Search trend "Ілюзія безпеки"

Про це він заявив в інтерв'ю РБК-Україна.За словами Стефанчука, перемир'я з Росією можливе лише за умов, коли світові лідери усвідомлять неможливість домовленостей з Путіним і колективно змусять його прийняти умови справедливого миру."Я згодний з тим, що Путін намагається знайти межі дозволеного. І допоки йому не б'ють по руках, він буде продовжувати це робити. Ми це чітко бачимо і по операції на Курщині, і по операції, яка була біля Києва. Як тільки йому починати бити по руках, як тільки починати говорити мовою, яку він розуміє, він припиняє це робити. Поки цього усвідомлення не буде в усьому світі, що з Путіним домовитись неможливо, можливо тільки прийняти його умови – це він так це бачить", - наголосив Стефанчук.Він підкреслив, що лише об’єднавшись, міжнародна спільнота зможе чітко заявити: дії Росії — це воєнні злочини. Зокрема, Міжнародний кримінальний суд уже видав ордери на арешт Путіна, Львової-Бєлової та інших, щодо депортації українських дітей.Читайте також: "Єдина реальна зміна в поведінці РФ після зміни президента США", - Зеленський про збільшення кількості дронів в атаках росіян"Але допоки ми будемо вагатися, допоки ми будемо підігравати Путіну – я маю на увазі, "ми" – це не Україна, тому що Україна свою роботу виконує, і на передовій, і в тилу, тому ще це стосується безпосередньо нас. Я хочу, щоб ця ілюзія, ця пелена з очей спала. І щоб всі чітко зрозуміли, що Путін повинен прийняти ті умови справедливого миру, ті умови повернення до міжнародного порядку, які йому повинні чітко і спільно нав'язувати всі міжнародні партнери", - зауважив голова ВР. Водночас він звернув увагу, що дехто у світі повертається до політичних суперечок замість того, щоб концентруватися на питанні безпеки."Мені здається, що деякі країни, замість питань безпеки як основного рівня за пірамідою Маслоу, питання безпеки, повернулись до питання політики. Оце найгірше, і це те, що я намагаюся пояснити в тому числі деяким колегам в нашому залі: що до тих пір, поки замість єднання навколо національної безпеки ми почнемо демонструвати якісь політичні речі, у нас великий шанс програти у цій війні", - зазначив Стефанчук.На його переконання, світ має демонструвати єдність, тому що "саме єдність – це той горіх, який досі не може розколоти російський диктатор". "І загравати з ним неможливо. Умиротворення агресора приводить тільки до того, що жертв стає більше. Це відомий вислів Черчилля, що умиротворювач – це той, хто годує крокодила, сподіваючись, що він його з'їсть останнім", - підсумував голова парламенту.Російський диктатор Володимир Путін свідомо наказав обстріляти Київ під час саміту G7, аби виставити світових лідерів слабкими. РФ демонструє зневагу до міжнародних мирних зусиль.

Старий світ, в якому ми жили до 2022 року, світ цивілізації, світ європейський більшою мірою. Західний світ - він досі існує чи він уже перестав існувати і є лише якась ілюзія, тінь того, чого вже нема?Категорично цей світ не існує, його немає. Я висловив це в цій книзі, у ній є розділ, який називається "України №1, яку ми будували з 1991 року, немає". Є держава, але тієї України немає і вже не буде. І нам треба побудувати Україну №2 – це гасло цього розділу. Але це тільки що стосується України. Я хочу сказати, що в глобальному вимірі той світ, в якому мільярди людей звикли існувати, - світ більш-менш унормованих міжнародних стосунків, більш-менш безпеки, глобалізації, мільйони, мільярди людей подорожують, - він скінчився, на жаль, його немає.Але люди консервативні. Ми часто живемо в ілюзіях і за інерцією думаємо, що там залишилося, - ні, усе. Я можу це сказати, тому що я, як киянин, народжений у цьому місті 90 років тому, зустрів Другу світову війну тут, у Києві, у 1941 році. Я пам'ятаю прекрасно той день. І я зустрічав перемогу 1945 року теж тут, і прекрасно розумію: ми повернулися з Росії в 1944 році до Києва зруйнованого, ми ще зберігали пам'ять попередню довоєнного Києва, а його вже не було, уже все змінилося. І люди змінилися, і обставини, і саме місто.Його не було ні фізично, ні ментально, ні психологічно.Його не було ніяк. Почалося нове життя. Я називав окупації Києва: окупація більшовиками, окупація передвоєнна, воєнна - це німцями, вермахтом. Потім знову сталінська окупація - і вона, зберігаючи ті риси тиранічної червоної імперії, уже була інша, і все було інше.Ментальність людей - це неймовірні процеси. Я це бачив вочевидь, тому можу стверджувати, що зараз ми перебуваємо в новому стані і нам доведеться подумати, як цей новий світ побудувати, нову державу. Тому що ми любимо цю державу, ми любимо нашу країну, звичайно, але, відверто кажучи, ми ж розуміємо, що держава була побудована на корупції, держава була несправедлива до багатьох людей, політична корупція тут царювала, держава трималася на олігархах.Юрій Щербак, фото: rаdіоsvоbоdаЯкщо ми повернемось до цього стану, ми не витримаємо - Україна не витримає конкуренції шаленої, яка буде в другій половині ХХІ століття.Чи є у світі люди - мислителі, політики, лідери думок, які взагалі бачать конфігурацію нового світу? Чи, можливо, він уже є в них у головах, просто ми ще цього не знаємо?Ви людина, що безпосередньо брала участь у цьому процесі, який називався "позбавлення України третього у світі ядерного потенціалу". А чи не подумали американці, що після розпаду Радянського союзу Україна рано чи пізно повернеться до складу СРСР (у принципі, про це говорив і Єльцин, це не було якимось великим секретом), і вони спробували максимально зменшити ядерний потенціал Росії і Радянського союзу, можливо, в перспективі майбутнього за рахунок України. Чи була така мотивація у Штатів?Ні, у них була мотивація залишення Радянського Союзу горбачовського типу. Це абсолютно достеменно я знаю, бо я тут був тоді в центрі цих політичних процесів. Мені розповідали такі люди, як Строуб Телботт. Він був другою людиною, другом особистим Клінтона, і він брав участь у цих процесах. Що було величезною ілюзією і помилкою Сполучених Штатів - вони весь час живуть в ілюзіях. Це країна ідеалістична, яка не розуміє багатьох процесів - відверто треба казати.У них було гасло тоді, коли я був послом у Вашингтоні, - Russіа Fіrst. Вони мене викликали щотижня, я ходив, як на роботу, в Держдепартамент, у Раду національної безпеки, - вони мене навчали, казали: от дивіться, пане после, у Москві такі процеси, така демократизація. Вони повірили, що ліквідація комуністичної системи - це ліквідація тої Російської імперії, імперії зла, яка від часів Івана Грозного є величезною негативною, чорною силою. Вони в це повірили, потім уже Клінтон визнав це. Вони в той час перед розпадом Радянського союзу божевільно боялися, що ядерна зброя залишиться в руках так званих націоналістів. Це ж Буш закликав тут, у Києві, проти такого націоналізму самовбивчого, і що буде це погано дуже. Тому вони всіма силами підігравали Росії, аби забрати в нас ядерну зброю. Була навіть така ідея, і це серйозно обговорювалось, що вони могли провести спільну військову операцію десантну - Сполучені Штати і Росія - з окупації наших пунктів, де була ядерна зброя.Це при тому, що українська армія тоді налічувала приблизно мільйон військовослужбовців. У нас була Національна гвардія тоді, наскільки я пам'ятаю, і ми мали величезний арсенал бронетехніки, артилерії, авіація була, стратегічні бомбардувальники. Тому я думаю, що, якби вони на це зважилися, це була б війна значно більша, ніж та, що потім сталося.Я не певен, чи президент Кравчук дав би, я думаю, що блискавична операція з окупації цих західних українських міст, де зберігалася ядерна зброя, могла пройти. Але тоді, ви ж розумієте, з чого ми виходили, - усе ж починалося з Декларації про незалежність України. Там комуністи грали роль - націонал-комуністи, інша така категорія, і націонал-демократи. От коли вже була сформована формула, Іван Федорович Драч, великий український поет, але далеко не великий політик, сказав: "Давайте впишемо, що ми відмовляємося від ядерної зброї".Іван Драч, фото: umоlоdаЦе було сказано ніби в протидію доктрині радянській, що ми погрожуємо ядерною зброєю. І що ми нейтральна країна - це було вписано. Це трагедія, тому що потім Путін, росіяни всі на цьому грали весь час.Чорновіл був проти того, аби віддавати.Чорновіл був проти, але він тоді не був у центрі тих політичних процесів.Ці проблемні питання, які обговорюються і зараз, - якби Чорновіл, якби не віддали ядерну зброю. Якбитологія - це не наука, але ці теми дуже важливо обговорити, щоб закрити ці питання. Зараз такий час, коли треба говорити про непрості запитання і принаймні їх закривати або залишати відкритими й далі дискутувати. Україна - я не кажу українці, я не кажу я, ви, наші колеги, люди, які завітали до книгарні, винні в тому, що Путін вторгся повномасштабно в Україну?Ні в якому разі, це абсолютно визнана міжнародна формула: дві сесії ООН назвали це "нічим не спровокована агресія". Давайте комплекс меншовартості і нашої вини в цій війні відкинемо, тому що це чорна путінська пропаганда.Це нав'язана роль жертви.Ми абсолютно є віктимним об'єктом, тобто жертвою тої агресії. Вона не була спровокована. Вона тільки викликана маячними, божевільними теоріями російського фашиста Дугіна, який вплинув на Путіна, і почалася агресія.Ковальчука також.Переходимо до питання, яке зараз актуальне для українців: що далі? Ми чули коротку викладку розмови Путіна і Трампа. Ми дорослі люди, ви досвідчена людина, значно досвідченіша, ніж я. Ви значно більше знаєте і маєте досвід у політиці, в дипломатії, добре розумієте, що те, що було озвучене в пресі, - це навіть не п'ять відсотків із того, про що говорили Трамп і Путін. Ця розмова була досить серйозна, я думаю, конкретна і не завжди компліментарна, - мені здається.Але за фактом ми зрозуміли, що до перемир'я не домовилися, санкції Ліндсі Грема, найпекельніші, Трамп застосовувати наміру не має і якихось дій робити, які б вибили фінансові підпірки з-під путінської мілітарної машини й позбавили його можливості фінансувати війну, бо воювати він може вічно, теж. Питання лише можливості фінансувати війну теж не ставилося. І ми залишаємося зараз у ситуації невизначеності.Говоримо про 30-денне перемир'я, про можливу зустріч Зеленського і Путіна, але глобально що буде далі - ми не розуміємо. Війна триває, ресурси, допомога, підтримка - ну, ніби є, але знову ж таки ми не розуміємо, що далі. Що ви розумієте про ситуацію, де ми є і які можливі варіанти розвитку подій ви бачите?Пам'ятаючи про те, що ви сказали, власне, нас, українців, звичайно, насамперед цікавило, що буде з війною. Але я хотів, щоб ми ширше вийшли за рамки цього питання. Значить, ця розмова, яка відбулася між Трампом і Путіним, є геополітичною катастрофою для світу. Якщо все піде так, як було закладено в цій промові.Справа в тому, що під час цієї розмови Трамп, абсолютно виглядаючи слабким, нерішучим, просто партнером Путіна, який підігравав кривавому диктатору російському, звів Америку з п'єдесталу країни, як вони кажуть, кришталево чистого символу демократії, лідера демократії. Америка впала.Фото: gеttyіmаgеsІ головного захисника демократії.І головного захисника. І я скажу, що всі мої ідеали, моєї сім'ї, мого батька, під час війни який мені казав, що все, ми мріємо, що будемо з Америкою. Взагалі ця лінія проамериканська почалася від Михайла Грушевського. Він сказав, що Україна повинна дружити з Америкою. І все це впало під час цієї розмови. Трамп звів Америку. Я не знаю, коли вдасться Сполученим Штатам знову піднятися, я сподіваюся, я вірю, я хочу вірити, але те, що сталося, - це геополітична катастрофа. Світ позбавлений лідера, наймогутнішої країни економічно-мілітарного світу, яка стала союзником зони темряви і "материка зла". Материком зла я називаю, не віссю, а материком - це дуже важливо.Тут теж є розділ присвячений об'єднанню Росії, Китаю, Корейської Народно-Демократичної Республіки і Ірану, які об'єднані одними кордонами і мають спільні геополітичні інтереси.Давайте просто порахуємо ресурси цих країн. Я зараз не кажу про внутрішній валовий продукт. Я розумію, що Китай лідирує серед цих країн по внутрішньому валовому продукту. З іншого боку, у Сполучених Штатах Америки лише один штат Каліфорнія входить в п'ятірку найпотужніших за ВВП у світі, він випереджає такі країни, як Японія.Штат Каліфорнія на четвертому місці у світі. Штат Техас має ВВП більше, ніж багато розвинених країн, але ми розуміємо, що ці країни - це величезні ресурси, особливо Росія і Іран, Китай також певною мірою.І тут питання виникає Європи, Європейського континенту, європейської цивілізації, перш за все, західної цивілізації.Я якраз писав нещодавно про це в соціальних мережах - що треба згадувати, хто зупиняв можливі катастрофічні події в історії (у VІІІ столітті битва при Пуатьє, коли були зупинені магометани, у ХVІІ столітті, коли була зупинена турецька навала на Відень, на початку століття, в кінці століття, у 1618-му, потім 1621-й, потім 1683-й. І це була Європа.І тут питання в тому, чи Європа здатна сьогодні прокинутися і знову стати мілітарною силою і стати на захисті західної цивілізації, західних цінностей. Чи не буде вона грати ту саму роль, в яку намагається грати Трамп, - умиротворення Путіна, як то кажуть, аби не гірше?Європа на сьогодні, в принципі, фрагментована. Вона залишилася на самоті. І те, що американський отой могутній "танк" був головним, а за ним ішли ті європейці, які не хотіли викладати гроші на оборону, - тепер все це скінчилося. Європі треба прийняти виклик Росії і "материка зла", за яким стоїть Китай - дуже важлива постать, дуже-дуже похмура постать.І зараз я бачу якусь надію в тому, що ці країни, а це могутні країни - Німеччина, Великобританія, Франція, Польща об'єдналися. Оце коаліція великої волі, і сили, і надії, які хочуть допомагати Україні.Звичайно, все ж таки європейські мудрі політики зрозуміли, що Путін - це величезна екзистенційна загроза не тільки для України, а й для Європи. І на цьому він не залишиться.Вони зараз особливо - я знаю, я весь час польськими подіями цікавлюся і живу в тих подіях, знаю все це, наскільки там вони дуже занепокоєні тією війною, що відбувається тут, в Україні, бо вони вважають, що це їхня війна. І це так є, Польща - прифронтова держава. Але вони бояться удару Білорусі і російських військ на Сувалки. А Сувалки - це знаменитий коридор, 100 км здається, по території Польщі до Калінінграда. Між Литвою по кордону іде лінія ця. Я хочу нагадати, що свого часу Маршал Жуков, плануючи превентивний удар Радянського союзу проти Німеччини, який не відбувся, Сувальський коридор назвав головним для просування Червоної армії на захід.Gооglе mарsІ оцей причілок такий, цей коридор - це дуже вузьке місце. Вони туди зараз збільшили набагато кількість польських військ. Вони туди нагнали бойову техніку, вони бояться прориву там. І весь час Естонія - ну, ви ж розумієте, що там цей міст і там багато росіян в Естонії - вони бояться початку гібридної війни. НАТО може не відреагувати – НАТО зараз у стані грогі, як боксер після потужного удару.Фінляндія, яка лише вступила в НАТО, але…Фінляндія - це наш надійний друг, тому що багато в чому історія України і Росії нагадує їм зимову кампанію 1940 року, коли Фінляндія чинила опір. Я дуже цікавився цією історією і пригадую, що Маннергейм навчався разом і був другом Скоропадського. Вони служили разом, разом обидва стали генералами. Це дуже цікаво. Маннергейм був у Києві кілька разів. Варто було б знайти і найменувати вулицю Маннергейма. Це тверді люди.Друга країна, я її добре знаю, - Норвегія, яка, маючи спільний кордон із росіянами, дуже тверду політику проводить щодо України та її підтримки.На морі й на суші.Так. Це ж найбагатша країна світу.Казав Дональд Туск, якщо я не помиляюся, мовляв, давайте згадаємо, що нас, європейців, - 550 мільйонів - це членів Європейського Союзу. Ви сказали: Франція, Німеччина, Британія, Польща. Британія плюс-мінус 80 мільйонів, Німеччина плюс-мінус 80 мільйонів, Франція плюс-мінус теж десь 80 мільйонів, це вже виходить 240 мільйонів, Польща 35, там з українцями, можливо, під 40 мільйонів. Це виходить десь 280 мільйонів населення. Росія - плюс-мінус 130 мільйонів якщо в них є, це дуже добре. Просто треба це говорити європейцям: друзі, дивіться, вас лише кілька країн – а вас уже вдвічі більше, ніж росіян. Плюс є ще 20 мільйонів українців, з них мільйонна армія, яка пройшла такі пекла боїв, які не купиш нічим.Але кількість населення нічого не відіграє, якщо немає політичної волі. А вони не хочуть воювати. Звичайно, німецький бюргер за фрау Меркель, яка була агенткою Штазі і була на серйозному зв'язку з Путіним, прекрасно пив...А вже розкрито, що вона агентка Штазі?Я читав документи, яким вірю. Я просто дуже добре знаю історію ГДР, я там часто бував і уявляю собі. Німецькі друзі мені казали: вона ж була комсомолкою там, а батько її був головою пасторської якоїсь асоціації, але їздив весь час на Захід. Він був агентом Штазі - знайдені документи. А щодо неї я не знаю, чи є. Думаю, що є.Путін та Меркель, фото: gеttyіmаgеsІ от, уявляєте, той бюргер пив холодне пиво, дешевий газ ішов із Росії, і він повністю був як під наркозом російським. І, звичайно, там ще був один комплекс - я його назвав "комплекс Сталінграду". Німці після Сталінграду морально були просто зруйновані на два, на три покоління. Вони стали найбільш пацифістичною нацією в Європі й у світі. Вони навіть не думали про те, і я подумав: боже мій, яка... Ви уявляєте собі? Я прекрасно пам'ятаю німецькі "тигри", танки - я лазив по них, - "фердинанди", усю цю техніку могутню німецьку, але ніколи не міг подумати, що я благословлятиму німецьку техніку тепер, яку нам передали і яка захищає нас, яка бореться з російськими агресорами.Це отака зміна неймовірна, коли та країна, яка оголосила, що вона бореться з нацизмом, Росія, - вона стала нацистською країною. Оце книжка, присвячена цьому питанню - корінням і витокам російського рашизму.Етимологія рашизму.Так. Але ми вирішили зробити доволі сміливий крок. Тут серйозний текст, я досліджував усе явище рашизму. Воно унікальне, тому що всі явища негативні не мають національної приналежності. От скажімо, антисемітизм - ви ж не скажете, якої приналежності.Євреїв виганяли з Іспанії, з Англії.Так. Ясно, що це міжнародне явище. Нацизм – немає такого, що це німецький  нацизм. А тут рашизм від слова "Росія". Приклеївся цей, дуже вдалий, термін, який навічно, я думаю, за ними залишиться. Ми вирішили цей текст ілюструвати малюнками блискучого художника-карикатуриста Кустовського. Тут серйозний текст про те, що таке рашизм і всі його похідні й усі його проблеми. І тут же ідуть карикатури, дуже влучні. Це треба дивитися, це на гурманів, які дуже люблять.У книгарні Rеаdеаt уже є ці книжки і в інших.Я думаю, я сподіваюсь. Учора лишень була презентація цієї книги, так що, я думаю, що вона піде. Вона дуже гарна і як пам'ятка, мені здається, дуже важлива.Перш ніж ми перейдемо до розуміння майбутнього й узагалі здатності еліти української це майбутнє формувати, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли…Що ви елітою називаєте українською?А от ви зараз поясните. Ну, нехай це буде політична еліта, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли їх хтось за собою веде. Це як лівонська війна, яка тривала 30 років, а коли королем Польщі, Речі Посполитої став Стефан Баторій, він цю війну завершив на користь європейців. Питання лідера - воно дуже важливе. Мартел у Франції у VІІІ столітті, Карл Великий - тобто завжди має бути лідер.Але я хотів би от про що запитати. Якщо брати за основу відому формулу, що "політика - це продовження економіки, а війна - це політика іншими методами", чи бореться Росія за світ, де фактично панують енергоносії, такі як вуглеводні, нафта і газ? Бо в цьому світі їй комфортно, запаси вона має величезні, а зміни у світі можуть її фактично вивести за межі цивілізації, нормального існування і нормальної можливості заробляти гроші, зберігаючи абсолютну диктатуру у своїй країні і виснажуючи надра.Чи є ця війна також війною проти майбутнього технологічного прориву, зміни взагалі економічних стосунків і винайдення якихось нових можливостей, тому що "так нам жити зручно і ми хочемо залишити такий світ зручний"? До речі, і Китаю такий світ зручний, і Ірану. Тому що попри всі технологічні прориви, ми розуміємо, що фінансування ключове - це енергоресурси і загалом це надра.Я думаю, що те, що ви кажете, - це порівняно невеличкий фрагмент тої сили чорної, яку представляє Росія і заради якої веде війну. Не заради енергоносіїв, хоча дійсно їм треба продавати газ, нафту, це зрозуміло, але не це головне.Головне те, що Росія пішла ва-банк в лиці Путіна, тому що його ж попереджали багато політиків не починати цю війну. Він вліз у війну, з якої виходу він не має, не знає. І він не переміг і не переможе. Але логіка тої ситуації, в якій перебуває Росія, - продовжувати війну і розпочинати війну проти Європи.Іншої логіки в них немає. І їх, звичайно, тихо підтримує Китай, спільний кордон. Ви подивіться, який масив материка: спільний кордон із Кореєю, спільний кордон з Іраном. Там ще кілька країн уже примикають до цього "материка зла". І Росія веде відчайдушну боротьбу за минуле, вона тягне нас. Зараз узагалі тенденція світу повертатися в минуле.Фото: gеttyіmаgеsМи на переломному моменті перебуваємо. Я дуже люблю кіно, кінематограф, дивлюся багато фільмів і серіалів. Для мене таким знаковим є серіал "Гра престолів". Ми повертаємося туди. Де гра без жодних правил, де насильство, де злочини всякі, де зради - усе повертається в минуле, у середньовіччя. І Росія нас штовхає до минулого. Тому нам треба готувати проєкт майбутнього України й для світу. А у нас є такий проєкт, як ви думаєте?На Nеtflіх я нещодавно бачив серіал, по-моєму, він називається "Черчилль на війні". Черчилль розумів, що якби вторгнення сталося в 1940 році в червні, як планував Гітлер, він говорив про те, що "навіть якщо ми будемо окуповані", не казав про перемогу - він розумів, що так може статися, але так не сталося. А потім Гітлер напав на Радянський союз, і Британія вела в основному війни на морі і в повітрі і фактично вистояла. Британія розуміла в той час, що важливо було вижити. Потім вона, звичайно, брала активну участь у логістичних шляхах для доправлення ленд-лізу зі Штатів до Радянського союзу. Україна зараз має, напевно, тверезо говорити, що нам треба вижити, хоча слова про перемогу, розпад Росії теж лунають.Який має бути зараз ключовий меседж від політичної еліти - номінальної, формальної, реальної політичної еліти до суспільства? Який реальний меседж, виходячи з того, що ми реально маємо, які в нас є ресурси, на що ми можемо реально розраховувати? Тобто якщо в мене зараз, скажімо, у гаманці є 500 гривень, я можу розраховувати на ці 500 гривень.Ви багатий дуже. У мене немає.Я не можу розраховувати на 3000 гривень зараз, бо в мене їх немає. Можливо, мені хтось їх дасть, а можливо, не дасть. Тому ми розраховуємо на те, що в нас зараз є. І от, виходячи з цього, який має бути меседж? Ми маємо вижити, зберегтися як незалежна суверенна держава, з правом ведення зовнішньої політики, зі збройними силами, можливістю і здатністю себе захищати, провадити зовнішні торговельні відносини? Чи ми далі маємо говорити про те, що ми маємо розвалити Росію, перемогти і що таке перемога? Ну, бо люди мають чітко розуміти, за що ми зараз б'ємося реально.Є така гумористична формула: журналіст Бабченко з ізраїльським автоматом на башті американського танку їде по Красній площі - і це символ нашої перемоги. Це абсурд і цього не буде. І ніякого параду перемоги в Москві не буде. Це перше. І треба це зрозуміти.Друге: ця війна настільки екзистенційна для нас, що те, що виставляє зараз Путін - усіма силами схиляє нас до капітуляції, - кожен українець повинен зрозуміти: капітуляція – і це місто прекрасне вмре і загине. Українці будуть винищені, вивезені у Воркуту, в інші табори в Росії. Будуть страшні процеси.Нам треба всіма силами сконцентруватися і не піддатися на капітуляцію і зберегти державу. Я розумію, я не такий прекраснодушний оптиміст, щоби кричати, що… Так, я знаю, що ми переможемо, моя книжка називається "Перемога - поразка України". Я вам покажу. Але справа не в тому - справа в тому, що ми повинні зберегти державу і перед нами стоїть можливість жахливого Брестського миру з жахливими втратами. І нас спонукає Трамп до цього. Ми повинні зрозуміти, що перед нами стане дилема, яка стала перед Леніним і Троцьким. Троцький заперечив мир і сказав: "Ні війни, ні миру", Ленін боровся за державність, за ті залишки, і він був правий.І нам треба думати про те, щоби державу зберегти. Не буде української держави - нас не буде, не буде народу, не буде культури, мови, нічого не буде. Оце треба зрозуміти. Це один із найпотужніших меседжів. Влада, по-моєму, взагалі не має комунікації з суспільством.Ну, я не буду тут займатися політичними всякими справами, але просто зауважу це. Я збоку спостерігаю, маю дуже багато джерел інформації, тому що відстежую українські - звичайно, всі ті, яким я довіряю, - джерела, ізраїльські щодня моніторю, польські, безперечно, американські і так далі. Тобто можу скласти собі об'єктивну картину, збоку видніше. І друге: звичайно, нам треба думати про майбутнє, про те, як ми будемо існувати в цьому світі після війни. Не зважаючи на те, які будуть умови.Ким ми будемо? Чи знову станемо ахметовським придатком, щоб продавати безкоштовно метал і все, і на цьому вся наша економіка, ну, і на аграрних питаннях. Ні. Або ми перебудуємо Україну так, що вона стане потужною в мілітарному сенсі дуже серйозно. Бачите, що в нас зараз із дронами робиться - ми попереду йдемо. Це дуже важливий компонент. І друге - це, скажімо, технології інформаційні і штучний інтелект.Ми повинні стати передовою нацією. А для цього треба поміняти формулу й зміст тої державності, про яку я казав - Україна №2 повинна зробити висновки з існування України №1 і побудувати нову державу.Ви казали про Брестський мир, хоча тоді це подавалося в принципі як успіх, як перемога певною мірою, бо Україна залишалася як держава, так?Так, Україна, в принципі, виграла – важко, ціна була непроста, але ми виграли, нас визнали як світову державу.Індія і Пакистан, де розгорівся конфлікт на Індостані, уже домовляються про розведення військ - тобто не спалахнуло. Ізраїль - там своя історія, воно на Близькому Сході це буде, але все одно це не така гаряча війна, яка була нещодавно тут, у центрі Східної Європи, фактично вона не зупиняється. Тобто, ми маємо розуміти, очевидно, що якби це залежало лише від України і Росії… Ну, Росія хоче воювати, вона хоче просто знищити Україну, ми розуміємо.Але Індія і Пакистан? Пакистан теж є фактично великою мірою залежний від Китаю. Не скажу, що це проксі, але багато великою мірою залежний. Там є своя історія - але там домовилися. А тут уперто нищаться міста, території, виснажуються ресурси, виснажується суспільство, і воно триває, і триває, і триває, і триває. І ти десь починаєш розуміти, що, очевидно, тут питання не лише в Україні і Росії. А в чому ще питання? Чому ця війна підтримується з боку Росії, перш за все, - ми обороняємося, ми не можемо не підтримувати, тому що ми інакше не виживемо. Чому війна підтримується тими, хто підтримує Росію?Питання перш за все в тому глобальному розколі світу, який відбувається на наших очах. Світ був єдиний, і ви пам'ятаєте ті часи, коли прекрасно Китай червоний і Америка співпрацювали. Китай був майстернею, чи заводом, для Сполучених Штатів. Там навіть прапори американські були китайського виробництва - і нікому нічого це не заважало. Це був такий світ минулого, якого вже немає і не буде. Зараз іде розкол.Я не виключаю, що буде дві організації Об'єднаних Націй - північна і південна. Я не виключаю, що, по-перше, всі ці інститути часів Другої світової війни, отого ялтинсько-потсдамського миру, будуть ліквідовані, вони вже застаріли. І буде щось нове, ну, може бути світ розколотий на дві частини. Бо світ тиранії, світ авторитарної системи - такої, як у Китаї, в Ірані, в Росії, - він хоче перемагати, він хоче диктувати свої умови.Трамп мав величезну історичну можливість поставити Путіна на місце. Він міг відділити Путіна з його параноїдально-маніакальними ідеями, тому що Путін багатьом заважає і в Росії, бізнесу насамперед. Трамп міг ізолювати його, так зробити, щоб бізнес би потім прибрав Путіна заради якоїсь мирної розв'язки. І це було б непоганим рішенням.Фото: gеttyіmаgеsТрамп пішов назустріч Путіну. Трамп фактично посилив війну цю, він підлив оливи до вогню і ми не знаємо, чим це все скінчиться. Взагалі моя ідея, що зараз іде Третя світова війна. В нас вона реально гаряча. В глобальному світі вона вже в різних іпостасях існує і розвивається. І не вистачає, на щастя, не дай боже, якщо так станеться, якогось остаточного вибуху, коли почнеться вже глобальна бійня, і може проєкт людства закінчитися на цьому. Ми стоїмо перед величезними викликами. І сьогодні від української еліти, якщо вона є, то хто поведе, хто лідер, куди нас поведуть, чим? Якщо буде так, що буде перемир'я і на другий день знову хороші русскіє з'являться, російська мова знову спалахне тут в Україні, і ми ніби зробимо вигляд, що нічого не було, - це буде наш крах.Я чітко розумію, що сучасна Росія - це вже останнє проявлення оцієї Московії, народженої ще якимось Калитою, чи Василієм ІІІ, чи кимсь ще. Це вже остання така найогидніша її проява. Порівнювати Росію зараз і Росію навіть кінця ХІХ століття неможливо, тому що це просто вже карикатура - там ні культури, нічого нема взагалі.Але чи Путін дійсно настільки знекровив, вичистив все цивілізаційне, якесь розумне, хоч мінімально спраглих до якихось змін на Росії, що ця Росія, як би їй ці заклепки не забивали, вже не рвоне? Це вже все, це вже істота така, державне утворення, яке вже не те що не рвоне - воно якщо і рвоне, то лише саме себе лайном заллє.Це дуже складне питання. Я не маю відповіді. Усі наші ілюзії ви пам'ятаєте: почнеться війна, росіяни знесуть Путіна, оскільки неможливо це все, - ми ж вірили, що це неможливо. І тепер ми переконалися, що глибинний народ 85% підтримує Путіна. І тому важко сказати, що відбудеться якась там смута чи бунт, але я вірю, що там процеси підуть руйнівні. Росія не зможе після цієї війни оговтатися. Все одно вона програла цю війну. Незважаючи на якісь тактичні перемоги, захоплення наших територій і так далі, вона програла за великим рахунком цю війну. Вона вже довела, що вона безсила, і що збройні сили слабкі, і так далі. І тому, звичайно, я думаю, що там почнуться процеси - можливо, не одразу. Але це як ланцюгова реакція - повільно, повільно, а потім буде вибух.Так що я з вами тут можу погодитись. Але нам треба думати про Україну. Бо ви знаєте, якщо там почнеться щось типу громадянської війни, мільйони людей підуть на нашу територію - біженців російських. І нам треба вже й про це подумати. Нам просто треба будувати ту лінію ізоляційну на кілька десятків років від Росії, як від джерела чумної інфекції.Ми зараз у такій точці сингулярності, коли може статися вибух, і як воно далі буде, невідомо напевно. Один історик відомий сказав дуже добре, що російському народу (не російському - московському народу, це ще в часи царату) простіше уявити Московію без народу, ніж Московію без царя. І психологію цих людей треба розуміти. Я придбав собі книжку "Як зрозуміти Росію", я вважаю, що кожному треба читати ваші книжки.Яким ви бачите - і це має бути відчуття ваше, яке з досвіду виходить, з вашої душі, з вашого розуму і розуміння ситуації також - на найближчу перспективу або на середньострокову майбутнє України і місце України в новому світі?Перш за все, Україна себе затвердила вже як одна з провідних країн світу. Я колись написав книгу "Україна в епіцентрі світової історії". Ніхто тепер не має права казати з позиції нашої упослідженості, нашої меншовартості, що от ніхто у світі не знає Україну - знають в усьому світі абсолютно, від Африки до Аляски - всюди знають Україну. І це дуже важливо.Нам треба буде зберегти цю роль України як фронтира, як тої країни, яка протистоїть тій навалі орків, чумній цій інфекції, як було під час монголо-татарської навали. Нам потрібно Україну залишити як важливий компонент європейської безпеки, без якої не можна буде існувати. І нам важливо залишити Україну демократичною, щоб вона насправді стала європейською. Нам ще дуже далеко до європейськості, але в нас є, звичайно, прогрес, і ми повинні затвердити оцю нову Україну, яку я називаю "держава №2", ми повинні будувати сьогодні вже в планах і провести широкі дискусії громадські. Це дуже важлива передумова.У Писанні є слова про Люцифера, що зійде й поставить престол свій на краю півночі. Я собі подумав: ну, я тепер розумію, де стоїть престол Сатани, - очевидно, на краю півночі, там, де Росія. Тому що іншої, ніж оця якась метафізична, інфернальна, природи цієї держави для мене немає. Тоді ми маємо бути природою світла, а світло завжди долає темряву. Дякую за те, що ви це світло несете. 

Відповідаючи на запитання репортера державного телебачення про українські удари по Росії, Путін сказав: "Не було потреби застосовувати цю (ядерну) зброю… і я сподіваюся, що вона не знадобиться. У нас достатньо сил і засобів, щоб довести те, що було розпочато у 2022 році, до логічного завершення з результатом, якого вимагає Росія".Цікаво дізнатися, що мав на увазі російський диктатор, коли говорив про логічне завершення своєї кривавої війни в Україні "з результатом, якого вимагає Росія". Адже на капітуляцію під виглядом "миру" Україна ніколи не погодиться, а чергове залякування українців та західного світу ядерною зброєю може більше і не спрацювати.Тепер слово за адміністрацією президента Сполучених Штатів Дональда Трампа. Адже весь світ зараз дивиться, якою може бути реакція офіційного Вашингтона на подібні ядерні заяву. Можливо, що зараз НАТО та Захід, без участі США, мали б передати Україні звичайні ракети, здатні вразити Москву? Щоразу, коли Росія завдає ударів по Києву, мусять бути удари у відповідь.Варто зауважити, що під час російсько-української війни москвичі є найвпливовішими громадянами Росії. І коли саме вони відчують на собі всі "принади" її наслідків, тільки тоді населення Москви відмовиться від своєї позиції стороннього спостерігача. Читайте також: "Москва горить – який чудовий дивний сон..."Адже поки що ця війна сприймається ними не більше, як телевізійна картинка подій, що  відбуваються десь дуже далеко. Тому потрібно зробити усе можливе, аби вони відчули всі наслідки цієї так званої "спецоперації" на своїй шкурі.Періодичні ядерні залякування здатні повернутися до Москви своїми негативними наслідками. Путін може досягти того, що його вже не будуть сприймати серйозно. І це велика  помилка. Ще ніколи не було такого, щоб хтось так часто кричав "вовки". До речі, у 2025 році він вже третій чи четвертий раз погрожує ядерною зброєю. Це залякування свідчить про те, що кремлівський старожил знаходиться у відчаї. Тому він намагається налякати світ так, щоб допомога Україні була припинена і вона залишилася сам на сам з Російською Федерацією.Однак ціна такого ядерного безумства для Кремля може виявитися дуже великою. Бо після цього повернути "ядерного джина" назад до пляшки стане вже неможливо. І кожна з тих країн, які мають ядерний потенціал, можуть піддатися на спокусу випробувати його конкретно в дії.Путін всесвітнє зло, яке ніяк не може змиритися з існуванням незалежної Української держави. І тут ми підходимо до питання, яке могло б вирішити долю російсько-української війни. Скільки на сьогодні Російська Федерація має функціональних ядерних боєголовок?Адже вже не раз серйозні західні військові аналітики висловлювали припущення, що коли російська військова техніка після розвалу Радянського Союзу так погано зберігалася та обслуговувалася, то чому тоді ядерні боєголовки мусять стати винятком із цього правила.Читайте також: Захід постійно відсуває червоні лінії. Але це лише заохочує Путіна до нової агресіїОчевидно, що західні розвідки володіють інформацією – скільки, після завершення холодної війни, СРСР мав боєголовок, які знаходилися в робочому стані. А оскільки відомо, що їх обслуговували за залишковим принципом, як і все в Росії, то зовсім не можна виключати того, що нині більшість з них – це просто купа радіоактивного сміття.Таким чином можливо вийти на реальну цифру робочих російських ядерних боєголовок, чисельність яких зовсім не тисячі, чи навіть сотні в найкращому для Кремля випадку, а мізерні десятки.І якщо це дійсно так, то путінський ядерний блеф не мав би більше спрацьовувати. А саме на нього всі роки російського вторгнення в Україну озиралися в Сполучених Штатах та Європі. Добре знаючи, що надання українцям дозованої військової допомоги не дозволить вигнати московських зайд з усіх окупованих ними наших міжнародно визнаних територій.     Водночас Росія не може окупувати всі українські території, інакше росіяни зробили б це вже давно. Адже реальність зараз є такою, що Російська Федерація втрачає за декілька тижнів стільки своїх солдатів, скільки СРСР за увесь час свого злочинного вторгнення до Афганістану.Необхідно, знаючи психологію Путіна, який в душі так і  залишився дворовим пітерським шпанюком, зрозуміти, що він не наважиться використати ядерну зброю. Адже після цього Москва також зазнає удару у відповідь. А піти достроково з цього життя російський кегебістський "цар" аж ніяк не збирається. Тому йому залишається тільки ядерно блефувати, вишуковуючи для себе на Заході ще більш боязких політиків, ніж він сам.Підтвердженням цьому є те, що Путін просто боягуз. Обслуга постійно куштує його їжу, аби переконатися, що вона не отруєна. Сили безпеки Російської Федерації захищають його, як нікого у світі, а двійники часто беруть участь в різноманітних публічних заходах, щоб унеможливити навіть ймовірність замаху на такого "цінного" для росіян вічного правителя.Деспот жодного разу не відвідував передову, зустрічається з лідерами інших держав, як правило, на великій відстані, а його найближче оточення мусить пройти чималий карантин, перед тим, як йому заманеться зустрітися з кимось особисто.Читайте також: Про першопричини війниПутін вже відкрито став ототожнювати можливість своєї міфічної перемоги над Україною з уникненням світом ядерної Третьої світової війни. Це надсилання Заходу розшифровується так – віддайте нарешті мені Україну на роздертя. Інакше людство на планеті Земля просто перестане існувати. Шантажистський правитель шантажистської держави весь час апелює до досвіду Японії, яка після того, як Сполучені Штати завдали ядерних ударів по її території, змушена була здатися. При чому тиран поводиться так, немов тільки Росія єдина у світі країна, яка має ядерну зброю. Але на дворі не 1945, а 2025 рік, і Російська Федерація далеко не одна володіє цим смертоносним інструментом.Звісно, що ядерну зиму ніхто не зможе пережити, і ніхто не виживе. Але навіть обмежене використання Росією тактичної ядерної зброї проти України здатне призвести до кількох руйнівних еквівалентів Чорнобильської катастрофи. І тоді зовсім не факт, що хмари з радіоактивним пилом після можливого удару, попадуть на територію України або Європи, а не на саму Московію.Читайте також: Військове рішення цього конфлікту існує. Тільки ви боїтесь його побачитиІмперського реваншиста Путіна потрібно поставити на місце в Україні. Адже у нього небезпечна ілюзія, що він керує Радянським Союзом у часи його найвищого підйому, а не Російською Федерацією, економіка якої давно дише на ладан. Тому ні йому, ні його оточенню не вдасться відсидітися в бункерах. І, в такому разі, для Москви наступний день просто ніколи не настане.Лідери Заходу на подібні путінські  погрози мусили б чітко відповісти – хоча Україна не є членом НАТО, проте використання ядерної зброї, навіть в її тактичному урізаному варіанті, буде прирівнюватись до нападу на одну з держав Північноатлантичного альянсу. З усіма руйнівними наслідками для Росії, які з цього випливатимуть.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Таку думку він висловив в етері Еспресо."На мою думку, завершення війни та перемовини - два паралельні процеси. Перемовини відбуваються не для того, щоб закінчити війну, а щоб її продовжувати. Я думаю, що чекати на завершення війни в осяжній перспективі взагалі не потрібно. Якщо раптом буде зупинення військових дій з тих чи інших причин, то хай це буде приємним бонусом для українських громадян, але, в принципі, ніяких покажчиків того, що війна закінчиться в цьому десятиріччі, я не бачу. І не бачу ніяких покажчиків тому, що російсько-український конфлікт має якісь тенденції до завершення у 20-40 роках цього сторіччя. Війна може набути іншої інтенсивності, але, швидше за все, вона буде абсолютно стабільним станом української держави й української території упродовж багатьох десятиріч як конфлікт", - зауважив Віталій Портников.На його думку, наша задача на майбутнє - мінімізувати цей конфлікт: мінімізувати кількість жертв та руйнувань, жити в ситуації, коли періоди довгого миру будуть змінюватися короткими війнами. А вважати, що Україна буде, при житті нинішньої генерації, мирною державою, - абсолютно небезпечна ілюзія, яка може призвести до депресії, а коли це не відбудеться - до бажання звідси виїхати."Українці мають налаштуватися на життя в країні-фортеці, де буде вибухати, де будуть воювати, де буде військовий вишкіл для молодих громадян, де будуть обмеження певних прав громадян на період  коротких війн, коли закінчиться ця довга війна. Тобто до цього всього потрібно готуватися, як до реальності життя в Україні: якщо ви хочете жити в Україні, то в іншій Україні ви жити не будете. До речі, не буду гарантувати українцям, що вони будуть жити в цій ситуації в демократичній державі, тому що демократія навряд чи зможе забезпечити виживання нації у фронтових умовах. Це теж треба чітко усвідомити. Але разом із цим ми маємо розуміти, що наша задача - це втілити в життя сценарій Трампа, а не  Путіна. Нам потрібно домогтися від Росії того, щоб перемовини про мир відбувалися після припинення вогню, а не під час проведення бойових дій", - зауважив журналіст.За його словами, задача українського виживання - довгий мир і короткі війни. Ми маємо цей довгий мир плекати, щоб готуватися до нових раундів безкінечних війн. А безкінечні війни закінчаться при умові переформатування самої Російської Федерації. Єдина гарантія безпеки для України - демократична, мирна, готова до визнання українського суверенітету та ідентичності Росія."Насправді весь ключ майбутнього України - в Росії, не в Європі й не в Сполучених Штатах. Якщо Росія буде авторитарною, шовіністичною, імперіалістичною і ядерною, то вона буде робити все можливе, щоб Україна зникла з політичної мапи світу. Чи може Росія змінитися під тиском економічних проблем, під тиском неможливості приєднати до себе Україну, де ключ російської державності, під тиском самої сучасності, яка не дозволяє отаким плутократичним режимам, як путінський, існувати вічно? Росія може змінитися. Коли? До цього потрібно дожити або цим генераціям українцям, або їхнім дітям і онукам. Можливо, онуки нинішніх українців будуть сусідити з демократичною, європейською, сильною Росією, яка буде більшим гарантом безпеки на континенті, ніж США. І тоді вони скажуть, що наші правнуки вже не будуть гинути у боях. Але для цього потрібен час. Я поки що такої Росії не бачу", - резюмував Портников. 21 травня президент України Володимир Зеленський заявив, що російська сторона не дає сигналів щодо припинення вогню. Наразі найгарячішою є ситуація на Донеччині. 

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 23 травня.Європа має навчитися мистецтва послаблення РосіїЄС стикається з російською загрозою, яка виходить далеко за межі війни Москви проти України. Щодня дії Кремля завдають шкоди європейським інтересам у ключових регіонах і сферах. Проте, блок вагається, як реагувати, перебуваючи в пастці між переоцінкою сили Москви та недооцінкою її ворожості, пише директор Інституту досліджень безпеки ЄС Стівен Евертс у матеріалі на шпальтах Роlіtісо.Згідно з новою доповіддю Інституту досліджень безпеки ЄС, Європі потрібна стратегія не просто стримування чи розбудови стійкості, а "послаблення Росії" – систематичного зменшення здатності Кремля завдавати шкоди блоку."Будьмо реалістами: так, Росія є глобальною силою, яка може завдати і завдає шкоди ключовим інтересам ЄС. Але вона також втрачає економічні, дипломатичні та демографічні позиції. Її "необмежене партнерство" з Китаєм стає дедалі більш незбалансованим, і Пекін починає віддавати накази. Значна частина так званого глобального Півдня все ще остерігається стати пішаками в його геополітичних іграх. І в усьому світі йому часто доводиться компенсувати стратегічну слабкість бравадою та імпровізацією", – пояснює Евертс.Проте, вважає експерт, небезпека Москви полягає саме в її спритності: вона може втручатися в європейські демократії, розпалювати нестабільність в Африці та на Близькому Сході та підтримувати авторитарні режими у всьому світі, маючи лише скромні ресурси.Настав час ЄС дати відсіч – і вдарити Кремль у найболючіше місце. Однією з найбільш нагальних загроз, з якою ЄС міг би боротися, є так званий "тіньовий флот" Росії – танкери, що перевозять нафту через європейські води під прикриттям тіньових власників, ухиляючись від санкцій і фінансуючи військову машину російського президента Владіміра Путіна. Блок може діяти без зволікань, агресивно охороняючи територіальні води та виключні економічні зони, особливо в Середземному, Балтійському та Північному морях. Якщо судна не мають дійсної страховки або становлять екологічний ризик, він повинен затримувати їх або повертати назад."Це законно, ефективно, і це перевернуло б ситуацію з гібридною тактикою Росії, – переконаний Стівен Евертс. – ЄС також має діяти розумніше у питанні стримування. Це означає, що не слід лякатись постійних ядерних погроз і блефу Росії, натомість варто зосередитись на нарощуванні практичної військової допомоги Україні – від артилерії до безпілотників та інших масштабованих систем – не телеграфуючи свої кроки заздалегідь, щоб Москва могла ними маніпулювати".А ще є Китай. У ситуації, коли Пекін і Москва зближуються, ЄС повинен почати використовувати економічні важелі впливу - чи то шляхом посилення перевірки інвестицій, чи то погрожуючи цільовим заморожуванням експорту товарів подвійного призначення.Далі, продовжує Евертс, постає питання битви наративів: російська інформаційна війна може бути дешевою, але ефективною, наповнюючи ефір брехнею, розпалюючи невдоволення і маніпулюючи дебатами. Тим часом реакція Європи була фрагментарною і боязкою. Цьому має бути покладено край."Блок потребує реального стратегічного комунікаційного потенціалу, щоб посилити такі ініціативи, як ЕUvsDіsіnfо, підтримати незалежні ЗМІ у вразливих регіонах і працювати місцевими мовами. Послання? Демократія, самовизначення та суверенітет – це не західні концепції. Це універсальні принципи – і Росія їх зневажає. Нарешті, ЄС має поглибити свою регіональну активність, щоб витіснити російський вплив", – говорить експерт.На Західних Балканах це означає винагороду реформаторів і покарання обструкціоністів, можливо, в невеликих групах охочих, якщо немає консенсусу в рамках всього блоку. У Південному Середземномор'ї це означає співпрацю з Туреччиною для вирішення конфліктів, які використовує Росія.У всіх регіонах ЄС також повинен вийти за межі вже знайомих йому кіл, таких як уряди та бізнес, і інвестувати в розбудову зв'язків з громадянським суспільством і майбутніми лідерами."Головний висновок полягає в тому, що Європа не є безсилою - вона просто не має достатніх важелів впливу. ЄС має дипломатичний вплив, економічну вагу, інструменти безпеки і досвід пошуку партнерств, а не встановлення сфер впливу. Однак він повинен використовувати ці ресурси із завзяттям і стратегічним наміром, – підсумовує Стівен Евертс. – Якщо ЄС хоче "знесилити" Росію, він повинен мислити і діяти з точки зору сили – і мати сміливість її використовувати. На відміну від багатьох інших речей в Європі, "знесилення» Росії не почнеться з грандіозного саміту – воно почнеться з дій. Кремль вже грає в цю гру. Настав час ЄС грати в неї краще".Програма кредитів для озброєння Європи може допомогти у підтримці УкраїниПрограма кредитів на суму 150 млрд євро для переозброєння Європи, яка була погоджена цього тижня, може стати "дуже важливим проривом" у військовій підтримці України з боку ЄС, заявив комісар з питань оборони блоку, повідомляє Тhе Guаrdіаn.Андрюс Кубілюс, колишній прем'єр-міністр Литви, який є першим комісаром ЄС з питань оборони, сказав, що очікує, звернень багатьох країн-членів ЄС з проханням про надання кредитів під гарантії ЄС в рамках програми "Дії з безпеки для Європи" (SАFЕ).Європейська комісія запропонувала 150 млрд євро кредитів, а також гнучкість у фіскальних правилах блоку в рамках плану переозброєння вартістю 800 млрд євро, який був поспіхом розроблений після рішення Дональда Трампа призупинити всю американську військову допомогу Україні.Після того, як наступного тижня угода про кредити буде скріплена печаткою, країни-члени ЄС матимуть шість місяців на розробку планів оборонних проєктів, які вони хочуть профінансувати. "Країни-члени ЄС візьмуть ці кредити .... і використають їх для спільних закупівель з Україною і для українських потреб", – сказав Кубілюс в інтерв'ю Guаrdіаn.Британські оборонні компанії також матимуть більше можливостей брати участь в оборонних проєктах, що фінансуються за цією схемою, завдяки підписаному в понеділок пакту про безпеку між ЄС і Великою Британією, який є частиною ширшого перезавантаження відносин, запропонованого Кіром Стармером. Очікується, що Велика Британія і ЄС підпишуть технічну угоду про SАFЕ, яка вимагатиме від Лондона ще не визначеного адміністративного внеску. Британський уряд, однак, не має наміру домагатися доступу до кредитів під гарантії ЄС, які призначені для країн-членів ЄС.Наразі 15 країн, включаючи Німеччину і Польщу, оголосили, що мають намір скористатися гнучкістю фіскальних правил ЄС. Зокрема, це Франція, Італія та Іспанія. Як наслідок, деякі інсайдери в Брюсселі залишаються скептично налаштованими щодо того, що ЄС зможе досягти 800 мільярдів євро.Комісар ЄС заявив однак, що Європа може заповнити будь-який дефіцит військової допомоги Україні з боку США.До третьої річниці повномасштабного вторгнення Європа надала Україні військову допомогу на суму 62 млрд євро порівняно з 64 млрд євро з боку США, згідно з даними Інституту світової економіки в Кілі.Кубілюс тим часом віддзеркалив поширений серед європейських політиків скептицизм щодо зусиль Трампа укласти угоду з Україною, заявивши, що це "ілюзія" — те, що Путін прагне миру. "Шлях до досягнення справедливого миру насправді полягає у впровадженні формального миру за допомогою сили", – підкреслив він.Кубілюс, який прожив половину свого життя в Радянському Союзі, сказав, що зміни в Росії можуть бути непередбачуваними. Він вважає, що Путін розпочав війну проти України, бо боявся, що її спроби відійти від автократії надихнуть рух за демократичні зміни в Росії.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Велика Британія провела симуляцію масованого ракетного удару Росії, засновану на сценаріях початку вторгнення в Україну. Як з'ясувалося, наявна система протиповітряної оборони країни не змогла б повністю відбити атаку, повідомляє Тhе Тіmеs. За інформацією видання, моделювання відбулося ще у 2022 році за участі Королівських ВПС. Під час випробувань було встановлено, що частина ракет прорвала б оборону Британії. Командор авіації Блайт Кроуфорд, який до нещодавнього часу очолював Центр повітряних і космічних бойових дій ВПС, зазначив, що тривалий час у британських збройних силах панувала ілюзія безпеки. "Ми почувалися захищеними, перебуваючи на заході Європи, зважаючи на буфер у вигляді інших країн. Протягом десятиліть ми зосереджувалися на операціях за кордоном і вважали, що на Батьківщині нам нічого не загрожує. Проте настав час змінити цю парадигму - тепер і Британія може опинитися під прямою загрозою", - заявив Кроуфорд під час виступу в Королівському інституті об'єднаних служб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велика Британія передумала відправляти війська в Україну - Тhе Тіmеs Випробування були частиною програми Glаdіаtоr вартістю 36 млн фунтів стерлінгів. Мета - змоделювати захист країни від сотень боєприпасів, що одночасно атакують з різних напрямків. Результати виявилися тривожними: деякі ракети змогли прорвати систему ППО. Після аналізу навчань британські військові модернізували частину своїх захисних споруд і провели тренування з посадки винищувачів Тyрhооn на льодову смугу у Фінляндії - задля підвищення гнучкості дій в нестандартних умовах. За даними Тhе Тіmеs, наразі ситуація дещо покращилася, і значну частину ракет вдалось би перехопити силами НАТО. Однак експерти наполягають: Британії слід терміново вдосконалити можливості швидкої мобілізації своїх літаків та ключової інфраструктури в межах години після загрози. Видання звертає увагу, що Міністерство оборони в останні роки істотно скоротило кількість аеродромів і припинило використання укріплених бункерів. Крім ядерного стримування та союзної підтримки з боку НАТО, Лондон майже повністю покладається на шість есмінців типу 45 для протидії балістичним ракетам. Водночас ці кораблі планують вивести з експлуатації в період між 2035 і 2038 роками. У відповідь на публікацію речниця Міністерства оборони заявила, що Британія повністю готова захищатися від будь-якої загрози разом із союзниками по НАТО. За її словами, країна володіє передовими технологіями для багаторівневого захисту, зокрема системою Sеа Vіреr, яка вже успішно перехоплювала балістичні ракети й дрони в Червоному морі. Велика Британія, ймовірно, відмовиться від планів відправити тисячі військових в Україну. Це пов'язано з високими ризиками, пов'язаними з такою операцією, особливо на фоні можливості розширення конфлікту у випадку зриву перемир'я України з Росією. Велика Британія та Європа більше не матимуть наземних сил, які охоронятимуть ключові міста, порти та атомні електростанції для забезпечення миру, зазначають анонімні джерела видання.

За словами дипломата, припинення вогню, не означатиме, що ЄС припинить підтримувати Україну. Він додав, що перемир'я одразу ж має бути підкріплене гарантіями безпеки, "інакше це буде ілюзія"

Про це він розповів в етері Еспресо."Україна заважає Трампу укласти оборудку з Путіним, щоб відтягнути Росію від Китаю, також мати доступ до російських ресурсів і передусім до ресурсів Арктики. І звичайно, з точки зору стратегії, це наче виглядає розумно. Я це називаю "Ніксонівський розворот", оскільки в 70-х роках Ніксон (37-й президент США – ред.) відтягнув Китай від Радянського Союзу. Зараз у цієї адміністрації США є ілюзія, що можливо відтягнути Росію від Китаю, таким чином взяти багато ресурсів і спрямувати їх на стримування Китаю. Це хибна думка, але поки вони не перевірять на практиці, що воно не працює, ця адміністрація точно не зупиниться", - прокоментував Олександр Хара.За його словами, щодо війни РФ проти України, то у Трампа є ЦРУ, державний департамент, від яких він міг дізнатися про ситуацію на полі бою, скільки допомоги надано, чи дійсно розширення НАТО стало причиною вторгнення РФ на територію України. Знаємо реакцію Зеленського, який сказав, що президент Трамп перебуває в дезінформаційному оточенні."Трамп є незвичайним політиком, його відчуття та емоції відіграють важливу роль. На жаль, вийшло так, що це обернулося для нас таким дипломатичним вибухом. І, звичайно, маємо очікувати певні негативні наслідки, які погіршать нашу ситуацію. Але, мені здається, є і позитивна річ. Європейці й так розуміють, що США забираються з Європи, і бачать по словах і діях американської адміністрації, що США не налаштовані бути на боці України. Трамп сказав, що він не хоче посилювати Україну, а хоче миру. А це не те саме, щоб досягнути справедливого, сталого і тривалого миру. До речі, у формулюванні в американській резолюції Генеральної асамблеї ООН та Раді безпеки йдеться просто про мир, не про всебічний та справедливий мир, адже в кожному цьому слові зашифровані певні речі", - пояснив дипломат.На його думку, ми отримали зараз вияв того, що у справжніх планах ця адміністрація США не збирається узгоджувати позицію з Україною для того, щоб по-максимуму захистити українські та європейські інтереси, і по факту американські."Зараз буде збільшуватися тиск на Україну, в тому числі й публічний, щоб ми пішли на будь-які умови, які будуть  висувати американці, звичайно, з формулювань росіян. Ще зазначу висловлювання спецпредставника по Близькому Сходу Стіва Віткоффа, який сказав, що в основу домовленостей між Росією та Україною можуть лягти так звані Стамбульські домовленості. Уявіть собі рівень інфільтрації російської пропаганди та російських наративів, якщо ті люди, які фактично беруть участь в перемовинах, так кажуть. Про Віткоффа знаємо, що в нього є бізнес-зв'язки з людьми, які були на зустрічі в Ер-Ріяді, які купували у Трампа нерухомість, здається, на $95 млн. Тому, на мій погляд, ця історія ділиться на дві частини. Перша - це вигода і вдячність за те, що росіяни робили, допомагаючи бізнесу Трампа: $2,5 млрд - позики Dеutsсhе Ваnk, де є активна участь росіян в дуже скрутні часи для Трампа. І друга частина - вони мають нову геополітичну стратегію, де роль України і Європи не проглядається", - резюмував Хара. У п'ятницю, 28 лютого, президент України Володимир Зеленський з робочим візитом прилетів до Вашингтону. Еспресо слідкує за подіями в режимі реального часу.Зокрема. під час пресконференції у Вашингтоні виникла суперечка між Трампом, Зеленським та віцепрезидентом США Джей Ді Венсом. 

Як Україні отримати реальні гарантії безпеки, а не пусті обіцянки

Я просто відчуваю: ми з вами починаємо нашу розмову, а в Сполучених Штатах відбуваються паралельні процеси. І поки ми з вами будемо оцінювати одну ситуацію, буквально за п'ять хвилин з'явиться якщо не Марко Рубіо, так Ді Венс, а можливо, канцелярія Трампа опублікує ще чергову геополітичну «нєтлєнку». Аж страшно стає жити, хоча, знаєте, і без Трампа було непросто.Російсько-українських перемовин немовби й бути безпосередньо не може, але ми відчуваємо «трампівський вітер», Трампу потрібна перемога - перемога Трампа, можливо, навіть не перемога України. Він готовий нас підтримувати для того, щоб «пошатати» і китайців, і китайських союзників у Кремлі. І, звісно, Трамп узагалі збирається перебудовувати світову архітектуру безпеки і всерйоз «побрити» наших європейських друзів. Путін немовби готовий іти на контакт - і немовби ті контакти відбуваються.Ось із чого варто почати, щоб зрозуміти, що відбувається, шляхом аналізу: усе суперечливе та неоднозначне, що лунає з Вашингтона, викликане тим, що Москва не збирається домовлятися не на своїх умовах. Саме тому там борються дві тенденції. Одна полягає в тому, щоб продовжувати тиснути на Москву, змусити її піти на переговори та укласти мир через перемир’я, через прийняття умов, які передбачає американський план. Очікується, що цей план буде озвучений на Мюнхенській конференції в середині лютого.З іншого боку, є група, яка каже: навіщо нам тиснути на Москву, якщо це складно й, можливо, безперспективно? Вони пропонують тиснути на Київ, змусити його прийняти кабальні умови. Адже Трамп під час виборчої кампанії обіцяв завершити цей конфлікт. Та він його й завершив — погляньте, гармати мовчать, люди не гинуть. А от на яких умовах - то вже деталі, які потребують доопрацювання. І якщо поступок буде більше, ніж вимагають інтереси України, то нічого страшного.Хтось може сказати, що це абстрактна схема. Але як тоді розцінювати заклики провести вибори в Україні до 2025 року? Адже всім зрозуміло, що як би не ставитися до влади в Україні, бути противником чи прихильником чинної влади, - реально провести чесні вибори під час війни саме в Україні неможливо.Тому що близько 9 мільйонів людей перебувають за межами країни - для них потрібно організувати голосування. Частина території окупована, звідти люди втекли, не тільки в РФ. До речі, в РФ також будуть дільниці створюватися? Москва, ймовірно, на це розраховує. Дільниці потрібно створювати й усередині України.Яким би не був результат виборів, у Москві точно, а й у Вашингтоні, можливо, теж, розраховують на зміну влади в Україні, що прийдуть ті, з ким можна буде домовитися. Я таких не бачу й не розумію, як вони можуть прийти в країні, де понад мільйон людей у військовій формі, на передовій сотні тисяч. Чи можливо привести до влади політиків, готових підписати капітуляцію перед Москвою?Отже, заяви Келлога та деяких осіб із команди Трампа – для чого вони зроблені? А тут ключова історія в тому, хто згенерував. Політ Трампа над гніздом зозулі: Гренландія, Панамський канал, торгова війна з Канадою і так далі - і тут вибори в Україні. Якби він хотів знести Спаську вежу одним прицільним пострілом «томагавку» - це одна історія, а от вибори, значить, хтось згенерував, хтось запропонував і хтось наполіг.Я не вірю в те, що Трамп буде танцювати по цій партитурі, але це лягає в російський сценарій, Тому що в Путіна особиста ненависть, зокрема, і до Зеленського. Тобто до всього українського політикуму, але до Зеленського персонально.На кого Трампу простіше тиснути і від кого добиватися результату? Він досягає успіху від тих, хто є частиною західної спільноти. Він добивається поступок від Мексики, Канади, хоча це може бути виправдано питанням боротьби з наркотрафіком, фентанілом тощо. Але тиснути на своїх простіше, неважливо, чи це Колумбія, Гренландія, точніше Данія, чи вже Україна. На них тиснути простіше, добиватися результатів легше. А ти спробуй натиснути на Пекін або Москву. Це значно складніше, ніж змушувати європейських союзників виконувати певні умови. Наприклад, щодо збільшення оборонних витрат у Європі. Ніхто не заперечує, що це необхідно. Але методологія, яку застосовують,  працює щодо союзників, тих, хто є слабшим відносно Вашингтона і не хоче сваритися з Вашингтоном через можливі економічні та інші наслідки.Але вибори в Україні, безперечно, в інтересах Москви. Чому? Бо Зеленський їх не влаштовує. Та й загалом українська державність їх не влаштовує - в особі Зеленського, Залужного, Порошенка, Тимошенко, та будь-кого. Їх влаштовує лише Медведчук або хтось подібний.Так, тільки Медведчук, це очевидно. Але які в нього шанси не просто посісти президентський пост, а навіть вижити? Тому Вашингтон у цьому питанні певною мірою діє відповідно до вимог Москви.Москва ставить питання: з ким ми будемо домовлятися? З ким підписувати угоду? Де легітимна влада? Але чому взагалі Москва бере на себе право оцінювати легітимність української влади? А легітимність влади в самій Москві - там хоча б коли-небудь відбувалися реальні вибори президента? Ні, таких не було. У 1990-х ще можна дискутувати, але у 2000-х виборів не було взагалі – навіть не йдеться про сфальсифікований результат, просто виборів не було. В Україні ж влада змінювалася: лише Кучма був два терміни, всі інші президенти йшли після першого, а на їхнє місце приходили опоненти.Якщо Вашингтон виходить із того, що з кимось іншим буде легше домовлятися, ніж із Зеленським, - це ілюзія. Це спроба Москви внести хаос в український політикум через підтримку і Вашингтона також. Щоб люди займалися не війною, а виборами. Але для Путіна також непросто спілкуватися з Зеленським. Водночас Кремль може зірвати будь-які перемовини.Путін використовує різні інструменти, щоб домогтися перемир’я на своїх умовах, тобто капітуляції України та знищення її суверенітету. Він тестує різні напрями: вибори, рішення РНБО про заборону переговорів із ним, ультиматуми щодо територій. Його тези «на землі» означають, що Росія наступає й може все захопити, то вимагає їй віддати навіть ті території чотирьох областей, які ще не окуповані.Стамбульські так звані домовленості, про які він говорить, передбачали скорочення армії, русифікацію через нав’язування російської мови. Це не питання мови – це питання суверенітету України. Денацифікація, демілітаризація – це прагнення деукраїнізувати Україну. Це все пропонується у вигляді різних способів, щоб не було демілітаризованої зони, не було членства в НАТО України. Ідеться про збереження російської військової присутності в Україні через окупацію областей, навіть якщо вони юридично визнаються тимчасово окупованими, перебувають під контролем Москви й Україна поки не має достатньо сил для їхнього звільнення. В підсумку Москва прагне встановити в Україні владу, яка буде підконтрольна їй, за тим же сценарієм, що і в Грузії, де вже повністю маріонеткова, підконтрольна Москві, встановлена й підтримувана Москвою влада.Кінцева мета цього сценарію – повне захоплення української політичної системи, її влади, а згодом і всієї України. Вони рухаються до цього поступово, поетапно, і їх не лякає, що це забере час. Тобто сценарій рухається поетапно. Як вони почали у 2014 році зі спроби окупувати Крим, так і далі по накатаній.Проблема Трампа в тому, що він не бачить у цьому небезпеки. Він не хоче втрати суверенітету України. Він не хоче продовження війни, це очевидно. Але через різні причини, зокрема через власні зобов’язання, він опинився у складній ситуації. Він пообіцяв, що завершить війну за 24 години. Хоча б за 100 днів, але завершить.Він став заручником своїх обіцянок. Він має виконати їх за будь-яку ціну, тому що дав слово під час передвиборчої кампанії, а він людина, яка вважає себе людиною слова. Якщо пообіцяв припинити війну у Східній Європі й Україні – значить, зроблю це будь-якими методами. Це дуже спокусливо для нього - показати, що він здатний вирішити те, чого не змогли інші.Але якою буде ціна за швидкість і поступки? Якщо задекларують поступки, такі як відмова від демілітаризованої зони з європейськими, натівськими контингентами всередині, це буде серйозна поступка, навіть небезпечніша за територіальні втрати чи мораторій на вступ України до НАТО.Це означатиме, що війна може розпочатися знову, коли Москва цього забажає. Вибори пройшли «погано», знову обрали Зеленського - Москва просто відновлює бойові дії. У цьому немає сумнівів. Мусить бути реальна військова, політична та економічна перешкоди для нового вторгнення. Щоб його неможливо було розпочати, і щоб у разі атаки жертвами стали не лише українці, а й британці, французи, німці й інші. Але не американці, так? Америка потрошечку виходить з Європейського континенту. І це дуже серйозно, це серйозніше, ніж вихід американських військ із Сирії. Це навіть серйозніше, ніж дуже дивна конструкція Трампа стосовно так званої палестинської автономії. Це дуже небезпечно, і поки всі ще обговорюють лайтовіші сценарії про американські гроші, але зміна sоftроwеr американської - ось вона, на поверхні, тобто заморозка старих класичних програм. І це програми не тільки демократів. Це програми ще і старих республіканців часів молодшого Буша.  От в USАІD взяли і приїхали ревізори.Безумовно, хоча варто підкреслити, що є певна різниця між тим, як Трамп діє на Близькому Сході (я схвалюю його політику, вона ефективна), і тим, як він діє в Європі, зокрема у війні в Україні.Наприклад, щодо палестинської автономії, сектору Гази під час останнього візиту прем'єр-міністра Нетаньягу Трамп заявив, що США беруть на себе відповідальність. Це означає аж навіть до введення військ у сектор Гази. Він про це сказав: ми беремо відповідальність. Не арабські країни, не Саудівська Аравія – вони всі по черзі відмовляються, не хочуть брати на себе цей тягар. Там він готовий брати відповідальність, а тут, у демілітаризованій зоні на території України – чомусь ні.Хтось може сказати: ну, ти порівняв - ядерну Росію, великомасштабну війну в Україні і сектор Гази, локальну операцію на Близькому Сході. Хоча зараз охоплений вогнем увесь Близький Схід, ці осередки загрози гасяться і в Сирії, і в Лівані, і в інших місцях. Подивимося, що буде з хуситами, що буде з Іраном. А тут масштаб інший, але проблема не в цьому, а в методах.Якщо в одному випадку Трамп ставить жорсткі умови, то чому він цього не робить у випадку з Україною? Наприклад, щодо Близького Сходу він заявив: "Не віддасте заручників – я вам влаштую пекло", звертаючись до ХАМАСу. Було укладено мирну угоду, хоч і далеко не ідеальну, але все ж таки укладено. Він попередив Іран, що якщо той не піде на умови Вашингтона, то війна можлива. У листопадовому інтерв’ю журналу Тіmе йому прямо поставили запитання: чи можлива війна з Іраном? Він відповів: можлива.А що він говорить про Москву? "Я хочу допомогти своєму другу Путіну, я йому роблю послугу, у нього погана економіка, нехай укладе вигідну угоду". Він каже, що слово за Москвою, що Зеленський готовий. Саме це він заявив після 20-го числа.Чому ж він не ставить такі ж ультиматуми Москві? Чому не каже: припиняйте це безумство, інакше ми запускаємо «томагавки» та вмикаємо режим повного ембарго на ваші вуглеводні? Було б цікаво подивитися, як цей механізм спрацював би. Самі ж декларують принцип миру через силу. Але мир через силу – це не порятунок режиму Путіна через укладення вигідної йому угоди щодо України та збереження його влади. Це означає встановлення чітких умов: досить, ви вже вбили сотні тисяч людей, захопили території, занурили Європу в хаос з мігрантами, з ринками. Досить, або ми застосуємо механізми, які коштуватимуть вам удесятеро більше, навіть без безпосереднього втягування США у війну - як на Близькому Сході, у секторі Гази, де американські війська не беруть безпосередньої участі, але результат досягається швидко.Але чомусь цього не робиться. Хтось скаже: це страх. Можливо. А можливо, небажання сваритися з Путіним. Можливо, це просто інше ставлення до опонентів. До Китаю також - замість 25% мита, як для Канади чи Мексики, запровадили лише 10%, хоча й відклали ці заходи на 30 днів. Але тут тактика інша у взаєминах із сильними суперниками – Москвою та Китаєм, тут набагато обережніше діють Трамп і його адміністрація, ніж з Іраном чи іншими опонентами США. Саме через відсутність єдиної політичної лінії ці конфлікти лише розпалюються. Якби Вашингтон мав єдину методологію, то результати були б досягнуті значно швидше, а через поступки чи тиск на Київ результату досягти не вийде, це вже випробувано - ось у чому проблема. Тобто, наскільки я розумію, хімія між Трампом і Зеленським на порядок менша, ніж могла би бути, і ця історія може тягнутися з часів старої образи, яка була пов'язана з першим трампівським імпічментом. Тоді з'явилася нечесна, недобра пропозиція - щоб в Україні почали полювати в слідчий спосіб за сином президента Джозефа Байдена, Гантером Байденом. Тут, можливо, є ще якісь особистісні моменти між Трампом і Зеленським.Ні, вони точно є. Не можна робити велику політику заручником особистих відносин - ось у чому суть. До речі, Трампа дуже легко образити. Він навіть на Нетаньягу ображався, коли той у 2020 році привітав президента Байдена з перемогою на виборах. Трамп сприйняв це як особисту образу, як певне приниження. Але він це подолав – і ось перший державний візит до Вашингтона здійснив саме прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу.Це ж означає пріоритети американської зовнішньої політики. Тож теоретично Трамп може долати такі речі.  Сьогодні президентом є Зеленський. Якщо завтра буде хтось інший –  з ним теж доведеться вибудовувати відносини. Це стосується і Банкової, президента Зеленського та його адміністрації. Був Байден – тепер Трамп.Зрештою, державна політика має бути послідовною. Саме в цьому її сутність – вона не повинна залежати від особистих симпатій, компліментарності, якоїсь особливої теплоти у стосунках. Якщо все ґрунтуватиметься лише на особистих уподобаннях, далеко не заїдеш. Я не допомагатиму, бо мені не подобається Зеленський? Добре, але що як він знову виграє вибори в Україні - що з цим робити? Тому зараз це, безумовно, впливає, але цілком можливо, що цю проблему буде подолано.Зрештою, відносини між країнами-союзниками будують не лише на взаємодії Трампа та Зеленського, не лише на образах чи старих рахунках через справу "Бурісми", Гантера Байдена тощо. Вони формуються у співпраці адміністрацій, міністерств, відомств, військових структур. Наприклад, якщо в Умєрова та нового глави Пентагону складуться хороші відносини, що це змінить? Це може стати навіть важливішим фактором, ніж особисті відносини між президентами.Так, головні питання вирішуються на найвищому рівні, але це комплекс відносин. І якщо Трамп не має особливої симпатії до Зеленського, це не є нездоланною перешкодою. Чотири роки – це лише чотири роки. За цей час потрібно досягати результатів, а не чекати зміни влади в Україні чи намагатися стимулювати цей процес. Тим більше що з огляду на війну це не буде швидким процесом.Тому я вважаю, що цю проблему буде подолано. Це точно не стане головною перепоною. Тим більше що Україна перебуває в залежному становищі, і Зеленський не стане свідомо дратувати Трампа чи його адміністрацію. Навіщо це робити, якщо Україна потребує підтримки США?За багатьма ознаками можна судити, що цей бар’єр уже долається. Адже військову допомогу Україні відновлено – її ж не скасували повністю. Так, можливо, її обсяги недостатні, необхідні нові засоби. Але це точно не буде залежати лише від особистих відносин між Трампом і Зеленським. Скоріше за все, з цим якось упораються. Повертаючись до параметрів – тих, які висуватиме Кремль, тих, на які можуть погодитися у Вашингтоні, і тих, які відповідають нашим інтересам, - цей трикутник не складається. Відповідно, можуть тиснути на нас шляхом ненадання нам певної допомоги - фінансової чи військової. Наприклад, по-тихому її скоротити. Але, якщо вірити кільком аналітикам-блогерам, адміністрація Байдена теж трошки зекономила і далеко не все, що вона обіцяла, було виділено Україні. Це також така собі не надто порядна арифметика. Але тиснутимуть на нас.І якщо брати, наприклад, Кремль і опозицію, вони, в принципі, були готові вступати в перемовини з Вашингтоном. Але вони будуть намагатись продавлювати свою лінію, чи купувати свою лінію. Торгова позиція: ви нам можете поступитися в українському питанні, а ми віддамо вам ваші права на Панамський канал. Це я надто грубо формулюю. Але  це питання торгів, так? І ось питання: як нам правильно озвучити нашу позицію і продавлювати нашу позицію? Тому що ми не можемо собі дозволити сваритись із Вашингтоном, але якщо ми не будемо активними, тоді Кремль буде просто продавлювати чи купувати  конкретні переговірні ситуації. Тому що для Путіна війна з Україною - це екзистенційна історія. Це не про гроші, не про вплив. Путін живий завдяки агресії проти України. І це може тривати нескінченно.По-перше, чи має Москва торгову позицію? У цьому є великі сумніви. Москва ніколи не торгує чимось реальним. Навіть раніше вона не пропонувала жодних реальних поступок. Це завжди були фантомні пропозиції.Я поясню, про що це. Москва завжди пропонує щось нематеріальне, якесь «повітря». Наприклад, ви віддаєте їй Україну, а вона обіцяє не просуватися далі в Європу, не йти в Сувальський коридор, Гельсінкі, Жешув, країни Балтії тощо. Але нічого реального ніколи не пропонувалося.А що Москва може реально запропонувати? Не втручатися в Арктику? Але там її можливості обмежені – і фінансові, і військові, і технологічні. Дотримуватись угод, з яких вона давно вийшла? Навіть Вашингтон, якщо говорити про ДРСМД, його вже не дотримується. Чим Москва може торгувати зараз? Близьким Сходом? Але там вона все втратила. Іранський союзник - у кризі, і невідомо, чим це закінчиться. «Хезболла» більше не є самодостатньою силою, ХАМАС у підвішеному стані, невідомо, чи він взагалі залишиться. Проксі-угруповання, які Москва вважала союзниками, зокрема хусити, також у складному становищі.Чим Москва може торгувати? Що вона може запропонувати? Бази в Тартусі вже нема, «Хмейміма» може скоро не бути. Москва не має жодного реального ресурсу для торгу. Вона продає лише фантоми.Вона заявляє, що агресивно налаштована й має плани повернути всі пострадянські території під свій контроль – Молдову, Грузію, Україну, можливо, країни Балтії, а також інші країни НАТО, що межують із Росією. Вони наполягатимуть на виконанні меморандуму Путіна – того, що він запропонував у грудні 2021 року, коли вимагав демілітаризації країн, які вступили в НАТО після 1997 року. Тобто фактично скасування членства цих держав у Північноатлантичному альянсі.Москва торгує лише обіцянками не робити чогось. Вона ніколи не пропонує щось натомість, якщо це вимагатиме від неї реальних жертв. Наприклад, якщо їй запропонувати розірвати відносини з Китаєм, як хоче Трамп. Але це точно не відбудеться. Це наївне та недалекоглядне припущення. Москва та Пекін тісно пов’язані, і Москва не може погодитися на такий розрив із Китаєм, щоб його геополітично огороджувати від Вашингтона і його союзників. І Москві доводиться пропонувати лише фантомні речі.Щодо України, вона може пропонувати рідкісноземельні метали, розробку сланцевої нафти, інвестиційні проєкти, співпрацю в рамках плану Маршалла після війни. Але це другорядне. Головним активом є повне інтегрування України в західне співтовариство.Втрата України стане для Заходу стратегічною катастрофою. Це найбільша країна Східної Європи, яка до війни мала 40 мільйонів населення. Зараз, можливо, 25 мільйонів. Але все одно це не можна просто так віддати. Це єдиний геополітичний буфер, який відділяє Європу від Росії. Без нього Європа залишиться беззахисною перед східною загрозою.Якщо Україна буде поглинута, а Білорусь уже фактично окупована, тоді три найбільші східнослов’янські народи опиняться під контролем Москви. Це стане серйозною загрозою для країн Балтії, Польщі та інших держав.Тому для України не потрібно нічого вигадувати. Якщо Захід не зрозуміє, що існування України – це питання його власної безпеки, то жодні аргументи вже не допоможуть. Якщо не буде України, загроза прийде безпосередньо до них.У Європі це вже розуміють. У США – менше, бо вони за океаном, вони «острів». Але в Європі все частіше говорять, що війна з Росією можлива через рік чи два. Вони вже розуміють реальність конфлікту з Москвою, намагаються готуватися: змінюють законодавство, повертаються від контрактних армій до призову - у Німеччині цей процес уже триває, у Франції поки що добровільний.Європа збільшує витрати на оборону, військовий бюджет. Раніше був мінімум 2% ВВП, зараз говорять уже про 5%. Хоча це відбувається під тиском Вашингтона, не всі країни можуть собі це дозволити, але дискусія вже йде, уже розглядають ці нормативи для забезпечення обороноздатності Європи.Але поки не буде України як редуту проти Москви, всі ці зусилля марні. Якщо Європа хоче захиститися від загрози зі сходу, без України вона цього не може зробити. Та ключова проблема – це непередбачуваний Дональд Трамп. Якщо брати ті самі параметри, так сказали, що не буде в нас «Мінська-3». І «Стамбула-2» чи «Стамбула-3» також не буде. Може бути Женева, якийсь Лісабон чи Ер-Ріяд. Стосовно нашого членства в євроатлантичній спільноті американці сказали, що це далеко не факт, а може, і ні.Другий момент - ядерна зброя. Відразу після того як Зеленський згадав про неї, одразу почали: о ні, вірогідність мінімальна або навіть від'ємна. Відповідно, що нам залишається? Виведення російських окупантів з наших територій - так наразі ніхто нічого не спростовував.Я би сказав, що жоден із цих пунктів не знімається з порядку денного.Щодо ядерної зброї – це відкрите питання. Незважаючи на те що й Україна декларує свою відданість без'ядерному статусу та не має офіційних планів щодо його перегляду, ситуація може змінитися та розвиватися радикально. Україна, напевно, не закриває для себе цей шлях. Зеленський недаремно про це обмовився.У вересні 2024 року, наприкінці Генеральної Асамблеї ООН, під час зустрічі з Трампом він сам себе цитував: "А який у нас вихід? Або членство в НАТО, або ядерна зброя". І Трамп, за словами Зеленського, навіть погодився, що це логічно. Якщо Вашингтон не приймає Україну в НАТО, вводить мораторій на 20 років або щось подібне, то має бути щось взамін.Гарантії безпеки, які Україна укладала раніше, або ж розміщення військового контингенту, який не дозволить відновити війну в демілітаризованій зоні, – це фактично майже НАТО. Якщо 100 000 військових європейських контингентів НАТО опиняться на території України, це буде майже аналогічно членству в Альянсі, не повністю, але все ж таки дуже близько, адже це суттєві сили, які, прибувши в Україну, вже ніколи не підуть.І Москва це розуміє, тому буде всіма силами перешкоджати, аби ці контингенти не з'явилися. Інакше заради чого вона воювала? Це піррова перемога, це означає, що решта, 80% України ніколи не буде під контролем Москви. У військовому сенсі точно, а питання суверенітету випливає з військової безпеки України, що також очевидно.Україна може втратити ще більше територій, якщо їй взамін запропонують щось конкретне, а не абстрактне. Єдиною реальною пропозицією може бути тільки військова допомога, втручання або постійна військова присутність на її території, що гарантуватиме захист від відновлення війни та збереження суверенітету. Усе інше – фікція.Москва може в певний момент піти на маневр - погодитися на демілітаризовану зону, не заперечувати проти військових контингентів, але не НАТО. Вона може пропонувати присутність військ М'янми, Північної Кореї, Білорусі чи інших союзників, щоправда, невідомо, хто на це пристане. Гутерреш особисто приїде в касці миротворця на розмежувальну лінію фронту. Але очевидно, що це не розв’яже проблему, а лише зробить відновлення війни неминучим. І питання не буде розв’язане з появою лояльних до Москви чи союзних їй армій, казахстанської наприклад.Тому Москва буде опиратися до останнього, аби не допустити військової присутності НАТО в Україні під будь-яким мандатом. І питання зведеться до того, чи готові Вашингтон та європейські країни самостійно реалізувати гарантії безпеки, розмістити війська на території України, що є абсолютно законним - якщо український уряд і народ на це погоджуються, ніхто не може цьому завадити. Також можливо створення безпольотної зони над Україною, щоб ці війська НАТО не зазнавали авіаударів. Це логічно.Це безальтернативне рішення. Коли Вашингтон і НАТО зважаться на це? Ймовірно, коли стане очевидним, що Путін не збирається домовлятися й іти на жодні поступки. Він хоче всього. Його маневри, заяви про готовність до переговорів – лише слова, які нічим не підкріплені. А реальні дії – це продовження наступу, нарощування військового виробництва, залучення північнокорейських військових.Отже, слід чекати тупикової ситуації в мирному процесі, коли всім стане зрозуміло, що з Москвою домовитися неможливо. Ось такою є моя оцінка ситуації.  

Чи стало для вас більш зрозумілим, що буде у стосунках України і Сполучених Штатів Америки, а також що буде у стосунках США зі світом з огляду на інавгурацію 47-го президента Дональда Трампа?Не стало. І кожен день ми з вами будемо дізнаватися все більше і більше якихось моментів. Що зрозуміло, що плану встановлення миру в Європі немає. Його не було ні в попередній адміністрації, ні зараз. Але зараз, у новій адміністрації, як говорив сам Трамп, прагнуть дуже швидко встановити припинення вогню між Росією та Україною. Ні про який довгостроковий, справедливий мир, про гарантії безпеки не йдеться. Ціль – припинення вогню, тож Дональд Трамп буде діяти в цьому плані. Уже проявились деякі механізми, про що він сказав, – це "кнут і пряник".Якщо "кнут" – Росія не захоче зараз домовлятися, це спричинить збільшення санкцій і тарифів, і далі вся американська робота піде на те, щоб знизити ціни нафту. Ви знаєте, що близько 120 мільярдів Росія планує витратити з бюджету на війну, а це практично експорт нафти. Тіньовий, відкритий експорт, навіть за нижчими цінами. Але якщо знизити нафту з 80 доларів за барель до 40, то прибуток все рівно залишається в Росії, але він не дає можливості фінансувати війну.інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа, Фото: gеttyіmаgеs Водночас "пряник" – це обіцянка розглядати Росію і Путіна рівними в обговоренні денуклеаризації, тобто скорочення ядерних озброєнь спільно з Москвою і Пекіном. У принципі президент США показав інструменти. Ще раз наголошую: не треба одразу дуже радіти, адже ще невідомо, чим це закінчиться. Проте принаймні це не той період, коли війна тривала, і ми не знали, скільки вона буде йти. Зараз буде спроба дещо змінювати конфігурацію. Я вважаю, що після цих спроб, навіть якщо буде зупинка вогню, припинення війни не станеться, адже для цього потрібен комплексний всеосяжний план. А для реалізації навіть тих цілей, про які говорить Дональд Трамп, потрібен час, це не робиться за день чи за три місяці.Виступаючи у контексті міжнародного економічного форуму в Давосі, Трамп привідкрив завісу співпраці США з Саудівською Аравією про сподівання на певні інвестиції і про те, що ціни на нафту мали б бути нижчими вже. Тоді б війна між Україною і Росією навряд чи почалась."Я також збираюся попросити Саудівську Аравію та ОПЕК знизити ціни на нафту. Ви повинні їх знизити. Чесно кажучи, я здивований, що вони не зробили цього перед виборами. Я був трохи здивований цим, адже якби ціна знизилася, війна між Росією та Україною закінчилася б негайно. Просто зараз ціна зависока, тому війна триває", - сказав Трамп.виступ Дональда Трампа в Давосі, Фото: gеttyіmаgеs Багато хто оцінює цю заяву як несвоєчасну з боку не самого Трампа, а американського президента, не оцінюючи персоналію на цій посаді, оскільки Росія уже налагодила свої поставки ресурсів в Індію, Китай, в економіку глобального півдня, і має з цього свої зиски. Зниження ціни на нафту якось повпливає на Росію саме в цей історичний момент?Звичайно, ми хотіли цього з самого початку. Я скажу, що порушення статуту ООН про агресію передбачає санкції у вигляді ембарго. Це заборона будь-якої торгівлі з боку Росії. Але цього не сталося. До речі, це передбачає створення озброєної коаліції, яка може примусити агресора. Теж цього немає. Тобто у нашому випадку, на жаль, те, що зараз відбувається, не зовсім відповідає міжнародному праву. Джозеф Байден разом з європейцями почав відсікати тіньовий флот РФ вже в кінці свого перебування на посаді президента, але це можна було робити раніше.Тут не йдеться тільки про американські прибутки, стратегія американців відрізняється від нашої, але кроки були зроблені. Попросити Саудівську Аравію – це, я думаю, добре, але треба гарантувати їй безпеку від хуситів, від обстрілів з Ємену. Якщо Дональд Трамп це зробить, і загроза з Ірану зникне, тоді Саудівська Аравія це зробить також. Вони хочуть інвестувати 600 мільярдів, але поки що це не той обмін. Тут, скоріше за все, вони очікують від Трампа додаткових безпекових гарантій. Якщо американці почнуть видобувати 3 тисячі барелів, я думаю, це заповнить те, що Росія постачає тіньовим флотом. Навіть видобуток й експорт нафти американцями закриє той дефіцит, який міг би бути з боку РФ. Так що, так, це цілком можливо за якийсь час. І ще є один момент – в Україні закриті транспортування російської нафти.Фото: gеttyіmаgеsМи досі транспортуємо, це правда.Це дивно, тому що у нас насправді є контракти, але, наскільки я розумію, не з європейцями. З росіянами контракти треба розривати. На цьому Україна не заробляє. Це у Росії там мільярди, а у нас близько 260 мільйонів, і то не факт, що ми їх отримали. Тому я думаю, що варто принаймні заявити, що ми умовно з 1 червня все, нехай вони там готуються, переробляють свої схеми. Чехи зараз будуть отримувати альтернативну додаткову нафту, це може перейти сюди. Якщо хтось переживає в Угорщині чи Словаччині, це все закривається. Тому нашому уряду треба припиняти російський транзит і діяти скоординовано з американцями. Але це тільки один фактор.Я думаю, Дональд Трамп не до кінця ще усвідомлює російські спроби підвищення ставок. Ще побачимо далі, вони будуть ще багато всього говорити. На мій погляд, цього недостатньо, потрібні ще додаткові аргументи, зокрема, все-таки не знімати з порядку денного озброєння України, проголосувати з республіканцями і демократами про ленд-ліз, принаймні підготувати інструментарій для Дональда Трампа. Краще отримувати допомогу за програмами, фінансованими американцями, але сам інструмент ленд-лізу може бути виписаний у двосторонній угоді по-різному. Наприклад, так, що віддавати нічого не прийдеться: все, що знищено на полі бою, воно все знищено. А війна зараз така активна, широкомасштабна, що ці постачання "Бредлі", 31 танк "Абрамс" фактично всі знищуються. Поки що у Вашингтоні не звучать фрази про те, що Дональд Трамп хоче цього інструменту, але якщо Путін зараз не відповість, то я думаю, що Трамп повернеться до більш комплексного плану тиску.Небагато хто очікував, що фактично на другий день на посаді президента США Дональд Трамп через соціальні мережі поставить ультиматум Путіну. "Я не хочу нашкодити Росії, я люблю російський народ і завжди мав дуже добрі стосунки з президентом Путіним. Ми ніколи не повинні забувати, що Росія допомогла нам перемогти у Другій світовій війні, втративши при цьому майже 60 мільйонів життів. З огляду на все це, я збираюсь зробити Росії, чия економіка зазнає краху, і президенту Путіну дуже велику послугу. Домовтеся зараз і припиніть цю безглузду війну. Якщо ми не укладемо угоду до того ж найближчим часом, у мене не залишиться іншого вибору, окрім як запровадити високі мита, тарифи та санкції на все, що Росія продає Сполученим Штатам та іншим країнам. Покінчімо з цією війною, яка ніколи б не почалась, якби я був президентом. Ми можемо зробити це легким або важким шляхом. І легкий шлях завжди кращий. Настав час укласти угоду. Більше не має бути втрачено жодного життя", - сказав Трамп.На вашу думку, якою зараз може бути реакція Росії? Чи можемо ми взагалі її якось спробувати спроєктувати, з урахуванням того, що Путін продовжує доволі тепле спілкування із Сі Цзіньпіном?Ми бачимо реакцію, вона така сама, як завжди, – витримати паузу, почекати, поки воно все розсмокчеться, і тоді знову диктувати умови з позиції сили. Дональд Трамп одразу опустив Путіна у плані того, що він не поставив його рівним, і тому ця історія не піде далі.gеttyіmаgеsЯ вже не чіпаю питання, скільки українців віддали життя за мир в Європі під час Другої світової, а Трамп каже, що це росіяни допомогли у війні. Він оперує цифрами досить довільно, часто додає масштаб. До цього треба звикати, у нас політики теж часто додають масштаби цифрам. Але сам підхід і розуміння американця правильні. Водночас він недооцінює того, що для Путіна тепер ця війна – це середовище виживання як одноосібного диктатора, російського царя, адже він не боїться нічого, крім заколоту навколо себе. Тому цей меседж Трампа зайшов багатьом людям. Це ультиматум, очевидно. Зрозуміло, що Путін буде намагатись не відповідати, а в черговий раз випускати Пєскова на арену. Вони не дурні. Коли сила є, вони починають крутитися, як вуж на сковорідці. Але Дональд Трамп теж не сильно розуміє ці всі нюанси російського підходу. Ще раз наголошую, що один економічний вплив на Росію недостатній, їх треба зупинити силою на фронті. Це те, що роблять наші Збройні Сили, але це треба підсилити.Важливо сказати, що указ, який ухвалив президент Трамп про зупинку зовнішньої допомоги на три місяці, наскільки я знаю, не стосується військової. Тому, навіть не використовуючи 3,8 мільярда, які ще висять, можемо шукати кошти, щоб закуповувати озброєння. Тобто позиція України має йти таким планом, що все, що говорить Дональд Трамп, не зробиться. Я на 99,5% кажу, що воно ні за день, ні за три місяці не зробиться. Нам потрібно підсилювати позицію України максимально і говорити про це з американцями, дати інструментарій Дональду Трампу, запропонувати своє бачення, тому що наступний ультиматум прилетить в Київ. У нього стиль такий – спочатку ультиматум, а потім dеаl. І от слово dеаl по-американськи не зовсім звучить як аgrееmеnt. Це називається dеаl, хоча для нас це угода. У чому відмінність? У цій угоді, коли домовлялись щодо подолання ембарго lеthаl wеароns, тобто летальних озброєнь, запропонували, що ви постачаєте нам "джавеліни", протитанкову зброю, а ми відповідно не тільки отримуємо, а й купуємо. Але і ми також даємо гроші. Тоді це були гроші навіть українські.І плюс так само домовлялися щодо вертольотів на перших стадіях. Навіть тодішній міністр оборони сформував мільярд у бюджеті на закупівлю Раtrіоt. Ось це для Трампа dеаl – коли він виглядає успішним бізнесменом у стосунках з країнами. Це значить, що ми маємо отримати гроші в Європіі на ці гроші закупити американське озброєння. Це Дональд Трамп абсолютно сприймає. Тому не треба нам чекати, як воно розсмокчеться. Це буде пастка для нас, якщо ми сподіватимемося на те, що Трамп прийде і порядок наведе, і не робитимемо подальші кроки. Не забувайте, що ми підписали угоду з британцями. Це хороший результат, і є просування далі. Нема гарантій безпеки, звісно, але є поглиблення максимальної співпраці, партнерства з Францією, Німеччиною. От у Німеччині поки пройдуть вибори, потім вся конфігурація влади, і потім тільки бюджет, і потім тільки літо. А часу немає.Тому я думаю, що нам треба йти не за планом, який передбачає, що Дональд Трамп все-таки швидко домовиться, буде зупинка вогню, вибори в Україні. Зараз у Києві дивлюсь висять білборди, як вибори вже йдуть. І я кажу людям, які у це вкладаються, – це марно витрачені гроші. Я можу помилятися, але я дуже глибоко раніше займався Росією, був в Америці, і я вам скажу, що не бачу поки що з цього всього наразі, що це приведе до результату. Максимум, що може бути в такій конфігурації, – припинення вогню на якийсь час. А це нам не підходить, тому що це буде зроблено коштом України.Зацитую генсека НАТО Марка Рютте: "Що стосується України, нам також потрібно, щоб США залишалися залученими. Якщо нова адміністрація Трампа готова продовжувати постачати Україну із своєї оборонно-промислової бази, рахунок буде оплачений європейцями. Я абсолютно переконаний, ми повинні бути готові це зробити". Чи є розуміння у нього?У нього. А чи розділяється розуміння уряду, щоб заплатити? Бельгійська позиція, як я чув звучить так: навіть якщо станеться якесь припинення вогню, перемир'я, тоді санкції не знімають. Але ж такої позиції немає у всіх інших. Німецький бізнес та інші країни дуже хочуть, щоб вже знімались санкції з Росії. Тому це дуже небезпечно. Я ще раз кажу, для нас припинення вогню – це добре, але, по-перше, на яких умовах, а по-друге, а що далі? А яка ціна виходу, а де гарантії? Про це взагалі ніхто не говорить. Це для нас дуже погана історія, тому що ми Росія перевела наратив, що це війна двох і обидві сторони мають зробити кроки назад, щоб не вбивати далі. Це те, до чого ми дійшли. Марк Рютте, Фото: gеttyіmаgеsАле ж насправді одна країна напала на іншу, абсолютно порушивши все, використовуючи право сили, а не силу права.Є небезпека, що Дональд Трамп який говорить про силу Америки і говорить, що поважає Китай, може діяти, як великий, не помічаючи цих нюансів. І це погано для країн середнього рівня, як Україна, а також тих, які можуть бути регіональними лідерами. Але на сьогодні під тиском нам потрібні угоди, правила, коаліції, і ми повинні це створювати прямо зараз. Нехай займається Трамп своїм, а ми повинні створити оборонний союз з Британією і Польщею зараз, не чекаючи, що буде далі. У нас один аргумент – війна. Наші Збройні Сили воюють, волонтери й активне частинне суспільство допомагають. Але треба рухатись далі.Чому ми не говоримо у Вашингтоні про ленд-ліз? Хіба це не реалістично? Я стверджую, що це абсолютно реалістично. Республіканці хотіли цього, Трамп цього хотів. Чому ми не наполягаємо на цьому? Ленд-ліз зараз максимально актуальний як інструментарій, який навіть своїм фактом ведення дає меседж у Москву. Шкода, що цей інструментарій не був використаний, але коли Джозеф Байден підписав 9 травня, то в Москві був переполох. Але, на жаль, це залишилось тільки чистим популізмом. Чому ж тоді наша сторона офіційно каже, що ми боролись за ленд-ліз? Неправда. Почитайте, що писали офіційні наші структури: нам ленд-ліз не потрібний зараз, ним краще не користуватися. Не хотіли взагалі Джозефа Байдена ображати. Це неправильно.Ми не можемо просто брати все, що виробляє Білий дім. Вони не обов'язково все правильно роблять. Їм треба давати пропозиції, які співпадають з тим, що хоче зробити президент США.От хоче він, незалежно від російської війни проти України, виробляти більше нафти, він буде це робити, так чи інакше. Те, що співпадає з цим, оце треба робити. Наприклад, припинити постачання російського урану. Я взагалі не розумію, чому вони брали уран російський, тому що у них урану повно, але він і у нас є. У нас є те, що вже заявлено було президентом Зеленським. Тобто умовно там, де Росія зараз забирає території деякі, там же є ці розробки.Путін насправді хоче показати свою велич і успіх навіть із загарбанням територій. Він сказав, що території – теж непогано. Вони, до речі, в якийсь момент переключились від цієї дурної риторики, яку ніхто вже не сприймав, щодо денацифікації, до того, що продають політично всередині країни загарбання території. Це сприймається російським народом дуже радісно.Тим не менш російські пропагандистки Симоньян, Скабеєва і оце все шобло ніби як готують своє населення до того, що Одеса, Миколаїв – навряд чи, тож давайте виходити із реалій на землі.Так і наші інформресурси нас готують так само. Я не буду влазити в деталі, але ось ці всі речі, щоб трошки понизити рейтинг Збройних Сил України, десь там генералів поганять по клітках – абсолютно неприпустимо. Не можна бойового генерала саджати за грати, коли ще суду не було. Це неприпустимо. Це одна сторона, це видно. Друга сторона – це натяки, що росіяни вже йдуть, їх не зупиниш, все рівно Україна нічого не зробить. І третє – ті ж самі натяки, що все рівно щось треба віддавати. Я також вважаю, що та стратегія війни на виснаження Україні не підходить. Тобто нам треба в цьому році діяти швидко, але не поспішаючи, як Трамп.Нас цікавлять зустрічі з точки зору рішень, гарантій безпеки, а не з точки зору "порєшать" щось за спиною України. Тут також ризики є. Насправді немає зараз такого, щоб от тепер буде все краще. Щоб був оптимізм, я скажу: раніше не видно було кінця і краю цьому. Зрозуміло було, що Україна немає таких людських ресурсів для війни на виснаження. А от зараз вже 50 на 50. Але хороший сигнал, що настрої щодо того, що цьогоріч треба ставити крапку, вже повсюди: і в бізнесі, і в політиці. Правда, це кожен рік було. Головне, щоб це не було коштом національних інтересів України. Поки воно так не виглядає.Європейці кажуть, що 2029-30 року Росія може піти на країну НАТО. Нарешті вони почали це вже розглядати. Я знову наполягаю на тому, що це не лише моя думка. От уявімо собі, що Дональд Трамп і всі заучені досягли того, що війна зупинилася, Путін порахував, що це йому вигідно: зупинитись, а потім піти далі. У цей момент що робиться в російських військах кількістю у 680 тисяч? Вони будуть тримати 680 тисяч чи підуть частково на ротацію? Частина піде на ротацію. Можуть вони з цих 20 бригад, наприклад, зібрати і поставити на кордон з Естонією чи на Польщу? Абсолютно. Але ж куди прийдуть їхні колишні солдати, хто танками давив українців і радів з цього, з такою психологією? Туди, де повідомляють росіяни, коли вбивають своїх, приходячи назад. Вони вже не будуть в мирному часі, вони в тюрми не вернуться, а де заробляти такі гроші, не знайдуть. Путін їх не розпустить, і в цьому є загроза. Є варіанти, можна було б сказати, що станеться, як в Сирії раніше, Африка. Але зараз для цього менше можливостей, за це треба знайти, хто заплатить. У Росії вже таких коштів немає. Африка може, Сирія вже ні. І на Близькому Сході, до речі, ситуація трошки заспокоїлася. Це добре, тому що фокус уваги буде залишатись на нашому питанні ще кілька місяців.gеttyіmаgеsТобто, поки сильний Трамп, поки такі обставини, – це вікно можливостей. Але знову ж таки – не поспішаючи, бо є ілюзія, що всі чомусь будуть вирішувати так, щоб нам було вигідно. Ні, будуть вирішувати просто, щоб зупинити обстріли. Нам вигідно, звісно, коли не гинуть люди, але ж це ж не зупиняє війну. Тут треба дуже грамотно діяти, набуваючи більшої суб'єктності, беручи участь у всьому. З європейцями треба швидко скоординувати зусилля. Помилка, що ми будемо говорити тільки про Америку. Треба говорити в усьому цьому трикутнику. Добре, що Трамп згадав, що у нього є якась розмова з Китаєм, що він може попросити чи вплинути, щоб китайці сказали Путіну.Розмова є. З іншого боку, у Трампа тепер вже є ухвалені рішення стосовно всіх тих додаткових мит на імпортні товари, і Китай поставляє багато чого у США. Ми розуміємо, наскільки західний світ є великим ринком збуту для Китаю. З іншого боку, Росія для них є вигідною сировинною базою. Як буде балансувати Китай в цій історії?В Америки немає такого великого імпорту з Росії, тому тарифи чи мита – це санкції. З Китаєм  у американців трильйон двісті мільйонів дефіциту. Це великий дефіцит. Тобто вони купують у китайців на трильйон двісті мільйонів менше, ніж продають. І це буде вирішуватися. Нещодавно була заява про суцільне блокування великої китайської мережі ТіkТоk, і тут раптом знайшли компроміс. Далі йшлося про те, що можуть бути зупиняючі мита – 20-30%, навіть 50% звучало деколи, а зараз вже 10%. Це ж зовсім інший підхід. Трамп буде вводити мита для китайців, і по антидемпінговому розслідуванню, по сталі не буде пускати все, але такого, як він говорить щодо Канади і Мексики, не звучить з Китаєм сьогодні. Я не чую зараз того, що звучало в передвиборчій кампанії.Для Китая звучить пропозиція така: вам не потрібно буде доводити вашу кількість боєголовок стратегічної ядерної зброї до кількості американських чи російських. У Китаї, як кажуть американці, їх 500 штук, а хочуть тисячу до 2030 року. Це дуже дуже дорого. Водночас у Росії 1710 боєголовок, а у Америки – 1770 на чергуванні. Це американські цифри, я не знаю, скільки вони правдиві. Тому що загалом боєголовок у Рос і в США по 5,5 тисяч є. Трамп пропонує Сі Цзіньпіну, щоб Китай не випускав боєголовки більше, а Америка їх скорочуватиме. Він фактично вертається до своєї пропозиції, яка була в минулий період. Китай не дуже хотів брати в цьому участь, але Путін може захотіти, адже це ставить його на рівень рівний.Тобто у Трампа є, що запропонувати Китаю. Навіть невведення таких зупиняючих мит – це також компроміс. Тому я впевнений, що при бажанні політичному у Дональда Трампа є важелі впливу на Китай. Ну і взаємно, звісно.У Сан-Франциско тоді приїхав Сі Цзіньпін, лідер Китаю, і запропонував Джозефу Байдену дуже публічно поділити світ. Зараз такого ще не звучало, але це те, що Дональду Трампу може сподобатись. Він поки про це не говорить. Росії тут немає від слова зовсім, але оця пропозиція, озвучена Путіну, що давай ти будеш знову рівним, як в радянські часи, бо у тебе ядерна зброя, була схоплена у РФ одразу. А Україна тим часом відмовилася від ядерної зброї. Питання не розповсюдження і скорочення – це наше питання, ми маємо його обговорити. Не просто називати той же Будапештський меморандум папірцем.Ми дивимося в минуле в цьому випадку. Потрібно окреслити їм, що буде в разі, якщо Україна як країна, яка відмовилася від ядерної зброї, опиниться реально вбитою жертвою агресії.Якщо прийдеться виживати, треба шукати способи виживання країни. Для виживання людей є різні способи – покинути країну, уникнути бойових дій. А от спосіб виживання країни – це захистити суверенітет і територіальну цілісність. Якщо б у нас були балістичні ракети "Щит і меч" в достатній кількості, мова йде про тисячі ракет. Це не так просто, але розробки у нас є. Україна, мабуть, в десятці країн світу, які можуть здійснити повний цикл виробництва крилатих ракет. У нас є балістичне озброєння. Ми можемо запропонувати Європі спільно робити щит європейський, не тільки наш. У нас ракети, у Франції – ядерна зброя. Ми можемо спільно це робити. У нас не буде ядерної зброї, але вона буде у наших союзників. Тобто є різні варіанти.Фото: gеttyіmаgеsЧи обов'язково нам для цього ставати членом Північноатлантичного альянсу хоча б в тих фактичних межах, які ми контролюємо?Попри те, що зараз немає такої політичної можливості, але це найбільш ефективна поки що система. Нічого потужнішого у світі немає. Інша справа, наскільки це може бути випробуванням п'ятої статті Вашингтонського договору. Що буде робити НАТО – це теж питання. Моя позиція така – розробляти активно субрегіональний оборонний союз. Якщо НАТО і Брюссель скаже, що ми розмиваємо натовські структури… Слухайте, ви нас не берет, тоді ми будемо сидіти і чекати поки нас тут взагалі розберуть на запчастини? Є країни, які можуть погодитися, тому що вони наступні.Ми якось малювали трикутники: Британія, Польща, Україна. Чому далі не пішло? Тому що партнери сказали, що ви там не спішіть. Тепер прийшов час все, що завгодно, шукати  і захищатися. Я не прибічник лякати когось ядерним поверненням. Тим паче Росія одразу користується, якщо хтось в Україні щось заявляє такого типу. Треба менше говорити, більше справу робить.Тож є балістичні ракети, які можуть також показати, що у нас є зброя стримування. Я не кажу, що це зброя недопущення, як зараз пропонує натівська концепція. Однак стримування може бути. Тому нам треба від наших партнерів отримувати технології і добиватися, щоб вони дозволяли нам... Вони нам зараз не дозволять робити "Петріот". Це сучасне озброєння, але тільки їм уже 30 років. Чи вони так просто нам дадуть свої технології при ракетах? Ні, звісно. Але дозволити, щоб ми хоча б себе захистили, мали таку кількість ракет середньої дальності, так.До речі, Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) забороняв ці ракети. Росіяни називають ракету "Орешник". Це колишня радянська рубеж-ракета, вони там трошки дошаманили і проводять випробування на нас, на живих людей, пускають її в Дніпрі. Це ж ракети середньої дальності. Росіяни брехуни. Коли вони сказали, що все знищили, вони залишили кілька оцих екземплярів, і тепер їм лякають світ. Заборони тепер немає, росіяни і американці вийшли з ДРСМД. Україна має всі права робити ракети до п'яти з половиною тисяч кілометрів дальності. У нас були такі технології? Звісно. Той же Маск називав українські ракети найкращими після своїх. Але він знав, про що говорив.В Україні залишились ще люди, також є технології. Так що потенціал є, але це все гроші. У нас таких грошей не закумулювано, тому що ми навіть виживаємо реально за рахунок американців. Проте ми можемо виробляти зброю.Головне, щоб це було рентабельно, принаймні в очах тих, хто ухвалює рішення зараз.Головне, щоб були пріоритети, щоб вони не блоки атомні викидали, бо це чиста корупція, а от якраз направляли на оборону країни.

Мав честь виступати на великій українській вечері, яка проходить під час економічного форуму в Давосі, перед лідерами багатьох країн світу

Відповіді Трампа на запитання журналістів не залишають сумнівів у тому, що він абсолютно не уявляє собі, яким має бути шлях цього закінчення, і тільки сподівається, що Путін усвідомлює необхідність домовитися, бо, за словами Трампа, ця війна руйнує Росію і російський очільник не може бути у захваті. "В нього не все так добре", - переконував журналістів Дональд Трамп. І він не дуже добре виглядає через це. І, звісно, Трамп нагадував журналістам про величезні цифри втрат у російсько-українській війні й підкреслював, що він добре ладнає з Путіним і зможе з ним домовитися. Непоганою новиною в цій оцінці ситуації Дональда Трампа є те, що тепер він упевнений, що український президент Володимир Зеленський прагне домовленості заради закінчення війни і не збирається скасовувати санкції, запроваджені проти Російської Федерації його попередниками. Таким чином, Трамп збирається домовлятися з Путіним, залишаючи у своїх руках всі ці інструменти, які були створені для тиску на російського диктатора. Але виникає питання, наскільки сам Путін готовий розмовляти саме такою мовою? Напередодні інавгурації Дональда Трампа російський очільник виступив на засіданні Ради Безпеки Російської Федерації із вимогами, які у самих Сполучених Штатах однозначно трактуються як ультиматум новому американському президенту. Тобто Путін дійсно готовий до завершення війни, однак саме на тих умовах, які були висунуті їм ще у 2022 році, коли ухвалювалися рішення щодо нападу на Україну. І ці умови не залишали та зараз не залишають жодного сумніву в тому, що російський президент прагне встановити повний контроль над Україною і не допустити не тільки її вступу до Північноатлантичного Союзу, але й перетворення України на державу, яка буде здатна долати у майбутньому російську агресію. Читайте також: Про Трампа, "війну" з трансгендерами й чому не запросили ЗеленськогоОчевидно, що сам Дональд Трамп — не та людина, яка погоджується з мовою ультиматумів. І тут ми перебуваємо в досить непростій ситуації: Трамп упевнений, що Путіну потрібна ситуація, в якій він би міг вийти з російсько-української війни, зберігаючи обличчя і відновлюючи економіку Російської Федерації, а Путін прагне насамперед зустрічі із Трампом заради того, щоб продемонструвати повний провал своєї ізоляції, яку намагалися організувати на Заході після лютого 2022 року.І ці різні цілі, з якими президенти Сполучених Штатів і Російської Федерації підходять до своєї майбутньої зустрічі, а ми вже розуміємо, що ця зустріч, швидше за все, відбудеться, тому що Трамп доручив її готувати, а Путін не виступає проти такого контакту, прирікає принаймні перший російсько-американський саміт після великого нападу Росії на Україну на провал або принаймні на відсутність якихось конкретних результатів. Звісно, все буде залежати від того, наскільки і Трамп, і Путін будуть зацікавлені у продовженні діалогу між собою. В такому разі Путіну доведеться шукати якихось можливостей для того, щоб у Трампа склалася ілюзія, що з ним можна домовитися, якихось мінімальних компромісів, яких можна буде досягти під час першої зустрічі, щоб виникли сподівання на другу. Цікавою є реакція самого Трампа, коли він усвідомить, що з ним ніхто не бажає домовлятися і його просто використовують як інструмент для того, щоб підняти престиж самого Путіна, зокрема у країнах Глобального Півдня, які й так орієнтуються на співробітництво із російським президентом і які можуть бути ще більше зацікавлені у в цьому співробітництві після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у Сполучених Штатах і інавгурації нового американського президента. Читайте також: У команди Трампа немає чіткого плану завершення війни в УкраїніЧому зацікавлені? А тому, що, очевидно, готовність Трампа диктувати іншим країнам свою волю з позиції сили перетворює Російську Федерацію на комфортну ядерну парасольку для тих, хто не збирається погоджуватися з новим президентом Сполучених Штатів, а навпаки збирається протистояти його амбіціям.І в цій ситуації зовнішньополітична роль Росії для країн, які не хочуть погоджуватися із Трампом, зокрема для авторитарних і диктаторських режимів у всьому світі, починає зростати як на дріжджах, і Путін це прекрасно розуміє. З кожною новою такою заявою Трампа саме він, Путін, перетворюється на геополітичного лідера і на магніт для всіх цих диктаторів, і, до речі, не тільки для диктаторів. Читайте також: Чи скасує Трамп санкції Байдена проти РосіїОтже, в цій ситуації головним є навіть не те, наскільки Трамп прагне зустрітися зі своїм російським колегою, а те, наскільки дійсно довго він погодиться зберігати санкції проти Російської Федерації й посилювати їх, і як ці санкції будуть у майбутні роки даватися взнаки на стані російської економіки.І, звичайно, багато що буде залежати не тільки від заяв Дональда Трампа, що президент України Зеленський прагне домовленостей щодо закінчення війни, але й від готовності нового американського президента продовжувати та збільшувати американську допомогу Україні. Адже те, що говорить Дональд Трамп, абсолютно не означає, що він буде витрачати гроші на ситуацію, яку буде характеризувати як програшну для себе і свого іміджу. Хоча, як знати, адже журналісти запитали в американського президента, що він тепер думає про свої обіцянки закінчити війну за 24 години. І Трамп, як завжди, звично глузуючи з тих, хто вірить у його слова, сказав тільки, що у нього залишилося ще пів дня. ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Московські землі й все те, що розташоване на схід від них та поки залишається під їхнім пануванням — не буде в наступні десятиліття іншим, кращим, цивілізованішим.Там немає надії. Там буде деградація, конвульсії імперії, які завершаться розпадом, раніше чи пізніше.Ми маємо бути до цього готовими. Мало відстояти своє право жити та звільнити Україну. Треба побудувати таку стіну безпеки, включно з ядерною парасолькою, щоби їх руйнування не "накрило" нас у майбутньому. Щоб трупний сморід розпаду цього новітнього фашистського режиму не отруїв Україну, яка зараз стікає кров'ю своїх дочок та синів, але неодмінно вистоїть і буде розвиватися як велика європейська нація. Не дайте себе обманювати далі. Не вірте більше їхній брехні! Немає більше жодної надії на здоровий глузд, людяність чи інстинкти самозбереження тих, хто підкорився злочинцям і вбивцям.Читайте також: Європа мусить створити коаліцію з Україною. Інакше на неї чекає війнаУкраїна вистоїть лише як національна  Держава, зі своєю мовою, вірою та потужними Збройними Силами.Жодного відступу від цих позицій не може бути. Це протистояння — екзистенційне. Не можна допустити проникнення знову в Україну бацили повернення до минулих часів. Повернутися назад до дружби «братніх» народів — ілюзія. Всі спроби компромісів, дружніх кроків, благих намірів Україна вже давно вичерпала. Той, хто пропонує роззброєний нейтралітет — ворог. Хто пропонує повернути московську церкву — ворог. Хто пропонує повернути українській мові минулі другорядні позиції — ворог.Не має бути жодних ілюзій: лише зовнішня сила, всеосяжні санкції, включно з ембарго на експорт й імпорт й внутрішньоросійська масштабна економічна криза можуть їх зупинити.Ми не можемо залишатися буферною сірою зоною між демократією та диктатурою, між добром і злом, між правом сили та ослабленим міжнародним правом.Тільки потужна у військовому плані, добре озброєна Україна, зі своїм ракетним щитом та мечем може вистояти. Більше того — без входження до спільних оборонних союзів це буде дуже важко й надто затягнуто в часі.Тому — йдемо своїм шляхом. Слухаємо партнерів та їх лідерів, але чуємо голоси десятків тисяч тих, хто віддав життя за нову Україну: соборну, самостійну, демократичну, успішну, яка обрала і відстоює свій суверенний шлях, громадяни якої залишать у своїй пам'яті чіткі спогади про ці історичні часи, які змінять Європу і багато в чому весь Світ!ДжерелоПро автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у СШАРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

У 2025 році Україні вдасться укласти мирну угоду з Російською Федерацією. Видання Fіnаnсіаl Тіmеs зазначає, що для цього президенту США Дональду Трампу доведеться погрожувати більш жорсткими санкціями Росії та посилити підтримку України. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це ілюзія" - Подоляк пояснив, чому переговори з Кремлем зараз неможливі "Президент України Володимир Зеленський погодиться на фактичний, але не юридичний контроль Росії над територією, яку вона зараз займає, в обмін на європейські гарантії безпеки за підтримки США, в той час, як вступ України до НАТО буде остаточно заморожений. Володимир Путін розраховує, що рішучість європейців зрештою похитнеться", - повідомляє репортер Бен Холл. Радники Дональда Трампа публічно і приватно висувають різні плани щодо припинення війни в Україні. Вони всі передбачають відмову від членства у НАТО. План Кіта Келлога був розроблений у співавторстві з колишнім чиновником Ради національної безпеки Фредом Флейцем і представлений Трампу на початку 2024 року. У ньому закликають заморозити нинішні лінії фронту. Трамп надасть більше зброї лише у тому разі, якщо Київ погодиться на мирні переговори. При цьому він попередить Москву, що збільшить допомогу США Україні, якщо Москва відмовиться від переговорів. Призупинять інтеграцію України до НАТО. Україні також запропонують гарантії безпеки США, які можуть включати збільшення постачань зброї після укладення угоди.

Переговори з Кремлем нині неможливі. Росію поки не змусили заплатити достатньо високу ціну за війну, заявив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв'ю ВВС. "Багато говорять про переговори, але це ілюзія. Жодного переговорного процесу не може бути, тому що Росію не змусили заплатити достатньо високу ціну за цю війну", - каже він. На даний момент українські офіційні особи відкидають будь-які розмови про тиск або припущення, що приїзд новообраного президента США Дональда Трампа обов'язково означає, що мирні переговори неминучі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Путіна заявили, що не бачать передумов для завершення війни Останніми місяцями лунає багато заяв щодо переговорів України з Росією. При цьому більшість з них надходять з боку Кремля. Натомість дії окупантів говорять про протилежне. Радники Дональда Трампа публічно і приватно висувають різні плани щодо припинення війни в Україні. Вони всі передбачають відмову від членства у НАТО. План Кіта Келлога був розроблений у співавторстві з колишнім чиновником Ради національної безпеки Фредом Флейцем і представлений Трампу на початку 2024 року. У ньому закликають заморозити нинішні лінії фронту. Трамп надасть більше зброї лише у тому разі, якщо той погодиться на мирні переговори. При цьому він попередить Москву, що збільшить допомогу США Україні, якщо Москва відмовиться від переговорів. Призупинять інтеграцію України до НАТО. Україні також запропонують гарантії безпеки США, які можуть включати збільшення постачань зброї після укладення угоди.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 1 січня.Кремль втратив ще один важіль впливу на ЄвропуЧи не всі провідні медіа написали про припинення Україною постачання російського газу з 1 січня після закінчення п’ятирічної транзитної угоди. "Закриття одного з найстаріших газових маршрутів Росії до ЄС було очікуваним і відбулося в той момент, коли війна Москви в Україні невдовзі вступає в четвертий рік. Міністерство енергетики України заявило, що розірвало угоду "в інтересах національної безпеки", - відзначають у СNN. Також у виданні додають, з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Європейський Союз намагався диверсифікувати своє енергопостачання та зменшити свою залежність від Росії. За даними Європейської ради, імпорт трубопровідного газу до Європейського Союзу з Росії різко скоротився, впавши з понад 40% у 2021 році до приблизно 8% у 2023 році.Після закриття маршруту через Україну у Росії залишиться лише один спосіб доставлення газу по трубах до Європи: через газопровід "Турецький потік", який проходить через Туреччину до Болгарії.У Rеutеrs зауважують, що Росія та колишній Радянський Союз витратили півстоліття на створення значної частки європейського газового ринку, яка на піку становила близько 35%, але війна майже знищила цей бізнес для Газпрому. У виданні нагадують, що газопровід Ямал - Європа через Білорусь також був закритий, а маршрут Nоrd Strеаm через Балтійське море до Німеччини був підірваний у 2022 році.У 2023 році Росія поставила через Україну близько 15 млрд кубометрів газу, що менше порівняно з 65 млрд кубометрів, коли останній п’ятирічний контракт почався у 2020 році.У ВВС додають, що Росія все ще може відправляти газ до Угорщини, а також Туреччини та Сербії газопроводом "Турецький потік" через Чорне море."Припинення транспортування через Україну означає кінець ери дешевого російського газу в ЄС. Словаччина постраждала найбільше, тоді як Європейська комісія каже, що вплив буде обмеженим завдяки ретельному плануванню та альтернативним поставкам. Однак стратегічний і символічний вплив для всієї Європи є величезним. Росія втратила важливий ринок, але її президент Володимир Путін каже, що країни ЄС постраждають найбільше", - пишуть британські журналісти. Європейська комісія також заявила, що газова система континенту є "стійкою та гнучкою" і має достатню потужність, щоб впоратися з припиненням транзиту через Україну.Хоча у Тhе Guаrdіаn кажуть, що експорт припиняється на Новий рік зимою, коли Європа очікує різкого похолодання і має більші, ніж зазвичай, проблеми з падінням газових резервів. "Можливо, Україна зможе задовольнити свій власний попит на газ після відключення за нормальних погодних умов, покладаючись на власне виробництво та зберігання викопного палива, але Міжнародне енергетичне агентство заявило, що холодніша за середню зима може збільшити кількість газу, необхідного Україні. Різке похолодання цього тижня вже виглядає як одне з найважчих випробувань для європейських газових ринків за останні роки після періоду, коли запаси спалювалися найшвидшими темпами з початку енергетичної кризи", - відзначають у виданні. Однак у виданні також наголошують на тому, що це "момент геополітичного значення", як сказав незалежний аналітик ринку газу Том Марзек-Мансер, бо припинення транзитної угоди закриває головну газову артерію, що з’єднує російські запаси газу з Європою. "А це може означати, що країни Східної Європи імпортуватимуть більше газу з ринків північно-західної Європи", - додав експерт. У Dеr Sріеgеl зауважують, що Словаччина, яка межує з Україною, масово протестувала проти рішення Києва зупинити потік російського газу. Також там кажуть про складну ситуацію в Молдові. "Ліворадикальний прем'єр-міністр Роберт Фіцо, якого критики звинувачують у проросійській позиції, пригрозив припинити поставки електроенергії зі Словаччини в Україну", - пишуть німецькі журналісти. Та у Роlіtісо відзначають, що Україна називає блефом заяву влади Словаччини. Міністр енергетики України Герман Галущенко також каже, що Київ може купувати електроенергію в Румунії та Польщі, якщо втратить постачання з Братислави.Путін хвалиться 25-річним правління, але насправді ситуація у РФ стає все гіршою Володимир Путін, Фото: gеttyіmаgеs У Тhе Nеw Yоur Тіmеs написали, що виступаючи з нагоди 25-ї річниці свого правління, керівник РФ Володимир Путін "виступив з оптимістичним і розпливчастим передноворічним посланням, у якому не говорилося про жертви в Україні чи зростання інфляції вдома". Американські журналісти відзначають, що через 25 років після приходу до влади президент Росії Володимир Путін у передноворічному зверненні заявив, що країна долає виклики та рухається вперед. Проте він не уточнив, куди саме прямує Росія, залишивши поза увагою війну в Україні, економічні проблеми та дипломатичні невдачі. Попри вшанування "захисників Батьківщини" та проголошення 2025 року їхнім роком, Путін уникав згадок про причини та наслідки війни. "Звернення підкреслило суперечності його керівництва: заклики до мобілізації суспільства поєднувалися з намаганнями зберегти ілюзію нормального життя. У промові не було згадано ні України, ні навіть звичного евфемізму "спеціальна військова операція", що свідчить про намагання приховати реальні проблеми. Тим часом Росія стикається з тривалою війною, економічними труднощами та втратою міжнародного статусу, які кидають виклик оптимістичним заявам Путіна", - наголошують у Тhе Nеw Yоur Тіmеs.У Wаshіngtоn Роst теж пишуть, що насправді "позиція Москви хитка", попри показний оптимізм. Адже Росія опинилася у значно складнішому становищі, ніж демонструє риторика Путіна. "Хоча війська РФ повільно просуваються в Україні, війна, яка триває майже три роки, забрала життя або поранила сотні тисяч російських військових, за оцінками НАТО. Українські сили контролюють частину Курської області, використовуючи її як важіль у потенційних переговорах. Економіка країни зазнає серйозного тиску через санкції, інфляція наближається до 10%, а Центробанк зберіг високу процентну ставку на рівні 21%", - відзначають у виданні.Також американські журналісти нагадують, що Росія втрачає вплив на Близькому Сході: сирійський диктатор Башар аль-Асад утік до Москви, змусивши Кремль скорочувати військову присутність у Сирії. Додатково ситуацію ускладнила катастрофа азербайджанського літака в Казахстані, що, за версією західних офіційних осіб, могла бути спричинена російською ППО.Читайте також: Чого досягли Україна та Росія у 2024 році: підсумки для фронту та перспективи миру. Пояснюємо

Про це він заявив перед початком другого дня засідання міністрів оборони країн НАТО, передає Громадське радіо. "Є ілюзія, що ми не можемо якось забезпечити Україну всім необхідним. І тому ми просто копаємося в бруді, намагаючись знайти пару сотень мільйонів євро чи доларів на підтримку України. Але, якщо ви подивитеся на конфлікти, які були в недавньому минулому - візьмемо Афганістан та Ірак - ми витратили трильйони на ці війни. Тому, якщо порівнювати, скільки ми витратили на Україну, це мізер", -  сказав Ландсберґіс. На думку очільника МЗС Литви, позиція України за столом переговорів залежить від того, наскільки сильною вона зможе бути на полі бою. Він наголосив, що для того, щоб був мир, необхідні також гарантії безпеки. "Якщо ми хочемо, щоб в Україні був мир, іншого шляху немає. Нам доведеться надавати гарантії безпеки, і з нашої точки зору немає кращого, дешевшого способу надання гарантій безпеки, ніж фактичні гарантії безпеки НАТО за статтею 5", - підсумував Ландсберґіс. 18 листопада міністр закордонних справ Литви Габрієль Ландсбергіс під час засідання Ради глав МЗС країн ЄС у Брюсселі закликав переглянути стратегію перемоги України. На його думку, Україні потрібна нова стратегія, орієнтована на силу, а не на уникнення ескалації конфлікту.

Еспресо пояснить про причини громадянської війни в Сирії, чому зараз знову активізувалися бойові дії, та як це може допомогти Україні. Контекст конфлікту у Сирії: історія, авторитаризм Асада та громадянська війна Сирія має давню історію, адже на цій території колись зароджувалася сучасна людська цивілізація. За тисячі років, ці землі зазнали впливу різних народів та імперій, зокрема, Ассирійської, Перської, Римської, а пізніше Візантійської. У VІІ столітті регіон став частиною Арабського халіфату, що започаткувало тривалу ісламську спадщину.Однак теперішня історія Сирії пов’язана з розпадом Османської імперії, 400 років частиною якої вона була. Після Першої світової війни країна опинилася під мандатом Франції, що заклало основи її сучасних кордонів. Сирійці не були вдоволені правлінням французів, тому тут часто ставалися заворушення, все більших розмахів набув рух за незалежність і Друга світова дала можливість втілити задум. Сирія здобула незалежність у 1946 році, але відразу зіткнулася з політичною нестабільністю. Країна пережила численні перевороти, зокрема 1963 року, коли до влади прийшла партія Баас, яка підтримує арабський націоналізм. У 1970 році владу захопив генерал Хафез аль-Асад (або просто Асад), чий режим спирався на репресії, корупцію та централізовану економіку. Він став диктатором Сирії. У 2000 році після смерті Хафеза, його 34-річний син Башар Асад успадкував владу. Башар мав європейську освіту лікаря, вів за кордоном непримітний спосіб життя, та після смерті старшого брата, саме на його плечі поклали продовжити справу батька. Спершу Башар Асад обіцяв народу реформи в країні, особливо на це впливала його дружина британка. Однак за пів року під тиском верхівки – президент Сирії почав згортати демократизацію та повернувся до авторитарного стилю правління. Це спричинило соціальне невдоволення. Поки економіка контролювалася родинними кланами – це сприяло збагаченню політичної верхівки, але також все більшому зубожінню населення. У 2011 році у Сирії почалися протести, натхненні "Арабською весною", коли в кількох мусульманських авторитарних країнах вуличні заворушення переросли в революції. Частина сирійців хотіли повалити режим президента Башара Асада через масову корупцію та порушення прав людини. Після жорстокого придушення мирних демонстрацій конфлікт переріс у збройне протистояння між урядовими силами, опозицією, а згодом і терористичними угрупованнями.Ситуацію суттєво ускладнило втручання зовнішніх країн: Росія та Іран підтримали режим Асада, тоді як США, Туреччина та арабські країни надали допомогу опозиції. Також з’явилися курдські сили, які прагнули автономії, чого точно не бажає Туреччина. Таким чином громадянська війна в Сирії стала міжнародним конфліктом з багатьма сторонами.За ці майже 15 років війна спричинила масштабну гуманітарну кризу: понад 500 тисяч людей загинули, мільйони стали біженцями, а міста, як-от Алеппо та Ракка, зазнали масових руйнувань через обстріли та ракетні удари.Ключовими етапами війни стали утворення різних опозиційних військових угруповань, таких як Сирійська національна армія, Вільна сирійська армія, Гайят Тахрір аш-Шам, також Ісламська держава (ІДІЛ), та курдських формувань, які боролися як проти уряду, так і між собою.  Найбільше світова громадськість зреагувала саме на появу ІДІЛ, яка захопила значні території в Сирії та сусідньому Іраку. Її одразу визнали терористичною державою, адже вона використовувала терор і геноцид для утвердження своєї радикально-ісламської влади.З 2014 року коаліція на чолі зі США почала проводити операції проти ІДІЛ. Вона також підтримувала курдські сили, що стали основним наземним партнером у боротьбі з терористами. У 2015 році Росія приєдналася на боці уряду Асада, зокрема роблячи масові авіаудари та ракетні обстріли, які зміцнили позиції режиму, особливо у стратегічних регіонах, але спричинили дуже багато жертв серед цивільного населення. Битва за Алеппо 2016 року стала кривавим символом війни. У жорстоких боях між опозицією та урядовими силами місто зазнало значних руйнувань. У грудні 2016 року урядові війська за підтримки Росії повністю повернули контроль над містом. А у 2017 році курдські сили та міжнародна коаліція вибили ІДІЛ з їх столиці. До 2019 року Ісламська держава втратила майже всі контрольовані території, хоча її бойовики залишаються активними завдяки підпільним осередкам.Надалі активні бойові дії продовжувала Туреччина, яка провела кілька військових операцій у північній Сирії, заявляючи про боротьбу з курдськими загонами, яких вважає терористами, бо ті хочуть автономії. Це призвело до створення зон впливу, де Туреччина встановила свій контроль. До останнього часу Башар Асад, завдяки росіянам та іранцям, впевнено контролював більшість території каїни, та в кінці листопада цього року війна спалахнула з новою силою. Яка зараз у Сирії ситуація: блискавичний наступ повстанців, який може призвести до появи нової ІДІЛУ 2020 році Туреччина, по суті, врятувала сирійську опозицію від поразки військам Асада. Після угоди про припинення вогню в Ідлібі масштабні бої припинилися. Це дало можливість сирійській опозиції, зокрема "Гайят Тахрір аш-Шам" (або "Організація визволення Леванту", ГТШ), укріпити свої сили, перегрупуватися, змінити керівництво та підхід, щоб розпочати новий наступ. Ізраїльський політолог, підполковник запасу ЦАХАЛ Аріє Зайден зазначив в етері Еспресо, що загострення у Сирії сталося саме тепер через те, що до влади у США скоро прийде Дональд Трамп."Всі очікують, що прийде Дональд Трамп 21 січня, і закінчиться та епопея з війною на Близькому Сході. І тепер як завжди, як було це зараз у нас, перед тим, як починаються перемовини, ви повинні показати і захопити щонайбільше важливі позиції. Показати, що ви найсильніша сторона", - вважає підполковник запасу ЦАХАЛу.Цікаво те, що повномасштабний напад Росії на Україну зіграв лише на руку сирійським повстанцям. Адже російські військові ресурси застрягли в Україні. Так само війна в Ізраїлі теж допомогла сирійцям, бо "Хезболла" й Іран почали менше уваги приділяти допомозі режиму Асада. "Блискавичне просування повстанців за останні дні в частинах північної та центральної Сирії стало результатом кращої організації сил повстанців, ослаблення військових союзників президента Башара Асада та, можливо, удачі. Повстанці досягли приголомшливих успіхів проти сил президента Башара Асада, поки Росія, Іран і "Хезболла" відволікаються на інші конфлікти", - пишуть у Тhе Wаshіngtоn Роst.  Таку саму думку транслюють і в СNN, що "ілюзія контролю Асада над Сирією розбивається, оскільки Росія, Іран і "Хезболла" ослабили свою пильність".Хронологія цих військових успіхів розпочалася 26–27 листопада, тоді "Гайят Тахрір аш-Шам" та інші менші повстанські організації, яких підтримує Туреччина, почали свій несподіваний наступ, захопивши понад 20 населених пунктів і військову базу на півночі країни. Однак справжній прорив стався у наступні дні, коли ГТШ атакувала стратегічні позиції, захопила частину важливої траси, швидко наблизилася до Алеппо (другого найбільшого міста країни), який 1 грудня майже повністю захопили. Росіяни почали завдавати численних авіаударів, що спричинило нові жертви. Однак це не зупинило повстанців, які й далі продовжують наступати вже на півдні країні, відбиваючи нові території в режиму Асада, який пробує перегрупуватися. У СNN вважають, що оскільки повстанці зараз контролюють Алеппо, включаючи ключові військові об’єкти та аеропорт, будь-яка контратака буде важкою для армії Асада:"Місто протрималося майже два роки в майже безперервній облозі урядових сил, перш ніж його захопили в 2016 році".Як пише Вlооmbеrg, аналітики відзначають, імовірно, як повстанці, так і Туреччина, яка могла координувати їх просування, навіть не думали, що матимуть такі швидкі й масштабні успіхи. Бо головна мета була розширити свою зону впливу, а тепер ця мета починає геометрично рости.Старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу у Вашингтоні Фірас Максад сказав Тhе Wаshіngtоn Роst, що Башар Асад довгий час покладався на військову потугу Росії, Ірану та "Хезболли", тому не розвивав ефективно свої військові сили, що і має зараз фатальні наслідки."Асад довів нездатність перетворити власну армію на ефективну бойову силу і натомість залишається сильно залежним від зовнішньої допомоги. Але Іран та "Хезболла" зараз мають найслабші позиції за останні десятиліття. Росія зосереджена в Україні. Тому тих компонентів, які стримували сили повстанців кілька років тому, їх більше немає, і це ставить режим Асада під загрозу", - вважає експерт.Однак, яка кажуть у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, розриву зав’язків між Сирією та Іраном не варто чекати, для іранців критично важливо зберегти свій вплив там. "Сирія перебуває в центрі сьогоднішньої регіональної боротьби за владу через критичний сухопутний коридор, який вона забезпечує Ірану до "Хезболли", найважливішого регіонального союзника Тегерана, у Лівані. Розрив цього "трубопроводу" для зброї, постачання та людей має вирішальне значення для Ізраїлю — і його захист настільки ж важливий для Ірану", - відзначають у виданні. Також експерти з якими говорили Тhе Nеw Yоrk Тіmеs вважають, що порушення хиткої рівноваги, яка склалася останніми роками в Сирії, може привести до появи нової версії ІДІЛ:"Зараз Сирія територіально поділена між Асадом, ісламістськими бойовиками, курдськими групами, яких підтримує США, і повстанцями, яких підтримує Туреччина. Порушення цієї хиткої рівноваги може підштовхнути інші групи до нападу на територію, яку контролює Асад, потенційно відновивши громадянську війну та викликавши новий наплив біженців або відродження груп джихадистів, подібно до підйому Ісламської держави в 2014 році".Як посилення війни в Сирії може допомогти чи зашкодити Україні За даними ВВС, восени 2024 року в Сирії перебувало близько 7,5 тисяч російських військових, здебільшого на авіабазі в Хмеймімі та технічній базі ВМФ у Тартусі. Однак останню нещодавно залишили всі російські кораблі, як підтверджують супутникові знімки Рlаnеt Lаbs. "Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії в Сирії — єдиний російський військово-морський об'єкт у Середземному морі, особливо важливий після початку вторгнення в Україну у 2022 році. Через закриття Туреччиною проток для військових кораблів російський флот не може поповнювати Чорноморське угруповання", - відзначають у ВВС.Крім основних баз, Росія має в Сирії інші військові та цивільні об’єкти. Частина бійців, зокрема колишніх "вагнерівців", охороняє їх. Проте постачання російських військових ускладнене через закриття турецьких проток і проблеми з авіалогістикою. Це обмежує їхню здатність брати активну участь у бойових діях, хоча авіація все ще підтримує сирійську урядову армію. Тобто через війну в Україні та складну логістику Росія наразі не має можливості суттєво наростити військову присутність у Сирії.Для України, розвиток війни в Сирії може мати як вигідні, так і невигідні аспекти, залежно від геополітичного контексту. Так, з одного боку, нам вигідно, щоб було розпорошення військових й економічних ресурсів Росії за умови, якщо Росія продовжить активно залучати свої сили до сирійського конфлікту. До того ж воєнні злочини чи ескалація у Сирії можуть призвести до посилення санкцій та ізоляції Росії, що сприятиме українській позиції. Однак, як вважає виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" Олександр Сушко, Росія буде збільшувати свою військову присутність в Сирії тими силами, які вже перебувають в тому регіоні, без перекидання військ з фронту російсько-української війни."Я б не перебільшував впливу подій в Сирії на російсько-українську війну. Ми точно не дочекаємось того, що якісь російські підрозділи перекидатимуть з фронту в Сирію для підтримки режиму Асада. Цього не буде", - сказав Сушко в етері Еспресо. З іншої сторони, зростання напруги в регіоні може лише посилити глобальну нестабільність, створити міграційні кризи та залучити більше держав до конфлікту. У підсумку такий сценарій може відвернути увагу Заходу від допомоги Україні, як це було з війною в Ізраїлі. Крім цього, ескалація в Сирії може ще більше зміцнити зв’язки Росії, Ірану, режиму Асада, а це збільшить загрози для України. Для прикладу, як подяку, Асад може дозволити посилено вербувати солдат у Сирії для російських цілей в Україні. У Міністерстві закордонних справ України чітко заявили, що саме Москва та Тегеран несуть основну відповідальність за "деградацію безпекової ситуації в Сирії". У відомстві наголошують, що держава переживає новий небезпечний етап війни, який "може призвести до непередбачуваних наслідків для регіонального миру та безпеки".Та як каже старе прислів’я: "Ворог мого ворога – мій друг", у цьому ключі є чимало інформації, що деякі сирійські повстанці отримали допомогу й підготовку у Головному управлінні розвідки України. Щобільше, українські ГУРівці навіть залучені на боці сирійської опозиції, щоб знищувати російських найманців не лише на території України, але й всюди, де можна. Наприклад, у липні та вересні вони завдавали ударів безпілотниками по базі РФ у Сирії, про що самі інформували. А як пише турецький військовий портал Сlаsh Rероrt, саме "Україна допомогла сирійській опозиції створити безпілотну авіацію". Як відзначив політик і дипломат Роман Безсмертний, залучення ГУР до боротьби з росіянами в Сирії, є дуже важливим, бо в українців "є розуміння того, що вирішуються питання не тільки на російсько-українському фронті, але й деінде, де є наші інтереси, де є можливість боротися із ворогом".Читайте також: Вагнер: нинішній стан і значення подій в Малі для війни в України. Пояснюємо

За даними аудиторської компанії Рrохіmа Rеsеаrсh1, у 2023 році препарат із діючою речовиною налбуфін (nаlbuрhіnе) увійшов у топ-10 лікарських засобів за обсягами аптечних продажів в Україні, посівши при цьому п&rsquо;яте місце. Для налбуфіну це &mdаsh; велике досягнення, адже у 2022 році він посідав...