Search trend "стамбул"

За останні два дні Стамбул вдруге переживає землетрус. Увечері 25 квітня місто знову струсонуло магнітудою від 3 до 4. Повний текст новини

Потужний землетрус магнітудою 6,2 сколихнув Стамбул 23 квітня. Понад 150 людей звернулися до лікарень, переважно через травми, отримані під час стрибків з будівель. Повний текст новини

Внаслідок сильного землетрусу, який у середу сколихнув турецький Стамбул, понад 150 осіб були госпіталізовані з травмами.

Очільник Кремля вважає, що Україна приречена та все одно рано чи пізно буде під контролем Москви.

У Мармуровому морі біля берегів турецької провінції Стамбул стався землетрус силою 6,2 бала за шкалою Ріхтера.

У Стамбулі сталася серія землетрусів. Поштовхи почалися близько 12:50 за місцевим часом і тривали 10-15 секунд. Повний текст новини

Міжнародний аеропорт “Стамбул” став першим у Європі, де одночасно експлуатуються три незалежні злітно-посадкові смуги. Щодня через аеропорт здійснюється в середньому майже 1,5 тисячі рейсів.

Делегації США і Росії прибули в четвер на переговори в Стамбул для нормалізації роботи своїх дипломатичних місій. Джерело: "Європейська правда" з посиланням на Rеutеrs Деталі: Журналісти агентства зафіксували, як кілька автомобілів в'їжджають до будівлі російського консульства в центрі Стамбула.

Делегації США і Росії прибули в четвер на переговори в Стамбул для нормалізації роботи своїх дипломатичних місій.

Про це повідомляє Rеutеrs.За словами Ердогана, опозиційна Республіканська народна партія намагається зірвати розслідування й правосуддя."Судовий обов'язок від імені турецької нації полягає в тому, щоб переламати ці брудні руки. З часом громадськість побачить, як далеко сягає ця мережа, яка обплутала Стамбул, як плющ", - заявив турецький лідер.Що передувало19 березня Екрема Імамоглу, який представляє опозиційну Народно-республіканську партію (НРП), затримали у ході масштабної антикорупційної кампанії в Туреччині. Згодом суд ухвалив рішення про взяття його під варту. Разом з Імамоглу арештували 19 його прихильників.Прокуратура клопотала про взяття під варту за обома звинуваченнями, однак у справі про допомогу озброєній терористичній організації, яку закидають Імамоглу, йому призначили лише судовий нагляд. Під "терористами" мається на увазі ліва "Робітнича партія Курдистану" (РПК), що бореться за незалежність курдів.Турецькі політичні аналітики називають мера Стамбула основним суперником Ердогана. Тож арешт Імамоглу за кілька днів до праймериз сприйняли як спробу усунути конкурента.Через арешт Імамоглу у Туреччині почалися масштабні протести. Увечері 23 березня в Анкарі демонстранти скандували, що "Туреччиною управляє свавілля". В акцію втрутилася поліція і почалися затримання.Наступного дня опозиційна Республіканська народна партія Туреччини висунула кандидатом у президенти заарештованого та відстороненого мера Стамбула Імамоглу. 27 березня муніципальна рада Стамбула обрала виконувача обов'язків міського голови замість Імамоглу.Водночас вища рада радіо і телебачення Туреччини за висвітлення протестів через арешт опозиційного мера Стамбула покарала чотири телеканали, зокрема вимкнула один із трансляції на 10 днів.30 березня опозиція Туреччини розпочала кампанію зі збору підписів по всій країні з вимогою проведення дострокових виборів президента.

Зближення сербських політиків з Москвою на тлі антиурядових протестів може бути кремлівським планом. У чому він полягає та якими можуть бути наслідки для нашої країни, розбиралася Gаzеtа.uа. Уже більше тижня Сербію лихоманить від масових протестів. Під громадським тиском парламент проголосував за відставку уряду, а президент Александар Вучич натякнув на дострокові парламентські вибори. Тим часом його соратник, віцепрем'єр Александар Вулін перебуває у Москві. 24 березня він зустрівся з секретарем Радбезу РФ Сергієм Шойгу. Вулін, котрий у минулому був керівником сербської розвідки, має підкреслену проросійську риторику. Шойгу, мабуть, було приємно чути від сербського гостя про "західні спецслужби", котрі інспірують протести, щоби "поставити інший уряд" та подяки російським спецслужбам за підтримку стабільності у Белграді. У відповідь Вулін почув від Шойгу бажане: РФ готова підтримати владу Сербії "для запобігання дестабілізації обстановки і у змінних геополітичних умовах". Але кого саме у Сербії насправді підтримує Кремль? Вучич - Вулін Додик Путіну мало зиску з чинного президента Александара Вучича, котрий намагається балансувати між Росією і Заходом та є залежним від Китаю. На доказ цього, Вучич багатослівно виправдовувався перед РФ за голосування в ООН за європейський варіант резолюції до третіх роковин російської війни в Україні з визнанням РФ країною-агресоркою. За його словами, це сталося "випадково", бо прем'єр був втомлений. "Сербія мала утриматися", - констатував він. Хоча сербська сторона офіційно відкликала свій голос, Вучич зіграв "і вашим, і нашим". Та Кремлю слів замало. Сергій Шойгу заявив, що Александара Вучича чекають у Москві 9 травня. Однак прем'єр, відчуваючи коливання ґрунту під ногами, екстрено зустрівся у Белграді з заступником глави адміністрації президента РФ Максимом Орєшкіним саме того дня, коли віцепрем'єр Александар Вулін спілкувався у Москві із Шойгу. "Добра зустріч, - написав Вучич, - під час якої ще раз було підтверджено відданість зміцненню відносин Серії з РФ у всіх областях". Синхронність зустрічей свідчить про занепокоєння Вучича - чи не хоче Кремль замінити його Вуліним? Жорсткішого треба Підстави є. Крім голосувань в ООН, Вучич стрімко втрачає підтримку всередині Сербії. У російських пабліках політологи вказують, що він за 13 років так і не налагодив відносин з міською, особливо повоєнною, інтелігенцією. Якби Вучич не боявся виборів, він би нині їх давно оголосив, як неодноразово робив раніше. Але чинний сербський прем'єр зволікає. Натомість риторика Александара Вуліна більше до душі Кремлю. Країна-агресорка останнім часом частіше демонструє симпатію до цього політика. Тим паче, у столиці РФ Вулін зробив кілька важливих зовнішньополітичних заяв: протести у Сербії організовані та підтримуються ворогами Трампа у США, Сербія ніколи не буде членом НАТО, ОДКБ та інших військових блоків і союзів. Віцепрем'єр очікує радикалізації протестів найближчим часом і прогнозує, що після формування нового уряду влада краще контролюватиме ситуацію. Цілком може бути натяк на прем'єрство самого Вуліна. Якщо йому вдасться на парламентських виборах сформувати коаліцію "під себе", Вучич буде обмежений у маневрі, а Сербія стане більше проросійською чи, скоріш, антиєвропейською. Вірогідно, схема зацікавила кремлівських діячів. Зібрати сербський пазл Схоже, сербський президент пробує реанімувати ідею "Великої Сербії", згідно з якою до держави мають увійти частини Боснії та Герцеговини, Македонії та Чорногорії, де проживають серби. У червні 2024 року Вучич скликав Всесербський собор (серби з усієї колишньої Югославії), в резолюції якого йдеться про Косово як про частину Сербії, як і про нинішню Республіку Сербську. Опосередковано на це вказує активізація президента Республіки Сербської Мілорада Додика. І цьому сенсі пропозиція Вучича могла бути затребуваною у Кремлі. Для Росії "Велика Сербія" цікава у контексті панславянізму, на що може вказувати анексія Криму. На думку історика кримськотатарського народу Хакана Керемли, росіяни прагнуть захопити Константинополь (Стамбул) з метою відродити Візантійську імперію. Кримська авантюра Путіна - не мета, а інструмент для того. Хрестоносці "на лічильнику" Єпископ Тихон Шевкунов у 2008 році фігурував у пафосному документальному фільмі "Падіння імперії: Візантійський урок", де проводяться паралелі між впливом Заходу і розпадом Візантії та СРСР. Шевкунов є духівником Путіна. А для самого господаря Кремля нинішній президентський термін є більше ідеологічним, він хоче залишити нащадкам щось величне. У червні 2021 року він відвідав Третяковську галерею, де Шевкунов публічно розповів про "грабіж Заходом Візантії" та пригадав критичне ставлення Олександра Невського до хрестоносців за захоплення Константинополя. Офіційно відвідини стосувалися виставки саме про Олександра Невського. "Скільки років грабували?" - поцікавився Путін, ніби не знаючи деталей історичної події. Телеведучий каналу АТR Айдер Муджабаєв переконаний - Путін хоче захопити протоки Боспор і Дарданели і сформувати нову імперію. Він "обклав" Туреччину з обох боків: Сирія і Чорне море (Крим). І Сербія для нього важлива. Переграти минуле У 1992 році, коли на Радбезі ООН вирішувалася доля Югославії, Росія підтримала санкції проти цієї країни, що викликало осуд сербів. Нині Сербія не запроваджує санкції проти РФ, про що Вучич постійно нагадує російській стороні. З іншого боку, Мілорад Додик вимагає перегляду угод про Боснію і Герцеговину (частини Дейтонської угоди про Югославію) або розділу. При цьому, Республіка Сербська має поєднатися із Сербією Вучича. Обидва: і Вучич, і Додик - прямо говорять про підтримку і Путіна, і Трампа. Також в унісон вони твердять про небажання вступати у НАТО. Додик каже, що ЄС хоче втягти до Альянсу Боснію і Герцеговину. З Путіним Вучич спілкувався телефоном на початку березня, син Трампа приїздив до Белграда незадовго до протестів. Додик стверджує, що має підтримку у чинній американській адміністрації. "Дві голови одного звіра" Заяви Додіка болісно сприймаються у Боснії та Герцеговині. Міністр оборони каїни Зукан Хелез заявив: Вучич і Додик "дві голови одного звіра", тому їх потрібно відсторонити від влади за заклики до розколу. За даними сербського видання Кurіr, Сербія і Угорщина планують створити військовий союз, оскільки Хорватія і Албанія підписали з Косово Меморандум про військовий союз. Сербія є загрозою безпеці в регіоні, заявила президентка Косово Вьоса Османі. Для України Сербія важлива як союзниця. Офіційний Белград розірвав контракти з РФ на постачання зброї на користь контрактів з західними країнами та уклав угоду з ЄС про спільну розробку літію. Цікаво, що Дональд Трамп ще 11 лютого 2025 року дякував Сербії за підтримку України у протистоянні агресору. Розворот офіційного Белграда до Росії ускладнить українсько-сербські відносини, але критичним не стане. Навряд чи він можливий, оскільки молодь Сербії переважно тяжіє до євроінтеграції. Трамп 11 лютого також писав про підтримку подальшої інтеграції країни до ЄС і НАТО. Тим не менш, проросійські настрої у Сербії розігріваються російською стороною у небезпечних форматах. Так, днями російські пабліки повідомили про відкриття осередку Міжнародного волонтерського центру у Сербії за участі Координаційної ради організації російських співвітчизників. На товариському футбольному матчі у Белграді 21 березня вболівальники сербського "Партизана" і московського ЦСКА скандували "Сербія і Росія - брати навіки!" Якщо Росія мобілізує сербських росіян, теоретично, для протидії Україні, через Угорщину вони можуть підійти до нашого західного кордону. А якщо Угорщина і Сербія укладуть військову угоду, можливо, це стане першим кроком для реалізації такої загрози.

Багатотисячні протести, заблоковані соцмережі та зупинений громадський транспорт – так виглядає сьогоднішній Стамбул.

Люди вийшли на вулиці після затримання головного суперника Реджепа Тайїпа Ердогана. Влада заборонила масово збиратись у місті, але очікуються мітинги по всій країні.

Президент Ердоган спровокував загострення в країні, бо покладався на зовнішню підтримку і сприятливу політичну кон'юнктуру. 19 березня турецькі силовики затримали мера Стамбула Екрема Імамоглу за підозрою у хабарництві. Подія мала потужні наслідки: турецька ліра обвалилася до історичного мінімуму через занепокоєння інвесторів можливим розгортанням репресій у країні. Турецькими соцмережами ширяться картинки, як за 10 років девальвувала ліра: тоді можна було купити авто, нині за цю ж суму - самокат. Центробанку Туреччини довелося продавати долари з золотовалютних резервів, щоб зупинити падіння нацвалюти. Побоювання не безпідставні. Екрем Імамоглу є представником найбільшої у Туреччині опозиційної "Республіканської народної партії" ("РНП") і найвірогіднішим конкурентом Реджепа Таїпа Ердогана на президентських виборах. "Я не відступлю" В РНП відразу наголосили на політичному характері затримання. Лідер партії Озгюр Озел назвав його "спробою перевороту проти нашого наступного президента", оскільки "народна воля підміняється силою". Якщо це так, то турецька влада запізнилася. Екрем Імамоглу напередодні записав звернення: "Ми маємо справу з великою тиранією, але я хочу, щоб ви знали: я не відступлю". До різкої риторики його спонукало, зокрема, рішення Стамбульського університету анулювати диплом Імамоглу про вищу освіту. Без цього, за турецьким законодавством, не можна балотуватися у президенти. Але, як і в інших ситуаціях, коли центральна влада намагається тиснути на опозиційних лідерів, не працюючи з першопричинами, переслідування може не лише додати Імамоглу популярності, а й вивести його в лідери турецького Майдану. Поки звинувачення Імамоглу у хабарництві та тероризмі лише додають йому популярності. Підміна понять У Стамбульському університеті протести спалахнули за кілька днів до затримання опозиційного політика через рішення про диплом. Щоб висловити своє обурення люди пікетують Генпрокуратуру та поліцейські відділки. Натомість влада наголошує на великих обсягах оборудок Ікрема Імамоглу. Головна прокуратура Стамбула повідомила про арешти більш ніж 100 пов'язаних з Імамоглу осіб, котрі нібито причетні до злочинної організації, що займається, крім хабарництва, шахрайством та здирництвом. "Це сором на віки, - написав у соцмережі лідер "Партії рівності та народної демократії" Тулай Хатімогулларі. - Це спроба перебудувати політику через судову систему". Без політики Та цей його допис побачить менше турецьких громадян, ніж зазвичай, бо влада уповільнила роботу YоuТubе та обмежила доступ до найпопулярніших соцмереж. У Стамбулі перекрили магістральні дороги та кілька станцій метро. "Пов'язувати розслідування і справи, порушені судовою системою, з нашим президентом, у кращому випадку, неприпустимо", - пояснив міністр юстиції Їилмаз Тунч. Дії влади суперечать цьому. Якщо політичних підстав для затримання і немає, то наслідки - вже є. Запобіжні заходи, запроваджені владою, якраз проти масових протестів. Насправді в Ердогана можуть побоюватися не так тих, хто співчуває Імамоглу чи обурений діями правоохоронців, як зростаючим впливом опозиції та можливим її альянсом з курдами. Курдський жах Агенція Аndаdоlu з посиланням на прокуратуру натякає на зв'язки Імамоглу з "Робочою партією Курдистану" і "Союзом громад Курдистану", котрі у Туреччині визнані терористичними. Звідси і підозра мера Стамбула у тероризмі. У розвиток, прокурдська "Партія рівності й народної демократії" засудила затримання і закликала негайно звільнити всіх засуджених. 23 березня РНП має провести з'їзд для обрання свого кандидата на президентські вибори. За законодавством, перегони мають відбутися у 2028 році. Але чинний президент Туреччини може піти на оголошення дострокових виборів, оскільки є заборона на балотування понад два терміни. Щоб обійти її, чинному президенту потрібно або змінити Конституцію, або - оголосити дострокові вибори. І на реалізацію останнього варіанту працює якраз збурення через затримання Імамоглу. Зокрема, у парламенті 19 березня депутати від РНП зірвали засідання і покинули залу, на вулицях Стамбула пікети й акції протесту. Достатньо кількох зіткнень з поліцією, щоб чинний президент Туреччини завдав удару по РНП. Помста за Стамбул? На місцевих виборах 2024 року РНП значно покращила свої позиції, а Екрен Імамоглу переобрався вдруге на посаду мера Стамбула. Це стало ударом по президентській "Партії справедливості і розвитку", котра до виборів 2019 року контролювала Стамбул протягом 25 років . Оскільки голоси стамбульців зазвичай є вирішальними (16 мільйонів жителів), наявність опозиційного міського голови з 2019 року турбувала Ердогана. І в 2019, і в 2024 році пропрезидентська партія оскаржувала результати голосувань у Стамбулі. У 2019 році це вдалося, але і повторні вибори знову виграв Екрем Імамоглу. Шум навколо арештів формує перспективний стартовий майданчик для турецької опозиції. РНП, наприклад, не збирається скасовувати свій з'їзд. Не виключено, що на ньому буде обрано кандидатом політика, котрий діятиме під егідою ув'язненого чи переслідуваного Імамоглу. Зовнішня атмосфера Перша реакція у світі на затримання є негативною. МЗС Німеччини розцінило арешти як тиск на Екрена Імамоглу. Зовнішньополітичне відомство Франції висловило "глибоке занепокоєння" арештами, котрі "можуть мати тяжкі наслідки для турецької демократії". Та навряд чи Ердоган візьме до уваги ці формулювання - у нього є підстави злитися на ЄС. Європейський суд з прав людини 18 березня визнав, що Туреччина порушила право на справедливий судовий розгляд справи за підозрою у членстві або сприянні терористичній організації. Йдеться про справу Мустафи Айдина, котрого запідозрили у причетності до молодіжного крила "Робочої партії Курдистану". Гра Ердогана Якщо президент Туреччини хотів спровокувати політичну кризу, щоб контролювати її, він обрав найделікатніший момент. Реджеп Таїп Ердоган має інтереси у Сирії та на Близькому Сході. Головним болем для нього є курди, котрі мають широку трансдержавну мережу організацій і, за версією чинної влади, мімікрують під різні партії та політичні осередки. Силовим рішенням офіційної Анкари було оголосити низку структур терористичними організаціями, що підтримали і на Заході. Однак нині Туреччина має стратегічні інтереси і в Україні, причому воліє, як і в ситуації з Сирією, не побити горщики з Росією. Це послаблює позицію особисто Ердогана як політика, по котрому завдано потужного удару у 2024 році. Він досі просуває Туреччину як посередницю у мирних переговорах, але на сьогодні цю функцію виконує Саудівська Аравія. Негативні сигнали чинному турецькому президенту надіслали з Європи, реагуючи на затримання Імамоглу. Попри телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом і підготовку візиту у квітні, залишається незрозумілим кого підтримує Вашингтон при наявності сильного опозиційного лідера та очевидному занепаді президентської партії (що, зокрема, показали місцеві вибори 2024 року). Єдиний шанс Ердогана - результати по Близькому Сходу. І це безпосередньо стосується України. Турецький смаколик 18 березня з подачі палестинської сторони відбулася телефонна розмова спецпредставника Путіна по Близькому Сходу і країнах Африки, заступника Міноборони РФ Михайла Богданова з секретарем Виконкому "Організації звільнення Палестини Хусейном Шейхом. Важливо, що Хусейн Шейх перебував із робочим візитом у Туреччині. Чи сприяв розмові Ердоган і чи не стали результати перемовин "цукеркою" для Дональда Трампа, котру запропонував Путін під час розмови того ж 18 березня? На користь версії - Богданов і Хусейн Шейх обговорили консолідацію всіх палестинських сил навколо "ОЗП" для створення незалежної держави зі столицею у Східному Єрусалимі, що живе у мирі та безпеці з Ізраїлем. Картина так відповідає прагненням Дональда Трампа, що висока ймовірність, що Путіну доповіли про розмову і він переповів її як погоджену з палестинцями і турками пропозицію американському президенту. Не виключено, що саме тому близькосхідна тематика у пресрелізі Білого дому про розмову вийшла на перше місце, а врегулюванню кризи в регіоні приділено значну увагу. Крім того, безпека судноплавства у Чорному морі неможлива без участі Туреччини. Якщо Трамп запропонував її Путіну, ініціатива мала бути погоджена з Ердоганом. Але це ще більше підважує позиції Реджепа Ердогана у самій Туреччині. Стамбульський Майдан може стати несподіванкою, як зазвичай для низки лідерів інших країн - багаточисельні протести. Хоча наразі ознак підготовки такої масштабної акції не помічено, люди можуть просто вийти на вулиці через економічні негаразди.

У провінції Стамбул, яка включає турецький мегаполіс, діє запроваджена напередодні рішенням губернатора заборона на будь-які демонстрації та мітинги. Попри це, протести тривають, відбуваються вони і в інших містах, включно зі столицею Туреччини Анкарою

Наші - в Джедду, американці - в Джедду, Віткофф - до Москви. Усі перемовляються. Але найбільше бентежить у теперішній геополітично-дипломатичній ситуації, що ми надзвичайно мало розуміємо, до чого можуть дійти. Як загалом формуються ті чи інші лінії компромісу? Ми розуміємо, точиться війна, війна кривава. Ворог сильний, ворог потужний. Адміністрація Трампа генерує регулярні повідомлення, але ми в Україні також хотіли б бути учасниками чи бодай розуміти, про що можуть домовлятися і якою є формула справедливого миру.І коли ми доходимо до того, що може називатися підписанням чи певною торгово-дипломатичною пропозицією, яка буде надходити до Сполучених Штатів, а Сполучені Штати вже б якось так намагалися це все діло розподілити по дипломатичних каналах, все одно хотілося б відчувати, що ми також при ділі, що ми розуміємо, що відбувається. Якщо говорити про параметри подібних угод, протокольна частина - це одне (хоча ми її до кінця також не розуміємо, що може бути прописано в офіційній частині). А є ще й частина кулуарна?Я сиджу зараз в автомобілі на території Польщі й по польському радіо почув заклик президента Польщі Дуди дати Трампу шанс. Мовляв, ніхто не міг зупинити війну. Давайте дамо Трампу шанс. Тому я хочу підтримати президента Дуду і, оскільки я через два тижні буду в США на міжнародній конференції (там Міжнародний університет Флориди, який за 20 км від резиденції Трампа), то ще раз хочу прогнутися, і підтримати, і шанс дати президенту Трампу теж.Але якщо серйозно трошки відрефлексувати те, що відбулось у Джедді, насправді для нас це повернення в точку початкової стадії ведення переговорів. Нас із вами дуже сильно гойдає вгору-вниз. Трамп то нас дуже любить, то називає останніми словами, але на сьогодні більше нервують росіяни, тому що так уже сподобались результати зустрічі, але нас це, звичайно, насторожує. Кожен раз, коли люди, яким ми не дуже довіряємо, говорять про те, що щось сподобалось, ми відчуваємо підвох. І це стосується і американської сторони, і української влади так само. Наприклад, те, що відбувається в Суджі. Є великі підстави думати, що все-таки та інформація, як ви говорите, кулуарна, та інформація, яка просочувалася, що частиною або умовою росіян приступити до переговорів принципово по безпеці було виведення українських військ із Суджі. Я не військовий експерт, але зрозуміло, що багато було інформації, і що українським військам уже потрібно було виходити з Суджі, бо там були загрози оточення. Але хай це коментують військові експерти.З політичної точки зору ми розуміємо, що в України, в принципі, іншого варіанту, ніж погодитись на американську пропозицію про оці 30 днів, фактично не було. Хоча ми спочатку думали й досі вважаємо, що перемир'я буде слугувати тільки росіянам, а росіяни стверджують, що перемир'ям скористаються українці, бо нас із вами зараз американці завалять зброєю, - з обох сторін іде така інформаційна хвиля невдоволення, але зрозуміло, що в нас не було іншого варіанту.Після отої ситуації в Овальному кабінеті, українська делегація не мала права зараз не піти на цей контакт. І тому ми дуже вдячні президенту Трампу, під його мудрим керівництвом ми зробили свій крок. Тепер президент Трамп і його команда говорять про те, що Україна вже знову згодна на мирні переговори.Але речниця президента Трампа… Цікаво, що американські журналісти просто дуже уважно відслідковують все, що відбувається, і в адміністрації Трампа немає шансів якось там видати бажане за дійсне. От вони запитували: а що буде, якщо Росія порушить ці перемовини? А українці просто отак-от руками розводять: а що, буває так, що росіяни не порушують свої домовленості?Мало того, у них навіть публікації йдуть, що зараз міжнародну угоду треба укладати так, щоб знайти можливість, обов'язково зберегти можливість Росії вийти й порушити цю угоду, бо - мені це не подобається - росіяни кажуть, що, бачте, вони вже обпеклися на Мінських угодах.І це цікава тема. Коли Меркель заявила про те, що, виявляється, тільки заради нашої безпеки, заради того, щоб дати нам можливість відбитися, вона спочатку нам заблокувала вхід у НАТО, а потім проштовхувала ці Мінські угоди, які очевидно були вигідні Росії, в яких була очевидна формула Штайнмаєра. Штайнмаєр не українець, і його формула була дуже небезпечна. Я пам'ятаю ті моменти. І тепер, коли Меркель, по-перше, не попросила пробачення і не покаялась, на відміну від президента Клінтона, а стверджує, що це було спеціально зроблено, щоб, мовляв, дати паузу Україні, росіяни вхопилися за цю тему. І тепер у них мантра така - "нас уже більше не обманути". Ну всі ж дурять цих довірливих росіян, вони завжди виконують свої зобов'язання - а їх усі дурять.  Так, був Мінськ, був Мінськ-2. Був Стамбул, зараз може бути Джидда і може бути ще невідомо що. Був такий прогресивний "женевський формат", але чомусь американці захотіли прилетіти в Саудівську Аравію, замість того щоб на фазенді Рубіо у робочій атмосфері зустрітися. Це трошки дивно, тому що ми не потребуємо зустрічі на нейтральній території, адже довіряємо нашим американським друзям і партнерам і готові відрядити весь найцінніший український політикум - Єрмака, Умєрова, Сибігу. Ну немає в нас секретів і застережень перед американцями. Чому Саудівська Аравія?Чому Джедда? Ну, напевно, тому що Саудівська Аравія – "намолене" місце, вони вже там провели ряд успішних переговорів. Може, там уже є дисконти в готелях, їх там приймають нормально… Плюс там температура краща…Серйозно - не знаю. Я думаю, що американці у дивній ситуації, бо ми спочатку думали, що вони наш партнер. Ну а партнер - це значить, що ми разом виступаємо на переговорній позиції. Потім почали говорити, що вони ж насправді медіатор, тобто посередині. Ну, добре, посередині. Я це сприймаю. Але коли ми зараз чуємо про те, що вони відновили, дякувати Богу, - от уже в Жешуві працює аеропорт, бо говорили, що там уже плити бетонні розібрали, зброя пішла, допомога пішла, розвіддані пішли. Посередник не може допомагати одній стороні. Мало того, там держсекретар сказав, що вони не будуть надавати військову й фінансову допомогу Росії. Ну, слава Богу, а то був би вже повний абсурд.Вони трохи заплутались у цих ролях, але вони всі заручники Трампа. Трамп сказав, що буде посередині, - і от вони займають цю точку зору, хоча вона не витримує критики, коли ти починаєш аналізувати якісь ознаки, що таке, власне, посередник. Бо посередник не може давати зброю одній зі сторін конфлікту, або війни, або агресії. У нас уже був «Мінськ-1», «Мінськ-2», далі «Стамбул» був - абсолютно неприйнятний і відрізнявся від «Мінська» тим, що передбачав демілітаризацію, денацифікацію і так далі. Що можуть зараз вимагати росіяни? І що можуть намагатися пропхнути наші союзники-партнери-посередники, які десь збоку? І взагалі невідомо, що завтра напише у своєму твіттері президент Трамп.Ну, ми дуже вдячні і цінуємо Трампа за те, що він узяв на себе цю відповідальність і мудро веде нас до миру. Але так, попередній досвід нам говорить про те, що нам не варто зараз уже знову вважати, що Трамп партнер і Сполучені Штати - партнери. Усе, довіра порушена, не потрібно мати якихось надзвичайних очікувань, бо нас трохи кидає, нас свідомо розхитують ментально - то перемога, то зрада. І особливо ненадійний настрій і стан Трампа.Але Трамп сказав - я хочу повторити, бо я дивився цю цитату і вона мене дуже вразила - Трамп сказав, що він знає бачення Росією миру. Але це бачення розуміє тільки він, воно є тільки в голові у нього, у Трампа, і більше ніхто у світі не спроможний це зрозуміти. Ну от, нам треба в оцю мантру Трампа вірити. Але ми ж розуміємо чудово, що Трамп нарветься. Ми ж розуміємо, що Росія ніколи не виконувала міжнародних угод.Коли прессекретарку Трампа прямо запитали про це, вона зійшла з теми: вона не відповіла і сказала, що це ще зарано. Тому ми зараз у ситуації, коли черговий шанс американського президента перезавантажити стосунки з Росією і Росія до таких сценаріїв готова. Зараз перед Росією виклик. Ми прийняли цей мирний план, причому це мирний план американської адміністрації - оці 30 днів перемир'я. Росія каже, що ні-ні-ні. А потім Пєсков каже: ну, треба подивитися, ми ще офіційно не отримали. Але зрозуміло, що, скоріше за все, Росія буде використовувати тактику, де вони вже набили руку дуже сильно, - вони будуть тягнути час. Їм потрібно зробити так, щоб винуватою завжди була Україна.  Ми розуміємо, що основна задача Путіна - це немовби про щось домовитись із Трампом і знайти винного у зриві всіх домовленостей, звісно, нас із вами, Україну, а після того продовжити агресію. Хочеться вірити в мудрість Трампа, що він не поведеться на це.Але є ще крайній граничний сценарій. Можливо, ми бачимо лише пазли надзвичайно великої угоди й насправді все найважливіше вже відбулося, коли ми говоримо про розмови між американцями та росіянами, адже їхні делегації вже зустрічалися і Трамп міг отримати від росіян, наприклад, пропозицію «ви собі берете Арктику, а наші інтереси в Україні ви будете толерувати». Але це тільки просто може бути трошки розтягнутим у часі - на пів року, на рік і так далі.І не тільки Арктику, ми, росіяни, дамо вам певні африканські країни, ви хочете метали рідкісноземельні - ми запропонуємо вам свої, можете видобувати рідкісноземельні метали на тих територіях, які ми зараз окупували. Для мене нема жодного сумніву, що це є основна тактика Росії, розуміючи, що Трамп дуже ведеться на бізнес, на ці мільярди та трильйони якихось міфічних прибутків. І те, що основний переговорник зараз не Рубіо, а Віткофф, і з російського боку Дмитрієв, такий собі олігарх, член родини, - оці два, Віткофф і Дмитрієв, насправді домовляються і, можливо, вже й домовились про реальні речі.Тобто, зрозуміло, ми не можемо конкурувати, ми не можемо запропонувати Трампу більше, ніж може йому запропонувати Росія. Якби він міг тільки економічними інтересами керуватися, у нас би не було шансів, але є інші речі, зокрема є політичні речі, геополітичні. І реакція Європейського Союзу нам дуже була помічною. Треба сказати, що якби не така швидка, миттєва і дипломатична реакція, підтримка України Європейським Союзом, якби не зусилля Британії, президента Макрона, прем'єрки Італії, то, напевне, нам би не вдалося зараз вирулити з цієї ситуації, яка відбулася у Джедді. Там точно попрацювали європейці.І от, як ми з вами зараз говоримо, європейці вже зараз розглядають і форсують оцей план того, що терміново надати Україні, і вони, враховуючи їхні нормальні темпи, зараз розвили просто реактивну швидкість у згуртуванні. І, звичайно, на Трампа це впливає, тому що там є геополітичні інтереси в Трампа, він хоче з Китаєм якось там тягатися. Зараз уже пишуть відверто, що Китай переграє Америку вже технологічно, і якщо взяти об'єднані ринки Європейського Союзу і Китаю, то Америці нема що робити.Європейський Союз уже відповів адекватно на тарифи рівно на таку суму, на скільки Америка ввела тарифи на європейські товари. Але Трамп не пустив в Овальний кабінет Каю Каллас - міністра закордонних справ Європейського Союзу, людину, яка репрезентує собою зовнішню політику об'єднаної Європи. Не пустили її в урядовий кабінет, сказали: ми зайняті, обідаємо. Це скандал, який можна порівнювати з розмовою Зеленського з Трампом в Овальному кабінеті, це небачена історія у світовій дипломатії за останні роки, принаймні у стосунках між Америкою і Європою. Але це сталося, і Трамп теж демонструє свою готовність їхати далі тим курсом.Трамп демонстрував цю готовність поки Європа ще не роздуплилася. Він і президента Дуду, а Польща - це найбільший партнер… Згадайте, Байден скільки разів був у Польщі, він не був під час війни у жодній іншій країні, він окремо дякував полякам, бо поляки зробили дуже багато, вони - хаб для постачання зброї, ми знаємо всю цю історію. І протримати президента Польщі ледве не півтори години, а потім дати йому 10-15 хвилин аудієнції - це не менш знущальне дипломатичне приниження.Але, бачите, Дуда все рівно хоче дати Трампу шанс. І Європейський Союз, у принципі, все розуміє. Але, розуміючи, що зараз просто повністю порвати стосунки зі США неможливо, намагаються Штати втримати.Підкреслю: я думаю, що дипломати вже собі занотували, що не потрібно на майбутнє просто кидатись у підписання збройних контрактів зі США, тому що можуть бути сюрпризи і з літаками, і з дозволами. У доктрині безпеки, я думаю, ЄС точно врахує ризики, пов'язані з тим, що якщо ви дуже залежите від Сполучених Штатів, то ви будете заручниками того, хто буде там при владі. Ну, поки там буде Трамп. А якщо після Трампа буде Венс, то це набагато веселіше. А якщо після Венса буде Маск? Розуміємо, що в них міняється концепція, але якщо ми постійно будемо однією з розмінних карт, це попросту страшно. І тут ключова історія не в тому, чи ми будемо отримувати або не отримувати американську допомогу. Ми справді віримо в наших європейських союзників, але ми розуміємо, що американці можуть бути доволі мстивими і вони можуть бути послідовними у своїх діях, спрямованих проти нас. Наприклад, знову випустять на арену шановну конгресменку Вікторію Спарц з нашої сонячної Чернігівщини, і вона з папкою документів вийде, і звернеться до американського народу, і поіменно буде перелічувати всіх тих, кого вона вважатиме розкрадачем американської допомоги. І потім американське ДБР, і американський же ж Татаров, так би мовити, візьмуться за оті всі можливі зловживання, які чинилися в окремо взятих колгоспах Української Республіки.Якось так може бути. І після того можуть бути ще й санкції. Не дай Боже, звісно, але я не виключаю, коли Маск прозоро натякнув і пригрозив деяким найвидатнішим українським політикам: виїжджайте, мовляв, у нейтральну країну з амністією, нічого вам за це не буде. Ми розуміємо, що вони і так можуть - наші дорогі американські партнери.Як людина, яка займалася вступом України в Міжнародний валютний фонд, у Світовий банк, я вам скажу, що там найбільша загроза. Тому що американці - це ключовий акціонер валютного фонду Світового банку. У нас така дивовижна програма співпраці з валютним фондом: ми зазвичай підписуємо програму, і там у ній є, допустимо, 10 траншів, 10 переглядів. Ми десь на другому чи на третьому перериваємо цю програму і починаємо нову з нового стартапу. Зараз ми пройшли там найдовшу дистанцію з валютним фондом.Але рішення приймає рада директорів: підтримати чи не підтримати Україну, виконала чи не виконала Україна свої зобов'язання. І якщо валютний фонд не продовжить програму співпраці, це миттєво відіб’ється на поведінці інших кредиторів і на вартості запозичень і всього іншого. Я вже мовчу про програми Світового банку. Поки що там американці зупинили багато мільйонів. Я не знаю, між іншим, чи вони відновили програму відновлення енергоструктури, але в них дійсно є можливості тиснути, і причому не треба там виходити на окремих українських олігархів - треба просто сказати, що країна не виконує.І дуже часто у нас є підстави для того, щоб нас звинувачували в невиконанні. Якщо взяти під мікроскопом подивитися, які ми робимо реформи і як ми там боремося з корупцією, то ми з вами знаємо. Але мова зараз про інші речі, значно більші, геополітичні. З точки зору геополітичної у нас просто іншого шляху немає, ніж бути абсолютно монолітним із цим клубом охочих, які вже були відважні, - там зараз десь 37 країн. Це формується така коаліція неформальна Європейського Союзу, яка навіть розглядає можливість надати Україні своїх - не люблю слово «миротворці», бо миротворці у нас асоціюються з солдатами в білих шоломах, які ні на що не впливають, а то військові, які мали б зробити неможливим порушення Росією мирної угоди. І європейці, дуже швидкими темпами, зараз уже проводять чергову зустріч і вже проговорюють якісь деталі. Ми чули про закрите небо, ми чули багато речей. Тобто Україна зараз тільки має шанс вистояти, якщо ми будемо дуже цінувати оці стосунки з ЄС.І те, що Трамп там зробив по відношенню до головної дипломатки Європейського Союзу, - для нас це тільки свідчення того, що ЄС не на словах, а справді проявляє солідарність. У мене таке враження, що зараз треба тиснути на гальма. Зараз треба дати дошкою два на чотири по носу Маска, бо він просто псує зовнішню політику. Трамп що там - «Теслу» його рекомендував біля Білого дому? Ну, ми знаємо, як упали акції Білого дому, але бог з ними, з акціями. З точки зору технологій Маск реально непересічна людина, але давати йому можливість втручатися і так коментувати безпардонно політику… Він робить величезні проблеми для Трампа.Тепер Канада показала палець неповаги. Гренландія вчора провела вибори, переможець виборів показав палець неповаги. Китай показав більше пальців неповаги і зустрічні тарифи. Європейський Союз дає зустрічні тарифи. Просто економічно, я думаю, Трампу вже пояснять, що тут треба гальмувати, і всі економічні серйозні видання про це говорять.Тому далі просто йти оцим буром проти всіх одночасно, м'яко кажучи, з не зовсім професійною і компетентною командою, допускати таких людей, як Маск, до публічних заяв і до можливості робити політичні заяви та втручатися в справи інших країн - це реальна катастрофа. Стільки проблем створити за 50 днів - це треба зуміти. Значно більше проблем створено, ніж досягнень. Це ще не проблеми, це лише квіточки, ягідки почнуться трошки згодом. Ми знаємо, як американські капіталісти, не побоюся цього соціалістичного слівця, можуть купувати - вони люблять купувати, коли все дешево. А коли щось дороге, то вони його хочуть здешевити. Ну і от, чи не можуть вони взяти й обвалити наші зовнішні акції? Чи обвалити курс гривні до курсу 150 000 гривень за один гватемальський болівар? Після того можуть спокійно у дестабілізовану в соціально-економічному плані країну зайти зі своїми пропозиціями й за один долар скуповувати по 150 га наших родючих чорноземів і так далі.Коротка відповідь: без валютного фонду цього неможливо зробити. Бо саме основна задача валютного фонду - це організація, яка слідкує за тим, щоб країни-члени цієї організації були економічно спроможними повернути в тому числі і кредити, і борги, і виконати свої зобов'язання. Гіпотетично, дуже гіпотетично, для якогось там серіалу на «Нетфліксі» цей сценарій може бути. Але загалом немає особливого сенсу, бо в американських інвесторів, які підтримали Трампа, був списочок - скільки хто. Там, по-моєму, Маск лідер, він заслуговує десь 150 млрд.Вдумайтесь у суми: втратити за 50 днів президентства свого соратника Трампа 150 млрд - це треба бути геніальним інвестором. І там далі перелік американських мільярдерів, які втратили тільки на тому, що підтримали Трампа, бо зараз упав ринок крипти. Криптани ж святкували, що Трамп - це їхній чувак, вони вже там просто рахували ці прибутки.Вихолощений ринок капіталу, американський фондовий ринок знову в червоному, вони втрачають трильйони. І тому на цьому фоні Україна не є для них з точки зору там якихось пріоритетів важливою. Якщо не поставити на місце Росію, то яка різниця, що ти там будеш купувати, якщо нестабільний буде ринок.По-перше, та структура економіки, яка в нас була, - ми вже не будемо видобувати руду, експортувати ліс, у нас буде зовсім інша структура економіки. І вигідніше американцям зараз разом з європейцями зробити ринок України безпечним, а потім тут можна заробляти - ми ж не проти. Такого ринку відбудови України зараз в Європі точно немає. Це найбільший проєкт. Чому так шаленіють інвестори? Чому зараз інвестори, я не перебільшую, стоять у чергу і розглядають - я знаю від розмов зі своїми друзями, що вони стоять у чергу, вони хочуть взяти участь у відбудові України. І Ердоган там, і Китай навіть. Усі думають, що, подивіться, така величезна країна, її треба буде з нуля відбудувати. Це дуже привабливо. Для того щоб була успішна відбудова, потрібно, щоб тут були стабільні правила і щоб тут була безпека. Так, усі це розуміють, але, можливо, росіяни хотіли б контролювати якраз оцю точку входу іноземних інвесторів і пропускати це через путінського близького соратничка, пана Кирила Дмитрієва, уродженця, до речі, Києва. Ви про нього теж згадували. І загалом, якщо говорити про оферту, яка може надійти від Кремля, - так розуміємо, що вони готові. І Путін, і Дмитрієв говорили про те, що вони готові знову відновити їхню прекрасну економічну співпрацю з американцями - дуже продуктивну, взаємовигідну.Знаєте, у бегемота оттака пащека величезна - але там пролазять тільки яблучка. Росіяни могли б хотіти проковтнути, але зараз їм буде не до того. У росіян, у тому числі й у Путіна, виникають реально колосальні структурні економічні проблеми. Чому вони зараз скидають тему, що до 2026 року перемир'я не може бути, - тому що вони розуміють, що якщо зараз вони не підуть на пропозицію Трампа…Тут треба процитувати мого «улюбленця» Ліндсі Грема. Я кажу дуже іронічно «улюбленця», тому що це така дивовижна суміш популізму, недалекоглядності й у той же час особистої відданості Трампу. Але він зараз озвучує, цитую, що в нього вже готовий законопроєкт, який введе проти Росії «санкції, що переламають Росії всі кістки», от саме такі «кістколомні санкції», що там живого місця в Росії не залишиться, і цей проєкт готовий. Якщо тільки Путін каже, що він не погоджується, - то все. І Грем каже, що в нього є двопартійна підтримка. Я вірю, що депутати-демократи такий законопроєкт підтримають і будуть «ламати кістки» російської економіки.Я не знаю, скільки там правди, але ситуація така, що зараз поле маневру для Росії складніше. Скоріше за все, ми знаємо, що скажуть «да, но нет». У принципі погодяться і почнуть там накидати свої вимоги, які вони публікують щоденно, нічого там нового немає. Але ситуація для Путіна загрозлива.І коли ситуація досягає того рівня, що виникає загроза вже особисто для Владіміра Владімірича, - то він просто переплутав піжаму і вдягнув на себе вже військову форму і прийшов у Курськ. Усі кажуть, що це такого не було - у військовій формі його не бачили, ну, років 15, а тут так приперло.Я розумію, що Курськ, скоріше за все, тільки підтверджує: були домовленості, що наші будуть виходити з Курська. І йому ж треба продемонструвати, який він крутий перець, і він туди пішов, на передову. Але в них задача 9 Мая, 80 лєт… …перемоги над нацизмом. І вони хочуть, так би мовити, пришити капітуляцію. Якої не буде, тому що ні ми, ні американці також, не можемо погодитися на те, щоб хтось називав нашу перемогу нашою капітуляцію. І це також не лягає, особливо з урахуванням того, що частина нашого політичного істеблішменту збирається продовжувати свою політичну кар'єру.Принаймні штаби, попри оце от усе, на низькому старті. Тимчасова зупинка вогню може бути певним моментом, після того стається переформатування воєнного стану в стан надзвичайний чи ще якийсь, що дозволив би згідно з нашою Конституцією проводити це. Рішення ще має бути Дональда Трампа, можливо, він когось уже побачив іншого на посаді. Чи, наприклад, вони бачать іншу конфігурацію Верховної Ради.Вертаючись до благодатних часів, пам'ятаєте великі дискусії стосовно широкої коаліції - Юлія Володимирівна, Віктор Андрійович, Партія регіонів і так далі? Ну і, можливо, вони збираються зліпити таку Верховну Раду, яка б влаштовувала всіх і могла б блокувати будь-які рішення президента.Дуже добре пам'ятаю. Я годинами був змушений вислуховувати. РНБО, їхній секретар, радник з питань безпеки, Держдеп - на мобільний телефон. Добре пам'ятаю, що я не знав, як, якими словами їм пояснювати, що таке українська політика. А вони дуже хотіли зробити таку картинку широкої коаліції. І в мене було багато брифінгів їм потім про те, чому це неможливо, але я думаю, що вони так і досі не розуміють. У мене були вже після відставки регулярні контакти з Держдепом, і я звернув увагу на те, як вони взагалі, навіть ті чиновники, які дуже підтримували «помаранчеву» коаліцію або якісь наші атлантичні прагнення, наскільки вони у своєму світогляді близькі до русскіх у сенсі впливів.Чому я не любив «Голос Америки» і програму «Порівняння» з ВВС або радянську пропаганду - тому що «Голос Америки» у ті часи холодної війни дуже схожий був на радянську пропаганду. Говорили штампами, з не дуже глибоким аналізом, на відміну від «Німецької хвилі», чи «Радіо Свобода», чи ВВС. У них такий менталітет є, але вони дуже далекі від розуміння того, що відбувається. І ці розмови про те, що вони там проводили консультації, - ну проводьте собі консультації з українською опозицією.Вони ж самі - це ж не росіяни, не Путін. Ви маєте розуміти природу українських майданів, ви маєте розуміти, що таке українське суспільство, ви маєте розуміти, що, хто там не замінить Зеленського (чи не замінить - це не має значення), - жоден український президент не зможе ігнорувати громадську думку. Оце слово, яке вони так люблять - vіbrаnt сіvіl sосіеty, таке vіbrаnt, вібруюче, повне енергії громадянське суспільство. Вони це кліше створили, говорять - ото як невіруючі Отченаш, не розуміючи про що воно, - але не розуміють його природу. Через два тижні буду знову пояснювати - на конференції у Флориді, 20 кілометрів до Мар-а-Лаго, резиденції Трампа. Ну, я туди не поїду… Не кажіть гоп, що не поїдете. Можливо, вони наведуть такі аргументи, що все-таки вам доведеться з ними повечеряти.Там будуть багато республіканців на цій конференції. Жарти жартами, але для американців дуже важливо зрозуміти. Вони настільки стандартно повторювали речі класичні про демократію, що коли вони стикаються зі справжньою демократією, їм у голову не приходить, що це може бути, що це реально - Майдани ніким не організовані. Вони впевнені, і про це Трамп відверто сказав, це мене дуже здивувало: якби не ми, мовляв, то вас би вже не було б. «Джавеліни» «джавелінами» - та хіба це «джавеліни» зупинили російську навалу? Російську навалу зупиняв отой дядько, який стояв біля й руками упирався в танк. І ті люди, бабулі, які кидали коктейлі Молотова на російську техніку. І ми не знаємо, скільки росіян були протикнуті вилами десь там по лісах. Але вони цього не розуміють.Вони дійсно думають, що можна керувати, можна ставити своїх людей, можна змушувати керівництво країни приймати якісь рішення, які в них там у голові склалися, і при цьому повністю ігнорувати те, що відчувають українці. Вони, з одного боку, говорять нам ці стандартні компліменти - які ми мужні, які ми дивовижні, які ми стійкі. І потім, коли ми там ледве не голими руками вигнали Януковича з його гвардією, потім наші добровольчі батальйони зупинили першу навалу Росії… Ми уже давно вигнали б росіян, якби не оцей основний підхід американської політики демократів і республіканців - не допустити розвалу спочатку Радянського Союзу, а тепер Російської Федерації.Ми говоримо, що Китай - основний ворог. Але для американської зовнішньої політики, для дотримання національної безпеки їм дуже важливо, вони вбачають, що Росія має бути отакою, яка вона є, не складатися з незал­ежних національних утворень, бо там більше 100 національностей в Росії. Вони страшенно, як чорт ладану, бояться саме розпаду Росії. І тому кожен раз, коли ми приходимо до­ того, що ми можемо зараз погнати або розгромити росіян, вони включають ці інструменти для того, щоб цього не допустити.

Раніше про таку можливість заявляв спецпосланець Трампа.

У Стамбул 27 лютого прибули російська та американська делегації. Між ними був новий раунд переговорів. Повний текст новини

Стамбул-2 – це по суті ослаблення України, а не мир.