Search trend "13 березня свято"

24 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув В’ячеслав Буковський, Sеnіоr Моbіlе Еngіnееr (іОS) компанії Іntеllіаs. Йому було 36 років. У нього залишились дружина та 10-річна донька. Про це DОU повідомили в компанії. В Житомирській міській раді розповіли, що В’ячеслав народився 13 березня 1989 року в Житомирі. Навчався ЗОШ № 7 (зараз ліцей № 7), потім Житомирському ліцеї при Житомирському політехнічному університеті. Вищу освіту здобув в ДУ «Житомирська політехніка» за спеціальністю інженер програмного забезпечення. До Іntеllіаs В’ячеслав приєднався у 2023 році. У травні 2024 року він вступив до лав Збройних сил України та служив у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді оператора безпілотних авіаційних комплексів. Компанія Іntеllіаs висловила свої співчуття родині В’ячеслава та пообіцяла надати їй необхідну допомогу. Окрім цього, колеги організували збір коштів на внутрішній платформі ІntеllіShаrе для придбання автівки для підрозділу, в якому служив В’ячеслав. Збір буде завершено та авто передане побратимам полеглого. «Він був не просто колегою — він був справжньою, світлою людиною. Завжди спокійний, уважний до деталей, надійний у будь-якій ситуації. З ним завжди було легко працювати — він умів тримати баланс, навіть коли все навколо виходило з-під контролю. Його внутрішня сила відчувалась у кожному рішенні. В’ячеслав був класним технічним спеціалістом, професійним, з глибоким розумінням справи. Він мав справжні лідерські якості, підтримував команду та надихав. Його високо цінував клієнт, з яким у нього склалися щирі й довірливі стосунки. Це велика і болюча втрата для всіх нас», — Олександр Сарнавський, Dеlіvеry Сооrdіnаtоr. «Я працював з Вʼячеславом в одній команді. Він топовий спеціаліст, товариська і щира людина. Завжди можна було покластися на нього як на професіонала, і на людину. Він надійний і принциповий. Це велика втрата для всіх, хто працював з ним», — Сергій Шандюк, Sеnіоr Аndrоіd Еngіnееr. «Я досі пам’ятаю, як він підтримував мене під час проєкту. Його спокій і здатність заземлити, коли рівень напруги був на межі, завжди допомагали втриматися. До нього можна було звернутися будь-коли і він завжди знаходив спосіб допомогти, навіть якщо був зайнятий. Світла пам’ять», — Любомир Древич, Sеnіоr Моbіlе Еngіnееr. Також до 15 травня триває відкритий збір коштів на підтримку родини В’ячеслава. Збір організував менеджер інженера Олександр Сарнавський, і всі зібрані кошти будуть передані його рідним. Підтримати родину загиблого можна за посиланням. Прощання із В’ячеславом Буковським відбулося 29 квітня у Житомирі, в Свято-Михайлівському кафедральному соборі. Редакція DОU висловлює щирі співчуття сім’ї В’ячеслава. На честь загиблих айтівців у російсько-українській війні DОU створив проєкт Меморіал ІТ-спільноти. Тут зібрані короткі біографії військових, які віддали життя за Україну, а також цивільних, які загинули від рук росіян.

Росія здійснила терористичну атаку на житловий район Сум, завдавши ракетного удару під час святкування Вербної неділі, що спричинило численні жертви серед мирних жителів. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга різко засудив цей напад, назвавши його проявом абсолютного зла. "Це абсолютне зло. Атака під час великого християнського свята, коли віряни моляться за мир, є особливою формою варварства", - зазначив Сибіга, підкреслюючи, що Росія вчинила напад на момент, коли люди відзначають вхід Господній до Єрусалиму. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кількість поранених добігає до сотні: нові дані про загиблих і скалічених у Сумах Міністр додав, що Україна вже передала міжнародним партнерам всі деталі цього воєнного злочину, закликаючи до рішучої міжнародної реакції. Також Сибіга нагадав, що Росія продовжує відмовлятися від пропозиції США про припинення вогню, яку Україна прийняла ще 11 березня. Натомість Москва посилює свої терористичні атаки, і Київ закликає партнерів надати додаткові засоби протиповітряної оборони, а також посилити тиск на Кремль. "Сила - єдина мова, яку вони розуміють", - підкреслив міністр. 13 квітня, у Вербну неділю, росіяни вдарили по Сумах балістичною ракетою. Унаслідок ракетної атаки 21 людина загинула, 83 поранено, серед яких семеро дітей. "Люди постраждали прямо посеред вулиці, в автівках, громадському транспорті, в будинках", - написав міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко. За його словами, Росія поцілила балістикою прямісінько в центр міста, саме тоді, коли на вулиці було багато людей. Свідоме знищення цивільних у велике церковне свято.

У селищі Берестин, що на Харківщині, в середині березня цього року стався кричущий інцидент під час прощання із загиблим захисником України. Того дня рідні, побратими та односельці проводили в останню дорогу 31-річного Юрія Черняка – молодшого сержанта, який загинув у бою проти російських окупантів 15 березня 2025 року.У місцевій Fасеbооk-групі "Я люблю Берестин" повідомили про те, що священники Української православної церкви Московського патріархату зачинили двері храму, не дозволивши провести відспівування полеглого земляка належним чином.Подія викликала хвилю обурення у людей. Користувачі соцмереж засудили вчинок священнослужителів і вимагають реакції від влади та церковного керівництва."Сьогодні у Берестині сталася ганебна подія. Під час поховання загиблого Героя молодшого сержанта Юрія Черняка, московські попи зачинили храм і тим самим не дали відспівати полеглого захисника України у Божому храмі. Ганьба!", - йдеться у дописі.Берестинці висловлюють обурення діями священнослужителів УПЦ Московського патріархату, закликаючи громаду протидіяти їхній діяльності. Дехто вважає, що такі випадки свідчать про необхідність повного розірвання зв’язків з Московським патріархатом і перехід релігійних громад до Православної церкви України.Користувачі соцмереж також звертають увагу на те, що цей храм було збудовано на пожертви місцевих мешканців, а його досі контролюють представники УПЦ (МП). Вони запитують: "Скількох ще наших Героїв не зможуть достойно провести в останню путь через дії священнослужителів?".Люди бачать вихід із ситуації у побудові в Берестині власне українського храму і справедливо вважають, що на 12-му році війни це вже можна б було зробити. Хоча, як вони пишуть, досі немає навіть остаточного рішення про виділення ділянки землі у зручному для громади місці.Як зазначив один із користувачів соцмереж Віталій Пономаренко, "мер відмовляє у наданні земельної ділянки в центрі міста для будівництва храму ПЦУ".Факт закриття дверей храму перед домовиною загиблого захисника, який віддав своє життя за Україну, викликає серйозні питання щодо ролі УПЦ (МП) в українському суспільстві. Громадяни наголошують, що такі випадки є неприпустимими, як би вони не пояснювалися служителями культу (в даному випадку – несподіваною хворобою  священника, "іновірцем" капеланом, який супроводжував труну полеглого воїна, тощо)  та вимагають рішучих дій.Молодший сержант Юрій Черняк народився у 1993 році та загинув у бою з російськими окупантами 15 березня 2025 року. Вдома на нього чекали мати, сестра, дружина та двоє маленьких дітей – син і донька. З перших днів повномасштабної війни він став на захист рідної землі, віддавши за неї своє життя."Сором байдужим – байдужість вбиває""РДА (РВА) як орган державної влади під час воєнного стану мав би брати на себе питання організації в таких випадках, в т.ч. у взаємовідносинах з релігійними громадами", - зазначив у своєму дописі користувач мережі Оlеg Zаkарkо.Він нагадав, що "питання використання майна громадян та організацій всіх форм власності під час дії воєнного стану для воєнних потреб (ритуали щодо полеглих військовослужбовців – це якраз така потреба) теж належить до їх компетенції. Закон – є, процедура – є!".Що стосується органів місцевого самоврядування, вважає Оlеg Zаkарkо, апелюючи до влади, – те саме: "Маєте достатньо правових важелів, для подібної взаємодії. Якщо релігійна споруда стоїть на земельній ділянці громади (а схоже храм на території лікарні), і вона надавала право оренди, то в чому питання? … Виявляйте державницьку, патріотичну та громадянську позицію!"."На жаль, - написав користувач на ім’я Аl Lа, - цей випадок непоодинокий. Була відмова матері відспівувати в храмі єдиного сина, який загинув на війні. Ганьба і розголос!".Користувачі альтернативної мережі Берестина виступають на підтримку УПЦ (МП) та місцевої влади, відкидаючи мотиви обурення своїх земляків – прибічників відправлення релігійних обрядів українською мовою у власне українському храмі.У ході емоційної дискусії один з її учасників звернувся до депутата Харківської обласної ради Галини Куц з проханням опублікувати відповідь на "депутатське звернення стосовно приналежності до МП церков нашого міста та району".Про московські церкви на ХарківщиніЗа словами Галини Куц, "резонансних антидержавницьких ситуацій, пов’язаних зі структурами УПЦ (московський патріархат), які маскуються за назвою Церкви Божої, на Харківщині вже багато. Це і прояви колабораціонізму серед їхнього кліру, і факти, коли їхній настоятель здавав позиції ЗСУ російському агресору. І зовсім свіжий факт, коли у містечку Берестин під час поховання загиблого Героя Юрія Черняка, московські священики зачинили храм і не дали відспівати полеглого захисника України у Божому храмі".Депутатка вказує на те, що "на жаль, весь центр самого Харкова досі окупований лише московськими церквами, які прикриваються назвою УПЦ (українська православна церква)".Галина Куц:"Написала я депутатське звернення з приводу релігійно-безпекової ситуації на ім’я очільника Харківської ОВА. Поцікавилася станом виконання положень Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій" на території Харківщини у питанні заборони діяльності структур російської православної церкви на території України.Цей Закон був прийнятий у серпні 2024 року, а набрав чинності у кінці вересня. Згідно Закону, на території України заборонена діяльність іноземних релігійних організацій, які знаходяться в державі, що здійснює збройну агресію проти України.Тобто, закладено правові підстави задля того, щоб релігійні організації в Україні стали незалежними від російської православної церкви. Таким чином, релігійні організації УПЦ на Харківщині зобов’язані підтвердити в означені Законом терміни відсутність їхньої підлеглості релігійним структурам російської федерації.Залишилося декілька місяців, щоб структури УПЦ підтвердили відсутність зв’язку з російською церквою. Тому я й поцікавилася, чи почала скресати крига, чи появилася хоча б одна структура, яка пройшла цей шлях.Згідно відповіді від Харківської ОВА, у них наразі відсутня інформація про виконання структурами УПЦ відповідного Закону. Можливо, процес відбувається, але поки що про це невідомо. Але є ще декілька місяців, тож можна почекати.А тепер про не менш цікаве!У зверненні я попросила повний перелік структур УПЦ (московський патріархат), зареєстрованих на Харківщині. Бо знаю, що російська церква хизується кількістю своїх приходів. Їм не важливо, чи дійсно парафіяни відвідують Літургії. Їм важливо, щоб юридично було зафіксовано в Україні якомога більше структур УПЦ. Бо тоді вони кричать на весь світ, що вони найбільша православна церква і що Україна – це лише їхня вотчина. Бо ж саме в Україні найбільше їхніх юридичних одиниць. І нікого тоді не цікавить, що ці структури часто фейкові і недіючі, що вони часто зареєстровані по якихось квартирах та підприємствах, де вже давно за них забули.Отримала я перелік релігійних громад УПЦ, статути яких зареєстровані Харківською ОДА. Станом на березень 2025 року таких структур на Харківщині – 364.Дуже цікавий перелік, особливо, якщо погуглити адреси зареєстрованих релігійних громад. Адреси я звіряла лише по Харкову. І одразу постають питання до різних медичних чи освітніх закладів Харкова, на території яких є зареєстровані структури УПЦ.Але, в першу чергу, виникають питання до представників депутатського корпусу і Харківської обласної ради, і Харківської міської ради.Ось декілька цікавих прикладів співпадіння адрес зареєстрованих структур УПЦ з об’єктами комунальної власності у Харкові.Харківська обласна рада. Релігійна громада Ікони Божої Матері "Всіх скорботних радість" Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території комунальної установи "Харківський геріатричний пансіонат ветеранів праці Харківської обласної ради".Харківська міська рада. Релігійна громада Святого мученика Віктора Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території "Міського перинатального центру".Харківська обласна рада. Релігійна громада Святителя сповідника Луки Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території КНП ХОР "Обласний центр паліативної медицини "ХОСПІС".Харківська міська рада. Релігійна громада Святої Благовірної Цариці Тамари Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території "Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 13" МОЗ України" (наразі, згідно інформації з сайту Харківської міської ради, це їхнє комунальне підприємство).Харківська обласна рада. Релігійна громада святого мученика Гавриїла Білостоцького Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території КНП ХОР "Регіональний клінічний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям "Гіппократ".Харківська міська рада. Релігійна громада Святого Великомученика Пантелеймона Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території КНП "Міська лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова".Харківська міська рада. Релігійна громада Свято-Ольгіївська Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17".Харківська міська рада. Релігійна громада Святителя Спиридона Триміфунтського Харківської єпархії УПЦ зареєстрована на території Територіального центру надання соціальних послуг Шевченківського району міста Харкова та КЗ "Харківський міський центр "Промінь".Тому постає питання до всіх депутатів Харківської обласної ради та Харківської міської ради: чи проводяться відповідні заходи з дотримання Закону, щоб структури російської церкви покинули території комунальних закладів, власниками яких є облрада та міськрада? І саме депутати повинні задавати питання зареєстрованим на територіях комунальних підприємств релігійним структурам УПЦ: чи почали вони процес підтвердження відсутності їхнього зв’язку з російською церквою. Бо осередки "русского міра" плекати тут не потрібно.Розумію, є ще декілька місяців для підтвердження структурами УПЦ відсутності зв’язку з російською церквою. Але хто, як не депутати, повинні сприяти пришвидшенню цього процесу у прифронтовому регіоні? Тому лупаймо цю скалу!".Вплив УПЦ (МП) на Харківщині: проблема та шляхи її розв'язанняОпублікований перелік структури УПЦ (МП) на Харківщині вкотре підтверджує вплив російської церкви на суспільство, зокрема через присутність у комунальних закладах. Попри ухвалений Закон, процес відокремлення цих структур від Москви триває надто повільно. Вочевидь, депутати та місцева влада мають діяти рішучіше, аби усунути загрози, які несуть релігійні громади, що не демонструють лояльності до України. Відповідальність за дотримання законодавства та захист державних інтересів лежить на кожному, хто має вплив на цей процес.Як показує реакція дописувачів у місцевій Fасеbооk-групі "Я люблю Берестин", люди  демонструють готовність до консолідації перед спільною загрозою, вимагаючи активних дій від влади та правоохоронних органів. Дискусії у соцмережах свідчать про зростаюче усвідомлення суспільством небезпеки, яку становлять проросійські релігійні структури, та необхідність законодавчого врегулювання їхньої діяльності.Мешканці Берестина висловлюють конкретні пропозиції: ініціювати громадське слухання щодо подальшої долі храму, перевірити законність його перебування у власності УПЦ (МП), а також офіційно звернутися до обласної державної та місцевих влад з вимогою прискорити імплементацію закону про заборону діяльності релігійних організацій, пов’язаних із державою-агресором. Люди вимагають не тільки морального осуду випадків свавілля священнослужителів УПЦ, але й конкретних рішень, які б унеможливили ганебного ставлення до полеглих захисників України.Конкретна подія з неможливістю відспівати героя України в церкві Берестина може стати каталізатором більш швидшого та контрольованого переведення громад до Православної церкви України.Про що варто нагадатиУкраїнські ЗМІ неодноразово інформували громадськість про не менш болючу проблему релігійного життя України після збройного вторгнення Росії – безпосереднє служіння священників УПЦ (МП) на користь країни-агресора РФ.За даними Служби безпеки України, з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано численні випадки колабораційної діяльності представників УПЦ Московського патріархату. Зокрема, виявлено священнослужителів, які передавали інформацію про позиції Збройних Сил України російським військам, займалися розповсюдженням проросійської пропаганди та навіть зберігали в церквах зброю й ворожу символіку.Так, у 2023 році СБУ провела обшуки у монастирях та єпархіях УПЦ (МП) в різних регіонах України, виявивши докази співпраці кліру з російськими спецслужбами. Зокрема, були знайдені російські паспорти у настоятелів, листування з представниками ФСБ та агітаційні матеріали, що виправдовували агресію РФ.Крім того, у 2024 році СБУ передала до суду справи проти кількох священнослужителів УПЦ (МП), звинувачених у державній зраді та колабораціонізмі. Один із найгучніших випадків – настоятель Лаври, якого звинувачували у підтримці окупантів та антиукраїнській діяльності.Що стосується Харківщини, то в регіоні тривають розслідування щодо діяльності представників УПЦ (МП), яких підозрюють у колабораціонізмі та сприянні окупантам. Правоохоронні органи неодноразово виявляли факти співпраці окремих священників з ворогом, а в деяких випадках навіть відкривали кримінальні провадження за статтями про державну зраду. У лютому 2025 року СБУ повідомила про затримання настоятеля одного з храмів УПЦ (МП), який передавав координати позицій Сил оборони України російським окупантам.Ці факти підтверджують, що діяльність Московського патріархату в Україні несе загрозу національній безпеці та вимагає відповідних заходів з боку держави та громадськості. Українське суспільство дедалі активніше висловлює протест проти таких дій, закликаючи до остаточного розірвання зв’язків з московським церковним центром та переходу релігійних громад до Православної церкви України.

Святкування Вербної неділі завжди відзначають за сім днів до Великодня, який святкуємо 20 квітня. А значить Вербну неділю відзначаємо 13 квітня. Це свято називають ще Вхід Господній в Єрусалим. В цей день віряни йдуть до храмів і освячують вербові гілочки. Gаzеtа.uа розповість про традиції цього дня, що заборонено робити, а що дозволено. Історія свята Вербна неділя - одне з найголовніших християнських свят, яке пов'язане зі святкуванням Великодня. В цей день Ісуса Христос увійшов до Єрусалиму. Атрибутом свята є саме вербові гілочки, які спочатку освячують в храмі, щоб потім ними жартома "побити" рідних та друзів. Верба в нашій країні замінила пальмові гілочки, якими вітали іудеї Ісуса Христа в Єрусалимі. Це - перша рослина, яка починає квітнути навесні, а тому наші предки вірили, що вона символізує пробудження природи. Що треба робити у Вербну неділю Віряни йшли до храму, де слухали богослужіння, а потім освячували гілочки верби. Пізніше деякі з них садили у саду чи на городі. Такий же звичай існує і на околицях міста Земмерінґ в Австрії. Історики вважають, що ця процедура мала більше символічне значення, наче очищувала поле від негативу. Інші гілки ставили в хаті біля ікон. Цікава традиція пов'язана з вербними гілочками. Молоді дівчата і хлопці брали їх і злегка "били" тих, хто лишився вдома і не ходив на службу. При цьому примовляли: "Не я б'ю - верба б'є, За тиждень Великдень". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Великдень-2025: коли святкують римо-католики та православні Також бажали один одному здоров'я і достатку: "Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!". Віряни вірили, що освячена верба допомагає захистити оселю від води та вогню, дарує мешканцям міцне здоров'я. Тому гілочки обов'язково зберігали аж до Вербної неділі прийдешнього року. Що не можна робити не займалися важкою фізичною працею; не шили, не вишивали і не в'язали; не сварилися і не лихословили. Також заборонено пишно святкувати. Якщо у людини був день народження, святкування проходило тихо і спокійно. Все ще триває Великий піст, тому під забороною м'ясо, яйця, молочні продукти. Цього року "Масляний тиждень", який передує Великому Великодньому посту, розпочався 24 лютого і тривав до 2 березня. Традиційною українською стравою, характерною для цього періоду були вареники. Ще колись козаки жартували: "На Масницю й турки вареники їдять!". Так що, основна страва Масниці це вареники з сиром залиті маслом та сметаною. Пекти млинці українки стали вже у ХХ столітті.

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Наталія Стареправо.Біля Верховної Ради України зібралися парламентарі, військові та небайдужі, щоб віддати шану загиблим військовим Національної гвардії. Так, серед присутніх були голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, його перший заступник Олександр Корнієнко та віцеспікерка Олена Кондратюк.Читайте також: Україна 26 березня відзначає День Національної гвардіїІсторія заснування святаЦе важливе свято приурочене до заснування Національної гвардії України. Декілька разів воно встановлювалось та скасовувалось у зв'язку з реформуваннями. Так, згідно з Указом Президента від № 494/93, спочатку дата відзначення припадала на 4 листопада, оскільки цього дня в 1991 році було прийнято Верховною Радою Закон "Про Національну гвардію України". Однак, однак вже у 2000 році Указ втратив чинність, а Нацгвардія була розформована. Тому відзначалось як "День Внутрішніх військ України".Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та порушення територіальної цілісності країни, зокрема захопленням Криму у 2014 році, було прийнято рішення про відродження Національної Гвардії України шляхом ухвалення Закону "Про Національну гвардію України". Він був прийнятий 13 березня 2014 року та передбачав, що основою для створення нового складу Нацгвардії є Внутрішні війська МВС України, які перетворюються на військову організацію з правоохоронними та бойовими функціями. Згодом було затверджено офіційну символіку, проводилась укомплектація та спеціальна військова підготовка.Сотні добровольців та патріотів Революції гідності долучились до їх лав, а вже весною 2014 році військові підрозділи Національної гвардії брали участь у захисті країни разом із ЗСУ у рамках Антитерористичної операції.18 березня 2015 відповідно до указу Презентам №148/2015, було відновлено "День Національної гвардії України" як щорічне свято, яке відзначається 26 березня. У тексті указу йдеться: "Ураховуючи значення та роль Національної гвардії України у виконанні завдань із забезпечення державної безпеки та оборони держави, захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку".  

Сьогодні, 13 березня, у хмельницькому Свято-Георгіївському храмі попрощалися з 54-річним мінометником Василем Тарадаєм. Чоловік воював з березня 2023 року. Під час бойового виїзду отримав важке поранення, від якого помер у шпиталі

Військові з Полтави Арсен Ісмаілов та Микола Бідуха загинули на війні з РФ. 13 березня із полеглими попрощалися у Полтаві. Панахиду провели біля Свято-Успенського собору ПЦУ

13 березня віряни вшановують пам'ять святого Никифора, патріарха Константинопольського. Він ворогував з іконоборцями та віддано служив Богу. Повний текст новини

Сьогодні, 13 березня, Всесвітній день обізнаності про ендометріоз. Віряни вшановують перенесення мощей святого Никифора, патріарха Царгородського. До Нового року залишилося 293 дні.

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

Сьогоднішня дата має кілька народних звичаїв на міцне здоров'я.

Цього дня вірянам треба дотримуватися деяких заборон, щоб не накликати біду

13 березня вшановують пам'ять кількох святих, відзначають іменини, а також дотримуються певних народних прикмет і заборон

Яке церковне свято відзначають віряни 13 березня за старим і новим стилем, заборони дня, у кого іменини.

У березні буде кілька значних церковних свят. Найважливішими серед них є початок Великого посту та свято Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Також 2 березня - Прощена неділя. Цей день завершує Масляний тиждень і передує Великому посту. Віряни просять одне в одного пробачення за образи, готуючи душу до посту. А 3 березня початок Великого посту. Це найтриваліший і найсуворіший піст у християн. Gаzеtа.uа публікує календар церковних свят, які припадають на перший місяць весни за новим календарем. Церковні свята у березні на кожний день 1 березня - святої преподобної мучениці Євдокії; 2 березня - святого священномученика Теодота, єпископа Киренейського; 3 березня - про блудного сина; святих мучеників Євтропія, Клеоніка і Василіска; 4 березня - святого преподобного Герасима, що в Йордані; 5 березня - святого мученика Конона; 6 березня - святих 42 мучеників Аморійських; 7 березня - святих священномучеників Василія, Єфрема, Капітона та інших; 8 березня - святого преподобного ісповідника Теофілакта, єпископа Нікодимійського; 9 березня - святих 40 мучеників Севастійських; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли постувати в 2025 році: збережіть нові дати за церковним календарем 10 березня - святих мучеників Кондрата, Кипріяна та інших; 11 березня - святого Софронія, патріарха Єрусалимського; 12 березня - святого преподобного ісповідника Теофана Сигріянського; святого папи Григорія; 13 березня - перенесення мощей святого Никифора, патріарха Царгородського; 14 березня - святого преподобного Венедикта; 15 березня - святих мучеників Агалія і шістьох інших; 16 березня - святих мучеників Савина і Папи; 17 березня - Прощення; святого преподобного Олексія, чоловіка Божого; 18 березня - Початок Великого посту; святого архієпископа Кирила; 19 березня - святих мучеників Хризанта і Дарії; 20 березня - святих преподобних Отців, убитих у монастирі святого Сави; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Благовіщення-2025: коли святкуємо і чим цей день особливий для вірян 21 березня - святого преподобного ісповідника Якова, єпископа Катанського; 22 березня - святого священномученика Василія Анкірського; 23 березня - святого преподобного мученика Нікона та його учнів; 24 березня - святого преподобного Захарії; 25 березня - Благовіщення Пречистої Діви Марії; 26 березня - собор архангела Гавриїла; 27 березня - святої мучениці Матрони; 28 березня - святого преподобного Іларіона Нового; святого преподобного Стефана; 29 березня - святих священномучеників Марка і Кирила; 30 березня - святого преподобного Івана Ліствичника; 31 березня - святого преподобного Іпатія, єпископа. Великдень об'єднує мільйони християн по всьому світу. Уперше за вісім років римо-католики й православні святкуватимуть Воскресіння Христове в один день - 20 квітня. Останній раз ця подія відбулася 2017 року. Такі збіги є рідкісними через різні календарі, за якими ведуть підрахунок дати Пасхи в західній і східній традиціях.

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.