природних ресурсів, а ні чого іншого в обмін на свою допомогу. Про це сказав голова Європейської Ради ЄС Антоніу Кошта. Натомість європейські друзі привезли нам багато потрібних дарів. Так, зокрема, Британія надасть цього року 5,6 мільярів доларів військової допомоги, від Норвегії - 3 мільярди та 300 мільйонів на енергетику, мільярд від Іспанії, 4,5 млн - від Фінляндії, 113 мільйонів - від Швеції (системи ППО Rоbоt 70 та Тrіdоn Мk2). Окремо від Канади - 25 БМП LАW ІІІ, тренажери для F-16, боєприпаси та 5 мільярдів заморожених російських активів. Головна ж обіцянка - прийом України до Європейського союзу з 1 січня 2030 року. НАТО, як відомо, відкладається не непевний час, на "час Трампа". Хоча несподівано - нас підтримала Туреччина. Її міністр закордонних справ запевнив, що Анкара завжди підтримувала і буде підтримувати євроатлантичні прагнення України та вступ до альянсу. Крім того, президент Туреччини Ердоган обговорив з президентом України можливість участі турецьких військ в миротворчій місії в Україні. Прем'єр Британії Кір Стармер повідомив, що Лондон готовий задіяти свої і повітряні й наземні сили, щоби забезпечити мир в Україні. Рада безпеки ООН ухвалила "не агресивну" щодо Росії резолюцію про російсько-українську війну. Це був проєкт, запропонований Штатами. Його підтримав навіть Китай. Британія, Греція, Франція, Данія і Словенія - утримались. Президент Трамп, як "основний голуб миру", висловив сподівання, що Києву вдасться повернути частину своєї території. Також, за словами Трампа, Путін не буде проти розміщення європейських військ в Україні після укладення договору для забезпечення гарантій безпеки. А завдяки попередньому президенту США Джо Байдену Україна має системно отримувати американську зброю до 2026 року. ...Фрідріх Мерц стане новим прем'єрміністром. Це саме той чоловік, який виступає за створення окремої європейської оборони, за незалежність Європи від США, а також той, хто обіцяв дати Україні "тауруси" На парламентських виборах у Німеччині ультраправі серйозно збільшили своє представництво в бундестазі. Але перемогу, на наше щастя, здобули прихильні до України правоцентристські християнські демократи ХДС-ХСС. Тому Фрідріх Мерц стане новим прем'єрміністром. Це саме той чоловік, який виступає за створення окремої європейської оборони, за незалежність Європи від США, а також той, хто обіцяв дати Україні "тауруси". Щоправда чекати цього доведеться щонайменше до Великодня, коли буде сформовано новий коаліційний уряд. Ну, що ж, "давайте вже після Паски". У Румунії взяли під варту проросійського кандидата в президенти Келіна Джорджеску, з валізами доларів і квитком до Москви. Схоже, що "румунський варіант" - це поки що єдиний ефективний спосіб протидії гібридними впливам Кремля в Європі. Україна поки що самотужки зупиняє російську агресію. Так, рязанський НПЗ повністю зупинив свою роботу після ударів наших дронів Україна поки що самотужки зупиняє російську агресію. Так, рязанський НПЗ повністю зупинив свою роботу після ударів наших дронів. За повідомленням Генштабу, на тижні завдано ударів по аеродромах "Саки" і "Кача" в Криму, по Туапсинському НПЗ в Краснодарському краї. На одному з найтяжчих напрямків фронту - Покровському - Збройним силам України вдалося стабілізувати ситуацію, ворога зупинено. В Україні триває Масниця, або Колодій. З понеділка розпочинається Великодній піст. І попри все, буде весна. А далі, все за Василем Стусом: Весна! Весна! Від поночі до рання. Весна - в вікно, на дах, на капелюх. Весна в колючі воронові гнізда&hеllір; Тримаймося!

У грудні 2023 року Мінцифри презентувало стратегію цифрового розвитку інновацій. Одним з її пунктів було будівництво заводу з виробництва чипів до 2030-го. 14 січня 2025 року Кабмін затвердив цю стратегію. Ми розібралися, чи реально побудувати такий завод за п’ять років, скільки це може коштувати і які є нюанси з виготовленням чипів. Також Мінцифри розповіли DОU, які будуть перші кроки реалізації плану і у який спосіб можуть залучити партнерів. 📌 Навіщо Україні завод з виробництва напівпровідників Напівпровідникові технології необхідні для багатьох інноваційних рішень, таких як штучний інтелект, датацентри, мобільні пристрої, інтернет речей. Особливо важливими мікрочипи є для оборонної галузі. Зокрема, для виробництва дронів, систем РЕБ тощо. Створення власного виробництва напівпровідників є елементом незалежності. Таким чином можна уникнути зриву постачань, зауважує СТО «Око Камера​» Євген Сиваченко. «Мікрочипи бувають комерційного, подвійного призначення або для використання в ракетах. Якщо купуєте комерційні чипи, не факт, що виробник дав дозвіл на їхнє використання у товарах подвійного призначення, а тим паче у ракетах. Виробник може в будь-який момент заблокувати постачання, наприклад, якщо дізнається, що чипи використовуються саме у військових цілях», — зауважує Євген. Довідка. «Око Камера» — український розробник і виробник тепловізійних камер для БпЛА, наземних роботизованих комплексів (НРК) та інших оборонних систем. Здійснює повний цикл виробництва в Україні, з українських і європейських компонентів. Є кілька міжнародних маркетплейсів, наприклад Dіgіkеy, Моusеr тощо. На них можна придбати чипи, здебільшого комерційного призначення, але їхня кількість обмежена. Виробники продукції не можуть покладатися на ці майданчики для серійного виробництва, а купують чипи лише для прототипування. Щоб мати гарантоване постачання чипів, потрібно працювати безпосередньо з виробником, створюючи проєкт. Важливо вказати його ціль і кінцевого споживача. У разі обману уряд країни-виробника може застосувати санкції. Якщо проєкт буде призначений для військових цілей, великі виробники зазвичай відмовляються від співпраці через репутаційні ризики, хоча часто вони самі постачають ці чипи на внутрішній оборонний ринок. Якби в Україні був завод чипів, це стало б важливим фактором, щоб закордонні виробники погоджувалися на співпрацю з нашими оборонними компаніями. Багато чипів для оборонної сфери не є складними у виробництві, і їх розробка та виготовлення в Україні цілком можливі. Крім того, власне виробництво допоможе закрити питання ціни/якості. Китайські напівпровідники дешеві, але вони неякісні і їх масово купує росія. Тайванські, американські, канадські чи європейські кращої якості, але у кілька разів дорожчі за китайські. Зрештою, для України це також можливість стати учасником ринку напівпровідників. Інтегруватися у глобальні ланцюги постачання та розвивати власне виробництво мікросхем. До прикладу, США у 2022 році виділили $52 млрд на розвиток чипової індустрії. Також ЄС інвестує 43 млрд євро, прагнучи зайняти 20 % світового ринку до 2030 року. Особливо важливе власне виробництво напівпровідників для оборонної промисловості. «Війна — це економіка. Наприклад, зараз плати обробки в середині тепловізійної камери коштують сотні доларів за одиницю, водночас їх можна замінити одним чипом вартістю одиниці доларів. Наразі потреба в тепловізійних камерах на фронті вимірюється сотнями тисяч одиниць. Той, хто контролює мікроелектроніку, може виграти війну», — підсумовує СТО «Око Камера». ⭐ Які чипи нам потрібні Для виробництва сучасних смартфонів, комп’ютерів, процесорів для штучного інтелекту використовують 5 нм і 7 нм чипи. Однак виробництво таких чипів потребує інвестицій у десятки мільярдів доларів та доступу до передових технологій, які перебувають під суворими експортними обмеженнями. За словами Євгена Сиваченка, наразі Україні наразі набагато більше потрібні фабрики, які будуть виготовляти 110-180 нм чипи. Зокрема, саме чипи виготовлені за цією технологією є оптимальними для військової та промислової електроніки, а також аерокосмонавтики. Будівництво заводу для виробництва 110-180 нм чипів є значно простішим і дешевшим, зауважує експерт. Чипи, виготовлені за технологіями 150+ нм, мають перевагу для оборонної та космічної сфери, адже вони стійкі до іонізувального випромінювання. Аналогова мікроелектроніка, яка є основою для понад 60% військових пристроїв, оптимізована саме під 150+ нм технологічні процеси. «Деякі ракети досі працюють на аналогових обчислювачах, адже під час аналогових математичних операцій не втрачається точність, а оцифровування відбувається на останній операції. Звичайні комп’ютери зараз 64 бітні, а бітність аналогових комп’ютерів можна оцінювати тисячами», — пояснює експерт​. Фахівці підкреслюють, що головний виклик у війні — це не просто мати технології, а щоб вони були економічно доцільними. ⚙ «Відсоток виготовлення якісних чипів має бути не менше як 99%». Як відбувається розробка Розробка та виробництво мікросхем — це складний багатоступеневий процес, який охоплює кілька ключових етапів: від ідеї до готового чипа. "Завод сам собою не почне розробляти чипи — для цього потрібні компанії, які нададуть проєкти«​, - каже Віктор Бордюже, заступник директора з технічних питань компанії Меlехіs. Довідка. Меlехіs — міжнародна компанія, яка спеціалізується на розробці та виробництві напівпровідникових рішень, зокрема сенсорів та аналогово-цифрових мікросхем для автомобільної галузі, промислової, медичної та побутової електроніки. Має R&D представництво в Україні. Перший етап — визначення потреби у конкретному чипі. Це може бути запит від оборонного сектора, промисловості або стартапів, які розробляють нові технології. «Усе починається з того, що замовник або системний архітектор пише специфікацію на чип: які функції він має виконувати, які до нього технічні вимоги», — пояснює Віктор. На цьому етапі конструкторські бюро аналізують вимоги та обирають оптимальну технологію виробництва (наприклад, 110 нм або 180 нм), балансуючи між необхідною елементною базою та вартістю чипа. Далі інженери створюють схемотехнічне рішення — електронну схему майбутньої мікросхеми. Це охоплює:Аналогову та цифрову схемотехніку — розробка електричних схем аналогової частини та RТL-коду цифрової частини.Еmbеddеd SW — у випадку мікросхем, які мають вбудований мікропроцесор.Розробку топології (lаyоut) — створення фізичного дизайну мікросхеми для розміщення її компонентів на кристалі.Верифікацію та симуляцію — перевірку працездатності схемотехніки в програмних середовищах. «Спочатку ми розробляємо схемотехніку, потім переходимо до топології, яка визначає, як виглядатиме чип у кремнії», — зазначають у Меlехіs​. Після фінального затвердження дизайну мікросхеми її передають на виробничий завод (фаб), який виконує такі кроки:Фотолітографія — за допомогою ультрафіолетового світла та фоторезисту визначаються ділянки майбутніх транзисторів, резисторів, конденсаторів.Легування — внесення домішок у визначені ділянки, щоб отримати електричні властивості і з’ясувати тип провідності.Формування підзатворного діелектрика для МДН (метал — діелектрик — напівпровідник) транзисторів.Еtсhіng — видалення зайвих шарів матеріалу або фоторезисту формування області контактів тощо.Металізація — нанесення металевих шарів для створення електричних з’єднань поміж елементами схеми.Пасивація — вирощування шару захисного оксиду на поверхні чипа. «Кремнієва фабрика — це лише один крок у ланцюгу. Вона виготовляє чипи, але їх ще треба зібрати у корпус і протестувати», — пояснює експерт​. Після виготовлення чипи проходять корпусування, що передбачає: Розрізання пластини на окремі кристали.З’єднання контактних ділянок чипа з виведеннями корпусу за допомогою золотих чи мідних дротів.Формування пластику для захисту кристала від зовнішніх впливів. Після цього уся продукція тестується та дефектні чипи відбраковуються «Відсоток виготовлення якісних чипів має бути не менше ніж 97-99% — це ключовий показник ефективності виробництва», — зазначає представник Меlехіs​. Також кожна мікросхема перед серійним запуском у виробництво випробовується в умовах екстремальних температур, вологості, електромагнітних завад тощо. За словами Віктора, сучасна середньостатистична фабрика може виробляти до 100 тисяч пластин на рік, кожна з яких містить 3–5 тисяч чипів. Це дасть змогу закрити значну частину військових і цивільних потреб. Проте в Україні йдеться про менші масштаби виробництва. Наприкінці 2023 року Михайло Федоров казав, що завод зможе виробляти до 50 000 чипів на місяць. 🏗 «Нам не потрібен завод-монстр на десятки мільярдів». Яким має бути завод Експерти наголошують, що будівництво напівпровідникового заводу — це не просто зведення приміщення та встановлення обладнання. «Якщо ми хочемо робочий об’єкт, потрібен техпроцес, підготовлені люди і розуміння, як його інтегрувати в економіку країни. Нам не потрібен завод-монстр на десятки мільярдів. Є ризик, що його зруйнують. Нам потрібна невелика фабрика, яка вироблятиме саме те, що нам потрібно, і при цьому буде максимально захищена», — каже Євген, СТО «Око Камера». Також Євген є прихильником думки, що будувати завод на поверхні ризиково. Бо в умовах війни такі об’єкти стають пріоритетною ціллю для ракетних ударів. Тому бачить два варіанти: розмістити завод глибоко під землею або розподілити виробництво між кількома локаціями. Ще один виклик — обладнання. Літографічні установки та інші критичні компоненти постачають з великими затримками. Навіть за сприятливих умов доведеться чекати рік-півтора, поки їх доставлять і змонтують. «Нам треба вже сьогодні замовляти обладнання, не можна чекати. Навіть якщо ми трохи помилимося із технологією. Головне питання не тільки в обладнанні й термінах його постачання, а в тому, чи нам його взагалі продадуть. Бо постачальники прагнуть фінансового результату. Хоча не думаю, що з обладнанням для 150 нм чи бодай 80 нм технології будуть проблеми», — каже Євген​. Окрім цього, такий завод має мати чисті приміщення. Чисте приміщення — це спеціально обладнаний простір із контрольованим рівнем забруднень у повітрі, із стандартизованим рівнем вологості та атмосферного тиску. «Завод із виробництва чипів — це велика гермозона. Працівники проходять через гейти, обдуваються, одягають герметичні костюми. Якщо чип має розмір 2×3 мм, уявіть, що буде, коли на нього впаде щось зайве, наприклад волосина. Крім того, завод буде потребувати інфраструктури подачі/відведення певних хімікатів, систем контролю температури і вологості в гермозоні», — ділиться Віктор Бордюже. 💸 Скільки коштуватиме завод Оцінка вартості зведення заводу для виробництва чипів залежить від кількох ключових факторів. Окрім самого будівництва, важливу роль відіграє технологія та обладнання, яке буде використовуватися. «Заводу потрібні чисті гази, чисті приміщення, вся інфраструктура, розхідники, як-то клей, реагенти тощо. Постачальник обладнання захоче, щоб ми їх купували у нього, а наш інтерес виготовляти їх в Україні, треба заводити якомога більше технологій в середину країни», — підкреслює Євген. Додаткові витрати стосуються підготовки кваліфікованих фахівців, їхнього навчання та постійного підвищення кваліфікації. В «Око Камера​» оцінили вартість будівництва такого заводу в $1 мільярд. «Один мільярд — це лише старт. П’ять мільярдів виглядає реалістичніше. Але починати все одно треба», — каже Євген. Меlехіs, після консультації з бельгійськими колегами, також назвали оцінку в $1 мільярд для заводу, який може працювати з кремнієвими пластинами діаметром 8 дюймів (на сьогодні існують і більші діаметри пластин, як-от 12 дюймів). Йдеться саме про завод з виготовлення чипів. Корпусування та тестування інтегральних мікросхем можуть бути окремими заводами. «Якщо говорити про такі потужності, як у ТSМС, то там усе значно складніше й дорожче — одні лише фотошаблони коштують величезних грошей. Але якщо ми говоримо про 110 нм чи 180 нм техпроцеси — то такі техпроцеси будуть вимагати менше витрат, але вони лишаються актуальними і сьогодні. Меlехіs спеціалізується на розробці інтегральних мікросхем і не має власного кремнієвого заводу. В цьому питанні покладаємося на постачальників і партнерів. Так, за оцінками бельгійських колег, будівництво такого заводу коштуватиме близько мільярда доларів і займе два-три роки», — підсумовує Віктор. У коментарі для DОU представники Мінцифри зазначили, що вартість заводу буде визначатися на етапі переговорів з міжнародними партнерами, але за попередніми оцінками загальна сума може коливатися від $1 до $3 млрд. Цей діапазон вартості зумовлений вибором технології та масштабу виробництва. «Це дуже комплексне завдання, ми дивимося на це як на відбудову всієї напівпровідникової галузі, а не лише на фабрику. Окрім безпосереднього спорудження заводу, необхідно враховувати вплив державних субсидій та програм, які зазвичай покривають близько 30% витрат, хоча це залежить від конкретного проєкту», — підкреслює член експертної команди при Міністерстві цифрової трансформації України Євгеній Астахов. ⏰ За скільки часу його можна збудувати З урахуванням війни в Україні та труднощів у глобальних поставках обладнання, терміни будівництва заводу неможливо точно спрогнозувати. Однак експерти поділилися приблизними розрахунками. «Треба створити завод, який зможе якомога швидше задовольняти потреби воєнного часу, бо чипи потрібні негайно. Для цього важливим є не тільки проєктування та отримання дозволів на купівлю потрібного обладнання, а й захист заводу. За моєю оцінкою, потрібен приблизно рік на проєктування та захист», — каже Євген, СТО «Око Камера». Під захистом мається на увазі створення умов для розташування заводу глибоко під землею. Після цього почнеться безпосередньо монтування та запуск обладнання. Його тривалість Євген не прогнозував, але зауважив, що такий завод цілком реально побудувати до 2030 року в нинішніх реаліях. Заступник директора з технічних питань Меlехіs зазначив, що для будівництва середньостатистичного заводу з виробництва напівпровідників у мирний час необхідно 2-3 роки. Проте, зважаючи на українську ситуацію, строки можуть бути змінені: «Складно сказати точно, триває війна, можливо, все буде відбуватися швидше або повільніше, ніж ми очікуємо», — каже Віктор Бордюже. Мінцифри планувала почати будівництво фабрики у 2025 році, але зараз ці плани оновили. Ось новий приблизний таймлайн, яким поділилися з DОU: 1 квартал 2025 року — публікація секторальної стратегії розвитку напівпровідникової галузі.2025-2026 роки — розробка та ухвалення законопроєкту Сhірs Асt UА.2025 рік — створення WІNWІN СоЕ і Sеmісоnduсtоrs Lаb (освітні ініціативи).2025-2026 роки — запуск перемовин з потенційними партнерами та вибір одного з варіантів для співпраці. 🥼 Чи є в Україні потрібні фахівціШукаєте роботу в оборонці? Розвиток мікроелектронної галузі потребує належної підготовки висококваліфікованих кадрів, оскільки навіть якщо є виробничі потужності, важливу роль відіграють фахівці, здатні реалізувати складні технічні процеси. За словами Євгена Сиваченка, в Україні є компанії, які вміють виготовляти кремнієві пластини великих діаметрів (до 8 дюймів), вміють різати пластини на чипи та приварювати до чипів контакти. Але це тільки частина повноцінного виробництва мікросхем. Треба зробити сучасним весь цикл від проєктування дизайну чипа до корпусування так, як це відбувається на сучасних фабах. «Що ми вже вміємо робити в Україні щодо мікроелектроніки? Ми можемо добре вирощувати власне пластини, у нас багато кремнію. Нині наші фахівці працюють на Європу, але чому б не залучити їх для роботи на чиповому заводі в Україні», — каже Євген Сиваченко. Євгеній Астахов з Мінцифри зазначив, що українські підприємства виробляли до 40 % мікроелектроніки за часів СРСР. Але після розпаду союзу частина фахівців емігрувала або змінила сферу роботи. А ті, хто залишився, працюють у міжнародних компаніях над розробкою ПЗ і дизайном мікросхем. Віктор Бордюже з Меlехіs наголошує, що поява заводу в України потенційно зможе популяризувати напрям мікроелектроніки серед студентів. Це дозволить готувати молоді кадри в Україні. «Нині, якщо у студентів є знання математики, фізики, вони найчастіше обирають сферу програмування. Це через те, що багато людей розповідають про свій позитивний досвід роботи в галузі розробки програмного забезпечення, а результати вони бачать кожен день на екранах. Тому якщо завод стане реальною можливістю — це створить певний імпульс зацікавленості у нашої молоді », — зазначає Віктор. Щодо робочих місць, то, як зазначає представник компанії Меlехіs, на запитання про мінімальну кількість працівників, необхідних для функціонування заводу: «Скоріш за все це сотні, можливо до тисячі людей — нам треба брати до уваги, що сучасний завод має мати високий рівень автоматизації виробництва». 📝 Які варіанти для появи заводу бачать у міністерстві Як зауважує DОU представник Мінцифри Євгеній Астахов, експертна робоча група при міністерстві визначила два основних варіанти втілення проєкту з будівництва заводу чипів в Україні. Перший варіант передбачає ліцензування готової технології «під ключ». У такому разі Україна закуповує готову технологію з усіма супутніми документами та процесами. Цей варіант дає змогу скоротити час на запуск виробництва, адже технологія вже апробована в інших країнах. Важливим етапом є навчання українських фахівців, що потребує підготовки за кордоном. Як зазначає Євгеній Астахов, підготовка кадрів за кордоном є важливою для успішного освоєння цих технологій. Процес схожий на те, як навчаються пілоти для управління F-16 Залучення компанії через ліцензію дає змогу державі контролювати будівництво виробничих потужностей та запуск пілотної лінії. Однак експерт зазначає, що цей шлях потребує великих фінансових затрат, адже ліцензовані технології можуть бути досить дорогими. «Прикладом успішного застосування такої стратегії є Індія, яка ліцензувала технологію ТS18SL 180 нм від ізраїльської компанії ТоwеrSеmі. Після освоєння цієї технології Індія розширила виробництво для задоволення потреб власної оборонної та аерокосмічної галузей, а згодом вийшла на зовнішні комерційні ринки», — каже Євгеній Астахов з Мінцифри. Другий варіант — залучити стратегічного партнера, тобто знайти міжнародні компанії, які мають досвід у будівництві та запуску високотехнологічних виробництв. У цьому випадку Україна створює інвестиційно привабливі умови, щоб такі партнери погодилися цим зайнятися. Це може передбачати державні гарантії, підтримку бізнес-середовища для іноземного партнера та технічну підготовку до будівництва і запуску заводу. За світовими стандартами, держави зазвичай субсидують до 30% подібних проєктів. Однак навіть зі значними інвестиціями та підтримкою з боку держави запуск фабрики такого масштабу зазвичай займає два і більше років. Станом на сьогодні, на думку експерта Мінцифри, другий варіант є більш реалістичним для України, оскільки дасть змогу швидше запустити виробництво. Остаточне рішення щодо варіанту партнерства наразі не ухвалили. Згідно із планом Мінцифри, визначитися мають до кінця 2025 року. Окрім цього, Мінцифри виокремило ключові напрями для вибору технології: Фокус на зрілі технології. Для України не потрібно орієнтуватися на передові вузли, тому що їхня вартість може досягати десятків мільярдів доларів. Замість цього обрані технології, такі як 180-130 нм, є більш економічно доцільними.Універсальність у виробництві інтегральних схем. Технологія повинна підтримувати виробництво базових цифрових та цифроаналогових мікросхем для різних галузей: телекомунікацій, автомобільної електроніки, сенсорів тощо.Використання Мultі-Рrоjесt Wаfеr (МРW). Ця модель дає змогу оптимізувати використання ресурсів, розміщуючи різні типи мікросхем на одній пластині.Радіаційна стійкість. Технологія повинна підтримувати створення радіаційно стійких мікросхем для оборонної та аерокосмічної галузей.Програмне забезпечення для проєктування. Технологія повинна містити повний набір ЕDА (Еlесtrоnіс Dеsіgn Аutоmаtіоn) програмного забезпечення для створення сучасних мікросхем. Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу експертам: Віктор Бордюже — начальник відділу з розробки аналогової частини інтегральних схем, заступника директора з технічних питань компанії Меlехіs.Євгеній Астахов — член експертної команди при Міністерстві цифрової трансформації України. Євген Сиваченко — СТО "Око Камера"​, яка виготовляє тепловізійні модулі для дронів.

Російські музейники поширюють дезінформацію на тимчасово окупованих територіях, за кордоном та у самій Росії. Вони створюють пропагандистські виставкові проєкти, до яких залучають дітей та молодь з тимчасово захоплених частин України, беруть участь у викраданні українських музейних колекцій та апропріації історії і культури України, її корінних народів та національних меншин.Україна з 2022 року намагається пояснити, що у зоні небезпеки – не тільки вона. Повномасштабне вторгнення РФ поставило питання про долю світового порядку та того, хто буде його архітектором і визначатиме цінності, закладені до його фундаменту. Культура – на передовій цієї боротьби, а музеї – це найбільш універсальна російська культурна зброя, придатна до застосування у будь-якій країні, у різних формах і контекстах. Саме тому важливо розуміти, як і для чого Росія їх використовує. "Спеціальна музейна операція": музеї як знаряддя обходу санкційНині росіяни демонструють певну спеціалізацію музейних заходів. Заходи історико-ідеологічного спрямування інтенсивно проводяться у регіонах РФ та на тимчасово окупованих територіях України. Для присутності в країнах ЄС більше використовують музичну, театральну та літературну спадщину, оскільки вона є достатньо відомою, універсальною, придатною для представлення у медіа, фото та у стендових експозиціях.З останніх проєктів можна навести п’ять пересувних міжнародних виставок, присвячених творчості російських театральних діячів, що їх Державний центральний театральний музей ім. Бахрушина представив у 2024 році у Парижі, Берліні, Софії та Відні. Той же музей у січні 2025 році у презентував у Люксембурзі проєкт "Чарівник імператорських театрів Олександр Головін".При цьому культурні цінності з російських музеїв високої вартості (оригінали живопису, вироби з дорогоцінних металів тощо) або великого історичного, значення демонструють лише у Китаї та Омані, оскільки це дає гарантії повернення предметів у випадку спроб накладання санкцій.Особливої ваги для розвитку міжнародних музейних контактів РФ набувають "Форум об’єднаних культур" у Санкт-Петербурзі та фестиваль "Інтермузей". На цих майданчиках РФ виступає як модератор і "донор знань", намагається бути центром тяжіння для тих держав, які з різних причин не залучені до партнерської взаємодії з країнами ЄС та із США.Ця політика є способом "підібрати ключі" до різноманітних країн – від Глобального Півдня до держав ЄС. Фактично, РФ вже має універсальний набір, який дозволяє Кремлю "входити" до будь-якої країни Глобального Півдня. Російські музеї щільно інтегровані до цього процесу – і як творці самодостатнього продукту, і як допоміжні гравці. Після нападу Росії на Україну у 2014 році та певного охолодження стосунків з країнами демократичного світу, влада РФ розпочала так званий "поворот на схід" з наміром уникнути міжнародної ізоляції і продемонструвати: спроби приборкати російського агресора – марні.На фоні поглиблення кризи у 2022-му Кремль значно активізував контакти з країнами Азії, Африки, Латинської Америки та Карибського басейну, маючи на меті уникнення міжнародних санкцій. Для РФ критично важливо забезпечити свій експорт для отримання ресурсів на ведення війни, а також налагодження "паралельного" та "сірого" імпорту товарів і сервісів, необхідних для виготовлення сучасної зброї. І російська культура активно обслуговує цей "поворот на схід": пояснює, відкриває нові двері, поглиблює взаємини. Водночас РФ використовує культуру для впливу і на демократичні суспільства, аби пом’якшити реакцію на свою агресію та сформувати вигідний Москві порядок денний. Російська культура багато кому у світі заважає бачити вбивства українських дітей армією РФ і глобальне зростання загроз для світових демократій. Ще один засіб масштабування російського культурного впливу – діяльність мережі "Російських будинків" (або російських "культурних центрів"), які є складовою дипломатичних установ РФ. Россотрудничество має представництво у понад 130 країнах світу. Визначальний вплив на цю структуру має Служба зовнішньої розвідки РФ. Самі російські журналісти-розслідувачі також стверджують, що "під дахом" Россотрудничества працюють кадрові співробітники Служби зовнішньої розвідки, ФСБ та ГРУ. Представників  Россотрудничества неодноразово викривали на діяльності, яка суперечить місії дипломатів. Проте ця структура продовжує працювати і користуватися перевагами дипломатичного імунітету у багатьох країнах. З 2022 року саме на базі "Російських будинків" та "культурних центрів", що входять до мережі Россотрудничества, відбуваються музейні заходи у європейських містах. Музейники чи воєнні злочинціПісля 24 лютого 2022 року, коли член Ради Безпеки ООН Росія розпочала повномасштабну війну проти України, стало очевидним: чинна система міжнародної безпеки не працює. ООН, ОБСЄ, НАТО та інші структури виявилися неспроможними відповісти найбільшій за останні 80 років військовій загрозі в Європі.Не менш повноцінними частинами світоустрою, який склався після Другої світової війни, вважалися і організації, що діють у сфері захисту та популяризації світової культурної спадщини – ЮНЕСКО, ІСОМ (Міжнародна рада музеїв, одна з найбільших професійних міжнародних мереж)…Українська музейна спільнота та ІСОМ України від самого початку повномасштабного вторгнення докладають максимум зусиль, аби довести світу злочинну діяльність своїх російських "колег". Але, на жаль, ці зусилля і досі не отримали належної міжнародної підтримки.З 24 лютого 2022-го комунікація українського національного комітету ІСОМ з Виконавчою Радою та Секретаріатом ІСОМ (штаб-квартира у Парижі) за своєю суттю та результативністю мало чим відрізняється від спілкування інших міжнародних організацій з їхніми представниками в Україні. Ми регулярно інформували Раду та Секретаріат ІСОМ про ситуацію, що склалася в українських музеях, у сфері культурної спадщини під час повномасштабної війни, а також про безпосередню участь російських музейників в агресивній політиці РФ, політиці, що має ознаки геноциду.Влітку 2022 року, напередодні Генеральної конференції ІСОМ, яка збирає представників національних комітетів з усіх континентів, ми відправили Виконавчій Раді та Секретаріату ІСОМ лист-заяву із закликом виключити національний ІСОМ Росії з членів цієї міжнародної організації. При цьому ми посилалися на пункти Статуту ІСОМ та Кодексу Етики ІСОМ, а наші заяви про активну залученість російських музейників в агресивні дії РФ містили підтверджені факти з лінками на сайти російських музеїв, держустанов та музеїв на окупованих територіях України. Зокрема, ми звернули увагу на діяльність тогочасного президента ІСОМ Росії Олександра Шолохова, який водночас був депутатом держдуми від партії "Єдина Росія" та голосував за закони на підтримку повномасштабного вторгнення. Ми також описали проєкт "Наші традиції", який втілювався за ініціативи міністерства культури РФ,  московського музею Перемоги – інституційного члена ІСОМ – за підтримки так званого "міністерства культури, спорту та молоді ЛНР". Головною метою цього проєкту було донесення російської культурної та історичної спадщини до мешканців тимчасово окупованих частин Луганщини і Луганська, щоб "повернути" українські території "у загальноросійську сім’ю". В цьому проєкті брали участь Державний музей історії російської літератури ім. В. Даля, Державний історичний музей і два інституційних членів ІСОМ - Російський етнографічний музей та Російський національний музей музики. Ми повідомили про міжмузейну групу, створену у березні 2022 року для збору на тимчасово окупованих територіях України – зокрема в Маріуполі – предметів, які мають розповідати про так звану спеціальну військову операцію. Група була створена за ініціативи "Російського історичного товариства", яке очолює голова зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін, та під егідою міністерства культури РФ, за участі понад десяти федеральних музеїв та освітніх закладів Росії. На основі предметів, зібраних російськими музейниками під час їхніх мародерських рейдів по окупованих територіях (наприклад, речей українських військових), були створені виставки "Обыкновенный нацизм" та  "Обыкновенный NАТОцизм". Обидві "експозиції" проходили у московському Музеї Перемоги і були організовані коштом Фонду "История Отечества", заснованого указом президента РФ. Фонд, очолюваний вже згаданим С. Наришкіним, фінансується з державного бюджету РФ. Нагадали ми і про те, що у 2014 році низка російських музейних фахівців, зокрема тих, хто обіймав керівні посади у міжнародних комітетах ІСОМ (!), висловили публічну підтримку окупації Криму та Севастополя.Попри це, відповідь Ради ІСОМ на наш лист-заяву звелася до аргументів про відсутність у практиці ІСОМ таких прецедентів, як виключення з членів організації національних комітетів якихось країн і небажання подібні прецеденти створювати. Також наголошувалося, що серед російських членів ІСОМ є противники війни, але вони бояться висловлювати свою позицію публічно. Наші аргументи відносно того, що російські музейники жодного разу відкрито не виступили проти мілітарної політики РФ – зокрема, проти війни у Чеченській Республіці Ічкерія, вторгнення у Грузію у 2008-му, воєнних дій та пограбування Пальміри у Сирії – також залишилися непочутими. Наша пропозиція заморозити членство ІСОМ РФ до закінчення гарячої фази війни або виключити з членів організації конкретних російських музейників також була відхилена. Натомість Міжнародна рада музеїв відправила до ІСОМ Росії наш лист з наміром суворо запитати, чи вважають вони факти, наведені українцями, порушенням Кодексу Етики ІСОМ (іноземні колеги дбайливо переклали наш лист російською, аби  представники ІСОМ РФ точно зрозуміли, про що у ньому йдеться). Ми навіть не знаємо, якою була реакція ІСОМ Росії і чи була вона взагалі: подальших наслідків ці дії представників міжнародного ІСОМ не мали.Наші подальші листи, що містили факти про участь російських музейників у воєнних злочинах проти української культурної спадщини, так само залишилися без наслідків: ІСОМ вважає, що наведених нами доказів недостатньо. Завдяки проєкту "Моніторинг рухомої культурної спадщини України", який ІСОМ України втілює за підтримки USАІD, з’явилася можливість залучити фахівців з моніторингу та аналізу інформації і, відповідно, шукати інформацію в більших обсягах. На основі аналітичного звіту, отриманого в ході реалізації проєкту, ми підготовили лист до Генасамблеї ІСОМ, що відбулася у червні 2024-го, і доповідь для Виконавчої Ради та ширшої аудиторії, представників національних комітетів різних країн. У листі, зокрема, йшлося про розвиток діяльності російської міжмузейної групи, що продовжувала мародерити на окупованих територіях, про пропагандистську виставку "Обыкновенный нацизм", яку активно демонструють у різних регіонах Росії з жовтня 2022-го. Ми також інформували про те, що згідно з законом РФ № 63-ФЗ від 18 березня 2023 року ("Про особливості правового регулювання відносин у галузі культури у зв'язку з прийняттям до Російської Федерації "Донецької Народної Республіки", "Луганської Народної Республіки", Запорізької області та Херсонської області та утворенням у складі РФ нових суб'єктів - "Донецької Народної Республіки", "Луганської Народної Республіки", Запорізької області та Херсонської області"), колекції музеїв з окупованих територій до 31 грудня 2027-го мають бути включені до Державного каталогу Музейного фонду Росії. Отже, до захоплення музейної спадщини України, яке РФ проводить на державному рівні, безпосередньо залучені фахівці російських музейних установ, серед яких чимало членів ІСОМ. У листі до Ради ІСОМ ми акцентували, що наразі музейну галузь Росії політично та ідеологічно спрямовують помічник президента РФ Володимир Мединський та голова зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, який окрім "Російського історичного товариства" очолює ще "Російське військово-історичне товариство". Ми пояснили, що це свідоцтво того, що російські музеї перетворилися на інструменти пропаганди: з 2022 року вони активно долучаються до інформаційної підтримки та виправдання війни проти України, виступають прикриттям для воєнних злочинів, продукуючи дезінформацію, та безпосередньо втілюють політику кремлівського режиму.Після листа до Генасамблеї ІСОМ ми на прохання Секретаріату ІСОМ, яке надійшло у серпні 2024-го, надали додаткові докази, зокрема відповіді, отримані на наші запити від Міністерства культури та Офісу генерального прокурора України. У жовтні на fасеbооk-сторінці ІСОМ Росії з’явилася відповідь на запит Виконавчої Ради ІСОМ щодо доказів порушень Кодексу Етики ІСОМ членами національного російського комітету. Запит Ради ІСОМ стосувався тих фактів, які ми виклали у листі. У своїй відповіді ІСОМ РФ стверджував, що їхні дії відповідають російському законодавству, яке для них превалює над міжнародним. При цьому вони апелювали до Кодексу Етики ІСОМ, який насправді наголошує на повазі до законодавства інших держав і міжнародного права. У цій відповіді представники ІСОМ Росії підтвердили свої протиправні дії щодо української культурної спадщини, висловивши подив: мовляв, які до нас можуть бути претензії? І якщо "роз’яснення" ІСОМ Росії в стилі "ми так вчиняємо, бо можемо, і що ви нам зробите?" вже не дивують – іншого від росіян і не очікується, – важливо, якою буде реакція Виконавчої Ради ІСОМ, оскільки її і досі немає. Музеї та санкції: відповідь на російську культурну агресіюОтже, ми не втомлюємося повторювати знову і знову на різних міжнародних майданчиках, в офіційних листах і промовах, в кулуарних розмовах з іноземними колегами під час офіційних подій в різних країнах, що РФ крок за кроком втілює стратегію використання культури і музеїв зокрема як компонент військової агресії. Під соусом "аполітичності" ("ми ж лише музейні професіонали, давайте не торкатися політичних тем, ми не впливаємо на політику наших держав") росіяни пропагують міжнародну співпрацю, власні музейні продукти, та створення спільних проєктів. Щоправда, така співпраця має ще одного обов’язкового учасника: спецслужби РФ, які беруть активну участь у розгортанні культурної експансії Росії за кордоном. Відтак, участь у спільних проєктах з росіянами де-факто означає співучасть у заходах впливу російської розвідки. Ми застерігаємо наших міжнародних колег, пояснюючи, що під прикриттям культури та музейної співпраці росіяни обходять санкції, отримують доступ до торгівлі нафтою, можливості купувати підсанкційні товари, які використовуються для виробництва зброї.Зважаючи на небезпеку, яка створюється маскуванням військової агресії музейними засобами, необхідно відмовитися від співпраці з російськими музеями, щонайменше – заморозити членство Росії в ІСОМ. А також ініціювати введення персональних санкцій проти російських музейників, які найактивніше підтримують війну та армію РФ. Доцільно посилити санкції проти "Россотрудничества" та провести профілактичну роботу з його іноземними партнерами.Дуже важливо аби наш голос, голос професійної музейної спільноти, підтримали на національному та урядовому рівнях в самій Україні. Наші заклики мають бути підсилені українськими депутатами під час їхньої роботи з Європарламентом, міністерствами культури та стратегічних комунікацій і закордонних справ, дипломатичними місіями. Спеціально для ЕспресоПро авторку. Анастасія Чередниченко, історикиня, музейниця, президентка ІСОМ України (Міжнародна Рада Музеїв, ІСОМ)Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Вперше від початку повномасштабного вторгнення РФ у Києві відкрилося нове посольства. У столиці України зʼявилося офіційне представництво Албанії. Про це в соцмережі Х повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Посольство він відкрив разом із міністром з питань Європи та закордонних справ Республіки Албанія Іглі Хасані. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Треба перетерпіти: Сибіга розповів про стосунки зі Словаччиною "Це символ українсько-албанської стійкості, єдності та спільного майбутнього в ЄС і НАТО", написав Сибіга. Іглі Хасані підтвердив непохитну підтримку Албанією суверенітету та територіальної цілісності України. "Міжнародне співтовариство має продовжувати надавати потужну політичну, дипломатичну та гуманітарну підтримку Україні, і ми повністю віддані виконанню нашої ролі в цій важливій місії", запевнив він. В МЗС України також повідомили, що під час міністерської зустрічі Україна Південно-Східна Європа в Києві міністри закордонних справ двох країни провели офіційну церемонію обміну ратифікаційними грамотами Договору про дружбу та співробітництво між Україною та Республікою Албанія. Після цього договір, підписаний торік 28 лютого у Тирані, офіційно набув чинності. У понеділок, 14 жовтня, понад шість десятків закордонних дипломатичних установ України отримали анонімні листи про замінування будівель. Подібні листи отримали і структурні підрозділи Міністерства закордонних справ України.

Новий сплеск "мирних планів" свідчить про гостроту дискусії, але не про її результативність. У тому, що набалакав Кремль розбиралася Gаzеtа uа. На 1001-й день російської війни в Україні почала з'являтися інформація про зрушення у спілкуванні між Путіним і обраним президентом США Дональдом Трампом. Нібито кремлівський диктатор заявив, що відкритий для розмови з американським політиком, але, за даними агенції Rеutеrs, на заморозку конфлікту по лінії фронту не погодиться. Новина з'явилася після повітряної тривоги в Україні, котра на тлі зачинених посольств США у Києві викликала особливу стурбованість, адже американське представництво послалося на "конкретні дані" про ймовірну масовану ракетну атаку. Після цього про зміни у роботі своїх посольств оголосили Іспанія, Італія, Греція, частково Німеччина. Нагадаємо, що перед терактом у ТЦ "Крокус" у Росії було повідомлення посольства США у Росії про підготовку теракту з великою кількістю жертв. Що було, те і буде В українському Головному управлінні розвідки (ГУР) порадили не панікувати, адже подібні випадки були й раніше. МЗС України наголосило, що від початку війни повітряні тривоги є майже постійними і порадило посольствам реагувати так, як досі. Посольство Євросоюзу зазначило, що працюватиме у Києві й надалі без додаткових заходів безпеки. Цікаво, що навіть голова оборонного комітету Держдуми РФ Андрій Картаполов розкритикував паніку і заявив, що удар буде, як завжди, "непередбачуваним і асиметричним". Надвечір російська сторона несподівано повернулася до теми переговорів. Речник Путіна Дмитро Пєсков заявив - варіант "заморозки" конфлікту Росію не влаштовує. Водночас він наголосив, що у Кремлі відкриті для діалогу. "Тушка" України Вочевидь, після трьох глобальних самітів поспіль (Кліматичний, АТЕС і G20), двох локальних (неформальний ЄС у Будапешті та "Веймарський трикутник"), радикальних рішень Байдена і Путіна дискусія по Україні отримала новий поштовх. З огляду на різницю в часі, натяки Пєскова адресовані, вірогідно, для США. Та поки міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров на пресконференції у Бразилії за підсумками саміту розповідав, що зміна російської ядерної доктрини не розв'язує, а попереджає Третю світову війну, у Росії поділили Україну. За даними агенції "Інтерфакс-Україна", яка посилається на свої джерела у розвідці, у міноборони країни-агресорки розробили детальні пропозиції про поділ нашої країни під виглядом прогнозу розвитку військово-політичної ситуації до 2045 року. Косоокі на три боки Зокрема, росіяни передбачають чотири ймовірні сценарії розвитку, з них домінування США і Заходу та вихід Китаю на лідируючі позиції у світі начебто охарактеризовані як несприятливі. Що ж до території України, за задумом Кремля частинами РФ нібито мають стати чотири регіони: Донецький, Луганський, Запорізький, Херсонський, а також півострів Крим. У центрі нинішньої України, вважають окупанти, має бути сформовано утворення з формальними ознаками державності, але з маріонетковою владою (неповний аналог - Грузія або Білорусь). Вірогідно, це утворення зберігає назву "Україна" і складається із Київської, Харківської, Полтавської, Одеської, Сумської, Чернігівської, Житомирської, Вінницької, Черкаської областей, а також міста Києва. Решта регіонів за примарним планом окупантів має бути предметом переговорів (торгу) між РФ та Угорщиною, Польщею і Румунією. Йдеться про Закарпатську, Хмельницьку, Рівненську, Тернопільську, Івано-Франківську, Львівську області а також Волинь. Забуте старе? Кордони між частинами України у версії нібито від Міноборони РФ 2024 року майже збігаються з "чорною" агітацією "Партії регіонів" і Віктора Януковича проти блоку "Наша Україна" і Віктора Ющенка на виборах 2004 року. Тому, не виключено, цей нібито "план" писався за участі колишніх "регіоналів", котрі осіли у Росії. За повідомленнями ЗМІ, такий варіант нібито планується передати Дональду Трампу через уряди третіх країн. На думку голови парламентського комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва Олександра Мережка, сенсу у таких перемовинах немає: протягом 8 років відбувалися і консультації, і переговори (Тристороння контактна група з 2014 року у нормандському форматі), але "результатом стала широкомасштабна збройна агресія". Про що "двіж" Але "двіж", схоже, пішов, бо угорський прем'єр Віктор Орбан скликав Раду оборони країни, за підсумками засідання заявив, що загроза війни "ще ніколи не була такою значною". Натомість президент України Володимир Зеленський поспілкувався з прем'єром Польщі Дональдом Туском про оборонну підтримку. Польща пообіцяла новий пакет військової допомоги - але президент цієї країни Анджей Дуда під час візиту до Йорданії заявив, що без підтримки його країни "чи змогла б Україна захистити себе". Водночас зла іронія долі полягає у тому, що, "нині ми в такій ситуації, бо коли Захід декларував надання підтримки і зброї Україні, мав би просто це зробити", наголосив віце-адмірал Шон Белл (Велика Британія). "Вікно можливостей" для Кремля чи для нас? Подібні заяви ще будуть і їх можна розглядати як інструменти для розширення простору для маневрів Дональду Трампу. Не він надав дозвіл Україні на "далекобійку" і протипіхотні міни - негатив забирає на себе Джо Байден. Але Трамп зможе ці дозволи скасувати. Багато українців теж думають, що у бойових невдачах винен Захід, звернув увагу кандидат політичних наук Олексій Буряченко, але насправді йдеться про глобальні зміни, котрі вплинули і на наших союзників та партнерів. Скоріш, цим "вікном можливостей" і поспішає скористатися Путін, але Україні треба зіграти на випередження. "Ми мамо перейти від політики через силу, котра нині реалізується у світі, до створення нової архітектури глобальної безпеки. А що буде робити Трамп з Путіним, знає лише він сам", - зазначив експерт. За його словами, останні пакети допомоги і рішення від США, мінімум, стримають просування російських військ. "Чи це посилення переговорних позицій Трампа? Думаю, що так", - наголосив Олексій Буряченко.

Представництво Євросоюзу у Києві продовжує працювати у звичному режимі. Додаткових заходів безпеки там не запроваджують. Рішення про діяльність дипломатичних установ в Україні ухвалюється національною владою кожної країни. Про це заявив речник Єврокомісії Петер Стано, повідомляє "Європейська правда". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Особливо масований удар по Україні": у ГУР заявили про чергову інформаційну операцію РФ За його словами, що у кожній країні ухвалюють рішення щодо роботи своїх дипломатичних установ в Україні на основі наявної інформації. "Я можу лише сказати, що з боку представництва ЄС ми не вживаємо жодних додаткових конкретних заходів безпеки, оскільки ми вже працюємо в середовищі, яке є дуже ризикованим. Ми бачимо, що Путін продовжує свою агресію шляхом масштабних атак по всій Україні, тому ми діємо за цих обставин з тим рівнем готовності, який у нас є", - наголосив Стано. Посольство США в Україні попередило про можливу значну повітряну атаку 20 листопада. Там заявили, що отримали "конкретну інформацію" про можливий удар. Із міркувань безпеки посольство буде зачинено, а співробітникам наказано сховатися на місці. Посольства Іспанії та Італії в Україні також призупинили роботу до кінця дня 20 листопада. Причиною називають можливу загрозу безпеці.

Європейська комісія наголосила, що рішення про діяльність дипломатичних установ в Україні ухвалюється національною владою кожної країни. При цьому в Брюсселі запевнили, що представництво ЄС у Києві продовжує працювати у звичному режимі без запровадження додаткових заходів безпеки.

Спрогнозувати, що відбудеться, ми не можемо, але певні напрямні є, уже представлена певна конфігурація нової адміністрації Дональда Трампа. Там присутній Ілон Маск, там є кілька дивних персонажів. Якщо вони не будуть стримані американським діпстейтом, може відбутися розкоординація американської присутності у світі. Хочеться вірити, що, навпаки, вони зберуться з силами і покарають як окремо взятого російського агресора, так і наведуть лад у стосунках із Китаєм. Але також розуміємо, що буде дуже складний період, і він почнеться буквально за пару місяців - адміністрація Байдена догулює на своїх посадах, пообіцяла позакривати всі основні фінансові питання до кінця року, до приходу Трампа. Щодо адміністрації Байдена, яка має йти, і закриття всіх фінансових зобов’язань – не зовсім зрозуміло, чому досі цього не було зроблено стосовно 6 мільярдів, чому для цього потрібно було чекати результатів виборів, як і в інших питаннях, щоб дізнатися неприємний для себе підсумок і тепер намагатися гарячково за ці два з половиною місяці створити якийсь заділ для України – для чого? Ці шість мільярдів не розв’яжуть проблему фінансування наступного року. Чому не займалися з урахуванням кінця року в США гарантіями надання допомоги на наступний рік? З нею зараз усе дуже туманно з огляду на такий результат виборів і на заяви, які робить спікер Джонсон. Так, звісно, якісь рішення ухвалюють, і Блінкен ось в Європу їздив, але цього недостатньо для війни. Для поточних справ на короткому відтинку – можливо, вони допоможуть. Засоби, боєприпаси отримає українська армія, їй буде простіше пережити зиму. А наступний рік залишається в тумані.Тепер щодо адміністрації майбутньої Трампа.Марко Рубіо, наприклад, інші дуже конкретні люди, але Україна, здається, не буде в них у пріоритетах.Бачте як – вона не в пріоритеті, судячи з заяв самого Трампа та його віцепрезидента Венса, приміром. Хоча це гранично централізована адміністрація, Трамп вибирає людей з огляду на особисту відданість і лояльність – це головний критерій, а не компетенція чи переконання, представництво від республіканського якогось істеблішменту, це не є вирішальним. Поза тим дехто з них, той самий Рубіо – авжеж, це людина елітна, з істеблішменту. А от ведучий на Fох Nеws, якого готують на місце міністра оборони, - ну аж ніяк, це антиелітний такий конфронтаційний елемент, який там повинен щось зробити, якісь радикальні реформи всередині Пентагону та інше.І що стосується України: якби взяли Помпео, ми б розуміли, що його план буде реалізовуватися. А зараз ми бачимо, що в умовах, коли Помпео, Ніккі Гейлі й іншим відмовлено, тих, кого припускали, може, інтегрувати в нову адміністрацію Трампа, це означає, що в питанні України гору бере план Венса - принаймні від Венса, від його імені цей план уже озвучували. Від Помпео ми план знаємо, він так чи інакше, з усіма застереженнями, комплементарний щодо України план.А що передбачає план, який, поки що принаймні, очевидно, буде реалізовуватися? Усе та сама ідея Трампа про те, що він може поговорити з тим і з іншим, з Зеленським і з Путіним, і тим самим мало не за добу довести до припинення вогню за допомогою переговорів. Також озвучено про те, що на 20 років заморожують, тобто мораторій запроваджують на членство України в НАТО, створюють демілітаризовану зону, а також територіальні втрати однозначно вже будуть, відторгнення територій на користь Москви, які окуповані. Ось ці три пункти плану, які публічно обговорюють.Решта пунктів залишаються загадкою, але вони точно є. Ми їх не бачимо, нам їх не озвучують, але вони є і вони мають більш чутливі деталі, щодо яких Вашингтон, я маю на увазі Трампа, не дуже хоче зараз публічно робити заяви: а що буде з українською армією? А що з фінансуванням, озброєнням, зобов’язаннями Москви – гарантіями їхніми про ненапад надалі? Про це ніхто нічого не каже.І Москва вже, що обнадіює, до речі, заявляє про те, що для неї це неприйнятно. Ми розуміємо чому - тому що якщо справді ці три публічні пункти пропонуються до обговорення, то для Москви найголовнішим неприйнятним пунктом є саме конкретно створення демілітаризованої зони з якимись під міжнародним мандатом військами.Там називали британські чи, можливо, американські - це абсолютно неприйнятно для Москви, це означає, що неможливо буде поновити нову війну, а Москва до неї, безумовно, готується, планує її по закінченню чи припиненню вогню теперішньої війни знову для того, щоб реалізувати головну мету Москви - захопити всю Україну, не частину її, не тільки ті окуповані території, навіть не ті чотири області до адміністративних кордонів, на яких наполягає Москва і Путін, а захопити всю Україну. Але якщо між тобою та Україною перебувають американські війська – ну, можна, звісно, але ризиків насправді більше.Москва за всі ці роки, починаючи з 2014-го, не погоджувалась на жодне посередництво, на жодні «прокладки» на лінії фронту, лінії ООС між собою та українськими військами. Це ж також невипадково, тому що війська, які прийшли один раз на територію України, нехай навіть «блакитні шоломи» під будь-яким міжнародним мандатом, уже з України не підуть, щонайменше тому, що Україна в цьому не зацікавлена, Україні є сенс домагатися й погоджуватися саме з появою іноземних військ під міжнародним приводом на території лінії фронту.І одночасно з тим Лавров, наприклад, сказав про план Трампа, що це нова редакція Мінських угод. Тобто їх це не влаштовує, тому що Мінські угоди, на думку нинішню Москви, були спробою відтермінування війни великої на користь України. Це і так, і не так одночасно, бо насправді Мінські угоди, можливо, і відтермінували війну на 8 років, але насправді створили безліч проблем внутрішньополітичних, адже навколо цього скільки було накручено всього щодо того, що можна було уникнути війни. Це була ілюзія, адже очевидно, що Москва весь час, з першого дня готувалася до війни. Просто намагалася досягти своїх цілей невійськовими методами - в комбінації з військовими.Але Москву це не влаштовує, зараз вона хоче все і відразу, це можна прочитати лише так. Тому насправді вони повторюють напам’ять свої пункти вимог, які містять і ті, що були оприлюднені напередодні Саміту миру. Це три вимоги: скасування санкцій, заборона на вступ до НАТО і, відповідно, передача чотирьох областей до адміністративних кордонів (тобто неокуповані частини повинні покинути сили ЗСУ й передати їх під контроль Москви, тобто не воювати, а просто подарувати їх). Ну і все те саме: демілітаризація, денацифікація, державна мова, весь той набір, який ми чули, починаючи від Стамбула з 2022 року лютого-березня, - ось це повторюється на різні лади знову.Тому, чесно кажучи, зараз зависла ситуація, явно за одну добу не вдасться ні про що домовитися. Але це було зрозуміло, на мій погляд. То була передвиборча риторика, інша річ - реальні справи, тут уже іде з боку штабу Трампа, напевно. 17 грудня тільки буде голосування вибірників, ще до нього треба дожити, ще багато чого станеться за цей період. І, власне, залежно від того, як ситуація складатиметься на фронті, буде або інтенсифікуватися цей процес, або ні.І ще останній, дуже важливий фактор, на який варто звернути увагу: на відміну навіть від Москви, Київ докладає неймовірних зусиль, щоб налагодити стосунки з майбутньою адміністрацією Трампа. І зараз, звісно, і Міністерство закордонних справ і, напевно, якесь оточення Зеленського докладає неабияких зусиль, щоб забезпечити нову зустріч Трампа та Зеленського, це зрозуміло, випередити Москву в цьому сенсі, заручитися якоюсь хоча б мінімальною підтримкою в позиції України. Є шанс, що це може принести результат, шанс є, не стовідсотковий, але шанс такий є.Ми до кінця не розуміємо, чого хоче Трамп. Адже Трамп не озвучував свого плану - ні Венса, ні Помпео, ні будь-якого іншого, а саме свого плану, як він бачить завершення цієї війни, він не озвучував. Він говорив тільки про свої бажання, він говорив тільки виключно про те, що, мовляв, через те, що я кращий за Байдена і його адміністрацію, я закінчу війну за одну добу. Але вибори закінчилися, тепер потрібно це підтвердити справами. І ось тут починаються проблеми. Ну, мабуть, потрібно трошки почекати, ми побачимо за реакцією всіх сторін, буде зрозуміло, яка тут перспектива. Спецпредставник і його функціонал, зокрема йдеться про альтер его на посаді, - Курт Волкер. Ми пам'ятаємо цю людину, він зробив дуже багато, активний, сильний переговірник. Зараз фігури ще нема. У мене було таке сподівання, що це міг би бути, наприклад, Помпео, але для Помпео це, наскільки я розумію, було би пониження, тобто своїм інтелектом, харизмою, знаннями, впливом, він міг би протягнути певні речі, але як колишній високопосадовець - не знаю, чи він би пішов.Хотілося б, щоби був певний функціонал, який дозволяв би вести серйозні рамкові перемовини. Але що могло би входити до пакету? Частина того, що вкладається у функціонал американського переговірника, стосується безпосередньо нашого суверенітету, і ця посада, і ті бачення, наприклад, з боку нового Білого дому, мали б узгоджуватися з параметрами того, як це бачать у нас. Інакше це буде внутрішній конфлікт, якщо нам почнуть навішувати те, що буде потрактовано як капітуляція. Це спровокує певну суспільну реакцію, і ми також маємо це враховувати і не допустити до подібного, адже ситуація на фронті не міняється, вона стабільно надзвичайно напружена, ведуться важкі наступальні бої. Чи врахують оті всі речі Трамп і його оточення?Я сказав би так, що шанси Майка Помпео обійняти посаду спецпосланника не дуже великі, адже щодо нього й Нікки Гейлі Трамп висловився досить виразно - що для них немає позицій в його адміністрації. Тому, чесно кажучи, я не високо розглядаю ці шанси - а навіщо ти тоді ігнорував Трампа на інших ключових постах, якщо він займатиметься війною? Радник із національної безпеки цілком міг би обійняти посаду, наприклад, а чому тільки спецпосланника? Пониження не пониження – ну, так, але війна - це дуже серйозне питання, досягнення там були б дуже записані, так би мовити, у заслугу такому спецпосланнику.Але є й інша проблема: річ у тім, що Трамп призначає людей, які не мають виражати бодай якогось свого норову. Тим паче для Трампа це другий, останній термін, він, напевно, хоче лише сам від себе діяти, не озираючись на республіканський істеблішмент. Помпео не така людина, йому не можна буде просто виконувати накази Трампа, а мені видається, що Трамп налаштувався саме на це. Спецпосланник має виконувати якусь «фасадну» роль ширми, це не людина, яка приймає рішення. Озвучувати директиви, які прописані особисто Трампом.Як Помпео озвучуватиме питання мораторію чи заборону вступу України в НАТО тощо? На мій погляд, він не надто готовий, він себе зв’язав планом, який оприлюднив. Я не знаю, чи узгодив він цей план із штабом Трампа чи це його особиста ініціатива - тут можна гадати. Тому насправді це для нього була б некомфортна ситуація, якщо його просто наймають на посаду людини, яка має прикривати своєю роботою і здійснювати ініціативи найпершої особи. Тобто в такому разі на яких умовах він би заходив - просто займати цю клітку? Я вважаю, що для Помпео ось це є пониженням, а не сама посада, не сама позиція спецпосланника. Тепер що стосується капітуляції - не капітуляції та що робити в цей період, поки є неясність, нерозуміння того, куди це все піде. Річ у тім, що капітуляція - це позиція Москви. Для Трампа, який хотів би відгородитися взагалі від проблеми, тобто ось, досягли перемир'я, точніше припинення вогню, це інше, - от і добре, а ми тепер займатимемося проблемами Китаю, Ближнього Сходу, внутрішніми проблемами, свою місію ми виконали: стрілянини нема, убивств нема, ну, щось там відбувається.Якщо ж питання не розв’язується, два варіанти поведінки Трампа такі: він може засмутитися, тобто образитися, як самозакоханий нарцис. Мовляв, чого це я не можу з цим упоратися - через Москву? Через те що вона не приймає цей план? Може, через Київ, який не згоден поступатися територіями, ділитися суверенітетом, відмовлятися від вступу в НАТО? Тобто це може його тригерити, і він продовжуватиме цим займатися, поки, не доведе всю цю ситуацію до якогось результату. Може таке бути.Але, з іншого боку, не можна виключати, що Трамп може цим скористатися, начебто зняти з себе відповідальність: ну не хочуть сторони домовлятися - що я можу зробити, у мене шансів тут небагато. Тому, певно, нехай все залишається як є. Тобто з якимось підсумком, з якимось результатом це буде завершено. Так, звісно, якщо постачання озброєнь, боєприпасів, узагалі виділення допомоги з боку Сполучених Штатів істотно, кардинально зменшиться, це погіршить становище Києва, безумовно. Хто б там що не казав, 50-55% допомоги, що виділяється Україні, військової допомоги, ідуть зі США, решта – від Європи та інших партнерів України. Питання в іншому: наскільки громадська думка в самих США та й істеблішмент, на який я б теж зважав, погодяться на такі доктринальні зміни - повне ігнорування й ізоляцію, дистанціювання від цієї війни й зняття з себе відповідальності навіть адміністрації Трампа.Так, це чотири роки, то будуть важкі чотири роки, можливо, кінцеві, бо тоді нові вибори… Є певні сумніви в тому, всі стандартно говорили про те, що Трамп подзвонить, висуне ультиматум, скаже: якщо ти не робиш так-то і так то, відповідно, тоді ми допомогу Україні збільшуємо. Ну, можливо, це фантазії, можливо, Трамп так і зробить. Але ми знаємо, хто сидить у Кремлі, і ілюзій з цього приводу ми не маємо. І розуміємо, що, не збирається Путін згортати свою агресію, тому що він за останніх два роки дуже сильно розкачав російське суспільство, а процес фашизації ти не можеш просто так зупинити. З іншого боку, він розкачав зв'язки з тою самою Північною Кореєю, з Іраном, і далі це стосується не так ідеології про вісь зла, як конкретного виробництва боєприпасів і активізації тої чи іншої оборонки.Звісно, я не перебільшую того, що зараз робиться в Росії. Ну, і от каже йому Трамп: так-то, і так-то, і так-то, - а той каже: ну, сорі, - ні. Тоді Трамп може справді обвалити ціну на нафту і обвалити ще щось. Але це знову середньостроковий період, який почне діяти не відразу, не в той момент.Позиція Путіна відома, самим фактом приходу до влади Трампа вона не змінилася б, це багато разів обговорювалося. Тобто уявити собі, що Трамп цього не розумів, - ну, напевно, таке можливо, але, чесно кажучи, слабо віриться. Просто Трамп говорив усе це, аби лише виграти вибори або роздавати популістські обіцянки, які нездійсненні. Можливо, він розумів прекрасно, що війна просто так от не закінчується дзвінками. Тобто потрібно домагатися або силою, або поступками якимись неймовірними, тоді, напевно, сильна сторона задовольниться. Уявити собі, що він цього не усвідомлював, не розумів - мені в це важко повірити, тому що він розумів, яка висока ціна всієї цієї історії, але йому треба було виграти вибори, тому він так поводився, тому він це заявляв.Вибори він виграв, так, на 4 роки він зайняв посаду. Повертаючись до того, про що я говорив, через чотири роки, якщо здати Україну, якщо це призведе до наслідків у самих США, будуть теж покарані за це – якщо наступника не залишиш. Є вірогідність того, враховуючи бекграунд Трампа, попри те що він уже вдруге стає президентом, що це дуже ризикована гра – зовсім злити Україну й сказати, що я тут ні до чого, це не моє питання. Нікуди ж не подінуться ні Демократична партія, ні еліти, з якими він воює. А Афганістан? Прекрасні демократичні хлопці сиділи в Кабулі, а потім якось так сталося, що невдобно вийшло, як кажуть у нас в Україні.Є різниця між Афганістаном і Україною, я поясню яка: Афганістан - це периферія, так, це була вимушена двадцятирічна війна, потрібно було відреагувати на події 11 вересня загалом. На якийсь час там теракти, пов'язані з Аль-Каїдою і Талібаном, який у себе прихистив Аль-Каїду, припинилися, незважаючи на те що політичних і державних та історичних завдань виконано не було, до влади прийшли ті, з ким 20 років воювали. Але це десь там, в іншій цивілізації, в середньовічному майже Афганістані, доля якого, чесно кажучи, мало кого хвилює, що там відбувається – всім байдуже, нехай він живе в цій архаїці вічно.Україна - це інше, зовсім інше. По-перше, це Європа, по-друге, це гігантська східно-європейська держава, там у найкращий свій період до 40 млн населення доходило. Це країна колишнього СРСР, яка прагнула до інтеграції з Заходом і тільки діями Заходу вона там не опинилася - наприклад, рішеннями 2007 року щодо НАТО стосовно України та Грузії. Якби опинилися обидві ці дві країни в НАТО, то, напевно, по-іншому пішла б історія.Тобто помилок і так було багато зроблено, і ось так махнути, плюнути на Україну з перспективою після поглинання України подальших дій Москви щодо Молдови, Грузії - вже зрозуміло, країн Балтії. Чи може собі дозволити доктринально американська політика і американські державні інтереси, національні інтереси? По-моєму, ні. Америка, поки що принаймні, зберігає своє лідерство західного світу і виконує функцію захисту і безпеки, яку вона повинна давати країнам, що інтегруються в колективний Захід.Тож плюнути на неї не можна. Афганістан і не прагнув до членства в НАТО, чи в ЄС, чи ще кудись. Це різні речі, ціна відповідальності за втрату України вища за Афганістан. Про Афганістан згадують цю серпневу втечу звідти у 2021 році, і це залишиться в історії за Байденом, можливо, не зовсім справедливо, бо ж Байден не 20 років був президентом.А з Україною все набагато складніше. Виходить, за Байдена - він казатиме й демократи - Україна воювала й себе зберегла, а за Трампа її здали. Такого теж не можна собі дозволити. Трамп на такі крайнощі теж піти не може. І план лише один – продовжувати надавати озброєння, продовжувати давати Україні змогу себе захищати. Просто, оскільки війна йде вже до третього року, це треба давати і робити більше, тобто по зростаючій за експонентою, а не продовжувати роздумувати, давати NLАW чи Jаvеlіn.Але це все залишилося в 2022 році, зараз уже йдеться про «Томагавки» наземного базування та про інші загалом засоби, які б дали змогу добитися паритету в цьому питанні з Москвою. І Трампу доведеться вирішувати це питання - або так, або ні - з усіма наслідками й висновками. Ми маємо зіграти зі свого боку дуже чітко, дуже правильно, дуже конкретно. Я кажу і про офіційний Київ, і про наше суспільство українське - маємо грати грамотно з новою адміністрацією, яка приходить за два місяці. Що було б помилковим, наприклад, прогнозуючи ту чи іншу нашу внутрішню українську консенсусну позицію стосовно Трампової адміністрації, тому що він може намагатися нав'язувати той чи інший так званий компроміс чи дуже жорсткий компроміс чи ультиматум. Тому що великі гравці так грають: або ти робиш, як я тобі кажу, або не буде нічого - така теж може бути торгова позиція.Ну, вона вже звучить, тому що, повторюю, фінансовий рік у жовтні закінчився, ми не знаємо, що з наступними 60 мільярдами, умовно, допомоги. А як без грошей Україна буде воювати, без озброєнь, без всього іншого? Це вже звучить. Але ж Україна готова до переговорів. Парадокс полягає в тому, що переговори, припинення вогню - Україна відповідає «так». Інше питання, що немає ніяких попередніх умов, які їй висуває Москва: от давайте ось це, і це, і це повинно бути попередніми умовами. Які ще попередні умови - ви припиніть вогонь і сідайте за стіл переговорів. Чого це відразу, зі старту, до переговорів ще треба визнавати юридично ці території російськими, які окуповані, треба взагалі відмовитися від вступу до НАТО?А що натомість? А натомість Москва пропонує тільки одне: а ми не будемо наступати на Київ, захоплювати Київ. І хто в це повірить? З урахуванням того, що з грудня минулого року, як би там не говорили про важку ситуацію на фронтах, але окуповано 2500 квадратних кілометрів Росією - нових із грудня 2023 року. Так, це успіх, але це не успіх вирішальний. А Україна на піку в серпні захопила 1200 квадратних кілометрів у Курській області. Тому так питання не можна формулювати, Україна ще не програла війну.Це не так, що якась уже настала фаза, де фронт зламався, тікає, наступає російське військо - чому вони висувають ці ультимативні умови? Вони висувають винятково з розрахунку на те, що Захід зламається і справді припинить підтримку України. Усе залежить від Заходу: якщо Захід цього не зробить, то все припиниться, все повернеться рівно до тієї точки, з якої все починалося, коли ні Москва не може перемогти, ні Україна не може повернути території до кордонів 1991 року шляхом війни. Тобто потрібен компроміс, а не капітуляція, зараз питання саме про це, що лише компромісом можна досягти задоволення інтересів того ж таки Києва.Інше питання – позиція Вашингтона. Зараз це неможливо передбачити, та якщо Вашингтон здасть Україну, то витрати для конкретно адміністрації Трампа будуть неймовірні. В чому вони будуть? Можливо, наслідки настануть лише за чотири роки, так теж може статися. Але як американське суспільство схилити до того, щоб відмовитися від України, як колись від Південного В’єтнаму, - тут так не вийде, ситуація інша. То десь в Індо-Китаї - а це поряд. І наслідки здачі України будуть негайні щодо країн НАТО, країн Балтії, Польщі. Сувальський коридор, який ми весь час обговорювали, Молдова – з Придністров’я почнеться, з Гагаузії якийсь похід російських військ і танків туди далі, там може бути різноманіття, ще когось долучать, це точно. А Путін і російське суспільство, на вашу думку, готові до довгої війни на виснаження? Втрати в російській армії колосальні, зеки закінчились, закінчились ті, хто сподівався заробити - кульок і пару мільйонів родині. З'явилися північні корейці. Але все одно, путінський план, якщо йдеться про перманентну довгу війну зі стрибком ще далі й глибше, передбачає і подальшу мобілізацію, а Путін вирішив уникнути загальної мобілізації - так и з'явилися північні корейці.Ми так вважали раніше - що є межі загиблих: сто тисяч, двісті тисяч, триста тисяч - і має настати якийсь перелом, тому що  це витрати неймовірні, яких уже Москва не уникне. Але, на жаль, за ці 2 роки і 7 місяців ми переконалися, що це не так. Звісно, вони залучають ресурси, ті ж північні корейці – це явно ресурс, який потрібно залучати. Нехай їх 12 тисяч, та ми ж не знаємо, які там плани: може, вони хочуть подивитися, як ті корейці воюють і привезти ще двадцять, тридцять чи п’ятдесят тисяч. Ми не знаємо плани, але навіщо ж привезли ці дванадцять тисяч – мабуть, щоб подивитися. А там країна понад двадцять мільйонів, резерв є.Ресурс, безумовно, не безкінечний. Але поки що - знову таки, що вважати затяжною війною – на найближчий рік Москві вистачить. Його ніколи не буде в надлишку чи достатньо, але ресурс цей є і вони готові його витрачати. Ця готовність і відсутність заперечення з боку цієї біомаси створює для Путіна неймовірну перевагу. Звісно, бо хто обурюється там цими проблемами? Ніхто. Росія зараз - це тоталітарна країна, у якій все це напівпримусово-напівдобровільно. Для зеків напівпримусово, хіба в них вибір є - або сидіти там 20 років, або їхати; це їх не виправдовує, і не вишукується для них виправдання, в жодному разі, але людина, яку змусили, обере можливість ризикнути й за шість місяців вийти на волю. Тим більше навколо цього корупція величезна.І північні корейці, і ще, можливо, щось станеться, Путін до цього по-новаторському підходить. Довго обговорювали північних корейців – будуть, не будуть, наскільки глибока співпраця у військових питаннях Північної Кореї та Москви, але, бачите, домовилися.Коли говорять про затяжну війну на десятиліття – це одне. Але зараз вирішуватимуть усе впродовж року, не більше, тому що тоді взагалі не можна передбачити, що буде далі. 

Про це повідомляє Держкіно.З 18 до 24 листопада представництво ЄС в Україні проведе онлайн-фестиваль європейського кіно ЕUFF 2024. Фестиваль пропонує до безплатного перегляду на онлайн-платформі кінофестивалю httрs://www.еurоfеst.оrg.uа/ визначні роботи європейського кіно, які демонструють різноманітний погляд на світ крізь європейську призму.Цьогоріч, окрім основної програми, на фестивалі покажуть спеціальну добірку фільмів, представлених посольствами країн-членів ЄС.Відкриття фестивалю ЕUFF 2024 відбудеться офлайн. Під час нього покажуть фільм "Лазневе сестринство", який здобув нагороду Європейської кіноакадемії як найкращий документальний фільм. Показ відбудеться за сприяння посольства Естонії в Україні.Організатором фестивалю виступає представництво ЄС в Україні спільно з європейськими культурними інституціями Gоеthе-Іnstіtut, Іnstіtut Frаnçаіs, Сіnеurора. 

Про це йдеться у сюжеті Еспресо.Ця подія відкрила низку регіональних заходів у межах Всеукраїнської комунікаційної кампанії "Разом навчаємося і зростаємо" про підтримку Європейським Союзом української освіти та молодіжної сфери в часи війни. Чернівецький університет обрали не випадково, адже він особливо плідно використовує усі академічні можливості, що їх надає ЄС. "На сьогодні наш університет має понад 200 чинних угод і меморандумів з університетами в усьому світі. І більш як 80% цих угод – з університетами Європейського Союзу. Завдяки Європейському Союзу реалізується велика кількість програм, зокрема і програми, які стосуються академічної мобільності", - розповів журналістам ректор ЧНУ ім. Федьковича Руслан Білоскурський.Мармурова зала університету була заповнена вщент. У студентів до пані посла ЄС було чимало запитань. Передусім вони цікавилися новими освітніми можливостями та їхнім ефективним використанням, аби зробити українську освіту ще сучаснішою та конкретнішою. "З 2014 року кожна сьома школа була пошкоджена, а 400 були повністю зруйновані. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ЄС посилив підтримку освітніх і молодіжних ініціатив в Україні, виділивши понад 200 млн євро. Ми відновлюємо навчальні заклади, будуємо укриття в школах, надаємо шкільні автобуси та підручники, полегшуємо доступ до сучасних навчальних платформ і можливостей міжнародного обміну", – зазначила Катаріна Матернова."Ми значно збільшили підтримку програм професійно-технічної освіти та навчання для ветеранів і ВПО, а також допомагаємо розвивати лідерські навички молоді, яка завтра візьме на себе відповідальність за Україну. Усі наші проєкти взаємопов’язані, доповнюють один одного та сприяють навчанню впродовж усього життя. Інвестиції в знання – це інвестиції в майбутнє України та наше спільне європейське майбутнє", - додала вона.Після зустрічі зі студентами ЧНУ дипломатка вирушила до іншого освітнього закладу на Буковині.Вищому професійному училищу №24 міста Заставна Європейський Союз у межах проєкту ЕU4Skіlls передав 7 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 800 тис. євро. Відтепер у студентів на Буковині є нові трактори, вантажні автомобілі, екскаватор і комбайн. Тому навчання для них стане цікавішим та ефективнішим."Маємо дуже велику потребу в тому, щоб обробляти землю. Земля не чекає. За допомогою цієї техніки ми оремо, культивуємо, засіваємо поля, збираємо врожай", - зазначила директорка ВПУ №24 Марина Василик.Пані посол ЄС завершила цей активний день бесідою із представниками регіональних ЗМІ. Представництво Європейського Союзу в Україні проводить спеціальні тренінги для медійників, аби ті мали змогу краще розібратися у системі ЄС, познайомитися з імплементованими проєктами та сприяти подальшій інтеграції європейських цінностей.Візит Катаріни Матернової на Буковину стане лише першою з низки поїздок у різні регіони України в межах комунікаційної кампанії “Разом навчаємося і зростаємо. ЄС та Україна створять спільне українське майбутнє”. У складних та непередбачуваних воєнних реаліях Європейський Союз продовжує підтримувати нашу державу на багатьох рівнях. Як наголошує Катаріна Матернова, кошти, які ЄС вкладає в українську освіту, - це інвестиції в наше спільне європейське майбутнє.Дізнатися більше про підтримку Європейським Союзом сфери освіти та української молоді Ви можете за посиланням.Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу в межах комунікаційної кампанії "Разом навчаємося і зростаємо". Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.#РазомНавчаємося #РазомЗростаємо