Search trend "викривлення"

У межах дослідження новинних онлайн ресурсів, що поширюють російську пропаганду та наративи в Європі, "Еспресо" проаналізувало ці угорські медіа, які активно просувають російський порядок денний, демонізують Україну та Європейський Союз і повторюють кремлівські наративи щодо війни в Україні.Маgyаr Nеmzеt, Оrіgо і Маndіnеr мають найбільшу частку переглядів щомісяця серед усіх проросійських сайтів в Угорщині:Оrіgо — 14 млнМаndіnеr — 12 млнМаgyаr Nеmzеt — 8 млнОсобливістю угорського медіапростору є те, що частка аудиторії проросійських медіа тут вища, ніж у більшості інших європейських країн. Наш аналіз також виявив існування транснаціональної мережі, що поєднує ці вебсайти з іншими медіа в країнах ЄС, які поширюють подібні російські наративи. Вони активно обмінюються контентом, цитують одне одного, що відображено на інфографіці нижче. Вплив проурядових ЗМІВ Угорщині близько 40% усього обсягу новинного контенту контролюється Кözéр-Еuróраі Sаjtó és Мédіа Аlарítvány, або просто КЕSМА. Цей конгломерат є основним інструментом поширення урядової пропаганди та проурядових (пропартійних) повідомлень.КЕSМА була створена бізнесменами, тісно пов'язаними з прем'єр-міністром Віктором Орбаном і партією "Фідес". Сьогодні КЕSМА контролює приблизно 470–500 медіа, включаючи телебачення, радіо, друковані та онлайн-платформи. Не всі ці медіа поширюють дезінформацію — багато з них публікують матеріали на теми місцевих новин, спорту, культури тощо.Маgyаr Nеmzеt, Оrіgо та Маndіnеr входять до складу КЕSМА і систематично публікують матеріали з проросійськими наративами. Попри те, що ці видання можуть публікувати збалансовані новини на різні теми, коли йдеться про Україну, Росію чи європейську політику, вони послідовно просувають основні меседжі кремлівської пропаганди.Вплив російських та проросійських ЗМІ в УгорщиніАналітичні дані показують, що навіть попри санкції ЄС, деякі російські державні пропагандистські сайти мають досить велику аудиторію в Угорщині. За даними SіmіlаrWеb, сайт lеntа.ru має приблизно 67 000 переглядів на місяць, іz.ru — 16 000, rіа.ru — 46 000, а rt.соm — 20 000. Ці цифри відображають середні показники за останні шість місяців.Крім того, три словацькі прокремлівські новинні сайти hlаvnеsрrаvy.sk, hlаvnydеnnіk.sk та іnfоvоjnа.bz щомісяця отримують близько 20 000 переглядів з Угорщини. Це можна пояснити тим, що в країні проживає словацька меншина, яка потрапляє під вплив цих джерел. А швейцарський сайт wеltwосhе.сh, що також поширює проросійські наративи, має 32 000 угорських переглядів на місяць.Позитивним моментом, який показують дані вебаналітики щодо Угорщини, є те, що лідерами медіаринку залишаються авторитетні та незалежні ЗМІ — tеlех.hu, іndех.hu, 24.hu та 444.hu. Саме вони входять до четвірки найпопулярніших новинних сайтів країни.Маgyаr NеmzеtМаgyаr Nеmzеt вважається основним рупором уряду Орбана, який ретранслює його позицію та активно поширює проросійські наративи. На сайті регулярно публікуються матеріали з антизахідною, антибрюссельською та антиукраїнською риторикою.Типові наративи, що повторюються у публікаціях:Україна подається як загроза для Європи;Росія зображується як миротворець, а Захід — як агресор;Війна описується як штучний конфлікт, спровокований США та НАТО.Крім того, Маgyаr Nеmzеt регулярно посилається на російські державні установи та медіа, зокрема на підсанкційні.Приклад маніпуляції: спотворення цитати Вадима ДзюбинськогоМаgyаr Nеmzеt опублікував новину, у якій стверджує, що Вадим Дзюбинський, начальник департаменту кримінального розшуку Національної поліції України, нібито визнав, що 593 000 одиниць європейської зброї, поставленої в Україну, вже опинилися на чорному ринку.Це твердження — викривлення реальних слів українського посадовця.Що насправді сказав Дзюбинський:"Уся втрачена та викрадена зброя, яка наразі налічує 593 000 одиниць, облікована, пронумерована, і наші європейські партнери знають про цю зброю. Якщо така зброя з’явиться в будь-якій країні Європи чи світу, ми відразу зрозуміємо, що це підробка і фейк, що це робота російських спецслужб для дезінформації та [створення] наративів про Україну".Що опублікував сайт Маgyаr Nеmzеt:"За словами Вадима Дзюбинського, керівника департаменту кримінального розшуку Національної поліції України, уся втрачена або викрадена зброя — наразі це 593 000 одиниць — задокументована й облікована, а наші європейські партнери про неї поінформовані. Якщо якась із цієї зброї з’явиться в якійсь європейській країні або будь-де у світі, ми одразу дізнаємось про це".Таким чином, Маgyаr Nеmzеt опускає ключовий контекст. Тобто, що наразі немає доказів того, що західна зброя, надана Україні, потрапляє на чорний ринок чи опиняється в руках злочинних угруповань в Європі. Незаконний обіг зброї в Україні є незначним та здебільшого обмежений невеликою кількістю стрілецької зброї ще радянського виробництва, каже Дзюбинський.Маgyаr Nеmzеt також поширює конспірологічні теорії, стверджуючи, що війну в Україні спровокувала не агресія Росії, а "американська глобалістська мережа в Україні, яка мала на меті знищити російські інтереси та замінити їх американськими".Маgyаr Nеmzеt також поширив один із відомих російських пропагандистських наративів — твердження, що масове вбивство в Бучі було інсценованим. У статті йдеться: "За деякими повідомленнями, відео з Бучі можуть свідчити про те, що вони були зняті з пропагандистською метою. Нереальність масових вбивств підтверджується кількома факторами".Маgyаr Nеmzеt регулярно намагається дискредитувати президента України Володимира Зеленського, зображуючи його головною перешкодою на шляху до миру. Видання публікує статті з такими заголовками: "Рішення Зеленського продовжити війну", "Зеленський наказав своїм західним союзникам збільшити виробництво зброї", "Як зупинити Зеленського", "Зеленський втягне Європу у війну — ось подробиці".Сайт також активно звинувачує Європу, особливо Брюссель, у продовженні війни, тим самим перекладаючи відповідальність із Росії на Захід. Зокрема, він стверджує, що "Брюссель поширює воєнний психоз".ОrіgоСайт Оrіgо також входить до складу конгломерату КЕSМА. Вебсайт підтримує Віктора Орбана та партію "Фідес", просуває євроскептичні та антиукраїнські наративи й часто подає новини з прокремлівської точки зору.Оrіgо має спеціальні рубрики, наприклад, "Російсько-українська війна" та "Голосування за членство України в ЄС", у яких подача інформації відповідає російській пропагандистській риториці.Крім того, Оrіgо веде кампанію з дискредитації політичного опонента Орбана — Петера Мадяра — та його союзників через спеціальну рубрику під назвою "Угорський Петер".Оrіgо звинувачує Європейський Союз в ескалації війни, перекладаючи відповідальність із Росії. Вебсайт заявляє: "Військовий психоз Європи лише посилюється і все більше наближає нас до Третьої світової війни".На цьому вебсайті, посилаючись на заяви російських та угорських урядовців, стверджується, що вступ України до НАТО прирівнюється до початку Третьої світової війни. Наприклад: "Високопоставлений представник Міністерства закордонних справ Росії Олексій Поліщук попередив міжнародну спільноту, що вступ України до НАТО за нинішніх обставин зробить неможливим політичне та дипломатичне врегулювання конфлікту. У заяві для російського інформаційного агентства РІА "Новости" Поліщук відповів на слова міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто, який заявив, що членство України в НАТО спричинить початок Третьої світової війни. Поліщук також підкреслив, що повна відповідальність за це лежить на західних прихильниках київського режиму".Вебсайт посилається на прокремлівські джерела в ЄС, які або заборонені, або неодноразово викриті у поширенні російської пропаганди та звинуваченнях Європи у війні. Наприклад, посилаючись на такі джерела, він стверджував, що "Брюссель ескалуватиме війну подальшими поставками зброї".МаndіnеrМаndіnеr — частина проурядового медіаконгломерату КЕSМА. Новинний сайт регулярно цитує російські державні ЗМІ та прокремлівські платформи в Європі, наприклад Рrаvdа.Статті та заголовки Маndіnеr маніпулятивні, клікбейтні й відверто проросійські, зображають Росію як непереможну силу. Крім того, Маndіnеr часто використовується як джерело іншими угорськими прокремлівськими сайтами.Маndіnеr писав про "військовий психоз в Європі", намагаючись показати європейських лідерів одержимими війною і спонсорами смерті. Новинний сайт також поширює конспірологічні теорії, зокрема стверджує, що "імперія Сороса покинула Європу, але залишилася тут".Маndіnеr часто цитує відомих прокремлівських пропагандистів, зокрема Скотта Ріттера. Наприклад, в одній зі статей йдеться: "За словами Скотта Ріттера, українці отримали танки безкоштовно, але якщо вони не вміють ними користуватися, це безглуздо. Він підкреслив, що якщо ці американські танки керують досвідчені солдати, вони стають смертельною зброєю. Натомість, якщо екіпаж складається з українців з базовою підготовкою, "Абрамс" — це не більше ніж смертельна пастка, рухома сталева труна для чотирьох людей всередині".Маndіnеr також подає Росію як державу, що прагне миру. В одній зі статей йдеться: "Росія надіслала світу сигнал: "Ми хочемо миру, а не перемир’я". Москва заявляє, що Захід хоче диктувати ультиматуми замість справжніх мирних переговорів, проте Росія відмовляється поступатися".ВисновкиНа відміну від інших європейських країн, ЗМІ, що відкрито поширюють російську пропаганду в Угорщині, займають значно більшу частку медіаринку та отримують значно більше переглядів. На відміну від інших країн ЄС, де ми виявили та проаналізували прокремлівські новинні сайти, в Угорщині поширення цієї пропаганди збігається з проурядовою пропагандою.Дослідження було проведено нашими експертами у співпраці з Іnsіght Nеws Меdіа.

Когнітивні викривлення – це своєрідні пастки мислення, тобто "збої" у сприйнятті чи аналізі інформації, характерні для кожної людини. Повний текст новини

Спікер Держдуми РФ В'ячеслав Володін поскаржився німецьким парламентарям на канцлера Фрідріха Мерца, який нібито під час візиту до президента США викривлював історію

Фінансова звітність Державної служби України з безпеки на транспорті за 2024 рік складена достовірно, однак має окремі викривлення в частині визначення та обліку нематеріальних активів на понад 37 млн грн і не володіє повною інформацією про об’єкти на окупованих територіях.

Уявіть собі двох титанів сучасної фізики: загальну теорію відносності (ОТО) Ейнштейна, яка велично описує гравітацію як викривлення самого простору-часу, і квантову механіку, химерний, але неймовірно точний світ елементарних частинок та їх взаємодій. Ось уже майже сторіччя вчені б’ються над тим, щоб «подружити» цих гігантів, створивши єдину теорію квантової гравітації. Навіщо? Тому що без неї ми не можемо до кінця зрозуміти ні народження нашого Всесвіту у Великому вибуху, ні загадкові глибини чорних дірок. Довгий час це завдання здавалося суто теоретичним, а експериментальна перевірка — чимось із галузі фантастики. Але часи змінюються, і сьогодні фізики з новою зухвалістю штурмують цю, начебто, неприступну […]

США та ФРН працюють над недопущенням викривлення історії і спроб обілити злочини нацистів, а також надаватимуть допомогу в підтримці пам’яті жертв Голокосту, в тому числі в Україні.

Про це 25 квітня заявив речник МЗС України Георгій Тихий, передає LІGА.nеt.Він наголосив, що ці військові не мають стосунку до перемоги над нацизмом, а саме дійство є маніпуляцією і спробою викривлення історичної правди. Особливе застереження було висловлене щодо участі сербських військових."Будь-які іноземні військові, які планують брати участь у цьому параді, мають бути свідомими того, що вони цілком вірогідно будуть маршувати пліч-о-пліч з людьми, які вчиняли воєнні злочини в Україні. Нічого спільного з ушануванням подвигу переможців над нацизмом, а це, до речі, не лише росіяни, це не має", - висловився дипломат.Також він нагадав про величезний внесок українців у перемогу в Другій світовій війні та про мільйони українських жертв, підкреслюючи, що Росія намагається применшити цю роль."Будь-хто – я передусім маю на увазі Росію, – хто вирішить применшити роль України як однієї з країн та одного з народів, які вибороли перемогу над нацизмом, цинічно маніпулює та викривлює історичну правду", - сказав Тихий.Раніше цього місяця словацький прем'єр Роберт Фіцо заявив про намір відвідати парад у Москві 9 травня.Водночас український уряд запросив лідерів ЄС 9 травня до Києва на знак демонстрації дипломатичної сили проти щорічного військового параду очільника Кремля Володимира Путіна в Москві.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

У цій версії подій — митні війни, загравання з Путіним, тиск на ЄС і навіть спроби миру з РФ — це не прояв хаотичної чи егоцентричної політики, а продумана стратегія "надпереможця". Але проблема в тому, що ця "гра" існує лише у фантазіях її авторів, а віра в неї є хибною і небезпечною. Дональд Трамп — не стратег. Як і Путін, він діє як популіст і політичний тактик. Але більш імпульсивно, емоційно, егоцентрично. Його рішення першого терміну були реактивними. Наприклад, вихід з ядерної угоди з Іраном був чисто емоційним — лише тому, що її уклав Обама. І зараз, через роки, він повернувся в ту саму точку, з якої все починалося. Те саме з торговельними війнами, з переговорами з Мексикою й Канадою. Іронія в тому, що угоду, яку він зараз критикує, уклав він сам.Трамп — радикальний популіст. Але його популізм — не про надії, а про агресивний ресентимент. Він мислить категоріями коротких, гучних перемог. Він як типовий український мер, який любить проєкти, де можна швидко перерізати стрічку. Неважливо, чи вони ефективні — головне, щоб їх побачили його виборці.Читайте також: Чому психує Трамп?"Хитра" тарифна політика? Його митні війни нібито мали на меті змінити структуру світової економіки. Але більшість мит були або скасовані, або зведені нанівець. Чому? Бо вони просто не працювали. Бізнес-інтереси, виробничі ланцюги, логістика — все це почало сипатися.Корпорації, як Аррlе, просто змусили Трампа відмовитись від деяких тарифів, бо це загрожувало мільярдними збитками. Навіть Республіканська партія забороняла своїм представникам їздити в ті регіони, які страждали від мит. Це не стратегія. Це хаос, ПОКИ ЩО стриманий бізнесом.Ідея створити митну зону з Європою (в цій картині світу "митний шантаж" - інструмент перемовин) — ще одна фантазія. Щоб погодитися на спільну економічну зону, Європа мала б повністю змінити свою податкову систему. Це неможливо. Європа просто не довіряє Трампу після його відмов від попередніх угод. Реально Трамп своїми діями лише підштовхує Європу до ширшої співпраці з Китаєм, Індією та іншими ринками. І навпаки.А як щодо Росії? Трамп мріє перетягнути Росію у союз проти Китаю. Але це неможливо. Росія надто залежна від Китаю економічно, і ніяка ресурсна угода не компенсує Росії цей ринок. Європа не готова знову купувати російські ресурси (а без цього компенсувати ресурсну ренту з Китаю неможливо) — через війну й відсутність довіри. І це тільки економічна складова, а є ще й політична.Читайте також: Розкол у команді Трампа. Колонка Віталія ПортниковаТобто не буде великої угоди США й Росії, яка б працювала так, як хоче Трамп. І так з усіма іншими складовими "великої гри". Вони ілюзорні та фрагментарні. Чому взагалі люди шукають хитрі плани в діях Трампа? Бо так легше. Їм здається, що якщо хтось має владу у такій країні, то в нього обов’язково є план. Це типове когнітивне викривлення — намагатися штучно впорядкувати хаос. На цьому вся конспірологія і СПГС тримаються. Але Трамп діє імпульсивно — на основі твітів, лайків і власного его. Трамп — просто реактивний медіазалежний популіст. З яскраво вираженими симпатіями до диктаторів і людожерів.Що робити Україні? Україна не може бути частиною "великої гри Трампа", бо гри немає. А намагатися "стати частиною" того, чого не існує — заганяти себе у полон небезпечних ілюзій. Тому наш шлях в тому, щоб мінімізувати ризики; диверсифікувати постачання зброї; тягнути час і готуватись до моменту, коли Росія буде готова до реальних переговорів або до краху. І так, ми — як і вся Європа — маємо уникати участі у політичних і військових авантюрах, які будуть покликані "рятувати" Донні і Ко. Так, важко усвідомити, що ми живемо у світі, де рішення приймає хаотичний дід із фрагментарним мисленням. Це неприємно, але саме визнання цієї реальності дозволяє ухвалювати адекватні рішення.ДжерелоПро автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Клодія Ґолдін, Лоуренс Кац Перегони між освітою та технологіями. -  К.: Наш Формат, 2025В контексті сьогоднішньої петиції вчителів проти законопроєкту про закриття сільських шкіл ця книжка прозвучить вагомим аргументом. Адже фундаментальна праця Клодії Ґолдін і Лоуренса Каца "Перегони між освітою та технологіями" - про одне з найважливіших питань нашого часу, тобто про те, як суспільство може використати освіту та технології, щоб забезпечити стійке економічне зростання і знизити нерівність. Автори проводять нас унікальною історією освіти в США і висвітлює її тісний зв’язок з економічним розвитком, доходячи висновків, які є актуальними не лише для Сполучених Штатів, а й для України та інших країн, що прагнуть побудувати стійкі економіки в умовах швидких технологічних змін. "Інвестуйте в освіту, отримуйте вищий рівень технологій і продуктивності, - закликають нас, - і досягайте швидких темпів економічного зростання і вищого стандарту життя". Хай там як в Україні зі школами, але в цій книжці представлено розгорнуту наукову та статистичну аргументацію на користь головного висновку, що саме американська система освіти та її глобальне лідерство обумовили становлення США найпотужнішою країною світу. І зокрема це дало змогу запропонувати шлях розв’язання сучасних проблем економічного зростання, подолання бідності, зменшення нерівності в доходах та соціальної нерівності, який передбачає акселерацію інвестицій у людський капітал і розвиток масової освіти всіх рівнів. "Три головні теми цієї книжки — нагадують нам, - технологічні зміни, освіта й нерівність — нерозривно пов’язані своєрідними "перегонами". У перші три чверті ХХ століття зростання пропозиції освічених робітників перевищувало попит, спричинений технологічним прогресом. Вищі реальні доходи супроводжувались меншою нерівністю. Але за останні 20 років ХХ століття спостерігалось протилежне явище — нерівність різко зростала. Іншими словами, у першій половині століття освіта випереджала технології, але потім технології випередили рівень досягнення освіти. Упродовж століття орієнтованість технологій на кваліфікацію, як і їхні темпи, не надто змінилися. Радше різке зростання нерівності здебільшого було спричинене спадом в освіті".Анастасія Євдокимова. Що воно таке? Українська література. – Х.: Ранок, 2025Ця книжка — майне енциклопедія. Чому "майже"? Бо це ніби й енциклопедія, тобто довідкове видання з певної галузі знань, а ніби й розважальна книжка про інші книжки, яка може розповісти нове, надихнути на читання, здивувати, розсмішити. Важливо, що приклади у цій книжці — передовсім з української літератури, але так само є в ній і згадки літератур усіх часів і народів. Таким чином, авторка — літературознавиця, культурна менеджерка, а в минулому вчителька укрліт — розповідає про жанри, форми, твори й долі митців без сухих фактів і малозрозумілих дат. Натомість показує, як будь-що у світі (навіть погода, час доби і страви в меню) впливає на те, що писали й пишуть наші письменники. Гумор, індивідуальний підхід, незвичні акценти, а водночас максимальна інформативність — так про українську літературу дітям ще не розповідав ніхто. Наприклад, що таке класика? З чого складається детектив? Як читати комікс? Або, скажімо, вуса української літератури. "Великі й тоненькі, пишні й козацькі, - розповідає авторка. - Вуса — не просто шар волосся у чоловіків, а й ознака ідентичності, бо українські письменники (особливо в ХІХ столітті) позиціювати себе нащадками козаків. Знаєш співомовку "Запорожці у короля" Степана Руданського? Радимо почитати! Це розповідь про хоробрих козаків, у яких "вуса прездорові", тобто не просто великі, а величе-е-езні. Хоча у самого Степана Руданського вуса були дуже скромні. Українські письменники мали вуса, вусики, професорські борідки, закручені на французький манір чи у формі молодого місяця. Зачинатель моди на вуса — Тарас Шевченко. На юнацькому автопортреті немає навіть натяку на ті вусища, які ми побачимо на найвідомішому зображенні "старого діда" у смушевій шапці й кожусі. Наявність чи відсутність вусів — це не лише про стиль, але й про позицію (народницьку чи модерну)". Так само ця нижка пояснює поняття з літератури на прикладах українських творів. А кожна сторінка тут — ніби захопливий мультфільм, адже ілюстрації створила художниця-мультиплікаторка Софія Мельник.Жоель Поммер. Возз’єднання двох Корей. – К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024Незвична і неформатна п’єса цього автора примушує зайвий раз замислитися над головними питаннями життя. Загалом у п’єсі Жоеля Поммера "Возз’єднання двох Корей" немає класичних структурних частин: вступу, кульмінації, розв’язки. Кожна сцена — окрема оповідь, радше окрема світлина з потоку життя, підсвічена автором і перекладена мовою театру. Часом у сценах бере участь більша кількість персонажів — але всюди головною темою є розуміння любові: від буфонадного до піднесеного. Наприклад, таке. "ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Ви вже сказали чоловікові, що плануєте розлучитися? ЖІНКА: Так, звісно. П'ятнадцять років тому! Я ще тоді сказала йому, що не хочу більше з ним жити, тому що між нами немає любові. Він чудово зрозумів. Тільки попросив зачекати, поки виростуть діти. Тепер вони всі троє стали дорослими і залишили дім. А отже, я нарешті можу розлучитися. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Що на це каже ваш чоловік? ЖІНКА: Попросив іще подумати. Сотні разів він мене перепитував, що між нами не так. Я відповідала: неможливо продовжувати жити разом без любові. Тоді він запитав, у чому ця любов полягає. А я... я відповіла, що абсолютно не знаю, позаяк неможливо описати річ, з якою не знайома. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Який жах". Загалом автор не робить висновків, не моралізує, він пропонує нам "вихоплені" з соціального чи внутрішнього життя нариси, а далі це вже наша справа — відчути, проаналізувати, замислитися. До речі, автор книжки - один із небагатьох французьких режисерів, кожна нова постановка якого протягом останніх років викликає незмінний інтерес. Його головна відмінна риса від інших побратимів по цеху в тому, що він ставить лише п'єси за своїми творами. Авторський театр Поммера – це завжди надзвичайно актуальне висловлювання про сучасний світ, вбране у відповідну до цього висловлювання оригінальну художню форму.Саша Кладбіщє. Складно. Слова війни та любові. – Івано-Франківськ: Маґура, 2025Як відомо, існує поезія споглядання, рефлексії й поезія дії, чину, а наразі ще й помсти. А як ще назвати ці вірші, які, на думку, видавців творять нову культурну реальність? "В світі із браком віри і справедливості, / віри й надії / лишається тільки / помста", - нагадують у цій збірці. Крім того, зауважують видавці, "ми не матимемо іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаємо за потрібне". І справді, саме в період найвищої напруги – у слові та в наших справах – випадає нагода і дається шанс не на ліричне промовляння, заклинання, завивання, а на слово конкретної дії. Як у збірці Саші Кладбіще "Складно. Слова війни та любові": "О, так, поплачте. Плачте і схиліться / перед героїв легендарних міццю, / ридайте біля кожної труни / за тих, хто віддає за нас останнє. / А після встаньте, злі та невблаганні, і завершіть, що почали вони". І, так само як за часів "Оstмодерну", за яким після розпаду української радянської системи мав загомоніти кожен – український – регіон, видавці книжки прагнуть надати право голосу своїм місцевим авторам. Вірячи, що культура – і зокрема поезія! - є невіддільною частиною опору перед агресором. І, так само як у всі часи, коли право на слово і чин нарешті отримують патріоти (далі воно скасовується чиновниками), не буде іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаєш за потрібне. Про що й мова у цій книжці. "Історія, безжальна та невпинна, / мотає нас на колесо війни. / Давно сирена не тривожить сни, / ракета долетіти не повинна. / Сьогодні не зачепить, пронесе.. / Ми всі давно вже мертві, мої любі. / Як там було в Бійцівському, у Клубі, - / лише коли ти втратиш геть усе, / тоді відчуєш істинну свободу. / Стікає час, як кров тече у воду, / та лютий на годиннику завмер. / Історіє, твої ми потерчата. / Нема чого боятись / і втрачати, / крім люті і ненависті тепер".Олег Хомяк. Перетворюй проблеми на рішення. – К.: Колесо життя, 2024У цій книжці автор зібрав відповіді на більш ніж 150 запитань, які виникають чи можуть виникнути у кожної людини. Чи здатна людина змінити своє життя? А може їй просто упокоритися та плисти за течією? Хай там як, але "Перетворюй проблеми на рішення" Олега Хомяка - для тих, хто здатен взяти на себе відповідальність і стати автором, творцем свого життєвого шляху. У чому унікальність, практичність і важливість цієї книжки? По-перше, як ми вже казали, книга побудована за принципом питання-відповідь (на найважливіші питання), по-друге, у книзі представлені шість практичних вправ, які можуть допомогти змінити своє мислення і стати творцем власного життя. Нарешті, всі матеріали книги були протестовані великою бізнес-командою з погляду розуміння та практичності інформації.  Автор книжки – політичний психолог та консультант з лідерства і психології мас – багато років досліджує викривлення у мисленні людей, які заважають їм створити те життя, до якого вони прагнуть. Ці люди – різного віку, різної статі, соціального статусу, професії тощо. Таким чином, перед очима автора та за його підтримки пройшли трансформацію сотні людей. Ну й, зрозуміло, перетворень проблем на рішення, про що мова у нашій добірці новодруків.

Про це повідомляє видання Dеlо, журналісти якого розрахували втрати бюджету та масштаб тіньових схем у секторі, спираючись на порівняння даних про ритейл із відкритих джерел і оцінок галузевих аналітичних агенцій."За оцінками експертів, загальний обсяг роздрібної торгівлі в Україні перевищує 2 трлн грн на рік. Водночас частка десяти найбільших мереж — серед яких "АТБ", "Сільпо", "Аврора", "Фора", Rоzеtkа, Nоvus, Меtrо, "Руш" (ЕVА), "Омега" (Vаrus) і "Фудком" ("Велика кишеня") — становить лише 529,2 млрд грн, або трохи більше ніж чверть цього обсягу. Це свідчить про значну присутність малого та середнього ритейлу, частина якого працює в тіні", — йдеться в статті.Аналітики NАІ Ukrаіnе підтверджують: у 2024 році частка тіньового сегмента ринку зросла. Якщо до повномасштабної війни тінізацію оцінювали на рівні 30%, то вже у 2025 році вона може перевищити 45%.Це вражаючий масштаб, оскільки такі кошти щороку проходять повз фіскальну систему. "Наслідки очевидні: майже трильйон гривень обороту проходить повз систему оподаткування, що призводить до значних втрат бюджету — як через пряме ухилення, так і через використання сірого інструментарію мінімізації податків", — зазначають журналісти.Найбільш поширеними тіньовими практиками в ритейлі залишаються:неофіційне працевлаштування — зарплати "в конвертах" дозволяють занижувати фонд оплати праці й уникати сплати ЄСВ;торгівля без РРО/ПРРО, особливо коли ритейлер має спокусу та можливість, щоб готівка оминула офіційну касу;формальне дроблення торгівців різного масштабу на ФОПів, котрі зловживають перевагами нижчих ставок оподаткування для його оптимізації;"сірий" імпорт і контрабанда та контрафакт — передусім щодо підакцизних товарів та у сегменті продукції, що має високий попит: побутова хімія, алкоголь, тютюн тощо."Тінізація в роздрібному ритейлі є не лише етичною проблемою, але й серйозним економічним викликом. За оцінками експертів, лише недоотримані податки від зарплат, що виплачують "у конвертах", становлять десятки мільярдів гривень на рік. Крім того, втрати бюджету зумовлені несплаченим ПДВ, єдиним податком, митними платежами й акцизами. Ці ресурси могли б бути спрямовані на підтримку армії, розвиток інфраструктури або соціальні програми", — пише Dеlо.На цьому тлі легальний бізнес, який працює офіційно, дедалі частіше зіштовхується з ціновим демпінгом і витісненням із локальних ринків внаслідок викривлення конкуренції через податкових ухилянтів. За даними GТ Раrtnеrs Ukrаіnе, 82% продовольчих ритейлерів в Україні — локальні гравці, і саме серед них фіксується найбільше порушень.Водночас останні приклади детінізації інших ринків (як-от АЗС, телеком чи тютюнова та горілчана галузі) демонструють ефективність системного підходу. Там після очищення від подібних схем податкові надходження зростають у рази.Фінансисти й аналітики переконані: встановлення однакових правил гри в ритейлі — це не лише питання справедливості, але й потенційне джерело стабільного наповнення бюджету. Ініціативи можуть охопити як законодавчі зміни щодо обмеження застосування ФОПів для ухилення від податків, так і галузеве саморегулювання за прикладом банківського сектору.Україна не може далі толерувати "сіру" економіку, коли йдеться про трильйони. "В умовах, коли частина бізнесу працює за правилами, а інша їх ігнорує, не може бути здорової конкуренції. У таких умовах виграють не ефективні "білі" підприємства, а "чорні" та "сірі" гравці. Держава ж зазнає втрат", — резюмує Dеlо у своєму дослідженні.

За словами Спартц, Україною "керують такі ідіоти і шахраї, як Зеленський і його маріонетковий парламент".

Американська конгресвумен Вікторія Спартц розкритикувала журналістів Тhе Теlеgrарh за нібито викривлення її слів в інтерв'ю, водночас дозволила собі образливі заяви на адресу президента Володимира Зеленського та парламенту України.

У світі dіgіtаl-маркетингу автоматизація — це не просто тренд, а необхідність. Однак чим більше процесів передається ботам і сервісам, тим вищі ризики: бани акаунтів, обмеження доступу, викривлення аналітики. Саме тому мобільні проксі стають базовим інструментом для тих, хто хоче масштабуватися без технічних втрат. У цій статті розглянемо 5 ключових сценаріїв, де мобільні проксі стають критично … Стаття Мобільні проксі для автоматизації маркетингу: 5 реальних сценаріїв застосування з'явилася спочатку на Цікавості.

Нині в ЗСУ є дві ключові проблеми, з якими доводиться боротися військовій омбудсменці, серед яких викривлення інформації, що йде від підрозділів до командування, і брак поваги до солдатів.

Нині в ЗСУ існує дві ключові проблеми, з якими доводиться боротися військовій омбудсменці, серед яких викривлення інформації, що йде від підрозділів до командування, і брак поваги до солдатів.

За словами експерта, серед громадян не було ознак того, що вони хочуть бути під російським прапором.

Штучний інтелект не досконалий. Він схильний до галюцинацій, вигадування фактів, викривлення реальності та інших численних неточностей, оскільки по-справжньому не розуміє, де правда, а де брехня. ШІ опирається на компіляцію завчених даних, тож якщо ви 100 разів "згодуєте" йому інформацію про пласку Землю, він вважатиме її пласкою. Але що станеться, якщо ви вкажете йому на помилку? Повний текст новини

Про це він розповів в етері "Еспресо". "Я, власне, зараз знаходжуся на одному заході в Організації безпеки та співробітництва в Європі. До європейських колег, власне, постійно від імені комітету звертаюся з пропозицією, щоб європейці перебрали на себе фінансування принаймні "Радіо Свобода". Дуже сподіваюся, що таке рішення приймуть. Якщо ж будуть зупинені "Радіо Свобода" і "Голос Америки"... У сфері незалежних медіа зі збалансованим поданням матеріалу, зокрема і про критичні напрями, наприклад студії “Крим Реалії” чи “Донбас Реалії” - це були, я сподіваюсь, і будуть одні з найякісніших матеріалів про окуповані території, де робота в принципі є надзвичайно складна", - сказав він.Ярослав Юрчишин вважає, що закриття медіа буде величезною втратою одного з лідерів незалежного мовлення в Україні. Він зауважив, що в Україні є інші засоби інформації, які зможуть заповнити цю нішу, але все ж скорочення агенції буде негативним сигналом. "Втрата якості, що найголовніше - для наших доморощених послідовників намагатися контролювати ЗМІ це буде дуже негативний сигнал. Зараз ми розуміємо, що викривлення інформаційної картинки через ведення Єдиного марафону, яке постійно критикується, раніше критикувалося і Штатами, і досі критикується Європейським Союзом, наші представники влади можуть сказати: ну, дивіться, Сполучені Штати, лідери демократичного світу, обмежують свободу слова в себе, а ми ж не обмежуємо, ми тільки спрямовуємо.Тому це іміджево буде великим ударом по цінності свободи слова загалом. Робимо все, від комітету звернулись до міжнародних партнерів, в першу чергу європейців, з проханням підтримати "Радіо Свобода", як свого часу "Радіо Свобода" підтримала демократію за залізною завісою, будучи чи не єдиним джерелом в Східній Європі, власне, інформації з вільного світу", - додав народний депутат.Президент США Дональд Трамп у п'ятницю, 14 березня 2025 року, підписав указ про скорочення семи незалежних федеральних агенцій, серед них "Радіо Свобода".17 березня в Брюсселі міністри закордонних справ ЄС обговорили питання функціонування "Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода" у зв’язку з припиненням фінансування з боку США. 

Сон - це цілющий стан і час, коли оновлюється організм та поповнюється для оптимального здоров'я та функціонування. Це також час, коли ви відчуваєте себе повністю комфортно, розслаблено та відсторонені від навколишнього світу. Але все одно можна прокинутися наступного дня з болями - навіть травмою - через усі рухи, які ви робите, або через особливе положення, у якому ви спите, пише Rеаlsіmрlе. Клінічний викладач сну Лаурі Лідлі каже, що найпоширенішими травмами уві сні можуть бути ригідність шиї, біль у плечах або біль у спині. Менш поширені, але більш серйозні, можуть включати опуклий диск або зміщене ребро, які вона пояснює різними видами пози сну. Які пози під час сну можуть спричинити болі Сон з рукою над головою або на плечі протягом тривалого періоду часу може призвести до болючих травм. "Сон із подушкою, яка дозволяє вашій шиї відпочивати під незвичайними кутами, або сон з піднятими ногами також може призвести до незручних ситуацій", - каже вона. Навіть сон у вертикальному положенні може призвести до травм голови та шиї. Ще одним проблемним положенням є сон на животі, якого, за словами Лідлі, слід уникати, якщо це можливо. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Забудете про безсоння та болі в шиї: як правильно обрати і розташувати подушку під час сну "Сон на животі може спричинити навантаження на спину та шию, а також може спричинити більше обертання та занепокоєння протягом ночі", - каже вона. Положення у формі ембріона також не рекомендується, оскільки сильне викривлення хребта може спричинити дискомфорт у шиї та спині, а щільне згортання може також обмежити дихання. Яка найкраща поза для сну, щоб уникнути болю Добре спробувати заснути, лежачи на спині. "Спіть у прямому положенні, опустивши руки з боків і лежачи на спині, якщо можете", - каже вона. Тоді у вас менша ймовірність потягнути м'яз або змістити ребро, якщо ви не витягнуті. Сон на спині також допомагає полегшити біль у шиї, плечах і спині. Інша хороша поза для сну - на боці, але знову ж таки, не так, щоб вона була дуже туго згорнута калачиком у позі ембріона. Це дозволяє хребту залишатися в нейтральному положенні та допомагає при болях у шиї, плечах і спині. Подушки для тіла також можуть допомогти в цьому, а також зменшити хитання під час сну. Подушки, призначені для тих, хто спить на боці, є ще одним хорошим вибором, якщо це ваша перевага для сну. Яке б положення ви не вибрали, вам слід придбати найкращі подушки, які зможуть підтримувати вашу голову та шию в нейтральному положенні. Ранковий дискомфорт у спині, шиї чи стегнах може бути наслідком неправильної пози для сну. Поза, в якій ви звикли засинати, здатна суттєво вплинути на стан вашого хребта та м'язів, а сон на животі, наприклад, створює додатковий тиск, що може викликати болі та втому протягом дня. Якщо спите на животі, підкладіть подушку під живіт, щоб підтримати хребет у правильному положенні. Для цього вам буде достатньо однієї подушки. При цьому ви можете не використовувати подушку під голову, залежно від того, як вам зручніше. Однак, важливо, щоб спина залишалась рівною та не перенапружувалась.

Програма "Власні назви з Мирославою Барчук" - це серія розмов з українськими та західними інтелектуалами, письменниками, митцями, правозахисниками, де обговорюються, з одного боку, події та суспільні явища сьогодення, а з іншого – історичний контекст, який ці явища сформував.  Проєкт спільно створюють український ПЕН та телеканал "Еспресо". Пригадуєте оці Шевченкові рядки: "Якби то ти, Богдане, п'яний, тепер на Україну глянув"? Це про Богдана Хмельницького, українського гетьмана, якому кілька місяців тому вже виповнилося 430 років, але і досі серед українців продовжуються, тривають суперечки: Так хто ж це Богдан Хмельницький? Це великий стратег і державник, який передбачив майбутнє, чи навпаки зрадник, який віддав Україну Московії? Про це сьогодні будемо говорити. У мене в гостях Віктор Горобець, історик, доктор історичних наук. Пане Вікторе, я почну відразу з дуже загального запитання. От ви, як історик, якби треба було пояснити іноземцям або людині, яка нічого не знає про історію українську, хто такий Богдан Хмельницький. Як би ви в одному абзаці пояснили?Богдан Хмельницький. Портрет роботи Наталі Павлусенко Історики - такі істоти, які починають шукати різні плани, різні, скажімо так, нашарування, впливи, фактори і так далі. Очевидно, що, якщо говорити про одне речення, то це потрібно звертатися до міфів у гарному сенсі цього слова, бо, власне, міф якраз є те, що коротко і доступно пояснює надзвичайно складні речі. Тоді поясніть міфом, тому що, наприклад, давайте уявимо ситуацію, коли ви летите в літаку, і вас про це запитує якийсь іноземець. От як би ви пояснили? Може ж така ситуація з істориком і академічним вченим статися?Я скажу, що дивіться у глибину віків. І я можу назвати точну дату, коли, скажімо, виникає міф про Богдана Хмельницького. Це ранок 17 грудня 1648 року, коли Богдан, після успішних тих походів на Львів, на Замостя, повертається з військом до Києва. Тут у Києві біля Золотих воріт його зустрічає тогочасна інтелігенція, вершки суспільства, викладачі Києво-Могилянської академії, спудеї, і спудеї декламують вірш, де називають Богдана Хмельницького не інакше, як Мойсей Руський. Тобто така аналогія зі Старим Заповітом. Мойсей, який визволив народ єврейський з неволі, так само і Богдан Хмельницький визволив народ руський з неволі.Ось це, власне, отой міф, який пізніше, скажімо так, масштабувався, вкладався у різні, але він є визначальний, якщо ми говоримо про українську візію образу Богдана Хмельницького. Бо якщо ми поїдемо, скажімо, у Варшаву і там у Королівський палац зайдемо, то погляд з Варшави на Хмельницький буде, як на зрадника, який зруйнував, чи власне, почав руйнувати Річ Посполиту. І врешті-решт його зусилля увінчалися тим, що ми знаємо в кінці ХVІІІ століття, коли Польщу поділили, і Польща зникла з мапи Європи.Якщо ми пройдемо ще кілька сотень метрів по Варшаві, і там є такий чудовий музей, музей історії єврейства у Речі Посполитій, називається "Полін". І там дуже модерновий сучасний музей, гарні експозиції, така інтерактивність кругом. І от переходячи з одного залу, де розповідається, як євреї прийшли в Польщу і як їм це все сподобалося, як вони стали розвивати тут промисли, торгівлю, збагачувати край. І потім приходиш уже в інший зал, і ось між цими залами такий коридор, коридор темний, стіни пофарбовані в такі криваво-чорні кольори. На стінах висить портрет Богдана Хмельницького і Іслам-Гірея, його союзника Кримського хана. І тут ти чуєш і скрежет возів, тупіт коней, вибухи, ґвалти і таке інше. Це зал, який представляє, власне, візію тогочасного єврейського хроніста Натана Ганновера, як глибоке болото, де він описує те нищення, яке козаки під проводом Богдана Хмельницького чинили над єврейським народом.Фрагмент картини Ян Матейко "Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом", 1885 рік І чимало єврейських істориків трактують це як перший голокост, не менше і не більше, тобто таке. А це свідчення Натана Ганновера для усіх істориків? Тобто є якийсь консенсус щодо правдивості оцих свідчень?Щодо істориків і польських, і в тому числі єврейських є, скажімо так, солідарність у тому, що це метафоричне зображення того лиха, яке впало на євреїв. Воно дуже гіперболізоване. Цифри, які там називаються, вони просто не відповідають реальним демографічним показникам. Цифри жертв під час 48-го року, початок 49-го, 48-й рік такий був страшний. Тобто тут є, що це просто метафоричне представлення тих подій, яке було опубліковане відразу ж у Європі, у Венеції, і воно поширилося і створило, власне, певний образ. Бо, скажімо, літописи Величка чи Самовидця, чи Грабянки не користувались таким попитом, вони не були представлені на книжкових полицях європейських читачів. І тому цю версію не знають. А візія Ганновера дістала поширення. Тобто я про те, що міф - це така форма, скажімо, яку людство вигадало вже дуже давно, і це форма доступного пояснення складних речей, але, як завжди, просте, доступне хибує на істину. І тому це викривлення певного ракурсу.І якщо дивитись з різних місць, ці ракурси будуть інші. Але з іншого боку, ну власне, коли можна на одну постать дивитися з різних ракурсів і бачити абсолютно різну людину, то очевидно це вже є свідченням того, що постать справді є титанічною. Постать, яка заслуговує на увагу, яка кидає тінь у різні боки. Її можна сприймати, як об'ємну, а не як пласку, як одномірну.Ось я і пропоную тепер поговорити про вимір його походження. Тому що це походження було шляхетське. Я розумію, що його батько був управителем, я правильно це формулюю, управителем Чигирина, так? Чи як це називалося тоді? Там посада офіційно називалася підстароста Чигиринський.  Тарас Шевченко. Богданова церква в Суботові. 1845 рік А, підстароста Чигиринський. Тобто він отримує, я маю на увазі Богдан Михайлович отримує добру освіту, і, наскільки я пригадую, вони в добрих стосунках тоді з поляками, з Владиславом ІV, який потім стане королем. Як сталося так, що все перевернулося, і що Богдан Хмельницький став у такій опозиції щодо короля і щодо польської шляхти? Давайте повернемося до того, що я тільки що говорив про міф, бо міфи ми сприймаємо певною мірою у негативному світлі, але міф є продуктивний за своєю основою.Якщо ми говоримо про міф, який народився 17 грудня 48-го року, коли Богдану розповіли, що він є Мойсей, що він є спаситель, що він є, власне, монарх. І це підтвердили не лише студенти, але і, скажімо, східні церковні ієрархи, які дивним чином, так сталося, були в цей час у Києві і зустрічали Богдана. І потім у Софії його вінчали на царство. Це справляє на нього таке враження, що, власне, людина, яка боролася, скоріше за все, якщо ми говоримо про початкову цю стадію цієї козацької революції, 48-й рік, боролася за станові права козацтва, розуміє, що його покликання значно більше.І от починаючи від грудня до лютого, є цікаві документи, які нам дозволяють от таку хронологію, таймінг вибудувати, бо у грудні відбувається оця зустріч, переговори з патріархами. Тобто у грудні відбувається в'їзд його вже до Києва після трьох перемог, після того, як він фактично знищив військо Речі Посполитої.Богдан Хмельницький на Поділлі, Віктор Полтавець, 1987р. Так, але при цьому він знову ж таки воює, він говорить, що: "Проти короля ми нічого не маємо по суті". Він воює за те, аби козацтво володіло своїми старовинними привілеями, аби воно було пошановане так, як годиться шанувати, врахувавши їхній сплачений податок кров'ю.Тобто шляхта чим відрізнялася від простолюду? Тим, що вона не сплачувала податки на хліб, на дрова, на ще щось, але вона сплачувала податок кров'ю. Тобто вона захищала зброєю, захищала своїм життям, своїм здоров'ям захищала вітчизну. І за це користувалася тими привілеями, власне, такої привілейованої верстви.Козацтво виступало з тих позицій, що: "Ми також воюємо, ми захищаємо Річ Посполиту, ми проливаємо свою кров, і ми гідні того, аби нам також визнали наші права, як і шляхти". Тобто розумні речі, але ще раз кажу, це все розмова, такий діалог точиться в межах оцієї політичної конструкції Речі Посполитої. Бо Річ Посполита, ми говоримо про державу ранньомодерної доби, державу ХVІІ століття. Це не є держава, якою ми її зараз уявляємо, що вона строго, так би мовити, бюрократизована, абсолютизована, все однаково, вертикаль влади. Для Речі Посполитої це абсурдне поняття - вертикаль влади, бо є різні частини, які, скажімо так, легітимність короля визнають, і за це вони отримують свої права і вольності.І от військо Запорозьке якраз хотіло стати однією з таких саме частин тієї ж Речі Посполитої. Але ці всі речі, про які ми говоримо, про цей міф, який подає саме як визволителя руського народу, він призводить до того, що в лютому 49-го року, тобто буквально за два місяці, до Переяслава приїжджає Адам Кисіль, воєвода Київський, також православний руський шляхтич, але сенаторського достоїнства, високий, який представляє інтереси новообраного короля Яна ІІ Казимира з тим, аби домовитися про те, як військо Запорозьке буде включене в цю Річ Посполиту.І на цих перемовинах в лютому 49-го року Богдан Хмельницький заявляє, що йому йдеться про те, аби визволити народ руський з неволі, щоб тут не було ані магнатів, ані шляхти, а от козаки панували на цій території. Тобто от ми ми говоримо про такий міф, який ось так стрімко, власне, очевидно, що це не лише один міф, що якісь були інтенції у самого Богдана, але оце от таким чином складається, що Богдан Хмельницький уже доходить до усвідомлення такої, по суті грандіозної ідеї. Тобто його особиста історія спочатку трапляється, потім саме життя його вже виносить на місію, на відчуття цієї місії, правильно я розумію? Це був син шляхтича. Існують різні версії, що, можливо, шляхтич, який був підданий процедурі інфамії, тобто за якийсь проступок він був підданий процедурі безчестя так званого. Ну, ще була баніція, яка передбачала взагалі, що мають вигнати шляхтича з держави. Тут була легша форма, і він переноситься, бо він, власне, їхні корені були там, в Жовкві, біля Жовкви, на заході теперішньої України. Він переноситься на наддніпрянщину, стає тим, що називалося осадчим Чигирина, тобто людиною, якій доручають заснувати місто, організувати життя в цьому місті. Ну, а пізніше він стає і підстаростою Чигиринським. І це доволі впливова посада в тому сенсі, що, звичайно, ці староства, які були у великій кількості, вони були на Київщині, на Південній Київщині, передавалися людям, які все життя майже проводили у Варшаві, вони були офіційно старостами Чигиринськими. Але реальна влада належала саме підстарості.Тобто підстароста Хмельницький - це доволі-таки впливовий, якщо ми говоримо про локальний оцей зріз влади. І свою відданість Речі Посполитої батько доводить неодноразово, у тому числі доводить своєю героїчною смертю коли разом із Жолкевським, гетьманом коронним, він іде проти Османів воювати на Цецору в 1620 році. Разом з ним іде його молодий син Богдан.Батько загинув, Богдан потрапив у полон до Османів і там декілька років провів у полоні. Тобто ми говоримо про людину, яка бачила себе частиною цієї Речі Посполитої, яка була за своїм походженням, пов'язаним зі шляхетським станом, але за своїм способом життя вона була пов'язана із козацтвом. Бо до козацтва не можна підходити, що це якась однорідна в соціальному відношенні, чи в національному відношенні група. Тут були активні люди, з різних країв прибували. Так само і шляхта козакувала, а якщо раніше говорити, то і навіть князі козакували, бо це був спосіб виявлення своєї кипучої енергії.І ось, коли цієї енергії було уже в такій мірі, що військо Запорозьке усвідомлює себе як певна самостійна одиниця - і соціальна, і політична, - яка може вимагати певних прав для себе, яка може виступати на захист, скажімо, православної церкви, коли ідуть утиски. Оце та ситуація, яка готує оте козацьке повстання 1648 року. А випадок із Чаплінським, ну це бачите, це такий штрих, який ілюструє, що собою являла влада, якщо ми говоримо на периферії Речі Посполитої.Ми пам'ятаємо, очевидно, в фільмі Єжи Гофмана "Огнєм і мечем", коли оця сцена, діалог Хмельницького з польським шляхтичем, коли він йому каже: "Ти за приватну свою образу пішов проти Речі Посполитої" і Богдан відповідає: "Якби це була моя приватна образа, то за мною пішло б 2 тисячі, але не 50 тисяч, не 100 тисяч". Тобто це лише невеличкий фрагмент, який, можливо, став поштовхом до вияву непокори. Але скільки таких було поштовхів упродовж усієї історії. Мова йде про те, що якась накопичилась у козацтва сила, з іншого боку шляхта, ну, зараз не зовсім модно казати, що із почуття такого станового егоїзму, шляхта володіла всім набором прав. Переважно це навіть не дрібна шляхта, а середня, велика шляхта, і тому козацтву в цій картині світу місця не було. І тому Хмельницький починає своє повстання, власне, в межах практик, які існують для Речі Посполитої. Тобто лицарство, військо має право заявити про свої права і підтвердити свої заяви зброєю. Але це відбувається саме в тих межах, що не йдеться про сепарування від тіла Речі Посполитої. Але ось уже на переломі 48-49 року якраз Хмельницький ставить питання про те, щоб відірвати оцю частину, Україну відірвати від Речі Посполитої і збудувати тут свою державу, козацьке панство, яке буде на відміну від решти Речі Посполитої справедливим, буде шанувати православну церкву, козацтво і так далі. Повернуся до в'їзду до Києва знову. Картинка перед очима, яка стоїть, це, звичайно, картина Івасюка "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва у грудні 1648". І пафос цього цієї картини - це, звичайно, величезний тріумф. І є відчуття цього тріумфу. І там зображений ось цей патріарх Єрусалимський Паїсій, який за легендою, зараз запитаю вас, чи це правда чи ні, розгрішив Богдана Хмельницького за теперішній і майбутні гріхи і титулував його титулом князя. Чи це справді так, чи це легенда? Ну, джерела підтверджують, що це справді так. При чому ця сама процедура, про яку ви говорили, це розгрішення за уже вчинені і за майбутнє, ну це є ознакою саме тією, яку для монарха прикладали. Тобто це не для простого смертного, не для простого шляхтича, чи дворянина, чи барона, а це якраз саме для монарха. Така формула в Європі вживається.І тому вже цією формулою він показував неординарність постаті Богдана і глибину його можливих претензій, політичних претензій. І так він його титулує і князем руським. І, власне, очевидно, оцей пафос патріарха також відіграв велику роль у тому переосмисленні Богданом Хмельницьким свого місця, своєї ролі в усій цій історії.Ну, для патріарха ми можемо зрозуміти його мотиви, бо коли Константинополь уже багато років є Стамбулом, коли під владою султана патріарх не зазнає таких переслідувань, як це ми можемо уявити після наших шалених ХХ століття, там все було все-таки набагато толерантніше. І це вже наша трошки неправильна оптика, коли ми намагаємося жахи наші переносити на попередні віки. Але в будь-якому разі йшлося про те, аби підняти авторитет православної церкви з Константинопольського патріархату. Україна є частиною на той час Константинопольського патріархату. А чи це правда, чому він був у Києві? Може це не так? Ви розкажіть, будь ласка. Але я читала, що він був проїздом у Києві, тому що він мандрував до Москви для того, щоб просити в Московії грошей на щось. Тобто, що він був проїздом.Це такий саме битий шлях від Константинополя до Москви, тому що московський цар десь виношував, хоч це була дуже молода по суті патріархія московська, яку тривалий час ніхто не визнавав. Але це була патріархія, яка тісно зрослася зі світською владою. І тому це патріархія, яка могла мати гроші, якщо навіть не свої, то гроші царської скарбниці. І тому Вселенський патріарх не лише із Константинополя, але і Антіохійський, і Єрусалимський, бідні ті патріархи, вони їздили в Москву, отримували гроші, ну і відповідним чином представляли інтереси Москви.Чимало є прикладів, коли те ж низове духовенство виступало в ролі таких собі саморозвідників, коли доносили, що там твориться в Османській імперії. Тобто така практика справді мала місце, і цього разу також саме патріарх Паїсій їхав вже ж до Москви. І, до речі, саме з патріархом Паїсієм вперше до Москви було відправлено козацького посланця. Це став Силуян Мужиловський. Це теж така доволі цікава постать, тому що він був сином відомого богослова Андрія Мужеловського, який свого часу, після смерті Іова Борецького, навіть був кандидатом на те, аби його обрали митрополитом Київським.І тому його батько підтримував зв'язки з Москвою, і тому Хмельницький, зрозуміло, що обираючи полковника Мужеловського послом, таким чином у Москві натякав на добре ставлення русинів, козаків до Москви. Ну і, власне, розраховував на військову допомогу Москви у відстоюванні отих козацьких прав. Скільки тривала оця козацька війна Богдана Хмельницького?Ну, бачите, вона пережила Богдана Хмельницького. Богдан Хмельницький помер, війна ж продовжувалася. І війна продовжувалась, вона міняла форми, вона перетікала в інші війни, коли до цього конфлікту козацько-шляхетського долучилися вже, власне, категорії якісь територіальні. Коли після того ж Берестечка вже здавалося, що немає шляху до повернення, абсолютно нема, бо коли після кампанії 1649 року ми знаємо, що було підписано Зборівську угоду. І за тією Зборівською угодою, яка була компромісного характеру, король визнав ті претензії війська Запорозького на свою державність, але це було автономне державне утворення, яке було під владою короля.Але вже після Берестечка, після 1651 року, після тих жертв, ну тут було дуже мало місця для компромісу, бо жертви козацькі в 51-му році, навесні 52-го року битва під Батогом, коли козаки вже демонстрували просто оцей свій праведний гнів від відплати, коли навіть шляхтичі, з яких можна було отримати викуп, великі гроші, вони були знищені, саме пам'ятаючи про ту кривду, яка була роком перед цим. Це щодо тіней, які кидає постать ця Богдана Хмельницького. Це правда, що під Батогом тоді були тисячі полонених за його наказом знищенні?Коли ми говоримо про батозький цей погром, там важлива навіть не кількість, бо ми, знову ж кажу, ми збочені, вибачте мені на слові, жертвами Першої світової, Другої війни, коли мільйони, мільйони, мільйони. Коли говоримо новий час, там не були такі армії великі. Але в чому була особливість цих подій під Батогом, що там були знищені представники аристократичних родів. Там був цвіт шляхетської корони польської, він був винищений.В принципі чому коронне військо, чому воно висунулося під Батіг, щоб перегородити шлях сину Богдана Хмельницького, котрий їхав у Молдавію одружуватися на доньці молдавського господаря. Доньку молдавського господаря Василя Лупу було уже перед цим зговорено за коронного шляхтича. І тому це подавалося як романтичний похід для того, аби показати холопам їхнє місце, показати козакам, що вони не гідні цього. І тому там багато було саме таких представників молодих, запальних, але аристократів, справді, дуже впливових.А для чого Богданові був цей шлюб із князівною молдавською його сина? Тобто для чого йому було це потрібно? Історики тут солідарні в тому, що йшлося не про посаг, йшлося не про кошти, хоча казали, що Лупу дуже заможний і все, але йшлося зовсім про інше. Коли ми згадували ці події перелому 48-49 дев'ятих років, оце виникнення ідеї князівства руського, зрозуміло, що це автоматично тягне за собою, що має бути династія правляча. Як можна було Хмельницьких зробити такими династами? Хмельницький, до речі, у 48-му році намагався притягти на свій бік Ізяславського, із Вишневецьким тут було набагато гірше, тих людей, які мали князівський титул, щоб вони стали номінально зверхниками цієї Русі. Ну, але з того нічого не вийшло, і пізніше він утверджується, очевидно, в тому, що треба свою династію започаткувати.І оцей шлюб якраз був найкоротшим шляхом для того, аби увійти  в той монарший клуб Європи, щоб створити саму династію і таким чином говорити про Князівство Руське. Як це корелювалося із козацьким поняттям рівності? Ну, не дуже, бо козаки дивилися все-таки на Богдана, як на першого серед рівних, але аж ніяк не над собою.Ну, але такі плани були, і тому, коли врешті-решт в 53-му році Тиміш Хмельницький загинув, це був значний удар не лише особистий по Хмельницькому, але і по політичних амбіціях Хмельницького. Тому що Тимоша він давно вводив уже в справи, він вже очолював військові походи, він брав участь у прийомі різних дипломатичних місій. Тобто він його готував саме до такого статусу високого. Ну і що ж, підійшли ми впритул до Переяславської угоди чи Переяславських угод. Я знаю, що російська історія, російський міф, принаймні так було в радянській школі, так вчили нас в радянській школі, вони це трактували, як якийсь логічний процес і логічне закінчення ніби возз'єднання двох братніх народів. Тому моє питання: чи міг Богдан Хмельницький в тій історичній точці і ситуації не піти на ці угоди? Я знаю, що історики не люблять казати, чи міг, що би було, але чи була можливість не йти на союз з Московським царством? Давайте скажемо так, те, що було, щоб було академічно, давайте поговоримо про альтернативи. Якщо говорити, чи були альтернативи, то, безумовно, були, вони відбиті в джерелах, вони добре описані, бо паралельно із оцим треком московським Богдан Хмельницький провадив постійно перемовини із османським падишахом. Бо, власне, то не султан був, а падишах, він суміщав світську і духовну владу.Важко сказати, коли оця була точка, коли Богдан Хмельницький утвердився в тому, що московський більш привабливий. Бо переговори ці тривали довго. Важко погодитися із російськими тими істориками, які кажуть, що вже 8 червня 1648 року, коли Богдан Хмельницький написав перший лист до московського царя, що це він тут уже висловив побажання бути під владою царя. Ну, але там риторика цього листа вказує на зовсім інші мотиви. А на що вона вказує? Починається козацьке повстання, у травні відбуваються ці знаменні перемоги під Жовтими водами, під Корсунем. В цей час помирає Владислав ІV - це одна позиція. Друга позиція: двома роками перед цим Московське царство укладає із Варшавою таємну угоду. І ця таємна угода передбачала, що, якщо Кримські татари нападають на московські землі, Річ Посполита повинна надати допомогу Москві. Якщо Кримські татари нападають на Річ Посполиту, то Москва повинна надати допомогу. І тепер ситуація, що в таборі Богдана Хмельницького разом з Богданом Хмельницьким навесні 48-го року з'являється орда під керівництвом Перекопського бея Тугай-Бея. І тому автоматично має вступити в дію оця таємна угода між Варшавою і Москвою.І якраз Варшава сигналізує в Москву, що московський цар надав допомогу у відбитті наступу. Збереглося листування, і збереглися навіть накази, коли московський цар справді віддав мобілізаційний наказ, щоб воєводи, які близько біля кордону з Україною, підготувалися до виступу в похід. І тому один із цих листів перехоплюють козаки, і він стає відомий Богдану Хмельницькому.Відповідним чином 8 червня Хмельницький пише у Москву лист, в якому пояснює, що: "Ми є православні, що ми не є ворогами Москви" і так далі, і тому подібне. Про ті утиски, які коронна влада чинить. І відповідно просить не вести проти них війну. З іншого боку, звертаю увагу на те, що в Речі Посполитій помер король. І зараз цілком легально розпочалася виборча боротьба. Сторони висувають кандидатів на зайняття варшавського престолу польського короля. І от гетьман пропонує Олексію Михайловичу, царю московському, висунути свою кандидатуру.І це була абсолютно нормальна ідея, бо перед цим Владислав, король, який помер, був царевичем московським, був навіть проголошений царем і навіть вступав, правда, ненадовго. Тобто ось така була фабула тих цих подій. А пізніше це можна, звичайно, вже інтерпретувати, говорити навіть, коли ж там в середині минулого століття говорили про возз'єднання. Насправді мова йшла про ось такі моменти.Коли того ж посилає Мужиловського в посольство до Москви, мова там із листування, очевидно, що йде про військову допомогу. І пізніше, коли після Берестечка, справді, становище України було дуже складне, Хмельницький розглядає різні моменти, навіть доходить до того, що на випадок, якщо не вдасться стримати коронну армію, щоб цар дозволив відійти на землі з Московщини, щоб просто зберегти людей. І такі речі були, бо просто такі умови диктували події. Навіть після Берестейської битви, як програма максимум, йшлося про те, що він готовий відправити до Москви посланця, аби говорити про статті, на яких військо Запорозьке перейде під владу царя.Тобто автономне утворення, яке на певних умовах має визнати владу, чи протекцію московського царя, а цар буде надавати військову допомогу, політичну допомогу. Але паралельно з цим також йдуть перемовини із султаном. І коли Москва боялася, бо, дивіться, пройшло ну зовсім мало 1633-34, коли Смоленська війна, коли Москва зазнала страшенного розгрому від Речі Посполитої, і тому вона не відчувала себе готовою. І тому Хмельницький начебто просить допомогу. Цар і обіцяє, але врешті-решт не приходить ані під Зборів російське військо чи московське військо, ані під Берестечком не було. І тому паралельно розвивається оцей османський трек, і в травні 1653 року саме із Стамбула прибуває посол від султана і привозить атрибути васально-залежного господаря і говорить про готовність султана прийняти Україну під свою протекцію. Травень 53-го року. І тут такі дивні обставини відбуваються, що начебто Виговський таємно цю інформацію передав Москві, чи царським воєводам, які несли прикордонну службу. Ті доносять цю звістку до Москви. Це відбувається 20 червня 1653 року. І вже буквально 22 червня цар віддає наказ війську про те, що воно готувалося до війни. В Україну посилається гінець з тим, що цар готовий прийняти військо Запорозьке під свою протекцію. Ага, бо до того цар не був охочий дуже?Не був охочий, боявся, але тепер острах того, що Україна перейде. Можливо, це певною мірою спекуляція, але виправдана спекуляція, що очевидно, що оцей витік інформації був саме від Богдана Хмельницького. Аби спровокувати московського царя на такі дії. Чому Хмельницький не прийняв протекцію турецького султана? Бо ми знаємо з історії, що той же ж його похресник чи принаймні молодший товариш Петро Дорошенко, той перейшов під протекцію царя.Очевидно, що тут бралися до уваги не релігійні обставини, бо найпростіше пояснити тим, що тут були православні, а там іслам був. Очевидно, брався до уваги той факт, що Османська порта в цей час веде війну, таку виснажливу війну із маленькою Венецією, але Венецію, яка є заможна, яка має потужний флот і всі сили Османської імперії скеровані на цю, на Кандійську війну, вона називалась.І тому із листа, який прислав султан Хмельницькому, було очевидно, що допомогу будуть надавати лише Кримські татари. Ну, але Богдан уже бачив, що цієї сили мало, і знову ж таки Кримський хан має також свої інтереси. Це не є такий слухняний васал султана. Ну і тому був, власне, обраний оцей варіант із Москвою, як таким протектором, який, власне, мав щось змінити в цій ситуації. Але минає всього два роки, і московський цар порушує, іде на домовленості таємні із польською владою і порушує, власне, цю угоду Переяславську. Я правильно розумію? Це було просто перемир'я, підписане у Вільно, у польському Немежа, це село біля Вільно. Але так традиційно в польській історіографії називається Немежське перемир'я, в російській і в українській називається Віленське. В чому тут, скажімо так, не те, щоб таємність, але сепаратність часто можна вживати. Тому що Хмельницький, по-перше, був проти цього перемир'я, є листи, коли він намагається царя переконати в тому, що це помилковий крок, тому що потрібно досягнути перемоги над Річчю Посполитою. А для Московського царя йшлося про те, аби замиритися з Річчю Посполитою і разом піти проти Швеції, шведського королівства.У цей час Шведське королівство є союзником Богдана Хмельницького, поки що потенційним, але ведеться листування, і, власне, налагоджуються такі союзницькі стосунки. Врешті решт вони були такі втілені в життя, цей союз. І тому Хмельницький виступає проти цього. До його аргументів не прислуховуються, Хмельницький посилає свого посланця, але не в Абу Дабі (сміється), посилає у Вільно. Але цього посланця не було допущено за стіл перемовин. Тобто мова іде про Україну, але без України. Ну, тобто це зрада, якщо вже аналогія сьогоднішнім днем, то в принципі це зрада, правильно?Ну, скажімо так, зрада, яка не відбулася, тому що врешті-решт це перемир'я було мертвонародженим проєктом. Бо там йшлося про те, що поляки погоджувалися, ну, власне, не лише поляки, але і литовці погоджувались на те, що після смерті Яна ІІ Казимира, він був бездітним королем і вже дітей, очевидно, не могло бути, що або Олексій Михайлович, або його син буде обраний на королівство. Але перед цим повинен перейти на католицизм, перед цим повинен третє-десяте, і врешті-решт це ні до чого не призвело.Але такий, класифікується як американський дослідник, ну але це російського походження, Джордж Вернадський, чи російсько-українського походження, писав, що оце Вільно завершило медовий місяць царської вірності для Хмельницького. Тобто, якщо він до цього часу намагався враховувати оці інтереси, то після Вільно він уже почувався, справді, обманутим. Він зрозумів, що його оця ставка на карту московську, лише на неї, вона не спрацює. І тому він продовжує стосунки із Шведським королівством. На хвилиночку московський царь, московське королівство оголошує війну Швеції. А Хмельницький в цей час розвиває союзницькі стосунки. До формальної угоди за життя Хмельницького справа не дійшла. Але фактично Хмельницький посилає на допомогу шведському королю козацькі війська, корпус полковника Ждановича, в 57-му році вони там разом воюють і доходять до Варшави. Тобто ось така картина, якщо говорити не формально, то так, зрада, але якщо говорити формально з правової точки зору, то зради не відбулося, але, як кажуть, осад залишився. Я закінчуватиму тим, з чого почала. Я почала з рядків Шевченка. В нього багато гіркоти в його текстах, багато гіркоти щодо Богдана: "І стоїть в селі Суботові, на горі високій Домовина України, широка, глибока. Ото церков Богданова, там-то він молився, щоб москаль добром і лихом з козаком ділився". Є ще пісня, яку я хочу процитувати, це пісня теж написана в середині ХІХ століття. Це пісня, яка стала народною, вона називається "А вже 200 років як козак в неволі". Вона має автора, автор Анатолій Свидницький, але насправді ця пісня стала народною вже. І там є такі слова: "Ой, пане Богдане, нерозумний сину, занапастив нарід, ще й неньку Вкраїну. Занапастив, зруйнував, бо в голові розуму мало мав". Як Ви думаєте, ось таке ставлення до Богдана, як до історичного діяча, як до діяча державного, от у фольклорі і у Шевченка, як воно сформувалося? Що ви про це думаєте, як історик?Бачите, можна навести очевидно набагато більше прикладів, коли в піснях навпаки прославляється як визволитель, як збавитель. Але крім цієї ми теж пам'ятаємо, що “Бодай Богдана перша куля не минула”, це також доволі таки промовисто ілюструє ставлення. Але це був такий процес, давайте ми не будемо царину цієї пісенної культури, бо очевидно, що це була вже вторинна. Поговоримо про первинні. Від Шевченка.Навіть не від Шевченка, для Шевченка авторитетом в історії був, очевидно, Куліш. Куліш, який писав "Чорну Раду", і який читав її, збереглися відомості, читав Шевченку. Шевченку це дуже подобалось, він захоплювався, він любив історію, але саме переважно через Куліша. І от в Куліша теж, коли ми почитаємо "Чорну Раду", а якщо ми візьмемо ще навіть не просто “Чорну Раду”, яка була опублікована, а ті списки, перші списки, то там взагалі Богдан показаний, як сонце козаків, яке висвітлює їм шлях в темряві, яке збавляє їх від лиходіїв і так далі, і тому подібне.І в тому варіанті, який опублікований, ну також Богдан для раннього Куліша - це є ота золота доба. І він пише, ну, не своїми словами, а словами своїх героїв, пише, що лише погано те, що ця доба минулася, а вже ті, хто прийшли за Богданом…Бачили наслідок фатальної помилки. Так, і так само у Шевченка, Ви цитували, це уже середина 1840-х років, кінець 1850-х років, справді там про Богдана п'яницю і таке інше. Але візьміть ранні речі. Ті ж "Гайдамаки", якщо не помиляюся, в 1842 році написано. Ну то там Богдан у нього в гарному світі.Так оце ж моє питання полягає в тому, чого ж таке різночитання? Чому весь час такі різні оцінки? Чому немає якоїсь єдиної думки?Постать титанічна, вчинків багато. І саме про те, що ми з вами говорили, оця Переяславська історія, вона також відбивається. Саме Шевченко, я так розумію, що він все це оцінював, дивлячись на те, до чого призвів перехід України під царську владу.