Search trend "Ато"

Передача земельних ділянок для учасників бойових дій регламентується Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту", а також Земельним кодексом та іншими підзаконними документами.Про те, скільки насправді землі можуть отримати захисники, а також чи можливо пройти цю процедуру під час дії воєнного стану, - читайте в матеріалі Еспресо.  Скільки гектарів землі може отримати УБДУсі, хто має статус учасника бойових дій або прирівняний до нього відповідно до українського законодавства (зокрема й ті, хто брав участь в АТО), можуть розраховувати на першочергове безоплатне отримання земельної ділянки. Реалізація цього право відбувається за рахунок земель державної чи комунальної форм власності, але допустимий розмір ділянки буде залежати від її цільового призначення:для садівничих цілей можна отримати ділянку розміром до 0,12 гектара;якщо людина хоче займатися особистим селянським господарством — дозволяється ділянка до 2,0 гектарів;якщо йдеться про землі для будівництва та обслуговування житла, господарських приміщень, тоді розміри будуть залежати від місцевості:у селі – до 0,25 гектара,у селищі – до 0,15 гектара,у місті – до 0,10 гектара;для дачного будівництва виділяється до 0,10 гектара землі. Як отримати землю від держави УБД?У матеріалі 24 Каналу юристка Лариса Величко пояснила: щоб учасник бойових дій отримав земельну ділянку від держави чи громади безкоштовно, йому потрібно подати клопотання до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, що має повноваження розпоряджатися відповідною землею державної чи комунальної власності.Крім клопотання, де має бути вказано цільове призначення землі та розміри ділянки, також варто відразу підготувати такі додатки:обов'язково - графічні дані з позначеною ділянкою, де людина хоче отримати землю;дозвіл землекористувача, якщо ділянка вже перебуває у користуванні інших людей;документи про освіту в аграрній сфері або досвід роботи у сільгоспсекторі (необхідні лише тоді, якщо ділянка потрібна для ведення фермерства);документи, які підтверджують особу, а також ті, що дають право на пільгове отримання землі.Клопотання розглядають у тридцятиденний термін, за цей час має бути прийнято рішення: заявник отримує дозвіл на відведення земельної ділянки або обґрунтовану відмову. Якщо ж протягом місяця відповідь так і не надійшла, УБД може звернутись до суду.Обмеження під час воєнного стануХоча, на перший погляд, усе здається дуже просто, на практиці нині є одне важливе обмеження. Адвокатка зазначає, що у 2022 році набрав чинності закон № 2698-ІХ, який вніс суттєві зміни до розділу Х Земельного кодексу. Так, згідно з внесеними правками заборонено передавати у приватну власність землі державної та комунальної форм власності під час воєнного стану.Тобто навіть військовослужбовці зі статусом УБД нині не можуть скористатися такою опцією, адже відповідна заборона залишиться чинною до завершення цього особливого періоду. Отримати безоплатно можна лише ту ділянку, яка є у власності громадян (тобто перебуває в користуванні під наявним нерухомим майном). Накладено заборону на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності в приватну власність, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою з метою такої безоплатної передачі та, власне, розроблення такої документації, пояснює Величко.При цьому подати заяву "заздалегідь", щоб зарезервувати землю та почати оформлення відразу після завершення воєнного стану, також не вийде. Керуюча партнерка юридичної фірми "Результат" Любов Полішкевич пояснила: "Такої опції немає. Відповідно до вимог чинного законодавства саме по собі звернення можливе, проте органи місцевого самоврядування і органи державної влади не зможуть його розглянути. І навіть якщо людина зараз звернеться з наміром безплатно отримати земельну ділянку у власність, то вона не отримає якусь перевагу в її отриманні після завершення воєнного стану".Тож поки що учасникам бойових дій залишається лише чекати моменту, коли можна буде знову повернутися до питання оформлення землі та скористатися своїм правом.

Російське військове окупаційне командування має намір оголосити "Антитерористичну операцію" на території України.

77-річний волонтер Григорій Янченко приїхав до Сум, щоб зібрати кошти для потреб ЗСУ. Від початку АТО він передав на потреби захисників понад чотири мільйони гривень. Сам родом з Чернігівщини, але понад 50 років мешкає в Херсоні.

Про це заявив керівник ЦПД при РНБО Андрій Коваленко, передає Укрінформ."У цьому був задум росіян - там, де знижувалася інтенсивність, вони намагалися підтягнути резерви, техніку для майбутніх штурмових дій. Як у випадку АТО, Мінського процесу, Росія дотримується цієї ж тактики, використовуючи будь-які паузи, які сама оголошує, для подальших агресивних дій", - сказав Коваленко.Також він підкреслив, що російські дипломати намагаються обманути Захід, звинувачуючи Київ у порушеннях припинення вогню."З 2014 року традиційно російська система і режим Путіна не змінюють своїх підходів у дипломатії. Лише в Мінському процесі вони європейців намагалися обдурити, а тепер - американську сторону", - акцентував керівник ЦПД.Що відомо про путінське "великоднє перемир'я"Очільник Кремля Володимир Путін в односторонньому порядку оголосив дію "великоднього перемир'я" з 18:00 суботи, 19 квітня.До 18:00 у Києві тривала повітряна тривога. Над столичним Лівим берегом збивали дрони-розвідники.О 17:30 росіяни завдали ракетного удару по місту Ізюм на Харківщині. Після 18:00 на Херсонщині все одно продовжували фіксувати руйнівне влучання російських FРV-дронів.Після 21:00 19 квітня головнокомандувач ЗСУ надав президенту з усіх ділянок фронту свіжі дані щодо дотримання окупантами умов "великоднього перемир'я" РФ. Тоді повідомлялося, що на частині фронту воно не діє, на частині - стало тихіше.Станом на ранок Великодня, 20 квітня, ворожа армія намагається створити загальне враження припинення вогню на фронті, але не полишає окремих спроб просуватися та завдавати втрат Україні. Також російські війська використали "перемир'я" 20 квітня для підготовки відновлення штурмових дій у зоні відповідальності 66-ї бригади імені князя Мстислава Хороброго.Зранку 21 квітня міністерство оборони Росії заявило про завершення "великоднього перемир'я"  та продовження так званої спеціальної військової операції. Там також звинуватили Україну в порушенні умов.

За словами експерта, росіяни дотримувалися "перемир'я" лише там, де їм було вигідно і необхідно перегрупувати сили.

2014 року Тарас Синяговський брав участь в АТО. Служив у батальйоні "Айдар". Там отримав тяжке поранення та потрапив у полон. Подробиці читайте в матеріалі Суспільне Полтава

Як починалась війна в Україні, яким було російське вторгнення та початок АТО у 2014 році та повномасштабне російське вторгнення — військовослужбовці, які на фронті 11 років, розповіли Суспільне Донбас

У Приютівській громаді Кіровоградської області попрощалися з військовим Едуардом Лещенком. У 2016 році він добровольцем пішов у зону АТО

Про це "Читомо" повідомили організатори виставки.Виставка триватиме до 4 травня 2025 року.У п’яти різних локаціях мистецького району Коганечо з 12 квітня до 4 травня триватиме виставка Максима Кривцова. Експозиція nоt / А SОLDІЕR втілює задум Максима Кривцова – поєднати повсякденні образи війни з мирним міським життям. У межах виставки експонують його вірші, фотографії та відеоінсталяції. Вхід вільний.Серед основних локацій – Коgаnесhо Аrt Вооk Ваzааr з поетичними виданнями, Gаllеry Yusuі з фотопроєктом "Зупинка: Війна" і Gаlа Ноusе з інтерактивними інсталяціями.На локації ТНЕ RООМ щовечора з 18:00 до 21:30 на вулицю транслюють відеозаписи авторських читань Кривцова з фронту.Ідейною ініціаторкою виставки стала українська кураторка й амбасадорка української культури Дар’я Муракамі. Вона працювала над втіленням ідеї виставки впродовж року. У виставці взяли участь декілька митців з України, Японії і Тайваню.На відкритті організатори відзначили зацікавленість відвідувачів книжками Максима Кривцова. Дар’я Муракамі зазначила, що доставку додаткових примірників збірки очікують до завершення виставки.Окрема подія для української діаспори та прихильників української культури запланована на 19 квітня. У програмі – екскурсія всіма локаціями, поетичні читання й обговорення творчості загиблих українських поетів.Виставка проходить за підтримки посольства України в Японії, Центру управління районом Коганечо, Фонду Максима Кривцова та видавництва "Наш Формат".Поет і фотограф Максим Кривцов пішов добровольцем у військо 2014 року. Він працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Vеtеrаn Нub, а в лютому 2022 року знову пішов на війну. 7 січня 2024 року стало відомо про загибель на війні Максима Кривцова (Далі) -  військовослужбовця, поета й автора книжки "Вірші з бійниці", визнаної однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. Максиму Кривцову було 33 роки. Згодом музикант і художник-карикатурист Юрій Журавель написав, що долучить постать Кривцова до свого проєкту "Знай наших", також він планує написати пісню для гурту ОТ VІNТА на слова одного з віршів загиблого поета.У лютому український інді-рок-гурт Vіvіеnnе Моrt презентував нову пісню "Не ходи ти тут, не ходи" на слова загиблого українського поета й воїна Максима Далі (Кривцова).

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

Про це передає кореспондентка Еспресо Діана Полова."Усі пам'ятають ще з часів АТО, як виглядає конфлікт між, наприклад, ветераном, який має право їхати безплатно в транспорті та водієм маршрутки, стимул якого прямо протилежний - він хоче забрати більше грошей, йому треба годувати свою родину і все це зрозуміло", - каже Гудименко напередодні презентації "Стигматизація ветеранів і ветеранок: прояви і запобіжники".За його словами, стимули обох просто прямо протилежні один одному, і це призводить до постійних конфліктів на всіх рівнях.На думку блогера, держава ще не навчилася дивитися не на те, як воно виглядає на папері та в уяві якоїсь людини, а дивитися на стимули різних людей, різних професій, які будуть залучені та яких торкнуться ці зміни.Держава з 18 березня розширила програму виплат для роботодавців, які наймають на роботу ветеранів та ветеранок з інвалідністю.

Смертельна ДТП за участю легковика і двох мікроавтобусів сталася 17 квітня 2018 року в Кривому Розі на Дніпропетровщині близько 5:50 ранку. Через смерть підозрюваного в СІЗО суд так і не виніс вирок у справі. Того трагічного ранку водій автомобіля Маzdа-6 місцевий мешканець 67-річний Олександр Волков поспішав на залізничний вокзал - віз сина 16-річного Олександра на потяг. Світлофори були вимкнуті. На перетині вулиць Металургів та Героїв АТО, виїжджаючи з другорядної дороги на великій швидкості, не надав переваги в русі маршрутному мікроавтобусу Меrсеdеs Sрrіntеr. Маршрутку відкинуло на зустрічну смугу, де вона зіткнулася з пасажирським автобусом Ікарус. Від удару автобус відкинуло з дороги і вн зітнувся з деревом на тротуарі. "Я їхав звідси, подивився, жовте світло блимає, але я її не бачив", - сказав Волков правоохоронцям, що одразу прибули на виклик. Водій пояснив, що не бачив маршрутку через дерева. Ці свідчення зафіксувала натільна камера одного з полыцейських, пізніше відео оприлюднили ЗМІ. Автотрощу назвали наймасштабнішою в Кривому Розі з часів незалежності України. Загалом постраждали 30 осіб, з яких 11 померли. У тому числі 8 - одразу на місці ДТП, а ще 3-х лікарі не змогли врятувати в лікарні. Більшість потраждалих були пасажирами маршрутки. Також і водій службового автобуса місцевого підприємства "Арселор Міттал Кривий Ріг" отримав численні важкі травми, але був у транспорті сам - він лише їхав за пасажирами. 18 квітня 2018-го в Кривому Розі оголосили жалобу за загиблими. Підозрюваного у скоєнні ДТП Волкова з місця події госпіталізували - він травмувався об руль. 20 квітня в режимі відеоконференції відбулося судове засідання, на якому обирали міру запобіжного заходу. З огляду на погане самопочуття підозрюваного, суд задовольнив його клопотання проводити заідання в закритому режиму. За данними місцевих ЗМІ, чоловік мав онкологічне захворювання, яке ускладнювало його стан здоров'я. Бабушкінський райсуд Дніпра обрав міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без права внесення застави. Термін запобіжного заходу мав завершитися 17 червня. 3 травня Олександра Волкова перевели з лікувального закладу до СІЗО. Його стан лікарі оцінювали як задовільний. А близько 11-ї години ранку 5 травня затриманий раптово помер в установі виконання покарань №3. За офіційною версією, причиною смерті стала поліорганна недостатність. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тіла загиблих збирали уздовж колії" - підбірка найкривавіших ДТП в Україні Як заявив адковат потерпілих Назар Вознюк, в разі смерті підозрюваного закон дозволяє закрити справу. Та це не вигідно потерпілим - вони хотіли б дізнатися, що стало причиної події. "Після смерті підозрюваного досудове розслідування продовжили. Після його завершення справу передали до суду. Розголошувати персональні дані та подробиці справи ми не маємо права", - сказала в коментарі Gаzеtа.uа заступниця начальника відділу комунікації ГУ НП в Дніпропетровській області Ольга Кузнєцова. В єдиному реєстрі судових справ даних про судове рішення в справі резонансної ДТП немає. В Одесі на Люстдорфській дорозі легковик вилетів з дороги у двір "хрущовки". Машина кілька разів перекинулася і полетіла до середини двору будинку, де врізалася в дерева. Всередині було п'ятеро осіб. Один чоловік загинув на місці, четверо інших госпіталізовані з травмами різного ступеня важкості

Увечері 16 квітня 2014 року сепаратисти штурмували військову базу № 3057 у Маріуполі. Вимагали віддати зброю. У результаті загинули двоє людей, 13 зазнали травм. Сутичка між бойовиками та військовослужбовцями розпочалася о 20:00 із мітингу гурту жінок. Отже, вони відвертали увагу військових. А за пів години розпочався сам штурм. Мітингувальники кидали коктейлі Молотова, намагалися зірвати ворота. Після невдач штурмовики проникли в будівлю контрольно-пропускного пункту, однак не зуміли вибити останні двері. Тоді повернулися й зняли з завіс обидві стулки дверей. Але тут стояли дві вантажівки впритул - та ще й так, що увірватися було неможливо. Розуміючи, що нічого не виходить, почали рацією вимагати підкріплення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це буде останній цвях для Росії" - Кравчук жорстко відповів на погрози Кремля Уже за 20 хв. на місце під'їхали мікроавтобуси. З них висадилися приблизно 200 озброєних людей у формі й балаклавах. Чоловіки почали обстрілювати частину. Шкоди завдали будинкам, розташованим поруч. Зокрема кілька куль потрапили в багатоповерхівку на проспекті Нахімова, 174. Постраждали дві квартири. В одній куля пробила двері, в іншій - на п'ятому поверсі - вікно та, імовірно, газову колонку. Мешканці будинку почали вибігати на вулицю від страху витоку газу. У районі військової частини були знеструмлені всі будинки. Рух транспорту перекрили. О 22:00 військовослужбовці почали стріляти у відповідь. На місці чергували чотири автівки швидкої допомоги. Вони надавали невідкладну допомогу постраждалим, важких поранених доправляли до лікарень. "Усі постраждалі - це люди, які йшли на штурм. Поранення легкі: ноги, руки. Українські військові стріляли не прицільно. Не вірте, якщо почуєте, що вони стріляли на ураження. Поміж керівників штурму були росіяни. Той, який кричав у рупор виходити та здавати зброю, з московським акцентом. Мені він сказав, що сам із Донецька. Наші ж хлопці - герої. Можливо, це єдина військова частина на сході України, яка дала гідну відсіч нападникам. Якби ж так діяли українські військові в Криму", - розповідав журналістам про ті події очевидець, колишній військовий Олег. Особовий склад частини тримав оборону до півночі. Крапку в штурмі поставили всі підрозділи Маріупольської міліції. Зайшли з тилу й почали зачищення території. Свою роботу виконали два винищувачі МіГ-29. Вони пройшли на малій висоті й ревом двигунів змусили терористів тікати. Відступаючи, поранили двох перехожих, спалили мікроавтобус і підпалили одну з будівель поруч із військовою частиною. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни захопили Слов'янськ - почалася АТО Також результатом збройної провокації стали двоє вбитих - Олександр Авербах, 1971 р. н. та Андрій Гужва, 1974 р. н. Обидва безробітні. Крім того, було 13 поранених і 77 затриманих. З них 90% неодноразово притягувалися до адміністративної, а 15 осіб - до кримінальної відповідальності. Проте всіх наступного дня відпустили, оскільки поголовно вказали, що проходили повз і стали "мимовільними свідками" масових заворушень. Примітно, що під час спроби штурму в натовпі були журналісти російських телеканалів. Пізніше вони висвітлили цю подію в такому ракурсі: матері з Маріуполя прийшли забрати своїх дітей, термін служби яких закінчився. Українські військові не пішли на переговори й без приводу почали стріляти в мирних мітингувальників. Унаслідок цього безліч людей загинуло й поранено. Російський наступ може відбутися, але ефективним не буде. Просунуться лише туди, де нема противників РФ. Путін не витримає війни з Україною. ЗСУ та партизани знищать його армію. Паніку та рефлексію в суспільстві допустили насамперед чиновники, розповідає в інтерв'ю Gаzеtа.uа політолог Лариса Волошина.

16 квітня 2015 року у Києві розстріляли журналіста 45-річного Олеся Бузину. Це сталося біля будинку по вул. Дегтярівській, 58, коли саме він вийшов на пробіжку. "Швидка" приїхала хвилин за 10, але медики лише констатували смерть. Серед мотивів убивства розглядали українофобські погляди журналіста. Не відкидали, що був убитий російськими спецслужбами задля дестабілізації ситуації в країні. 18 червня 2015-го за підозрою в убивстві затримали киян Андрія Медведька та Дениса Поліщука. Того ж дня їх заарештували. Медведько - член ВО "Свобода". Поліщук на виборах 2012-го балотувався в народні депутати від партії "Українська національна асамблея", що пізніше стала частиною "Правого сектору". Обидва - активісти Майдану та бійці АТО. Досудове слідство тривало два роки. У листопаді 2017 року справу передали для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мене били четверо. Одягли мішок на голову, наручники" - активіст Медведько про справу Бузини 2018 року суддя Шевченківського районного суду Євген Сидоров робив спроби взяти самовідвід, посилаючись на тиск на нього. 6 травня 2019 року колегія Шевченківського суду задовольнила самовідвід, що означало "обнулення" справи. Окрім матері, в Олеся Бузини залишилися дружина Наталія та донька Марія. Зараз їй 30 років. Журналіст був відомий українофобськими заявами. Дотримувався ідеї "русского мира" і підтримував федералізацію та двомовність України. Останнім місцем роботи була газета "Сегодня", де він був шеф-редактором. Звільнився у березні, був не згоден із редакційною політикою. 12 років працював у газеті "Киевские Ведомости" спеціальним кореспондентом, був політичним оглядачем газети "2000". Написав сім книг, зокрема "Вурдалак Тарас Шевченко", "Таємна історія України-Руси", "Поверніть жінкам гареми".

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

На Сумщині Сили оборони України побудували три лінії оборони, і російські загарбники можуть впертися в ці лінії й нікуди не просунутися, вважає Дикий.

11 років від початку АТО: Як усе почалося на сході14 квітня 2014 року Україна розпочала АТО у відповідь на захоплення територій Донбасу проросійськими бойовиками. Операція зіткнулася з масованими обстрілами з території РФ та введенням регулярних військ.

Таку думку він висловив в етері "Еспресо"."Порівнюючи з тим, що бачили Суми, це була найцинічніша атака, тому що сьогодні велике релігійне свято, саме ця вулиця проїжджа, якою рухався і комунальний транспорт, і цивільні автомобілі, що з однієї сторони, що з іншої сторони цієї вулиці знаходяться культові споруди. Це була 10-та година ранку, люди йшли на богослужіння або з богослужінь, пішки йшли, на автомобілях їхали, і дуже цинічно, що це було два удари, спочатку один ракетний удар, після того буквально 2-3 хвилини - і наступний ракетний удар", - сказав він. Олег Стрілка зауважив, що одразу спалахнули автомобілі та комунальний транспорт. В останньому, за його словами, загинуло найбільше людей. "Горіли одразу 10 автомобілів, у тому числі і комунальний транспорт, саме у комунальному транспорті найбільше загиблих, якщо я не помиляюсь, 7 людей. І великі пошкодження, на даний момент відомо про 34 будівлі, які пошкоджені в результаті атаки. Тому ми працювали в перші хвилини над тим, аби ліквідувати пожежі в автомобілях, обходити всі приміщення", - розповів він.Уранці Вербної неділі, 13 квітня 2025 року, російські окупанти завдали ракетних ударів по центру міста Суми. Унаслідок обстрілу загинули та зазнали поранень десятки мирних жителів, серед них - діти.13 квітня міський голова Конотопу, ветеран АТО Артем Семеніхин після удару РФ по Сумах оприлюднив емоційне відео. Він звернувся до начальників Сумської обласної військової адміністрації та Управління СБУ в Сумській області з відкритим закликом піти у відставку.