Search trend "міжнародний день щастя"

20 березня відзначається щорічне свято – Міжнародний день щастя. 29 червня 2012 року його проголосила Організація Об'єднаних Націй. Повний текст новини

1 березня офіційно святкуємо прихід Весни, як символ відродження, пробудження, надії на мирне майбутнє. Кожен українець мріє, щоб нарешті закінчилась війна, яка триває вже понад 10 років. Щоб нинішня весна принесла перемогу та мир. Gаzеtа.uа підготувала листівки з привітаннями у картинках. Відправте своїм друзям та знайомим, які в очікуванні найзаповітнішої мрії. Друзі, вітаю вас із першим днем весни! Нехай вона принесе тепло, яке ніжно зігріє ваші душі та наповнить серця цілющим вогнем. Нехай дні будуть сонячними і радісними, наповненими любов'ю і щастям. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що насправді означає день 8 Березня в Україні і чому його варто залишити Вітаю з першим днем весни, з першим подихом щастя! Бажаю зустріти цю весну з великими надіями і світлими очікуваннями, з добрими мріями і щирими почуттями. Нехай в душу пробиваються перші весняні промені, а серце наповнюється натхненням і бадьорістю! У перший місяць весни українці відзначають кілька важливих і особливих свят. Варто пам'ятати, що у березні вшановуємо День народження Тараса Шевченка. 8 березня - Міжнародний жіночий день, а також 14 березня відзначаємо День українського добровольця і 26 березня - День Національної гвардії України.

Весна - час пробудження, тепла та нових надій. Перший день весни приносить із собою сонячний настрій, легкість і бажання дарувати радість близьким. Привітайте рідних зі святом весни красивими листівками, які наповнені світлом і теплом! Gаzеtа.uа підготувала добірку вітальних картинок, щоб ви могли легко передати свою любов і щирі побажання тим, хто дорогий вашому серцю. Обирайте й надсилайте найтепліші привітання. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прощена неділя-2025: чому сказати "пробач мені" в цей день недостатньо Вітання прозою Вітаю з першим днем весни! Нехай ця пора принесе у ваше життя сонячне тепло, надію, радість і натхнення. Хай серце сповниться новими мріями, а кожен день буде яскравим та щасливим! З початком весни! Нехай ця пора принесе мир, гармонію і багато яскравих емоцій. Бажаю тепла, любові та весняного натхнення в кожному дні! З першим днем весни! Бажаю, щоб разом із нею у вашому житті збулися мрії, а кожен день приносив лише щастя та гармонію. Улюбленим святом Міжнародний жіночий день вважають 23% українок і 18% українців. Всього його назвав улюбленим 21% опитаних, ідеться в минулорічних результатах опитування, проведеного 17-23 лютого Київським міжнародним інститутом соціології. Це свято втрачає популярність. 2017 року його відзначали як улюблене 49% громадян.

Напередодні жіночого свята 8 Березня всі чоловіки замислюються над цікавим подарунком для мами, бабусі, коханої дружини чи дівчини. На роботі хочуть приділити увагу колегам, а у школі - однокласницям. Gаzеtа.uа пропонує список ідей, що подарувати представницям прекрасної статі у Міжнародний жіночий день, коли прийнято вручати квіти і якісь презенти. Коли, крім букетів, обираєте подарунок, згадайте інтереси, вподобання тих, кому вручите його. Що подарувати мамі Парфуми. Їх люблять усі і в будь-якому віці. Головне вгадати з ароматом. Сертифікат на кулінарний майстер-клас чи інший. Наприклад, гончарний. Необхідне кухонне начиння, яке мама собі не може дозволити купити або просто відкладає на потім. Наприклад, кухонні ваги, килимки для тіста, гриль. Ароматичний набір для ванни - завжди стане в пригоді; Планшет - у мами може бути смартфон, але серіали на планшеті дивитися зручніше. Сімейна фотосесія з роздрукованими світлинами у рамках. Ювелірна прикраса. Нехай вона буде недорогою, але милою та символічною на пам'ять. Що подарувати дружині або дівчині Теж оцінять парфуми або подаруйте сертифікат у магазин, де сама обере аромат. Спа-салон. Ніхто не відмовиться від кількагодинного релаксу. Гаманець, сумка, рюкзак або клатч. Якщо оберете гаманець, покладіть всередину купюру на щастя. Сертифікат на курси - іноземної мови, дайвінгу, кулінарні. Ювелірні прикраси. Як варіант - з гравіюванням або тематичні. Сертифікат у магазин спідньої або постільної білизни Масажер для ніг - сподобається і тим, хто багато часу проводить на ногах, і тим, у кого сидяча робота. Фен-щітка або мультистайлер Картина за номерами. Подарунок колегам кава або набір чаю оригінальний USВ-накопичувач красивий щоденник Ыменна ручка Подарунковий шоколадний набір Састільна лампа Сертифікат в магазин косметики М'яка подушка під шию чи підставка для ніг Незвичайна скарбничка. Презент однокласниці Майстер-клас візажу. Дівчата у підлітковому віці зацінять такий презент Плед-подушка Набір тимчасових тату Килимок для мишки ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День матері 2024: нова дата свята, цікаві факти та що важливо зробити в цей день Коробочка печива з передбаченнями Навушники-блискавка, що світяться Дзеркальце дорожнє у сумочку чи рюкзак. Можна купити незвичайної форми Значок на одяг чи рюкзак Шоколадний клатч. Скринька для прикрас. Подарунок дівчаткам дошкільного віку Гребінець з казковими героями Заколки, резинки для волосся Сукні чи інший одяг, який любить дитина Книга або набір для експерименту чи альбом для малювання, розмальовки з олівцями, фарбами чи фломастерами або маркерами. Чашка чи інший дитячий посуд. 8 березня українці святкують Міжнародний жіночий день. В цей день прийнято дарувати жінкам квіти та інші приємні презенти. Головний меседж - свято весни, краси та жіночності. Але насправді значення цього свята геть інше. Gаzеtа.uа розповість, як воно утворилось.Передумовою 8 Березня стали мітинги та страйки жінок, які проходили в різних країнах, починаючи від середини 19 століття.

День святого Валентина відзначають 14 лютого. Його ще називають святом усіх закоханих. Це - гарна нагода висловити емоції та продемонструвати почуття. Теплі та романтичні привітання із Днем святого Валентина у листівках, віршах та прозі зібрала Gаzеtа.uа. Привітання із Днем святого Валентина у листівках ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День святого Валентина: історія та традиції Привітання із Днем святого Валентина у віршах З Днем святого Валентина, Накриє щастя хай лавина, Чекають хай палкі зізнання, Взаємне, пристрасне кохання! Тобі бажаю в парі бути, Щоб не шукать червону руту, А берегти оте єдине Своє кохання, що не гине! *** В День святого Валентина Зичу, звісно, вам кохання, Хай звучать завжди солодкі, Ніжні, пристрасні зізнання. Хай кохання надихає, Рухає нехай до мрії, Бути в парі вам бажаю, Щастя вам у повній мірі. *** З Днем святого Валентина! Знайдеться хай половина, Щоб жили ви у любові, Мудрі, щирі та здорові. *** З Днем закоханих вітаю, Хай зігріє почуття, Потрапляй в полон любовний І не мрій про вороття. Пристрасті тобі бажаю, Ніжності і розуміння, Хай кохання дає силу, Мужність, віру і терпіння. Привітання із Днем святого Валентина у прозі З днем святого Валентина! Життя - це любов! Без любові немає життя, немає продовження роду. Ми любимо з самого народження - маму, тата, день і ніч, сонце і дощик, тепло і холод, життя. Любити і бути коханим - найбільше щастя, і іншого не треба! Нехай у житті буде любов, пристрасна, ніжна, ласкава, чуттєва, п'янка. Хай живе любов! Прийми мої привітання з Днем Валентина! *** Вітаю з Днем святого Валентина. Бажаю, щоб твоє серце щиро кохало та кохали тебе, щоб твоя любов спроможна була наповнити цей світ дивами та красою. Нехай не буде перешкод та сварок у відносинах з коханою людиною, нехай кожен день проходить з любов'ю до близьких і до самого життя. *** Вітаю з Днем святого Валентина та хочу побажати з любов'ю в серці зустрічати кожен день. Нехай твоє кохання квітне, наче троянда в саду, нехай твоя друга половина розділяє з тобою дні і радості, і невдачі, нехай пригоди твого життя будуть цікавими, веселими і романтичними. *** З Днем закоханих! Бажаю тобі романтичного настрою, безліч приємних вражень та яскравих емоцій. Відчувай та випромінюй любов! З Днем святого Валентина! Останній місяць зими принесе кілька важливих свят. Найголовніше для багатьох свято - День святого Валентина. У лютому українці також відзначають День військового журналіста України (16 лютого), 20 лютого - День Героїв Небесної Сотні, День початку російської агресії проти України, а 21 лютого - Міжнародний день рідної мови.

Сервісна ІТ-компанія Сіklum зараз має понад 2000 фахівців в Україні. Однак ця кількість поступово падає: ще влітку 2022-го у Сіklum було понад 3000 фахівців. Серед причин відтоку — релокація, легалізація фахівців за кордоном та плинність кадрів. DОU поспілкувався з регіональним керівником Сіklum Віталієм Нужним про роботу і найм в Україні, перегляд зарплат і пожвавлення світового ринку. А ще про потенціал Dеfеnсе Тесh і те, як українському ІТ скористатися вікном можливостей у 2025-му. «Ми живемо в постковідному часі». Про роботу регіонального кластеру Сіklum та українських фахівців — Рік тому Сіklum об’єднала офіси України, Польщі та Болгарії, Румунії в єдиний кластер, який ви очолили. Чого ви очікували від цього об’єднання і який результат? Об’єднання географічно близьких ринків під одним дахом — це доволі звична практика для компаній, які прагнуть глобалізації. Якщо клієнта турбує, що певне критичне делівері робиться в Україні, або він заводить новий проєкт, ми можемо створити спільну команду. Одна частина буде в Україні, а інша, наприклад, у Польщі. Ми тісно співпрацюємо зі Сполученим Королівством. Тут є штаб-квартира, де працює голова нашого інжинірингу й солюшенінгу, який добре розуміється на потребах клієнтів і консультує їх з погляду архітектури. Є колеги з маркетингу, які гарно розбираються у місцевих івентах і просуванні нашої пропозиції. Також є команда сейлзів, акаунт-менеджерів з місцевого ринку, які мають власний нетворк і клієнтів. Ми живемо в постковідному часі, і клієнти все частіше зустрічаються особисто, це доволі ефективно. Щодо Румунії, Болгарії, Польщі, то це передусім делівері-центри й інженерні команди. — А в Україні? Фахівці з України працюють з усіма локаціями. Крім проєктних команд, є команда архітекторів, які допомагають зробити dіsсоvеry і з’ясувати, що саме клієнту потрібно. Є термін ехреrіеnсе еngіnееrіng. Це коли ми хочемо зрозуміти погляд і потреби клієнта: що саме продукт повинен робити і чому зараз цього не робить. До прикладу, нинішня молодь до 25 років — це повністю цифрове від народження покоління. Їхня увага тримається кілька секунд, і це вимагає повного переосмислення інтерфейсів, фронтенду і загалом розробки мобільних застосунків. Способи взаємодії повинні бути швидші, ніж раніше. До того ж це покоління дуже вимогливе до комфорту, зручності, функціональності, цінності продукту. Ми працюємо над такими проєктами останні пів року чи рік. До прикладу, це програми навчання, де обов’язково повинні бути елементи гейміфікації, емоційного залучення, щоб було цікаво позмагатися. Також треба брати до уваги культурні навички. Українська бізнес-культура в ІТ доволі пряма: у нас можна отримати прямий фідбек, коли щось не працює. Англійська культура більше використовує напівтони, це важливо. Тож фахівці в Англії допомагають нам оформлювати очікування від роботи, а колеги з України створюють технічну частину, і чітко, структурно, швидко розказують, що треба робити. — Чи вдалося кластеру заспокоїти замовників щодо співпраці з Україною? Скільки нині активних проєктів у Сіklum, скільки з них нові? Ми маємо понад 120 проєктів, близько третини з них нові. Переважно це команди, які вже мають досвід з нашими замовниками. Якщо фахівець працює кілька років на проєкті, то він концентрує унікальні знання і клієнту важко буде знайти заміну. Інженери з України часто цікавляться бізнесовою частиною, фінансами, логістикою — усім, що допомагає зрозуміти проблему клієнта. Попри те, що ми працюємо в сервісній індустрії, наші фахівці нерідко працюють над конкретними продуктами, внутрішніми або зовнішніми. Тобто, по суті, це до певної міри продуктова розробка. — Які плани щодо зростання в чотирьох країнах кластеру і в Україні зокрема? З одного боку, український делівері-центр залишається ключовим для компанії. А з іншого — заводити клієнтів важко, тому наш пріоритет — утримувати бізнес і таланти, розширюючи взаємодію з клієнтами. Нині у нас близько 20 клієнтів з Ізраїлю, і найбільше зростання останні роки в нас саме в ізраїльському секторі. Ці клієнти більш толерантні до певних ризиків, якщо порівнювати з будь-якими іншими ринками. Як і весь сектор, ми відчуваємо складнощі через обмеженість бронювання і відряджень. Це друга причина, чому непросто заводити нові контракти й втримувати показники експорту. Якби фахівець міг виїхати й показати замовнику свою експертизу з України, це дало б можливість залучити ще 5-10 співробітників Одна людина може навколо себе сформувати команду, створити нові робочі місця або убезпечити поточні. У цьому є прямий економічний зиск. Тому, якщо буде спосіб розблокувати цю можливість, це допомогло б нам втримувати показники експорту. Про роботу компанії в Україні та спеціалістів — Сіklum за минулий рік найняла 131 фахівця в Україні. Чи можете розказати, скільки у вас фахівців в українській локації і скільки з них заброньовано? Нас зараз 2050 — дещо менше, ніж було в липні (під час випуску останнього топ-50 у Сіklum було 2170 фахівців в Україні — ред.). Зрозуміло, що продовжується локалізація спеціалістів за кордоном, також є певний відсоток плинності. 26 співробітників заброньованих, у війську 89 колег. За минулий рік у нас було 17 джуніорських наймів, сім з яких у напрямі suрроrt еngіnееrіng, ще шість джунів прийшли в делівері-команду, чотири розробники — в інжиніринг. Конкурс був дуже високий. Якщо у 2023 році було в середньому 46 відгуків на джуніорську позицію, то у 2024 — 79. Маємо відкриті позиції для джуніорів і мідлів у QА-напрямі. Конкурс стабільно високий, але можливості періодично з’являються. — А як фахівцям підвищити свої шанси? Як вирізнитися, що є таким додатковим плюсом? Для програмістів це може бути банальне розв’язання задач на LееtСоdе. Якщо поставити собі челендж і щодня робити одну задачу, це сильно вас прокачає в очах роботодавця. Дуже важливі софт-скіли. Звертаємо увагу на знання, прагнення розвиватися, вміння комунікувати, відповідальність, позитивний майндсет. Безумовно, має значення рівень англійської мови, сильні технічні навички. Є багато проєктів, які можна робити рrо bоnо, якщо ви ще не мали серйозного досвіду роботи. Не застрягайте ніде на роки, якщо вам за це не платять. Робіть невеликі проєкти, які можна продемонструвати. Якщо ви мобільний розробник і у вас є застосунок в Арр Stоrе або Gооglе Рlаy, то це чудово. І знову ж, ніхто не скасовував фрилансерські платформи, на яких можна здобути певний досвід. — Яка ситуація в Сіklum з переглядом зарплат в Україні? Є перформанс-цикл, до результатів якого прив’язаний перегляд компенсації. З одного боку, критерії перегляду більш-менш однакові для всіх. Основний принцип — перегляд відбувається раз на рік, є пряма залежність між річними результатами та винагородою. Це дуже важливо для утримання талантів і для того, щоб показати ключовим співробітникам, що ми про них піклуємося і що Україна залишається стратегічною локацією. Зрозуміло, що фактор війни має найбільший вплив, рівень невизначеності дуже високий. І навіть досвідчені спеціалісти, на яких є попит в умовах ринку роботодавця, радше залишаються, ніж змінюють роботу. З 2022 року у нас дуже низький плин кадрів. Навіть якщо закінчується проєкт, то людину залишаємо ще певний час на бенчі. — Який час? Залежно від рівня спеціалістів, місяць-два чи більше. Також у нас є tаlеnt рооl. Ми ще до пів року шукаємо фахівцю новий проєкт, не перериваємо з ним зв’язків і в разі потреби можемо залучити до роботи буквально за день. Також у нас є чітка однозначна позиція щодо підтримки армії та наших фахівців у війську. Сплачуємо їм щомісячну фіксовану матеріальну компенсацію, зберігаємо медичне страхування і доступ до всіх бенефітів. Маємо ініціативи для ветеранів, які повертаються до роботи, як-от розширений пакет психологічної допомоги. Наразі у нас 12 співробітників повернулися після служби. Про Дія Сіty та комунікації з державою — У вашому інтерв’ю DОU за 2022 рік ви сказали, що Дія Сіty є хорошим експериментом, «а вдасться він чи ні ми побачимо в майбутньому». Як на вашу думку, чи це досі вдалий експеримент? Тут є кілька аспектів. Точно вдалося те, що ІТ стало важливим у публічному дискурсі в Україні. Певні компанії навіть виокремили свої ІТ-підрозділи, бо це стало чимось суттєвим для них. ІТ-фахівці отримали власну ідентичність. З погляду податкового режиму: на жаль, державі довелося підвищити військовий збір. З одного боку, це порушило обіцяні 25 років гарантії. З іншого — ми вимушені це робити, це внесок в оборону країни. Було багато побоювань, що скасують ФОП або будуть ще жорсткіші заходи. На щастя, цього не сталося, і, як на мене, тут Дія Сіty теж успішна. Вона не зруйнувала нічого з того, що працювало, створила нові можливості. Мені здається, що повністю оцінити Дія Сіty ми зможемо тільки після припинення воєнних дій. Коли побачимо, як відновлюється країна і зростають інвестиції в розвиток ІТ-галузі. — Коли Сіklum приєднався до Дія Сіty, то в компанії сказали, що основний плюс спецрежиму — це чіткі та передбачувані умови для галузі, а основний недолік — неможливість забронювати гіг-контракторів. Чи змінився цей погляд? Усе приблизно так само. Плюс — це зрозумілий податковий режим, який легко пояснити іноземним колегам. Мінуси залишаються ті самі. — На вашу думку, які дії з боку держави можуть сильно вплинути на українське ІТ? Який найгірший сценарій? Не хочеться давати поганих ідей, але, безумовно, це може бути скасування нашої ФОП-групи. Це може бути подальше погіршення податкових умов в Дія Сіty. Безумовно, грошей у державі все одно недостатньо, і це один з варіантів, до якого можуть у гіршому випадку дійти. Будь-які рішення, звичайно, мали б обговорюватися з представниками галузі, бізнесу, щоб отримати позитивний ефект або принаймні нейтральний для подальшого розвитку індустрії. — Ви загалом відчуваєте свою агентність з погляду комунікації з державою? Я б сказав, що точно відчувається агентність асоціацій: до прикладу ІТ Ukrаіnе, Львівського ІТ-кластеру чи Дія Сіty. Відбувається багато брейнштормінгів, і галузь бере в них участь. Без цього було б точно гірше. — А що можна зробити, щоб було краще? Мені здається, нічого не змінювати у 2025 році. Це дуже проста, але складна для держави відповідь. Водночас треба сказати, що держава робить дуже багато. Ми цінуємо, що зусиллями Сил оборони та завдяки балансуванню енергетичної системи у нас взимку менше відключень, ніж було літом. Це круто, і ми вдячні. — Який у вас основний ботлнек з бронюванням? Що саме незрозуміло, що б хотілося змінити? Якби була економічна складова з бронюванням за кожного критичного співробітника, це було б вигідно для компаній і зрозуміло. Про українські оборонні технології Цікавить робота в оборонці? — Ми бачимо, як активно зростає український дефенс-тек. Припустімо, що з часом відкриється експорт ОПК. На вашу думку, чи можемо ми стати продуктовою країною з погляду виробництва оборонних технологій? В Ізраїлі багато місяців була війна, але це не сильно вплинуло на бізнес-активність і на запити від клієнтів. Чому? Тому що вони працюють на іноземних замовників і їх цінують саме за круті рішення та проривні технології. Я б розглядав наш мілтек як нову рушійну силу. Вона спирається на технології та підприємницькі можливості, але водночас це щось більше. У мене багато знайомих, керівників і співзасновників у мілтеку. Для них усіх це поклик, життєва місія. Я не здивуюся, якщо в нас з’явиться одночасно кілька єдинорогів, щойно Україні дозволять міжнародний експорт Або через кілька місяців чи рік. Ми швидко посядемо лідерські позиції у світі, і це прикольно. Це мене надихає. Є багато челенджів, безумовно, у цій галузі. Наприклад, стовідсоткове бронювання є лише у тих, хто має прямі контракти з Міноборони. Також є суворі перевірки з обшуками. Але галузь працює і вона вже дуже сильна. Вона вивчить, як оперувати на інших ринках після тих челенджів, які долаються саме тут і зараз. Ця комбінація підприємницької винахідливості, волі до перемоги і технологій, дуже крута і створює образ нової України, де хочеться жити. — Як гадаєте, чи може мілтек піти шляхом українського ІТ, розмежуватися на продукт і сервісні компанії? Якщо ми подивимося на глобальний ринок, то є велика кількість сервісних компаній, які працюють на мілтек уже сьогодні. Військові підрядники, військові компанії, які займаються виробництвом, вони замовляють багато різних сервісів. Вони, по суті, нічим не відрізняються від інших ентерпрайз-клієнтів або виробництва. — Як вам, на вашу думку, чи українські сервісні компанії достатньо вмикаються в мілтек-історію в Україні? Безумовно. Ми знаємо багато прикладів, як компанії напряму створюють розробки. Зрозуміло, що цей перетин з компаніями відбувається на рівні експертизи співробітників або на рівні співзасновників. Тобто людини, яка займалася все життя, наприклад, сервісним бізнесом, а тепер має і мілтек-бізнес. Ну і фокус на цьому важливий для оборони країни. Про роботу в Європі, Штатах і плани на рік — В Україні ви не дуже плануєте наймати спеціалістів, а як щодо Польщі, Болгарії, Румунії? Кожна локація має свою ціннісну пропозицію. Є один спільний аспект: вони зручно географічно розташовані. Якщо клієнт хоче зустрітися для воркшопу, можна це зробити як у його країні, так і в іншій. Польща — це великий європейський ІТ-хаб, де є високий рівень технічної експертизи, багато колег з України, великий ринок талантів, порівняно швидкий найм. Польща за останні роки багато зробила, щоб мати більш гнучку систему залучення спеціалістів. Зараз на ринку переважає форма В2В, яку вони чесно підгледіли в Україні й оцінили її гнучкість. Болгарія порівняно невеликий ІТ-ринок, 42 тисячі айтівців. І якщо в Польщі є багато великих локацій (крім Варшави, це Краків, Вроцлав, Гданськ), то у Болгарії все прив’язано до столиці. Утім там багато студентів, це прекрасне місце для розгортання команд підтримки. Є індустріально сформовані навички спеціалістів NОС. Тобто це команди, які можуть робити сервіс 24/7 на дуже високому рівні. Там достатня кількість студентів технічних спеціальностей, джунів. Румунія — це другий за розміром ринок ІТ-спеціалістів у Центральній Європі, велика кількість спеціалістів з wеb, mоbіlе, аutоmоtіvе розробки. По суті, Румунія — наш найменший центр за кількістю людей, але ми очікуємо розгортання цифрового хабу для одного з великих клієнтів цього року. Тобто кожна локація пропонує мікс можливостей, тому є потенціал розвитку усюди. — Перемкнемося трошки західніше. Серед ваших найбільших ринків є США та Британія. Як Сіklum почувається в цих локаціях? З одного боку, компанії говорять про пожвавлення ринку, з іншого — про політичну кризу. Що на вас впливає більше? Для бізнесу треба позитивні очікування. Якщо підприємці вірять, що відбуваються зміни на краще, вони починають діяти. Вибудовують плани, залучають інвестиції, знаходять партнерів і роблять бізнес. Ринок США дуже пожвавився після виборів. Сіklum інвестував торік у розвиток нашого представницького офісу у США, суттєво збільшивши команду з продажів. Також є кілька українських спеціалістів на ролі технічних директорів, ми значно посилили команду акаунт-менеджменту. Є сеньйорна команда. І кілька нових клієнтів, з якими ми щойно розпочали співпрацю. Ви знаєте, що Різдво — найбільш тихий період для бізнесу, коли 3-4 тижні до клієнтів неможливо достукатися. Але цього року сейлзи були зайняті весь час, зустрічі проходили буквально до останнього дня перед Різдвом. І це був пуш з боку клієнтів «зустріньмось зараз, щоб почати обговорювати», бо далі очікується багато роботи. ІТ, диджиталізація, кастомна розробка — це те, без чого не обходиться жоден бізнес. Скажімо, Трамп хоче заново індустріалізувати Америку, обіцяє податкові знижки, разом з тим активно залучаються інвестиції в ШІ... Навколо всього цього треба буде багато айтішної роботи. Дуже багато запитів у Сіklum саме в США Америка ефективна у видобутку нафти і газу, в них найкращі технології, це досягається і завдяки софтверним рішенням. Сюди можна і Масhіnе Lеаrnіng долучити. Тобто ми бачимо тренд на індустріалізацію США, багато галузей отримають буст, і вже зараз очікуються інвестиції. Так само це буде впливати на інші світові ринки. Я згадував ринок Великої Британії. З одного боку, країна перебудовує свої процеси, є фокус на ІТ і подальшу диджиталізацію. Після Вrехіt особливо треба вибудовувати сильну економіку, то чому б це не була саме цифрова економіка? А ще поточний уряд лейбористів. Йому ще чотири з половиною роки працювати, і зараз він намагається втілити певні реформи. Тож тут є стабільність з погляду політики на найближчі роки. Європа — великий ринок, який має амбіції бути лідером. Тому попит тут є. Практично всі компанії на ринку очікують суттєве зростання, більше ніж 10-20%. Цього року побачимо, наскільки це виправдається. Я думаю, що в нас є всі передумови для того, щоб використати цей момент. І наші команди сейлзів, фахівці, які роблять технічне dіsсоvеry, рrооf оf соnсерt, уже всі зайняті. — Ви кажете, що нині відкрилося вікно можливостей. Як українському ІТ не згубити цей момент? Що робити на рівні компанії, країни, фахівців? Безумовно, багато фахівців долучилися до мілтеку, і це довгостроково буде наша сильна сторона. Це координація, розвідка, дрони. Я думаю, що ми будемо мати власні потужні технології, найкращі у світі, які вийдуть саме з мілтеку. Зрозуміло, є проблема сертифікації, бо ми робимо застосунки, які живуть кілька днів або кілька тижнів, а класична вимога НАТО — це 20 років на складі, після чого технологія повинна працювати. Але якщо це відкинути, то з погляду розпізнавання образів, РЕБ, дронів ми виходимо на першість у світі. Це буде потужний рушій для ІТ. Загалом найбільш оптимістичний сценарій може бути, якщо ми втримаємо нинішній рівень експорту й уникнемо подальшого відпливу ІТ-фахівців, бо таланти — наша ключова цінність. Зараз обговорюють зниження мобілізаційного віку. З одного боку, це зрозуміла вимога, з іншого боку, через це певна кількість молодих людей завчасно поїде на навчання за кордон. І більша частина там і залишиться. Для гармонійного розвитку нам потрібен постійний приплив нових кадрів на ринку. Знову таки, прозорий ефективний процес бронювання з економічною компонентою — це те, чого дуже б хотілося галузі. Компаніям треба думати про глобалізацію. Якщо у вас до 50 людей, то, можливо, вам вистачать однієї локації. Якщо до 100, то ви вже подумайте про другу. 100-150 — раджу мати дві локації на додачу до України. Далі все залежить від того, на якому ринку ви працюєте. Якщо ми говоримо про Америку, то, можливо, слід подумати про щось у тій самій часовій зоні. Є Латинська Америка, але це далеко і складно керувати з України з огляду на часову різницю. Крім того, є така річ, як відповідність пропозиції ринку. Останні три роки зростання було менше, тож великі компанії почали приходити на менші проєкти, зросла конкуренція за проєкти середньої ваги. У вас має бути унікальна пропозиція для ринку, якої не мають ваші конкуренти. З огляду на це, або ви перебудовуєте свій бізнес, щоб відповідати новим вимогам, або випадаєте з цієї конкурентної гри. Важлива тема — це більш виважений і новий підхід до проєктного менеджменту Я цей рік багато працював над розвитком середньої менеджерської ланки. Лідери повинні бути більш мотивованими. Під моїм керівництвом працює 2,5 тисячі інженерів, менеджерів, тестувальників, розробників, аналітиків тощо. По суті, середня ланка — це саме ті люди, які роблять найбільшу кількість проєктів, під ними найбільша кількість талантів, яких треба координувати і мотивувати. Вони повинні вміти не тільки гарно відповідати на запити клієнта, але насамперед бути реорlе-менеджерами. Це важливо, особливо зараз, коли багато фахівців під стресом з різних причин. Тому навички комунікації, емпатія, гнучкість, залучення — це незамінні софт-скіли. Люди повинні вміти працювати з людьми. Команда Сіklum У Сіklum було багато змін, щоб лідери отримали більше простору для рішень. Я люблю посилювати команду, давати їй більше повноважень. Ми переглянули наповнення деяких ролей, щоб вони були більш клієнтоорієнтовані, більш орієнтовані на розвиток бізнесу. Кожен інженер може подати на розгляд своє бачення того, як розвивати компанію і продукт клієнта. А ми допомагаємо цю ідею оформити і зробити щось прикольне. Компанія працює над розвитком фахівців. У нас є програма GЕМ, Grоwth аnd Ехсеllеnсе Маnаgеmеnt, де ми готуємо менеджерів середньої ланки, щоб вони розуміли, що відбувається в індустрії, яка стратегія компанії, що саме треба робити. Діє програма Sраrk, це розвиток наступного покоління інжинірингу, де ми вчимо, як працювати з клієнтами на продажах, на пресейлах. Ну і GеnАІ uрskіllіng рrоgrаm — популярна тема з ШІ-компонентом. Мені здається, це просто одна з навичок, кожен інженер має розуміти, як з цим працювати. Якщо у вашій компанії цього не роблять, то ви повинні вже gеt busy. — Уявімо, що у 2025 році нічого не змінюється для ІТ-індустрії і для України. Які плани в такому разі у Сіklum? Чого ви очікуєте від цього року? Мені здається, це зростання на 20%, може, 25% всіх інших локацій. І зрозуміло, це поява нових технологічних оферів, щоб утримати стабільний хедкаунт в Україні, нам потрібно буде залучити нових клієнтів і проєкти. Цікаво, що ми почали співпрацю з великим телеком-клієнтом в Об’єднаних Арабських Еміратах, і він не проти заводити роботу і проєкти в Україну. Тобто ми шукаємо клієнтів, які нейтрально ставляться до нашої безпекової ситуації, зважаючи на наш досвід. Уже майже три роки вміємо працювати в цих умовах. Коли можемо швидко зібрати команду для дуже складної розробки і реально допомогти клієнту вийти на ринок зі своїм продуктам швидше. Якщо говорити про ринок, то в гіршому разі продовжиться падіння, особливо якщо буде подальше підвищення податків або не буде чітких безпекових гарантій від західних партнерів. Якщо воєнні дії припиняться і будуть відкриті кордони, варто подумати, що ми робимо для того, щоб фахівці залишилися в Україні. В найкращому випадку я думаю, що ми зможемо повернутися до помірного зростання в кілька відсотків по галузі. Це було б дуже класно.

21 січня відзначають Міжнародний день обіймів. Психологиня розповіла, як обійми впливають на психоемоційний стан людини, допомагають долати стрес і тривогу, а також сприяють виділенню гормонів щастя, спокою та безпеки

Україну відвідав прем'єр-міністр Естонської Республіки Кріш'ян Міхал. У межах візиту він зустрівся з українськими посадовцями та лідерами. Які ключові теми обговорювалися, і яких важливих результатів вдалося досягти?Так, дійсно, прем'єр-міністр Естонії перебував в Україні два дні — 9 і 10 грудня. Його програма була надзвичайно насиченою. Він провів зустрічі з прем'єр-міністром, президентом, міністром оборони, міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим і директором Інституту нафти і газу Олександром Литвиненком.  Також ми відвідали Трипілля, щоб продемонструвати руйнівні наслідки російських ракетних атак та їхній вплив на Україну. Окрім цього, прем'єр-міністр відкрив Естонсько-український кібер- та цифровий бізнес-форум. Тож це був дійсно інтенсивний і продуктивний візит.Давайте поговоримо про допомогу та підтримку, яку ми отримуємо від Естонії. Ваша країна доволі невелика, я б навіть сказав, дуже маленька, але водночас надає вагому допомогу відносно свого ВВП. Як вам вдається досягати такого рівня підтримки?Так, наша підтримка розпочалася ще у 2014 році, коли Росія окупувала Крим і частину українських територій. Уже тоді Естонія стала ініціаторкою санкційної політики в Європейському Союзі та докладала всіх можливих зусиль, щоб допомогти Україні. З початком повномасштабної війни наша допомога значно посилилася.  Аннелі Кольк,фото: gеttyіmаgеsМи насправді невелика країна, але маємо великі серця, як і український народ. Наші народи пов’язані спільною історією — і Україна, і Естонія пережили радянську окупацію. Ми добре знаємо, наскільки жорстоким може бути ворог. Саме тому від перших днів агресії ми робили все можливе, щоб допомогти Україні. У перші тижні й місяці війни ми передали все, що було доступно на наших складах.  Сьогодні народ Естонії разом із урядом і парламентом продовжує підтримувати Україну, докладаючи максимум зусиль. Ця допомога є щирою, теплою та від серця. Ми пишаємося можливістю бути поруч із вами в цей непростий час.Тепер давайте поговоримо про спільного сусіда, якого ви вже згадали. Обидві наші країни мають східний кордон із Росією, яка брутально вторглася в Україну у 2022 році, а раніше, у 2014 році. Як країна, що безпосередньо межує з Росією, як Естонія оцінює безпекову ситуацію в регіоні та поточні виклики, з якими стикається Україна?Розумієте, географію не зміниш. Ми завжди жили і будемо жити поруч з Росією...Сусідів не обирають. Саме так, ми не можемо обирати собі сусідів.Ми завжди були обережними, починаючи з моменту відновлення незалежності у 1991 році. Вторгнення Росії в Грузію у 2008 році стало для нас тривожним сигналом, що Путін і його режим мають агресивні та небезпечні наміри. Після подій 2014 року наша стурбованість лише зросла, адже стало очевидно, на що здатен наш сусід.  На сьогодні ми почуваємося впевнено завдяки зусиллям, спрямованим на зміцнення власної безпеки, і тісній співпраці з нашими сусідами. Ми пишаємося тим, що є частиною НАТО, і розраховуємо на підтримку альянсу.  Ми щиро сподіваємося, що в недалекому майбутньому й Україна приєднається до сім’ї НАТО. Разом, як союзники, ми зможемо ще ефективніше протистояти будь-яким загрозам і відстоювати наші спільні цінності.Ми всі щиро сподіваємося, що Україна стане членом НАТО. Хоча, наскільки я розумію, це питання не вирішиться в найближчі кілька років, я вірю, що цей момент обов’язково настане в майбутньому.  Оскільки ми вже торкнулися теми НАТО та безпеки, давайте обговоримо ще один важливий аспект. Нещодавно активно заговорили про можливість мирних домовленостей між Україною та Росією, особливо після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США.  Як Естонія оцінює перспективи завершення війни? Якою є позиція естонського уряду щодо потенційних переговорів між Україною та Росією?Як показує історія, кожна війна чи акт агресії зрештою завершується переговорами та укладанням певної мирної угоди. Отже, у підсумку повинна бути досягнута домовленість, у якій братимуть участь Україна, її союзники та держава-агресорка.  Проте ми твердо стоїмо на позиції, що жодне рішення не може бути ухвалене без участі України. Так само, жодне питання, яке стосується Європи, не може вирішуватися без європейських держав за столом переговорів. Ми рішуче підтримуємо Україну в її прагненні відстояти свої права, адже розуміємо, що агресор, на жаль, реагує лише на силу.  Саме тому ключовим є зміцнення позицій України, щоб вона могла вести переговори з Росією на своїх умовах.  Однак не можна забувати про фундаментальну несправедливість ситуації: одна країна жорстоко вторгається в іншу мирну державу, змушуючи її захищатися. За таких обставин, про які переговори може йти мова?  Росія повинна повністю залишити всю територію України, відновивши кордони 1991 року. Крім того, вона зобов’язана виплатити репарації за всі завдані Україні збитки.  Аннелі Кольк,фото: gеttyіmаgеsІ, безумовно, необхідний міжнародний трибунал. Винуватці кожного злочину, включаючи ті, що скоєні керівництвом держави-агресорки, мають бути справедливо покарані. Тільки так можна досягти справедливості й запобігти повторенню подібної агресії в майбутньому.Чи є в цьому баченні взаєморозуміння між європейськими лідерами?Це дуже чітка та потужна позиція Естонії, яку поділяють і наші сусіди.  Європа солідарна з Україною, а Європейський Союз надає їй значну підтримку. Усі розуміють, що в Україні на кону стоїть надзвичайно багато, і результат цієї жорстокої агресії визначить основи світового порядку, заснованого на правилах, і створить нову архітектуру європейської безпеки не лише на найближчі роки, а й, можливо, на десятиліття.Це дійсно так. Ми багато знаємо про фінансову, військову та гуманітарну допомогу, яку Естонія надає Україні, але значно менше відомо про ваш внесок у сферу ІТ-підтримки. Адже Естонія є однією зі співголів так званої ІТ-коаліції.  Чи могли б ви розповісти більше про цю ІТ-коаліцію? Чого вдалося досягти на сьогодні?Так, звісно. Як я вже зазначала, ми є відносно невеликою країною, але прагнемо допомагати Україні всіма можливими способами. Зважаючи на те, що Естонія є лідером у сфері цифрових технологій, ми також активно підтримуємо Україну в цьому напрямку.  Зокрема, Естонія є частиною ІТ-коаліції та однією з країн-донорів Талліннського механізму. Нещодавно у Києві ми організували захід високого рівня в рамках цього механізму. Захід включав триденні кібернавчання, спрямовані на посилення кібербезпеки та обмін досвідом у цій критично важливій сфері.Тут, у Києві?Так. Ми організували його разом з нашими українськими колегами. Багато хто знає, що естонці мають високі навички в ІТ та цифрових технологіях, і ми використовуємо цей досвід, щоб допомогти і в цій сфері.Щиро дякуємо. Ви також суттєво допомогли нам у гуманітарній сфері. Чи не могли б ви розповісти про це трохи докладніше?Ми надали гуманітарну допомогу на суму понад 30 мільйонів євро.  Хочу підкреслити, що естонський народ щодня відправляє гуманітарну допомогу до України. Це генератори, ковдри, медикаменти та інші необхідні речі. Часто читаю в новинах, що з Естонії надходить дедалі більше допомоги.  Окрім цього, ми передаємо транспортні засоби для військових на фронті, включно з медичними автомобілями.  Я впевнена, що кожен естонець щодня думає про те, як допомогти Україні, і не лише думає, а й активно діє, роблячи свій внесок у вашу боротьбу.Це чудово. Дякую за це.Як мені відомо, близько року тому естонські законодавці ухвалили закон, який дозволяє конфіскувати російські активи. Що вдалося досягти в цьому напрямку за останній рік?Естонія була однією з перших країн, яка ухвалила закон, що дозволяє конфісковувати заморожені російські активи. Ми стали лідерами в цьому питанні, оскільки вважаємо, що потрібно використовувати не лише відсотки, а й самі активи на благо постраждалих від російської агресії.  Звісно, законотворчі процеси потребують часу. Закон був ухвалений парламентом, і зараз відповідні органи влади Естонії виконують необхідні процедури для його реалізації.  Не знаю, чи це на щастя, чи ні, але в нас небагато російських активів на території країни, адже ми обережно ставилися до цього питання протягом останніх 20 років. Однак ті активи, які є, мають важливе значення, оскільки цей закон створює прецедент. Він показує нашим європейським колегам, що такі заходи можливі, і підтверджує, що законодавство Європейського Союзу дозволяє такий тип конфіскації.  Сподіваємося, що якомога більше країн наслідуватимуть наш приклад, посилюючи тиск на агресора та підтримуючи справедливість.Але чи наслідують вони вас?Так, звісно. Ми підтримуємо тісний контакт із колегами з інших країн Європейського Союзу, оскільки вони також зацікавлені у перейнятті нашого досвіду — як саме ми реалізували цей процес і змогли ухвалити відповідний закон. Я щиро сподіваюся і зберігаю оптимізм щодо того, що все більше країн наслідуватимуть наш приклад.У мене є ще одне запитання щодо ухвалення цього закону. Процес пройшов гладко, чи були певні перешкоди?Ні, все пройшло без ускладнень. Парламент Естонії, як виразник волі народу, твердо підтримує Україну. Депутати чудово розуміють, що саме поставлено на карту. Тому процес ухвалення закону у нашому парламенті відбувся без жодних перешкод.Зрозуміло. Моє наступне запитання стосується майбутнього після закінчення війни. Після перемоги розпочнеться масштабна відбудова України. Ця жорстока війна залишила значні руйнування, і країні знадобляться великі зусилля для відновлення. Наскільки мені відомо, Естонія планує активно долучитися до цих процесів.Так, безумовно. Ми почали відновлювати Україну ще під час війни.  Естонія стала першою країною, яка розпочала цю роботу у 2022 році, адже ми вважаємо, що не варто чекати завершення війни — відбудова та реконструкція мають відбуватися негайно. Ми обрали для підтримки Житомирську область, де вже побудували дитячий садок, міст і реалізували низку інших важливих проєктів.  Звичайно, ми продовжимо цю роботу й після завершення війни, бо розуміємо, що тоді потреби стануть ще більшими. Багато українців, які через руйнування були змушені покинути свої домівки й зараз перебувають у Європі, прагнуть повернутися додому. Це означає, що їм будуть потрібні житло, дитячі садки, школи та інша інфраструктура.  Ми твердо зобов’язуємося продовжувати підтримку й відбудову України після війни та щиро сподіваємося, що цей день настане дуже скоро.Чи правильно я розумію, що ця співпраця, зокрема у сфері реконструкції, не обмежуватиметься лише Житомирською областю?Ні, наша співпраця не обмежується лише Житомирською областю. Однак наш підхід до відбудови та розвитку виходить далеко за межі будівництва дитячих садків чи інших об'єктів. Ми зосереджуємося на комплексних рішеннях, таких як навчання вчителів, організація літніх таборів для дітей в Естонії та інтеграція кожного проєкту в річний або безперервний процес.  Хоча ми активно допомагаємо й іншим регіонам, де потрібна термінова підтримка, для досягнення сталого й довготривалого розвитку ми спрямовуємо наші основні зусилля саме на Житомирську область.Чи зацікавлений естонський бізнес інвестувати в Україну зараз і після війни?Наразі ситуація ускладнена через триваючу війну та жорстокі атаки з боку Росії. Проте інтерес естонських компаній до інвестування в Україну залишається високим.Варто зауважити, що до початку повномасштабної війни багато естонських компаній уже успішно працювали в Україні. На жаль, деякі з них мали виробничі потужності в регіонах, які зараз перебувають під російською окупацією. Попри ці труднощі, інтерес до України залишається високим.Ще один важливий напрямок підтримки з боку Естонії — це надання притулку громадянам України, які були змушені тікати від війни в лютому 2022 року. Чи можете ви поділитися статистикою щодо того, скільки українців нині перебуває в Естонії під захистом вашого уряду?Наразі в Естонії проживає майже 40 000 українців.  Судячи з того, що я читаю в естонських газетах і бачу у медіа, вони добре інтегрувалися та загалом задоволені своїм життям у нас. Водночас, звісно, вони залишаються дуже занепокоєними ситуацією в Україні та переживають за своїх близьких.  Ми також побудували дві школи для українських дітей, щоб забезпечити їм можливість отримувати освіту та легше адаптуватися до нових умов.Аннелі Кольк,фото: gеttyіmаgеsДві школи?Так. В одній зі шкіл діти мають можливість навчатися за українською програмою паралельно з естонською. Ми вважаємо, що збереження мови та культури є надзвичайно важливим.  Сподіваюся, що в Естонії українці почуваються як вдома, наскільки це можливо за даних обставин.Я впевнений, що вони теж так вважають.  Добре, давайте перейдемо до іншого питання. Я щиро сподіваюся, що за кілька років Україна приєднається до Європейського Союзу як повноправний член. Проте перед цим ще потрібно зробити важливі кроки, вирішити низку внутрішніх питань і впровадити необхідні реформи.  Як посол Естонської Республіки в Україні, яка живе і працює тут, який ваш погляд на те, чого вже вдалося досягти Україні, і які подальші кроки необхідно зробити для вступу до Європейського Союзу? На чому, на вашу думку, слід зосередити зусилля?На це запитання я могла б відповідати годинами, адже це не просто кілька кроків — це цілий комплекс заходів, які має виконати країна, щоб приєднатися до Європейського Союзу. Більшість із них є технічними, але вони також передбачають внесення численних змін до законодавства.  У Естонії процес вступу до Європейського Союзу тривав майже сім років. Для України ситуація ускладнюється через війну та пов’язані з нею фінансові труднощі.  Однак те, що я бачу, викликає великий оптимізм. Український парламент дуже швидко ухвалює необхідні реформи та закони. Я впевнена, що Україна зможе стати членом Європейського Союзу швидше, ніж це вдалося нам.  Проте попереду ще багато роботи. Кожна сфера має бути приведена у відповідність до норм і стандартів ЄС. Це передбачає прийняття всього комплексу законодавства Європейського Союзу.  На щастя, у вас є багато друзів у Європі, які готові допомагати. Більшість країн ЄС обрали одну чи дві галузі, в яких вони пропонують свою підтримку Україні. Більше того, ви вже маєте багато союзників усередині Європейського Союзу, які допомагають вам підготуватися до цього важливого процесу.Розумію, про кого ви говорите, і повністю погоджуюся, що у нас є багато друзів за межами України, які активно допомагають нам наблизитися до членства в ЄС. Водночас, усвідомлюю, що без виконання нашого "домашнього завдання" тут, в Україні, це стане неможливим.   Як громадянин України, я вважаю, що корупція залишається однією з ключових перешкод на шляху до вступу в ЄС.  Спираючись на ваш досвід, коли Естонія працювала над вступом до Європейського Союзу, яку б ви дали нам пораду, щоб подолати цю проблему та успішно пройти цей складний шлях?Хочу зазначити, що верховенство права, захист фундаментальних прав та ефективна антикорупційна політика — це ключові питання, які важливі у всьому світі, не лише для України. Кожна країна, яка прагне приєднатися до Європейського Союзу, повинна відповідати цим стандартам і впроваджувати необхідні норми.  Моя порада — підтримувати дуже тісний діалог з Європейським Союзом та його представниками, щоб мати чітке розуміння того, які конкретно реформи потрібні й які нормативні акти необхідно прийняти. Також надзвичайно корисною буде співпраця з країнами, які нещодавно пройшли цей шлях, наприклад, з Естонією чи іншими країнами Балтії. Їхній досвід може стати безцінним.  Коли я бачу Ольгу Стефанишину, її команду та їхню наполегливість, у мене немає сумнівів, що Україна подолає всі виклики.  Головне — дотримуватися встановлених правил і виконувати вимоги. Усе інше обов’язково прийде з часом.До речі, що було головною проблемою для Естонії перед тим, як її прийняли до Європейського Союзу?Ми не стикалися з серйозними проблемами, хоча, звісно, були певні виклики, пов’язані з питаннями національних меншин та їхніх прав.На той час у нас був дуже компетентний головний переговорник, і завдяки його професіоналізму, а також наполегливій роботі команди, нам вдалося подолати ці труднощі. Загалом, не було значних проблем в окремій конкретній сфері, які б стали серйозною перешкодою.Ви вже згадали про національні меншини. Чи вважаються росіяни національною меншиною в Естонії?Ні, у нас є й інші народи, які вважаються національними меншинами. У нас є білоруси та багато інших національностей, які живуть в Естонії і вважають Естонію своїм домом."Говорячи про росіян, зі слів моєї дочки, яка зараз живе в Естонії, я зрозумів, що багато російськомовних естонців не бажають інтегруватися в естонське суспільство, вивчаючи естонську мову або, як вони могли б висловитися, 'ставати естонцями.'   Чи дійсно це є проблемою?"Безумовно, серед російськомовних естонців ще є ті, хто не хоче вивчати естонську мову чи отримувати естонське громадянство. Проте таких людей стало значно менше, ніж 30 чи навіть 20 років тому. Водночас ніхто не може змусити когось набути громадянство певної країни — це особисте рішення кожної людини.  Багато з них мають статус постійних резидентів з посвідкою на проживання Європейського Союзу, що дає їм змогу вільно подорожувати між Росією та країнами-членами ЄС.  Варто зазначити, що молоде покоління дедалі більше усвідомлює важливість вивчення естонської мови для здобуття якісної освіти та перспектив. Вони активно інтегруються в естонське суспільство, що свідчить про позитивні зміни.Я щиро сподіваюся, що вони інтегруються.Моє наступне запитання стосується перспектив майбутньої співпраці між Україною та Естонською Республікою. Які ключові галузі можуть стати основою для нашого партнерства?Я можу назвати чимало секторів, але першим, безумовно, є оборонний сектор.  Естонські та українські оборонні компанії вже демонструють високий рівень співпраці. Естонія добре розуміє, що Україна зараз перебуває в умовах активних бойових дій і має безцінний досвід та інформацію з передової в режимі реального часу. Багато естонських компаній тестують свою продукцію у співпраці з українськими партнерами. Оборонний сектор, без сумніву, стане тим напрямком, який зазнає значного розвитку в найближчому майбутньому.  Другий важливий напрямок — це цифровий і кібер-сектор.  Естонія та Україна входять до числа найбільш розвинених у цифровому аспекті країн світу. У цій сфері Естонії також є чому повчитися в України, яка продемонструвала вражаючі досягнення. Водночас Естонія готова поділитися своїм досвідом із впровадження цифрових інновацій. Як невелика країна, Естонія має перевагу в швидкості адаптації та реалізації нових технологій.  На мою думку, саме ці два напрямки — оборонний сектор та цифрові й кібер-технології — будуть ключовими у співпраці між нашими країнами, як у короткостроковій перспективі, так і після завершення війни.Отже, ви не лише маєте намір допомагати нам, але й очікуєте, що ми допоможемо вам у певних сферах.  Щиро дякую. Моє останнє запитання стосується події, яка сталася близько місяця тому. На жаль, уламки російського військового безпілотника впали на ваше помешкання. Сподіваюся, ніхто не постраждав і все обійшлося. Як відреагували на цей інцидент ваші колеги в дипломатичних колах?Так, на жаль, будинок, у якому я живу, постраждав від удару російського безпілотника.  У той момент я була вдома. Спершу ми з чоловіком перебували в укритті, а це була одна з тих ночей, коли повітряна тривога могла тривала чотири, п’ять чи навіть шість годин. Через поганий зв’язок в укритті ми не мали змоги отримувати актуальну інформацію. Тож коли побачили, що повітряна тривога завершилася, вирішили повернутися до квартири. І саме тоді це сталося.Ви були в квартирі в цей час?Так, ми були в квартирі, але одразу вирішили піти звідти. Хочу скористатися нагодою, щоб подякувати рятувальникам і працівникам поліції, які миттєво прибули до нашого будинку. Я щиро вдячна всім за оперативну допомогу та підтримку.  Особлива подяка моїм колегам у посольстві та в естонських міністерствах, які щиро хвилювалися за нас. На щастя, з нами все було гаразд.  Цей досвід лише зміцнив нашу рішучість допомагати Україні. Ми особисто відчули те, що переживають українці щодня — як дрони літають біля будинків навіть у такому великому місті, як Київ. Ми впізнаємо їх на звук і тепер знаємо, як це, коли безпілотник влучає у твій будинок. Це сповнює нас ще більшою рішучістю діяти і підтримувати вас.Це випробування допомогло мені краще зрозуміти, через що українці проходять щодня. На щастя, у нашому будинку ніхто не постраждав. Але ми постійно читаємо в новинах про те, що під час таких обстрілів гинуть мирні українські жителі.  Сподіваюся, що, ділячись своїм досвідом, ми зможемо донести до світу, що ця війна реальна. Вона триває у великих містах, маленьких містечках і селах, а Росія свідомо обирає своєю мішенню цивільне населення. Я звикла називати речі своїми іменами, тому це геноцид і воєнний злочин.Ще раз хочу подякувати своїм колегам в Україні та Естонії за підтримку. Це випробування стало для мене додатковим стимулом докладати ще більше зусиль для допомоги Україні.

Що змінилося ставлення компаній до кібербезпеки за час війни? Які виклики тут є зараз і чому стандарти НАТО не завжди підходять для України? І що може зробити кожен для захисту своїх даних? Ці речі обговорили під час дискусії «Безпека персональних даних» на DОU Dаy Рісnіс. Учасники дискусії: Анастасія Войтова, Неаd оf Sесurіty Еngіnееrіng в Соssасk Lаbs;Юрій Шатило, Неаd оf Сybеrsесurіty в МОDUS Х;Олексій Думинюк, керівник з аксептансу в Україні, компанія Vіsа. Модерував дискусію Олекс Майстренко, радник СDТО у Київській міській державній адміністрації та один з ведучих DОU Роdсаst. Публікуємо відеозапис та скорочену текстову версію розмови. — Анастасіє, що змінилося за останні два з половиною роки повномасштабної війни з погляду кібербезпеки? Анастасія Войтова: Це, звісно, зміна моделей загроз, на які ми не очікували й до яких не були морально готові. Як ви знаєте, багато компаній мігрували з фізичних дата-центрів в клауди, тому що на фізичні дата-центри летять ракети. Деякі компанії спочатку мігрували з одних дата-центрів на інші, потім в клауди, потім в приватні клауди за кордоном. Ще одна річ — до нас у 2022 році зверталося багато приватних компаній, які стали ціллю для атак. Це звичайні комерційні компанії, які не дуже займалися кібербезпекою в бізнесовому житті. Але починається вторгнення, у них багато даних і на них є таргетовані атаки. Дійсно, у нас у 2022 році було багато інцидент-респонсу. Зараз, через 2,5 роки, я можу сказати, що компанії, які хотіли, дійсно покращили свій рівень кібербезпеки. Але це не результат роботи з нами. Змінилося ставлення до питань з кібербезпеки, змінилися моделі ризиків і загроз. Компанія зрозуміла, навіщо інвестувати в це, знайшла внутрішні й зовнішні ресурси, пішла будувати організаційну, технічну, інформаційну безпеку, і так шар за шаром. Багато ще роботи є. — МОDUS Х писала про те, що з початку 2022 року було близько 27 мільйонів кібератак на енергетичну інфраструктуру і ви з ними успішно впоралися. Які зміни були в вашій компанії? Юрій Шатило: Ще до повномасштабного вторгнення ми почали запроваджувати план міграції наших систем і даних до хмари. Держава нам дала можливість міграції на час повномасштабного вторгнення. Тому буквально за 2–2,5 місяці команда МОDUS Х все перенесла, в тому числі системи з кібербезпеки. Ще допомогло створення центру реагування на кіберінциденти. Торік ми завершили впровадження технологій, людей і процесів для цього. — СЕО Vіsа казав, що Vіsа витрачає на кібербезпеку буквально мільярди доларів. Скільки з цих мільярдів йде до нас? Олексій Думинюк: Протягом останніх років компанія інвестувала понад 10 мільярдів саме в безпеку комерції, платежів, мережі й всього, що з цим пов’язано. Наприклад, 500 мільйонів з них пішло на технології штучного інтелекту. Якщо говорити про технології інвестицій, Україна, наприклад, у 2023 році була перша за кількістю токенізованих операцій. Що таке токен? Це, по суті, оплата вашими годинниками, телефонами, оплата збереженими картками в інтернеті. Також в цьому році ми перші у світі впровадили з «ПриватБанком» цифрову технологію аутентифікації для платежів, яка теж буде набирати оберти. — Досвід, який ми, на жаль, зараз маємо в Україні, дуже унікальний. Чи ділитеся ви ним з міжнародними партнерами або, навпаки, берете міжнародний досвід? Анастасія Войтова: Компанія Соssасk Lаbs — це британсько-українська компанія. Ми є учасниками міжнародної спільноти, і ми вже є долученими до створення міжнародних стандартів з кібербезпеки. Як ви знаєте, наприклад, в ОWАSР є багато опенсорсних відкритих стандартів, моя команда інженерів у них контриб’ютять. Я брала участь у технологічній конференції НАТО — ділилася нашим досвідом з dаtа сеntrіс sесurіty. Розказувала про наш досвід майже дворічної роботи з деякими специфічними застосунками й хардверно-софтверними системами й про те, як ми будували багатошарові системи захисту даних. Це було цікаво для панів і панянок з НАТО, і дуже цікавою була їхня реакція. Тому що можна про НАТО думати як про велику ентерпрайз-організацію, яка рухається досить повільно Там 31-32 учасники. Стандарти НАТО — це, в першу чергу, про іntеrореrаbіlіty, про можливість цих всіх членів працювати разом. Щось нове вони впроваджують зі швидкістю найповільнішого учасника. Тому багато моментів, про які ми розказували, у них були в планах на 2032 рік, 2035 рік. А в нас воно вже працює. Ба більше, воно не просто працює, а зроблено в режимі «на вчора» дуже втомленими інженерами. Тому так, між нами був деякий дисонанс, але партнери й союзники прислухалися. Насправді там не так все негативно, і були країни, які дуже сильно попереду. Але як організація НАТО рухається досить повільно. Зате стабільно в майбутнє. Юрій Шатило: Дуже багато чого наші закордонні колеги навчаються саме в нас. Умовно кажучи, у них є книжки, по яких вони навчаються, але кібервійни у них немає. Сьогодні близько десяти контрактів у нас підписано, і ми ділимося з колегами тим, чим можемо. Безумовно, беремо щось від них і даємо фідбек, наскільки воно в нас може бути застосовано. Олексій Думинюк: Vіsа — це міжнародна компанія. Ми є в кожній країні світу та співпрацюємо з певними державними, міжнародними установами. Відповідно, маємо різні колаборації. Зараз ми робимо акцент на співпрацю з українськими державними установами: НБУ, Міністерством цифрової інфраструктури тощо. Звісно, ми приносимо і рекомендуємо впровадити на ринок певні технології. Якщо це безпекова вимога, то ми зі своєї сторони навіть мандатуємо її для наших партнерів, які мають дотримуватися РСІ DSS абощо. Наша стратегія: бути таким собі міжнародним регулятором і співпрацювати з локальними регуляторами, не псуючи експіріенс користувача при цьому. — В березні 2022 року вийшла нова версія РСІ DSS. Ми всі пам’ятаємо, як вона впроваджувалась в Україні, оці регуляції, допомога з безпекою... Як Vіsа допомогла тоді? Олексій Думинюк: Ще до початку війни ми ставили в пріоритет ці безпекові технології й вже тоді вимагали наявність РСІ DSS і відповідності вимог безпеки. Звісно, РСІ DSS — це глобальний тренд, це не те, що пише Vіsа. Та наші технології обов’язково мають відповідати цьому. Наприклад, коли наш партнер впроваджує, наприклад, якусь технологію типу Vіsа Тоkеn Sеrvісе, який замінює реальну картку на зашифрований токен. Або, наприклад, ми анонсували Vіsа Раsskеy в цьому році. Це інноваційна штука, яка дає можливість зашифрувати транзакцію за допомогою твоїх умовних біометричних даних. Усе це все впроваджується в межах стандартів РСІ DSS, які дуже вимогливі, і з кожним роком стають ще жорсткіші й жорсткіші. Анастасія Войтова: Маю ще доповнення щодо міжнародних стандартів і очікувань. Немає таких міжнародних стандартів, які б задовольняли sесurіty-гарантії, які ми вимагаємо зараз. Наприклад, для роботів-убивць. Є багато міжнародних військових стандартів, вони зазвичай закриті й зроблені під компанію. Тобто йдеться про здоровенні американські військові холдинги, в яких стандарти пов’язані з тим, що вони виробляють. Є цивільні стандарти, стандарти цивільної авіації, стандарти протоколу обміну даних з дронами. Sесurіty-вимоги до цих цивільних стандартів не передбачали, що нам треба тримати локацію оператора в секреті. Зараз відбувається такий мікс, бо ми використовуємо багато цивільних технологій, але в військовій сфері. Інколи просто немає стандартів, щоб на них спертися. Треба, поєднати багато речей, а потім ще партнерам пояснити, чому ми зробили так, а не як пише НАТО-стандарт? Тому що цей НАТО-стандарт використовує ХМL, а у нас уже 2024 рік, ми хочемо швидше. Це велика проблема насправді, тому що багато стандартів просто не пристосовані до поточного стану, який є в Україні, бо не було такого стану. — З погляду стандартів кібербезпеки, чи готові ми вже для участі в ЄС і НАТО? Чи нам ще дуже багато роботи треба виконати, щоб відповідати їхнім стандартам? Анастасія Войтова: За державу говорити не буду. В рамках окремих продуктів (наприклад, військової системи DЕLТА) — так, готові. В рамках спільноти, інших систем і державних сервісів — не знаю. — Якщо ми говоримо про ЄС, то одна з важливих тем — це GDРR. Коли це буде в нас, і чи є якісь рухи в цьому напрямі? Анастасія Войтова: GDРR — це не до мене питання, але у нас є закон про захист персональних даних. Звісно, GDРR як законодавство більше про права громадянина, але в нас є власний сет законів, який досить непоганий. Ми деяким українським продуктам кажемо, що є GDРR і за ним треба дати можливість людині натиснути галочку «орt оut frоm рrосеssіng», або «видалити мої дані», або «скинути мені архів. І багато компаній не розуміють, навіщо це їм. Бо GDРR діє в ЄС, дійсно, там є штрафи, там є регулятори, а у нас? Навіщо компанії впроваджувати цю фічу серед всіх клієнтських застосунків і на бекенді, якщо це не вимагається? Юрій Шатило: Я вірю, що колись ми будемо в Євросоюзі, і вимоги GDРR будуть розповсюджуватися на нас з вами. Але мені здається, що головна запорука успіху — це щоб вимоги того ж GDРR не були складовою корумпованих схем. Тому що з одного боку ми захищаємо персональні дані, і це дуже гарна справа. А з іншого боку даємо ще один механізм нашим органам контролю робити «маски-шоу», як це було там 5-10 років назад, особливо на ІТ-бізнес. — Чи достатньо зараз держава робить для підвищення кібербезпеки? Чи хочете ви підсвітити якийсь проєкт, який підвищує кіберобізнаність людей? Олексій Думинюк: Vіsа активно співпрацює з Мінцифрою, особливо з «Дією», це наші добрі друзі. Для нас важливо, щоб користувачі, які кожен день використовують платіжну картку, розуміли, як робити це безпечно. У 2023 році була кампанія всеукраїнська «Плати безпечно», зараз в НБУ проводиться боротьба з дроперами. Завжди є люди, яким важко донести оцю безпекову необхідність. Наприклад, людям поважного віку буває складно зрозуміти, що не треба комусь диктувати пін-код чи код верифікації. Для цього ми проводимо knоwlеdgе sеssіоns. Окрім навчання суспільства, ми робимо й акцент на технології, які автоматично захищатимуть операції. І у Vіsа є такі технології, які якраз працюють на біометричних даних і ми тримаємо їх в безпеці. Юрій Шатило: У МОDUS Х давно створена програма з розвитку кіберобізнаності наших співробітників і головного клієнта — це компанія групи DТЕК. Наразі ми людей навчаємо на реальних сценаріях. Тобто робимо якусь фішингову атаку, тих, хто пройшов за посиланням, це такі інтерактивні ігри. І після цього користувач починає розуміти, як йому відрізнити фішинговий лист від справжнього. Що стосується держави, на мою думку, для кіберобізнаності не зроблено нічого Поясню, чому я так вважаю. Хто не знає, в нас ухвалена та затверджена стратегія з кібербезпеки розвитку держави на 2023 і 2024 роки. І цей план затвердили у грудні 2023 року. Десь на початку літа я зайшов на сайт подивитися статус впровадження. Дивлюся, є задача направлена на те, щоб побудувати культуру і програму розвитку з кіберобізнаності в середніх школах, в ПТУ і так далі. Стоїть статус «виконано». Питаю у свого старшого сина: «Ти щось знаєш про кібербезпеку і кіберобізнаність?». — «Ні». Запитав у сусідів: щось у вас у школі розповідають, можливо, якісь додаткові уроки ввели? Ні, нічого. Ну, думаю, почекаю ще до кінця цього року, можливо, щось з’явиться, але, на жаль, не вірю в це. Анастасія Войтова: Ми як компанія не дотичні до кіберобізнаності, бо працюємо саме з захистом даних, з технічною кібербезпекою. Та до початку повномасштабного вторгнення в нас був один-єдиний клієнт в Україні. Після повномасштабного вторгнення (на щастя чи на жаль) цих клієнтів стало більше. В тому числі в нас є спеціальна програма, де ми працюємо з державою на благодійних засадах, рrо bоnо, саме для того, щоб в деяких системах і застосунках хоча б не наступали на ті самі граблі. У нас є меморандум з Мінцифрою на розробку технологій, яку ми так хочемо безплатно й опенсорсно передати, просто щоб зробити трохи ситуацію трохи кращою. — В рамках взаємодії з різними установами чи змінилося ставлення до кібербезпеки в людей, які працюють у цих установах? Анастасія Войтова: Ми комбінуємо метод батога і пряника. Так, у деяких, звісно, змінилося. Тому що дуже багато людей просто бояться щось робити в кібербезпеці, тому що не знають як. Це проблема навчання й обізнаності. Якщо працювати з людьми, розказувати: «Це не страшно, дивися, ти не перший це робиш, вже придумано», то дійсно, в частини людей це викликає ентузіазм і бажання щось змінювати. Звісно, в іншої частини це викликає фрустрацію, тому що треба робити щось нове, хоча «нормально ж було». Тобто є діаметрально протилежні реакції, інколи в одній організації, в одній команді. — Чи є щось, чим ви особливо пишаєтесь з погляду кібербезпеки в Україні? Олексій Думинюк: Я дійсно дуже пишаюсь тим, що на початку війни все продовжило працювати. Наприклад, банально ми зробили можливість зняття коштів в касі магазину і це зняло черги в банкоматах. Ми зробили так, щоб всі банки продовжили функціонувати стабільно. Щоб працював оцей комунікаційний канал, де ви тапаєте картку, а хтось там десь отримує запит і ви отримуєте чек. Треба було швидко перейти на клауд-технології й таке інше. Також Vіsа одразу закрила бізнес в росії й все там заблокувала. Але дозвольте відкотити календар на 10 років назад. Згадайте, був пластик, я зарплату я ходив отримати зарплату в банкоматі. У 2017 році в кінці з’явився Gооglе Раy. Хто привів його сюди на ринок? Бо він не сам прийшов. Потім у 2018-му з’явився Аррlе Раy. Потім наші технології токенізації... Зараз ви заходите у смартфон, швидко замовляєте щось, воно приходить швидко на «Нову пошту». Наша задача — робити цей процес максимально комфортним і простим. — Наша стійкість в енергетичній інфраструктурі вражаюча і я щиро дякую компанії DТЕК за те, що ви робите. Давайте поговоримо з погляду кібербезпеки, чим ви пишаєтеся? Юрій Шатило: На початку повномасштабного вторгнення ми розподілили команду, і всі хлопці й дівчата працювали 24/7, за що їм окремо дякую. Нам вдалося запровадити концепцію ВYОК, тому що хтось перебував в бомбосховищах, у когось не було доступу до корпоративного комп’ютера. Так наш бізнес міг працювати з будь-якої точки світу і при цьому ми забезпечили головне — конфіденційність інформації. Друге, нам вдалося створити реальну команду SОС (Sесurіty Ореrаtіоns Сеntеr) з 10 людей. Ми перейшли на сучасні рішення і впровадили 30-відсоткову автоматизацію, щоб людина не брала участі в тому чи іншому кіберінциденті. Плануємо до кінця року досягти 40%. Безумовно, ми й долучаємо штучний інтелект. Бачимо й нові ризики з використанням ШІ, а і шукаємо технічні й організаційні рішення, які нам допоможуть мінімізувати ці ризики. — Я так розумію, що ця команда і ці програмні рішення допомагають обробляти кіберподії, з яких потім виростають кіберінциденти. Про яку денну чи щотижневу кількість подій йдеться? Юрій Шатило: Це мільйони за тиждень, але це rаw dаtа. Фактично ми обробляємо десь 100-150 кіберінцидентів на квартал. До цього у нас комплекс систем, який відпрацьовує відповідні налаштування. Наприклад, ми бачимо зараз як зловмисники знову атакують вебсервіси ДТЕК, такі як Yаsnо. Вони пробують вести DDОS-атаки, змінюють природу запитів, але ми стараємось йти завжди на крок попереду і маємо налагоджені системи й процеси для таких випадків. — Анастасіє, чим ти пишаєшся чи твоя команда? Анастасія Войтова: Ми за останні два з половиною роки доєдналися до такої великої кількості ініціатив, що я не можу виділити щось одне. Наприклад, з «Укренерго» ми долучилися до проблем генерації й диспетчеризації. Це велика кількість роботи, з нашого боку це апаратно-програмні рішення. Також ми працювали з mіssіоn сrіtісаl системами, які працюють цілодобово. Ними користуються дуже втомлені люди й це теж потрібно враховувати з погляду кібербезпеки. Бо кібербезпека — це не тільки про шифрування і захист даних, це про те, як ти співпрацюєш з користувачем. Далі про виробників різноманітних автономних та роботизованих систем. Я бачу деяких з цих виробників в новинах і знаю, там є часточка нашого коду чи нашого продукту, і воно працює, це чудово. Стільки всього відбувається, інтенсивність подій зараз просто неймовірна. — Ми говорили про безпеку, і майже не говорили про персональні дані. Що ви порадите змінити у своєму повсякденному житті з погляду безпеки персональних даних? Олексій Думинюк: Я просив би не боятись технологій. Якщо немає чого приховувати, то не бійтесь, добре? У Vіsа, у нас взагалі стратегія вивести цей «темний кеш» в «білу» та розвивати середній і малий бізнес. Скажімо, приходить тема Ореn Ваnkіng — це обмін вашими фінансовими даними між певними установами. Коли ви в якийсь момент зайдете на сайт замовити, і побачите, що там вже є ваша платіжна картка, а ви нічого не робили, то не бійтесь, будь ласка, це окей. Так само, якщо побачите значок «Сlісk tо раy». Тобто не бійтесь використовувати технології. Драйвіться, і вчіть людей навколо себе. Зробити ФОП і відкрити собі термінал в смартфоні, і приймати оплати смартфоном, це справа п’яти хвилин. Анастасія Войтова: Довгі паролі, двофакторна аутентифікація. Є можливість — через YubіКеy, немає можливості — через телефон. Якщо можете, зробіть Раsskеy однофакторний криптографічний ключ. Передивіться всі налаштування на телефоні, застосунки, їхні дозволи, повирубайте геолокацію. Передивіться налаштування, особливо у батьків, дідусів, бабусь на їхніх телефонах, видаліть Vіbеr. Якщо ви йдете чи їдете і бачите військову техніку, не викладайте фотографію. Юрій Шатило: Не постіть різну фігню в соціальних мережах. Чому? Ось старий, але все ще, на жаль, актуальний кейс. До повномасштабного вторгнення всі ми їздили на відпочинок. Середньостатистична сім’я: дружина, чоловік, діти, літак. Прилетіли, заселилися в готель, дружина відразу в інстаграмі фоточка, коктейль на фоні своїх ніг, чоловік у фейсбуці десь постить, як сидить в барі. Що в цей час робить недобросовісний сусід? Обкрадає дім. Потім сім’я повертається, і розуміє, що сталося. Тому мій основний меседж: будь ласка, фільтруйте те, що ви викладаєте, і те, що ви пишете в соціальних мережах.

З 31 жовтня- Це перший в історії фільм, який розповідає про радянську каральну психіатрію, - каже режисер драми "БожеВільні" Денис Тарасов, 40 років. Дія його повнометражного дебюту відбувається в 1970-х. Через любов до забороненої в СРСР західної рок-музики головний герой Андрій Довженко отримує клеймо "антирадянський елемент" і потрапляє до психіатричної лікарні. Постає перед вибором: співпрацювати з КДБ й повернутися до сім'ї чи кинути виклик системі, за сюжетом.- Радянський Союз використовував медичні заклади як в'язниці. Запроторював туди всіх, хто не сподобався режиму - від дисидентів до випадкових громадян. Їм ставили вигаданий діагноз "млявоплинна шизофренія" та катували величезними дозами ліків, - продовжує Денис Тарасов. - На жаль, світові тиранії досі застосовують подібні методи, зокрема й Росія щодо українських в'язнів. За словами авторів фільму, всі персонажі - збірні образи, які мають реальних прототипів. В основу сценарію поклали спогади жертв репресивної медицини. Одним із консультантів був психіатр, колишній дисидент і політв'язень Семен Глузман, 78 років.Знімальний процес відбувся 2021 року. Більшість сцен фільмували у старому корпусі київської психіатричної лікарні. Світова прем'єра пройшла торік на Варшавському кінофестивалі, де драма отримала спеціальну згадку в конкурсній програмі Соmреtіtіоn 1-2 та приз глядацьких симпатій.Прокат фільму "БожеВільні", режисер Денис Тарасов 1, 2 листопадаДраматичний етюд "Коцюбинський. З глибини" готує режисер-дебютант 20-річний Станіслав Іванов. Він - студент четвертого курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого в майстерні Богдана Струтинського, генерального директора-художнього керівника Київського національного театру оперети. Цьогоріч виграв грант президента України молодим діячам у галузі театрального мистецтва на створення вистави за новелою письменника Михайла Коцюбинського "Сон" 1911 року.Головний герой Антін потребує краси, але оточений буденністю та давно не має порозуміння з дружиною Мартою. Одного ранку прокидається повністю зануреним у себе. Його розповідь про свій сон призводить до сварки, за сюжетом.- Ідея інсценізації творів Михайла Коцюбинського виникла на початку другого курсу. Спочатку це була історія з шести новел, об'єднаних листами автора, - говорить Станіслав Іванов. - Коли Богдан Дмитрович запропонував узяти участь у конкурсі на грант, знову виник Коцюбинський. Я обрав один з його найжиттєвіших творів.Складність у тому, що мало діалогів. Доводилося змінювати, дописувати текст. Коцюбинський - синонім краси. Інколи це заважає. Надто мелодраматичний. Поставили собі завдання зламати стереотипний ліризм. За ним є поле битви пристрастей, страхів, розбитих ілюзій та нездійснених надій.У виставі оголюємо загальновідомі факти нашого звичного буденного життя. Наголошуємо на банальних простих ритуалах. Наприклад, що сніданок чи вечеря з коханою людиною - це не просто даність, а пазл, з якого складається гармонія і щастя. Прем'єра вистави "Коцюбинський. З глибини", режисер Станіслав Іванов18:00, Київ, Національна оперета України, вул. Велика Васильківська, 53/3 До 3 листопадаСпеціальний приз журі Каннського кінофестивалю отримала у травні іранська драма "Насіння священного інжиру". Розповідає про суддю, змушеного виносити протиправні смертні вироки учасникам протестів проти влади. Коли зникає його пістолет, він починає підозрювати у крадіжці дружину і двох дочок, за сюжетом.Напередодні світової прем'єри режисеру 51-річному Мохаммаду Расулофу довелося втекти з рідного Ірану, де його засудили до восьми років позбавлення волі, побиття батогами та штрафу з конфіскацією майна. Кінематографіста звинуватили в тому, що фільмував без отримання ліцензії, а акторки не носили хіджаб належним чином.Мохаммад Расулоф приїде до Києва й очолить журі міжнародного конкурсу кінофестивалю "Молодість", а його стрічку покажуть поза конкурсом. Загалом з 26 жовтня до 3 листопада продемонструють понад 100 ігрових і документальних повнометражних і короткометражних робіт. Серед десяти дебютних повних метрів міжнародного конкурсу - українська драма "Медовий місяць" режисерки 37-річної Жанни Озірної, прем'єра якої відбулася у вересні на Венеційському кінофестивалі. У фільмі йдеться про молоде подружжя, що опиняється в пастці у власній квартирі під час російської окупації міста.- "Насіння священного інжиру" - безумовно, видатна подія у світовому кінематографі. А "Медовий місяць" - помітний український дебют, - каже програмер фестивалю Богдан Жук. - "Молодість" присвячена дебютантам і відображає наймайстерніші фільми перспективних режисерів. Також представляємо широкий спектр міжнародного кіно. 53-й Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість"КиївКінотеатр "Жовтень", вул. Костянтинівська, 26Будинок кіно, вул. Саксаганського, 6 5, 6 листопадаДва концерти в Національній філармонії України дасть фолкгурт "Пиріг і Батіг". Фронтмен колективу 45-річний Мар'ян Пиріг досліджує українську поетичну спадщину та на її основі разом з академічними виконавцями створює камерну музику. Називає її співаною поезією.На концертах прозвучать композиції з трьох альбомів гурту - "Сьпівомовний" 2021 року на вірші Степана Руданського, "Зелений" 2023-го на поезію Богдана-Ігоря Антонича та "Замордовані. Подзвін перший" 2024-го на тексти знищених радянським режимом авторів. Також будуть твори з майбутніх платівок - другої та третьої частини триптиха "Замордовані" та збірки колядок "Колядницький".- Музика має терапевтичний ефект. Ділюся тим, що мене набуло та зцілило. Проєкт нескромно позиціонуємо як просвітницький, - говорить Мар'ян Пиріг. - Нещодавно гурту виповнилося п'ять років, тож плануємо ділитися своїми набутками за сей час. Київськими виступами розпочинаємо невеличкий тур. Такі зали, як філармонія, передбачають певну уважність слухача. Нам це імпонує, бо ретранслюємо матеріал, який вимагає посиленої уваги.Основа наших творів - це поезія. Довкола неї вибудовуються музичні форми, котрі мають виокремити основні сюжетні лінії. Тобто поезія диктує драматургію до музики. Тому роботу над альбомами порівнюємо з чимсь кінематографічним із певним сценарієм і концепцією. У стилях себе не обмежуємо. Не нехтуємо й академічними напрямами. Концерти гурту "Пиріг і Батіг"19:00, Київ, Національна філармонія України, вул. Володимирський узвіз, 2 6, 13 листопада39 днів у шлюбі з царем Сінадабом прожила принцеса Зобеїда. Тоді жрець Абдалак відкриває їй таємницю. Виявляється, її коханий - лихий чарівник, який на 40-й день перетворює жінок на корів. Такий сюжет комедії масок італійського драматурга, творця жанру ф'яби Карло Ґоцці "Зобеїда" 1763 року. Уперше в Україні у жовтні її поставила режисерка-дебютантка 34-річна Тетяна Арсірій.Український переклад п'єси здійснив поет Віктор Шило. Маски персонажів актори робили власноруч. Слоган постановки: "Хто хоче правди, не боїться сліз". Режисерка описує її як трагедійну казку для дорослих і дітей.- П'ять років тому ми з художньою керівницею Анастасією Ходаківською загорілися ідеєю зробити в Києві комедію дель арте. Через сумніви не наважувалися. За цей час змінилося все, але мрія залишилася, - розповідає Тетяна Арсірій. - Цієї зими почали шукати перекладача п'єси. Хтось казав, що це надскладно. Хтось, що це рік роботи. Хтось робив переклад декількох сторінок, але нам не подобалося. Коли Віктор Шило переклав перші сторінки, ми ахнули від краси. За два місяці переклад був у нас на руках. Далі кастинг, репетиції, діалоги з художниками, пошив костюмів, декорації, пошук продюсера тощо.Ми не брали гранти й не просили в консульств гроші на переклад, тому що це час. З нашими реаліями хочеться вже і зараз. А ще - по-своєму. Незалежно, вільно, не чекати затверджень. Тому це перший досвід не тільки режисури, а й інвестування. Вистава "Зобеїда", режисерка Тетяна Арсірій18:30, Київ, театральний простір "Підвал культури", вул. Олеся Гончара, 30а 8-19 листопадаСім міст охопить концертний тур із презентацією третього альбому інді-рок-гурту Vіvіеnnе Моrt. Перша за шість років платівка "Фата" з рефлексією на події повномасштабної війни вийшла 30 серпня. Попередній альбом "Досвід" випустили 2018-го. Наступного року гурт оголосив про призупинення діяльності, а ще за два провів прощальний тур. 2022-го творча пауза закінчилася.- "Фата" - концептуальний альбом, - каже вокалістка й авторка пісень Vіvіеnnе Моrt 35-річна Даніела Заюшкіна. - Усі 13 пісень об'єднані єдиним задумом і стоять у такому порядку невипадково. Слухаючи їх, ви проживете з головною героїнею два роки її життя, перетворення її свідомості та несвідомості. Так складеться історія, що умовно ділиться на три частини. Перша - усвідомлення та адаптація до нової реальності, друга - прощання зі старою реальністю та розквіт почуттів, третя - пошук себе та віри в майбутнє. Звісно, це лиш один із варіантів прочитання.Назва має два значення. Перше - це головний убір нареченої, який закриває її від усього світу і який вона знімає, звільняючись. Фата - символ покірності й обіцянки коритися своєму чоловікові. Друге - доля, жереб. Україна не може переобрати свій жереб через територіальні умови. Попри фатальне сусідство з імперією загарбників, вона прийняла свою fаtа гідно, не бажаючи бути "нареченою нелюба" та вступивши в боротьбу з найбільшим світовим злом. Презентації альбому "Фата" гурту Vіvіеnnе МоrtЖитомир, Вінниця, Рівне, Львів, Чернівці, Тернопіль, Київ 9-10 листопада50 поетів різних поколінь - від 85-річного Ігоря Калинця до 23-річного Артура Дроня - зберуться на першому фестивалі "Земля поетів". До них приєднаються автори з Польщі, Литви та Хорватії. Чотири зали в єдиному просторі локації FеstRерublіс назвуть на честь Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та Василя Стуса.Літературну програму доповнить музична - виступи поета та прозаїка Юрія Андруховича та гурту "Карбідо", музиканта й перекладача Віктора Морозова і "Четвертого кута", колективів "Мертвий півень", "Пиріг і Батіг", "Кому вниз" та Nаzvа. А в межах проєкту "Голоси землі поетів" можна буде почути класичну українську поезію, вірші ХХ століття в авторському виконанні та твори авторів, які загинули через російську агресію. Загалом заплановано понад 50 подій. Гасло фестивалю - "Поети творять націю".- Українські поети формують найважливіші сенси, а жорстока доба викрешує з їхнього слова зброю. Вірші стають оберегами, молитвами, піснями, - говорить засновниця фестивалю, письменниця та видавчиня Мар'яна Савка, 51 рік. - Наша місія - бути ґрунтом, з якого проростають важливі сенси. Головною концепцією заходу є спадкоємність поколінь. Поетичний фестиваль "Земля поетів"Львів, культурний простір FеstRерublіс, вул. Старознесенська, 24-26 10, 24 листопадаЗ нагоди 60-річчя фентезі-роману "Чарлі і шоколадна фабрика" валлійського письменника Роальда Дала мюзикл 2013 року на його основі цього вересня вперше поставили в Україні. За сюжетом, бідний хлопчик Чарлі Бакет знаходить золотий квиток у шоколадному батончику та потрапляє на екскурсію фабрикою ексцентричного кондитера Віллі Вонки.Виставу з лібрето в перекладі Віктора Морозова грають у супроводі оркестру. Сценографія Юлії Зауличної втілює простори міста й фабрики, що втрачають сірі барви буденності й наповнюються яскравими кольорами інтер'єрів та мрій головного героя.- Можна просто насолодитися візуальним і музичним супроводом та посміятися, а можна поговорити з дітьми на тему саморозвитку, - каже режисерка 29-річна Наталія Сиваненко. - Театральна інтерпретація книжки не схожа на кіноекранізації, особливо на версію з Джонні Деппом. Ми більше акцентували на сенсі твору - вміння в найважчих обставинах зберегти смак життя, світло й чистоту всередині себе.Тема батьків і дітей актуальна в будь-які часи: як не зашкодити своєю любов'ю, а підтримувати та розвивати найкраще. Але головний меседж - не втратити той смак шоколаду, про який мріють усі, відчувати його у дрібницях і в них знаходити щастя. Мюзикл "Чарлі і шоколадна фабрика", режисерка Наталія Сиваненко10 листопада, 16:00; 24 листопада, 12:00, 17:00, Львів, Національний театр ім. Марії Заньковецької, вул. Лесі Українки, 1 14-17 листопадаВиданням про культуру присвятять новий книжковий фестиваль "Фундамент". В атріумі Українського дому розгорнуть тотальну артінсталяцію - стилізований простір книгозбірні. В одній локації планують зібрати найбільший масив нонфікшну про візуальні та пластичні мистецтва, театр, кіно, урбаністику, музику, а також видання з гуманітаристики та філософії, альбоми та каталоги.Фестиваль матиме чотири складові: виставкову, подієву, презентаційно-ярмаркову та спецпроєкти. У фокусі буде модернізм як культурно-стильове явище. Кураторки проєкту - культурні менеджерки Анастасія Євдокимова та Богдана Неборак.- Книжки - один із ключових елементів у формуванні та еволюції культурного процесу. Наче цеглини, вони зміцнюють фундамент існування нації. Тому фестиваль Українського дому не тільки представить розмаїття видань про культуру, але й запросить до діалогу з культурою через книжку, - говорить директорка закладу Ольга Вієру, 58 років. - Фестивальні події розкриють значення модернізму на прикладах із різних сфер і простежать зв'язки між його проявами. Модерністська культура підсумувала досягнення попередників, запропонувала нові морально-етичні орієнтири та сформувала візію майбутнього. Книжковий фестиваль "Фундамент: історії про культуру"Київ, Національний центр "Український дім", вул. Хрещатик, 2 З 21 листопада15-річна Тоня 1998-го переходить зі школи в центрі Києва до іншої в спальному районі. Закохується в однокласника Журіка та його друга Саню, а водночас потерпає від переслідувань колишнього хлопця-аб'юзера, через якого змінила навчальний заклад. Вона - головна героїня драми "Назавжди-назавжди". Світова прем'єра дебюту режисерки та кліпмейкерки Анни Бурячкової відбулася торік на Венеційському кінофестивалі. Знімала 2021-го.- У перші місяці повномасштабної війни ми наче втратили будь-який сенс роботи над фільмом, тож його довелося перевинайти, - каже Анна Бурячкова. - Раптом усвідомила, що ми, колишні підлітки та молодь 1990-х, і є рушійною силою, критичною масою змін, боротьби та захисту.Бути підлітком означає, що кожна частина твого життя існує лише тут і зараз і залишатиметься такою назавжди, як і кожні стосунки та драма. Ставши дорослими, доводиться усвідомити: єдине визнання і любов, яких направду потребуємо, мають приходити від нас. Таке розуміння вимагає прийняття самотності та відповідальності за власне життя.Ця стрічка - пісня любові, присвячена розгубленим підліткам кінця 1990-х. Виросли серед пострадянської руїни, засвоївши правило: якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш. У пошуках любові та верифікації свого існування в очах інших ми толерували насильство та несправедливість. Це присвята тим, хто навчився обирати себе, відстоювати власні кордони як у приватному, так і в суспільному житті, а головне - на рівні країни та нашої незалежності. Прокат фільму "Назавжди-назавжди", режисерка Анна Бурячкова 30 листопада- Головний акцент балету - на внутрішній подорожі Аліси. Її прагнення знайти своє місце у світі резонує найбільше, - говорить хореографка-постановниця 26-річна Катерина Курман. Для театру "Київ Модерн-балет" переосмислює мовою танцю "Алісу в Задзеркаллі" 1871 року. У романі англійця Льюїса Керрола семирічна Аліса через дзеркало в кімнаті потрапляє в інший світ. Фантастична країна схожа на велетенську шахівницю, а її мешканці - на живих шахових фігур. Дівчинка має пройти цю гру та стати королевою, за сюжетом. - Героїня бажає віднайти внутрішній спокій і відчуття належності, - продовжує Катерина Курман. - Світ, у якому вона опиняється, викривлений і неоднозначний. Відображає нашу реальність, де немає чітких меж між чорним і білим, багато відтінків сірого. Ми самі формуємо її діями та думками.Ключова ідея балету - внутрішня сила людини. Кожен здатен подолати всі труднощі на своєму шляху, але спершу треба перемогти самого себе, навчитися керувати страхами та знайти гармонію в хаотичному світі. Автор музики до вистави Іван Гаркуша поєднав у композиціях вокал, акустичні й електронні інструменти. Сценограф Данило Василенко розробив конструкції з вікнами, які створюють ілюзії руху поїзда, будинку та школи. Головний образ постановки - лабіринт, що відображає підсвідомість. Прем'єра балету "Аліса в Задзеркаллі", постановниця Катерина Курман18:00, Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 До 19 січняДо виставки в РіnсhukАrtСеntrе увійшли роботи 21 номінанта на 7-му міжнародну премію Futurе Gеnеrаtіоn Аrt Рrіzе, яка демонструє актуальні творчі тенденції нового покоління художників. Серед учасників - двоє представниць України.- Отримали понад 12 тисяч заявок зі 187 країн, - розповідає артдиректор РіnсhukАrtСеntrе Бйорн Гельдхоф, 45 років. - Премія поєднує зіркових авторів із менш відомими та засвідчує, що у світовому мистецтві зростає роль представників незахідних країн. У цьогорічному конкурсі їх 15.- Щодва роки експозиція стає відображенням тем, які найбільше хвилюють митців, - додає співкураторка виставки 31-річна Дар'я Шевцова. - Цього разу багато авторів звертаються до локальної міфології як шляху подолання травм, історичних чи персональних. Кожен пропонує власні можливості для зцілення: духовні практики, єднання з природою, проживання і прийняття горя, об'єднання у спільноти. Деякі звертаються до минулого, тоді як інших цікавить уявлення світу майбутнього, більш відкритого, вільного й інклюзивного.28-річна Дана Кавеліна родом із Мелітополя зробила відеоінсталяцію, присвячену поняттю справедливості під час війни. А 28-річна Вероніка Гапченко з Києва в аерографічному живописі досліджувала аспекти радянської історії, як-от примусові міграції та намагання змінити потік сибірських річок. Також в експозиції є роботи про поховальні ритуали Південної Африки, життя жінок Іракського Курдистану та Бангладеш, зникомі екосистеми Пакистану, міфи дервішів тощо. Виставка номінантів на премію Futurе Gеnеrаtіоn Аrt Рrіzе 2024Київ, центр сучасного мистецтва РіnсhukАrtСеntrе, вул. Велика Васильківська/Басейна 1/3-2