Search trend "18 червня свято"

Це свято має особливе значення в церковному календарі, оскільки вшановує пам'ять двох видатних апостолів, які зробили великий внесок у розвиток і поширення християнства.Коли відзначають День святих апостолів Петра і Павла у 2025 році?Зазвичай пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла вшановували в Україні 12 липня православні християни, відповідно до юліанського календаря. Однак після однієї із найбільших важливих подій 2023 року у релігійному світі  – переходу українських церков на новоюліанський календар, дата святкування змінилась.День святих апостолів Петра і Павла відзначатимуть 29 червня. Це свято є важливою подією у християнському календарі.Історія апостола Петра та ПавлаАпостол Петро, уроджений Симон, був одним з найближчих учнів Ісуса Христа. За своє життя він пройшов шлях від простого рибалки до одного з найвпливовіших проповідників християнства. Петро відіграв ключову роль у формуванні первісної християнської церкви. Згідно з Євангеліями, Ісус назвав його "Петром" (що означає "камінь") і сказав, що на цьому камені збудує свою церкву. У Писанні від Матвія 16:18 йдеться:Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. Я також кажу тобі, що ти — Петро, й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті не переможуть їїПетро був присутній при багатьох важливих подіях життя Ісуса, включно з Преображенням і Воскресінням.Апостол Павло, відомий також як Савл з Тарсу, спочатку був ревним переслідувачем християн. Проте після драматичного осяяння на шляху до Дамаска, він став одним з найпалкіших проповідників християнства. У дев'ятій главі Книзі Діяння святих апостолів сказано:Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: "Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?"Савл запитав: "Хто ти, Господи?"І голос відповів: "Я Ісус, Якого ти переслідуєш. "Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити"Павло здійснив кілька місіонерських подорожей, під час яких поширював християнське вчення серед язичників та засновував храми на території тодішньої Римської імперії. Апостоли Петро і Павло загинули мученицькою смертю за свою віру під час переслідувань християн у Римі. Їхні смерті стали символом відданості Христу і були значущими подіями в ранній релігійній історії.Апостол Петро, згідно з віруваннями, був розп'ятий у Римі під час правління імператора Нерона. За легендою, Петро попросив розіп'яти його вниз головою, оскільки не вважав себе гідним померти так само, як Ісус Христос. Місце його страти традиційно вважається Ватиканським пагорбом, де нині знаходиться базиліка Святого Петра.Апостол Павло також загинув мученицькою смертю в Римі приблизно в той самий час, що й Петро, під час правління Нерона. Оскільки Павло був римським громадянином, його стратили шляхом обезголовлення, що вважалося менш болісним і принизливим способом порівняно з розп'яттям. Місце його страти знаходиться за межами стародавнього Риму, де тепер стоїть базиліка Святого Павла за мурами.Фото: fssрх.nеwsСвято Петра і Павла символізує єдність і різноманітність у християнстві. Апостоли були дуже різними за своїм походженням і шляхом до віри, але обидва стали стовпами церкви. Їхні життєві приклади демонструють, що шлях до Бога може бути різним для кожного, але мета завжди одна – служіння Богу і ближнім.Традиції відзначенняВ Україні та інших країнах з християнськими традиціями день Петра і Павла відзначається урочистими богослужіннями, де віряни згадують подвиги і вчення апостолів. У цей день багато людей відвідують церкву, де проходять святкові літургії. Також прийнято читати уривки з Послань апостола Павла і Євангелій, де йдеться про життя та діяльність первоверховних Петра і Павла.Серед народних традицій також є звичаї, пов'язані з завершенням Петрівки – посту, який передує святу. У цей період люди відвідують родичів і друзів, а також займаються благодійністю.Також, на це свято існує традиція готувати мандрики – це солодкі сирні булочки або пампушки, які стали невід'ємною частиною святкового столу на "Петрів день". Мандрики готуються з тіста на основі сиру, яєць, цукру та борошна. За легендою, ця страва має давнє походження і символізує мандрування світом апостолів.День святих первоверховних апостолів Петра і Павла – це нагадування про важливість віри, відданості та служіння. Вшанування цих великих апостолів зміцнює духовний зв'язок між віруючими, нагадуючи про фундаментальні цінності християнства. Свято Петра і Павла надихає на духовне зростання і єднання у вірі, де кожен може знайти свій шлях до Бога, як це зробили великі апостоли.У народі казали: "Прийшов Петро — почалось жниво". Саме з цього дня в багатьох регіонах починали масово косити сіно, збирати врожай, особливо жито. Апостол Петро вважався покровителем хліборобів.

Це свято символізує прийняття Основного Закону держави, який визначає базові права та обов'язки громадян, структуру влади та правову систему країни.Ухвалення КонституціїДень Конституції України був офіційно встановлений 28 червня 1996 року, коли Верховна Рада України прийняла нову Конституцію незалежної України. Цей документ став правовою основою для розбудови демократичної, правової держави та гарантом суверенітету і територіальної цілісності України. Процес розробки та прийняття Конституції був непростим і тривалим, включав численні дискусії та компроміси, проте результатом стала Конституція, яка відповідала демократичним стандартам, забезпечувала права і свободи кожного громадянина.Цікавим є той факт, що міжнародне співтовариство не просто схвалило Конституцію України, а визнало її однією з найбільш демократичних у світі.Конституція України складається з 15 розділів та 161 статті. Вона визначає основні принципи державного устрою. Документ гарантує громадянам України рівні права та свободи, включно з правом на життя, свободою, особистою недоторканністю, свободою слова та зібрань, правом на працю та освіту.Україна визначається як суверенна, незалежна, демократична, соціальна та правова держава. Саме ці слова зазначені у першій статті, адже дані принципи забезпечують стабільність, справедливість та добробут у країні.В Основному Законі закріплене лише одне державне свято - День Конституції України.Історичні корені та значення КонституціїКонституція України є основою правової системи та гарантом стабільності й порядку в державі. Вона закріплює принципи демократії, верховенства права, поділу влади та дотримання прав людини. Конституція також визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики України, забезпечуючи курс на європейську інтеграцію та розвиток демократичних інститутів.Важливо зазначити, що у 1710 році з'явилась Конституція Пилипа Орлика, також відома як "Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького". Цей документ є надзвичайно важливим в історії українського державотворення.Вона вважається однією із перших конституцій у світі, яка передбачала розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Крім того, обмежувала владу гетьмана та відстоювала інтереси запорізьких козаків.Фото: рrеsіdеnt.gоv.uаДруга Конституція України була ухвалена у 1918 році Центральною Радою УНР, є важливим історичним документом, який заклав основи державності в Україні. Цей документ, який розроблявся під керівництвом Михайла Грушевського, проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР) і містив багато прогресивних положень для свого часу. Попри те, що ця Конституція була затверджена Центральною Радою, вона не встигла набути чинності через події німецької окупації України та зміни політичної ситуації. Цей документ залишається важливим свідченням прагнення українського народу до незалежності і демократичного розвитку, а також є значущим етапом в історії українського конституціоналізму. Також існувала Тимчасова конституція ЗУНР та Тимчасова Конституція Карпатської України.За часів, коли Україна входила до складу Радянського Союзу, була прийнята Конституція Української РСР, яка зазнавала змін. Однак, остаточний варіант Основного Закону був прийнятий лише тоді, коли наша держава здобула незалежність. Лише 28 червня 1996 року о 9:18 ранку, після майже безперервної добової сесії, Верховна Рада ввела в дію чинну сьогодні Конституцію.День Конституції – це державне свято, яке цьогоріч припадає на суботу. У мирний час українці мали б додатковий вихідний з нагоди свята у понеділок. Однак наразі в Україні діє воєнний стан, під час якого додаткові вихідні не надаються. 

28 червня в Україні відзначають День Конституції. Цього року їй виповнюється 29 років, повідомляє Gаzеtа.uа. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року з'явилася потреба конституційно закріпити основи державного та суспільного ладу. Тоді було 15 проєктів Конституції, але їх не ухвалили через конфлікт президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми з Верховною Радою та її головою Олександром Морозом. Президент хотів створити сильну виконавчу владу. Верховна Рада прагнула зберегти і розширити свої повноваження. 26 червня 1996 року Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Кучма призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. Наступного дня Верховна Рада прийняла постанову "Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні". І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 год. З них останні 14 - без перерви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конституція за хвилину. 90% українців не знають своїх прав Статті для обговорення з трибуни Верховної Ради зачитував депутат Михайло Сирота. Його пізніше називали батьком Конституції. У залі засідань точилася боротьба між комуністами та представниками інших політичних сил. По кожному спірному питанню мусили шукати компроміси. За Конституцію проголосували 315 депутатів із 450. Україна отримала Конституцію о 9:18 28 червня 1996 року. У ній закріпили правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи громадян. 1997 року почали відзначати День Конституції. Це єдине свято, закріплене у статті 161 Конституції. Україна не вийде з кризи на клаптикових змінах. Вона або розчиниться в Європі як держава із втраченими перспективами, або набереться розуму й мужності, щоб ухвалити новий Основний закон, - каже правознавець Всеволод Речицький. "На східноєвропейському просторі всі конституції побудовані на західних зразках. Студентською мовою - списані. Студент ніби й розуміє слова, та, коли треба їх пояснити, відстоювати зміст, каже: ні, я на таке не підписувався. Україна теж написала Конституцію за західними зразками, але зіпсувала їх і послабила. Ми тоді створили чергову соціалістичну конституцію. Стаття 13-та говорить, що земля є власністю народу. Можна не продовжувати. Бо про те саме йдеться в ленінському декреті "Про землю". Тому нинішні спроби змінити щось окреме - закономірні, але не вирішують питання по суті", - каже він.

У середу, 18 червня, за новим церковним календарем вшановують святу мученицю Доротею, а в давнину цей день мав свою атмосферу — з містичними прикметами, сезонними заборонами та віруваннями про очищення через росу. День також був пов’язаний із культом чистоти — як тілесної, так і духовної.

Дізнайтеся, які звичаї та прикмети має сьогоднішній день.

Сьогодні не можна витрачати надто багато грошей

Православне свято сьогодні отримало народну назву Ярилин день.

Завтра, 18 червня, День дільничного офіцера поліції в Україні. Віряни вшановують пам’ять святого мученика Леонтія. До Нового року залишилося 196 днів.

Що завтра за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

30 травня-1 червня на Тернопільщині відбулося Свято весни — традиційний захід, яким пластуни розпочинають таборовий сезон. Цьогоріч 240 дітей, віком від від 6-ти до 18-ти років, приїхали до села Тудорів Копичинецької громади

На вашу думку, що собою являє неготовність росіян сформулювати свою частину меморандуму? Уже не з одної європейської столиці ми чуємо про те, що росіяни досі не представили своє бачення того, про що вони обіцяли домовитись у Стамбулі. Розуміємо, що Стамбул значною мірою - імітаційний процес. Росіяни його усіляко хотіли зривати, принижуючи статус представництва, але навіть не утруднили себе сформулювати цей офіційний документ. Як ви думаєте, чому і що туди може входити?Мушу вас розчарувати, як і наших шановних читачів, - нічого нового ми там не прочитаємо. Те, що зараз зливається в пресі, черговий раз підтверджує, що Росія буде гратись у переговори.Ви знаєте, що мене в цьому контексті страшно дивує в позиції наших західних партнерів, в тому числі й американців, - мабуть, у першу чергу те, що вони чомусь вважають: якщо ми сядемо за стіл переговорів, то щось відбудеться. Треба або зовсім не розуміти, що таке Росія, або розуміти й продовжувати гратися.Уявіть собі, що зараз, чи завтра, чи післязавтра, чи через тиждень - це не має значення - делегації знову зберуться в Стамбулі, чи в Женеві, чи в Куала-Лумпурі, чи де завгодно і покладуть на стіл свої позиції. От, можна вважати, що переговори почалися. А що вони матимуть, як результат? Я вам скажу що - 0,0. Це, власне, і всі переговори.Питання не в тому, що переговори почнуться, а в тому, яку позицію на цих переговорах займатиме РФ і чи змусимо ми Росію зрозуміти, що продовження війни для неї матиме фатальні наслідки. Ось про що має йти мова. А ми обговорюємо місце проведення цього заходу, те, що там вони напишуть чи не напишуть. Слухайте, це все гра в дитсадок. Чесно кажучи, я спостерігаю за цим і весь час дивуюся, чи це насправді підігрування тому, що робить Путін, чи це якась дивовижна дитяча наївність з боку деяких наших західних партнерів. Переговори самі по собі нічого не означають. На мою думку, з цього треба спокійно, навіть цинічно виходити, бо не треба себе обманювати якимись проєктами, які насправді не відбудуться.Це означатиме, що Росія буде продовжувати війну і буде намагатись нарощувати тиск не лише на Україну, а й на наших західних партнерів. Наскільки я розумію, німецький канцлер Фрідріх Мерц ухилився від підтвердження своєї старої обіцянки щодо надання Україні далекобійних ракет ТАURUS, а пообіцяв налагодити виробництво. Коли говорять "виробництво" замість того, щоб дати ракети, - це переведення дискусії в іншу площину. А щодо реакції західних партнерів, то вони все знають і розуміють, але не готові на симетричні дії, які вимагає російське вторгнення і погрози продовжувати цю війну. Вони хочуть уникнути вступу у війну.Я б не був настільки категоричний щодо Мерца. Він доволі розумно і мудро ще раніше сказав, що ми більше не будемо інформувати нікого про те, що постачатимемо Україні. Це, я вважаю, мудра, розумна і правильна позиція. А те, що відбувалося за пана Шольца, при всій величезній повазі й подяці за те, що Німеччина зробила для нас, було оголошеннями, які з задоволенням читали в Кремлі. Адже військові спеціалісти прекрасно знають: якщо постачається те-то, то воно буде застосовано там-то, якщо буде 10 000 штук, то, значить, така-то загроза, а якщо 20 000 - інша загроза. Тобто все це спеціалістами зчитується дуже швидко. Зараз, слава Богові, цього більше не буде. Якщо виходити з того, що підтвердили в Німеччині, і ми це почули з багатьох інших столиць про те, що жодних проблем з постачанням далекобійної зброї не буде, то я це читаю: питання лише в часі постачання цих озброєнь. Хоча дехто припускає, що, можливо, вони вже і є. Не будемо зараз спекулювати на цю тему. Я думаю, що ми дізнаємося про те, що вони є, від російських Z-блогерів, які будуть розповідати, що черговий військовий об'єкт/ завод/аеродром припинив своє існування. Це дуже потужні далекобійні речі, які теоретично по прямій можуть долетіти до Москви. Але я думаю, що питання не в тому, щоб розбомбити Старий Арбат, а в тому, щоб знищити російську логістику, яка дозволяє їм поки що перекидати й особовий склад, і техніку, і все те, що їм необхідно, для боротьби на фронті. От, власне, про що йдеться. Тому, давайте трошки почекаємо.Мені здається, що візит Зеленського до Німеччини є вельми успішним. Оголошено про допомогу на 5 млрд євро. Оголошено про те, що ми будемо спільно виробляти й дуже швидко те, що нам потрібно. Думаю, що загальний фон в цій конкретній ситуації є доволі непоганий. Як це відіб'ється на загальній позиції європейців - це питання.А фон непоганий, тому що вже зараз, буквально кілька хвилин тому, у РФ заявили: якщо  Німеччина буде бити по Москві, то ми тоді будемо бити по Берліну. Чому? Бо українці не можуть писати польотні завдання на ці ТАURUS. Їх можуть писати тільки німецькі військові. Отже, якщо німці будуть бити німецькою зброєю по Москві, то ми будемо бити по Берліну. А це означає, що там серйозно хвилюються, а якщо вони хвилюються, це нам на користь, значить, усе буде добре.А ви розглядаєте таку можливість, що Росія справді може завдати той чи інший гібридний удар? Я не знаю, чи по Берліну, чи по Таллінну, чи по Вільнюсу? Відправить кілька дронів з вибуховою речовиною, а потім скаже, що вони, мовляв, загубилися. Можуть вони погрожувати?Щодо якихось провокацій, то цілком можливо. Ми вже бачимо, що ці провокації відбуваються майже регулярно. Дуже шкода, що НАТО на це продовжує закривати очі, удає, що це не дрон, не літак, який залетів у повітряний простір, не корабель, який супроводжує оцей тіньовий флот із нафтою. Це поки що, на жаль, НАТО ковтає.Якщо у ваш повітряний простір залітає ворожий військовий літак, то це небезпека: через кілька секунд може бути атака по якихось об'єктах на вашій території. Що повинна в таких ситуаціях робити сторона, на території якої є такий військовий об'єкт? Вона повинна негайно дати команду силам протиповітряної оборони його знищити.Поки що, на превеликий жаль, наші європейські партнери, я не знаю, чи сподіваються на якийсь здоровий глузд, хоча це повна маячня, чи бояться робити те, що вони повинні зробити. У всякому разі реакції поки що немає.  Я думаю, що серйозна атака на країни НАТО для Москви стане, мабуть, останнім чи передостаннім днем її існування. Якщо говорити про країни Балтії, то до Свято-Ленінграда, як дехто його називає, 3-4 хвилини підльоту від фінської території. Думаю, що ризикувати таким чином - собі ж дорожче.Як ви гадаєте, наскільки зараз трансформувалася позиція Трампа? Чи почне він зараз жорсткіше артикулювати, регулювати свої претензії до Путіна, розуміючи, що його не просто водили за носа, як дехто припускає, а що відверто знущалися? На вашу думку, чи надійде якась жорсткіша реакція від американського президента?Ми повинні тут враховувати, мені здається, два аспекти. Перший - особистість самого Трампа. Якщо це його зачепить за живе, якщо він реально зрозуміє, що Путін його крутить, як дурень сонцем, то це цілком реалістично. Хоча, з іншого боку, ми розуміємо, скільки разів на день змінюється настрій Трампа, і те, що він говорить вранці, зовсім не обов'язково може бути підтверджено ввечері. Так що, як кажуть, бабка надвоє гадала - або виживе, або помре. Тому, тут складніше. Мені все-таки більше до вподоби те, що зараз відбувається в американському сенаті, а це є свідченням того, що або Трамп вирішив через сенат робити те, що йому не хочеться особисто робити - тиснути на Росію, або це ініціатива адекватної частини американського політикуму. Давайте не мазати все однією чорною фарбою, адже там були й будуть адекватні, нормальні люди. Вони ж дивляться, що показують опитування громадської думки у США, коли понад 60% американців підтримують продовження військової допомоги Україні. Тож треба бути останнім, вибачте, дурнем в політиці, щоб не реагувати на настрої суспільства. І республіканці в першу чергу це розуміють. Тобто вони ж так само можуть пояснити своєму лідеру, що гратися в іншу гру - це програти не тільки свою особисту популярність, але програти популярність Америки і її роль як лідера поки що демократичного світу.Тому я не думаю, що це випадкова річ. Мені здається, що всі ці фактори разом змусять Трампа щонайменше розвертатися від Путіна. Не знаю, як швидко і на скільки градусів, хотілося б, щоб відразу й на всі 180. Це, мабуть, поки що наївна історія, не будемо себе надто заколисувати такими оптимістичними прогнозами, але те, що зараз формується тенденція, вже видно неозброєним оком. А ми повинні, щоб ця тенденція зміцнилася, і в нас зараз є всі необхідні для цього можливості та важелі впливу.Трамп схарактеризував Путіна як абсолютно божевільного - аbsоlutеly сrаzy. Трампу, наскільки я розумію, не подобається те, що Путін і надалі намагається регулярно вбивати цивільних українців. Я спілкувався з представником Українського конгресового комітету США, який сказав мені, що в Америці надзвичайно гостро зреагували на масований нальот російсько-іранських БПЛА, зокрема, на Київ.Це правда, я дотримуюсь тієї самої думки. Поки що американська громадськість повинна відіграти в цьому плані свою роль. Коли я казав, що в нас є багато інструментів, то мав на увазі в тому числі й роль американської громадськості, роль української діаспори в США - це те, що ми повинні використовувати.Але більше я б тут думав також і про роль американського військово-промислового комплексу. Адже щонайменше припинення з боку США допомоги Україні є і припиненням для американського ВПК заробляння великих мільярдів, про що Трамп говорить щодня і щогодини.Я б говорив про те, що свою роль тут мають відіграти наші європейські партнери, тому що вони прекрасно розуміють, що означає, якщо вони будуть об'єднані зі США в цьому плані. Вони дуже бояться, щоб Трамп розвернувся в бік Путіна, прекрасно розуміючи, що той його дурить розмовами про якесь міфічно-космічне економічне співробітництво, якого не буде найближчими роками. Це абсолютна маячня, яка нічим не завершиться. Трампу не потрібні практичні результати, він - король популізму, тому йому потрібні заяви про майбутні результати, яких ніколи не буде, але це вже хай розбирається наступний президент.Тут багато речей, які, на жаль, взаємозаперечують одна одній, і спрогнозувати, що ж нарешті відбудеться, який із цих векторів буде сильніше тиснути на Трампа, поки що важко.  Є певні ознаки того, що і Трамп, і його оточення починають поступово відходити від тієї лінії "дружби та любові з Путіним", тому що все більше і більше переконуються, що це насправді не лідер, з яким можна говорити, а це маніяк-убивця, якого можна зупиняти тільки силовим методом.На вашу думку, як довго може ще тривати російська агресія, враховуючи не лише кровожерні наміри Путіна, а й наявний ресурс? Що у нашого противника з ресурсами в теперішній ситуації, крім ще живої сили та отих дивних публікацій в Тhе Есоnоmіst, де було описано про якусь захмарну кількість іранських БПЛА, які вони випускають? Яким ви бачите горизонт війни з урахуванням російського ресурсу?Тут знову треба говорити про дві складові. Перше - наш військовий ресурс і те, що нам нагально і негайно потрібно тут і зараз. Якщо цей ресурс нам буде наданий, якщо це буде високотехнологічний ресурс, бо сьогодні ми не візьмемо Росію числом мобілізованих чи кількістю старих танків - ми можемо взяти сьогодні Росію лише новітньою технологією, яка буде щонайменше йти на крок уперед. Тобто, щоб не ми їх наздоганяли, а щоб вони не могли наздогнати нас. Мені здається, це є ключовим у наших спроможностях.Повертаючись до Німеччини, до Європи, то дуже добре, що над цим зараз працюють наші спеціалісти, щоб максимально пришвидшити налагодження високотехнологічного виробництва, якого в Росії вже скоро не буде. Це, на мою думку, надзвичайно важливий елемент.Другий момент - внутрішні спроможності Росії, які з кожним наступним місяцем стають меншими. Чому? Тут знову треба говорити про два фактори. Уявімо, що буде ще 18-й жорсткий додатковий пакет санкцій Європейського Союзу та санкційний пакет від США, коли Китай та Індія отримають "червону картку". Якщо говорити чесно, дивлячись правді в очі, то Індія і Китай сьогодні допомагають Росії вести цю геноцидну війну проти України. Уявімо собі, що Китай проігнорує це попередження. Може бути, я не виключаю, що ідеологічна єдність Москви та Пекіна буде вище за багато інших більш тверезих речей, тут ідеологія може взяти верх. Але навіть те, що могла б відпасти Індія, то це вже величезний подарунок нам, тому що Індія сьогодні є другим донором Росії в боротьбі проти України. Це вже був би позитив.Наступний момент - внутрішня ситуація в російській економіці. Уже не один економіст і не перший місяць говорить про те, що російські резерви та ресурси вичерпуються. Цілі галузі російської економіки починають "ставати з чотирьох копит на два". Візьміть, наприклад, такий акумулюючий напрямок, як будівництво житла, то сьогодні навіть у Москві говорять, що ця галузь економіки практично припинила давати результати. По-перше, там іде скорочення, зменшення купівлі цього набудованого житла, а це має надзвичайно негативний наслідок для забудовників, які не можуть повернути банкам кредити, які вони брали на це будівництво. Відповідним чином ланцюжок іде далі, банки можуть отримати величезний мінус у підсумку. Уже на кінець цього року прогнозують, що четверта частина забудовників у Росії себе може оголосити банкрутами. Про це говорили раніше і це зараз стає реалістичним.Візьміть вугільну галузь, яка сьогодні стагнує, починає працювати в мінус. Візьміть Газпром, який колись російському бюджету приносив "золоті яйця", - виходить на тотальний мінус.Візьміть російську залізницю, яка має перевозити вантажі по російській території, -  просить в уряду, щоб їй виділили дотації. Уряд скрегочучи зубами це робить, але, скоріш за все, далі цього не буде. Візьміть авіаперевезення, автомобілебудування і так далі за списком. До речі, Китай сьогодні дуже добре використовує цю ситуацію в економіці РФ і фактично перетворив Росію з придатка до західних економік на придаток до своєї власної економіки. Він почне дуже скоро керувати тим, що відбуватиметься у великих російських регіонах.Я вже не кажу про те, що в Росії нема кому працювати, бо всі трудові ресурси переїхали у ВПК, який накачується грошима, бо він єдиний дає якісь плюси в розвитку, але за рахунок того, що страждає цивільна частина економіки. Також не забувайте, що демографічна криза в Росії досягає вже своєї межі. Дійшло до того, що деякі депутати цієї так званої держдуми, хоча це скоріше держдура, пропонують видавати спеціальні грошові виплати дівчатам шкільного віку, старшим школяркам для того, щоб вони народжували. Це вже, по-моєму, за межею здорового глузду, але це офіційні пропозиції деяких депутатів державної думи. Вони розуміють, що пройде якихось 20-30 років і Росія з так званої слов'янської перетвориться на мусульманську з усіма наслідками для цієї країни. Хоча, я думаю, що так довго ця недоімперія не протягне.Хотів би розпитати про внутрішню логіку процесу російської агресії проти нас. Ви абсолютно правильно відзначили, що росіяни не володіють тим ресурсом, про який заявляють. Є величезна криза всередині Росії, але водночас за допомогою війни та агресії проти України вони хочуть вирішити дуже багато інших питань всередині своєї країни. Це один момент. Однак вони ухиляються від ведення перемовин, заганяючи в такий спосіб свою ж державу у прірву. Міністр закордонних справ РФ Лавров заявив, що Росія підготувала якусь там частину свого меморандуму і пропонує 2 червня провести зустріч у Стамбулі. Ви бачите якісь перспективи того, що вони підуть на компроміс?Звичайно, ні. Тут питання не в Лаврові, не в Мединському, не в Шойгу, не в Медведєві - ні в кому. Це абсолютна монархія, де все вирішує одна людина, де всі інші є його васалами. Це він визначає, що буде, як буде, коли буде і чи буде взагалі. Тому треба виходити з його оцінок того, що відбувається навколо.Тепер давайте сядемо на його місце і подивимося, що для нього означає припинення війни. А це означає, що йому навіть своєму зазомбованому, дикому піплу, народонаселенню потрібно буде пояснити, чого він досяг, поклавши мільйон життів і просунувшись у дві області, навіть повністю їх не захопивши. Чи він демілітаризував Україну? Чи він вирішив питання нашої нейтральності? Чи він вирішив питання щодо застосування російської мови в Україні? Звичайно, ні. І я дуже сподіваюся, що на ці всі заманушки у нас буде чітка і спокійна зважена відповідь: ні. А з чим він тоді звернеться до свого оцього народу? Як він пояснить те, що його голосна заява в ніч на 24 лютого 2022 року виявилася просто пшиком, порожнім звуком?І дивіться, що теж треба брати до уваги, - як він зараз, після зупинки війни, зможе переорієнтувати цю свою дику російську економіку знову на цивільні рейки. Ви людина дуже молода, і думаю, що не пригадуєте того, що відбувалося після розпаду СРСР з військово-промисловим комплексом країн, які утворилися. Це була катастрофа, тому що військові об'єкти в один момент виявилися непотрібними, тому що вже не треба було випускати те, що не можна було використовувати.Дивіться, зараз випустили 1000 дронів, їх знищили, відповідно, завтра потрібні нові. А що буде робити це підприємство, коли не буде потрібно випускати щодня 1000 дронів? Воно просто закриється. А що ви будете робити з тими людьми, які звільняться? Куди вони підуть? Це один момент.А що ви будете робити з головорізами, які повернуться назад в Росію і будуть вбивати вже не українців, а своїх односельців? Я недавно подивився одне відео, від якого у мене досі в очах стоїть жах, коли двох, як вони кажуть, отказніков стимулювали іти в м'ясний штурм. Це варварська, дика, звіряча система. І ця система повернеться дуже швидко туди всередину і почне жити за цими своїми звірячими законами.А що робити Путіну? У нього є можливості цьому запобігти? А якщо завтра помре Кадиров, то що відбудеться з цією територією? А може, вона оголосить незалежність від Москви? Чи спробує Москва там щось зробити? Та нічого вона там уже не зробить.  Допоки є війна, є можливість, бодай якось, але управляти тим, що називається Російська Федерація. Війна закінчується - і ризики кратно зростають, як зовнішні, так і внутрішні. Чому зростають зовнішні ризики? Тому що ніхто ж не збирається знімати санкції з Росії. Ніхто ж не збирається кидати Україну напризволяще. Це те, що Путін матиме ще дуже-дуже довго, я думаю, що роками, якщо ще, звичайно, Росія до цього часу збережеться.Звісно, буде і внутрішній розбрат, який і теоретично, і практично може негайно початися. Для Путіна війна - запорука продовження його існування як пахана зони, на яку вже перетворилася практично вся РФ. Нема війни - загроз купа. І тому Путіну потрібно продовження війни під будь-яким соусом, обдурюючи Трампа, розповідаючи про те, що це Україна не хоче домовлятися.Власне, те, що ми можемо очікувати в Стамбулі 2 червня чи 10 червня, це не має значення, - просто вони приїдуть з тими вимогами, які є абсолютно неприйнятними. 

У перший місяць літа на українців чекає багато церковних свят. Серед них - Трійця, Різдво святого Івана Хрестителя, а також наприкінці місяця вшановуємо апостолів Петра і Павла та Всіх святих, Собор 12 апостолів. Gаzеtа.uа публікує церковний календар на червень. Збережіть собі, щоб пам'ятати про свята, які мають глибоке релігійне значення. Церковні свята червня: 1 червня - святого мученика Юстина Філософа та інших; 2 червня - святого Никифора, патріарха Царгородського; 3 червня - святого мученика Лукиліяна і тих, що з ним; 4 червня - святого Митрофана, патріарха Царгородського; 5 червня - святого священномученика Доротея, єпископа Тирського; 6 червня - святих преподобних Висаріона та Іларіона; 7 червня - святого священномученика Теодота, єпископа Анкирського; 8 червня - Трійця; Перенесення мощей святого великомученика Теодора Стратилата; 9 червня - святого Кирила, архієпископа Олександрійського; 10 червня - святого священномученика Тимотея, єпископа Пруського; 11 червня - святих апостолів Вартоломея і Варнави; 12 червня - святих преподобних Онуфрія Великого та Петра Афонського; 13 червня - святих мучеників Акилини і Трифілія; 14 червня - святого пророка Єлисея; 15 червня - святого пророка Амоса; святого преподобного Єроніма Стридонського; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати 16 червня - святих Отців І-го Вселенського Собору; святого Тихона єпископа; 17 червня - святих мучеників Мануїла, Савела та Ізмаїла; преподобного Іпатія; 18 червня - святого мученика Леонтія; 19 червня - святого апостола Юди, брата Господнього; 20 червня - святого священномученика Методія, єпископа Патарського; 21 червня - святого мученика Юліяна Тарсійського; 22 червня - святого священномученика Євсевія, єпископа Самосатського; 23 червня - святої мучениці Агрипини; 24 червня - Різдво святого Івана Хрестителя; 25 червня - святої преподобної мучениці Февронії; 26 червня - святого преподобного Давида Солунського; 27 червня - блаженного священномученика Миколая (Чарнецького); блаженного священномученика Омеляна (Ковча) та інших; преподобного Самсона лікаря; 28 червня - перенесення мощей святих безсрібників Кира та Івана; 29 червня - святих верховних апостолів Петра і Павла; 30 червня - Всіх святих; Собор 12 апостолів. 8 червня вірянивідзначають Трійцю. Свято триєдиності Бога-Отця, Сина і Святого Духа. Його також називають П'ятидесятниця, Зелене свято або Зелена неділя. Святкування Трійці прив'язане до Великодня. Саме тому дата його щороку змінюється. Трійця припадає на 50-й день після святкування Світлого Христового Воскресіння. В храмах на Трійцю проводять святкові богослужіння і великі вечірні служби. Основні символи свята у християн східного обряду - зелені гілочки берези та інших дерев. Ними традиційно прикрашають будинки і церкви. Згідно з народними повір'ями, ці гілочки допомагають закликати добробут та щастя в дім.

24 травня згадують преподобного Симеона Стовпника. Він народився в сім'ї християн у селищі Сиса в Каппадокії. Від 13 років він пас овець свого батька і віддавався цьому обов'язку сумлінно та з любов'ю. Після того, як почув Євангельські заповіді блаженства в церкві, він був вражений їх глибиною. У віці 18 років Симеон прийняв чернечий постриг і віддався аскетичним подвигам. Його аскетизм був настільки суворим, що він викликав занепокоєння у ігумена монастиря. Ігумен запропонував Симеону або послабити свої аскетичні подвиги, або покинути монастир. Симеон пішов з обителі і оселився на дні висохлого колодязя, де міг безперешкодно виконувати свої суворі обітниці. Пізніше він побудував стовп висотою в 4 метри і оселився на ньому в маленькій келії, віддавшись посиленій молитві і посту. Протягом 80 років він провів в посилених чернечих подвигах, з яких 47 років простояв на стовпі. Прикмети Дощить - до багатого урожаю грибів. Вже квіти на шипшині - чекайте тепла до самої осені. Птахи високо в небі літають - до погожого дня. Що завтра не можна робити, а що можна Цього дня існувала заборона на те, щоб рвати гілки шипшини, якщо ви це робите не для лікувальних настоянок. Якщо забути про цю заборону, то стосунки з коханою людиною зіпсуються. Не можна сумувати і жалітися на життя - будете сумні аж до осені. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Свята у червні: що відзначаємо в перший місяць літа В народі цей день називали Шипшиновим. Наші пращури вірили, що цей день ідеально підходить для занять творчістю та рукоділля. Саме тому жінки намагалися присвятити його вишиванню, в'язанню. 8 червня вірянивідзначають Трійцю. Свято триєдиності Бога-Отця, Сина і Святого Духа. Його також називають П'ятидесятниця, Зелене свято або Зелена неділя. Святкування Трійці прив'язане до Великодня. Саме тому дата його щороку змінюється. Трійця припадає на 50-й день після святкування Світлого Христового Воскресіння. В храмах на Трійцю проводять святкові богослужіння і великі вечірні служби. Основні символи свята у християн східного обряду - зелені гілочки берези та інших дерев. Ними традиційно прикрашають будинки і церкви. Згідно з народними повір'ями, ці гілочки допомагають закликати добробут та щастя в дім.

Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно в третій четвер травня. У 2025 році свято випадає на 15 травня. Це свято об'єднує українців і прославляє нашу культуру та традиції. Як з'явився День вишиванки День вишиванки заснувала 2006 року Леся Воронюк, студентка Чернівецького університету ім. Федьковича. Вона запропонувала студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. Спочатку у вишитому одязі до університету прийшли кілька десятків студентів. Потім до акції долучилися деякі викладачі, а з роками свято ставало дедалі популярнішим. Протягом кількох років День вишиванки в Україні став дуже популярним, а особливо широко відзначався в Чернівцях. Датою урочистості було обрано третій четвер травня, тобто будній день. Це підкреслює, що вишиванка може бути звичайним повсякденним елементом гардероба, а не лише святковим одягом. Історія та візерунки української вишиванки Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку. Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося в Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб. З ХVІІ ст. мистецтво вишиванки почало поширюватися в народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День матері 2024: нова дата свята, цікаві факти та що важливо зробити в цей день Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися в побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме в такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень. Українська вишиванка має свої традиційні особливості в різних регіонах. Приміром, широко відома полтавська техніка вишивки білою ниткою по білій тканині. У кримських вишиванках часто використовуються рослинні та квіткові візерунки, у чернігівських - тонкі та мініатюрні стібки, а в закарпатських - яскраві та строкаті різнокольорові малюнки. Як відзначити День української вишиванки Найкращий спосіб відзначити День вишиванки - вдягнути національний костюм на роботу чи навчання. Мета цього свята - популяризувати носіння вишиванки як повсякденного вбрання. Тому в цю дату заведено вдягати вишиванку і носити цілий день. Дуже популярними в День вишиванки є різноманітні конкурси, виставки, розпродажі та майстер-класи, пов'язані з вишиванками. Дизайнери демонструють колекції вишитого одягу, а знаменитості вбираються в національне вбрання. Під час війни на День вишиванки багато майстрів продають свій одяг, а виручені гроші жертвують на армію. Батько - найважливіша людина у нашому житті разом із матір'ю. Він завжди допомагає вирішувати дитячі проблеми та турбується про своє чадо протягом усього життя. У третю неділю червня День батька відзначають в Америці і в багатьох інших країнах світу. Це свято запропонувала створити американка Сонора Додд в 1909 році. Таким чином вона хотіла вшанувати пам'ять покійного батька, який, будучи вдівцем, виростив в любові і турботі шістьох дітей. Перше святкування відбулося 19 червня 1910 року.