Search trend "Миротворець"

Еспресо розповість, як відбувається обрання понтифіка, які традиції супроводжують зміну влади та хто може стати наступником Франциска.Історія зміни влади у ВатиканіТрадиція обрання нового Папи Римського сягає сивої давнини і пов’язана з унікальною роллю католицької церкви в історії християнства. Першим Папою вважається апостол Петро, якому, за переказами, Ісус Христос доручив вести свою церкву. Як каже Євангеліє від Матвія, Христос сказавав Петрові: "Ти - скеля, і на цій скелі Я побудую Церкву свою, і ворота пекла не здолають її". З того часу посада Пап (що означає "отець") передається через вибори, які з часом набули чіткої структурної форми. У Середньовіччі процес обрання був досить хаотичним: світська знать, римські аристократи та навіть імператори часто втручалися у вибори, намагаючись посадити "свого" кандидата. Один із найвідоміших прикладів — Великий західний розкол, чи схизма (1378–1417 років), коли одночасно було два, а згодом навіть три претенденти на папський престол. Ця криза завершилася лише завдяки Констанцькому собору, який у 1417 році обрав Мартина V, поклавши край розколу. Ба більше, кажуть, що в ІХ столітті папою навіть була жінка – папеса Іванна. Хоча її історичність не підтверджена.Сучасна процедура обрання понтифіка сформувалася у ХІІІ столітті, коли Папа Григорій Х у 1274 році затвердив правила конклаву під час Другого Ліонського собору. Це стало відповіддю на тривалі суперечки та затягування виборів — наприклад, після смерті Климента ІV у 1268 році конклав тривав майже три роки через політичні інтриги. Григорій Х постановив, що кардинали мають бути ізольовані від зовнішнього світу, щоб прискорити процес і уникнути стороннього впливу. З того часу конклав став основним механізмом обрання Папи. Також відтоді 50%+1 голосів стало недостатньо, треба отримати дві третини, щоб запобігти можливому розколу серед кардиналів. Загалом офіційно католицька церква визнає, що за всю історію християнства було 266 понтифіків.  Як працює конклав: від смерті Папи до обрання нового понтифікаПапа призначив нових кардиналів. Фото: Vаtісаn Nеws Тож Папу Франциска обрали 13 березня 2013 року на конклаві після того, як його попередник Бенедикт ХVІ оголосив про свою відставку 11 лютого 2013 року через погіршення здоров’я, що стало першим добровільним зреченням Папи з 1294 року. Це унікальне обрання підкреслило рідкісність такого переходу: 115 кардиналів обрали аргентинського єзуїта за п’ять турів голосування, сигналізуючи білим димом історичний вибір першого Папи з Латинської Америки.Тепер же смерть Папи Франциска відкриває так званий період Sеdе Vасаntе — "вакантного престолу". Цей час між понтифікатами, який триває зазвичай 20 днів, протягом яких Ватиканом тимчасово керує Колегія кардиналів під проводом кардинала-камерленга. З 2019 року цю роль виконує ірландець Кевін Фаррелл. Саме він офіційно підтверджує смерть Папи, тричі звернувшись до нього хрестильним ім’ям — (тобто Хорхе Маріо Бергольо), — і констатувавши відсутність відповіді. Після цього відбувається ще один важливий ритуал — злам "перстня рибалки", який символізує кінець понтифікату (а сам по собі цей перстень нагадування про те, що папа є спадкоємцем апостола Петра, який був рибалкою).Похорони Папи відбуваються через 4–6 днів після смерті з дев’ятиденними обрядами в церквах Риму. Перед закриттям труни його обличчя накривають білою вуаллю, кладуть монети його правління та зачитують грамоту про його життя. Франциск обрав поховання в базиліці Святої Марії Майор, а не в базиліці Святого Петра.Протягом наступних двох тижнів після смерті Папи декан Колегії кардиналів, а це 91-річний кардинал Джованні Баттіста Ре, скличе кардиналів до Риму на так званий конклав для обрання наступника Франциска.Після цього кардинали, яким не виповнилося 80 років (відносно недавнє правило, яке у 1970 році ввів Папа Павло VІ), збираються у Сикстинській капелі для конклаву (від лат. сum сlаvе — "під ключем"). Сьогодні таких виборців налічується 138 із загальної кількості 253 кардиналів. Конклав відбувається так:Спершу підготовка. Кардинали приїжджають до Ватикану, живуть у спеціальній резиденції Dоmus Sаnсtае Маrthае і готуються до голосування. У цей час можуть відбуватися неформальні обговорення кандидатів.Далі відбувається перехід до голосування. У Сикстинській капелі кардинали голосують двічі на день. Кожен пише ім’я свого кандидата на бюлетені зі словами Еlіgо іn Summum Роntіfісеm ("Обираю Верховним Понтифіком"). Для перемоги потрібно набрати дві третини голосів (нині це 92 голоси);Подання сигналу димом для громадськості. Після кожного раунду бюлетені спалюють. Чорний дим (із додаванням хімікатів) означає, що вибори тривають, білий — що нового Папу нарешті обрано. До речі вперше таку практику почали використовувати в ХVІІ столітті для комунікації з натовпом католиків, який завжди збирається на Ріаzzа Sаn Ріеtrо (Площа св. Петра).  Останній етап – публічне оголошення. Новий Папа обирає собі ім’я і виходить на балкон Собору Святого Петра зі словами Наbеmus Рараm ("Ми маємо Папу").Конклав може тривати від кількох годин до кількох днів. Наприклад, Франциска обрали за добу у 2013 році, тоді як у Середньовіччі процес міг тягнутися місяцями. Якщо за три дні Папу не оберуть, голосування зупиняють на день, а після кількох таких пауз (близько 12 днів) і 33 невдалих раундів кардинали переходять до другого туру, де обирають між двома лідерами, які не голосують. Ця процедура забезпечує поступовий консенсус у складних виборах.До речі, щоб уявити, якими є ці залаштунки виборів Папи, рекомендуємо до перегляду реалістичний фільм "Конклав" Едварда Берґера, який цьогоріч претендував на вісім "Оскарів". Хто може стати новим Папою? Список претендентівТеоретично Папою може бути обраний будь-який неодружений чоловік-католик, але на практиці останні 700 років обирають лише кардиналів. Західні ЗМІ, а особливо італійські, вже обрали своїх фаворитів, які мають хороші шанси одягнути білу папську сутану. Насправді їх чимало, явних фаворитів поки немає, тому коротко розповімо про найцікавіших:П’єтро Паролін (Італія, 70 років). Державний секретар ВатикануФото: vаtісаnnеwsІталійський кардинал П’єтро Паролін – це поміркований дипломат, близький соратник Франциска. Має досвід роботи в Нігерії та Мексиці, вільно володіє кількома мовами. Він вважається продовжувачем ліберальної лінії Франциска, зокрема в питаннях діалогу з іншими конфесіями та миротворчості. Букмекери ставлять саме на нього як на фаворита.Читайте також: Держсекретар Ватикану відвідав костел Святого Миколая в КиєвіЛуїс Антоніо Тагле (Філіппіни, 67 років). Префект Дикастерії євангелізаціїФото: vаtісаnnеwsКардинал Луїс Антоніо Тагле – харизматичний лідер з Азії, якого називають "азійським Франциском". Його обрання стало б історичним — перший Папа з Філіппін, та й узагалі з Азії. Активно просуває соціальну справедливість і боротьбу з бідністю.Маріо Грех (Мальта, 68 років). Генеральний секретар Синоду єпископівКардинал Маріо Грех є можливим поміркованим наступником Франциска. Він пропонує творчий діалог до складних тем і закликає не відкидати від Церкви гомосексуалістів чи людей, які живуть не за церковними правилами. Петер Ердо (Угорщина, 71 рік). Примас УгорщиниКардинал Петер Ердо - впливовий консерватор, противник причастя для розлучених і прийому біженців, якого Nеw Yоrk Роst називає важливою фігурою в політиці сучасної церкви. Маттео Дзуппі (Італія, 69 років). Архієпископ БолоньїЩе один італієць зі списку, кардинал Дзуппі, ліберал і миротворець, якого Франциск, до речі, відправив вести переговори щодо України (зокрема про повернення українських дітей з РФ). Має підтримку серед європейських кардиналів і асоціюється з ідеями милосердя та інклюзивності.Фрідолін Амбонго Бесунгу (ДР Конго, 65 років). Архієпископ КіншасиФото: nсrоnlіnеКардинал Бесунгу є лідером серед африканських єпископів, які різко відкинули благословення одностатевих пар, кинувши виклик Франциску. Хоча припускають, що це відбулося з його мовчазної згоди. Роберт Сара (Гвінея, 79 років). Колишній префект Конгрегації богослужінняДля африканського кардинала Роберта Сари – це останній шанс, адже вже в червні йому 80 років. Він консерватор, відомий критикою ліберальних реформ Франциска, зокрема щодо благословення гомосексуальних пар.Вім Ейк (Нідерланди, 71 рік). Примас НідерландівКардинал Ейк також є консерватором. Він критик ліберальних реформ Франциска щодо причастя розлучених і благословення гомосексуалістів, відстоює традиційні цінності церкви. Реймонд Берк (США, 76 років). Патрон Мальтійського орденуАмериканський кардинал є ще одним затятим консерватором та критиком ліберальних кроків Франциска щодо контрацепції, геїв і цивільних шлюбів. Микола Бичок (Україна, 45 років). Єпископ греко-католиків в АвстраліїФото: synоd.ugсс.uаУкраїнський кардинал, який родом з Тернополя, звісно, має найменші шанси, щоб очолити католицьку церкву. Адже йому бракує досвіду та впливу. Однак він наймолодший кардинал, призначений Франциском у 2024 році. І саме це робить його "темною конячкою". Адже таке обрання стало б сенсацією і великою несподіванкою, утвердивши б потребу в молодому обличчі та підкреслило, що Ватикан на боці України та демократичного світу. Адже двозначні заяви Папи Франциска щодо російсько-української війни підірвали довіру багатьох католиків до Ватикану. Тому сценарій, який показаний у серіалі Паоло Соррентіно – "Молодий Папа", цілком можливий. За даними букмекерських контор bеtu та оlbg, найвищі шанси саме в держсекретаря Ватикану П’єтро Пароліні, а також в "азійського Франциска" кардинала Луїса Антоніо Тагле. Власне, шанси на обрання неєвропейця досить великі, адже Франциск сам був першим Папою з Нового Світу, що розширило горизонти церкви. Крім того, Франциск за 12 років понтифікату призначив понад 70% нинішніх кардиналів-виборців. Тому його спадщина, а це акцент на милосерді, екології та діалозі на складні теми, ймовірно, вплине на вибір. Проте консервативне крило може спробувати повернути церкву до традиційних цінностей, підтримавши когось на кшталт Ердо чи Сари.Варто сказати, що смерть Папи Франциска може бути завершенням епохи ліберального реформаторства, що відкриває двері до нових викликів для католицької церкви. Конклав, який незабаром розпочнеться у Сикстинській капелі, визначить, чи продовжиться його курс, чи церква зверне на інший шлях. У будь-якому разі в наступні тижні світ затамує подих, чекаючи білого диму над Ватиканом і нового імені, яке увійде в історію. Бо хто б не став наступником, йому доведеться балансувати між традиціями тисячолітньої інституції та вимогами сучасного світу.Нагадаємо, у понеділок, 21 квітня, одразу після Великодня, пішов з життя Папа Римський Франциск. Йому було 88 років. Ще 14 лютого Папу Франциска госпіталізували до лікарні "Джемеллі" через бронхіт, що унеможливив його діяльність. 21 лютого його стан погіршився: виявлено тромбоцитопенію, ниркову недостатність, дихання періодично зупинялося, застосовували кисень і переливання крові. 1 березня Папа переніс бронхоспазм, потребував вентиляції легенів. Після стабілізації стану 2 березня він пережив два епізоди дихальної недостатності. 23 березня Франциска виписали, і він звернувся до публіки. Лікар Серджіо Альф'єрі зазначив, що під час 38-денної боротьби з пневмонією Папа був на межі смерті, але вижив. 20 квітня Великодню месу у Ватикані провели без нього.

Постраждали 80 людей, у тому числі 10 дітей

Динаміка цін на облігації свідчить про те, що ринки розглядають ймовірність досягнення мирної угоди щодо України як вищу перед листопадовими виборами президента США Дональда Трампа. Про це повідомляє Rеutеrs. "Наше моделювання показує, що поточна ринкова оцінка мирної угоди зросла з менш ніж 50% до виборів у США до приблизно 70% наразі", - йдеться в дослідницькій записці для клієнтів американського інвестбанку Gоldmаn Sасhs. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський і Путін готові укласти мирну угоду - Трамп Трамп, який прагне увійти в історію як миротворець, неодноразово заявляв про своє бажання завершити "кровопролиття" у війні, що триває вже третій рік. На даний момент Росія утримує під контролем майже одну п'яту території України, включаючи анексований у 2014 році Крим, а також частини чотирьох інших областей, які Москва вважає своїми, попри те, що світова спільнота цього не визнає. У випадку оголошення перемир'я лише потужна українська армія, підтримана Заходом, зможе забезпечити стримування російської агресії та гарантувати безпеку України і Європи. Як зазначає ІSW, представники Європейського Союзу та НАТО наголошують, що добре оснащена українська армія, підкріплена європейськими гарантіями безпеки, є найбільш ефективним засобом стримування російської агресії, що дозволить забезпечити довготривалий мир як в Україні, так і в Європі.

Очільник ресурсу "Миротворець" Роман Зайцев прокоментував ліквідацію російського окупанта з промовистим прізвищем Капец.

Марк Ейдельштейн – російський актор, який зіграв роль Вані Захарова в оскароносному фільмі Шона Бейкера "Анора". Його внесли до бази "Миротворець" за порушення закону про перетин державного кордону України. Повний текст новини

Відповідна інформація зʼявилася на сайті центру "Миротворець".Російський актор Марк Ейдельштейн, який зіграв Ваню Захарова в оскароносному фільмі Шона Бейкера "Анора", потрапив до бази "Миротворець". 23-річний росіянин неодноразово порушив закон про територіальну цілісність України. Ейдельштейн їздив на територію тимчасово окупованого Криму, порушуючи умови вʼїзду на український півострів, а також брав участь у спробах легалізації окупації Криму російськими загарбниками.Окрім цього, на сайті "Миротворця" зазначають, що Ейдельштейн вів незаконну комерційну діяльність на анексованому півострові. У 2021 році Ейдельштейн знявся в російському фільмі "Страна Саша". Зйомки проходили в анексованому росіянами Криму, зокрема, у Севастополі."Підтримуючи російську агресію та повністю усвідомлюючи, що відвідування окупованого російсько-фашистськими загарбниками українського Криму поза визначеними Україною пунктами пропуску є правопорушенням, відвідав територію АР Крим", - наголосили у "Миротворці". 

"Військових адвокатів", які влаштували провокацію в Києві біля будівлі ТЦК, внесуть у базу "Миротворця".

Володимир Зеленський вже відреагував на заяву заступника Єрмака

Раніше думали як: оце поганий Зеленський не підписує капітуляцію, а ми поміняємо його на хорошого Порошенка, Тимошенко або когось іншого. Для цього потрібні вибори. Ну або відставка президента з переходом повноважень до іншого високопосадовця.Потім стало зрозуміло, що серед нинішніх політичних діячів нема нікого, хто підписав би капітуляцію. Значить, треба на вибори виставити таку кандидатуру, яка переможе (коштом об’єднаної російсько-американської підтримки) й підпише.Тепер стало зрозуміло, що і цей сценарій не проходить.Читайте також: Трамп веде американський корабель на скелюФронт не сиплеться (дякуємо ЗСУ), тил також не поспішає сипатися (дякую кожному і кожній з вас, за винятком повторювачів російської пропаганди).Що залишається робити американцям? Ще збільшити політичний тиск на Україну. Що вони й роблять.Що робити росіянам? Ще збільшити атаки на фронті та повітряні й інформаційні атаки на тил. Щоб нарешті посипалося. Ніхто не звертає уваги на Конституцію країни, яка посипалася.Але тут є одна засаднича суперечність.Стратегія Росії полягає у затягуванні часу. Ще більше атак. Переговори в стилі "так, але". Розповіді про печенігів та хокей. Портрет Трампа тощо. Ще є час до кінця року, і треба його використати якщо не для розвалу України, то принаймні для захоплення ще якихось територій.Читайте також: Трамп надовгоВодночас Америці потрібно швидко. Найкращий перемовник та великий миротворець зав’язає в переговорах без результатів. Переговори протягом року без очевидних перспектив, але у фокусі телекамер — це не те, про що мріє Трамп.Що нам робити?Допомагати Силам оборони.Тримати власний дах.Не поширювати російську пропаганду.Яка перспектива?Зрозумівши, що тиск на Україну не дає результату, США або почнуть тиснути на Росію, або плюнуть і розвернуться в інший бік, залишивши проблему Європі. Не дуже-то й хотілося тієї Нобелівської премії.ДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

У "новому світі без порядку" немає союзів і союзників, є лише великі сильні країни, які беруть те, що їм хочеться, і маленькі слабкі, які стають жертвами такої політики, каже викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар Дії президента США Дональда Трампа свідчать про зміни світового порядку. Куди рухатиметься світ і хто вказуватиме напрям? &еnsр;Традиційний світовий порядок, заснований на правилах і багатосторонніх домовленостях, закінчився. І це не примха однієї людини, а наслідок дії довгострокових трендів. У "новому світі без порядку" США не захищатимуть своїх союзників. У цьому світі немає взаємних зобов'язань, а старі договори можуть бути переглянуті в односторонньому порядку. Є лише великі сильні країни, які беруть те, що їм хочеться, і маленькі слабкі, які стають жерт­вами такої політики. Нові Сполучені Штати не хочуть стежити за порядком у світі. Вони не захищатимуть демократії, не поширюватимуть освіти, не розвиватимуть інституцій тощо. Нова Америка вірить у право сильного в мультиполярному світі. Ви кажете, що причина змін у світовій політиці не в особистості Трампа, а в американському суспільстві. Які зміни відбулися всередині США? &еnsр;Президент Дональд Трамп не є випадковістю. Він втілення трендів, що наростали багато років. Американці обрали Трампа, бо ці тренди їх реально зачепили. Ось лише кілька основних: &еnsр;ненависть до інституцій та істеблішменту, які відчуваються зверхніми, корумпованими, зосередженими на власних інтересах; &еnsр;ненависть до постмодерного порядку денного з його пріоритетами політкоректності, інклюзивності, прав меншин, "політики ідентичності", кліматичних змін тощо, що викликає відчуття руйнування традиційних соціальних структур; Трамп є втіленням трендів, що наростали багато років &еnsр;відчуття загрози через тиск технологічних змін, втрата орієнтиру американської мрії, соціальна фрустрація; &еnsр;антиглобалізм, прагнення повернути робочі місця до США; &еnsр;ізоляціонізм небажання бути в ролі світового захисника цінностей, витрачати гроші на це, незважаючи на те, що вільна захищена торгівля є основою процвітання США; &еnsр;експансіонізм у Західній півкулі, звідси всі ці претензії до Канади, Мексики, Панами, Гренландії; &еnsр;ненависть до Європи, Канади й Австралії, які примуд­ряються досягати вищого рівня життя: відчуття, що всі живуть за американський рахунок через незбалансовану торгівлю та менші витрати на безпеку; &еnsр;зростання впливу великих корпорацій на політику через фінансування та лобіювання; &еnsр;зміна ставлення до науки в умовах поширення альтернативних поглядів на світ та конспірологічних теорій. Нині вони прорвалися всі разом. Маємо справу з об'єктивною реальністю, а не із суб'єктивними вибриками. Персона лідера визначає конкретну форму проявів, але суть визначають тренди. Вони невблаганні. За ними стоять багатомільйонні організації й інтереси сотень мільйонів людей. Трамп робить рухи до зближення з Путіним. Чи можливе воно після того, як російська пропаганда роками ліпила із США ворога №1? &еnsр;Російська пропаганда може продати своєму населенню що завгодно. Це блискуче описав Орвелл у "1984": ніхто не пам'ятає, з ким воювала його країна раніше, бо всі вважають, що вона завжди воювала з тим, із ким нині. Чи готова Європа протидіяти російській агресії? &еnsр;Європа швидко прокидається. Рішення про створення й фінансування оборонного союзу, про відмову від закупівлі американських озброєнь ухвалюють так швидко, що за лічені тижні відбувся більший зсув, ніж за роки. Україна тривалий час намагалася пояснити ситуацію європейцям, але віцепрезиденту США у виступі на Мюнхенській безпековій конференції це вдалося за годину. Україна купила для Європи три роки, оплачені кров'ю, але та не скористалася цим подарунком. Це прикро, але важливіше те, що буде далі. Нами торгуватимуть Як у разі зближення США і РФ поведеться Китай? &еnsр;Китай, з одного боку, втілює одну з основних цілей своєї політики відірвати Європу від Америки. З іншого боку, нинішні зміни невигідні Китаю. Ідеться про торговельні війни, мілітаризацію Європи, про очевидні загрози режиму нерозповсюдження ядерної зброї адже тепер кожна країна, що має агресивного сусіда, думатиме, що лише ядерна зброя захистить її від вторгнення. Бажання перезавантажити відносини з Росією на початку каденції характеризує політику кожної нової американської адміністрації демократичної чи респуб­ліканської в останні понад 20 років. Жодного разу це не вдалося, відносини лише погіршувалися, але знов і знов робиться та сама помилка. Ще більшою американською помилкою є намагання відірвати РФ від Китаю, щоб зблизити із Заходом і використати проти Китаю. Такий собі "зворотний Ніксон", що нагадує вдалу спробу експрезидента США Річарда Ніксона відірвати Китай від СРСР, але ж тоді відносини між Пекіном і Москвою вже були напружені. Нині маємо протилежну ситуацію: Китай та РФ нерозривно пов'язані й нинішня війна призводить до суттєвого поглиб­лення російської залежності. Рівень інтеграції такий, що відірвати вже нічого не вдасться. У цих умовах пропозицію "хабарів" керівництва РФ Америці у вигляді великих економічних вигід від експлуатації російських ресурсів Китай розглядатиме як спробу васала втекти від пана. Наслідком буде подальша прискорена інтеграція, щоб такі втечі були неможливі. Як ви оцінюєте результати зустрічі української та американської делегацій у Саудівській Аравії? &еnsр;Україна та США повернулися в дипломатичне русло переговорів та зробили перший крок до миру, притому Київ не поступився щодо своїх червоних ліній (юридичне визнання окупованих територій російськими, демілітаризація у вигляді обмеження розміру та озброєнь ЗСУ, "денацифікація" у вигляді повернення російських агентів в український інформаційний та політичний простір. Країна). Америка також виграла: вона видається миротворцем та лідером процесу. Натомість Москва тепер у дипломатичному шпагаті, на момент цього інтерв'ю ще не зрозуміло, як воно далі буде. Погано те, що США все ще розглядають Україну як частину великої всеохопної угоди з РФ, тож нами торгуватимуть. Якого миру прагне Трамп? &еnsр;Будь-якого, аби якнайшвидше. Його влаштує і нетривале перемир'я, аби лише він видавався великим переговорником і миротворцем. Попервах здавалося, що капітуляція України на умовах Путіна повністю влаштовує американську адміністрацію. Але стійка позиція українського політичного керівництва й українського суспільства показала, що це неможливо. Тут треба зазначити, що Україну та її прагнення досить слабко розуміють на Заході. Чимало людей не може втямити, навіщо Україна віддає життя своїх кращих синів і дочок за зруйновані, сплюндровані території. Захід досить слабко розуміє прагнення України Це відображає повне нерозуміння Заходом цілей війни з обох боків. Чимало аналітиків, дипломатів, політичних лідерів упевнені, що РФ воює за території, які вважає своїми. Віддати їм ці території, та й кінець війні. Вони не розуміють, що мета Кремля не території, а знищення української державності й ідентичності. Вони не розуміють, що РФ не зупиниться, рушить далі на захід. До заяв Путіна про відновлення світового порядку часів СРСР ніхто не ставиться серйозно. Лише тепер найближчі до РФ та, відповідно, найбільш загрожені країни Центральної та Північної Європи починають розуміти, що все серйозно. Відповідно, мета війни для України збереження держави й нації. Капітуляція для нас не вихід, бо означає смерть. Чимало західних лідерів має перед очима приклад Другої світової війни, коли Париж капітулював, щоб зберегти життя французів. Але ж метою нацистського райху було виведення Франції з війни й отримання контролю над її промисловістю, а не знищення всіх французів чи перетворення їх на німців. Смерть чигала лише на французьких євреїв, решта могла залишатися живою та бути собою. Російсько-українська війна має екзистенційний характер. Тут більше підходить інша історична аналогія, відоб­ражена в цитаті ізраїльської прем'єрки Ґолди Меїр: "Ми маємо намір залишитися живими. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це не те питання, яке залишає багато можливостей для компромісу". Що буде з НАТО в разі виходу з нього США? Чи зможе в такому разі об'єднана Європа створити нову ефективну систему безпеки? &еnsр;Так чи так Європі потрібен оборонний союз, і його перші обриси ми вже бачимо. Європейська економіка має достатньо ресурсів для власної безпеки, включаючи можливості виробництва. Водночас дві країни ЄС мають ядерну зброю, а для Німеччини її створення не є значною проблемою. Україна нарешті усвідомлює, що її головні союзники в Європі. Але і Європі час усвідомити, що їй потрібна Україна як щит. Ми маємо найбільшу армію на континенті, єдину армію, яка може стримувати РФ, яка вміє вести сучасну високотехнологічну війну. Європа потрібна Україні як тил, як джерело фінансової підтримки, зброї, технологій, інвестицій, політичної та моральної підтримки. Ми приречені бути разом. Європа без України не виживе. Україна не виживе без Європи. Ми в одному човні або разом випливемо, або разом потонемо. Чому Вашингтон проти вступу України в НАТО? &еnsр;Річ не в тому, що США скептичні щодо України, а в тому, що вони скептичні щодо НАТО. Ніхто не каже вголос, але всі підозрюють, що НАТО не працює. Очевидно, Альянс працює як військовий механізм: уміння десятків національних армій і флотів співпрацювати на рівні штабів та підрозділів є унікальною спроможністю, яку неможливо переоцінити. Водночас НАТО як політичний механізм викликає чимало підозр: чи не буде єдиною реакцією на напад на Європу "велике занепокоєння" США? Тому я не ставився би серйозно нині до заборони Україні вступати в НАТО. Подивимося, що буде за кілька років. Чому адміністрація Трампа вважає Україну перепоною для досягнення ідей США? &еnsр;Україна нині заважає США досягти двох важливих стратегічних цілей. По-перше, ослабити Європу, щоб вона стала роз'єднаною, не перетворилася на центр сили. Адже у світі права сильного що менше центрів сили, то краще. По-друге, посилити РФ, щоб вона не розвалилася й можна було використати її проти Китаю. Тож Україна є прикрою перешкодою, яка має бути покарана. Нам доведеться докласти чимало зусиль, щоб довести хибність цієї картини. І якщо першу з двох помилок варто залишити європейцям, то друга переважно наше завдання. Мусимо довести, що знаємо РФ краще за американців, які спираються на свої багатолітні "російські студії", що дають сильно викривлену москвоцентричну картину. Мусимо довести, що РФ ­колоніальна імперія, яка не має іншого майбутнього, крім агресивних воєн чи розпаду. Бо демократичний розвиток в імперії неможливий. Ми розуміємо, що будь-який мир із РФ тимчасовий, доки вона зберігає спроможність воювати. Імперія повертатиметься знову, усунувши попередні помилки, щоб остаточно вирішити "українське питання". Але це буде згодом, а тим часом Трамп може отримати Нобелівську премію й увійти в історію як великий миротворець. Такі випадки, коли лаври діставалися за короткочасне припинення війн, непоодинокі в історії ХХ століття. Який має бути вихід із цієї війни, щоб Україна збереглась і була в безпеці? &еnsр;Відповідь на це запитання дає Маніфест сталого миру, укладений десятками українських філософів, дипломатів, військових, економістів тощо на початку 2023 року. Україна буде в безпеці лише тоді, коли імперія припинить своє існування. Сьогодні це здається фантастикою, але імперії не вічні. Ще 100 років тому світ складався переважно з імперій, а нині більшості не існує. Можна сказати, що РФ остання велика імперія, такий собі останній динозавр, який живиться кров'ю інших, щоб подовжити своє нікчемне життя. Європі потрібна Україна як щит. Європа потрібна Україні як тил Російська імперія розпадалася двічі в ХХ столітті 1917 року, коли отримали свободу Польща й Фінляндія, та ненадовго країни Балтії, а також 1991 року. Розпадеться і втретє, адже війна надзвичайно ослаблює всі імперські "скрєпи". Це передусім економічні механізми перерозподілу бюджетів, страх перед силовиками, а також спільна ідентичність, спільна ідеологія, кар'єрний шлях регіональних чиновників тощо. Коли зв'язки послаблюються, потрібна лише якась ключова подія, щоб почався швидкий розпад. Це не обов'язково буде скоро, але це невідворотно. Як кажуть, імперія розпадається повільно, а потім раптово. Згадайте розпад СРСР протягом лише одного 1991 року або нещодавнє падіння режиму Асадів у Сирії 53-річне правління завершилося менш ніж за два тижні. Розуміючи ключову вразливість РФ її імперський характер, ми з друзями ще в перші дні повномасштабної війни створили рух, який нині оформлений як громадська організація "Деколонізація". Наша мета прискорити процес розпаду РФ, а отже, настання сталого миру. Ідея деколонізації РФ за три роки, зокрема й нашими зусиллями, але передусім зусиллями ЗСУ, перетворилася з маргінальної на мейнстрим, основний потік міжнародної політики. Жодна велика міжнародна конференція не обходиться тепер без обговорення деколонізації РФ, жоден серйозний аналітичний центр не може обійти цю тему. У першій половині 2024-го резолюції Європарламенту, ПАРЄ, Парламентської асамблеї ОБСЄ визначили, що деколонізація, деімперіалізація РФ є єдиним шляхом до демократичного розвитку та сталого миру. Це довгий шлях, але процес набув незворотності. Водночас важливо, яка Україна буде після війни. Чи вдасться повністю відновити здобутки демократії, згорнуті під час воєнного стану, та ще й у світі, в якому демократія вже не видається для багатьох великою цінністю? Чи вдасться відновити й примножити людський капітал основу для існування української нації й економіки? Відповіддю на ці й інші запитання є прискорена європейська інтеграція, яка вимагає демократичних реформ та економічної свободи. Хоч би яке буде майбутнє ЄС, ми залишаємося європейцями, і цей вибір обіцяє нам утілення наших прагнень. Передплатити журнал "Країна"

Настав час заглибитися у свою особистість і дізнатися: ви є миротворцем чи у вас живе дух воїна?

Очільник сайту "Миротворець" Роман Зайцев дослідив дисертацію українського боксера Олександра Усика та помітив дивний нюанс у роботі.

Веніславський каже, що Трамп як «миротворець» мусить тиснути на обидві сторони

З самого початку було зрозуміло, що гра американців зводиться до затягування всіх до переговорів. Перспективність цього плану завжди була під питанням, а завдання України в цьому процесі було водночас простим і складним: не дозволити зробити себе винною у його провалі. Як ми з цим завданням справлялися – питання окреме, і кожен міг бачити це сам.Вчорашня новина про "перемир’я" дає підстави сподіватися, що наша влада зробила висновки й тепер діятиме відповідно. Україна пішла назустріч, погодилася на перемир’я, і тепер американський "м’яч-миротворець" полетів на російське поле – в усім відомий бункер у Підмосков’ї.Але саме з цього моменту і починається найцікавіше. Якщо згоду України можна було передбачити, то реакцію Росії – значно складніше.Читайте також: Після ДжиддиОчевидно, що Путін блефував своєю готовністю до мирних переговорів. Але він так само не може відкрито сказати "ні" на вчорашню пропозицію, бо це "ні" почують не лише у Вашингтоні, а й у Пекіні та на глобальному Півдні. Наприклад, Китай довго виставляв собі в заслугу, що домігся від Путіна публічної заяви про його готовність до миру. Якщо Кремль тепер прямо скаже "ні", це зіпсує китайську дипломатичну лінію у комунікаціях з ЄС та США.Тож найімовірніший сценарій на найближчий час – ніякого перемир’я не буде. Як воно не було потрібне Путіну раніше, так і залишається йому непотрібним зараз. У кремлівській картині світу війна з Україною вже виграна, а припинення бойових дій можливе лише по кордонах чотирьох українських областей. Про це багаторазово заявлялося на всіх рівнях.Читайте також: Чи погодиться Путін на перемир'я?Якою буде відповідь США на таку позицію Кремля – теж залишається загадкою. Відсутність у них чіткого плану завершення війни та імпульсивність багатьох рішень лише додають невизначеності. Це, безумовно, впливатиме на хід війни. Є сумніви, що США виділятимуть нові великі пакети допомоги, як це було при попередній адміністрації.Тому найоптимістичніший сценарій для нас залишається тим самим: нова адміністрація дозволить завершити постачання вже виділеної військової допомоги та дозволить європейським союзникам закуповувати американську зброю для України.Дуже хотілося б помилятися, але, на жаль, практично ніщо не свідчить про те, що війна може закінчитися або хоча б зупинитися найближчим часом. Тому підтримка української армії залишається і буде залишатися головним завданням для кожного з нас.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Поки США припиняють давати зброю і розвіддані Україні, ЄС обіцяє допомогти, але від слів до діла не спішить переходити. Британія дасть Україні нові дрони-камікадзе. Представники США та України зустрінуться на наступному тижні, щоб обговорити мирні плани. Колонка про мирну стратегію команди Дональда Трампа. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ. "ЄС багато обіцяє, але розчаровує Україну", Роlіtісо, США Обійми. Фотосесії. Обіцяння далі озброювати Україну. Попри все, що сталося за шість тижнів після повернення Трампа в Білий дім, це все, що лідери ЄС запропонували президенту Володимиру Зеленському на екстреному саміті в Брюсселі в четвер. Вони виробили плани зміцнення оборонного сектору ЄС, але в короткій перспективі не змогли домовитися про нові зобов'язання щодо зміцнення позицій України в найближчому майбутньому. Київ бореться з припиненням військової допомоги США і обміну розвідданими. Адміністрація Трампа посилює тиск на Зеленського, щоб уклав швидку мирну угоду з Путіним. Після 10 годин переговорів у Брюсселі в четвер, досягнення за посередництва лідерів країн зосереджувалися лише на їхніх колективних зусиллях побудувати фрагментований оборонний сектор. Частина дискусій про Україну навіть не пройшла перевірку серед 27 членів через опозицію прем'єра Угорщини Віктора Орбана, який не приховує підтримки Путіна. За винятком Угорщини, 26 країн підписали заяву про Україну, яка проводить червоні лінії для майбутніх мирних переговорів, закликає до приєднання Києва до ЄС та обіцяє майбутню військову допомогу без конкретних обіцянок. "Для досягнення "миру через силу" Україна має бути в найсильнішій позиції з власним міцним військовим і оборонним потенціалом. ЄС у координації з партнерами відданий давати політичну, фінансову, економічну, гуманітарну, військову, дипломатичну підтримку Україні та її народу", йдеться у заяві 26 лідерів ЄС. Робота над майбутніми пакетами озброєнь триватиме в рамках "коаліції бажаючих", яка потенційно включає не членів ЄС, наприклад Сполучене Королівство. ЄС пообіцяли Україні більше фінансової та військової підтримки, ніж США У четвер Зеленський таки отримав кілька конкретних зобов'язань, але не від ЄС. Норвегія пообіцяла збільшити військову допомогу Україні до 8 млрд на 2025 рік більше, ніж удвічі перевищивши попередні зобов'язання. Головне питання, яке висить над майбутнім України - чи зможе ЄС замінити або компенсувати припинення військової допомоги та розвідки США. З початку вторгнення Росії три роки тому країни ЄС пообіцяли Україні більше фінансової та військової підтримки, ніж США. Ця підтримка надходить. У 2025-му буде виділено 30 млрд фінансової допомоги у вигляді позик, забезпечених замороженими активами Росії. Кінець обміну розвідданими важливий для України. Це означає втрату доступу до інформації про захоплення цілей Але припинення військової підтримки США залишає велику діру в здатності союзників підтримувати Україну в усіх аспектах війни, особливо коли йдеться про розвідувальні дані та високоточну зброю. "Кінець обміну розвідданими важливий для України. Це означає втрату доступу до інформації про захоплення цілей для ракет великої дальності, перехоплення ракет і дронів. У ЄС немає потенціалу стратегічної розвідки. Такі країни як Німеччина повністю залежать тут від НАТО. Тепер вони стикаються з перспективою активізації зусиль, яка потребує десятиліть часу і сотень мільйонів доларів", - каже колишній офіцер британської розвідки, полковник Філіп Інгрем. Занепокоєння щодо потенційного виходу США з архітектури безпеки Європи чи зниження рівня безпеки спровокували одну з найбільших геополітичних криз, що вразили континент за останні десятиліття. Боротьба європейців за те, щоб уникнути втрати гарантій безпеки США, стала для них головним пріоритетом. Дискусія щодо оборони тривала 10 год. Лідери обговорювали, як профінансувати нарощування оборони на 800 млрд і скільки інвестицій витратити на джерела в Європі та поза ЄС. За словами одного дипломата, переговори щодо України минули за 15 хв. Цим усе сказано. "Британія поставить Україні "дрони-камікадзе" виробництва США", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Британія поставить Україні ударні дрони виробництва США, заявив британський міністр оборони Джон Гілі. Їх планують використати для боротьби з Росією на Чорному морі. Це Гілі заявив після відвідин англо-американської фірми Аndurіl, яка їх виготовляє у Вашингтоні. Гілі перебуває у США для зустрічі зі своїм колегою Пітом Гегсетом. Новий контракт на $39 млн на дрони, які спостерігають за територією перед тим, як вдарити включає БПЛА Аltіus 600m і Аltіus 700m. Це оголошення зробили після того, як Трамп заборонив США ділитися розвідданими з Києвом і призупинив військову допомогу. Його рішення означає, що бити по російських цілях і попереджати мирних жителів про ракетні обстріли України буде важче. Однак контракт про дрони показує, що США все ще допомагають Україні, попри припинення військової допомоги. Британія дала понад 10 тис. дронів ЗСУ Британія дала понад 10 тис. дронів ЗСУ. Завдяки позиці на $2,92 млрд із конфіскованих російських активів, і оголошеного минулого тижня пакету ракет для ППО на $2 млрд, вона демонструє лідерство в забезпеченні міцного миру для України. ЗСУ отримають дрони, пускові установки та запчастини протягом найближчих місяців. "Представники США і України зустрінуться наступного тижня", Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, США Високі чиновники США та України планують зустріч наступного тижня, щоб обговорити перші кроки щодо угоди, яка може призвести до припинення війни - після тижня дій США, які ставлять під сумнів їх підтримку України. Трамп і Зеленський підтвердили зустріч, яка відбудеться в Саудівській Аравії. Про неї оголосили менше ніж через тиждень після спалаху в Овальному кабінеті між двома чоловіками, коли Трамп назвав Зеленського невдячним та погрожував залишити Київ наодинці боротьбі з росіянами. Пізніше Трамп призупинив всю військову допомогу Україні. Відтоді Зеленський висловлював жаль щодо того, як відбулася зустріч, і сторони показували готовність підписати угоду, за якою США отримуватимуть доходи від мінеральних ресурсів України. Зеленський повідомив, що зустріч запланована на вівторок, але не уточнив, хто від України візьме в ній участь. Російські посадовці зустрілися минулого місяця з посадовцями Трампа в Ер-Ріяді, коли Москва дала сигнал про відкритість до переговорів, хоча не сказала, чи погодиться на припинення вогню чи угоду про припинення війни. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які гарантії безпеки може отримати Україна: політолог розповів Серед європейських лідерів є значні сумніви, чи зможуть вони слугувати основним захистом безпеки для України, якщо США покине українців. Цього тижня Трамп призупинив військову допомогу і обмін розвідданими з Україною, щоб змусити Київ вести переговори на його умовах, хоча не окреслив жодного конкретного мирного плану. "Ідея зустрічі в тому, щоб виробити основу для мирної угоди та початкового припинення вогню", - заявив спецпредставник Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф. Зеленський готовий підписати угоду про корисні копалини Віткофф вважає, що Зеленський готовий підписати угоду про корисні копалини, щоб створити контрольований США фонд, який отримуватиме доходи від природних ресурсів України. Зеленський каже, що українці наполягатимуть на низці зобов'язань від Росії, щоб перевірити, чи можна остаточно досягти тривалого миру. Ці вимоги включають обіцянки РФ не атакувати енергетичну чи іншу цивільну інфраструктуру України. "Українці дійсно хочуть миру, але не ціною відмови від України. Справжнє питання для переговорів в тому, чи здатна Росія відмовитися від війни", - каже Зеленський. Москва не дала жодних публічних заяв, що погодиться на перемир'я, припинення вогню чи війни. Але Віткофф каже, що Росія показала відкритість до продовження дискусій. Про переговори з Україною Віткофф сказав: "Сподіваюся, це буде хорошим сигналом для росіян, бо вони також були активними, бажаючи щось зробити". Трамп заявив, що учасники переговорів зі США "домоглися значного прогресу з Україною і значного прогресу з Росією за останні дні". Він висловив оптимізм щодо можливої ​​мирної угоди. "Станеться так, що Україна захоче укласти угоду, бо в них немає вибору. Я також думаю, що Росія захоче укласти угоду, бо певним іншим способом, який знаю тільки я, у них немає вибору", - заявив Трамп. "Трамп ударив Зеленського кувалдою. Пора бити Путіна", Тhе Wаshіngtоn Роst, США Колонка оглядача Давида Ігнатія Кувалда Трампа до дипломатії наблизила Україну до столу переговорів. Тепер пора Трампу бити по Росії або втратити довіру як миротворець. Трамп правий, що пора закінчити війну в Україні. Він правий, що США слід відновити відносини з Кремлем, щоб відігравати ефективну роль посередника. Але його зовнішня політика схожа на джаз - у вільній формі, без структури та в постійній імпровізації. Це може врятувати життя чи спричинити загибель значно більшої кількості українців і росіян. Ось парадокс переговорів: хоча Зеленський чутливий до тиску Трампа, йому конче потрібне припинення вогню. Його сили виснажені, і можуть почати падати протягом наступних пів року. Щодо Путіна, то він вітає обійми Трампа, але не хоче припинення вогню, якщо це не принесе йому перемоги, якої не здобув на полі бою. Дипломатичний порядок денний добре підсумував Кіт Келлог: "Те, що ви бачите - це невідкладні зусилля, щоб залучити сторони до столу переговорів для досягнення мирного врегулювання. Залучення означає застосування точок тиску та стимулів - батога і пряника". Зеленський діставав лише батоги Наразі Зеленський діставав лише батоги. Минулої п'ятниці Трамп вдарив його в Овальному кабінеті. Ця потворна сцена призвела до поступок, яких хотів Трамп. Цього тижня Зеленський послав повідомлення, і запропонував припинити повітряні та морські атаки на Росію та негайно підписати угоду, яка дасть США частку мінеральних багатств України. Він скаржився на "прикрі" суперечки в Білому домі. "Україна готова якнайшвидше сісти за стіл переговорів", - сказав він. Гаразд, а Путін? Після телефонної розмови Трампа 12 лютого він і його емісари посміхалися. "Ми готові до переговорів з Україною, щоб досягти миру", - заявив глава МЗС Росії Сергій Лавров. Росія і США почали дипломатичне "перезавантаження" 18 лютого в Ер-Ріяді. Росія призначила дипломата Олександра Дарчієва послом у Вашингтоні. Цього тижня Кремль раптом почав звучати жорстко Цим пряником Путін ласував місяць. Але цього тижня Кремль раптом почав звучати жорстко. Пропозиція Британії та Франції дати війська для "сил стримування" після припинення вогню викликала неприємну відповідь Лаврова у четвер: "Ми категорично не потерпимо таких дій. Європейські війська в Україні будуть означати офіційну та неприховану участь країн НАТО у війні проти РФ". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці зникають - державу доведеться заселяти мігрантами: світові ЗМІ Якщо Трамп не планує повну здачу інтересів на користь Москви, що, на жаль, можливо, пора тиску США на Путіна, щоб перетворити це на справжні переговори. Келлог запропонував попередній план у четвер. За його словами, завдання не в тому, щоб додати нові санкції, а забезпечити виконання тих, які вже ввели. Найкращою розмінною монетою для України є "здоровий глузд". Погана мирна угода, без реальних гарантій безпеки для України, ймовірно, розлетиться Трампу в лице на друзки. Це буде Афганістан для Трампа. Тиснути на Україну - легко. Якщо Трамп справді хоче миру, найважче натиснути на Росію.

Внесений до бази "Миротворець" Миронов раніше скаржився на сильне напруження і проблеми зі сном

Глава Мінторгівлі США Говард Латнік розкритикував Зеленського за конфлікт із Трампом в Овальному кабінеті 28 лютого. Він назвав президента України "не миротворцем", а "порушником спокою". Повний текст новини

Президент США Дональд Трамп заявив, що бачить себе в когорті разом із Джорджем Вашингтоном і Авраамом Лінкольном та хоче залишитися в пам’яті людства як миротворець, який завершує війни.

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Нахраписта тактика Трампа не дає результатів: він вимагав Гренландію, яка показала йому яскравий факт, йшов буром на Мексику – відповідь президента Мексики була геніальною, торпедував Канаду – бачимо, який результат, вочевидь, і з Україною буде така сама ситуація. Путін почав об'єднувати Європу, а Трамп зараз цей процес дуже суттєво пришвидшив. А тепер із завершенням виборів у Німеччині ідея створення власної європейської безпеки та наповнення її реальним змістом дуже швидко почне реалізовуватися. У Трампа з його турборежимом вже є проблеми у США, губернатори відверто кличуть його до суду, коли він погрожує забрати у них федеральне фінансування", - прокоментував Олег Рибачук.За його словами, далі у Трампа буде проблема саме з РФ, адже нам відомо, що таке домовленості з Росією. Трамп повторює, що ось-ось Путін готовий до перемир'я, хоча розвідка США доповідає про відсутність таких ознак."Постійно повторюється, що сторони мають піти на певні поступки, але світ досі не знає, на які власне поступки йде Росія. Сьогодні, 24 лютого, мав бути ледь не другий раунд переговорів між американською та російської сторонами, росіяни заявили, що чомусь переговорів не буде. І це не говорить про великий прогрес. Путін вже один раз повністю переграв Трампа в цій ситуації. І у Трампа зараз є загроза значно глобальнішого програшу з точки зору американської політики. Коли Трамп ввзязується в цей процес, говорячи, що за тиждень готовий зустрітися з Путіним, а потім стає відомо про неготовність цієї зустрічі, то бачимо, що ситуація далі буде ставати все більш незручною для Трампа", - зауважив політик.На його думку, вважати, що інтереси Трампа будуть віддані Україні – дуже наївно."Звичайно, Трампу Росія - значно ближче. На зустрічі в Ер-Ріяді представник російської сторони Дмитрієв почав вже розмову з американцями щодо розділу Аляски, спільної розробки ресурсів на окупованих територіях України. Однак у Трампа є "виделка": десь глибоко в душі йому було б значно комфортніше мати стосунки з Росією, але він не може осторонь залишити Європу та Україну. Адже не можна порівняти європейський ринок та російський, європейці готові закуповувати у США і зброю, і енергоносії, а Україна вже частина ринку Європи та європейського сімейства. Тому Трампу буде непросто навіть з точки зору економічних інтересів знову попастися на вудочку Путіна. Але якщо він це зробить, то в історію увійде не як найбільший миротворець, а як двічі лох", - резюмував Рибачук.23 лютого на пресконференції президент України Володимир Зеленський зазначив, що правильно було б, якби Трамп спершу домовлявся про завершення війни з ним, а не з Путіним. В іншому разі українці втратять довіру до США.