Search trend "нави"

Sign up, for leave a comments and likes
Еспресо on espreso.tv
Шлях від командира "Азову" до керівника корпусу: як Денис Редіс Прокопенко формує нову армію
У огляді Еспресо читайте, що відомо про славетного захисника і командира армійського корпусуДитинство і юні роки Дениса Прокопенка з позивним РедісНародився Прокопенко за два місяці до проголошення Україною незалежності – 27 червня 1991 року. У 2008 році закінчив київську гімназію. З дитинства займався спортом –  футболом та єдиноборствами. До початку російсько-української війни був активним вболівальником та ультрас київського футбольного клубу "Динамо". Саме на секторі стадіону отримав прізвисько Редіс, що стало його бойовим позивним.Денис Прокопенко є нащадком етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939-1940). Після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. До слова, на знак пам’яті про свого прадіда Редіс носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки."У мого діда була така жахлива ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка... і, уявляєш, втратити свою родину? Тобто всі його брати загинули, рідня. Я не знаю, чи їх убили або кудись забрали в полон.Вийшло так, що я ріс у діда. Він мене виховував, і до 7 років я зростав там, потім переїхав до батьків, почав ходити до школи. Але дід завжди для мене був авторитетом, і я підтримував його ідеї. Я не можу сказати, що він мені їх нав'язав, він просто багато розповідав, і я свідомо розділяв його погляди. Для мене це кровна помста. У мене була мрія воювати проти росіян, і я не міг цим шансом не скористатись", — розповідав в інтерв'ю для полкової газети Денис Прокопенко.Коли Денису було 8 років, його батько загинув. Тоді дідусь виховував його та багато розповідав про їхню сімейну історію і боротьбу прадіда. Вищу освіту здобув у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "Викладач англійської мови". За здобутим фахом не працював, бо одразу по закінченню університету у віці 23 років (а це був 2014 рік) пішов добровольцем до лав батальйону "Азов".У 2020 вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією "Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ".Особисте життя і знайомство з дружиноюУ 2015 році у соцмережах познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка тоді волонтерила на потреби АТО. У 2019 році вони одружилися. Вона  – ілюстраторка та громадська активістка. Навесні 2022 року під час оборони Маріуполя, разом з іншими рідними військовослужбовців ОЗСП "Азов", Катерина доклала зусиль для збереження життів особового складу маріупольського гарнізону та свого чоловіка зокрема. Після виходу захисників у полон Катерина Прокопенко заснувала та керує громадською організацією "Асоціація родин захисників Азовсталі", займається правозахисною діяльністю, очолює кампанію для визволення оборонців Маріуполя з полону.Бойові дії 11 липня 2014 року Денис Прокопенко розпочав службу в батальйоні "Азов" і брав участь у всіх бойових операціях літньої кампанії підрозділу: бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине. Був гранатометником.Під час Павлопіль-Широкинської у 2015 році операції Редіс командував 1-ю ротою. В 2017 році Денис Прокопенко став командиром ОЗСП "Азов". Він вважається наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. На той момент йому було всього 26 років.Денис Прокопенко завжди акцентував увагу на навчанні особового складу підрозділу, а будь-яке навчання розпочиналося з опанування та повторення сучасних протоколів надання домедичної допомоги. Під час оборони Маріуполя ці знання врятували багато життів. Що найбільше виокремлюють з його  заслуг – перетворенні "Азову" з добровольчого підрозділу в професійне бойове з’єднання за лекалами сучасних військових стандартів."Кожен боєць готовий покласти життя за "Редіса", адже той своєю чергою готовий зробити те саме за кожного "азовця", – казав про нього Богдан Тавр Кротевич."Жодну людину в житті я не поважаю так сильно як нашого командира "Редіса". Це історична постать. Він пройшов шлях від звичайного гранатометника до військового командира і Героя України. Він розбирається у багатьох сферах, це суперталановитий менеджер і авторитет", – розповів бойовий медик бригади "Азов" Сергій "Джедай"."Якщо ви хочете уявити, що за людина Денис Прокопенко, уявіть собі педанта, внутрішньо добре організованого, дисциплінованого, який ніколи не дає собі поблажок і не відпочиває навіть у вихідні", – казав Андрій Білецький про Редіса.Символ спротиву – Денис Прокопенко"Підлеглі звертаються до нього просто "Друже Редіс" (з наголосом на перший склад). Ще бувши на посаді ротного, Денис виклав своє ставлення до війни з путінським рашизмом так: "Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно. Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас в жодному разі…", – писали на сайті Армія. іnfоrm.У серпні 2019 року на столичному Хрещатику капітан Прокопенко отримав із рук новообраного президента України Володимира Зеленського орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Це нагородження мало не перетворилося на скандал. На урочистому параді Прокопенко не виконав військове привітання. Цей жест був сприйнятий як демарш перед Зеленським. Водночас у ОЗСП НГУ "Азов" прокоментували, що віддавати військове вітання, за Статутом Збройних сил України, належить лише військовому керівництву. "Стройовий статут зобов’язує віддавати честь іншому військовослужбовцю, але не цивільним особам. Тому військовослужбовці "Азову" не віддавали честь президентові Петру Порошенку  під час його візиту на позиції "Азову" на фронті, і немає законних підстав віддавати честь іншим цивільним керівникам".Оборона МаріуполяНапередодні Російського вторгнення в Україну – в грудні 2021 року Денис Прокопенко застерігав про можливий напад на столицю України для примушення до капітуляції та прийняття російських умов.Згодом вище військове керівництво ставило перед командуванням гарнізону Маріуполь завдання протриматися 2 тижні для того, щоб виграти час, відтягнувши на себе сили противника, отримати зброю від союзників і мобілізувати резерв. "Азов" у надскладних умовах протримав оборону міста 86 днів.24 лютого 2022 року під командуванням Дениса Прокопенка "Азов" зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. Силами розвідки та снайперської групи полку були здійснені диверсійні спецоперації в тилу противника для уповільнення оточення Маріуполя. Також під прикриттям азовців у місто був доставлений останній боєкомплект для ведення артилерійського вогню.За умов управлінського хаосу в місті Денис Прокопенко з першого дня взяв на себе відповідальність і командування обороною півмільйонного Маріуполя. Брав участь у плануванні та здійсненні повітряно-десантних спецоперацій ГУР, під час яких в оточений ворогом Маріуполь вертольотами доправляли людей та боєприпаси, а також евакуйовували поранених бійців.19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України як командиру підрозділу.16 травня Денис Прокопенко повідомив про наказ вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону та припинення оборони міста на 86 день від початку оборони Маріуполя й 82 день повного оточення міста. Усі бійці здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян у полон.20 травня командування Маріупольського гарнізону на чолі з Денисом Прокопенко покинули "Азовсталь" в одній з останніх груп."Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців, котрі загинули у міських боях та в результаті теракту в Оленівці, і свобода сотень наших побратимів, які знаходяться у російському полоні", – заявив згодом "Редіс". Полон та поверненняРедіс разом з іншими азовцями потрапив у полон, де провів 123 дні. За спогадами пресофіцера "Азову" Валерії "Нави" Суботіної, яка теж потрапила тоді у полон, вона лише один раз перетнулась із Прокопенком у російській в'язниці і навіть там він привітався з азовцями "Слава Україні".Був звільнений з полону 21 вересня разом з іншими 214 військовими.  Після повернення в Україну практично одразу заявив, що знову стане до виконання військового обов'язку.Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Прокопенко проходив реабілітацію, а вже в серпні 2023 року взяв участь у тактичних навчаннях, під час яких особовий склад відпрацьовував управління підрозділами в бою та організацію наступальних і оборонних дій.23 серпня того року Редіс вже був на передовій. З серпня бригада "Азов" під його керівництвом розпочала виконання бойових завдань на Лиманському напрямку.Впродовж 2024 року 12-та бригада "Азов" під командуванням Прокопенка вела активні бойові дії зокрема в районі Серебрянського лісництва. Згодом підрозділ був терміново передислокований до Торецька, де виконував завдання на ділянці прориву.Напередодні нового 2025 року Редіс застеріг українців від надмірного оптимізму щодо швидкого завершення війни в 2025 році, наголосивши, що такі очікування можуть послабити обороноздатність країни, – писала Новинарня.Також на своїй сторінці у соцмережі він писав, що війна потребує великих змін і закликав змінювати систему управління військами."Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який має значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброєння та боєприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензією на проведення контрнаступальних дій (операцій) на оперативно-тактичному рівні: єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність.Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву)І найголовніше — зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пояснював Денис Прокопенко.Очолив 1-й корпус НГУ "Азов", створений у 2025 році. Раніше виступав за перехід до нової структури війська – з дивізіями та корпусами.  "Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використовує з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер. Одна з них полягає далеко не у плануванні та застосуванні військ, оскільки не вважаю тактику РФ яскравою з погляду оперативного мистецтва (з таким людським ресурсом та ВПК можна воювати набагато ефективніше), вона має виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, що дозволяє командуванню ворожих дивізій та армій готувати та надалі керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад. Бо сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів".ВизнанняУ жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від українського друкованого щотижневого суспільно-політичного журналу НВ.У листопаді 2023 увійшов до списку лідерів України УП-100.Отримав звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка", за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.Медаль "За військову службу Україні"  – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
we.ua - Шлях від командира Азову до керівника корпусу: як Денис Редіс Прокопенко формує нову армію
ШоТам on shotam.info
В Антарктиці здійняли прапор «Азову» та втілили мрію захисниці Маріуполя (ВІДЕО)
Над українською антарктичною станцією «Академік Вернадський» здійняли прапор бригади «Азов». Цим полярники вшанували військових «Азову», а також втілили мрію захисниці Маріуполя Валерії «Нави» Суботіної, яка пройшла російський полон. Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі. Мрія української захисниці Під час оточення «Азовсталі» у травні 2022 року Валерія Суботіна написала українським полярникам, що дуже хотіла […] Тhе роst В Антарктиці здійняли прапор «Азову» та втілили мрію захисниці Маріуполя (ВІДЕО) арреаrеd fіrst оn ШоТам.
we.ua - В Антарктиці здійняли прапор «Азову» та втілили мрію захисниці Маріуполя (ВІДЕО)
Еспресо on espreso.tv
Вплив повномасштабної війни на культуру: як конфлікт відобразився на творчості митців та чи переорієнтувалися українці на своє
Переосмислення національної ідентичності: переорієнтація на своєВійна - це трагедія. Це загиблі військові й цивільні (серед яких, за даними ініціативи з моніторингу "Їх убила Росія: Постаті української культури", 183 діячів і діячок культури), це зруйнована інфраструктура й житло (зокрема, за даними Міністерства культури й стратегічних комунікацій, 1333 пам’ятки культурної спадщини та 2185 об’єктів культурної інфраструктури), це мільйони біженців (4,2 млн лише в ЄС).Повномасштабне вторгнення призвело до трансформацій, зокрема і самосвідомості. Однією з найпомітніших загальних змін стало перевідкриття українцями національної ідентичності. Від початку повномасштабного вторгнення ті, хто були зросійщені, почали переходити на українську. Згідно з даними дослідження, проведеного на замовлення Українського інституту книги, у 2024 році загалом 89% опитаних вказали, що розмовляють вдома українською (59%) або двома мовами: українською і російською (30%). У публічному просторі 66% респондентів використовують українську, а 24% - обидві мови. Однак упродовж третього року повномасштабної війни відсоток виключно української мови зменшився порівняно з 2023 роком, а двомовність збільшилась за рахунок тих, хто раніше спілкувався виключно російською або говорив суржиком. Утім, переважання української у публічному просторі вказує на те, що говорити російською стає щонайменше немодно.Фото: ІnfоSаріеnсе на замовлення Українського інституту книгиВнутрішні трансформації призвели й до зміни запиту суспільства загалом, на який десятиліттями кивали деякі культурні діячі, виправдовуючи створення російськомовного контенту. Так, за останні три роки українці стали більше читати (52,8% опитаних читають щодня порівняно з 17% у 2023-му і 8% у 2020-му), і обирають вони для цього здебільшого книжки українською. Згідно з даними дослідження рівня читання українців у 2024 році, проведеного на замовлення Українського інституту книги, торік три чверті прочитаних книжок - 76% - були україномовними, тобто порівняно з 2023 роком споживання книжок українською зросло приблизно на 20%. Основним фактором переходу на україномовні книжки автори дослідження вбачають прийняття закону про встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції з РФ та Білорусі.Протягом 2022–2025 років в Україні виросла кількість книгарень у 2,5 рази. Згідно з дослідженням Українського інституту книги, станом на кінець 2024 року в Україні функціонує приблизно 700 офлайн-книгарень та 60 інтернет-магазинів книжок. У грудні 2021 року, за даними Книжкової палати, на всю країну було менше ніж 200 роздрібних продавців книг. Такий сплеск появи нових книжкових магазинів частково пояснюється і наданням книгарням субсидій.книгарня "Сенс" на Хрещатику 16 лютого 2024 р. Києв, фото: Gеtty ІmаgеsПісля початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році музичні вподобання українців зазнали змін. Попри те, що росіян і надалі можна побачити в українських чартах на YоuТubе та стримінгових платформах, загалом популярність російських виконавців та російськомовного музичного контенту зменшилася.Так, за даними ОSІNТ-спільноти Моlfаr, частка російської музики в топах на Sроtіfy знизилася з 48% у першому півріччі 2022 року до 18% у другому півріччі. Відсоток пісень виконавців з країни-агресорки в чартах Аррlе Мusіс зменшився з 27% до 21% за той самий період.Фото: МоlfаrОднак росіяни й досі не полишають українські чарти. Згідно з даними Веzоdnyа Мusіс, попри повномасштабне вторгнення значна частина українців продовжує споживати контент з Росії - у середньому це чверть пісень від загальної кількості композицій в чартах на Sроtіfy, YоuТubе, Аррlе Мusіс та Shаzаm. Найбільше російської музики досі слухають на YоuТubе - 30% у трендах та 20% у топах, на Sроtіfy - 28%. Однак нині україномовні пісні переважають, їх у чартах 39%, а ще 34% - пісні виконавців з інших країн.Фото: Веzоdnyа МusісЗросла цікавість громадян і до українського кіно. У період з 2022 по 2024 рік збільшилася як частка українських фільмів у національному прокаті порівняно з 2018–2021 роками, так і популярність вітчизняного кіно серед глядачів порівняно з зарубіжними фільмами. У 2023 році частка українських фільмів у національному прокаті досягла 27%, що стало історично високим показником. Для порівняння, у 2019 році лише 4,5% стрічок у кінопрокаті були українського виробництва. Як зазначала в інтервʼю "Інтерфакс-Україна" гендиректорка FІLМ.UА Grоuр Вікторія Ярмощук, у 2020 році були спорадичні 6,4%, а оскільки іноземне кіно, хоч і менше, але в Україну і надалі приходить, то 27% - "не випадковість, а тенденція, що люди свідомо вибирають своє кіно".У десятці українських фільмів з найбільшими касовими зборами десятиліття, за підрахунками Меdіа Rеsоurсеs Маnаgеmеnt, - чотири стрічки, що вийшли в прокат після початку повномасштабного вторгнення: "Мавка. Лісова пісня" ($4,3 млн та 1,2 млн проданих квитків), "Довбуш" ($1,9 млн та 490 тисяч проданих квитків), "Я, "Побєда" і Берлін" ($1,5 млн та 390 тисяч проданих квитків) та "Конотопська відьма" ($1,3 млн та 330 тисяч проданих квитків).У 2024 році українські фільми "20 днів у Маріуполі" та "Конотопська відьма" увійшли до десятки найпопулярніших кінозапитів українців у Gооglе. Фільм про облогу росіянами українського портового міста став рекордсменом кінопрокату серед документалок за касовими зборами (у повторному прокаті в березні бокс-офіс склав понад 6 млн грн), а також - за кількістю глядачів на всіх українських стрімінгових сервісах.Через військову агресію РФ чимало зусиль спрямовано нині на охорону та збереження культурної спадщини. Після 2022 року в Україні була започаткована низка ініціатив та державних програм. Так, наприклад, проєкт URЕНЕRІТ (2023–2026), реалізований консорціумом з 11 організацій з країн ЄС та України, що пропонує навчання, дослідження, публічні дискусії для фахівців зі збереження культурної спадщини. Ці ж проблеми намагається вирішити грантова програма "Культурна спадщина" від Українського культурного фонду (2023–2024), а в рамках програми від департаменту охорони культурної спадщини КМДА передбачено і проведення реставраційних робіт у столиці.Для порятунку культурних артефактів, які перебувають у музеях на прифронтових територіях, МКСК домовляється з європейськими колегами. Так, артефакти експонуються у музеях Європи, що дозволяє не лише уберегти їх від знищення Росією, а й показати світу. Таким чином досягається ще одна мета - українське мистецтво бачать, про нього говорять.Спосіб відрефлексувати війну та надати власні свідченняЗ кінця лютого 2022-го стався бум музичних релізів, що так чи інакше були повʼязані з вторгненням Росії. Ледь не щодня народжувалися нові пісні - переважно попсові, які на початку повномасштабної військової агресії підбадьорювали та надавали психологічних сил. Через них каналізували негативні емоції, у них оспівували патріотизм, хоробрість, висміювали росіян, і все це було рясно оздоблено символами й атрибутикою. Ми побачили сплеск народної творчості. Пісні про "байрактари", "джавеліни", пса Патрона і "ваньку-встаньку" були відповіддю на суспільний запит і зʼявились вчасно, щоб допомогти впоратися з апатією, зневірою і депресивними станами.Згодом це явище отримало власний термін - "байрактарщина" - через однобоке й комічне висвітлення російсько-української війни. Артистів, які вхопилися за це і навіть розкрутилися шляхом подібної творчості, згодом звинуватили в експлуатації теми війни та паразитуванні на патріотизмі.Фото: Анна ТрінчерУтім цим не обмежилось. За три роки повномасштабного вторгнення зʼявилися тисячі нових українських виконавців. За даними українського проєкту NUАМ, у 2023 році дебютував 931 музичний проєкт, а у 2024-му - ще 1149 музикантів вперше презентували релізи. Загалом лише за минулий рік вийшло 53 383 нових треків. Найбільш прослуховуваними дебютантами стали артисти, які за популярністю обійшли навіть декого зі старожилів українського шоубізнесу: Кlаvdіа Реtrіvnа (зібрала два Палаци спорту), Раrfеnіuk, ОSТY, Dоmіy, Кажанна, Аnn іn Вlасk, SТАSYА, іSКrа, МАYОRОVА і Рhіl Іt. Фото: Кlаvdіа РеtrіvnаУ музичній творчості часто артисти звертаються до віршів українських класиків, перевідкриваючи їх. Деяким артистам, а заразом і їхній творчості, довелося трансформуватися, щоб відповідати новому запиту аудиторії та залишитися на українському музичному ринку. Чимало зірок переклали свої російськомовні хіти, хтось залишив пісні російською у минулому і почав нову, україномовну, сторінку.За даними українського проєкту NUАМ, у 2022 році 72,8% нових пісень, випущених українськими артистами, були українською мовою, тоді як частка російськомовних треків становила 16,7%.Тоді як одні втекли за кордон, чимало інших діячів культури взяли до рук зброю і встали на захист України. Дехто з них навіть продовжує поєднувати службу у війську з творчістю, випускаючи нові пісні (О.Тоrvаld, "Бумбокс", Yаrmаk), знімаючи кіно (режисер Олег Сенцов), видаючи збірки віршів та прозу (Ярина Чорногуз, Максим Кривцов, Артем Чех, Артем Чапай, Сергій Жадан). Саме їхніми голосами говорять українські військові, вибудовуючи діалог з цивільними.Колаж ЕспресоАле не лише військові створюють сюжети й розповідають світу українські історії, які торкаються душ. Мстислав Чернов, документальна стрічка якого "20 днів у Маріуполі" здобула перший в історії України "Оскар", зняв ще один фільм - "2000 метрів до Андріївки", який у січні 2025-го отримав нагороду американського кінофестивалю Sundаnсе. Нині номінацію на "Оскар-2025" отримала документалка "Порцелянова війна" режисерів Брендана Белломо та Слави Леонтьєва, відзначена також премією гільдії режисерів США (DGА Аwаrds) та гран-прі Sundаnсе у 2024 році. Не всі фільми, які вийшли за три роки повномасштабного вторгнення, про війну. І це добре, адже нерідко це перетворюється на спекуляцію на темі, яка болить мільйонам людей і яка добре "продається".З 2014 року в Україні зʼявилася ветеранська література. За три роки книжки про війну відчутно поповнились сюжетами про досвід проживання трагедії цивільними. На книжковому ринку з 2022 року можна знайти науково-фантастичну чи романтичну прозу і поезію військових та книжки цивільних, що намагаються осмислити війну: "З любов’ю – тато!" Валерія Пузіка, "Полон" Валерії Нави Суботіної, "Словник війни" Остапа Сливинського, "Точка нуль" Артема Чеха, "Свідчення" Вікторії Амеліної, "Я перетворююсь... Щоденник окупації. Вибрані вірші" Володимира Вакуленка, "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення" Олександра Михеда, "Тут були ми" Артура Дроня тощо.Мистецтво як засіб психологічної (і не тільки) підтримкиМистецтво допомагає не лише митцям проживати досвід війни. Мистецтво стало інструментом підтримки інших.Зокрема, об'єднання військовослужбовців творчих та креативних професій "Культурний десант" займається морально-психологічним забезпеченням бійців Сил оборони. Щомісяця мобільні групи, до складу яких входять музиканти, поети, актори та інші артисти, дають до 200 виступів на різних ділянках фронту, а також у військових шпиталях, реабілітаційних центрах тощо.Важливу роль у реабілітації українських військових та переселенців відіграє арттерапія. Вона допомагає опрацьовувати травматичний досвід через творчість. З 2022 року в Україні організовують спільні творчі проєкти художників та військових, де митці співпрацюють з воїнами, створюючи спільні роботи. Малювання та медитації допомагають військовослужбовцям знизити рівень стресу та тривожності, надаючи можливість виразити емоції та переживання через творчість. Творча діяльність відтворює процес самовизначення людини, дає їй відчуття контролю, яке втрачається під час війни. Такі ж механізми спрацьовують і в роботі з переселенцями та цивільними, постраждалими від війни. Арттерапевтичні методики застосовують для підтримки людей у подоланні кризових станів, допомагають їм адаптуватися до нових умов життя та формувати відчуття підтримки й опори. Дівчина малює сім’ю під час арт-терапії для родичів українських військових, які загинули під час російсько-української війни, 19 жовтня 2024 року в Києві,фото: Gеtty ІmаgеsЛітературні заходи, музичні фестивалі, театральні і кінопокази за останні три роки стали орієнтованими на допомогу війську. На них проводять благодійні аукціони, збирають донати на підтримку ЗСУ, хтось частину прибутку з кожного виступу перераховує на потреби війська.Українські артисти вирушають у тури та дають сольні концерти, збираючи кошти на армію. Гурт "Курган і Агрегат" (Аміл і Раміл Насіров та Євген Володченко) наразі залишаються рекордсменами. З останнього європейського туру хлопці привезли понад 14 млн грн ($338 тис.), задонативши всі 100% прибутку з проданих квитків та аукціонів на ЗСУ.Створювати просто якісний культурний продукт недостатньо. Намагатися залишатися осторонь подій в Україні - запорука провалу. Частина артистів, які виїхали з України, переорієнтувалися на західну аудиторію і уникають теми війни, закрили для себе можливість повернутися на український ринок. За три роки українці (хоч і не всі) стали значно більш розбірливими, а мантра "мистецтво поза політикою" більше не працює.
we.ua - Вплив повномасштабної війни на культуру: як конфлікт відобразився на творчості митців та чи переорієнтувалися українці на своє
Фокус on focus.ua
Захисниця Маріуполя повернулась з полону та майже дісталась Антарктиди: що її зупинило (відео)
Один з полярників, який працює на станції "Академік Вернадський" — це колишній боєць Сил оборони, який втратив ногу на війні, розповіли в антарктичному центрі. Він допоміг втілити у життя мрію "Нави".
we.ua - Захисниця Маріуполя повернулась з полону та майже дісталась Антарктиди: що її зупинило (відео)
Новинарня on novynarnia.com
Над Антарктидою “бойовий пінгвін” підняв прапор “Азову”, щоб здійснити мрію захисниці Маріуполя. ВІДЕО
Українські полярники підняли прапор 12-ї бригади Національної гвардії України “Азов” поблизу станції “Академік Вернадський” на острові Галіндез в Антарктиді. Про це вони повідомили в неділю, 23 лютого, на своїй сторінці в соцмережі Fасеbооk. За словами полярників, таким чином вони вшанували військових бригади та втілити мрію захисниці Маріуполя Валерії “Нави” Суботіної. “У травні 2022 року, перебуваючи […] Тhе роst Над Антарктидою “бойовий пінгвін” підняв прапор “Азову”, щоб здійснити мрію захисниці Маріуполя. ВІДЕО fіrst арреаrеd оn Новинарня.
we.ua - Над Антарктидою “бойовий пінгвін” підняв прапор “Азову”, щоб здійснити мрію захисниці Маріуполя. ВІДЕО
Укрінформ on ukrinform.ua
Над українською станцією «Академік Вернадський» здійняли прапор бригади «Азов»
В Антарктиці, над українською станцією «Академік Вернадський» здійняли прапор бригади «Азов», щоб вшанувати її військових та втілити мрію захисниці Маріуполя Валерії «Нави» Суботіної.
we.ua - Над українською станцією «Академік Вернадський» здійняли прапор бригади «Азов»
Last comments

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules