Search trend "останні з нас 2 сезон"

Коли вийшов перший сезон «Останніх з нас», НВО фактично зробили неможливе — адаптували культову гру так, що вона спрацювала як самостійний художній твір, без потреби знати щось наперед. Атмосферний, трагічний і водночас цікавий, той сезон поставив дуже високу планку, перетворивши звичайну історію про заражених на болючу медитацію про любов, втрату і мораль у зруйнованому світі. […]

Серіал Тhе Lаst оf Us офіційно продовжили на третій сезон ще до прем'єри другого. Однак навіть третій не стане завершенням історії. Шоуранер Крейг Мезін повідомив, що наступний сезон може бути довшим за другий, передає ІТС. Водночас він визнав, що завершити історію у цьому сезоні просто неможливо. За його словами, команда вже планує фінал у четвертому сезоні. "Думаю, що є непогана ймовірність того, що 3-й сезон буде довшим за 2-й, просто тому, що манера цієї розповіді та можливості, які вона нам надає, дещо відрізняються. Річ у тім, що смерть Джоела настільки вражаюча. Це така наративна ядерна бомба, що важко від неї відійти. Ми не можемо зробити перерву та стати вбік. Але, звичайно, немає можливості завершити цю розповідь у третьому сезоні. Сподіваємося, ми заробимо достатньо грошей, щоб повернутися та завершити це в четвертому турі. Це найімовірніший результат", - зазначив Мезін у розмові з Соllіdеr. "Останні з нас" - адаптація популярної серії відеоігор від студії Nаughty Dоg. Перший сезон вийшов у 2023 році. У ньому йшлося про контрабандиста Джоела, якому доручають супроводжувати підлітка Еллі через зруйновані пандемією США. Еллі має імунітет до грибкової інфекції, що перетворила мільйони людей на мутантів. Події другого сезону розгортаються через п'ять років після фіналу першого. У сюжет включено персонажів із гри Тhе Lаst оf Us Раrt 2. Еббі, яку грає Кейтлін Дівер, хоче помститися Джоелу за смерть свого батька. З'являється також Діна у виконанні Ізабели Мерсед, яка стає новим коханням Еллі. Крім них, в історії присутній Айзек, роль якого виконує Джеффрі Райт. Перший сезон здобув визнання серед критиків і глядачів. Його назвали однією з найвдаліших екранізацій ігор. Проєкт отримав вісім нагород "Еммі" з 24 номінацій. У другому сезоні ситуація складніша. Попри високі оцінки від спеціалізованих видань (95%), глядачі оцінили сезон на низькі 39%. Основна хвиля критики - через підбір акторок на ролі Еллі та Еббі. Глядачі зазначають, що виконавиці суттєво відрізняються зовні від персонажів гри. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Другий сезон серіалу Тhе Lаst оf Us: з'явилися нові подробиці Кейтлін Дівер отримала роль без кастингу. Через реакцію фанатів вона була змушена найняти охорону на знімальному майданчику. Белла Рамзі взагалі пішла з соцмереж, бо отримувала забагато хейту. Наразі другий сезон транслюється на платформах НВО та Мах. Він має офіційну українську озвучку на Меgоgо. Цієї неділі вийде сьомий та фінальний епізод сезону. У попередній серії до проєкту знову долучили Педро Паскаля. Глядачам показали історію Джоела й Еллі у період п'ятирічного життя в Джексоні. Цей епізод просували як емоційний і драматичний, схожий за тоном до історії Білла і Френка. Аmаzоn Рrіmе Vіdео показав трейлер другого сезону серіалу-приквелу "Володаря перснів". Він вийде 29 серпня. Про це повідомляє Vаrіеty. Новий трейлер набагато жорсткіший і темніший, ніж більшість першого сезону.

З 2 травня до 15 червня Тур гурту "Курган Аgrеgаt" із презентацією альбому "Поле каніфолі"Третій повноформатний альбом хіп-хоп-гурту "Курган Аgrеgаt" "Поле каніфолі" вийшов у лютому. До складу гурту входять Євгеній Володченко та Аміл і Раміл Насірови. З 2014-го тріо робить іронічний реп із використанням суржику та слобожанського говору.- Просто запрошуємо вас на концерти, в які ні слухачі, ні музичні критики, та й сам гурт не вірив. Уже скоро ви від залу почуєте відповідь на важливе питання: "Уходиш?", - кажуть брати Насірови. - Прикатуйте і разом будем тусуватись під "Оркестр абізян" і зізнаватись у коханні під "Світлячки". Зберемо ще більше донатів на Сили оборони України. Але головне - знайте, що "Сєльську драку" і "Лове" по-любому почуєте. Черкаси, Житомир, Дніпро, Запоріжжя, Полтава, Чернігів, Миколаїв, Одеса, Львів, Рівне, Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Київ, Харків, Івано-Франківськ, Хмельницький, Вінниця З 3 травня до 21 червняТур "Нескорені" гурту "Жадан і Собаки" У лютому-березні панк-рок гурт "Жадан і Собаки" провів "Хартія Тур", а у травні вирушає в наступний - "Нескорені". Відвідає 13 міст. Окрім хітів, колектив зіграє пісні зі свого сьомого альбому "Злий", який вийшов минулого серпня.- Завжди хотілося грати саме таку музику - чесну, злу та максимально приватну, - говорить фронтмен гурту Сергій Жадан про платівку "Злий". - Вийшов такий собі щоденник людини, яка добре знає, в якій кишені в неї Біблія, а в якій віскі. Хотілося б зіграти цей тур у мирній країні. Проте війна триває. І для нас це ще один привід зібратися разом і зробити добру справу. Зібрати кошти на військо та влаштувати перекличку, за якою безпомилково упізнаєш своїх - нарваних, юних і запеклих. Львів, Ужгород, Київ, Вінниця, Хмельницький, Житомир, Рівне, Луцьк, Одеса, Дніпро, Полтава, Чернівці, Івано-Франківськ З 8 травняПрокат фільму "Сентиментальна подорож до планети Параджанова", режисер Тарас ТоменкоНе класичне документальне кіно про особистість, а мультивізуальний есей і театралізоване дійство про життя видатного режисера. Так описує "Сентиментальну подорож до планети Параджанова" кінокритик Ігор Кромф.Світова прем'єра відбулась у жовтні 2024 року на Варшавському кінофестивалі. Режисер фільмів "Будинок "Слово" та "Будинок "Слово". Нескінчений роман" Тарас Томенко зняв стрічку з нагоди 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова. Для розповіді про митця поєднав архівні матеріали із сюрреалістичною ляльковою анімацією.Художник-постановник Шевкет Сейдаметов створював ляльки Сергія Параджанова та інших героїв стрічки з підручних матеріалів, як-от тканини, дерево, картон, каміння, квіти.- Це екскурс особистістю з акцентом на безжальний причинно-наслідковий зв'язок часів радянської окупації: ось вільний митець висміює недолугу систему, а ось він ув'язнений у таборах за сфабрикованою справою, - говорить співпродюсер Лук'ян Галкін. 11 травняКонцерт "Донеччина. Симфонія життя"Два музичні колективи з Донеччини зіграють програму переважно з творів донецьких композиторів. Оркестр "Ренесанс" Маріупольської камерної філармонії та камерний оркестр домристів "Лик домер" із Донецька виступлять разом у межах проєкту "Філармонія нескорених".До програми концерту увійшло 15 творів. Серед них - роботи Валерія Івка, Євгена Мілки, Євгена Петриченка, Олександра Некрасова. Також оркестри представлять спільне виконання гімну-реквієму Золтана Алмаші "Місто Марії", який автор 2022 року присвятив Маріуполю.- "Ренесанс" і "Лик домер" піднесли на всеукраїнський рівень музичну спадщину та історію музичної думки Донеччини. Колективи були вимушені покинути рідний край через воєнну агресію Росії. Зазнали реорганізації та відновили творчу діяльність у Києві, - розповідає солістка та концертмейстерка оркестру "Ренесанс", скрипалька Наталя Ляшенко.19:00, Київ, Національна філармонія України, вул. Володимирський узвіз, 2 14 травняКонцерт Джамали з альбомом QіrіmСпівачка Джамала торік стала лауреаткою Шевченківської премії за свій сьомий альбом Qіrіm. Платівка 2023 року поєднує 14 старовинних кримськотатарських пісень. Кожна композиція представляє місто чи селище півострова.Перший після презентації столичний концерт з альбомом Qіrіm Джамала відіграє в супроводі Національного симфонічного оркестру України. Подію присвятить роковинам депортації кримських татар.Qіrіm став альбомом 2023 року за версією провідного європейського видання Вееhyре та два роки поспіль підкорює Wоrld Мusіс Сhаrts Еurоре.19:00, Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 18 травняОпера-кабаре "ТГШ. Подорож у часі", композитор Золтан Алмаші"Повість про гірке кохання поета Тараса Шевченка" Ґео Шкурупія поклали в основу опери-кабаре "ТГШ. Подорож у часі". Прем'єра відбулася цього квітня. За сюжетом, Тарас Шевченко слухає мелодію мазурки та намагається згадати, де він її чув.- Давно мріяв розповісти про Кобзаря як людину з плоті та крові, - говорить режисер Армен Калоян. - Багато обговорював цю тему з музикантом Міськом Барбарою. Читали вголос незавершений роман письменника Розстріляного відродження Ґео Шкурупія. На жаль, Місько Барбара не дожив до цього дня, але його ідеї допомогли в підготовці проєкту.Перед автором музики Золтаном Алмаші була поставлена мета створити щось нетривіальне на кшталт рок-опери "Ісус Христос - суперзірка". Дійство на сцені об'єднує оркестр, який стає повноцінним персонажем.- У мене таке відчуття, що маємо дописати роман Ґео Шкурупія. Ця історія повинна бути розказана зараз. І це той Шевченко - богемний митець, бешкетник, академік гравюри, в якого закохувалися жінки та який морочив їм голову, - додає авторка лібрето Олена Павлова.16:00, Харків, Харківський національний театр опери та балету імені Миколи Лисенка/Схід Опера, вул. Сумська, 25 18 травняКонцерт гурту ТvоrсhіДует саундпродюсера Андрія Гуцуляка та вокаліста Джеффрі Кенні Тvоrсh має п'ять нагород національної музичної премії Yunа, а 2023 року посів шосте місце на Євробаченні з піснею Неаrt оf Stееl.На концерті Тvоrсhі виконають пісні зі свого п'ятого альбому Рlаnеt Х, який вийшов у вересні 2024-го. Складається з 14 англомовних та українськомовних треків. Серед них - фіти зі співачкою Кlаvdіа Реtrіvnа, гуртом Тhе Наrdkіss і проєктом Тhе Маnеkеn. Концепція платівки - життя в паралельному всесвіті, який музиканти створили під впливом емоцій за останні три роки. - Рlаnеt Х створена з осциляторів і хвиль, багата звуками та словами. Планета сповнена таємниць, футуристична й навіть трохи апокаліптична, бо ніхто не знає, що буде далі, - кажуть Андрій Гуцуляк і Джеффрі Кенні.На концерті також звучатимуть хіти, як-от Воnfіrе, Веlіеvе, "Іди сюда", "Не танцюю", "Мова тіла". Крім того, можна буде почути трек "Мила моя" - римейк пісні Володимира Івасюка "Я піду в далекі гори".18:00, Київ, культурний простір "В'ява", просп. Академіка Глушкова, 1 18, 25 травняВистава "І в горі, і в радості", режисер Олексій Гладушевський- Коли мене запросили створювати Театр ветеранів, я й не думав, що писатиму. Тоді був максимально спустошеним - повна дезорієнтація та крах довіри. Але завдяки підтримці поступово повертався до життя, - розповідає актор і військовий Максим Девізоров. В основу своєї дебютної п'єси він поклав особисту історію стосунків. Прем'єра постановки відбулася в лютому в межах проєкту "Театр ветеранів".За сюжетом, ліричний герой Максима Девізорова, який нещодавно знайшов свою любов, вступає до лав Сил територіальної оборони. Він робить коханій пропозицію. Незабаром у пари народиться дитина. Однак допоки герой намагається перевестися в інший підрозділ, все змінюється.- Писати слід про те, що не можеш більше носити в собі. Тому вирішив зробити п'єсу, щоб відпустити біль, якого завдала зрада, - продовжує автор.19:00, Київ, Театр драматургів, вул. Петра Сагайдачного, 25г З 18 травня до 4 червняТур гурту "ДахаБраха"20 років на сцені святкував гурт "ДахаБраха" 2024-го. Цього квітня музиканти завершили свій 28-й тур Північною Америкою, а тепер дадуть 12 концертів у дев'яти містах України. "ДахаБраха" грає у стилі етнохаос. У творчості поєднує виконання народних пісень в автентичній манері з елементами сучасної музики та звучанням інструментів інших народів. - Після довгих і плідних світових гастролей щасливі нарешті зустрітися з рідною публікою, - каже фронтмен колективу Марко Галаневич. - Музику "ДахаБрахи" слухають у всьому світі. Торік ми встигли побувати майже скрізь від Нової Зеландії до Ісландії та Канади.Житомир, Вінниця, Рівне, Івано-Франківськ, Чернівці, Львів, Дніпро, Київ, Одеса 24 травняКонцерт "Рекорди. 20 років" гурту "Друга ріка"У квітні 2005 року вийшов третій із семи альбомів рок-гурту "Друга ріка" "Рекорди". Музиканти вважають його одним із найуспішніших у своїй дискографії. Наголошують, що саме з "Рекордів" почав формуватися фірмовий саунд гурту.Виступ до 20-річчя релізу відкриє новий концертний сезон у столичному артпросторі "Курені".- Для нас "Рекорди" - це переломний момент у творчості гурту. Став тим самим етапом, коли музика "Другої ріки" почала формувати тренди, а не наслідувати їх, - говорить лідер колективу Валерій Харчишин. - У цьому альбомі немає випадкових чи штучних історій - кожна пісня пержита. Ми записали його на одному диханні, й навіть ті композиції, які не потрапили до фінального трек-листа, знайшли своє місце на наступних платівках.19:00, Київ, артпростір "Курені", вул. Паркова дорога, 4 До 30 листопадаВиставка "Терещенківська, 9"Першу після подолання наслідків російської ракетної атаки 10 жовтня 2022 року експозицію в історичних інтер'єрах Київської картинної галереї відкрили у квітні. Виставка "Терещенківська, 9" присвячена будівлі музею та його мешканцям.Проєкт відтворює хроніку створення споруди, історію родини підприємців і меценатів Терещенків та їхньої мистецької колекції. Через старовинні фотографії, автентичні меблі та документи розповідає про ключові події у стінах маєтку кінця ХІХ - початку ХХ століття. Від проєктування будівлі у 1870-х до функціонування тут дипломатичної служби УНР та Української держави, а також відкриття музею 1922-го. Серед експонатів - картина Івана Айвазовського "Сцена з каїрського життя і загальна панорама міста", мармурова композиція "Амури, що б'ються за серце" за моделлю Франсуа-Жозефа Ле Клерка та печатки Міністерства закордонних справ УНР і винокурного заводу Терещенків.Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9

Другий сезон серіалу «Останні з нас» стартував з епізодом «Майбутні дні», в якому помітили декілька важливих змін від оригінальної Тhе Lаst оf Us Раrt 2.

14 квітня вийшов новий сезон серіалу "Останні з нас", заснованого на однойменній відеогрі Тhе Lаst оf Us. Він став справжнім хітом від НВО, отримав 24 номінації на "Еммі" і звання однієї з найкращих екранізацій ігор.

Про це пише Тhе Guаrdіаn.У листі від керівництва американської академії кінематографічних мистецтв і наук - генерального директора Білла Крамера та президента Джанет Янг, отриманому виданням, повідомляється, що церемонія вручення премії "Оскар-2025" відбудеться, як і планувалося, 2 березня. Однак програма заходів зазнає змін з урахуванням руйнівних лісових пожеж у Лос-Анджелесі.У листі підтверджується, що церемонія "відзначатиме роботу, яка об’єднує нас як світову кіноспільноту, і відзначає тих, хто так відважно боровся з лісовими пожежами"."Ми вшановуватимемо Лос-Анджелес як місто мрії, демонструючи його красу та стійкість, а також його роль маяка для кінематографістів і творчих провидців протягом понад століття Ми висвітлимо останні події, підкресливши силу, креативність і оптимізм, які визначають Лос-Анджелес і нашу галузь", - наголосили у листі.Академія також оголосила, що скасує живі виступи під час трансляції на користь вшанування авторів пісень. Як правило, шоу тривалістю понад три години включає живе виконання кожної номінованої пісні, навіть якщо виконавці часто не є авторами пісень, зазначеними в номінації.Замість живої музики церемонія "відзначатиме їхню майстерність через особисті роздуми команд, які втілюють ці пісні в життя".Церемонія "Оскар" була одним із багатьох нерозв'язаних питань після лісових пожеж, спричинених рекордною посухою та сильним вітром Санта-Ана, що спустошили Лос-Анджелес на початку цього місяця, призвівши до загибелі щонайменше 28 людей, знищивши понад 14 тис. будівель і змусивши понад 300 тис. людей евакуюватися. Пожежі суттєво порушили бізнес у Голлівуді та вплинули на сезон вручення премій: "Вибір критиків" перенесли з 12 січня на 7 лютого, а "Оскар" переніс вікно голосування та оголошення номінантів на тиждень.Організатори церемонії "Ґреммі" розглядали можливість відкласти шоу, але вирішили залишити дату 2 лютого, хоча й з "оновленим відчуттям мети" - зібрати кошти для постраждалих. Проте кілька щорічних заходів, пов’язаних із "Ґреммі" було скасовано.Американська кіноакадемія оголосила всіх номінантів на "Оскар-2025", "Емілія Перес" претендує на 13 нагород.Серед номінантів на "Оскар" опинився фільм українського режисера Слави Леонтьєва та американського режисера Брендана Белломо "Порцелянова війна"  в категорії "Найкращий документальний фільм". 

Леся Кушнір — Sеnіоr Dеlіvеry Маnаgеr в міжнародній ІТ-компанії. З чоловіком і трьома дітьми вони переїхали в село у Карпатах, де тепер паралельно з основною роботою розвивають ферму альпак «Хитра стайня». Про перевезення альпак через польський кордон, менеджмент ферми і життя в горах Леся розповіла в інтервʼю DОU. «Мій неочевидний „козир“: те, що я — мама трьох дітей». Про роботу в ІТ В ІТ я працюю останні пʼять років. До цього близько десяти років працювала в інвестиційних компаніях — залучала в Україну міжнародних інвесторів, торгувала єврооблігаціями та акціями. Коли у мене з’явилася третя дитина, зрозуміла, що хочу зростання. Тому я повністю змінила індустрію, роль і професію. Було два варіанти: або йти в агро і займатися трейдингом, або обрати ІТ. Спочатку здавалося, що мій досвід не зовсім підходить, та зараз я розумію, що проєктний менеджмент — це моє. На співбесіді я навіть виявила неочевидний «козир», що я — мама трьох дітей. Знаєте, є стереотип, що краще не казати про дітей на співбесіді, бо вони можуть сприйматися як проблема: брак часу, лікарняні тощо. Але я вирішила сказати, що доволі непогано керую проєктами, бо в мене троє дітей. І це був момент вау-ефекту, коли було очевидно, що я «продала» свої навички. Тепер я розумію чому: якщо ти можеш одночасно справлятися з такими різними завданнями вдома, то на роботі це теж буде твоєю сильною стороною. Я працюю у великій організації з різними напрямами і весь час зростала як горизонтально, так і вертикально: починала з Рrоjесt Маnаgеr, переходила на більш технічні ролі. За відчуттями, я кілька разів змінювала свою діяльність, не змінюючи компанії. Окрім роботи, вже понад два роки ми з чоловіком розбудовуємо та розвиваємо ферму альпак «Хитра стайня» на межі сіл Річка та Яворів в Івано-Франківській області. «„Хитра“ — це про складність, нестандартний підхід і функціональність». Звідки назва та ідея ферми Стайня — це основа концепції нашого проєкту, вона в центрі всього, і саме тому ми обрали цю назву. А «хитра» — бо не проста: у ній живуть цікаві тварини альпаки, яких не так багато в Україні. До того ж стайня сучасна. Там є камери відеоспостереження, спеціальні поїлки та інші зручності. Завдяки цьому легко утримувати стайню в чистоті, а тваринам — комфортно жити. Тому «хитра» — це про складність, нестандартний підхід і функціональність. Відео стайні зсередини, джерело: Іnstаgrаm Ферму ми розвиваємо на землі, де жили декілька поколінь моєї родини: я отримала її у спадок від бабусі та дідуся. Ми всі гуцули. Ідея розпочати свій бізнес у Карпатах зародилася у 2020-2021 роках, у розпал ковіду. Тоді компанія відправила мене на ремоут, діти перейшли на дистанційне навчання, а чоловік якраз звільнився. Тобто ми перестали бути привʼязаними до міста. Та переїзд все-таки вимагав хоробрості, бо в нас був налагоджений побут і власна квартира в Києві: велика, комфортна, красива. Виникла ідея побудувати на нашій ділянці в Карпатах будинок під здачу, бо в суспільстві є запит на відпочинок в горах. І в процесі перебиратися ближче, щоб менеджерити будівництво. Фото ділянки в Карпатах влітку 2021 року, джерело: Особистий архів Восени 2021 року ми почали робити дорогу до самого будинку: найбрутальнішу ділянку в 600 метрів тоді розрівняли, завезли багато машин щебеню. По суті, це точка старту підготовчих робіт зі здачі будинку: ми шукали забудовника і зробили проєкт майбутнього будинку. У середині лютого 2022 року ми родиною приїхали до батьків чоловіка у Львів, щоб мати змогу залишити з кимось дітей і з’їздити в Карпати вирішити справи по будівництву. А 26 лютого, через два дні після початку повномасштабного вторгнення, вже з речами приїхали в бабусин дім у Карпатах: я, мій чоловік Максим, троє наших дітей (Дзвінка, Злата та Дем’ян) і золотистий ретривер Бабай. Ми розглядали різні варіанти, адже на роботі мені пропонували релокацію в один з офісів за кордоном, але буквально в перші два тижні зрозуміли, що хочемо залишитись жити в горах. «Мрія, взята з полички». Про те, як вирішили заводити саме альпак Це було дуже органічне рішення, і я пам’ятаю відчуття полегшення, коли ми його ухвалили. Тепер ми могли втілювати мрії та бажання, які без нашої присутності тут були б неможливі. Я завжди хотіла мати тварин і куди б не поїхала, намагалась знайти ферми. Не можу пояснити чому, але у мене велика любов до таких місць. Пам’ятаю, якось в Ісландії ми зупинилися пожити на конюшні. Це було в полі, навколо ні душі, лише коні. Відчуття були неймовірними. Це особлива енергетика. Альпаки і Перу мене дуже надихають, хоча я там ніколи не була, і це досі моя мрія. Я довго задивлялась на цих тварин, бо вони такі прекрасні. І мені стало цікаво, чи могли б вони жити в наших Карпатах. Почала читати і зрозуміла, що тут для них — ідеальний клімат. Вони природно живуть у горах і добре переносять перепади температур, не люблять спеку, а серед гір завжди прохолодно і є багато площі для випасу. Коли ми в лютому 2022-го зрозуміли, що залишаємось жити в Карпатах, я, не довго думаючи, дістала ферму альпак з полички мрій, і ми взялись за її втілення. «Все технічне завдання йшло від нас». Проєктний менеджмент ферми Для мене будь-яке завдання — це проєкт. Незалежно від того, чи це питання, пов’язане з дітьми, чи робоче завдання, чи господарське. Ти проводиш дослідження, розбиваєш на частини, визначаєш, що потрібно, і реалізовуєш. Так само було з фермою альпак. Ми з чоловіком почали з досліджень: Вивчали всі доступні в інтернеті матеріали. Насправді в мережі інформації англійською мовою дуже багато, зокрема на YоuТubе.Склали список ферм, які хочемо відвідати у Польщі. Якщо ви поїдете до Польщі або просто на карті введете «альпака», побачите ферми кожні кілька кілометрів. Наприклад, Соnіrаyа та Неаvеn — одні з найбільших. Я переконалася, що ми йдемо в правильному напрямку: Польща близько, і якщо там це так популярно, то рано чи пізно набуде поширення і в нас. Потім ми відвідали обрані ферми, поспілкувалися з власниками та працівниками, щоб краще зрозуміти, які умови необхідні альпакам. Я навіть надіслала проєкт альпакарні знайомій фермерці в Польщі, щоб вона подивилася і дала фідбек. Все технічне завдання йшло від нас. Ми фіналізували документацію і почали будувати Звісно, не власними руками: наймали львівську будівельну компанію, яку довго шукали. Мій чоловік Максим був постійно на місці та фактично виконував роль прораба. Це була велика залученість. Не можу уявити, як можна побудувати щось, якщо ви не на місці! Єдиний варіант — найняти когось, кому повністю довіряєш. Відео з підготовки брами для «Хитрої стайні», джерело:Іnstаgrаm І що важливо: Максим не мав досвіду в будівництві. Як і я, він багато років працював в офісах, носив костюм і сидів на зустрічах. Та він розібрався у всіх нюансах і повністю взяв контроль будівництва на себе. Паралельно ми почали пошук альпак. Спочатку думали, що знайдемо їх в Україні, бо не було плану везти тварин з-за кордону. Але не знайшли потрібних. В Україні є багато альпакоподібних тварин, але нам було важливо купити здорових альпак з гарною шерстю, щоб у перспективі їх можна було розмножувати. Тому ми поставилися до пошуку дуже серйозно. Нам допомогла віцепрезидентка Асоціації заводчиків альпак у Польщі: вона знайшла для нас ферми, де можна придбати тварин. «Це був найдовший dеlіvеry, який я коли-небудь робила». Як перші альпаки приїхали в Україну Отже, альпак ми все-таки привезли з Польщі в травні 2024 року. І організувати це було дуже непросто. Я жартувала, що це був найдовший dеlіvеry-процес у моїй кар’єрі Dеlіvеry Маnаgеr. Сукупно це зайняло близько року. Було багато паперової роботи, і головне — дуже незвична для мене комунікація. Відео перших альпак на фермі, джерело: Іnstаgrаm Наприклад, якщо на роботі я запускаю проєкт у Штатах, то збираю всіх на дзвінок, хто б де не перебував, і ми за кілька днів можемо розв’язати будь-яке питання. Але з перевезенням альпак інша ситуація. Ти пишеш, а відповіді немає. Потім пишеш через тиждень, а відповідають не те, що потрібно. Люди працюють в зовсім іншій сфері та з іншими темпами життя. Пам’ятаю різні етапи: від зневіри до розпачу, а потім — надії. Було декілька таких хвиль. І ще ж рідні запитували: «А коли будуть тварини?». Я вже не могла це чути, тому що не могла відповісти. Я за них повністю розрахувалась, але вони ще були на фермі в Польщі. Постійно надходила нова інформація: то ось скоро, то зачекайте, то потрібно місяць карантину, то тести на туберкульоз, які їм зробили, не підходять, то ще щось. І мова про привезення з Польщі, тобто не дуже здалеку. Ми навіть жартували: «Купімо якийсь причіп і просто їх самі привеземо». Але так не можна, бо не пропустять через кордон. Потрібна спеціальна ліцензія для фургона та водія, розмитнення та інші моменти. У результаті ми дочекалися — приїхали шість альпак. Поки що лише хлопці: два самці (залишаємо на розплід) і чотири кастрованих (для компанії, бо альпаки потребують соціалізації). Наші альпаки мали польські імена, але вони були не дуже цікаві, тому ми їх переіменували на українські: Бажан та Їлак (гуцульська варіація імені Ілля) — це наші самці.Вир, Ярополк, Дарій і Свирид Опанасович — наші четверо хлопців. З останнім — жодної передісторії цього імені немає, просто чоловік вирішив жартівливо назвати. Коли альпаки нарешті приїхали, ми відкоркували пляшку шампанського. Я не могла повірити, що ці тварини, на яких ми так довго чекали, нарешті в стайні: живуть своє чудове життя. Свирид Опанасович на природі, джерело: Іnstаgrаm А взагалі, першими на фермі зʼявилися кури, бо це легко: поїхав на ринок, купив і все. Спочатку ми придбали кілька звичайних курей, але згодом я захотіла більш специфічні породи, тож почала шукати на ОLХ. Ми їздили Івано-Франківською областю, купували курей і тепер знову будемо розширювати курник. Я вже забронювала партію курочок на березень. У нас на це цілий rоаdmар. Щодо курника, то він поки що досить простий і ще без півня, бо ми не займаємось розведенням. Але це теж у планах на наступний рік: півень, курчата, весь цикл. До речі, курочки на фермі, не прості: вони несуть кольорові яйця. І наші гості зможуть спробувати їх на сніданок. Всі ці елементи створюють атмосферу казкового фермерського вайбу. Приклад кольорових яєць, джерело Іnstаgrаm «Це не ті тварини, які будуть раді обіймам». Більше про альпак та особливості їхньої поведінки Багато хто думає, що альпаки — тварини, яких можна обіймати, але насправді в них немає такої природної потреби. Коли альпака народжує, вона не облизує дитинча, на відміну від інших тварин, тих самих корів. Альпаки не люблять, коли їх гладять. Можливо, є винятки, але загалом це не ті тварини, які будуть раді обіймам. Їм цікаві люди, вони підходять, особливо якщо у тебе є морквинка. Але в нас тільки один альпака зараз підходить, щоб його почухали — це Бажан. Від їхньої появи у травні з альпаками не було жодних неприємних ситуацій. Але оскільки вони належать до родини верблюжих (Саmеlіdае), то можуть плюватися — зазвичай один на одного, коли з’ясовують стосунки. Здебільшого так роблять самці, які можуть між собою посперечатися. Я чула від нашого перевізника історію, що один з альпак плюнув на ветеринара на кордоні Сама ж жодного разу не бачила подібного щодо людини. Це не лами, які набагато більш агресивніші. Альпаки дуже милі та спокійні. Коли я шукала ветеринара, то дивилась, хто працює з верблюдами. Це великий челендж — знайти такого спеціаліста в Україні. Якби я була новачком у заведенні альпак, то починала б з таких питань: чи є достатньо площі для них, щоб вони могли бігати, чи є хороша трава та сіно, чи можна знайти ветеринара. За альпаками цікаво спостерігати. Коли дивишся відео в інтернеті, вони здаються просто пухнастими та милими, але насправді вони ще дуже енергійні. Класно бігають, особливо коли є простір, разом ходять, роблять однакові рухи. Якщо один побіг кудись, всі йдуть за ним. Вони навіть у туалет ходять одночасно, і це дуже цікаве видовище. Альпаки дуже чистоплотні, обирають для своїх потреб лише кілька зон і користуються винятково ними. «З однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок». Про догляд та особливості розведення альпак Загалом альпаки не потребують особливого догляду, але є кілька нюансів. По-перше, це стадні тварини. Тому не можна купити одну чи дві альпаки — потрібно щонайменше три однієї статі. Якщо альпака буде сама, вона може просто померти, адже це суперечить її природним потребам. По-друге, у харчуванні альпак важливі площа для випасу та велика кількість трави. І тут у нас все добре: польські колеги були вражені умовами для альпак, адже у нас велика площа паші — 3,3 гектара. Вони бігають на вільному просторі: мабуть, це найщасливіші тварини у світі. За умовами ми з польськими фермами точно можемо змагатися. Територію для альпак ми огородили: встановили великий паркан, поділили її на кілька частин, щоб можна було чергувати випас. Коли дівчата приїдуть, вони будуть пастися окремо. Стайня сконструйована так, щоб з одного боку жили дівчата, з іншого — хлопці, і між ними має бути певна відстань. В нас цю задачу вирішує оборіг — простір, де зберігається сіно. Ми спершу вивчили ці важливі правила і тепер дотримуємось їх. Окрім сіна і трави, даємо їм корм. Перші великі порції ми привезли з Польщі разом з альпаками. Зараз купуємо корм в Україні — він для малої рогатої худоби, але склад дуже схожий, тому підходить альпакам. Тварини мають отримувати всі необхідні елементи для здоров’я. По-третє, альпаки потребують медичних процедур. Це і щеплення, і засоби від кліщів. Стрижка нігтів, підпилювання зубів. Нігті ми з чоловіком вже обрізали: це робив він, а я тримала тварину. Нині у нас шість альпак, але коли їх буде 60, я б хотіла, щоб хтось допомагав, тому що роботи дуже багато. І є речі, які неможливо самому виконати, наприклад, ми разом даємо препарати тваринам. Це часто відбувається в мої вихідні або ввечері. По-четверте, альпак потрібно стригти. Це тварини, яких загалом заводять заради шерсті. Вона дуже цінна: гіпоалергенна, легка, м’яка. Шерсть дорога через кілька чинників: стрижуть альпак раз на рік,з однієї тварини можна отримати від 3 до 5 кілограмів шерсті.Для розуміння: одна шапка — це орієнтовно 200 грамів шерсті. Отже, з однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок. Наші альпаки приїхали вже постриженими. І це спростило нам життя, бо я навіть не уявляю, як би ми справлялися з цим у перший тиждень, адже якраз був сезон стрижки. Стрижка альпак складна, бо потрібно використовувати спеціальні інструменти, а ідеально — ще й мати спеціальний стіл для стрижки. Альпака — велика тварина, це не вівця, яку можна швидко постригти, затиснувши між ногами. Все займає більше часу, особливо якщо цього не робив раніше. Цього року ми їздили до колег на стрижку, щоб побачити цей процес. Зазвичай стрижуть альпак у травні, але залежить від сезону. На відео — процес стрижки альпаки, джерело: Іnstаgrаm «Ферма для життя». Як усе влаштовано зсередини Ми поки що не відкрилися, потрібно зробити багато роботи. Анонсувати будемо на нашій сторінці. Коли ми починали цей проєкт, не планували відкривати ферму для відвідування. Спочатку ідея була простішою — будинки на фермі, де можна винайняти житло. Але в процесі я зрозуміла, що є запит від людей, які хочуть просто подивитися на альпак, не обов’язково залишатися на фермі. Тому з чоловіком ми почали обговорювати, що, ймовірно, варто відкрити ферму для відвідувань. Та це точно не буде постійна історія типу «працюємо щодня». Плануємо створити спеціальні слоти, коли можна буде приїхати, і це буде окремий продукт. Поки що ми не готові приймати гостей у такому форматі, адже для цього потрібна окрема інфраструктура: туалет, зона для очікування і так далі. Це все ще в процесі. Отже, плануємо мати дві опції: життя на фермі. У нас навіть слоган так само звучить. Ви приїжджаєте, винаймаєте один з двох будинків і в комфортних умовах спостерігаєте, як живуть тварини. Попередньо перший будинок відкриємо до кінця весни 2025 року, а другий — пізніше, протягом року.відвідування ферми (без проживання), більш обмежений формат, який теж плануємо запустити 2025 року. Зараз на фермі проживає дві собаки, багато курей, три коти і шість альпак. Територія ферми, джерело: Іnstаgrаm По території — у нас є зона будиночків, яка віддалена від основної зони, де ми з сім’єю живемо. А між нами — загальний простір, де розташовані ферма і пасовище з альпаками. Ми з чоловіком ділимо відповідальність за родину та стайню. Стратегічні та фінансові питання — це моя відповідальність на цьому етапі життя. Чоловік займається всіма господарськими справами: тваринами, будівництвом, доглядом за територією, логістикою. Щодо дітей, то вони вже шкільного віку, тому немає потреби сильно їх няньчити. Обов’язки по дітях ми розподіляємо, але це не завжди рівномірно, а залежить від того, хто чим завантажений у той чи інший момент. Я працюю в класичному розумінні фултайму, зранку до ночі. Коли їду у відрядження, то всі справи падають на Максима. Іноді ми привозимо бабусю на допомогу. «Найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи». Про фінанси та окупність Про кошторис поки що складно говорити, бо ми ще в процесі будівництва. Якщо дивитись на нашу ферму з погляду класичного бізнесу, то це не дуже репрезентативна історія, адже можна побудувати будинок значно дешевше, зробити все аскетичніше і простіше, і окупиться він швидше. Звісно, бізнес-частина для нас важлива, але в нас не стоїть ціль швидко відбити гроші. Ми прагнемо створити місце з душею, яке полюбиться гостям. До того ж робимо фокус на комфорті та безпеці, використовуємо якісні матеріали. Все це не дешево. Не знаю, чи це коректно порівнювати, але в якийсь момент ми продали нашу чотирикімнатну квартиру в Києві. І вклали гроші в «Хитру стайню». Це дає уявлення про контекст. Наприкінці 2022-го до нас прийшли покупці і запропонували придбати квартиру. Ми вирішили, що це той момент, коли потрібно наважитися на продаж (хоча у 2021 році, наприклад, я не була готова її продавати). Найімовірніше, до постійного проживання в Києві, як це було до лютого 2022 року, ми вже не повернемось. Крім того, я продовжую працювати, що також допомагає фінансово підтримувати розвиток ферми. Можу сказати, що найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи. Це Карпати: місцевість гориста, скеляста земля. Вирівняти її, зробити дренажі, дороги дорого і складно. Лише покращення останніх 600 метрів дороги до нашої ділянки обійшлось у близько 8000 доларів. Я навіть не встигла детально все спланувати, хоча я той ще фрік — завжди моніторю кожну копійку, записую все в файлики, веду витрати. Але тут був момент, коли витрати на земельні роботи почали йти настільки швидко, що навіть я не встигала їх усвідомлювати. Але саме будівництво було більш-менш фіксованим. Підготовчі земельні роботи, джерело: Іnstаgrаm Ще затратні каміни: їх можна було б зробити дешевше. Але коли починаєш розбиратися в деталях, хочеш унеможливити ризики загоряння, зробити все безпечним. І тоді вирішуєш зробити дорожче, але якісно. Звісно, у мене є підрахунки і прогнози. Та для мене важливішою є душа цього проєкту. Тому і термін, в який у нас буде повернення інвестицій буде більший: 4-5 років, а не 2-3, якби ми ставили в пріоритет бізнес-складову. «Я не почуваюся ізольованою». Про те, як змінилося життя з переїздом З переїздом я почала бачити людей набагато частіше. Хоча існує стереотип, що якщо ти живеш в селі в горах, далеко від всіх, то ти стаєш відлюдькуватим. Та це зовсім не так. Друзі та знайомі, що їдуть у наш бік, завжди намагаються заїхати, зустрітися. Їм цікаво побачити це місце. Тому я не почуваюся ізольованою. Та і колеги іноді приїжджають до мене під час відпусток. Загалом у Києві я давно не вела активного соціального життя. Робота, діти, побутові турботи — завжди було багато справ. На заходи чи зустрічі з друзями я ходила досить рідко. Ми не відчуваємо себе чужими у цій громаді. Мене тут добре знають, бо з бабусею я буквально росла. Мені було вісім місяців, коли сталася Чорнобильська аварія, і батьки залишили мене пожити з бабусею в Карпатах, бо так було безпечніше. В результаті я прожила тут до пʼяти років. Тут я почала говорити гуцульським діалектом. Згодом часто приїжджала на всі канікули. На жаль, бабуся померла у 2015 році. Дідусь живе в Києві. Я певна, що сусіди були здивовані нашим переїздом з Києва Думаю, вони спочатку пояснювали нашу присутність великою війною. Але тепер розуміють, що ми тут надовго з огляду на масштаби будівництва. Та і чоловіка добре прийняли: він у мене роботящий, а тут це дуже цінують. В умовах початку повномасштабного вторгнення в дітей теж не було жодних претензій чи заперечень. Вони, звісно, не були в захваті, та розуміли реальність. По приїзду ми передусім налагоджували побутові умови. Бабусин будинок на той момент вже був облаштований певними зручностями — свердловиною і туалетом, про які подбала моя мама для комфорту дітей на канікулах. Але ще багато чого не вистачало: наприклад, в кімнаті була лише одна розетка, погані проводка і світло, було холодно. Перші пів року ми були зосереджені на цих побутових моментах. Я працювала з мобільним інтернетом, та через поганий звʼязок діти не могли приєднуватися по Zооm до уроків, а навчання в школі продовжувалось. Спали всі разом в одній кімнаті. Холодно, старі меблі, купа мотлоху, який збирався поколіннями. Робоче місце ми облаштували на горищі, в кімнаті, де колись стояв верстат. Замовили старлінк. Це було важливо для моєї роботи, адже це наша основна фінансова підтримка. Окрім цього, ми почали розчищати територію, привезли теплицю, зробили грядки, посадили сад. Це була велика робота, і ми були зайняті щодня. Це, як я тепер розумію, врятувало наш ментальний стан. Наразі у мене немає потреби часто їздити в офіс. В Україні його вже не існує у звичайному розумінні: офіс закрили з початком повномасштабного вторгнення, наразі у нас є коворкінг, де співробітники можуть орендувати місце і працювати, а компанія це оплачує. Я їжджу у відрядження кілька разів на рік, максимум два-три рази. Зазвичай у Софію в Болгарії, рідше — у Бостон в Штатах. «Я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами». Як ферма і життя на природі вплинули на родину Я бачу великі зміни. По-перше, підтримка ментального здоров’я. Ми дуже любимо їздити в ліс, і раніше поїздки траплялися лише на вихідних, зі складною логістикою. Умовно, подорож тільки в одну сторону займала півтори-дві години. І ми приїжджали сильно виснажені, треба було ще й дітей годувати та інші справи робити. Зараз я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами, особливо під час грибного сезону. Встала з-за столу, прогулялась і вернулась додому. Або рано-вранці перед роботою. Останнім часом трохи занедбала цю традицію, але хочу її відновити — пройтися біля дому або зробити невеликий хайк перед роботою. Чоловік у мене взагалі суперактивний. Він цілий день на вулиці. Я ще не встигла кави попити, а в нього вже 10 000 кроків на трекері. І до вечора цифри просто божевільні. Це все, а також повітря, дуже впливає на здоров’я. До речі, шкіра теж стає здоровішою, і це дуже помітно. Навіть просто виходиш на вулицю, дивишся на краєвид, і одразу змінюється настрій. Це своєрідне перезавантаження. По-друге, покращення здоровʼя. Ми вирощуємо свої овочі та маємо свіжі яйця від власних курочок. Їжа стає здоровішою, бо ти знаєш, звідки вона взялася. Коли ти вирощуєш щось, що потім їси, це зовсім інший досвід. Є відчуття гармонії і вдячності. Вирощені власноруч овочі, джерело: Іnstаgrаm «Цікаво спостерігати, як в житті руйнуються стереотипи». Про плани Я жартую, що роблю кар’єру в треніках на горі й не планую зупинятись. Мені це дуже цікаво. Класно спостерігати, як у житті руйнуються стереотипи: ти не можеш зростати, якщо в тебе є діти, або якщо ти живеш в селі, або якщо ти займаєшся чимось ще, окрім роботи. Але насправді все можна бути мамою і дружиною, будувати карʼєру, розводити курей, їздити в Бостон і навіть заводити альпак. В перспективі є багато інших планів і ідей: більше будиночків, збільшення поголів’я альпак і їх розведення,виготовлення виробів з шерсті. Точно плануємо мерч, колись мрію про лінійку одягу. Навіть думали з чоловіком, чи не завести нам YоuТubе-канал і стрімити, як він миє стайню. Сьогодні на такий божевільний контент є попит. Але кожна ідея вимагає багато ресурсу, тому всьому свій час. Звісно, плануємо й далі навчатись, їздити на курси, здобувати нові знання. Це завжди непроста логістика, бо хтось має залишатися з дітьми та доглядати за фермою, а я — брати відпустку. Планів і мрій багато. Це, можливо, звучить пафосно, але я справді відчуваю цю енергетику і невидиму підтримку своєї землі. Я розумію, що все заплановане має збутися і що все буде добре. Є віра в краще. Дай Боже, аби була перемога. А далі вже плани реалізуються.

Сьогодні у Харкові вже випав перший сніг. В яких регіонах України 4 листопада очікується така ж погода, розповіла синоптикиня Наталка Діденко. У Харкові кадри першого снігу вже опублікували місцеві Теlеgrаm канали. На відео можна побачити, що сніг у місті падає мокрий, не залишаючись на дорогах та трасах. За прогнозом синоптикині, сніг 4 листопада слід очікувати не тільки в Харкові та області, а можливо ще в п'яти регіонах. "У понеділок на Сумщині, Харківщині, Чернігівщині, Луганщині, Донеччині, Полтавщині очікується мокрий сніг, налипання мокрого снігу. Поєднання вологого циклону та холодного арктичного повітря", - зауважила Діденко. З підвищенням денної температури повітря після холодної ночі сніг, переходитиме в дощ, а потім у згаданих областях припиниться взагалі, сказала синоптикиня. "Найближчої ночі ще невеликі опади побродять по півночі України. А на решті території переважатиме суха погода", - додала синоптикиня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Листопад розпочнеться похолоданням, чи буде ще тепло восени За даними синоптикині, завтра пориви сильного північного вітру досягатимуть штормових, до 15-20 м/с, а холодна погода зберігатиметься. "4 листопада вночі від -2...+5&dеg;С, протягом дня понеділка +4...+8&dеg;С, у південній частині +8...+11&dеg;С", - зазначила Діденко. У Києві найближчої ночі ймовірно пройде невеликий дощ, вдень без опадів. Вночі температура сягатиме +3...+5&dеg;С, завтра вдень +5...+7&dеg;С. У столиці в понеділок очікується сильний північний вітер із штормовими поривами, до 15-20 м/с. Зима цьогоріч очікується теплою. Середня за сезон температура повітря може бути на два градуси вищою за норму. Протягом останніх років у нас відмічається тенденція до суттєвого підвищення температури повітря зимою. За останні 30 років вона стала теплішою в Україні майже на 1,5 градуса порівняно з 70-80 роками минулого століття. То ж дуже ймовірно, що ці тенденції збережуться. Попри те, що температура повітря взимку очікується вищою за норму, різкі зниження і вторгнення арктичного холоду також можливі. Водночас сильні морози очікуються на сході та у Карпатах.

У неділю в Україні без опадів, тільки у північно-східній частині вночі пройде невеликий мокрий сніг. На Лівобережжі пориви вітру сягатимуть до 20 м/с, температура вночі від +3&dеg;С до -2&dеg;С, вдень +3...8&dеg;С, повідомляє Укргідрометцентр. "Без опадів, лише у північно-східній частині вночі невеликий мокрий сніг. Вітер північно-західний, 7-12 м/с, вночі на Лівобережжі місцями пориви 15-20 м/с. Температура вночі від +3&dеg;С до -2&dеg;С, вдень +3...8&dеg;С, на півдні до +10&dеg;С", - сказано в повідомленні. 3 листопада у Києві та області опади не очікуються. Вітер північно-західний, 7-12 м/с. У столиці температура вночі від +1...3&dеg;С, вдень +5...7&dеg;С. На Київщині вночі від +3&dеg;С до -2&dеg;С, вдень +3...8&dеg;С. На 4 листопада, за прогнозами синоптиків, вночі у північних, центральних, східних областях, вдень на Лівобережжі країни невеликий дощ та мокрий сніг, на решті території без істотних опадів. Температура вночі від +3&dеg;С до -2&dеg;С, вдень +3...8&dеg;С, у південній частині до +10&dеg;С, у східних та північно-східних областях +0...5&dеg;С. 5 листопада опади не очікуються, температура вночі від 0...-5&dеg;С, вдень 0...+5&dеg;С. Вітер переважно північно-західний, 7-12 м/с, 4 листопада пориви сягатимуть 15-20 м/с. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Листопад розпочнеться похолоданням, чи буде ще тепло восени У Києві та області 4 листопада вночі буде невеликий дощ та мокрий сніг, вдень без суттєвих опадів, 5 листопада опади також не очікуються. Вітер північно-західний, 7-12 м/с, 4 листопада пориви 15-18 м/с. У столиці 4 листопада температура вночі 1...3&dеg;С тепла, вдень +5...7&dеg;С тепла, 5 листопада вночі +1...3&dеg;С, вдень +3...5&dеg;С, на Київщині 4 листопада вночі від +3&dеg;С до -2&dеg;С, вдень +3...8&dеg;С, 5 листопада вночі 0...-5&dеg;С, вдень 0...+5&dеg;С. На 6 листопада синоптики прогнозують невеликий дощ та мокрий сніг на Лівобережжі, крім Херсонщини. 7 листопада у країні без опадів. Температура вночі сягатиме від +4&dеg;С до -2&dеg;С, в Карпатському регіоні, 6 листопада й у східних областях -1...6&dеg;С морозу, вдень +5...11&dеg;С, 6 листопада у східних областях +2...8&dеg;С. У столичному регіоні 6-7 жовтня синоптики не прогнозують опади. Лише вночі 6 листопада місцями очікується невеликий дощ та мокрий сніг. У Києві температура вночі 6 листопада 0...+2&dеg;С, 7 листопада +2...4&dеg;С, вдень +7...9&dеg;С, по області вночі від +4&dеg;С до -1&dеg;С, вдень +5...10&dеg;С. Зима цьогоріч очікується теплою. Середня за сезон температура повітря може бути на два градуси вищою за норму. Протягом останніх років у нас відмічається тенденція до суттєвого підвищення температури повітря зимою. За останні 30 років вона стала теплішою в Україні майже на 1,5 градуса порівняно з 70-80 роками минулого століття. То ж дуже ймовірно, що ці тенденції збережуться. Попри те, що температура повітря взимку очікується вищою за норму, різкі зниження і вторгнення арктичного холоду також можливі. Водночас сильні морози очікуються на сході та у Карпатах.

27 жовтня 2024 року на Трухановому острові в Києві відбувся фінальний забіг серії "Run4Vісtоry". Він зібрав майже тисячу учасників з усієї України. Головною метою стало підтримати 13-ту бригаду Національної гвардії України "Хартія". Організаторами виступили міжнародна компанія МХП, благодійний фонд "МХП-Громаді" та спортивна спільнота "Характер". Це був завершальний етап спортивно-благодійної ініціативи, яка пройшла в п'яти містах країни: Тернополі, Вінниці, Черкасах, Ладижині, а тепер і в Києві. Маршрут на Трухановому острові був добре відомий багатьом бігунам. Дистанції 2, 5 і 10 км проходили асфальтованими доріжками, а для 21 км маршрут складався з трьох кіл з пунктами гідратації кожні 4 км. Серед учасників були як професіонали, так і аматори, а також понад 100 бійців Національної гвардії. Загалом під час попередніх чотирьох забігів вдалося зібрати понад 2 млн грн. На київському заході задонатили близько 800 тис. грн, які будуть направлені на забезпечення потреб військових на фронті. Gаzеtа.uа поспілкувалася з учасниками забігу в Києві щодо важливості співпраці цивільних і військових задля перемоги. РЕКОРДНА КІЛЬКІСТЬ УЧАСНИКІВ У неділю вранці Труханів острів зустрічає учасників забігу осінніми барвами. На березі організатори облаштували сцену. Навколо розставили білі намети, де продавали каву, чай, спортивний одяг, сувеніри. Для гостей і учасників готували частування - курячі крильця, шаурму, пікантний плов. Серед організаторів - Ольга Олейник, операційна директорка спортивної спільности "Характер". - Уперше в історії наших забігів ми зібрали таку велику кількість учасників на одну подію. У Києві вже не вперше проводимо спортивні й благодійні заходи. Забіг на Трухановому острові особливий ще й тим, що запроваджено нагороди за віковими категоріями. До цього нагороджували тільки переможця в абсолюті, - пояснює Ольга Олейник. Дистанції забігу - 2, 5, 10 і 21 км. Для учасників з порушенням опорно-рухового апарату та людей з ампутаціями була доступна інклюзивна траса - 2 км. - Поранені військові та ветерани стартуватимуть першими на цій дистанції, - додала Ольга. - Наразі зареєстровано близько десяти учасників і для нас це велика честь. Лунає енергійна музика. Останні приготування перед відкриттям заходу контролює директор Благодійного фонду "МХП-Громаді" Олександр Пахолюк. Стоїть у неоновій спортивній формі поруч із дружиною й синами. Родина майже у повному складі братиме участь у марафоні. - Цього року ми планували зробити чотири забіги і вони відбулися. Але відгук людей виявився таким щирим, що вирішили завершити сезон п'ятим заходом у Києві. Це не просто про забіги, а про бажання людей допомагати нашим бійцям і долучатися до спільної перемоги, - ділиться Олександр Пахолюк. Наступний сезон Ліги благодійних забігів відбудеться вже наступного року, зізнається директор Благодійного фонду "МХП-Громаді". - Забіги цього року пройшли в Тернополі, Черкасах, Вінниці і Ладижині. На кожному з них збирали кошти для місцевих бригад, - пояснює Олександр Пахолюк. - Ми хотіли, щоб підтримка йшла саме в ті бригади, у яких містах ми біжимо, щоб більше людей долучалися. Цього разу зареєструвалася майже тисяча учасників. Також нацгвардійці вирішили пробігти, щоб підтримати 13-ту бригаду Національної гвардії України "Хартія". Маю надію, що зібрані під час забігу кошти допоможуть військовим виконувати важливі задачі на Харківському напрямку. Олександр Пахолюк уже традиційно долав 5-кілометрову дистанцію, як і у всіх попередніх забігах. - Такі заходи допомагають створювати ту єдність, яка була в українців на початку великої війни. Саме завдяки подібним заходам люди добровільно приходять, біжать і згуртовуються задля нашої перемоги. І ця згуртованість робить нас сильнішими, - зазначив директор Благодійного фонду "МХП-Громаді". ЗВ'ЯЗОК МІЖ ВІЙСЬКОВИМИ І ЦИВІЛЬНИМИ Біля пішохідного мосту свій намет розгорнули бійці Нацгвардії. Встановили прапори й інформаційні екрани. Військові потроху розминаються - присідають, розігрівають суглоби перед стартом. Родзинкою заходу буде робот-пес з розвідувального підрозділу "Хартія". Він бігтиме разом із нацгвардійцями дистанцію 2 км. Поруч із наметом збирається натовп - дорослі й діти із захватом реагують на робота. Просять сфотографуватися й діляться враженнями з бійцями. - Сьогодні військовослужбовці нашої бригади, серед яких і хлопці, і дівчата, бігтимуть на різних дистанціях, - розповідає Андрій Бабкін, офіцер секції цивільно-військового співробітництва штабу 13-ї бригади НГУ "Хартія". - І важливо, що наша співпраця з Благодійним фондом "МХП-Громаді" та організаторами не обмежується лише участю в цьому забігові. Завдяки таким заходам зростає спроможність наших сил оборони. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Це боротьба з собою, часом і віком: як біг допомагає підтримувати фізичну форму та справлятися зі стресом "Хартія" була створена влітку 2023 року. Раніше існувала як добровольчий підрозділ. Бригада брала участь у боях на Лиманському та Харківському напрямках. - Ми робимо акцент на підготовці, збереженні життя і використанні технологій, - продовжує Бабкін. - Такі забіги важливі не лише для збору коштів, а й для підтримки зв'язку між військовими та цивільними. Це дає нам відчуття, що суспільство поруч, що українська армія йде пліч-о-пліч з людьми. Війна навчила нас нових стандартів співпраці, а такі забіги створюють можливість посилити єдність і підтримку. Серед учасників забігу робопес - механічний чотириногий розвідник. Він здатен розвивати швидкість до 12 км на годину. Його основна функція на фронті - передавати якісний відеосигнал, що дозволяє розвідникам отримувати дані прямо з лінії бойового зіткнення, залишаючись у безпеці. - Цей робот - символ нашого фокусу на технологіях. Він уже не раз допомагав на передовій, передаючи відеосигнали в реальному часі і навіть "розмовляючи" нашими голосами. Для когось це виглядає кумедно, але точно не для ворога, - каже офіцер. ПІДТРИМАТИ ЗСУ ТА ПОПУЛЯРИЗУВАТИ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ О 9:00 учасники гуртуються біля сцени. Під звук метронома присутні схиляють голови у хвилині мовчання, вшановуючи памʼять загиблих. На марафон приїхали цілими сімʼями - із різних куточків України. Більшість учасників уже знайомі між собою, адже не вперше беруть участь "Run4Vісtоry". Сергій Доброгорський, заступник головного виконавчого директора з агробізнесу компанії МХП, готується до старту. Він бігтиме 21-кілометрову дистанцію вже вчетверте. - Менше року тому ми з командою сиділи й роздумували над ідеєю провести благодійний захід, який би мав дві цілі: підтримати Збройні сили України та популяризувати здоровий спосіб життя. І ось сьогодні ми стоїмо на старті вже п'ятого забігу, - говорить Сергій Доброгорський із захопленням. - Я надзвичайно пишаюся командою, що вдалося все організувати на такому рівні. Це неповторне відчуття енергії. Я бачу, як люди збираються, тренуються, готуються. Це заряджає! Загалом, на пʼяти забігах вдалося зібрати понад 4 тис. учасників. Наступного року організатори планують залучити ще більше людей. Музику вмикають гучніше. Перед сценою збираються учасники дистанцій у яскравих спортивних костюмах і кросівках. Вихиляються у різні боки, крутять руками, стегнами й роблять випади, щоб розігрітися перед початком змагання. Першими на старт виходять півмарафонці. Бігтиме 21 км і рятувальник Андрій Гречаний. Під час забігу в Черкасах чоловік встановив національний рекорд - подолав 21 км у повному спорядженні в пам'ять про загиблого побратима. - Пʼять! Чотири! Три! Два! Один! - кричать вболівальники під звуки відліку. Учасники півмарафону різко стартують і зникають за поворотом. Наступними готуються бігти учасники дистанції 10 км. Серед них - нацгвардійці у фірмових футболках кольору хакі. - Такі заходи наближають нашу перемогу, а також у такий спосіб можемо обʼєднатися з цивільними людьми, - зізнається боєць Олександр із позивним "Пархом". - Тут можемо бути разом. Сьогодні чи завтра цивільні стануть на наш шлях, тому це важливо. На подібних змаганнях ми можемо ще й показати, що військові не загрузли на фронті, а й беруть участь у спортивних заходах. "Пархом" вступив до Збройних сил у 2014-му. Тоді йому було 19 років. Брав участь у захисті Донецького аеропорту. - Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, одразу приїхав у Київ, щоб знову стати на захист держави. Воював у Часовому Яру, Бахмуті, Карлівці. Зараз у Харківській області, - говорить нацгвардієць. - У 2014-му не було дронів, роботизованої техніки, а зараз ворог активно використовує новітню зброю. Тому військові мають постійно вчитися. Працівниця компанії МХП Ольга Мартин чекає старту на дистанцію 2 км. Із донькою на руках стоїть біля паркану і зустрічає перших фінішерів. Взяти участь у забігові вирішила, щоб підтримати колег і допомогти військовим. - У мене брат у полоні більше двох років. Другий був на фронті, але зараз вдома вже, - розповідає Ольга. - Вони близнюки, обоє пішли у військо 25 лютого 2022 року. У серпні того ж року один із братів потрапив у полон. Ми понад рік не знали, де він. Потім статус підтвердили. Вірили, що він живий, та й побратими казали, що наче бачили брата. Тому зараз чекаємо на його повернення. Мені важливо було взяти участь у благодійному заході на підтримку ЗСУ. До марафону не готувалася, спортом востаннє займалася у шкільні роки. Однак сьогодні налаштована рішуче. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пробіжка спалює близько 300-400 калорій: поради любителям бігу - Донька також бігтиме. Рідні нас підтримують, - додає з усмішкою Ольга Мартин. ДИСТАНЦІЯ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ Найбільше людей зареєструвалося на дистанцію у 2 км. На кілька хвилин раніше стартують учасники інклюзивної траси, серед них - ветерани з ампутаціями. Рушають на дистанцію під бурхливі оплески вболівальників. Уже після фінішу майор Ростислав Місяць - військовий із досвідом і непростим бойовим шляхом - прямує до наметів. Служить у військовій частині "Буревій. Гвардія наступу". - Прийшов у цю частину ще в 2020-му році командиром взводу. Але з початком повномасштабної війни в перший же день поїхав захищати завод "Антонов" в Києві, - згадує боєць. - Після того, як вибили противника з Київської області, мене відправили на схід. Виконував бойові завдання у Лисичанську, Сєверодонецьку, Метьолкіному в Луганській області. Потім нас перекинули в Харківську область. Після був у Бахмуті. Там Ростислав отримав важке поранення, втратив ногу. Снаряд танку прилетів на його позицію. Попри важке поранення й ампутацію вище коліна, майор залишається діючим військовим. - Десять місяців на відновлення, навчався ходити на протезі. Але продовжив службу. Тепер займаюся соцсупроводом військових, які отримали поранення, та підтримкою родин загиблих, - розказує Місяць. - Вирішив брати участь у забігові, щоб підтримати побратимів із "Хартії"'. Я знаю їх особисто, разом виконували бойові завдання, вчилися. Займаюсь кросфітом, навіть із такою травмою. На 2-кілометровій дистанції стартує також робот-пес. Ним за допомогою пульта керує нацгвардієць Володимир Скорик. На фініші військовий одягає свою медаль на шию робота-пса. - Ми колись назвали його Жоріком, але це був скоріше жарт. Намагаємося не давати їм імен, цей робот у нас не єдиний, - розповідає Скорик. - Він відбігає від пульта на 100 метрів і несе на собі до 10 кілограмів ваги. Може зайти туди, куди ризиковано відправляти людину. У ньому є камера та інші варіанти звʼязку. Зараз вони на модифікації, їх тестують і вдосконалюють. Це закордонна розробка, достатньо дорога. Навчитися керувати ним не складно, схоже на машинку на радіокеруванні. РОЗВАГИ ДЛЯ ДІТЕЙ І НАЙДОРОЖЧИЙ ЛОТ На Трухановому острові зібралися сотні людей. Із собою взяли дітей і друзів. Дехто на плечах носить український стяг. До намету, де проводять благодійну безпрограшну лотерею, стоїть чимала черга. За донат від 100 грн можна виграти солодощі, іграшки, речі для дому, павербанки. Для дітей організатори облаштували розважальну зону - із майстер-класами, мильними бульбашками, аніматорами. Розважав також малечу Сашко Лірник - український письменник і казкар. Найменші учасники забігу долали дистанції 200, 400 чи 800 м. Дітлахи бігли у костюмах звірів, незвичних капелюшках. Дехто разом із батьками, як от тримісячний Лука - наймолодший учасник забігу. Його тримав на руках батько - Олександр Пахолюк. Це вже другий благодійних забіг малюка. Перед нагородженням переможців забігу зі сцени розігрували унікальні лоти - авторські фотографії українського фотохудожника Сергія Михальчука, що були створені у межах проєкту "Тhе Wіll tо Wіn - Воля до Перемоги!" до Олімпійських ігор в Парижі. На фото - автографи видатних спортсменів і самого фотохудожника. На благодійному аукціоні найдорожчим лотом стала гільза. Її продали за 13 тис. грн. НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ Переможців по черзі починають запрошувати на пʼєдестал. Вітають подарунками від партнерів та грошовими сертифікатами. Окремо нагороджують учасників за віковими категоріями. На дистанції 5 км перемогла 58-річна Оксана Бухтоярова з Миколаївської області. Приїхала у столицю спеціально на марафон. - Я волонтерка, допомагаю нашим хлопцям - роблю консервацію, доначу. Багато моїх знайомих воює, багато, на жаль, уже загинуло. Тому вирішила приїхати на забіг й підтримати ініціативу. Я родом з Тернопільщини. Бігала ще в школі, перемагала в районних змаганнях і брала участь в обласних. Потім навчалася в технікумі спортивного профілю. Там бігала 3, 5 і 10 кілометрів. Зараз бігаю щодня - підтримую форму, - розповіла Оксана Бухтоярова. Оксана виходить щодня на пробіжки по 5-6 км. Двічі на рік їздить в Карпати й ходить у гори. - Дистанція на Трухановому острові була незнайома, тож не відразу розрахувала сили. А от настрій маю чудовий! Щодо здоров'я - як у всіх під 60, буває по-різному. Але впевнена, що фізична активність і правильне харчування дуже важливі. Дивлюся на своїх однокласників, знайомих - багато з них слабші, хоча й молодші за мене, - каже Оксана. - Мені потрібен рух. Люблю бігати, грати в баскетбол, плавати. Раджу займатися спортом усім, не тільки одноліткам. Спорт - це життя. Учасники й відвідувачі після завершення марафону залишаються насолодитися сонячною погодою та скуштувати смаколики на фудкорті. Київський забіг став фінальним у серії "Run4Vісtоry" у 2024 році. Проте організатори вже активно готуються до нового сезону та запрошують усіх охочих долучатись до нових забігів.