Search trend "Панамський канал"

Новий президент США Дональд Трамп у своїй інавгураційній промові зробив кілька неправдивих і таких, що вводять в оману, заяв, зокрема про імміграцію, економіку, електромобілі та Панамський канал.

Про це він написав у Х."Від імені Республіки Панама та її народу я повинен повністю відкинути слова президента Дональда Трампа щодо Панами та її каналу в його інавгураційній промові. Я повторюю те, що я висловив у своєму зверненні до нації 22 грудня: канал є і залишатиметься панамським, а його адміністрація й надалі перебуватиме під панамським контролем щодо її постійного нейтралітету. У світі немає жодної нації, яка б заважала нашому управлінню", - наголосив Муліно.Читайте також: Дональд Трамп став президентом США: перші заявиВін підкреслив, що канал не був нічиєю концесією. За словами очільника Панами, це був результат боротьби поколінь, яка досягла кульмінації в 1999 році в результаті договору Торріхос-Картер: "І з того часу до цього часу, протягом 25 років, безперервно, ми відповідально керували та розширювали його, щоб служити світу та його торгівлі, в тому числі США"."Ми будемо використовувати право, яке захищає нас, правову основу Договору, гідність, яка вирізняє нас, і силу, яку надає нам міжнародне право, як ідеальний спосіб регулювати відносини між країнами і, перш за все, між союзними та дружніми країнами, як підтверджено історією та нашими діями щодо Сполучених Штатів. Діалог — це завжди спосіб прояснити згадані питання, не підриваючи наше право, повний суверенітет і право власності на наш канал", - резюмував Муліно.Новообраний президент США Дональд Трамп заявив про амбіції зробити Америку більшою. Зокрема, він пообіцяв взяти під контроль Панамський канал і висадитися на Марсі.

Президент Панами Хосе Рауль Муліно у відповідь на позицію американського президента Дональда Трампа "повернути" Панамський канал заявив, що ключовий водний шлях залишиться під контролем Панами. Джерело: АFР, Муліно у соцмережі Х Пряма мова: "Я повинен категорично заперечити слова президента Дональда Трампа.

Він заперечує втручання Китаю в роботу його адміністрації.

Про це повідомляє СNN.Маск, якого президент Дональд Трамп призначив одним із керівників нового "Департаменту з питань ефективності уряду", відсвяткував обрання та інавгурацію Трампа на Саріtаl Оnе Аrеnа у Вашингтоні."І це була не звичайна перемога. Це була розвилка на шляху людської цивілізації. Знаєте, бувають вибори, які приходять і проходять. Деякі вибори, знаєте, важливі, деякі ні", - сказав він.Маск додав, що ці вибори справді мали значення і подякував усім присутнім."Моє серце до тебе. Саме завдяки вам забезпечено майбутнє цивілізації. Завдяки вам. Ми матимемо безпечні міста, нарешті, безпечні міста, безпечні кордони, розумні витрати, основні речі", – сказав він, приклавши руку до серця, а потім відкинувши її догори. Жест був схожий на нацистське вітання "Sіеg Неіl".Новообраний президент США Дональд Трамп заявив про амбіції зробити Америку більшою. Зокрема, він пообіцяв взяти під контроль Панамський канал і висадитися на Марсі. 

У понеділок Панама відкинула позицію президента США Дональда Трампа про те, що Сполучені Штати «повернуть» Панамський канал, заявивши, що ключовий водний шлях залишиться під її контролем.

Президент Панами відкидає твердження Трампа про те, що Китай "керує" каналом.

Він відкидає можливість переходу об'єкту у власність США.

Дональд Трамп склав присягу і став 47-м президентом США. У своїй інавгураційній промові він пообіцяв "початок Золотої доби Америки", й розповів про основі зміни, які очікують американців і світ.

У понеділок, 20 січня, у США пройшла інавгурація нового президента США Дональда Трампа. У своїй першій промові на посаді серед усіх тем він не оминув питання Панамського каналу. Повний текст новини

Про це він сказав у інавгураційній промові. Телеканал Еспресо проводив спеціальний етер з коментарями експертів та аналізом подій."Америка скоро стане більшою, сильнішою і ще винятковішою, ніж будь-коли раніше", - наголосив 47-й президент США. Він анонсував перейменування Мексиканської затоки на Американську затоку, гору Деналі на стару назву Мак-Кінлі. "Сполучені Штати Америки витратили більше коштів, ніж коли-небудь на будь-які проєкти, і втратили 38 000 життів під час будівництва Панамського каналу. Попри цей великий внесок, до нас ставилися дуже погано. І ці угоди, які були укладені, були зруйновані. Американські кораблі обкладаються величезними податками і до них не ставляться відповідним чином. Це стосується і морського флоту США. Нині Китай володіє цим каналом, хоча ми передавали його Панамі, не Китаю. І зараз ми повернемо цей канал", - наголосив Трамп.Читайте також: Дональд Трамп став президентом США: перші заявиВін запевнив, що США знову будуть державою яка зростає, "у якій висока народжуваність: "Ми будемо розширювати свої території, розширювати наші можливості, будувати нові споруди, відкривати нові горизонти. Ми будемо вступати на нові планети, ми вступимо на планету Марс".За словами новообраного очільника США, амбіції Штатів високі і в цьому полягає суть держави. "Наша держава амбітна, більш амбітна, ніж будь-який народ у цьому світі. Рівних нам немає. Американці - це підприємці, будівельники, бізнесмени, політики. І цей дух розширення наших ґрунтів закріплений у нашому ДНК. Ми відкриваємо нові горизонти, ми будемо розвивати нашу землю", - резюмував Дональд Трамп.У понеділок, 20 січня, 47-й президент США Дональд Трамп у промові після своєї інавгурації пообіцяв закінчити війни, однак жодного слова не промовив стосовно України.

Президент США Дональд Трамп у своїй інавгураційній промові вкотре заявив, що Сполучені Штати переберуть під свій контроль Панамський канал, який нині експлуатує китайська влада.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп під час своєї інавгурації 20 січня висловився про Панамський канал. Він заявив, що цю територію не віддавали Китаю. Повний текст новини

«Китай керує Панамським каналом, і ми не віддавали його Китаю. Ми віддали його Панамі, і ми забираємо його назад»

Трамп в інавгураційній промові 20 січня заявив, що США перейменують Мексиканську затоку на "Затоку Америки" та повернуть собі Панамський канал.Канал залишається найважливішим маршрутом для світової економіки

Президент США Дональд Трамп у понеділок, 20 січня, склав присягу як 47-й президент США і виступив з інавгураційною промовою, у якій анонсував низку «історичних указів» і пообіцяв Америці світле майбутнє, а також розширення територій США.

47-й президент США Дональд Трамп під час своєї першої заяви на посаді оголосив, що має намір перейменувати Мексиканську затоку на затоку Америки. Тhе роst Я хочу бути миротворцем та об’єднувачем. Ми змінюємо назву Мексиканської затоки на затоку Америки. Ми повертаємо собі Панамський канал, — Трамп fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Президент США Дональд Трамп у своїй інавгураційній промові заявив, що США повернуть собі Панамський канал, а також перейменують Мексиканську затоку на Американську.

Від обрання до повноважень. Трамп – вдруге президент США5 листопада 2024 року Дональд Трамп переміг на виборах президента США, отримавши перевагу у 31 штаті, у тому числі в усіх семи "хитких" штатах, відповідно набравши 312 голосів Колегії виборників (для перемоги потрібні 270 – ред.). Фото: Gеtty Іmаgеs20 січня 2025 року Трамп вдруге офіційно стане главою Сполучених Штатів – разом з віцепрезидентом Джей Ді Венсом вони складуть присягу на інавгурації 47-го президента Америки. До речі, більше про те, хто такий Дональд Трамп та чим цікава його особистість, ви можете прочитати тут. Традиційно інавгурація американських президентів проходить перед будівлею Капітолію у Вашингтоні. Однак цього разу через морози Трамп розпорядився провести присягу в приміщенні – у ротонді Капітолію. Востаннє там на пост вступав Рональд Рейган 40 років тому, тоді стовпчики термометрів у столиці Америки сягнули 14 градусів морозу. Фото: Gеtty ІmаgеsЦьогоріч у день інавгурації, окрім офіційної церемонії присяги, пройдуть також музичні виступи, святковий парад і низка інавгураційних балів до та після офіційних церемоній, і їх усіх Трамп планує відвідати. Саму ж інавгурацію вже охрестили найдорожчою в історії США. Трамп, найбагатший американський президент, зібрав найбільшу суму пожертв від приватних донорів. За кілька днів до інавгурації було відомо, що інавгураційний комітет отримав вже 200 млн доларів. Очікується, що в понеділок у Вашингтоні збереться близько 200 тисяч людей, серед них будуть як фанати Трампа, так і протестувальники. Церемонію відвідають мільярдери Ілон Маск, Джефф Безос та Марк Цукерберг. Як повідомляли ЗМІ, у місті посилюють заходи безпеки, залучають поліціянтів з інших регіонів. Загалом під час інавгурації у столиці перебуватиме близько 25 тисяч співробітників правоохоронних органів та військовослужбовців. На церемонії традиційно будуть присутні чинні президент Джо Байден та віцепрезидентка Камала Гарріс. Також будуть колишні президенти Барак Обама,  Джордж Буш-молодший та Білл Клінтон. Очікується, що інавгурацію відвідають низка сенаторів і членів Палати представників США, однак демократів серед них практично не буде.Вперше в історії Америки на інавгурації президента будуть присутні іноземні лідери. Зокрема, запрошення отримали китайський лідер Сі Цзіньпін, президент Аргентини Хав'єр Мілей, прем'єрка Італії Джорджа Мелоні, експрезидент Бразилії Жаїр Болсонару, прем'єр Угорщини Віктор Орбан, опозиційна президентка Грузії Саломе Зурабішвілі, хоча бути присутніми на церемонії вдасться не всім. Як відбувається інавгурація президентів у США, і які цікаві факти були в історії, читайте у нашому матеріалі.Лояльність замість державної доцільності. Хто йде з Трампом у Білий дімПід час своєї першої каденції президентства Дональд Трамп формував адміністрацію з представників республіканського істеблішменту та бізнес-лідерів, які згодом його розчарували. Тож цього разу, як відзначали ЗМІ, головним критерієм відбору стала лояльність. Зрештою при зміні президентів зазвичай більшість урядових працівників зберігають свої місця, незалежно від того, республіканцем  чи демократом є  новий господар Білого дому. Досвід федеральних службовців корисний для будь-якої адміністрації. По суті, змінюється лише політична команда на окремих посадах. Проте Трамп відкрито заявив, що має намір провести масштабну реформу та замінити функціонерів політичними призначенцями. У підсумку розуміємо, що лояльність особисто Трампу буде важливішою за державну доцільність. Нова команда президента формується за принципом відповідності його ідеологічним переконанням та управлінському стилю.Перед Трампом завдання – заповнити близько 4000 урядових посад політичними призначенцями, з яких 1200 потребують затвердження Сенатом. Процес дещо спростить перехід Верхньої палати під контроль республіканців. Слухання щодо затвердження кандидатур на ключові посади в адміністрації Трампа вже стартували. Потенційних кандидатів опитують про їхнє минуле та кваліфікації для посади, після чого їх затверджують сенатори. Державним секретарем США може стати сенатор від Флориди Марко Рубіо. Колись він був конкурентом Трампа на президентських виборах, а тепер підтримує його ідеї. Давній прихильник жорсткої політики щодо Китаю та росії. Раніше також був прихильником підтримки України, але з входженням до орбіти Трампа його позиція стала більш скептичною. Марко Рубіо. Фото: Gеtty ІmаgеsЯкщо призначення Рубіо, найімовірніше, пройде без проблем, то призначення міністра оборони США під питанням. На цю посаду претендує Піт Хегсет – телеведучий, який ніколи не працював у Пентагоні та не має досвіду в політиці. Крім браку кваліфікації, він ще й зазнав критики через звинувачення у сексуальних домаганнях та зловживанні алкоголем. Попри це, команда Трампа доклала значних зусиль, і Хегсет таки матиме достатньо голосів сенаторів, про що Трампові приватно сказав лідер більшості в Сенаті Джон Тун. У питанні України Хегсет чіткої позиції не має і, мабуть, орієнтуватиметься на думку Трампа, хоча й після повномасштабного вторгнення називав Путіна воєнним злочинцем та виступав за пришвидшення допомоги Україні. Наступником Вільяма Бернса у ЦРУ може стати Джон Реткліф, який вже очолював національну розвідку США у 2020-2021 роках. Його називають особисто відданим Трампу. Стосовно українського питання, у 2022 році від Реткліфа звучало кілька проукраїнських заяв, та наразі його позиція стосовно України невідома. Джон Реткліф. Фото: Gеtty ІmаgеsРаніше на посаду генпрокурора та міністра юстиції номінантом був ексконгресмен Метт Гейтц. Та через фігурування у кількох скандалах, де його звинувачували у зґвалтуванні та педофілії, він був змушений відмовитися від номінації.Окремих топ-функціонерів Трамп затверджує одноосібно. До обов'язків вони приступлять після 20 січня, але номінанти на посади ще до того почали свою активність на публіці. Серед них Майк Волц – конгресмен з Флориди, який буде у Трампа радником з нацбезпеки. Головний противник Китаю, і той, хто обіцяє припинити карт-бланш для України. Після повномасштабного вторгнення Волц у складі делегацій Конгресу приїздив до Києва, також він підтримував законопроєкти щодо допомоги Україні, а зараз Волц долучений до перемовин щодо закінчення війни. Ще одне призначення – Кіт Келлог, який став спецпредставником з питань України та росії. Келлог – генерал-лейтенант у відставці. Також відвідував Україну після повномасштабного вторгнення. Під час передвиборчої кампанії Трампа був співавтором одного з попередніх планів закінчення війни, так само він заявив раніше, що шукатиме шляхи розв'язання війни в Україні упродовж 100 днів після інавгурації. А спланований його візит до Києва у січні наразі відкладається. Кіт Келлог, Фото: Gеtty ІmаgеsТрамп планує спеціально створити нову неурядову структуру – Департамент урядової ефективності (DОGЕ). І очолити його мають двоє бізнесменів у сфері високих технологій: Ілон Маск та Вівек Рамасвамі. Вони повинні провести реформу держуправління, оптимізувавши роботу апарату, і водночас зменшивши вплив "глибинної держави", яка часто блокувала ініціативи Трампа під час його першої каденції. Та поки незрозуміло, які у них будуть повноваження. Головою апарату Білого дому Трамп призначив Сьюзан Вайлз. Вона керувала його виборчою кампанією, а в адміністрації президента буде займатися персоналом, контролювати доступ сторонніх осіб до Трампа, а також вести переговори від його імені з Конгресом та представниками виконавчої влади.Міст у 75 днів. Що змінилося у Трампа та чого чекати після інавгурації Ще в ході передвиборчої кампанії Трамп зробив низку заяв, які планує реалізувати, ставши 47-м президентом Америки. Обраний глава держави пообіцяв примусово виселити нелегальних мігрантів зі Сполучених Штатів, змінити федеральний уряд і ввести великі тарифи, які можуть підвищити ціни. Він також стверджував, що швидко завершить війну росії проти України. Напередодні інавгурації Трампа газета WSJ повідомляла, що після повернення до Білого дому нова адміністрація президента США Трампа хоче влаштувати широкомасштабні рейди щодо іммігрантів у Чикаго. Імовірно це і буде одним з перших кроків Трампа у намірах масово депортувати нелегальних мігрантів. Після цього аналогічні операції можуть бути проведені у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Денвері та Маямі.Також Трамп сказав американцям, що збільшить їхні зарплати, зменшить рахунки за електроенергію та знизить ціни на газ. Він дав обіцянки керівникам компаній, які підтримали його на виборах, зокрема ідеться про бізнеси щодо видобутку нафти, криптовалюти, дослідження космосу та штучного інтелекту. Політичних суперників він раніше назвав ворогами зсередини і сказав, що членів Конгресу, які розслідували бунт у Капітолії 6 січня 2021 року, слід ув'язнити. Разом з тим Трамп запропонував очистити частину федеральної робочої сили та скасувати екологічні норми. Виступаючи на мітингу перед своїми прихильниками у Вашингтоні напередодні інавгурації, Трамп вкотре повторив свої передвиборчі заяви. Так, він знову пообіцяв завершити війни. "Я закінчу війну в Україні. Я припиню хаос на Близькому Сході. І я зроблю все, щоб уникнути Третьої світової війни – а ви навіть не уявляєте, як ми близько до неї", – виголосив Трамп. Крім того, він пообіцяв, що протягом доби скасує "усі дурні розпорядження Байдена", і вже у понеділок мають з'явитися президентські укази, які всіх потішать. Також за словами Трампа, уже до вечора 20 січня буде покладено край "вторгненню" нелегальних мігрантів через південний кордон США. Взагалі ж у статусі обраного, та ще не повноважного президента Трамп встиг зробити порцію нових контроверсійних заяв. Як от, у листопаді висловився, що знизив би податки для громадян Канади на 60%, якби країна стала 51-м штатом Америки, а прем'єр-міністра Джастіна Трюдо назвав "губернатором Великої держави Канада". Згодом лідери Канади висловилися про те, що слова Трампа вже не сприймаються як жарт і з ним варто бути обережним. У грудні Трамп "зазіхнув" на розширення території Америки входженням до її складу арктичного острова Гренландія, що сьогодні підконтрольний Данії. Так він прокоментував призначення нового посла США в Данії, заявивши, що з міркувань "національної безпеки та свободи по всьому світу Сполучені штати Америки відчувають, що володіння та контроль над Гренландією є абсолютно необхідним". У відповідь на це прем'єр-міністр Гренландії Мута Егеде заявив, що острів "не продається" і "ніколи не продавався".  Крім того, Дональд Трамп погрожував встановити контроль над Панамським каналом (судноплавний канал, що сполучає Панамську затоку Тихого океану з Карибським морем і Атлантичним океаном, розташований на території держави Панама – ред.). На цю заяву Трампа президент Панами Хосе Рауль Муліно відповів, що "кожен квадратний метр каналу належить Панамі і належатиме надалі", на що обраний президент США написав: "Подивимось!". Він також згадав китайських солдатів, які, мовляв, незаконно експлуатують Панамський канал. Тут ідеться про одну з компаній СК Нutсhіsоn Ноldіngs, що базується у Гонконзі, яка управляє двома портами, розташованими на Карибському і Тихоокеанському входах до каналу. Днями також повідомлялося, що команда Трампа хоче, щоб венесуельський диктатор Ніколас Мадуро залишив пост глави держави. Як саме це може бути реалізовано – поки що незрозуміло. Ахіоs пише, що Венесуела за Мадуро стала величезною проблемою для Латинської Америки і США. На неї припадає найбільша сучасна міграція у Західній півкулі. За останнє десятиліття від режиму Мадуро втекли близько 8 млн осіб.Видання відзначає, що інтерес Трампа до Венесуели є частиною ширшої політики нацбезпеки, що формується. Власне, його заяви про купівлю Гренландії, погроза повернути контроль над Панамським каналом, зокрема через присутність там Китаю, і загалом така тактика містить припущення щодо анексії Канади та щодо правильного вторгнення в Мексику. Інавгурація Дональда Трампа викликала масові протести, що відбулися напередодні в центрі Вашингтона. "Народний марш" пройшов повз Білий дім та меморіал Лінкольна, а його учасники, що виступали за права жінок, расову рівність та захист громадянських свобод, протестували проти політики Трампа, яка, на їхню думку, є загрозою для конституційних прав меншин та вразливих груп. Дехто з протестувальників висловив незгоду з тиском Трампа на Канаду. Наприклад, серед плакатів був ось такий: "Ми не ваш 51-й штат". Отож, нові мита на імпорт, боротьба з міграцією, перемовини щодо війни в Україні – саме цим має намір зайнятися Трамп відразу після інавгурації, якщо вірити його заявам. Як зауважує DW, усі його дії в перші дні на посаді матимуть радше символічне значення. Імовірно, частина з них стосуватиметься внутрішньої, а частина – міжнародної політики. Так новий лідер намагатиметься показати американцям, що налаштований серйозно, і водночас продемонструвати всьому світу міць Америки. Для швидкого втілення обіцянок в життя Трампу доведеться видавати президентські укази (Ехесutіvе Оrdеr) – така процедура не потребує залучення Конгресу. За законом у США, укази можуть стосуватися лише обмеженого кола питань, зокрема це нацбезпека, зовнішня політика, нормативно-правове регулювання. Власне 20 січня, як очікується, буде підготовлено цілу низку таких декретів, які Трамп зможе підписати. Усе це лише наші припущення, бо напевно тільки команда Трампа знає, що заплановано на перші дні перебування президента у Білому домі. За словами експертів, Трамп має діяти швидко, аби встигнути до проміжних виборів у Конгрес США у 2026 році – до того часу Республіканська партія має більшість і в Сенаті, і в Палаті представників. До того ж мандат має терміни, політичний капітал також зменшується. Трамп усвідомлює, що вже не зможе балотуватися у 2028 році, тому має встигнути вкластися в один термін з усім, чого він хоче домогтися.Від доби до пів року. Чи справді Трамп може завершити війну в УкраїніПовернімося ще до заяв про Україну, що лунали з Трампових вуст. У передвиборчих перегонах він запевняв, що за 24 години завершить війну. Втім, не уточнював подробиць, як він планує це зробити. Разом з тим висловлювання Трампа сигналізували, що він підтримує угоду, за якою РФ збереже частину анексованих територій України. Бачимо, що тепер він знову нагадав про завершення війни, але вже без таймінгу виконання. Через день після того, як підтвердилася перемога Трампа на виборах 5 листопада, він провів телефонну розмову з президентом Росії Путіним. WР писало, що під час дзвінка обраний американський президент порадив російському президентові не вдаватися до ескалації війни в Україні та нагадав йому про значну військову присутність США в Європі. Також йшлося про цілі миру на європейському континенті, і Трамп висловив зацікавленість у подальших розмовах з Путіним, щоб обговорити "незабаром розв'язання війни в Україні". Імовірно, це незабаром вже близько, позаяк Трамп планує зателефонувати Путіну за кілька днів після інавгурації й домовитися про особисту зустріч. Раніше в інтерв'ю hrоmаdskе екскомандувач Сухопутних військ США в Європі генерал Бен Годжес висловив думку, що Трамп і його команда вже почали змінювати тон щодо України, що звучав під час передвиборчої кампанії обраного президента. Бен Годжес, Фото: Gеtty Іmаgеs "Я не чув, щоб майбутній віцепрезидент Джеймс Венс робив антиукраїнські заяви після виборів. Новий радник президента США з питань національної безпеки Майк Волц загалом підтримує Україну. Кандидат на посаду державного секретаря США, сенатор Марко Рубіо має проукраїнську позицію", – зазначив Годжес.Крім того, спецпредставник США з питань України та росії генерал Кіт Келлог, за словами Бена Годжеса, дуже прихильно ставиться до України та є справжнім яструбом щодо росії. Як ми вже згадували вище, Келлог був автором співавтором плану завершення війни в Україні (навесні 2023-го – ред.). Мета документа – спонукати Україну та росію якнайшвидше розпочати мирні переговори, використовуючи різні важелі впливу. Зокрема, Україна в разі неучасті у перемовинах ризикуватиме тотальним скороченням військової допомоги від Америки, а росія, навпаки – суттєвим посиленням підтримки України з боку Вашингтона. Саме за цим планом, як вважають експерти, намагатиметься діяти Дональд Трамп після вступу на посаду. Зрештою, раніше від нього ці тези вже звучали у ЗМІ, коли він відповідав, як саме буде спонукати до миру і Зеленського, і Путіна.Щодо важелів впливу на росію, за даними Вlооmbеrg, радники новообраного президента розробляють стратегію санкцій задля досягнення дипломатичної мирної угоди, розглядають два підходи. Один з них передбачає деякі заходи на користь підсанкційних російських виробників нафти, які могли б допомогти укласти мирну угоду. Другий варіант ґрунтуватиметься на запровадженні нових санкцій, посилюючи тиск на росію для збільшення важелів впливу. Поки що прагнення розпочати переговори якомога швидше – це головна зміна курсу США, яка простежується порівняно з лінією адміністрації Джо Байдена. А слова Трампа про завершення війни за добу залишились серед гарних заяв у його передвиборчій кампанії. Адже згодом той же Кіт Келлонг сказав, що сподівається знайти вирішення для розв'язання війни в Україні протягом 100 днів після інавгурації. Та усе виглядає значно складніше. Днями Тhе Теlеgrарh написав, що радники Трампа не прогнозують суттєвого прогресу у завершенні війни Росії проти України упродовж принаймні найближчих 6 місяців. Так, ідеться про припинення війни, і тут є три ключові питання для врегулювання війни, про що сказав Майк Волц – кого запросять за стіл переговорів, як їх посадять, та які рамки угоди будуть. Більшість американських посадовців, як з команди ще чинного президента Джо Байдена, так і Дональда Трампа, який 20 січня обійме посаду, кажуть, що російські війська залишаться на українських територіях. У потенційній угоді Трампа з Путіним росія, найімовірніше, збереже війська на 20% території, які окупувала, пише NYТ. Таким чином, це буде перемир'я подібне до того, що зупинило, але не поклало кінець Корейській війні.Та як зауважує видання, найскладніша частина потенційної угоди – необхідність гарантувати, що Кремль не скористається припиненням бойових дій, щоб переозброїтися, набрати та навчити нові сили, винести уроки з помилок і знову напасти на Україну.   Припинення вогню може бути забезпечено європейськими миротворчими силами, найімовірніше, на чолі з британськими, німецькими та французькими військами. Водночас ключовим моментом буде те, чи захоче Трамп зберегти центральну роль США у наданні розвідданих, зброї та дозволу Україні завдавати ударів по російській території.

Прем’єр-міністр Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Кір Стармер прибув у четвер у Київ із метою підписати угоду між Сполученим Королівством та Україною на сто років. Причина візиту Кіра Стармера, можливо, не лише у підписанні чергової угоди – попередник Стармера вже підписував щось дуже важливе. Ключове тут – прихід нової адміністрації Трампа у Білий дім і прихід Ілона Маска, особистого «друга» Кіра Стармера. Загалом тут ідеться про можливу зміну безпекової ситуації на європейському континенті.Це цікаво, адже ситуація може розвиватися по-різному. Вона може залишатися такою, як є зараз, із затяжною війною і поступовим просуванням Путіна, або ж можуть відбутися кардинальні зміни. Проте для кардинальних змін необхідні активні та рішучі дії з боку Америки.Наразі ми не маємо чіткого уявлення про те, яким буде курс Трампа і в якому напрямку він рухатиметься. Однак, якщо послухати його нового спецпредставника з питань Росії та України, генерала Келлога, стає очевидно, що це людина з багатим бойовим досвідом. Крім того, як глибоко віруючий християнин, Келлог, безсумнівно, прагнутиме завершення війни, керуючись своїми моральними переконаннями. У той же час, як досвідчений професіонал і генерал, він навряд чи погодиться кинути Україну напризволяще.Я переконаний, що якщо Путін не почне діяти — чи то відступати, вести переговори, чи шукати компроміс — Келлог, найімовірніше, порадить Трампу посилити підтримку України з боку США. Втім, подальший розвиток подій залежить не від Трампа чи Маска, а виключно від рішень, які ухвалюватиме Путін.Зрештою, саме рішення Путіна визначатимуть майбутнє міжнародних відносин. Якщо він вирішить продовжувати війну та посилювати агресію, це неминуче спричинить значний тиск на такі країни, як Угорщина, Словаччина, Австрія, та інших його прихильників. Громадськість вимагатиме відповідальності, змушуючи ці держави переглядати свою позицію, особливо якщо Путіну буде запропоновано можливість для переговорів, а він вирішить проігнорувати шанс досягти миру. Ситуація серйозна, особливо враховуючи те, що спеціального представника американського президента з питань російсько-української війни генерала Келлога призначали не республіканці – його призначатиме особисто Трамп, це буде його персональна номінація. Отже, Келлог транспортуватиме бачення Дональда Трампа.Зрозуміло, на превеликий жаль, що дипломатичного вирішення не буде. Можливо, Трамп наважиться на ухвалення якихось суттєвих погроз, які могли б зупинити Путіна. Але, радше всього, він не зупинятиметься – ми бачимо російську стратегію впродовж трьох років, це поступове нарощування сил і засобів. Нічого стратегічного їм не світить, якщо Трамп не натисне на Київ з вимогою приймати шкідливі для нас рішення. Але якщо ця справа затягується, росіяни намагатимуться реалізувати свої наступальні плани.Все, що ви сказали, абсолютно справедливо. Трампу буде надзвичайно складно чинити тиск на Зеленського без надання вагомих гарантій. Вважаю, Зеленський навряд чи погодиться поступитися територіями без чітких перспектив, максимально наближених до вступу України в НАТО.До того ж, не думаю, що українське суспільство готове змиритися з втратою частини країни. Занадто багато життів було віддано за те, щоб Україна поступилася територією без суттєвих компромісів з боку Путіна та без значних пропозицій з боку Трампа.Тож, починаючи з понеділка, нас, безсумнівно, очікують непрості, але надзвичайно цікаві часи. Ми бачимо прояви руйнації світової безпекової архітектури, що розпочав Путін. Але суголосні заяви – про Гренландію, Панамський канал тощо робить Трамп, який ще не пройшов інавгурації, але й як президент-елект не мав би цього робити, адже зрозуміло, як це використає Путін. Хочеться вірити, що не станеться як 100 років тому і Трамп не вдасться до ізоляціонізму.Я не думаю, що Трамп хоче бути ізоляціоністом. Трамп хоче увійти в історію. Ми всі це знаємо.Він хоче, щоб його запам’ятали як людину, яка відновила велич Америки і зробила її знову сильною на міжнародній арені.Проблема полягає в тому, що він не має можливості досягти успіху на економічному фронті, оскільки йому бракує знань і чіткого плану дій. Замість цього він вдається до гучних жестів, таких як заяви про Панамський канал, Канаду, тиск на Данію або подібні символічні дії. Це радше прояви показової активності, ніж реальна стратегія. Варто також згадати, що раніше він заявляв, що може зупинити війну за 24 години, але тепер цей термін уже змінено до шести місяців. Наразі залишається лише чекати, щоб побачити, яку політику він дійсно впроваджуватиме після вступу на посаду 20 січня. Багато з його попередніх заяв здаються малоймовірними до реалізації. Як ви слушно зауважили, його підхід мимоволі сприяє Путіну. Експансіоністські ідеї Трампа збігаються з прагненнями Путіна, і, на жаль, вони знаходять підтримку також у Сі Цзіньпіна у Китаї. Якщо Трамп не буде обережним, це може призвести до того, що він заохочуватиме деспотів по всьому світу до захоплення нових земель, територій або країн, що стало очевидним з його пропозицій щодо Гренландії.Якщо ми не будемо діяти з обережністю, це може наблизити нас до ще небезпечніших часів, значно серйозніших, ніж ті, які ми переживаємо зараз. Є певний ризик того, що Америка може відійти від своєї лідерської ролі в забезпеченні стабільності на Європейському континенті. Це означає, що Великій Британії, Франції, Німеччині, Польщі треба буде зараз виробляти принципові рішення, робити засідання генеральних штабів. Адже російська експансія, виходячи з її злочинної логіки, не має підстав зупинятися.Європейський Союз заявляє, що має намір взяти на себе ініціативу, але слід пам'ятати, що у ЄС практично відсутній власний військовий персонал. Фактично, це "два солдати і собака". Політично вони можуть претендувати на лідерство, але з військової точки зору це неможливо.Британія має відігравати ключову роль у військовій сфері від імені НАТО у регіоні, але наразі вона не надто ефективно виконує це завдання.  Причинами є слабкість британських збройних сил і той факт, що вони все ще перебувають у процесі оборонного огляду, який ініціювала лейбористська партія.Цей оборонний огляд поки що не дав чітких результатів і не визначив конкретного напрямку британської оборонної політики. Судячи з наявних даних, не схоже, що Лейбористська партія планує суттєво збільшити фінансування оборонного сектора.Це створює непросту ситуацію. Британія повинна відігравати провідну роль, але їй бракує достатніх оборонних спроможностей. Польща, ймовірно, не прагне взяти на себе лідерство, оскільки зосереджена на забезпеченні власної обороноздатності.Що стосується Німеччини та Франції, то обидві країни, на мою думку, стикаються з труднощами у формуванні чітких політичних та військових стратегій. У їхніх діях бракує визначеності. У Німеччині це частково пов'язано зі стилем лідерства канцлера Шольца, тоді як у Франції Макрон, здається, ухвалює рішення залежно від впливу його оточення в конкретний момент, що може призводити до суперечливих рішень уже наступного дня.Таким чином, ми опинилися у стані певного хаосу. Україна може страждати від цієї невизначеності до того часу, поки Центральна та, ймовірно, Північна Європа не виявлять достатньої рішучості, щоб підштовхнути Центральну Європу до серйознішого ставлення до російської загрози. Війна – це масове вбивство людей. Але вона потребує не лише людських ресурсів, але й технічних. Ми розуміємо, який мобілізаційний ресурс мають Сполучене Королівство, Франція, Польща і який є в нас. Потрібно збільшувати оборонне замовлення загалом на Європейському континенті, адже війна – це не лише про людей і гроші, це ще про товари, які можна купити за ці гроші, - це танки, артилерія, авіація.Проблема наразі полягає в тому, що все безкоштовне обладнання вже було розподілено. Це створює серйозні труднощі. Наразі ми покладаємося на те, що компанії, такі як Rhеіnmеtаll, зможуть значно збільшити виробництво. Однак європейські оборонні компанії досі не досягли рівня, достатнього для задоволення зростаючого попиту. Головною причиною цього є те, що, попри свій масштаб, такі компанії, як ВАЕ Systеms або Rhеіnmеtаll, цілковито залежать від урядових контрактів, які визначають обсяги їхнього виробництва.Ці підприємства досі не отримали необхідного фінансування для значного нарощування виробництва оборонної техніки. Хоча їхній рівень роботи вже перевищує показники мирного часу, він усе ще залишається на рівні, який можна назвати "мирний час плюс", а не повноцінний рівень воєнного часу.У Європі немає масштабної мобілізації на рівні воєнного часу, за винятком, можливо, Фінляндії та Швеції. Решта країн продовжують діяти так, ніби життя може продовжуватися у звичному ритмі, займаючись буденними справами чи катаючись на лижах. Якщо Трамп закличе країни витрачати 5% ВВП на оборону, багато хто, ймовірно, обмежиться 3,5% і зробить вигляд, що цього цілком достатньо.Занадто багато країн, відверто кажучи, поводяться так, ніби ховають голову в пісок, як страуси. Допоки Трамп не прийде, не здійме шуму та не змусить діяти, важко очікувати реальних змін. Наприклад, 100-річна оборонна угода з Великою Британією звучить вражаюче, але що за нею стоїть насправді? Де танки? Де зброя? Такі угоди можуть виглядати добре на папері, але вони не допомагають вирішувати проблеми на полі бою. Європа потребує реальних змін. ​​У контексті перспективи можливої ситуації без угоди, тобто заморожування, хочеться вірити у появу миротворців. Але я не знаю, яка європейська країна підтвердила - крім Франції, на словах вона завжди все підтверджує, - і готова вислати 10-тисячний контингент, щоби забезпечувати лінію фронту, яка перетвориться на лінію розмежування. Можливо, Кір Стармер підтвердить, що Лондон готовий відправити 20 тисяч, наприклад, шотландських стрільців? Є відчуття, що європейські країни застосовуватимуть своїх людей, щоб стабілізувати ситуацію? Президент Франції сказав, але рішення, схоже, має бути колективним.Не думаю, що ми зможемо стабілізувати ситуацію. Стабілізація неможлива, поки Росія не зупиниться — повністю не зупиниться. Або Росія зупиняється, або іноземні війська не будуть задіяні. Навряд чи Британія чи Франція відправлять свої війська. Якщо Росія не виведе свої сили, а лише, умовно кажучи, встановить новий кордон, тоді, можливо, хтось погодиться охороняти цей кордон. Але ніхто не візьметься його охороняти, якщо це потребуватиме ведення бойових дій.Таким чином, усе зводиться до одного — усе залежить від Путіна.Ми можемо виголошувати скільки завгодно промов і робити гучні заяви, але це не матиме жодного значення, якщо Путін не має наміру зупинятися. І це справді велика проблема. Ми можемо говорити про можливу лінію розмежування, але особисто я не бачу її, адже Путін вважає, що він перемагає. Поки він переконаний у своїй перемозі, він буде продовжувати рухатися вперед і не зупиниться ні перед чим. Відповідно до ресурсів нашого ворога і його планів у середньостроковій перспективі, ми розуміємо, що Російська Федерація вивела приблизно мільйона особового складу на лінію фронту для забезпечення. Триває рекрутація, триває підготовка. Я регулярно спілкуюся з нашими військовими, і вони по-різному оцінюють російських інтервентів: є підготовлені підрозділи, а є непідготовлені. Проте ворог має достатньо ресурсів, забезпечений їжею, взуттям і певною кількістю іранських, китайських та російських безпілотників. З одного боку, ми розуміємо, що ворог не може запропонувати нічого принципово нового. Але вони використовують наявний мобілізаційний ресурс, який значно перевищує наш. До цього також долучаються північнокорейські ресурси. Відповідно, якщо оцінювати ситуацію на лінії фронту, то ворог намагається накопичувати підрозділи на певних ділянках фронту, сподіваючись прорватися там, де наша оборона слабша. Ми розуміємо, що ситуація може вимагати ухвалення додаткових принципових рішень. Проте наразі ми бачимо, що ворог очікує, як це передбачали марксисти, переходу кількісних змін у якісні. Це дуже болісний процес, і він стосується також знищення військових об’єктів, зокрема логістики, включаючи нафтопереробні об’єкти ворога. Ворог відчуває значний біль від наших дій, проте продовжує наступати, незважаючи на втрати.Ви повинні чітко розділити ці питання. По-перше, Росія на фронті все ще має ресурси, і я впевнений, що вона зможе отримати додаткові постачання, зокрема, від Північної Кореї. Тому я не вважаю, що Росія стикається з браком ресурсів. Однак я також не вірю, що їй вдасться прорватися.Вони могли б прорватися, але проблема полягає в тому, що вони втратили значний потенціал, особливо лідерський. Для прориву потрібна виняткова підготовка та реалізація, і я не думаю, що на даний момент вони здатні це зробити. Натомість вони, схоже, продовжують дотримуватися своєї поточної тактики: завдають ударів по українській лінії фронту, використовуючи чисельну перевагу для обходу та локальних проривів, і завдають втрат українцям у темпі, якому Україні важко протистояти. Це саме те, що вони роблять зараз, і роблять це досить ефективно. Росіяни дотримуються цієї стратегії вже два роки і, схоже, не збираються від неї відмовлятися. Крім того, вони отримують дедалі більше безпілотників, оскільки російська оборонна промисловість уже повністю адаптована до потреб війни.Ніхто з європейських країн, включно з Україною, цілковито не переналаштувався на війну. Україна досі не налаштована на війну серйозно — ми все ще «граємося» у війну. На фронті залишається надто багато людей, які не демонструють належного рівня підготовки, включно з генералами. Даруйте, але така реальність. Крім того, логістична система все ще залишає бажати кращого. Поки всі ці проблеми не будуть вирішені, Україні рано чи пізно прийдеться рухатися назад. Нам потрібно ставити на керівні посади компетентних полковників і бригадирів. Тоді, якщо ми зможемо також упоратися з питаннями логістики та розвитку оборонної промисловості, я вважаю, що ми знову почнемо рухатися вперед.Однак попереду ще багато роботи. На жаль, Зеленський, схоже, поки не усвідомлює, що ключ до перемоги — у його руках. Йому потрібно перестати призначати на керівні посади друзів і почати обирати компетентних фахівців. Перемога вимагає компетентних людей, а не друзів у владі. А як, наприклад, визначати компетентність того чи іншого високопоставленого офіцера або управлінця? Ми розуміємо, що адміністрація Байдена може порадити одну кандидатуру, а адміністрація Трампа – зовсім іншу. Водночас існують, наприклад, військові колективи, які дуже добре орієнтуються, хто з генералів є кращим, хто компетентний, хто менш підготовлений, хто сміливий, а хто обережний. Але тут постає питання, як це все працює в комплексі, в системі, і відповідно питання критеріїв.Це досить просто. У сучасних умовах генерали, перш за все, повинні володіти англійською мовою. Без знання англійської вони не зможуть ефективно спілкуватися зі своїми колегами та союзниками, читати найновішу оборонну літературу або отримувати доступ до важливої історичної інформації. Це базова вимога. По-друге, генерали мають бути лідерами, за якими готові йти інші, яким довіряють і які мають значний військовий досвід. Часто це означає офіцерів, які навчалися за кордоном, а не лише випускників місцевих військових закладів. Слід також зазначити величезну різницю між тим, як Захід навчає своїх офіцерів воювати, які навички та інструменти надає, і підходами, характерними для радянської системи підготовки. Це абсолютно різні підходи, і генерали, які опановували лише радянські норми, часто не готові до сучасних викликів війни.Отже, необхідно обирати людей, яким можна довіряти, які самі довіряють своїм підлеглим і не зловживають своєю владою. Це мають бути лідери, які особисто виїжджають на фронт, щоб зрозуміти реальну ситуацію, і формують свою стратегію на основі того, що відбувається в дійсності. Не на картах, не в звітах і не на позитивних рапортах, а на реальних умовах. Крім того, таким лідерам повинні настільки довіряти їхні підлеглі, щоб вони могли відкрито говорити правду про стан справ, не побоюючись наслідків.На багатьох ділянках фронту зараз серйозно бракує правди, адже тих, хто наважується говорити правду, нерідко звільняють або відсторонюють.Тому для генералів ключовим є прагнення до правди. Як їх сприймають люди? Чи довіряють їм? Чи мають вони необхідні знання та досвід? Чи є вони професійними та компетентними? І найголовніше — чи здатні вони створювати культуру правди у своїх організаціях? Чи, навпаки, вони спотворюють реальність, пристосовуючи її до власних уявлень і переконань?