Search trend "формула 1 2025"

Формула-1: Результати Гран-прі Австралії, як пройшла перша гонка в сезоні Формули-1 2025 року, топ-10 фінішного протоколу гонки 16 березня — Суспільне Спорт

Адміністрація Дональда Трампа обрала один з найдієвіших інструментів - тиск на слабшого. В цьому випадку, на превеликий жаль, ми залежимо від адміністрації Трампа, а не вона від нас. З другого боку - тривають величезні торги й лінія напруги випнулась навіть за межі здорового глузду. Дуже тяжко прогнозувати, що може згенерувати американська адміністрація в найближчі пару днів. Але ми в Україні розуміємо, наскільки жорстко можуть грати теперішні американські діячі. Яке ваше бачення поточної ситуації? Чим була зумовлена заморозка в постачанні не лише військового спорядження, але й, що не менш важливо, розвідувальної інформації?Ми неодноразово говорили, що необхідно розділяти інформацію і реальний перебіг подій. І перше, що я хочу сказати, що це постп'ятничні події (зустріч 28 лютого у Білому домі президента України Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом): інформація про зупинку постачання, яка частково підтверджена, про те, що обмін розвідданими зупинено.Щодо питання постачання обладнання, боєприпасів, техніки, то я намагаюся зараз в оригінальних базах Пентагону, Білого дому, Держдепу знайти якісь рішення і не знаходжу жодного, яке б спричинило такі дії. Можливо, я не можу добратися до такого документа.Одна справа - інформація, зовсім інше - конкретні накази та дії. Якщо подивитися на аналогічні ситуації, то такі документи є в базі й видаються терміново. На сьогодні таких документів немає. Але це не означає, що не відбулося такої зупинки, тому що той же самий Дональд Туск (прем'єр-міністр Польщі) підтвердив певну зупинку.Як відомо, ця допомога йде різними каналами й не через одне джерело. Плюс до того я не знайшов жодного документа, який би підтверджував, що ці $3 млрд, про які йде мова, трошки більше як $3 млрд, лишилися, що вони не виплачуються тим підприємствам, які поставили чи постачають продукцію, адже там ціла низка сум має компенсаційний характер. За цим всім стоять контракти. А як будуть розвиватися тут дії, то я б менш емоційно реагував на цю частину, бо, ще раз кажу, можливо, я чогось не знаю.Тепер ще одна річ: комплекс обміну розвідувальною інформацією розвідслужб України та наших партнерів, таких як Франція, Німеччина, Велика Британія, США, та Сполучені Штати, діють в рамках так званих п'яти сестер - Велика Британія, Канада, США, Нова Зеландія, Австралія. Між ними всіма йде обмін інформації.Як ви пам'ятаєте, за тиждень до подій, які зараз оголошені, Велика Британія заявила, що буде приймати рішення, чи належить їй обмінюватися інформацією зі США. Тобто питання, яке вперше порушено, - доля обміну інформацією в рамках "п'яти сестер", що з точки зору розвідувальних служб було недопустимо. Тому що те, що насправді мають США, - наслідок отримання інформації з джерел, про які я сказав, а також додайте сюди ще Німеччину, Францію, Італію, Японію, Південну Корею.Україна продовжує в рамках співтовариства розвідувальних служб співпрацювати з іноземними розвідками. А щодо США, то це лише частина інформації, яку отримують розвідслужби України. Ба більше, якщо подивитися за останні роки, то обсяги інформації, які надходили від України до Сполучених Штатів і навпаки, приблизно однакові. По якості можна сперечатися в кожному окремому випадку. Важливо, що те, що мають на сьогодні Франція та Німеччина, має дуже високоякісний характер.На мою думку, щодо розвідувальної інформації, то я був би спокійний, тому що на сьогодні її наявність та присутність є достатньо високоякісною та у великих об'ємах, але найслабше місце - аналітична обробка цієї інформації, вихід на контрдії та реагування, особливо те, що стосується кіберрозвідки та контррозвідки, ситуації на лінії фронту. Також це і моніторинг передислокації сил і не тільки на лінії фронту, а і в тилу, маневри, що пов'язані з комплектацією військ.З одного боку - це так, з іншого боку, ще раз підкреслю, - на сьогодні за ці роки, а система відпрацьована достатньо добре, набагато тісніше співпрацювала Україна з розвідками Великої Британії, Німеччини, особливо Франції в останні роки, ніж це було раніше. У цій царині потребує дуже ретельного опрацювання тема постачання озброєння, боєприпасів. Якщо взяти адміністрацію Дональда Трампа, то тут внесок нульовий. Коли йшли постачання, то це було ще постачання в рамках тих рішень, які приймалися адміністрацією Джо Байдена. Обсяги цих постачань на момент, на Новий рік, наголошую, на 1 січня, фактично покрив потреби України 2026 року 1 січня, тобто це закритий весь 2025 рік.Тепер ще одна річ: я всіх прошу дуже обережно ставитися до розмов про те, що пройде місяць-три чи пів року - і більш нічого не буде. Ми ж чудово розуміємо, що відповідь на це питання знає тільки певне обмежене коло керівництва, і то ця інформація дуже дозована, порційна. Коли я вчергове читаю, що залишилося на два тижні чи на два місяці, то ставте собі питання - а звідки ця інформація береться і для чого вона вкидається? Тому в цьому відношенні теж треба розуміти, що не все так.Я дуже часто чую без кінця фрази, що "тільки це", і "тільки так", і "тільки від Сполучених Штатів Америки". Подивімось: система Раtrіоt, хоча б одна надійшла від США? Ні, не надійшла. А звідки вони надходили? З Європи! Звідки надходили постріли для них? З Європи! А США компенсували ці речі, постачаючи та поновлюючи запаси європейських країн.Ця схема поновлення запасів діяла як щодо зброярень в США, так і в Європі. Всі чудово розуміють, що військова техніка, особливо боєприпаси, не може перебувати нескінченний період на складі. Щобільше, та система ніколи на склад не працювала, бо повсюдно застосовувалась і продовжує застосовуватися система заміщення. Тому і в цьому відношенні треба думати, коли здіймається ґвалт з приводу того, що все, пуповину перерізали, завтра настане катастрофа.Завтра катастрофа не настане, але траєкторія насправді драматична. Ми розуміємо, що адміністрація Трампа також вживає неспортивних заходів тиску - це один момент. Також бачимо, як заметушилося багато політиків не лише в ЄС, але й в Україні, і ще бачимо, наскільки необережно грає команда Трампа на світовій арені: Канада, Мексика, стосунки з Китаєм.Щодо команди Трампа, про неї поговоримо. Я перейду зараз до того, що Європа свою програму напрацювала в рамках Версальської програми, яка діє з березня 2022 року. У ці хвилини, що ми з вами спілкуємося, вона продовжує завершення праці над проєктом озброєння і розвитку оборонно-промислового комплексу Європи, план під назвою RеАrm Еurоре рlаn (план "Переозброєння Європи").Мова йде про фактично кардинальне нарощування боєзапасу, розвиток ОПК на суму 800 млрд євро в рамках найближчих чотирьох років. З цих 800 млрд 150 млрд - термінові потреби на покриття допомоги Україні в таких напрямах, як системи ППО та ПРО, артилерія, авіація, бронетехніка і безпілотні системи, а також системи боротьби з безпілотними модифікаціями різних типів. Ба більше, в рамках інших проєктів, які передбачають спільний випуск по типу "данський проєкт", "чеський проєкт", також передбачені ресурси, щоб оплатити виробництво боєприпасів і запасних частин.Ще одна річ, яку мушу роз'яснити. Ми дуже часто говоримо, що є тільки в США, які розвивали свою систему в рамках НАТО. Всі системи, які відомі на сьогодні, готувалися, розроблялись на основі конкурсу між американськими і європейськими виробниками. Наприклад, є танк Аbrаms, але є й такої ж потужності модель танка Lеораrd 1, 2, 2М, 2МА і так далі. І таке спаринг-змагання було абсолютно по всіх видах озброєння, особливо в ППО та ПРО.Ще що дуже важливо - ми всі говоримо зараз про тему ППО та ПРО. Нагадаю, що європейська система під назвою "Іджис" (Аеgіs) діє в рамках Європи, США та Канади, фактично моніторить ситуацію до Уралу. Ця система працює на основі озброєнь, які розроблялися і випускаються сьогодні у Сполучених Штатах, Франції, Великій Британії, Італії, Іспанії, Німеччині.Якщо хтось не полінується й у Gооglе позначить "Іджис Прометей", то побачить, як працює ця система. Вона працює на основі 5-6 компонентів, які складені з різних держав, причому вони взаємозамінні.Ми лише сьогодні фрагментарно в ході цієї війни споживаємо частину з засобів тактичного характеру, такі, як крилаті ракети, системи ураження в момент злету, виходу на орбіту та ураження балістичних ракет, але лише це фрагментарно.У цьому відношенні має бути близькість співпраці з європейськими партнерами. А щоб сьогодні Україні отримати подібні речі, то це буде пов'язано з ліцензіями, аби європейці змогли наростити потужність виробництва таких озброєнь, пострілів, боєприпасів. Насправді і Європа, і США в цьому відношенні давним-давно в рамках НАТО дуже тісно співпрацювали.Це ще не все, що я розумію та знаю в цьому відношенні, бо вважаю за необхідне зупинитися в тому, щоб поглиблювати інформацію. Адже, на мою думку, в такої інформації завжди має бути межа. Але при нинішньому бажанні Європи й позиції США, якщо "король Доні" буде далі загострювати цю ситуацію, Європа буде нарощувати об'єми автономізації щодо системи безпеки. І коли міністр оборони США Піт Геґсет на засіданні у форматі "Рамштайн" сказав, що Сполучені Штати залишатимуться з Європою, то йому поставили питання: наскільки ця фраза відповідає реалії?Нинішня ситуація, чергова з загостренням, з так званою митною війною, може спричинити те, про що сказав у своєму виступі Емманюель Макрон. Він невипадково торкнувся двох ключових речей: ядерна парасолька над Європою та окремі об'єднані сили Європи. І в цьому відношенні також зрозуміло, що Макрон послав меседж в тому числі й "королю Доні": "Будеш далі?" Бо Трамп одне говорив Макрону під час зустрічі, а потім почав діяти в зовсім іншому напрямі. Тому Макрон дав зрозуміти: будеш діяти так, Європа буде відповідати таким чином.Чому важливо, що це було сказано з Парижу? Тому що Вашингтон своєрідно ставиться до різних держав Європи, вважаючи своїм залізобетонним союзником Велику Британію і прямим конкурентом Францію з Німеччиною. Тому те, що належало послати, було сказано.А ще щастя "великого Доні" в тому, що "в кабінеті пральної машинки", так називається офіс канцлера Німеччини, відсутній Мерц. Бо при тому розвитку подій з початку нинішнього тижня, якби був присутній Мерц, то Доні отримав би набагато гострішу відповідь.Адміністрація Трампа намагається продавити певне рішення. Хочеться вірити, що ця формула є чи вона буде ще доукомплектовуватись під час торгів з росіянами, але тривають торги, і американці тиснуть. Вони зараз тиснуть доволі м'яко, адже в них є інструменти жорсткого тиску на українську адміністрацію чи на українську владу. Ми розуміємо, що вони в будь-який момент можуть вивести чи Вікторію Спарц, чи якогось іншого конгресмена, який почне розповідати, як все вкрали та наскільки українці погані. А в теперішню добу медіатехнологій це може досягнути певного ефекту, принаймні всередині США. Але ми навіть не розуміємо, що Путін через Трампа чи за допомогою певних середовищ навколо Трампа хоче нав'язати Україні. Які параметри того, що росіяни хочуть втискати за допомогою тих чи інших не надто розумних або занадто хитрих американців?Пане Антіне, не давайте таких легких пасів, бо ваша палубна артилерія зараз вся перевернеться у воду. Якщо бажати зрозуміти, що робить зараз Вашингтон, треба простежити за двома речами. Перше - це американський дипломат Річард Холбрук і його переговори по Боснії та Косово: як ця модель вибудовувалася, хто вів переговори, кого до них включали?Щоб зрозуміти, яку роль може відіграти "великий Доні", то треба вернутися до Кемп-девідських угод, роль Картера у підписанні угоди між президентом Єгипту Анваром Садатом і прем'єр-міністром Ізраїлю Менахемом Беґіном.Нагадаю сюжет, щоб нас зрозуміли читачі. Річард Холбрук, власне, це та людина, яка приносила ультиматум Мілошевичу (президент Сербії та Союзної Республіки Югославія), яка одноособово вела переговори з усіма учасниками, боснійцями, сербами, потім косоварами. Все це на 99% було зроблено Річардом Холбруком.Європейці в рамках так званого квадроцикла, а це США, Німеччина, Велика Британія та Франція, лише отримували інформацію. Хоча всі вважали, що переговори ведуться в рамках цього "квадроциклу". На жаль, Річард Холбрук помер, тому деталі можна було б дізнатися, але в його спогадах не дуже докладно описано, як ішов обмін інформацією між європейськими столицями й Холбруком, який одноосібно вів цю розмову.Такою моделлю приблизно й сьогодні ведеться робота в цій ситуації переговорного кола. Але тут важливо, щоб комунікації між усіма учасниками були настільки важливі та відкриті, щоб вони довіряли один одному. Поки що до цього механізму навіть не дійшли, тому Європа розробляє свій план підходів. У США тикають пальцем в небо через те, що "великий Доні" не вміє мислити стратегічно, і в цьому є проблема. Але цю модель можна проглянути по тому, як вів переговори Річард Холбрук.Тепер стосовно того, чому я згадав Кемп-девідські угоди, - тому що переговори, як відомо, велися кілька років і були абсолютно непродуктивними. А Джиммі Картер (39-й президент США) був свого роду посередником, саме за його участі Беґін із Садатом вели діалог і в результаті вийшли на рішення, але недосконале. Рішення грішило багатьма недоліками, але воно відкрило дорогу і застабілізувало на певний час ситуацію.Те, що відбувається зараз, потребує дуже ретельного опрацювання, сталевих нервів, мінімум рефлексування на емоційному рівні й продуманої реакції з точки зору взаємодії з партнерами та союзниками.Крайні повідомлення від президента України Володимира Зеленського, коли він звертався до Трампа перед його виступом у конгресі, тоді сказав про визнання лідерства президента США на шляху до миру. Президент Зеленський і його команда підтримують ініціативи Трампа. Але я не знаю, про які ініціативи йдеться і в чому буде полягати лідерство. Це дуже складна історія, коли ми намагаємось відкрити цей мішок, в якому перебуває щось надзвичайно важливе.Згадайте, коли прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера запитали: "Чи довіряєте ви Дональду Трампу?" - він сказав: "Так, я Дональду Трампу довіряю в його бажанні забезпечити мир". Це дуже серйозна річ, і британці, хто б вони не були, лейбористи чи консерватори, мені ближчі консерватори, але вони словами не розкидаються.Важлива і позиція Емманюеля Макрона у цій ситуації, бо вони вдвох зустрічалися і мають певні фідбеки від Дональда Трампа. Також важливо, що Стармер і Макрон говорять про те, що ніякої капітуляції України неможливо і вона недопустима - це позиція Європи.Щобільше, після недільного саміту, 2 березня, європейці зайняли чітку позицію, яка доведена Дональду Трампу. Вона звучить так: Європа буде розробляти план і невдовзі прем'єр-міністр Великої Британії та президент Франції мають ознайомити Дональда Трампа з цим планом.Я кажу не речі, які кимось говорилися, журналістами чи особами, які забажали бути невказаними, а це слова, які озвучені прем'єр-міністром Великої Британії й президентом Франції. Посередництво в цих речах на себе взяла оця пані у білому костюмі, прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні. Як відомо, на саміті 2 березня дуже багато часу було затрачено в трійці Стармер - Макрон - Мелоні для того, щоб порозумітися, бо була суперечка - а хто ж буде на зв'язку з "великим Доні"?Вирішили таким чином: Макрон працює зі штабами, невипадково днями відбудеться зібрання начальників генштабів європейських держав, де буде опрацьовуватися технологічна складова, тобто наявність військ, озброєння, дислокація системи комунікацій, а Кір Стармер працює по розробці плану, який стосується досягнення фази перемир'я, - тобто припинення вогню, хід переговірного процесу та перехід до мирної угоди.Невипадково в Лондоні на зустрічі був міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан, тому що від нього прозвучала ініціатива, що Туреччина може представити майданчик, коли будуть підготовлені всі необхідні підходи, а також буде ознайомлено президента США, тоді можна розпочати цей процес діалогу.Зрозуміло, що з іншого боку ведеться гра "в Дональда Трампа", яку дуже активно веде Москва. На цю гру рефлексує Вашингтон, роблячи іноді дуже грубі помилки. Зокрема, як фраза держсекретаря Марко Рубіо з приводу проксі-війни між Росією і США. Вони просто поки що не розуміють, а хто в цій ситуації проксі. І тут причина - недосвідченість Марко Рубіо, особливо в питаннях міжнародних відносин, та й у сьогоднішній ситуації в нього неглибоке розуміння нинішньої ролі, яку відіграють всі учасники цього процесу, і саме Москва.Поступово, взаємодіючи з європейськими партнерами, я на цьому акцентую, адже постійно кажу, що треба звертати увагу на європейський вектор, який кардинально міняє свою роль у цій ситуації. Чому складається враження, що Доні інформаційно домінує? Бо інтелектуальна Європа – високопродуктивна, вона не поспішає, тому що європейці, на відміну від Доні, розуміють цінність євроатлантичної моделі безпеки й співпраці між Європою і США, що не цінує "великий Доні". Але "великий Доні" тимчасовий, буде він два, три роки. Чи невідомо скільки, бо зараз прямує до свого імпічменту. Лише 4% американців, як показує опитування Rеutеrs, підтримують його риторику і дії щодо України, 70% виступають проти.Сьогодні його баланс підтримки в Сполучених Штатах нульовий, тому що підтримують 47% і проти нього 47%. Це при тому, що в більшості європейських політиків, в тому числі президента України, цей баланс плюсовий, якраз через тему розуміння, яку роль відіграє Росія в нинішній ситуації. Тому Доні мусив відігравати цей концерт зі зверненням, щоб стабілізувати свою ситуацію.Відтак очевидно, що зараз тривожний час, я погоджуюся, він непростий, дуже жорстокий щодо Європи та України, але тут важливим є партнерство України з Європою і взаємодія у наступних питаннях. Перше - компенсувати допомогу Україні, якщо США будуть далі губку крутити, не розуміючи, хто така Росія. Друге - в ході переговорного процесу Європа та Україна мають зайняти спільну позицію. І якщо на те пішло, то в певний час сказати Вашингтону: "Можете допомагати зброєю? Допомагайте! Можете продавати зброю? Продавайте нам! Не можете? Залиште собі! "Тому даний момент з одного боку загострив ситуацію, а з іншого - дуже чітко акцентував всі моменти й позицію сторін. На мій погляд, зараз позиція європейських партнерів заслуговує на найвищу оцінку.А щодо США, то необхідно коректно, терпеливо, розважливо, розуміючи цінність євроатлантичного партнерства, подовжувати співпрацювати. Але так же коректно сказати в певний час: це рішення не буде реалізовано, тому що ми категорично проти цього. Коректно, без ґвалту і крику.Є ще позиція держави-агресорки Російської Федерації, яка веде активну комунікацію з людьми Трампа - як на офіційних посадах, так працюють і в кулуарах. На всіх публічних майданчиках представники Кремля повторювали свою ультимативну мантру: окупація ще незахоплених українських територій, також щодо втручання у внутрішню політику України, можливо, економічні справи суверенної держави. Тобто апетити Кремля не зменшились. Як вони будуть намагатися просувати ту чи іншу формулу? До речі, і Лукашенко оживився, пропонуючи знову Мінськ.Для Путіна нинішня ситуація, яка називається "гра в Трампа", - спробувати використати Трампа для того, щоб тиснути на Україну. Ось у чому сюжет, якщо брати інформаційну лінію, вона так і реалізується: підіграючи Дональду Трампу, насправді грати на паралелях інформаційних повідомлень.Разом із тим ми з вами чудово розуміємо, що головною метою Путіна є знищення Української держави та української нації, тобто позиція Москви – не має існувати України, українців. Все, це повинно бути зачищеним полем, а народ має називатися ті ж самими русскімі - чи як вони обзивають?Малороси.Це ще гірше. Нам зрозуміла мета Путіна та його інструмент, використовуючи Дональда Трампа.Тепер треба розуміти, що наше завдання в цій ситуації полягає в тому, що Україна, наші партнери у світі, і це блискавично показало голосування в Раді Генеральної Асамблеї ООН, принципово не визнають захоплення території України. Ба більше, на сьогодні лише чотири чи п'ять держав визнали Крим як територію Російської Федерації. Тобто зрозуміло, що ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра ні США, ні будь-хто ні за якого перебігу подій не визнають окуповані території України територією РФ. Нам це зрозуміло.Відтак давайте розглядати подальше просування: Рубіо, Трамп говорять про компроміси, виходячи з нинішньої ситуації. Які це компроміси? Ні Трамп, ні Рубіо,ні ми з вами не уявляємо, не представляємо і, я чесно скажу, не допускаю, бо прекрасно розумію, що за цим може бути - що ніяких територіальних речей з точки зору карти світу в цій ситуації не відбудеться.Чому Путін та його лапотники оперують ситуацією на землі? Бо вони здійснюють так званий, з точки зору міжнародного права, ефективний контроль, тим самим визнають, що несуть відповідальність за всі проблеми, які є на цій території: за всі трагедії, біди, соціальні питання і так далі. Але це не означає, що світ визнає їхню суб'єктність над цими територіями. Світ це не визнає.Яка тепер позиція? Розв'язати це питання дипломатичним способом.  Я відповідаю на це питання тим, хто хоче це казати чи не хоче цього казати - з Росією розв'язувати це питання дипломатичним способом неможливо. Кажу вам як людина, яка з ними довготривало вела переговори. Неможливо!Насправді в дії має бути підхід "мир через силу", коли повернули територію або досягли такої сили, що можемо диктувати за столом переговорів. Вашингтонський Доні каже: "Ні, припиняйте вогонь, сідайте за стіл". Що це таке? Макрон відповідає: "Мінськ -3". Виникає глухий кут у цій ситуації.Але Доні каже: "Треба припинити вбивство, тому що гине 2000 молодих людей щотижня". Статистика правильна, висновок - абсолютно безглуздий. Поясню чому. Бо ми всі прекрасно знаємо, що мир іноді буває гірший, ніж війна. Коли мені кажуть, що після Другої світової війни запанував мир і Україна прожила в мирі, то запитую: це хто у мирі прожив - Левко Лук'яненко, який відсидів понад 25 років, чи Горинь, який відсидів понад 10 років, чи інші в'язні радянських концтаборів? Це в них було легке життя? В українців було легке життя, коли їм забороняли говорити рідною мовою? Ми добре розуміємо, що мир буває гірший за війну, і ми це пройшли. Тому європейці кажуть: "Слухайте, що кажуть українці". Завдання сьогодні, об'єднавши зусилля з європейцями, - привести до тями цю молоду, необстріляну команду Дональда Трампа. Чому я так акцентую увагу? Бо добре проаналізував склад команди Дональда Трампа "першого пришестя", коли там були Болтон, 1948 року народження, Тіллерсон був з 1952 року, навіть міністр оборони, здається, 1954 року.Тепер подивіться зараз: Рубіо, Венс та інші -1980 рік, 1975 рік народження і так далі. Сини це, діти, бо вони ровесники синів Трампа. А це свідчення того, що вони, по-перше, не розуміють моделі післявоєнної безпеки, бо вже підручники спалили, в яких було розуміння того, що таке система безпеки, і їм її ще треба усвідомити. А людей, які це знали, вони витіснили.Відтак нескінченне блудіння в їхніх мізках і породжує оці наслідки. Але я закликаю до того, що треба терпеливо, без емоцій, спокійно все це пояснювати, співпрацюючи з європейцями, вирішувати питання потреб в озброєнні.А те, що стосується США, разом з європейцями, знову ж терпеливо пояснювати, починаючи від Доні, який загруз, адже всі знають прекрасно, що він співпрацював ще в радянські часи з кримінальними авторитетами Радянського Союзу. Потім він співпрацював зі спецслужбами, після чого працював з кримінальним світом нинішньої імперської Росії, з кримінальним оточенням Путіна. Про це сьогодні інформації більш ніж достатньо.Уявімо собі, що поступово ця інформація буде заповнювати США. Поступово Доні буде розуміти, де він перебуває. У цій ситуації тільки одна трагедія - те, що Україна за це платить кров'ю. Однак за таких умов допомога Європи має бути якомога потужніша та якомога активніша.Сьогодні ситуація світу вирішується не у Вашингтоні. Вашингтон, завдяки тому, що американці обрали того, кого обрали, почав хворіти на ізоляціонізм. Інша справа, що він починає діяти в манері Річарда Холбрука, але до того ситуація ще не дійшла. Бо, по-перше, Україна не в ролі Мілошевича, в ролі Мілошевича - Путін. Україна - в ролі жертви цієї агресії. Тому тут подібна гра і подібна модель має колосальні проколи й недоліки. Я вже не кажу про модель Садата і Беґіна.Я навів цей приклад як оптимальний варіант для малюнку, що така ситуація можлива. Але чи можлива вона у випадку з Україною і Росією? Ні, тому що великою мірою ця ситуація залежить від волі певної особи. Якщо Путін може розпоряджатися долею мільйонів людей, то президент Зеленський цього не зробить. І він це вже показав, коли відбувся цей вибух емоцій у п'ятницю, 28 лютого.Зверніть увагу, що б хто не казав, але риторика і Венса, і Трампа змінилася. Венс підбирав слова, точнісінько так шукав слова і виступаючий Дональд Трамп після цієї суперечки. Я не уявляю, що Зеленський за будь-яких умов може підписати документ, який стосується капітуляції України чи торгівлі територією.Тому треба зрозуміти: якщо ми говоримо про президента Чехословаччини Бенеша, згадуючи 1938 рік, то його Європа покинула. Він залишався сам на сам з ворогом і з безпомічною Європою. Сьогодні Європа - на боці України, тому, на мою думку, необхідно ці комунікації забезпечувати, об'єднувати, відпрацьовувати відповідний діалог з Вашингтоном, якщо хочете, то необхідно відпрацьовувати й тиск на Вашингтон у цій ситуації, забезпечувати повний комплекс обороноздатності Європи.

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо."Порцелянова війна"У кінотеатрах з 6 березняЦей документальний фільм спільного виробництва України, США та Австралії став цьогорічним українським номінантом на премію "Оскар" у категорії "Кращий документальний фільм". І попри те, що цієї премії не здобув, є володарем близько 50 інших поважних нагород, починаючи від Ґран-прі журі конкурсу американської документалістики (яку отримав на кінофестивалі "Санденс", де відбулася його світова прем'єра) і завершуючи недавно отриманою премією Гільдії режисерів США (DGА Аwаrds) у категорії "Найкращі режисерські досягнення в документальному кіно". Тій категорії цієї премії, де минулого року переміг український фільм Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі". До речі, "Порцелянова війна" увійшла також до переліку 10 найкращих документальних стрічок 2024 року від Dеаdlіnе. "Цинічна війна, яка стирає в порох українські будівлі та калічить долі українців, може назавжди знищити і наше мистецтво, - анонсують фільм. - Є ті, хто свідомо докладає зусиль, аби цього не сталося. Подружжя харківських художників Станіслав Леонтьєв та Анна Стасенко створюють маленькі порцелянові статуетки. Слава надає форму, а Аня прикрашає їх мініатюрними акварельними візерунками… Незадовго до війни в американського режисера Брендана Белломо з’явилася ідея зафільмувати творчий процес подружжя митців. Намальовані Анною акварельні візерунки мали оживати в кадрі, почалась робота над анімацією. Повномасштабне вторгнення внесло корективи у плани творчої команди. Слава пішов до війська і Брендан попросив його фільмувати усе, що він бачить. В цей час роботу Ані знімав друг родини, художник Андрій Стефанов"."Мікі 17" У кінотеатрах з 6 березняНауково-фантастичний трилер від оскароносного сценариста і режисера фільму "Паразити" Пона Джун Хо, заснований на виданому у 2022 році романі Едварда Ештона, однак у вільному трактуванні першоджерела. Знімання тривали з серпня по грудень 2022 року на студії Wаrnеr Вrоs. у Лівсдені, що на сході Англії. Колишній військовий аеродром почав діяти як постійне місце зйомок у 1994 році та був придбаний студією Wаrnеr Вrоs. у 2010 році. Цю стрічку називали серед найочікуваніших у 2025 році. І критики вже окреслюють її як навдивовижу добре зняту, сповнену гумору та ідей, які резонують, блискучу політичну сатиру з добірною грою актора Роберта Паттінсона.Отож "події розгортаються у майбутньому, коли людство опанувало нові технології та прагне заселити нові планети. Мікі Барнз добровільно записується до першовідкривачів, яким довіряють найнебезпечніші місії з освоєння космосу. У випадку, якщо він гине, то для нього виготовляють нове тіло, зберігаючи при цьому більшість його спогадів. Після чергових виснажливих подвигів з підкорення крижаного світу Ніфльхейм, сімнадцяте тіло Мікі виживає. Але на повернення Мікі-17 ніхто не очікував, тож в кімнаті на нього чекав Мікі-18, його нове тіло". У ролях Роберт Паттінсон, Наомі Аккі, Марк Раффало, Тоні Коллетт та ін."Гепард" (серіал)На Nеtflіх з 5 березняІталійський драматичний костюмований серіал, заснований на відомому романі Джузеппе Томазі ді Лампедузи, що вже був екранізований  у 1963 році ( режисер Лучіно Вісконті) за допомоги акторів Берта Ланкастера, Клавдії Кардінале та Алена Делона. Цього разу мова не про окремий фільм, а про кіноісторію, яку створили режисери Том Шенкленд, Джузеппе Капотонді та Лаура Лукетті, і яку вже називають шедевральною, з приголомшливою візуалізацією настрою меланхолії та ностальгії за часом, що минає, розкішними костюмами та розкішними образами, що претендує стати одним із найвидатніших історичних костюмованих епосів.Отже, "Італія, 1860-ті роки. На тлі об’єднання держави сицилійський князь намагається знайти баланс між давно здобутими привілеями своєї сім’ї та революційними змінами".У ролях Кім Россі Стюарт, Бенедетта Поркаролі, Дева Кассель"Шибайголова: Народжений заново" (1 сезон)На Dіsnеy+ з 4 березняПерезапуск культового шоу, яке скасували ще сім років тому, і яке неодноразово міняло знімальну команду. Відтак про серіал написали, що тепер історія про сліпого адвоката з надздібностями офіційно вписана в Кіновсесвіт Маrvеl (МСU), а до своїх ролей повернулися улюблені актори. Глядачі та критики зустріли цю кіноісторію прихильно не лише тому, що поєднання історії супергероя та юридичної драми - виграшна формула, а й через те, що "Шибайголова… " є вражаючим прикладом того, що означає повернутися до відомого героя, пропонуючи йому нові причини для боротьби за справедливість.Отож сліпий адвокат Метт Мердок живе своє професійне життя, однак його альтер его не забуте. Вілсон Фіск став мером, І тільки Шибайголова знає, хто сховався за маскою начебто добродушного та чесного політика.У ролях Чарлі Кокс, Вінсент Д’Онофріо, Джон Бернтал та ін."Fоrmulа 1: Жени, щоб вижити"  (7 сезон)На Nеtflіх з 7 березняДокументальний спортивний серіал про автоперегони "Формули-1", новий сезон якого  Nеtflіх традиційно випускає за тиждень до старту нового чемпіонату, який цього разу розпочнеться Гран-прі Австралії 14 березня. Творці обіцяють, що цей сезон буде чи не найефектнішим, обіцяючи "безпрецедентну можливість поглянути на нові суперництва на трасі й нескінченну драму поза нею".  

7 березня 2025 року виходить новий, сьомий сезон серіалу про перегони у "Формулі 1". Чому серіал цікавий? 6 причин переглянути документальний проєкт від Nеtflіх про світових спортсменів та змагання "формули 1"

Формула-1 повертається: стартують перші офіційні тести нового сезону!

Держсекретар США Марко Рубіо в телеефірі сказав про кілька етапів плану завершення війни в Україні. За його словами, "можливо, все розпочнеться із припинення вогню". Рубіо застеріг, що "це не було погоджено, навіть не обговорювалося". Водночас держсекретар озвучив можливі наступні етапи: коридори для надання гуманітарної допомоги, забезпечення того, щоб обидві сторони не цілили в енергетичну інфраструктуру. Отже, у Білому домі існує не більше, ніж ескіз поетапного плану мирного врегулювання конфлікту в Україні. Цей начерк нагадує інший мирний план - по Сектору Гази. Чи означає це, що США претендують на універсальний алгоритм для будь-якого збройного протистояння у світі? Спільні риси На Близькому Сході ще адміністрація президента Джо Байдена застосувала принцип stер by stер - "крок за кроком" - котрий і зумовив поетапність. План Байдена передбачав три періоди. Нагадаємо, якими вони були: 1. тимчасове припинення вогню (6 тижнів), обмін заручниками, відведення військ, 2. довготривале припинення вогню, вихід Ізраїлю із Сектору Гази, остаточний обмін заручниками, 3. мирні переговори, повоєнне відновлення Сектору Гази. Джо Байден презентував цей план на початку липня 2024 року. Перший етап розпочався 18 січня 2025 року зі схвалення ХАМАСом і урядом Ізраїлю. Чинний президент Дональд Трамп, котрий тоді ще не вступив на посаду, заявив, що порозуміння вдалося досягти завдяки членам його команди (зокрема, Стіву Віткоффу). Нині Стів Віткофф є спецпредставником президента США по Близькому Сходу і входить до складу американської делегації на переговорах по мирному врегулюванню в Україні. Тому є висока ймовірність, що він не лише застосує той алгоритм, який спрацьовує, але і пов'яже обидва конфлікти. Ліванська контрольна робота Тим часом, не минуло й одного місяця, а припинення вогню у Секторі Гази опинилося на межі зриву. Це сталося після нової пропозиції Дональда Трампа: викупити спірну землю, а палестинців - кудись переселити. Єгипет і Йорданія виступили категорично проти, але президент США наполягає на своєму. ХАМАС назвав цю ідею "приреченою". Трамп пригрозив, що "буде пекло", якщо угруповання зірве передачу заручників ізраїльській стороні 15 лютого. На тлі гучних заяв призабулося, що першою спрацювала на Близькому Сході угода про припинення вогню між Ізраїлем і ліванським угрупованням "Хезболла". 27 листопада 2024 року вона була схвалена за посередництва США. Документ передбачав схожі етапи: припинення вогню на 60 діб, вихід ізраїльських військ із території Лівану, створення буферної зони, "Хезболла" відходить від кордону з Ізраїлем, уряд Лівану конфіскує несанкціоновані заводи, укріплення, зброя конфіскуються, ВПК під жорстким контролем уряду, Міжнародний комітет (США, Велика Британія, Франція, Німеччина) контролює дотримання сторонами угоди. Реалізація угоди була такою успішною, що режим припинення вогню було продовжено 27 січня 2025 року (термін виводу ізраїльських військ - до 18 лютого 2025 року), а до того, 19 січня, у Лівані вперше за останні три роки вдалося провести вибори президента. В Україні Вашингтон, ймовірно, спробує застосувати складові планів, котрі спрацювали на Близькому Сході В Україні Вашингтон, ймовірно, спробує застосувати складові планів, котрі спрацювали на Близькому Сході. Збиратиме його наче з елементів дитячого конструктора. Перші ознаки цього вже є. Марко Рубіо 13 лютого заявив, що очікує від Європи більших гарантій безпеки для нашої країни, "європейці мають активізуватися". Крім того, за його словами, є "багато делікатних питань", як-от культурні і мовні питання, територіальні претензії та контроль над озброєннями. Якщо озирнутися на два вже працюючі плани по Близькому Сходу, для України контроль над озброєнням теж може означати створення відповідного міжнародного комітету. Міністр фінансів США Скотт Бессент 13 лютого згадував про контроль Білого дому за наданням допомоги Україні. Не виключено, що США вдасться саме до фінансового контролю. Що на словах, а що на папері І це є необхідна умова, якщо США хочуть безпосередньо впливати на конфлікт без відправки своїх бійців. Але є одна важлива деталь. Плани по Лівану, і по Сектору Гази є документами, тобто, існують на папері. Ці документи спираються на відповідні резолюції ООН. Натомість новий мирний план Трампа по Газі існує, на даний момент, лише на словах. Як і план по Україні. Нині єдиний документ, котрий є на папері і спирається на резолюції ООН, схвалений низкою країн на саміті 15-16 червня 2024 року, це - Формула миру. Хоча документ містить 10 пунктів, а не етапів, можна розрізнити їх. Так, перший етап (пункт 1) - радіаційна та ядерна безпека, другий (пункт 4) - звільнення полонених і депортованих. Третій - виведення російських військ і припинення бойових дій (пункт 6). Після цього, за Формулою, має бути напрацьований механізм недопущення ескалації та повторення агресії (пункт 9). І лише тоді - підтвердження завершення війни (пункт 10). Що ж насправді обговорюється На саміт миру у червні 2024 року було винесено скорочений варіант Формули: забезпечення ядерної і продовольчої безпеки, гуманітарний обмін полоненими і незаконно вивезеними цивільними. На доказ того, що перший пункт набуває особливої актуальності, - влучання російського дрона по ЧАЕС у ніч на 14 лютого. Отже, все, що озвучується зацікавленими сторонами, є побажаннями і баченнями. Тому президент України Володимир Зеленський у Мюнхені 14 лютого впевнено заявив: не бачить, що у США є готовий план щодо закінчення війни. У Трампа плани ширші? Натомість Вашингтону майданчик Мюнхенської конференції потрібен для з'ясування позицій європейців, припустила політологиня Олеся Яхно. Потім ці позиції будуть доноситися до Дональда Трампа і, вірогідно, враховуватися після можливого досягнення перемир'я і далі на шляху до миру, вважає вона. Справді, план існує лише на словах, єдина його ключова і незмінна частина - збереження незалежності та суверенітету України, пояснив керівник української делегації у парламентській асамблеї НАТО, народний депутат з фракції "Слуга народу" Єгор Чернєв. "Це означає - жодних обмежень армії та озброєння, жодних проросійських сил при владі, жодного визнання окупованих територій російськими. Все інше - це інформаційний шум. Весь цей сумбур спрямований тільки на двох людей - Путіна і на нашого президента. Трамп хоче довести сторони до потрібної кондиції, потім прийти, викласти на стіл свій запасний план, і щоб усі з ним погодилися", - пояснив він. Є наміри і підходи, це елементи пазлу, з яких складається загальна картина, стверджує політтехнолог Олександр Кочєтков. На його думку, задум у Трампа ширший: формально "здати" ЄС, а коли Путін вважатиме, що може атакувати Європу, запровадити проти РФ такі санкції, що вона буде відкинута у минуле, якщо не розвалиться. Тоді президент США отримає шанс будувати відносини з Китаєм, який не підтримуватиме Росію.

Валерій Залужний, посол України у Великій Британії очолює більшість рейтингів політичних симпатій і довіри українців. Днями він приїхав з Лондона до Львова після того, як Київ відвідав міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі. Тож поїздка ексголовкома може виглядати як виклик офісу президента України. Офіційно Залужний прибув до Українського католицького університету, де взяв участь у засіданні Сенату закладу і зустрівся з Главою Української греко-католицької церкви Святославом (Шевчуком). Тези, які він виголосив студентам, вірогідно, є тестовими для передвиборчого позиціонування. 1. Людиноцентричність. Залужний акцентував на своїх спробах змінити принцип "командир завжди правий" на підхід "думай про людей - про себе - про роботу". 2. Відкритість. Зауважив, що може помилятися і відкритий до критики. Конкретизація війни Як колишній головком ЗСУ, Валерій Залужний прокоментував війну в Україні. На його думку, в Україні тестується війна нового типу. Доки світ не консолідується проти "Осі зла" (Іран-Росія-КНДР-Китай), зупинити Росію буде неможливо. Генерал у відставці повторив озвучуване і раніше: Україна увійшла у тривалу позиційну війну, конфлікт набув глобального характеру, котрий повинен дістати вирішення на відповідному рівні. "Перемога України буде тоді, коли Росія розсиплеться на 27, а краще на 69 князівств, а перед тим у них хтось забере ядерну зброю. Але чи готовий світ до цього? Світ не готовий. Я впевнений, що імперія має свій заряд міцності. Це все колись закінчиться", - наголосив Валерй Залужний. Генеральська рекогносцировка на політичній місцевості На думку ексголовкома, відповідальним за фінал війни є світ, а терміни завершення або припинення бойових дій невизначені. Володимир Зеленський залишив на ці заяви не відреагував. Натомість генерал Сергій Наєв і колишній радник Залужного на посаді головкома ЗСУ Віктор Назаров поспілкувалися зі ЗМІ, де розкрили деталі ситуації перед і під час вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Віктор Назаров зазначив, що Залужний хотів штурмувати Бєлгородську область РФ ще восени 2022 року щоб перерізати постачання зброї та ресурсів росіянам, але "тоді ці пропозиції нікого не зацікавили". Контрнаступ Банкової? Дискусія про війну могла б і не виглядати як передвиборча, якби не конференція у Лондоні. Захід організувала "Міжнародна освітня корпорація", на ньому окрім Валерія Залужного був і президент Національного юридичного університету "Одеська юридична академія" Сергій Ківалов. Вони разом потрапили в об'єктив. І фото виринуло в мережі якраз під візит ексголовкома до Львова. Прикметно, що освітня конференція відбулася ще тиждень до того і затримка з оприлюдненням світлин була тривалою. Сергій Ківалов є колишнім соратником Віктора Януковича. У соцмережі він подякував Залужному за підтримку в організації конференції: "Здійснив посередництво у налагодженні діалогу між українськими та британськими університетами". "Як там Ківалов і дисертація? Всюди всі свої&hеllір;", - написав під фото Ківалова з Залужним один із користувачів. І - дістав відповідь ексголовкома: "Все нормально. Чекаємо шашликів. Зробите разом? Чи вже готові?" Генерал у відставці натякнув на обіцянку Зеленського "шашликів 1 травня" на тлі чуток про війну Росії з Україною у січні-лютому 2022 року. Зрив номер два Валерій Залужний здобув науковий ступінь доктора філософії у навчальному закладі Ківалова. Тому його реакція і була емоційною. У соцмережах багато хто заповзявся його захищати. Мовляв, це можуть бути офіційні обов'язки українського посла у Великій Британії. Та Ківалов дякував Залужному палко, тож неабияк підважив аргумент про його службові обов'язки. На думку політолога Дмитра Васильєва, Залужний залишається сильним кандидатом. "Це не передвиборчий тур, а тестування можливостей, - зазначив він. - Є тиск світового співтовариства (про вибори), зокрема, США. Це ще 50% на 50%. Але - підготовка до них має відбуватися". Таки вибори? Політтехнологи Офісу президента не враховують одного - до месії компромат не чіпляється, зазначає екснардеп Артур Білоус. "Навколо нього вже створений міф. Йому як з гуся вода", - наголосив він. Виходить, перегони стартували? Але Зеленський заявив, що українці проти виборів, бо "а як усім голосувати? Це технічно дуже складно". Не бачу моделі, як провести вибори, зазначив і політолог Ростислав Балабан. Можливо, залаштункові дискусії тривають, але перегони восени 2025 року малоймовірні, вважає політолог Олег Саакян. Експерт звернув увагу на припинення розмов про вибори від американців після заяви речника Путіна Дмитра Пєскова про готовність до переговорів із Зеленським, котрого Кремль не вважає легітимним. На додачу, і Петро Порошенко у Мюнхені говорив про неможливість перегонів, поки війна, бо "від цього виграє Путін". Взаємна недовіра "Маємо консенсус еліт щодо цього всередині країни, - зазначив Олег Саакян. - Але ясно, що всі усім не довіряють, тому готуються про всяк випадок, борди викупають, команди наймають". Водночас політолог звертає увагу на слова спецпредставника США з питань України Кіта Келлога, за котрими проглядається жорстка формула: підписувати домовленості про завершення війни має нова українська влада, котру можна вибрати тільки за умови завершення війни.