Search trend "з днем перемоги"

Але при цьому на четвертий рік вторгнення Росія все так само далека від тих цілей, що ставила перед собою на початку. Українську державність збережено. Обвалення фронту не сталося. Радянські збройові запаси закінчуються, а вихід на кордони однієї лише Донецької області може розтягнутися для Москви на роки. І якщо в якийсь момент Росія вирішить поставити війну на паузу, то головна битва розгорнеться за те, чим вважати її результати - перемогою чи поразкою.Фактично, якщо активна фаза вторгнення зупиниться, — в України буде повне право визнати себе переможницею. З тієї простої причини, що в лютому 2022-го Москва не ставила перед собою завдання захопити Бахмут і Сіверськодонецьк. Її апетити були значно більшими за Маріуполь і Мелітополь. Росія починала війну з метою демонтажу української державності, і поки це завдання не вирішене — цілі вторгнення не досягнуто.Москва зможе вважати себе тріумфатором, якщо за підсумками війни Україна перестане відрізнятися від Білорусі. Коли ми юридично визнаємо російські прапори над окупованими територіями. Якщо Київ змушений буде роззброюватися до рівня, який визначить Росія. Тоді Кремль і справді отримає право стверджувати, що мети "денацифікації" досягнуто. Але без всього перерахованого Москва, закінчивши війну на полі бою, почне битву за інтерпретацію її підсумків. І ця сутичка матиме вирішальне значення.Читайте також: Безсилля сильнихПеремога подібна до парасольки, під якою знайдеться місце кожному. Тим, хто поїхав, і тим, хто залишився. Тим, хто воював, і тим, хто був у тилу. У перемоги може бути багато батьків — а тому кожен зможе відчувати свою причетність до тріумфу. Перемога за своєю природою інклюзивна — тож у будь-кого з’явиться право говорити "ми домоглися". Перемога стає тріумфом національної ідентичності, а день завершення війни закономірно — днем суб'єктності народу.З поразкою все відбувається рівно навпаки. Вона є підтвердженням національної катастрофи. Доказом проваленого іспиту. Свідченням дефіциту солідарності. Фрустрація огортає країну, а основним змістом внутрішньої дискусії стає перекладання провини. Фронт звинувачує тил. Тил звинувачує еміграцію. Поразка знецінює колективну ідентичність — тому нація починає дробитися на безліч локальних. Головною національною інтонацією стають відсторонення і відчай.А тому Москві буде принципово важливо переконати нас у тому, що Україна програла. Що ми не впоралися. Що тест не пройдено.Росія заднім числом переписуватиме власні завдання "СВО" — щоб досягнуті результати оголосити запланованими. Навіть якщо за підсумками війни ми збережемо контроль над власним майбутнім — Кремль усе одно нав’язуватиме нам філософію поразки.Можна, звичайно, міркувати про кордони 1991 року, але ця мета від початку суперечила розкладу сил. З першого дня війни Україна наодинці воювала проти найбільшої країни на планеті — якій до того ж функцію тилу забезпечувала друга економіка світу. Саме тому нам сьогодні легко підбирати собі прототипи в минулому. Спартанці проти Ксеркса. Фінляндія проти Радянського Союзу, Варшавське повстання проти вермахту. Початкове співвідношення ресурсів, армій і капіталів на момент вторгнення дасть нам можливість вважати себе переможцями — у тому разі, якщо Україні за підсумками війни вдасться відстояти свій суверенітет.Читайте також: Путін вестиме війну під загрозою власної смертіЄдиний ризик — що в післявоєнній битві за опис підсумків війни союзником Росії може стати внутрішньоукраїнська політична боротьба. Одні сприймуть фінал війни як хороший спосіб звести політичні рахунки. Інші побачать у філософії поразки вдалий спосіб забезпечити власне майбутнє. І тоді московський хор раптово отримає українські голоси.Війна завжди ставала тестом на солідарність. На здатність жертвувати приватним в ім'я спільного. Особистим — в ім'я колективного. Ми четвертий рік поспіль складаємо цей тест і, якщо міряти масштабами нашої війни, — робимо це досить непогано. Усі очікування зводилися до того, що ми програємо в перший же місяць, а тому наша завзятість дає право пишатися самими собою. І якщо ми вистоїмо на полі бою — у нас не буде жодної причини віддавати нашу перемогу тим, хто захоче її у нас вкрасти.ДжерелоПро автора: Павло Казарін, журналіст, телеведучий, лауреат Національної премії ім. Тараса ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів

Про це він розповів в інтервʼю Ноllywооd Rероrtеr.52-річний актор Лі Чон Че виконав головну роль у південнокорейському трилері "Гра в кальмара", останній сезон якого вийшов на Nеtflіх наприкінці червня. Зірка шоу поділився, що повернувся на зйомки фінальних епізодів третього сезону фізично та емоційно зміненим."Мушу сказати, що найскладнішою для зйомок була остання сцена з Гі Хуном. Зробити цю сцену ідеально — всі зусилля, які були витрачені на ментальну підготовку та підтримку цього психологічного стану, весь цей процес був справді нелегким. Фізично я дотримувався дуже суворої дієти близько 14 місяців, яка з кожним днем ​​ставала все суворішою, аж до дня зйомок останньої сцени. За цей час я схуд приблизно на 10 кілограмів. Я хотів зобразити свого персонажа так, щоб, навіть якщо ви просто побачите його поруч із Гі Хуном, ви могли відчути, скільки страждань і болю він переживає", - зазначив Лі Чон Че.Актор зізнався, що величезний вплив на нього чинив той факт, що він знав, чим усе завершиться."Ця кінцівка — найважливіша сцена, яка безпосередньо пов'язана з загальною темою, що пронизує всі три сезони. Вона завжди була в моїй голові, і я думав про неї більше, ніж про будь-яку іншу сцену. Тож, певним чином, саме з цієї останньої сцени я побудував решту моментів — чи то динаміка Гі Хуна з іншими персонажами, його емоційна арка, чи те, як він реагує на те, що відбувається навколо нього. Основою для побудови персонажа завжди був цей останній момент", - уточнив Лі Чон Че.3-й і завершальний сезон південнокорейського трилера "Гра в кальмара" 27 червня зʼявився на Nеtflіх.3-й сезон установив новий рекорд на Nеtflіх. За перші три дні його дивилися понад 368,4 млн годинНа чому завершився 2-й сезон "Гри в кальмара"Другий сезон "Гри в кальмара", що вийшов наприкінці грудня, залишив глядачів у напрузі: ігри не закінчилися, а Гі Хун та його союзники знову опинилися в пастці. Після перемоги в першому сезоні Гі Хун мав намір знищити систему зсередини. Сім епізодів другого сезону детально описують його зусилля, які кульмінують у фіналі, де він стикається з Фронтменом, загадковим лідером гри, якого грає Лі Бюнг Хун. Глядачам уже відомо, що Фронтмен є Гравцем 001, хоча Гі Хун ще не знає цієї разючої правди. Фронтмен стратив найкращого друга Гі Хуна, Гравця 290/Пак Чон-бе (Лі Со-Хван) як попередження про наслідки його бунту."Гра в кальмара 2" очолив список найпопулярніших серіалів Nеtflіх у 93 країнах. Крім того, станом на 8 січня серіал посідав перші позиції в списку 10 найкращих неангломовних телешоу Nеtflіх другий тиждень поспіль.Nеtflіх розкрив деталі сюжету третього і завершального сезону південнокорейського трилера "Гра в кальмара".

День Конституції України відзначають щороку 28 червня. Саме цього дня у 1996 році Верховна Рада ухвалила Основний закон держави. Свято набуло особливого сенсу під час повномасштабної війни, розв'язаної Росією проти України. Однак, попри всі труднощі воєнного часу, українці вітають один одного та сподіваються на якнайшвидшу перемогу над агресором. Вітання із Днем Конституції зібрала Gаzеtа.uа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що святкуємо у червні: запам'ятайте головні події першого місяця літа Вітаю зі святом з Днем Конституції України! Від щирого серця зичу міцного здоров'я, бадьорості духа та впевненості у безхмарне конституційне майбутнє нашої спільної країни. Будьмо разом у процесі побудови демократичного громадянського суспільства. Слава Україні! *** Вітаю з Днем ​​Конституції України! Бажаю нашому народові і Вам особисто тільки перемоги, в добра та злагоди. Треба ніколи не забувати, що ми, перш за все, люди. Нехай справдяться всі надії та мрії! *** Щиро вітаємо вас з визначним національним святом Днем Конституції України! Нехай ця урочиста подія сповнює вас життєдайною силою, натхненням, спонукає до новаторських ідей, їх успішної реалізації у професійній діяльності. Бажаємо успіхів і плідної праці на благо українського народу! *** Вітаю з Днем Конституції України і від щирого серця бажаю завжди пишатися своєю країною і пам'ятати про свої права, поважати будь-який закон і вірно розуміти трактування будь-якого правила. Нехай Конституція забезпечує повноцінне життя і дає можливість самореалізації в цьому житті. *** З Днем Конституції України. Бажаю миру і процвітання країні, в якій ти будеш себе почувати впевненою, затребуваною, самореалізованою, повноправною і щасливою людиною і громадянином! *** Вітаю з одним із найважливіших свят - Днем Конституції! Основний закон нагадує нам, що кожен громадянин має право на гідне життя, свободу слова та вільний розвиток. Оберігаймо її, як і нашу незалежність. І нехай у кожного з нас буде маса приводів для гордості за рідну країну. Зі святом! Цього року 28 червня українській Конституції виповнюється 29 років. 28 червня 1996 року під час п'ятої сесії Верховної Ради України ІІ скликання була ухвалена нова Конституція. Зазвичай цей день є вихідним в Україні, однак, цього року через воєнний стан він буде робочим.

Хотів би розпочати нашу розмову з передчуття можливого початку Третьої світової війни. Триває ірано-ізраїльська війна, невідомо, яким буде її закінчення. Триває російська агресія проти України, ми розуміємо, що це буде довга та кривава історія. І водночас бачимо крах світової дипломатії. На превеликий жаль, у мене є відчуття, що саміт G7, який мав би закінчитися чимось надзвичайно продуктивним, завершився достроковим від'їздом президента США Дональда Трампа. І це лише прояви того, чого зараз зазнає світова безпекова будова. Які ваші відчуття? Чому Трамп настільки швидко поїхав з саміту Великої сімки?На сьогодні світова архітектура захлинається від криз, які Дональд Трамп намагався розв'язати, але досі не зміг. Він обіцяв покласти край війні в Україні, і, як добре знають ваші глядачі, цього так і не сталося. Трамп також заявляв про намір досягти угоди з Іраном, яка запобігла б ізраїльському удару. Натомість ми опинились у центрі дедалі інтенсивнішого ізраїльського наступу, що цілком може втягнути у війну Сполучені Штати.Навіть символічний саміт Групи семи, що є втіленням сили й єдності Заходу, був зірваний через ці кризи. Зустріч завершилася раптовим від’їздом Трампа і без ухвалення резолюції на підтримку України, документу, який усі вважали основним підсумком саміту.Отже, маємо світ, занурений у кризи, і президента США, який, вочевидь, не здатен ні ефективно на них відповісти, ні взяти на себе відповідальність за їхнє розв’язання.Чи бачите ви перспективи про щось домовитися за переговорним столом? Бачимо, що є криза міжнародного права, що сильні держави намагаються використовувати силу, що слабне роль США, як стабілізатора та гаранта пост'ялтинського світу. Були різні процеси після Другої світової війни, але настільки близько ми не стояли до Третьої світової. Що буде робити адміністрація Трампа в теперішній ситуації?По-перше, ваш скептицизм цілком обґрунтований. Схоже, що Трамп свідомо обрав пасивну позицію, дозволяючи кризам розвиватися без втручання.Він дає Україні та Росії продовжувати бойові дії, ймовірно сподіваючись, що з часом обидві сторони виснажаться і будуть готові до переговорів. Що ж до конфлікту між Ізраїлем та Іраном, то, спостерігаючи, як ізраїльтяни досягають переваги, Трамп, схоже, прагне долучитися до їхньої перемоги.Учора у Вашингтоні він заявив: "Ми повністю контролюємо небо", маючи на увазі Сполучені Штати, хоча насправді США досі не брали активної участі в цьому конфлікті.З мого досвіду висвітлення міжнародних воєн, кожна війна рано чи пізно завершується. Та умови її завершення визначаються насамперед рішучістю і витривалістю тих, хто веде бойові дії.Як у випадку з Україною, так і у протистоянні між Ізраїлем та Іраном, ключове питання — це наявність зброї, яка дозволяє сторонам тримати оборону і витримувати тиск у найважчі моменти.Тому, коли думаю про Київ, я припускаю найгірший варіант — що допомога з боку Сполучених Штатів може виявитися мінімальною або зовсім припинитися. Чи достатньо Україні озброєння з інших джерел, щоб утримати оборону на поточних рубежах? А в ситуації з Іраном — чи матимуть іранці достатньо витримки, аби продовжувати опір навіть під інтенсивними авіаударами з боку Ізраїлю?На мою думку, саме ці питання сьогодні є ключовими для розуміння подальшого розвитку обох конфліктів.Є частина експертів, які припускають, можливо, це конспірологічна версія, що Путін хотів би обмінювати питання України на питання Ірану. В Україні ця тема сприймається надзвичайно серйозно. Наскільки великі шанси, що можуть вестися подібні розмови між Трампом та Путіним, а, можливо, не тільки між ними?Путін безперечно задоволений тим, що іранська криза відсунула українську війну на другий план. Вона більше не домінує в інформаційному просторі.Складається враження, що Путін запропонував Трампу допомогу у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту, водночас цілковито ігноруючи необхідність припинення війни в Україні. Це надзвичайно цинічний маневр. Я був щиро вражений і кажу це без перебільшення, коли Трамп на саміті G7 запропонував повернути Росію до складу, фактично відновивши G8. Це виглядало як спроба винагородити державу, що здійснила незаконне і нічим не спровоковане вторгнення в Україну.На щастя, ця ідея викликала лише різке неприйняття з боку європейських лідерів, і на мою думку, її реалізація абсолютно виключена.Якщо говорити відверто, шанси на те, що Росія зможе передати Іран Трампу і забезпечити якесь мирне врегулювання, практично нульові. Складається враження, що маємо справу не з серйозною дипломатією, а з політичним спектаклем без реального змісту.Якщо говорити про бачення середовища Дональда Трампа щодо підтримки чи непідтримки України, як вони далеко можуть піти у забезпеченні нас ракетами Тоmаhаwk або навпаки – накладання санкцій на Україну, яка буцім би не хоче слухати Дональда Трампа? Адже відсутність міністра оборони США Піта Геґсета на засіданні "Рамштайну" для мене було красномовним жестом.Для будь-якого уважного спостерігача очевидно: надалі Україна змушена буде дедалі більше покладатися на підтримку європейських держав, а не Сполучених Штатів.Початок стратегічного мислення для України полягає в тому, щоб виходити з найгіршого сценарію і запитати себе, як вижити в умовах найжорсткіших викликів. Якщо знайти відповідь на це запитання, з’являється шанс вистояти й у підсумку перемогти.Обнадіює, що європейські партнери демонструють дедалі більшу готовність брати на себе відповідальність за виробництво та постачання озброєння для України.Особливе враження справляє рішучість нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який заявив про намір суттєво збільшити оборонні витрати та допомогу Україні, включно з передачею ракет Таurus, здатних надати Україні стратегічну перевагу, якої не забезпечували навіть американські системи НІМАRS і АТАСМS.Ключовим залишається питання: що саме є критично необхідним Україні й водночас доступним лише від Сполучених Штатів. Наскільки мені відомо, окрім систем протиповітряної оборони, вирішальним ресурсом залишаються розвідувальні спроможності. Станом на сьогодні немає ознак того, що США планують припинити обмін розвідувальною інформацією з Україною. Це може змінитися, але наразі ситуація залишається стабільною.Українські спецслужби та ЗСУ продемонстрували, що в них є карти, вони зробили боляче російській ядерній тріаді. Однак це не означає, що Путін буде припиняти війну, враховуючи його психотип та ті приготування, які тривають у РФ. На вашу думку, чого зараз би намагалися досягати росіяни? Є путінські плани щодо підкорення не лише України, але й країн Балтії. Путін не рахує втрат та демонструє готовність у цьому йти до кінця.Путін, вочевидь, і далі живе ідеєю перекроїти карту Європи на користь Росії. Втім, варто нагадати, що за три роки війни російським силам так і не вдалося захопити навіть Донеччину. Це чітко демонструє, що попри всю свою військову міць, Росія має обмеження, і я сподіваюся, що українці пам’ятають про це в ці складні часи.Погрози щодо наступу на країни Балтії, Фінляндію, Швецію чи Молдову наразі виглядають не більше ніж просто риторикою. Російська армія вже зараз перевантажена наявними викликами і перебуває в стані, далеким від того, щоб відкривати нові фронти. Це суто моя оцінка. Зараз  надзвичайно важливо, щоб союзники України зробили все можливе для її підтримки. Літо 2026 року, ймовірно, буде таким же складним, як і попередня зима. Не маю сумнівів, що Росія спробує посилити тиск і вкотре перевірити українську оборону на міцність.Дозвольте додати ще одну думку як американському спостерігачеві, який шість чи сім разів відвідував Україну з початку повномасштабної війни і бачив її потенціал на власні очі. Україна перетворилася на світового лідера у сфері сучасних військових технологій. Її досягнення в застосуванні безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби на лінії фронту є справді вражаючими.Сьогодні весь світ намагається вивчати український досвід і не відставати від темпів її інноваційного розвитку. Україна стає військовою потугою нового типу. Вона не має таких масштабів, як Росія, у неї менше техніки та особового складу. Втім якщо говорити про те, що справді визначає результат війни, тобто технологічну перевагу і силу духу, то Україна демонструє вражаючу результативність. Це один з головних висновків, які я зробив, спостерігаючи за цією боротьбою, повністю усвідомлюючи, що попереду ще дуже складні випробування. Нещодавнє бомбардування Києва було шокуючим, і я переконаний, що попереду ще багато важких ночей.З кожним днем цієї війни дедалі більше вражає сила і рішучість, яку демонструє Україна, сила, що значно перевищила очікування багатьох.А якою насправді є позиція Китаю? Сі Цзіньпін 9 травня прилетів до Москви, спілкувався з Путіним. Думаю, що лідер китайських комуністів дав очільнику Кремля певні меседжі, після яких Путін був готовий йти на безумовні перемовини. Однак за кілька днів все радикально змінилося, Сі Цзіньпін заявив, що Китай готовий йти вперед, та нагадав про падіння багатьох світових імперій. Наскільки я розумію, Китай підтримує РФ не просто так, це не є питанням торгівлі чи ресурсів, бо він хоче перебудувати світову систему – глобальну, економічну, безпекову. Що ви скажете про позицію Пекіна, зокрема щодо агресії Росії проти України? Який світ зараз хоче будувати Китай? І з ким він буде його будувати, окрім Північної Кореї та Росії?На мою думку, президент Трамп, як і багато інших, припустився серйозної помилки, недооцінивши глибину підтримки, яку Сі Цзіньпін надає Володимиру Путіну у цій війні. Йдеться не лише про політичну солідарність. Китай фактично забезпечує критичні технології, які використовуються у виробництві зброї. Ці технології надходять прямо з Китаю або за його посередництва. Це не ситуативна співпраця, а справжнє стратегічне партнерство. Сі Цзіньпін не хоче бачити, як його союзник Путін зазнає поразки.Водночас, як і багато українців, я переконаний, що у довгостроковій перспективі ця війна може затягнутися настільки та завдати такої шкоди Європі, що це почне суперечити самим інтересам Китаю.Пекін має значні інтереси в економічному, торговельному й політичному партнерстві з Європою, особливо в умовах, коли Сполучені Штати демонструють дедалі меншу залученість у регіоні. Цілком імовірно, що вже наступного року, якщо не раніше, Китай може спробувати позиціонувати себе як потенційного посередника у переговорах.Китайський спеціальний представник уже відвідує Київ, про що добре відомо вашим глядачам. Поки що ця місія не принесла помітних результатів, але якщо війна почне ще більше суперечити стратегічним цілям Пекіна, не виключено, що Китай розширить свою дипломатичну роль у спробах сприяти врегулюванню, особливо в разі, якщо президент Трамп залишатиметься осторонь.Трампу не вдасться заплющити очі, якщо Китай розпочне висадку на острові Тайвань, відповідно, доведеться діяти. Так само Трампу доведеться діяти, якщо в Ірані знайдеться збагачений уран для створення брудної бомби, щоб потім її скерувати на Ізраїль. Це дуже серйозні речі, тому я розумію, чому Трамп бере ті чи інші паузи, бо концепція теперішньої війни стрімко змінюється. Якщо сьогодні говорити про величезний технологічний стрибок, чи є у вас відчуття, що ми можемо зламати хід війни за допомогою новітніх технологій? Бо над нами завжди висить оце "ядерне прокляття" – Росія має ядерну зброю та оновила свою ядерну доктрину. Відповідно, чи буде готовність американської адміністрації діяти, якщо росіяни перетнуть певну межу? І як бути нашим європейським друзям, адже у Варшаві та Вільнюсі є питання, чи буде діяти 5 стаття статуту НАТО?Дозвольте спершу відповісти на останню частину запитання. На мою думку, питання американської підтримки Європи у разі збройного нападу в контексті принципу НАТО, за яким напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх, нині є одним із найвразливіших. І саме на цьому, як на критичному аспекті безпеки, американське суспільство повинно зосередити значно більше уваги. У дискусіях про майбутнє України ми називаємо це американською страховкою безпеки.Для наших європейських союзників, які дедалі активніше залучаються до стримування Росії й беруть на себе зростаючі ризики, надзвичайно важливо мати впевненість у тому, що врешті-решт вони не залишаться наодинці. Щодо ширшого питання, яке ви порушили, можна впевнено сказати, що ми вступили в нову епоху війни. Те, що відбувається в Україні, не має аналогів серед конфліктів, які світ бачив раніше.Технології стали ключовим чинником цієї війни. Їхній розвиток відбувається з такою динамікою, що іноді зміни відчуваються не лише щомісяця, а й щотижня. Постійно вдосконалюються безпілотники, способи їхнього знищення РЕБ засобами, а також реакція самих дронів на нові форми електронного впливу. Збройні сили в усьому світі уважно стежать за цими процесами й намагаються опанувати уроки, які дає війна в Україні.З того, що я бачу, попри те що російська армія навчається і стала ефективнішою, ніж у перший рік війни, Україна все ще зберігає перевагу в цьому безперервному протистоянні. Саме це вселяє в мене надію на майбутнє. Однак для перемоги Україні потрібні союзники, передусім у Європі.Слід визнати: наразі Дональд Трамп говорить від імені значної частини американського суспільства, втомленого від участі у воєнних конфліктах. Водночас саме європейські інтереси опиняються під прямою загрозою, оскільки Путін продовжує тиснути й розширювати свій вплив. І саме на європейських країнах лежить найбільша відповідальність, адже їм є що втрачати. Тому їхня активніша участь цілком виправдана.Як я вже зазначав, коли бачу рішучу позицію таких лідерів, як канцлер Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Кір Стармер, а також очільників Фінляндії, країн Балтії та Північної Європи, я переконуюсь, що Україна не самотня. І це дає підстави сподіватися, що ви зможете пройти через цей рік і наступний. Я вірю, що світ уже незабаром почне змінюватися на краще.Ми маємо зміцнювати наші відносини з партнерами та союзниками в Європі, і це треба робити надзвичайно швидко. Україна стримує потенційну російську агресію проти країн Європи. З іншого боку, десь пів року тому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск сказав надзвичайно важливу фразу: "Я почав розуміти, що Путін не жартує". Думаю, що подібне усвідомив і президент Франції Емманюель Макрон, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер - "Путін не жартує". Ми чекаємо, що Макрон чи Стармер будуть готові діяти. Зараз не час декларацій, навіть не час підтримки, а час політичної волі та готовності. Як ви гадаєте, наскільки вони були б готові домовлятися з нами про серйозні речі? Адже історія про можливий іноземний контингент, який би забезпечував рівновагу та гарантував би Україні безпеку після закінчення війни, може знадобитися значно швидше. Відповідно, як з цим аспектом?Ми не можемо дати остаточної відповіді, але попередні сигнали свідчать: Макрон, Стармер, Мерц та інші налаштовані серйозно й готові брати на себе більші ризики в підтримці України. Росія, у свою чергу, робить усе можливе, щоб залякати їх і стримати від глибшого залучення.Питання про можливе введення військ, яке ви згадали, обговорюється насамперед як варіант сил стримування після припинення вогню. Європейські лідери вже дали чітко зрозуміти, що вони готові до такого кроку. Що стосується введення військ під час активної фази конфлікту, наразі таких ознак немає. Водночас існують інші способи, через які Європа може активніше долучитися до підтримки України.Якщо Німеччина справді вирішить передати Україні ракети Таurus, це стане переломним моментом. Такий крок поставить Москву під безпосередню загрозу і буде серйозним політичним рішенням для Берліна.Щодо вашого останнього запитання, яке хвилює багатьох - чи є ризик того, що Росія використає ядерну зброю і підніме цю війну на новий, небезпечніший рівень. На мою думку, попри всю агресивну риторику, ймовірність цього сьогодні істотно нижча, ніж два роки тому, з однієї простої причини.За моїми даними, президент Сі Цзіньпін під час особистої розмови з Путіним, а також публічно, чітко дав зрозуміти, що Китай категорично не підтримує застосування ядерної зброї – ані в цій війні, ані в жодній іншій. І це має велике значення. Путін не може діяти повністю самостійно, адже підтримка Китаю для нього критично важлива. Якщо Сі Цзіньпін каже, що ядерна зброя є неприпустимою, до цього слід поставитися з усією серйозністю.Не можу вас не розпитати, що зараз відбувається у США? Американці почали протестувати, виходять на вулиці, і це мало б трохи остудити Дональда Трампа з його авторитарними амбіціями. Однак демократія передбачає не лише захист інституцій, а наявність захисників, для яких демократія є вартістю. Так свого часу ми в Україні двічі зупинили Віктора Януковича: перший раз - у 2003-2004 роках, коли Янукович рвався до влади, а другий – коли він намагався повністю узурпувати владу. Які зараз процеси відбуваються у Сполучених Шатах? Наскільки серйозно будуть готові сенатори та конгресмени вводити США та повертати їх у демократичне русло?Приємно бачити, як люди виходять на вулиці й чітко заявляють: ми не хочемо царів в Америці. У нас демократія. У нас президенти, чия влада має бути обмежена законом. Саме про це говорили учасники протестів минулих вихідних.Сутність американської політики сьогодні полягає в тому, що сенатори-республіканці, які наразі мають більшість і відіграють вирішальну роль у збереженні політичної рівноваги, не змінять своєї поведінки, доки більше боятимуться Дональда Трампа, ніж власних виборців.Сьогодні достатньо, щоб Трамп висловився, і вони одразу кидаються виконувати його вимоги. Водночас я переконаний, що настане момент, коли виборці почнуть вимагати від своїх представників підзвітності, і тоді політичні позиції поступово змінюватимуться. Ознаки цього вже починають з’являтися. Трамп припустився багатьох помилок, і ці помилки обійдуться людям дуже дорого.Я ніколи не хотів би бачити, як американський президент зазнає поразки. Ми — одна нація, і маємо рухатися вперед разом.  Водночас чесна, фактична оцінка показує, що багато з нинішніх політичних рішень працюють незадовільно, а все більше ознак вказує на те, що ситуація може лише погіршитися. Це неминуче вплине на вибір громадян на виборах.До наступних виборів залишилося два роки, і якщо нинішні тенденції збережуться, буде дивно, якщо республіканцям вдасться зберегти контроль хоча б над Палатою представників. Якщо політична атмосфера у Вашингтоні не зміниться, у нас, звісно, не буде Майдану, як в Україні, але я вважаю, що політика – це завжди маятник. Механізм, який завжди коливається від крайності до крайності. На мою думку, хвиля МАGА досягла своєї крайньої межі, тож я вірю, що ми вже на порозі зворотного руху – повернення до більш виваженої, відповідальної політики. Хочу вірити, що це справді так. 

Атака Ізраїлю по військовим та ядерних об`єктах Ірану знову поставила світ перед питанням, яке останнім часом не зникає з порядку денного: чи новий збройний конфлікт це лише епізод триваючих війн на Близькому Сході, чи все ж міжнародна система крок за кроком прямує до глобальної (світової) війни? Незважаючи на те, що наразі важко визначити ступінь максимальної ескалації ізраїльсько-іранського зіткнення, оскільки ракетні хвилі продовжують падати і на Тель-Авів, і на Тегеран, а перелік об`єктів для ураження з обох боків постійно розширюється - одне можна точно сказати - ця війна вже вплинула як на глобальні процеси (втягуючи і США, і Китай, і більшість країн G7), так і на перебіг російсько-української війни? при чому, багатопланово і з високим ступенем непрогнозованості.Люди спостерігають за вогнем і димом від атаки Ізраїлю на нафтобазу Шахран 15 червня 2025 року в Тегерані, Іран, фото: Gеtty ІmаgеsДля України ця війна – однозначно, не лише географічно віддалена трагедія, але й складна комбінація факторів, котрі можуть мати суттєве значення для подальшого розвитку подій. Зростання цін на нафту, що безпосередньо (позитивно) впливає на здатність Росії продовжувати війну проти України, а також втягування наших партнерів у війну на Близькому Сході (з відволіканням від російської агресії проти України) вже змінює конфігурацію процесів довкола російсько-української війни. Очевидно, що при подальшій ескалації війни між ядерним Ізраїлем та потенційно ядерним Іраном, амплітуда поштовхів на міжнародній арені буде змінювати геополітичний ландшафт, створюючи для України нові загрози й виклики. Новий шанс для ПутінаНасамперед, важливо для себе зафіксувати, що Росія намагається і надалі буде намагатися максимально використати ізраїльсько-іранське загострення для нових комбінацій у формуванні сприятливих умов для комунікації з Трампом. Путіну вже кілька разів вдавалося провернути “фокус” з пропозицією американському президенту “допомогти” у веденні переговорів з Іраном. Через спецпредставника президента США Віткоффа він постійно передавав Трампу сигнали, що Росія має ефективні інструменти впливу на іранське керівництво, а тому Кремль може сприяти укладання угоди між Вашингтоном та Тегераном. І хоча загальновідомим є факт, що насправді Путін не може реально вплинути на Іран, а всі його обіцянки Трампу є відвертий блеф, путінські комбінації постійно спрацьовують і дають йому можливість затягувати переговори з Україною і не допускати введення проти РФ нових (як кажуть в США – “пекельних”) санкцій.Так, схоже, відбувається і з початком ізраїльсько-іранської ескалації, незважаючи на те, що ряд аналітиків вважали, що тепер Трамп точно зрозуміє, що Путін його обдурив минулого разу, коли обіцяв сприяти “укладанню угоди” з Іраном, а тому негайно оголосить про санкційний удар по Москві.Однак, насправді, Путін знову зателефонував Трампу, поздоровив його з днем народження і (начебто й не було попередніх “обіцянок-цяцянок”) знову запропонував “допомогти у деескалації конфлікту між Ізраїлем та Іраном”. Президент США з радістю погодився і навіть написав, що Путін “чудово знає Іран”, а тому, мабуть, може “допомогти”. Трампу, можливо, не повідомили, що Росія та Іран є військовими стратегічними партнерами, котрі якраз у квітні 2025 року підписали відповідний договір. Більш того, це партнерство – не порожній звук і грунтується воно на тісній військово-технічній співпраці, результати якої знає будь-який українець. Адже іранські далекобійні ударні дрони Шахед-136 стали основним знаряддям росіян для скоєння терористичних атак на цивільну інфраструктуру України. Крім того, Росія та Іран тісно співпрацюють у ракетній галузі (що, не виключено, покращило точність іранських ракет, котрі б`ють по Ізраїлю), а також в інших сферах розробки та виробництва озброєнь та військової техніки. Фото: Gеtty ІmаgеsТим не менш, відвертий блеф Путіна знову спрацював, а тому питання “пекельних” санкції з боку США відкладаються, а це означає, що Росія може продовжувати імітувати переговори й далі вести агресивну війну проти України. Так звана російська “літня наступальна кампанія”на українському фронті знаходиться у гарячий фазі, а тому Путіну трампівська довіра до його блефу є максимально сприятливим варіантом розвитку подій.  Стратегія Путіна – війна заради війниОчевидно, що телефонна розмова Путіна з Трампом - це більше, ніж просто дипломатичний жест. У момент, коли ізраїльські винищувачі знищують іранські об'єкти в Ісфахані, а КВІР готується до нових балістичних залпів, Кремль намагається представити себе світу як "голос розуму". Путін переконує Трампа, що Росія може взяти на себе посередницьку місію у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту. Цинізм ситуації очевидний: держава-агресор, що веде війну проти України, одночасно позиціонує себе як гарант миру на іншому фронті. При цьому Путіну важливо, щоб війна між Ізраїлем та Іраном зайшла у затяжну фазу, а жодна з сторін не отримала швидкої переваги. Іншими словами, Росія прагне не допустити укладання угоди між Іраном та США (бо тоді Кремлю не вдасться дурити Трампа зі своїм “посередництвом”), і в той же час, намагається не допустити перемоги Ізраїлю, оскільки в такому разі постраждає союзник Росії, котрий бере участь у виробництві дронів та інших систем, котрі атакують Україну. Крім того, не надто інтенсивна, але затяжна війна може дійсно переключити увагу наших західних партнерів з України на Близький Схід. А це вже прямо вплине на рівень військової та економічної підтримки для нашої держави. Між тим, співпраця між Іраном та РФ, очевидно, буде тривати.Росію та Іран поєднує ціла низка інтересів: обхід санкцій, технологічна кооперація, спільна ворожість до США та НАТО. За даними міжнародних дослідницьких центрів, Москва вже передала Тегерану технології навігації та наведення, компоненти програмного забезпечення для БПЛА та досвід маскування техніки від західної розвідки. Іран, у свою чергу, допомагає Росії у виробництві дронів типу Shаhеd, які вже збираються на території РФ у Татарстані.Очевидно, що в умовах ізраїльсько-іранської війни, Кремль зацікавлений у максимальному збереження військово-промислового потенціалу Ірану. Знищення іранських заводів ВПК, а тим більше падіння іранського режиму, означатиме втрату постачальників технологій і зброї для російської армії. Саме тому не виключено, що Росія (паралельно з “миротворчими” пропозиціями Трампу) активно підтримує Іран, насамперед, розвідувальною інформацією для ведення операцій проти Ізраїль. Тим більше, що Москва та Тегеран вже мають тривалий досвід подібної співпраці на інших театрах на Близькому Сході (в першу чергу, в Сирії).Ціни на нафту як “бустер” російської агресії проти УкраїниФото: Gеtty ІmаgеsОчевидним негативним наслідком війни між Іраном та Ізраїлем для України може стати суттєве підвищення цін на нафту. Будь-яка ескалація війн на Близькому Сході традиційно різко негативно впливає на котирування нафтових цін. Однак, в умовах війни високої інтенсивності між Ізраїлем та Іраном ціни на нафту можуть зазнати максимально різких змін. Лише погрози іранських функціонерів перекрити Ормузьку протоку (один з найважливіших світових шляхів поставки нафти) вже призвів до стрибка цін на нафту. Якщо ж Іран дійсно вдасться до блокувальних дій у протоці, це може стати причиною для бурхливих змін на нафтовому ринку, що може спричинити вихід цін за межі 100 доларів за барель. Безпосередньо, для України зростання цін на нафту і газ означає: дорожче пальне для фронту, складніші умови імпорту, додаткове навантаження на державний бюджет. Знову ж таки – потенційні проблеми з забезпеченням необхідних обсягів газу на зимовий період. Водночас, це означає зростання валютних доходів Росії, яка продовжує продавати нафту через треті країни та сірі схеми і отримувати сотні мільярдів доларів для ведення війни. В результаті - Кремль отримає додатковий ресурс для фінансування війни проти України: для вербування нових солдат, закупівлі боєприпасів в КНДР, дронів в Ірані та мікрочипів та станків з Китаю.Руйнація існуючої системи міжнародних відносинОбмін ракетними ударами між ядерним Ізраїлем та майже ядерним Іраном, очевидно, продемонстрував остаточну руйнацію системи міжнародних відносин, котра склалась після Другої світової війни та Холодної війни. ООН та інші міжнародні організації не змогли жодним чином вплинути на розвиток подій. Більш того, США та НАТО також, фактично, залишилися осторонь, намагаючись реагувати на ситуацію максимально дипломатично.Рятувальники працюють серед уламків будівель після удару іранської ракети по ізраїльському місту Бат-Ям, на південь від Тель-Авіва, вранці 15 червня 2025 року, фото: Gеtty ІmаgеsТакож, ізраїльсько-іранська війна показала штучність та надуманість таких блоків як БРІКС. Організація, котра позиціонується як альтернатива Заходу, в кризових ситуаціях (до речі, вже не в перший раз) виявляється нездатною ухвалити жодне рішення або дійти консенсусу. В даному випадку, Індія не готова підтримувати Іран, Бразилія засуджує насильство, а Південна Африка висловлює занепокоєння через вплив на нафтові ціни. Росія і Китай демонструють готовність до “миротворчих” дій, однак, за їх словами стоять більш складні (і більш агресивні наміри), ніж вони хочуть продемонструвати. Цей розкол робить сумнівними декларовані перспективи координації зусиль у безпековій, зовнішньополітичні та економічній сферах. Для Москви це погана новина – руйнується ще один майданчик для проекції її імперських інтенцій. Виклики і можливості для УкраїниПопри всі ризики, ізраїльсько-іранська війна відкриває і певні можливості для України. Зокрема, якщо Ізраїль зруйнує систему ППО Ірану і, як наслідок – об`єкти іранського ВПК, можуть скоротитися можливості щодо постачання комплектуючих для дронів та інших засобів ураження для РФ. Також може знизитися ризик постачання балістичних ракет з Ірану до РФ, які російське керівництво тривалий час намагалося отримати з Ірану. Окрім прямих наслідків, можуть бути й опосередковані. Іран може звернутися до Росії за терміновою допомогою щодо поставок засобів ППО, винищувачів Су-35 та іншої військової допомоги. Як наслідок, частина озброєння, яке могло б бути використано Росією проти України, може піти в Іран і, таким чином, ослабити спроможності ЗС РФ на українському фронті. Крім того, в умовах активних бойових дій Ізраїль, не виключено, може змінити своє відношення до співпраці з Україною, а це може відкрити можливості для активного військово-технічного діалогу з Ізраїлем у сфері РЕБ, дронових та протидронових технологій, систем розвідки та спостереження. Український досвід ведення сучасних бойових дій, дроноцентричної доктрини, застосування наземних роботизованих систем - унікальний актив, який може стати основою для нового партнерства.Між тим, однозначно негативним фактором для України може стати перекидання систем ППО та ПРО (насамперед, ЗС США) на Близький Схід, що може обмежити можливості наших партнерів щодо надання допомоги з посилення українських спроможностей у сфері протиповітряної та протиракетної оборони. В той же час, Україна має використати всі можливості для того, щоб загострення ситуації на Близькому Сході не призвело для радикального погіршення наших позицій у протистоянні російській агресії. Саміти G7, НАТО та ЄС, котрі мають відбутися у найближчі дні на фоні не лише ескалації ракетних ударів між Ізраїлем та Іраном, але й безперервних хвиль Шахедів та російських ракет по українським містам, можуть дати унікальні можливості для посилення українських позицій і переконання наших партнерів у нагальній необхідності запровадження максимально жорстких санкцій проти Росії. Інакше авторитарна “вісь зла” продовжить зміцнювати свої глобальні позиції. Адже без підтримки Росії та Китаю, Іран не зміг би досягти сучасного рівня технологій та військово-промислових потужностей. А без КНДР, Ірану та Китаю Росія не змогла би продовжувати свою війну проти України. Саме розуміння цілісності та єдності антизахідної коаліції є ключем до ухвалення рішучих та вірних рішень не лише для припинення війни Росії проти України та іранських прагнень отримати ядерну зброю, але й для побудови нової системи міжнародних відносин, котрі будуть базуватися на міжнародному праві, а не праві сильного над слабким.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Держдеп США вперше від повномасштабного вторгнення привітав росіян із Днем Росії. Заява держсекретаря Марко Рубіо - для преси , але текст від імені американського народу, йдеться у поясненні. Gаzеtа.uа аналізує жест Білого дому, який обурив українців. Ще у повідомленні сказано, що США як і раніше віддані підтримці російського народу у прагненні до світлого майбутнього і хочуть конструктивної взаємодії з РФ "для досягнення міцного миру між Росією та Україною". На думку Марка Рубіо, мир сприятиме взаємовигідним відносинам між двома країнами. Один писав - двоє редагували Тези привітання будуються на риториці, яку використовує Китай. Наприклад, про конструктивну взаємодію. З точки зору віце-прем'єра Держради КНР Хе Ліфена, це означає "підкріплювати слова справами на реалізацію консенсусу", зокрема, у торговій угоді зі США. За бажання, можна знайти ознаки впливу і російської зовнішньополітичної риторики. Звернення не до керівництва, а до народу країни є характерним для привітання Путіна з Днем перемоги 8 травня 2022 року, адресоване українскому народу. Привітання є сигналом відходу адміністрації Трампа від позиції Джо Байдена по Україні Головний сенс заяви Рубіо - підтвердити серйозність намірів Білого дому у переговорах із Кремлем. Водночас привітання є сигналом відходу адміністрації Трампа від позиції Джо Байдена по Україні. Підхід до перезавантаження Та остаточне ставлення Трампа до Росії не сформоване. Улесливе порівняння президента України Володимира Зеленського із одним із засновників США Авраамом Лінкольном під час одного з інтерв'ю зробив спецпредставник Трампа Кіт Келлог. привітання Рубіо є однозначним авансом Росії Але вислови посадових осіб в ефірах мають меншу вагу, ніж офіційні заяви. Тому привітання Рубіо є однозначним авансом Росії, хоча і долучає його до компанії, зокрема, лідера КНДР Кім Чен Ина. Люб'язності приречених Про серйозніші наміри Трампа свідчить завершення роботи посла США у Росії Лінн Трейсі. Раніше дипломатка представляла Сполучені Штати у Вірменії, а у Москві працювала із січня 2023 року. Не виключено, що замість неї Білий дім призначить значно лояльнішого посадовця. На таке очікують у Кремлі. Посол РФ у США Александр Дарчієв натякнув: "Росія та США як великі держави, попри розбіжності, приречені на неконфронтаційне мирне співіснування". Порівняйте це із висновком лідера КНР Сі Цзіньпіна, який він зробив після розмови з Трампом: "Діалог та співробітництво є єдиним правильним вибором для Китаю та США" у трикутнику наддаржав спалахують ревнощі Через це у трикутнику наддаржав спалахують ревнощі, котрі треба вгамовувати. МЗС Китаю довелося офіційно запевняти Москву, що торгова угода зі США не вплине на китайсько-російські відносини. Отже, у Кремля є вагомі підстави непокоїтися. "Світле майбутнє" для мільйона росіян Від початку повномасштабного вторгнення росіяни втратили понад мільйон співвітчизників. Такі дані навів Генеральний штаб ЗСУ. Це лише початок. Заступник наукового керівника Снежинського ядерного центру Юрій Діков на урочистостях заявив: "Зграя ворогів зламає зуби об ядерний щит Росії". Чим не натяк на ядерну фазу війни? З огляду на те, що під "зграєю" Діков мав на увазі і "шакалів із НАТО". Супротивника у РФ малюють чітко. А заклики Путіна напередодні Дня Росії збільшити кількість сухопутних військ недвозначно свідчить про наміри продовження війни. Буде більше трун Відтак ігнорування Кремлем шалених втрат росіян є сигналом, що попереду значно більше смертей. Це помітив і Дональд Трамп. "Починаю думати, що Путіну байдуже на втрати", - зазначив він в ефірі одного з американських телеканалів. Тільки Росія перешкоджає мирним зусиллям, відкидає припинення вогню та зустріч лідерів, і робить усе, щоб продовжити війну, заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, коментуючи дані Генштабу ЗСУ про втрати росіян у війні. Дипломат поклав відповідальність за ці смерті на політичне та військове керівництво РФ, котре досі не досягло жодної зі стратегічних цілей. Як може на такому тлі Рубіо вітати росіян? Відділити мухи від котлет Частково відповідь на це дав міністр оборони США Піт Хегсет на комітетських слуханнях у Конгресі. Він наголосив, що Росія, з точки зору Білого дому, залишається агресоркою. Водночас, посилаючись на позицію Дональда Трампа, пояснив: президент США прагне миру, котрий в інтересах обох країн "в умовах глобальних викликів, навіть якщо такий результат не буде бажаним багатьом у цій залі або у країні". Адже, розвинув думку Хегсет, затягує війну Росії в Україні Китай, котрий у такий спосіб відволікає увагу світового співтовариства від своїх геополітичних зазіхань. "Репутація Америки під загрозою, - дійшов висновку сенатор- республіканець Мітч Макконнелл. - Чи захищатимемо ми демократичних союзників від авторитарних агресорів?" Його соратник по партії сенатор Ліндсі Грем поцікавився у Хегсета і голови Обєднаного комітета начальників штабів Дена Кейна, чи зупиниться Путін на Україні. "Побачимо", - відповів Хегсет. "Я так не думаю", - зауважив Кейн. Конструктор підходів Перепалка між республіканцями стала унікальним виходом назовні внутрішніх розбіжностей у Республіканській партії. Грем і Макконнелл дотримуються доктрини глобального лідерства США. Проте її явно не планує реалізовувати Дональд Трамп. Навпаки, господар Білого дому декларує пріоритет американських інтересів, котрі можна формулювати і трактувати як завгодно, а це ширше поле для маневру, особливо щодо грошей. В Україні привітання Рубіо розцінили як велику дипломатичну помилку. Росія неодмінно скористається нею у власній пропаганді, вважає народна депутатка з фракції "Європейська Солідарність" Ірина Геращенко, оскільки воно виглядає не як миротворчі зусилля, а як заохочення продовжувати агресію. "Український борщ" у напівготовності Такий аванс Росії дивує на тлі законопроєкту Ліндсі Грема про санкції проти РФ. Документ не міг з'явитися без персонального схвалення Трампа. Нині він має достатню підтримку у Конгресі для ухвалення. Президент США, однак, просив почекати. Це свідчить про раптовість зміни позиції Білого дому по Україні. Не виключено, що вона зумовлена загостренням на Близькому сході, звідки американським військовим і дипломатам днями було дозволено відправляти родини до США. Якщо так, то частина зброї, призначеної для України, буде спрямована для підтримки американських військових на Близькому сході, пояснила політологиня-американістка Олександра Філіпенко. Водночас нині сенатори і конгресмени активно спілкуються з виборцями, проводять опитування, щоб визначити, яку саме підтримку України вітатимуть американці. Тим часом сам Трамп хоче сильнішого лідерства Європи у підтримці України. Олександра Філіпенко очікує, що це вирішиться на саміті НАТО, який відбудеться 2425 червня у Гаазі.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Народний депутат, член фракції "Слуга народу" Максим Бужанський 9 травня опублікував привітання російською мовою з Днем перемоги. На це з обуренням відреагував захисник України, а згодом нардепка Мар'яна Безугла. Повний текст новини

Загалом останні дні виявляють дуже цікаві тенденції й 10 травня багато в чому стане вирішальним днем до осені. Вирішувати, звісно ж, буде Путін.Перша і важлива тенденція - що Путін уже оголосив друге перемир’я в цьому році. Нічим подібним він не відзначався за весь час цієї лютої війни. Це означає, що він мусить рахуватись із Трампом і його мирними ініціативами. Зрозуміло, що Путін тягне гуму, розводить Трампа, але, сам того не хотячи, він показав усім, що може йти на перемир’я. Тому зараз йому буде досить важко пояснити, чому це перемир’я не може бути продовжено на 30 днів, як цього хотів Трамп і як це підтримала Україна.Читайте також: Ефект ТрампаДруга важлива тенденція — Трамп явно взяв курс на вихід зі спроби вирішити конфлікт мирно. В цьому плані він хоче передати естафету Ердогану і, можливо, товаришу Сі. Зрозуміло, що ні перший, ні другий нічого не вирішать, якщо сам Трамп не зміг цього зробити. Тому це такий плавний перехід ходу, щоб зайнятись іншими питаннями, а це повішати на інших. У принципі, це десь те, на що сподівався Путін - що Трампу стане пофіг, він перестане допомагати, і Путін досягне перемоги. Але є нюанс: Україна та США таки підписали угоду про корисні копалини. Тому Трамп не припинить надавати нам зброю і буде це робити в рахунок коштів майбутнього фонду. Також зброю він буде продавати за європейські кошти. Тому фактично битву за Трампа Путін програв.Читайте також: Європа не по UrаlsТретя тенденція — ціни на нафту. Починаючи з початку квітня вони впали на 20% і тримаються в цьому коридорі. ОПЕК прийняв рішення про збільшення видобутку на фоні падіння цін на нафту, що ще більше їх знижує. Це, до речі, новий крок, бо, як правило, коли ціни падають, виробники скорочують виробництво і підіймають ціни. Зараз же ОПЕК діяв навпаки, що означає довгий період низьких цін на нафту. Доходи від нафти складають 60% російського бюджету, який недорахується мінімум чверті цієї суми за умови збереження сучасних цін.На фоні цих тенденцій навколо Путіна посилюються голоси, які кажуть, що він може втратити можливість укласти вигідну для себе угоду, а пізніше таких умов уже не буде. Зокрема, заява Ушакова, що їх чують у США й що зараз - найбільша можливість конструктиву, яка може бути втрачена.Тож 10 травня буде складним днем для Путіна. Не продовживши перемир'я — він зруйнує шанси на конструктивну угоду та діалог із США остаточно. Продовживши — він запустить мирний процес, який не дає йому жодних бажаних видатних перемог і не виправдовує ціну його втрат. Не маю сумніву, що він обере війну. І програє.ДжерелоПро автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцистРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Офіцер Головного управління комунікацій Збройних сил України Дмитро Лиховій розкритикував народного депутата Максима Бужанського через його публічне вітання з Днем перемоги, яке пролунало на тлі війни з Росією. У своєму дописі у Fасеbооk Лиховій зазначив, що подібна риторика під час повномасштабної агресії РФ є неприпустимою, однак Бужанський знову демонструє відверто проросійську позицію. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День перемоги вважають святом лише 11% українців - опитування КМІС "Продовжує нести ватне лайно. І при цьому координує голосування Слуг народу у Верховній Раді", - написав речник. На його думку, така поведінка свідчить про роботу на користь держави-агресорки, і в умовах війни подібна діяльність мала б бути остаточно припинена. "9 травня - це такий вальпургієвий день для України, коли на шабаш вилазить нечиста сила і дає про себе знати. Здавалося б, це явище мало б бути повністю припинене принаймні з 2022 року. Але ж ні.Сьогодні бачимо, як до російського побєдобєсія приєднується цілий народний депутат владної фракції. Ватне лайно явно працює на Росію, та ще й досі, виявляється, координує голосування "Слуг народу" у парламенті...", - йдеться у дописі. День Перемоги - державне свято СРСР, а пізніше деяких країн, що були окуповані колишнім СРСР. Святкувалося щорічно 9 травня з формулюванням: на згадку про переможне завершення "Великої вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників". У 2023 році президент України Володимир Зеленський подав законопроєкт у Верховну Раду, яким запропонував встановити 8 травня День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 1945 років. ВР підтримала це і зробила 8 травня державним святом, скасувавши День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня.

Офіцер Головного управління комунікацій Збройних сил України Дмитро Лиховій заявив, що народний депутат Максим Бужанський показав, що працює на Росію та координує голосування "Слуг народу" у Верховній Раді. Так він відреагував на скандальне привітання нардепа "з Днем перемоги".

Народний депутат від «Слуги народу» Максим  Бужанський потрапив у скандал через російськомовне привітання «з Днем перемоги», яке він опублікував 9 травня. Водночас Україна 9 травня відзначає День Європи, тоді як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відзначається 8 травня. Максим Бужанський у своєму дописі назвав Другу світову війну «Великою Вітчизняною», хоча... Запис Нардеп Бужанський оскандалився російськомовним привітанням з Днем перемоги спершу з'явиться на Громадське радіо.

Народний депутат Бужанський привітав українців з Днем перемоги 9 травня російською мовою

Народна депутатка Мар'яна Безугла готує заяву до Служби безпеки України через привітання з 9 травня, яке опублікував народний депутат України від фракції &quоt;Слуга народу&quоt; Максим Бужанський

Народний депутат від Слуги народу Максим Бужанський 9 травня опублікував допис із привітанням з нагоди «Дня Перемоги».

Депутат Максим Бужанський опублікував привітання з Днем перемоги у Великій вітчизняній війні. Колишній «азовець» Данило Яковлев обурився, що повинен ризикувати на фронті життям, коли «у парламенті є таке сміття».

На тлі того, що народний депутат, член фракції «Слуга Народу» Максим Бужанський опублікував привітання з Днем перемоги, народна обраниця Мар’яна Безугла у відповідь подала до Служби безпеки України.

Нардеп з Дніпра Максим Бужанський 9 травня у соцмережах опублікував привітання з Днем Перемоги. У пості російською мовою він, зокрема, написав, що Велика Вітчизняна — історія майже кожної української родини

Бужанський – єдиний нардеп, який проголосував проти вшанування 8 травня як Дня пам’яті та перемоги над нацизмом

Президент США оголосив 8 травня Днем перемоги у Другій світовій війні. Хтось сприйняв це як тролінг путіна, хтось звинувачує Трампа у незнанні історії, а хтось бачить у цьому просто черговий піар. Насправді ж з цієї ідеї може вирости нова традиція

Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом. Як повідомив глава держави, сторони обговорили низку важливих питань, зокрема ініціативу припинення вогню, ситуацію на фронті та нові можливості економічної співпраці. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Історичний крок": Зеленський про ратифікацію угоди між Україною та США "Мав гарну розмову з президентом Трампом. Привітали наші народи з Днем перемоги в Європі - перемоги над нацизмом", - написав Зеленський. Однією з ключових тем стала ратифікація Верховною Радою угоди про економічне партнерство між Україною та США. Президент назвав її історичним документом, що відкриває нові перспективи для співпраці між країнами. Під час розмови сторони також зосередились на мирних ініціативах. Зеленський поінформував Трампа про ситуацію на полі бою та підтвердив готовність України до 30-денного припинення вогню, починаючи хоч відсьогодні. Водночас він наголосив, що для цього необхідна згода з боку Росії. "Ми готові до переговорів у будь-якому форматі. Але для цього Росія має показати серйозність намірів завершити війну - почати з повного і безумовного припинення вогню", - зазначив Президент. За словами Зеленського, Дональд Трамп підтвердив свою готовність сприяти завершенню війни, підтримав ініціативу припинення вогню і висловив намір підтримувати подальші контакти. Зеленский выразил благодарность всем, кто работал над подготовкой соглашения об экономическом партнерстве с США, и всем 338 депутатам, поддержавшим его ратификацию. Он подчеркнул важность этого соглашения для развития двусторонних отношений, отметив, что после завершения юридических процедур можно будет приступить к созданию фонда для его реализации.