Search trend "15 лютого свято"

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.

Паркер та Кабаєл стали претендентами на титули Усика22 лютого в Ер-Ріяді мав визначитися наступний суперник Олександра Усика. 38-річний український боксер незадовго до цього заявив, що його кар'єра добігає кінця і до її завершення він проведе лише два бої. Тому логічним виглядало, що Усик поставив за мету в передостанньому поєдинку битися з переможцем зустрічі між володарем титулу ІВF (Міжнародної боксерської федерації) британцем Даніелем Дюбуа та новозеландцем Джозефом Паркером, аби спробувати знову зібрати усі пояси та вдруге стати абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі.   Але плани українця, який володіє трьома іншими титулами у хевівейті - WВС (Всесвітньої боксерської ради), WВА (Всесвітньої боксерської асоціації) та WВО (Всесвітньої боксерської організації) - за два дні до вечора боксу в Саудівській Аравії суттєво сплуталися. Читайте також: Пригоди Усика в Саудівській Аравії та тріумф Магучіх: головні новини українського спорту за тижденьДюбуа відмовився від поєдинку з Паркером через вірусне захворювання. Йому терміново знайшли заміну в особі Мартіна Баколе. Конголезця, якого вважали одним з найнезручніших боксерів дивізіону, який відомий розповідями про те, що він нібито нокаутував під час спарингу Усика. Організатори зробили вагомим й статус поєдинку, переможець якого ставав офіційним претендентом на бій з українцем за лінією WВО. У підсумку це право здобув Паркер, який нокаутував Баколе вже у другому раунді та негайно кинув виклик Усику. Агіт Кабаєл та Чжан Чжилей (ліворуч), фото: Gеtty ІmаgеsВ Ер-Ріяді визначився й претендент на зустріч з українцем за версією WВС. У поєдинку за тимчасовий чемпіонський титул зустрічалися Агіт Кабаєл з Німеччини та Чжан Чжилей з Китаю. У п'ятому раунді Кабаєл був близький до поразки, коли побував у нокдауні, однак у наступній трихвилинці нокаутував суперника та отримав на рингу з рук Усика пояс. Таким чином на бій з українцем наразі претендують чотири боксери. Окрім Паркера та Кабаєла, це регулярний чемпіон WВА Кубрат Пулєв з Болгарії. Але фаворитом в суперечці за право зустрітися з Усиком, як і раніше, виглядає Дюбуа через об'єднавчий статус поєдинку. У центрі уваги в Ер-Ріяді Олександр Усик опинився й перед головним поєдинком вечора між Дмитром Біволом та Артуром Бетербієвим за звання абсолютного чемпіона світу в напівважкій вазі (до 79,4 кг). Він демонстративно підвівся та залишив арену, аби не бути присутнім на зустрічі між росіянами. Канада взяла реванш у США у фіналі "Турніру чотирьох націй" Сідні Кросбі з кубком "Турніру чотирьох націй", фото: Gеtty Іmаgеs21 лютого у Бостоні відбувся вирішальний матч хокейного "Турніру чотирьох націй". За підсумками групового раунду до фіналу пробилися збірні Канади та США, зустріч між якими в Монреалі пройшла на тлі скандальних заяв президента Сполучених Штатів Дональда Трампа про перетворення канадських територій на 51-й штат і завершилася перемогою гостей 3:1.  У фінальній грі в Бостоні першими закинули канадці, яких на 5-й хвилині вивів вперед Нейтан Маккіннон. Наприкінці першого періоду рахунок зрівняв Брейді Ткачук. У другому періоді США повели завдяки  шайбі Джейка Сандерсона. На перерву команди знову пішли за рівноваги, яку відновив Сем Беннет - 2:2. Переможець матчу визначався в овертаймі. Його героєм став канадський голкіпер Джордан Біннінгтон, який кілька разів врятував свою команду від поразки. Натомість Канада своїм шансом скористалася - перемогу їй приніс Коннор Макдевід.У Канаді успіх та турнірі перетворився на справжнє національне свято. Навіть прем'єр країни Джастін Трюдо дивився матч разом із вболівальниками в пабі та після гри не оминув згадки про претензії Дональда Трампа. "Ви не можете забрати нашу країну – і нашу гру не можете забрати", – написав Трюдо в соцмережах. "Турнір чотирьох націй" у 2025 році замінив "Матч усіх зірок" Національної хокейної ліги. У ньому, крім Канади та США, виступали команди Швеції та Фінляндії, сформовані винятково з хокеїстів, які грають за клуби найсильнішої ліги світу. У Лізі чемпіонів визначилися учасники 1/8 фіналу Кіліан Мбаппе (ліворуч) у матчі "Реал" - "Манчестер Сіті", фото: Gеtty Іmаgеs18 та 19 лютого відбулися повторні стикові матчі головного єврокубка. На стадії 1/16 фіналу ЛЧ змагалися команди, які в основному раунді посіли 9-24 місця. Безпосередньо до 1/8 фіналу вийшли англійські "Ліверпуль", "Арсенал" і "Астон Вілла", італійський "Інтер", іспанські "Барселона" й "Атлетико", німецький "Баєр" та французький "Лілль".В найпринциповішому протистоянні зійшлися "Реал" та "Манчестер Сіті". Після першого матчу перевага була на боці іспанців, які перемогли в Англії 3:2. У повторній грі сильнішим знову виявився клуб з Мадриду - 3:1. На хет-трик Кіліана Мбаппе команда Хосепа Гвардіоли відповіла голом Ніко в компенсований час. Загалом перший раунд плей-офф позначився суцільними невдачами італійських клубів, які синхронно вибули з турніру. "Ювентус" програв нідерландському ПСВ (2:1, 1:3), "Аталанта" - бельгійському "Брюгге" (1:2, 1:3), а "Мілан" - ще одному клубу з Нідерландів - "Феєнорду" (0:1, 1:1). 21 лютого відбулося жеребкування 1/8 фіналу, за підсумками якого сформувалися такі пари: "Брюгге" – "Астон Вілла", "Боруссія" (Дортмунд, Німеччина)  – "Лілль", "Реал" – "Атлетико", "Баварія" (Німеччина) – "Баєр", ПСВ – "Арсенал", "Феєнорд" – "Інтер", ПСЖ (Франція) – "Ліверпуль", "Бенфіка"(Португалія) – "Барселона". Перші матчі відбудуться 4 та 5 березня, повторні – 11 та 12 березня.  Франція перемогла у медальному заліку ЧС з біатлону  Жулія Сімон, фото: Gеtty Іmаgеs23 лютого в Ланцергайде завершився чемпіонат світу з біатлону. На головному турнірі сезону в Швейцарії домінувала збірна Франції, яка здобула 6 золотих, 2 срібні та 5 бронзових нагород і перемогла у загальному медальному заліку. Другою стала Норвегія (4-3-2), третьою - Швеція (1-2-1). На початку другого змагального тижня у жінок індивідуальну гонку виграла француженка Жулія Сімон, а Юлія Джима стала на дистанції 15 км п'ятою та показала найкращий результат збірної України на ЧС-2025. У чоловіків в цій дисципліні золото виборов француз Ерік Перро. Головна героїня турніру Жулія Сімон з Кентеном Фійоном Майє стали найкращою в одиночній змішаній естафеті, а з Лу Жанмонно, Осеан Мішелон та Жустін Бреза-Буше - тріумфувала в класичній естафеті та стала чотириразовою чемпіонкою Ланцергайде. Також вона на старті ЧС здобула золото у змішаній естафеті. Серед чоловіків команду гонку виграла Норвегія, яка залишила Францію другою. В останній день ЧС відбулися гонки з масовим стартом.  У жінок перемогла шведка Ельвіра Еберг. Серед чоловіків виграв норвежець Ендре Стрьомсгейм. А його співвітчизник Йоганнес Бьо, який оголосив про завершення кар'єри після закінчення нинішнього сезону, свій останній старт на чемпіонатах світу завершив із бронзою.  Куртуа перед матчами з Україною оголосив про повернення в збірну БельгіїТібо Куртуа, фото: Gеtty Іmаgеs22 лютого голкіпер мадридського "Реалу" Тібо Куртуа заявив, що повертається до збірної Бельгії.  "Я сумую за іграми за Бельгію та виступами на великих турнірах. Минуло півтора року, тепер я готовий”, - сказав Куртуа, який не грав за національну команду з літа 2023 року через конфлікт з її тодішнім головним тренером Доменіко Тедеско. Проте, наприкінці січня німецького фахівця відправили у відставки, а замість нього призначили Руді Гарсію. Француз одразу заявив, що має намір повернути до збірної лідерів, з якими посварився його попередник - окрім одного з найкращих воротарів світу за Бельгію відмовилися грати півзахисник "Манчестер Сіті" Кевін Де Брюйне та форварда італійського "Наполі" Ромелу Лукаку. 32-річний Тібо Куртуа зіграв за збірну Бельгії 102 матча та став у її складі бронзовим призером чемпіонату світу - 2018. Окрім "Реала" на клубному рівні виступав за бельгійський "Генк", англійський "Челсі" та "Атлетіко". Наступні матчі збірної Бельгії проведе проти України у плей-офф за місце у найсильнішому дивізіоні Ліги націй. 20 березня команди зустрінуться в іспанській Мурсії, а 23 березня - у Генку. 

15 лютого віряни вшановують пам'ять святого Онисима, апостола від 70. Він віддано служив Богу та проповідував християнство. Повний текст новини

Сьогодні, 15 лютого, День кіберспорту. Віряни вшановують пам'ять святого апостола Онисима. До Нового року залишилося 319 днів.

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

15 лютого є датою кількох церковних і міжнародних свят.

Зверніть увагу на прикмети цього дня, щоб розуміти, якою буде погода

Що святкувати 15 лютого?

Сьогодні, якщо йдете у гості, заборонено приходити без подарунків

Яке церковне свято відзначають 15 лютого віряни за старим і новим стилем, прикмети дня, у кого іменини.

День святого Валентина, або День закоханих, є одним із найбільш роматичних та очікуваних свят у багатьох країнах світу. Цього дня зазвичай обмінюються любовними листами, цукерками, квітами та проводять час разом. Для багатьох цей час є чудовою нагодою виразити свої почуття та прихильність.День святого Валентина: історія святаСвято закоханих має коріння в різних легендах та історичних оповідях. Одна з легенд пов'язує його із священиком Валентином, який жив у Римі у ІІІ столітті. Згідно з цією легендою, Валентин проводив весільні обряди для пар, незважаючи на заборону імператора, який вважав, що неодружені чоловіки більш ефективні під час війни. Згодом Валентин був ув'язнений за свою діяльність, а в неволі зустрів своє кохання – доньку тюремника. Він написав їй романтичний лист та підписав "Твій Валентин", однак дівчина прочитала свою "валентинку" лише після того, як чоловіка вже стратили.Інша версія пов'язує День святого Валентина з римським святом Луперкалія, яке відзначалося 15 лютого та вважалося святом плодючості. Під час святкування виконувалась низка язичницьких обрядів, зокрема принесення в жертву тварин. У 496 році Папа Геласій І вирішив перейменувати фестиваль Луперкалія на честь Святого Валентина та встановив його святкування 14 лютого. Це було спробою церкви адаптувати популярні язичницькі свята та обряди до християнської традиції. Таким чином, День святого Валентина отримав християнське значення, став символом кохання та романтики.Сьогодні виокремити де правда, а де вигадка досить складно, але День святого Валентина став символом кохання, романтики та почуттів між близькими людьми.Фото: hіstоry.соm Символи та традиції святаДень святого Валентина - це час для виявлення кохання та пристрасті різноманітними способами, одним з найпоширеніших є любовні зізнання. Для багатьох цей час особливий, закохані можуть вперше висловити свої почуття або зробити важливий крок у стосунках – освідчитися. Крім того, цього дня дуже багато людей одружуються.Одним із головних символів Дня закоханих є Купідон, який пов'язаний з римською міфологією. У грецькій міфології його відповідником є Ерос, який виступав як посланець кохання та відповідальний за те, щоб стріли любові потрапляли у серця людей. Бога кохання у ранньому мистецтві зображали як вродливого юнака, згодом образ був переосмислений та постав у ролі маленького крилатого хлопчика з луком та стрілою. З часом образ Ероса злили з образом Купідона, що стало основою для сучасного зображення Амура з луком, який символізує кохання та романтику, тому часто асоціюється з Днем святого Валентина. Фото: ТhоughtСо.соmПодарунки також відіграють важливу роль у святкуванні, вони можуть бути дуже різними - від невеликих символічних до більш значущих та розкішних. Однак "валентинка" вважається обов'язковим елементом, оскільки вона додає особливого шарму, виражає ніжність та відданість. Також, традиційним вважають подарунок у вигляді шоколаду та цукерок. Традиції святкування Дня святого Валентина створюють атмосферу романтики та кохання, яка дарує радість та щастя тим, хто відзначає цей особливий день. 

Втрата матері вважається безумовним болем, втрата когось із подружжя часто нівелюється З Дмитром познайомилися влітку 2011 року в парку. Наступного дня ми знову зустрілися, якось швидко зав'язалися стосунки. Перші обійми і я відчула: це моя людина. На першому побаченні ми проходили повз велику калюжу, і раптом летить машина на повній швидкості. Збагнула, що зараз мене обляпає з ніг до голови. Але Діма миттєво став на моє місце. Він був весь у болоті, а я залишилася суха. Це сильно вразило нібито юний хлопець, але поводиться, як справжній чоловік. З ним завжди було відчуття захищеності. Дмитро вивчився на економіста, але працював у різних галузях комірником, експедитором, оператором на пошті. Коли народився старший син, працював на будівництві. У мене були проблеми під час вагітності, тому направили у Вінницьку лікарню. Там зробили екстрений кесарів розтин, рятували обох. Подзвонила Дмитру і сказала, що народила сина. Чоловік подумав, що я жартую, бо це було 1 квітня. У січні 2017 року Дмитро сказав, що підписує контракт зі Збройними силами України. Запитала: "Чому так вирішив?" Відповів коротко: "По-іншому не можу". 30 січня став бійцем 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Згодом Дмитра направили в Донецьку область, десь у район Маріуполя. Коли чоловік приїжджав додому, помітила, що змінився, змужнів. Потім були знову ротації в Донецьку область, на Луганщину. Молодший син народився 15 лютого 2021 року. Чоловік на виписку з пологового не потрапив, бо відпуску дали за місяць. Бригада повернулася на ротацію. А в серпні ми вирішили похрестити малюка і зробити красиве свято у ресторані, з музикою, фотозоною, відеооператором. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину та друзів. Перші обійми і я відчула: це моя людина У листопаді 2021-го Дмитро сказав, що вони вирушають раніше на полігон на злагодження. У лютому 2022-го чоловік узяв відпустку планували відсвяткувати перший день народження молодшого сина. Хотіли запросити лише найближчих, адже дитині зробили операцію і їй не можна було сидіти чи вставати на ніжки. Але 13 лютого Дмитрові зателефонували й повідомили: терміново прибути на полігон. Вони стояли поблизу Олешківських пісків. Чоловік лише встиг подарувати мені квіти до Дня закоханих і сфотографуватися з дітьми. А 24 лютого, о п'ятій ранку, подзвонив і сказав: "Почалося. Ми прийняли бій. Збирай дітей". З дитиною після операції ми далеко не доїхали б, тому вирішили перебратися до бабусі в село. У неї є пічка, криниця й погріб. А в нас будинок на електриці, тим паче живемо в дев'ятиповерхівці біля центральної траси. Першого дня великої війни біля Антонівського мосту точилися колосальні бої. О восьмій вечора танковій групі під керівни­цтвом старшого лейтенанта Євгена Пальченка вдалося вибити десантників РФ й повернути міст під контроль ЗСУ. Тримали його 12 годин. Завдяки цьому в ніч з 24 на 25 лютого 59-та бригада вийшла, але 11 воїнів, зокрема Дмитро, не встигли це зробити і залишилися в оточенні на лівому березі.З оточення виходили майже тиждень. Маленькими проміжками дісталися до Дніпра. Надворі лютий, холодно, а вогонь не можна палити. Їсти нема чого, воду пили з річки. Десь метрів 700 пройшли заплави вбрід, далі човнами. Дмитро думав, що не вибереться звідти, телефонував мені та прощався. Сказала йому: "Я не буду вдовою у 32 роки". На жаль, стала у 33.Дивом хлопці вибралися з оточення. Допомогла темрява. На іншому березі їх зустріли, помили, нагодували й переправили на Миколаїв. Там знайшли кістяк бригади, й почалася оборона Миколаєва. Уперше після початку великої війни Дмитро приїхав додому влітку. Це була особлива відпустка. Рахувала, що в житті молодшого сина, якщо зібрати всі відпустки по краплинах, Дмитро був місяців чотири. Старшому сину тата також не вистачало. Максим радів, коли той приїжджав додому. Звичайно, ми говорили по телефону і відеозв'язку, але це не замінить живого спілкування. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину і друзів Якраз на мій день народження було звільнення Херсона. Дмитро згадував, що люди півдня неймовірні. Допомагали абсолютно всім, незважаючи на те, що ризикують життям. Самі не маючи практично нічого, ділилися останнім, тому що це для наших воїнів. Коли хлопці стояли в селі на Херсонщині, тримаючи оборону, в людей були розбиті хати. Готували на саморобних пічках, що їх складали з цегли. Щодо харчування в 59-й бригаді, то чоловік ніколи не скаржився. Я навіть жартувала, що в армії його, мабуть, годують краще, ніж удома. Але місцеві все одно намагалися допомогти: то вареники наліпили, то пиріжки спекли, то качку приготували.Після Херсонщини чоловіка з побратимами перевели в Донецьку область. Дмитро став командиром зенітно-ракетного взводу. У травні 2023 року отримав звання лейтенанта і приїхав у відпустку. Зазвичай під час відпусток ми проводили час із дітьми, але того разу він побачив майже всіх рідних і друзів. Старався з усіма зустрітися. Не знаю, чи є в людини відчуття власної смерті, але цього разу чоловік був задумливий, сам не свій. 6 червня ми провели Дмитра, а 7 червня він уже був на базі, наступного дня на позиції.8 червня прокинулася о шостій ранку, й перша думка: "Подзвонити Дімі". Проте побоялася його розбудити. Зателефонувала близько дев'ятої, але почула незнайомий голос. Це був лікар. Він сказав: "Ваш чоловік важко поранений у голову". Вранці наступного дня була вже в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. У реанімацію пускали лише двічі на день. У Дмитра було поранення в нижню частину спини, перемотана рука, зчесане обличчя. Але все це були дрібниці порівняно з тим, що уламок зайшов у голову. Ми почали підіймати всіх знайомих лікарів. Шукали можливості поїхати в Німеччину. Я була ладна на все, аби чоловік вижив. Однак Дмитро був на апараті штучної вентиляції легень. Лікар сказав, що скаче тиск і його не зможуть транспортувати. Проте ми вірили в диво, адже Діма займався спортом, був кремезний. На жаль, лікар шансів не давав, бо уламок прошив голову й перебив усі судини, які живили мозок. Здається, спочатку чоловік мене ще чув. Коли я вперше зайшла в палату й почала говорити, заворушив рукою і ногою, ніби хотів поскидати з себе все, адже страшенно не любив лікарні. Говорила до нього, вмикала відеозаписи на телефоні, щоб Дмитро чув голоси наших дітей. Але він почав впадати в дедалі глибшу кому. Життєві показники падали. Знайомий лікар подивився на фото лікарняних документів і лише сказав: "Мені шкода". Весь цей період, коли була в Дніпрі, бездумно блукала містом і чекала, коли пустять у реанімацію. 11 червня біля Дмитра був інтерн. Він намагався мене заспокоїти, на відміну від лікаря казав, що, можливо, чоловік видряпається, він міцний. Однак 12 червня, о шостій ранку, мені подзвонили та сказали: "Нам дуже шкода. Діма о 5:30 помер". Так само о шостій ранку, як і 8 червня, коли я прокинулася з думкою, що треба подзвонити чоловіку. Підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки Стояла біля госпіталю, одна в чужому місті та плакала. Підійшла дівчина, з якою познайомилися в лікарні, й обійняла мене. Чоловік цієї дівчини також отримав важке поранення. Потім я дізналася, що помер за два дні після Дмитра. Старшому синові попросила не казати про смерть тата, хотіла зробити це сама. Ми разом сиділи і плакали. З чоловіком прощалися з квартири, де ми жили. Провести Дмитра в останню путь зібралося багато людей, зокрема побратими приїхали окремим автобусом і автомобілями. До поганого побратима чи командира не приїхало би стільки людей. Далі почалася боротьба за виживання. Кажуть, час лікує. Це неправда. Лише усвідомлюєш: ти не маєш права підвести чоловіка, бо у вас діти. Мусиш зранку встати, приготувати сніданок, треба вирішувати питання освіти, дбати про їхнє здоров'я, навіть просто погратися. Словом, дітям потрібна мама.Не пам'ятаю, скільки часу я щодня ходила на кладовище. Брала каву чоловікові й собі. Так починався мій день. До 40 днів Дмитро мені снився, навіть чула, що він мене гукав. Я досі пишу чоловікові в месенджер. Якось наснився і запитав: "Чому ти мені фото малих не скидаєш?" Тепер у мене відчуття, що Дмитро просто на завданні. Так легше сприймати втрату. Розумію, що його нема, адже була в реанімації, на опізнанні в моргу, тримала за руку у труні. Але хочеться вірити, що хай не тут, але в іншому світі я з ним зустрінуся. Колись іще в період АТО домовилися дивитися на найяскравішу зірку. І тепер, коли дивлюся на зірку, уявляю, що ми з Дмитром спілкуємося. Коли близька людина помирає, ти теж із нею помираєш. Тільки її поховали, а тебе чогось забули. Бездумно гортаючи сторінки соцмереж, натрапила на групу "Ми разом". Її створили дружини полеглих захисників. Спочатку вона налічувала декілька сотень, а тепер майже п'ять тисяч. У цій групі ми ділимося почуттями, емоціями, досвідом. Завдяки їй дізналася багато корисного щодо оформлення документів. Але це знають далеко не всі рідні загиблих. Вважаю, що до сімей полеглих воїнів має бути закріплений супровід на рівні держави, навіть щоб допомогти оформити ті самі документи на виплати. Адже найменше, чого хочеться в період втрати, це збирати довідки. Так, 59-та бригада багато зробила для нас у цьому плані, і я за це вдячна, але інші жінки стикаються з великою юридичною колізією. Такі групи, як "Ми разом" та "Маємо жити", створюють багато можливостей для дружин полеглих захисників. Наприклад, у Києві був проєкт "Сто картин дружин справжніх Героїв". У пам'ять про кохання кожен малював свою картину. Я намалювала Карпати, куди ми з Дмитром мріяли поїхати, але постійно відкладали на потім. Тепер виходить, що мій чоловік жодного разу не бував у горах, ми не їздили разом на море й цього більше ніколи не буде. Треба вчасно жити. А в Карпати я повезла своїх синів. У дітей іншого дитинства не буде. Мушу їх кудись возити, щось показувати, наповнювати їхні життя цікавими спогадами. Маю особисті поради, що не можна запитувати в родичів загиблих. Найтупіше запитання: "Як ти?" На нього немає відповіді. Ми живемо не через те, що хочемо жити. Ми живемо через не можу. Надзвичайно тригерить запитання про гроші й виплати. Навіть незнайомі люди можуть дозволити собі це запитати. Взагалі не хотіла думати про гроші. Коли отримала першу виплату, плакала та кричала, бо це ніби гроші за людину. Називаю їх кривавими. Якби мені сказали, що можна повернути чоловіка і гроші можуть допомогти, я віддала б усе, що маю. Але вибору немає. Тому доводиться жити в новій реальності. Якось мені сказали: "Тебе чекає багато важких днів і ще більше ночей". Це справді так. Коли лягаю спати, починаю все згадувати, прокручувати в голові, що можна було б змінити. Але усвідомлюю, що все одно нічого не повернеш. Є реальність, і вона така: моїм дітям потрібен був живий батько, а не гроші, їх можна заробити. Щодо себе, то втратила не просто чоловіка, я втратила найближчого друга. З Дмит­ром ми спілкувалися про все. Це була абсолютна підтримка в усьому. Якби я сказала йому, що хочу стати мандрівною балериною, він відповів би: "Будь ласка". Після загибелі чоловіка я заніміла. Усі мрії були побудовані з Дмитром. Машину ми хотіли з ним, про власну квартиру мріяли разом, навіть уявляли, як буде пахнути кава на кухні. Уявляла, як житимемо у старості. Жартувала: "Коли нам буде по сто років і ми будемо кудись іти, то я підпихатиму тебе палицею у спину й казатиму: "Давай швидше". Тепер життя треба будувати заново. Тому не питайте в родин загиблих про виплати, їх це ображає. Це знецінює їхнє почуття болю і обмінює на папірці.Не називайте нас удовами, ми дружини полеглих захисників. Якщо втрата матері вважається безумовним болем, то втрата когось із подружжя часто нівелюється. Мало не кожен другий може сказати дружині загиблого: "Ти ще вийдеш заміж", "Ти собі знайдеш іншого". Складається враження, що нашому суспільству було б легше, щоб у нас було, як у давніх скіфів: помирав воїн, із ним разом заживо ховали дружину і на цьому все. Немає проблем, не треба дивитися на цю жінку, яка є живим нагадуванням про померлого чоловіка. Та насправді ніхто не має права засуджувати дружину, бо ніхто не може стати на її місце. Якщо жінка знаходить сили жити далі, виходить заміж, то можна лише щиро порадіти за неї. Ми з чоловіком були проти мирних переговорів із Росією не в тому плані, що ми не хочемо завершення війни, а тому, що розуміємо, який у нас ворог. Жоден мирний договір із РФ не був дотриманий. Вони все одно прийдуть і вдарять сильніше. Не для того нині гинуть батьки, щоб їхні діти знову йшли на війну.Якби в мене не було дітей, то стовідсотково впевнена, що пішла б також на фронт. Я прагну помсти. Проте не маю морального права залишити дітей без матері й нині можу лише постійно донатити на ЗСУ. Я підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки. Знаю, що троє точно двохсоті і багато поранених. Якби та лють, що в мене всередині, могла конвертуватися, то росіяни і всі, хто розпочав цю війну, зникли б із нашої планети. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя Пишаюся своїм чоловіком, і збереження пам'яті про нього є одним із нових сенсів мого життя. Відправила його речі в Київський музей війни, у Вінницький краєзнавчий музей, подала дані на платформу "Меморіал", на рідній школі Дмитра відкрили меморіальну дошку. Намагаюся де тільки можна розповідати про нього, щоб знали: така людина жила, а нині ми живемо завдяки його подвигу й подвигам тисяч захисників і захисниць. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя. Бачила, що в кожному українському місті чи селі встановлено банери загиблим чи облаштовано місця вшанування пам'яті. Разом із родинами інших полеглих воїнів зайнялися питанням створення Алеї Слави в центрі нашого міста. Але зіштовхнулися з нерозумінням з боку влади: "Не на часі", "Немає фінансування", "Не те місце обираєте". Не хочу описувати, скільки витратили часу та зусиль. Було бажання все це кинути, але не мала права. Тепер у центрі міста встановлено банери як нагадування для всіх: така ціна відносно мирного життя в нашому регіоні й така ціна щодня для всіх нас.

2 лютого віряни відзначають одне з 12 найбільших церковних свят після Великодня - Стрітення Господнє. Це свято присвячене дитинству Ісуса Христа, а саме принесення Марією та Йосипом немовляти до Єрусалимського храму. Це відбулося на сороковий день після Різдва. Йосипа та Марію в храмі зустрів Симеон Богоприємець, який присвятив немовля Богу. Коли Симеон узяв маленького Ісуса на руки, він назвав його Спасителем народів і Світлом для світу Зустріч Симеона з Ісусом, тобто стрітення, символізує зустріч Старого і Нового завіту, а також людства з Богом. Свято нагадує про необхідність оновлення душі та важливість віри. Що не можна робити на Стрітення Стрітення вважається днем спокою та духовного очищення. Тому в це свято існують певні заборони. Не можна сваритися, злитися або лаятися. Будь-які негативні емоції затьмарюють суть свята. Крім цього, не слід вживати алкоголь та галасувати, а також відмовляти в допомозі нужденним. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сім причин, чому вдома треба мати стрітенську свічку. Коли її запалювати Фізична робота та хатні справи, наприклад, прибирання або прання, є небажаними. Прибрати оселю необхідно за день до свята, а в Стрітення краще присвятити час спілкування з близькими або молитвами. До того ж в цей день не можна вирушати у далеку дорогу або починати нові справи. Варто провести цей день з рідними. 2 лютого за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають церковне свято Стрітення Господнє. Раніше його святкували 15 лютого. Свято належить до числа найбільших дванадесятих церковних свят. Наші предки вірили, що саме цього дня відбувається зустріч зими з весною. В давнину всі природні явища наділялися особливими силами, людськими рисами та божественними ідеалами. За традицією, в цей період визначалося, хто переможе - зима і весна. А ще наші пращури споглядали за погодою, щоб зрозуміти, чи скоро прийде потепління. Віряни вважають, що освячена цього дня вода має чудотворну і цілющу силу, тому нею обов'язково окроплюють будинок, хлів і навіть домашню худобу. Якщо в родині хтось хворів, йому давали випити кілька ковтків цієї води.

2 лютого за новим церковним календарем віряни відзначають Стрітення Господнє. До переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар, це свято відзначали 15 лютого. Традиційно цього дня віряни відвідують богослужіння у храмах, а також освячують свічки та воду. Стрітенські свічки відрізняються від тих, які освячують в інші дні року, і вони є символом освітлення та богоявлення. Стрітенська свічка: як використовувати Важливо пам'ятати, що Стрітенську свічку, як і будь-яку церковну свічку, можна запалювати лише під час молитви та в особливих випадках. Також її не можна виносити з будинку, куди її принесли з храму 2 лютого, та передавати іншим людям (особливо цілителям, чаклунам та бабкам - це святотатство та блюзнірство щодо святині). Якщо не порушувати цих правил, то можна пізнати особливу благодатну силу Стрітенської свічки та швидко отримати те, про що ви просите у своїй молитві. Потрібно запалювати Стрітенську свічку: коли молитеся про розв'язання важливих життєвих проблем (купівлю нерухомості чи машини, вибір професії чи супутника життя); коли хвороба долає вас або членів вашої родини; при скорботі та печалі; якщо відчуваєте неспокій на душі; щоб захистити дім від удару блискавки під час грози; щоб позбавити дитину від переляку; щоб обкурити оселю та господарські споруди, коли потрібно уберегти себе та худобу від хвороб та нещасть. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поститись будемо менше: опублікували новий календар Обходити житло зі Стрітенською свічкою потрібно, починаючи з зовнішнього боку вхідних дверей (порога): візьміть її у праву руку, запаліть, обведіть свічкою двері й лише потім увійдіть всередину. Рухайтесь від кута до кута з правого боку. Стрітення Господнє - одне з найбільших християнських свят. Воно входить до переліку дванадесятих свят, які приурочені важливим подіям у житті Ісуса Христа. За новоюліанським календарем Стрітення в Україні відзначають 2 лютого. Про історію, значення та традиції цього свята пише Gаzеtа.uа.

Цього року свято Стрітення відзначатиметься не 15 лютого

З грудня 2013-го у Криму активно працювали російські спецслужби &еnsр;Одягатися треба тепліше, щоб не застудитися, майор Сергій Цехоцький промовляє під час зустрічі свою незмінну фразу. Говоримо 9 листопада в розташуванні одного з підрозділів Ваш позивний "Андре". Чому обрали його? &еnsр;Він уособлює моє ставлення до життя. Сама назва прообраз професії військового, яку визначив для себе ще у школі. Читав багато літератури. Особливо в дитинстві і старших класах. Складався свій образ ставлення до життя. Він збірний, не прив'язаний до конкретного героя. Яке було ваше дитинство? &еnsр;Щасливе. Я виріс у сім'ї, де всі любили одне одного. Проте було нелегко радянська влада давала всім можливість жити стабільно важко. Тільки окремі люди могли претендувати на більше. Якщо обіймали високі партійні посади. У сім'ї було троє дітей. Я найстарший. Весь тягар відповідальності ніс на собі будівництво, господарство. І сварили батьки найчастіше мене. Але жодних образ. Влітку обов'язково працював. У колгоспі. Усі зароблені гроші віддавав матері. Батько був вольовий, чутливий, емоційний. З повагою ставився до людей. Депутат районного рівня, він часто бував на різних нарадах, сесіях, конференціях. Звідти неодмінно привозив книжки. Я завжди їх читав. Товстенну міг ковтнути за вечір. Ті, що сподобалися найбільше, перечитував двічі-тричі. Бувало так: приходиш із роботи важкої, помічником комбайнера й усе одно берешся за книжку. Батьки чітко розподіляли свої ролі. За все, що стосувалося домашнього господарства, відповідала мама. Кому купити куртку, черевики вона. Батько забезпечував зовнішній захист родини. Померли в один день із різницею в 20 років. Спочатку пішов тато. 30 серпня 1999-го у 58. Мені за кілька тижнів мало виповнитися 32 роки. Жив тоді у Криму Приїхав до батька в лікарню Бердичева. Він був у комі, все стало ясно. Коли повернувся до Сімферополя, вийшов на водосховище, бо там не було людей, і вив вовком. Минуло 20 років. Їду з Києва до Бердичева. Мама телефонує і запитує: "Де ти?" "За 20 хвилин буду", відповідаю. "Ок, чую, я тут стіл накриваю, сьогодні в батька роковини". Приїжджаю додому, заходжу в хату і бачу: мама вже лежить. Викликав швидку, благав їх щось зробити. Не може так бути, горлав. Але мама пішла. Кажуть, легка смерть. Досі цього не сприймаю. Не віриться. Батьки померли в один день із різницею у двадцять років Після таких моментів замислюєшся над сенсом життя. Для чого це все? Жити, щоб що? Максимально триматися за життя і до 100 років? Чи мати мету й заради неї жити? Напередодні смерті матері сестрі наснився батько. Сказав: "У мене буде велике свято на день народження". Виявилося, що, коли цей день настав, з ним уже була мама. Коли зрозуміли, що Радянський Союз зло? &еnsр;Батько був комуніст. Справжній вірив в ідеали. Хоча його старші брат і сестра пережили Голодомор. Моя бабуся по маминій лінії німкеня. Бачила Гітлера, коли той приїжджав до Бердичева 1941-го. Врятувала дівчинку-єврейку, коли ту з матір'ю вели на розстріл. Це сталося 1516 вересня, за два тижні до трагедії в Бабиному Яру. Бабуся з натовпу різко вихопила дитину і сховала за собою. Колона пішла далі. Матір дівчинки розстріляли серед інших 30 тисяч за два дні. Дитина залишилася жива. 1943-го бабусю погнали в Німеччину. За два роки "звільнили". Приходять радянці. Кажуть, додому їдемо, батьківщина чекає. Німецька сім'я подарувала їй купу всього. Радянський Союз підігнав м'які вагони з квіточками. Бабуся сідає в нього разом із дитиною, яка щойно народилася. Тільки-но перетнули кордон лунає команда: вийти з вагона без речей! Дитина в одній пелюшці. Бабусю в товарняк і до житомирської в'язниці. Стаття 58 зрада Батьківщини. Пощастило, що разом із нею була дружина Героя Радянського Союзу. Він знав Василя Сталіна. Поїхав до нього й вирішив питання щодо звільнення. Обох, і моєї бабусі також, бо дружина сказала: "Вийду тільки з нею і її немовлям". Мені було 15, коли почув цю історію. Це був перший штрих. Коли 1991-го наша держава проголосила незалежність, був уже офіцером, служив у Москві. Після 24 серпня 1991-го не вагався ні на мить. "Повертаємося", сказав дружині. Не уявляв себе поза Україною. І коли служив у ЗСУ, бачив великий відсоток офіцерів із Костроми, Владіміра, Новосибірська. У Росію повертатися не хотіли. Бачили, що в Україні зовсім інше життя. У 1990-х ви жили у Криму. Який тоді був півострів? &еnsр;"Веселий". Групування, поділ грошей, постійні стрільби та вбивства. Моє правило тоді: ні з ким не мати близьких стосунків. Знав багато кого. Але тримав ди­станцію. Бо я з цим товариством різний духом. Ви говорили, що велика війна для вас почалася 23 лютого 2014 року. Як так сталося? &еnsр;Бачив напруженість, яка росте на території Криму. Саме того дня на площі в Сімферополі зібрався кримськотатарський мітинг. Уже втік Янукович, було зрозуміло, що Євромайдан переміг, а Україна пішла правильним шляхом. Продавали ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік Я тоді був членом Української республіканської партії. Її голова Левко Лук'яненко попросив виступити на цьому мітингу. "Не готовий, відповів, мене там ніхто не почує". Він зрозумів. Я постояв, подивився і пішов до Верховної Ради Криму. Там уже формували роти самооборони, призначали командирів. Вони видавали зброю. Потім був мітинг 26 лютого. Коли проросійські елементи хотіли зібрати сесію і проголосити незалежність Криму, кримські татари й проукраїнські активісти не дали це зробити. Після цього в ніч на 27 лютого люди російського терориста Гіркіна захопили будівлю Верховної Ради та Ради міністрів Криму. Чи могла Україна зберегти півострів? &еnsр;Вважаю, так. З'являються люди без розпізнавальних знаків, захоплюють державні будівлі. Поводять себе, як терористи. Що роблять із терористами? Знищують. Тільки альфівців було в Криму 2 тисячі людей, заточених на боротьбу з тероризмом. Що мали вони зробити? Оточити приміщення, поставити БТР і розтрощити всіх ворогів. Чому цього не зробили? Бо з грудня 2013-го у Криму активно почали працювати російські спецслужби. У них був зв'язок із місцевим криміналітетом, командирами військових частин. Ті почали збирати людей, "любящих Россию". Було боляче дивитися, знаючи, хто це робить. Що Україна за роки незалежності зробила не так, щоб допустити нинішню війну таку, яка загрожує втратою державності? &еnsр;Весь час ми перебували під протекторатом Росії. Це все результат програмування КДБ та вищого партійного керівництва. І комсомолу. У їхніх керівників були великі гроші. Кожен член партії чи комсомолу платив внески. Фінанси вивозили за кордон, вкладали у валюту. Коли розпався Радянський Союз, запровадили ваучери. Насамперед на об'єкти промисловості. Приклад: оцінили Запоріжсталь у мільярд. Скільки там працівників? Тисяча. Розділіть цей мільярд на тисячу працівників. Дали робітнику 100 ваучерів. Ті думають, що з ними робити? Люди ж здебільшого неграмотні. І тут підходить директор і каже: готовий у вас купити ці ваучери. На окремих підприємствах директори шантажували працівників: або ти продаєш, або я тебе звільняю. А гроші йому дав хто? Агент КДБ чи колишній секретар обкому партії. Зрозуміло, що робітники продають ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік. Так директор отримує контрольний або навіть домінантний пакет акцій. І стає власником заводу, яким розпоряджається як хоче. Є мізки розвиває підприємство. Немає скорочує штат, ріже на брухт. Підтягується нижча ланка рекет. "Підмітають" готелі, санаторії. Ідуть бандитські розбірки. Гине "піхота", а верхівка залишається. Нікому не поскаржишся, бо з мілі­цією всі пов'язані. Потихеньку починають купувати суддів. Ті відчули смак валюти й не встояли перед спокусою. Не було розчарувань під час війни. Умію добирати коло спілкування Усе було зроблено штучно. Державні інституції ослаб­лені. Весь час, із 1991-го, в нас постійна експансія Росії кіно, музика, мова. Ключові гравці на будь-якому ринку пов'язані з Москвою. Там вважали, що Україна це плід, який достиг і варто тільки його зірвати і з'їсти. Окремо про армію. В останні роки до війни росіяни почали її цілеспрямовано нищити. Запорізька область вибух боєприпасів, Харківська. Через своїх агентів московити почали скорочувати чисельність ЗСУ. Спочатку в нас були дивізії, корпуси. Трансформували у бригади, як 32-й Сімферопольський. А корпус це корпус, там пункти управління, фронт може тримати. Плюс за російський газ ми розраховувалися ракетами. Путін почав війну 2014-го. Але на "обмеженій" українській території. Це була його помилка? &еnsр;Так. Але він не стратег, а оперативник. Може мислити тільки на короткий проміжок часу не далі. Тому й дали прізвисько Бліда Міль. Якби тоді пішов далі, взяв би Україну, поставив би гауляйтером Медведчука чи Януковича, розстріляв непокірних і царював би. Власне, це планувалося, коли почав повномасштабну війну в лютому 2022-го. Але з 2014-го наша армія почала відроджуватися. Тепер ми готові давати відсіч окупантам і робимо це. Ми робимо це. У якій точці війни ми перебуваємо наприкінці 2024-го? &еnsр;Нульовій. Вона дає можливість стартанути й піти в плюс. Що для цього потрібно? Насамперед усій державній машині переключитися на війну. Поки що цього не помітно. Депутати, приміром, як працюють? Їм сказали зібратися такого-то дня і проголосувати за такий-то закон. А в наших умовах народні обранці повинні працювати цілодобово, а не час від часу. Як можна закони, пов'язані з ухваленням бюджету чи допомогою військовим, переносити на потім, після вихідних? Це в державі, що воює, відбувається. На місцях треба ставити людей, готових гарувати 24 на 7. Те саме стосується і дипломатів. У всіх країнах світу мають порушувати тему про війну в Україні: виставки, фільми, в яких нагадують, що тут дітей убивають. Частина українців втомилася від війни. Вас це непокоїть? &еnsр;Втомилися ті, хто сидить в окопах, їхні родичі, волонтери. Інші відчувають незручності. Тривога, інколи світла немає, манікюр зробити не можна й за кордон поїхати, якщо ти військовозобов'язаний. Відчуваєте різницю? Це несправедливе ставлення громадян нашої країни до тих, хто вивозить війну. Недаремно військові просять офіційного дозволу, щоб дати по пиці тому, хто їх перестріне у відпустці і скаже: "Я тебе туди не посилав". Ви часто спілкуєтеся з іноземними журналістами. Який ваш головний меседж Заходу? &еnsр;Перше: доносити громадянам своїх країн і їхнім урядам, щоб активніше допомагали Україні. Бо ми воюємо за демократичні цінності, за те, щоб минуле не перемогло майбутнього. Друге: завжди дякую іноземцям за те, що прихистили наших людей. Третє: щоб західні уряди тиснули на український. Це допоможе звернути увагу на корупцію в державі. Чиновник обласного рівня офіційно доларовий мільйонер. І весь час на державній службі. Звідки гроші? Чи можливі в нас компроміси з Росією? &еnsр;Можливі. Після того як країна-агресор виведе свої війська з нашої території. І не по лінії 24 лютого 2022 року, а на кордони 1991-го. Плюс репарації. Тоді можна буде говорити про компроміси. І забути про них назавжди. У вас були розчарування за час війни? &еnsр;Ні. Я вмію добирати коло спілкування й емоційно підлаштовуватися під ситуацію. У наш час це необхідно. Що можна сказати про українського солдата? &еnsр;Він герой. ЗСУ роблять щось неймовірне, стримуючи таку орду. Що найбільше цінуєте в людях і намагаєтеся вкладати у своїх дітей? &еnsр;Чесність і любов до світу. Дітей завжди націлював на те, щоб поважали старших. А головний мій принцип у їх вихованні не нагодувати, а образно кажучи, навчити ловити рибу. Вважаю, вдалося. Якось потішив онук. Мав 6 років і сказав: "Дідусю, я придумав. Доки буде ніч і росіяни спатимуть, треба забрати в них ядерну бомбу й бахнути по них їхньою ж бомбою".

15 січня - день пам'яті святих преподобних Павла Тивейського та Івана Кущника. Преподобний Павло Тивейський (близько 4 століття) був святим, який відзначався глибокою духовністю і відданістю Христу. Народився він в Тивейській області (територія сучасного Єгипту), і в молодому віці вступив на шлях чернецтва. Він був відомий своєю суворою аскезою та молитвами. Павло проводив своє життя в усамітненні в пустелі, де шукав глибокого єднання з Богом. Його життя стало прикладом духовної відданості, адже він проводив роки в безмовності, відокремленості та постійній молитві, уникаючи будь-якої зовнішньої метушні. Це була важка і важлива частина традиції пустельного чернецтва, яка прагнула до безперервної молитви та боротьби з внутрішніми спокусами. Його спогади стали важливими для духовного розвитку християн, а його приклад є втіленням благочестя та відданості Божій волі. Преподобний Іван Кущник - чернець, який також відзначався глибокою духовністю та відданістю чернечому життю. Іван Кущник був відомий тим, що вибрав спосіб життя серед людей, уникаючи при цьому шуму та метушні. Як і багато інших преподобних, він вів аскетичний спосіб життя, часто мандруючи або працюючи на землі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли й що святкуємо у 2025 році: збережіть церковний календар Одним із головних моментів його життєвого шляху було те, що він жив за прикладом Ісуса Христа, сприяючи розвитку духовних цінностей, працюючи руками, а також допомагаючи іншим у їхніх духовних пошуках. Іван Кущник вважав, що шлях до святого життя можна досягти навіть у простих умовах життя через безперервну молитву та працю. Прикмети Півні заспівали дуже рано вранці - почнеться відлига. Ясна погода - весна буде ранньою. Голосно цвірінькають снігурі - чекайте на швидку зміну погоди. Що не можна робити, а що дозволено Не слід цього дня хвалитися придбаними речами або своїми успіхами, інакше все втратите. Намагайтесь максимально обережно поводитися з речами, якщо щось втратити, то пізніше його важко буде відшукати. Цей день вважається сприятливим для весілля, пара буде жити щасливо, а сам шлюб буде міцним. Також це чудовий день для проведення будь-якого лікування. В народі казали, що навіть пологи у вагітних минуть легко і швидко. 2 лютого за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають церковне свято Стрітення Господнє. Раніше його святкували 15 лютого. Свято належить до числа найбільших дванадесятих церковних свят. Стрітення Господнє знаменує важливу подію, коли Ісус Христос, який став Спасителем людства, зустрівся з вірянами. Віряни вважають, що освячена цього дня вода має чудотворну і цілющу силу, тому нею обов'язково окроплюють будинок, хлів і навіть домашню худобу. Якщо в родині хтось хворів, йому давали випити кілька ковтків цієї води.

2 лютого за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають церковне свято Стрітення Господнє. Раніше його святкували 15 лютого. Свято належить до числа найбільших дванадесятих церковних свят. За релігійною традицією свято Стрітення Господнє є вшануванням важливої події, коли Діва Марія і її чоловік Йосип принесли маленького Ісуса Христа до храму. За іудейськими віруваннями на 40-й день від народження дитини потрібно було прийти до церкви і помолитися. В храмі Богоматір з Сином Божим зустрів святий Симеон, якому це було напророчено. Стрітення Господнє знаменує важливу подію, коли Ісус Христос, який став Спасителем людства, зустрівся з вірянами. Традиції свята Наші предки вірили, що саме цього дня відбувається зустріч зими з весною. В давнину всі природні явища наділялися особливими силами, людськими рисами та божественними ідеалами. За традицією, в цей період визначалося, хто переможе - зима і весна. А ще наші пращури споглядали за погодою, щоб зрозуміти, чи скоро прийде потепління. В святкуванні Стрітення міцно переплелися народні та церковні традиції. Наші предки особливе значення надавали воді та вогню. Коли на територію сучасної України прийшло християнство, вогонь замінили на запалювання свічок в храмі. Потім їх разом з водою освячують, приносять додому і зберігають протягом всього року. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Китайський Новий рік: коли почнеться і шість основних традицій святкування Віряни вважають, що освячена цього дня вода має чудотворну і цілющу силу, тому нею обов'язково окроплюють будинок, хлів і навіть домашню худобу. Якщо в родині хтось хворів, йому давали випити кілька ковтків цієї води. Свічками ж обкурюють всі приміщення в оселі і всю ділянку. Колись вірили, що ці свічки допомагають захиститися від нечистої сили, злих духів та навіть недоброзичливих людей. Прикмети йде дощ - до спекотного літа; сильний вітер - чекайте на біду; з дахів капає вода - буде багатий урожай меду; ясна і тепла погода - до гарного урожаю; сніжить - навесні будуть пізні заморозки. Також наші предки намагалися не пити цього дня алкоголь, не сварилися, не лихословили і не вирушали в далеку подорож. 24 лютого в Україні розпочинається Масниця, яка має особливе значення для вірян. Вона триватиме тиждень перед Великим постом, який передує Великодню. Його дата у 2025 році - 20 квітня. Традиційно протягом семи днів можна готувати млинці і ними пригощати рідних, друзів, сусідів.

Китайський Новий рік - одне з найяскравіших і найочікуваніших свят у світі, яке багате традиціями та символізмом. У 2025 році він розпочнеться 29 січня і відкриє рік Дерев'яної Змії за китайським календарем. Це особливий час, коли сім'ї збираються разом, вшановують своїх предків і обмінюються побажаннями щастя, добробуту й удачі. Свято триває 15 днів і завершується грандіозним Фестивалем ліхтарів, що зачаровує барвами та світлом. Китайський Новий рік не має конкретної дати Свято відзначають за місячним календарем. Це свято завжди випадає на період між 21 січня і 20 лютого, коли настає перший молодик. 2025 року перший день китайського Нового року буде 29 січня. За китайським календарем 2025 рік закінчиться 16 лютого 2026 року. 2025 рік за китайським гороскопом буде роком Зеленої Дерев'яної Змії, однієї з 12 тварин, що циклічно змінюються в китайському зодіаку. Змія асоціюється з мудрістю, інтуїцією, спокоєм та елегантністю. Люди, народжені під цим знаком, вважаються спокійними, обдуманими та амбіційними. Вони здатні знаходити вихід навіть з найскладніших ситуацій і завжди орієнтовані на особистісний розвиток. Як святкують Новий рік у Китаї Китайський Новий рік - це час для сімейних зустрічей, щедрих трапез і ритуалів, які несуть глибоке символічне значення. Ось деякі з популярніших традицій святкування. Прибирання оселі. Напередодні Нового року китайці ретельно прибирають свої домівки, щоб позбутися старих речей і негативної енергії. Вважається, що чистота вдома приносить удачу та багатство в новому році. Прикрашання червоним кольором. Червоний колір символізує удачу та захист від злих духів. Будинки прикрашають червоними ліхтарями, стрічками і різними паперовими виробами. Вікна та двері також оздоблюють червоними написами з побажаннями щастя, успіху та здоров'я. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що подарувати на Новий рік Дерев'яної Змії: найкращі ідеї для рідних і друзів Новорічна вечеря. Центральною подією свята є сімейна вечеря, коли всі родичі збираються за столом, щоб разом зустріти новий рік. На стіл традиційно подають рибу (як символ достатку), пельмені (символ багатства) та різні десерти. Червоні конверти з грошима. Одна з улюблених традицій дітей - отримувати червоні конверти, або хунбао, з грошима. Це символ удачі й добробуту в новому році. Дорослі також обмінюються такими конвертами, бажаючи успіху в бізнесі та особистому житті. Феєрверки та танці драконів. Феєрверки - важливий елемент святкування, вони символізують вигнання злих духів і зустріч нового року. Під час святкувань також проводять танці драконів і левів, які мають на меті привернути удачу. Свято ліхтарів. В останній день святкування китайського Нового року відбувається Свято ліхтарів. Цього дня проводяться паради з яскравими ліхтарями, що символізують світло, надію та нові починання. 29 січня 2025 року, за східним календарем, розпочнеться рік дерев'яної Змії, яка за східними традиціями може принести в наступний рік більше гармонії та обережності у важливих рішеннях.стихією цього періоду буде Дерево. Дерево показує, що більшість починань цього року будуть успішними. Якщо не всі плани, які ви створювали протягом 2024 року, закінчилися успішно, то робота над будь-якими починаннями 2025 року пройде в продуктивному ключі. 2025 року щастя принесуть всі кольори, які пов'язані зі стихією Дерева. А це - білий, чорний, жовтий та золотий.