Gazeta.ua

Під час розкопок у Місті Давида археологи натрапили на унікальну знахідку. Вони виявили золоту каблучку з червоним коштовним каменем, найімовірніше гранатом. Цей перстень, за попередніми оцінками, було виготовлено понад 2300 років тому, передає Lіvе Sсіеnсе. Розкопки проводились у межах Національного парку "Єрусалимські стіни". Знахідку підтвердили дослідники з Управління старожитностей Ізраїлю та Тель-Авівського університету. Це вже друга прикраса ранньоелліністичної епохи, знайдена на цій території за останній рік. Археологи припускають, що прикрасу могли покласти в землю у рамках традиції, яка символізувала перехід людини у доросле життя. Вона могла бути частиною особистих оберегів або весільного обряду. Спершу знахідку вважали сучасною. Проте її форма, оздоблення та археологічний контекст спростували це припущення. Шар, у якому виявили прикрасу, датується межою третього та другого століть до нашої ери. Це період існування Другого храму. Разом із каблучкою знайшли інші вишукані речі. Серед них були бронзові сережки, ще одна сережка із золота із зображенням тварини з рогами, а також золота намистина з вишуканим оздобленням. Усі предмети виявили під підлогою великої будівлі. Це свідчить, що її мешканці належали до заможного прошарку. Маріон Зіндель з Управління старожитностей Ізраїлю пояснила, що прикраси могли бути сховані навмисне. За її словами, у ті часи заручені жінки нерідко ховали дитячі речі й ювелірні вироби в фундаменті будинку. Це означало перехід у новий етап життя. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи точно датували знахідки з Єрусалиму Камінь на каблучці також відповідає модним тенденціям того часу. Поєднання золота та яскравих коштовних каменів, як-от гранату, було типовим для ювелірного мистецтва періоду. На стиль вплинули східні культури, зокрема Індія та Персія. Ці впливи стали можливими завдяки завоюванням Александра Македонського та розвитку торгівлі з далекими регіонами. Дослідники зазначили, що мода, архітектура та релігійна символіка того часу були тісно пов'язані. Ці елементи формували культурне тло, в якому функціонував Другий храм. Другий храм у Єрусалимі був серцем духовного життя єврейського народу понад п'ять століть. Його звели близько 516 року до нашої ери, після повернення з вавилонського полону. Він стояв на місці зруйнованого Першого храму, який звів цар Соломон. У першому столітті до нашої ери Ірод Великий повністю перебудував храм. Він перетворив його на архітектурний шедевр із білого каменю, прикрашений позолотою та колонадами. У храмі зберігали священні речі. Саме тут здійснювалися жертвопринесення. До Святого Святих мав право заходити лише первосвященик. Це було дозволено тільки раз на рік у день Йом-Кіпур. У 70 році нашої ери храм зруйнували римляни, придушуючи єврейське повстання. Єдиною збереженою частиною стала Західна стіна, яку сьогодні називають Стіною Плачу. Вона є однією з головних святинь юдаїзму. Другий храм залишив по собі не тільки архітектурну, а й духовну спадщину. Він став символом віри, надії на відновлення і болісної втрати, що досі живе в єврейській культурі. Археолог із британського Редінгського університету Кен Дарк вважає, що знайшов будинок, у якому провів дитячі роки Ісус Христос. 2000-річну споруду розкопав під руїнами Монастиря сестер-назаретанок. Вивченню будинку в Назареті Кен Дарк присвятив 14 років. Встановив, що споруда датується І ст. н. е, а закладав її вправний майстер. Відомо, що батько Ісуса Йосип був теслярем, але в Новому Заповіті його також називали тектоном - майстром, здатним побудувати будинок.