Search trend "12 грудня свято"

На серпень припадає відразу три свята, які в народі називають Спасом. Йдеться про Медовий Спас, Яблучний Спас та Горіховий Спас. Кожен з цих днів має свою історію та традиції. Про те, коли і як відзначають ці свята, пише Gаzеtа.uа. Усі три Спаса присвячені Ісусу Христу. Адже слово "Спас" означає "Спаситель". У цей час уже наближається до закінчення літо, завершують збирати урожай. Тому в народі кажуть: "Прийшов Спас - тримай рукавички про запас". На свято прийнято нести до церкви на освячення кошики із зібраним урожаєм. Медовий Спас Перший із трьох Спасів називають Медовим. Відзначають його щороку 1 серпня. Церковна назва свята - Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. За переказами, коли в Константинополі сталася страшна епідемія, то священики освятили водойми частинкою Хреста, на якому був розп'ятий Господь. Хвороба тоді пішла, а люди стали вважати воду цілющою. Так виникла ще одна традиція цього свята ‒ зануритися у водойму, щоб змити хвороби і гріхи. Народну назву свята пов'язують із пасічниками, які в цей час традиційно викачують мед. Тому один з основних звичаїв цього дня - освячувати у церкві мед. Тільки після цього його можна їсти. Медовий Спас ще називають Спасом на воді або ж Маковієм чи Маковим Спасом. Згадують цього дня сімох братів-мучеників Маккавеїв та їхню матір Соломію. Тому разом з медом у церкві освячують також макові голівки та букети польових квітів. Їх потім ставлять в помешканні як оберіг. Окрім того, 1 серпня, починається Успенський піст. Із цього дня заборонено їсти м'ясо та вживати алкоголь. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада змінила дати трьох державних свят Яблучний Спас Яблучним Спасом у народі називають православне свято Преображення Господнього. Відзначають його щорічно 6 серпня. Це - одне з 12 головних церковних свят. Згідно з Євангелієм, під час молитви на горі Фавор Ісус перетворився перед учнями, щоб показати їм небесну духовну славу, яка послідує за тимчасовими стражданнями. За традицією, на Яблучний Спас у храмах освячують яблука та інші плоди, а також цілющі трави. Таким чином праця людей, вкладена у врожай, наповнюється Божою благодаттю. Цього дня також готують різні страви з яблук: печуть пироги, варять варення. За повір'ям, до цього свята не можна їсти яблук. Близьким і нужденним роздають частування. Горіховий Спас Щорічно 16 серпня християни відзначають свято Перенесення нерукотворного образу Господа Бога Ісуса Христа. У народі цей день називають Горіховим, Нерукотворним, Хлібним або ж Полотняним Спасом. За переказами, якось прокинувшись, Ісус вмився і витер обличчя рушником. Після цього, на ньому з'явився лик, з якого потім писали перші ікони Спаса Нерукотворного. Саме Нерукотворний Образ Христа є символом цього дня. Назву Горіховий Спас пов'язують із настанням традиційного часу збирання горіхів. Їх також несуть освячувати до церкви. Хлібним Спасом свято називають через те, що у цей час закінчують жнива й печуть хліб з нового врожаю. Православна церква України офіційно перейшла на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року. Із 1 вересня 2023 року більшість християн України відзначають релігійні свята за новим календарем. Зокрема, Різдво 25 грудня, а не 7 січня, день Святого Миколая 6 грудня, а не 19 грудня, Водохреще 6 січня, а не 18 січня. Водночас не зміниласядата святкування Великодня та деяких інших свят.

Клопотенко: Підводка цікава, провокативна відразу. А чим провокативна? Одразу за олів'є ми набралися хейту, що не можна забирати у людей минуле, бо олів'є – це минуле. Тому я про нього намагаюся менше говорити, бо сенсу немає. На початку повномасштабного вторгнення більшість українців кинулися шукати себе. Ті, хто, можливо, не мав якогось коріння і тяглості, кинулися до українського. Тепер є певний відкат з тими деколонізацією і декомунізацією. А що з деолів'єзацією і детевтелізацією? Насправді відкату немає. Це лише за відчуттями так, бо немає прогресу. Грубо кажучи, якщо раніше кожен день всі щось шукали, то зараз цього трошки менше робиться, і здається, що ми скатуємося назад. Насправді ні. Зараз ми маємо, як на мене, реальну Україну. Той, хто їсть їжу Радянського Союзу, – це не є погано, це просто така ситуація. Вчора я їхав в потязі, хтось там кричав, що любить українську мову, просто нею не говорить. Я думаю, що нам треба прийняти, що це і є Україна. На початку це була якась трансформація, потім був період стабілізації, а зараз вже етап, коли нам треба визнати, що оце є Україна – з такими вподобаннями. Хтось любить той Київський торт і буде його їсти. Хтось любить оці страви, які я не можу називати, типу солянки і ще чогось. Але ти нічого вже з цим не поробиш, от є така фундаментальна ситуація. Багато людей досі не говорить українською. Це не окей, але нічого ти вже з цим не поробиш. Треба хіба з цим працювати зараз. Насправді що з їжею, що з культурою відбувається одне і те саме. Тут суспільство зробило вже дуже багато, але зараз для того, щоб цей трек продовжувався, треба, по-перше, освіта, а по-друге, позиція держави. Потрібно все більше популяризувати культуру, говорити про ту саму їжу, про епоху Радянського Союзу, і мати якийсь бренд України у світі. Згадуючи Україну, кожна людина має знати, що це не лише війна, а культурні діячі, одяг, мова, їжа. Треба цей бренд створити, щоб будеш популяризувати правильні цінності. Це такий вектор, під який треба перенавчати вже нове покоління. Його треба навчати таким цінностям, про які ми всі мріємо і хочемо. Бо покоління старе, яке сформоване в інших умовах, дуже важко змінюється і навряд чи вже зміниться. Але нове покоління точно треба, щоб було з абсолютно іншими цінностями.Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТо олів'є коли-небудь зникне з меню українця? Зникне. Років через 40. Це два покоління. Мені 38 років, я народився в Радянському Союзі. У 1991 році стався розпад Союзу, але лише документально. У головах багатьох людей нічого не змінилось. Навіть я пам'ятаю цей смак бідності – хліб з цукром. З однієї сторони, це смачно, бо це спогади, а з іншої сторони, у мене просто не було вибору. Люди, яким зараз 30 років і вони були народжені в Незалежній Україні, все одно ще мають спадок в голові Радянського Союзу, бо все одно їли цю їжу. Ну а вже ті, кому десь 15 років зараз, вже зараз мають змогу їсти базилік або про нього чути принаймні. Вони вже не бояться слова "дубайський шоколад". Це покоління вже може обирати. Воно формує інші смакові звички. Звичайно, в них точно від батьків ще лишиться оцей фльор "майонез в роті". Це ж більше не про їжу, а про спогади. Багато людей не зіставляють їжу і культурну тяглість. Бо для них їжа – це їжа. Дехто каже: "Відстань від цього олів'є, я буду його їсти". А я кажу: "Їж, але просто знай, що це їжа радянського періоду". олів'є, фото: gеttyіmаgеsАле зараз ще люди скажуть, що олів’є – це ж дешевше, ніж, наприклад, авокадо чи спаржа.Дешевше. Порахуйте, скільки коштує авокадо й олів'є, і все зрозумієте. Однак не проблема саме в олів'є, ми так само можемо говорити про окрошку і солянку. Це все одна велика структура. Справа не у грошах. Це просто про любов до минулого. Це про їжу минулого. У нас зараз таке кулінарне міжсезоння, бо Великдень відійшов вже, а Різдво ще не настало. Але для великої кількості українців оцей радянський Новий рік завжди був важливішим за Різдво. Частина людей мала в минулому олів'є чи бутерброди зі шпротами на новорічний стіл, а для частини є узвар на Різдво, кутя, вареники. У вашому дитинстві за СРСР яке свято було головним і зараз що святкуєте передусім? Зараз і в дитинстві – це різні речі. Я думаю, що в цьому році було супер ідеально. До Різдва, яке перед Новим роком, ти намагаєшся встигнути все зробити. Потім 26 грудня сидиш і думаєш, що це через п'ять днів Новий рік, а тобі вже якось так... Я на Новий рік приготував три-чотири страви, купив собі Лего і два дні його збирав, не виходячи на вулицю.Це якраз супер важлива модель – те, що ми почали з великою частиною світу відзначати Різдво перед Новим роком. Це змінює загальний вайб. Хочеш чи не хочеш, але всі починають щось під Різдво вже робити і це стає головним святом. Раніше ж першим був Новий рік, тому всі чекали його, а потім Різдво вже було як для родини. У Києві точно це було просто свято, коли мама казала, що треба збиратися, їсти вареники.Але зараз через те, що держава зробила дії, от так змінюється суспільство. Вона від'єднала нас від календаря і традиції. Ну це ж вау! Так само треба, щоб держава продовжувала діяти і далі. Чи тільки держава увімкнула у вас ось цей тумблер, що тепер я готуюся до Різдва? Як тим людям, які не мали тяглості традиції, ніколи ніхто в них не готував кутю, або може і готували, то так для галочки? Можна розглядати це свято з точки зору релігійної події, сімейної події, і просто суспільної. Як на мене, оця суспільна подія – це якраз те, що потрібно. Дехто з людей і не знає, що на то Різдво робити, ще хтось в протесті. Але людям просто треба час. Я сам почав тільки два роки тому. У суспільстві так працює – люди дуже часто не хочуть змінюватись, бо не розуміють навіщо. Це більше вже психологія.Тут треба просто показати приклад, що отак тепер треба, і вони потім всі будуть так святкувати. Людина – це ж соціальне створіння, їй важливо бути частиною чогось. І так само Новий рік. Уже немає ніяких концертів, нічого. Скоро, я думаю, ці промови новорічні потихеньку десь зникнуть, і буде Різдво. Є люди, які не вірують, і кажуть: "А нащо я буду це Різдво святкувати?"І не треба. Різдво – це ж не Великдень. Коли на Великдень отримують вихідний додатковий, це всім подобається. Якщо ти невіруючий, не треба просто йти в церкву і все. Але це ж сімейне, по-перше, свято, а по-друге, це суспільне свято. Це про те, що ти частина якогось суспільства. Не обов’язково все робити за тими релігійними канонами, готувати всі страви. Релігія – це величезна частина нашого суспільства, і до неї треба просто ставитися. Ти віриш? Вір. Не віриш? Не вір, але не забороняй нікому вірити. А свята відзначати можна? То, звісно, це ж прикольно. Зараз, на Новий рік ти навіть не знаєш, що робити. Раніше як було? Пробиває 12-та ночі, ти до цього готуєшся, накривається стіл, відкривається шампанське, щось по телевізору показують, всі веселі. А тут реально ніхто навіть нічого не знімав. Всі до Різдва знімали. І ти сидиш і щиро не розумієш, що робити. Раніше всі збиралися, один до одного ходили, а зараз комендантська година, ніхто не ходить.Яка улюблена страва Євгена Клопотенка на Різдво? На Різдво кожен рік різна. Я пізнаю, вивчаю щось нове. Коли я святкував Різдво 6-7 січня, були якісь стандартні страви, я їх їв і все. І так було з року в рік. А потім, коли я почав відновлювати українську їжу, коли я почав її відшукувати, я такий: "Ооо, те, що я їв, це все, бувай". Є стільки багато різних страв. У мене немає якоїсь улюбленої страви на Різдво, бо я ще її не знайшов.На Закарпатті є різдвяний хліб крайчун, або, наприклад, той самий калач. Це ж як пампушки, наче зібрані. Це ж прикольно. Я в цьому році закохався в цей калач. У нас все панетоне їдять на Великдень, але це різдвяний хліб. Така фішка у людей в голові. А виходить, що у нас є своє. Хто у нас на Різдво який хліб готував? Те, що я знаю, це не масова культура готувати якийсь хліб. А виходить, що є калач або карачун. Це мене прям надихає. Є ще там якісь голубці з кукурудзяною крупою. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоМене найбільше ламає, що до першої зірки ти маєш їсти тільки пісні страви, а вже на ранок м'ясні. Я думав тоді, а що мені готувати? Я наготував усе вдень, а потім думаю –  візьму і з'їм, навіть не буду чекати. Чого мені кажуть, що не можна їсти ковбасу ввечері? А зранку я уже не хочу. Це якась така трохи для мене дивнувата річ. Наприклад, страва з цибулі є така. Ти береш 2 кг цибулі, ставиш до духовки, температура 160 градусів на 3 години. Вона карамелізується, стає така ніжна, потім береш хліб і так їси. Ну це вау! Чому в наших людей є так, що або кулічі, або панетоне? У нас же є своя паска.Просто треба, щоб з часом сформувалося, що правда, а що неправда. Я думаю, що "куліч" - це не зовсім правильне твердження. Але паска - це ще великодній хліб також. Його на Великдень їдять і багато людей називають паскою. Панетоне раніше були модними, воно повернеться ще обов'язково. Але зараз основна група людей, які формували оцю моду на дивну продукцію, виїхала за кордон. Багато закладів, куди ця аудиторія ходила, наприклад, в Києві, всі позакривалися.Ви маєте на увазі якихось пафосних людей таких? Ну, така аудиторія, яка не сильно розбиралася в культурі, їм це було не цікаво, а розбиралася в смаку. Для них у світі нема кордонів, все окей, сила – це любов. І вони формували цю культуру панетоне. Поки їх немає, інші люди створюють модні тренди. Зараз навіть паска з тим дубайським шоколадом, мабуть, вже окей. А це ж вже не паска. Цьогоріч багато пасок готували без верхушок, без прикрас, просто, як воно раніше було. І це стає трендом. Тож треба трішки трохи часу. Ми хочемо, щоб одразу за один день нація змінилася. Згадай, що було ще 5-10 років тому. Це ж колосальна різниця. Ми отакий зробили крок. А ми хочемо, щоб за день всі полюбили паски, всі перестали їсти олів'є, шуби, всі їли лише верещаку, шпундру, гамулу. Ми такі ходили в українському одязі, купували українські продукти, були всі заможні, освічені, щоб слухали українську музику, ухвалювали правильні рішення в політиці, були свідомі, не інфантильні, щоб у нас була культура на найвищому рівні, всі пам'ятки захищені, всі люди розбиралися в політиці… Але ж у світі такого немає. Ми прагнемо до кращого, але треба працювати кожен день і розуміти, що не всі люди зі своїм набором даних можуть швидко щось зробити. Хтось каже: ми маємо паски з верхушками, бо ми інноватори, ми розібралися, почитали історію, поговорили з етнографами поговорив, туди сходили, це зробили, і ось – тримайте отаку паску. Більшість людей сидітиме з нерозумінням, які етнографи, яка культура. У когось ще гугл не налаштований українською. На наступний рік вони вже скажуть, що пам'ятають про ці паски, і погуглять, чи важко їх робити. На третій рік ці паски будуть показуватися всюди і людина задумається приготувати і собі, бо вже всі це роблять. Четвертий рік ти вже знаєш, що це не важко, і робиш це. От вам приклад про просто паску без верхушки. Чотири роки треба, щоб люди почали про це щось розуміти.Десять років тому Клопотенко був Женею, а тепер Євген. Чому це важливо і яка в цьому різниця? Як друзі сприйняли? Чи зараз кажуть, що ви здуріли? Моя мама обирала мені ім’я, щоб гарно підходило до по батькові. Ну от, вона каже Євген Вікторович звучить, як науковий працівник. Їй сподобалося, і вона називала мене Євген Вікторович, а потім почала називати Женя. Я спитав, а що не так було 30 років? Вона сама не знає. У дитсадку, коли мені було 3-4 роки, у мене була російськомовна викладачка, і я став спілкуватися російською мовою. І вона почала називати мене Женя. Але від дитинства ви українською спілкувалися? Два роки я чув українську мову, а потім російську. Потім всі почали кликати Женя, і це мені давало значення. У 2014 році мене перемкнули, я почав копатися в собі, шукати українськість. Бо на той момент у мене були в голові російські пісні якісь, слова, прислів’я. Тож я почав змінювати. У 2017 році перейшов на українську мову, у 2018-му зробив це публічно. Також я почав шукати традиції, вчити історію, щось дивитися на YоuТubе і досі це роблю. Я геть нічого про ту історію не знав. А потім я був ведучим програми "Енеїда", і там до мене приходило усвідомлення, що весь цей час я наче жив у зомбіленді, з якого вийшов з нульовими знаннями.Я почав відновлюватися і все старе в собі рубати. Я просто вбив своє дитинство, вбив свої шкільні роки, вбив дискотеки під російську музику. Ці спогади я вбивав систематично протягом п'яти років. І ось настав момент, коли в мені нічого не лишилося пострадянського. Звичайно, щоб його викорінити повністю, це треба ще пів життя, але в основних моментах у мене немає більше емоційного зв'язку з цим всім. Останній момент, який був, – це лише ім’я Женя. Коли я сказав, що всі називали мене Євгеном, я всередині себе закрив цей етап свого пострадянського життя, цього всього болота, зомбіленду, де все брехня. Коли хтось мене називає Женя, я не якось агресивно реагую. Я просто наголошую на тому, що я Євген. Але ви людина народжена ще за радянських часів. А що тоді робити з батьками, які називають своїх дітей, або з дітьми, які мають українські варіанти імен? Наприклад, до повномасштабного вторгнення моя пасербиця ходила в одну з київських шкіл, і там бувало так, що батьки приходили раз на рік читати уроки. І от мене запросили, я їм розповідала на уроці літератури про Івана Франка, і на першій парті сидів хлопчик, який весь час щось піджартовував. Я вирішила його долучити до розмови і спитала, як його звати. Він каже: "Нікіта". Я кажу, ну який же ж Нікіта, коли Франко навіть написав казку "Лис Микита", а він каже: "А я нічого не знаю, я Нікіта". Це все про одне і те саме. Людям ти нічого не докажеш, бо люди не хочуть нічого знати. Їм бажано просто не паритися. У мене є інший приклад. Зі мною в компанії працює Олена, в неї є чоловік і двоє дітей. Вони раніше російською говорили, а потім Олена перейшла на українську, але діти віком 5-6 років російською говорять і досі. Вона їм це не забороняє, але сама розмовляє українською. Пройшло вже десь рік, і діти починають говорити вже суржиком. А ще через рік вони будуть спілкуватися вже українською. Це батьківський свідомий вибір. Я розумію взаємозв'язки, мені не треба нічого пояснювати.Насправді у мене є багато знайомих, у яких є діти також раніше спілкувалися російською мовою, але потихеньку це все змінюється. Це йде все від батьків. Батьки пояснюють – ти Нікіта, але українською Микита. Можливо, дитина зараз не може обрати, не треба на неї тиснути. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоАле, може, і батьки самі вважають, що Микита краще? Звичайно, 100%. Бо, наприклад, мене так називала моя бабуся, для мене цей спогад важливий. Коли ти міняєш своє ім'я, ти міняєш свою ідентичність. Якщо вона сформована, то це дуже боляче. Якщо ти Альона, а тобі треба Олена… Я думаю, що якщо ти готовийдо зміни свого ім'я, то ти готовий до зміни своєї ідентичності. А це фундаментально, як на мене, важка річ. Тому я більше за те, що якщо хтось готовий, то це круто. Якщо ти не готовий, то краще Альону називати, але українською мовою. Але ж в тебе в паспорті Альона або Євгеній. Я пішов і поміняв паспорт. Це взагалі не важко. Є такі центри, де ти приходиш, кажеш, я здаю паспорт, мені паспорт не потрібен, зробіть мені цифровий. Я там Євгеній був, але там трошки по іншому написано. Тисяча гривень, два чи три тижні чекаєш, і в тебе новий паспорт. Проблем з цим нема ніяких. Але це треба ж бути до цього готовим і мати бажання. Чи справа лише в мові, що ти носиш вишиванку, їсиш борщ, не їсиш олів'є і так далі? Що тебе робить українцем? Це таке питання, на яке немає відповіді однозначної. Вишиванка, до речі, для мене не є показником українськості. Для мене вишиванка – це одяг. Є просто одяг, який ритуальний, а є вишиванка на кожен день. Я не вважаю, що коли я одягаю, я стаю більшим українцем. Я одягаю вишиванку, бо мені так прикольно і все. Мова – 100%. Але якщо ти не спілкуєшся українською, це також якоюсь мірою не робить тебе менше українцем. Наприклад, якщо грузини говорять грузинською, але воюють або просто є в українському істеблішменті, то вони теж можуть не говорити українською. Але в більшості всі вони вивчають українську і потім переходять. У мене багато друзів американців, які українською говорять. Мені дуже легко це пояснити через борщ. Можливо, не всі зрозуміють, але у нас у кожного є свої вподобання щодо борщу. Виходить так, що ми можемо бути всі різні, але приходимо додому і їмо один той самий борщ, але за різним рецептом. Ми єдині борщем, бо ми всі знаємо, що він точно український. Те, як ми його готуємо, у кожного своє, і ми готові за це боротися. Ми готові там з усіма сперечатися. Ми точно його любимо. І для мене це є найпростіший маркер зрозуміти, українець ти чи ні, якщо ти їси борщ, якщо ти до нього ставишся як до культури. Якщо ти, коли його називають суп, ти починаєш злитись. Коли хтось каже, що це російська страва, ти починаєш злитися. Для мене це є проста, зрозуміла річ. Бо у нас бути українцем – це точно хотіти Україну, про яку мріяли наші предки. Але чи всі українці знають, про що наші предки мріяли наші предки? Можливо, ні. Але це ж не робить нас менше українцями. Коли я починав інтерв'ю, я говорив про бренд України за кордоном. Те, що ми хочемо, щоб про нас говорили за кордоном, це те, що ми вважаємо самі про себе. Найкраще експортуємо у світ. Так ось тут і є питання до гуманітарної політики чи гуманітарного направлення. Треба зібрати всі відтінки України і сказати, що оце і є бренд України. Бо якщо робити його сильно націоналістичним, то ніколи воно не зможе бути реально об'єднаною якоюсь однією ідеєю.І от якраз одна з найпростіших ідей для мене – це борщ. Навіть якщо ти можеш говорити російською мовою, слухати російську музику, як би це дивно не звучало, але ти проти Росії. Взаємозв'язки, може, не розумієш, але приходиш додому і їси борщ, і точно знаєш, що він український.Мені здається, що ми дійшли до етапу суспільства, коли ми можемо вже визнати якісь особливості кожної людини й об'єднати це в одну екосистему. І тоді це стане чимось крутим. Але треба розуміти, що і у світі є таке. Наприклад, Баварія не вважає, що це взагалі Німеччина. У Калабрії, що на півдні Італії, кажуть, що вони – це Італія, а все інше ні. Єдиний раз, коли італійці об'єднуються, це коли йде футбол. У нас зараз є час, коли ми можемо побачити досвіди інших держав, і на них ми можемо зробити висновки, зробити найкращий кейс, бо ми не є чимось унікальним. Раніше, коли формувалися інші держави, у багатьох не було досвіду, що робити. Вони просто формувалися. А у нас вже є доступ до інформації, і ми можемо спробувати зробити іншу річ, яка точно буде відповідати на питання про те, що таке бути українцем.Український борщ вже вписаний у закордонних меню на рівні з японськими суші чи італійською піцою? Сто відсотків. Це супер прикольна штука, бо все життя, коли я їздив за кордон, то я згадую зазвичай таку ретроспективу, що десь у 2008 році, коли ти кажеш Україна, згадували лише футболіста Шевченка чи боксерів Кличко. Ти говорив, що Україна – це не Росія. Потім воно почало еволюціонувати, всі вже розуміли, де розташована Україна. А потім питання: що вони їдять? У 2019 році про борщ майже ніхто нічого не знав. А ось була Олімпіада торік в Парижі, я готував там борщ, і там було 50 людей. Я всіх питав, чи знають вони, що таке борщ. Всі відповідали, що знають. Лише одна людина сказала, що ніколи про нього не чула. З 500 іноземців 499 сказали, що знають, що таке борщ. Я задумався, як це ми прийшли з того, що у 2008 році вони не знали, що таке Україна, до 2024-го, де знають, що їдять українці.  Звичайно, що всі делегації, які приїжджають до нас, їдять борщ. І ми зараз йдемо далі. Там ще є такі бюрократичні моменти, бо я годую більшість безкоштовно для того, щоб не вступати в якийсь тендер. Я інвестую свої 40-50 тис. грн в те, щоб делегації поїли українську кухню. Борщ – це обов'язково. А ще трошки качаної каші, про яку мало й українці чули, а ще сирники, бо для них це все дивина, чого це сир смажать. Вони це їдять, і вони шоковані. Але, окрім того, ще бувають прийняття на рівні президента. Я спілкуюся з організаторами, щоб більше було української кухні для лідерів світу. Так, нещодавно Макрон їв наші галушки. А це є вже українська пропаганда. Є відео, де ви озвучуєте замовлення для іноземних лідерів, а кухарі відповідають "Да, шеф". Ви казали, що всі співробітники розмовляють українською.Це просто слова. Воно в тебе в голові сидить, навіть коли ти перейшов на українські налаштування, воно десь в глибині, бо ти все життя говорив у цю ситуацію цю фразу. Я спочатку навіть не почув це "Да, шеф". А потім думаю, ох, Євген. Так, це проблема. Бути українцем – треба все, щоб було чітко, ідеально. Ти нагодував найкращих людей, але на кухні запостив відео, де сказав: "да", а не "так", і все – тебе повісити. Це дійсно моя помилка, але я вважаю, що вона не критична. Треба ще працювати. Тим не менше, Макрону сподобався борщ і качана каша? Так. Вони їли чотири рази. Перший раз взагалі нічого не поїли, бо вони просто були втомлені. Вони їхали з Польщі в Київ, потім в Києві вони поїли галушки, а потім сіли і з Києва вже їхали до Польщі. Там вже вони поїли все. Я попросив Укрзалізницю, щоб вони попитали фідбек.Вони були в такому приємному шоці, адже ніколи такого не їли. Це наче ти їдеш на Шрі-Ланку, а тобі дають таку гарну їжу. Це прикольно, це має наш сенс, бо це їли наші покоління, і ти так приємно здивований. Звичайно, українська кухня і борщ – це ще не суші і не піца, але це вже потихеньку, такими маленькими кроками стає нашою унікальною ідентифікацією. Якщо посадять Макрона, скажуть, описуй українців, і він точно скаже – борщ. Це важливо.Наші українські жінки, які через війну були змушені виїхати за кордон, кажуть, що страшенно сумують за українською їжею. Чи ця розповідь про українську їжу, що вона надзвичайно смачна, це щось таке ностальгійне, туга за своєю країною, чи все-таки справді українська кухня на тлі інших кухонь є смачною? Це такий прикольний прикол. Коли ми говоримо, що ми любимо українську кухню і вона найкраща, ми взагалі не розуміємо, про що ми говоримо. А я нікому й не пояснюю. Бо як тільки ти не можеш у всьому розбиратися, то люди не знають, про що вони говорять. Вони кажуть, що українська кухня смачна і все. У нас кухня це про щирість. Це про те, як ми годуємо, віддаємо останній шматок хліба. Така у нас нація, ми так звикли. Це доброта. У всіх є спогади, як бабуся готувала вареники. Я вже навіть, як та бабуся, коли до мене приходять друзі, кажуть, ми будемо через 2 години, зайдемо на 5 хвилин і підемо, у мене через 2 години вже стоять 20 страв. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТак, українська кухня смачна, але якщо говорити простою, функціональною мовою, то більшість людей не знає, що таке українська кухня, бо це ще не сформована річ. У ній є багато страв, які прийшли ще з радянщини. Багато страв, які готувала моя бабуся, це також страви Радянського Союзу, але це про гарні спогади. Таким чином, оце все, це якраз місце, де треба щось почистити, прибрати, додати автентичність, зібрати старі рецепти, і тоді вона буде прям крута. Якщо коротко відповідати на ваше питання, то українська кухня крута тим, що вона унікальна для світу. У світі ми були заморожені 70 чи 100 років, і кухня була заморожена.Всі інші кухні розвивалися і заполоняли європейсько-американські світи, і таким чином вони розповсюджувалися. Тому вже важко когось здивувати в цивілізованій країні якоюсь їжею. А тут з’являється Україна і каже, що буряк можна варити і їсти, як першу страву. Так само вони дивуються, що домашній сир можна смажити. Вони такі: "Де ви взялися? Де ви це берегли?" Ми просто трошки запізнилися. Коли вони вже все зробили, ми просто дуже довго бігли.А качана каша, що це таке? Це пшоно, яйце і борошно. Воно так качається, кожна пшеничка укривається тістом. Це така наша супер прикольна штука. Вона поширена в центральній Україні, на Житомирщині, навіть у Донецькій області, на Кубані. Пшоно, кисляк, насіння кропу, банош, бринза – у світі взагалі не розуміють, що це. Так само ми думаємо, що всі знають, що таке вишня. Ніхто не знає, що таке вишня. Вишня перекладається як "чері", а це неправильний переклад. "Чері" – це черешня.Так, вони всі їдять черешню. І коли ти їдеш в магазин, купуєш чері – купуєш черешню. І італійською черешня була "черідже". Виходить, що це все неправильний переклад. А правильний переклад вишні має бути "вишня". Вони з'їдають вишню і кривляться, бо для них вишня – це солодке. Якщо ти хочеш купити десь прямо в Європі справжню вишню, ти маєш знайти "саур чері", кислу черешню. Або є там на Поліссі квашена капуста, туди натерту картоплю запихають і тушкують. Вони питають: "Що це за знущання – квашена капуста з натертою запеченою картоплею?". Для них це все суцільний культурний шок. Бо вони їли все, у різних варіаціях, їм навіть десь там в Нью-Йорку щось інтегрувала Російська імперія. У них це вже все намішано. Вони хочуть щось модерне, тому французька кухня дає там оці всі прикольні штуки, і вони хоч трошки насолоджуються, бо все інше вони вже звикли. А тут ми їм з мішком, нате сто страв, ви такого ніколи не їли, ми пішли. Наша кухня для світу – це найзагадковіше, найприємніше, що може бути на даному етапі існування. Звичайно, у нас є конкуренти невеличкі. Це Грузія, бо у них схожа ситуація. Вони дають хачапурі, хінкалі, борщ, качана каша, кисіль. Хоча хачапурі для них це наче якась піца з сиром, щось трохи зрозуміле, то ми – це взагалі таємнича таємність. І в цьому наша унікальна суперсила. Поговорімо про Російську імперію і про її впливи на світову кухню. Є такий десерт Павлова. Його придумали в Австралії і нині він популярний в усьому світі. Він названий на честь російської балерини. Всеволод Поліщук, популяризатор української кухні, відомий більше на Заході України, сказав, що вже у Львові перейменували цей десерт на прими Богачевської. Це прима-балерина Львівської опери, потім Австрійських театрів, а потім опери у Вінніпезі. Євген Клопотенко разом з Мирославою Новосад вирішили, що треба цей десерт назвати іменем балерини, яка родом з Харкова, Варвари Каринської. Вона втекла з СРСР в 1924 році, створила пачку, яку ми всі знаємо зараз, і отримала Оскар за костюми, які робила. Я розумію, що тут закладена ідея популяризації, але якщо вже є десерт прими Богачевської, чим вам львівська балерина не вгодила? Це якийсь такий сепаратизм? По-перше, Поліщук сам запропонував, так що це до нього питання. Ми створимо продукт, і потім кожен заклад буде вирішувати, чи хоче, чи не хоче це брати. Але, як на мене, це має бути прикольна, конкурентна страва. До речі, ми вже дуже скоро вийдемо із презентацією, зі смаком, і будуть, можливо, люди обирати, яка краще. Бо ми зараз думаємо, чи просто покращувати цей десерт, чи створити абсолютно інший. Це дуже важлива дискусія. Але це так само як з усім: 5% людей відразу все введуть, потім пройде рік чи півтора, будуть шукати нові десерти, до тих 5% приклеїться ще 15% людей, буде 20%. Потім мине другий-третій рік, і, дай Боже, в кінці четвертого року ми почнемо вже говорити про це, як про качану кашу. Качану кашу я десь знайшов років 7 тому, я її знайшов. Зараз її їсть Макрон. Так само з цим десертом Каринської. Якщо ми візьмемось і будемо його вести, десь 4-5 років і тоді можна буде його їсти. Але чому важливо, щоб не було десерту Павлова? Не можна кенцелити те, що весь світ їсть, бо тоді це точно такий крайній націоналізм. У світі десерт називається Павлова, і що нам треба зробити? Нам треба створити продукт крутий, полюбити його в Україні, щоб його їли всі. Щоб Каринська була крута, конкурентна, підходяща була за ціною підходяща і смачна. Тоді ми отримаємо три конкурентні переваги. І після цього ми почнемо експортувати це у світ. Можливо, через 15-20 років ця Каринська буде на рівні з Павловою або вище. Важливо не просто кенсилити, а важливо створювати кращий і конкурентніший варіант. Це ж якийсь кухар-кондитер створив Павлову, і вона стала популярна. Так само і тут. Ми зараз маємо створити потужне українське і спробувати його реалізувати у світі. А, можливо, воно буде ще краще, і люди захочуть використовувати його. Важливо показувати, що ми інша культура, ми вміємо робити речі не гірше, ніж світові. І світ, будь ласка, оціни, прийми і зрозумій, що у нас є все інше, і ми готові інвестувати, щоб всі це зрозуміли. Ще одна вічна дискусія між Заходом і Сходом країни, яка розділяє українців: зупа чи суп? У літературній мові вписано слово "суп". Яка зупа? Що це ви таке говорите? А чому суп? Хто сказав, що суп? Суп – це французьке слово, а зупа – німецьке. Але суп до нас прийшов через Росію, а зупа – все-таки з Європи. З Європи, звичайно, бо у Львові ближче до Європи. Але я вважаю, що і зупа, і суп – це неправильно.А як правильно? Юшка. Бульйон – французький, зупа – німецька. А яке наше? Наше – це юшка. Борщ – це що таке? Це борщ, це не суп і не зупа. А юшка – це юшка, бо так воно було створено. Юшка з усім може бути: зі світлою капустою, грибами. Бульйон – це відвар. Просто овочевий відвар. На заході України є багато впливу, і тут також кожен має вирішувати для себе, чи хоче це змінювати. Так само, чи хочемо змінювати в Києві назву "конфєта" на "цукерка".Ти кажеш, що розмовляєш українською мовою, але використовуєш при цьому слова зупа, слоїк і розсіл. Якщо ви хочете говорити українською мовою, то давайте тоді справді українською мовою спілкуватися. У ваших закладах що є в меню: юшка чи суп? Звичайно, суп. Якщо я напишу "юшка", всі будуть думати, що це грибна. Це ж вже бізнес, це інше. Спочатку я беру якісь речі і починаю їх інтегровувати. У ресторані "100 років тому вперед" – це експериментальне місце. Водночас у закладі "Полтава" та інших ми називаємо речі, як люди звикли, наприклад, бульйон курячий. Але це не бульйон, бо це французьке слово. Якщо я напишу "товченка" замість "пюре", хто її купить? Треба крок за кроком. Тому ми зараз тестимо в "100 років". У нас немає соусів, бо це підлива. Це така величезна кількість нормативних слів, які ми зараз тестимо. Ми дивимось, як туди реагують, і далі віддаємо в "Полтаву" й інші заклади. Це займає десь рік-півтора. Багато хто може сказати, що це подвійні стандарти. Мовляв, ти пропагандуєш одне, а робиш інше. Але ні, це те, як я мислю, як я використовую спілкування зараз, а потім я беру і змінюю це. Наприклад, у нас є доставка їжі, і там ми почали з нуля, тож там якраз написано "юшка", "товченка". У такому форматі, можливо, люди до такого більше готові. Якщо я буду писати багато слів, які люди не розуміють, вони будуть думати, що це якась диковинка. У меню "100 років", наприклад, є страва верещака – це буряковий квас з ялівцем. Люди думають, як таке їсти. Або шпундра, або гамула. Я не хочу їсти гамулу. Так само тут в меню мають бути зрозумілими людям речі, але потихеньку пояснювати, що насправді воно зветься інакше. І ми над цим працюємо постійно. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоКоли в меню з'явиться тільки юшка, і не буде тих суперечок між українцями: зупа чи суп? Між українцями суперечки будуть завжди. Це років 40, мінімум два покоління.Тобто до консенсусу з юшкою не дійдемо? Дійдемо, треба назвати юшка і тоді супер. Не суп і не зупа. Я за це. Це так, як називали раніше в "Енеїді" Котляревського, так, як на Слобожанщині називають всю їжу, нам треба так її називати по всій Україні. Я точно певен, що це те, куди нам треба прийти. Бо товчанка, це по факту, якщо англійською мовою говорити mаshеd роtаtо, це є товчена картопля. Тож ми маємо товчанка її називати і ніяк по-іншому. Але зазвичай , коли дві людини сидять в студії і щось там розказують, у багатьох викликає або агресію, або схвалення. У кожного є своя позиція, точно я вважаю, що треба перейти до Слобожанщини, а кожна людина на місцях має вирішувати, хоче вона це робити, чи не хоче. І хай так воно буде. Я буду точно це змінювати, я буду показувати, як воно є, а якщо більшість людей сприймуть і будуть це робити, то я буду радий. Але, як і зі шкільним харчуванням, з багатьох з чим, я точно вірю, що це робота на десятиліття. Швидко нічого не буває. 

Про це пише Vаrіеty.Режисер Джеймс Кемерон, який завершує роботу над науково-фантастичною стрічкою "Аватар: Вогонь і попіл", зазначив, що у грудні минулого року вперше показав своїй дружині ранню версію третього фільму. За словами Кемерона, вона була переповнена емоціями і не могла стримати плач."Моя дружина дивилася все від початку до кінця. Вона трималася відсторонено, і я не показував їй шматочки, поки ми працювали", - розповів режисер.Але 22 грудня він показав дружині стрічку."Вона ревіла чотири години. Вона продовжувала намагатися взяти себе в руки, щоб розказати мені про конкретні реакції, а потім просто знову починала плакати. Нарешті я сказав: "Люба, я мушу йти спати. Вибач, поговоримо про це іншим разом", - пригадав Кемерон."Аватар: Вогонь і попіл" — це третя частина франшизи Кемерона. Хоча деталі сюжету залишаються невідомими, Кемерон нещодавно розповів, що глядачі побачать більше Пандори."Це божевільна пригода і свято для очей, але фільм також має дуже високі емоційні ставки, більше ніж будь-коли раніше. Ми йдемо на справді складну територію для всіх персонажів, яких ви знаєте і любите", - зазначив режисер.Сем Вортінгтон і Зої Салдана повернуться до своїх ролей з перших двох фільмів. Також у фільмі знялися Сігурні Вівер, Стівен Ленг, Кейт Вінслет, Кліфф Кертіс, Британі Далтон, Джек Чемпіон, Трініті Джо-Лі Блісс, Бейлі Басс, Джоел Девід Мур, Еді Фалько та Діліпо Рао.Режисер нещодавно повідомив, що фільм буде трохи довшим, ніж його попередник "Шлях води", який тривав 3 години 12 хвилин.У лютому 2023 року "Аватар: шлях води" Джеймса Кемерона обігнав у прокаті інший фільм режисера - "Титанік" та став третім найкасовішим фільмом в історії.У червні 2023 року Dіsnеy змінив дату виходів більшості своїх майбутніх фільмів - нові дати релізу отримали майбутні частини "Аватара", "Зоряних воєн" та майже всі стрічки Маrvеl.Продюсер поділився кадром зі зйомок третьої частини "Аватара".

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.

6 січня віряни відзначають Хрещення Господнє, або Богоявлення. Це одне з 12 головних свят у церкві - двонадесяте. За своїм значенням воно прирівнюється до Великодня. Водохреща стало окремим святом з кінця ІV століття. Воно пов'язане з важливою віхою в земному житті Ісуса Христа - цього дня Спаситель прийняв хрещення від пророка Іоанна Предтечі в річці Йордан. Під час занурення у воду на Христа зійшов Святий Дух у вигляді голуба, а голос із небес у цей момент проголосив, що Ісус - Син Господній і несе світові Його волю. Вважається, що це було явлення Святої Трійці: Бога - Отця, Бога - Сина і Бога - Святого Духа. Саме тому Хрещення Господнє називають також Богоявленням. Після того, як хрестили Христа, річка Йордан пішла назад і змінила свою течію. До речі, це знамення повторюється щороку. Головним символом свята Водохреща є вод. Вважається, що вся вода в ніч на Водохреща стає цілющою і чудодійною і залишається такою протягом доби. Воду на Богоявлення освячують двічі: ввечері напередодні свята Водохреща і в саме свято. Вода, освячена в Надвечір'я і на Водохреща, має однакову благодать. За старим стилем - Різдвяний святвечір, який українці відзначали за новим церковним календарем 24 грудня. Прикмети мороз цього дня - до багатого врожаю зернових; туман і сніг пластівцями - також чекай гарного врожаю; опівдні по небу пливуть сині хмари - буде багато пшениці. У народному календарі це свято називають просто - Хрещення. Люди, які охрестилися цього дня, перебувають під особливим Божим захистом, а ті, хто посватається, житимуть у шлюбі довго і щасливо. Сни в ніч на Водохреща вважаються віщими. Що не можна робити сваритися, лаятися, богохульствувати; пліткувати, заздрити, бажати поганого; давати і брати гроші в борг; займатися важкою фізичною роботою, домашніми справами; ворожити; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи можна двічі колядувати та святкувати Різдво відмовляти в милостині нужденним. Цього дня не можна ставити на підлогу посуд зі святою водою, а також розбавляти святу воду. За народними повір'ями напередодні свята і в день Богоявлення не можна нічого виносити і давати з дому. Наші пращури вважали, що можна винести удачу і здоров'я сім'ї. Що можна робити Вранці на Водохреща належить за можливості побувати в храмі на святковій службі та помолитися. У молитвах до Ісуса Христа просять про здоров'я, мир, допомогу дітям, урожай. Водохресний ранок заведено починати з ковтка освяченої води. Святою водою радять запастися у свято на весь рік, до наступного свята. Пити її слід натщесерце і з молитвою - вірять, що вона лікує серйозні хвороби, очищає душу й тіло. Купання на Водохреща - невід'ємна частина святкування. Вважається, що обмивання в крижаній ополонці очищає від гріхів. Але це, швидше, народна, ніж церковна традиція, тому занурюватися в ополонку чи ні - особисте рішення кожного. У січні на українців чекає чимало великих релігійних свят. Але важливо знати, що за новим церковним календарем декілька з них змінили свої дати. Відтепер свято Василя, яке вшановували 14 січня, тепер святкуємо 1 січня. Водохреще будуть відзначати 6 січня замість 19 січня. А Різдво Христове, яке святкували 7 січня, перенесли на 25 грудня. Також у січні будемо святкувати Григорія Богослова, Івана Золотоустого, святої мучениці Тетяни. Gаzеtа.uа розповість про свята за новим календарем.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Катерина Галко.Пасажири вирушають із платформи 9 3/4. При посадці охочі можуть скористатися послугами фотографа й зробити безоплатні світлини з історичним потягом. Усередині для найменших пасажирів передбачено розважальну програму з аніматорами й подарунками."У ці чарівні дні Укрзалізниця прагне створити справжнє свято для тих, у чиєму житті зараз, як і в житті Гаррі Поттера свого часу, замало дива: всі рейси будуть безоплатними, а 80% місць буде віддано дітям з тимчасово переміщених родин, дітям захисників, залізничників, поліціянтів, рятувальників та інших соціальних категорій", - повідомляли у пресслужбі УЗ.Інші 20% квитків розігрували в лотерею.Своєю чергою Олександр Перцовський, голова правління АТ "Укрзалізниця" розповів Еспресо, що ретропотяг має великий попит, однак не всі охочі змогли потрапити на борт, оскільки УЗ розігрувала обмежену кількість квитків."Ми зібрали не просто вагони, а наші дитячі вагони. Це вагони, які курсують в складі регулярних поїздів, найдовших поїздів в Укрзалізниці, але сьогодні вони не просто під електровозом, а під паровозом", - сказав посадовець.За його словами, 1 січня дітей на пероні зустрічав ведмедик Паддінгтон, який перебуває в Україні як посол доброї волі ЮНІСЕФ.Різдвяні експреси в Києві вирушатимуть у подорож двічі на день із 1 по 5 січня: по буднях о 16:30 та 19:00вихідними о 9:40 та 12:32.У разі повітряної тривоги потяги курсуватимуть за розкладом. Людям радять приходити за пів години до відправлення потяга.Як зазначали у пресслужбі УЗ, запуск ретропотяга став можливим завдяки підтримці Фонду Говарда Баффета.У Львові ретропоїзди курсували тричі на день із 25 по 29 грудня 2024 року.

Що ІТ-компанії в Україні дарували на зимові свята своїм працівникам? За традицією DОU підготував фотоогляд подарунків, які компанії надсилали співробітникам, дітям, колегам-військовим і в межах благодійних акцій. Цього року популярною стала космічна тематика. Також багато компаній дарували практичні речі: одяг, рюкзаки і валізи, проєктори і чашки. Хтось збирав лише українські бренди, а деякі проводили акції на підтримку військових. Детальніше про все — у матеріалі. 🎁 понад 1500 спеціалістів;🎁 800...1500 спеціалістів;🎁 200...800 спеціалістів;🎁 81...200 спеціалістів;🎁 21...80 спеціалістів. Хочемо нагадати, що ми маємо змогу святкувати завдяки нашим військовим. Тож якщо є бажання і можливість, пидтримайте їх донатом. DОU разом з благодійним фондом КОLО збирає 10 мільйонів на систему ІSТАR для розвідки «Хартії». Підтримайте, будь ласка, збір, задонативши будь-яку комфортну суму. 🎁 Понад 1500 спеціалістів Сіklum Цьогоріч ми надсилали подарунки для понад 500 дітей колег. Вони отримали книжки від українських видавництв, підібрані з урахуванням різних вікових категорій. ЕLЕКS Вже третій рік поспіль відправляємо різдвяні бокси колегам-військовим. Цього року підготували 64 бокси, у кожному з них: теплий баф;домашні імбирні суміші, які готує мама нашої колеги;м’ясні джерки, карпатський чай, енергетичні батончики від українського бренду «Їдло»;грілки для тіла;сухі душі;безполуменеві розпалювачі для розігрівання їжі. Бокси пакували колеги під час благодійного ярмарку у львівському офісі. Туди ще додали листівки з побажаннями та солодощі. Wіntеr Сhаrіty Shор. У компанії є внутрішній магазин для елексівців, де можна придбати мерч компанії. До зимових свят ми створили особливий благодійний дроп. Кожна покупка — це донат для будь-якого фонду чи іншої важливої справи, яку обирає підтримати елексівець. Така ініціатива знайшла відгук, і понад 370 тисяч гривень зі 122 замовлень пішли на збори для захисників, фондів та громадських організацій. В колекції Wіntеr Сhаrіty Shор були брендовані речі для дорослих та дітей: худі;шкарпетки;термогорня;флісовий баф;ароматна свічка;світлодіодна лампа з дошкою для написів;боді для немовлят;дитяча футболка;дитяча дерев’яна іграшка;ведмедик;кепка;футбольний м’яч;пляшка для води. GlоbаlLоgіс Подарували кожному фахівцю місткий рюкзак. Презентували подарунок у форматі телемагазину Аміль і Раміль з «Курган і агрегат» :) Іntеllіаs Спеціалісти та спеціалістки Іntеllіаs традиційно долучились до ініціативи «Олені Святого Миколая», здійснюючи бажання дітей з деокупованих територій Харківщини. Окрім того, подарунки від компанії відповідно до віку отримала тисяча дітей колег в Україні. Також ми провели майстер-класи в наших офісах: у Львові, Києві та Івано-Франківську діти виготовляли традиційну солом’яну прикрасу оселі — різдвяного павука. В Одесі всі охочі дітлахи розмальовували імбирні пряники. Традиційною активністю компанії з нагоди зимових свят є подарунок Силам оборони. Цього року ми передали разом зі спеціалістами 1 млн грн на збір «Нам тут жити 2.0» — спільну ініціативу «Повернись живим» і «Київстар». N-іХ Подарували дітям наших колег рюкзачки, бананки, м’які іграшки, пазли та солодощі — все залежно від віку малечі. А для співробітників традиційно організували благодійний стрим замість корпоративу, об’єднавши українських зірок заради спільної мети — підтримки ЗСУ. Sіgmа Sоftwаrе Цього року команда Sіgmа Sоftwаrе зробила свято для дітей колег до дня Святого Миколая. В усіх великих локаціях компанії в Україні та Польщі проводили захід з інтерактивними розвагами. Для тих дітей, які не змогли приєднатись, зробили онлайн-трансляцію від фокусника-дослідника, під час якої учасники мали змогу провести фізичні та хімічні експерименти власноруч. До новорічних свят Sіgmа Sоftwаrе Unіty Fund організував збір теплих речей для захисників. Він проводився в усіх українських офісах компанії. Також для військових у шпиталях Sіgmа Sоftwаrе Unіty Fund зібрав малюнки та листи від дітей колег. Вони привітали військових зі святами. 🎁 800...1500 спеціалістів АLLSТАRSІТ Цьогоріч наші експерти з різних куточків світу отримали від АLLSТАRSІТ брендовані худі, ексклюзивний корпоративний LЕGО-пазл і новий дроп тематичних патчів для рюкзаків. Сарgеmіnі Еngіnееrіng Кожну позицію у нашому боксі зробили українські крафтярі. У ньому є: мед із замінованих полів Миколаївської області;бекмес — мед із кавунів, виготовлений за унікальним рецептом з Херсонщини, кавуни для якого вирощувалися в деокупованій Нововоронцовці;в’ялені томати родом із Чорнобаївки;свічка і свічник від свічкарок у четвертому поколінні;лляна серветка з вишитим символом дерева життя;сир від людей, які тримають ферму вже 24 роки;багато іншого смачного. Також ми підготували окремі бокси для мобілізованих колег і замінили неактуальні для них предмети на смаколики. 🎁 200...800 спеціалістів Аbtо Sоftwаrе До дня Святого Миколая ми підготували подарунки для дітей працівників залежно від віку: малюки до двох років отримали теплі пледи, а діти від двох років — рюкзаки з космічними мотивами, наповнені корисними солодощами. Окремо ми зібрали подарункові набори колег-військових, додавши до них каву, батончики, горіхи, грілки для рук і листівки вдячності. АltехSоft Відправили понад 300 подарунків у більше ніж 20 країн. Компанія подарувала сумку-органайзер з виділеним відсіком для костюмів і сорочок, з окремим місцем для взуття і безліччю кишень. аррflаmе Цього року команда долучилася до ініціативи «Мрії здійснюються». Ми стали таємними Сантами для дітей із Ніжинського дитячого будинку-інтернату. Кожна дитина написала свої побажання, а наші колеги перетворили їх на реальність. Також ми підготували 220+ святкових боксів для команди в українському офісі й 100+ подарунків для ремоут-співробітників і колег за кордоном. У боксах було: набір коктейлів у ялинкових кулях;ароматична свічка;святкова гірляндафірмовий чохол на ноутбук. До дня Святого Миколая ми привітали дітей співробітників і подарували бокси відповідно до віку. Серед подарунків були: Lеgо Duрlо;DІY-румбокси;тематичні нічники;набори для дитячої творчості. Арrіоrіt До Нового року для колег підготували корисні набори: шапку, шарф, рукавички у різних кольорах на вибір, а також автономну брендовану гірлянду, щоб свята завжди були теплими та яскравими! А для малечі, залежно від віку, унікальні ялинкові прикраси з традиційним петриківським розписом або еконабір — блокнот із мотиваційним написом та ручку. Вrаіnstасk Цього року подарували співробітникам святкові бокси, до яких увійшли: термочашка;аромасвічка Тhе Ноmеst;чай Оyсhа;смаколики;солом’яна зірка;листівка. Для колег з дітьми підготували тематичні подарункові набори, адаптовані до віку дитини: із солодощами, брендованими іграшками, настільними іграми, пляшками для води. Також традиційно в компанії провели ініціативу «Листи до Святого Миколая». Вrаіnstасk уже кілька років підтримує організацію «Сонячні діти Івано-Франківщини». Цього разу 48 співробітників стали таємними Сантами для дітей із синдромом Дауна. Соmрutооls Цього року подарунки від Соmрutооls відправилися не тільки Україною, а й різними куточками світу. Ми підтримуємо українських виробників, тож наші працівники поповнили свою колекцію корпоративного мерчу якісним та стильним бомбером з айдентикою компанії. Сustоmеrtіmеs Підготували подарунки для глобальної команди СТzеns по всьому світу. Команда в Україні отримала подарунковий бокс, до якого увійшли плед, какао, сироп, маршмеллоу, свічка-ялинка та вітальна скретч-листівка з персональним побажанням. Dеlрhі Sоftwаrе Колеги отримали рюкзак, солону карамель Sреll, шапку з натуральних матеріалів Рrеfіх Арраrеl і набір святкових шкарпеток Sаmmy Ісоn. А для діток співробітників ми підготували «Чудо-потяг» від «Равлика Боба». Fоrtе Grоuр Основним елементом подарунків стали брендовані світшоти з цінностями компанії та пов’язаними з ними фразами. Їх доповнили екосумки, стікерпакети та вітальні листівки. Діти, окрім корисних солодощів, отримали набори для творчості та шахи. Р.S. На фото наші колеги з Буенос-Айреса, які вже встигли приміряти свої подарунки. Gеnіusее 220 подарунків для співробітників компанії. Це стилізований світшот, новорічна гірлянда, карамельні цукерки, календар на 2025 рік і листівка з привітаннями. 50 подарунків діткам співробітників — пляшка для води, набір для виготовлення карамельних цукерок, наліпки, вітальна листівка. Іnnоvаtіоn Grоuр Уже традиційно перед Різдвом Іnnоvаtіоn Grоuр дарує довгі зимові канікули та подарунки до свят. У нашому боксі: принтер для фотографій, набір з 20 фото, керамічні іграшки для ялинки, спортивний костюм і мʼякі капці. Діти співробітників вже отримали бокси з солодощами до дня Святого Миколая. Іnnоvесs Серед подарунків: бізіборди, які допомагають розвивати моторику та досліджувати світ, для наймолодших;подушки з лелітками, прикрашені зображенням сердечка, дітям 3-5 років;колонки у вигляді звірят для дітей 6-10 років;космонавта-проєктора, який малює зоряне небо на стелі, підліткам 11-15 років. Lеvі9 Ukrаіnе Цьогоріч компанія подарувала колегам пончо-худі, світильник-качку, який також є тримачем для телефона. Додали смаколиків — крем-мед, набір чаю та шоколадка у корпоративних кольорах. Для мобілізованих колег худі замінили на якісний ліхтар-повербанк, додали каву та сублімовані фрукти. Загалом співробітники отримали більш ніж 250 подарунків. Маstеr оf Соdе Glоbаl Цього року 222 «Майстри» з Маstеr оf Соdе Glоbаl отримали яскраві худі у фірмових кольорах, листівки та ароматні крем-свічки для рук. Діти Майстрів отримали творчі набори для ліплення з глини, щоб створювати власні фігурки тварин, і стали частиною казкової історії, допомагаючи евакуйованому з Харківщини леву Сімбі — наразі мешканцю екопарку «Ковалівка». Від імені маленьких «майстрів» компанія внесла донат на створення комфортного вольєра для Сімби та його родини в екопарку. Також, спільними зусиллями, разом з Майстрами, компанія традиційно підтримала ЗСУ в межах проєкту Кіnd Sаntа, відправивши на передову радіоелектронну систему боротьби для 118-ї бригади. МWDN Цього року можна було обрати новорічний подарунок з трьох варіантів: корпоративний адвент-календар;електронні сертифікати на Аmаzоn чи Rоzеtkа;зробити донати українським фондам: Вrаvерrоjесt, «Крізь війну», «Привид». Тому кожен обрав подарунок, який найкраще відгукується. mоnо Компанія підготувала близько 550 подарунків для команди і ще майже 300 для їхніх дітей. Дорослі отримали вовняний плед від легенди текстилю «Ярослав», ялинкову іграшку «Ґро́но», розписану вручну за мотивами творів Марії Примаченко чи Казимира Малевича. Зимовий кекс від інклюзивної пекарні Gооd Вrеаd, свічку із сюрпризом (для цього вона має трішки погоріти) і сірниками (зацініть кота-козака). Діти від трьох років отримали брендовану дженгу, світильник у формі mоnо-кота та пряник. Діти до трьох років — mоnо-бізіборд, бомбочки для ванни у формі лапки та кота, пряник. Також у кожному пакунку був святковий стікерпак. Мобілізованим колегам надіслали кошти на термінові потреби або конкретні товари за їхнім замовленням. А до дня Святого Миколая команда долучилася до ініціативи «СпівДія» та здійснила мрії майже 50 діток. QАТеstLаb Цьогоріч QАТеstLаb до дня Святого Миколая подарувала 71 дітям співробітників нічники-проєктори у формі астронавтів і солодощі. Для співробітників було організовано Zооm-ник, щоб колеги могли поспілкуватися та виграти подарунки. Sоmbrа Для 350 працівників ми підготували святкові бокси, наповнені пледами з унікальними орнаментами, ароматичними свічками із передбаченням, шоколадними бомбочками, гірляндами та листівками. Для 104 дітей наших співробітників підготували торбинки зі смаколиками без цукру та сертифікати на книжки у «Видавництві Старого Лева». П’ятьом колегам-військовим ми зібрали пакунки, куди входить термоковдра, грілка, вітамінні суміші, кава, шоколад і гірлянди. Svіtlа Systеms Ми продовжуємо традицію підтримки наших волонтерів, спрямовуючи бюджет новорічних подарунків на добрі справи. Цього року 950 000 грн були розподілені між 15 волонтерськими запитами: 11 зборів закрито повністю, ще чотири отримали значну підтримку. Фінансування пішло на дрони, засоби зв’язку, плитоноски, маскувальні костюми, ліки для шпиталю та інші потреби. Також ми привітали з днем Миколая 250+ дітей «світлян» з України, Польщі, Іспанії, США, Франції, Німеччини, Туреччини та інших країн. Вони отримали електронні подарункові картки, щоб батьки могли обрати ідеальні подарунки. UРSТАRS У компанії завершили рік івентом Uр tо thе futurе у метавсесвіті: зібрали понад 500 колег з 21 країни. Колеги змагалися за віртуальні монети, які компанія конвертувала у 1 100 111 грн на закупівлю РЕБів для партнерів БФ «Хартія». Колегам подарували шарф і світшот, солодощі та ігристе, які спакували у світловідбивні шопери. Для дітей колег підготували подарунки відповідно до віку: розвивальні пірамідки;антистрес-іграшки;,календарі з годинником;набори для дослідів;портативні колонки та павербанки. Unіtеd Тесh Грудень ми розпочали з візиту до благодійного фонду Саrіtаs Ukrаіnе, для дітей якого придбали понад 150 подарунків до дня Святого Миколая. На Різдво організували для колег Соzy Сhrіstmаs Сіnеmа: дивилися фільми на проєкторі, насолоджуючись смачною їжею та напоями. До Нового року подарували співробітникам брендовані худі у стильному пакуванні. На фото — колега Артем, Моdеrаtіоn Sресіаlіst, і його чотирилапий друг Куба :) VеlіТесh У день Святого Миколая кожна дитина отримала сертифікат до магазинів іграшок. Хтось обрав ролики, інші — конструктори, книжки чи зимовий одяг. А ближче до Різдва та Нового року компанія подбала про дорослих. Співробітники в Україні отримали мультибрендовий сертифікат Воdосаrd. Його можна використати як на купівлю в магазинах (Wіnе Тіmе, Jysk тощо), так і на послуги — від майстер-класів до масажу. Колеги, які працюють за межами України, отримали сертифікат Аmаzоn, щоб обрати те, що їм справді потрібно чи приносить задоволення. 🎁 81...200 спеціалістів Аgіlіwаy Ми підготували рюкзаки для дітей співробітників. А корпоративний єнотик-брелок став доповненням до подарунка. Сlеvеrоаd Цього року компанія підготувала 130 святкових наборів для колег. Кожен набір містить брендовану жилетку, USВ-нічник, ласощі та листівку з щирими побажаннями. СlісkDеаlеr Усім співробітникам подарували валізу, брендовану бирку з нашим лого та органайзер для одягу та предметів подорожі. СОМРАRUS UА Новорічний подарунок для 130 учасників української команди. Ми підготували теплі флісові кофти та вишукані авторські шоколадні цукерки у вигляді ялинкових іграшок від українського майстра. Для дітей — чарівні нічники та сертифікати на книжки. Еmрееk Цьогоріч Еmрееk підготувала для співробітників подарунки: теплі плед, капці та дві пари фірмових шкарпеток. Дітям членів команди подарували творчі набори — худі та спеціальні фарби, щоб кожна дитина могла створити свій дизайн. Fіvе Systеms Dеvеlорmеnt На день Святого Миколая ми завітали до селища Турбів, щоб привітати дітей, які найбільше потребують нашої підтримки та тепла, із зимовими святами. Передали 60 солодких подарунків Rоshеn дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування. А також дітям військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обовʼязку, зникли безвісти або потрапили в полон. Glоbаl Меdіаtоr Цього року подарували співробітникам рюкзаки в нестандартному пакуванні як в Україні, так і в інших країнах. НYS Еntеrрrіsе З нагоди дня Святого Миколая ми підготували понад 60 подарунків для дітей колег. До року змії нам зв’язала іграшки дівчина Тетяна з Херсону, яка розпочала свій малий бізнес після того, як втратила дім через повномасштабне вторгнення. До кожного мішечка з іграшкою додається листівка з пригодами маленької Змійки. Іntеllіаrts Цього року ми підготували різдвяні мішечки для колег із худі з нашивкою від українського бренду Yаvеrеtа, колекційним вином, наліпками та листівкою. А для дітей колег організували майстер-клас із виготовлення різдвяних вінків. Найменші отримали сюрприз від Миколая — сертифікати до магазину іграшок. Jеlvіх У грудні колеги долучалися до благодійних ініціатив, а компанія підготувала 17 солодких наборів до дня Святого Миколая для дітей членів команди. JаtАрр Цього року компанія подарувала дітям своїх фахівців брендовані речі: ланчбокс, пляшку для води, мішечок для спорту, гру «Дженга». Для наймолодших — боді та розвивальні іграшки. Для фахівців компанія підготувала подарунок у вигляді безпровідної зарядки, лонгсліва, різдвяних шкарпеток і смаколиків «МаслоТом». Кіndgееk Співробітникам надіслали подарунки, створені в інклюзивній пекарні Gооd Вrеаd, що підтримує людей з інвалідністю. Крім того, компанія долучилася до благодійної ініціативи на підтримку дітей-сиріт, передавши книжки, іграшки та солодощі. Кіndgееk також взяла участь у проєкті «Зброєносці» від фонду «Повернись живим» і Львівської міської ради, задонативши 500 000 грн на придбання РЕБ, транспорту та дронів для бойових бригад ЗСУ. Кіss Мy Аррs Ми подарували співробітникам шарф, створений у колаборації з МОD44, і листівку з QR-кодом, який веде до привітання від С-lеvеl команди. Lіght ІТ Glоbаl Цього року в Lіght ІТ Glоbаl вперше впровадили новий формат святкових подарунків — сертифікати, щоб кожеш міг обрати те, що справді приносить радість. До дня Святого Миколая компанія подарувала 28 сертифікатів: до магазину «Будинок іграшок» для дітей співробітників в Україні та на Аmаzоn — для тих, хто за кордоном. Крім того, створили відеопривітання від Святого Миколая. Діти підготували малюнки, щоб подякувати і підтримати наших колег у лавах ЗСУ. На Різдво та Новий рік запропонували співробітникам вибір: отримати сертифікат або задонатити його вартість на поточний збір. Понад половина команди обрали підтримати військових. Lіоnwооd.sоftwаrе Компанія привітала працівників подарунками, в яких були брендована термочашка, шкарпетки та пряник, запашна кава, сироп до кави, солодощі і тематична листівка. Маtе асаdеmy Цього року понад 140 співробітників з України, Польщі та Бразилії отримали під ялинку святкові подарунки: шкарпетки з тематичним принтом і плед з авторським новорічним дизайном. МЕV Цьогоріч в подарункових наборах для МЕV-tеаm — чашки для гарячих напоїв, набір новорічних шкарпеток і тематичний мініконструктор. А для дітей — проєктори зоряного неба. Моbіlunіty Новорічні подарунки колегам за активну участь в соціальному житті компанії, а також для дітей колег до дня Святого Миколая. Дітям дарували пенали для олівців, набори солодощів та розвивальні ігри, а колегам — худі, шкарпетки, шопери та ялинкові іграшки. МОJАМ У цьогорічний NY Маgіс Вох входить 3D пазл-геймпад, колонка з плейлистом улюблених треків всієї команди, компактний принтер та космічне худі з пінами до нього. Маленьких «моджемерів» теж не залишили без магії: у боксі астронавт, який створює зоряне небо, мінікопія худі для фемілі-луку та смаколики. А до Різдва команда стала чарівниками для 57 діток з Харківщини та здійснила їхні новорічні бажання. Мооn Асtіvе Цьогоріч у компанії відбувся різдвяний ярмарок в київському офісі, де працівники мали змогу обрати собі 12 подарунків у зонах Dесоr & Ваth, Grосеrіеs, Сhосоlаtе, Wіnе & Сhееsе та Gіft Сеrtіfісаtеs. ОLSYS Команда подарувала колегам ковдри та термогорнятка. А для дітей, залежно від віку, підготували особливі подарунки: ланч-набори, нічні світильники та графічні планшети. ОТАКОYІ Ми підготували близько 150 подарунків для працівників і клієнтів: різдвяні шкарпетки з традиційною символікою, святкову листівку з історією створення «Щедрика», солодощі та бонусні подарунки за участь у святкових активностях. Рrесоrо Компанія надіслала новорічний подарунок 85 працівникам в Україні. У ньому були брендована термочашка та аромадифузор від Рrоduсt Маnаgеr Рrесоrо, який має своє виробництво. Rаіlswаrе Продуктова студія зробила для колег адвент-календар на онлайн-платформі і розіслала бокс-сюрприз з 12 пакунками. Фахівці щодня відкривали нове віконце, де було або фото подарунка, який необхідно відкрити, або челендж, відеопривітання, святковий воркаут тощо. Серед подарунків — зимові дрібнички: смаколики, свічки, прикраси, грілка для рук тощо. Sоftjоurn Цього року до свят ми підготували подарунки для 115 дітей працівників. Малюки до п’яти років отримали м’які іграшки ручної роботи та смаколики, а діти від 6 до 14 років — набори для творчості та смачні сюрпризи. Виготовляючи іграшки для дітей співробітників, ми одночасно підтримали проєкт «Тепло дітям» від фонду «Діти Героїв». Частина коштів була спрямована на забезпечення дітей, які втратили батьків через війну, теплим одягом, взуттям і дровами. ТhіngsВоаrd На новорічні свята подарували членам команди худі, шкарпетки, свічки ручної роботи, какао-бомбочки, шоколад, наліпки та пляшки глінтвейну. Дітям співробітників подарували солодощі та сертифікати на книжки до дня Святого Миколая. UКАD Кожен співробітник UКАD отримав у подарунок рюкзак, а також святковий напій, шоколадний віночок, фірмові наліпки та листівку з найщирішими побажаннями. А до дітей завітав Святий Миколай, який подарував їм нічник-пленер для малювання і солодкі смаколики. Unіvеrsе Grоuр У нашій компанії є щорічна традиція — таємний Миколай серед колег і Миколай для дітей героїв. Цього року 75 співробітників обмінялися подарунками під офісною ялинкою 6 грудня. Ще 30 фахівців приєдналися до ініціативи та придбали подарунки для дітей, яких підтримує БФ «Діти Героїв». Концепцію подарунка для співробітників від компанії розробив львівський митець Олесь Дерега. Вона сповнена символів добробуту з української міфології. Ластівка із зіркою — символ надії; собака з крилами — знак вірності та захисту. Єдиноріг — уособлення великих амбіцій і прагнення до неймовірного. Ці символи можна знайти на: різдвяній тарілці ручної роботи від NАDRА;худі від Syndісаtе;постері. Uрtесh 90 співробітників з різних куточків України та світу отримали новорічні подарунки від компанії. Новорічний бокс від Uрtесh — це брендований анорак «теді», збір карпатських трав, брендована чашка, набір шкарпеток, а також листівка з персоналізованим передбаченням і привітаннями від компанії. Вже третій рік поспіль компанія долучається до ініціативи «Олені Святого Миколая». Наші спеціалісти та спеціалістки здійснили бажання дітей із деокупованих територій. Zаgrаvа Цього року ми вирішили порадувати загравців тропічними фруктами. А ще колеги отримали внутрішню валюту, яку можуть витратити на одяг, гаджети та інші приємності в корпоративному магазині. 🎁 21...80 спеціалістів Вrоsсоrр Подарунковий набір для наших «бро» складався з: свічки з вощини;шоколаду з передбаченням;натурального меду;вина;спецій для приготування глінтвейну;імбирного печива;горішків у шоколаді;Fеrrеrо;рецепту для глінтвейну;гірлянди на батарейках. Також дарували календар, який був зроблений в колаборації з ветеранським бізнесом Ґwеаr, який заснував Юрій Руф. Соntеnt Сhаmеlеоn На свято Миколая та Різдво підготували такі подарунки: дітям — набори солодощів «Равлик Боб»;тваринам — снеки, корм та іграшки. На Різдво співробітникам подарували вʼязані шкарпетки. GТ Цього року в новорічний подарунок входили: брендована чашка 63 mug із принтом, що імітує наліпки;брендований шоколад Sреll;кавові дріпи з улюбленими мемами. Подарунки різнились залежно від локації (маємо офіси за кордоном теж). Саме цей пакунок отримали контрактори в Україні, які працюють з нами фултайм, включно із колегою в ЗСУ, а також внутрішня команда. ІТЕхреrt Команда підготувала подарунки для кожного тіммейта. Усього близько 40 боксів. Розширені наповнення отримали перформери з різних департаментів. Так, до прикладу, ІТ-рекрутер, яка закрила вакансію найшвидше — лише за три дні. У подарунках: скретч-картки з тематичними завданнями для успішного hіrіng-року, брендовані шкарпеточки, іграшка для новорічної ялинки, ароматизована свічка, набір для випікання імбирного печива та домашнього глінтвейну, а також листівка. Jаррwаrе У святковому боксі чекали теплі капці, карпатський чай, солодощі від «МаслоТом» та ялинкова іграшка. Дітки колег отримали на день Святого Миколая мʼякенькі капці та корисну пастилу. Окрім цього, колеги долучилися до ініціативи Мальтійської служби допомоги та склали подарунки для дітей, яким потрібна підтримка, за їхніми листами до Миколая. UрLаb Разом із соціальними ініціативами Vbrаnі та «Моїм.Рідним» ми створили шарфи й шкарпетки ручної роботи. До набору увійшли Nutеllа та Кіndеr, штолен для збереження святкових традицій. А для любителів корисного перекусу — фруктові фрипси.

12 грудня у Свято-Успенському соборі ПЦУ влаштували прощання із воїном, який став на захист України від армії РФ. Це — старший солдат Володимир Кас'янік

Сьогодні в Україні відзначається День Сухопутних військСвято встановили у 1997 році, щоб відзначити "заслуги Сухопутних військ України як найчисленнішого виду Збройних Сил України в забезпеченні обороноздатності держави".Сухопутні війська – це моноліт механізованих, танкових, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, частин і підрозділів протиповітряної оборони та спеціальних військ, який має фундаментальне значення у забезпеченні обороноздатності нашої держави.Як найчисельніший вид та основа бойового потенціалу Збройних Сил України, вони несуть найбільше навантаження і відіграють вирішальну роль під час виконання завдань операції Об’єднаних сил щодо забезпечення територіальної цілісності та недоторканності кордонів держави.Церковне святоФото: з відкритих джерел12 грудня в церковному календарі – день пам’яті священномученика Олександра Єрусалимського. Жив він у ІІ столітті, був пастором та учнем Климента Олександрійського. В Єрусалимі Олександр вклонився святим місцям, після чого почав чути Господні одкровення.Що не можна робити 12 грудняне варто фізично працюватизаборонено ворожити й лаятисяне можна носити старий одяг                                                                                        Народні прикмети й традиції на 12 груднядомашня худоба сама зайшла в стійло — чекайте на снігопадгілки ялівцю зігнулися донизу — буде хуртовинаранок похмурий — весна прийде раноіній на деревах, а день похмурий — на Новий рік буде така ж погода.Цього дня народилися:1884 рік — видатна українська та французька художниця з родини Бенуа-Лансере Зінаїда Серебрякова1924 рік — український літературознавець, професор Львівського університету Іван Денисюк1927 рік — український філософ, письменник, літературний критик, церковний діяч, в'язень радянських концтаборів Євген СверстюкКалендар важливих подій в Україні:1674 рік — у Києво-Печерській друкарні виходить перший короткий нарис історії України — "Синопсис"1818 рік — у Полтаві відкрили Інститут шляхетних панянок1990 рік — рішенням 14-ї сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО у Банфі (Канада) до списку Світової спадщини ЮНЕСКО вносять перший український об'єкт під назвою "Софійський собор у Києві та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра"1991 рік — Верховна Рада України ухвалює закон, яким скасовує кримінальну відповідальність за добровільні гомосексуальні стосунки1991 рік — Незалежність України визнає Грузія 

12 грудня українці відзначають День Сухопутних військ України, а церква – День святого Спиридона

День Сухопутних військ України щорічно відзначається 12 грудня. Це професійне свято було встановлено в 1997 указом президента України Леоніда Кучми "Про День Сухопутних військ України" від 18 жовтня 1997 р. № 1167/97. Тhе роst Сьогодні відзначають День Сухопутних військ України fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

12 грудня щорічно відзначають День Сухопутних військ України. Це професійне свято для військовослужбовців і військовослужбовиць, які віддано борються за свободу рідної країни. Повний текст новини

12 грудня віряни вшановують пам'ять святого Спиридона Тримифунтського. Він отримав дар чудотворення від Господа. Повний текст новини

Народне свято 12 грудня відоме під назвами Спиридон-сонцеворот, Спиридонів день, Парамон Зимоуказатель, Парамонів день.

Сьогодні, 12 грудня, День Сухопутних військ ЗСУ. Віряни вшановують пам'ять святого святителя Спиридона, єпископа Трімитійського. До Нового року залишилося 19 днів.

Розповідаємо, яке церковне свято відзначають 12 грудня за новим і старим стилем, що не можна робити, у кого іменини.

День Сухопутних військ України щорічно відзначається у країні 12 грудня. Ці війська є головним носієм бойової могутності незалежної української держави.

Дізнайтеся про головні традиції та заборони цього дня

Сьогодні не варто фізично працювати

Що завтра за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.