Search trend "Вибори в Німеччині"

Згідно з екзитполами ХДС/ХСС перемагає на виборах у Німеччині. У такому випадку канцлером має стати Фрідріх Мерц. І це хороші новини для України. Повний текст новини +Відео

Судячи із тексту заяви, президент США не зовсім розуміє, хто перемагає на німецьких виборах.

Вибори в Німеччині: результати екзит-полів

Попередньо, лідирує проукраїнська політична сила

Чинний канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав результат своєї Соціал-демократичної партії поразкою на виборах. Очільник ХДС, що перемагає на виборах, Фрідріх Мерц пообіцяв сформувати уряд якнайшвидше

У Німеччині завершилися вибори, які можуть змінити політичний ландшафт країни. За даними екзитполів, лідером перегонів є консервативний блок Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів (ХДС/ХСС), що дає його лідеру Фрідріху Мерцу значні шанси на посаду канцлера, пишуть німецькі ЗМІ. Зазначимо, цьогорічні дострокові вибори в Німеччині відзначилися високою активністю виборців - явка сягнула 83%, що стало рекордним показником. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Німеччині відбуваються вибори до Бундестагу, які визначать майбутню підтримку України Прогноз телеканалу АRD: ХДС/ХСС 29% "Альтернатива для Німеччини" (АдН) 19,5% Соціал-демократична партія (СДПН) чинного канцлера Олафа Шольца 16% "Зелені" 13,5% "Ліві" 8,5% Вільна демократична партія (ВДП) 4,9% (не долає прохідний бар'єр) Прогноз Fоrsсhungsgruрре Wаhlеn (ZDF): ХДС/ХСС 28,5% АдН 20% СДПН 16,5% "Зелені" 12% "Ліві" 5% ВДП та "Союз Сари Вагенкнехт" по 5% Виборчі дільниці відкрилися о 08:00 за місцевим часом (09:00 за Києвом), а закрилися о 18:00 (19:00 за Києвом). Загалом 60 мн виборців обирали 630 депутатів Бундестагу. Голосування не обійшлося без інцидентів. Зокрема, в місті Котбус (земля Бранденбург) вранці виникли проблеми з електропостачанням, а на кількох дільницях вийшли з ладу системи опалення. Опитування засвідчили, що жодна партія не отримає абсолютної більшості, що змушує політичні сили шукати варіанти коаліції. ХДС/ХСС, після чотирьох років в опозиції, має шанс повернути владу після найгіршого результату в 2021 році, коли партія втратила лідерство після відставки Ангели Меркель. Як варіант, велика коаліція з соціал-демократами нинішнього канцлера Шольца. Однак, за передвиборчими розрахунками мандатів, може не вистачити і доведеться залучати третю партію. Шанси партії АдН (називають проросійською силою) на входження до нового уряду вважаються мізерними через праву ідеологію. Наразі обговорюються такі варіанти: - Коаліція ХДС/ХСС із соціал-демократами (СДПН). Проте для більшості може знадобитися третя партія. - Участь "Зелених" у коаліції як потенційного партнера. - ВДП та "Союз Сари Вагенкнехт" можуть стати ключовими гравцями у формуванні нового уряду. - Участь правопопулістської АдН малоймовірна через їхню радикальну позицію. Фрідріх Мерц, лідер ХДС/ХСС, є основним претендентом на посаду канцлера. Проте остаточне формування уряду залежатиме від коаліційних переговорів, які можуть тривати тижні або навіть місяці. У ЦВК України пояснили процедуру підготовки до виборів. Процедура, пов'язана з виборами народних депутатів, включається автоматично, якщо скасувати воєнний стан в Україні.

На даний час вибори в Німеччині, які ведуть до зміни влади в країні, завершилися. Згідно з даними прогнозів та екзит-полів, перемагає консервативний союз ХДС/ХСС, а його лідер Фрідріх Мерц закріпив шанси на місце канцлера. Про це повідомляє Рубрика з посиланням на німецькі ЗМІ. Як повідомлялось, виборчі дільниці по всій країні відкрилися о 08:00 за місцевим […] Тhе роst Вибори у Німеччині: прогнози та дані екзит-полів хто перемагає арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Про це розповідає німецька служба новин Таgеssсhаu, що входить до системи суспільного мовлення.Попередній розподіл голосів такий:правий Християнсько-демократичний союз / Християнсько-соціальний союз (ХДС/ХСС) - 29%,ультраправа "Альтернатива для Німеччини" (АдН) - 19,5%,соціал-демократи з СДПН - 16%,ліволіберальна партія "Союз 90/Зелені" - 13,5%.Читайте також: "Нічого не зміниться, поки перша ракета не поцілить у німецьке місто". Розмова з німецькими журналістами про політичні виклики перед ФРНОскільки прохідний бар'єр у Німеччині є таким самим, як в Україні й складає 5% симпатій виборців, ультралівий "Союз Сари Ваґенкнехт" (ССВ) з 4,7% та ліберальна "Вільна демократична партія" (ВДП) зі своїми 4,9% до нового складу Бундестагу не потрапляють.Хто увійде до коаліціїЛідерка АдН Аліс Вайдель назвала результат виборів для своєї партії історичним. "Ми досягли історичного результату. Такими сильними ми ще не були",  - сказала Вайдель після оголошення прогнозів у офісі АдН в Берліні. "Нас хотіли зменшити наполовину, а сталося навпаки", - цитує її DW.Вона підтвердила готовність партії до співпраці з консервативним блоком ХДС/ХСС. "Наша рука завжди буде простягнута для участі в уряді", - заявила лідерка АдН.Читайте також: Новий Бундестаг: якими будуть вибори у Німеччині і чого очікувати УкраїніСвоєю чергою керівник ХДС Фрідріх Мерц закликав до якнайшвидшого проведення коаліційних переговорів. Світ "не чекає тривалих коаліційних перемовин", заявив він у штаб-квартирі Християнсько-демократичного союзу. Водночас він визнає що коаліційні перемовини "будуть непростими", але утворений в такий спосіб уряд Німеччиною "керуватиме надійно". Новина доповнюється

У Німеччині 23 лютого відбулися вибори до Бундестагу. За результатами екзитполів, лідирує консервативний блок Християнсько-демократичного союзу Фрідріха Мерца. Повний текст новини

У Німеччині в неділю, 23 лютого, пройшли дострокові вибори до Бундестагу. Згідно з даними екзитполу, лідирує Християнсько-демократичний союз.

Завтра, на третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у Києві очікують делегації країн Європи, а також Канади.

Ми бачимо, що зараз відбувається у США, чули віцепрезидента Венса в Мюнхені, читаємо Тwіttеr Трампа, спостерігали за зустріччю американців з представниками РФ в Ер-Ріяді – від цього всього у нас на головах волосся стає дибки. Whо іs Мr. Тrumр? Чого він хоче?Містер Трамп явно не цікавиться історією і не розуміє її значення, так само, як і віце-президент Джей Ді Венс. Якби вони знали історію, то ніколи б не дозволили собі робити такі заяви, як під час промови  Джей Ді Венса, коли він стверджував, що найбільша загроза для Європи походить не від Росії чи Китаю, а зсередини самої Європи. Виголосити таку промову в Мюнхені – це фактично акт умиротворення. Так само й заяви Трампа або його дописи у соціальних мережах сприяють умиротворенню російської агресії.Без перебільшення, Трамп є політиком-умиротворителем. Як магнат нерухомості, він демонструє повне нерозуміння історії та критичної ролі трансатлантичного альянсу у стримуванні російських загарбницьких амбіцій щодо України, Польщі, країн Балтії та всієї Східної Європи.Зрештою, як бізнесмен, він видається прагматиком, для якого моральні принципи є другорядними, а стратегічні інтереси Сполучених Штатів не становлять особливої цінності.Цікаво, а в нього є ця фундаментальна стратегія чи вона міняється залежно від його настрою, від того, що почув чи того, що йому запропонували ті самі росіяни або зможуть запропонувати китайці? Розуміємо, в наскільки складній ситуації ми можемо опинитися. Президент Трамп дуже різко окреслив свою позицію, яка ще не повністю виразилася, але він назвав президента Зеленського де-факто диктатором, звинуватив українську владу в масових розкраданнях, звісно, разом з адміністрацією Байдена. У мене є відчуття, що Трамп зараз шукає приводи, шукає крайнього та винного, очевидно, це буде наша держава, щоб потім він вийшов до американських виборців і сказав: «Ви бачите, я робив все, що міг, але Україна та її влада настільки погана, що мені доводиться застосувати санкції не проти Путіна, а проти України». Це дещо фантасмагоричний сценарій, але такі можуть бути реалії.Я не став би заходити так далеко в цьому питанні. Цілком можливо, що Трамп може запровадити санкції проти України, але його головне занепокоєння, як ви зазначили, полягає в уникненні відповідальності за власні помилки, невдачі чи поразки. Саме тому він намагався узурпувати результати виборів 2020 року, а тепер стверджує, що Байден робить те саме. Він програв тоді, і йому було соромно. Він програє й цього разу. На мою думку, ймовірність того, що Україна прийме якусь домовленість між Путіним і Трампом, подібну до тієї, про яку починають говорити, дорівнює нулю. Якщо Трамп продовжить наполягати на такій згубній угоді, яка стане катастрофою не лише для України, а й для всієї трансатлантичної спільноти, Україна й надалі боротиметься.За оцінками, які прозвучали сьогодні, Україна, ймовірно, має достатньо зброї та боєприпасів, щоб утримувати оборону щонайменше пів року без підтримки США, а європейські партнери залишатимуться залученими та продовжуватимуть надавати допомогу. Тому, якщо вдасться деескалувати ситуацію та переконати Зеленського і Трампа утриматися від взаємних звинувачень у соцмережах, це могло б сприяти стабілізації ситуації. Хоча, на мою думку, президент Зеленський мав право відповісти на слова Трампа, який назвав його диктатором і звинуватив Україну у війні. Якщо вдасться знизити напруженість, а Путін буде чітко сприйматися як ініціатор війни, може з’явитися можливість для реальних переговорів.Зрештою, є ймовірність, що Трамп звинуватить Путіна в маніпуляціях, коли стане очевидним, що Росія не має наміру припиняти бойові дії. Проте в короткостроковій перспективі Трамп, найімовірніше, продовжуватиме перекладати провину на Зеленського, спотворюючи реальність і стверджуючи, що його слід обрати демократичним шляхом, хоча саме так він і був обраний, та намагаючись подати його як диктатора.Проте я не вважаю, що Трамп зможе довго наполягати на цьому аргументі, адже навіть деякі з його найближчих республіканських союзників у Сенаті вже заявляють: "Ні, ні, це зайшло надто далеко". Очевидно, що Зеленський не є диктатором, і що  саме Путін, а не Зеленський, розпочав цю війну. Тож межа абсурдності, яку Трамп намагається просувати, рано чи пізно стане очевидною.Поділіться вашими думками стосовно того, що відбулося в Ер-Ріяді. Понад чотири години спілкувалися делегації США та РФ. Розуміємо, що там були представники російських спецслужб, міністерства закордонних справ РФ в особі Лаврова, а також – пан Кирило Дмитрієв, який відповідає за макроекономічні проєкти, інвестиції. Слід зазначити, що у Києві відкинули оферту Трампа щодо використання родовищ корисних копалин в Україні. Паралельно Дмитрієв склав російську оферту, запросивши американських підприємців використовувати російські надра. Зрозуміло, що росіяни зараз пропонуватимуть такі речі, що великі американські бізнесмени будуть не в стані відмовитися. Можливо, росіяни хочуть купити позицію теперішньої адміністрації США, звісно, не в прямий спосіб?Так, безумовно. Дмитрієв був першим, хто публічно розіграв своєрідну психологічну гру, коли дав інтерв’ю СNN у день переговорів 18 лютого в Ер-Ріяді. Він заявив, що Росія не хоче, щоб санкції були зняті. На мою думку, це була спроба психологічного маніпулювання делегацією Трампа та водночас підвищення вимог Росії. Вони розраховували, що коли Трамп почує, що Москва нібито не зацікавлена у скасуванні санкцій, він змінить свою позицію і запропонує більше. Тоді Дмитрієв знову заявив, що їх не цікавить просто скасування санкцій — вони прагнуть більшого. Це частина ширшої психологічної гри, в яку грають Ушаков, Лавров, сам Путін і представники російських спецслужб. Їхня мета — переконати Трампа, що вимоги Путіна нібито відповідають інтересам бізнесу, а отже, вигідні і для нього, і для американської економіки. Але насправді ця стратегія вигідна лише Росії. Вони намагаються зняти санкції з єдиного сектору своєї економіки, який має міжнародний потенціал — сектору природних ресурсів. Москва прагне подати це так, ніби американські компанії отримають вигоду, щоб зробити угоду привабливою для Трампа. Насправді ж це ні що інше, як спроба врятувати російську економіку від санкційного тиску.І, звісно, як ви вже згадували, пане Борковський, це також відволікає увагу від вимоги Трампа, яку висловив його міністр фінансів Бессент. По суті, ця пропозиція, оформлена в неоколоніальному дусі, передбачає, що США отримають контроль над 50% критично важливих мінеральних ресурсів і металів України, а решта залишатиметься у власності України, проте половина прибутків від них також діставалася б США. Як зазначає Тhе Теlеgrарh у статті, опублікованій цього тижня, такі умови навіть жорсткіші за ті, що були нав’язані Німеччині на Версальській конференції та закріплені у Версальському договорі, які, як вважається, спричинили економічний колапс і зіграли значну роль у приході до влади нацистів. Тож Трамп вимагає того, на що Україна ніколи не погодиться.І тепер, через Дмитрієва, Росія висунула зустрічну пропозицію, заявивши, що якщо українці не збираються надавати те, чого хочуть США, то це зробить Росія. Вони запевняють, що це буде вигідно і американським, і російським компаніям. Це вишукана психологічна гра, і Трамп навіть не усвідомлює, наскільки ним маніпулюють. Ми бачимо побудову принципово нового глобального світу за допомогою військової та економічної агресії, а також відповідного тиску. З урахуванням того, що озвучив віцепрезидент США Венс в Мюнхені, у мене є побоювання, що Трамп хотів би бачити суцільну альтернативу для цілого світу, новий лад, про який говорить чимало людей з його оточення. А росіяни в даній геополітичній комбінації можуть бути Трампу, на превеликий жаль, активним партнерами.Я думаю, що все навпаки. Саме Путін мріє про порядок часів холодної війни, коли Москва і Вашингтон визначали більшу частину світових справ. Саме цього він насправді прагне. Не думаю, що у Трампа є чітке бачення або стратегія. Усі, хто працював із ним безпосередньо, кажуть одне й те ж. У нього немає ні ідеології, ні далекоглядного плану — лише власний інтерес і переконання, що світ можна структурувати через бізнес-угоди. Він вважає, що кожен має свою ціну, так само як і він сам. Він або купує когось, або ж, зрештою, купують його. Жодної ідеології для нього не існує. Трамп не сприймає концепцію спільних інтересів, які протягом останніх 70 років після Другої світової війни об’єднували трансатлантичну спільноту, створюючи найбільш стабільний період миру між великими державами в один із найнебезпечніших часів. Не думаю, що він розглядає це всерйоз. Він радше вважає, що повинен перемогти, нав’язуючи свою версію миру.Під час нашої останньої розмови ми обговорювали його інавгурацію. У своїй промові він заявив, що має намір досягти мирної угоди, але для цього Україна повинна бути сильною. Однак за останні тижні ситуація дещо змінилася. Перші зрушення стали помітними приблизно тиждень тому, коли міністр оборони Гегсет, перебуваючи в Європі, ймовірно, у Брюсселі, публічно оголосив про поступки, яких Росія домагалася ще до початку переговорів. Він заявив, що США не вважають, що Україна може або повинна вступити до НАТО, а також що вона навряд чи зможе повністю повернути всі свої території, окуповані Росією. Ця заява стала сигналом про зміну підходу. Попередня позиція Трампа, згідно з якою Україна має бути сильною для ведення переговорів, фактично поступилася місцем новій стратегії.Зараз його головна мета – змусити Україну до капітуляції за будь-яку ціну, що фактично означає капітуляцію перед Росією. Він прагне виставити себе миротворцем, не зважаючи на спільні цінності та ігноруючи історичну реальність, яку ми добре знаємо. Історія вже продемонструвала, що спроби умиротворення агресора на кшталт Путіна, як це було у Грузії в 2008 році чи в Криму та на Донбасі у 2014 році, лише провокують його на подальшу агресію. Сьогодні, коли Трамп своїми останніми заявами та виступами колег в Мюнхені фактично заспокоює Путіна, це лише підштовхує його до нових атак – потенційно на Молдову, країни Балтії чи навіть до спроби підірвати НАТО. Я впевнений, що Трамп цього не усвідомлює. Не думаю, що він свідомо прагне співпрацювати з Путіним, щоб розділити світ, але саме цього хоче Путін. А Трамп цього просто не розуміє, бо не усвідомлює історичних закономірностей. Є певне відчуття, що Путін не буде торгуватися, буде проводити свою лінію, яку ми побачили під час так званих Стамбульських домовленостей. Слід нагадати, що відбувалося у 1944-45 роках, коли президент США Франклін Рузвельт, прем'єр-міністр Великої Британії Уїнстон Черчилль та керманич СРСР Йосип Сталін спробували формувати вигляд Центральної Європи та як Рузвельт і Черчилль намагалися зберегти суверенітет Польщі. Сталін зробив хитріше – вимагав проводити вибори під своїм контролем, НКВД та радянських військ, зберігаючи водночас оболонку польської державності, але контролюючи її повністю. Черчилль та Рузвельт в силу певних причин були змушені поступитися Сталіну. Коли ми говоримо про певні плани, які можуть походити з Ер-Ріяда, в мене є побоювання, щоб росіяни не намагалися продати Трампу таку модель, яку Сталін змусив купити Рузвельта і Черчилля.У цьому й полягає моя головна думка. Це те, що я вже зазначав у попередній відповіді і не раз наголошував під час нашої сьогоднішньої дискусії. Головна проблема полягає в тому, що Дональд Трамп не знає історії і не цікавиться нею. Через це він не розуміє, що насправді намагається зробити Путін. Я, як гордий американець польського походження, знаю цю історію. Я пам’ятаю, як у 1989 році, коли тільки починав свою дипломатичну кар’єру в Польщі, щодня чув від поляків розмови про Ялту та почуття зради, яке вони досі відчували. Вони згадували Ванду Василевську та інших польських комуністів, які працювали на СРСР. Трамп не просто не знає про це – йому байдуже. Йому взагалі немає діла до України. Йому не цікаві ні "криваві землі", ні трагедії, які пережила Центральна та Східна Європа. Оскільки Гітлер напав не на Росію, а спочатку на Польщу та Україну. Саме Україна зазнала найбільших втрат від нацистської окупації. Після цього настала радянська окупація, масові депортації з Естонії, Латвії, Литви, Польщі та інших країн у період холодної війни. Трамп не знає всього цього. Йому байдуже. І саме через це він став корисним ідіотом у руках Путіна.Якщо ви не знаєте історії, то приречені її повторити. Мій улюблений керівник, амбасадор Ден Фрід, допоміг мені усвідомити це ще глибше. Під час роботи з ним ми часто обговорювали історичні уроки, які мають визначати політику США. Варто віддати належне президенту Джорджу Бушу та держсекретарці Кондолізі Райс — вони справді цінували історію. Спочатку були наївні спроби побудувати стратегічне партнерство з Росією, політика "перезавантаження" почалася за Обами, але зусилля в цьому напрямку робилися ще раніше. Однак після того, як Буш заявив, що "побачив душу Путіна" під час зустрічі в Любляні, вони переглянули свої підходи. Вивчивши історичні уроки, адміністрація Буша змінила курс, коли стало очевидним, що Путін стає все більш маніпулятивним. Натомість Трамп не знає історії, що робить ситуацію набагато небезпечнішою. Як бізнесмен, який пишається своїм умінням укладати угоди, він, можливо, зрештою усвідомить, що домовленість із Путіним є провальною, оскільки Україна продовжує чинити опір. Тоді він може розсердитися на Путіна, але цілком можливо, що натомість він спрямує свій гнів на Україну. Просив би вас проаналізувати всі ризики та загрози, які могли б міститися у тих документах, які будуть готувати у Кремлі, та будуть просити підписати президента Трампа або, точніше, щоб Трамп намагався нав'язати їх Києву.Я не думаю, що існує якийсь чіткий план. Так, завжди є підготовлені брифінгові матеріали, але, як ми обговорювали кілька хвилин тому, Трамп кардинально змінив свій підхід до України всього за останній тиждень. До заяви Гегсета і виступу Джей Ді Венса в Мюнхені Трамп стверджував, що єдиний спосіб припинити російську війну в Україні — це мир через силу, що передбачає необхідність надання Україні військової підтримки. Можливо, ви навіть пам’ятаєте, що приблизно під час інавгурації він говорив: "Гаразд, я не підтримую вступ України до НАТО, але ми повинні забезпечити її значною військовою допомогою, щоб у майбутньому стримати Росію від нового нападу".А Кіт Келлог, хоча його початкова пропозиція була малопривабливою для України — адже заморожування лінії фронту на поточних позиціях означало б, що Росія збереже контроль над значною частиною української території, а Україна не вступить до НАТО, — все ж передбачала гарантії безпеки та припинення бойових дій. Тепер навіть це здається надто великою поступкою для Трампа. Схоже, що він фактично хоче отримати від України фінансову компенсацію в обмін на допомогу, надану Сполученими Штатами. Це радикальний відхід навіть від його власної зовнішньої політики, не кажучи вже про історичний підхід США до міжнародних відносин. Гадаю, це стало несподіванкою навіть для його власної команди.Він не включив Келлога до команди, яка веде переговори з Путіним, що, на мою думку, символізує відхід від підходу "мир через силу", який відстоював Келлог і який ще тиждень тому був чинною політикою. Тепер він більше не застосовується. Не думаю, що було достатньо часу для формулювання нової стратегії чи створення будь-яких важливих стратегічних документів. Путін і надалі намагатиметься отримати від Трампа якомога більше. Ми знаємо його цілі: ліквідувати Україну як суверенну державу, змусити НАТО вивести всі американські війська з позицій, зайнятих після попереднього російського вторгнення у 2014 році, та витіснити сили НАТО з країн-членів, що приєдналися на початку 2000-х років. Тому Путін, ймовірно, і надалі пропонуватиме США вигідні поступки, допоки Трамп дотримується свого нового підходу — звинувачення України у війні та спроби витиснути з неї фінансову вигоду. Це новий вектор його зовнішньої політики, який ще не набув чіткої форми.Зараз настав критичний момент для сенаторів-республіканців, європейських союзників та самої України, щоб переконати Трампа, що ця нова стратегія приречена на провал.І ще одне зауваження. Підхід Трампа зараз зводиться до руйнування. Це єдина його характеристика, яку я не згадав у відповіді на ваше перше запитання. Він прагне ламати усталені правила, щоб максимізувати власну владу. У США він неодноразово заявляв, що має намір ліквідувати значну частину урядових бюрократичних структур і звільнити тисячі чиновників. Днями він заявив, що тільки президент і генеральний прокурор мають юридичні повноваження тлумачити американські закони. Це неправда – найвища судова влада належить Верховному суду. Трамп свідомо намагається послабити американську систему зсередини, щоб розширити свої повноваження. Зараз він використовує аналогічний підхід і на міжнародній арені, намагаючись зруйнувати глобальний порядок через руйнівну тактику, спрямовану на зміцнення власної влади та збагачення. Це не стратегія, а хаотичний нігілізм, яким Путін уміло маніпулює. Що саме Путін пропонує Трампу, поки невідомо. Але його кінцеві цілі очевидні – він не лише не приховує їх, а й відкрито про них заявляє.Якщо розглянути варіант, коли ми у Києві скажемо «Ні» тому чи іншому сценарію, чи піде Трамп на серйозні рестрикції проти України? Адже запропонований сценарій може бути настільки небезпечний для нас, що ми скажемо пану Трампу: «Ні, дякуємо». Франція, Велика Британія не проти нам допомагати грішми, але вони не готові воювати та постачати таке озброєння, щоб локалізувати агресію РФ. Наміри Путіна прозорі – він готовий воювати попри втрати свого особового складу, адже такою є російська військова тактика, яка себе дуже часто виправдовувала в захопленні певних територій та народів.Типова російська тактика, в якій людські життя не мають значення, адже розглядаються як витратний матеріал. Згідно з цитатою, яку приписують Сталіну: "Смерть однієї людини – це трагедія, смерть мільйонів – це статистика". Єдиний шлях для України – чітко сказати "ні" і відкинути будь-яку угоду, яка підриває її фундаментальну безпеку, майбутнє процвітання та право на гідне життя. Я вважаю, що Україні варто подати це з позиції стратегічної жертви — жертви історії та наївності, уникаючи прямих згадок про президента Трампа, але водночас як нації, яка не лише легітимна, а й горда, сильна, яка нині протистоїть російській агресії. Замість того, щоб втягуватися в риторику образ, Україна повинна зайняти тверду позицію і заявити: "Це несправедливо. Звичайно, ми не можемо на це погодитися. Це зруйнувало б майбутнє нашої країни і зупинило б наш розвиток. Наші діти та онуки ніколи не матимуть гідного життя за таких умов". Відтак Україна має вибудовувати співпрацю з європейськими союзниками на гідних засадах.Україна повинна твердо, але виважено дати зрозуміти, що вона не стане колонією Росії. Вона має відстоювати свою ідентичність, союзників і право на боротьбу за виживання та гідність стільки, скільки буде потрібно. Але робити це потрібно так, щоб зберігати моральну й історичну перевагу. Згодом можна сподіватися, що Трамп зрозуміє провал своєї стратегії. Поки він бачить поступки з іншого боку, він залишатиметься агресивним — так само, як і Путін. Однак коли Трамп усвідомлює, що зазнає поразки, він змінює курс. Згадайте його погрози запровадити тарифи проти Канади та Китаю. Коли Джастін Трюдо і Клаудія Шейнбаум у відповідь оголосили про значні контрзаходи та пояснили, як це зашкодить американській економіці, Трамп відступив. Він неперевершений задирака, але поступається, коли стикається з реальною відсіччю. Тому Україна повинна чинити опір з гідністю, чітко показуючи несправедливість вимог Трампа та те, як у довгостроковій перспективі вони приведуть до стратегічної катастрофи не лише для України, а й для Сполучених Штатів та їхніх союзників.

За попередніми прогнозами, консервативний альянс ХДС/ХСС здобуде найбільшу підтримку, проте не матиме достатньо мандатів для самостійного формування уряду, тож після виборів доведеться шукати партнерів.Праворадикальна та відверто проросійська партія "Альтернатива для Німеччини" (АfD), яку несподівано почала підтримувати адміністрація Дональда Трампа продовжує нарощувати підтримку і може набрати до 20% підтримки. Втім, традиційні партії зберігають такий собі захисний "брандмауер", який унеможливить їхню участь в коаліції.Які можливі коаліційні конфігурації після виборів? Чи вдасться ХДС/ХСС домовитися з Зеленими або СДПН? Як політичні розклади вплинуть на військову підтримку України?Про ці виклики та майбутнє німецької політики в ексклюзивній розмові з Еsрrеsо розповідають німецькі журналісти Йоханна Урбанчик та Олівер Майєр Рут. Дозвольте спершу запитати про ваші враження від промови Джей Ді Ванса. Чи не здається вам, що його промову в частині щодо Німеччини можна назвати певним чином втручанням у вибори? Як ви вважаєте?Олівер Майєр Рут: Особисто я, якщо хтось мене критикує, то, звісно, якщо це не надто різко, я завжди думаю: а може є сенс спочатку послухати, а потім трохи обдумати, що інша людина сказала. Але, звісно, те, що сказав Венс... Чи було це втручанням у німецькі вибори — я не впевнений, тому що він говорив загалом про Європу. Але я був там, на Мюнхенській конференції з безпеки, я слухав його виступ. Всі очікували, що він скаже щось про Україну та Росію, а він взагалі не торкнувся цієї теми. І для мене було більшою образою, що він відвів усю дискусію в інше річище – до теми демократії в Європі.Олівер Майєр Рут. Фото: www.tаgеssсhаu.dе Йоханна Урбанчик: Я відчуваю, що зараз, після Мюнхенської конференції, та того, що відбувалося потім - коментарів Джей Ді Венса та Трампа, які назвали Зеленського диктатором – не має достатньої реакції, й не має спроб хоч щось зробити, щоб Україна стала ключовим питанням передвиборчих кампаній. Особисто я вважаю, що це тому, що питання війни лякає людей.Для громадської думки це немає жодного ефекту. І реакція (на тиск США - ред.) - не така, як в Україні, коли величезна кількість людей, які згуртовуються навколо якогось кандидата чи політика. Я думаю, що коли мова йде про США, коли мова йде про коментарі Джей Ді Венса, у нас більше пасивна реакція тому, що ми не маємо такого досвіду, як Україна.Я колись говорила про це з колишнім міністром закордонних справ України й запитала його про те, що має статися, щоб ми, німці, європейці, особливо німці, дійшли до цієї точки (гостро реагували на агресивну політику Росії - ред.). І він сказав: "нічого не станеться, поки перша ракета не вдарить у німецьке місто". І я погоджуюся з цим, то так нічого і не змінюється.Якщо подивитися на наші оборонні витрати, можна сказати, що у нас природною реакцією є не згуртування навколо політика, а згуртування навколо нашого власного оборонного бюджету. Тому що наш Бундесвер, наша армія, зараз абсолютно не здатна протистояти будь-якій загрозі. Тому що в останні десятиліття не було достатньо інвестицій.Йоханна Урбанчик. Фото: з соцмереж Але чи не здається вам дивним, що наступного дня Джей Ді Венс зустрівся з лідеркою "Альтернативи для Німеччини" (АfD) і так гучно наголосив на її відсутності під час конференції?Олівер Майєр Рут: Зустріч із Вайдель не стала великою подією. Наприклад, факт, що Ілон Маск на платформі Х підтримав АfD, був набагато значнішим. Вони записали чи то інтерв’ю, чи то подкаст – називайте це як хочете – на Х. Це мало значно більший резонанс. Але сама зустріч Ванса з Вайдель не була такою вже великою темою в Німеччині.Йоханна Урбанчик: Ілон Маск з'явився на одному з їхніх (АfD - ред.) партійних мітингів, на екрані позаду, будучи схожим на Джорджа Орвелла. Це свого роду залучення США, але технічно він не є частиною американської адміністрації, але водночас ніби, як і є. Тож цей вплив був з самого початку і це не є чимось новим. Це шокує, так, але я думаю, що з усіма цими подіями в США, Німеччина неначе заморожена і перебуває у стані шоку.Що в Україні повинні зрозуміти про різних акторів у політичному ландшафті вашої країни та їхню взаємодію між собою? Яку картину нам потрібно уявляти в Києві, щоб краще розуміти Німеччину, особливо в контексті виборів?Йоханна Урбанчик: Мені здається, що Німеччина загалом зараз перебуває в цій передвиборчій бульбашці. Пріоритетом є міграція. І це затьмарює всю кампанію, затьмарює значною мірою все і деякі внутрішні проблеми. Але так, я думаю, що вся країна зараз перебуває в певній мильній бульбашці. Втім, Німеччина не схожа на інші країни, де ми можемо очікувати великих сюрпризів, сподіваюсь.Олівер Майєр Рут: Почну з консервативного альянсу — ХДС/ХСС. Це партійний альянс, яким керувала канцлерка Ангела Меркель. За опитуваннями, вони отримали приблизно 6% зростання. Очікується, що на виборах вони матимуть близько 30%, що зробить їх найсильнішою партією. З іншого боку, соціал-демократи, які були найсильнішою партією у 2021 році на минулих виборах, можуть розраховувати приблизно на 15%, що означає втрату 10% у порівнянні з минулими виборами. Партія Зелених може отримати близько 13%. Минулого разу вони мали 15%, тож це невелика втрата. Ліберали, які раніше мали близько 11%, можливо, навіть не подолають 5-відсотковий бар'єр для входу в парламент. ХДС/ХСС, соціал-демократи, Зелені та ліберали формували чинну коаліцію. А крім цих чотирьох партій, у нас є ще праворадикальна "Альтернатива для Німеччини" (АfD), яка, за прогнозами, отримає приріст у 10%. Минулого разу вони всього мали 10%, а зараз можуть отримати 20%. Це суттєве зростання і це досить багато. І потім у нас є дві партії з лівого флангу — Dіе Lіnkе (Ліва партія) та "Альянс Сара Вагенкнехт". "Альянс Сара Вагенкнехт" певним чином відокремився від Dіе Lіnkе. Спочатку здавалося, що вони можуть увійти до парламенту, але можливо цього й не станеться, оскільки зараз вони мають нижче 5% у соціологічних опитуваннях. Натомість Dіе Lіnkе знову почала набирати популярність, особливо серед молоді. І це цікаво. Тож, підсумовуючи, маємо таке явище: як на крайньому лівому, так і на крайньому правому флангах партії набирають голоси, що ускладнює формування стабільної демократичної коаліції в центрі.Чи бачите ви, можливо, два-три ймовірні сценарії щодо того, яка коаліція може сформуватися після виборів?Йоханна Урбанчик: Отже, найкращий варіант — це коаліція ХДС/ХСС із Зеленими, але, знаєте, поки не почнуться переговори, нічого не можна виключати або підтвердити. Це найкращий сценарій і виходячи з їхніх (передвиборчих - ред.) маніфестів.Наприклад, і ХДС, і Зелені хочуть, щоб Україна була якомога сильнішою у військовому плані, щоб коли відбудуться переговори, щоб Україна мала сильніші позиції, а не слабші (під час перемовин - ред.). Це той момент, де ці партії мають схожі погляди, коли справа доходить до оборонних витрат або нашої власної армії. Вони також дуже схожі, коли мова йде про обов’язкову службу, військову службу.Другий нейтральний варіант — це коаліція між СДПН та ХДС. І відбудеться один із цих двох варіантів  - це будуть або Зелені, або СДПН (партнерами християнських демократів по коаліції - ред.).Але якщо, наприклад, подивитися на маніфест СДПН, у ньому написано, що вони не надсилатимуть ракети Таurus в Україну. У маніфесті ХДС цього немає. І Мерц неодноразово казав, що він може їх відправити, що він це розглядає. Але те, що люди також мають знати про Фрідріха Мерца, це те, що він багато чого говорить, а потім швидко відмовляється від своїх слів або просто не пам’ятає, що він говорив.Найгірший сценарій, в який я особисто не надто вірю — це коаліція між ХДС та АfD. Це вперше з часів Другої світової війни дало б ультраправій партії роль у німецькому уряді або якусь посаду в уряді. Я не думаю, що це станеться. Для цього має статися щось справді велике, і, сподіваюся, цього не буде.Що стосується України - АfD навіть не згадала Україну у своєму маніфесті. Слово "Україна" там взагалі відсутнє. Так само, як і слово "війна". Єдине, що вони хочуть у своєму маніфесті,  - це говорити з Росією, і щоб мати з Росією гарні відносини. І ще одна річ, яка зазначена в їхньому маніфесті: вони хочуть, щоб Україна залишалася поза НАТО та ЄС. Це дві єдині речі, які вони зазначили щодо України – вони хочуть, щоб Україна була нейтральною.ХДС (як лідеру - ред.), потрібен партнер по коаліції, і тепер це або СДПН, або «зелені», тому що у нас в Німеччині є така річ, яка називається «брандмауер», - це традиційні партії, а це практично всі партії, окрім АfD і ХДС - який фактично означає, що ці традиційні партії не підуть на жодні коаліційні переговори з ультраправою АfD, зважаючи на історію Німеччини.Олівер Майєр Рут: Згідно з німецьким законодавством, президент запропонує пану Фрідріху Мерцу, голові консервативної партії, сформувати коаліцію, тобто уряд. І тут питання: перше, що він, ймовірно, зробить — це переговори з соціал-демократами. Питання в тому, чи матимуть вони разом достатньо місць у парламенті для формування стабільної коаліції, тобто більшості.Якщо стабільної більшості не буде, їм доведеться залучити третю партію. Якщо ліберали подолають 5-відсотковий бар’єр (зараз вони нижче цього рівня у соцопитуваннях), то вони можуть стати третьою партією в уряді. Але, звісно, трипартійний уряд, як ми бачимо зараз, завжди менш стабільний, ніж коаліція з двох партій.Це коаліція, яку ми мали до цього часу й ось чому вона розпалася. Тому що, з одного боку, соціал-демократи та Зелені хотіли реалізувати свої проєкти. Наприклад, енергетичний перехід на "зелену" енергетику, оновлення інфраструктури, а також фінансування військової сфери. Вони хотіли зробити це шляхом збільшення боргового навантаження. Але, згідно з німецьким законодавством, у нас є обмеження на боргове навантаження, яке не можна перевищувати.А ліберали хотіли захистити цей борговий ліміт. Через це коаліція розпалася. Тож трипартійний уряд завжди менш стабільний, ніж двопартійний. Але, як я вже сказав, після виборів перше, що відбудеться, — це переговори між консерваторами та соціал-демократами щодо формування уряду.АfD, звісно, запропонувала консерваторам сформувати коаліцію — альянс між правими радикалами та демократичними консерваторами. Згідно з опитуваннями, це дійсно могло б дати стабільну коаліцію. Але Фрідріх Мерц категорично відкинув цю ідею. Він кілька разів відкидав такий варіант.АfD підтримує Путіна, вони мають зв’язки з Москвою. А консервативна партія повністю відкидає ідею домовлятися з Москвою без України за столом переговорів. Консерватори хочуть підтримувати Україну, підтримувати її військову оборону, тому що вони бачать Росію як серйозну загрозу, тож коаліція з АfD неможлива. Крім цього, звісно, у Німеччині є ще одне складне питання — це міграція і це велика проблема для Німеччини. Але АfD просуває ксенофобський наратив про те, що  усіх цих людей потрібно позбутися. Консервативна партія, навпаки, говорить, що потрібно зменшити кількість людей, які отримують соціальну допомогу. Але ті, хто працює в Німеччині, важливі для нашого ринку праці. Усі ці питання суперечливі. Але я вважаю, що консервативна партія навіть на секунду не розглядає можливість створення коаліції з крайніми правими.Як різні політичні партії проявляють себе у публічних виступах і як вони підтримують цей суперечливий елемент у своїх позиціях? Яке ставлення суспільства до них?Олівер Майєр Рут: У Німеччині, як я вже казав, міграція є великою темою. Також важливими є економіка та останнім часом нова політика Вашингтона щодо НАТО і Росії. Але якщо ви запитаєте мене, міграція — це найголовніше питання.Протягом тривалого часу консервативна партія ХДС/ХСС займала обережну позицію щодо цього питання. Але нещодавно її лідер заявив, що потрібно говорити відкритіше про міграцію та пропонувати заходи для скорочення кількості біженців. До цього часу ця тема була ніби монополізована крайніми правими, які постійно вимагають від політиків розв'язання питання міграції.Люди розуміють, що у нас одночасно є економічні виклики, і ми повинні вкладати багато коштів у нашу армію, оборону та безпеку. Тому ми більше не можемо приймати всіх біженців з усього світу і виплачувати їм соціальну допомогу. Громадськість це добре усвідомлює.З іншого боку, люди бачать, як змінюються їхні міста: з’являється більше закладів з кебабами, більше перукарень, більше кальянних. І люди, знаєте, якимось чином відчувають, що їхнє середовище змінюється, і вони цього не хочуть. У Німеччині багато консервативних людей, і вони вимагають від політиків розв'язувати це питання.Якщо майбутня коаліція після виборів не візьметься за це питання — і це мій прогноз — АfD буде ставати все сильнішою і сильнішою. Тому демократичні партії повинні розв’язати цю проблему, оскільки вона є найважливішою для суспільства.Йоханна Урбанчик: Я думаю, це також пов'язано і з кількома нещодавніми терористичними атаками: перед самим Різдвом, 21-го чи 20-го числа, була машина, начебто чоловік із Саудівської Аравії, який живе тут вже 20 років, вʼїхав в натовп на машині. Загинуло близько семи людей. Як тільки такі речі трапляються, а потім оприлюднюється національність підозрюваного, питання про міграцію просто спалахує і огортає всю країну. Тож партії та кандидати майже ні про що не говорять, окрім міграції.Пізніше, в Баварії, в місті під назвою Ашаффенбург, була атака на групу дітей у дитячому садку та їхніх вихователей. Тоді це був шукач притулку з Сирії, який зарізав дворічну дитину та перехожого, який намагався допомогти.Згодом Фрідріх Мерц, кандидат від ХДС, хотів внести проєкт закону до Бундестагу, який називався «план з п'яти пунктів», який передбачав і закриття кордонів, депортації й все таке інше. Він, мабуть, хотів отримати підтримку традиційних партій, але вони вважали цей проєкт занадто екстремальним, і натомість АfD, тобто ультраправа партія, проголосувала за його законопроєкт, і це був перший випадок, коли традиційна консервативна партія проголосувала за прийняття навіть не законопроєкту.Водночас у Берліні було кілька протестів біля Бранденбурзьких воріт, і це завжди були антиправі протести. Там завжди близько двохсот, трьохсот тисяч людей протестують проти того, щоб Німеччина рухалася далі вправо.Чи очікуєте ви якесь втручання Росії у вибори в Німеччині? Можливо, ви вже бачите певні ознаки таких спроб?Фото: Gеtty ІmаgеsОлівер Майєр Рут: Наша розвідка каже, що, звісно, вони намагаються маніпулювати соціальними мережами. Але ця тема вже стільки разів обговорювалася в німецьких медіа, що, здається, люди ставляться до цього дійсно обережно. Щось подібне було в Румунії, хоча я не маю 100% інформації про те, що там сталося. Але вибори там були скасовані після цього. Я не думаю, що такий сценарій можливий в Німеччині.При цьому я не впевнений, що це (маніпуляції та дезінформація в соціальних мережах - ред.) дійсно має силу змінити результати наших виборів.Йоханна Урбанчик: У нас є дві проросійські партії, вони, звісно, не називають себе проросійськими. У нас є ВSW, яку очолює Сара Вагенкнехт, яка раніше була частиною Лівої партії й вийшла з неї чи то у 2023, чи то у 2024. Ця партія відтворює прокремлівські наративи. Особисто я вважаю її медіа-феноменом, тому що до того, як наш попередній уряд розпався, її запрошували на кожне токшоу. І через це рейтинги її партії зростали.У нас є велика проблема дезінформації в соціальних мережах, і радикалізація відбувається в кожній віковій групі тут також, і особливо, коли йдеться про Росію. Я думаю, якби повномасштабне вторгнення Росії в Україну було б краще комуніковане партіями, які ми маємо зараз, про загрозу, що йде від Росії, сприйняття було б інше. Тому що люди тут налякані, тому що наш канцлер, говорить наступне: "О, якщо я відправлю цей танк, ми будемо частиною війни, нас знищать ядерною зброєю", а потім він відправляє танк, тому що Джо Байден відправляє танки, і ви знаєте, такого роду поведінка від провідної, тобто правлячої партії, змушує людей почуватися невпевнено і певним чином підштовхує їх до проросійських партій, які кажуть: "Подивіться на це, він робить всі ці речі, вас буде знищено ядерною зброєю, якщо ще один танк буде відправлено".Я думаю, що проблема в тому, що у нас є проросійські партії або проросійськи налаштовані партії, такі як АfD, ВSW, але все це складніше, тому, що у навіть традиційні партії, такі, як СДПН приховують від своїх виборців свої звʼязки з Росією. Наприклад, якщо ви подивитеся на Герхарда Шредера, нашого колишнього канцлера, у нього двоє дітей, усиновлених з Росії. Він дуже близький друг Путіна. Він досі в партії. Зв'язки з Росією мають політики з кожної партії, окрім Зелених.Якщо праворадикальна партія все ж отримає найзначніший вплив, чого варто очікувати? Чи це не той випадок, зважаючи на нинішні цифри?Олівер Майєр Рут: Дивіться, вони отримають приблизно 20%. Всі опитування показують, що вони мають від 19 до 21-22%. І якщо всі соцопитування показують приблизно однакові цифри, я... ну, звісно, це все ще опитування, а майбутнє передбачити складно. Але, виходячи з досвіду, ймовірно, що вони отримають — 20%. Але навіть з 20% вони не матимуть достатньо впливу, щоб вимагати участі в коаліції.Ви згадали випадок у Румунії, і я хочу запитати про соціологічний розрив. Раніше сталася подібна ситуація в Молдові, коли соцопитування не показували реальної картини через приховані мережі впливу російських агентів на місцях. Люди просто не висловлювали свою справжню думку під час опитувань, а потім результати голосування значно відрізнялися від прогнозів. Чи можливе таке в Німеччині? І чи можлива ситуація, коли вибори будуть скасовані? Чи ви бачите якісь неочікувані ризики, чи загрози в цьому контексті? Адже, з одного боку, є тиск з боку США, з іншого – з боку Росії. І, думаю, десь у цій грі також присутній вплив Китаю. Яка найбільша загроза, якщо можна щось подібне наразі передбачити?Олівер Майєр Рут: Я не надто цим стурбований. Це інша ситуація, ніж у Румунії чи Молдові, я не хочу судити про те, що там сталося, бо не маю достатньо інформації. Але в Німеччині інститути дуже сильні. З іншого боку, якщо подивитися, де найбільше виборців крайніх правих і крайніх лівих, то це Східна Німеччина. У Східній Німеччині демократія не має такої давньої традиції, як у Західній Німеччині. Але більшість населення живе саме у Західній Німеччині. А там люди голосують так, як завжди голосували. Розумієте, про що я?Це їхня політична традиція. Наприклад, я не буду вам казати, за яку партію я голосуватиму. Але мій батько мав друкарню та видавництво в Баварії. І через це моя сім'я, моє походження – у нас є певна політична ідея, і я голосую відповідно до неї. Так само, коли мої діти виростуть, вони, ймовірно, голосуватимуть приблизно так само. Звісно, все може змінитися, але з іншого боку, це типовий для Німеччини підхід: голосувати за партію, яка є традиційною для вашої родини, вашого середовища, ваших друзів.Якщо людина походить із робітничого середовища, вона зазвичай голосує за соціал-демократів. І люди не змінюють своїх уподобань так швидко лише тому, що російські спецслужби поширюють дивні ідеї у соцмережах. Розумієте, про що я?Йоханна Урбанчик: США та Німеччина - давні партнери, союзники, і Олаф Шольц, коли Джо Байден ще був президентом, зробив велику справу з трансатлантичних відносин. І, здається, цього вже немає. І я вважаю, що це дуже невдалий час для виборчої кампанії, тому що наш уряд перебуває у своєрідному глухому куті, ніби нічого не відбувається до виборів у неділю і до коаліційних переговорів. Тому я вважаю, що це дуже невдалий час.Так, так, дуже цікава думка. Насправді я наразі працюю з Румунії, тому нам цікаві такі паралелі. Як ви вважаєте, зростання ультраправих тенденцій у Європі – це певний взаємопов’язаний процес, чи все ж існують локальні особливості, що використовують суспільні настрої та підвищують популярність таких сил у різних країнах? Де проходить межа між їхньою спільною координацією та суто місцевими наративами?Олівер Майєр Рут: Наприклад, я знаю, що вони взаємопов’язані в Брюсселі – ультраправі партії формують там спільні фракції. Наскільки мені відомо, наприклад, Ле Пен у Франції вважає АfD проблемною партією. Раніше вони співпрацювали, але зараз більше не працюють разом. Тож я не знаю, наскільки міцні ці кооперації та альянси. Звісно, це явище спостерігається по всій Європі. Якщо ви питаєте мене, то, на мою думку, це багато в чому пов’язано з питанням міграції та біженців.Після 2014-2015 років до Європи прибуло багато людей, і, на жаль, уряди спочатку не мали чіткого плану, як з цим впоратися. Я думаю, що щойно демократи зрозуміють, як знайти рішення для цієї проблеми, ситуація знову стане стабільною. Це моя думка. Але вони мусять розв'язувати це питання. Якщо вони не вирішать його, а ще більше біженців прибуватиме до наших країн, люди будуть реагувати. І ми бачимо наслідки.Йоханна Урбанчик: я думаю, що європейські вибори були доволі цікавими, є цікавим випадком для цього аналізу, тому що АfD у Німеччині, або принаймні була до цих виборів, єдиною партією, яка знала, як використовувати соціальні медіа. Вони знали, як дістатися до молодших виборців, як із ними говорити, і вперше голоси молодих виборців, тих, хто голосує вперше, для АfD були дуже високими. Це було вперше, тому що зазвичай молодші виборці голосують більше за лівоцентричні партії.

Опитування свідчать, що лідирує Правоцентристський блок під керівництвом Фрідріха Мерца, набираючи 28-32% підтримки

У Німеччині 23 лютого відбуваються дострокові вибори до парламенту країни – Бундестагу. Згідно з опитуваннями, лідирує Християнсько-демократичний союз, а от на другому місці – партія "Альтернатива для Німеччини", яка є комплементарною до Росії та диктатора Владіміра Путіна. Повний текст новини +Відео

Канцлер Німеччини Олаф Шольц віддав свій голос на дострокових виборах до Бундестагу, які проходять у неділю, 23 лютого, на виборчій дільниці у Потсдамі, повідомляє DW.

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі Запис Вибори в Німеччині мають світове значення — Андреас Умланд спершу з'явиться на Громадське радіо.

Реакція Білого дому на активізацію Китаю і Туреччини в українському переговорному треку свідчить про контури нової геополітики від Дональда Трампа. Чим відповіли дві країни і що це означає для світу і для України, розбиралася Gаzеtа.uа. Драматичні зусилля Європи заради участі у переговорах по Україні, витіснили на другий план ще дві країни, котрі також воліли б взяти участь у мирному процесі. Китай, котрий у 2023 році запропонував принципи врегулювання, а у 2024 році - себе як посередника (платформа "Друзі миру"), нині задовольняється тим, що вітає будь-які зусилля заради миру. А Туреччина, яка приймала у своєму Стамбулі переговори у 2022 році, зараз готова прийняти саміт президентів США та Росії. Мюнхенська безпекова конференція зафіксувала трансатлантичний розкол втілення мрій Глобального Півдня. Але ключові держави-опонентки колективного Заходу виявилися не готовими до такої реальності. Китай спостерігає З точки зору офіційного Пекіна, альянс із Росією міг би стати альтернативою співдружності "США - Європа". Окрім цього, президент Джо Байден в останні два роки своєї каденції активно зміцнював американські зв'язки в Індо-Тихоокеанському регіоні (Південна Корея, Тайвань, Японія), тому Сі Цзіньпін мав вагомі аргументи на користь дружби з РФ. Китайські дипломати були неприємно вражені, що ані США, ані Росія не запросили їх на переговори Стрімка геополітика президента Дональда Трампа підважила претензії Китаю на відносини на рівних зі США. За даними СNN, китайські дипломати були неприємно вражені, що ані США, ані Росія не запросили їх на переговори. Навряд чи офіційний Пекін так же стрімко охолоне до Москви і до Вашингтона, проте певні висновки там зроблять. І ці висновки не дуже приємні як для США, так і для Росії. Філіппінська карта Останніми днями Китай посилено критикує союзника США - Філіппіни за порушення повітряного і морського простору. 21 лютого китайські військові повідомили, що три філіппінські літаки "незаконно пролітали" над островами Спратлі у Південно-Китайському морі. За острівці сперечаються і Китай, і Філіппіни, тому інциденти трапляються постійно. Але - переважно із суднами. З літаками, як от зараз, інциденти трапляються значно рідше. І тому зараз це є тривожним сигналом. Китайський військовий літак небезпечно наблизився до філіппінського За версією філіппінської сторони, китайський військовий літак небезпечно наблизився до філіппінського, коли той летів на висоті 33 метри над поверхнею води. У Пекіні вважають, що Філіппіни свідомо ескалюють ситуацію, щоб перетворити Південно-Китайське море на міжнародну гарячу точку. Як розповів директор Дослідницького центру міжнародних і регіональних досліджень Національного інституту вивчення Південно-Китайського моря Дін Дуо, Маніла занепокоєна можливим зменшенням уваги США до регіону. На додачу, зауважив експерт, незабаром на Філіппінах будуть вибори. Незалежно від справжніх причин, Китай гучно висвітлює лютневі інциденти з Філіппінами з акцентом на оперативності реакції своїх військових, що може бути сигналом Дональду Трампу. Пропозиції від Туреччини Президент Реджеп Ердоган запросив до себе Володимира Зеленського після Мюнхенської безпекової конференції. У виступі перед медіа Ердоган акцентував на безпеці Причорномор'я, тоді як Зеленський наголошував на участі ЄС, Великої Британії та Туреччини у переговорах по Україні. У відповідь турецький лідер заявив, що й Україна повинна бути за столом переговорів та запропонував свою країну як майданчик для саміту президентів США та РФ. Ердоган намагається підвищити геополітичний статус Туреччини, бо має інтереси у Сирії Ініціативи як мінімум запізнілі, адже країною-посередницею, принаймні, для першої відкритої зустрічі американців із росіянами, стала Саудівська Аравія. 21 лютого у західних ЗМІ повідомили про Швейцарію як місце, де впродовж кількох місяців після інавгурації Дональда Трампа представники США контактували з росіянами. Тим не менш, Ердоган намагається підвищити геополітичний статус Туреччини, бо має інтереси у Сирії, котра, схоже, входить до пакету домовленостей між Трампом і Путіним. Червоні стрічки і прапорці Трамп чітко дав зрозуміти, що про Україну говоритиме лише з Росією. Відтак концепт геополітики нового президента передбачає два полюси: Вашингтон та Москву. Метушня на рівні Європи, Туреччини це - змагання за право бути у вищвй лізі, де правила встановлюватимуть Сполучені Штати та РФ. До тих пір, поки Вашингтону буде корисним альянс із Москвою. Якщо ні - є запасний варіант із Китаєм. Нагадаємо, що Дональд Трамп в якості президента перший свій дзвінок здійснив до Сі Цзіньпіна. Відтоді Китай, котрий намагався протистояти Трампу і в питанні тарифів, і в битві ШІ, повернувся до розмитих заяв і до вичікувальної тактики. Це дивує - адже саме час перехопити лідерство на Глобальному Півдні. Минуле не відпускає Експерти, чиєю думкою поцікавилися у СNN, вважають, що маневри США можуть бути спрямовані на розрив або послаблення дружби між РФ і КНР, та успіх не гарантований, бо у них занадто тісні економічні зв'язки. Та є ще одна причина. Із 1969 по 1990 роки тривали прикордонні суперечки між СРСР та КНР, яка на той час була відносно молодою та слабкою комуністичною державою. Президенти США Річард Ніксон і його радник Генрі Кіссінджер скористалися ситуацією щоб схилити Китай на свій бік. Утім, Пекін на капіталістичні рейки не став, але у розпал "холодної війни" його голос був важливим. КНР залишалася стриманою, і на той час це цілком влаштовувало Вашингтон. Надбання Ніксона "Навіть якщо це буде лише 30% від "Ніксона навпаки", це посіє сумніви, - заявив директор Китайської програми Аналітичного центру Stіmsоn Сеntеr у Вашингтоні Юн Сан. - Якщо Китай вирішить атакувати Тайвань, китайцям доведеться озирнутися і поставити запитання, що збирається робити Росія. А для США це є стримування". На розрив чи суттєве охолодження в альянс "РФ-КНР" навряд чи можна сподіватися, адже є БРІКС, ШОС, пояснив старший науковий співробітник Центру російських досліджень Східно-китайського педагогічного університету у Шанхаї Юй Бін. "Не думаю, що якась зі сторін відмовиться від цього (від багатополярності), особливо з огляду на Трампа", - вважає експерт. Маневр через Україну На його погляд, офіційний Пекін більше турбує те, що США, коли врегулюють розбіжності з Росією, візьмуться за Китай. Тому китайська сторона активізувалася в ООН і в кількох заявах про участь у переговорах усіх зацікавлених сторін надіслала недвозначний сигнал Європі про готовність співпраці. У тому числі, щодо участі у миротворчій місії через ООН. Більше того, КНР намагається грати напряму з Україною. Такий висновок можна зробити з недавньої зустрічі українських дипломатів із китайцями у Німеччині. "Для нас важливо залучити Китай, щоб він натис на Путіна припинити війну. Думаю, ми вперше бачимо інтерес КНР", - заявив Зеленський на одному з брифінгів. З Києва теж є сигнал - про готовність взяти на себе частину вантажних перевезень з Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту між Європою і Китаєм. Наслідки не забарилися. МЗС КНР Ван І на саміті G20 у ПАР заявив: вітає всі зусилля заради миру, з консенсусом між США та РФ включно і китайська сторона готова відіграти конструктивну роль. Головне - за кадром Є ще один важливий аспект. За лаштунками переговорів про Україну відбувається не менш важливий процес - перехід до цифрових активів. Саудівська Аравія виступає модератором процесу, розповів директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров. "Глобальні гравці почали шукати цифрові механізми управління ресурсами як ключовий крок до токенізації світової економіки. І тепер легко спрогнозувати, що таким чином уже до кінця поточного року ціни на нафту можуть злетіти до 120 доларів за барель, що вигідно цим трьом державам (США,РФ, СА), але послабить Китай. Також США різко зміцнять свій вплив серед сусідів КНР в Індо-Тихоокеанському регіоні. Зрештою, Китай, ослаблений високими цінами на нафту та газ, може зіткнутися з масштабною економічною кризою", - прогнозує експерт. На його думку, на зміну старим грошам прийдуть нові форми розрахунків, а той, хто контролюватиме ці гроші, - контролюватиме весь світ.