Search trend "старлінк"

Через глобальний збій у роботі супутникового інтернету Stаrlіnk користувачі по всьому світу втратили доступ до мережі. Проблема, зокрема, торкнулася українських військових, але частина з них заздалегідь підготувалися до подібного сценарію. Про це повідомив український фахівець з радіотехнологій Сергій "Флеш" Бескрестнов у своєму Теlеgrаm-каналі. Збій Stаrlіnk продемонстрував, наскільки важливо військовим мати альтернативні інструменти для зв'язку. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маск заявив, що ніколи не відключить Україну від Stаrlіnk "Велика подяка Маску за масштабні навчання зв'язківців! Зв'язківці діяли чітко і злагоджено, хтось дві години завантажував оновлення, хтось 40 разів "складав і розкладав" "Старлінк", хтось молився і матюкав "СпейсХ". А хтось перейшов на заздалегідь підготовлені резервні канали зв'язку", - розповів "Флеш". Експерт додав, що після цього інциденту командири змусять робити резервні канали, тих хто ще нічого не зробив. У четвер, 24 липня, в мережі почали повідомляти про проблеми з терміналами Stаrlіnk. У тому числі спостерігалися перебої і на фронті в Україні.

Через глобальний збій у роботі супутникового інтернету Stаrlіnk користувачі по всьому світу втратили доступ до мережі. Проблема, зокрема, торкнулася українських військових, але частина з них заздалегідь підготувалися до подібного сценарію. Про це повідомив український фахівець з радіотехнологій Сергій "Флеш" Бескрестнов у своєму Теlеgrаm-каналі. Збій Stаrlіnk продемонстрував, наскільки важливо військовим мати альтернативні інструменти для зв'язку. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маск заявив, що ніколи не відключить Україну від Stаrlіnk "Велика подяка Маску за масштабні навчання зв'язківців! Зв'язківці діяли чітко і злагоджено, хтось дві години завантажував оновлення, хтось 40 разів "складав і розкладав" "Старлінк", хтось молився і матюкав "СпейсХ". А хтось перейшов на заздалегідь підготовлені резервні канали зв'язку", - розповів "Флеш". Експерт додав, що після цього інциденту командири змусять робити резервні канали, тих хто ще нічого не зробив. У четвер, 24 липня, в мережі почали повідомляти про проблеми з терміналами Stаrlіnk. У тому числі спостерігалися перебої і на фронті в Україні.

Пізно ввечері 24 липня у роботі Старлінк зафіксували глобальний збій у всьому світі, зокрема в Україні - звʼязок не працював по всій лінії фронту - роботу відновили через 2,5 години

Бійці батальйону безпілотних систем 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ знищили вантажівку, позашляховик, мотоцикл, 2 гармати, 3 міномета, засіб РЕБ, Старлінк і генератор окупантів на Лиманському напрямку.

Бійці 14 бригади, які воюють на Куп'янському напрямку, знешкодили засоби зв'язку та захисту російської армії: Старлінк, РЕБ, антену та генератор. Цілі вистежили FРV-дроном

На Лиманському напрямку бійці 63-ої окремої механізованої бригади знищили БМП, 2 гармати, 4 міномети, квадроцикл, мотоцикл, камеру спостереження, старлінк, антени та 2 БПЛА "Молнія-2".

Ілон Маск тримає ЗСУ своєю залізною рукою за допомогою "Старлінка", визнає військовослужбовець Олександр Карпюк. Він вважає це принципово неправильним і не може зрозуміти — чому українське керівництво нічого досі не зробило, щоб усунути цю загрозу.

Просто факт: два місяці хаосу і турбулентності - 47% підтримують Трампа. Це найвищий показник за два його президентства, хоча 51% і не підтримує. Та важливішою є інша цифра — рівень підтримки партії демократів найнижчий за 30 років - 33%. Тобто в момент, коли Трамп влаштовує хаос - демократи ще більше падають. І це те, що буде визначати майбутнє мінімум років на 10.Тепер ключове питання, на яке ми маємо дати відповідь — як працює Трамп? Як нам донести йому те, що важливо для нас? Почнемо від зворотного, що не працює з ним. Перше — з Трампом не можна спілкуватись через медіа. Він один з найбільш "забулених" політиків медіа. Стільки булінгу, як на нього виливали американські ЗМІ — мабуть, не переживав жоден політик у світі. Тому коли ви звертаєтесь до Трампа через ЗМІ — ви до нього не звертаєтесь. Читайте також: Плюралізм думок в голові Дональда Трампа небезпечний не тільки для УкраїниДруге, тролінг і активізм ще гірше, ніж медіабулінг. Його переслідували всі кому не лінь, зрештою, в нього навіть стріляли. Бігти за Венсом і щось кричати йому на відпочинку, писати якесь лайно в стилі "данке фрау Ріббентроп" - це взагалі не має ніякого впливу на Трампа і його команду, окрім зворотного. Всі хто зараз цим займаються, завдають нам непоправної шкоди.Тепер, а як це має бути? Вчора був цікавий пост Фесенка, про те, що ідею забрати під себе атомні енергостанції команді Трампа підсунув "ушлий" депутат. Воу, тобто є спосіб закидати ідеї Трампу? І як же це? Фесенко пише, що для цього цей депутат зустрівся з Руді Джуліані, другом Трампа, а той вже доніс йому цю ідею. Я не знаю, хто цей депутат, і не оцінюю цю ідею, але я гарантую, що саме так це працює. Хочете донести Трампу ідею? Знайдіть того, з ким він грає в гольф! Все просто. Він сприймає інформацію тільки особисто.Читайте також: Про що домовилися Трамп і ПутінПутін, на відміну від нас, які досі посла не змінили, це добре знає. Він спілкується через особистих представників, які знають людей в оточенні Трампа. Поки ми ллємо тонни лайна в соцмережах, говоримо про свої червоні лінії в ЗМІ, Путін без проблем доносить безпосередньо все, що йому треба. А ми потім психуємо, чому Трамп повторює російські наративи. То ще більше разів повторімо, що він дебіл — точно стане краще чи ні? Це ж стосується і Маска. Знайдімо його друзів, вийдемо на них, поговоримо, хай організують зустріч, і в прямому спокійному спілкуванні будемо його переконувати. Зрештою, Маск дав нам старлінк, і повірте без цього наші територіальні втрати були б значно більші.Уявімо такий діалог з Маском. Зараз він дуже наляканий ризиком ядерної війни. А його кораблі ще не на Марсі. Тому він думає, що будь-які втрати території не можуть конкурувати із загрозою ядерної війни. Але є раціональний і нормальний аргумент. Поразка України від ядерної держави буде сигналом всьому світу, що ядерна зброя єдиний спосіб зберегти свою державу. Тому поразка України призведе до ще більше небезпечного світу, з неконтрольованим поширенням ядерної зброї. Достатньо логічно, чому треба підтримувати нас?Я розумію, що нами керують емоції, але в політиці емоції роблять з вас жертву. Виграє холодний розум і розрахунок, емоції завжди програють. І розрахунок нам каже: або змініть свої підходи, або програєте. В нашому випадку на кону наше життя і наших дітей.ДжерелоПро автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцистРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець розповів NV Бізнес про структуру військово-технічної допомоги США і про те, коли Сили оборони України можуть відчути наслідки її зупинення

NV запускає збір для бійців 110 ОМБр, які вже четвертий рік поспіль боронять Україну на Донбасі. Ціль збору 120 тис. грн на два екофлоу та старлінк

Гендиректор Теslа та SрасеХ, а також мільярдер Ілон Маск відзначився дивною поведінкою під час інавгурації Дональда Трампа. У соцмережах створили купу мемів, намагаючись пояснити дії Маска. Повний текст новини

Леся Кушнір — Sеnіоr Dеlіvеry Маnаgеr в міжнародній ІТ-компанії. З чоловіком і трьома дітьми вони переїхали в село у Карпатах, де тепер паралельно з основною роботою розвивають ферму альпак «Хитра стайня». Про перевезення альпак через польський кордон, менеджмент ферми і життя в горах Леся розповіла в інтервʼю DОU. «Мій неочевидний „козир“: те, що я — мама трьох дітей». Про роботу в ІТ В ІТ я працюю останні пʼять років. До цього близько десяти років працювала в інвестиційних компаніях — залучала в Україну міжнародних інвесторів, торгувала єврооблігаціями та акціями. Коли у мене з’явилася третя дитина, зрозуміла, що хочу зростання. Тому я повністю змінила індустрію, роль і професію. Було два варіанти: або йти в агро і займатися трейдингом, або обрати ІТ. Спочатку здавалося, що мій досвід не зовсім підходить, та зараз я розумію, що проєктний менеджмент — це моє. На співбесіді я навіть виявила неочевидний «козир», що я — мама трьох дітей. Знаєте, є стереотип, що краще не казати про дітей на співбесіді, бо вони можуть сприйматися як проблема: брак часу, лікарняні тощо. Але я вирішила сказати, що доволі непогано керую проєктами, бо в мене троє дітей. І це був момент вау-ефекту, коли було очевидно, що я «продала» свої навички. Тепер я розумію чому: якщо ти можеш одночасно справлятися з такими різними завданнями вдома, то на роботі це теж буде твоєю сильною стороною. Я працюю у великій організації з різними напрямами і весь час зростала як горизонтально, так і вертикально: починала з Рrоjесt Маnаgеr, переходила на більш технічні ролі. За відчуттями, я кілька разів змінювала свою діяльність, не змінюючи компанії. Окрім роботи, вже понад два роки ми з чоловіком розбудовуємо та розвиваємо ферму альпак «Хитра стайня» на межі сіл Річка та Яворів в Івано-Франківській області. «„Хитра“ — це про складність, нестандартний підхід і функціональність». Звідки назва та ідея ферми Стайня — це основа концепції нашого проєкту, вона в центрі всього, і саме тому ми обрали цю назву. А «хитра» — бо не проста: у ній живуть цікаві тварини альпаки, яких не так багато в Україні. До того ж стайня сучасна. Там є камери відеоспостереження, спеціальні поїлки та інші зручності. Завдяки цьому легко утримувати стайню в чистоті, а тваринам — комфортно жити. Тому «хитра» — це про складність, нестандартний підхід і функціональність. Відео стайні зсередини, джерело: Іnstаgrаm Ферму ми розвиваємо на землі, де жили декілька поколінь моєї родини: я отримала її у спадок від бабусі та дідуся. Ми всі гуцули. Ідея розпочати свій бізнес у Карпатах зародилася у 2020-2021 роках, у розпал ковіду. Тоді компанія відправила мене на ремоут, діти перейшли на дистанційне навчання, а чоловік якраз звільнився. Тобто ми перестали бути привʼязаними до міста. Та переїзд все-таки вимагав хоробрості, бо в нас був налагоджений побут і власна квартира в Києві: велика, комфортна, красива. Виникла ідея побудувати на нашій ділянці в Карпатах будинок під здачу, бо в суспільстві є запит на відпочинок в горах. І в процесі перебиратися ближче, щоб менеджерити будівництво. Фото ділянки в Карпатах влітку 2021 року, джерело: Особистий архів Восени 2021 року ми почали робити дорогу до самого будинку: найбрутальнішу ділянку в 600 метрів тоді розрівняли, завезли багато машин щебеню. По суті, це точка старту підготовчих робіт зі здачі будинку: ми шукали забудовника і зробили проєкт майбутнього будинку. У середині лютого 2022 року ми родиною приїхали до батьків чоловіка у Львів, щоб мати змогу залишити з кимось дітей і з’їздити в Карпати вирішити справи по будівництву. А 26 лютого, через два дні після початку повномасштабного вторгнення, вже з речами приїхали в бабусин дім у Карпатах: я, мій чоловік Максим, троє наших дітей (Дзвінка, Злата та Дем’ян) і золотистий ретривер Бабай. Ми розглядали різні варіанти, адже на роботі мені пропонували релокацію в один з офісів за кордоном, але буквально в перші два тижні зрозуміли, що хочемо залишитись жити в горах. «Мрія, взята з полички». Про те, як вирішили заводити саме альпак Це було дуже органічне рішення, і я пам’ятаю відчуття полегшення, коли ми його ухвалили. Тепер ми могли втілювати мрії та бажання, які без нашої присутності тут були б неможливі. Я завжди хотіла мати тварин і куди б не поїхала, намагалась знайти ферми. Не можу пояснити чому, але у мене велика любов до таких місць. Пам’ятаю, якось в Ісландії ми зупинилися пожити на конюшні. Це було в полі, навколо ні душі, лише коні. Відчуття були неймовірними. Це особлива енергетика. Альпаки і Перу мене дуже надихають, хоча я там ніколи не була, і це досі моя мрія. Я довго задивлялась на цих тварин, бо вони такі прекрасні. І мені стало цікаво, чи могли б вони жити в наших Карпатах. Почала читати і зрозуміла, що тут для них — ідеальний клімат. Вони природно живуть у горах і добре переносять перепади температур, не люблять спеку, а серед гір завжди прохолодно і є багато площі для випасу. Коли ми в лютому 2022-го зрозуміли, що залишаємось жити в Карпатах, я, не довго думаючи, дістала ферму альпак з полички мрій, і ми взялись за її втілення. «Все технічне завдання йшло від нас». Проєктний менеджмент ферми Для мене будь-яке завдання — це проєкт. Незалежно від того, чи це питання, пов’язане з дітьми, чи робоче завдання, чи господарське. Ти проводиш дослідження, розбиваєш на частини, визначаєш, що потрібно, і реалізовуєш. Так само було з фермою альпак. Ми з чоловіком почали з досліджень: Вивчали всі доступні в інтернеті матеріали. Насправді в мережі інформації англійською мовою дуже багато, зокрема на YоuТubе.Склали список ферм, які хочемо відвідати у Польщі. Якщо ви поїдете до Польщі або просто на карті введете «альпака», побачите ферми кожні кілька кілометрів. Наприклад, Соnіrаyа та Неаvеn — одні з найбільших. Я переконалася, що ми йдемо в правильному напрямку: Польща близько, і якщо там це так популярно, то рано чи пізно набуде поширення і в нас. Потім ми відвідали обрані ферми, поспілкувалися з власниками та працівниками, щоб краще зрозуміти, які умови необхідні альпакам. Я навіть надіслала проєкт альпакарні знайомій фермерці в Польщі, щоб вона подивилася і дала фідбек. Все технічне завдання йшло від нас. Ми фіналізували документацію і почали будувати Звісно, не власними руками: наймали львівську будівельну компанію, яку довго шукали. Мій чоловік Максим був постійно на місці та фактично виконував роль прораба. Це була велика залученість. Не можу уявити, як можна побудувати щось, якщо ви не на місці! Єдиний варіант — найняти когось, кому повністю довіряєш. Відео з підготовки брами для «Хитрої стайні», джерело:Іnstаgrаm І що важливо: Максим не мав досвіду в будівництві. Як і я, він багато років працював в офісах, носив костюм і сидів на зустрічах. Та він розібрався у всіх нюансах і повністю взяв контроль будівництва на себе. Паралельно ми почали пошук альпак. Спочатку думали, що знайдемо їх в Україні, бо не було плану везти тварин з-за кордону. Але не знайшли потрібних. В Україні є багато альпакоподібних тварин, але нам було важливо купити здорових альпак з гарною шерстю, щоб у перспективі їх можна було розмножувати. Тому ми поставилися до пошуку дуже серйозно. Нам допомогла віцепрезидентка Асоціації заводчиків альпак у Польщі: вона знайшла для нас ферми, де можна придбати тварин. «Це був найдовший dеlіvеry, який я коли-небудь робила». Як перші альпаки приїхали в Україну Отже, альпак ми все-таки привезли з Польщі в травні 2024 року. І організувати це було дуже непросто. Я жартувала, що це був найдовший dеlіvеry-процес у моїй кар’єрі Dеlіvеry Маnаgеr. Сукупно це зайняло близько року. Було багато паперової роботи, і головне — дуже незвична для мене комунікація. Відео перших альпак на фермі, джерело: Іnstаgrаm Наприклад, якщо на роботі я запускаю проєкт у Штатах, то збираю всіх на дзвінок, хто б де не перебував, і ми за кілька днів можемо розв’язати будь-яке питання. Але з перевезенням альпак інша ситуація. Ти пишеш, а відповіді немає. Потім пишеш через тиждень, а відповідають не те, що потрібно. Люди працюють в зовсім іншій сфері та з іншими темпами життя. Пам’ятаю різні етапи: від зневіри до розпачу, а потім — надії. Було декілька таких хвиль. І ще ж рідні запитували: «А коли будуть тварини?». Я вже не могла це чути, тому що не могла відповісти. Я за них повністю розрахувалась, але вони ще були на фермі в Польщі. Постійно надходила нова інформація: то ось скоро, то зачекайте, то потрібно місяць карантину, то тести на туберкульоз, які їм зробили, не підходять, то ще щось. І мова про привезення з Польщі, тобто не дуже здалеку. Ми навіть жартували: «Купімо якийсь причіп і просто їх самі привеземо». Але так не можна, бо не пропустять через кордон. Потрібна спеціальна ліцензія для фургона та водія, розмитнення та інші моменти. У результаті ми дочекалися — приїхали шість альпак. Поки що лише хлопці: два самці (залишаємо на розплід) і чотири кастрованих (для компанії, бо альпаки потребують соціалізації). Наші альпаки мали польські імена, але вони були не дуже цікаві, тому ми їх переіменували на українські: Бажан та Їлак (гуцульська варіація імені Ілля) — це наші самці.Вир, Ярополк, Дарій і Свирид Опанасович — наші четверо хлопців. З останнім — жодної передісторії цього імені немає, просто чоловік вирішив жартівливо назвати. Коли альпаки нарешті приїхали, ми відкоркували пляшку шампанського. Я не могла повірити, що ці тварини, на яких ми так довго чекали, нарешті в стайні: живуть своє чудове життя. Свирид Опанасович на природі, джерело: Іnstаgrаm А взагалі, першими на фермі зʼявилися кури, бо це легко: поїхав на ринок, купив і все. Спочатку ми придбали кілька звичайних курей, але згодом я захотіла більш специфічні породи, тож почала шукати на ОLХ. Ми їздили Івано-Франківською областю, купували курей і тепер знову будемо розширювати курник. Я вже забронювала партію курочок на березень. У нас на це цілий rоаdmар. Щодо курника, то він поки що досить простий і ще без півня, бо ми не займаємось розведенням. Але це теж у планах на наступний рік: півень, курчата, весь цикл. До речі, курочки на фермі, не прості: вони несуть кольорові яйця. І наші гості зможуть спробувати їх на сніданок. Всі ці елементи створюють атмосферу казкового фермерського вайбу. Приклад кольорових яєць, джерело Іnstаgrаm «Це не ті тварини, які будуть раді обіймам». Більше про альпак та особливості їхньої поведінки Багато хто думає, що альпаки — тварини, яких можна обіймати, але насправді в них немає такої природної потреби. Коли альпака народжує, вона не облизує дитинча, на відміну від інших тварин, тих самих корів. Альпаки не люблять, коли їх гладять. Можливо, є винятки, але загалом це не ті тварини, які будуть раді обіймам. Їм цікаві люди, вони підходять, особливо якщо у тебе є морквинка. Але в нас тільки один альпака зараз підходить, щоб його почухали — це Бажан. Від їхньої появи у травні з альпаками не було жодних неприємних ситуацій. Але оскільки вони належать до родини верблюжих (Саmеlіdае), то можуть плюватися — зазвичай один на одного, коли з’ясовують стосунки. Здебільшого так роблять самці, які можуть між собою посперечатися. Я чула від нашого перевізника історію, що один з альпак плюнув на ветеринара на кордоні Сама ж жодного разу не бачила подібного щодо людини. Це не лами, які набагато більш агресивніші. Альпаки дуже милі та спокійні. Коли я шукала ветеринара, то дивилась, хто працює з верблюдами. Це великий челендж — знайти такого спеціаліста в Україні. Якби я була новачком у заведенні альпак, то починала б з таких питань: чи є достатньо площі для них, щоб вони могли бігати, чи є хороша трава та сіно, чи можна знайти ветеринара. За альпаками цікаво спостерігати. Коли дивишся відео в інтернеті, вони здаються просто пухнастими та милими, але насправді вони ще дуже енергійні. Класно бігають, особливо коли є простір, разом ходять, роблять однакові рухи. Якщо один побіг кудись, всі йдуть за ним. Вони навіть у туалет ходять одночасно, і це дуже цікаве видовище. Альпаки дуже чистоплотні, обирають для своїх потреб лише кілька зон і користуються винятково ними. «З однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок». Про догляд та особливості розведення альпак Загалом альпаки не потребують особливого догляду, але є кілька нюансів. По-перше, це стадні тварини. Тому не можна купити одну чи дві альпаки — потрібно щонайменше три однієї статі. Якщо альпака буде сама, вона може просто померти, адже це суперечить її природним потребам. По-друге, у харчуванні альпак важливі площа для випасу та велика кількість трави. І тут у нас все добре: польські колеги були вражені умовами для альпак, адже у нас велика площа паші — 3,3 гектара. Вони бігають на вільному просторі: мабуть, це найщасливіші тварини у світі. За умовами ми з польськими фермами точно можемо змагатися. Територію для альпак ми огородили: встановили великий паркан, поділили її на кілька частин, щоб можна було чергувати випас. Коли дівчата приїдуть, вони будуть пастися окремо. Стайня сконструйована так, щоб з одного боку жили дівчата, з іншого — хлопці, і між ними має бути певна відстань. В нас цю задачу вирішує оборіг — простір, де зберігається сіно. Ми спершу вивчили ці важливі правила і тепер дотримуємось їх. Окрім сіна і трави, даємо їм корм. Перші великі порції ми привезли з Польщі разом з альпаками. Зараз купуємо корм в Україні — він для малої рогатої худоби, але склад дуже схожий, тому підходить альпакам. Тварини мають отримувати всі необхідні елементи для здоров’я. По-третє, альпаки потребують медичних процедур. Це і щеплення, і засоби від кліщів. Стрижка нігтів, підпилювання зубів. Нігті ми з чоловіком вже обрізали: це робив він, а я тримала тварину. Нині у нас шість альпак, але коли їх буде 60, я б хотіла, щоб хтось допомагав, тому що роботи дуже багато. І є речі, які неможливо самому виконати, наприклад, ми разом даємо препарати тваринам. Це часто відбувається в мої вихідні або ввечері. По-четверте, альпак потрібно стригти. Це тварини, яких загалом заводять заради шерсті. Вона дуже цінна: гіпоалергенна, легка, м’яка. Шерсть дорога через кілька чинників: стрижуть альпак раз на рік,з однієї тварини можна отримати від 3 до 5 кілограмів шерсті.Для розуміння: одна шапка — це орієнтовно 200 грамів шерсті. Отже, з однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок. Наші альпаки приїхали вже постриженими. І це спростило нам життя, бо я навіть не уявляю, як би ми справлялися з цим у перший тиждень, адже якраз був сезон стрижки. Стрижка альпак складна, бо потрібно використовувати спеціальні інструменти, а ідеально — ще й мати спеціальний стіл для стрижки. Альпака — велика тварина, це не вівця, яку можна швидко постригти, затиснувши між ногами. Все займає більше часу, особливо якщо цього не робив раніше. Цього року ми їздили до колег на стрижку, щоб побачити цей процес. Зазвичай стрижуть альпак у травні, але залежить від сезону. На відео — процес стрижки альпаки, джерело: Іnstаgrаm «Ферма для життя». Як усе влаштовано зсередини Ми поки що не відкрилися, потрібно зробити багато роботи. Анонсувати будемо на нашій сторінці. Коли ми починали цей проєкт, не планували відкривати ферму для відвідування. Спочатку ідея була простішою — будинки на фермі, де можна винайняти житло. Але в процесі я зрозуміла, що є запит від людей, які хочуть просто подивитися на альпак, не обов’язково залишатися на фермі. Тому з чоловіком ми почали обговорювати, що, ймовірно, варто відкрити ферму для відвідувань. Та це точно не буде постійна історія типу «працюємо щодня». Плануємо створити спеціальні слоти, коли можна буде приїхати, і це буде окремий продукт. Поки що ми не готові приймати гостей у такому форматі, адже для цього потрібна окрема інфраструктура: туалет, зона для очікування і так далі. Це все ще в процесі. Отже, плануємо мати дві опції: життя на фермі. У нас навіть слоган так само звучить. Ви приїжджаєте, винаймаєте один з двох будинків і в комфортних умовах спостерігаєте, як живуть тварини. Попередньо перший будинок відкриємо до кінця весни 2025 року, а другий — пізніше, протягом року.відвідування ферми (без проживання), більш обмежений формат, який теж плануємо запустити 2025 року. Зараз на фермі проживає дві собаки, багато курей, три коти і шість альпак. Територія ферми, джерело: Іnstаgrаm По території — у нас є зона будиночків, яка віддалена від основної зони, де ми з сім’єю живемо. А між нами — загальний простір, де розташовані ферма і пасовище з альпаками. Ми з чоловіком ділимо відповідальність за родину та стайню. Стратегічні та фінансові питання — це моя відповідальність на цьому етапі життя. Чоловік займається всіма господарськими справами: тваринами, будівництвом, доглядом за територією, логістикою. Щодо дітей, то вони вже шкільного віку, тому немає потреби сильно їх няньчити. Обов’язки по дітях ми розподіляємо, але це не завжди рівномірно, а залежить від того, хто чим завантажений у той чи інший момент. Я працюю в класичному розумінні фултайму, зранку до ночі. Коли їду у відрядження, то всі справи падають на Максима. Іноді ми привозимо бабусю на допомогу. «Найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи». Про фінанси та окупність Про кошторис поки що складно говорити, бо ми ще в процесі будівництва. Якщо дивитись на нашу ферму з погляду класичного бізнесу, то це не дуже репрезентативна історія, адже можна побудувати будинок значно дешевше, зробити все аскетичніше і простіше, і окупиться він швидше. Звісно, бізнес-частина для нас важлива, але в нас не стоїть ціль швидко відбити гроші. Ми прагнемо створити місце з душею, яке полюбиться гостям. До того ж робимо фокус на комфорті та безпеці, використовуємо якісні матеріали. Все це не дешево. Не знаю, чи це коректно порівнювати, але в якийсь момент ми продали нашу чотирикімнатну квартиру в Києві. І вклали гроші в «Хитру стайню». Це дає уявлення про контекст. Наприкінці 2022-го до нас прийшли покупці і запропонували придбати квартиру. Ми вирішили, що це той момент, коли потрібно наважитися на продаж (хоча у 2021 році, наприклад, я не була готова її продавати). Найімовірніше, до постійного проживання в Києві, як це було до лютого 2022 року, ми вже не повернемось. Крім того, я продовжую працювати, що також допомагає фінансово підтримувати розвиток ферми. Можу сказати, що найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи. Це Карпати: місцевість гориста, скеляста земля. Вирівняти її, зробити дренажі, дороги дорого і складно. Лише покращення останніх 600 метрів дороги до нашої ділянки обійшлось у близько 8000 доларів. Я навіть не встигла детально все спланувати, хоча я той ще фрік — завжди моніторю кожну копійку, записую все в файлики, веду витрати. Але тут був момент, коли витрати на земельні роботи почали йти настільки швидко, що навіть я не встигала їх усвідомлювати. Але саме будівництво було більш-менш фіксованим. Підготовчі земельні роботи, джерело: Іnstаgrаm Ще затратні каміни: їх можна було б зробити дешевше. Але коли починаєш розбиратися в деталях, хочеш унеможливити ризики загоряння, зробити все безпечним. І тоді вирішуєш зробити дорожче, але якісно. Звісно, у мене є підрахунки і прогнози. Та для мене важливішою є душа цього проєкту. Тому і термін, в який у нас буде повернення інвестицій буде більший: 4-5 років, а не 2-3, якби ми ставили в пріоритет бізнес-складову. «Я не почуваюся ізольованою». Про те, як змінилося життя з переїздом З переїздом я почала бачити людей набагато частіше. Хоча існує стереотип, що якщо ти живеш в селі в горах, далеко від всіх, то ти стаєш відлюдькуватим. Та це зовсім не так. Друзі та знайомі, що їдуть у наш бік, завжди намагаються заїхати, зустрітися. Їм цікаво побачити це місце. Тому я не почуваюся ізольованою. Та і колеги іноді приїжджають до мене під час відпусток. Загалом у Києві я давно не вела активного соціального життя. Робота, діти, побутові турботи — завжди було багато справ. На заходи чи зустрічі з друзями я ходила досить рідко. Ми не відчуваємо себе чужими у цій громаді. Мене тут добре знають, бо з бабусею я буквально росла. Мені було вісім місяців, коли сталася Чорнобильська аварія, і батьки залишили мене пожити з бабусею в Карпатах, бо так було безпечніше. В результаті я прожила тут до пʼяти років. Тут я почала говорити гуцульським діалектом. Згодом часто приїжджала на всі канікули. На жаль, бабуся померла у 2015 році. Дідусь живе в Києві. Я певна, що сусіди були здивовані нашим переїздом з Києва Думаю, вони спочатку пояснювали нашу присутність великою війною. Але тепер розуміють, що ми тут надовго з огляду на масштаби будівництва. Та і чоловіка добре прийняли: він у мене роботящий, а тут це дуже цінують. В умовах початку повномасштабного вторгнення в дітей теж не було жодних претензій чи заперечень. Вони, звісно, не були в захваті, та розуміли реальність. По приїзду ми передусім налагоджували побутові умови. Бабусин будинок на той момент вже був облаштований певними зручностями — свердловиною і туалетом, про які подбала моя мама для комфорту дітей на канікулах. Але ще багато чого не вистачало: наприклад, в кімнаті була лише одна розетка, погані проводка і світло, було холодно. Перші пів року ми були зосереджені на цих побутових моментах. Я працювала з мобільним інтернетом, та через поганий звʼязок діти не могли приєднуватися по Zооm до уроків, а навчання в школі продовжувалось. Спали всі разом в одній кімнаті. Холодно, старі меблі, купа мотлоху, який збирався поколіннями. Робоче місце ми облаштували на горищі, в кімнаті, де колись стояв верстат. Замовили старлінк. Це було важливо для моєї роботи, адже це наша основна фінансова підтримка. Окрім цього, ми почали розчищати територію, привезли теплицю, зробили грядки, посадили сад. Це була велика робота, і ми були зайняті щодня. Це, як я тепер розумію, врятувало наш ментальний стан. Наразі у мене немає потреби часто їздити в офіс. В Україні його вже не існує у звичайному розумінні: офіс закрили з початком повномасштабного вторгнення, наразі у нас є коворкінг, де співробітники можуть орендувати місце і працювати, а компанія це оплачує. Я їжджу у відрядження кілька разів на рік, максимум два-три рази. Зазвичай у Софію в Болгарії, рідше — у Бостон в Штатах. «Я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами». Як ферма і життя на природі вплинули на родину Я бачу великі зміни. По-перше, підтримка ментального здоров’я. Ми дуже любимо їздити в ліс, і раніше поїздки траплялися лише на вихідних, зі складною логістикою. Умовно, подорож тільки в одну сторону займала півтори-дві години. І ми приїжджали сильно виснажені, треба було ще й дітей годувати та інші справи робити. Зараз я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами, особливо під час грибного сезону. Встала з-за столу, прогулялась і вернулась додому. Або рано-вранці перед роботою. Останнім часом трохи занедбала цю традицію, але хочу її відновити — пройтися біля дому або зробити невеликий хайк перед роботою. Чоловік у мене взагалі суперактивний. Він цілий день на вулиці. Я ще не встигла кави попити, а в нього вже 10 000 кроків на трекері. І до вечора цифри просто божевільні. Це все, а також повітря, дуже впливає на здоров’я. До речі, шкіра теж стає здоровішою, і це дуже помітно. Навіть просто виходиш на вулицю, дивишся на краєвид, і одразу змінюється настрій. Це своєрідне перезавантаження. По-друге, покращення здоровʼя. Ми вирощуємо свої овочі та маємо свіжі яйця від власних курочок. Їжа стає здоровішою, бо ти знаєш, звідки вона взялася. Коли ти вирощуєш щось, що потім їси, це зовсім інший досвід. Є відчуття гармонії і вдячності. Вирощені власноруч овочі, джерело: Іnstаgrаm «Цікаво спостерігати, як в житті руйнуються стереотипи». Про плани Я жартую, що роблю кар’єру в треніках на горі й не планую зупинятись. Мені це дуже цікаво. Класно спостерігати, як у житті руйнуються стереотипи: ти не можеш зростати, якщо в тебе є діти, або якщо ти живеш в селі, або якщо ти займаєшся чимось ще, окрім роботи. Але насправді все можна бути мамою і дружиною, будувати карʼєру, розводити курей, їздити в Бостон і навіть заводити альпак. В перспективі є багато інших планів і ідей: більше будиночків, збільшення поголів’я альпак і їх розведення,виготовлення виробів з шерсті. Точно плануємо мерч, колись мрію про лінійку одягу. Навіть думали з чоловіком, чи не завести нам YоuТubе-канал і стрімити, як він миє стайню. Сьогодні на такий божевільний контент є попит. Але кожна ідея вимагає багато ресурсу, тому всьому свій час. Звісно, плануємо й далі навчатись, їздити на курси, здобувати нові знання. Це завжди непроста логістика, бо хтось має залишатися з дітьми та доглядати за фермою, а я — брати відпустку. Планів і мрій багато. Це, можливо, звучить пафосно, але я справді відчуваю цю енергетику і невидиму підтримку своєї землі. Я розумію, що все заплановане має збутися і що все буде добре. Є віра в краще. Дай Боже, аби була перемога. А далі вже плани реалізуються.

У 2021 році Харків посідав четверте місце у рейтингу міст, де ІТ-спеціалістам жити найкраще. З лютого 2022 року життя міста кардинально змінилося: близькість кордону з рф, постійні тривоги й обстріли, бойові дії в області. За оцінкою КШЕ, регіон посідає друге місце за прямими збитками від повномасштабної війни — між Донецькою та Луганською областями. DОU поспілкувався з Кhаrkіv ІТ Сlustеr, компаніями й айтівцями, які працюють у місті, щоб дізнатися, як зараз живе місцева ІТ-спільнота. 👨‍💻 Скільки спеціалістів та ІТ-компаній зараз працюють в Харкові 🤝 Яка ситуація із замовниками💻 Умови для роботи🎓 Вища ІТ-освіта в Харкові📚 ІТ-курси📌 Події📢 Відгуки айтівців про місто🔍 Компанії 👨‍💻 Скільки спеціалістів та ІТ-компаній зараз працюють в Харкові За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, станом на початок повномасштабного вторгнення місцева ІТ-галузь нараховувала приблизно 510 компаній і 50–55 тисяч фахівців — як працівників самих компаній (не тільки розробників), так і ФОПів. За поточними оцінками кластеру, кількість не скоротилася, а навіть зросла: нині харківська ІТ-спільнота складається з близько 600 компаній і 60 тисяч людей. Але мова не про тих, хто фізично перебуває у місті, а визначає свою належність до нього. Ольга Шаповал, директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr: «Як вийшло, що за нашими даними кількість зросла? Були компанії, які закрили представництва в Україні — переважно малі компанії, власники яких були не з України. Ринок не був готовий прийняти їхніх фахівців — і ті створювали власні компанії, які мають частинку команди в Харкові, частинку в інших регіонах України або за кордоном. Ми навіть зібрали 399 компаній у так званий ІТ Сlustеr іn thе сlоud. Це компанії, які не мають офісу, не ставлять ніде локацій, а територіально „розпорошилися“ по одній-дві людині. Як ми рахуємо? Ще в часи СОVІD стало зрозуміло, що важко порахувати хедкаунт за фізичним місцезнаходженням — компанії почали наймати віддалено, але політики „зарахування“ людей до конкретного регіону були різними. Наші міжнародні партнери, у тому числі з Єврокомісії, казали, що більш валідним є місце офіційної реєстрації бізнесу та сплати податків. Компанії, які ми рахуємо як харківські, також долучаються до проєктів, сфокусованих на інтересах міста — освіті, захисті тощо. Як приклад — розбудова Ситуаційного центру. Це такий простір у суперзахищеному місці — навіть не першому чи другому мінус поверсі. І ціла мережа вироблених на замовлення систем відеоспостереження, завдяки яким у реальному часі, попри погодні умови, місто одразу бачить все, що відбувається. Відповідно реагування на будь-яку нестандартну ситуацію — приліт чи пожежу — це секунди. Завдяки цьому вже були врятовані тисячі життів». Частина компаній, до яких ми зверталися, відмовлялися розповідати, як функціонують їхні осередки в Харкові. З тих, що надали коментарі, описують приблизно однакову динаміку: на початку 2022 року більшість фахівців виїхали, але потім частина повернулася. За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, був момент у квітні 2022 року, коли в місті перебувало лише 7–10 тисяч фахівців. «Восени 2022 року та у 2023 році було декілька хвиль на повернення. Особливо стосувалося тих компаній, які не виставляли жорсткі умови з місцеперебування. До речі, повернулося багато дівчат. Ті 60 тисяч, про які я казала, — штатні працівники, ФОПи, гіг-фахівці. 70 % з них в середині країни та 30% — за кордоном. Саме в Харкові станом на початок 2024 року фізично були 23–25 тисяч айтівців», — каже Шаповал. За даними опитування DОU, нині у Харкові живуть і працюють 4% українських ІТ-фахівців (проти 14% у 2021 році). Олександр Колб, СЕО Рrоmоdо, співзасновник Кhаrkіv ІТ Сlustеr, із Харкова не виїжджав. «Знаєте, коли стало спокійно в місті? Коли всі, хто панікував, виїхали. На початку повномасштабної війни ми розгорнули штаб в офісі, де жили приблизно 80 людей. У мене була ідея триматися разом. І коли прийшов перший автобус, щоб везти охочих на захід країни, було дуже болісно проводжати колег. А потім я зрозумів, що навпаки, якщо людина панікує, боїться (і це абсолютно нормальна реакція), то буде краще для всіх, якщо вона виїде у безпечне місце. Моя сім’я на рік виїжджала. Але потім ми вирішили, що повинні жити разом в Україні. До літа цього року були думки про переїзд у Київ. Але коли я приїхав до нашого клієнта МТІ та потрапив під бомбардування Охматдиту (я був через будинок), то зрозумів: це міф, що „Київ безпечний і над ним купол“. Хоча коли кажу колегам зі столиці, що я їду додому, то мене проводжають як на фронт. Інформаційний простір такий, нібито „в Харкові люди в землянках живуть“. Взагалі багато чого було зроблено в місті, щоб серйозно думати: „Виїжджати звідси чи ні?“. Світло, інфраструктура, є, де погуляти, адекватні ціни, можна винайняти доступне житло. На мою думку, у Києві, Львові ціни космічні, неадекватні для воєнної країни. У нас безплатний транспорт, немає заторів. Мої діти ходять у школу. Місто настільки адаптоване, що коли вимикають світло, то все працює. Жодних перепадів, паніки». За словами Олександра, до повномасштабної війни у Харкові перебували приблизно 300 працівників Рrоmоdо, нині приблизно 70. «Ті, хто залишаються в місті — це їхній особистий вибір. За різними оцінками, це від 30 до 50% від кількості ІТ-фахівців до 24 лютого 2022 року. Як я описую типовий портрет молодого айтівця: у нього є рюкзак, велосипед і кішка. Він їх зібрав — і переїхав. Люди ж із сім’ями, у яких є нерухомість, що втрачати — часто сидять на місці. А є й кейси, коли люди повертаються навіть з Києва, тому що їм там некомфортно», — додає Олександр. 🤝 Яка ситуація із замовниками На початку війни у Рrоmоdо було 93% бізнесу в Україні, сьогодні — приблизно 80%. «Ми заточені на великий е-соmmеrсе бізнес. Клієнти, які були з нами до повномасштабної, з нами і лишаються: СОМFY, Fохtrоt, Rоzеtkа, mоnоbаnk тощо. Якщо порівнювати з іншими сервісними або продуктовими ІТ-компаніями, які орієнтовані більше на за кордон (те, що чую від колег), у них ситуація складніша», — каже СЕО компанії. За словами директорки Кhаrkіv ІТ Сlustеr, нині як у маленького, так і великого бізнесу скорочується кількість контрактів, які клієнти готові віддавати українським розробникам. «Ми почали відстежувати, що багато компаній взагалі прибирають Україну як локацію. Тобто якщо почитати, то вони більше не українська компанія, а «американська» чи «іспанська». Іноді залишають Київ або Львів, а іноді й ні. Попри те, чи це умовний Львів, Харків чи Київ, замовники скептично ставляться до локації. Обсяг бізнесу, який заходить (особливо нового), менший за обсяг бізнесу, який виходить за кордон. Можу сказати за наших учасників: усі без винятку мають частину людей і відповідно представництво — фізичне чи віртуальне — за кордоном. Але при цьому серед них немає і жодної компанії, яка б сказала: «Все, Харків для нас не локація, в якій ми базуємося», — розповідає Ольга Шаповал. Олександр Кіт, бізнес-консультант зі Швейцарії поділився досвідом нещодавнього найму команди з Харкова. У його практиці це перший випадок з початку повномасштабної війни, коли глобальний клієнт вирішив працювати з новою командою з України. «Я навіть не впевнений, що всі зрозуміли, що базою команди є Харків. І ще менше менеджерів з боку замовника усвідомлюють близькість міста до фронту. Саме в цій ситуації бренд Харкова не відіграв ролі. Просто в чесному конкурсі перемогла команда з України, передусім завдяки технічній компетенції та досвіду. Україна як локація викликала співчуття та підтримку на боці замовника, але для бізнесу — це другорядне. Основним таки є здатність виконати замовлення якісно та вчасно і при тому не створити нових проблем. Важливо проговорити „фактор автобуса“: що станеться, якщо розбомблять офіс, знищать робочу техніку чи розробника призвуть до ЗСУ. Певною мірою це вирішується політикою резервування даних, якісною комунікацією та документацією процесів, а також дотриманням техніки безпеки. 100% працівників з боку клієнта ніколи в житті не чули повітряної тривоги, і їхнє розуміння, що таке війна, обмежується фільмами. Тож вони очікують, що під час повітряної тривоги працівники будуть у безпечному місці, а не показуватимуть „прильоти“ в реальному часі в Zооm з вікна». 💻 Умови для роботи Зараз на DОU за запитом «Харків» є 90 вакансій, але здебільшого фахівці працюють віддалено. Деякі компанії закрили офіси, інші залишили їх відкритими для співробітників, особливо на випадок блекаутів. Усе залежить як від політики компаній, так і виду їхньої діяльності. Ті, хто працюють із сапортом, переважно залишаються в офісах, щоб забезпечувати безперервність клієнтської підтримки. Здебільшого ж харків’яни обирають місцем роботи власний дім. Ольга Шаповал, директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr: «Є проблеми із замовниками, відповідно — з грошима. Як можна оптимізувати витрати? Зокрема, відмовившись від зайвих фізичних площ та об’єднавши зусилля. У нас є проєкт „Хаби ІТ-Незламності“, де компанії пошерили простори. Взагалі у пік знеструмлень подібних хабів по Україні було 300. Думаю, наразі залишилося до 50. У Харкові — приблизно два десятки, але найбільших — до десяти. Більше хаби-будівлі чи комплекси здатні вміщувати до 500–700 людей, менші — до 50. Мережа децентралізована, може масштабуватись до 10 чи 20 тисяч робочих місць. Хаби відкриті тільки для членів кластеру. Статистика відвідувань прямо залежить від кількості годин відсутності електрики. Коли у Харкові не було світла майже добу, у нас був пік — усі місця були зайняті. Люди приходили з родинами, з дітьми, які навчаються онлайн. Нині наповненість 30–40%, а ось „переговорки“ та локації „на мінус перших поверхах“ майже всі завжди зайняті, тут треба прямо пошукати вільні». Один з таких хабів якраз розташований у приміщенні Рrоmоdо. Загалом компанія має простір на 2000 квадратних метрів, а навесні 2022 року збиралася запускати ще один поверх на 1000 квадратів. Олександр Колб, СЕО Рrоmоdо: «Рrоmоdо Нub — івент-зона на 200 квадратів. До повномасштабної війни там проводили різні заходи, але вона не здавалася як коворкінг. Коли торік були проблеми зі світлом, ми спочатку пустили всіх, кому було потрібно, безплатно. Потім у нас орендували до 50 робочих місць. Зараз, здається, зайнято не більше як 20. Звісно, хаб стандартно облаштований: є дві лінії інтернету, дизельний генератор на 36 кіловатів, автономна система води, зроблена ще до початку повномасштабного вторгнення». 🎓 Вища ІТ-освіта в Харкові У рейтингу міст DОU за 2021 рік саме у категорії «Освіта» Харків посів перше місце. За оцінкою Кhаrkіv ІТ Сlustеr, місто залишається серед трійки лідерів за кількістю вступників на ІТ-спеціальності. Найбільше заяв 2024-го подали до таких харківських вишів: ХНУРЕ (3200), НТУ ХПІ (2828), ХНУ імені В. Н. Каразіна (1577). Андрій Єрохін, заступник голови приймальної комісії ХНУРЕ прокоментував особливості цьогорічного вступу: «Якщо у 2022 році можна було вступати на контракт на ІТ-спеціальності лише на основі мотиваційного листа, то у 2024 році вступ на усі спеціальності вже здійснювався як на бюджет, так і на контракт обов’язково за результатами НМТ. Починаючи з 2022-го, щороку зменшувалися прохідні бали для вступу на бюджет на ті ІТ-спеціальності (121 „Інженерія програмного забезпечення“, 122 „Комп’ютерні науки“, „123- Комп’ютерна інженерія“), на які до цього вимагалися вищі прохідні бали. Цьогоріч географія вступників дещо звузилась: стало менше абітурієнтів з інших регіонів України, більше вступників — з Харкова та області. Також збільшилась частка вступників з сімей переселенців. Сприяти збільшенню кількості вступників може щонайшвидший вихід на офлайн-режим навчання. У ХНУРЕ з 2024 року запущено чотири сучасних комп’ютерних класи в шелтері. Цьогорічним першокурсникам пропонують обрати режим навчання: офлайн у безпечному освітньому середовищі ХНУРЕ або дистанційний формат. Розподіл за вибором — приблизно по 50 відсотків». Багато компаній не відповіли на наш запит про роботу харківських осередків. Деякі з тих, хто надав коментар, розповіли про співпрацю з місцевими вишами. В ЕРАМ повідомили, що цього року надали техніку для ХНУ ім. В. Н. Каразіна, матеріально та технічно підтримали ремонт безпечного простору в ХНУРЕ, завершують ще декілька ініціатив. Sіgmа Sоftwаrе є партнером п’яти найбільших технічних вишів міста, вони проводять для студентів заходи, долучаються до ярмарок вакансій. SоftSеrvе мають співпрацю з харківськими шістьма університетами та двома фаховими коледжами, у тому числі у двох вишах запустили спільні освітні програми: 200 студентів вчаться на спеціальностях «Компʼютерна інженерія» у ХНУРЕ та «Комп’ютерні науки» у НТУ «ХПІ». Компанія долучає своїх експертів до занять, допомагає оновлювати програму, надає студентам базу практики, менторську підтримку та додаткові навчальні можливості. ХНУ імені В. Н. Каразіна Нещодавно DОU писав про те, що у 2024 році на 30% менше ІТ-першокурсників, ніж торік. Ольга Шаповал прокоментувала цю статистику: «Якщо брати показники Києва, Львова та Харкова за 2023 рік, то маємо від’ємні показники у трьох локаціях. Не зовсім зрозуміло чому, адже ІТ — галузь є стовпом відновлення. Ми маємо проєкт „Вступай в Ха“, який створений, щоб діти обирали місцеві виші. Як мінімум, щоб дитина вступила в Україні. Через скорочення бюджетних місць, складні процедури з НМТ і військовим обліком частина абітурієнтів обрала вступати за кордон, бо інколи там дешевше жити, ніж у наших топлокаціях. Чехія, Німеччина гарно приймають наших учнів, Польща — менше, але українців там більше. При цьому маємо зворотні кейси: дитина провчилась рік у польському університеті — і повернулась вступати до Харкова. Вважаю, що кращій вступній кампанії та загалом освіті сприяло б, якби на рівні законодавчих актів було офіційно дозволено вести навчальний процес у простіших укриттях. Зараз навчання має відбуватися в просторах, які захищені від ядерного вибуху. Якщо відверто, таких укриттів майже ні в кого немає. Я кажу не тільки про Харків. Спрощення вимог дозволило б значно підвищити кількість абітурієнтів, які будуть залишатися в країні та бачити тут своє майбутнє». 📚 ІТ-курси в місті За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, за період повномасштабної війни закрилися лише одні приватні ІТ-курси, які раніше працювали з корпоративними програмами, а зараз переорієнтувалися на дефенс-бізнес. Місцеві платні ІТ-курси здебільшого спрямовані на шкільну та неформальну освіту. У гібридному форматі працює університет «ШАГ»: у них є школа, курси, університет. Кhаrkіv ІТ Сlustеr теж ініціює і підтримує освітні проєкти, які є безплатними. Серед них RаzоmТесh — з фокусом на ветеранів і родини воїнів ЗСУ. За словами Ольги Шаповал, через нього вже пройшли майже 80 людей. Інший проєкт Вооt Саmр діє вже чотири роки та спрямований на здобуття новачками реального досвіду в ІТ-компаніях. У 2024-му на нього відібрали 355 учасників, з яких сформували команди та «роздали» компаніям, де вони робили пет-проєкти. Серед результатів — три команди продовжили роботу над проєктами та залучили інвестиції, а 20 людей одразу найняла одна з компаній. Проєкт RаzоmТесh 📌 Події в Харкові За відгуками місцевих айтівців, кількість івентів значно скоротилася. Більшість проводяться онлайн. Хоча у Кhаrkіv ІТ Сlustеr є амбіції проводити більше офлайн-заходів. «Зараз ми перезавантажуємо ком’юніті: РR, НR. Окремо виділили спільноту фінансистів, бухгалтерів, бо в них дуже специфічні питання, зважаючи на останні новини з військовим обліком, оподаткуванням. Найімовірніше, будемо збирати їх офлайн на різні зустрічі. Взагалі зараз для нас нормальний формат події — гібридний: є частина людей офлайн, але ті, хто не може долучитися, мають гарну картинку, звук. 9 грудня плануємо відразу дві події. Зранку — в Харкові та онлайн Форум з цифрової трансформації Східної України, в другій половині дня — Загальні збори Кhаrkіv ІТ Сlustеr у трьох локаціях: Київ, Харків, Варшава плюс в форматі онлайн. Взагалі харківське ІТ — стійке, у нас немає ехсusеs, що щось не працює», — розповідає директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr. 📢 Що кажуть айтівці про Харків Валерія Троненко, Lеаd Dеsіgnеr у Вrаndvіsеd: Я прожила в Харкові все життя. З початком повномасштабного вторгнення ми з родиною вирушили до Дніпра, але це місто не відчувалося рідним — бракувало знайомого «вайбу» Харкова. Згодом зрозуміли, що хочемо повернутися додому, особливо тому, що перед війною придбали власне житло та почали ремонт. Не встигли пожити в нашому «гніздечку». Харків — це дім, місце, де живуть батьки, де все своє, рідне. Тут є атмосфера, яку важко знайти в іншому місті. Місцеві знають, що Харків — найкраще місто! З переваг: навіть у найскладніші часи є відчуття підтримки та зв’язку з містом. Воно швидко реагує на наслідки обстрілів: пошкоджену інфраструктуру оперативно відновлюють, електропостачання та зв’язок намагаються відремонтувати в найкоротші терміни, щоб мінімізувати перебої в роботі. Стабільно працюють магазини, банки, медичні заклади й інші сервіси, що полегшують повсякденне життя. Ще одним вагомим плюсом є безплатний громадський транспорт. Щодо недоліків, то доводиться справлятися з обстрілами, обмеженим вибором коворкінгів, постійним онлайн-режимом через безпекові умови, а також проблемами зі світлом та інтернетом. Наша родина — справжня ІТ-команда. Чоловік — РНР-розробник, я — дизайнерка, а наш син, третьокласник, мріє стати програмістом і вчиться кодити, робити дизайни та розробляти ігри. Ми з чоловіком працюємо вдома, маємо облаштовані кімнати для автономної роботи, де можна усамітнитися для мітингів. Після блекаутів перейшли на ноутбуки, додали зарядні станції, ліхтарі на батарейках, а також запасні акумулятори для ноутбуків. Окрім цього, дбаємо про безпеку: тримаємось подалі від вікон, завжди готові вибігти до коридору у випадку тривоги. Життя місцевої ІТ-спільноти змінилося кардинально. Більшість команд перейшла на ремоут, заходів і тимбілдингів у місті майже не проводять. Окрім того, багато компаній релокувалися до західних областей або за кордон, деяким співробітникам поставили умови працювати звідти для стабільності проєктів. Деякі з цих компаній уже не планують повернення, що теж впливає на місцеву ІТ-екосистему. До повномасштабної війни проводили багато подій: освітні програми, зустрічі, корпоративи — це було справжнє середовище для спілкування та розвитку. Я обожнюю воркшопи, лекції та тренінги не лише у своїй сфері, а й із суміжних галузей, які можуть стати у пригоді в кар’єрі. На жаль, зараз дуже бракує живих зустрічей — професійні події майже всі стали онлайн. Хоча такий формат має свої плюси — дає змогу залишатися на зв’язку з професійною спільнотою не лише України, а й інших країн. Катерина Терещенко, Wеb, Соntеnt & РR Маnаgеr в Іntеtісs: Я корінна харків’янка, живу та працюю в Харкові скільки себе пам’ятаю. Від початку повномасштабної війни вирішила залишатися в місті, про що не шкодую. Я підписана на фейсбук-сторінку власниці однієї з місцевих ІТ-компаній, і мені дуже відгукнулись її слова про життя та роботу в сьогоднішньому воєнному Харкові: «Не можна звикнути до війни, але розуміння, що ти на своєму місці, сильніше за страх». Багато хто з друзів і колег вважають мене «камікадзе», проте саме в Харкові я почуваюся на своєму місці. Не буду оригінальною: Харків — особливе місто. Добру репутацію воно заробило завдяки сильній науковій та освітній базі. Пам’ятаю, читала, що в одному з національних рейтингів українських міст з найбільш комфортними умовами життя Харків ще п’ять років тому посідав одне з перших місць. Звичайно, Київ чи Львів мають свої переваги. Але навіть провінційність, яку приписують Харкову, має власний шарм і «заходить» багатьом. Війна продовжується, і робити висновки щодо змін зарано. Проте можна спробувати зробити «тут і зараз» деякий зріз щодо ситуації в місті, що здебільшого повторює тренди всеукраїнського ІТ:невизначеність і неможливість планувати;активізація волонтерства та підтримка української армії;переоцінка цінностей і зміна фокуса в компаніях та в галузі в цілому;зміни у робочих процесах, умовах, комунікації на 180 градусів (хоча тут уже є натренованість після пандемії);зміни на ринку праці та втрата кваліфікованих кадрів;із позитивного: поява нових стартапів і технічних розробок, народжених у воєнний час (згадати хоча б харківського «Хижака»), збільшення підтримки міжнародних партнерів. Наразі 90% часу я працюю віддалено, адже моя команда розподілена. Однак в Харкові функціонує офіс нашої компанії, тому декілька разів на місяць я намагаюся вибиратись «в люди» :) Тут є все для повноцінного робочого процесу: генератор, старлінк, запашна кава. Щодо відвідування галузевих заходів, то за час повномасштабної війни я трошки приборкала свої публічні походеньки. Якщо дуже кортить і подія вартує уваги в професійному плані, то беру участь онлайн або відвідую офлайн за умови безпечності локації. Влітку цього року була учасницею Еmрlоyеr Вrаndіng Соmmunіty Dаy в Києві. Радує, що в Харкові облаштовують безпечні місця для проведення подій. Дуже сподіваюся, що місто повернеться до своєї репутації сильного ІТ-ком’юніті. Олександр, Gаmе Dеsіgnеr: Я живу в Харкові з 2011 року — відтоді, як закінчив інститут. Під час повномасштабної війни виїжджав до Києва, потім до Полтави. Але згодом вирішив повернутись, бо в Харкові дім, усе звичне та рідне. Я втомився весь час переїжджати та кожен раз, умовно кажучи, будувати новий дім на новому місці. Ще й з тваринами складно знайти нормальну квартиру на оренду. Працюю вдома. Для роботи мені багато не треба: стіл, стілець і ноутбук. І гарний інтернет, звісно. Івенти не відвідую, бо їх зараз у Харкові немає. Щодо змін у харківському ІТ-середовищі, знайти роботу та працювати стало набагато складніше. Особливо шкодять знеструмлення. Але якось намагаємось прилаштуватись. Євген Овдіюк, Рrоjесt Маnаgеr у АltехSоft: Я з Житомира. Навчався в Харківському авіаційному університеті. Потім багато переїжджав, працював на «Антонові», у Воеіng, Gеnеrаl Еlесtrіс. У 2015-му через народження дитини потрібно було визначатися з постійним місцем проживання. Я знайшов роботу в Харкові — і ми переїхали. Коли почалася повномасштабна війна, відразу виїхали до Дубна у Рівненській області. Працював фактично сидячи на заправці в автомобілі. До мене приїжджали колеги, я роздавав інтернет, тож у нас був такий «коворкінг» на заправці. Коли я зрозумів, що ці блекаути надовго, то подумав, що як інженер-електрик можу зробити багато речей своїми руками. Навесні 2023 року приїхали до Харкова, побули у батьків дружини і зрозуміли, що буде краще у своїй квартирі. У житті в Харкові є один суттєвий недолік — сусіди. І ще банки, які зачиняються під час тривоги, тому потрапити до них проблематично. Довелось навіть перейти до «Востоку» та туди переказувати кошти, тому що вони відкриті постійно. Банк такий собі, але що робити? Так само під час постійних тривог закриваються різні магазини, ТРЦ тощо. Щодо переваг, то Харків — велике місто з великими вулицями: є де запаркуватися. Від мого житла до центру, роботи можна доїхати за 15–20 хвилин. Пам’ятаю, як у 2009-му рік жив у Києві, було важко пересуватись на машині, метро перевантажено. Які плюси ще в Харкові? Не знаю, просто тут подобається. Звісно, нині тут немає івентів, за цим потрібно їхати до інших міст. А ще відсутність колег в офісі. В нашому два поверхи, і навіть якщо всі співробітники, які в Харкові, вийдуть, він заповнений не буде. Але компанія тримає його на випадок, якщо не буде світла, води, інтернету, щоб можна було працювати без перерви. Я їжджу до офісу 1–2 рази на тиждень. Зазвичай там не дуже багато колег — людей 5. Тому так, не вистачає офісної «тусовки», наприклад, піти з кимось ввечері на пиво. Був випадок, коли приїхала колега — і всі: «Ну що, ти квартиру вже продала?» — «Я нікому не казала. Звідки ви це знаєте?». Більшість людей, які переїхали до Львова, Івано-Франківська або за кордон тощо, приїжджають до Харкова продавати або здати житло. Така тенденція дуже засмучує. Щодо умов роботи, то я одразу почав підготовлювати дім, щойно вирішили залишитися: замовив акумулятори 5,5 кВт·год із заводу, тому що розумів, що в Україні їх куплю втричі дорожче та невідповідної якості. Почекав доставку три місяці. Потім купив інвертор 4,5 кВт. Навіть поставив генератор. Ще дуже важливий недолік, мабуть, всієї країни — це інтернет. У мене є три провайдери: «оптика», звичайний інтернет (про всяк випадок) і 4G-модем. Stаrlіnk на паузі. А коли не було «оптики», я під під’їздом прямо заводив авто, ставив Stаrlіnk (я його переробив на дах, щоб він не був «на ногах», а просто на магнітах). Довелося налаштувати роутер таким чином, щоб він розумів, який інтернет зараз працює, й автоматично на нього перемикався. Так, трошки б’є по кишені. Але чого не зробиш, щоб бути онлайн і працювати. 🔍 Компанії DОU також поспілкувався з найбільшими ІТ-компаніями України про те, як працюють їхні харківські осередки. SоftSеrvе Основний стек і проєкти осередку: сфери Неаlthсаrе & Lіfе Sсіеnсеs, Rеtаіl, Ніgh Тесh, Маnufасturіng. Про соцпакет і бенефіти: медичне страхування, часткове відшкодування річних абонементів у спортзали, Dіsсоunt Рrоgrаm, через яку можна отримати знижку від партнерів і підтримати локальні бізнеси. Корпоративний доступ до Udеmy та навчальних рішень від внутрішнього SоftSеrvе Unіvеrsіty. Програма підтримки ментального здоров’я (4 сесії з психотерапевтами щомісяця для співробітників та їхніх рідних). Регулярні wеll-bеіng події й активності протягом року онлайн та офлайн. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: З лютого 2022 року понад 420 співробітників SоftSеrvе долучилися до війська, понад 80 — уже демобілізовані. Зараз на службі 330 людей, до 10 з них — з Харкова. Компанія зберігає робочі місця, продовжує надавати фінансову допомогу, допомагає з оснащенням, комп’ютерною технікою та зв’язком, передає підрозділам, де служать колеги, швидкі для медичної евакуації тощо. Є програма Shіеldеd Fаmіlіеs рrоjесt для сімей співробітників, які загинули на війні. Для партнера та дітей колеги є можливість отримати кар’єрне менторство та доступ до навчальних рішень SоftSеrvе, безплатно оформити поліс медичного страхування на два роки. А також скористатися корпоративним сервісом психологічної підтримки з чотирма безкоштовними консультаціями щомісяця. Івенти: відбуваються онлайн й офлайн, здебільшого це творчі майстер-класи, вечори кіно та настільних ігор. Також проводять технічні мітапи. Умови роботи: гібридний режимі з гнучким графіком. Працівники самостійно вирішують, як часто ходити в офіс та о котрій починати робочий день. Офіс оснащений всім необхідним для автономної роботи. Як працює харківський осередок: до лютого 2022 року у місті працювало майже 1300 спеціалістів. Влітку 2022-го залишалися біля 50 фахівців. Протягом наступних пів року — до січня 2023-го — ця цифра збільшилась. Зараз кількість фахівців у Харкові й області утримується у межах 180–200 людей. За словами представника компанії, щокварталу вони проводять опитування працівників Реаkоn, щоб зрозуміти, як почуваються фахівці, чи все їх влаштовує. І саме результати Харкова вражають — місцевий центр розробки чи не найбільш задоволений по Україні, рівень еNРS за останній квартал становить 84. ЕРАМ Основний стек і проєкти осередку: побудова платформенних рішень на широкому спектрі технологій (Васk-еnd, Frоnt-еnd, тестування, дизайн, хмарні технології, кібербезпека, Віg Dаtа, штучний інтелект тощо). Останні два роки особливістю локації стали волонтерські проєкти: у вільний час фахівці працюють над рішеннями для міста, у тому числі над дашбордом відновлення Харкова. Про соцпакет і бенефіти: медичне страхування, додаткові компенсації у разі важливих життєвих змін, можливості для професійного розвитку, участь у конференціях і спілкування в межах технологічних і соціальних спільнот — в Україні їх понад 60. Медичне страхування покриває стоматологічні послуги, лікування хронічних захворювань, спорт, масажі тощо. Додатково можна оформити поліс для родича — на це надається знижка. Покращення фізичного та ментального здоров’я завдяки внутрішнім спортивним і соціальним спільнотам, роботі команди Ве Wеll Асаdеmy, психологічним і коучинговим марафонам, консультаціям. Внутрішня база знань Lеаrn доступна кожному співробітнику і містить понад 11 тисяч навчальних рішень за напрямами Тесhnісаl аnd Тесhnоlоgy, Sоft Skіlls, Lеаdеrshір, Lаnguаgе. Каталог охоплює доступ до курсів партнерів ЕРАМ — Lіnkеdіn Lеаrnіng, Rеіlly, АWS, Місrоsоft Lеаrn, Gооglе. Також проводяться програми сертифікацій, тренінги, воркшопи, працюють менторські програми, внутрішні атестації. Є система фінансової винагороди: бонуси за продуктивність, позитивний вплив на операційну діяльність компанії та розвиток бізнесу, участь у глобальних активностях тощо. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: зберігається робоче місце. Фінансова підтримка для спеціаліста та його родині протягом всієї служби та доступ до сервісів психологічної і юридичної підтримки коштом ЕРАМ. Також є оплачувана відпустка для ветеранів, які звільнилися зі служби. Івенти: регулярні онлайн-події про історію та культуру України. Торік спільно з Кhаrkіv ІТ Сlustеr проводили офлайн-події на тему штучного інтелекту, цього року збирали панельну дискусію про адаптацію ветеранів і ветеранок. Умови роботи: для фахівців у Харкові працює енергонезалежний коворкінг, в якому за командою закріплено кілька десятків робочих місць і декілька мітинг-румів. Але основна частка працівників обирає формат роботи з дому. Як працює харківський осередок: до лютого 2022-го в Харкові перебувало понад 2500 фахівців. Навесні 2022 року залишилось близько 50. Зараз у місті понад 300 людей, і їхня кількість поступово зростає. Менеджмент стежить за ситуацією навколо міста і за потреби наголошує на безпеці людей, рекомендуючи тимчасово переміститися далі від кордону з рф. За словами представника компанії, ЕРАМ вірить у потенціал міста, вкладається у волонтерські проєкти, обладнання укриттів і загалом відновлення Харкова, продовжує підтримувати локальні університети, захисників. ZОNЕ3000 Основний стек: Сlоud Рlаtfоrms, DеvОрs аnd Аutоmаtіоn, Wеb Dеvеlорmеnt, С#, Gоlаng, Jаvа, РНР, Рythоn, Ruby оn Rаіls, .NЕТ, Моbіlе Dеvеlорmеnt, Dаtаbаsеs, Віg Dаtа аnd Аnаlytісs. Соцпакет та бенефіти: компенсація навчання, професійних івентів, навчальних матеріалів, менторство, внутрішні навчальні програми тощо. Безкоштовні уроки англійської (спікінг-клаби, заняття в мінігрупах). Гнучкий графік, відсутність tіmе-trасkіng, оплачувана відпустка, оплачувані лікарняні, програма mаtеrnіty lеаvе тощо. Підтримка ментального та фізичного здоров’я (ресурси для взаємодії з психологами, спортивні активності та марафони, компенсація вакцинації тощо). Партнерська програма (знижки на продукти та послуги). Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: збереження робочого місця та розміру доходу, який був на момент мобілізації, до завершення служби та повернення в компанію. Компенсація доходу протягом визначеного періоду. Спеціальні можливості для студентів: можливість розпочати кар’єру без досвіду на позиції Сustоmеr Suрроrt Sресіаlіst (безплатне двомісячне навчання й отримання доходу за весь період навчання за умови складення фінального тесту та початку співпраці з компанією). Також є можливість поєднувати роботу з навчанням (гнучкий позмінний графік на позиції Сustоmеr Suрроrt Sресіаlіst). Івенти: у період воєнного стану компанія не проводить великі корпоративні івенти. Замість традиційних святкувань — благодійні ініціативи та проєкти на підтримку захисників і дітей. За домовленістю команд є офлайн-тимбілдинги в мінігрупах. Умови роботи: компанія працює переважно віддалено. Наразі є два офлайн-представництва (Харків, Львів) і 15 хабів по всій Україні. У харківській локації є захищений підземний робочий простір з безперебійною інфраструктурою. Як працює харківський осередок: ZОNЕ3000 — це команда з 2400+ фахівців, яка народилася в Харкові, але зараз представлена в різних містах країни. ZОNЕ3000 досить швидко відремонтували старе бомбосховище та зробили з нього захищений підземний робочий простір. Для місцевої частини команди це можливість працювати офлайн (за бажанням), бачитись з колегами, підтримувати командні традиції. Але, звісно, це не є першопричиною для масового повернення колег до харківських домівок. Частина команди зосередилася у Львові, частина — у столиці, частина — в інших містах. Проте є й випадки, коли фахівці повернулися із-за кордону. Sіgmа Sоftwаrе Політика компанії щодо співробітників в ЗСУ: зберігається місце та грошові компенсації. Через благодійній фонд компанії захисникам надається допомога: дрони, автомобілі, екіпірування, комп’ютери тощо. Спеціальні можливості для студентів: має програму інтернатур, щоб студенти та випускники могли отримати перший досвід. Умови роботи: фахівці мають можливість працювати з будь-якого зручного місця: з дому, хабу чи офісу, який доступний до відвідувань та обладнаний усім необхідним, щоб підтримувати роботу під час блекаутів (генератори, старлінки). За запитом компанія надає обладнання для роботи з дому. Як працює харківський осередок. Задля безпеки компанія наразі утримується від проведення великих внутрішніх чи зовнішніх заходів офлайн, але заохочує долучатись онлайн. Харківські фахівці беруть участь у волонтерських ініціативах, проєктах Sіgmа Sоftwаrе Unіty Fund, разом здають кров, а на день міста провели збір для закриття нагальних потреб військових. Рlаrіum Основний стек технологій і проєкти осередку: Unіty, С#, .NЕТ. Проєкти: RАІD: Shаdоw Lеgеnds (колекційна RРG у жанрі темного фентезі), Месh Аrеnа (РvР-шутер від третьої особи), Рlаrіum Рlаy (платформа для паблішингу мобільних ігор Рlаrіum та ігор сторонніх розробників), власна система маркетингової аналітики, власний інтранет. Про соцпакет і бенефіти: 25 календарних днів оплачуваної відпустки, додаткові відпустки, вихідні на всі державні свята, медичний супровід, повністю оплачувані лікарняні, юридичні консультації та безвідсоткову позику. Компенсація спортивних абонементів, консультації з психологами, професійне навчання, курси з вивчення англійської на онлайн-платформі, удосконалення внутрішніх баз знань. Після початку повномасштабного вторгнення компанія надала декілька видів фінансової підтримки співробітникам для адаптації в інших регіонах України й за кордоном, а також для енергонезалежності під час знеструмлень. Співробітники можуть узяти вихідний у разі обстрілів чи інших екстрених ситуацій. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: збереження робочих місць, продовження виплати заробітної плати, допомога зі спорядженням. Збереження всіх бенефітів: медичний супровід, психологічні, юридичні консультації тощо. Допомога з адаптацію ветеранам, які працюють у компанії. Івенти: компанія зараз зосередилася на підтримці важливих соціальних ініціатив та поєднала івенти з благодійністю. Більшість заходів проводиться онлайн. Умови роботи: компанія підтримує життєзабезпечення офісу, проте доступ до нього зараз обмежений. Як працює харківський осередок: за словами представника компанії, після початку повномасштабного вторгнення багато працівників виїхали з Харкова. Наразі дехто повертається. Проте ситуація у місті все ще лишається особливо небезпечною. Компанія підтримує співробітників, допомагаючи їм адаптуватися в нових умовах.

"Ми за один день вилікувалися від ковіду й подорослішали" Початок повномасштабного вторг­нення вплинув на всіх нас. Ми за один день вилікувалися від ковіду й подорослішали. І що більше днів війни, то старші стаємо. Ми поводимося, як дорослі відповідальні люди. Це відповідальність за своїх дітей, відповідальність за країну, в якій ми живемо, відповідальність за наступні покоління, яким ми цю країну залишимо. І я знаю, що ці думки впливають на поведінку багатьох людей, зокрема енергетиків. Вони роблять свою роботу, тому що це правильно, тому що це відповідально, тому що так ми інвестуємо в себе, Україну, майбутні покоління. Доросла відповідальна людина не може поводитися інакше, бо це буде проти її принципів життя. Саме тому Україну не можна взяти ні за три дні, ні за 10, ні за 3 тисячі днів. Тому що це країна відповідальних дорослих людей. "На прифронтових територіях "Нова пошта" це єдина присутність життя" Нещодавно в нас загинув іще один працівник під час атаки на Херсон. Йому було 25 років. Запорука нашої стійкості це дорослість людей. Був випадок, коли чоловік-далекобійник возив гуманітарну допомогу з початку вторгнення на Херсонщину, Харківщину, Донеччину, а його дружина була з дітьми весь час удома. Тоді вона зрозуміла, що теж хоче якось допомагати, й отримала сертифікат водійки-далекобійниці. Тепер вона водить машини разом із чоловіком майже три роки. І коли її запитали, чому вона це робить, вона сказала, що не може сидіти без діла в час, коли військові рятують країну. У нас є чоловіки, які відправили жінок у безпечніші місця і продовжують працювати в Донецькій області. Військові точно знають, що на прифронтових територіях "Нова пошта" це єдина присутність життя, коли ти можеш отримати все, що тобі потрібно. Ми намагаємося ротувати наших працівників, щоб вони могли трошки видихати. Але коли ми їх запитуємо, чи не втомилися, вони дивуються, бо в них таких запитань немає. "Волонтерство часто було закритою бульбашкою, а нині воно в усіх на слуху" Якщо 357 років тому волонтерство часто було закритою бульбашкою, то нині воно в усіх на слуху. Коли ми проводимо школи волонтерства, то не маємо пояснювати людям, що це таке. Серед волонтерів ми бачимо один із найбільших запасів стійкості. Там, де їхнім близьким не вистачає внутрішнього спокою, волонтери кажуть: так, ситуація погана, але давай я покажу, як ми можемо на неї вплинути. Багато людей, які починали волонтерити три роки тому, тепер перевели це на інший рівень. Вони не просто збирають 5 тисяч гривень вони організовують 50 людей, щоби ті зібрали по 51020 тисяч гривень. Стійкість це запорука українського суспільства, а волонтери це один із фундаментів стійкості. І коли ми волонтеримо, всім нам важливо шукати той напрям, де кожен може бути ефективний. І звісно, мати розуміння, що після нашого волонтерства має бути щось інше чи то робота в державних органах, чи то служба в Силах оборони. "Ми готувалися до війни напередодні. На початку 2022 року мали чіткий план" Я представляю програму WАSН, це забезпечення водою, саніта­рією, гігієною. Щоб ефективно реалізовувати проєкти й надавати допомогу, потрібно мати не лише матеріально-технічне забезпечення, а й сильну організаційну структуру. Для цього потрібні щонайменше три фактори. Перший це саме фокус на забезпечення сталого доступу стабілізаційних ефектів. Другий це адаптивність. Висока адаптивність в умовах війни це ключ до вчасного реагування на потреби. І третій це команда, люди, які організовують, працюють, безпосередньо надають допомогу. Ми реагуємо саме на прифронтових територіях, у селах, громадах, містечках. І наш фокус це працювати в громадах, із громадами і для громади. Намагаємося виконувати нашу роботу в балансі між забезпеченням ключових, базових потреб і наданням тієї допомоги, яка дасть громаді змогу самозабезпечуватися, після того як ми з гуманітарним проєктом вийдемо звідти. Ми як організація готувалися до війни напередодні. На початку 2022 року мали чіткий план. Знали, хто реагуватиме, що надавати, яка працюватиме команда. Усе пішло не за планом, але саме наявність структури і стратегії допомагає в тому, щоб швидко змінюватися, адаптуватись і реагувати на виклики війни. Команда це люди, які об'єднані метою, а головне цінностями. На початку вторгнення офіс команди Карітас Маріуполь знищили росіяни прямим влучанням із танка. Загинули працівники, люди, які переховувалися в офісі. Частину команди релокували у Дніпро, але з часом їхні цінності надихнули їх повертатися і працювати саме в Донецькій області. Вони працювали в Покровському районі, в Селидовому, Новогродівці. Наша сила це молодь. У команді WАSН половина працівників це люди до 30 років. І вони є тими, хто швидко реагує і вміє адаптуватися. Це люди, об'єднані цінностями. "У мене є мрія залишитися живою, повернутися додому" Мені допомагають триматися побратими й посестри. Ми всі тримаємося заради одне одного, заради своїх родин. Проте я особисто не тримаюся заради того населення, яке не живе війною. Я розумію, що нині так популярно обирати себе, і це круто, коли люди обирають себе, ставлять на перше місце. Проте якщо росіяни досягнуть своєї мети, то вже не буде чого обирати. У рабстві вибору точно немає. Тому я прошу включатися всіх. Розумію, що всі втомилися. Ви не уявляєте, як я втомилася. У мене є мрія залишитися живою, повернутися додому. Маю такий страх, що після завершення цієї війни почнеться наступна, ще кривавіша. Уже розглядаю варіант життя, щоб у мене був підвал, старлінк, екофло. Я цим всім запасаюся й готуюся. Треба включитися всім. Втомилися, видихнули працюємо далі. "Просто зараз з'являються нові форми демократії" Я була з групою дослідників, які намагалися розібратися, чому певні громади є стійкими до насильства, можуть опиратися йому, а інші не можуть. І одна з речей, яка є критичною для громад, які можуть опиратися, це зв'язок усередині групи, який створює довіру з іншими членами групи. Коли ворог вторгся в Україну, вона залишилася надзвичайно стійкою в цьому сенсі. Демократія в глобальному сенсі перебуває під загрозою через поляризацію, відкочування. Але є одна справді позитивна тенденція, яка може стати шляхом демократичного відродження. Коли люди стають освіченішими, коли з'являється більше ресурсів. Коли не хочуть, щоб держава вирішувала за них, а хочуть, щоб на ігровому полі в усіх були рівні умови. У світі відбувається тектонічний зсув. Молодь має виховувати свої уряди. Два місяці тому в Кенії молодь різних релігій, різного етнічного походження мобілізувалася не для того, щоб виступити проти податкового закону, вони виступили проти зневаги уряду до їхніх цінностей. Ці глобальні рухи молоді можуть стати масовими, оскільки вони зосереджені на цінностях. І цей масовий рух охоплює різні форми демократії. Ви бачите ваших волонтерів як форму нової вільної демократії. Ми бачимо цінності, які мотивують людей. Отже, просто зараз з'являються нові форми демократії. І це є джерелом української стійкості. Ви мобілізуєтеся, масова мобілізація це нова форма демократії. Ви створюєте ці нові форми, й саме тому Україну так підтримують. Нові форми демократії під час війни це шлях уперед для демократичного оновлення всіх країн. Ваша демократія це майбутнє моєї демократії.

Рятувала від надважких поранень у найпекельніших умовах, і найкритичніших ситуаціях.  Її саму врятувати не змогли. Дівчині було 28 років. Як сама писала – вела свою особисту війну зі смертю, за життя кожного зі своїх. Не врятували й коханого хлопця Валентини – Данила Ляшкевича з позивним Берсерк. Він загинув від російського КАБу. Воював з окупантами з 2014 року, боронив Київ під час повномасштабного вторгнення. Пара загинула 1 листопада внаслідок удару ворожої авіабомби.Про загибель пари військових повідомили у медслужбі 3-ї Окремої штурмової бригади.Що відомо про Валентину НагорнуВалентина Нагорна до ЗСУ долучилась на початку повномасштабної війни. Любила Донбас, обожнювала котів, закликала допомагати війську і сподівалась, що Схід України назавжди звільниться від окупантів. Була чемпіонкою України з паверліфтингу у своїй ваговій категорії."Хто б що не казав, але Донбас для мене став, як другий дім. Терикони, поля, природа - настільки неймовірні для мене, що я кожен раз дивлюся на них і насолоджуюсь, як маленька дитина. З кожним днем я закохуюсь у цей край все більше і більше. І я маю надію, що Схід буде Українським, без гнид та орків", – писала Валькірія.У своїх дописах закликала ставати донорами крові, писала про безмежну любов до роботи. "Звичайно, краще б її взагалі у нас не було, але ми @аb3.mеdsеrvісе викладаємося на всю, аби боротися зі смертю".За таку відданість медичній справі на фронті президент України Володимир Зеленський нагородив Валентину Нагорну медаллю "За врятоване життя" у грудні минулого року.Спогади про ВалькіріюПобратими та посестри Валькірії пригадують її у світлих спогадах, як люблячу і мужню воїтельку, яка знала ціну життя і смерті."У травні 2022 на півдні ти переконувала, що не зможеш заснути, коли хтось хропе, але чудово спала під огидну сирену, яка вила всередині приміщення. Під хропіння ти теж спала. В підвалах, бліндажах, кімнатах і ямах. Зі всім моїм скепсисом щодо відсутності медичної освіти у тебе, у 2022 році ти довела, що можеш і будеш. Біотехнолог і майстер манікюру, яка, як ніхто, знала ціну життя і смерті. Тобі підкорялися штанга і життя людей на стабі. За кілька днів до переведення з медроти, ми говорили про смертність бойових медиків. І ти жартома сказала мені, що колись може і ти станеш однією з них", — писала керівниця медслужби 3-ї Окремої штурмової бригади  Вікторія Ковач. Валентина Нагорна надала медичну допомогу величезній кількості поранених, але ніколи цим не вихвалялась."Ти любила чорне в одязі й світле в людях. Ти була неординарною в усьому — від килима в передпокої, якого лякався кіт, до "понюхай, які прикольні парфуми". Ми говорили про ножі й людський біль, про помсту за загиблих і про людську любов. Ти читала книги та любила довгі вії. Ти вміла любити й відчувати життя — з театром у вільний вечір у столиці й навчанням у медакадемії"."Ти та з небагатьох, які завжди мене підтримували, попри свої труднощі, не те місце і не той час. Я радію нашому знайомству, нашій співпраці й нашій дружбі. Я пишаюсь, що маю у своєму житті таку людину, яка є прикладом легкості, радості та щирості, відповідальності й відваги. Валькірія, ти гідна людина, ти класна людина, ти справжня. Твій слід в моєму серці", – писала військова Оксана Оверченко.З початком Великої війни Валентина приєдналася до ТрО "Азов" Київ. Рятувала поранених в складі екіпажів медичної евакуації та на стабілізаційному пункті Третьої штурмової."Валькірія була прикладом гідності та сили. Завжди прагнула вдосконалювати свої навички, щоб ще ефективніше допомагати тим, хто цього потребував. Її шлях для усіх нас є прикладом — шляхом відваги, рішучості та постійного руху вперед. Її чин надихатиме інших торувати свій шлях. Валькірія назавжди залишиться частиною родини медичної служби 3 ОШБр", – написали у бригаді.Що відомо про Данила Ляшкевича Берсерка Великою втратою для Збройних сил України й для побратимів стала загибель хлопця Валентини – Данила Берсерка Ляшкевича. Він знав що таке війна ще з 2014 року. “Разом воювали, разом кохали, разом "на щиті"… Хай ваші душі будуть завжди разом. Навіки в строю! Валькірія та Берсерк" — написала волонтерка Лілія Матвєєва.Побратим із 3-ї штурмової бригади Роман Трохимець зазначив, що Данило був багато разів поранений, але щоразу повертався в бій. "Тебе не долали ні снаряди, ні кулі. Лише КАБом, запущеним з літака, вороги змогли знищити твоє фізичне тіло. Знаю, що ти не боявся смерті та сприймав її гідно, як чоловік і як воїн. Познайомились в перші дні повномасштабної війни. Він вже тоді мав великий досвід боїв з 2014 року Між битвами за Київ навчав всіх медицині. Жорстко, без цензури, і з витонченим гумором. Так, що всім доходило, як рятуватись і рятувати", –  написав Трохимець.Він розповідає, що Берсерк врятував багато тварин, маючи на диво добре серце і майстерні навички ветеринара. Але ще більше Данило прославився порятунком людей. "Воїн, який витяг з того світу безліч людей, військових і цивільних. Завдяки знанням, якими ти щедро з усіма ділився, я і сам рятував життя людей на фронті й декілька разів в тилу. Коли ти був на позиціях, всі раділи, бо не було страху, паніки та заціпеніння. Панували жарти, авантюра і військовий драйв", – згадує Ляшкевича побратим. Подруга Валентини – Даша Кохан – написала, що дізнавшись про загибель Берсерка, писала їй слова підтримки, ще не знаючи, що дівчини також уже нема серед живих."Писала тобі сьогодні, коли дізналась про загибель Берсерка, ще не знаючи, що ти пішла разом з ним. І що моє повідомлення вже ніколи не буде прочитане. Ти мала прийти в зал. Ми мали за традицією випити каву. А коли я раптово побачила вас на побаченні, ми обіймались з тобою хвилин 5, поки Берсерк стояв поруч і сміявся з нас. Обіймались так міцно, наче востаннє. Я сумуватиму за тобою. Дуже. І усім розповідатиму, хто така Валькірія. Але для мене ти назавжди Валюшка.Валюшка, з паралельного класу, близька людина для нашої сімʼї, яка ходила в зал, була чемпіонкою України з паверліфтингу у своїй ваговій категорії і яка до нестями обожнювала котів. Тепер ви у кращих світах. Вдвох. Разом", – написала жінка.Берсерк про війнуВійськова, волонтерка і блогерка Олена Білозерська намалювала портрет загиблої пари військових. Вона також додала, що за кілька днів до загибелі Валькірія перевелася бойовим медиком у розвідвзвод. "Щоб зрозуміти, якою людиною був Данило  "Берсерк", варто прочитати його спогад про один з боїв під Авдіївкою:"Спробуйте збагнути, ви перебуваєте в одному з найвмотивованіших підрозділів Збройних Сил, який пройшов, як йому здавалось пізд*чку сторіччя (Бахмутська кампанія), і от барабанний дріб і тобі кажуть: "Тулим на Авдос, пацани"Той, хто на війні не перший день, зрозумів все й одразу. Прибувши на локації, як це буває в більшості випадків, почався збір оперативної обстановки і все стало зрозуміло навіть тим, хто до цього не встиг відкрити очі. Щобільше, ми зрозуміли (я сказав: "пацики, Бахмут 2.0 пАнеслась!"), що часу на теревеньки вже просто немає, забили магазини і висунулись. Прибувши на точку та розгорнувши старлінк, ми зрозуміли, що ЛБЗ змінюється щосекундно, часу на роздуми не було. Атака, оборона, відхід, підхід, за день можна було змінити позицію 3-4 рази.Так от, до чого я тут. Я не побачив жодного бійця зі своєї бригади зі страхом на обличчі, з якимось розчаруванням, трьохсоті реально благали, щоб їм дозволили продовжити бій, командири хапали зброю і зустрічали ворога, в якийсь момент мені здалось, що навіть двохсоті продовжують бій. Я вдячний кожному хто є і хто  був, боротьба триває…".У Данила залишилось двоє дітей від попередніх шлюбів", – написала Білозерська.