Search trend "івано франківськ"

Що відомо про поранених і руйнування.

Івано-Франківськ увечері 11 березня сколихнули два вибухи за двома адресами. У ДСНС показали жахливі кадри наслідків цих інцидентів. Повний текст новини

Два вибухи сколихнули Івано-Франківськ. Надзвичайна подія трапилась в Івано-Франківську 11 березня. Місто було приголомшене двома потужними вибухами на вулиці Привокзальній. Внаслідок інцидентів загинула одна людина, декілька осіб постраждали. А рятувальникам...

7 березня окупанти здійснили пуски крилатих ракет "Калібр" з акваторії Чорного моря та масовано атакували країну з повітря. Ракети на півдні Вінниччини рухаються у західному напрямку, на сході - у південно-західному, повідомили у п'ятницю зранку Повітряні сили ЗСУ. "Одеса/Чорноморськ/Білгород-Дністровський! В укриття", - йшлося в повідомленні. З ночі РФ комбіновано атакує Україну ракетами різних типів та дронами. На Миколаївщині тривога вже майже чотири години. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Є пуски "Калібрів" - Повітряні сили О 05:35 військові попередили про групи ракет через Дніпропетровщину в напрямку Полтавщини. О 05:36 одна з груп ракет з Дніпропетровщини змінила курс на Миколаївщину. О 05:52 група ракет на південному заході Сумщини, курс - південь Чернігівщини. О 6:20 ракети на півдні Хмельниччини, курс - північно-західний/західний (Тернопільщина). "Тернопіль! В укриття! У вашому напрямку ракета! Івано-Франківськ! У вашому напрямку ракета з південного сходу", - додали в Повітряних силах. Тим часом у Харкові пролунав вибух. "У Харкові удари балістикою. Будьте обережні. Влучання у Київському районі місті. Деталі зʼясовуємо", - повідомили в ХОВА. БпЛА на півдні Житомирщини, курс - західний. "БпЛА на півдні Хмельниччини, курс - південно-західний; БпЛА в центральній частині Тернопільщини, курс - північно-західний (містоТернопіль)", - зазначають військові. З аеродрому "Оленья", що в Мурманській області Росії, у небо піднялась група бомбардувальників Ту-95. Моніторингові пабліки повідомляють, що наразі в повітрі фіксується одразу 10 бортів Ту-95МС стратегічної авіації ворога. Ще о 03:32 ПС повідомили про групу ракет на Херсонщині, курс - північно-західний. О 03:35 військові попередили про групу ракет в акваторії Чорного моря курсом на Одещину/Одесу. О 03:50 ПС попередили про швидкісні цілі з Донеччини в напрямку Дніпропетровщини і Харківщини.

Відстоювала права народів, які жили на території Російської імперії "Велика заслуга Русової, що вона такий знаток діточої душі, в першу чергу душі української дитини, промовляє за тою дитиною на світовій арені як педагог і як українка і з малюнків наших дітей виводить перед світом нашу політичну&hеllір; бездомність", казала поетеса та перекладачка Костянтина Малицька про педагогиню Софію Русову. Вона була перша в Українській Центральній Раді жінка міністр освіти. Її іменем названо вулиці, вона заснувала перший українськомовний дитячий садок у Києві, розробила перші українські підручники, до того ж заклала основи української системи освіти. А ще створила Союз українок, боролася з русифікацією і була справжня українка, хоч і не за походженням Народилася Софія Ліндфорс 18 лютого 1856 року в селі Олешня Чернігівської губернії в аристократичній родині. Її батько Федір Федорович Ліндфорс, офіцер у відставці, за походженням швед, мати Ганна Жерве, дочка генерала наполеонівської армії, француженка з титулованого роду. Вона рано пішла з життя Софійці не було навіть 4 років. Тож займалися вихованням дівчинки батько та її старша сестра Марія. А ще няня звичайна українська селянка. Були також гувернантки, які навчали французької, англійської та німецької мов. У вільний час маленька Софійка бавилася із селянськими дітьми, бачила їхнє злиденне життя та щоденну важку працю. Батько Софії Федір Ліндфорс мав великий авторитет серед місцевого селянства. А її сестра Марія відкрила в Олешні школу, підтримувала контакти з яскравими представниками української інтелігенції, вони були часті гості в садибі Ліндфорсів. Початкову освіту Софія здобула вдома. У бібліотеці Ліндфорсів були оригінали творів Жан-Жака Руссо, Йоганна Вольфганга Ґете, Джорджа Байрона та Вольтера. Коли Софії виповнилося 9 років, родина переїхала до Києва. Дівчина вступила до Фундуклеївської жіночої гімназії, найпрестижнішої в місті. Закінчила її із золотою медаллю. Софія мала талант до музики захоплювалася оперою, серйозно займалася фортепіано. Проте за рік несподівано не стало батька&hеllір; Ішов 1871-й. Софії 15, й вона разом зі старшою сестрою вирішує відкрити в Києві перший українськомовний дитячий садок. Їм вдається. І це в той час, коли царський уряд заявив, що ніякого "малоросійського язика" ніколи не було й не має бути. 1 вересня того ж року до їхнього приватного садка завітало 20 дітей. Згодом саме цей садочок відвідували дві доньки Михайла Старицького. Тоді письменник і познайомив Софію та Марію з напівтаємною організацією "Стара Громада", серед членів якої були Михайло Драгоманов, Володимир Антонович, Павло Чубинський, Олександр Русов, Микола Лисенко. До речі, останнього вразили, крім педагогічних здібностей Софії, її голос та гра на піаніно. Він навіть радив дівчині вступити до Петербурзької консерваторії. Проте Софія все ж обрала освіту. Микола Лисенко присвятив їм "Золоті ключі" свою першу фортепіанну рапсодію "Долю свою я вирішила тоді, коли зреклася мистецтва, взялася за школу. Скільки разів пізніше я каялася в цьому рішенні, коли буденна педагогічна праця мене не задовольняла, скільки разів я залишала її, шукала задоволення в літературній роботі, але для цього мені не вистачало здібностей, а життя знову й знову в різних обставинах кликало мене до цієї самої "педагогіки", казала пізніше Софія. Сестри Ліндфорс дозволяли у приміщенні свого дитячого садка у вечірні години проводити зібрання та репетиції п'єс українською мовою, яка на той час, згідно з Валуєвським циркуляром 1863-го, була під забороною. Софія ж збирала фольклор, вивчала українську культуру, етнографію та мову. Відтоді її життя нерозривно було пов'язане з боротьбою за відродження самобутності українського народу та його історії. 1874-го Софія Федорівна одружилася з етнографом та фольк­лористом Олександром Русовим. Так панна Ліндфорс стала Русовою. В українську історію вона увійде саме під цим прізвищем. Композитор Микола Лисенко присвятив молодятам "Золоті ключі" свою першу фортепіанну рапсодію. У весільну подорож Русови вирушили до Праги. Потім їм доводилося багато переїжджати. Спершу це було через роботу Олександра він працював земським статистиком і його перекидали то в одне місце, то в інше. А вже потім через політичні переслідування Софії. Вона всюди бралася за громадську роботу: організовувала народні читання, таємні школи. Софія закінчила фельдшерські курси, щоб бути ближче до селян і допомагати їм: вона сама лікувала травами, приймала пологи. Була й учителькою у школах, і вихователькою у приватних дитячих садках. Важливим спільним дітищем молодого подружжя стала й підготовка видання 1876-го у Празі першого нецензурованого Шевченкового "Кобзаря", адже в Російській імперії це зробити було неможливо. Сил і впевненості в боротьбі за права українців Софії додавало знайомство з чеськими реаліями, їхньою історією і з тим, як чехи відстоювали свою ідентичність. Значну допомогу Русовим у реалізації задуму видання "Кобзаря" надав Федір Вовк український учений, відомий у Європі етнограф, антрополог, археолог, член Історичного й антропологічного товариства в Парижі. На основі засад французької антропології він доводив у своїх працях відмінність українців від росіян та їхню антропологічну спорідненість з іншими європейськими народами. Своїм коштом Русови видавали українські книжки. Проте таку патріотичність цінували не всі й жандарми часто влаштовували обшуки в помешканні. 1881-го відбувся трус у київській квартирі. Хоча нічого й не знайшли, проте Софію все одно відправили до Лук'янівської в'язниці. За кілька місяців її звільнили на поруки брата Олександра Ліндфорса. З 1880-го по 1905-й Софію Русову заарештовували п'ять разів, і за порушення Валуєвського циркуляра теж. Уперше це сталося в її 25 років за зв'язок із народовцями. Проте й далі вона всюди активно впроваджувала свої ідеї, долучалася до роботи організацій "Київська громада", "Одеська Українська громада", "Харковское Общество Грамотности", очолювала "Національний Комітет Учителів", організовувала народні читання та школи. Хоча нічого й не знайшли, проте Софію все одно відправили до Лук'янівської в'язниці Після революції 1905-го Русова була в комісії, створеній Академією наук для визнання української мови. З її ініціативи скликали з'їзд народів, які жили на території Російської імперії. На ньому порушували питання щодо надання повної автономії кожному народові в економічному й культурному житті, створення шкіл із рідною мовою навчання. Вона викривала шовіністичну політику та русифікацію царату. Навіть написала статтю "Хроніка національної культури" в журналі "Русская школа". 1906-го Софія змогла видати "Український буквар", хоча російська цензура таких підручників українською зазвичай не пропускала. Русова досліджувала творчість Григорія Сковороди, Рабіндраната Тагора, Олександра Олеся, друкувала статті про них, співпрацювала з науково-популярними журналами. З 1909-го вона працювала викладачкою педагогіки у Фребелівському жіночому інституті в Києві Це був вищий педагогічний заклад, який готував виховательок для дітей дошкільного віку. Викладала Софія також французьку мову в Комерційному інституті нині в цьому приміщенні Український державний університет ім. Михайла Драгоманова. Паралельно вивчала основні зарубіжні концепції реформування школи, що допоможуть їй у подальшій роботі щодо української освітньої системи. Свої думки виклала у статтях для журналу "Світло" першого українськомовного педагогічного часопису, де Русова була ще й співредактором. Тільки за 19101914 роки в цьому журналі надрукували понад сто статей, розвідок, рецензій, присвячених проблемам освіти. Софія Русова була переконана: головна особливість нового виховання концентрація на зусиллях самої дитини. Справжню особистість можуть виховати виключно повага й індивідуальний підхід. Русова хотіла, щоб кожна особистість могла реалізуватися, незважаючи ані на вік, ані на статки чи соціальний статус. Софія спиралася на праці Марії Монтессорі, професорки антропології та гігієни Римського університету, також Ернеста Меймана, автора теорії швидкого та ефективного запам'ятовування, і Адольфа Фер'єра, психолога, педагога-реформатора. Притому вона розробила власну концепцію "Рідна школа". "Хай кожна душа, кожна голівонька одрізняється у школі своєю фарбою, своєю формою" таке було кредо цієї дивовижної жінки. Поєднання раціонального мислення науковиці та надзвичайної любові до оточення ось де причина успіху та основа діяльності геніальної просвітниці. Софія вважала, що запорука впевненості та повної самореалізації людини в дорослому житті це її сформоване національне самоусвідомлення в ранньому віці. Сама була матір'ю двох синів Михайла і Юрія. Окрім освіти, Софія Русова вболівала й за жіночі права, самореалізацію жінок, їхнє здоров'я. 1913-го вона взяла участь у першому всеросійському жіночому з'їзді, на якому порушувала питання важливості навчання рідною мовою. 1919-го створила Українську національну жіночу раду й Союз жінок і обіймала посаду голови аж до 1938-го, а це майже 20 років. Русова написала й видала книжку "Наші визначні жінки" і представила її на Першому Жіночому конгресі 1934-го у Станіславові нині Івано-Франківськ. 1915-го помер чоловік Софії Олександр Русов. Це сталося в Саратові, де він працював на той момент і куди евакуювали частину Комерційного інституту під час Першої світової війни. За часів УНР і гетьманства Павла Скоропадського Русова увійшла до Центральної Ради й Секретаріату освіти, де очолила дошкільний та позашкільний відділи. Фактично це нинішній рівень міністра. Активно взялася за дерусифікацію та розроблення українських підручників. На думку педагогині, школи в Україні можуть відрізнятися одна від одної за методами й формами, проте всі вони мають бути національні за своєю суттю. Навчання обов'язково треба вести рідною мовою, а учні, крім вивчення академічних наук, мусять пізнавати країну, в якій живуть. "Національне виховання не сумісне з шовінізмом, це виховання в дусі своєї рідної мови, на українських переказах, віруваннях, звичаях історії свого народу, своїй культурі, фольклорній творчості народу", казала Софія Русова. Після лютневої революції 1917-го вона сповнена надій на розвиток української національної педагогіки. Керує Все­українською вчительською спілкою, а в педагогічній діяльності та творчості зосереджує увагу на створенні національної системи навчання й виховання. "Намагання всіх народів до забезпечення власної державної й культурної незалежності навертають їх до національної школи, бо всім уже зрозуміло, наскільки нація, яка пройшла через таку школу, буде дужча другої нації, яка її не проходила", стверджувала Русова. Того ж 1917-го вона виступила співзасновником Педагогічної Академії для підготовки вчителів українознавства. Софія Федорівна очолила українське відділення у Фребелівському жіночому інституті в Києві. Також читала лекції з педагогіки, розробила концепцію українського дитячого садка, яку виклала у праці "Дошкільне виховання". Вона вважала, що прагнення дитини до будь-якої діяльності гри, праці чи творчої ­самодіяльності є її найсильнішим життєвим прагненням. "І можна уявити, який гріх брала на себе стара школа (на жаль, ще існуюча) 16-ма своїми методами пасивного навчання, нехтуючи всю дитячу рухливість та безпосередню творчість. Це й шкодило тим, що паралізувало живу, самостійну душу дитини, а також псувало характер, бо воля закладається й розвивається лише на ґрунті активності", писала Русова. Хай кожна душа, кожна голівонька одрізняється в школі своєю фарбою, своєю формою На початку 1919-го під тиском більшовиків Русова з іншими урядовцями була змушена виїхати до Кам'янця-­Подільського, який на пів року став неофіційною столицею УНР періоду Директорії. Там співпрацювала з Червоним Хрестом, опікуючись долею військовополонених українців. На запрошення Івана Огієнка, ректора Кам'янець-Подільського університету, викладала в закладі педагогіку. Софія Русова входила до Міністерства освіти УНР і за доби Центральної Ради, і Гетьманату, і Директорії, докладаючись до науково-педагогічного обґрунтування нової української школи та роз'яснення суті українізації. Активно займалася жіночим питанням. Після остаточного приходу до влади більшовиків Русова зневірилася в можливості національного відродження України. Через переслідування з боку нової влади виїхала в Чехословаччину, що на той час була осередком української культурної еміграції. У Празі Софія Федорівна продовжувала вести активну педагогічну й науково-видавничу діяльність: брала участь у створенні Українського високого педагогічного інституту ім. Михайла Драгоманова, української гімназії, Української Академії в Подебрадах, захистила докторську дисертацію із соціальної педагогіки, керувала притулком для дітей емігрантів і одночасно провела велику роботу з підготовки й видання монографій і підручників: "Єдина діяльна (трудова) школа", "Нова школа соціального виховання", "Теорія і практика дошкільного виховання", "Дидактика", "Нові методи дошкільного виховання", "Теорія педагогіки на основі психології", "Сучасні течії в новій педагогіці", "Історії педагогіки", "Соціальна педагогіка" тощо. У Празі Русова увійшла до ради Світового союзу жінок. 1923-го там Софія отримала звання професорки педагогіки Українського педагогічного інституту ім. Михайла Драгоманова. Їй тоді виповнилося 67. Софія Русова померла 5 лютого 1940-го у Празі.

Практику Львова щодо впорядкування занедбаних автомобілів застосує Івано-Франківськ. Відповідне рішення про переміщення на штрафмайданчик поліції покинутих автівок, які мають видимі пошкодження та порушують благоустрій міста, напередодні підтримали депутати Івано-Франківської міської ради. Про це повідомляє Львівська міська рада, пише Рубрика. Зазначимо, у Львові перші евакуації занедбаних автомобілів на арештмайданчик поліції було здійснено у січні-лютому цього року.  […] Тhе роst Досвід Львова у вирішенні проблеми покинутих автівок переймають інші міста арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Добірка нових виставок українського мистецтва, які можна відвідати у лютому та березні в різних містах України та світу. Київ, Одеса, Львів, Івано-Франківськ, Хмельницький, Баку та Відень — дізнайтеся, які проєкти варто побачити.

Укрзалізниця призначила додатковий поїзд Київ — Ясіня, який курсуватиме 8-9 березня 2025 року через Івано-Франківськ, Яремче, Татарів-Буковель, Ворохту

Два роки тому військового Андрія Даньо з Івано-Франківська офіційно визнали загиблим після важкого поранення. Та йому вдалося вижити й сьогодні він мотивує інших ветеранів з ампутаціями не здаватися, а рухатись уперед. Про це розповіли в Суспільне Івано-Франківськ. Як повідомили, після ворожого обстрілу в Луганській області Андрія знайшли без ознак життя та визнали загиблим. У соцмережах рідним аеророзвідника […] Тhе роst Український військовий, якого визнали загиблим, попри тяжкі травми зумів вижити арреаrеd fіrst оn Рубрика.

16 лютого 1919 року Українська галицька армія розпочала Вовчухівську наступальну операцію проти польських військ з метою визволення Львова. Операція стала частиною польсько-української війни. Війна розгорілася ще в листопаді 1918-го через територіальні суперечки. Полякам вдалося захопити Львів столицю Західноукраїнської Народної Республіки. Визволити місто українські військові не змогли. Тоді командування взялося за реорганізацію і посилення частин та розробку плану наступу. Спочатку планували захопити залізницю Львів-Перемишль, а потім оточити ці міста та оволодіти ними. Вовчухівську операцію розпочали 2 ударні групи УГА. Одна наступала на село Вовчухи, де була головна польська залога, а також на село Долиняни та хутір Коців. Друга на села Бар і Судова-Вишня. Українці обстрілювали поляків із гармат та врешті вибили їх з Вовчухів та інших населених пунктів, зайняли пануючі висоти. 18 лютого оволоділи значною ділянкою залізниці Львів-Перемишль та почали наступ на Львів. Розуміючи загрозу для міста, поляки посилили його гарнізон та відправили ще 5 тис. солдатів у район боїв з УГА. Вони відбили Вовчухи та Бар, але були зупинені в результаті вдалого контрнаступу українців. У полон потрапили 350 польських вояків. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На місці вдалої битви українців у селі Вовчухи відкрили меморіал Тоді в ситуацію, що складалась не на користь Польщі, втрутилась Антанта. До Львова вислали місію на чолі з французьким генералом Жозефом Бартелемі, яка мала розпочати перемовини. Від УГА вимагали пропустити місію до Львова залізницею. За наказом президента ЗУНР Євгена Петрушевича "дипломатичні" потяги пропустили без перевірки. Однак всередині вагонів виявилося 14 тис. гвинтівок з амуніцією, що значно підсилило польські війська. Перемовини між ворогуючими сторонами відбулися 22 лютого у Ходорові. Від УГА вимагали припинити наступ, на що командування погодилось. 23 лютого Вовчухівська операція завершилась. Від політиків ЗУНР вимагали передати Польщі Львів та Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн, а за 2 доби встановили так звану "лінію Бартелемі", що мала стати західним кордоном ЗУНР. Такі умови українські політики відкинули. Бартелемі ж почав лякати українців великою армією, що формувалася у Франції. Відбулося поновлення бойових дій. Штаб УГА готувався до проведення другого етапу Вовчухівської операції, але успіхам не сприяли підтримка Польщі Антантою та ряд тактичних помилок. Поляки провели вдалий та вирішальний контрнаступ. 18 березня деблокували Львів, а за 10 діб зайняли усі ключові населені пункти. Вовчухівська операція завершилась перемогою Польщі через несприятливі зовнішньополітичні обставини й прорахунки командування. Після того УГА готуватиметься до нової наступальної операції. У жовтні 1918-го імператор Австро-Угорщини Карл І оголосив про перетворення монархії на федерацію народів. Національні рухи отримали можливість створити незалежні держави. Поляки намагалися встановити контроль над Галичиною. 28 жовтня у Кракові створили Польську ліквідаційну комісію. Вона мала організувати у Львові в ніч із 2 на 3 листопада збройний виступ для встановлення польської влади. Приїзд комісії був запланований на 1 листопада. Австрійський намісник Галичини Карл фон Гуйн спочатку підтримав поляків. Українці почали готувати збройне повстання. Його очолив сотник УСС Дмитро Вітовський. 1 листопада о 4:00 українські війська захопили львівську ратушу, намісництво - сучасну будівлю обласної ради, радіо, телеграф і вокзали. Вістун 19-річний Степан Паньківський встановив на ратуші синьо-жовтий прапор. О сьомій ранку Дмитро Вітовський рапортував Костю Левицькому про зайняття Львова без жодних людських втрат. Цього ж дня підрозділи січових стрільців зайняли Станіслав - сучасний Івано-Франківськ -, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші міста Галичини. У Галичині оголосили Українську державу. Генерала Гуйна та чиновників австрійської адміністрації потягом відправили до Відня. .

Квартири в західному регіоні мають великий попит через кращу безпекову ситуацію. Особливо покупців цікавлять міста, де триває активне будівництво нового житла. Повний текст новини

До Івано-Франківська приїхав "Хрест Миру". Це витвір сучасного мистецтва, створений американсько-українським художником Сергієм Мельникофф, відомим як МFF та художником по металу Віктором Бєльчиком з Одеси. Про це в Фейсбуці написав міський голова Івано-Франківська...

Військовослужбовці та ветерани, які зараз перебувають на лікуванні, перевірили Івано-Франківськ на доступність. Вони пересувалися містом на милицях та кріслах колісних. Які проблеми виявили — у репортажі. ФОТО, ВІДЕО

Спогадами про Голокост, клеймо "буржуазних націоналістів", депортацію в Караганду та відновлення зв'язку з врятованими євреями із редакцією Суспільне Івано-Франківськ поділилася донька Петра Ільницького Катерина

У ніч проти 27 січня під час повітряної тривоги в Івано-Франківській області пролунали вибухи. Інформації щодо потерпілих немає, повідомила очільниця Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук. "Російські війська кілька разів атакували Прикарпаття, застосовуючи ударні безпілотники", - повідомила керівниця ОВА. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Понад 30 дронів атакували п'ять областей РФ Ціллю стали об'єкти критичної інфраструктури. Зафіксовані займання. На місці працюють відповідні служби. "Рятувальники ліквідовують пожежі, що виникли внаслідок ворожих атак. 27 січня вдосвіта ворог атакував Прикарпаття, внаслідок чого на одному з об'єктів інфраструктури Івано-Франківського району виникли пожежі на двох локаціях. Рятувальники оперативно локалізували та ліквідували пожежу площею 100 кв.м, ліквідація пожежі площею 500 кв. м триває. Постраждалих немає. На місці залучались 58 рятувальників та 25 одиниць техніки", - звітують в ДСНС. Серія вибухів пролунала на Прикарпатті. Цієі ночі ворог кілька разів атакував область, застосовуючи ударні безпілотники. Перші вибухи сталися у місті орієнтовно Івано-Франківськ о 02:05, а о 02:21 було чутно повторні вибухи.

У ніч на 27 січня російські загарбники запустили по регіонах країни безпілотники. Унаслідок ворожої атаки в Івано-Франківській області та столиці було чути звуки вибухів, у Дніпрі пошкоджена багатоповерхівка, зокрема технічний поверх, вікна і двері верхніх поверхів. Про це пише Рубрика, посилаючись на Теlеgrаm Повітряних сил ЗСУ та власного кореспондента, "Суспільне Івано-Франківськ", голову Івано-Франківська Руслана Марцінківа, Теlеgrаm голови Дніпропетровської […] Тhе роst Через атаку безпілотників рф у Києві та Франківщині лунали вибухи, у Дніпрі пошкоджені 3 багатоповерхівки арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Вночі у понеділок, 27 січня, Росія атакувала Івано-Франківськ ударними безпілотниками "Шахед". В місті чули вибухи, працювала протиповітряна оборона.

Війська країни-агресора Росії вночі та вранці у понеділок, 27 січня, атакували шахедами Івано-Франківськ. Мер міста Руслан Марцінків повідомляв про роботу ППО.

Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БПЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські регіони

У ніч на 27 січня в Івано-Франківській області було чути звуки вибухів. Джерело: "Суспільне Івано-Франківськ", Повітряні сили, мер Івано-Франківська Руслан Марцінків Деталі: Про перші вибухи в Івано-Франківській області стало відомо о 2:06.