Search trend "БАТЬКО день 2025"

Sign up, for leave a comments and likes
Gazeta.ua on gazeta.ua
Назавжди лишилися дітьми: 15 трагічних історій, які зламали життя тисячам
В Україні 4 червня вшановують пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України. Щорічно саме 4 червня відзначається Міжнародний день дітей - безневинних жертв агресії, заснований Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 9 серпня 1982 року. За час повномасштабного вторгнення Росія вбила в Україні 631 дитину. Ще понад 1975 були скалічені, зникли безвісти - 2244. Ці цифри, станом на 26 травня, не остаточні. Адже важко встановити кількість загиблих та поранених в зоні ведення бойових дій, а також на окупованих територіях. Найбільше постраждало дітей у таких областях: Донецькій - 645, Харківській - 492, Херсонській - 208, Дніпропетровській - 242, Київській - 146, Запорізькій - 181, Миколаївській - 119, Сумській - 139. Лише 25 травня під час масованої атаки внаслідок обстрілу міста Коростишів Житомирської області загинули троє дітей: два хлопчики віком 8 та 17 років, дівчинка віком 12 років, а також травмовано 14-річного хлопчика. У Харкові постраждав 14-річний хлопчик. Під час обстрілу населених пунктів Київської області травмовано вісім дітей: дівчатка віком 10, 13, 17 років, хлопчики віком 8, 10, 11, 13 років. У Миколаєві травмовано 17-річного хлопця. Gаzеtа.uа розповідає 15 історій дітей, яких убили російські окупанти. Роман, Тамара та Станіслав Мартинюки були відмінниками У будинок сімʼї Мартинюків 25 травня вночі влучила російська ракета під час масованої атаки на Україну. Тато Ігор і мама Олена втратили трьох дітей - 17-річного Романа, 12-річну Тамару та 8-річного Станіслава. Самі ж батьки отримали травми. Жінка знаходиться в лікарні у важкому стані. Під час прощання директор ліцею № 1, де навчалися діти, описує їх як таких, що "прагнули досконалості у всьому", але не походили повз тих, хто потребував допомоги. Роман був випускником, готувався до НМТ і палко захоплювався історією України. Він доводив свою думку. Поряд з історією у нього була фізика. Казав, що вона легка. Тамара приводила за руку на заняття молодшого брата. Діти вчилися грати на домрі, були відмінниками. Для маленької Томи була заготовлена грамота за відмінні успіхи в навчанні. Як і мама, дівчинка хотіла бути вчителем математики. А Станіслав такий слухняний та розумний був. Все умів за своїм віком. Данило Худя обожнював футбол Вночі 24 квітня російські терористи під час атаки на Київ знищили ракетою будинок, в якому на першому поверсі жив 17-річний Данило Худя з Києва. Хлопець загинув разом з батьком Олегом та мамою Вікторією. Друзі хлопця цілий день сподівалися побачити Данила живим, проте цього не сталось. Данило був студентом Київського авіаційного фахового коледжу Навчався на спеціальності "Авіаційна та ракетно-космічна техніка". Завжди був на позитиві, постійно грав футбол на стадіоні 185-ї школи. У Данила залишились дві сестри і старший брат. З родиною Худя російськими терористами були убиті ще 9 їхніх сусідів. Маргарита Тітаренко любила математику, співи та танці 29 квітня 2025 року росіяни убили 12-річну Маргариту Тітаренко Губиниха Самарського району Дніпропетровщини. Росіяни вдарили дроном по її приватному будинку. Дівчинка спала у кімнаті на першому поверсі будинку. Коли рятувальники дістали її з-під завалів, вона була ще живою. Її шестирічна сестра отримала травми. Ще з дитсадка дівчинка росла вихованою, товариською та талановитою. Займалася співом та танцями. Найбільше любила математику і українську мову. В ліцеї перемагала на різних творчих конкурсах і предметних олімпіадах. Дівчинка прийшла уві сні й попрощалася - у білій сукні та з німбом над головою Сонячна Ліза йшла до логопеда Сонячній Лізі Дмитрієвій із Вінниці було 4 роки, коли її вбила російська ракета. Це сталося 14 липня 2022 року. Це був один з найкривавіших днів. Тоді Росія скинула на Вінницю чотири ракети - загинули 28 людей, понад 200 поранених. В момент влучання ракети мама Ірина везла доньку у візку до логопеда. Дівчинка загинула одразу. Її мама отримала численні травми. З її тіла дістали два десятки уламків ракет. Від неї якийсь час приховували, що донька загинула. Жінка каже, що дівчинка прийшла до неї уві сні й попрощалася - у білій сукні та з німбом над головою. Ірина сім місяців перебувала на реабілітації за кордоном. Тепер заново вчиться жити. Ірина вела блог в соцмережі. Постійно знімала відео та розповідала свою історію та історії про свою доньку. Вона писала, що є мамою особливої дівчинки, яка має синдром Дауна. Останнє відео мама дівчинки записала і виклала в інтернет за 1,5 години до влучання в місто ракети. На ньому вони з усміхненою та життєрадісною дівчинкою йдуть по тротуару на заняття. Ліза знімалася в різдвяному ролику Олени Зеленської 2021 року. В той день перша леді країни виклала відеоролик на своїй сторінці і попросила подивитись на дівчинку, якою вона була за життя. Ярослава Камєнєва убила ракета "Іскандер" перед евакуацією 9-річний Ярослав Камєнєв жив у місті Селідове Курахівського району Донецької області. Напередодні чергового обстрілу міста планував з мамою Наталією евакуйовуватись до Кривого Рогу. Там у гуртожитку одного з інститутів їм підготували кімнату. Але у хлопчика піднялась температура під 40&dеg;С. Його госпіталізували. Лежав під крапельницями. Саме в цю лікарню і поцілила ракета росіян 14 лютого 2024 року. Дитина з мамою загинули на місці. Також тоді загинула 38-річна вагітна жінка, яка перебувала в закладі на збереженні. Померла на руках у матері 7-річна Богдана Косаченко з містечка Середина-Буда на Сумщині сиділа в машині з вітчимом, коли позаду "Ниви" прилетіла ракета 28 листопада 2023 року. В той час її мама Галина саме пішла в магазин "Аврора". Чоловік і дитина отримали тяжкі поранення. Галина та інші люди, які були в магазині, вибігли. Занесли поранених усередину. Богдана померла на руках у матері. Богдана Косаченко навчалася у другому класі місцевої школи. Добре навчалася, гарно малювала, обожнювала тварин. Родина збиралась виїжджати з міста, бо життя тут ставало нестерпним. Не встиг загадати новорічне бажання Для 11-річного Гліба Федюка з Херсона 2023 рік став останнім у його житті. 31 грудня він був на вулиці, коли окупанти обстріляли Корабельний район. Гліб не встиг загадати новорічне бажання. Хлопець міг вирости видатним піаністом, бо навчався у музичній школі. Гліб був учнем п'ятого класу фортепіанного відділу школи мистецтв №1 міста Херсон. За два дні до смерті відсвяткував день народження Станіславу Нагорному із села Багатир Великоновосілківської громади Волноваського району Донеччини тепер назавжди 11 років. 12 жовтня 2023 року російська армія атакувала село із реактивної артилерії. Було дев'ять прильотів у житловому секторі. За два дні до трагедії хлопчик відзначив свій останній день народження. Його згадують здібним учнем, веселим і кмітливим хлопчиком. Був душею компанії, завжди енергійний та усміхнений. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вбивство росіянами родини з дітьми у Волновасі: в мережі повідомили нові подробиці злочину У вогняній пастці 7-річний Олексій Путятін з братами 4-річним Михайлом та 10-місячним Павлом згоріли живцем разом з батьками у власному будинку. 9 лютого 2024 року сімʼя опинилася у вогняній пастці внаслідок обстрілу Немишлянського району Харкова. Російські дрони поцілили у нафтобазу. Стався витік палива, яке розтеклося вниз по вулиці Котельна, на якій жила сім'я Путяніних. Вулиця перетворилася на пекельну лаву. На подвірʼя увірвалося полумʼя і вони не змогли вибратися на вулицю. Жінка тримала дітей в обіймах Зазвичай, Григорій та Ольга Путятіни з дітьми ховалися у підвалі. Але цього разу всі стали заручниками полум'я. Попередньо встановили, що старший та молодший хлопчики були біля мами. Вони намагалися врятуватися у ванній. Жінка тримала дітей в обіймах. Кістки і тіло немовляти перетворилися на попіл. Доводилось проводити експертизу ДНК. Середній Михайло завжди бігав за татом. Чоловік ймовірно, знепритомнів першим, а малий - забився в куток, сам в кухні. Саме там його і знайшли. Ользі Путятіній було 35 років. Працювала прокурором Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури. На цей час перебувала у декретній відпустці. Родина на деякий час виїжджала з Харкова. Зрештою повернулися додому. Їх знали і любили сусіди. Сім'ю поховали у Харкові. Найменшого синочка ховали в одній труні з мамою. Завалило підвал з бетонним перекриттям 6-річного Назара Грицкова із села Новодмитрівка на Херсонщині Росія вбила 14 вересня 2023 року. Його будинок попав під обстріл окупантів. 15 вересня родина планувала виїжджати на Миколаївщину, де знайшла уже собі новий будинок. Останніми словами Назара було: "Мамо, ми завтра поїдемо". Коли почався обстріл фугасними снарядами, саме Назар попросив, щоб сім'я спустилася до підвалу. Вони ніколи раніше цього не робили. Назар дуже наполягав. Почав істерити. Щоб його заспокоїти, родина спустилася до підвалу з бетонним перекриттям. Але воно не витримало і підвал завалило. Весь удар припав на те місце, де сидів Назар з братом Богданом, який отримав важкі травми. Назар Грицков був роботящим хлопчиком. Вставав о шостій ранку і йшов поратись по господарству. Він дуже хотів учитись. Говорив, що виросте і буде моряком, як і старший брат. Нині батько із середнім сином орендує квартиру в Миколаєві, а мама Анастасія з 13-річним сином у лікарні на заході України. Від атаки загинули 52 людей. Ваня - наймолодший 8-річний Іван Козир із села Максимівка, що на Харківщині, загинув 5 жовтня 2023 року у кафе в селі Гроза. Люди зібрались на поминки на честь військового Андрія Козиря родича Вані по татовій лінії. Разом із хлопчиком там були його тато, мама, тітка і дідусь. Від тієї атаки загинули 52 людини, Ваня наймолодший. Його мама Ксенія вижила під час ракетного удару. Проходить лікування в Австрії. Вона вже потроху починає спілкуватись із рідними. Ваня був єдиною дитиною у родині Ігоря та Ксенії Козирів. Його згадують дуже товариським, позитивним і непосидючим. Любив ходити в гості до сусідів, кататись на велосипеді та рибалити. Навчався у першому класі. Мріяла служити в ЗСУ 12-річна Єва Лисенко з міста Костянтинівка Донецької області 24 липня 2023 року саме відпочивала з мамою Тетяною та молодшою сестрою Діаною на березі, коли російські окупанти обстріляли місто касетними боєприпасами. Також поцілили у місцеву водойму. Жінку з дітьми завезли у лікарню Дніпра. але наступного дня через осколкове поранення голови серце Єви зупинилося. Дівчинка навчалася у місцевій школі №5 в сьомому класі. Була дуже товариською, відкритою та щирою і мала багато друзів. Любила життя та своїх рідних. Займалася танцями. Мріяла стати поліцейською або піти служити у лави ЗСУ. Йшов до церкви освячувати великодній кошик 17-річний В'ячеслав Гіщак із села Павлівка Снігурівської громади, що на Миколаївщині, загинув від російської ракети 16 квітня 2023-го, на Великдень. В'ячеслав із 18-річною подругою Вікторією Воткаленко йшли освячувати великодній кошик до церкви у селі Василівка. Ворожий снаряд влучив у зруйнований магазин, де вони мали зустрітися з друзями. Хлопець і дівчина загинули. В'ячеслав Гіщак був 11-класником. Мріяв після школи навчатися на автомеханіка. Був невибагливими, дуже добрим, слухняним, не конфліктним. До всього ставився з гумором. В Україні за два роки повномасштабного вторгнення Росії загинули щонайменше 10&thіnsр;582 цивільних людей, ще 19&thіnsр;875 були поранені. Зокрема, 587 загиблих і 1298 поранених - це діти. Реальна кількість жертв серед цивільного населення значно вища, бо багато випадків залишаються досі непідтвердженими. Збройний напад Росії на Україну, який скоро триватиме вже третій рік і якому не видно кінця, продовжує спричиняти серйозні й масові порушення прав людини, знищуючи життя і засоби для існування", - зазначив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк. За приблизними підрахунками української влади, тільки в Маріуполі за перші три місяці повномасштабної війни загинули щонайменше 22 тис. людей.
we.ua - Назавжди лишилися дітьми: 15 трагічних історій, які зламали життя тисячам
Gazeta.ua on gazeta.ua
Чому сьогодні не можна рано лягати спати: заборони у Митрофанів день
4 червня вшановують святого Митрофана, патріарха Царгородського. Він жив у часи першого імператора-християнина Костянтина Великого. Його називають першим імператором, який був вірним Богові. Митрофан народився у сім'ї царського року, його батько був римлянином Дометій. Його батько зрікся від ідолопоклонництва та став на шлях християнства. Коли у Римі почали переслідувати людей за християнську віру, тоді ж батько Дометій разом з своїми дітьми вирушити з синами до Візантії. Згодом святий Митрофан став архієреєм після смерті Прова. Коли до Візантії прибув імператор Костянтин і побачив Митрофана, то взяв його з собою до Риму. У 325 році Митрофан спочив у Бозі, а його мощі були нетлінними. Що не можна робити У цей день не можна лягати рано спати. Зазвичай 7 червня на полі працювали допізна. Якщо не зробити цього, можна привернути до себе біду. Не можна потурати ліні. Не можна сваритися і вживати алкоголь. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Троїцька батьківська субота 2025: як правильно поминати покійних родичів вдома Прикмети східний вітер - до хвороб у рослин, веселка зранку - буде дощ, надвечір - буде спекотно, дощ у цей день не завершиться одразу і буде тривати ще два-три дні. 8 червня віряни відзначають Трійцю. Свято триєдиності Бога-Отця, Сина і Святого Духа. Його також називають П'ятидесятниця, Зелене свято або Зелена неділя. Святкування Трійці прив'язане до Великодня. Саме тому дата його щороку змінюється. Трійця припадає на 50-й день після святкування Світлого Христового Воскресіння. В храмах на Трійцю проводять святкові богослужіння і великі вечірні служби. Основні символи свята у християн східного обряду - зелені гілочки берези та інших дерев. Ними традиційно прикрашають будинки і церкви. Згідно з народними повір'ями, ці гілочки допомагають закликати добробут та щастя в дім.
we.ua - Чому сьогодні не можна рано лягати спати: заборони у Митрофанів день
Еспресо on espreso.tv
Шлях від командира "Азову" до керівника корпусу: як Денис Редіс Прокопенко формує нову армію
У огляді Еспресо читайте, що відомо про славетного захисника і командира армійського корпусуДитинство і юні роки Дениса Прокопенка з позивним РедісНародився Прокопенко за два місяці до проголошення Україною незалежності – 27 червня 1991 року. У 2008 році закінчив київську гімназію. З дитинства займався спортом –  футболом та єдиноборствами. До початку російсько-української війни був активним вболівальником та ультрас київського футбольного клубу "Динамо". Саме на секторі стадіону отримав прізвисько Редіс, що стало його бойовим позивним.Денис Прокопенко є нащадком етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939-1940). Після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. До слова, на знак пам’яті про свого прадіда Редіс носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки."У мого діда була така жахлива ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка... і, уявляєш, втратити свою родину? Тобто всі його брати загинули, рідня. Я не знаю, чи їх убили або кудись забрали в полон.Вийшло так, що я ріс у діда. Він мене виховував, і до 7 років я зростав там, потім переїхав до батьків, почав ходити до школи. Але дід завжди для мене був авторитетом, і я підтримував його ідеї. Я не можу сказати, що він мені їх нав'язав, він просто багато розповідав, і я свідомо розділяв його погляди. Для мене це кровна помста. У мене була мрія воювати проти росіян, і я не міг цим шансом не скористатись", — розповідав в інтерв'ю для полкової газети Денис Прокопенко.Коли Денису було 8 років, його батько загинув. Тоді дідусь виховував його та багато розповідав про їхню сімейну історію і боротьбу прадіда. Вищу освіту здобув у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "Викладач англійської мови". За здобутим фахом не працював, бо одразу по закінченню університету у віці 23 років (а це був 2014 рік) пішов добровольцем до лав батальйону "Азов".У 2020 вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією "Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ".Особисте життя і знайомство з дружиноюУ 2015 році у соцмережах познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка тоді волонтерила на потреби АТО. У 2019 році вони одружилися. Вона  – ілюстраторка та громадська активістка. Навесні 2022 року під час оборони Маріуполя, разом з іншими рідними військовослужбовців ОЗСП "Азов", Катерина доклала зусиль для збереження життів особового складу маріупольського гарнізону та свого чоловіка зокрема. Після виходу захисників у полон Катерина Прокопенко заснувала та керує громадською організацією "Асоціація родин захисників Азовсталі", займається правозахисною діяльністю, очолює кампанію для визволення оборонців Маріуполя з полону.Бойові дії 11 липня 2014 року Денис Прокопенко розпочав службу в батальйоні "Азов" і брав участь у всіх бойових операціях літньої кампанії підрозділу: бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине. Був гранатометником.Під час Павлопіль-Широкинської у 2015 році операції Редіс командував 1-ю ротою. В 2017 році Денис Прокопенко став командиром ОЗСП "Азов". Він вважається наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. На той момент йому було всього 26 років.Денис Прокопенко завжди акцентував увагу на навчанні особового складу підрозділу, а будь-яке навчання розпочиналося з опанування та повторення сучасних протоколів надання домедичної допомоги. Під час оборони Маріуполя ці знання врятували багато життів. Що найбільше виокремлюють з його  заслуг – перетворенні "Азову" з добровольчого підрозділу в професійне бойове з’єднання за лекалами сучасних військових стандартів."Кожен боєць готовий покласти життя за "Редіса", адже той своєю чергою готовий зробити те саме за кожного "азовця", – казав про нього Богдан Тавр Кротевич."Жодну людину в житті я не поважаю так сильно як нашого командира "Редіса". Це історична постать. Він пройшов шлях від звичайного гранатометника до військового командира і Героя України. Він розбирається у багатьох сферах, це суперталановитий менеджер і авторитет", – розповів бойовий медик бригади "Азов" Сергій "Джедай"."Якщо ви хочете уявити, що за людина Денис Прокопенко, уявіть собі педанта, внутрішньо добре організованого, дисциплінованого, який ніколи не дає собі поблажок і не відпочиває навіть у вихідні", – казав Андрій Білецький про Редіса.Символ спротиву – Денис Прокопенко"Підлеглі звертаються до нього просто "Друже Редіс" (з наголосом на перший склад). Ще бувши на посаді ротного, Денис виклав своє ставлення до війни з путінським рашизмом так: "Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно. Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас в жодному разі…", – писали на сайті Армія. іnfоrm.У серпні 2019 року на столичному Хрещатику капітан Прокопенко отримав із рук новообраного президента України Володимира Зеленського орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Це нагородження мало не перетворилося на скандал. На урочистому параді Прокопенко не виконав військове привітання. Цей жест був сприйнятий як демарш перед Зеленським. Водночас у ОЗСП НГУ "Азов" прокоментували, що віддавати військове вітання, за Статутом Збройних сил України, належить лише військовому керівництву. "Стройовий статут зобов’язує віддавати честь іншому військовослужбовцю, але не цивільним особам. Тому військовослужбовці "Азову" не віддавали честь президентові Петру Порошенку  під час його візиту на позиції "Азову" на фронті, і немає законних підстав віддавати честь іншим цивільним керівникам".Оборона МаріуполяНапередодні Російського вторгнення в Україну – в грудні 2021 року Денис Прокопенко застерігав про можливий напад на столицю України для примушення до капітуляції та прийняття російських умов.Згодом вище військове керівництво ставило перед командуванням гарнізону Маріуполь завдання протриматися 2 тижні для того, щоб виграти час, відтягнувши на себе сили противника, отримати зброю від союзників і мобілізувати резерв. "Азов" у надскладних умовах протримав оборону міста 86 днів.24 лютого 2022 року під командуванням Дениса Прокопенка "Азов" зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. Силами розвідки та снайперської групи полку були здійснені диверсійні спецоперації в тилу противника для уповільнення оточення Маріуполя. Також під прикриттям азовців у місто був доставлений останній боєкомплект для ведення артилерійського вогню.За умов управлінського хаосу в місті Денис Прокопенко з першого дня взяв на себе відповідальність і командування обороною півмільйонного Маріуполя. Брав участь у плануванні та здійсненні повітряно-десантних спецоперацій ГУР, під час яких в оточений ворогом Маріуполь вертольотами доправляли людей та боєприпаси, а також евакуйовували поранених бійців.19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України як командиру підрозділу.16 травня Денис Прокопенко повідомив про наказ вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону та припинення оборони міста на 86 день від початку оборони Маріуполя й 82 день повного оточення міста. Усі бійці здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян у полон.20 травня командування Маріупольського гарнізону на чолі з Денисом Прокопенко покинули "Азовсталь" в одній з останніх груп."Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців, котрі загинули у міських боях та в результаті теракту в Оленівці, і свобода сотень наших побратимів, які знаходяться у російському полоні", – заявив згодом "Редіс". Полон та поверненняРедіс разом з іншими азовцями потрапив у полон, де провів 123 дні. За спогадами пресофіцера "Азову" Валерії "Нави" Суботіної, яка теж потрапила тоді у полон, вона лише один раз перетнулась із Прокопенком у російській в'язниці і навіть там він привітався з азовцями "Слава Україні".Був звільнений з полону 21 вересня разом з іншими 214 військовими.  Після повернення в Україну практично одразу заявив, що знову стане до виконання військового обов'язку.Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Прокопенко проходив реабілітацію, а вже в серпні 2023 року взяв участь у тактичних навчаннях, під час яких особовий склад відпрацьовував управління підрозділами в бою та організацію наступальних і оборонних дій.23 серпня того року Редіс вже був на передовій. З серпня бригада "Азов" під його керівництвом розпочала виконання бойових завдань на Лиманському напрямку.Впродовж 2024 року 12-та бригада "Азов" під командуванням Прокопенка вела активні бойові дії зокрема в районі Серебрянського лісництва. Згодом підрозділ був терміново передислокований до Торецька, де виконував завдання на ділянці прориву.Напередодні нового 2025 року Редіс застеріг українців від надмірного оптимізму щодо швидкого завершення війни в 2025 році, наголосивши, що такі очікування можуть послабити обороноздатність країни, – писала Новинарня.Також на своїй сторінці у соцмережі він писав, що війна потребує великих змін і закликав змінювати систему управління військами."Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який має значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброєння та боєприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензією на проведення контрнаступальних дій (операцій) на оперативно-тактичному рівні: єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність.Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву)І найголовніше — зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пояснював Денис Прокопенко.Очолив 1-й корпус НГУ "Азов", створений у 2025 році. Раніше виступав за перехід до нової структури війська – з дивізіями та корпусами.  "Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використовує з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер. Одна з них полягає далеко не у плануванні та застосуванні військ, оскільки не вважаю тактику РФ яскравою з погляду оперативного мистецтва (з таким людським ресурсом та ВПК можна воювати набагато ефективніше), вона має виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, що дозволяє командуванню ворожих дивізій та армій готувати та надалі керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад. Бо сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів".ВизнанняУ жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від українського друкованого щотижневого суспільно-політичного журналу НВ.У листопаді 2023 увійшов до списку лідерів України УП-100.Отримав звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка", за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.Медаль "За військову службу Україні"  – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
we.ua - Шлях від командира Азову до керівника корпусу: як Денис Редіс Прокопенко формує нову армію
Еспресо on espreso.tv
Мобілізація в червні 2025 року: чи буде посилена та кого можуть призвати
Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у червні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у червніІз початку червня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяє мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України підготували пропозиції щодо змін у законодавстві та указах президента, які стосуються добровільного контракту для чоловіків до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачатиме низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень передбачає авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила до 16 липня дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.
we.ua - Мобілізація в червні 2025 року: чи буде посилена та кого можуть призвати
we.ua on we.ua
Розкажіть друзям про we.ua та отримайте винагороду

А Ви знаєте що на Платформі we.ua діє реферальна програма?

Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.

То ж, не гайте час! Розкажіть про we.ua своїм друзям, родичам та колегам. Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.

Розміщуйте своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників і більше бонусів на бонусному рахунку.

Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.

Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.

we.ua - Розкажіть друзям про we.ua та отримайте винагороду
Gazeta.ua on gazeta.ua
"Тихенько під'їхав, навів дрончика і зробив справу" - як проводили в останню путь Максима Неліпу
У Києві 23 травня на Байковому цвинтарі поховали телеведучого і військовогоо Максима Неліпу. Прощання із ним проходило у Центрі культури і мистецтв Київського політехнічного інституту. Максим Неліпа загинув 12 травня під час виконання бойового завдання. З перших днів повномасштабного вторгнення він пішов до війська - спершу в тероборону, згодом став командиром розвідувального взводу в складі Сухопутних військ. На початку 2025 року дістав поранення, але після лікування повернувся на фронт. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на прощанні з бійцем, поспілкувалася з його друзями й рідними. БАГАТО СПІВАВ Близько 10:40 біля Центру культури і мистецтв КПІ збираються люди. Вони стають напівколом на площі перед будівлею. Тримають у руках квіти - червоні троянди й гвоздики, хризантеми синього з жовтим кольорів. Перед входом виставили обмежувальні стовпчики, за якими вже вишикувалися військові у пікселі й цивільні - у чорному траурному вбранні. Усі мовчки стежать за катафалком, що вже підʼїхав на подвірʼя. Шестеро військових спускаються сходами з труною на плечах. Попереду несуть хрест та портрет Максима Неліпи. Повільно проходять майданчиком і минають людей, що схилилися на коліно перед загиблим захисником. Попрощатися з бійцем прийшли колеги та друзі. Серед них Віталій Козловський, Олександр Педан, Марічка Падалко, Костянтин Грубич, Андрій Чивурін, Андрій Джеджула, Анатолій Анатоліч та інші. Усі уважно стежать за процесією, а згодом - стають у чергу на вхід до зали, де вже розпочалася церемонія прощання. - Ми були в теплих, близьких стосунках. У нас спільний кум наших дітей, - розповідає Анатолій Анатоліч, стоїть у чорній футболці біля дверей. З Максимом його пов'язували багаторічні дружні й професійні стосунки. - Знайомі ще з середини двотисячних. Спочатку це було суто по роботі - Макс тоді вів популярну лотерею і, коли йшов з шоу, запропонував мені замінити його. Так ми й познайомилися. У нього був кабінет - такий, як у професора з "Назад у майбутнє" Далі вони почали спілкуватися родинами. Були постійно на зв'язку. - Як на мене, це один із найкращих ведучих періоду розквіту українського телебачення. Дуже талановитий. А в побуті - веселий. Ми часто збиралися в них удома, у Макса й Томи, - згадує шоумен із сумною посмішкою. - Він усе робив руками. У нього був кабінет - такий, як у професора з "Назад у майбутнє", повно всіляких речей. Ми, чоловіки, збиралися там, поки всі інші сиділи на кухні, і Макс показував, що зробив сам. Від хвилювання трохи стишує голос. Після паузи додає: - І він багато співав. Макс - це дуже талановита людина. Мені дуже шкода. І того, як складалася його кар'єра останні роки. Але найбільше - що його більше немає, - додає Анатолій Анатоліч і поспішає зайти всередину. Максим Неліпа народився 16 жовтня 1976 року в Києві. Навчався в Київському політехнічному інституті, де був активним учасником студентського життя. Саме тут почалася його творча кар'єра - з участі в КВК. Пізніше став капітаном команди "Ковбої Політеху", яка виступала в телеефірах. Поруч із будівлею стоїть Святослав Ковтун - товариш Максима ще зі студентських років. Разом навчались у КПІ й заснували команду КВК "Ковбої Політеху". - Ми подали оголошення, що хочемо створити команду КВК. Макс тільки вступив до КПІ й прийшов на перегляд. Потроху здружилися, сформували колектив і почали виступати, - згадує, як усе починалося Ковтун. - А потім - як у всіх: університет закінчився, хтось пішов у роботу, хтось - у сім'ю. А Макс - у шоу-бізнес, на телебачення. З початком повномасштабної війни, каже Ковтун, Максим одним із перших пішов до ТРО, а згодом - до ЗСУ. Про його рішення служити дізнався вже після того, як друг підписав контракт. - Я пам'ятаю, що він хвилювався - чи візьмуть. Тоді ж усі стояли в чергах, а він переживав, що можуть не прийняти. Але все ж таки його взяли. Після деокупації Київщини, здається, підписав контракт. Ми з ним спілкувалися, він приїжджав до мене в КПІ. Посиділи, посміялися. Він був оптимістом. Чи день чорний, чи день білий - він завжди з гумором. Перед початком повномасштабної війни Максим працював інженером-програмістом. Технічна сторона в ньому завжди була помітна, розказує Святослав. - У нього було ДНК інженера. Завжди щось підкрутити, щось спаяти - це було в нього в крові. І в ЗСУ він цим теж займався, вихвалявся, що щось нестандартне зробив. Його цікавило все - і дрони, і техніка, - говорить Ковтун. - Він мені розповідав про моноколесо - що використовував його на передку. Казав: "Тихенько під'їхав, навів дрончика, зробив свою справу - і тихенько поїхав. Це ж не машина, не бронетранспортер. По лісу виїхав - і все". Вчився на ньому їздити, падав, але навчився. У нього була така інженерна жилка - справжній технар. ПОПУЛЯРНИЙ ВЕДУЧИЙ У залі на першому поверсі Центру культури - відкрита труна з тілом Максима Неліпи. Поряд - світлини: на одній він у військовій формі, на іншій - у смокінгу з метеликом, із часів телеефірів. За труною стоять військові у формі, з почесними стрічками через плече. Біля них - державний прапор та вінки. У центрі праворуч від труни - композиція з білих квітів. З обох боків поруч із покійним розклали оберемки червоних троянд. У залі тихо. Присутні стоять у кілька рядів, мовчки та з опущеним поглядом. У 2000-х роках Максим Неліпа став одним із найвідоміших телеведучих країни. Вів популярні шоу на центральних телеканалах - "Програй мільйон", "Хто там?", "Народна зірка", брав участь у "Танцях з зірками" та з'являвся в розважальних проєктах. Поза екраном захоплювався технікою, майстрував речі власноруч, цікавився музикою. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Неліпа добровільно пішов до війська. Спочатку служив у територіальній обороні, згодом - у Сухопутних військах ЗСУ. Став командиром розвідувального взводу. Пройшов низку бойових ротацій, отримав поранення на початку 2025 року, переніс кілька операцій. Після реабілітації повернувся до служби. На церемонії - голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Він одним із перших підходить до труни й без слів кладе червоні троянди. Згодом слово бере Андрій Гаврушкевич - ветеран, помічник ректора КПІ з питань ветеранської політики. Каже, що говорити важко. Починає із спогаду про студентські роки Максима. - Він дійсно випромінював життя й енергію. Справжній КПІшник. Ми всі такі - енергійні, загартовані. Але найбільше хочу сказати як ветеран: мужність - це не слова, а рішення. І Максим це рішення прийняв у перші дні, - Гаврушкевич стоїть біля мікрофона, трохи хвилюється. - Міг бути в іншому місці, але вирішив іти. Бо любив свободу й хотів її захистити. У залі стоїть тиша. - Коли кажуть, що до втрат звикаєш - повірте, ні, - продовжує Андрій Гаврушкевич. - Кожна втрата ще болючіша. Але поки ворог прийшов на нашу землю - ми не можемо зупинитись. Шана до загиблих - це не лише пам'ять, а й щоденні дії. Або ти на фронті, або для фронту - до повної перемоги. Бо інакше це дістанеться нашим дітям. Вклоняюся перед Максимом як людина, ветеран, батько, чоловік і син. Ім'я Максима Неліпи назавжди залишиться в пам'яті історії України. І в історії КПІ - окремим світлим рядком. Слава Україні! - Героям Слава! - в унісон відповідають присутні. СКЛАДНІ ОПЕРАЦІЇ Люди по черзі підходять до труни, затримуються на кілька секунд, залишають квіти, прикладають руку або хрестяться. Дехто мовчки торкається труни. Інші стають навколішки, нахиляються, прикладають чоло до краю. У залі чути мелодію скрипки і час від часу - приглушене схлипування. - Ми спілкувались за два дні до того, як це сталось. Як завжди - про службу, про самопочуття, - розповідає брат загиблого Андрій Неліпа. - Він недавно переніс складні операції, але вже відновлювався. Хоча міг залишитися на реабілітації, принципово повернувся в підрозділ. Побратими вмовляли його трохи відпочити, підлікуватись. Але він не хотів кидати свою справу. Про завдання Максима брат говорить обережно. Деякі речі не можна розголошувати, зізнається. - Він служив у дуже важливому підрозділі. Займався тим, що робив "бавовну" нашим бл*дським сусідам, так званим, - каже різко Андрій. - І буде продовжувати, але тепер уже з неба. Справу Макса не зупинити. Сьогодні на церемонії - його побратими, представники полку. Він дуже пишався, що потрапив саме туди. Багато з того, що радує вас у новинах, - це їхня робота Військова справа не була мрією Максима з дитинства, але він із першого дня повномасштабного вторгнення пішов до ТРО. Згодом уже в лавах ЗСУ став командиром взводу аеророзвідки. Загинув під час виконання бойового завдання. - Він ніколи не хотів робити військову кар'єру. Але коли почалась повномасштабна війна - не вагався ні хвилини. Ми разом хотіли йти, просто я за станом здоров'я не зміг пройти ВЛК. А він пройшов, - згадує він. - Потім - поетапно, від підрозділу до підрозділу, поки не потрапив у крилатий полк безпілотних систем. Багато з того, що радує вас у новинах, - це їхня робота. Просто не можна було казати, що саме до цього причетний. Максим займався інженерними розробками: налаштовував дрони, допрацьовував програмне забезпечення, координував збірку. У нього була ціла технічна база, яку передали іншим підрозділам після загибелі. - Його неможливо було відірвати від справи. Він кашляв, хворів - ми просили відпочити, але він не слухав. Востаннє зміг поспати нормально на Великдень, під час так званого "перемирʼя". І ще раз - коли випала пауза після обстрілів. Тоді зателефонував мамі. Андрій згадує, що інженерна жилка в Максима проявлялась із дитинства. - Він пішов у батька. Наш тато, Володимир Іванович, міг зробити щось із нічого. Макс був такий самий - у нього були "шаловливі ручки", як ми жартували. Постійно щось вигадував, ремонтував. Але за характером - пішов у діда: полковника, артилериста, який був життєрадісним і гумористичним. І от Макс - це така вибухова суміш, - із посмішкою розповідає Андрій. - Він був людиною, яка могла вирішити будь-яке питання. Але ніколи не користувався цим для себе, а допомагав іншим. Андрій згадує їхнє з братом дитинство й каже, що Максим завжди був "як блискавка": енергійний, кмітливий, нестримний. - Я іноді бив його по голові енциклопедією, бо він просто не зупинявся, - поринає у спогади він. - Дуже незвичайна дитина. Але всюди був як свій. Його в будь-якій компанії одразу сприймали, як ніби він там давно. Він так вмів - на молекулярному рівні влитись. Є один випадок, який родина згадує досі. - Маленьким загубився на ВДНГ. Поїхали туди з родичами, і він десь зник. Шукали, а проходили роми - і він пішов за ними. Вони його не образили, навпаки, прийняли. Він просто підходив і починав спілкуватися - і все. Уже свій, - додає чоловік. Після прощання присутні виходять надвір. Вони стають обабіч стовпчиків, утворюючи коридор. Військові повільно закручують кришку на труну - метал скрипить. Звучить гімн України. У цей момент двоє військовослужбовців розгортають над труною державний прапор. Військові виходять із будівлі. Попереду несуть портрет усміхненого бійця. За ним - труну, накриту українським стягом. Колона рухається повільно. Присутні стоять на одному коліні, а коли піднімаються - лунають оплески. Максима Неліпу поховали на Байковому кладовищі. Йому було 48 років. У військового залишилася родина, зокрема син, який зараз проходить службу в армії Ізраїлю.
we.ua - Тихенько під'їхав, навів дрончика і зробив справу - як проводили в останню путь Максима Неліпу
Gazeta.ua on gazeta.ua
День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати
15 червня українці відзначають День батька. Це чергове сімейне свято, яке чекають з нетерпінням. В цей день вшановуємо найрідніших чоловіків: татусів, дідусів, хрещених. Це чудова нагода подякувати за підтримку, турботу й силу - словами, обіймами чи символічним подарунком. Історія свята День Батька має багату історію, яка починається на початку ХХ століття. Уперше це свято було запропоновано в Сполучених Штатах Америки. Ідея належала Сонорі Додд, яка хотіла висловити свою подяку своєму батькові, ветерану Громадянської війни, що виховував її та п'ятьох братів самотужки. Перше святкування відбулося 1910 року. Відтоді традиція поширилася по всьому світу. В Україні День Батька почали відзначати порівняно недавно, але він швидко став популярним серед населення. Це свято нагадує нам про важливість сімейних цінностей і роль батька в житті кожної людини. З початком повномасштабної війни значення цього свята стало ще більш значущим, оскільки тисячі татусів сьогодні стоять на захисті своїх родин. Gаzеtа.uа ділиться ідеями, що подарувати на День батька. Ці презенти точно сподобаються кожному. Ідей подарунків до Дня батька Фотокнига з сімейними моментами. Перегляньте фото з дитинства разом, де любили разом проводити час. Спогади про найтепліші миті життя неодмінно зворушать до сліз. Іменна кружка або футболка з оригінальним написом чи фото, які стосується саме його. Це досить простий, ніби й банальний подарунок, але з глибоким сенсом. Він цінуватиме саме цю кружку чи футболку. Відеопривітання, яке нині так легко створити самому завдяки мобільним додаткам. Живі емоції, щирі слова й усмішки завжди сильніше за будь-який матеріальний презент. Гравірування на годиннику чи брелоку з особистим посланням. Пам'ятний напис перетворить звичайну річ на особливий дарунок від найрідніших. Зробіть подарунок власноруч. Наприклад, листівку, малюнок від дитини. Це найщиріший та найчуттєвіший дарунок тату, бо створений з душею. Аксесуари в авто. З настанням теплих днів, купіть автопарасольку, яка захистить салон від спеки. Або інші, не менш потрібні речі для авто. Влаштуйте спільну прогулянку чи пікнік. Час разом - це найцінніше, особливо для тих, хто рідко бачиться через роботу чи відстань. Особливо, якщо тато захищає Україну на війні і приїхав у відпустку. Аксесуари до гаджетів. Наприклад, купіть бездротову зарядку, щоб батько завжди був на зв'язку. Це зручний та сучасний аксесуар, який стане в пригоді в різних ситуаціях. Вона ідеально підійде для використання вдома, в офісі або під час подорожей. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька: щирі привітання, вірші та картинки Домашні речі. Подумайте про ідею купити якісний халат, в якому комфортно та затишно. Або подаруйте плед чи капці. Смаколики. Знаючи вподобання найріднішої людини, оберіть чай чи каву або інший напій. Додайте до подарунку різних солодощів або купіть улюблений торт. У перший місяць літа на українців чекає чимало важливих державних та професійних свят. У червні ми вшановуємо медиків, держслужбовців, журналістів. 1 червня - День захисту дітей, а 15 червня - день батька. Також у червні святкуємо Міжнародний День друзів
we.ua - День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати
Gazeta.ua on gazeta.ua
Колишня дружина Джонні Деппа народила двійню: фото
Американська акторка Ембер Герд стала матір'ю вдруге. У своєму Іnstаgrаm зірка зазначила, що у неї народилась двійня. "День матері 2025 року я ніколи не забуду. Цього року я неймовірно щаслива, адже тепер маю родину, про яку мріяла роками. Сьогодні я офіційно ділюся новиною про те, що в родині Герд народилися двійнята. Моя донька Агнес та мій син Оушен наповнюють моє серце радістю", - написала жінка. Відомо, що в акторки є ще старша донька Уна від сурогатної матері. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не хотілося б народжувати в бомбосховищі" - Ірина Сопонару відповіла, чи планує стати матір'ю Хто батько малюків - невідомо, адже Ембер ретельно приховує особисте життя. Відомо, що Герд була одружена з Джонні Деппом. Шлюб тривав 15 місяців, ініціаторкою розлучення стала Ембер. Подробицями особистого життя вона поділилася з британським таблоїдом Тhе Sun. Публікація газети, де стверджувалося, що Депп бив дружину, стала приводом для судового позову. Пізніше жінка програла справу й повинна була компенсувати колишньому $15 млн. Американська модель та переможниця конкурсу "Міс Всесвіт 2012" Олівія Калпо влаштувала казкову вечірку за нагоди 33-річчя. Зірка опублікувала кадри з вечірки, на яку запросили рідних та близьких.
we.ua - Колишня дружина Джонні Деппа народила двійню: фото
Еспресо on espreso.tv
На параді в Путіна помітили двох політиків з Грузії: хто вони такі, кого представляють та чим зараз займаються
Про це повідомив грузинський опозиційний телеканал Ріrvеlі ТV, що оприлюднив відповідні кадри.Отримані матеріали журналісти передали правоохоронцям, одначе ті поки що утримуються від коментарів.7 травня, за два дні до московського параду, Піпія зібрав у тбіліському готелі Аmbаsаdоrі прихильників правлячої в країні "Грузинської мрії", які відкрито виступають на підтримку РФ та її агресії проти України.За даними Ріrvеlі ТV, на цій зустрічі були присутні:зять лідера "Грузинської мрії", мера Тбілісі Кахі Каладзе — Паата Абуладзе, який підтримує вторгнення РФ в Україну;батько депутата від "Грузинської мрії" Іллі Інджії — колишній депутат парламенту, голова партії "Європейські соціалісти", в минулому член орієнтованої на Кремль партії "Альянс патріотів",захисниця Іраклі Кобахідзе - Нана Какабадзе а також інші особи.На цій зустрічі Піпія було оголосив початок збору підписів по всій Грузії з метою "початку прямих переговорів з Росією", що подається як нібито вирішення всіх проблем грузинів - політичних, соціально-економічних, безпекових.На сьогодні, нагадаємо, РФ тримає в окупації такі грузинські території, як Абхазія та Південна Осетія. Після серпневої війни 2008 року дипломатичні відносити Грузії з Росією відсутні.Що відомо про Отара Парцхаладзе-Романова та Мамуку ПіпіюОтар Парцхаладзе (він же Отар Парцхаладзе-Романов) обіймав посаду головного прокурора Грузії у 2013 році: його призначили на цю посаду 7 листопада, а у відставку він подав 30 грудня того ж року.14 вересня 2023 року США запровадили проти нього санкції. За інформацією американського Держдепу, Парцхаладзе співпрацював із ФСБ з метою вплинути на грузинське суспільство та політикум на користь Росії.Читайте також: Палата представників конгресу США ухвалила законопроєкт МЕGОВАRІ Асt: що він означає для Грузії17 жовтня того ж 2023 року вже колишній генпрокурор був позбавлений громадянства Грузії. Він отримав російський паспорт, згідно з яким став Отаром Романовим, пише Арsny.gе.Мамука Піпія проживає більше в Росії, ніж у Грузії, яку відвідує лише в разі необхідності.У медіа раніше була інформація, що нібито він є сином злодія в законі Тамаза Сухумського.ЗМІ також називали Піпію другом депутата держдуми РФ Сергія Гаврилова, чия поява в парламенті Грузії у 2019 році спровокувала масові протести.Реакція опозиціїІраклій Павленішвілі, один з лідерів Єдиного національного руху, каже, що Парцхаладзе з'явився на Красній площі не як звичайний прихильник Путіна, а як представник режиму Іванішвілі. За словами опозиційного політика, цей факт вкотре продемонстрував тісний зв'язок між режимами Іванішвілі та Путіна."США запровадили санкції проти Парцхаладзе, оскільки він був головним агентом російського впливу в Грузії, який просував російські інтереси в політичній системі. Ось чому, коли він був на Красній площі, він був не просто тим, хто висловлював солідарність із Путіним чи Кремлем, а представником режиму Іванішвілі на Красній площі. Вкотре доведено, наскільки тісний зв'язок між режимом Путіна та режимом Іванішвілі. Можна сказати, що режим Іванішвілі є відгалуженням режиму Путіна", - заявив Павленішвілі телеканалу Ріrvеlі ТV.Наприкінці квітня 2025 року голова ВАТ "Російські залізниці" у 2005-2015 роках, наближений до російського диктатора Володимир Якунін попри західні санкції прибув до Грузії, аби відзначити день народження свого сина Андрія. Того самого, якого 2022 року затримували в Норвегії за шпигунство. Якунін-старший теж не чужа Луб'янці людина. За його власним твердженням, він віддав розвідці 22 роки свого життя.
we.ua - На параді в Путіна помітили двох політиків з Грузії: хто вони такі, кого представляють та чим зараз займаються
Gazeta.ua on gazeta.ua
День вишиванки-2025: коли одягаємо колоритне українське вбрання
Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно в третій четвер травня. У 2025 році свято випадає на 15 травня. Це свято об'єднує українців і прославляє нашу культуру та традиції. Як з'явився День вишиванки День вишиванки заснувала 2006 року Леся Воронюк, студентка Чернівецького університету ім. Федьковича. Вона запропонувала студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. Спочатку у вишитому одязі до університету прийшли кілька десятків студентів. Потім до акції долучилися деякі викладачі, а з роками свято ставало дедалі популярнішим. Протягом кількох років День вишиванки в Україні став дуже популярним, а особливо широко відзначався в Чернівцях. Датою урочистості було обрано третій четвер травня, тобто будній день. Це підкреслює, що вишиванка може бути звичайним повсякденним елементом гардероба, а не лише святковим одягом. Історія та візерунки української вишиванки Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку. Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося в Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб. З ХVІІ ст. мистецтво вишиванки почало поширюватися в народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День матері 2024: нова дата свята, цікаві факти та що важливо зробити в цей день Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися в побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме в такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень. Українська вишиванка має свої традиційні особливості в різних регіонах. Приміром, широко відома полтавська техніка вишивки білою ниткою по білій тканині. У кримських вишиванках часто використовуються рослинні та квіткові візерунки, у чернігівських - тонкі та мініатюрні стібки, а в закарпатських - яскраві та строкаті різнокольорові малюнки. Як відзначити День української вишиванки Найкращий спосіб відзначити День вишиванки - вдягнути національний костюм на роботу чи навчання. Мета цього свята - популяризувати носіння вишиванки як повсякденного вбрання. Тому в цю дату заведено вдягати вишиванку і носити цілий день. Дуже популярними в День вишиванки є різноманітні конкурси, виставки, розпродажі та майстер-класи, пов'язані з вишиванками. Дизайнери демонструють колекції вишитого одягу, а знаменитості вбираються в національне вбрання. Під час війни на День вишиванки багато майстрів продають свій одяг, а виручені гроші жертвують на армію. Батько - найважливіша людина у нашому житті разом із матір'ю. Він завжди допомагає вирішувати дитячі проблеми та турбується про своє чадо протягом усього життя. У третю неділю червня День батька відзначають в Америці і в багатьох інших країнах світу. Це свято запропонувала створити американка Сонора Додд в 1909 році. Таким чином вона хотіла вшанувати пам'ять покійного батька, який, будучи вдівцем, виростив в любові і турботі шістьох дітей. Перше святкування відбулося 19 червня 1910 року.
we.ua - День вишиванки-2025: коли одягаємо колоритне українське вбрання
Еспресо on espreso.tv
Осучаснена церква, демобілізовані вдома, міста самоти – 5 книг про те, що нас чекає після війни
Місія Церкви в післявоєнній перспективі України. – К.: Дух і Літера, 2025"Російська агресія в черговий раз поставила українців на межу виживання, - нагадують у цій книжці. - Загроза зникнення української держави та Церкви постає як величезний історичний виклик. Але тепер виживання України означає не повернення до минулого чи збереження дійсного стану речей, а вимагає активних змін заради майбутнього". Тож мова  у колективній монографії "Місія Церкви в післявоєнній перспективі України" саме про те, чому в цей час нам необхідна відкрита та осучаснена Церква. Адже незмінна місія Церкви Христової завжди полягала у тому, щоб являти світу істину Божественної любові, освячувати усі сфери життя і служіння людини, бути з нею і відповідати на її потреби. Так само у післявоєнній перспективі України одним із першочергових завдань для Церкви є підтримка та допомога людям пережити ті втрати й страждання, які війна принесла в їхні родини, лікувати рани душі й тіла. Таким чином, у книжці У пропонованій до уваги читачів колективній монографії розглядаються шляхи подолання внутрішніх та зовнішніх розколів, питання літургійної ідентичності, а також ролі Церкви у духовному і соціальному розвитку країни. Також увага приділяється критичному осмисленню ідеологічних викривлень, таких як "русскій мір", та їх загрозі християнському світогляду. "Разом з необхідністю оновлення політики, економіки, культури, для виживання і подальшого росту Україні потрібні зміни в релігійній сфері, - нагадують нам на самому початку. - Зміни мають торкнутися не лише суспільства, але й Церкви. Ми маємо змінюватися разом, коли зміни в Церкві є результатами змін суспільства, а зміни в суспільстві передбачають зміни в Церкві. Церква може стати частиною і провідником суспільних змін, вона має обґрунтувати їх з богословської точки зору та продемонструвати власним прикладом. Без змін у православ'ї не можна зберегти здоровою Церкву, яка є фундаментом суспільного і духовного життя українського народу. Оскільки в України немає майбутнього без реформування, так в української Церкви немає майбутнього без переосмислення минулого і відкритості до сучасного".Олег Клименко. "Вирівнювання" Збруча. Quо vаdіs, Вадісе? – Тернопіль: Навчальна книга "Богдан", 2025У глухому галицькому селі, куди доля у 1940-х роках занесла родину автора цих рядків, люди чекали гудіння "червоних" моторів не як манни, а як кари небесної. Так звані "наші" скидали бомби на мирні поселення так само, як сьогоднішні їхні російські правонаступники. "Цей день війни за насиченістю нічим не відрізнявся від попередніх. – згадують  у цій книжці. - хіба що радянські літаки, які з'явилися зненацька. Вони, ховаючись за хмарами, скидали бомби. "ФАБ-50", вирвавшись з бомболюків, зі жахливим виттям поринули вниз із наміром розірвати Тернопіль на шматки". Тож Історичний роман-хроніка "Quе vаdіs, Вадісе?" Олега Клименка, який є другою книгою трилогії "Вирівнювання" Збруча розповідає про ці самі часи, точніше, про масові репресії радянських органів НКВС-НКДБ у Західній Україні в 1939-1941 роках. Як попереджає анотація, з іронічних, а подекуди із саркастичних позицій, витворена колекція історичних подій, явищ і постатей, розкриті деякі таємниці того часу, хитросплетіння політики та війни. Якщо ж згадати саме життя того періоду, то виявиться, що той самий сарказм з історією та політикою переплівся з долею багатьох тамтешніх родин. Так, коли батько був малий, по Дністру (як і по Збручу) проходив радянський кордон, і з того берега румунські прикордонники горлали до сусідів, глузуючи з їхнього "щасливого" життя за Сталіна: "Нема хліба, нема кики! Лише кіна і музики!" Кики, тобто каші, справді було негусто. Гірше, що замість кіно теж була лише крижана ковзанка за вікном, де каталися діти. Але вийти було зась, бо взувачки в батька з його молодшим братом не було: репресована родина, закинута долею в глухе галицьке село, жила в злиднях. Але не такий був наш Євген, який, залишивши малого брата в хаті, вискочив таки надвір всупереч усім мамалижним прикордонникам зі Сталіним вкупі. І з гейканням скотився босоніж з веселої дитячої гірки! Він мчав назустріч новому щасливому життю, в якому не треба ковтати слинку, дивлячись, як мама годує похмурого батька, українського підпільника, і не треба щулитись, коли летить літак, гадаючи, чи це "наші", що будуть їх бомбити, а також замість вечері грати з братиком у настільну гру, де так само летиш сторчголов, але вниз, у болото чи в хату до Баби Яги, якщо випав невдалий хід…Алан Олпорт. Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни. – К.: Локальна історія, 2025У цій книжці нам вкотре нагадують, що війни закінчуються не на полі бою, а тоді, коли військові повертаються додому. Так, у роки Другої світової війни, про завершення якої якраз мова, мільйони британців були в окопах і, опинившись на батьківщині, не завжди впізнавали країну, за яку воювали, а побачене їм не завжди подобалось. Та й хіба лише вони, і хіба лише після Другої світової? Читаючи чергову "локальну історію" про повернення з війни, так само згадуєш і про Ремарка, і про Гемінгвея. "Одного зимового вечора 1917 року на Східному вокзалі з потяга висипалась група людей, що їхали у відпустку, - починається, як правило, така пригода. - Серед цивільних було багато фронтовиків, солдатів та офіцерів, яких можна було впізнати за обпаленими сонцем обличчями і притомленими шинелями". Тож так само у цій книжці нам нагадують, як після Другої світової війни демобілізованим доводилось знову вчитися жити в родині, шукати нову роботу та долати посттравматичний синдром. Не всі змогли пройти цей шлях. Цивільні почасти з острахом ставилися до них, побоюючись, що вони принесуть насильство. У своєму дослідженні "Демобілізовані" Алан Олпорт на основі особистих щоденників, листів, тогочасної преси, літератури та кіно описав і як демобілізовані адаптовувались до мирного життя, і політику держави, і зміни, які переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни. Таким чином, ця книжка розповідає про важку дорогу від війни до миру, демонструє універсальний досвід і водночас нагадує, що демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти.Анна Завертайло. Солодкий несолодкий бізнес. Від кавових автоматів до ресторанної мережі. – К.: Strеtоvyсh, 2025"Хоча я поділюся своїми методами досягнення результатів у різних сферах, ця книга не буде про успішний успіх", - попереджає авторка цієї книжки. Видання, додамо, яке поєднує особисту історію розвитку сімейного бізнесу та прикладний посібник для підприємців, які цікавляться ресторанною галуззю. Водночас ця книжка показує, наскільки інакше можна ставитися до їжі, бачити в ній не задоволення базових потреб, а культурний код. Тож "Солодкий несолодкий бізнес" Анни Завертайло трішечки про інше. "На цих сторінках я відверто й щиро розповім про власний шлях і життєву стратегію, - зауважує авторка, - про принципи ведення проєктів, пошуки українських смаків й України в собі. Моя сім'я, бізнеси, красиве й здорове тіло – це все мої проєкти, які є для мене пріоритетними, на які я виділяю внутрішні й зовнішні ресурси". Якщо точніше, то в книжці розповідається про шлях авторки та її бізнесу від кавових автоматів до мереж кондитерських "Ноnеy" і пекарень "Завертайло" – із усіма можливими викликами та перешкодами, з якими стикаються підприємці. Відсутність стартових інвестицій, розподіл ролей в бізнес-партнерстві, пошук своєї унікальності. А ще - складники величезної системи: продукт, концепції закладів, пошуки крутої локації, комунікація, обладнання та формування команди – і в легкій формі розказано як це працює. "Пізніше це сформувалося для нас у гасло "Іди й роби", - згадує авторка. - В ідею про суперсилу, яку потрібно в собі побачити, знайти або навіть вдатися до блефу. Просто уявити, що вона в тебе є, навіть не знаючи напевне, чи це правда. Краще помилитися, але здобути новий досвід і вивчити урок, ніж не пробувати взагалі. Уміння ризикувати - це риса хорошого підприємця. Не всі вміють це робити, та й не всім це потрібно вміти. Але якщо ви бачите у собі цю рису, то ви неодмінно зможете стати підприємцем, що бере на себе відповідальність і стає лідером свого напрямку".Олівія Ленґ. Місто Самоти. – К.: Крапки, 2025Досліджуючи життя і творчість багатьох митців - "хроністів міста самоти" - серед яких були Едвард Гоппер, Енді Воргол, Генрі Дарджер, Девід Войнарович та інші, авторка цієї книжки шукає і знаходить відповіді щодо того, як самотність позначилася на їхній творчості та який вплив вона чинить на формування людського досвіду загалом. Загалом "Місто самоти" Олівії Ленґ – цікавий текст, в якому майстерно поєднано жанри мемуарів, біографії, мистецької і культурної критики. Адже на певному етапі свого життя авторка опиняється у неосяжному Нью-Йорку, де попри мільйони людей і постійний рух, її так само не полишає відчуття самотності. Тож ця книжка - подорож крізь простір особистої ізоляції та її несподівані аспекти, що відкриваються через взаємодію з мистецтвом. "Самотніми можна бути будь-де, - нагадує авторка, -  та самота посеред міста, в оточенні мільйонів людей, має особливий присмак. На позір може видатися, що стан самоти не сумісний із життям у місті, натовпами довкола, та фізичної присутності недостатньо, щоб розсіяти відчуття внутрішньої ізольованості. Цілком можливо, навіть дуже легко відчувати спустошення та відчуженість, коли живеш пліч-о-пліч з іншими людьми. У містах буває самотньо: визнавши це, ми розуміємо, що самотність не обов'язково передбачає фізичне усамітнення, а радше відсутність чи брак близькості, спорідненості".
Gazeta.ua on gazeta.ua
"300 крашанок і паски із зозульками" - як українці святкували Великдень на початку ХХ ст. - фото
Великдень є одним з найбільших свят у християн. Зараз українці, як і сто років тому, на святкування одягають найкраще вишите вбрання, освячують великодні кошики й обов'язково збираються усією родиною для спільної молитви і трапези, розпочинаючи її із освяченого яйця. Проте святування дня Воскресіння Господнього у давнину мало відміності від сьогодення. Gаzеtа.uа зробила огляд як святкували українці Великдень 100 років тому. Чим більша паска, тим краща Випікання паски було однією з найважливіших справ у приготуванні до Великодня. У деяких районах на заході України святковий хліб старалися спекти якнайбільшим, бо великий буханець свідчив про заможність сім'ї. Етнограф Юрій Жаткович писав, що наприкінці ХІХ століття паски пекли лише з пшеничного борошна. І тісто іноді важило 2025 кг. Крім великої спільної паски, часто для кожного члена родини випікали свою паску, і по тому, як вона вдавалася, "ворожили" про долю цієї людини на найближчий рік. Паски в нас декорували хрестами з тіста - символ терпіння, пташками-зозульками, із складеними крильцями - символ довголіття В Україні не було прийнято оздоблювати паски білим цукровим люкром, на відміну від "кулічєй", зазвичай покритих білою поливкою. Паски в нас декорували хрестами з тіста - символ терпіння, пташками-зозульками, із складеними крильцями - символ довголіття, косами і колосками - символ урожаю, та іншими взорами. Багато в чому символізм декорування пасок перегукується з декоруванням писанок. Щонайменше 50 крашанок Писанки та крашанки здавна є традиційними атрибутами Великодня. Крашанки зафарбовували одним або кількома кольорами. Їх обов'язково варили та споживали. Натомість писанки оздоблювали візерунками і залишали сирими. Їх на свято дарували родичам. Крашанки жінки фарбували здебільшого у лушпинні з цибулі. Також використовували польову нехворощу, проліски, гречану полову. Щоб зробити крашанки блакитними, брали проліски, зеленими ранні весняні трави, у першу чергу ряст. Найпоширеніший кольором був червоний, бо, згідно з тодішніми віруваннями, "Господь показав святим червону крашанку, бо всяке радіє червоному". А ще перевагу надавали червоному кольору, бо він символізує кров Ісуса Христа. Було суворо заборонено святити крашанки, пофарбовані в темні кольори, бо "нечистий тоді радіє". Писанки робили не лише з яєць курей, а й перелітних птиць. Саме такі птахи восени відлітають у вирій, що є аналогом християнського раю. У кожному регіоні були свій набір характерних візерунків. Було суворо заборонено святити крашанки, пофарбовані в темні кольори, бо "нечистий тоді радіє" На Полтавщині до Великодня кожна господиня готувала від 50 до 300 крашанок. У Чистий четвер яйця мили, у Страсну п'ятницю "галунили" - клали у розчин квасців, а у Велику суботу фарбували. У деяких селах писанки закопували на полі, щоб був добрий врожай. Шкарлупу також товкли й підсипали в їжу свійській птиці, щоб краще неслася. Кожен продукт мав своє призначення Українці строго дотримувались Великоднього посту, тому з нетерпінням чекали розговляння. Зазвичай, освячення кошика відбувалося в ніч на Великдень. До церкви несли цілий набір продуктів і речей: паску, сало, ковбаси, рибу, масло, сир, пшоно, гречку, пшеницю, мак, перець, хрін, сіль, квасці, ладан, свічку. Все це ніс до церкви батько або старший син у родині. Освячену паску давали хворим людям або тваринам, пшоно додавали у корм курчатам Кожен з предметів мав своє завдання. Освячену паску давали хворим людям або тваринам, пшоно додавали у корм курчатам. Маком обсипали корову, "щоб не зурочили", а пшеницю і гречку вкидали у воду і давали умитися людям, що мали хвороби очей. Свячений перець їли "від сліпоти". Хрін закопували у тих місцях, де ріс осот, "щоб не було бур'яну". Освячену сіль їли при хворобах шлунка, квасцями лікували більмо на очах у худоби. Курінням ладану лікували переляк, а шнурок, котрий освячували, носили для попередження сліпоти. Після освячення родина поверталася додому. У деяких регіонах вважали, що чим швидше господар добереться після церкви додому, тим краще вестиметься господарство цілий рік. Глава сімейства відчиняв двері, промовляв "Христос Воскрес", запалював свічку та курив ладаном. Потім починався святковий обід. За столом обов'язково мала зібратися вся сім'я. На Галичині молоді господині, які хотіли поповнення у сім'ї, ставили на святковий стіл пусте блюдце - наче закликаючи нову душу в рід. Після трапези українці йшли до церкви дзвонити у дзвони, а молодь - водити гаївки. На Великдень прийнято веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважалося, що його душа піде просто до неба, бо того дня "небо відкрите". Президент України Володимир Зеленський привітав християн східного обряду з Великоднем. Глава держави звернувся до українців із Великого Софійського собору. "Сьогодні всі ми віримо в нову перемогу України. І всі ми впевнені, що нас не знищить жодна орда й жодна нечисть. Ми долаємо темні часи. І в цей світлий день я і більшість із нас - не у світлих одежах, але ми боремося за світлу ідею. Ми на світлому боці. І на нашому боці правда, люди, Господь і вище небесне сяйво", - сказав Зеленський.
we.ua - 300 крашанок і паски із зозульками - як українці святкували Великдень на початку ХХ ст. - фото
Еспресо on espreso.tv
"Це і є захист прав людини": Лубінець закликав партнерів надати Україні більше систем ППО
Про це наголосив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець."Коли балістична ракета влучає поряд із дитячим майданчиком, коли мати ридає над тілом дитини, світ стає гранично зрозумілим: є Росія, яка вбиває, і є Україна, яка захищається. Є країна, яка прагне миру. І є агресор, якому потрібна лише смерть. Не існує жодних "але"", - зазначив він.За даними ООН, нещодавня атака Росії на Кривий Ріг стала найсмертоноснішою для дітей від початку повномасштабного вторгнення — один удар призвів до загибелі 9 дітей. Низка країн засудила ганебний терор РФ. Омбудсмен зауважив, що Україна цінує підтримку друзів і партнерів, однак є враження, що для решти світу це стало буденністю.Лубінець навів у приклад балістичний удар по Сумах 13 квітня — у святий день Вербної неділі Росія вбила 35 мирних жителів, серед яких двоє дітей. Близько 117 отримали поранення. В центрі удару опинився також регіональний Центр захисту прав людини. Читайте також: "РФ обирає продовжувати війну всупереч пропозиціям Трампа": світові лідери відреагували на російську балістичну атаку по Сумах"Ворог руйнує життя і цивілізацію всюди, де тільки може дістати ракетами чи руками свого війська. Такі дії Росії — це система", - наголосив омбудсмен. За останній тиждень знову постраждали Сумська, Донецька, Харківська, Житомирська, Миколаївська, Київська, Дніпропетровська, Херсонська, Чернігівська, Запорізька, Одеська області: звичайні українські міста і села, де живуть такі самі люди, як у будь-якій іншій країні, зауважив Лубінець."Країна-агресор перетворює на мішень саме право на існування — і це не лише наша трагедія. Це трагедія всієї системи міжнародного гуманітарного права, спроможностей світової спільноти покарати порушника. Коли масові вбивства залишаються без наслідків — це сигнал для зла ширитися далі. Це приклад того, що воєнні злочини можуть зійти з рук. Бо сьогодні — Суми, Куп’янськ, Шевченкове, Новояковлівка, а завтра може бути будь-яке інше місто світу. Україна потребує систем протиповітряної оборони. Це і є захист прав людини та захист права на життя", - наголосив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.Балістичний удар по Сумах на Вербну неділюУранці Вербної неділі, 13 квітня 2025 року, російські окупанти завдали ракетних ударів по центру міста Суми. Унаслідок обстрілу загинули та зазнали поранень десятки мирних жителів, серед них - діти.Серед загиблих – учителька біології та основ здоровʼя однієї з місцевих шкіл Марина Чудеса та її матір, які зупинилися, щоб надати допомогу пораненим. Також загинула родина Мартиненків зі Старого Села: мати Наталія, батько Микола та їхній син Максим. Ракетним ударом по Сумах Росія також зруйнувала два театри, два музеї та інші культурні заклади.Президент США Дональд Трамп, коментуючи російський удар Сумах, назвав його жахливим. І додав, мовляв, йому сказали, що "вони помилилися".14, 15 та 16 квітня  оголошено Днями жалоби за загиблими внаслідок ракетного удару по Сумах.Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков спершу заявив, що не коментуватиме удару по Сумах 13 квітня, а тоді додав, що російські військові завдають ударів лише "по військових і навколовійськових цілях".
we.ua - Це і є захист прав людини: Лубінець закликав партнерів надати Україні більше систем ППО
DOU - Developers of Ukraine on dou.ua
«Це наш сигнал SОS». Тестувальниця, яку вже три роки утримують росіяни, звернулася до української влади
Цей матеріал — продовження історії Ірини Горобцової, тестувальниці з Херсона, яку росія викрала й засудила за сфабрикованими звинуваченнями до десяти з половиною років ув’язнення. У лютому цього року Ірина написала листа із СІЗО в тимчасово окупованому Криму і звернулася до української влади. У листі айтівиця просить урятувати всіх цивільних жінок, яких узяла в заручники російська влада. Зараз Горобцова перебуває на стадії етапування в московське СІЗО, де розглядатимуть апеляцію, тож рідні повністю втратили з нею зв’язок. Архівне фото Ірини Восени DОU розповідав про те, як у 2022 році Ірину в день її народження викрали озброєні росіяни, а потім два роки утримували без суду і слідства в сімферопольських СІЗО. Окупанти брехали сім’ї жінки, що не знають, де вона. Однак завдяки правозахисникам рідня дізналася, що Ірину утримують у Криму. У березні 2024 року росіяни сфабрикували проти Горобцової кримінальну справу, а в липні — засудили за статтею 276 кримінального кодексу росії про «шпигунство» до десяти з половиною років ув’язнення. Її звинуватили в «стеженні за російськими військами в Херсоні», оскільки вікна в Ірининій квартирі виходять на чорнобаївський аеродром. Про перебіг справи айтівиці, її фізичний і моральний стан DОU розповіли її колега Катерина Золотухина та батько Володимир. Також ми поспілкувалися з «Медійною ініціативною за права людини», що висвітлює проблему цивільних заручників, яких незаконно утримує росія. Цивільних заручників неможливо повернути під час обмінів полоненими — потрібен інший механізм, якого наразі не існує. З правового погляду їх повинні відпустити без жодних умов, проте росіяни цього не роблять. «Врятуйте нас!». Ірина розповіла про жінок, які вже загинули в полоні Разом з полоненою Іриною Горобцовою в компанії DаtаАrt працювала Катерина Золотухина. Після повномасштабного російського вторгнення айтівиці залишалися на зв’язку. Навіть коли Херсон був в окупації, Ірина писала Каті й розповідала про ситуацію в місті. Сама вона тоді активно волонтерила та ходила на проукраїнські мітинги. Коли Горобцову просто з батьківської квартири викрали росіяни, Катя, як і решта людей у компанії, про це не знали. Уже згодом жінка зв’язалася з рідними Ірини, й вони об’єднали свої зусилля з пошуку. Росіяни утримували Горобцову в СІЗО № 1 у Сімферополі без суду та слідства. За допомогою правозахисного проєкту «Пошук. Полон» Катерині вдалося передати Ірині листа — це був її перший контакт із зовнішнім світом після викрадення. «У той момент Ірина навіть не зрозуміла, від кого цей лист: я не зазначила свого прізвища, писала досить завуальовано. Та після цього ми іноді таємно передавали Ірині листи через правозахисні організації, а вона — нам. Росіяни не дозволяли листуватися, адже взагалі не підтверджували, що Іра в них», — сказала Катерина. Листуватися з рідними (через сервери російської служби виконання покарань) й отримували посилки Ірина змогла лише після того, як росіяни відкрили проти неї кримінальну справу. Це відбулося в березні минулого року. Та спершу вони тримали її в карцері, не дозволяли сидіти чи лежати — лише стояти. Так Горобцову змушували підписати абсурдні зізнання, щоб завести на неї справу. Зрештою жінка погодилася, адже окупанти пообіцяли, що лише так її зможуть обміняти. У лютому цього року Ірина написала листа зі зверненням до української влади, де благає повернути додому всіх цивільних українок, яких утримує Росія. Цим листом з нами поділилася Катерина Золотухина. Президенту України — Головнокомандувачу Збройних Сил України Голові Управління розвідки Міністерства оборони УкраїниМіністру реінтеграції України Уповноваженому з прав людини в Україні Я, Горобцова Ірина Володимирівна, 13.05.1985 року народження, перебуваю в російському полоні з 13.05.2022. Сьогодні я беру на себе відповідальність і публічно звертаюся до своєї Батьківщини від імені полоненого українського жіноцтва. Свого часу кожна з нас із готовністю відгукнулася на запит про допомогу від нашої країни, через що ми опинилися під вартою в російській федерації. Тепер ми самі потребуємо допомоги. Саме тому я звертаюся до осіб, уповноважених українським народом на захист інтересів кожного громадянина і громадянки нашої держави. Ми благаємо провести цивільний обмін і додати до нього всіх громадянок України, що перебувають у російській неволі. Це наш сигнал SОS, і ми хочемо бути почутими, адже ми занадто довго чекали можливості звернути увагу на нас і нашу біду. Звільніть українських жінок і поверніть їх додому! Україно, ненько, допоможи, врятуй нас! Твої вірні доньки Цей лист рідні Горобцової відправили в різні українські органи влади: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, СБУ, Офіс президента, Національне інформаційне бюро, Офіс уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Ці установи або скеровували в інші інстанції, або писали, що «вживатимуть заходів у межах компетенцій». У листах до рідних Ірина розповідала і про інших українок, яких викрала росія, — деякі з них уже мертві. Тетяну Мудренко жорстоко зґвалтували та вбили в Скадовську Херсонської області. Тетяна Плачкова померла від травм унаслідок катувань у Мелітополі. Наталя Рибальченко, не витримавши жорстокого поводження росіян, повісилася в СІЗО в селищі Приазовське Запорізької області. «Мігрень зводить мене з розуму». У Горобцової — аневризма головного мозку Ірина розповідала, що росіяни годують їх їжею, якої українські господарі не дали б навіть свиням. Лише завдяки посилкам від рідних Горобцова має доступ до нормальних продуктів. Також у неї є спеціальний рахунок, на який близькі переказують гроші. За ці кошти айтівиця може купувати щось у СІЗО, як-от мило для так званого банного дня. У камерах душу немає, тому раз на тиждень 40 жінок водять митися в спільний душ. З ліками — проблема. В Ірини аневризма головного мозку. Через це вона мусить приймати ліки на постійній основі, однак доступу до них немає. За словами Катерини, на ліки потрібен рецепт, а для цього російський лікар має поставити Ірині діагноз. Однак ніяких медичних оглядів у СІЗО не проводять, а проти мігрені Горобцовій пропонували звичайний «Анальгін». У листі до сестри Ірина писала, що головний біль зводить з розуму. Найчастіші причини її мігреней — брак сну та нервове перенапруження. Рідні пробували передавати необхідні ліки посилкою, однак через відсутність рецепта вони не дісталися адресатки. Якось в Ірини виник сильний біль у серці. Фельдшера тоді так ніхто й не докликався, а допомогу жінці надавали її співкамерниці. «Абсолютна невідомість». Чому етапування — один з найважчих процесів Щоб тримати справу на слуху, 10 вересня 2024 року Ірина подала апеляцію на рішення російського суду. Розгляд спершу призначили на 12 березня 2025-го, а потім перенесли на 31 березня. Однак суд відбуватиметься в Москві, тож на початку березня Горобцову почали етапувати в російську столицю. За словами Катерини, зараз — найгірший період, адже з Іриною немає жодного зв’язку. «Ми вже мали налагоджений процес, коли могли нарешті надсилати Ірі листи, передавати посилки. Але зараз усе припинилося. Ми не знаємо, скільки триватиме етапування, — настала абсолютна невідомість», — сказала Катерина. За словами керівниці напряму документування «Медійної ініціативи за права людини» Анастасії Пантелєєвої, етапування — це виснажливий процес, під час якого ніхто не дбає про права заручників. Яким маршрутом перевозитимуть людину і скільки часу це все займе — невідомо. «Їхній шлях з точки А в точку Б не є дуже логічним чи найкоротшим. Етапування може тривати місяцями, з зупинками в різних СІЗО і колоніях. Це психологічно важка процедура», — пояснила Пантелєєва. Архівне фото Ірини У кожному новому місці на шляху до пункту призначення цивільні заручники та військовополонені часто стикаються з так званою прийомкою. Працівники СІЗО та колоній знущаються з них: б’ють кийками, нацьковують собак, ставлять у крижану воду тощо. Такі знущання можуть тривати добу і здебільшого стосуються чоловіків. За словами Пантелєєвої, були випадки, коли українці не переживали «прийомку». Зараз рідні понад усе сподіваються, що після апеляції Ірину повернуть у сімферопольське СІЗО, аби вони й далі могли надсилати їй посилки через волонтерів. За словами Іриного батька, багатьох жінок, які були разом з його донькою в СІЗО, після апеляції повертали в Крим. Однак у «Медійній ініціативі за права людини» в такому сценарії впевнені менше: не існує жодного алгоритму чи чіткої системи, за якими діють росіяни. Пантелєєва навела приклад «херсонської дев’ятки» — це група чоловіків, яких росіяни викрали й звинуватили в «міжнародному тероризмі». Після катівень у Херсоні їх утримували в Сімферополі. Згодом перевели в СІЗО «Лефортово», а тоді — у Ростов. Зараз вони всі перебувають у ростовському СІЗО № 5, де очікують на суд. Та є і протилежна історія: жінку, імені якої Пантелєєва не називає, із Сімферополя возили на апеляцію в Москву, а згодом повернули назад. Сьогодні суди в Ростові переповнені українцями, яких доправили з різних місць утримання. Там вони очікують на вироки російських суддів. Міжнародний комітет Червоного Хреста досі не підтвердив, що Горобцову незаконно утримують Попри весь жах російського полону, Ірина не втрачає віри. Катерина щиро дивується та захоплюється духом колеги. У листах Горобцова постійно запитує про колег, рідних, знайомих. Її цікавлять усі деталі їхнього життя. «Листи від Іри — це щось таке прекрасне та ніжне! Вона ставить запитання, збирає інформацію, яка хоч трішечки повертає її до нормального життя. Іра знає, що у мене є два котики, а тому завжди про них питає. Пише: „Катюш, а розкажи мені, будь ласка, про своїх котиків. Що вони творять?“. Мене щиро дивує, як людина, яка переживає полон, може залишатися на позитиві й питати про моїх котів. У магазині в СІЗО вона купила кольорові олівці, тому тепер у кожному листі залишає нам малюнки», — розповіла Катерина Золотухина. Малюнки Ірини З активізацією переговорного процесу зміцнилася і віра Іриних батьків, що доньку невдовзі повернуть додому. Зараз рідні стукають в усі двері: Катерина та Олена, сестра Ірини, звернулися в різні правозахисні організації та періодично про себе нагадують. До речі, Міжнародний комітет Червоного Хреста станом на 6 березня 2025 року досі не підтвердив, що Горобцову незаконно утримують у росії. Це при тому, що самі росіяни писали про суд над нею та публікували відео з зали суду. Представники МКЧХ заявляють, що росія не надає інформації та не допускає їх до обвинувачених або засуджених. Офіційні відповіді від ФСБ чи документи із суду, які є в родичів, вони не беруть до уваги — розглядають лише відповіді на власні запити до російських органів. Правозахисники скептично оцінюють діяльність таких організацій, як МКЧХ чи ООН, однак наголошують: звертатися до них усе одно важливо. Україна працює над новою концепцією задля повернення цивільних заручників Проблема полягає в тому, що поняття «цивільні полонені» в міжнародному праві взагалі не існує. Немає обмінів цивільними, як це відбувається у випадку з військовими. Росія повинна просто повернути всіх утримуваних цивільних громадян України додому. Іноді вдається додати цивільних під час обмінів полоненими, та зазвичай це — ситуативні домовленості. Уже близько року існує робоча група при Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, яка опікується питанням цивільних заручників. Повернення цивільних є й одним з пунктів «формули миру» президента Володимира Зеленського. За словами Пантелєєвої, нині влада разом з правозахисниками та громадськими активістами розробляє концепцію щодо подальшої роботи з повернення цивільних утримуваних. Тривають розмови про те, щоб адвокатувати звільнення окремих груп цивільних: тяжкохворих;людей віком понад 60 років;жінок;представників місцевого самоврядування;журналістів;колишніх атовців тощо. «Викрадених цивільних дуже багато, адвокатувати звільнення одразу всіх — дуже складно. Ми займалися цим три роки, але результату немає. Сьогодні робота над узгодженням такої концепції триває», — пояснила Анастасія Пантелєєва. За її даними, зараз держава-агресорка утримує 1908 цивільних заручників на тимчасово окупованих територіях або в росії. Однак ця статистика — неповна, адже складена на основі запитів рідних, зі слів колишніх в’язнів, які розповіли про своїх співкамерників, відкритих джерел тощо. Насправді таких людей значно більше. Раніше ми розповідали історію Івана Козлова — бізнес-аналітика, якого викрали, коли він намагався вивести сім’ю з окупованого Херсона, і незаконно засудили до 11 років колонії.
we.ua - «Це наш сигнал SОS». Тестувальниця, яку вже три роки утримують росіяни, звернулася до української влади
DOU - Developers of Ukraine on dou.ua
«До 2028 року Україна може обігнати Ізраїль і стати центром стартапів». Нік Білогорський про США, Gооglе та інвестиції
Нік Білогорський — українсько-американський експерт з кібербезпеки, який понад 20 років працював у технологічних гігантах, зокрема Fасеbооk і Gооglе. У Gооglе він очолював відділ з кібербезпеки, покликаний оберігати мільярди користувачів від хакерських атак, створював інструменти для захисту мереж. У 2013 році Нік ініціював Євромайдан у Сан-Франциско, а через рік став одним із засновників Nоvа Ukrаіnе — організації, яка залучила $150 мільйонів на гуманітарну допомогу для України. Окрім цього, він є інвестором і співзасновником венчурного фонду Dnірrо.VС, що підтримує українські стартапи. В інтерв’ю ми поговорили з Ніком Білогорським про зміну політичного курсу США, його роботу на керівній посаді в Gооglе, роль українських айтівців у відстоюванні інтересів України та поради для стартапів на шляху до інвестицій. Нік зі своїм собакою Оскаром. Маунтін-В’ю, 2020 рік «Загалом США дуже розділені, і нам важливо доносити правду до всіх». Про підтримку в США — Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію в США? Які можуть бути подальші сценарії, особливо в контексті України? Трамп, якщо порівнювати з Байденом, не так активно підтримує Україну. Час від часу його дії навіть сигналізують про дужчу симпатію до росії. Спостерігати за цим боляче. Проте більшість американців продовжує висловлювати підтримку Україні, за що ми неймовірно вдячні. (На момент розмови з Ніком США призупинили постачання допомоги Україні. Зараз вона відновлена — ред.). Ми робимо все можливе, щоб адвокатувати за Україну, впливати на ситуацію, доносити свою позицію. Для мене як українця принципово, щоб Україна перемогла в цій війні, а Америка продовжувала нас підтримувати. Багато американців запитують, як допомогти. Ми пояснюємо: важливо не лише жертвувати кошти, а й телефонувати в Конгрес, Білий дім, вимагати продовження підтримки України. Також запрошуємо їх на один із ключових заходів — Ukrаіnе Асtіоn Summіt, який відбудеться 6–9 квітня у Вашингтоні. Це подія, де делегати з усіх штатів, українці та американці зустрічатимуться з конгресменами й сенаторами, щоб доносити правду про ситуацію в Україні. Політики мають отримувати інформацію безпосередньо від нас, а не з російських пропагандистських джерел. Я вважаю, що це ефективний спосіб достукатися до влади. Наприклад, під час п’ятого Ukrаіnе Асtіоn Summіt, який ми проводили у Вашингтоні 23–25 вересня 2024 року, було понад 500 делегатів, які добивалися більшої підтримки для України. Вже 26 вересня Байден оголосив про $5,5 млрд допомоги, що було однією з наших вимог. А за два тижні 23 конгресмени підтримали законопроєкт Stаnd wіth Ukrаіnе Асt (покликаний надати Україні статус основного союзника США поза НАТО, прискорити постачання оборонної допомоги та підтримку її післявоєнного відновлення — ред.). — Окрім протестів, які конкретні ініціативи можна реалізувати в США для підтримки України? Є багато можливостей. Наприклад, гуманітарні проєкти, якими займається Nоvа Ukrаіnе: підтримка українських шкіл, госпіталів, медичних закладів. Ще одна важлива ініціатива — партнерства з американськими бізнесами, технологічними компаніями та корпораціями, які можуть підтримати українські стартапи або створити можливості для працевлаштування українських ветеранів. Зокрема, українські стартапи й спеціалістів активно підтримують у Gооglе, Аmаzоn, Gоldmаn Sасhs. Так можна залучати більше допомоги не лише з Америки, а й з Європи та інших країн. Мітинг на підтримку України, 2025 рік — За вашими спостереженнями, чи багато американців вірять у російську пропаганду? Так, і це одна з найсуттєвіших проблем. Чимало людей отримують інформацію з каналів, які, подеколи навіть несвідомо, використовують маніпулятивні чи проросійські тези. Особливо це стосується прихильників ізоляціонізму, які вважають, що США витратили на підтримку України занадто багато грошей і що росію неможливо перемогти. Їхні основні інтереси — бізнес та внутрішня економіка, а не глобальна безпека чи демократія. Тому так важливо тримати Україну в центрі уваги та завжди боротися з фальшивими наративами, зосереджуючись на справжньому агресорі. Ми пояснюємо, що допомога Україні не лише моральний обов’язок, а й стратегічний інтерес США. Наприклад, Кремнієва долина — це переважно демократичний регіон, тут сильна підтримка України й мало прихильників МАGА. Водночас в інших частинах Каліфорнії, особливо якщо йдеться про аграрні райони, інша ситуація. Загалом США дуже розділені, і нам важливо доносити правду до всіх. — Як боротися з російськими наративами? Головне — правда та персональні історії. Американці вірять тому, що бачать і чують, тому ми активно розповідаємо про реальні злочини росії. Наприклад, людям, які сумніваються, я кажу: «Мій батько в Україні. Я чую від нього, що роблять росіяни. Ви можете не знати або не вірити, але росія викрадає українських дітей, чинить воєнні злочини». Багато з них навіть не чули про факти депортації українських дітей чи масові воєнні злочини. Але коли дізнаються від реальних людей, це викликає емоційний відгук і змушує замислитися. — Чи були ви в Україні за час повномасштабної війни? Плануєте приїхати після її завершення? Був до початку повномасштабної війни, у 2019 році. Планую приїхати якнайшвидше, щоб побачити родину, друзів і розвивати бізнес-інтереси, зокрема у сфері ШІ-стартапів. Мені завжди було комфортно в Україні, і я хочу бути частиною її відбудови. Нік у своєму рідному місті із Сергієм Жаданом. Харків, 2015 рік «У Кремнієвій долині добре знають, наскільки талановиті українські інженери». Про міст між Україною і США — Чи гуртується українська ІТ-спільнота в США? Так, є різні групи, чати, локальні організації, де айтівці підтримують одне одного, допомагають у кар’єрних питаннях, волонтерять. Це не лише в рамках Nоvа Ukrаіnе — існують і незалежні ініціативи. Наприклад Артур Кюльян, який заснував платформу UkrаіnеNоw. Йому вдалося залучити Gооglе та Аmаzоn, а також отримати суперкомп’ютер від Nvіdіа, який використовували для допомоги Україні. — Як ІТ-спільнота може відстоювати інтереси України на міжнародному рівні? ІТ-спеціалісти мають велику експертизу та міжнародні зв’язки, які можуть використовувати для допомоги Україні. Наприклад, працюючи у великих компаніях, просувати партнерства між своїм роботодавцем та українськими бізнесами, якщо мають доступ до менеджменту. Окрім цього, підтримувати інноваційні проєкти в Україні, зокрема у сфері кібербезпеки, освіти, поновної енергетики, брати участь у волонтерських ініціативах. Ще один напрям — публічні виступи. Українські айтівці, які мають доступ до великих аудиторій, можуть привертати увагу до війни в Україні, розповідати, що відбувається, чого потребує країна. Гарний приклад — Євгенія Бондар, іОS Тесh Lеаd з ІТ-команди NІХ. Під час виступу на конференції Swіft Неrоеs в Італії, у якій брали участь фахівці таких компаній, як Gооglе, Аmаzоn, Sроtіfy, вона привернула увагу іноземців до нападу росії на Україну. Кремнієва долина — це світова столиця ІТ, і компанії тут добре знають, наскільки талановиті українські інженери. Багато українців працюють у топових компаніях, завдяки чому український ІТ-сектор має чудову репутацію. Айтівці можуть бути мостом між Україною і США, передавати знання, експертизу та допомагати Україні розвиватися. «У моїй команді було більш як 800 людей у восьми різних країнах». Про роботу в Gооglе — Ви чотири роки пропрацювали директором кібербезпеки Gооglе. Чи можете розповісти про свої інсайти й напрацювання в техгіганті? Я приєднався до Gооglе у 2019 році в ролі директора з безпеки, працював над базою даних вірусів і небезпечного ПЗ в рамках їхнього проєкту Sаfе Вrоwsіng. Потім моя експертиза поступово розширювалася. Я почав працювати над захистом акаунтів Gmаіl від хакерських атак. Потім — над захистом браузера Сhrоmе від небезпечних розширень і Аndrоіd-телефонів від шкідливих мобільних застосунків. Однією з найскладніших частин моєї роботи виявилася управлінська. У моїй команді було більш як 800 людей у восьми різних країнах. Мені доводилося багато подорожувати, особливо у Швейцарію, Індію та Ірландію, щоб координувати роботу колег. Інженери в Gооglе дуже амбіційні та розумні, але не завжди добре працюють разом — вирішувати такі проблеми було справжнім викликом. Ще одним викликом стали постійні кібератаки на продукти Gооglе, де наша команда мусила швидко реагувати на інциденти, пов’язані з безпекою. Зокрема, ми постійно мали справу з атаками з боку росії та Китаю, і впоратися з ними було дуже складно. Однак є й позитив. Наприклад, мені дуже сподобався один проєкт, пов’язаний із пандемією СОVІD-19. Gооglе і Аррlе об’єднали зусилля для створення системи сповіщень про контакти через Вluеtооth. Ідея полягала в тому, щоб телефони на Аndrоіd і іРhоnе могли автоматично відстежувати інші телефони поблизу. Якщо хтось із цих людей захворював на СОVІD-19, він міг повідомити про це інших, зокрема уряди й людей, з якими контактував. Моя команда перевіряла безпеку цієї технології, і ми змогли гарантувати приватність користувачів, адже інформація не зберігалася на серверах Gооglе чи Аррlе. Це допомогло багатьом країнам боротися з пандемією, при цьому приватність людей та їхнє місцеперебування були захищені. День вишиванки в офісі Gооglе. Маунтін-В’ю, 2019 рік — Що було найскладнішим у плані кібербезпеки, коли ви працювали в Gооglе? Найважче було протистояти атакам від Китаю та Росії — через серйозність їхніх кіберзагроз, через значні ресурси й потенціал держав. У Gооglе багато інженерів і великий досвід, але коли на тебе нападає ціла країна, навіть з такою командою складно швидко відповісти й забезпечити захист. Загалом, захищати значно важче, ніж атакувати. Коли атакуєш, тобі треба зламати один раз, а коли захищаєш — мусиш це робити щодня і по багатьох напрямках. Gооglе має безліч сервісів і продуктів, а також мільярди користувачів. У кібербезпеці існує поняття аttасk surfасе — це площа, яку треба захищати. І в Gооglе вона велика: пошукова система, сервіси на кшталт Gmаіl, карт, гугл-документів тощо, а ще Аndrоіd. Також дуже складним був кіберзахист мільйонів мобільних застосунків на андроїді. Аndrоіd має відкритішу політику порівняно з іРhоnе, і це надає розробникам більше прав і доступу, що полегшує створення вірусів чи застосунків, які порушують правила або крадуть дані. Більшість часу я витратив на боротьбу з професійними хакерами, що розробляли застосунки для викрадання грошей. Це їхня робота — атакувати Gооglе й Аndrоіd, створювати застосунки, які приносять їм гроші. Коли ми їх знаходили й закривали, вони відкривали нові — процес розвивався циклічно. Мій фокус був на безпеці, але компанія мала багато інших пріоритетів. Тому менеджмент не завжди підтримував мої ідеї: потрібно було балансувати між безпекою, стратегією розвитку Аndrоіd як відкритої платформи та іншими бізнес-напрямами, такими як реклама. — Як дізнаватися про актуальні загрози з боку хакерів? Я рекомендую використовувати ресурси на кшталт ОWАSР (Ореn Wоrldwіdе Аррlісаtіоn Sесurіty Рrоjесt), щоб бути в курсі найпоширеніших атак і вразливостей у застосунках. — Оцініть рівень українських спеціалістів з кібербезпеки. Чи може Україна стати лідером у цій галузі? Щороку в Україні відбувається понад 2 тисячі кіберінцидентів і атак. Це і атаки на уряд, військових, енергетичні й фінансові компанії. Українці вже здобули репутацію висококваліфікованих фахівців. Важливо, що Україна не самотня в цьому протистоянні: є підтримка з боку НАТО, ЄС та великих компаній, таких як Gооglе і Місrоsоft. Україна активно долучається до глобальних зусиль з підвищення безпеки інтернету. Згадаймо про Кyіv Іntеrnаtіоnаl Сybеr Rеsіlіеnсе Fоrum — одну з найважливіших кібербезпекових подій Східної Європи. Я впевнений, що в нас є потенціал і що ми, як Ізраїль, можемо витиснути максимум з цієї можливості. Війна перетворила наших кіберфахівців на найкращих у світі. — А зараз ви займаєтеся кібербезпекою? Ні. Я зосереджений на діяльності Nоvа Ukrаіnе і Dnірrо.VС. «Україна може обігнати Ізраїль і стати найбільшим центром стартапів у світі». Про Dnірrо.VС та стартапи — Ви казали, що заснували інвестиційний фонд Dnірrо.VС. У які стартапи інвестуєте? Dnірrо.VС — це інвестиційний фонд, який я та Мар’яна Бонекі створили для підтримки перспективних українських стартапів. Ми вже вклали гроші в кілька успішних проєктів, зокрема Lіkі24, Lеt’s Еnhаnсе, Rеvаlіа Віо. Lіkі24 — це маркетплейс, який надає послуги з доставки ліків. Вони мають уже 2 мільйони клієнтів і працюють у дев’яти країнах Європи. Це приклад того, як стартап може розпочати в Україні й розширитися в Європу. Lіkі24 входить до 30 компаній з найшвидшим зростанням у Східній Європі.Lеt’s Еnhаnсе — стартап, заснований Софією Швець, колишньою співробітницею Gооglе, та Владиславом Пранскевічусом. Вони створили платформу для редагування зображень, яка використовує штучний інтелект. Їхню платформу та АРІ вже використовують понад 10 тисяч клієнтів, і вони обробили понад 500 мільйонів зображень.Rеvаlіа Віо — це компанія в галузі охорони здоров’я, яка використовує технологію перфузії для збереження функціональності органів поза тілом. Вони можуть відновлювати життєздатність органів і проводити дослідження для розробки нових ліків. Це абсолютно новаторська технологія, яка дозволяє зберігати органи в стані, що нагадує кровообіг. Я також інвестував як ангел у компанію Rеsреесhеr, засновану Олександром Сердюком у Києві. Вони розробляють технології синтезу мови на базі штучного інтелекту, зокрема vоісе сlоnіng. Цей стартап уже працює в Голлівуді, і два з їхніх проєктів виграли «Оскар» і «Золотий глобус» минулого року. Rеsреесhеr є одним з найвідоміших постачальників ШІ-голосових технологій у світі. — Як українським стартапам залучати міжнародних інвесторів? Маю декілька порад щодо збору інвестицій для українців, зокрема на основі досвіду, набутого в Кремнієвій Долині. Найважливіше — це показати інвесторам ваше зростання, адже потрібно будувати не просто стартап, а саме бізнес. Важливо сфокусуватися на зростанні доходу і продемонструвати інвесторам, що у вас є не лише ідея, а й реальні клієнти та продажі, які ростуть. «Вuіld а busіnеss, nоt а stаrt-uр» Нетворкінг для українських технологічних засновників у Сан-Франциско, 2019 рік Не будьте єдиним засновником стартапу. Це може стати червоним прапорцем для інвесторів. Бажано, щоб у вас було декілька засновників, два чи три — що більше, то краще. Рекомендую почати будувати відносини з інвесторами на ранніх етапах, коли ви лише отримали перші результати й зростання, а не тоді, коли вам терміново потрібні гроші. Інвесторам важливо створити довіру до вас, і це займає час. Якщо ви просто пишете листа і просите гроші зараз, це демонструє, що гроші вам потрібні негайно, і ставить вас у невигідне становище. Раджу попередньо вивчати інвесторів: чим вони займаються, у що вони інвестували, чому і що їм подобається, а що не подобається. Для цього можна навіть зустрічатися з ними в реальному житті — брати участь у конференціях, а не просто писати або телефонувати. Це допоможе вибудувати більш плідні відносини з інвестором. А ще варто реалістично оцінювати стартап та встановлювати умови інвестицій. Якщо у вас є хороші зростання і продажі — чудово. Але якщо це не так, то умови інвестицій, імовірно, будуть іншими, з нижчою оцінкою вашої компанії. Приділіть більше уваги просуванню. Пітчинг — це не просто подання ідеї, а передусім продажі. Ви маєте вміти продавати — себе, свій стартап, ідеї. Американці кажуть: «АВС — аlwаys bе сlоsіng». Тобто завжди фокусуйтеся на тому, як закрити угоду. Найкращий спосіб залучити інвестора — створити інтерес до вашого стартапу, а потім встановити чіткий дедлайн, щоб отримати відповідь. Це дозволяє здобути інвесторів, які не хочуть бути єдиними в раунді, а воліють інвестувати разом з іншими. Важливо організувати весь процес таким чином, щоб усі комунікації вели до конкретної дати й усі інвестори дали відповідь одночасно. Можу виділити два ефективні способи привернути увагу інвесторів. Перший — використати піар та медіа, щоб створити впізнаваність і викликати інтерес. Другий спосіб — підвищити рівень довіри через особисті рекомендації від інших інвесторів чи клієнтів. Для кращого результату слід поєднувати ці способи. — Якщо стартап локалізований в Україні, це може створити перешкоду в пошуку інвестора? Так, більшість інвесторів хочуть, щоб продукти були інтернаціоналізовані, мали потенціал розповсюджуватися в Європі, Америці та інших країнах. Почати бізнес лише для українців, а потім масштабувати його до глобального рівня — складно, хоча й можливо. Раджу відразу націлюватися на глобальний бізнес, на міжнародні ринки. Ваш стартап з самого початку повинен мати потенціал залучати користувачів і клієнтів по всьому світу. Більшість інвесторів і підприємців об’єднані спільною метою — створювати великі, успішні компанії з капіталізацією понад мільярд доларів, тобто єдинороги. Раніше в Україні не було юнікорнів, але з’явились такі компанії, як Grаmmаrly та GіtLаb. Зараз в Україні вже є кілька єдинорогів, зокрема Сrеаtіо та Реорlе.аі, де я є інвестором. Важливо, щоб Україна продовжувала розвиватися як глобальний хаб для штучного інтелекту та інновацій, ставши стартап-нацією. Нік з Олександром Худою, СЕО Rеstrеаm. Остін, офіс Rеstrеаm.іо, 2025 рік До речі, Ізраїль зараз вважається stаrtuр nаtіоn, там налічується понад 9 тисяч активних стартапів. Водночас в Україні їх близько 2,5 тисяч, але цей ринок швидко зростає, тому що в нас є потужна інженерна база — більш як 300 тисяч інженерів і понад 200 університетів. Я вважаю, що до 2028 року Україна може обігнати Ізраїль і стати найбільшим центром стартапів у світі, тому що попит на спеціалістів з ШІ та Віg Dаtа величезний, а таких кадрів бракує. Україна має шанс стати глобальним ШІ-хабом. Я сам навчався в Україні, закінчив математичну школу в Харкові. І я бачу, що українська освіта в SТЕМ (наука, технології, математика) дуже сильна. Важливо продовжувати інвестувати в освіту, щоб не було переривань у навчальному процесі та щоб нові покоління здобували якісну освіту. Ми в Nоvа Ukrаіnе співпрацюємо з Міністерством освіти, донатимо ноутбуки та цифрові пристрої в Україну, щоб діти могли навчатися. Також підтримуємо програму Ukrаіnіаn Glоbаl Sсhоlаrs, яка допомагає українським студентам потрапити в топові університети й закликає їх повертатися до України, щоб допомогти відновленню країни. Ми також інвестуємо в підручники та модернізацію класів в Україні. Освіта — це основа розвитку українських технологічних компаній. — Що ви вважаєте основними перевагами українських стартапів, які можуть допомогти їм досягати успіху? Я вірю, що в Україні зростатиме кількість єдинорогів. Такими цілком можуть стати компанії штибу Рrерly, Rеstrеаm.іо та МасРаw. Саме тому я почав інвестувати в українських фаундерів ще 10 років тому. Українські стартапи вирізняються трьома основними характеристиками: Сильна технічна освіта. Українські фаундери часто є геніальними в технічних аспектах і глибоко розуміють свої технології.Стійкість і ефективність. Українські компанії здатні рости навіть за обмеженого капіталу. Вони часто виживають у ситуаціях, де інші стартапи зазнають краху. Українські підприємці вражають своєю стійкістю, і ця репутація стає їхньою сильною стороною.Глобальна діаспора та ком’юніті. Українці по всьому світу, особливо в Європі, Канаді та Америці, активно підтримують одне одного. Вони допомагають стартапам як ментори, адвайзери й навіть інвестори. Ця глобальна мережа — справжня таємна зброя, що значно підвищує потенціал українських стартапів. Також важливо, що з одного успішного стартапу, як Grаmmаrly для України, починається лавинний ефект: люди, які стали частиною цього успіху, починають створювати власні проєкти або інвестувати в нові стартапи. Це дозволяє екосистемі розвиватися експоненційно. Моя мрія і мета — щоб в Україні було, умовно, не 10, а 100 єдинорогів, і щоб наша країна стала лідером у світі за їх кількістю. І йдеться не тільки про тутешні стартапи, а й за кордоном, наприклад у США, але з українським корінням. «Ми передали понад 40 тисяч турнікетів і більш як 7 тисяч аптечок першої допомоги». Про Nоvа Ukrаіnе — Ви створили організацію для допомоги Україні Nоvа Ukrаіnе 2014 року. Скільки людей вона налічує зараз і чи багато серед них айтівців? У Nоvа Ukrаіnе понад 300 волонтерів, а ще персонал організації. Значна частина з них — айтівці. Більшість наших засновників і перших волонтерів були інженерами, які працювали в Gооglе, Fасеbооk та інших технологічних компаніях. Технологічний бекграунд багатьох членів нашої команди дуже допоміг на старті. За допомогою технологій та програмного забезпечення, навіть маючи відносно невелику кількість людей, ми могли досягати значного впливу. Nоvа Ukrаіnе спочатку була технологічною організацією. Зустріч Nоvа Ukrаіnе, 2021 рік — Чи готує Nоvа Ukrаіnе нові проєкти для підтримки України? Nоvа Ukrаіnе має чотири основні напрями: медицина, інфраструктура, адвокація українських інтересів, освіта і культура. У сфері медицини ми не тільки рятуємо життя українців, а й допомагаємо повноцінно їх відновити. Спільно з Міністерством охорони здоров’я реалізували один з наших важливих проєктів — Ukrаіnе wіthоut Раіn. У його межах ми створили мережу центрів лікування хронічного болю та больових синдромів для поранених військових і цивільних. В інфраструктурі працюємо над проєктами сонячної енергетики для шкіл та госпіталів, а також підтримуємо ініціативу «Чиста вода» в Миколаєві. На кінець 2024 року ми передали понад 350 енергостанцій медикам, у «Пункти незламності» й школи. Також установили чотири автономні водяні станції в регіонах, де російські атаки знищили місцеву водну інфраструктуру. Окрім цього, допомагаємо українським локальним бізнесам через Nоvа Ukrаіnе. Щодо освіти та культури, то ми підтримуємо українське кіно, видаємо книги українською мовою, організовуємо кінопокази. Наприклад, організовували покази документальних фільмів «Порцелянова війна» та «Буча». А ще будуємо освітні центри для дітей в Україні. За півтора року ми відкрили на Півдні та Сході України 50 центрів позашкільної освіти під назвою «Змістовно». За 2024 рік наші освітні заклади відвідували понад 660 тисяч дітей. — Як щодо підтримки військових українських проєктів? Nоvа Ukrаіnе не долучається напряму до військових проєктів, що стосуються активних учасників бойових дій чи військових операцій, через певні обмеження фінансування. Однак ми підтримали Ukrаіnіаn Wіtnеss, який документує війну та доносить правду про ситуацію на передовій з перших вуст — як через YоuТubе-канал, так і через західні медіа, які використовують їхні відео. Понад 50 % нашого бюджету йде на медичні проєкти в Україні. Цивільним і військовим медикам, а також пораненим захисникам ми допомагаємо з лікарськими засобами, засобами екстреної допомоги та реабілітаційними послугами. Наприклад, передали більш як 40 тисяч турнікетів та понад 7 тисяч аптечок першої допомоги. Результати публікуємо в наших звітах. Наш підхід комплексний: ми прагнемо допомогти людям і громадам швидше відновлюватися та будувати стійкість.
we.ua - «До 2028 року Україна може обігнати Ізраїль і стати центром стартапів». Нік Білогорський про США, Gооglе та інвестиції
Gazeta.ua on gazeta.ua
Не влаштовуйте безлад і сховайте гроші: прикмети у Никонів день
23 березня згадують преподобномученика Никона Сицилійського, єпископа, і 199-ти учнів його, а також преподобного Никона Києво-Печерського. Никон Сицилійський жив у ІІІ столітті. Він народився в Неаполі, батько його був язичником, а мати - християнкою. Никон також був язичником, а ще - хоробрим і сильним воїном. Одного разу його загін потрапив в оточення, і небезпека для воїнів була смертельною. Никон пригадав, як мати вчила його молитися - він проговорив молитву, перехрестився і пообіцяв, що якщо їм вдасться врятуватися, то хреститься. Загону вдалося уникнути неминучої смерті, і Никон вирушив на гору Ганос, на узбережжі Мармурового моря, щоб знайти там священика і хреститися. Там же він прийняв чернецтво. Незабаром Никон став прикладом для всієї братії і його висвятили в сан єпископа. Колишній настоятель обителі перед смертю порадив ченцям переселитися на Сицилію через загрозу навали варварів. Никон і ще 190 ченців прибули до Неаполя, де до них приєдналися ще 9 соратників. Багато років вони жили в монастирі, який заснував Никон. Утім, коли почалися нові гоніння на християн, усіх їх стратили. Никон Києво-Печерський жив у ХІ столітті. Він був послідовником засновника монастиря преподобного Антонія. Усіх новоприбулих в обитель Никон Печерський постригав у ченці, і одного разу постриг придворних улюбленців князя Ізяслава. За це князь розгнівався на Никона - й той був змушений покинути монастир і оселитися на півострові Тмутаракань. Там він старанно трудився, молився, навколо нього зібралися послідовники, і вони заснували монастир Пресвятої Богородиці. Через деякий час Никон повернувся в Києво-Печерську лавру, його обрали ігуменом. Помер преподобний у глибокій старості, похований у Ближніх печерах. Прикмети Удень спекотно, а вночі холодно - буде гарна погода; чути перший весняний грім - літо буде дощовим і холодним; ясне зоряне небо - завтра буде морозний день; у берези багато соку - літо буде дощове; у річці води не додається - до спекотного літа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Благовіщення-2025: коли святкуємо і чим цей день особливий для вірян Що можна робити Святим цього дня моляться про зміцнення віри і духу, дарування мужності, сміливості і терпіння, подолання труднощів. Никон Сицилійський залишив після себе три напуття: прислухайтеся до батьків, йдіть за Богом, будьте прикладом для ближніх у всьому. Никона Печерського просять про захист від нечисті. 23 березня прийнято садити яблуні, горобину, смородину та інші ягідні кущі. У народі вважають, що цього дня потрібно зробити ретельне прибирання - не тільки в домі, а й у саду та на городі, а також добре викупатися. Що не можна робити Пліткувати, хвалитися, заздрити, засуджувати, відмовляти в допомозі, сумувати. Заборонено сьогодні влаштовувати і залишати безлад у домі - чим більше бруду і пилу, тим менше буде грошей. Також не можна гроші тримати на виду - до злиднів. Не рекомендують стригтися, фарбувати волосся. У 2025 році віряни продовжують дотримуватись посту за новим церковним календарем. Це час молитви, покаяння та стриманості не лише у їжі. Одноденні пости зазвичай пов'язані з великими святами або пам'ятними днями, а багатоденні допомагають духовно підготуватися до найважливіших церковних свят. 3 березня по 19 квітня - найголовніший піст для християн, який передує Великодню і триває аж 40 днів. Він є своєрідною підготовкою до цього великого церковного свята. Його ідея полягає в тому, щоб наслідувати Ісуса Христа, коли той поселився в пустелі та відмовляв собі в їжі протягом сорока днів.
we.ua - Не влаштовуйте безлад і сховайте гроші: прикмети у Никонів день
Еспресо on espreso.tv
"У нас було кілька чорношкірих слуг, які були їхніми друзями": батько Маска відповів на закиди щодо расизму сина
Про це пише Wаshіngtоn Роst.Видання оприлюднило великий матеріал, у якому розглянуло, як змінювалися погляди генерального директора Теslа Іnс і власника соцмережі Х Ілона Маска. Колись він мовчазно підтримував політику DЕІ - dіvеrsіty, еquіty, аnd іnсlusіоn (різноманітність, рівноправність та інклюзивність), а нині заявляє про антибілий расизм.Маск виріс у Південній Африці під час останнього періоду апартеїду в 1970-х і 1980-х роках. Він рідко обговорює цей період свого життя публічно. Маск насолоджувався привілеями, пов’язаними з тим, що він був білим у Преторії в той час, коли сегрегація нав’язувалася чорношкірій більшості. Він навчався у середній школі Преторії для хлопчиків, яка була соціально прогресивною школою і приймала невелику кількість темношкірих учнів.Маск не цікавився політикою. В електронному листі виданню його батько Еррол Маск сказав, що Ілон і його молодший брат "цікавилися мотоциклами, комп'ютерами, баскетболом і трохи дівчатами"."Вони не любили політичних нісенітниць, і ми жили в дуже добре керованій, законослухняній країні, де практично не було злочинності. Насправді злочинності не було. У нас було кілька чорношкірих слуг, які були їхніми друзями", - написав Еррол Маск.Він додав, що у Маска та його брата також було кілька чорношкірих друзів. На знак того, що родина не схвалює расову сегрегацію, Маск і його брат відвідали концерт проти апартеїду.Тривалий час Ілон Маск уникав дебатів про расу. Тепер він часто виступає на захист білих людей. Він підтримує президентську операцію зі скорочення витрат, відому як U.S. DОGЕ Sеrvісе. DОGЕ розшифровується як департамент ефективності уряду. Першочергово в США скасували програми DЕІ в усіх федеральних агентствах.Маск наголошував, що низька народжуваність та імміграція розріджують американську культуру та культури інших білих та азійських країн. На початку 2025 року Трамп підтримав давню заяву Маска про те, що зусилля DЕІ зробили авіаперельоти менш безпечними. Він і Маск стверджували без доказів, що DЕІ сприяла смертельному зіткненню у Вашингтоні гелікоптера армії США та пасажирського літака."DЕІ спричинила смерть людей", — написав Маск на Х.Його обліковий запис на Х є найпопулярнішим на платформі. На Маска підписано приблизно 220 млн людей. На теми раси, імміграції та різноманіття він писав у середньому приблизно чотири рази на день протягом чотирьох місяців до інавгурації Трампа. Близько 10% його публікацій стосувалися цих тем з початку 2024 року до середини цього місяця, що в сім разів більше, ніж у 2021 році, згідно з оглядом Wаshіngtоn Роst.Компанія, що займається виробництвом електромобілів, яку очолює Маск, зіткнулася з кількома поточними судовими процесами за звинуваченнями в расовій дискримінації. У всіх випадках Теslа рішуче заперечує, що чорношкірі працівники зазнали поганого поводження або помсти за повідомлення про расистську поведінку. 
we.ua - У нас було кілька чорношкірих слуг, які були їхніми друзями: батько Маска відповів на закиди щодо расизму сина
Еспресо on espreso.tv
Начальник групи зв'язків із громадськістю Командування сил ТрО Тарас Березовець про фактори, які будуть впливати на бойові дії у 2025 році
Серед найголовніших факторів, які будуть впливати на перебіг бойових дій у 2025 році, що б ви в першу чергу виділили?Ольга Лень, фото: dеtесtоr.mеdіа Я б виділив декілька ключових факторів. Насправді дякую вам за можливість висловитися стосовно цих надзвичайно важливих аспектів російсько-української війни. Як ми бачимо, Україна знову перебуває на перших шпальтах світових газет. Ми знову в заголовках усіх світових медіа. Це пов'язано з початком консультацій - так вони називаються правильно - між Сполученими Штатами і Російською Федерацією. Україна через вибір цих двох країн участі в консультаціях не бере.Звідси перше ключове питання: чи збереже Україна в тій самій формі політичну підтримку наших союзників, в першу чергу нашого головного стратегічного союзника, Сполучених Штатів Америки, так, як це було до 20 січня - моменту вступу на посаду 47-го президента США Дональда Трампа?Друге: чи збережуться і чи збільшаться обсяги надання воєнної допомоги Збройним Силам України у 2025 році? Тому що армія - це величезна машина, армія налічує сотні тисяч людей, які потребують відповідного матеріального забезпечення. І це не те, що можна надати завтра, - воно потрібно тут і сьогодні. Тому що якщо вам не надходить потрібна кількість БК, ви не отримуєте необхідну кількість пального, не отримуєте потрібну кількість FРV-дронів, це обертається втратою життів наших військовослужбовців. На жаль, така є ціна війни.Саміт "Підтримай Україну", 24 лютого 2025 р., фото: Gеtty Іmаgеs Третє питання, я би сказав, ключове, і воно багато в чому буде визначальне не тільки для 2025 року, але й для долі завершення цієї війни, - це питання мобілізації. Те, як триває мобілізація на сьогоднішній день, безперечно, не може задовольнити потреби Збройних Сил України. І не може відповідати тому характеру війни, яку веде проти нас наш противник, хоч він має серйозні проблеми насправді, і вони нагромаджуються, і очевидно, що ці проблеми ставатимуть у нього все більшими, тому що противник не враховує очевидних помилок своїх власних хронічних.Але давайте говорити про нашу ситуацію. Ситуація з мобілізацією очевидно не може вважатися задовільною. І 2023-й, і 2024-й роки показують, що ми не добираємо потрібної нам кількості військовослужбовців. І цю інформацію, оскільки ми демократична країна, відверто повідомляють і політики, і наші командувачі.Четверте питання - це питання підготовки і мотивації того складу підрозділів Збройних Сил, який уже є, який мобілізований або який знаходиться за контрактом. Ми бачили приклади, коли новостворені бригади з різним ступенем готовності демонстрували і свою бойову виучку, і злагодженість, і, найголовніше, готовність виконувати завдання. Питання моральної готовності і професійної готовності виходить сьогодні на перший план, тому що ми входимо в четвертий рік повномасштабної війни, а для багатьох наших побратимів це вже буде 12-й рік війни. І в мене є багато таких побратимів, які в лавах Збройних Сил з 2014 року - уявіть собі.І нарешті п'яте питання - це готовність самого українського суспільства продовжувати підтримувати. Тому що армія - вона виконує бойові завдання на фронті, вона виконує бойові завдання в тилу, в тому числі де відбувається відновлення, ротація, перепідготовка особового складу. Але ми бачимо дуже серйозні проблеми всередині суспільства - посилюються, на жаль, конфлікти, штучні віруси, які закидає нам противник, успішно приживаються в тілі українського суспільства.І вся ця колотнеча, в тому числі політична, обговорення можливої тематики виборів - усе це, звичайно, не сприяє мобілізації. І мобілізації, в тому числі внутрішньої, наших Збройних Сил.От давайте з цього кінця і почнемо - просто з оцих настроїв, які є. Як взагалі настрої з оцим, що "от, зараз може хтось про щось домовитися, потім вибори"? Як вони взагалі впливають на тих людей, які на фронті? І, якщо ширше, - як вони впливають на можливість мобілізувати додаткові сили для війни?Я думаю, що про це можуть краще розповісти цивільні експерти. Як людина військова, я можу сказати, що, за великим рахунком, у 2022 році політичні питання і питання внутрішньополітичного життя взагалі не порушувались. І не тому, що вони не існували, - вони існували й тоді. Але було не до того, ми були в гарячій фазі бойових дій. У нас відбулися дві успішні контрнаступальні операції - одна з них Харківська, інша - Херсонська. В обох, до речі, взяли участь підрозділи славетної 1-ї бригади спеціального призначення, в якій я починав свою службу у 2022 році.2023-й - це був рік українського контрнаступу який дав обмежені результати, і це був теж рік мобілізації. А далі починається 2024 рік - певне розхолодження, починаються політичні розмови. Давайте говорити відверто: вперше розмови про те, що вибори можуть відбутися, почалися ще наприкінці 2023 року. 2024 рік - вони вже обговорювалися абсолютно відкрито, у 2025-й ми входимо - і в нас просто іде злива цієї інформації.ЗСУ, Донецька область, 22 лютого 2025 р. Фото: Gеtty Іmаgеs Як це може не впливати на внутрішнє самопочуття військових? Звичайно, всі ми люди, ми всі спілкуємося. У нас є рідні, у нас є друзі, багато наших побратимів списані, тому що вони важко поранені. І зрозуміло, що, коли вони входять в цивільне життя, стикаються з реальними проблемами адаптації, нерозумінням суспільства, невідповідністю дій місцевих органів влади на їхні потреби. Звичайно, для них постає питання, в тому числі, - що відбувається?Усе це має різний вплив, але здебільшого деструктивний, на психіку військовослужбовців. Тому що там, де починається оця внутрішня політика і ворожнеча, - там починаються серйозні проблеми у людей, які й так відчувають постійно умови бойового стресу.Як вам здається, які є способи подолати це? Тому що не одні ми в історії світу проходили через ці моменти. Прямо скажемо, будь-яка велика війна в будь-кого тягне якісь спади, якесь розчарування. Із неї просто треба виходити. Якими методами?Це цікаве питання. Давайте почнемо все-таки з того, як можна впоратися з наслідками бойового стресу. Давайте казати відверто: достатньої кількості підготовлених фахівців, психоаналітиків, психологів, які працювали б з нашими військовослужбовцями, не було ні в 2022 році, їх нема і в 2025-му.Для фактично мільйонної армії потрібно мати як мінімум десятки тисяч. Я не можу сказати, скільки здатен обслуговувати постійно й тримати в полі зору професійний психоаналітик. Але я думаю, що ми говоримо про кількість щонайменше 20-30 тисяч спеціалістів. Їх не було тоді, їх нема і сьогодні.Більшість випадків, коли військовослужбовці звертаються до подібної допомоги в рамках своїх підрозділів, - вони не можуть отримати відповідної реакції, тому що люди, які повинні цим займатися, не мають найчастіше відповідної освіти. Тоді починається пошук інших речей. Найкращий психоаналітик - це завжди твій побратим, той, хто тебе зрозуміє найкраще, той, хто розуміє, що тобі потрібно. І ця допомога насправді є найбільш ефективною.Ми найчастіше обговорюємо всі ці проблеми у своєму колі. Не тому, що ми не хочемо ними ділитися, а тому, що в більшості випадків ми знаємо, що нас не зрозуміють. Цей розрив відбувається не те що з чужими людьми - навіть із близькими. Тому що військовослужбовці стикаються з цим, повертаючись хто на лікування, хто у відпустку, повертаючись до своїх родин, зустрічаючись… А в багатьох родини навіть не в Україні досі. Так, частина змогла повернутися, але дуже багато родин наших військовослужбовців досі перебувають за кордоном.Ці зустрічі дуже рідкі. Це може бути навіть не кожен рік, це може бути раз на два роки. І віддаляються, звичайно, люди. Ну і найголовніше, що ті сім'ї, які виїхали на початку війни, вже адаптувалися до нового життя. Вони забули, що таке війна. Вони не розуміють, що таке щоденні нальоти, які ми спостерігаємо в наших містах, ворожих дронів, удари крилатими балістичними ракетами. І тому від цього починається непорозуміння, конфлікти і як результат - розлучення, розбиті сім'ї, люди розходяться.Тут потрібна допомога в першу чергу самої держави. Держава, органи місцевої влади повинні були б реагувати на це, наймати в тому числі додаткових - так, ми знаємо, що міжнародні різні організації і фонди фінансують діяльність тисяч подібних психоаналітиків. Вони успішно працюють над подоланням наслідків психологічних травм, яких зазнали наші громадяни. В першу чергу це злочини сексуального характеру, тортури. Я спілкувався, коли ми заходили на наші щойно звільнені території, ми чули жахливі історії від наших людей, що вони пережили, у першу чергу жінки.Харківщина, Херсонщина - я, чесно кажучи, наслухався таких історій, що розумію, що все це має стати предметом серйозних міжнародних розслідувань. І якщо з ними хоч якось працюють усі ці міжнародні організації - вони відмовляються працювати з військовими, вони чітко ставлять бар'єр, кажуть: якщо це цивільні - так, ми будемо допомагати; військові – все, ми з ними працювати не будемо і не хочемо. Це їм прямо заборонено.Ну, це дивно, але в нас, з іншого боку, є такі можливості для партнерства. Наприклад, з Хорватією. Я знаю, що в Хорватії якраз військовою психологічною реабілітацією займається людина, яка сама пройшла бойові дії. І, можливо, у цьому відповідь: більше тих людей, які вже з якоїсь причини не можуть воювати, - намагатися їм надати можливість саме як психологам реалізуватися. У нас, якщо подивитись на армію, багато є людей, які, непогано підготовлені у своїй базі, грамотні люди. Вони не можуть працювати на якихось інших роботах, вони не можуть воювати, але вони могли б працювати в тому ж цивільно-військовому співробітництві як психологи для військових.Так. Але, знаєте, це дуже специфічна історія. Я можу поділитися своїм досвідом. Я стикнувся з наслідками бойового стресу, в першу чергу через те, що я брав участь кілька днів в ексгумації тіл убитих українців і закатованих військових. Це було в Ізюмському лісі, і кілька днів я буквально з ранку до вечора перебував у цьому місці, де все це відбувалося. Там була потрібна моя присутність, насамперед тому що працювали співробітники іноземних медіа й потрібно було забезпечувати їхню безпеку.Я скажу, що для мене це стало дуже великою психологічною травмою, з наслідками якої я борюся до сьогоднішнього дня. Зрозумійте, що будь-яка людина, тим більше цивільна, навіть на той момент я вже мав досвід участі в бойових діях, але коли ти бачиш, як перед тобою витягують тіло дитини, в якої відсутня половина голови, або 20 плюс тіл наших військовослужбовців, в яких за спиною зав'язані руки колючим дротом і всі вони вбиті в стилі НКВД пострілом у потилицю… Потім ми заходимо в місцеву таємну в'язницю, де знаходимо засоби тортур: електричні стільці, молотки, ножі і купу ганчір'я в крові, яке лежало просто скрізь в їхніх камерах.І зрозумійте, що для будь-якої людини це може стати дуже серйозно. Так от, я, маючи досвід цієї історії, звернувся до психоаналітиків - це було на комерційній основі - і стикнувся з повним нерозумінням того, що відбувається. Тобто ті поради, які там дають, - вони сміхотворні. І, відверто кажучи, всі історії, майже 100 відсотків випадків, я чую те саме від своїх товаришів. На жаль.Ще раз повторю: усі ці історії будуть мати дуже серйозні наслідки через роки і десятиліття наперед. І ми не знаємо, як все це відгукнеться. Давайте подивимося на досвід навіть Сполучених Штатів, де подібна система створена й функціонує десятками років. Я пам'ятаю, коли свого часу я відвідав Вашингтон - тоді ми створили одну з перших правозахисних організацій Frее Сrіmеа, яка займалася дослідженням російських злочинів, порушень прав людини в окупованому Криму, - і статистика, яку нам повідомляли американські військові, теж була жахлива: у них фактично кожен 50-й військовослужбовець не повертається в сім'ю. Вони стають антисоціальними елементами, тобто йдуть на вулицю, маючи величезну пенсію. Тобто тут навіть не тільки питання в тому, що тобі можуть забезпечити. З усіма їхніми соціальними гарантіями у людей відбуваються незворотні зміни в психіці й в організмі. І тут одними грошима ви ситуацію не вирішите.Ну, мова не йде тільки про гроші. Я ж кажу, треба дивитися на досвід країн, які мали саме таку вітчизняну війну. От Хорватія тут хороший приклад, тому що в них було дуже велике залучення людей, у них дуже багато ветеранів. Повторюю: в них саме ветерани бойових дій працюють у тих структурах, з відповідною освітою, де це важливо.Ви розказуєте про речі, які об'єктивно, тобто зі сторони як подивитися, лякають, вони, звичайно, у тої людини, яку ми закликаємо долучитись до війська, не викликають прямо скажемо, позитивного відгуку. І що б мало тоді спонукати зараз людей долучатися до війська? Нам це необхідно, нам треба вибудовувати цю систему.Ну, дивіться, в першу чергу це не має виглядати таким чином. От ви кажете, що це виглядає лякаюче. Ну, послухайте, це війна. Війна - це не історія, де пахне фіалками, на жаль. Це історія, де пахне порохом, де є запах смерті, де є страх завжди.І ніхто з тих людей, які вам розповідають, що там не страшно і що все було так добре, ми все пройшли і ми поводилися настільки сміливо, це в першу чергу або відверті шахраї, або люди, які ніколи там не були. Давайте казати відверто.Тим не менше, за три роки фактично вже з моменту повномасштабного російського вторгнення, ми стали однією з найсильніших армій не тільки Європейського континенту, але й світу. У нас дуже багато професійних, підготовлених підрозділів. У нас абсолютно іде сьогодні нова генерація наших командирів - молодих командирів, дуже часто віком від 25 до 40 років. Це люди, які не тільки самі мають величезний досвід, але й успішно ним діляться.Тому перебування в складі Збройних Сил у першу чергу дає можливість не тільки матеріального заохочення, достатньо непоганого. Давайте казати відверто: перші місяці й роки ми трималися виключно на патріотизмі. Ніхто не ставив питання, скільки я отримаю, чи мені заплатять бойові і таке інше. Зрозуміло, що це питання важливе, тому що в усіх є сім'ї. Дуже багато - сім'ї за кордоном, їх потрібно підтримувати. Тому соціальні виплати і грошове забезпечення, які отримують регулярно, без затримок, усі підрозділи Збройних Сил України, надзвичайно важливо. І у нас дуже багато військовослужбовців, які ніколи в житті не заробляли таких грошей.Я пам'ятаю, перші місяці для багатьох було шоком, коли солдат міг отримувати на картку 100 000 + на місяць, тому що було грошове забезпечення солдата 30 000, які на той момент виплачувались, плюс бойові виплати. І у нас люди, які перебували постійно в зоні бойових дій, отримували регулярно 100 000 +. Плюс знищена техніка, плюс бонуси і додаткові виплати.І тому ця система зазнає певних коригувань і іншого, але тим не менше це є важливий фактор на сьогоднішній день. Тому що це забезпечена робота, в тому числі і пільги, якими забезпечується і військовослужбовець після завершення війни, і якими буде забезпечуватися його сім'я.Друге питання, яке дуже часто кажуть, - що, перебуваючи в складі Збройних Сил України, у вас набагато більше шансів інколи вижити, ніж якщо ви є цивільною особою і знаходитеся в прифронтовій полосі.Костянтинівка, Україна 23 лютого 2025 р. Фото: Gеtty Іmаgеs По-перше, засоби захисту, вміння зберігати життя своє і свого побратима на кілька порядків вище у військовослужбовців, ніж у цивільної людини. І тому, коли в результаті ворожих обстрілів ми бачимо неспівмірну загибель цивільних людей, військових у цей момент загине набагато менше, в рази менше, тому що вони привчені зберігати своє життя і життя своїх товаришів на полі бою. Це теж дуже важливо.Ще один важливий аспект полягає в тому, що, на жаль, ті наші громадяни, які не виконали свій обов'язок або ховалися відверто від мобілізації в прифронтових регіонах, після цієї окупації не мали такого вибору. І ми пам'ятаємо слізливі пости, які були перші місяці, ДНР-ЛНР так звані, плюс, на жаль, наші окуповані регіони - Херсонська, Запорізька області, де людей ніхто не питав. І більшості цих людей, наших громадян, яких насильно забрали в збройні формування Російської Федерації, уже немає в живих. Або вони отримали фатальні поранення без жодних виплат, без жодної надії на те, що хтось коли-небудь буде все це компенсувати.Тому набагато краще завжди воювати в армії своєї країни, розуміючи, за що ти воюєш, і, по-друге, маючи всі ці гарантії і забезпечення.Знаєте, що ще найгірше? У нас, на жаль, силами ворога були створені і проведені успішні операції психологічного впливу, так звані ІПСО, в результаті яких був створений імідж наших ТЦК ледве не як карателів, людей, які вживають ті чи інші заходи. Так, на жаль, є конкретні випадки порушення законодавства, перевищення їхніх службових обов'язків. Про все це завжди чесно говорить Генеральний штаб Збройних Сил України. Усі ці випадки розслідуються - на відміну від Росії. І для людей настає конкретна правова відповідальність. Більше того, вона зараз буде посилюватися, як ми бачимо.Тому, коли ми говоримо питання, потрібно воювати чи ні, - ну, знаєте, якщо людина за своєю психологією, давайте казати відверто, не готова захищати свою країну і є ухилянтом, вона готова платити десятки тисяч доларів за те, аби уникнути виконання цього обов'язку або взагалі незаконно втекти з цієї країни, нам такі люди очевидно не потрібні в Збройних Силах України. Нам потрібні люди, які розуміють, що вони там роблять і для чого.ЗСУ, фото: www.fасеbооk.соm/GеnеrаlStаff.uа Хоча і тут є винятки. Є зараз багато прикладів того, коли люди ухилялися від виконання обов'язків, потім вони були мобілізовані, часто попри їхню волю, і вони стали прекрасними успішними воїнами. Ваші колеги з видання НВ нещодавно писали про один із таких випадків, коли подібний ухилянт - використаємо оцю розмовну лексику - став суперуспішним оператором БПЛА і зараз прекрасно воює. І він нікуди не тікає.Тому що насправді такі "ідейні ухилянти" - це мізерна частка людей.Згоден.Інші просто йдуть, куди їм дозволяє йти більшість і коли створюється певна атмосфера в суспільстві. Зараз вона не зовсім здорова місцями. До 2023 року була просто здорова атмосфера, коли люди захищають свою країну і в принципі розуміють, що це треба.Зараз внаслідок, як ви сказали, і атак інформаційних, і психологічних атак, багатьох інших процесів ця атмосфера зламалася. Але тут таке питання: чи можемо, як ви вважаєте, ми далі розраховувати на те, що ми будемо йти тільки шляхом набору добровольців і тих людей, які добровільно готові йти? Чи мають бути якісь способи все ж таки примусу? Ну, 6 мільйонів ще не стали просто на облік - щось із цим треба робити. І не всі з цих 6 млн є ухилянтами, просто думають: можна не стати – я не стану.Ну, давайте казати відверто. Є фраза банальна, я її повторю: закон один для всіх. І люди, які не стали на облік, вони не виконали обов'язок, який покладений на них державою, законодавством, - вони є порушниками цього закону. Це абсолютна аксіома. Я навіть не хочу обговорювати питання того, що, як у відомому скетчі, "понять і простіть" - тільки за те, що хтось, якась мамина "квіточка" або "черешенька" каже, що "я не створена для війни", "я краще тут собі поп'ю рав-каву" або "позаписую собі якісь там рілзи для своєї дівчини".Ви розумієте, питання в тому, що людина за своєю психологічною суттю не створена для війни. Тому що вбивати живу істоту, вбивати людину - це є проти людської природи. Я скажу, що для багатьох наших людей, для багатьох наших побратимів на початку було важко психологічно, коли ти цілишся в людину її вбити. Але все це минає, все це проходить, тому що у тебе є банальне питання: або ти вбиваєш, або вбивають тебе.І давайте казати відверто - психологія українського військовослужбовця, українського воїна виявилася набагато стійкішою, ніж психологія більшості, абсолютної більшості наших західних європейських сусідів. Скільки вже було сказано, скільки протрималася б середньостатистична європейська армія?Давайте не будемо ображати, я не буду називати національності. Але уявімо якусь достатньо велику сусідню центральноєвропейську країну. Ті опитування, які відбувалися в багатьох цих країнах, чітко показують: понад 50% молодих людей віком до 35 років, а в деяких випадках це 70% плюс, вони в принципі не готові до захисту своєї країни. Навіть якщо буде йтися про те, що ворог буде окуповувати, зайде в їхню домівку, вибачте, вчинить сексуальні злочини по відношенню до їхніх близьких і інших, - вони не готові, вони будуть тікати і виїжджати.Я був у відпустці минулого року, в законній відпустці, в одній центральноєвропейській країні, в якій живуть мої друзі університетські. Вони місцеві, не українці, ми вчились в університеті Шевченка. І він мені каже: ти знаєш, така цікава історія - у нас величезний потік моїх співгромадян зараз купують вілли в Іспанії або житло і виїжджають. А чому? Кажуть, бояться мобілізації, бо якщо почнеться війна, його можуть загрести. І він розуміє, що в Іспанії шанси попасти в армію набагато менші, ніж тут. І він собі тихенько виїжджає туди. Тобто вони вже зараз до цього готуються.І тому я кажу, що стійкість українського воїна - вона є фантастичною. Вона здивувала не тільки росіян (росіян в першу чергу), - вона здивувала й шокувала весь світ. Тому що воювати, давайте так казати, 11 років плюс і три роки повномасштабного вторгнення - хто собі може дозволити? Я маю на увазі, з точки зору психологічної стійкості. І ця відданість у першу чергу, і жертовність, і професіоналізм, який ми продемонстрували, вони ставлять українські Збройні Сили в топ. Так, ціна, яку ми платимо, безперечно, є страшною.Але наші підрозділи розуміють, за що вони борються, - вони борються за те, щоби люди мали можливість жити – мирним життям жити зараз ніде не можете, ви знаєте, що прилетіти може скрізь, навіть у Мукачево, - умовно мирним життям, принаймні їсти сніданок спокійно. У вас часто є світло, у вас часто є гаряча вода.Що відбувається на фронті, ви розумієте? Там побутові умови далеко від ідеальних. Хоча хазяйновитість наших українських воїнів - вона є легендарною. І вони можуть собі влаштувати і баню, і випратись - у нас ніхто не ходить брудний. Коли там дивуються і кажуть: та це ж якісь там інста-воїни, вони там фотографуються, вони чисті - вони не на фронті. Люди думають, що вони мають бути такі замазюкані.Ні, вибачте, у нас люди, які навіть сидять на нулі, вони виходять - да, він може бути там кілька днів, да, в нього немає можливості помінятись, але завжди тягне з собою один запасний комплект. Навіть якщо він іде на нуль, він завжди з собою тягне чисті речі. Розумієте, в чому річ? А коли людина знаходиться там, вона вийшла на відведення - вона завжди чиста, випрана, прекрасно виглядає.Да, є, звичайно, окремі організми, які цього не дотримуються, але вони в абсолютній меншості, тому що все ж таки армія - це дисципліна, а дисципліна - це порядок.Ну, бачите, не тільки в нашій одній умовній центральноєвропейській країні молодь якось немотивована - у нас також довелося приймати рішення, щоб додатково мотивувати саме молодь, тому що, хто б що не казав, молодим людям чисто фізично легше воювати очевидно.Мені цікаво, як ви прогнозуєте – чи це дасть можливість дійсно виконати ті завдання, які намагаються рішенням про додаткове фінансове стимулювання людей від 18 до 20 років? Чи буде зворотний ефект?Давайте відверто: усі мої діди воювали в складі Червоної армії в Другій світовій війні. Один мій дід був зв'язківцем, і він закінчив у званні старшого лейтенанта, другий був артилеристом, і він закінчив у званні майора. Обидва.У мене аж три, навіть чотири, з усіх боків, тобто і рідні, і двоюрідні, і це було, коли їм було десь 21, 22, 18.Мамин батько, він був зв'язківцем, закінчив війну в Берліні. А другий дід, з Миргорода родом, - він закінчив війну в Дрездені. І я завжди пам'ятаю, що коли будь-які розмови починалися, що ж там було на фронті, я хотів почути якісь героїчні історії, вони завжди казали: ти знаєш, малий, давай краще про це не будемо. Вони не хотіли навіть про це говорити.І не хотіли говорити зі зрозумілих причин. Вони починали в молодому віці. І я завжди пам'ятаю те небагато, що вони казали, - скільки молоді поклали тоді комісари, скільки багато українців. Згадайте, коли відбувалося звільнення правобережної України, товариш Жуков понабирав 16-річних українських парубків і, навіть не одягаючи їх у військову форму, кинув їх сотнями тисяч на штурм Києва і правобережної України. І поклав їх тут фактично.Це я веду до того… Знаєте, я не політик, я можу собі дозволити говорити непопулярні речі. Коли нам починають казати, в тому числі окремі наші союзники, що ми маємо знизити вік до 18-річного, я вам скажу, що 18-річні солдати бувають прекрасні. Але, за великим рахунком, у нинішніх умовах це не військовий, який був мобілізований в 1939-му, 1941 році. Тоді 18-річна людина вже могла завести сім'ю і мати вже не одну дитину.Сьогодні це підліток, це не доросла людина. Він не може, він не здатен здебільшого. Ще раз повторю, є винятки. Але я кажу про те, що мобілізувати 17-річних - це є злочином і проти нашого майбутнього, і проти логіки. Має бути добровільно: так, якщо людина хоче долучитися, у 18 років їй має бути надано право і - після проходження БЗВП в обов'язковому порядку - вона може це зробити.Але, якщо ми говоримо про зниження мобілізаційного віку, воно має мати певну логіку. Ну, до 23 років знизити ще є сенс. Нижче - я не бачу сенсу, у першу чергу тому, що цих молодих людей, відверто кажучи, не так багато. Потрібно зберігати їх. І в першу чергу, ще раз повторю, через психологічну здатність усе ж таки краще, щоб це були вже трошки старші хлопці і дівчата.Давайте ще просто обговоримо якусь таку більшу рамку того, що відбувається. Ми всі бачили, з чого почався рік, з яких заяв наших союзників деяких. І це все поставило перед нами таке питання: а чим і як воювати нам доведеться в цьому році? Тому що деяка допомога поки не проглядається нова, деяка доїхала. Ну і, цікаво, що в нас є і які тут перспективи.Що в нас є - я вам не скажу, ви розумієте, з яких міркувань. Я скажу так, що ми маємо на сьогоднішній день велику кількість надійних союзників, які здатні задовольнити значну частину потреб Збройних Сил України.Крім того, український ВПК в умовах війни показує шалені темпи зростання, як по виробництву продукції, так і по кількості зразків, які проходять дуже швидко етап від дослідних до уже тих, які вводяться в серію. Це і українська артилерія, скажімо, "Богдана".Я пам'ятаю ті перші "Богдани" в мізерній кількості. Я вам розкрию таємницю - я побачив тільки аж одну "Богдану" на півдні України, яку дуже ретельно ховали, бо їх було декілька, але конкретно на напрямку була одна. Зараз у нас "Богданами" обладнані, точніше озброєні, підрозділи в кількості багато-багато одиниць в кожному.І те, як воно виглядало на початку, ті механізми зарядження, які використовувалися, ті снаряди, які використовувалися, і потім, що нам почало приходити вже від чехів, від наших партнерів, - це небо і земля. І результати цієї роботи ми бачили. Тобто ми багато разів брали участь у бойових стрільбах, і те, як вони працюють у польових умовах, - це просто фантастика: і результативність, і точність стрільби.Українські системи FРV-дронів - скільки ми зараз виробляємо прекрасних власних систем, які наш ворог не здатен зробити. Українські прекрасні морські дрони "Магура", які досягають фантастичних результатів, які загнали під плінтус рештки, підкреслю, рештки Чорноморського флоту противника. Понад 30% їхнього плавскладу було виведено назавжди зі строю або дуже суттєво пошкоджено. Це все результати.Тому, ще раз повторю, для нас ключове питання - збереження цієї підтримки на належному рівні або її відповідне нарощення. На щастя, останні заяви, які були зроблені нашими союзниками, зокрема свіжа заява президента Франції Емманюеля Макрона, який провів аж дві екстрені зустрічі в Парижі, запросивши союзників, і який на днях відбуває до Сполучених Штатів для переговорів разом із британським прем'єром Кіром Стармером, - це якраз-таки про військову допомогу, про озброєння.І я думаю, і сподіваюсь, і розраховую на те, що наші союзники виконають свої зобов'язання. Ну, і наш ВПК так само, звичайно.Я так розумію, що найбільш вузьке місце - це системи ППО. І це пов'язано з цивільним населенням. Мабуть, цей рік буде для цивільного населення не такий безпечний, як були попередні роки. Вони були небезпечні й ті, але…Не можу це коментувати зі зрозумілих причин, але ще раз скажу: наші системи захисту протиповітряної оборони теж не стоять на місці. Я пам'ятаю ті системи "Бук", системи "Ігла", "Стріла", які були на початку, і нечисленні "Стінгери", і те, що ми маємо на сьогоднішній день, у тому числі на батальйонному і ротному рівнях. Ті системи ПЗРК, які ми маємо, ті системи зенітно-ракетних комплексів у тій кількості, які надійшли, і те, наскільки фантастично зріс рівень.От питання: хто краще підготовлений до ведення дій - умовно кажучи, оператор румунської ППО чи навіть американської ППО, який бере участь тільки в навчальних стрільбах три-чотири рази на рік, або український пепеошник - да, у нього є зміни, є відпочинок, - який знищує інколи до кількох десятків цілей на місяць, навіть не на рік? Тобто - про що ми говоримо?Тому навіть з обмеженою кількістю систем ППО наші системи Повітряних сил здатні просто робити неможливе. Тому я би сказав так, що нема підстав зараз говорити про те, що буде гірше, що є приводи для занепокоєння. На сьогоднішній день і на завтра ми можемо дивитись достатньо впевнено, що все буде під контролем.З огляду на ці ваші слова, чи варто нам зараз буквально іти таким шляхом, щоб прагнути зупинити бойові дії за будь-яких умов, за будь-якого тиску, просто тому, щоб зупинити заради того, щоб зупинити? Це кому треба - більше нам чи більше Росії зараз, зрештою?Це питання до політиків, до дипломатів, які мають самі визначати умови. Але умови для початку цих переговорів відомі. Про це говорить українське політичне керівництво, про це говорять президент України Володимир Зеленський і наші партнери. Якщо складуться умови ведення переговорів з позиції сили - це буде момент для початку цих переговорів. Коли вони складуться, яким чином - це робота, яка має бути забезпечена як політиками, так і партнерами, так і Збройними Силами України. Коли все це станеться, коли все це складеться, тоді ці переговори мають початись.Я хочу наголосити: офіційна позиція, яка була виголошена урядом Сполучених Штатів, зокрема державним секретарем Марко Рубіо, який пояснив, чому переговори відбувалися в форматі американці – росіяни, - тому що там обговорювались на 90 з чимось відсотків питання двосторонніх відносин Америки і Росії. Питання війни, яку Путін розв'язав проти України, обговорювалось, але воно не було мейнстримом.Тому це пояснює, що наші союзники тим самим сигналізують, що вони почали попередні консультації, але це ще не мирні переговори.А які тоді умови мають скластися, зрештою, для того щоб це були мирні переговори, а не шантаж?Дивіться, ситуація в Російській Федерації, скільки б не намагалася приховувати пропаганда, дуже далеко від ідеалістичної. Вони намагаються повсякчас нам навіяти враження про те, що їхня економіка втрималася в режимі санкцій, що російські збройні сили мають достатній мобілізаційний підготовлений резерв, що російська армія має надійних союзників в особі Ірану, Північної Кореї і Китаю. І тому, мовляв, "ми здатні і готові воювати до побєдного конца" - до польської і румунської границі. Це те, що вони постійно нам розказують.Але давайте подивимося навіть на їхню внутрішню аналітику. Нещодавно були оприлюднені дані економічного центру, який очолює рідний брат міністра оборони Російської Федерації Бєлоусова. До речі, він має рідну племінницю в Києві. Так, у нього є рідна племінниця: у нього був старший брат, і оцей старший брат, він уже помер, - він у Києві жив. І його племінниця родом з Києва, вона киянка. Так от скількись місяців тому була гучна історія - вона просто принизила, записала до нього відеозвернення і пояснила: "Дядя, вот приедь і посмотри, кто кого обстреливает и что летит сюда на наш город Киев, в который ты сам приезжал к моему отцу". Ну, тобто все це було.І тому оцей центр, який очолює, я так розумію, ще один брат, очевидно молодший, пана Бєлоусова, оприлюднив за замовленням російського уряду достатньо невтішні оцінки стосовно ситуації на російському ринку, і фондовому в тому числі. І ми бачили, як росіяни раділи навіть початку цих переговорів. У них починають злітати ринки. Чому? Вони виключені.Оцей останній пакет санкцій, який запровадив президент Байден, 180 кораблів їхнього тіньового нафтового флоту - все це просто підрізало їм крила. І не тільки про гроші. Китай і Індія починають переключатись на інші країни. Що для них найгірше, розумієте? Питання мобілізаційного ресурсу - так, він поки працює, але вони змушені постійно задирати планку. Вони вже платять 40 000 доларів на нос мобілізованому. Скільки вони будуть платити - за 100 000?Ну, уже цю ціну вони не зможуть витягти. Крім того, наявність ресурсу вони починають закривати іноземцями. Звідси північні корейці, звідси жителі країн Африки, жителі Азії і таке подібне. І тому я ще раз кажу, що для них теж, щоб вони не говорили, ситуація складається гірше, гірше й гірше. І вони теж будуть поспішати з цими переговорами. Вони Путіну так само потрібні.Інша річ - що Путін, звичайно, буде дивитись на нашу ситуацію. Якщо у нас нерозумні люди почнуть розкачувати всю цю історію, робити внутрішню колотнечу, - звичайно, Путін буде цим користатись. І він цим користається. Я ще раз кажу, що ключове питання - це збереження внутрішньої єдності, тієї, яку ми продемонстрували всьому світу у 2022 році.Від цього залежить, які умови будуть цього всього - припинення, неприпинення, тимчасове зупинення. Тобто як не кажи, але це важливо в першу чергу. Чи буде це те, що дозволить укріпитися Путіну, чи це буде те, що не дозволить йому далі воювати зрештою.Так, безперечно, тому що плани Путіна - і про це каже відверто і українська військова розвідка, і про це каже президент Зеленський - плани Путіна не обмежуються Україною. Він думає про захоплення держав Балтії, він думає про захоплення Польщі. Більше того, плани створення 15 додаткових дивізій на західному фланзі Росії - це про що? Про Україну? Ні. Вибачте, вони проти кого будуть розвернуті? А Сувальський коридор - вибачте, вся ця історія з воєнної точки зору для НАТО може обернутися дуже серйозними наслідками. Вони зараз стикнулись з тим, що виведення армії Сполучених Штатів вимагає від них зараз розгортання.От останні цифри НАТО, вони підрахували. Знаєте, скільки їм потрібно ресурсу? Я зразу скажу, цього ресурсу в них нема, - 300 000 особового складу, додатково призваного, в країнах у всій Європі. Де вони будуть шукати, з урахуванням тих тенденцій, які ми вже обговорили? 2000 танків і 1400 бронемашин їм потрібно виробити. З їхніми темпами виробництва, а все це - забезпечення, робочі місця, підготовлені екіпажі, БК до всіх цих танків і бронеавтомобілів - це ж не рік, не два, не три, це не п'ять років навіть.У них темпи виробництва такі, що вони це будуть виробляти дуже довго. А Путін не буде чекати 5 і 10 років, розумієте? Він може - якраз-таки на своїх криворуких станках, вивезених із Німеччини в 1945 році, це ж досі ці станки, які працюють там. Вони вкрадені. Там "подшаманенные", "подкрученные Ваней под две банки спирта где-то" відремонтовані.І коли починають наші окремі блогери чи так звані військові експерти глумитись - ну, вони вивели танки 1960-х, 1970-х, - вибачте, всі ці танки їздять, вони стріляють, вони вбивають. Якщо ти такий розумний, іди й мобілізуйся в підрозділ ЗСУ. Хай це не буде передовою лінією. Навіть у підрозділ РЕБ кудись там піди. І спробуй посидіти під обстрілами російського танка. Я вас запевняю, що це задоволення незабутнє просто буде. Навіть якщо це буде танк, вироблений в 1950-х роках.
we.ua - Начальник групи зв'язків із громадськістю Командування сил ТрО Тарас Березовець про фактори, які будуть впливати на бойові дії у 2025 році
Gazeta.ua on gazeta.ua
Стежте за синицями: птахи вкажуть, чи очікувати похолодання
25 січня - день пам'яті святителя Григорія Богослова. Народився він у родині єпископа Назіанського Григорія 326 року. Виховувався матір'ю, яка була ревною християнкою і перед народженням сина пообіцяла Господу, що він буде Йому служити. Тому Григорій отримав хорошу церковну освіту. Однак також він навчався в найкращих на той час світських школах Кесарії Палестинської. Пізніше продовжив навчання у Олександрії, а закінчував вчитися в Афінах. Там же познайомився з Василієм Великим, від якого у віці 26 років отримав хрещення. Після Афін повернувся Григорій до батьківського дому. Але пізніше відправився з Василієм до пустелі. Через деякий час батько Григорія покликав сина назад, щоб той обійняв єпископський сан замість нього. 374 року помер спочатку батько Григорія, а згодом і його мати. Святитель деякий час продовжував справу батька, але сильно занедужав, тому пішов жити в окрему обитель. Через три роки його обрали архієпископом Константинопольським. Що не можна робити Не ображайтесь на своїх рідних та друзів через дрібниці. Не можна виходити з дому після заходу сонця. Заборонено стригти нігті на ногах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Весняне рівнодення 2025: коли тривалість дня і ночі будуть однаковими Прикмети Погода від ранку до обіду вкаже, якою буде перша половина майбутньої зими; кричать горобці - варто чекати на відлигу; сильний снігопад - весна прийде рано; яка погода від полудня до вечора, такою буде друга половина майбутньої зими; з дахів капає - до морозів; від самого ранку співає синиця - чекайте на похолодання; почорніла діброва - до відлиги чи сильної хуртовини. 24 лютого в Україні розпочинається Масниця, яка має особливе значення для вірян. Вона триватиме тиждень перед Великим постом, який передує Великодню. Його дата у 2025 році - 20 квітня. Традиційно протягом семи днів можна готувати млинці і ними пригощати рідних, друзів, сусідів.
we.ua - Стежте за синицями: птахи вкажуть, чи очікувати похолодання
Gazeta.ua on gazeta.ua
Що потрібно зробити сьогодні, щоб стати багатшим: прикмети дня
14 січня день святої Ніни. Вона була просвітителькою, яка увійшла в історію православ'я тим, що привела народ Іверії до християнства. Ніна жила наприкінці ІІІ-початку ІV століть. Народилася в Каппадокії, у знатній і благочестивій родині. Батько Ніни був родичем святого Георгія Побідоносця, а її мати - сестрою патріарха Єрусалимського. Коли Ніні було 12 років, її сім'я вирушила до Єрусалима, де батька благословили на відлюдництво. Мати дівчинки стала дияконисою при храмі Гробу Господнього, а виховувала Ніну благочестива стариця. Дівчина з юності вивчала Святе Письмо, а розповіді стариці про Іверію (нинішню Грузію) збудили в Ніні бажання відвідати країну і розповісти її жителям про Спасителя. За переказами, у Ніни було видіння - їй з'явилася Матір Божа і вручила їй хрест із виноградних лоз. Коли імператор Діоклетіан почав переслідувати християн, дівчина втекла до Іверії. Там вона скоро стала відомою: за її молитвами відбувалося безліч зцілень місцевих жителів. Дівчина обійшла весь край із проповідями і навернула в християнство самого царя Мероя. І тоді з Константинополя запросили єпископа і священиків і побудували перший в Іверії храм в ім'я святих Апостолів. Прикмети червоний захід сонця - буде врожай пшениці та гороху; сніг іде - до багатства, дощ - до неврожаю і нещасть; відлуння далеко чути - до сильних морозів; сильний вітер - буде хороший урожай фруктів. Що не можна робити лаятися і підвищувати голос; відмовляти в допомозі та милостині; ображати кого-небудь і ображатися самому. Цього дня не радять давати в борг гроші, щоб не залишитися "на бобах", стригтися і ображати тварин. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Китайський Новий рік: коли почнеться і шість основних традицій святкування Що можна робити Цього дня можна піти в храм або помолитися святій Ніні вдома. У рівноапостольної Ніни просять позбавити від бід і скорбот, напоумити ворогів. Вважається, що свята допомагає у всіх добрих починаннях і справах. В цей день добре навести в оселі лад, закінчити розпочаті справи, можна прати і займатися рукоділлям. Чим більше зробиш - тим багатшим будеш. Тим, у кого є домашні тварини слід приділити їм особливу увагу: почистити хлів, клітки, смачно нагодувати. Вважається, що в Нінин день коров'яче молоко має особливі властивості, тому потрібно випити хоча б трохи молока. 24 лютого в Україні розпочинається Масниця, яка має особливе значення для вірян. Вона триватиме тиждень перед Великим постом, який передує Великодню. Його дата у 2025 році - 20 квітня. Традиційно протягом семи днів можна готувати млинці і ними пригощати рідних, друзів, сусідів.
we.ua - Що потрібно зробити сьогодні, щоб стати багатшим: прикмети дня
DOU - Developers of Ukraine on dou.ua
Зміна даних у реєстрі Оберіг, перехід на нові повістки і чи можна стати на облік без ТЦК
DОU поспілкувався із заступницею міністра оборони з питань цифровізації Катериною Черногоренко та з’ясував деталі про законодавчі зміни та майбутні плани, які стосуються реєстру «Оберіг», повісток і відстрочок у «Резерв+». Які нові правила діють щодо вручення повісток, як Нацполіція взаємодіятиме з реєстром «Оберіг», що це означає для військовозобов’язаних, які порушують військовий облік, і чи буде функціональність, щоб продовжити надану відстрочку — у матеріалі. З ключового: Приблизно третина розісланих повісток сформовані через «Оберіг»У людини є три дні, щоб відреагувати на рекомендований лист з повісткоюВ реєстрі «Оберіг» зібрана базова інформація про 98% чинних військовозобов’язанихУ реєстрі з’являться люди після 25 років, які ніколи не відвідували ТЦКВійськовозобов’язані від 16 до 25 років ставляться на облік автоматично, без відвідування ТЦК і без ВЛКУ Резерв+ можна буде виправити ПІБ, дату народження, ІПН Читайте докладний експлейнер У реєстрі Оберіг є персональні та службові дані про всіх військовозобов’язаних українців від 16 до 60 років. Передусім «Оберіг» наповнюється інформацією, зібраною працівниками ТЦК та СП. Оператори ТЦК вносять дані, які містилися в паперових картках, а також ті, які повідомляє людина, коли приходить до територіального центру. Далі через взаємодію з державними реєстрами ця інформація верифікується. Якщо в людини змінилися дані, певна інформація може автоматично оновитися в реєстрі — завдяки взаємодії різних інформаційних ресурсів органів влади. А деяка інформація з’являється тільки після того, як оператор ТЦК внесе її вручну. «Більшість даних з’являються шляхом інформаційного обміну. А оператор може цей обмін ініціювати», — зауважили DОU в Міноборони. У будь-якому разі це не звільняє людину від обов’язку особисто повідомляти ТЦК та СП про зміну даних. Як працює обмін даними Оберегу з іншими державними реєстрамиПередавання даних між реєстрами зроблено на базі системи інтероперабельності «Трембіта», вона є основою побудови інформаційних взаємодій між реєстрами в Україні. Щоб ця взаємодія відбувалась, як правило, на стороні «Оберегу» будуються вебклієнти, а на стороні державних реєстрів — вебсервіси. Взаємодія сервісу і клієнта дає змогу передавати інформацію через «Трембіту» з одного реєстру в інший шляхом запиту.«Трембіта» забезпечує цілісність даних, які бігають між реєстрами, їхню однозначну верифікованість, а також юридичну значущість. По дорозі між двома шлюзами ця інформація шифрується. Перед тим як інформація по «Трембіті» піде від одного шлюзу безпечного обміну до іншого, вона проходить кілька етапів з одного контуру в інший, потім вебклієнт надсилає запит та отримує відповідь, а тоді у зворотному боці через всі налаштування безпеки воно проходить назад до оператора.Тобто відомості з реєстрів отримуються за запитом. Оператор в ТЦК не матиме безпосереднього доступу до ЄДЕБО, ДРФО, ДРАЦС. Він отримає відповідь на запит, формат і структура якого визначені юридично. 🟢 «Оберіг» і зміна даних З 18 травня 2024 року людина може переглянути, які дані про неї є в реєстрі «Оберіг». Зокрема, через застосунок «Резерв+» підтягується: прізвище, ім’я, по батькові;дата народження;індивідуальний податковий номер;інформація про дату оновлення даних;відомості про бронювання та відстрочку, якщо вони є;дата проходження медкомісії та придатність/непридатність;військово-облікова спеціальність тощо. Якщо дані в реєстрі некоректні, людині треба особисто звертатися у ТЦК, де вона стоїть на обліку. Для безпеки та цілісності реєстру кожен ТЦК має доступ тільки до тих даних, які стосуються його обліку. Тобто якщо людина стоїть на обліку в київському центрі комплектування, то, для прикладу, у львівському ТЦК оператор не зможе внести про неї інформацію. При цьому через «Резерв+» можливо самостійно уточнити лише номер телефону, електронну скриньку та фактичну адресу. Та у 2025 році у застосунку з’явиться функціональність для виправлення даних у реєстрі «Оберіг» на основі інформації з інших реєстрів, розповіла DОU Катерина Черногоренко. Насамперед з’явиться можливість виправити ПІБ, дату народження, ІПН (реєстраційний номер облікової картки платника податків), інформацію про освіту. Це, за словами заступниці міністра оборони, основоположні дані, від яких залежить верифікація людини, щоб вона могла отримати електронний військово-обліковий документ, відстрочку та інші послуги в «Резерв+». Якщо людина не зареєстрована в застосунку «Резерв+», вона теж може дізнатися, які відомості про неї є в реєстрі «Оберіг». Зокрема, отримати витяг з інформацією через «Дію». 🟢 «Оберіг» і повістки У липні 2024 року уряд ухвалив постанову, за якою ТЦК став формувати і друкувати повістки за допомогою електронного реєстру «Оберіг» і підписувати їх кваліфікованим електронним підписом. Катерина Черногоренко повідомила DОU, що приблизно третина розісланих наразі повісток — це повістки нового зразка з QR-кодом. І їх ставатиме більше. «Нині ми посеред перехідного етапу, коли застарілі повістки з мокрою печаткою та підписом від руки ще діють на рівні з повістками з QR-кодом і електронним підписом. Ми рухаємось до повного переходу на повістки нового зразка», — зауважила заступниця міністра оборони. У листопаді прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що 98% повісток, сформованих через «Оберіг» і розісланих за останні два місяці, були адресовані безробітним або тим, хто працює неофіційно. Критерії, за якими повістки формуються через «Оберіг», надає Генеральний штаб ЗСУ. У реєстрі «Оберіг» є окреме поле про повістки — коли вона була вручена людині та який статус. На запитання, чи з’явиться ця інформація у «Резерв+», Катерина Черногоренко зауважила: «Наразі таку функціональність не розробляємо. Але аналізуємо потреби користувачів і перевіряємо, чи цей статус у застосунку є затребуваним». Три дні, щоб відреагувати на повістку З травня 2024 року повістки дозволили надсилати людям рекомендованими листами (є трекінг-номер, за яким можна її відстежити). А з жовтня, відповідно до законодавчих змін, рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» адресатам мають вручати особисто. При цьому, якщо за вказаною у листі адресою людини немає, працівник пошти телефонує їй та/або вкладає в абонентську скриньку повідомлення, що надійшов рекомендований лист із позначкою «Повістка ТЦК». У людини є три робочі дні після інформування, щоб забрати рекомендований лист, інакше працівник пошти робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», засвідчує її своїм підписом і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає лист до ТЦК. Також якщо людина відмовляється засвідчити своїм підписом відмову від одержання рекомендованого листа з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК», працівник пошти робить позначку «Адресат відмовився». І так само не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає лист ТЦК. Після цього ТЦК може винести постанову про штраф від 17 до 25,5 тисяч грн. Нагадаємо, що належним підтвердженням і датою оповіщення про виклик у ТЦК є (пункт 41 постанови № 560)день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ТЦК іншої адреси місця проживання. Докладно про штрафи та відповідальність за порушення військового обліку ми розповідали в експлейнері. Крім того, у «Резерв+» хочуть додати функціональність для сплати штрафів за порушення правил військового обліку. За словами Катерини Черногоренко, для цього є технічна можливість, а також законопроєкт, за яким якщо людина добровільно оплачує квитанцію, то отримує 50% знижки на штраф. 🟢 «Оберіг» і Нацполіція За новими правилами, які діють від кінця жовтня, Нацполіція обмінюватиметься даними з реєстром «Оберіг». Як зазначено на сайті Міноборони, поліція зможе оперативно отримувати дані про порушників і передавати їх до найближчих ТЦК або органів СБУ. Якщо електронна передача буде технічно неможлива, передбачено альтернативні способи звернення до поліції, зокрема в паперовій формі. Ми розпитали Катерину Черногоренко, як це відбуватиметься на практиці. За словами заступниці міністра оборони, Національна поліція не має доступу до реєстру Оберіг. Ключове нововведення постанови — це перехід на електронну взаємодію між реєстром і Єдиною інформаційною системою МВС. Якщо людина порушила правила військового обліку чи законодавство про мобілізаційну підготовку та не прийшла до ТЦК для розгляду адміністративної справи, раніше в ТЦК формували по цій людині паперовий документ — додаток 20. Його відсилали до Нацполіції в паперовому або відсканованому вигляді. І далі поліція з’ясовувала, де людина може перебувати, щоб затримати її і доставити в ТЦК. «Цифровізація не розширює нічиї повноваження, а лиш оптимізує спільну роботу. Паперові дані надсилались до Нацполіції довше та у відносно довільній формі. Наприклад, списком порушників замість індивідуальної інформації про кожного. Це ускладнювало роботу», — коментує Катерина Черногоренко. За новим алгоритмом керівник ТЦК формує електронний пакет даних за допомогою реєстру. Цей пакет даних завіряється кваліфікованим електронним підписом і відправляється через «Трембіту» та Єдину інформаційну систему МВС до Нацполіції. Або, наприклад, якщо повістка сформована автоматично і людина була оповіщена правильно, але не прийшла за повісткою — у таких випадках протягом трьох днів автоматично формується постанова про розшук з підписом начальника ТЦК і дані передаються до Національної поліції. Електронний пакет містить усі ті дані, що й додаток 20. Це ПІБ, дата народження, адреса задекларованого / зареєстрованого місця проживання, підстава (порушення правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію). Також електронний пакет може містити інші дані, які є в реєстрі «Оберіг» на момент звернення — номер телефону, імейл, місце роботи тощо. Тобто дані, передбачені цим законом. Якщо в ТЦК немає технічної можливості надсилати електронні дані, він передає їх до Нацполіції в паперовій формі. Тоді діє стара процедура, формується додаток 20. «Тепер Нацполіція матиме зручний доступ до впорядкованого набору даних щодо кожної людини, яка порушила законодавство. Більше не треба витрачати час на паперову роботу, шукати й синхронізувати інформацію. Розв’язання питань порушення обліку значно пришвидшиться», — підсумували в Міноборони. Водночас наразі у «Резерв+» є сповіщення про порушення військового обліку, однак немає пояснення, у чому причина — проігнорована повістка, неправильно вказане місце проживання. За словами Черногоренко, незабаром у «Резерв+» з’явиться ця інформація — оператори ТЦК при внесенні сповіщення про порушення обліку обов’язково зазначатимуть причину. 🟢 Чи можна стати на облік без відвідування ТЦК Постановою 932 «Оберіг» стали наповнювати даними про чоловіків 16–60 років. Раніше реєстр не «бачив» інформації про тих, хто ніколи не ставав на військовий облік і не відвідував ТЦК. Але тепер це зміниться, оскільки налагодили обмін даними між реєстром «Оберіг», Єдиним демографічним реєстром і системою Державної міграційної служби. Також чоловіків 16–25 років, відповідно до експериментального проєкту, ставлять на облік автоматично, у них немає потреби звертатися до ТЦК і проходити медогляд. Уже зараз люди від 18 років можуть згенерувати військово-обліковий документ у мобільному застосунку «Резерв+». На запитання, чому проєкт є «експериментальним», Катерина Черногоренко уточнила DОU, цей формат дає змогу врегульовувати процеси, недостатньо враховані законодавством. Для чого ухвалили проєкт: Щоб безбар’єрно поставити на облік чоловіків, які перебувають за кордоном. Щоб вони автоматично не стали порушниками лише через неможливість приїхати в Україну.Розвантажити ТЦК. Чоловіки 16–25 років не підлягають призову без їхньої згоди — тож зусилля ТЦК хочуть зосередити на завданнях мобілізації. Автоматичне взяття на облік чоловіків 16–25 років триватиме протягом року. Після цього цифрова команда Міноборони підготує звіт, і якщо результат буде позитивним, врегулює процес законодавчо. Відповідно до документа, якщо чоловіки 16–25 років мають інвалідність чи тяжкі захворювання, вони повинні подати документи про це на розгляд військово-лікарської комісії. Зокрема, авторизуватись у застосунку «Резерв+» і подивитися, в якому ТЦК перебуває на обліку. Тоді зателефонувати у свій ТЦК і запитати, чи треба принести документи. Але на час воєнного стану призов на строкову військову службу не проводять. Людину не будуть мобілізовувати, тому немає відповідного обов’язку, кажуть у Міноборони. Що з військовозобов’язаними від 25 років Згідно з експериментальним проєктом, на облік ставитимуть загалом чоловіків 16–60 років. «Для військовозобов’язаних до 60 років автоматичної процедури поки що немає. Наразі чоловіки, яким виповнилося 25 років, мають стати на облік особисто, тобто прийти до ТЦК за місцем реєстрації, де працівник внесе дані вручну. Дистанційно вони можуть лише оновити облікові дані. Технічно ми готові взятися за втілення автоматичної постановки на облік всіх військовозобов’язаних. Але для цього мають бути розроблені законодавчі підстави», — зауважила DОU Катерина Черногоренко. 🟢 «Оберіг» і відстрочки З 9 листопада в застосунку «Резерв+» можна оформити відстрочку онлайн. Однак нині це доступно лише деяким категоріям військовозобов’язаних. Зокрема: людям з інвалідністю, які мають актуальне пенсійне посвідчення;студентам, аспірантам і докторантам, які навчаються на денній або дуальній формі і здобувають послідовну освіту;багатодітним батькам, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей в одному шлюбі. У Міноборони зауважують, що людині не потрібно додатково завантажувати документи, які будуть підтверджувати право на звільнення від призову. Ці дані Резерв+ перевіряє через інші реєстри, які взаємодіють з «Оберегом». Коли відстрочку підтвердять, військовозобов’язаний отримає сповіщення у застосунку. Новий статус одразу зʼявиться і в електронному військово-обліковому документі. Термін дії відстрочки — три місяці. Чи буде функціональність, щоб продовжити надану відстрочку. Як пояснила DОU Катерина Черногоренко, вони ще визначаються, чи буде це відбуватись автоматично (і людина отримуватиме рush-сповіщення про продовження відстрочки). Чи все-таки треба буде зайти застосунок та оновити статус відстрочки у кілька кліків. Однак схиляються до другого варіанту. Бо є випадки, коли людина не хоче продовжувати відстрочку або хоче змінити підставу відстрочки на іншу. 🟢 Який актуальний статус реєстру «Оберіг» має обмін з 14 інформаційно-комунікаційними системами (ІКС), до яких входять і реєстри, і різні способи взаємодії. До них належать Реєстр платників податків, реєстри Міносвіти, Мінсоцполітики, Державної реєстрації актів цивільного стану, Єдиний реєстр судових рішень, взаємодії з Державною прикордонною службою (дані про перетин кордону), Державною міграційною службою (паспортні дані), інформаційні системи Нацполіції, МВС тощо. За рік наповнення «Оберегу» зросло з 30% до 98%. Як пояснила DОU Катерина Черногоренко, це означає, що в реєстрі зібрана базова інформація про 98% чинних військовозобов’язаних. І додає, що це стало можливим завдяки роботі операторів ТЦК, які вносили ці дані вручну, і взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами — Державної міграційної служби, Міністерства юстиції, Державної прикордонної служби, Державної податкової служби. Які реєстри планують підключати далі. Як зауважили в Міноборони, планують обмін ще із 7 реєстрами. Наприклад, з реєстром боржників. Щоб упевнитись, що багатодітний батько, який має дітей з різних шлюбів, не має заборгованості у сплаті аліментів. І надати йому відстрочку онлайн. Ще приєднають базу даних МВС про зниклих безвісти — щоб таким людям не надходили повістки; Єдиний державний реєстр транспортних засобів, реєстр володіння зброєю. Оновлення від 21.11. Прибрали інформацію про те, що варто звернутися до технічної підтримки, якщо застосунок Резерв+ не може знайти дані про військовозобов’язаного в контексті відстрочки. Технічна команда за це не відповідає. Людині варто звернутися до ТЦК, де вона стоїть на обліку.
we.ua - Зміна даних у реєстрі Оберіг, перехід на нові повістки і чи можна стати на облік без ТЦК
Last comments

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules