Search trend "24 квітня свято"

У Вінниці 24 квітня розпочалось VІ Всеукраїнське свято народного мистецтва «Великодня писанка», яке зібрали 32 майстринь-писанкарок з 13 регіонів країни.

24 квітня віряни вшановують пам'ять святого мученика Сави Стратилата. Він таємно сповідував християнство та загинув через відданість Богу. Повний текст новини

Дізнайтеся, що можна і що категорично заборонено робити 24 квітня.

Звертайте увагу на головні традиції та заборони

Сьогодні, 24 квітня, святкуємо Світлий четвер

Сьогодні варто утриматися від шумних розваг

Яке церковне свято відзначають віряни 24 квітня за старим і новим стилем, що не можна робити, у кого іменини.

На свято Великодня, яке цьогоріч припадає на 20 квітня, українців очікує тепла та здебільшого сонячна погода. Проте за день до того синоптики прогнозують короткочасне зниження температури — це стосується західних регіонів.

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

Великдень - одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мужнього бренду "Козацька Рада", що уособлює характер українського народу волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій. Як святкували Великдень воїни УПА Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов'язково чистили зброю це символізувало готовність до боротьби. Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл. Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення. Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу. Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв. На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося. Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні "Козацька Рада" це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом. "Козацька Рада" несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу. "На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні", розповідає боєць Олег на псевдо "Дід Бандерівець". Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений. "Торік на Великдень були на куп'янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня", ділиться Олег. Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата. Захисник Сергій на псевдо "Сліва" пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня. "Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть", розповідає Сергій. Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині. "У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з'їсти крашанку перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: "Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили", пригадує Сергій. "Козацька Рада" це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть. Володимир на псевдо "Комендант" від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні. "Він був важкий звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці", пригадує воїн. Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині. "Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу", говорить Володимир. Каже, що нині ситуація на фронті складна. "Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця", підсумував захисник. У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

У Великодню ніч на Кіровоградщині змінять час комендантської години з 24:00 до 04:00. Нині комендантська година триває з 23:00 до 5:00. Цьогоріч свято припадає на 20 квітня.

У Великодню ніч в Кропивницькому планують змінити час коменданської години з 24:00 до 04:00 ранку. Цьогоріч свято припадає на 20 квітня

Святкування Вербної неділі завжди відзначають за сім днів до Великодня, який святкуємо 20 квітня. А значить Вербну неділю відзначаємо 13 квітня. Це свято називають ще Вхід Господній в Єрусалим. В цей день віряни йдуть до храмів і освячують вербові гілочки. Gаzеtа.uа розповість про традиції цього дня, що заборонено робити, а що дозволено. Історія свята Вербна неділя - одне з найголовніших християнських свят, яке пов'язане зі святкуванням Великодня. В цей день Ісуса Христос увійшов до Єрусалиму. Атрибутом свята є саме вербові гілочки, які спочатку освячують в храмі, щоб потім ними жартома "побити" рідних та друзів. Верба в нашій країні замінила пальмові гілочки, якими вітали іудеї Ісуса Христа в Єрусалимі. Це - перша рослина, яка починає квітнути навесні, а тому наші предки вірили, що вона символізує пробудження природи. Що треба робити у Вербну неділю Віряни йшли до храму, де слухали богослужіння, а потім освячували гілочки верби. Пізніше деякі з них садили у саду чи на городі. Такий же звичай існує і на околицях міста Земмерінґ в Австрії. Історики вважають, що ця процедура мала більше символічне значення, наче очищувала поле від негативу. Інші гілки ставили в хаті біля ікон. Цікава традиція пов'язана з вербними гілочками. Молоді дівчата і хлопці брали їх і злегка "били" тих, хто лишився вдома і не ходив на службу. При цьому примовляли: "Не я б'ю - верба б'є, За тиждень Великдень". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Великдень-2025: коли святкують римо-католики та православні Також бажали один одному здоров'я і достатку: "Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!". Віряни вірили, що освячена верба допомагає захистити оселю від води та вогню, дарує мешканцям міцне здоров'я. Тому гілочки обов'язково зберігали аж до Вербної неділі прийдешнього року. Що не можна робити не займалися важкою фізичною працею; не шили, не вишивали і не в'язали; не сварилися і не лихословили. Також заборонено пишно святкувати. Якщо у людини був день народження, святкування проходило тихо і спокійно. Все ще триває Великий піст, тому під забороною м'ясо, яйця, молочні продукти. Цього року "Масляний тиждень", який передує Великому Великодньому посту, розпочався 24 лютого і тривав до 2 березня. Традиційною українською стравою, характерною для цього періоду були вареники. Ще колись козаки жартували: "На Масницю й турки вареники їдять!". Так що, основна страва Масниці це вареники з сиром залиті маслом та сметаною. Пекти млинці українки стали вже у ХХ столітті.

8-9 березня вдалий час для того, аби щось змінювати на краще. Почніть із маленьких змін всередині себе. Станьте менш забобонними і заклопотаними. Озирніться навколо, аби помітити неймовірну красу. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цього дня не намагайтеся завоювати жінку подарунками, говорить астрологиня. Її цікавлять не квіти та обіцянки, а вчинки. Зробіть щось особливе для тих, кого любите. Відремонтуйте те, що давно потребує чоловічої руки. Запросіть милих на концерт їхнього улюбленого виконавця чи відвідайте разом театр. Запитайте про їхні мрії та самопочуття, плани і враження. Більше читайте. У книзі знайдете цікаві підказки. Деякі з них нагадуватимуть пророцтва. Цього дня вам вдасться зазирнути у майбутнє. Можуть наснитися віщі сни. Леви і Терези, Скорпіони і Водолії будуть на коні. Ці чотири знаки перевершать власні сподівання". Овен (21 березня - 20 квітня) Надійдуть очікувані заробітки. Робіть те, що приносить задоволення. Цінуйте особистий простір друзів. Не надокучайте дзвінками, не давайте непроханих порад. Влаштуйте собі свято шлунку. Побалуйте себе смачненьким. Дивіться улюблені фільми. Телець (21 квітня - 20 травня) Більше часу присвятіть справам, які приносять вам задоволення. Відвідайте місця, з якими пов'язані щасливі спогади. У суботу погомоніть з батьками, завітайте до них на обід. У неділю запросіть коханих на побачення. Близнюки (21 травня - 21 червня) Якщо займаєтеся торгівлею, розміщувати рекламні оголошення краще вранці. Легко буде знайти покупця. Прислухайтеся до інтуїції, довіртеся долі. Якщо доведеться змінити місце проживання чи роботи, не жалкуйте ні про що. Життя веде вас у правильному напрямку.= Рак (22 червня - 22 липня) Довіртеся долі і не намагайтеся усюди встигнути. У суботу перепон стає менше. Вас майже не контролюватимуть і це дозволить досягти бажаного за короткий час. У неділю уважно вивчайте документи, під якими ставите підпис. Якщо від вас ідуть партнери, згодом вони про це пошкодуєте. Ви ж від цього тільки виграєте. Лев (23 липня - 23 серпня) Відпустіть образу. Нема часу на такі почуття, коли поруч вирує справжня пристрасть. По вуха закохаєтеся у того, кого недавно вважали своїм другом. Візьміть відпустку на кілька днів і відчуєте, як відкриється друге дихання. Вдалий час, щоб завести домашнього улюбленця. Але перед цим порадьтеся з коханими. Діва (24 серпня - 23 вересня) Не намагайтеся будь-що сподобатися тим, хто запав вам у серце. З вами бажають познайомитися набагато достойніші партнери. Доробіть те, на що раніше бракувало часу. Це ідеальний час для купівлі одягу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Багатітимуть щогодини - астрологиня назвала знаки-щасливчики Терези (24 вересня - 23 жовтня) Вам хотітиметься усього та одразу. Не стримуйте своїх апетитів. Насолоджуйтеся життям. Проявляйте свої здібності. Використайте можливість покращити матеріальне становище та житлові умови. Перемагатиме той, хто бореться за своє. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Магнітом притягуватимете до себе гроші і розпочнете бізнес, який годуватиме вашу сім'ю багато років. Сумувати не доведеться. Вир подій потребуватиме швидких рішень і реакцій. Пильнуйте за змінами на роботі. Поява нових колег помітно вплине на звичний хід справ. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Насолоджуйтеся святковим настроєм. Запросіть у гості тих, кого любите. Друзі та знайомі будуть щедрими на подарунки. Тренуйте свою пам'ять. Добре йтиме інтелектуальна діяльність. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не бійтеся гребти проти течії. Це робить нас сильнішими та успішнішими. Грошей небагато, ви ж умудритеся зекономити, ні в чому собі не відмовляючи. Поруч будуть яскраві та сильні особистості. Не перетворюйте їх на своїх конкурентів. Водолій (21 січня - 20 лютого) Люди, яких кохаєте, запропонують дружбу. Вас такі стосунки навряд чи влаштують. Настав час змінити зовнішність. Вам пасуватиме нова зачіска. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте оточенню, як вам це вдається. Риби (21 лютого - 20 березня) Не підозрюйте усіх навколо у зраді і брехні. Довіряйте тим, кого любите. Один з найцікавіших днів у році. Придивляйтеся до свого оточення, розберіться зі своїми бажаннями. Маєте шанс стати найкращим у своїй сфері. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на березень і назвала три знаки, яким вдасться налагодити потужний грошовий потік. Весна дасть їм шанс вийти на новий рівень заробітків. Головний секрет місяця - гроші приходять до тих, хто готовий діяти.

У березні буде кілька значних церковних свят. Найважливішими серед них є початок Великого посту та свято Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Також 2 березня - Прощена неділя. Цей день завершує Масляний тиждень і передує Великому посту. Віряни просять одне в одного пробачення за образи, готуючи душу до посту. А 3 березня початок Великого посту. Це найтриваліший і найсуворіший піст у християн. Gаzеtа.uа публікує календар церковних свят, які припадають на перший місяць весни за новим календарем. Церковні свята у березні на кожний день 1 березня - святої преподобної мучениці Євдокії; 2 березня - святого священномученика Теодота, єпископа Киренейського; 3 березня - про блудного сина; святих мучеників Євтропія, Клеоніка і Василіска; 4 березня - святого преподобного Герасима, що в Йордані; 5 березня - святого мученика Конона; 6 березня - святих 42 мучеників Аморійських; 7 березня - святих священномучеників Василія, Єфрема, Капітона та інших; 8 березня - святого преподобного ісповідника Теофілакта, єпископа Нікодимійського; 9 березня - святих 40 мучеників Севастійських; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли постувати в 2025 році: збережіть нові дати за церковним календарем 10 березня - святих мучеників Кондрата, Кипріяна та інших; 11 березня - святого Софронія, патріарха Єрусалимського; 12 березня - святого преподобного ісповідника Теофана Сигріянського; святого папи Григорія; 13 березня - перенесення мощей святого Никифора, патріарха Царгородського; 14 березня - святого преподобного Венедикта; 15 березня - святих мучеників Агалія і шістьох інших; 16 березня - святих мучеників Савина і Папи; 17 березня - Прощення; святого преподобного Олексія, чоловіка Божого; 18 березня - Початок Великого посту; святого архієпископа Кирила; 19 березня - святих мучеників Хризанта і Дарії; 20 березня - святих преподобних Отців, убитих у монастирі святого Сави; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Благовіщення-2025: коли святкуємо і чим цей день особливий для вірян 21 березня - святого преподобного ісповідника Якова, єпископа Катанського; 22 березня - святого священномученика Василія Анкірського; 23 березня - святого преподобного мученика Нікона та його учнів; 24 березня - святого преподобного Захарії; 25 березня - Благовіщення Пречистої Діви Марії; 26 березня - собор архангела Гавриїла; 27 березня - святої мучениці Матрони; 28 березня - святого преподобного Іларіона Нового; святого преподобного Стефана; 29 березня - святих священномучеників Марка і Кирила; 30 березня - святого преподобного Івана Ліствичника; 31 березня - святого преподобного Іпатія, єпископа. Великдень об'єднує мільйони християн по всьому світу. Уперше за вісім років римо-католики й православні святкуватимуть Воскресіння Христове в один день - 20 квітня. Останній раз ця подія відбулася 2017 року. Такі збіги є рідкісними через різні календарі, за якими ведуть підрахунок дати Пасхи в західній і східній традиціях.

Протягом тижня з 24 лютого по 2 березня люди хапатимуться за кілька справ одночасно, але навряд чи доведуть хоч щось до кінця. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цей тиждень стане точкою перезавантаження для багатьох знаків зодіаку, - говорить астрологиня. - Дехто отримає шанс виправити помилки минулого, хтось зустріне людину, яка змінить його майбутнє, а комусь випаде нагода здійснити фінансовий прорив. Зараз час діяти, а не сумніватися. Прислухайтеся до підказок долі і не бійтеся виходити за межі звичного. Всесвіт готує несподівані можливості для тих, хто не боїться і готовий боротися за своє щастя. Прощавай самотність і безробіття. Життя Левів, Терезів, Скорпіонів і Водоліїв зміниться на краще за тиждень до весни". Овен (21 березня - 20 квітня) Задовольняйте свої естетичні потреби. Слухайте музику, ходіть у театр. Кохані бажатимуть проводити з вами увесь вільний час. Не дорікайте їм за нав'язливість. Страх примусить вас відмовитися від пропозиції руки й серця. Про це ви з часом пошкодуєте. Бо стосунки з новими партнерами не виправдають ваших сподівань. Телець (21 квітня - 20 травня) Щойно відчуваєте, що негативні думки переповнюю вашу голову, ідіть на прогулянку. Більше рухайтеся. Спорт зарядить вас енергією. Купуйте нові книги, записуйтеся на курси, про які давно мрієте. Вкладання у саморозвиток стане чудовою інвестицією. Близнюки (21 травня - 21 червня) Потерпіть, скоро свято буде на вашій вулиці. Надійде солідна сума грошей. Контролюйте вагу, не допускайте переїдання. Перші дні весни слід провести активно. Записуйтеся у спортзал, розпочинайте ранок із пробіжки. Рак (22 червня - 22 липня) Творчі особистості переживатимуть кризовий період. Не сидіть в очікуванні натхнення. Подорожуйте, займайтеся спортом, ходіть у походи. У вихідні влаштовуйте пікнік та зустріньтеся з друзями. Лев (23 липня - 23 серпня) Не призначайте зустріч одразу двом партнерам. Станеться неприємна накладка. Одруженим хотітимете чогось більшого і кращого. Відчуєте відразу до людей, яких любили багато років. Схаменіться і обійміть коханих. Якщо розіб'єте їм серце, відновити стосунки не вдасться. Діва (24 серпня - 23 вересня) Це повчальний період, який допоможе краще розібратися у собі та багато чого переосмислити. Подякуйте долі, що ненадійні і підлі люди зникають із вашого життя. За потреби побудьте наодинці. Почитайте улюблену книгу, перегляньте новий серіал. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гроші потечуть до вас рікою: перевірте, чи є ваш знак у списку щасливчиків Терези (24 вересня - 23 жовтня) Дефіциту коштів не відчуватиметься. У неділю можна розраховувати на додатковий заробіток. Задумаєтеся над розширенням бізнесу. Вкладайте гроші з розумом. Добре зважте кожен крок. Але не виставляйте на продаж своєї нерухомості. Куплені у вихідні товари служитимуть довго. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Це тиждень великих можливостей. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте іншим, як вам це вдається. Середа надихатиме на одкровення. Познайомте милих зі своїм хобі. Поділіться відкриттями та досвідом. Так ви неодмінно станете ближчими одне до одного. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) У вівторок важливо зосередитися на планах на майбутнє. Розставте пріоритети, прислухайтеся до власних бажань. Заробітня плата перевершить ваші сподівання. Не поспішайте змінювати професію. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Відчуєте, що закохалися. Не варто сліпо йти за своїми почуттями. Дізнайтеся побільше про свого обранця, перш ніж погодитеся на цивільний шлюб. Доки усі святкуватимуть Масляну та об'їдатимуться млинцями, ви обкладетеся книгами та складатимете плани на майбутнє. Водолій (21 січня - 20 лютого) У вас гарно працюватиме голова. Прислухайтеся до своєї інтуїції. Сміливо складайте плани на весну. Частину коштів відкладіть на освіту. Це найкращий час, аби здобути другу освіту або записатися на курси. Керівництво залишиться задоволеним вашою роботою. Грошей у гаманці стане більше. Виплатять премію. Риби (21 лютого - 20 березня) Не шукайте милих за морями. Придивіться уважніше до свого оточення. Ваше щастя буде поруч. Не скупіться. Відгукніться на прохання людей про фінансову допомогу. Інакше не уникнути матеріальних втрат. Протезування зубів пройде невдало. Стоматолога краще відвідати у березні. Овни - справжні хижаки у ліжку. Тельцям треба більше часу, аби завестися. У березні обом цим знакам пощастить знайти свою пару і відчути себе коханими та жаданими. Астрологиня здивувала любовним гороскопом на березень.

Цього року Масляний тиждень, який передує Великому Великодньому посту, розпочнеться 24 лютого і триватиме до 2 березня. ВУже наступного дня - в понеділок, 3 березня, - розпочнеться Великий піст. Gаzеtа.uа розповість історію Масляної та що не можна робити у ці дні. Масниця - історія свята Масниця вважається язичницьким святом і спочатку святкування були пов'язані з прославленням бога весни, сонця та розквіту всіх життєвих сил людини. Взагалі, споконвічна назва цього святкового періоду в Україні - Колодій - маленький божок сонця, який підріс і набрався сили, щоб розкручувати сонце, утворюючи таким чином сонячне коло (від українського "коло" та "дія", тобто створювати сонячне коло). Наші пращури вважали колодку символом продовження роду, тому в Україні не спалювали Бабу, як ми це робимо зараз, а закопували Колоду, як символ прощання з холодною зимою та вітання весни, нового врожаю, достатку життя та сімейного затишку. Перша згадка свята "Масниця" (друга традиційна українська назва) датується ІV ст. н. е. Свято активно святкувалося не лише в період язичництва, а й після прийняття християнства у 988 році. З приходом на Русь християнства церква не відмовилася від традицій свята, а додатково ввела свої звичаї та наповнила його новими ідеями. За новими канонами Масляний тиждень став останнім етапом підготовки до Великого посту. За час Масляної віряни повинні наблизитися до прощення всіх образ, примирення з ближніми. Як святкують Масляний тиждень в інших країнах Найбільш активно почали святкувати Масницу у ІХ-ХІІ століттях за часів Київської Русі. Свято прощання з зимою та вітання приходу весни є під різними назвами у більшості європейських народів. І всі його святкують однаково - проведенням свят, гулянь та карнавалів, які супроводжуються смачною традиційною їжею. Ви готові здивуватись? Венеціанський карнавал в італійському місті Венеція - це наш Колодій, адже й назва "карнавал" походить від латинського саrnеm vаlе, тобто прощай м'ясо і відзначається він напередодні сорокаденного посту, що передує Великодню. Поляки називають свято "Запусти", словаки - "Фашіанг", чехи - "Менсопуст". Класичні традиційні страви на цей період у всіх народів різні: поляки обов'язково їдять пончики з начинкою, слов'яни - млинці, хорвати - пиріжки з повидлом. У всіх культурах свята супроводжуються традиційними обрядами, пов'язаними як із проводами зими та зустріччю сонця, так і загальними гуляннями, відвідуванням друзів, рідних, традиційним частуванням, щоб наїстися перед постом, та загальним примиренням, всепрощенням та налагодженням згоди та порозуміння. Як в Україні Традиційною українською стравою, характерною для цього періоду були вареники. Ще колись козаки жартували: "На Масницю й турки вареники їдять!". Так що, основна страва Масниці - це вареники з сиром залиті маслом та сметаною. Пекти млинці українки стали вже у ХХ столітті. Також традиційними стравами цього періоду були: налисники, сир зі сметаною, різні каші, борщ з рибою, локшина на молоці, яєчня на маслі, капусняк, різноманітні каші та інші пісні продукти, у тому сенсі, що не м'ясні. Головним напоєм свята були наливки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тонкі млинці стануть смачнішими: додайте ці два інгредієнти в тісто В ці дні існують заборони, яких варто притримуватись. Що не можна робити, а що дозволено Фізичні роботи по дому рекомендується виконувати лише у перші три дні. З четверга до неділі треба уникати праці, за винятком готування. Оскільки це час для радості та розваг, не можна сумувати та перебувати у самотності. Не варто відмовляти гостям, адже походи до друзів та сусідів - є традицією цього свята. Також варто пам'ятати, що у цей особливий тиждень, який передує Великому посту, не можна переїдати. Дата найбільшого Великого посту в році залежать від дати святкування Великодня. Це перехідне свято, а значить його дата і дата посту щороку змінюється. Цьогоріч в Україні святкуватимуть Великдень 20 квітня. Великий піст починається за сім тижнів до Воскресіння Господнього. Він триватиме з 3 березня до 19 квітня.

Втрата матері вважається безумовним болем, втрата когось із подружжя часто нівелюється З Дмитром познайомилися влітку 2011 року в парку. Наступного дня ми знову зустрілися, якось швидко зав'язалися стосунки. Перші обійми і я відчула: це моя людина. На першому побаченні ми проходили повз велику калюжу, і раптом летить машина на повній швидкості. Збагнула, що зараз мене обляпає з ніг до голови. Але Діма миттєво став на моє місце. Він був весь у болоті, а я залишилася суха. Це сильно вразило нібито юний хлопець, але поводиться, як справжній чоловік. З ним завжди було відчуття захищеності. Дмитро вивчився на економіста, але працював у різних галузях комірником, експедитором, оператором на пошті. Коли народився старший син, працював на будівництві. У мене були проблеми під час вагітності, тому направили у Вінницьку лікарню. Там зробили екстрений кесарів розтин, рятували обох. Подзвонила Дмитру і сказала, що народила сина. Чоловік подумав, що я жартую, бо це було 1 квітня. У січні 2017 року Дмитро сказав, що підписує контракт зі Збройними силами України. Запитала: "Чому так вирішив?" Відповів коротко: "По-іншому не можу". 30 січня став бійцем 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Згодом Дмитра направили в Донецьку область, десь у район Маріуполя. Коли чоловік приїжджав додому, помітила, що змінився, змужнів. Потім були знову ротації в Донецьку область, на Луганщину. Молодший син народився 15 лютого 2021 року. Чоловік на виписку з пологового не потрапив, бо відпуску дали за місяць. Бригада повернулася на ротацію. А в серпні ми вирішили похрестити малюка і зробити красиве свято у ресторані, з музикою, фотозоною, відеооператором. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину та друзів. Перші обійми і я відчула: це моя людина У листопаді 2021-го Дмитро сказав, що вони вирушають раніше на полігон на злагодження. У лютому 2022-го чоловік узяв відпустку планували відсвяткувати перший день народження молодшого сина. Хотіли запросити лише найближчих, адже дитині зробили операцію і їй не можна було сидіти чи вставати на ніжки. Але 13 лютого Дмитрові зателефонували й повідомили: терміново прибути на полігон. Вони стояли поблизу Олешківських пісків. Чоловік лише встиг подарувати мені квіти до Дня закоханих і сфотографуватися з дітьми. А 24 лютого, о п'ятій ранку, подзвонив і сказав: "Почалося. Ми прийняли бій. Збирай дітей". З дитиною після операції ми далеко не доїхали б, тому вирішили перебратися до бабусі в село. У неї є пічка, криниця й погріб. А в нас будинок на електриці, тим паче живемо в дев'ятиповерхівці біля центральної траси. Першого дня великої війни біля Антонівського мосту точилися колосальні бої. О восьмій вечора танковій групі під керівни­цтвом старшого лейтенанта Євгена Пальченка вдалося вибити десантників РФ й повернути міст під контроль ЗСУ. Тримали його 12 годин. Завдяки цьому в ніч з 24 на 25 лютого 59-та бригада вийшла, але 11 воїнів, зокрема Дмитро, не встигли це зробити і залишилися в оточенні на лівому березі.З оточення виходили майже тиждень. Маленькими проміжками дісталися до Дніпра. Надворі лютий, холодно, а вогонь не можна палити. Їсти нема чого, воду пили з річки. Десь метрів 700 пройшли заплави вбрід, далі човнами. Дмитро думав, що не вибереться звідти, телефонував мені та прощався. Сказала йому: "Я не буду вдовою у 32 роки". На жаль, стала у 33.Дивом хлопці вибралися з оточення. Допомогла темрява. На іншому березі їх зустріли, помили, нагодували й переправили на Миколаїв. Там знайшли кістяк бригади, й почалася оборона Миколаєва. Уперше після початку великої війни Дмитро приїхав додому влітку. Це була особлива відпустка. Рахувала, що в житті молодшого сина, якщо зібрати всі відпустки по краплинах, Дмитро був місяців чотири. Старшому сину тата також не вистачало. Максим радів, коли той приїжджав додому. Звичайно, ми говорили по телефону і відеозв'язку, але це не замінить живого спілкування. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину і друзів Якраз на мій день народження було звільнення Херсона. Дмитро згадував, що люди півдня неймовірні. Допомагали абсолютно всім, незважаючи на те, що ризикують життям. Самі не маючи практично нічого, ділилися останнім, тому що це для наших воїнів. Коли хлопці стояли в селі на Херсонщині, тримаючи оборону, в людей були розбиті хати. Готували на саморобних пічках, що їх складали з цегли. Щодо харчування в 59-й бригаді, то чоловік ніколи не скаржився. Я навіть жартувала, що в армії його, мабуть, годують краще, ніж удома. Але місцеві все одно намагалися допомогти: то вареники наліпили, то пиріжки спекли, то качку приготували.Після Херсонщини чоловіка з побратимами перевели в Донецьку область. Дмитро став командиром зенітно-ракетного взводу. У травні 2023 року отримав звання лейтенанта і приїхав у відпустку. Зазвичай під час відпусток ми проводили час із дітьми, але того разу він побачив майже всіх рідних і друзів. Старався з усіма зустрітися. Не знаю, чи є в людини відчуття власної смерті, але цього разу чоловік був задумливий, сам не свій. 6 червня ми провели Дмитра, а 7 червня він уже був на базі, наступного дня на позиції.8 червня прокинулася о шостій ранку, й перша думка: "Подзвонити Дімі". Проте побоялася його розбудити. Зателефонувала близько дев'ятої, але почула незнайомий голос. Це був лікар. Він сказав: "Ваш чоловік важко поранений у голову". Вранці наступного дня була вже в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. У реанімацію пускали лише двічі на день. У Дмитра було поранення в нижню частину спини, перемотана рука, зчесане обличчя. Але все це були дрібниці порівняно з тим, що уламок зайшов у голову. Ми почали підіймати всіх знайомих лікарів. Шукали можливості поїхати в Німеччину. Я була ладна на все, аби чоловік вижив. Однак Дмитро був на апараті штучної вентиляції легень. Лікар сказав, що скаче тиск і його не зможуть транспортувати. Проте ми вірили в диво, адже Діма займався спортом, був кремезний. На жаль, лікар шансів не давав, бо уламок прошив голову й перебив усі судини, які живили мозок. Здається, спочатку чоловік мене ще чув. Коли я вперше зайшла в палату й почала говорити, заворушив рукою і ногою, ніби хотів поскидати з себе все, адже страшенно не любив лікарні. Говорила до нього, вмикала відеозаписи на телефоні, щоб Дмитро чув голоси наших дітей. Але він почав впадати в дедалі глибшу кому. Життєві показники падали. Знайомий лікар подивився на фото лікарняних документів і лише сказав: "Мені шкода". Весь цей період, коли була в Дніпрі, бездумно блукала містом і чекала, коли пустять у реанімацію. 11 червня біля Дмитра був інтерн. Він намагався мене заспокоїти, на відміну від лікаря казав, що, можливо, чоловік видряпається, він міцний. Однак 12 червня, о шостій ранку, мені подзвонили та сказали: "Нам дуже шкода. Діма о 5:30 помер". Так само о шостій ранку, як і 8 червня, коли я прокинулася з думкою, що треба подзвонити чоловіку. Підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки Стояла біля госпіталю, одна в чужому місті та плакала. Підійшла дівчина, з якою познайомилися в лікарні, й обійняла мене. Чоловік цієї дівчини також отримав важке поранення. Потім я дізналася, що помер за два дні після Дмитра. Старшому синові попросила не казати про смерть тата, хотіла зробити це сама. Ми разом сиділи і плакали. З чоловіком прощалися з квартири, де ми жили. Провести Дмитра в останню путь зібралося багато людей, зокрема побратими приїхали окремим автобусом і автомобілями. До поганого побратима чи командира не приїхало би стільки людей. Далі почалася боротьба за виживання. Кажуть, час лікує. Це неправда. Лише усвідомлюєш: ти не маєш права підвести чоловіка, бо у вас діти. Мусиш зранку встати, приготувати сніданок, треба вирішувати питання освіти, дбати про їхнє здоров'я, навіть просто погратися. Словом, дітям потрібна мама.Не пам'ятаю, скільки часу я щодня ходила на кладовище. Брала каву чоловікові й собі. Так починався мій день. До 40 днів Дмитро мені снився, навіть чула, що він мене гукав. Я досі пишу чоловікові в месенджер. Якось наснився і запитав: "Чому ти мені фото малих не скидаєш?" Тепер у мене відчуття, що Дмитро просто на завданні. Так легше сприймати втрату. Розумію, що його нема, адже була в реанімації, на опізнанні в моргу, тримала за руку у труні. Але хочеться вірити, що хай не тут, але в іншому світі я з ним зустрінуся. Колись іще в період АТО домовилися дивитися на найяскравішу зірку. І тепер, коли дивлюся на зірку, уявляю, що ми з Дмитром спілкуємося. Коли близька людина помирає, ти теж із нею помираєш. Тільки її поховали, а тебе чогось забули. Бездумно гортаючи сторінки соцмереж, натрапила на групу "Ми разом". Її створили дружини полеглих захисників. Спочатку вона налічувала декілька сотень, а тепер майже п'ять тисяч. У цій групі ми ділимося почуттями, емоціями, досвідом. Завдяки їй дізналася багато корисного щодо оформлення документів. Але це знають далеко не всі рідні загиблих. Вважаю, що до сімей полеглих воїнів має бути закріплений супровід на рівні держави, навіть щоб допомогти оформити ті самі документи на виплати. Адже найменше, чого хочеться в період втрати, це збирати довідки. Так, 59-та бригада багато зробила для нас у цьому плані, і я за це вдячна, але інші жінки стикаються з великою юридичною колізією. Такі групи, як "Ми разом" та "Маємо жити", створюють багато можливостей для дружин полеглих захисників. Наприклад, у Києві був проєкт "Сто картин дружин справжніх Героїв". У пам'ять про кохання кожен малював свою картину. Я намалювала Карпати, куди ми з Дмитром мріяли поїхати, але постійно відкладали на потім. Тепер виходить, що мій чоловік жодного разу не бував у горах, ми не їздили разом на море й цього більше ніколи не буде. Треба вчасно жити. А в Карпати я повезла своїх синів. У дітей іншого дитинства не буде. Мушу їх кудись возити, щось показувати, наповнювати їхні життя цікавими спогадами. Маю особисті поради, що не можна запитувати в родичів загиблих. Найтупіше запитання: "Як ти?" На нього немає відповіді. Ми живемо не через те, що хочемо жити. Ми живемо через не можу. Надзвичайно тригерить запитання про гроші й виплати. Навіть незнайомі люди можуть дозволити собі це запитати. Взагалі не хотіла думати про гроші. Коли отримала першу виплату, плакала та кричала, бо це ніби гроші за людину. Називаю їх кривавими. Якби мені сказали, що можна повернути чоловіка і гроші можуть допомогти, я віддала б усе, що маю. Але вибору немає. Тому доводиться жити в новій реальності. Якось мені сказали: "Тебе чекає багато важких днів і ще більше ночей". Це справді так. Коли лягаю спати, починаю все згадувати, прокручувати в голові, що можна було б змінити. Але усвідомлюю, що все одно нічого не повернеш. Є реальність, і вона така: моїм дітям потрібен був живий батько, а не гроші, їх можна заробити. Щодо себе, то втратила не просто чоловіка, я втратила найближчого друга. З Дмит­ром ми спілкувалися про все. Це була абсолютна підтримка в усьому. Якби я сказала йому, що хочу стати мандрівною балериною, він відповів би: "Будь ласка". Після загибелі чоловіка я заніміла. Усі мрії були побудовані з Дмитром. Машину ми хотіли з ним, про власну квартиру мріяли разом, навіть уявляли, як буде пахнути кава на кухні. Уявляла, як житимемо у старості. Жартувала: "Коли нам буде по сто років і ми будемо кудись іти, то я підпихатиму тебе палицею у спину й казатиму: "Давай швидше". Тепер життя треба будувати заново. Тому не питайте в родин загиблих про виплати, їх це ображає. Це знецінює їхнє почуття болю і обмінює на папірці.Не називайте нас удовами, ми дружини полеглих захисників. Якщо втрата матері вважається безумовним болем, то втрата когось із подружжя часто нівелюється. Мало не кожен другий може сказати дружині загиблого: "Ти ще вийдеш заміж", "Ти собі знайдеш іншого". Складається враження, що нашому суспільству було б легше, щоб у нас було, як у давніх скіфів: помирав воїн, із ним разом заживо ховали дружину і на цьому все. Немає проблем, не треба дивитися на цю жінку, яка є живим нагадуванням про померлого чоловіка. Та насправді ніхто не має права засуджувати дружину, бо ніхто не може стати на її місце. Якщо жінка знаходить сили жити далі, виходить заміж, то можна лише щиро порадіти за неї. Ми з чоловіком були проти мирних переговорів із Росією не в тому плані, що ми не хочемо завершення війни, а тому, що розуміємо, який у нас ворог. Жоден мирний договір із РФ не був дотриманий. Вони все одно прийдуть і вдарять сильніше. Не для того нині гинуть батьки, щоб їхні діти знову йшли на війну.Якби в мене не було дітей, то стовідсотково впевнена, що пішла б також на фронт. Я прагну помсти. Проте не маю морального права залишити дітей без матері й нині можу лише постійно донатити на ЗСУ. Я підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки. Знаю, що троє точно двохсоті і багато поранених. Якби та лють, що в мене всередині, могла конвертуватися, то росіяни і всі, хто розпочав цю війну, зникли б із нашої планети. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя Пишаюся своїм чоловіком, і збереження пам'яті про нього є одним із нових сенсів мого життя. Відправила його речі в Київський музей війни, у Вінницький краєзнавчий музей, подала дані на платформу "Меморіал", на рідній школі Дмитра відкрили меморіальну дошку. Намагаюся де тільки можна розповідати про нього, щоб знали: така людина жила, а нині ми живемо завдяки його подвигу й подвигам тисяч захисників і захисниць. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя. Бачила, що в кожному українському місті чи селі встановлено банери загиблим чи облаштовано місця вшанування пам'яті. Разом із родинами інших полеглих воїнів зайнялися питанням створення Алеї Слави в центрі нашого міста. Але зіштовхнулися з нерозумінням з боку влади: "Не на часі", "Немає фінансування", "Не те місце обираєте". Не хочу описувати, скільки витратили часу та зусиль. Було бажання все це кинути, але не мала права. Тепер у центрі міста встановлено банери як нагадування для всіх: така ціна відносно мирного життя в нашому регіоні й така ціна щодня для всіх нас.

22 січня православні віруючі вшановують пам'ять апостола Тимофія. Він був одним із учнів Христа. Святий апостол Тимофій жив у І столітті і походив із Лікаонського міста Лістри у Малій Азії. Він повірив у Христа, коли на його очах апостол Павло вилікував людину, яка кульгала від народження. Тимофій став учнем Павла та його супутником під час мандрівок із проповіддю. Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його у Посланнях своїм коханим сином, з вдячністю згадуючи його вірність та відданість. І перед стратою в Римі Павло викликав до себе вірного учня та друга апостола Тимофія на останнє побачення. Помер Тимофій мученицькою смертю. Язичники Ефесу влаштували свято шанування своїх богів і носили ідолів на руках містом. Апостол, прагнучи обдурити їх, почав вести бесіди з учасниками гулянь, закликаючи їх одуматися. Однак язичники, що озлобилися від цього, кинулися на нього і побили. Потім Тимофія волоком протягли всім містом і забили камінням. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що святкуємо у лютому: календар церковних свят на кожний день У народі свято прозвали Тимофієм Півзимником, тож по погоді у цей день визначали, яким буде залишок зими. Великим успіхом у цей день вважалося побачити сон. Вважалося, що все, що насниться у Тимофіїв день, обов'язково здійсниться. Прикмети дня Завірюха на вулиці - така погода буде ще кілька днів; Морозні візерунки на вікнах розташовані кінчиками нагору - морози не відступлять; Чисте небо без хмар - до ранньої весни. Що не можна робити У цей день не можна байдикувати, особливо в тому, що стосується роботи по дому. Тільки сміття краще не виносити - буде нещастя Не можна вирушати в далеку дорогу - буде нещастя. 24 лютого в Україні розпочинається Масниця, яка має особливе значення для вірян. Вона триватиме тиждень перед Великим постом, який передує Великодню. Його дата у 2025 році - 20 квітня. Традиційно протягом семи днів можна готувати млинці і ними пригощати рідних, друзів, сусідів.