Gazeta.ua

Хтось погоджується посидіти з дітьми, хоча мріяв просто полежати в тиші. Хтось працює понаднормово, бо "не хоче підвести команду". Ми допомагаємо, підтримуємо, витягуємо - навіть тоді, коли самі на межі. А потім ображаємося, втомлюємось, мовчимо, згораємо. Бо одне-єдине слово "ні" - досі здається чимось небезпечним. Чи справді відмова руйнує стосунки, чи навпаки - допомагає зберегти себе і близькість, Gаzеtа.uа розповіла психологиня Ірина Шеньє. Чому нам так складно сказати "ні" З дитинства нас вчили бути зручними: Поділись Не сперечайся Будь хорошим хлопчиком/дівчинкою І ось ми виросли - слухняні, відповідальні, добрі. Але глибоко всередині сидить тривога: а раптом, якщо я відмовлю, мене не любитимуть? "Установка "ні - це погано" формується в дитинстві, де від нас часто вимагали слухняності замість щирості. У дорослому житті це призводить до того, що ми ставимо потреби інших вище за свої - навіть ціною внутрішнього вигорання", - пояснила Шеньє. "Так" у момент, коли хотілося сказати "ні" - це зрада себе Здавалося б, дрібниця: погодилась допомогти, погодився лишитися після роботи, погодилась вислухати знайому, яка щодня "зливає" негатив. Але з кожним "так" насправді втрачається шматочок власної межі. "Людина, яка не вміє відмовляти, не зберігає стосунки - вона втрачає себе в них. А там, де немає вас, немає й щирої близькості", - наголосила психологиня. Важливо: "ні" - це не про агресію Ми боїмося, що якщо скажемо відмову, це буде грубо, безжально, боляче. Але сила "ні" - у формі. Це не "я не хочу з тобою мати справу", а "зараз я не можу". Не "мені байдуже", а "мені потрібно подбати про себе". Межі - це не стіна. Це двері. І вони мають ручку з обох боків. Як навчитися говорити "ні" - і не втрачати стосунків 1. Замість "ні" - чесна відповідь про себе - "Я дуже ціную, що ти звернувся, але зараз я не маю ресурсу це зробити" - "Це важливо, але я мушу відмовитись, аби не нашкодити собі" "Коли ми відмовляємо з повагою до іншого, але не зраджуючи себе - це викликає не відторгнення, а довіру", - пояснила Ірина Шеньє. 2. Не пояснюйте зайвого Ваше "ні" не потребує виправдань на півгодини. - Не винна. - Не мусиш. - Маєш право. Навіть одне речення - достатньо. Головне, щоб воно було сказане щиро й без сорому. 3. Практика "маленьких відмов" Почніть з простого - сказати "ні" там, де раніше погоджувались автоматично: - "Я не буду брати ще одне завдання" - "Це мені не підходить" - "Я подумаю - і дам відповідь завтра" "Як м'яз - навичка відмови зміцнюється з досвідом. І кожне "ні" стає сходинкою до впевненості", - додає експертка. "Ні" - це не відкидання, це турбота Коли ви кажете "ні", ви не відмовляєтеся від людини. Ви говорите "так" - собі. А коли є повага до себе, виникає щирість у стосунках. Ви більше не граєте роль. Ви - в контакті. Справжньому. "Сила "ні" - у щирості. Вона не руйнує зв'язок, а очищає його від фальші. Люди не йдуть через відмову. Вони йдуть, коли поруч немає вас", - підсумувала експертка. . Якщо після прочитаного захотілося тихо, але впевнено сказати комусь "ні" - це вже перемога. Маленька. Але ваша. Добре, коли хтось просить допомоги і є можливість підтримати людину. Та коли її немає, виникає відчуття провини. Відмовляти, як і приймати відмови - складні завдання, що викликають неприємні емоції. Запропонуйте альтернативу. Мабуть, найпростіший спосіб відмовити - відкинути пропозицію, але запропонувати "втішний приз". Є нюанси: ваша відповідь дійсно має бути корисною для запитувача - тільки так ви не відчуватимете провину.