Search trend "оман"

Підписано нову угоду про створення першого в світі спеціального коридору для імпорту рідкого водню, який з’єднає Оман, Нідерланди і Німеччину. Коридор дозволить здійснювати комерційні поставки відновлюваного рідкого водню небіологічного походження з порту Дукм в Омані до важливих європейських хабів, включаючи порт Амстердама та внутрішній порт Дуйсбурга. Угода була офіційно підписана під час державного візиту короля […] Роst Перший у світі міжконтинентальний водневий коридор з’єднає Європу і Близький Схід аt Rооt-Nаtіоn.соm.

США і Іран змінюють місце переговорів щодо нової ядерної угоди — замість Омана вони перенесуться до Риму. Втім, Оман залишиться посередником у процесі.

Раніше Італія заявляла, що прийме переговорників

Іран планує продовжити ядерні переговори з США, але не напрямуІран заявив, що переговори зі США будуть зосереджені на ядерному досьє та скасуванні санкцій. Зустріч відбудеться 19 квітня, переговори будуть непрямими, Оман залишиться посередником.

Іран привів свої збройні сили у стан підвищеної готовності через можливу військову операцію США. Тегеран також попередив сусідні країни, щоб вони не допомагали американським військам у разі початку бойових дій. Про це повідомляє Rеutеrs із посиланням на іранського чиновника, який побажав залишитися анонімним. Раніше Тегеран відкинув вимогу США відновити прямі переговори щодо ядерної програми. Водночас Іран дав зрозуміти, що готовий до непрямих переговорів через Оман. Ця країна вже давно є посередником у спілкуванні між двома державами. На тлі загроз президента США Дональда Трампа про можливий удар по Ірану, Тегеран надіслав офіційне застереження урядам Іраку, Кувейту, ОАЕ, Катару, Туреччини та Бахрейну. Будь-яка допомога американським військовим вважатиметься актом ворожнечі. Іран особливо наголосив на забороні надання території або повітряного простору для можливих операцій США. За словами іранського посадовця, така співпраця матиме для цих країн "серйозні наслідки". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іран може "зникнути до вересня", якщо відмовиться від ядерної угоди Rеutеrs звернувся за коментарями до урядів Іраку, Кувейту, ОАЕ, Катару та Бахрейну, однак відповіді не отримав. Туреччина офіційно заявила, що їй нічого не відомо про попередження з боку Ірану. Втім, видання зазначає, що Тегеран міг скористатися іншими каналами зв'язку. Росія публічно закликала США до стриманості, проте Тегеран не розраховує на суттєву підтримку з боку Москви. Інший іранський чиновник пояснив, що ступінь залученості Росії залежатиме від "динаміки" стосунків між російським диктатором Володимиром Путіним і Трампом. Іранські збройні сили привели в готовність ракети на тлі заяв президента США Дональда Трампа про можливе бомбардування країни, якщо Тегеран не погодиться на ядерну угоду. За повідомленнями, ці ракети здатні вражати об'єкти, пов'язані зі США. Значна їх кількість вже готова до запуску і розміщена в підземних сховищах, розкиданих по всій території Ірану.

Тиск на потужного союзника Росії вже змінив баланс сил на Близькому Сході. Чому Тегеран уже програв у потенційній війні і що це дасть нашій країні, розбиралася Gаzеtа.uа. Останнє літо Пезешкіана Іран ризикує зникнути до вересня 2025 року, якщо не погодиться на умови ядерної угоди, котрі висунув президент США. Принаймні, так пише британське видання Dаіly Ехрrеss. Дональд Трамп неодноразово виявляв незадоволення офіційним Тегераном. Особливо прохолодними відносини стали після різкої відмови Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї припинити підтримку єменських хуситів. Тому інформація видається правдоподібною. Опосередковано її підтверджують повідомлення про збільшення військової присутності США у регіоні. А щоб розвіяти остаточні сумніви, Ізраїль зайняв нові території у Палестині. Офіційна мотивація - для формування альтернативного "коридору безпеки" у Секторі Гази. Але на офіційному рівні є лише словесна перепалка між Хаменеї та Трампом. Терпіння вичерпується Колишній радник голови Об'єднаних Арабських Еміратів Абдулхалег Абдуллах 28 березня розповів про лист-ультиматум Ірану від президента США. За його словами, Дональд Трамп зажадав від Тегерана припинити ядерну програму, закрити всі пункти збагачення урану, припинити постачання зброї хуситам, підтримку "Хезболли". Також є вимога про розпуск збройних груп, пов'язаних із іракською "Хашд аш-Шаабі". Відомо, що Тегеран рішуче відкинув ці вимоги. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що лист Трампа містив погрози на адресу Ірану. "Ми не дозволимо розмовляти з іранським народом мовою погроз", - наголосив він. Однак пізніше іранська сторона через Оман передала Вашингтону, що: прямих переговорів зі США не буде, якщо збережеться політика максимального тиску, Іран не вестиме перемовин від інших держав, із Єменом включно, оскільки не диктує їм зовнішню політику. Щоб у Тегерана не виникло сумнівів у майбутньому ударі, стрімко нарощується американська військова присутність у регіоні, у ЗМІ натякають на спільну спецоперацію Сполучених Штатів та Ізраїлю. А сам Дональд Трамп зробив запит у Конгресі на удар по Ірану. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро наголосив: якщо Іран відкине пропозицію Трампа, війна неминуча. Відкинуті пропозиції Іран дав зрозуміти, що сумнівів у нього і немає: у листі, переданому через Оман, сказано, що американо-ізраїльські удари отримають відповідь. Цікаво, що Катар, Кувейт і Саудівська Аравія відмовилися надавати свої авіабази у розпорядження США для атаки на Іран. Тому Вашингтон посилює військовий контингент в інших локаціях, зокрема, у Південній Кореї, у Катарі (Аль-Удейд) і в аеропорту Джибуті (Ємен). Паралельно готується база для переговорів. Такий висновок можна зробити зі слів міністра закордонних справ Ізраїлю Гідеона Саара. Він повідомив, що є ознаки, того, що між Тегераном і Вашингтоном почнуться непрямі переговори, "іранці дали зрозуміти, що готові". Посередником можуть стати ОАЄ. Третій шлях Момент для Тегерана справді делікатний. З одного боку, 27 березня Путін вніс до Держдуми на ратифікацію проєкт угоди про всеосяжне стратегічне партнерство. Якщо Іран погоджується на умови американців, то це означатиме віддалення від Росії. Водночас, якщо Кремль домовиться з Білим домом про "вічну дружбу", Іран стане третім зайвим і його знищать економічно. З іншого, відкидаючи пропозицію Трампа, президент Масуд Пезешкіан стає залежним від свого російського колеги, а також - опосередковано - від милості Китаю. Офіційна Москва поки що зацікавлена у Тегерані як у союзнику у війні проти України (і, можливо, на перспективу, проти колективного Заходу). Помітно, що різкі вислови проти США належать, в основному, чиновникам Ірану та Верховному лідеру, котрому втрачати нічого. Натомість президент Пезешкіан вирішив торувати третій шлях - подзвонив президенту ОАЕ Мухаммеду бен Заїду Аль Нахайяну і запросив його до Ірану. Нахайян, судячи з його допису у соцмережі, запрошення прийняв: "Спільними зусиллями ми б із вами могли сприяти налагодженню і зміцненню діалогу між нашими країнами заради спільних інтересів і перспективного майбутнього". Розуміючи коливання Ірану, російське МЗС активізувалося 3 березня. Речниця відомства Марія Захарова назвала американські плани бомбардувати Іран неприйнятними, і наголосила на пошуку "життєздатних, стійких переговорних рішень, котрі дозволять зняти західні упередженості та непорозуміння відносно іранської ядерної програми". За її словами, Тегеран має право на мирне використання ядерної енергії. Водночас заступники міністрів закордонних справ Ірану і РФ обговорили ситуацію навколо переговорів по іранській ядерній програмі, а голова іранського зовнішньополітичного відомства у ході телефонної розмови запросив директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі Ірану. Наслідки для регіону Перипетії навколо Ірану свідчать про бажання Росії, будь-що, зберегти іранську ядерну програму як одну з гарантій безпеки. Утім, ні Москва, ні Пекін не стануть зброєю захищати Тегеран, оскільки ведуть переговори зі США. Дональд Трамп хоче короткої і переможної війни, у підсумку якої буде нова ядерна угода, жорстка для Ірану. Приклад спецоперації в Ємені демонструє, що бойові дії будуть продовжуватися. У відповідь Іран може закрити Ормузьку протоку, а це призведе до здорожчання енергоносіїв із Перської затоки. Тому Білому дому вигідніше завести процес у переговори, як це триває по Сектору Гази, і видавати періодично "перемоги". Скоріш, так і думають у Тегерані. Але у Дональда Трампа може бути своя логіка. Він прагне укласти хоча б одну з резонансних угод якомога швидше. У випадку з Іраном, часові рамки обумовлені завершенням терміну антиіранських санкцій ООН (жовтень 2025 року). До того ж, удар по Ірану - одночасно удар і по Індії, котра зацікавлена у функціонуванні Ормузької затоки. 3 квітня іранська сторона пригрозила американцям розбомбити авіабазу на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані, де розміщені понад 4 тисячі бійців, якщо президент США розпочне бойові дії. Перспективи України Можливість війни в Ірані доволі висока, вважає політолог Вадим Денисенко. На його думку, ця опція потрібна Трампу, оскільки "дозволить закрити будь-які спроби грати у контрсанкції і створювати антиамериканські коаліції". Якщо війна розпочнеться, то фокус уваги буде переведений від України на Близький Схід, застерігає експерт. Водночас удари США по Ірану зламають складну гру Росії на Близькому Сході, а отже, можуть зробити її більш схильною до угоди. Але якщо Тегеран встигне набути ядерну зброю до вересня, то ставки для Трампа стрімко зростуть. Іран розуміє, що програє війну, повідомив ізраїльський журналіст Цві Зільбер, але у країні є прибічники ідеї про потребу поразки для того, щоб народ згуртувався навколо режиму. Готуються всі За останніми даними, Тегеран закрив небо і поскаржився на США за порушення міжнародного права. Це свідчить про певні домовленості з російською стороною. Тому для президента США ця тема може стати надчутливою, вважає експерт з міжнародної безпеки Фонда "Демократичні ініціативи" Тарас Жовтенко. "Путін розуміє, що може використати ситуацію навколо Ірану у переговорах по Україні. За загостренням з боку Ірану буде точно стояти РФ, оскільки росіянам набагато вигідніше проштовхнути свій порядок денний, свої ультиматуми навіть на початковому етапі контактів з американцями. Для США та Ізраїлю це означає, що треба бути готовими продемонструвати силу проти Ірану. На цьому етапі Білий дім на таку демонстрацію точно готовий", - пояснив експерт.

Президент Ірану Масуд Пезешкіан заявив, що Тегеран не буде вести прямі переговори зі США щодо своєї ядерної програми, але залишає можливість непрямих контактів через Оман.

Іран не хоче вестиме прямих переговорів зі США щодо своєї ядерної програми, але залишає можливість непрямих контактів через Оман. Це відповідь на залякування зі сторони Трампа

Іран ретельно вивчив лист Трампа і надіслав "належну відповідь" через Оман.

Іран відповів на лист президента США Дональда Трампа, в якому той вимагав повернутись до укладання нової угоди щодо іранської ядерної програми. Джерело: про це агентству ІRNА заявив міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі, повідомляє "Європейська правда" Деталі: За словами Аракчі, відповідь на лист Трампа була надіслана "через відповідний канал і через Оман".

Голосування в ООН по різних варіантах резолюцій щодо російської війни свідчить про наявність кількох сценаріїв розвитку подій, кожен з яких може стати основним. Чому зберігається стратегічна невизначеність і до чого тут Близький Схід, розбиралася Gаzеtа.uа. Щоб розібратися з резолюціями, варто зауважити: 24 лютого 2025 року засідали Генеральна Асамблея (ГА) ООН і Рада безпеки (Радбез) ООН. Темою зібрань стало досягнення миру в Україні. На розгляді ГА було два проєкти резолюції: спільна від деяких країн Європи та України та резолюція від США. Перший, європейський проєкт, містив стурбованість наслідками війни і заклик до Росії вивести війська з території України та дотримуватися Статуту ООН. Другий містив звернення до учасників конфлікту про припинення бойових дії, але не називав їх. За "Європейський" проголосували 93 країни, проти висловилися 18 і 65 утрималися. "Американський варіант" набрав ті ж 93 "за", але 73 утрималися і 8 були проти. До того ж, документ доповнили правками: про відданість суверенітету і територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах, про справедливий і міцний мир відповідно до Статуту ООН і про повномасштабне вторгнення РФ замість нейтрального "конфлікт". на рівні Генасамблеї ООН було нівельовано новий підхід США до російської війни в Україні Таким чином, на рівні Генасамблеї ООН було нівельовано новий підхід США до російської війни в Україні. Чому ж Рубіо зрадів? Адміністрація Трампа відігралася того ж дня на Радбезі, котрий схвалив їхній варіант резолюції без коректив. Держсекретар США Марко Рубіо зазначив: американська резолюція не містить антагонізму, як альтернативна. "Метою ООН має бути припинення конфліктів, а не їхнє загострення", - пояснив він. Інтерпретація росіян цікавіша. Як зазначив постпред РФ в ООН Василь Небензя, так "оформлюється багатополярний світ". Заступниця українського міністра закордонних справ Мар'яна Беца не стала заперечувати історичність моменту: "Ухвалювані рішення визначать майбутнє України, Європи і всього людства. Сьогодні Україна бореться за світ націй, котрі не поділені на хижаків і жертв". Бенефіс багатополярного світу Обриси майбутньої багатополярності можна зчитати з результатів голосування за три резолюції. На рівні Генасамблеї ООН позиція США вперше з 2022 року була аналогічна російській, - обидві країни проголосували проти європейсько-українського проєкту резолюції. Аналогічно висловилися Угорщина, Північна Корея, Білорусь, Ізраїль, Судан, Нігер, Нікарагуа та інші. Проти редагованого американського проєкту резолюції виступили РФ, Судан, КНДР, Білорусь, Буркіна-Фасо, Малі та інші. Сполучені Штати від голосування утрималися. До Генасамблеї ООН входять 193 держави. Таким чином, більшість ГА у той чи інший спосіб не підтримала жодної з резолюцій. Утрималися під час голосувань: Китай, Бразилія, Сирія і Кувейт (країни також презентували позицію держав Перської затоки), Бангладеш, Казахстан, Монголія, Оман, Катар, Пакистан, Саудівська Аравія, ПАР, Шрі-Ланка, Індія та інші. А от Індонезія і Малайзія, де, до слова, зараз із візитом перебуває російський ексміністр оборони Сергій Шойгу, підтримали обидві резолюції. Як і Туреччина, котра раніше запропонувала себе як посередницю, а нині в ООН хвалилася "дипломатичними досягненнями". Без домішок На рівні Радбезу ООН продовжився розкол, оскільки американська резолюція була ухвалена 10 голосами з 15: США, РФ, Китай, Південна Корея, Гаяна, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Пакистан, Панама, Алжир. Утрималися Данія, Франція, Словенія, Греція і Велика Британія. важливо визначити, хто - агресор Члени Радбезу намагалися повторити маневр із поправками, котрий виявився успішним на рівні ГА. Так, представниця Великої Британії розкритикувала "зрівнялівку" щодо оцінки дій Росії та України, котра є в американській резолюції. Представник Франції наголосив, що мир не може бути рівнозначним капітуляції, тому важливо визначити, хто - агресор. Натомість представниця США заспокоїла: така резолюція є "символічним першим кроком до миру". Цікаво, що представник Росії мав поправки і до цього тексту американців, зокрема, про "викорінити корінні причини української кризи". Оскільки їх не підтримали, російська сторона наклала вето на пропозиції європейців. Відтак текст резолюції, ухваленої Радбезом ООН, був американським без коректив. І саме цей документ є обов'язковим, порівняно з рекомендованими від ГА ООН. Отже - що, власне, ухвалили? "Геній здорового глузду" У резолюції американців підписанти оплакують трагічну загибель людей у ході конфлікту між РФ та Україною, підтверджують, що головною метою ООН за її Статутом є підтримання міжнародного миру і безпеки, а також мирне врегулювання спорів та закликають до якнайшвидшого припинення конфлікту і надалі до справжнього міцного миру між Україною та РФ. "Сильний" не значить "правий"? На засіданнях ООН 24 лютого 2025 року став зрозумілим не факт існування розбіжностей між різними країнами світу - вони завжди були - а відсутність дієвих інструментів їх подолати. Прибічники європейсько-українського варіанту наполягали на тому, що агресор має бути засуджений Особливо це простежується у дискусії навколо двох резолюцій. Прибічники європейсько-українського варіанту наполягали на тому, що агресор має бути засуджений. "Мир настане, як тільки Росія припинить бойові дії. Щоб гарантувати що "сильний" не значить "правий", необхідно поважати всі принципи, котрих маємо дотримуватися нині і в майбутньому", - пояснила спільну позицію європейських країн і Великої Британії спецпредставниця МЗС Нідерландів Еріка Схоутен. Адже, - наголосив представник Японії, - Статут ООН є основою всіх міжнародних відносин, котрий Росія грубо порушила. Натомість представник КНДР (Північної Кореї) звернув увагу на постачання Україні Заходом зброї на 200 мільярдів доларів США. "Факт ясно показує, хто руйнує і знищує безпеку у Європі", - заявив він. Делегат від Південно-Африканської Республіки (ПАР) звернув увагу, якщо досі немає позитивних результатів, чому б не спробувати інший підхід. Уявлення не мають Представник Канади поцікавився: "Мир, може, і буде, але який: на принципах Статуту ООН чи нав'язаний?" Схоже, чіткої відповіді на рівні ООН немає. Але є новий тренд - чимало держав виступають за участь України у мирних переговорах. Про це заявив представник Чехії від імені ще кількох країн Європи. Утім, на засіданні ГА ООН Європа не виступила єдиною. Так, представник Швеції оголосив спільну з Данією, Фінляндією, Ісландією і Норвегією позицію: Україна повинна брати участь у переговорах, а Європа - в ухваленні всіх рішень, котрі впливають на її безпеку. Американська резолюція може бути сигналом до наступного етапу в переговорах з Росією. Повідомлення про нову зустріч делегацій двох країн в Саудівській Аравії почали з'являтися тільки після новин про ухвалу резолюції на Радбезу ООН. І не просто так. Паралелі із Близьким Сходом У листопаді 2024 року американці заблокували ухвалену Радбезом ООН резолюцію по Близькому Сходу, оскільки вона не містила жорсткої прив'язки між припиненням вогню і звільненням заручників. За два дні до того РФ теж заблокувала американську резолюцію по Судану. Перепалка між країнами точилася навколо шляхів досягнення миру і призвела у підсумку до ухвали у грудні 2024 року Генасамблеєю ООН однієї з найдієвіших резолюцій по Сектору Гази. Чинна на даний момент угода між Ізраїлем і ХАМАСом про тимчасове припинення вогню є наслідком цього. Тому Кремль має підстави побоюватися маневрів США і водночас готовий робити кроки назустріч. Можливо, резолюція Радбезу є для росіян однією з гарантій, що Вашингтон їх не "кине". Не тільки глядачі США намагаються зберегти статус лідера світу з урегулювання конфліктів на підставі досягнень на Близькому Сході. Однак цього недостатньо: конкуренти з китайсько-бразильської платформи "Друзі миру" наступають на п'яти. Під час розмови з Путіним 24 лютого Сі Цзіньпін анонсував засідання платформи у Нью-Йорку. Плюс новий раунд переговорів американців і росіян в Ер-Ріяді. Чи буде від США запрошення до них української сторони? Президент Дональд Трамп натякає - так, оскільки анонсує близьку зустріч із українським президентом Володимиром Зеленським. Попри всі зрушення американців у мирному треку, головування 24 лютого 2025 року в ООН показали, що їхній варіант не є єдиним можливим. Якщо Дональд Трамп хоче бути ексклюзивним джерелом миру, ризикує потрапити у залежність від Росії більшу, ніж залежність Києва від Вашингтона. Якщо ні - йому доведеться зважати на позицію інших країн, у тому числі - нашої. Котра була чітко виявлена на засіданнях Генасамблеї ООН 24 лютого.

Але перед тим ініціатори наїзду скоїли низку злочинів. Перш за все, це деморалізація війська:командири бачать, що крайніми за невдачі робитимуть їх. Це підвішує, це збільшує кількість вагань, це додає пасивності - "накой воно мені тра, бути крайнім за все..."; це додає відчуття несправедливості - сорян, може зведений батальйон ДБР і вогневою підтримкою дивізіону печерських суддів покаже майстерклас безпомилкових перемог? це акцентований абсурд — а відколи цивільні судді Печерного трешового суду стали розумітися на нюансах військової справи? На підставі яких знань вони буду вирішувати "добро/зло";це наголошена несправедливість — це хто військовим пред'яви кидає? Ті, хто ігнорували підготовку до війни і прос*али 21 рік? Ті, хто вивезли свої сім'ї й залишили на смерть тисячі тисяч цивільних, що замість анонсованого шашлику отримали окупацію? Ті, хто розказували військовим куди бігти, як наступати? Ті, хто методично і пафосно розміновували рейд Маріуполя і відводили ЗСУ в поля з облаштованих позицій? Ті, хто фиркали на Мінськ, але ваяли Оман і Стамбул? Ті, хто прос*али ракетну програму, розформовували військові частини, залишили беззахисними Гостомель і Жуляни, хто постачають у військо браковані міни? Серйозно?  Це вони  вирішили в розбірки погратися? Читайте також: За що судять генералів?Друге — моральний злочин. Спроба перекласти на військових про*оби війни, ігноруючи власний тотальний неадекват, це є політика чистої води. Втягувати військових в політику — зло. Влада просто виштовхує людей в погонах в політичне полп брю. Так, це початок відбілювання влади перед виборами, коли б вони не сталися. Це прелюдія до моменту, коли в хрипатих відосах будуть народу розчісувати, що дехто ж огого був потужним, а військові - "маємо те, що маємо". Тобто все хороше — в одне табло, а увесь негатив — то оті піксельні. Це цинічно, несправедливо і неправда. Третє — це використання владою службового становища — військові під час війни не можуть відповісти владі тою ж монетою. А сказати військовим є що. Про ідіотичні ідеї, генеровані ставкою, про тупання ніжками "я хочу наступ", про продавання суспільству повітря "два тижні..."... Читайте також: Чому не воює еліта? Бо вибрали антиелітуВлада сама штовхає військових до того, щоб вони почали говорити. Хтось впевнений, що масова зачистка генералів епохи Залужного не матиме наслідків. Хтось тестує суспільство на реакцію кейсами Галушкіна і Лапіна - "а шо ви зробите...". Хтось крепко впевнений, що йому нічого не буде і бумеранг не прилетить.Чи прилетить? Чи готові вищі офіцери говорити про фатальні помилки політичного керівництва? Коли настане червона лінія, коли "це більше не питання погон чи кар'єри, це питання справедливості"? Ясна річ, вихід із відкритим забралом розкриє багато неприйнятних речей у війську. І тим з вищих командирів, офіцерів і сержантів, хто піде в цей бій за чесність, доведеться визнати й власні помилки й прорахунки. Організаційні, бюрократичні, фахові, міжособистісні. Різні. Ніяких ілюзій, проблеми ЗСУ, це дзеркало проблем суспільства — там однакові люди. І там, і там є лизоблюдство, прогин під чин, некомпетентність, корупція (прости Господи), "кумівство", безсистемність. Але судово-дбрівськими наїздами ці біди не фіксяться. І якщо ми хочемо справедливого (!) з'ясування (!) причин проблем заради розуміння (!) як виправити (!), а не призначення винних і крайніх... то треба зараз не суди, а відкритість, гнучкість, готовність чути, придатність до нетипових рішень і дій.Читайте також: Арешти офіцерів: дайте армії спокій, дайте їй воюватиНу, й абеткове — робити висновки про правильність-неправильність дій/рішень військових можуть лише ті, хто мають аналогічні знання. Тобто військові. Це має бути окремий суд, де усі сторони можуть говорити однаковими термінами, ситуаціями та досвідами (!). Зараз цього нема. По фіналу... Почавши судові наїзди на військових,  влада сіє навіть не вітер — бурю. Аби ж то жнива торкнулися тільки сіячів. Власне, більше немає жодної причини, чому суспільство і військові не мають спитати у верховного і його аватарів про ЇХ зальоти. В суді спитати. Тільки не Печерському. Це вже якийсь спец трибунал за рівнем відповідальності. Ціна питання - 20% розваленої країни та сотні тисяч смертей. Висока ціна. Це і є вже відкрита Скринька Пандори.Ясна річ, після війни.ДжерелоПро автора. Віталій Гайдукевич, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Дочірня компанія суверенного фонду добробуту Оману замінює російську АЛРОСА в ангольській державній алмазодобувній компанії Саtоса.

Про це пише Fіnаnсіаl Тіmеs з посиланням на хусів, які їздили до Росії.Єменські новобранці розповіли, що їм обіцяли високооплачувану роботу і навіть російське громадянство. Коли вони прибули, їх примусово призвали до російської армії та відправили на фронт в Україну.Видання зазначає, що вербування чоловіків у Ємені також підкреслюють, як Росія, у своєму прагненні конфронтації із Заходом, стає ближчою до Ірану та союзних йому груп бойовиків на Близькому Сході. Американські дипломати кажуть, що згода між Кремлем і хуситами, яку неможливо було уявити до війни в Україні, є ознакою того, наскільки далеко готова зайти Росія, щоб поширити цей конфлікт.Спеціальний представник США в Ємені Тім Лендеркінг підтвердив, що Росія активно підтримує контакти з хуситами та обговорює поставки зброї.За словами аналітиків, небагато хуситів пройшли підготовку в Росії, попри те, що Ємен - бідна країн і добре підходить для вербування найманців.У контрактах, підписаних єменцями була вказана компанія, заснована Абдулвалі Абдо Хасаном аль-Джабрі, відомим політиком-хуситом. Зареєстрована в Салалі, Оман, реєстраційні документи компанії Аl Jаbrі ідентифікують її як туроператора та роздрібного постачальника медичного обладнання та фармацевтичних препаратів.Вербування єменських солдатів, здається, почалося ще в липні, пише FТ. Один з призовних контрактів був датований 3 липня 2024 року і підписаний начальником центру відбору контрактників у місті Нижній Новгород.Єменський "новобранець" на ім'я Набіль (ім'я змінено) у розмові з FТ припустив, що він входив до групи з приблизно 200 єменців, яких призвали до російської армії у вересні після прибуття до Москви. Хоча деякі хуси були досвідченими бійцями, багато хто не мав військової підготовки. За його словами, їх обманом змусили виїхати до Росії та підписали контракти про військову службу, які вони не могли прочитати.Набіль сказав, що його заманили обіцянками прибуткової роботи у сфері "безпеки та інженерії". Через кілька тижнів він сховався разом із чотирма іншими нещодавно прибулими єменцями в лісі в Україні, одягненими у військову форму армії РФ. Ще один єменець сказав, що йому обіцяли бонус у розмірі $10 тис. та $2 тис., а також можливе російське громадянство за роботу в Росії з виробництва безпілотників. Прибувши до Москви 18 вересня, за його словами, його групу насильно доставили з аеропорту до закладу в Підмосков'ї, де росіянин, розмовляючи арабською мовою, стріляв по них з пістолета, єменці вони відмовилися підписати контракт про призов, що був складений російською мовою."Я підписав, бо злякався", — сказав хусит. Військових із КНДР у Росії приписали до повітряно-десантної бригади й морської піхоти, водночас деякі солдати вже вступили в бій.Міністр оборони України Рустем Умєров заявив, що Росія збільшує чисельність своєї армії і створює нові бригади. Зокрема, ворог також використовує найманців з Африки й Азії з цією метою. 

Зіркова українська тенісистка Еліна Світоліна побувала на відпочинку в Оман.

Україна намагається довести на практиці, що світ не розколовся на два табори і обіграти Росію після саміту БРІКС. Що вже вдалося, - розбиралася Gаzеtа.uа. Україна запросила Росію на другий саміт миру. Про це пише Jасаrаndаfm з посиланням на зустріч міністра закордонних справ України Андрія Сибіги зі своїм колегою з Південно-Африканської Республіки (ПАР) Рональдом Ламолою 28 жовтня. Частково підтверджує цю новину турецький ресурс Тurkіyеtоdаy, цитуючи очільника українського МЗС на брифінгу у Преторії: "Я напряму підтвердив міністру, що Україна готова запросити представників Росії на другий мирний саміт по припиненню війни в Україні". Українські джерела про це не кажуть, хоча у звіті МЗС України про зустріч з Ламолою зазначено: темою є заходи припинення війни. Андрій Сибіга виклав українські умови: "Ми не хочемо інсценування її відсутності або "відкладеної війни", але нам потрібні колективні зусилля для досягнення справедливого миру для України, підтримка партнерів для відновлення світового порядку на базі міжнародних законів". Також головний український дипломат закликав ПАР донести до РФ позицію про неприйнятність ударів по об'єктах ядерної енергетики, що є стандартним зверненням, а не запрошенням. У свою чергу, Ламола наголосив, що ПАР виступає за якнайшвидше завершення війни "мирним шляхом". Візи роздору Формально українська делегація більше поїхала для того, щоб укласти угоду про взаємний безвізовий в'їзд чиновників обох країн. "Це дозволить африканським чиновникам швидше прибувати до України, що важливо для кращого вивчення ситуації", - пояснив Роберт Ламола. Наразі невідомо, як швидко принесуть чиновники ПАР мир в Україну, а от політичний мир до ПАР головний український дипломат, схоже, уже привіз. Напередодні канцелярія президента Сиріла Рамафоси розповсюдила коментар до заяви про союзництво з РФ, котру той виголосив на саміті БРІКС. У ПАР коаліційна партія "ДемАльянс" жорстко розкритикувала Рамафосу, оскільки "ПАР одночасно підтримує теплі дипломатичні двосторонні відносини з Україною, - зазначили у Рамафоси у відповідь на це. - Саме завдяки політиці неприєднання Південна Африка змогла конструктивно взаємодіяти як з Україною, так і з Росією". "Доопрацювання технічних деталей" "ДемАльянс", утім, відігрався угодою про взаємний дипломатичний безвіз, котру міністр внутрішніх справ Леон Шрайбер оголосив підписаною до офіційного оформлення з боку президента. Простіше кажучи, Сиріл Рамафоса його ще не підписав, як, до слова, і протокол, котрий уповноважує Шрайбера зробити це, розповів представник Рамафоси Вінсент Магвенья. "Незрозуміло, як міністр може оголосити про підписання міжнародної угоди без попереднього офіційного дозволу на це. Переговори з Україною про скасування віз для дипломатичних або службових паспортів розпочалися у 2020 році", - зазначив він. Тож угоду не підписали. Рональд Ламола послався на "доопрацювання технічних деталей". Зерно для Африки Ці епізоди стали звичними для коаліції двох колишніх антагоністів у ПАР. Після візиту Андрія Сибіги "ДемАльянс" позбудеться аргументів для критики президента Рамафоси за зближення з РФ, а той одразу вб'є двох зайців: просуне ПАР як посередницю врегулювання конфліктів і забезпечить країну зерном. Тому угоду про дипломатичний безвіз буде підписано. Не випадково ж Рональд Ламола звернув увагу на вплив російської війни на ланцюжки продовольчих поставок. "У наших, - людей миру, - інтересах побачити мирне розв'язання цього конфлікту", - наголосив він. Отже, відмовлятися від умовного нейтралітету Рамафоса не буде, але, з огляду на майбутнє головування ПАР у G20, що розпочнеться з 20 грудня 2024 року, має просувати міжнародні ініціативи без прив'язки до Росії. Цьому якраз і сприяє "ДемАльянс", котрий ще у 2022 році підтримав Україну і засудив РФ. Тож час для візиту Сибіги до ПАР обраний вдало. "Сподіваюся, Україна буде у центрі уваги G20", - зазначив він. Зрушення вже є: ПАР приєдналася до Міжнародної коаліції з повернення дітей і дала згоду на участь у відповідній конференції, котра за кілька днів розпочнеться у Канаді. Теплий прийом Головний український дипломат провів низку зустрічей у ПАР, у тому числі з українською громадою та діловими колами країни, і позитивно відгукнувся про прийом. На брифінгу він спростував участь українських військ у конфліктах на Чорному континенті. "Україна не втручається у справи інших країн. Ці звинувачення безпідставні. У нас своя війна і ми не хочемо її імпортувати чи поширювати. Ми хочемо покласти край російській агресії, от і все", - заявив він у Преторії. Водночас Сибіга висловив стурбованість злочинною діяльністю ПВК "Вагнер" у Сахелі, котра "експортує нестабільність, несе лише смерть, руйнацію і хаос". І закликав Ламолу подумати над розширенням безвізу з дипломатів і чиновників на всіх громадян. Але якщо на офіційному рівні все було справді тепло і продуктивно, то на вулицях Преторії - занадто гаряче. Біля Департаменту міжнародних відносин відбувся пікет незадоволених візитом українського міністра закордонних справ. Один із них, Амос Сібанда, заявив, що "ДемАльянс" втягує ПАР у війну Росії з Україною, і зажадав закрити посольство у ПАР. Він занепокоєний можливістю відправки зброї з ПАР до України "для боротьби з нашими російськими друзями". Також він розкритикував "ДемАльянс". Цікаво, що цей африканець висловив стурбованість тим, шо візит Сибіги нібито підриває стосунки ПАР з БРІКС. Його думки поділяють, схоже, не тільки соратники по пікету. "ДемАльянс" не диктуватиме зовнішню і внутрішню політику країни", - заявив Рамафоса. Якщо Рамафоса хоче дружити з Путіним, це його справа, але режим Путіна, котрий здійснює збройну агресію, не може бути другом ПАР", - відповів лідер "ДемАльянсу" і міністр сільського господарства Джон Стенхейзен. Подібні випадки засвідчують зацікавленість Росії у ПАР настільки, що Кремль розпочав гру на розбіжностях всередині влади. Потепління з Україною свідчить, що, самостійно чи під тиском "ДемАльянсу," але президенту Рамафосі доведеться зміцнювати стосунки з нашою країною. Хід троянським конем? Та зустрітися з Андрієм Сибігою президент ПАР відмовився. Для цього, як і для пікету під Департаментом у Преторії, є одне пояснення - військова делегація ПАР якраз перебувала у Москві. За даними Міноборони РФ, очолював її командувач Національними силами оборони Рудзані Мафваньї, обговорив він з російською стороною військове співробітництво. Главком Сухопутних військ країни-агресорки Олег Салюков заявив, що для російської сторони воно "має стратегічний і довгостроковий характер", що передбачає "надійні і рівноправні відносини". За офіційними повідомленнями, досягнуто домовленості про співробітництво між збройними силами двох країн у різних сферах. Результативна відсіч Для України це тривожний дзвіночок: чи не з'являться на наших фронтах, на додачу до північнокорейців, ще й африканці? Тому сам факт візиту Андрія Сибіги на тлі поїздки військової делегації до РФ є проривним. Готувалася вона ретельно. Зокрема, 26 жовтня голова Офісу президента Андрій Єрмак говорив телефоном з радником президента ПАР з питань нацбезпеки Сідні Муфамаді, під час якої йшлося і про подальшу співпрацю двох країн. А 27 жовтня Андрій Сибіга був в Омані, де відкрив диппредставництво України, потім відвідав Єгипет і Анголу. Це перше велике африканське турне нового міністра закордонних справ, а єгипетська сторона бере активну участь у переговорах по врегулюванню арабо-ізраїльського конфлікту. Оман ще минулого року пропонував створити на своїй території зерновий хаб, нині цю ідею озвучив і Андрій Сибіга. А до африканського турне він побував у Туреччині. І загалом поїздки останніх днів складаються у стрімкий процес підготовки до другого Саміту миру.