Search trend "злочинності немає"

Перед переговорами 24 березня Путін поспішає узгодити позицію зі своїми союзниками, щоб виступати від "Осі зла". Якими можуть бути наслідки для України, з'ясовувала Gаzеtа.uа. У Пхеньяні секретар Радбезу РФ Сергій Шойгу мав перемовини з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином. Навряд чи прийом був би на такому високому рівні, якби Шойгу не привіз північнокорейському вождю особисте послання від Володимира Путіна. Відомо, що Сергій Шойгу багатослівно дякував Кім Чен Ину за "важливі і потрібні у нашій сьогоднішній обстановці, котра динамічно розвивається, переговори". Вочевидь, російська делегація дістала схвальний відгук від Ина на послання Путіна. Диктаторські люб'язності Опосередковано на це вказують "показові виступи" Північної Кореї. Керівник країни перед прибуттям російської делегації особисто спостерігав за випробуванням нової зенітно-ракетної системи. Тест нібито вийшов таким вдалим, що Ин заявив про оснащення армії КНДР "ще однією великою системою оборонної зброї з гідними бойовими характеристиками". На думку керівника Всесвітнього інституту вивчення Північної Кореї Ан Чан Іля, новітня система готується до відправки у Росію для використання на території України. Іншої думки старший аналітик Корейського інституту національного об'єднання Хонг Мін: КНДР прагне суттєво і у стислі терміни покращити свою ППО завдяки співпраці з РФ, зокрема, радіолокаційні установки і системи польового керування, котрі у КНДР вразливі. Але для цього потрібно продемонструвати розробку стратегічно цінної зброї, наголосив він, що Кім Чен Ин і робить. Не виключено, що це справді лише демонстрація і Сергій Шойгу як ексміністр оборони поїхав на власні очі оцінити значимість випробувань. Підготовка до війни? Не виключено, що Шойгу у Пхеньяні готує візит Кім Чен Ина до Москви 8 травня, що логічно з огляду на обіцянку лідера Китаю Сі Цзіньпіна про особисту участь у російських заходах до 80-річчя перемоги у Другій світовій війні. Утім, у Кім Чен Ину може бути не до свят: міноборони КНДР пильно стежитиме за спільними американо-південнокорейськими військовими навчаннями Frееdоm Shіеld неподалік Північної Кореї. Представник відомства пригрозив США і Південній Кореї "насерйознішими наслідками, котрих ті скоріш, не хочуть", якщо навчання повторяться. Через загрозу Пхеньян міг скоротити експорт зброї до Росії, що викликало занепокоєння Путіна. Настільки сильне, що він одночасно відправив гінців і до Китаю. Піднебесна заспокоїла До Пекіна поїхав глава ФСБ Росії Олександр Бортніков. Приймав його міністр громадської безпеки КНР Ван Сяохун. Офіційно повідомляється, що сторони домовилися підтримувати багаторівневі зв'язки між правоохоронними органами і службами безпеки двох країн. Ван Сяохун також підтвердив наміри КНР поглиблювати співпрацю з РФ у боротьбі з тероризмом і транскордонною злочинністю. Також китайська сторона запевнила росіян у готовності тісно співробітничати для реалізації "ключових домовленостей. Досягнутих лідерами двох країн". Бортніков запевнив, Росія віддана підтримці Китаю, особливо щодо проблем безпеки. А що, виникли сумніви? Сі оцінює вигоди Китай останнім часом зазнав кількох ударів від США: від тарифів - до санкцій за торгівлю з Іраном. Дональд Трамп недвозначно пропонує Сі Цзіньпіну припинити експорт до РФ в обмін на "економічну дружбу". Але офіційний Пекін не дуже довіряє Вашингтону. Особливо після витоку інформації про бриф Міноборони США Піта Хегсета з Ілоном Маском про наслідки війни з Китаєм. Ілон Маск назвав інформацію фейком, та страшенно розлютився. Отже, публікація мала підстави, навіть часткові. Вона як мінімум збігається з посиленням Китаєм антитайванської риторики. Якщо Сі Цзіньпін готує країн до можливої війни, можливо, ядерної, він має бути впевнений у союзниках. Особливо у Росії. Контакти Путіна з Трампом викликають занепокоєння у Піднебесній і додають невизначеності. Якщо чинний господар Кремля хотів утримати партнерів у своїй орбіті, то мав заспокоїти. Що і зробив. Три в одному Може бути й інша мета, безпосередньо пов'язана з Україною. Путін 21 березня поспілкувався з еміром Катару про врегулювання ситуації в Газі та в Сирії. Щодо Сирії, сторони підтвердили відданість суверенітету і територіальній цілісності. А от по Близькому Сходу - висловили "глибоке занепокоєння" відновленням бойових дій. Готуючись до переговорів 24 березня, чинний господар Кремля хоче "розбавити" українське питання сирійським і близькосхідним. З огляду на "звірку годинників" з Китаєм і КНДР, російська сторона представлятиме позицію Глобального Півдня (чи його частини). Це дає Путіну шанс виграти бодай на одному із трьох треків. І, мимохідь, мінімізувати вагу української делегації, трек для котрої залежатиме і від Гази, і від Сирії, а не лише від українських інтересів. На подив, широке охоплення тем вигідне Дональду Трампу, оскільки теж дає можливість гучно розрекламувати результат навіть за його повної відсутності. Загалом, обидва керманичі можуть і надалі зображати плідну працю, реально роблячи поступки у дрібничках. Ножі у спину Цікаво, що того ж 21 березня Путін провів нараду з членами Радбезу про протидії злочинності серед певних категорій населення. Три дні тому із тим же Радбезом він обговорював покращення відносин зі США. Тепер же йшлося про посилення нагляду, але яких категорій населення це буде стосуватися і в якому форматі, наразі незрозуміло. Опосередковано можна зробити висновок про іноземців, оскільки чинний господар Кремля днями підписав наказ про необхідність громадянам України на території РФ або "регулювати свій правовий стан", або виїхати до 10 вересня, якщо немає законних підстав перебувати у Росії. Для громадян так званих "ЛДНР" і осіб без громадянства на окупованих територіях - вимога здати аналізи на ВІЛ і наркотики.

Dаrеdеvіl: Воrn АgаіnПісля епізодичної появи Чарлі Кокса у фільмі "Людина-павук: Дороги додому немає" та ролі другого плану у фільмі "Ше-Халк: Адвокат", "Шибайголова: Народжений наново" дає Метту Мердоку його перше шоу в кінематографічному всесвіті Маrvеl. Dаrеdеvіl: Воrn Аgаіn продовжує історію, яка розпочалася в трисезонному серіалі Nеtflіх Dаrеdеvіl і показує, як Вілсон Фіск стає мером Нью-Йорка…Річка зниклихДовга Брайт-Рівер розповідає про поліцейського, який патрулює околиці Філадельфії, охоплені опіоїдною кризою. Коли відбувається серія вбивств, Міккі підозрює, що її особиста історія може бути переплетена зі справою. Серіал висвітлює перетин злочинності та особистих стосунків у спільноті…СтудіяСтудія: цей серіал досліджує проблеми, з якими стикається застаріла голлівудська кіностудія, яка намагається знайти баланс між мистецтвом і комерцією. Він заглиблюється в складну динаміку індустрії, коли студія намагається вижити в розважальному середовищі, що швидко розвивається…З любов'ю, МеганМеган Маркл запрошує глядачів у свій дім у Монтесіто, ділиться порадами з кулінарії, садівництва та способу життя разом із такими знаменитостями, як Мінді Калінг і Рой Чой. Серіал підкреслює радість над досконалістю, пропонуючи глибокі погляди на особисті пристрасті та навички ведення Меган…Dеlі ВоysDеlі Воys розповідає про двох розпещених пакистансько-американських братів, які повинні розібратися в таємному кримінальному минулому свого батька після його раптової смерті. Оскільки їхній розкішний спосіб життя руйнується, вони стикаються з несподіваними труднощами в історії сімейних зв’язків і прихованої спадщини… Джерело

Жителі громади ведуть скромний, але забезпечений спосіб життя. Кожному члену гарантовано житло, харчування та одяг, тож у грошах у звичному розумінні немає потреби.

Та насправді більшість факторів, які визначають долю режиму КДБшників, вже ведуть його до краху. Питання в таймінгу і контексті. Тому цю тему трохи деталізуймо. Чому диктатури в принципі вразливі?Будь-яка диктатура, незалежно від її форми та масштабів, має фундаментальні вразливості. Хоча зовні вони демонструють жорсткість, контроль та силу, ці режими тримаються на тонкому балансі: репресії, корупція, пропаганда і страх. Проте внутрішня стабільність диктатур є ілюзорною через низку причин:1. Централізація влади робить систему залежною від однієї особи чи вузького кола еліт. Загибель або послаблення лідера часто запускає "ефект доміно".2. Інституційна деградація. У диктатурах державні інститути поступово перетворюються на інструменти збагачення або репресій. Сильних державних механізмів, здатних забезпечувати управління, майже не залишається.3. Соціальна апатія та демотивація. Пропаганда і страх не створюють мотивації для конструктивного розвитку суспільства. Відсутність соціальних ліфтів і справедливості призводить до апатії більшості й радикалізації меншості. 4. Нестійка економіка. Диктатури часто базуються на сировинній економіці та централізованому контролі. Корупція, неефективність і санкції роблять їх уразливими до криз.5. Насильство як інструмент управління. Масові репресії й війни завжди мають "зворотний ефект". Підрив довіри до влади, накопичення зброї та демобілізованих воїнів загрожує внутрішнім вибухом.Саме ці фактори зараз розривають путінську Росію зсередини. Кремль, який тримається на ілюзії сили, поступово втрачає контроль над країною. А купа історичних прикладів доводить, що занепад диктатур часто є стрімким і руйнівним.Читайте також: "Пряма лінія" Путіна: Формула "величі" Росії - "Орешник"Системні слабкості путінської Росії (і Росії як пізньої імперії)1. Демографічний колапс. Росія вимирає. Населення скорочується на 1 млн щорічно, а демографічний потенціал, необхідний для підтримки імперії, вже вичерпаний. Найбільше вимирають саме "російські" регіони, тоді як приріст населення зберігається лише на Кавказі. Це посилює етнічні й релігійні суперечності та створює основу для майбутніх конфліктів.2. Просторова пастка. Величезні території з низькою щільністю населення роблять Росію "недозібраною" державою. Централізована модель управління перетворює периферію на фінансовий тягар, а логістика у віддалених регіонах стає непідйомною. Витрати на утримання такого одоробла надто великі. Так, компактні держави мають стратегічну перевагу в плані спроможності вижити. 3. Корумпована модель. Путінська Росія перетворилася на суцільну клептократію, де ресурси зосереджені у руках вузького кола еліт. Корупційно - феодальна модель паралізує нормальний економічний розвиток, а система влади базується не на законах, а на особистих угодах і лояльності.4. В питанні соціальної демотивації Путін встановив рекорди. Він хотів, щоб його суспільство було максимально атомізованим і опортуністичним. І так, російське суспільство — це атомізована маса, позбавлена сенсу, мотивації та єдності. Війна в Україні лише загострила цей стан, створивши величезний прошарок озброєних і травмованих злочинців, які не зможуть інтегруватися у мирне життя.Читайте також: Від китайського "мирного плану" до угорськогоВійна - каталізатор руйнації економіки подібних режимівВтримати свою владу Путін завжди намагався централізацією ресурсів, жорстким державним контролем за ключовими активами, а в останні 10 років - все більшим насильством над суспільством.  Російська економіка давно страждає від "голландської хвороби" — коли залежність від експорту сировини знищує інші галузі економіки. Це призвело до того, що застій почався в російській економіці ще 2012 року. Фінансування війни, системи безпеки та пропаганди все активніше створює диспропорції між військовою та цивільною економікою. Російська економіка сьогодні — класичний приклад такої "мобілізаційної" моделі. Тому війна для Путіна не просто стратегія, а засіб утримання влади. Проте війна підриває саму основу режиму — економіку, яка вже вразлива до системного перегріву.Перегрів економіки — це коли зростання йде поза можливостями стабільного розвитку. У диктатурах війна прискорює цей процес, бо ресурси витрачаються непродуктивно. Це веде до:Швидкої інфляції.  Витрати на армію та оборонку розганяють ціни. Росія вже відчула це у зростанні вартості продуктів і дефіциті товарів.Дефіциту робочої сили.  Війна забирає людей на фронт і військові заводи, що зменшує продуктивність економіки. Якість робочої сили падає через міграцію та загибель працездатного населення.Зростання бюджетного дефіциту.  Держава фінансує війну через емісію, що вбиває стабільність рубля й підштовхує економічний крах.Читайте також: Сирійський та путінський режими як аномаліїВійна завжди "прискорювач" кризи економічних моделей диктатури. Результат — повільна стагнація й втрата конкурентоспроможності. От СРСР 1970-х і 1980-х показав, наприклад, унікальні "темпи зростання". Як Росія два останні роки. Централізована воєнна економіка може на короткий час демонструвати "зростання", але у довгостроковій перспективі вона неминуче руйнується через перевантаження військовими витратами, неминучими наслідками технологічних санкцій і наростаючою соціальною апатією, що переходить у невдоволення.Росія сьогодні стоїть на тій саме стежці. Військові витрати вже стали ключовим чинником зростання дефіциту бюджету, а санкції блокують більшість спроб відновлення технологічних ланцюгів. Гроші від продажу нафти і газу в Індію і Китай підтримують життєспроможність системи, але ресурси не можуть компенсувати демографічні і фундаментальні економічні чинники у такій великій країні.Навіть якщо війна "заморозиться", економічні проблеми Росії не зникнуть. Тут я зауважу, що найбільше ми маємо радіти тим компаніям, які виходять з Росії зараз. А їх десятки. Бо саме вони символізують, що в російський ринок не вірять.Замороження конфлікту не стане "порятунком" — це лише відтермінує неминучий колапс. Так, і навіть часткового зняття санкцій вже недостатньо без суттєвих зовнішніх інвестицій. А відновлення довіри інвесторів вимагатиме суттєвих інституційних змін.Читайте також: Поки що немає бачення післявоєнного світуА інституційна деградація - навпаки - продовжиться, бо диктатура не може провести реформи без втрати влади. Санкції лише підсилили вже наявні проблеми. Корупція, негативний відбір і ручне управління знищують здатність російських структур ефективно функціонувати. Тож навіть "розморозка" не запустить відновлення економіки.Перегріта економіка вже не стабілізується без скорочення військових витрат, що малореально у нинішній моделі “життя у оточеній фортеці”. Диктатури на поточному для путінізму етапі розвитку не можуть стабільно існувати без війни, але війна також руйнує їхню економічну основу. Російський режим, як і СРСР, приречений на економічний колапс. Знову таки, питання таймінгу.Крім економіки колапсує і суспільна модель. І так, навіть гіпотетичне “замороження” тут Путіна не врятує.Елітарна фрагментація. Бунт Пригожина став тривожним сигналом, який, здавалося, був почутий. Але весь 2024 ми спостерігаємо елітарні конфлікти всередині ближнього чи відносно ближнього кола диктатора. Кадиров проти Вайно і Керімова, який досі не вирішений на тлі нарощування Кадировим своїх "кишенькових" військ. Зараз активно розвивається конфлікт Набіулліної і Сілуанова з одного боку (економічних лібералів) і Чемезова ("яструбів") з іншого. Битва законів економіки проти законів війни, так би мовити. Конфлікти між елітами перетворюються на відкриті зіткнення.Читайте також: Для миру потрібно одне: щоб Росія відмовилася від самої суті імперіїСоціальна демотивація і накопичення "зворотного насильства". Путінська система породжує токсичне середовище, де демобілізовані солдати, озлоблені еліти та демотивоване населення стають "бомбою уповільненої дії". Тут у нас є ще один яскравий приклад - диктатура Салазара у Португалії. Яка завдяки затяжним колоніальним війнам сформувала маси невдоволеного і втомленого населення, а також десятки тисяч (для масштабів Португалії величезні цифри) розчарованих і невдоволених режимом військових. Навіть коли тиск ззовні на режим послабився, він не зміг подолати кризу управління та відсутність довіри населення. Результатом стала Революція гвоздик 1974 року й повний крах системи. Звісно, і в СРСР все було так само. Відчуженість суспільства в СРСР від державних інституцій та демотивація населення призвели до неминучої кризи. Спроба "замороження" ситуації не дала результатів — СРСР розпався через внутрішні протиріччя.Крім того, якщо "перемоги" для Росії не буде або її буде важко продати, замороження війни без досягнення зрозумілих цілей (повної окупації України) не прийматиметься як успіх ані елітами, ані суспільством. А це і підрив легітимності влади (в очах найбільш "пасіонарних" груп - Кадиров, націоналісти, ультраправі - це  виглядатиме як зрада або слабкість), і зростання внутрішнього тиску (масове повернення озброєних солдатів додому призведе до сплеску злочинності, що далі розхитувати систему). Це і Путін розуміє. Тому я навіть можу вкинути таку гіпотезу: якщо Путін буде реально готуватися до “примирення”, російських “радикалів” чекає невеличка чистка, фізична. Читайте також: Сирія. Смерть диктатуриДетонувати цю систему може будь-що, насправді. І у непередбачуваний момент часу. Але які можливі сценарії? Їх базово, насправді, три.Трансфер влади і поступова (чи доволі швидка) демократизація. Я не бачу передумов, щоб у Росії була можлива демократизація і суттєві зміни без реалізації в тій чи іншій формі другого чи третього сценаріїв. Бо для демократизації хоча б російського хартленду потрібне серйозне перезавантаження еліт. "Югославський сценарій". Як і в колишній Югославії, у Росії з'являється критична маса чинників для колапсу: економічний колапс, етнічні та релігійні конфлікти, слабка легітимність влади та регіональний сепаратизм. Проте у Росії немає "готових до незалежності" регіонів на кшталт Словенії чи Хорватії. Замість цього країна ризикує зануритися в хаос із затяжною політичною кризою та купою конфліктів.Сценарій "Доба варлордів". Те, що зараз відбувається у російській армії і суспільстві, нагадує Китай початку ХХ століття — добу варлордів. У період після революції 1911 року країна розпалася на регіональні клани, кожен із яких контролював свою територію.Сьогодні Росія має всі передумови для подібного сценарію:Потенційні приватні армії та угрупування.Зброя  і навчані озлоблені бійці у тилу.Елітарна боротьба.Варіант "доби варлордів" виглядає особливо реалістичним на тлі деградації влади та відсутності контролю над територіями. Це призведе до розорення країни, внутрішнього насильства та хаосу, який триватиме багато років.ВисновокЯк показують приклади СРСР, Португалії, інших подібних режимів колапс диктатур, особливо занурених у тривалі збройні конфлікти і зовнішнє напруження, все одно відбувається через внутрішню деградацію. Жодне тимчасове послаблення тиску (наприклад, “заморозка” війни чи часткове послаблення санкцій) не зупинить розпаду системи, яка вже почала деградувати. Всі фундаментальні проблеми режиму Путіна носять внутрішній характер. І в нього немає демократичних запобіжникі, таких як свобода слова і вибори. "Заморожування" війни (навіть якщо станеться) лише відтермінує неминучий колапс, але не врятує систему, що руйнується під тягарем власних протиріч. Росію чекає "доба варлордів", економічний занепад і втрата сталого контролю над територіями.Сучасна Росія стоїть перед вибором: або вона перестане бути імперією, або припинить існування. Однак зміна моделі влади неможлива без радикальних реформ, на які країна не здатна. Виходу з цієї пастки без затяжної кризи немає.ДжерелоПро автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

В Україні упродовж минулого року було вчинено 1050 вбивств, і лише 9 із них поки залишилися нерозкритими. Про це повідомив начальник Нацполіції України Іван Вигівський, пише ukrаnеws. "Замовні вбивства, які були в минулому році, всі розкриті. У минулому році також було скоєно 306 розбоїв, що набагато менше у порівнянні з минулими роками. Ми розкрили 95% розбоїв та 98% грабежів. Це титанічна робота великої кількості поліцейських, тих, хто працює у патрулях, та тих, кого ми не помічаємо на вулиці, які працюють оперативниками та щодня по "гарячих слідах" розкривають злочини. Це близько 20 тисяч поліцейських, які заступають на службу щодня саме на охорону публічної безпеки та порядку на вулицях міст", - заявив Вигівський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві зловили підпалювачів, що виконували замовлення російських спецслужб Основним позитивним результатом правоохоронців називає те, що наразі в українських містах та селах, які не наближені до лінії фронту, люди відносно почуваються в безпеці. "Відносно, тому що ворожі ракети і БпЛА можуть долетіти до будь-якого куточка нашої країни. Стосовно діяльності Національної поліції, то у нас немає тенденції щодо збільшення вуличної злочинності, порушень публічного порядку. Ми бачимо сталу тенденцію до значного зменшення кількості випадків грабежів, розбійних нападів, хуліганства", - пояснив. Нацполіція зафіксувала випадки диверсій проти українських силовиків із використанням вибухових пристроїв.