Search trend "Зимова Підтримка 2025"

Зимові води Гренландії приховували небезпечний процес. Його вдалося побачити завдяки тваринам, які пірнають глибше й працюють там, де судна безсилі.

Нарвали, відомі як “морські єдинороги” завдяки довгим спіральним бивням, допомогли дослідити майже недоступні взимку води Східної Гренландії. У межах трирічного спостереження, що тривало з 2017 до 2020 року, шістьох тварин оснастили супутниковими передавачами.

Як зазначає CNN

Кожен пристрій важив менш як 0,45 кілограма та реєстрував температуру і солоність морської води. Зібрані показники передавалися через супутник. Завдяки здатності нарвалів пірнати майже на 1830 метрів науковці отримали понад 2 тисячі вимірювань у фіордній системі Східної Гренландії – найбільшій у світі.

Тепла атлантична вода проникає до льодовиків Гренландії

Отримані дані порівняли з матеріалами Світової океанічної бази даних. Аналіз показав посилення процесу атлантифікації – проникнення відносно теплої та солоної води з Атлантичного океану в арктичні моря й фіорди.

У деяких районах теплі атлантичні води заходили більш ніж на 290 кілометрів углиб фіордної системи та досягали фронтів льодовиків. Це створює небезпеку, оскільки вода здатна розмивати льодовики знизу, пришвидшуючи втрату льоду.

Результати викликають серйозне занепокоєння, оскільки вказують на швидке танення льодовиків, що завершуються в морі.

– Ерік Ахтерберг

Нарвали зібрали дані в умовах, недоступних для суден

Прискорене танення морських льодовиків може посилити ризики для льодовикового щита Гренландії. Особливу цінність становлять зимові вимірювання, коли дослідницькі судна не можуть безпечно працювати серед нестійкого та непередбачуваного льоду.

Мадс Петер Гайде-Йоргенсен наголосив, що передавачі на нарвалах дали можливість збирати інформацію саме в цей період. Гелен Коксалл зазначила, що за три роки тварини зібрали майже стільки ж океанографічних даних, скільки люди отримали в цьому регіоні за попередні 130 років.

Дослідження показало, що нарвали можуть бути важливими помічниками у спостереженні за змінами клімату в Арктиці та оцінюванні загроз для льодовиків Східної Гренландії.

Інші новини, які можуть вас зацікавити:

• Як зміна клімату впливає на тварин, що пов’язані з різдвяними та святковими традиціями, та їхню адаптацію у 2025 році.
• Адміністрація Трампа припиняє федеральну підтримку Arctic Report Card – щорічної доповіді NOAA про стан Арктики, кліматичні зміни та наслідки потепління.
• Урсула фон дер Ляєн відвідає Гренландію разом із лідерами Данії та Фарерських островів. ЄС планує посилити підтримку території та збільшити фінансування.

Про це у чотирнадцятому епізоді 2 сезону правозахисного подкасту «Я чую інших» — проєкту Максима Буткевича та Дарʼї Бурої на Громадському радіо — говоримо із керівницею аналітичного напряму благодійного фонду «Повернись живим» Ярославою Братусь.

Як змінилася система мобілізації та ставлення до неї 

Максим Буткевич: Почну з особистої історії. Коли я приєднався до війська на початку повномасштабного вторгнення, це переважно була «армія добровольців». Коли мене звільнили з російського полону восени 24-го — стало зрозуміло, що ситуація змінилася. А протягом 2025 року стало очевидно, що вона змінилася кардинально. Які зміни відбувалися в системі мобілізації та в ставленні до неї між 2022 і 2026 роками?

Ярослава Братусь: Наприкінці 2025 року ми проводили комплексне дослідження мобілізаційних процесів, хоча відстежували їхній перебіг і до цього.

Динаміку змін із 2022 по 2026 рік можна розділити на чотири ключові етапи.

• Перший етап (початок повномасштабного вторгнення) — етап «армії добровольців». Потреби в мобілізації як такій на початках фактично не було, оскільки система намагалася впоратися з величезним потоком охочих. Ми фіксували випадки, коли люди певний час перебували у війську ще до офіційного оформлення.
• Другий етап — планомірна мобілізація. Після первинного пориву стався перехід до планової мобілізації. Це був напівдобровільний призов: люди отримували повістки, проходили ВЛК та йшли служити без значного суспільного резонансу.
• Третій етап (кінець 2024–2025 рік) — зміни 2024 року та перегляд 402-го наказу Міноборони (який регулює діяльність ВЛК і перелік хвороб для визначення придатності) розпочали буремніший період. Суттєво зросла кількість прецедентів силового затримання військовозобов’язаних, що спричинило суттєве зростання інформаційної напруги у 2025 році.
• Четвертий етап (сучасний стан на 2026 рік) — перехід до інформаційно-агресивної фази та фізичного протистояння. Наразі є непоодинокі факти порушення прав військовозобов’язаних під час сповіщення чи затримання. Водночас фіксуються випадки застосування сили вже проти військовослужбовців ТЦК, що призводить до шкоди їхньому здоров’ю та навіть загибелі. Напруга вийшла далеко за межі Telegram-каналів і переросла в активні конфліктні дії.

Що зараз відбувається з реформою мобілізації 

Дарʼя Бура: Колишній міністр оборони Михайло Федоров заявляв, що реформу мобілізації планували презентувати в липні, запустити в серпні й уже у вересні суттєво змінити ситуацію з комплектуванням війська. Що з цією реформою зараз? Чи є вже розуміння, коли суспільству представлять конкретну модель?

Ярослава Братусь: Оскільки нещодавно відбулися зміни в уряді й Михайло Федоров більше не очолює Міністерство оборони, про долю обіцяної реформи наразі складно говорити. Досі ми бачили лише окремі комунікаційні прояви — зокрема інформацію про плани щодо реформування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Які ще етапи передбачали ці зміни, нам достеменно невідомо.

Водночас важливо розуміти: будь-яка реформа не здатна дати миттєві позитивні результати. Проблеми в системі мобілізації накопичувалися роками. Тому заяви про запровадження реформи в серпні та покращення ситуації вже у вересні лунали надто оптимістично. Швидко розв’язати задавнені системні виклики об’єктивно неможливо — для цього потрібен тривалий час.

Чи є відсутність чітких термінів служби головною проблемою мобілізації?

Дарʼя Бура: Чи не є головною проблемою мобілізації сьогодні відсутність зрозумілого горизонту та термінів служби?

Ярослава Братусь: Спираючись на результати нашого дослідження, де ми спілкувалися з військовозобов’язаними з різним рівнем мотивації (від тих, хто підписує контракт, до тих, хто незаконно виїхав за кордон або уникає зустрічей із ТЦК та СП), можу сказати: відсутність чіткого горизонту служби — це вагомий, але далеко не єдиний і часто не головний бар’єр.

Серед інших ключових факторів стримування респонденти називали:

• Інстинкт самозбереження: У період активної війни військо сприймається цивільними першочергово через ризик поранення, каліцтва або смерті.
• Негативний інформаційний фон: Проблеми у війську активно транслюються в соцмережах. Побоювання потрапити до некомпетентного командира або бути призначеним на посаду не за фахом суттєво знижують мотивацію.
• Страх «м’ясних штурмів»: Наслідки інформаційних вкидів та чуток про штурмові підрозділи ще з періоду 2023–2024 років відклалися в колективній свідомості та перетворилися на стримувальний бар’єр.
• Відчуття соціальної несправедливості: Особливо в малих містах люди бачать, як інші використовують гроші, зв’язки, фіктивне навчання чи умовне бронювання для ухилення від призову.

Спроби команди Михайла Федорова запровадити контракти з чіткими термінами вирішують проблему лише для частини людей. Для більшості ж ці кроки не знімають загрозу для життя чи страх несправедливості.

Крім того, багатьом притаманна відстороненість. Військо для багатьох існує в паралельній реальності, поки не торкнеться їх особисто. Дослідження серед новобранців показує: до зустрічі з групою сповіщення більшість узагалі не думала про службу, керуючись позиціями «якщо трапиться — піду» або «зі мною цього не станеться».

Дарʼя Бура: Позиція «якщо трапиться — піду» є цілком зрозумілою. Але робити вигляд, що війна тебе не стосується, у країні, яка воює вже 13-й рік — це дуже дивно.

Якою є реальна потреба Сил оборони в людях зараз

Максим Буткевич: Ще у 2024 році та й пізніше від посадовців лунали заяви, що мобілізація близько 30 тисяч людей на місяць є достатньою для потреб Сил оборони. Відтоді риторика змінилася, і зараз чути, що цього замало. Чи зрозуміло, якою є потреба війська в людях станом на зараз?

Ярослава Братусь: Це складне питання, оскільки така інформація не є публічною. Проте важливо враховувати виклики, які стоять перед нами:

• Загрози на фронті: В інформаційному просторі лунають застереження про складну осінньо-зимову кампанію, потенційне розширення зони бойових дій та посилення наступу противника, зокрема на півночі.
• Дії ворога: Зазвичай визначення потреб Сил оборони відбувається дзеркально до дій противника. Повідомлення про посилення або запровадження жорсткішої мобілізації в Росії означають, що наші потреби в людському ресурсі потенційно також зростатимуть.

Оцінити точний стан комплектування підрозділів важко: з одного боку створюються нові бригади, а з іншого — наявні підрозділи декларують суттєвий брак особового складу. Тому питання точної потреби залишається закритою та дискусійною темою, щодо якої ми навряд чи отримаємо вичерпні публічні дані.

Портрет мобілізованого: хто сьогодні йде до війська

Максим Буткевич: Чи відомо, ким є теперішній середньостатистичний мобілізований? Які його вік, походження (міська чи сільська місцевість), сімейний стан? Чи є відмінності в географічному розподілі мобілізації між регіонами?

Дарʼя Бура: Доповню запитання Максима: який відсоток жінок серед мобілізованих?

Ярослава Братусь: Точних статистичних даних у публічному доступі немає. Наразі не можна сформувати єдиний чи середньостатистичний портрет людини, яка долучається до війська.

Із одного боку, продовжується добровільний рекрутинг: люди самостійно шукають підрозділи та підписують контракти, здолавши свої попередні стримувальні бар’єри. Тобто твердження, ніби добровільний приплив повністю зупинився, є хибним.

Із іншого боку, соціально-демографічний зріз тих, хто долучається зараз, є надзвичайно різноманітним:

• За віком: До лав Сил оборони входять як люди віком 50 та 40 , так і молодь.
• За географією та соціальним статусом: Дослідження показує, що серед новобранців є жителі як сільської місцевості, так і мегаполісів, зокрема Києва. Серед них трапляються фахівці найрізноманітніших галузей — від робітничих професій до тімлідів у провідних IT-компаніях. Стереотип про те, що мобілізують виключно людей старшого віку із сіл, не відповідає дійсності.

Щодо залучення жінок: це важливий аспект мобілізаційних процесів. Жінки активно долучаються за контрактом, зокрема до специфічних підрозділів — таких як Перший окремий медичний батальйон, де є велика потреба у фахівцях із відповідною освітою. Крім того, жінки обіймають значну кількість посадових позицій у війську, і це далеко не тільки тилові посади.

Однак назвати точні відсотки чи загальну статистику наразі неможливо, оскільки ці дані залишаються закритими.

Від ВЛК до СЗЧ: головні причини втрати мобілізованих та шляхи їх розв’язання

Максим Буткевич: Неодноразово лунали заяви — зокрема від керівника фонду «Повернись живим» Тараса Чмута — про те, що з нинішньої кількості мобілізованих до бойових частин доходить лише меншість. Це відбувається через стан здоров’я, уточнення відстрочок, СЗЧ тощо. Чи можливо виправити цю ситуацію?

Ярослава Братусь: Відтік людей на різних етапах існуватиме завжди, проте ключовим є питання його відсотка від загальної кількості.

Втрати особового складу до моменту потрапляння в бойові бригади зумовлені кількома основними причинами.

Зокрема, низька культура охорони здоров’я та правова грамотність: багато людей не звертаються до лікарів вчасно, тому їхні хронічні хвороби виявляються вже на ВЛК чи в навчальних центрах. Те саме стосується статусу пільговіків: люди вчасно не оформлюють відстрочки (наприклад, батька-одинака чи опікуна особи з інвалідністю) і починають робити це вже після призову. За принципом «поки півень не клюне», оформлення документів починається занадто пізно.

Ще одна причина — СЗЧ на етапі підготовки. Як показує наше дослідження, значна частина випадків самовільного залишення частини відбувається під час базової загальновійськової підготовки (БЗВП) або в період очікування на неї. Причини різні: від свідомого небажання служити до важкої психологічної адаптації під час переходу з цивільного життя у військове.

Щоб зменшити цей відтік, необхідний комплексний підхід:

1. Якісніший контроль на вході: Більш ретельне оцінювання фізичного стану та морально-ділових якостей кандидатів.
2. Умови в навчальних центрах: Перше повноцінне знайомство з армією відбувається саме під час БЗВП. Належні побутові умови, збереження людської гідності та плавна адаптація суттєво знижують відсоток СЗЧ.
3. Робота з родинами з першого дня: Мобілізація часто відбувається спонтанно, і якщо у військовослужбовця вдома залишаються хворі батьки чи маленькі діти, тривога за них заважає фокусуватися на підготовці й провокує СЗЧ. Військо має комунікувати з близькими відразу, а не лише у випадку трагедій чи поранень.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».  

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі 

Запис ТЦК, СЗЧ, страх і недовіра: що не так із системою мобілізації в Україні спершу з'явиться на Громадське радіо.

монУряд перерозподілив 76,9 млн грн, щоб державні заклади та установи освіти могли стабільно працювати в осінньо-зимовий період. Кошти спрямують на автономне енергозабезпечення, енергоефективні вікна, ремонт покрівель і облаштування місць для харчування.

Про це пише Рубрика, посилаючись на Міністерство освіти і науки України.

На ці потреби використали залишки освітньої субвенції, які накопичилися на рахунках місцевих бюджетів наприкінці 2025 року та були перераховані до спеціального фонду держбюджету для МОН.

• Найбільше — 51,3 млн грн — спрямовано державним спеціалізованим закладам загальної середньої освіти наукового, спортивного, інженерного та військового спрямування підпорядкованим МОН.
• Ще 10,7 млн грн — установам, які надають методичну й аналітичну підтримку закладам освіти. Це допоможе їм стабільно працювати взимку та підтримувати школи й педагогів.
• 8,1 млн грн отримають Український центр оцінювання якості освіти та його регіональні підрозділи. Посилення їхньої енергостійкості допоможе системі зовнішнього оцінювання працювати безперебійно для учнів і вступників по всій Україні.
• 5,7 млн грн спрямовано на позашкільну освіту — Національному еколого-натуралістичному центру. Фінансування допоможе створити належні умови в умовах можливих перебоїв з електропостачанням для дітей, які розвивають свої здібності поза шкільною програмою.
• 0,9 млн грн спрямовано Національному агенству кваліфікацій для безперебійної роботи установи в осінньо-зимовий період.
• Ще 165 тис. грн — Центральноукраїнському професійному училищу соціальної реабілітації. Кошти допоможуть закладу підготуватися до холодного періоду та налагодити роботу під час можливих перебоїв з енергопостачанням.

У МОН наголошують, що в умовах постійних російських атак на енергетичну інфраструктуру освіта залишається пріоритетом держави. Спрямовані кошти посилять енергостійкість закладів, допоможуть зберегти безперервність навчання та забезпечити належні умови для дітей, молоді й педагогів. Це інвестиція в освітні можливості людей і майбутнє України.

The post Уряд спрямував майже 77 млн грн на підготовку закладів освіти до зими appeared first on Рубрика.

Падіння експорту української агропродукції через блокаду морських шляхів — серйозний удар по нашій економіці. Чого чекати агробізнесу протягом найближчих місяців, що станеться на внутрішньому ринку та яких заходів вживає держава для допомоги компаніям АПК?

Ормузький сценарій на Чорному морі

Знищення експортного потенціалу ворога — один із пріоритетів новітньої російсько-української війни. З її перших днів здатність Росії продавати товари за кордон стала однією з головних цілей санкційної політики наших союзників. Своєю чергою, з початку широкомасштабного протистояння з Україною росіяни взялися за знищення українських торговельних потужностей, у тому числі портової інфраструктури.

Серед найбільш постраждалих — агропромисловий комплекс України. За даними Київської школи економіки, прямі матеріальні збитки в цій галузі за 2022–2025 роки сягнули $12,1 млрд, а непрямі втрати доходів АПК — $81,9 млрд.

Однак літо 2026 року відзначилося новим загостренням протистояння. Посилення спроможностей України щодо ударів по російському тилу дозволило нам завдати суттєвих збитків російським агровиробникам. Згідно з оцінками Служби зовнішньої розвідки України й аналітиків аграрних ринків, сукупний негативний фінансовий вплив на російський АПК у 2026 році оцінюється в $4,5–6,5 млрд. Ідеться про втрати від недоотриманого врожаю через паливну кризу, пряме руйнування інфраструктури, блокування шляхів сполучення на Чорному та Азовському морях тощо.

Проте цього літа для України склалася максимально непроста ситуація. Згідно з даними Всеукраїнської аграрної ради, через ускладнення логістики агровиробники зазнають $3 млрд збитків. За перші два тижні серпня український експорт зерна знизився на 75 % порівняно з аналогічним періодом 2025 року (дані Reuters). Зважаючи, що агропродукція приносить до 60 % наших експортних доходів, така ситуація становить велику проблему для всієї економіки.

Вочевидь, за таких умов постає питання про саме виживання агровиробників і взагалі про майбутнє українського АПК. Нині ми розберемося, якими є перспективи найближчих місяців, чого чекати у 2027 році, яких заходів має вживати держава та яких змін зазнає наш внутрішній ринок.

Допомогти українському АПК

Головна проблема найближчих місяців — збитковість компаній АПК. Через нездатність експортувати продукцію виробники недоотримують доходи, тому не можуть повною мірою фінансувати витрати. З іншого боку, накопичення нереалізованих товарів призводить до зниження цін на внутрішньому ринку.

У коментарі для Тижня докторка аграрних наук, експосолка з особливих доручень МЗС України Ольга Трофімцева, яка виконувала обов’язки міністерки аграрної політики та продовольства України від лютого до серпня 2019 року, розповіла про заходи допомоги агробізнесу: «Держава може дещо стабілізувати ситуацію на ринку й у секторі та виграти час для агровиробників, але не може адміністративно замінити чи знову “увімкнути” Чорне море. Тому тут я виділила б три основні напрямки, на яких варто сфокусуватись:

1. дипломатія, спільні зусилля з нашими партнерами, наприклад Туреччиною, і спільна з ЗСУ робота над стабілізацією безпекової ситуації в Чорному морі, відновлення цивільного судноплавства. Під час війни нашими найкращими агротрейдерами й експортними менеджерами є саме ЗСУ;
2. напрацювання рішень спільно з ЄС, розширення сухопутних шляхів експорту, спрощення митних процедур, розбудова інфраструктури в прикордонних регіонах із двох сторін кордону під майбутній вступ України до ЄС. Я окреслила б цей напрям так: розбудова альтернативної логістики і прискорення зусиль для вступу до ЄС;
3. підтримка сектору зсередини: кредити, державні гарантії, реструктуризація чинних кредитів, зберігання, розбудова децентралізованої та гнучкішої системи зберігання готової продукції, більш гнучкі підходи в роботі з людським капіталом (бронювання для малих фермерів). Але допомогу треба спрямовувати дуже сфокусовано і тим, хто потребує цього в першу чергу, тому що державний ресурс надзвичайно обмежений».

Варто розуміти, що пряма державна допомога дозволить компаніям АПК вижити протягом наступних кількох місяців. Щодо 2027 року панує невизначеність, адже ми не знаємо, як довго відбуватиметься блокада морських шляхів. Як відомо, ними перевозилося до 90 % продукції АПК. За словами президента асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекса Ліссітси, які наводить The Economist, провал зимової посівної коштуватиме Україні $10–12 млрд або близько 5 % ВВП.

Ольга Трофімцева: «Я не говорила би про неминучі банкрутства найближчими місяцями, але ризик фінансового виснаження сектору дуже високий, особливо для малих і середніх господарств. Альтернативні маршрути — Дунай, залізниця, транзит через Польщу, Румунію, Словаччину, Молдову — здатні компенсувати приблизно 50–55 %, щонайбільше 60 %, але вони залишаються дорожчими. Наприклад, логістика через Польщу може коштувати 90–110 євро/т проти близько $25–30/т до портів Великої Одеси.

Тому проблема не в тому, що зерно нікуди продати, а у розриві між світовими і внутрішніми цінами через проблеми з експортом. Якщо агровиробник кілька місяців вимушений продавати зерно нижче собівартості, то пільговий кредит лише відкладає кризу. Найвразливіші — фермери у прифронтових і прикордонних регіонах, ті, хто залежний виключно від однієї-двох культур і не має власних елеваторів, запасу ліквідності та доступу до дешевого фінансування. Підприємства з переробкою, контрактним виробництвом, власним чи кооперативним зберіганням і доступом до західного кордону мають значно кращі шанси пережити цей складний сезон».

Проблеми на внутрішньому ринку

Інший бік проблеми — ситуація на українському внутрішньому ринку. Росія цілеспрямовано б’є по великих складських приміщеннях, знищуючи, в тому числі, значні обсяги продовольчих товарів. Але чи варто нам перейматися через можливі дефіцити продуктів харчування?

Ольга Трофімцева: «Дефіциту зерна чи основної аграрної сировини в Україні не буде, урожаю більш ніж достатньо, а в умовах заблокованого експорту — навіть надлишок. Але війна створює інший ризик: продукти складніше чи дорожче доставити туди, де вони потрібні. Росія системно й абсолютно свідомо атакує елеватори, склади, логістичні вузли. Якщо такі удари посиляться, можливі тимчасові перебої з окремими продуктами в певних регіонах, навіть за достатніх запасів.

Другий елемент — ціни. Руйнування складу чи логістичного центру означає не лише втрату продукції, але й довші маршрути, перевантаження, більше витрат, вищі ризики. В умовах війни стає особливо очевидним, що продовольча безпека — це не лише скільки мільйонів тонн ми виростили, але й чи можемо ми це зберегти, переробити і фізично доставити споживачу, і чи матиме споживач фінансові можливості це купити».

Агробізнес опинився у справді складній ситуації, за якої непрості умови накладаються на невизначеність щодо майбутнього. З одного боку, експорт максимально ускладнився, з іншого, продаж на внутрішньому ринку стає невигідним через зниження цін. Імовірно, частина учасників ринку оберуть тактику очікування до моменту відновлення судноплавства, сподіваючись компенсувати збитки через отримання банківського фінансування на пільгових умовах.

Ольга Трофімцева: «Точно не варто говорити про автоматичне “різке згортання всього агровиробництва”. АПК — це не той сектор, де можна просто зупинити чи поставити на паузу всі процеси, а для багатьох господарств посівна — це спосіб зберегти бізнес, покупців, ліквідність. За відсутності сталого експортного рішення посівна-2027 буде менш інтенсивною і більш обережною. Тобто, наступного сезону скорочення проявиться не лише у кількості гектарів, хоча навіть деякі великі компанії вже заявляють про зменшення площ під озимі. Фермери почнуть економити на добривах, інвестиціях у техніку, переходити на культури з меншою собівартістю або ті, які легше переробити всередині країни чи вивезти суходолом».

Катастрофи (поки) не буде

Таким чином, щонайменше у короткочасній перспективі катастрофічного сценарію не буде. Уряд разом із партнерами мають знайти кошти для підтримки компаній АПК протягом найближчих місяців, паралельно вживаючи заходів щодо якнайшвидшого відновлення руху вантажних човнів. У цьому зацікавлений увесь світ, адже на тлі блокади світові ціни на продовольство суттєво зростають.

Утім, невизначеність у середньо- і довгостроковому періодах зберігається. Дешеві кредити й інші форми підтримки є тимчасовим заходом; ведення бізнесу вимагає повноцінної генерації доходу, яка є неможливою в умовах блокування експортних шляхів. Збереження таких умов до початку 2027 року може спричинити скорочення посівних площ і низку інших проблем для компаній АПК. Однак досвід минулих років дає надію, що вихід зрештою буде знайдено.

Наступний опалювальний сезон, вочевидь, буде складнішим за попередній. Про це кажуть і президент, і прем’єр, і фахівці-енергетики та спеціалісти ЖКГ. Це, зрештою, розуміє кожен українець. Тож хоч як прикро, але доводиться говорити про ймовірність такого сценарію ледь не як про аксіому. Отже, маємо бути до цього готові. Завдання — максимально убезпечитися від ворожих атак (це — справа ППО й інженерного захисту) та підготуватися до швидкого відновлення пошкодженої інфраструктури. У цьому допоможуть досвід ремонтів під час попередніх інтенсивних ворожих обстрілів і солідний (як запевняють у Міністерстві енергетики) запас обладнання та запчастин, зроблений за сприяння міжнародних партнерів.

Електроенергія: без графіків «по дві години на добу», але…

Хоча готуватися до наступної зими почали заздалегідь, бачимо, що за два-три місяці до потенційного початку опалювального періоду 2026/2027 до завершення запланованих робіт іще далеко. Як звітують у профільних відомствах та місцевих громадах, готовність за деякими напрямами — до 70%, за іншими — ледве наполовину.

Одне з основних завдань — посилення інженерного та фізичного захисту об’єктів критичної енергоінфраструктури. Маємо розуміти, що повністю вберегти від ворожих ударів такі (зазвичай величезні) комплекси споруд неможливо. Тим паче коли Україні так бракує протиракет. Але попередня підготовка допоможе у разі влучань максимально скоротити терміни виконання аварійно-відновлювальних робіт, що особливо важливо в зимовий період. І, звісно ж, ідеться про захист від непрямого влучання ракет і атак безпілотників.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Підготовка до зими: як у Києві планують забезпечити місто теплом

У Міністерстві енергетики України, відповідаючи на запит ZN.UA, розповіли, що паралельно тривають технічна підготовка генераційних потужностей і електромереж до роботи в умовах підвищених навантажень, ремонт електростанцій, накопичення аварійного запасу матеріалів і критичного обладнання, насамперед силових трансформаторів, автотрансформаторів, високовольтного обладнання та інших матеріально-технічних ресурсів, необхідних для оперативної ліквідації наслідків можливих пошкоджень.

«Водночас інформація щодо фактичної забезпеченості окремих підприємств паливно-енергетичного комплексу резервним устаткуванням, кількості трансформаторів, автотрансформаторів, іншого обладнання, а також рівня сформованих аварійних запасів належить до інформації з обмеженим доступом, оскільки її поширення може створювати додаткові ризики для функціонування об’єктів критичної інфраструктури в умовах воєнного стану», — наголосили у пресслужбі Міненерго.

Як повідомив, виступаючи під час години запитань до уряду у Верховній Раді, перший віцепрем’єр — міністр енергетики Денис Шмигаль, в Україні цьогоріч уже відремонтували 4,8 ГВт генераційних потужностей, а також збудували майже 200 споруд другого рівня захисту. Ремонти 4 ГВт потужностей тривають. Загалом 2026 року заплановано відновити та побудувати потужності понад 10 ГВт. Зокрема планують установити обладнання з виведених з експлуатації ТЕС і ТЕЦ із Литви, Німеччини та Латвії.

Також, за словами урядовця, в Україні вже працюють об’єкти розподіленої газової генерації загальною потужністю 1,8 ГВт. До кінця року хочуть установити ще 800 МВт. Роботи з під’єднання понад 280 установок тривають.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Києву бракує фахівців, часу та грошей, але основні заходи з підготовки до зими виконані вже на 50% — Кличко

«Лідер із під’єднання когенераційних газових установок — Київська область, де встановлено понад 219 МВт. Більш як по 100 МВт потужностей установлено в Черкаській (129,3 МВт), Дніпропетровській (118,2 МВт), Волинській (113,6 МВт), Івано-Франківській (108,8 МВт), Сумській (103,6 МВт) і Закарпатській (100,3 МВт) областях», — деталізували у пресслужбі Міністерства енергетики.

Водночас понад половину української електрогенерації, як відомо, забезпечують атомні електростанції. Денис Шмигаль повідомив, що зараз три з дев’яти атомних енергоблоків на підконтрольній Україні території перебувають у ремонті. До настання холодів усі блоки під’єднають до енергосистеми.

Голова «Бюро комплексного аналізу та прогнозів» Сергій Дяченко сподівається, що «тумблер спрацює» і РФ утримається від терористичних атак на ці енергооб’єкти.

«Думаю, по АЕС ворог не стрілятиме. До того ж це дуже міцні об’єкти. Свого часу я як науковець займався проблемами міцності, навіть захищав дисертацію на цю тему. І трошки брав участь у розрахунках конструкції атомних електростанцій, там дуже серйозний запас», — розповів експерт у коментарі ZN.UA.

Він також наголосив, що захист підстанцій та інших елементів системи передачі та розподілу електроенергії нині справді покращився. До того ж завдяки попередньому досвіду енергетики навчилися швидко відновлювати такі об’єкти після пошкоджень.

«З усього цього — висновок: так, тривалі вимкнення струму в разі поновлення інтенсивних атак на українську електросистему, ймовірно, будуть. Але не настільки, щоби справдилися прогнози про «щонайбільше дві години електрики на добу», — заспокоює Дяченко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Бюрократія проти тепла: 1,25 млрд грн для зимового Києва «гуляли» рахунками, поки місто їх не повернуло

У Міненерго натомість жодних цифр не назвали, нагадавши, що прогнозні режими роботи Об’єднаної енергосистеми України, обсяги електроспоживання, очікувані баланси потужності та електроенергії, а також можливість вживати заходів з обмеження електропостачання визначає оператор системи передачі з урахуванням прогнозних погодних умов, доступності генераційних потужностей, графіків ремонтної кампанії, режимів роботи енергосистем суміжних держав, можливостей здійснення імпорту електроенергії та, звісно ж, безпекової ситуації.

«З огляду на значну кількість чинників, які можуть впливати на роботу енергосистеми в умовах воєнного стану, прогнозування можливих графіків погодинних відключень має сценарний характер і залежатиме насамперед від наслідків можливих атак на об’єкти енергоінфраструктури та фактичного стану енергосистеми», — підсумували у пресслужбі Міністерства енергетики.

Газового «голоду» цієї зими не буде. А що з теплом?

У Міненерго також запевнили ZN.UA, що досвід опалювального сезону 2025/2026 урахували й у питанні задоволення потреб країни у блакитному паливі: «Пріоритетами залишаються забезпечення необхідних запасів природного газу, підтримання стабільного рівня власного видобутку, диверсифікація джерел імпорту та посилення стійкості об’єктів газової інфраструктури до можливих атак. Важливим напрямом підготовки до осінньо-зимового періоду залишається відновлення пошкоджених об’єктів газовидобування та створення резервів для надійної роботи газотранспортної системи».

У відомстві додали, що газову генерацію дедалі більше використовують для підтримки роботи енергосистеми в умовах пошкодження електрогенераційних потужностей.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Для двох районів Києва будують теплові станції, але на комфортну температуру в оселях їх може не вистачити

Сергій Дяченко погоджується: ситуація з накопиченням газу непогана — особливо якщо порівнювати з деякими попередніми роками, коли блакитного палива для проходження опалювального періоду нам ледь вистачало. Та й то завдяки не надто суворим зимам.

З іншого боку, зараз значно гірше з власним газовидобуванням — ворог посилив обстріли виробничої інфраструктури. Загалом від початку року РФ майже 300 разів атакувала об’єкти «Нафтогазу». Дісталося й приватним компаніям. І, незважаючи на оперативні ремонти, роботу частини видобувних потужностей зупинено, обсяги внутрішнього видобутку неабияк скоротилися.

За таких умов пришвидшені темпи закачування у підземні газосховища як власного, так і імпортованого ресурсу додають бодай трохи оптимізму. За інформацією Дениса Шмигаля, у ПСГ накопичили вже 14,3 млрд кубометрів газу — набагато більше, ніж на цей час торік (приблизно 11 млрд кубометрів).

«І це непогано. Адже газ — важливе резервне паливо. Зокрема у країні на газі значна частина опалення. Також у нас не завжди вистачає високоманеврових резервів. Тому баланс зазвичай закриваємо завдяки тепловим електростанціям, які працюють на газі. Отже, якщо обладнання працюватиме, ресурс для нього буде. До того ж це той ресурс, «дістати» який російськими ударами практично неможливо», — коментує Дяченко.

Крім того, відновити газотранспортну інфраструктуру набагато легше, ніж електроенергетичну.

«Та й удари по устаткуванню газових мереж — непросте завдання. Влучити по такому невеликому (особливо якщо порівняти з ТЕЦ) об’єкту ракетою доволі складно. А від «шахедів» ми потихеньку навчилися захищатись. Удари ж по трубах газогонів також неефективні», — вважає голова «Бюро комплексного аналізу та прогнозів».

Ілюструючи свої слова, він нагадав про спроби донецьких незаконних збройних формувань учиняти теракти на магістральних газогонах. Зазвичай за тиждень-два після атак усе вдавалося відновлювати.

«А по-друге, в нас дуже розгалужена ця система. Розподільні мережі взагалі під землею, а магістральні мають альтернативні «нитки», тож завжди є можливість прокачати паливо в обхід пошкодженої ділянки», — каже експерт.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Філатов про реалізацію плану стійкості: «Без грошей і людей нічого не «поїде»

За оцінками Дяченка, достатніми є й накопичені в Україні обсяги вугілля. Але тут ситуація дещо інша. Йдеться радше не про швидкі темпи його закупівлі, а про істотне скорочення потреб у такому паливі. Адже в нас, на жаль, залишилося дуже мало тепло- й електрогенерації, яка на ньому працює.

І найбільший головний біль, звісно ж, — забезпечення українців теплом. Після минулої зими посилено увагу до виконання планів установлення розподіленої генерації — локальних джерел тепла й електроенергії (когенераційних установок, блочно-модульних котелень, газотурбінних установок). Адже не секрет (і ZN.UA торік писало про це), що доки попередньої зими «не припекло», у багатьох громадах таке обладнання — здебільшого подароване міжнародними партнерами та благодійниками — роками простоювало на складах чи й просто неба. Тепер держава спростила дозвільні процедури, запровадила митні та податкові пільги під час ввезення енергообладнання. Та й громади після уроків минулої зими помітно активізувалися. Єдине: чи не запізно? Згадані когенераційні установки, які можуть одночасно виробляти електрику й тепло, справді можуть урятувати від замерзання окремі мікрорайони. Але для великого міста, як-от, приміром столиця, їх недостатньо.

До речі, в Києві відзвітували про виконання майже половини запланованих робіт із підготовки до опалювального сезону. Низку великих проєктів мають завершити до кінця року. За словами міського голови Віталія Кличка, одне з головних завдань — створення дублювальної системи, яка забезпечуватиме киян теплом, електроенергією та водою у разі руйнування великих генераційних об’єктів.

Думають і про альтернативу на чорний день. У столиці заздалегідь формують списки маломобільних жителів, які можуть потребувати тимчасового переселення у разі тривалої відсутності теплопостачання. Насамперед йдеться про самотніх літніх людей, людей з особливими потребами та сім’ї з дітьми з інвалідністю.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Підготовка до зими: штаб оцінив готовність регіонів до опалювального сезону

Тим часом у Міністерстві з відновлення, інфраструктури та транспорту повідомили, що на середину серпня в масштабах країни забезпечено 918,5 МВт (75,6% потреби об’єктів тепло- та водопостачання) резервного живлення. Непокрита потреба — 296,2 МВт.

«Станом на 1 серпня до опалювального сезону підготовлено 83 553 житлові будинки, або 58% від плану; 14 962 об’єкти соціальної сфери, або 62,7%; 10 590 котелень, або 61,7%; 10,4 тис. км теплових мереж; 2457 водопровідних та 1516 каналізаційних насосних станцій», — деталізували у міністерстві.

Проте тут маємо два запитання: чи вистачить часу до настання холодів для виконання всіх запланованих робіт? І друге: чи достатньо було заплановано для того, щоби наші міста, попри ворожі атаки, трималися й не замерзли взимку? Оцінки чуємо різні. Але з тим, що зараз варто «напружитися», погоджуються, мабуть, усі. Бо кожен ефективно використаний день літа й теплої частини осені гарантує бодай 0,01% полегшення для нас найближчої складної зими.

Естонія вже надавала окрему підтримку українській енергетиці напередодні холодного сезону. У жовтні 2025 року Таллінн спрямував 150 тисяч євро до Фонду підтримки енергетики України. Тепер Естонія виділить Україні ще 340 тисяч євро гуманітарної допомоги для прифронтових регіонів, які потерпають від російських ударів по енергетичній інфраструктурі. Кошти отримають Mondo, Eesti Pagulasabi та Päästeliit, які допомагатимуть переселенцям, родинам у Харківській, Дніпропетровській, Сумській і Запорізькій областях, а також українським рятувальникам. Про це повідомило естонське національне мовлення ERR.

Естонія, як і в попередні роки повномасштабної війни, надасть Україні гуманітарну підтримку для підготовки до холодного сезону. Міністерство закордонних справ країни виділить на це 340 тисяч євро. Допомогу спрямують насамперед у прифронтові райони, де через російські атаки на енергетичну інфраструктуру гуманітарні потреби залишаються найбільшими.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Естонія надасть Україні допомогу на суму 1,2 млрд євро до 2027 року                                                                             

Фінансування допоможе сім’ям зберігати тепло у своїх будинках і покривати витрати на утримання худоби взимку. Частину коштів використають для покращення теплоізоляції центрів для внутрішньо переміщених осіб. Також планують закупити обладнання для мобільних пунктів допомоги українських рятувальників. Реалізацією програм займатимуться давні партнери естонського МЗС — організації Mondo, Eesti Pagulasabi (Естонська рада допомоги біженцям) та Päästeliit (Спілка рятувальників).

"Путін, як і раніше, сподівається, що атаками, холодом і темрявою йому вдасться зламати опір українців. Ми не дозволимо цьому статися", — заявив міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна.

Він також попередив, що через російську агресію українців чекає ще одна складна зима з ризиком перебоїв у постачанні електроенергії та тепла. Особливо гостро потреба в підтримці відчувається біля лінії фронту. Там бойові дії та руйнування інфраструктури суттєво ускладнюють життя населення.

"В Естонії добре знають, що таке холодна зима, тому ми спрямовуємо підтримку туди, де її потребують найбільше: сім'ям, які намагаються залишитися у своїх будинках, переселенцям та рятувальникам, які працюють в екстремальних умовах", — додав Цахкна.

Організація Mondo отримає 160 тисяч євро. Ці гроші підуть на підготовку до зими центрів розміщення внутрішньо переміщених осіб у Сумській, Дніпропетровській та Харківській областях. Опалювальне обладнання й необхідні матеріали передадуть 13 центрам. У двох із них проведуть ремонт для підвищення енергоефективності. Очікується, що завдяки цьому взимку тепло отримають близько 860 переселенців. Переважно це люди похилого віку, люди з особливими потребами, жінки та діти.

Ще 160 тисяч євро отримає Естонська рада допомоги біженцям Eesti Pagulasabi. Організація підтримає сім’ї у прифронтових районах Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей. Кошти допоможуть забезпечити опалення житла та покрити витрати на утримання тварин у зимовий період. Для багатьох родин тваринництво залишається важливим джерелом доходу. Цей проєкт співфінансує Генеральний директорат Європейської комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги ECHO.

Ще 20 тисяч євро Естонія передасть Союзу рятувальників Päästeliit. Кошти використають для закупівлі обладнання для двох мобільних пунктів екстреної допомоги та обігріву Державної служби України з надзвичайних ситуацій. У таких пунктах люди зможуть зігрітися, зарядити телефони та за потреби отримати психологічну допомогу.

ДСНС направлятиме ці мобільні пункти до районів, де потреба в допомозі буде найбільшою. Йдеться про населені пункти, які постраждали від бойових дій, авіаударів і руйнування критичної інфраструктури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Естонія передасть 600 мільйонів євро для підтримки ВМС України

Нагадаємо, що Естонія планує у 2026 році спрямувати на військову підтримку України щонайменше 0,25% свого ВВП, або понад 100 мільйонів євро. Про це у вересні 2025 року заявив міністр оборони Ханно Певкур під час візиту до Києва. Значну частину коштів планують використати для закупівлі продукції естонських оборонних підприємств. Естонія також продовжить навчання українських військових і підтримку ІТ-рішень для оборонного сектору України. Під час візиту Певкур також назвав порушення російськими дронами повітряного простору НАТО безпрецедентним і неприйнятним.

Державний поштовий оператор АТ "Укрпошта" офіційно оголосивпро зміну формату паперових чеків під час здійснення комунальних та інших видівплатежів. Відповідно до оновлених нормативів регулятора, у розрахунковихдокументах тепер обов'язково відображатиметься конфіденційна інформація провідправника коштів. Зокрема, йдеться про повне ім'я клієнта, йогоідентифікаційний код (РНОКПП), а у разі безготівкового розрахунку — ще й повнийномер платіжної картки.

Нововведення базуються на постановах Правління НБУ № 163 та№ 103 із відповідними інструкціями, які зобов'язують абсолютно всіх надавачівфінансових послуг, включаючи банки та поштових операторів, фіксувати відомостіпро платників.

Адміністрація поштового оператора відкрито висловила своєобурення такими кроками фінансового регулятора.

"Укрпошта категорично непогоджується з цими вимогами, — наголосили у пресслужбі компанії, додавши, щоправила Нацбанку викликають серйозне занепокоєння. — Ми вважаємо, що вонисуперечать міжнародним стандартам захисту даних".

Представники оператора вжеспрямували офіційні звернення до Кабміну, парламенту, НБУ та Омбудсмана звимогою скасувати або переглянути норму, проте підкреслили, що "доки воно чинне,Укрпошта зобов'язана його виконувати".

Для максимального комфорту громадян компанія інтегрувала вженаявні бази даних. Якщо клієнти раніше ділилися своїм податковим номером підчас одержання субсидій, ламп чи "Зимової підтримки", дублювати його не доведеться.

В іншому разі оператори у відділеннях попросять зафіксуватиінформацію в системі одноразово. Керівництво компанії закликало громадян бутипильними через появу приватних даних на папері.

"Завчасно перепрошуємо занезручності й просимо поставитися до ситуації з розумінням, — резюмували в"Укрпошті". — Чеки, які не потрібні, рекомендуємо утилізувати вдома".

Водночаснадавач послуг запевнив, що самостійно зберігає всю інформацію про транзакціївиключно у захищеному цифровому форматі.

Нагадаємо, портал"Коментарі" писав, що "Укрпошта" продовжує масштабне оновлення своєїмережі навіть в умовах війни. Як повідомили у відповіді на журналістський запитінтернет-порталу "Коментарі", протягом 2025 року та першого півріччя2026 року компанія відкрила 33 нові стаціонарні відділення у 14 областяхУкраїни.