Gazeta.ua

Від початку доби 16 травня на фронті відбулось 115 бойових зіткнень. З них 49 на Покровському напрямку. Про це повідомив Генштаб ЗСУ станом 22:00 16 травня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗСУ ліквідували 1100 окупантів за добу - Генштаб назвав бойові втрати ворога "Російські війська завдали одного ракетного та 47 авіаційних ударів, застосувавши одну ракету та скинувши 86 керованих авіаційних бомб. Крім цього, залучили понад 1000 дронів-камікадзе та здійснили 3923 обстріли позицій наших військ і населених пунктів", - йдеться у повідомленні. На Харківському напрямку противник 5 разів штурмував позиції наших підрозділів у районах Вовчанська, Строївки та Кам'янки. На Куп'янському напрямку агресор проводив наступальні дії в бік Колісниківки, Новоосинового та поблизу Загризового. На Лиманському напрямку російські загарбники 16 разів атакували позиції Сил оборони поблизу населених пунктів Греківка, Ямполівка, Колодязі та в бік Шийківки, Ольгівки, Нового Миру, Рідкодуба й Зеленої Долини. Чотири ворожі штурми відбили українські захисники на Сіверському напрямку. На Краматорському напрямку ворог двічі штурмував позиції наших захисників у районах Часового Яру та Курдюмівки. Росіяни 18 разів йшли в наступ на позиції українських підрозділів на Торецькому напрямку - у районах Торецька, Кримського та в бік Диліївки, Катеринівки, Плещіївки й Новоспаського. На Покровському напрямку від початку доби окупанти 49 разів намагалися просунутися на позиції українських підрозділів. Противник атакував у районах населених пунктів Новосергіївка, Малинівка, Єлизаветівка, Лисівка, Удачне, Новоолександрівка, Запоріжжя, Троїцьке, Богданівка, Андріївка та в бік населених пунктів Новоукраїнка, Олексіївка, Полтавка, Яблунівка, Стара Миколаївка, Нова Полтавка. На Новопавлівському напрямку ворог 16 разів намагався прорвати оборону наших захисників у районах Костянтинополя, Шевченка, Новосілки та в бік Багатиря й Зеленого Поля. На Гуляйпільському напрямку авіаційних ударів зазнали Малинівка, Високе та Гуляйполе. На Оріхівському напрямку агресор двічі атакував позиції наших захисників у районах населених пунктів Щербаки та Малі Щербаки. На Курському напрямку з початку доби українські воїни відбили 12 штурмових дій окупантів. У ніч на 16 травня російські війська здійснили одну з найбільших за останній час атак дронами по території України. Ворог атакував 112- ма ударними безпілотниками типу Shаhеd та безпілотниками-імітаторами з кількох напрямків.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підсумував переговори із росіянами у Стамбулі. Він зазначив, що можна назвати такі результати: повернення полонених; закласти основу для подальших переговорів про припинення вогню; робота над зустріччю лідерів України і РФ, пише Лівий берег. "У Росії рішення ухвалює лише Путін. Йому слід перестати уникати нашого президента Володимира Зеленського і знайти сміливість на пряму зустріч", - заявив міністр. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Бутафорський рівень" - Зеленський прибув у Туреччину і висловився про делегацію РФ За словами Сибіги, нинішня російська делегація не мала достатніх повноважень для прийняття рішення про припинення вогню. "І це погано, що Путін прислав людей такого низького рівня. Але ми продовжимо наполягати на безумовному та тривалому, повному припиненні вогню. Це основа для успіху будь-яких подальших рішень та кроків", - зазначив міністр. Сибіга додав, що у Стамбулі Україна довела, що "прагне миру та серйозно ставиться до роботи над його відновленням". "Для того, щоб Росія теж почала роботи реальні кроки до миру, потрібно продовжувати та збільшувати тиск. Сила цього тиску обернено пропорційна готовності росіян до конструктиву. Будемо надалі переконувати наших партнерів у цьому. Зустріч у Стамбулі не може та не буде слугувати виправданням не посилювати тиск на Росію. Навпаки, вона є свідченням, чому він потрібен", - заявив глава МЗС. Сибіга підкреслив, що "план Путіна представити зустріч у Стамбулі як продовження березня 2022 року зазнав поразки". "Бо це вже абсолютно нова динаміка, нова точка відліку. Зараз інші умови та реалії. І ключовим є фактор США та мирних зусиль президента Дональда Трампа", - пояснив міністр. Він запевнив, що наша держава "продовжить триматися своєї лінії та досягати своїх результатів". 11 травня Путін запропонував відновити прямі перемовини з Україною "без жодних попередніх умов" у Туреччині 15 травня. Президент США Дональд Трамп заявив, що Україна має негайно погодитися на пропозицію Росії. Президент України Володимир Зеленський заявив, що 15 травня особисто чекатиме на Путіна. Однак той не приїхав, а відправив делегацію низького рівня, яка ні нащо не впливає. 16 травня під час переговорів у Стамбулі російська сторона висунула Україні неприйнятні вимоги, на які Київ не погодився.

Rеnаult представив новий електричний кросовер з повним приводом. Новинка називається Rеnаult 4 Sаvаnе 4&tіmеs;4 і поки що носить статус концепту. Про це повідомляє пресслужба компанії. Від звичайного хетчбека повнопривідний R4 відрізняється двомоторною силовою установкою, розширеною колією та збільшеним кліренсом. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали найпопулярніші в Україні авто з Китаю На прикладі концепту Rеnаult 4 Sаvаnе 4х4 французи продемонстрували потенціал платформи АmрR Smаll. Хетчбеку додали другий електромотор, розширили колію та на 15 міліметрів підняли над дорогою. Повний привід не перетворив авто у позашляховик. Але й попередники Rеnаult Соlоrаlе Sаvаnе та оригінальний R4 Sаvаnе теж ними не були. Зате саме ім'я асоціюється з класичними моделями Rеnаult. Концепт-кар пофарбований у новий зелений відтінок Jаdе Grееn, а його дах прикрашає тканина з піксельним візерунком. Штатні упори на бамперах заміни новими, роздрукованими на 3D-принтері із амортизуючими властивостями. Салон оброблений текстилем із термопластичного полімеру. Завершальні штрихи вишивки із цифрами "4" та візерунок "гусячі лапки" на спинках сидінь. Лідерами продажів серед гібридних авто в Україні стали Тоyоtа та Аudі. За даними асоціації "Укравтопром", у квітні 2025 року в Україну було ввезено понад 2,7 тис. гібридних легкових автомобілів (НЕV і РНЕV). Це на 46% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Голова російської делегації Володимир Мединський, пояснюючи нахабні претензії Росії на українські території, вдався до маніпуляцій та брехні. Він "вклав у вуста" Наполеона та Бісмарка цитати, які вони ніколи не казали. Їх Мединський озвучив в інтерв'ю пропагандисту Євгену Попову. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін розбудив гіганта, він ще не уявляє, наскільки дорого це йому обійдеться - Сікорський "Як правило, завжди, як говорив Наполеон, війна і переговори ведуться одночасно", - заявив Мединський у відповідь на вимогу західних політиків про перемир'я для початку переговорів між Україною і Росією. Фразу "війна і переговори ведуться одночасно" часто приписують Наполеону, проте прямого підтвердження, що саме він так сказав, немає. Це швидше узагальнення його підходу. Трохи пізніше голова російської делегації почав пояснювати, чому Україні необхідно віддати Росії свої ж території, частину яких війська РФ навіть не контролюють. Для цього Мединський використав ще одну фейкову цитату - цього разу канцлера Німеччини Отто фон Бісмарка. "Він (Бісмарк - Gаzеtа.uа) завжди говорив: "Ніколи не намагайтеся обдурити росіян і що-небудь у них вкрасти, тому що мине час, і рано чи пізно росіяни завжди приходять за своїм", - додав Мединський. Дану цитату часто приписують Бісмарку, але історичних підтверджень, що він справді це говорив або писав, не існує. Така інформація навіть вказана на сайті Російського військово-історичного товариства, чиїм засновником є Мединський. На заяви Мединського відреагував керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко. "А ось моя цитата: немає серед росіян того, хто колись не збрехав. Брехня - то кров російська", - підсумував Коваленко. 16 травня під час переговорів у Стамбулі Росія висунула українській стороні неприйнятні вимоги. Зокрема, Росія вимагає, щоб українська армія залишила власну територію. Йдеться про територію Херсонської та Запорізької областей. На переговорах були висунуті й інші пункти, які Київ не погодився прийняти.

Колишня депутатка Верховної Ради Надія Савченко опублікувала відео, відповідаючи на інформацію російських пропагандистів про її нібито загибель у зоні бойових дій. Відео з'явилося на сторінці екснарепки у Fасеbооk. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Савченко пропонують позбавити звання Героя України - петиція "Хочу всім повідомити: я жива і жити буду всім ворогам на зло, як і живе наша Україна. Надія не вмирає", - сказала вона. "Попри те, що кацапів уже немає де ховати в українській землі, вони все хоронять нашу Надію. Надія є і буде! Вгамуйтесь, убогі!", - прокоментувала інформацію пропагандистів сестра ексдепутатки Віра. Нагадаємо, нещодавно російський "військкор" Володимир Романов стверджував, що 11 травня російські військові нібито вдарили авіабомбою по штабу 112 бригади територіальної оборони ЗСУ. Унаслідок цього буцімто й загинула Савченко, яка командувала ротою 131 батальйону цієї бригади. 25 травня 2016-го Надію Савченко звільнили з російського полону. Її обміняли на Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва затриманих на Донбасі співробітників Головного розвідувального управління РФ. Була першою у списку партії "Батьківщина" на позачергових виборах до Верховної Ради у листопаді 2014-го. У грудні 2016-го її виключили з фракції. Перед цим зустрілася у Мінську з ватажками ДНР і ЛНР Захарченком і Плотницьким. На позачергових виборах у липні 2019-го Савченко балотувалася в окрузі №51 на Донеччині. Там за неї проголосували вісім виборців. Звання Героя України Савченко присвоїв президент Петро Порошенко у березні 2015-го. Навесні 2022 року Надію Савченко та її сестру Віру призвали на військову службу.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський вважає, що курс російського диктатора Володимира Путіна на продовження війни призведе до наслідків, які він навіть не уявляє. Про це він написав у Тwіttеr, "Путін розбудив гіганта. Він ще не уявляє, наскільки дорого це йому обійдеться", - заявив Сікорський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У МЗС заявили про неприйнятні умови Росії "Ми, ЄС, - це економіка вартістю 19 трильйонів доларів. Разом з Канадою, відколи президент Трамп вперше прийшов до влади, ми подвоїли наші витрати на оборону. Тепер ми знову подвоїмо їх і витрачатимемо краще, ніж у минулому", - додав Сікорський. "Росія має економіку в 2 трильйони доларів. Як Європа, ми витрачаємо в 2,5 рази більше, ніж Росія в мирний час, ніж Росія витрачає в умовах війни. Все, що потрібно - це витрачати гроші краще", - наголосив він. Один з українських дипломатів розповів, що пропозиції Росії, озвучені під час переговорів у Стамбулі, не мають нічого спільного з реальністю. Вимоги Кремля значно виходять за межі попередніх дискусій, пише Rеutеrs з посиланням на українське дипломатичне джерело.

В Україні після тестування планують запустити зв'язок 5G. Першим містом, де повноцінно запрацює 5G, стане Львів. Про це заявив директор з розвитку бізнесу на корпоративному ринку комунікації "Київстар" Костянтин Вечір, повідомляє "Твоє місто". Режим тестування вже пройдено. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аndrоіd-смартфони помітно подорожчають: відома причина "Ми на порозі від 4G до 5G. Ми вже протестували роботу мережі в Києві на своїй локації. Світ уже давно переступив цю сходинку, у Європі ця технологія давно працює, в Україні ж поки що пілотуємо", - зазначив він. Вечір додав, що з Міністерством цифрової трансформації вже погоджено, що Львів стане першим містом, де відбудеться комерційний запуск 5G. "Зараз ми на етапі, коли всі пілотні тестування мають узгоджуватися з державою в комплексному плані переходу до нової технології, яку в принципі має підтримати вся телеком-індустрія", - розповів він. Stаlkеr 2 отримає офіційну підтримку модів у 2025 році. Пригодницький шутер почну підтримувати модифікації на ПК та Хbох Sеrіеs Х|S пізніше цього року.

У передмісті Чикаго виставили на аукціон будинок, у якому провів дитинство Папа Римський Лев ХІV. Початкова ціна лота $250 тис. Організатори назвали продаж "приватним аукціоном класу люкс" і обіцяють частину папської історії новому власнику. На ситуацію звернули увагу провідні медіа в США, серед них Тhе Nеw Yоrk Роst і Вlооmbеrg. Триповерховий дім із трьома спальнями розташований у місті Долтон, штат Іллінойс. Спершу його виставили на продаж ще у січні цього року. Ціна тоді становила $219 тис, і нерухомість подавали як стандартну житлову пропозицію. Після того як Роберта Френсіса Превоста обрали новим папою, продаж призупинили. Тепер будинок повернули на ринок, але вже через аукціон. Торги триватимуть до 18 червня. Минулого року дім придбав інвестор. Його ціна тоді складала лише $66 тис. Після капітального ремонту він вирішив перепродати його на початку 2025 року. Будинок кілька місяців залишався без попиту навіть після зниження ціни до $199 тис. Але все змінилося 8 травня, коли Папою обрали Превоста. Протягом кількох годин власник отримав вісім пропозицій. Після цього лот зняли з ринку. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папа Лев ХІV запропонував провести переговори між Україною та РФ у Ватикані "До того, як його назвали папою, будинок був будинком. Коли папа був обраний, він став чимось іншим, він став набагато більшим, ніж просто будинок", - прокоментував керівник Раrаmоunt Rеаlty Міша Хагані. Хагані також зазначив, що аукціони предметів розкоші - це спосіб знайти цінність у нестандартній нерухомості, яка не вписується в звичні параметри ринку. 8 травня у Ватикані кардинали обрали нового Папу Римського після двох невдалих спроб. Ним став кардинал Роберт Френсіс Прево. Це історична подія, оскільки Прево став першим американським понтифіком. Новий Папа вибрав ім'я Лев ХІV.

Реабілітаційні заняття для військових проводять на Київському іподромі. Проєкт реалізується у співпраці з організацією "Київ Мілітарі Хаб", яка займається підтримкою ветеранів та діючих військовослужбовців. Заняття включають верхову їзду та роботу з психологами. Такі активності допомагають зменшити тривожність, повернути відчуття тіла й відновити довіру до оточення, кажуть організатори. Кожного тижня на іподромі тренується кілька груп, а кількість охочих зростає. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на одному з таких занять і дізналася, як зараз живе Київський іподром та чим займаються там військові та ветерани. ЦЕНТР ВИПРОБУВАНЬ Бетонна трибуна Київського іподрому розтягується вздовж доріжки на кількадесят метрів. Її дах винесено вперед і тримається на рядах колон. Фасад будівлі трохи зношений - облущена штукатурка, тріщини, подекуди видно іржаві конструктивні елементи. У нижній частині розташовані кілька лав і два мобільні туалети. Вікна засклені, частина з них замінена на сучасні пластикові. Перший київський іподром з'явився ще у ХІХ столітті - на Печерську, в районі сучасної площі Лесі Українки. У ті часи це була не лише спортивна, а й культурна подія: скачки збирали міську еліту, а тоталізатор приваблював азартну публіку. Іподром став візитівкою Києва. Однак у другій половині ХХ століття через розширення міста й потребу в більшій території іподром вирішили перенести. Нову локацію обрали на південній околиці столиці - в районі Теремків. У 1969 році на проспекті Глушкова запрацював сучасний Київський іподром. У радянські часи він був важливим центром випробувань рисистих коней. Тут щотижня проводили офіційні заїзди, працював тоталізатор, функціонувала широка мережа конярських господарств, пов'язаних з іподромом. Сучасний іподром на просп. Глушкова займає 38 га. На новому місці звели центральну трибуну - архітектурну пам'ятку з унікальною конструкцією: з будь-якої точки відкривається повний огляд на бігову доріжку, навіть на її повороти. - Центральна будівля - це пам'ятка архітектурної спадщини. Вона спроєктована без жодного стовпа, що заважає огляду. Видно все: і прямі, і повороти, - каже директор іподрому Святослав Коваленко. Зустрічає в кабінеті на другому поверсі старої адмінбудівлі іподрому. Святослав Коваленко разом із командою працюють на іподромі з липня 2024 року. На території - десять стайнь, господарські будівлі, гуртожиток для працівників і великий критий манеж. Тут тримають понад триста коней - рисаків і верхових. Іподром не має власних коней, лише здає місця в оренду племінним господарствам і приватним власникам, які привозять сюди своїх тварин на тренування й випробування. Якщо кінь біжить швидко, попит на нього зростає - Приблизно половина наших коней - рисаки, інша половина - верхові. Серед порід - орловські, французькі, українські тощо. Французький рисак - це бренд, - розповідає Святослав. - У Франції іподроми є в кожному місті, працює тоталізатор, ставки. Але й наші українські показують дуже гідні результати. Іподром сьогодні працює передусім як місце випробувань. Заїзди проходять у запряжних візках - коні біжать риссю, їх оцінює суддівська колегія. На основі результатів визначають, які тварини мають найкращі селекційні якості. Дані заносять у племінні реєстри - саме вони впливають на ціну тварин. - Випробування - це спосіб оцінити жвавість, витривалість, генетичний потенціал. Результати потрібні не тільки для розведення, а й для продажу - і в Україні, і за кордоном. Якщо кінь біжить швидко, попит на нього зростає. Стартова ціна може бути 20 тисяч гривень. А далі - без обмежень. Є скакуни, які коштують сотні тисяч. ТОТАЛІЗАТОР І ВІЗИТІВКА МІСТА Заробляє іподром переважно з оренди. Крім стайнь, тут діють тренувальні поля, траса довжиною два кілометри та єдине в Україні зелене конкурно-виїздкове поле. У літній сезон щонеділі відбуваються заїзди - відкриті, без квитків, але й без офіційних запрошень. - Ми нікого не запрошуємо спеціально, бо не маємо ресурсів забезпечити належні умови, зокрема під час тривог, - ділиться Святослав. - Головний корпус теж давно потребує ремонту. Але є постійні відвідувачі - вони приходять щотижня. Бігаємо з червня до кінця жовтня. Колись, коли працював тоталізатор, проводили заїзди навіть узимку. До 1995 року на іподромі працював тоталізатор. Тоді змагання проводили й у холодну пору. - Коли тоталізатор перестав працювати, зник і стимул. Стало менше змагань, менше охочих. А якщо не збирається достатньої кількості учасників, то й проводити недоцільно. Відновити тоталізатор, за його словами, можна - але на це потрібні кошти й ліцензія. Колись усе було просто: люди приходили в головний корпус, ставили на улюблених коней. - Тепер усе інакше. Потрібно програмне забезпечення, щоб люди мали доступ, щоб усе було візуалізовано. А ще - приміщення. Закон вимагає, щоб це все відбувалося саме в іподромі, а наш головний корпус у поганому стані. Іподрому зараз не до таких витрат. У нас завдання інше - вижити, зберегти те, що є, надавати послуги власникам коней. Коли Святослава питають, яким би він хотів бачити іподром у майбутньому, він показує теку, що завжди лежить перед його очима на робочому столі. Там є візуалізації омріяної реконструкції, а також фотографії дубайського іподрому. - Це, звісно, мрія. Там двоповерхові конюшні, сучасна інфраструктура. Такий проєкт у нас поки лише як ідея. Але ми працюємо і над реальними речами - тими, що підкріплені кошторисами. Бо іподром, я вважаю, міг би стати візитівкою міста. В Україні лише два - у Києві й Одесі. Наш - більший. Повномасштабне вторгнення іподром переживає важко. - У перші дні люди рятували родини. Коней залишали. Тварини лишалися без кормів, без догляду. А кінь - це не машина. Його не заженеш у гараж. Треба годувати, поїти, прибирати щодня. Потім частина повернулася, компенсували витрати. Але ті дні були дуже складні. Сьогодні на іподромі працює 45 людей. Двоє з них - на фронті. Директор щодня обходить територію, заходить до стайнь. - Як зайшов - то вже не вийдеш просто так. Щось даси, когось погладиш, - сміється. - А вони ж розуміють. Якщо одного починаєш годувати - інші копитами в двері стукають. Вони знають, що їхня черга теж настане. З грудня 2024 року на Київському іподромі діє безкоштовна програма занять з верхової їзди для військових та ветеранів. Її ініціювали працівники іподрому як спосіб підтримки захисників у період повномасштабної війни. Партнером проєкту став "Київ Мілітарі Хаб" - саме через нього відбувається набір і реєстрація учасників. Заняття проводять досвідчені майстри-наїзники, іподром надає всю інфраструктуру. Люди приходять і повторно. Хтось навіть просто погодувати коней - Підписали меморандум з "Київ Мілітарі Хабом", почали з одного дня занять на тиждень. Тепер уже два. Люди приходять і повторно. Хтось навіть просто погодувати коней, погладити. Це - теж терапія, - наголошує директор. За словами Коваленка, деякі військові на перших заняттях узагалі не говорять. Але після кількох зустрічей - починають відкриватися. Відтепер на заняттях також регулярно присутній психолог. - Саме в той момент, коли вони злазять із коня, з'являється бажання говорити. І якщо є психолог поруч - це правильно. Бо людині є що розповісти, чим поділитися, - додає директор. Керівництво іподрому має амбітні плани - відновити тоталізатор, запустити гастрономічні зони, провести ремонт трибун і полотна, щоб повернути публіці інтерес до перегонів. Як зразок наслідування згадують французький іподром "Вінсенн", де ставки, глядачі й фан-сектори окремих коней роблять кожен біговий день справжньою подією. Сьогодні, попри відсутність бюджетного фінансування, команда поступово відновлює об'єкти, проводить регулярні випробування та залучає ветеранів до безкоштовної реабілітації. У планах - збільшити кількість коней для занять, впорядкувати інфраструктуру й зробити простір відкритим для мешканців Києва. НАЩАДКИ ЧЕМПІОНІВ Біля воріт іподрому - одноповерхова будівля з написом "Наррy Ноrsе". Асфальт перед входом пошкоджений, місцями просів і подекуди поріс травою. Поряд - бетонні сходи зі стертою фарбою, що ведуть на верхній рівень трибун. Біля головного корпусу знайомимося з 45-річним Олександром Ставицьким. Він - наїзник і виріс тут, у гуртожитку. Його батько приїхав на іподром за розподілом після училища, а мати - влаштувалась сюди на роботу, бо її запросила подруга. Познайомилися, отримали кімнату в гуртожитку - і залишилися. - Мій батько навчався на наїзника у Воронезькій області - це тоді була єдина школа на весь союз. Після навчання його направили в Перм на практику, а згодом - сюди. Мама ж - із Київщини. Приїхала просто дізнатися про роботу, і їй одразу дали ключі від кімнати. Отак усе й почалось. Спочатку, каже, особливого потягу до коней не було. Але в якийсь момент усе змінилось. Почав кататись верхи, потім - у качалках. Згодом спробував конкур, виїздку, почав тренувати коней для перегонів - і залишився. - У чотири роки батько посадив мене на коня після заїзду - тоді його треба було "відшагати", дати відновити дихання, пульс, - згадує Олександр, посміхаючись. - Уже в шість я сам катався на спокійних конях. Є навіть фото - я маленький, без сідла, біля стайні. Із тих пір - я тут. Сьогодні він живе в гуртожитку на території іподрому разом із родиною. Каже, що знає майже всіх коней, особливо рисаків, які беруть участь у перегонах. Раніше - знав кожного до найменших деталей. - Колись я знав кожну кличку, родовід, звідки кінь - із якого господарства. Навіть яка жвавість у кого. Зараз трохи менше - коней багато, але тих, хто бігає - практично всіх знаю. Ціни на скакунів, за його словами, коливаються від умовно доступних до захмарних. - У нас жартували: коні стоять трохи дорожче за "Жигулі" і трохи дешевше за "Ягуар". Але якщо кінь від чемпіонських батьків - ціна може стартувати і з 150 тисяч євро. Були такі. У Європі таке потомство розбирають ще до народження, - розказує він. На старий іподром, що був ще на Печерську, ходила інтелігенція За головною трибуною іподром поступово переходить у відкриті тренувальні майданчики. Один із них обгороджений низьким дерев'яним парканом. Усередині - пісок, кілька кольорових бар'єрів і сліди кінських копит. На фоні - лінія тополь, за нею - житлові багатоповерхівки та крани новобудов. - На старий іподром, що був ще на Печерську, ходила інтелігенція. Співаки, актори, поети. Приїжджали театри, щось там у конюшнях показували, сиділи з людьми. Вони не просто дивились - вони цікавились кіньми, їздили верхи, виступали, - згадує чоловік, оглядаючи велике поле. Тут займаються як власники коней, так і вершники-орендарі. На одному з майданчиків інструктор допомагає дівчині сісти в сідло. У кількох метрах - інший плац із перешкодами для конкуру. Уздовж ґрунтової доріжки гуляють кури - їх тримають працівники іподрому. Подекуди між кущами видно господарські дрібниці - старі колоди, дерев'яні стовпи. Олександр Ставицький не лише працює з кіньми, а й допомагає проводити заняття для військових. Через стан здоровʼя він перейшов на адміністративну працю і з перших днів долучився до ініціативи. - Зустрічав хлопців, показував їм, де що знаходиться, проводив територією. Хтось із протезом, когось треба підтримати при посадці на коня чи коли злізає,- пояснює Ставицький. - Іноді приходять хлопці, в яких і руки не слухаються, і травми серйозні, і координація порушена. Пам'ятаю одного з опіками на обличчі - замкнений, нікуди не хотів ходити. Але після першої ж поїздки - наче інша людина. Усмішка, легкість, він раптом почав розмовляти. Розповідає, що для багатьох це перший досвід спілкування з кіньми, а для когось - повернення до дитячої мрії. - Є ті, хто з дому не виходив. Хто приходив просто поговорити. Але після верхової їзди - в очах блиск. Коні мають оцю силу - справжню, природну, щиру. Ти сідаєш, і відчуваєш її всім тілом. Це впливає, навіть якщо ти цього не помічаєш. ДІМ НА ІПОДРОМІ Дорогою до тренувального майданчика проходимо поле для змагань. Олександр показує скакові доріжки - піщану, ґрунтову, шлакову. - Та, що перша - це піщана скакова й найдовша. Далі - ґрунтова, з навізного чорнозему. А ось ця, шлакова - вона всепогодна. Тут дренажна система, вода йде в люки, поверхня не слизька навіть після дощу. Не рветься, не зривається. А для верховиків зробили окремі майданчики - бо багато хто тримає тут коней і займається конкуром, подоланням перешкод. Пояснює, що графік у всіх різний: хтось приїжджає у свій час, хтось у штаті - працює з 8:00. - У штатних працівників день починається рано. Уже о сьомій усі тут. У нас як - кожен хоче глянути, як кінь почувається, чи все гаразд. Це не просто робота - це стиль життя, - додає чоловік. Олександр зізнається - занепокоєння щодо майбутнього іподрому відчуває постійно. - З 95-го року я тут офіційно працюю. І весь цей час періодично виникають чутки: перенесуть, забудують, знесуть, - розподить руками. - Зараз ми комунальне підприємство, підпорядковуємось КМДА. Раніше були в системі Міністерства сільського господарства. У найважчі роки були й без зарплат чи підтримки. І тоді кожен виживав як міг. Хтось тримав курей. Хтось приносив своє сіно. Територія - ніби в центрі міста, але живемо як у селі. І в цьому є свій затишок. Додає, що якби не люди, які справді люблять цю справу - іподрому вже не було б. - Це треба любити. Бо інакше - ніяк. Тут не про гроші, а про любов. Про біль, коли кінь хворіє. Про гордість, коли він перемагає. Про те, щоб зберегти цю справу, навіть якщо весь світ каже, що вона не потрібна, - каже він. У радянські часи, коли тут працював тоталізатор - єдина дозволена державою форма гри на гроші, іподром ставав місцем зустрічі людей з грошима. - Ігра в тоталізатор була дійсно крутим моментом. Це була єдина азартна гра, яка була дозволена державою. Картёжники, казино - все це було підпільне, всі ховалися. А от прийти поставити ставку на іподром - це було легально, відкрито. Купити не так дорого, як утримувати Ставицький згадує, як і сам робив ставки. Але спершу - ще дитиною - просто вказував дорослим, на кого варто поставити. - Я був малий, вже трошки обізнаний у рисистих бігах. І дядьки-ігроки мені казали: "Малий, на кого поставити?". Я щось сказав, а ця комбінація виявилась виграшною. Вони мене прозвали "фартовим". Казали: "Де цей фартовий малий, іди підскажи", - розповідає Олександр. Одного разу він назвав пару коней, які прийшли в заїзді разом - і це принесло б виграш понад 200 рублів. На той момент - більше, ніж дві місячні зарплати. Але білет загубили, шукали по трибуні - не знайшли. Заходимо до стайні - напівтемне приміщення з масивними дерев'яними дверима, облупленими від часу. Стіни всередині пофарбовані навпіл - зелений низ, біла верхівка. Металеві грати денників, у яких тримають коней, вкриті шаром пилу від тирси й сіна. Олександр зупиняється біля білого коня з заплетеною в коси гривою. - Коли кінь не годиться ні на розведення, ні на бігову кар'єру - його намагаються продати, - каже він. - Заводу тримати його вже не вигідно, а тут - тим паче. Такі коні часто потрапляють до рук любителів. Їх називають хобі-класом. Але купити не так дорого, як утримувати. Якщо це спортивний кінь, то хоча б п'ять-шість кілограмів овса на день. Сіна - мінімум п'ять кілограмів, а може й до десяти. І це ще без усяких добавок, моркви, яблук, гранул. Якщо порахувати все, то в місяць - від 8000 гривень. А якщо ще амуніція, сідло, тренер, поїздки - то витрати набагато більші. БОЙОВІ ВИХОДИ "ІРБІСА" Ми заходимо на майданчик, прихований між деревами. Тут, у затишку зелені, військові по черзі тренуються. Один верхи, інший - спостерігає з боку, хтось сидить зі психологом у тіні. Манеж невеликий, але достатній для того, щоб опанувати рівновагу, звикнути до коня. Уздовж - старий дерев'яний паркан, за яким густо ростуть кущі та дерева. У дальньому кутку стоять два стільці. На одному з них - військовий у формі, поруч із ним - психолог. Їхня розмова триває паралельно з тренуванням. Серед вершників у пікселі - боєць з позивним "Ірбіс". Йому 45, служить у Нацгвардії. Замість того, щоб просто відіспатись, цього дня обрав тренування з кіньми. - Перший раз, коли їхав, помітив, що постійно посміхаюсь. А зараз, вдруге, вже з'явилось відчуття спокою, умиротворення. Я відчуваю ритм коника. І він мене відчуває. У цей момент всі думки, всі переживання - ніби зникають, - каже Ірбіс, не відриваючи погляду від гнідого коня, що спокійно переступає копитами. На рукаві бійця шеврон підрозділу. До війни він ніколи не сидів у сідлі, але завжди тягнувся до тварин. Колись мав досвід контакту з дельфінами - каже, що і ті, й інші тонко відчувають людину. - Після першого заняття я наступного дня просто їв і спав. Такого зі мною не було ніколи. І не було страху. Ваня, інструктор, був поруч, допомагав. А сьогодні вже сказали: "Хай сам". Це кайф, - не стримує широку посмішку військовий. - Їдеш - і під тобою така жива сила. Розумна істота. Відчуття, що ти в тандемі з чимось більшим - із природою. Я приходжу сюди не просто кататись. Можливо, тікаю від самотності. Але кінь - дуже крутий перемикач. Він справді допомагає. Після ротацій він повертається на базу під Вишгородом. Говорить, що зараз у частині тривають навчання, хтось їде на схід, хтось повертається з передової - усе працює, як конвеєр. - Я вже мав чотири ротації. І чесно скажу: мені тут, у тилу, іноді навіть важче. На передовій усе просто. Є робота, згуртованість, взаємопідтримка. А тут - відчуття незавершеності. Війна триває. І навіть коли ти спиш, тривога всередині не зникає, - рукою Ірбіс тримає повід. Бойові виходи згадує уривками. Як півроку був на позиціях під Серебрянським лісом, як від вибуху танкового снаряду просто не пам'ятає, як упав. Чи приліт в гармату, коли побратими були в бліндажі й дивом вціліли. Командир сказав, що ми тримали один з найскладніших напрямків - тоді все стало на місця Каже: фізично не так важко стріляти, як носити снаряди на 800 м. Тягнули хто як міг - на плечах, на колесиках, тачках. Іноді земля була така мокра, що вибухи просто не спрацьовували. - Нам пощастило. Були контузії, але без тяжких поранень. Коли командир сказав, що ми тримали один з найскладніших напрямків - тоді все стало на місця. Але ми були злагодженою командою. Це велике щастя, - очі "Ірбіса" хмурнішають від згадок про роботу на фронті. Він пішов на війну не з першого дня, але добровільно - коли усвідомив, що не може інакше. Після двох тижнів роздумів просто звернувся у військкомат. Артилерист за спеціальністю, ще зі строкової. Потрапив у новостворену батарею, проходив злагодження на одній гарматі, потім на іншій. Про тих, хто досі не на війні, "Ірбіс" говорить спокійно. Каже: не засуджує, бо сам не пішов у перші дні - потребував часу, щоб дозріти до рішення. Він вважає, що справжній захист - це усвідомлений вибір, а не тиск чи страх. Тому краще, щоб людина прийняла рішення самостійно, щиро, без примусу. Тоді й служба буде іншою. - У мене був товариш, який 24 лютого взяв рюкзак і одразу пішов. А я - через два тижні. Досі думаю: значить, так треба було. Кожному фрукту свій час дозріти. І навіть якщо хтось ухиляється - ми не знаємо, що в нього всередині, яка боротьба там точиться. Коли запитуємо про можливе припинення війни, говорить просто: не можна поступатись територіями. - Якщо раз віддати - потім прийдуть ще. Мир має стояти на чесності, триманні слова. Ми боронимо свою землю. Треба стояти на своєму, - каже наостанок він. Навколо тихо, лише чути, як хрумтить під копитами пісок. Військові заходять на поле, сідають у сідло, вчаться керувати конем, тримати спину рівно. Повітря насичене вологим запахом землі й шерсті. Коли кінь проходить поруч, піднімається легка хмара пилу.

Департамент внутрішньої безпеки США розглядає можливість участі в телевізійному шоу, в якому іммігранти змагатимуться за потенційне американське громадянство. Це ідея, яку просували ще за часів адміністрації Барака Обами. Про це повідомляє Wаll Strееt Jоurnаl із посиланням на речницю департаменту Трішу Маклафлін. Маклафлін повідомила, що вона розмовляла з продюсером запропонованого телевізійного реаліті-шоу Робом Ворсофом, який іммігрантом із Канади, і що розгляд цієї ідеї триває. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Економічна біда в Україні і таємна допомога Росії від Китаю: що пишуть світові ЗМІ Раніше той пояснював, що ця телепрограма має бути оптимістичною і "відзначати те, що означає бути американським громадянином", як пише WSJ. За його словами, реаліті-шоу не буде "голодними іграми для іммігрантів". Натомість вони змагатимуться в різних конкурсах, зокрема, можливо, з історії США та науки.При цьому учасниками не загрожуватиме депортація: "Це не так, що "програв - і тебе відправляють на кораблі з країни"". Створити таке шоу Ворсоф хотів ще за президентства Барака Обами та Джо Байдена, але попри його звернення до Департаменту національної безпеки, тоді проєкт не реалізували. Однак цього разу, за словами продюсера, він отримав позитивний відгук від урядового відомства Трампа. Він також каже, що вже провів попередні переговори з телевізійними мережами. Як заявив експерт, для успішного відновлення економіки слід повернути емігрантів з-за кордону. Після перемоги необхідно зняти всі обмеження з демократії та дати більшу економічну свободу. Опорою майбутніх реформ має стати середній клас - тільки він має сталий запит на демократію.