Search trend "андрій білецький"

У Збройних силах України триває реорганізація для підвищення ефективності. Відповідні зміни дозволять створити більше дієздатних резервів для проведення контрнаступальних й наступальних дій. Про це заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський на зустрічі з журналістами, повідомляє Gаzеtа.uа. Він пояснив, що така реорганізація розпочалася минулого року. Головна мета переходу на нову організаційну структуру - підвищити ефективність дій та суттєво зменшити навантаження на органи військового управління. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна дозріла до створення приватних військових компаній - експерт Під час змін планується зменшити кількість об'єктів управління, які безпосередньо підпорядковані конкретному органу (армійському корпусу). При цьому рівень ОСУВ залишається, а рівень ОТУ - поступово ліквідується. З його слів, перша черга управлінь армійських корпусів із підрозділами забезпечення вже завершили бойове злагодження та прийняли свої смуги відповідальності та визначені комплекти військ. Далі - наступні черги, і так усі корпуси займуть свої смуги. Сирський додав, що йдеться насамперед про більш ефективне використання всіх наявних сил і засобів, оптимізацію розподілу артилерії, а також збільшення кількості підрозділів безпілотних систем. "Я сподіваюся, що така реорганізація дасть нам можливість, по-перше, зекономити особовий склад, тобто більш раціонально використовувати наших військовослужбовців, які безпосередньо виконують бойові завдання. А також - створити більше дієздатних резервів, щоб мати змогу проводити активні контрнаступальні й наступальні дії", - заявив головком ЗСУ. Він також зазначив, що командири корпусів підібрали своє управління, їм дозволили самостійно підбирати заступників. Це також призвело до омолодження оперативного керівного складу армії. "Переважна більшість командирів корпусів - це колишні командири бригад, які відзначились на полі бою. Їхні заступники, начальники штабів - так само. Ми сподіваємося, що така реорганізація дасть нові можливості в плані ефективності застосування частин, застосування бойового досвіду, посилення контролю за бригадами, зменшення наших втрат та збільшення обсягів знищених ворогів", - додав Сирський. Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький розповів, що протягом останнього року потік охочих служити у підрозділі суттєво зріс. Він заявив, що щомісяця до лав Третьої штурмової бригади вступають від 500 до 700 добровольців.

Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький заявив, що щомісяця до лав Третьої штурмової бригади вступають від 500 до 700 добровольців. Про це він розповів в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій. За словами Білецького, протягом останнього року потік охочих служити у підрозділі суттєво зріс. Водночас розширення корпусу потребує нових спеціалістів - зокрема, радіоелектроніків, ремонтників, механіків та інших фахівців. "Запит великий, але люди йдуть",- наголосив командир. До лав корпусу долучаються як чоловіки, так і жінки віком від 18 до 50 років. Основними критеріями для кандидатів є морально-вольові якості, наявність спеціалізації та базова фізична підготовка. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Білецький - лідер нового типу. Він не частина класичної армійської ієрархії" - Бутусов "Є ті, хто довго зважувався - через родину, через страх, але врешті вирішив не чекати примусу. Є й такі, хто не планував, але обрав добровільний шлях, щоб не ховатись, а служити свідомо", - поділився Білецький. Активно корпус залучає й молодь віком 18-24 роки за контрактами. Тим, хто вступив на службу до запуску відповідних проєктів, вдалося добитися виплати одноразової винагороди у розмірі одного мільйона гривень. Третя штурмова бригада також надає можливість переведення військовослужбовцям з інших частин, а також тим, хто хоче повернутись на службу після перебування у складі СЗЧ (сил забезпечення частин). Багато таких бійців, за словами командира, проявляють себе як справжні тигри. У підрозділі служать добровольці з різних куточків України та інших країн світу. Перелік актуальних вакансій опубліковано на сайті Третьої штурмової. 5 травня "Азов" відзначив 11 річницю з моменту створення. У Третій штурмовій розповіли історію легенди та опублікували унікальні кадри тих історичних днів.

Перехід ЗСУ на корпусну систему дасть перші результати приблизно за три місяці. Значні результати будуть впродовж 6-8 місяців. Про це в інтервʼю Яніні Соколовій сказав Андрій Білецький, командир Третього...

Класичну війну зі штурмами та окопами не замінять на сто відсотків технології, вважає Білецький

Там заявили, що технології вже змінили війну.

Чи можна виграти війну технологіями, як мотивувати айтівців працювати на армійську зарплату та що зміниться в ЗСУ з появою корпусів. Про це та інше розповів командир Третього армійського корпусу ЗСУ Андрій Білецький. Інтерв’ю записане під час конференції DОU Dаy, яка відбулася у Києві 16 травня. Розмову вела Влада Зацаринна, СЕО DОU. На DОU триває збір для Третьої штурмової. За донат від 300 грн ви не тільки робите внесок у боєздатність армії, а й отримуєте шанс виграти цінні призи. Приєднуйтеся і отримуйте топові макбуки, LЕGО, кавомашину та багато іншого! — Чого сьогодні нам найбільше бракує? Ресурсів, рішучості, технологій, єдності, може, чогось іншого? Всього, що ви перелічили, насправді. Я вважаю, що два ключові моменти завжди — це воля і мізки. А ресурс — вторинний, з простої причини: усе залежить не від обсягів ресурсу, а від ефективності його використання. Якщо ресурсу мало, але ККД 100% — це багато. Якщо ресурсу дуже багато, а ККД 30%, то це — ніщо. Відповідно спочатку має бути воля: до життя, до боротьби. Вона повинна підкріплюватися мізками, бо без них, на жаль, нічого не буває. Чи все у нас з цим добре? Не на 100%. Я думаю, що це ні для кого не секрет. — Чи корелює ця ситуація з Третьою штурмовою? І як нині справи в Третій штурмовій бригаді, зокрема в корпусі? Третя штурмова зараз — це майже 11 тисяч бійців. 95% з них — добровольці. Тож є воля і люди, які хочуть боротися. Щодо мізків, то у нас не все на 100% так, як хотілося б, але значно краще, ніж у середньому. Це можна побачити на факторах об’єктивного контролю. Це, наприклад, єБали, запроваджені Мінцифри. Вони показують, наскільки ефективно бригада знищує цілі дронами. Упродовж восьми місяців ми посідаємо перше місце серед усіх бригад Збройних сил. У нас немає голоду на людський потенціал, бо здебільшого це добровольці — люди, які прийшли з цивільного життя, були успішними бізнесменами, працювали в ІТ-сфері. Вони принесли свій досвід в армію, в управління, розвиток напрямів, технологій, тактик. Про те, як технології змінюють класичну війну — Чи можна виграти цю війну інтелектом, зокрема технологіями, алгоритмами, автоматизацією тощо? Чи війна таки все ще про окоп, штурм, посадку? Війна ще довгий час буде і про окоп, і про посадку. Інше питання, як технології змінюють війну. Нині близько 80% уражень противника відбувається через дрони. Тобто 4 з 5 противників гинуть або отримують поранення передусім завдяки новим технологіям, які з’явилися на цій війні. Технології зробили стару вчорашню систему озброєння значно ефективнішою. Там, де на ціль витрачалося 200-300 снарядів, тепер йде 25-30. Зросла ефективність піхоти, хоча їй стало водночас надзвичайно складно. Датчики, радіоелектронна розвідка, прослуховування і моментальне доведення, нові системи зв’язку — все це доводить до солдата аудіальну та цифрову інформацію фактично в окоп. Радіоелектронна та радіотехнічна розвідки теж фантастично прогресували. Вони дають величезні переваги тому, хто може зациклювати їх в єдину систему. Бригада втілює левову частку логістики завдяки наземним роботизованим комплексам. Перевозяться десятки тонн вантажів на передок під щільним контролем противника. Так, ці машини уражаються, але це машини за кілька тисяч доларів, а не люди. «Технології — це ключ» Окопи залишаться, але ефективність, обсяг втрат противника й утримання території залежать виключно від розвитку технологій. Технології роблять невразливою нашу піхоту та водночас вразливою піхоту й техніку ворога. Співвідношення впливу: приблизно 80-90% технологій до 10% класичної війни. — Як у Третій штурмовій розвивається ІТ і технології? Я знаю, що у вас є R&D, є школи. Можете детальніше розказати структуру, над чим зараз взагалі працюєте? У Третій штурмовій все відбувалося так, як і по всій армії. Спочатку це були окремі потічки, ентузіасти розвивали свої напрями. Деякі напрями помирали, деякі розвивалися, створювалися з часом R&D-центри. Ключовий напрям розробок — це повітря. Це не тільки класика типу FРV, це питання ППО. Останнім часом ми чи не єдині з лінійних бригад почали збивати «Шахеди», і збиваємо їх у чималій кількості. Як працюює R&D Третьої Штурмової 👇 У розрізі наземних роботизованих комплексів і R&D конкурентів серед бригад у нас немає. R&D ми розвиваємо в самих бригадах — це логістичні машини, машини-камікадзе, ударні машини. Найскладніший напрям — наземні платформи як носії кулеметів, гранатометів тощо. Я певен, що ударні платформи стануть наступною революцією у військовій справі. Зокрема, протипіхотні платформи і НРК-ППО, які суттєво зменшать загрозу від FРV і «Мавіків». Також розвиваються зв’язок, інформаційна безпека, створення електронних систем управління боєм. В нас є «Дельта», «Кропива» та інші. Ми розробляємо власні системи й парасолькові рішення, які їх поєднують. Про ІТ-зарплати в армії та мотивацію — DОU десять років збирає інформацію про зарплати в українському ІТ. Середня зарплата українського айтівця — приблизно $2,5-3К. Айтівець в ЗСУ зазвичай отримує близько 20 тисяч гривень. Як мотивувати людей іти у військо? Окрім бусика, тут зрозумілий підхід. Ніяк. За 20 тисяч гривень ніяк. — Що з цим робити? Елементарно — перестати займатися дешевим популізмом у концепті грошових заохочень в ЗСУ. Піхотинець на першій лінії має право отримувати справді найбільшу зарплату, бо він виконує найстрашнішу й найскладнішу функцію. Але все інше має бути конкурентним. Ми забрали в армію 200 тисяч осіб з інвалідністю та продовжуємо їм платити зарплату. Давайте елементарно перетрусимо армію — зменшимо її чисельність, відпустивши в цивільне життя декілька сотень тисяч людей, які не приносять користі, але їдять армійський бюджет. Армія, найімовірніше, не зможе повністю відповідати зарплатам, але дати достойну — ті ж самі сто тисяч — цінним спеціалістам — це ключове завдання. Проблема в армії загалом зрозуміла. Наприклад, всі жаліються, що погана БЗВП у навчальних центрах. А в чому сіль? В тому, що інструктор має бути хорошим бойовиком, бажано сержантом. Такі люди ще є, але принципово не хочуть іти з лінії в навчальні центри. Вони не хочуть отримувати 20 тисяч гривень і жити в лісі заради якісної підготовки новобранців. Про мобілізацію та військову підготовку — Що ви думаєте про страх українців щодо мобілізації? Чи є він виправданим і як його подолати? Насправді не важливо, чи страх виправданий — сам факт страху вже значущий. Його слід розділити на дві складові. Перше — страх через нефаховий розподіл. Наприклад, мотористи чи електрики часто не потрапляють у ремонтно-відновлювальні батальйони, хоча техніка потребує ремонту. Те саме стосується зв’язківців, айтівців, фахівців з радіоелектроніки. Їх відправляють у несуміжні напрями. Друге — страх через відсутність якісної бойової підготовки. Якби забезпечення працювало на всій лінії фронту (РЕБ, логістика НРК, дрони) — піхоті було б набагато легше. Але найгірше — коли людина не вміє стріляти, не знає, як поводитися з автоматом, не довіряє собі. Але це можна змінити. Ми ніколи не застосовували нові підрозділи одразу — давали мінімум два тижні на підготовку. Все зводиться до двох речей. «Люди мають знати, що їхній фах буде реалізований» Це приведе до війська фахівців і покращить ситуацію. Друге — треба серйозно ставитися до підготовки. Уже не «трьохлінійка» і не сталевий шолом. А якісна підготовка — це те, що радикально змінює бажання та здатність людини воювати. — Чи є світло в кінці тунелю? З появою корпусів ми можемо розраховувати на зміни в майбутньому, де людей почнуть нормально навчати? Корпуси — це трохи про інше. Вони про нормалізацію системи управління в ЗСУ. Чи щось змінюється? Зроблені кроки, той же Олег Апостол, колишній командир 95-ї бригади, став замом Сирського, відповідає за бойову підготовку. Він розуміє, що він робить, куди йти. Деякі невеликі зміни на краще точно відбулися. Питання в тому, що їх: а) недостатньо; б) це не може робити одна людина або група людей, навіть Головком. Треба змінювати філософію армії і держави. Чи змінять її корпуси? Змінять, якщо корпусам віддадуть бойову підготовку людей: як добровольців, так і мобілізованих. Командир корпусу буде готувати людей для себе. Він буде розуміти, що завтра це і є ті люди, з якими він і буде виконувати завдання. Про громадянську свідомість та ізраїльський сценарій — Що, на вашу думку, сьогодні означає бути громадянином України? І чи достатньо просто донатити? Я противник віри в права без обов’язків. Ці два поняття між собою пов’язані у всьому: в сім’ї, дружбі, на роботі і в громадянстві. Я противник концепції «всі повинні воювати» з простої причини — це неефективно. Наприклад, у мене в бригаді щільність — одна людина на кілометр фронту. Цей показник у два з половиною рази нижчий, ніж у сусіда зліва і сусіда справа. При цьому найбільша смуга взагалі, зараз вона знову 60 кілометрів. Це в чотири рази більше, ніж дозволяє бойовий статут Збройних сил України. Він визначає 15 кілометрів як максимум для бригади. Тієї кількості людей, яка є нині, мало б вистачати з головою, щоб спокійно утримувати лінію. Питання, знову-таки, в ефективності. Для мене громадянин України — це людина, яка на своєму місці, у своїй місії елементарно корисна для країни. З цих маленьких корисностей складається загальний результат країни. — Як нам будувати безпечну державу, яка не житиме війною, але буде готова до неї завжди? Зараз dеftесh-виробники кажуть: «Ми вкладаємося, а якщо війна зупиниться, то про нас всі забудуть». Як це все втримати? Це буде заїжджена фраза, але для нас ізраїльський сценарій завтра — очевидний. Це майбутнє країни, якщо вона взагалі це майбутнє планує мати. Роками в країні нав’язувалась думка, що мілітаризм — це зло, армія — інститут вчорашнього дня. Через це ми знищили 2500 новітніх танків, утилізували більше снарядів, ніж використали з 2014 року, віддали ядерну зброю. Але виявилося, що «прекрасного нового світу» не існує. Україна повинна змінити філософію. Приклад Ізраїлю показує: щоб «ніколи знову» — треба бути сильними. Якщо ми почнемо дивитися на здорову мілітарність як на позитивне явище, якщо визнаємо, що армія та ВПК — ключові для держави речі, це буде правильний початок. Ключове питання — яка армія переможе після війни: нова, технологічна, орієнтована на якість. Чи стара — з мертвим формалізмом і кількісним підходом. Від цього залежить, чи буде в нас здоровий мілітаризм. Про страхи, рушії та мотивацію — Які ваші особисті страхи або сумніви були найсильніші за ці роки війни, як ви з ними впоралися? Нині мій найбільший страх, що армія почне повертатися до бирок на автомати. Чесно скажу, я дуже переживаю, що перші проблиски умовного перемир’я призведуть до таких наслідків. Я дуже довіряю своїм соратникам, але бачу, що не зможу їх втримати в такій структурі. Нині вони готові на все, але тому, що бригада/корпус діє досить автономно у своїй внутрішній кухні. Якщо говорити про страхи війни, то найбільш травматичний для мене за час війни момент — це Маріуполь. Там було багато товаришів і загинуло три моїх друга, декілька близьких друзів потрапили в полон, як і ще сотні інших хлопців, яких я знав. — Що зараз вас мотивує і надихає рухатися вперед? Можна сказати, що ідея, але це не повністю відповідає дійсності. Передусім люди. Це те саме фантастичне відчуття національної єдності, яке ми мали на початку 2022 року. Волонтери, інженери, військові — всюди. Смішно, коли приїжджають американці з відомих структур, дивляться на наші рішення у сфері шкідливого ПЗ і кажуть: «Ми так не можемо. Може, ізраїльтяни можуть». А тут — хтось зробив це майже «на колінці», передав у бригади безплатно, і це працює. А десь витратили десятки мільйонів — і не отримали результату. Це надихає. «Чесна відповідь на питання „що головне?“ — люди» — Отже, що б ви хотіли сказати трьом тисячам українських айтівців, які зібралися тут сьогодні? Нам треба їх мотивувати, надихнути на щось. Мотивувати треба чесно. Я думаю, що Україна як держава втратила більшість своїх можливостей. У нас відбулася катастрофічна деіндустріалізація, ми втратили значну частину демографічного ресурсу. Ми самі себе, будьмо чесними, теж не надто поважали — як країну, як народ. Але ми вже четвертий рік протистоїмо росії, і з огляду на потенціали — результати для росії зовсім не вражають, а втрати фантастичні. Це зробили ви — українські мізки, український талант. Це — останній ресурс, який залишився у країни для ривка. У ХХІ столітті цього достатньо. Інтелект виходить на перший план, і штучний інтелект ще не скоро замінить людський. Я хочу лише одного — щоб кожен із нас використав те, що у нас є в голові і за душею, для розвитку країни. Нам може бракувати заводів, демографії, ресурсів. Але мізків і характеру — вистачить. І цього достатньо.

Єдиними запобіжниками миру для України є власна армія і власне озброєння, включно з балістичним і ядерним. Про це в інтервʼю YоuТubе-каналу "ВІДДУШІВДУШУ" заявив Андрій Білецький, командир Третього Армійського...

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Третя штурмова бригада налагодила замкнений цикл з виготовлення окремих видів озброєння і боєприпасів, а також має власні майстерні з ремонту та модернізації техніки. Про це в інтервʼю YоuТubе-каналу "ВІДДУШІВДУШУ" повідомив...

У ЗСУ заявили, що з січня 2025 року 3ОШБ отримала майже 8 тисяч дронів різних типів. Андрій Білецький раніше повідомляв про відсутність державного постачання FРV-дронів протягом 3 місяців

Засновник "Азову", 3-ї ОШБр, а наразі командир третього армійського корпусу, полковник Андрій Білецький поділився своїм баченням внутрішнього стану військовослужбовців, які вчинили СЗЧ — самовільно залишили частину. За його словами, багато з них, повернувшись на службу, не відчувають провини.

Андрій Білецький розповів історію мобілізованого бійця, якого подав на Героя України

Командир Третього Армійського Корпусу ЗСУ Андрій Білецький вважає, що кричати командирам на підлеглих не можна, оскільки це нервує людей і вибиває їх з колії.

У огляді Еспресо читайте, що відомо про славетного захисника і командира армійського корпусуДитинство і юні роки Дениса Прокопенка з позивним РедісНародився Прокопенко за два місяці до проголошення Україною незалежності – 27 червня 1991 року. У 2008 році закінчив київську гімназію. З дитинства займався спортом –  футболом та єдиноборствами. До початку російсько-української війни був активним вболівальником та ультрас київського футбольного клубу "Динамо". Саме на секторі стадіону отримав прізвисько Редіс, що стало його бойовим позивним.Денис Прокопенко є нащадком етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939-1940). Після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. До слова, на знак пам’яті про свого прадіда Редіс носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки."У мого діда була така жахлива ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка... і, уявляєш, втратити свою родину? Тобто всі його брати загинули, рідня. Я не знаю, чи їх убили або кудись забрали в полон.Вийшло так, що я ріс у діда. Він мене виховував, і до 7 років я зростав там, потім переїхав до батьків, почав ходити до школи. Але дід завжди для мене був авторитетом, і я підтримував його ідеї. Я не можу сказати, що він мені їх нав'язав, він просто багато розповідав, і я свідомо розділяв його погляди. Для мене це кровна помста. У мене була мрія воювати проти росіян, і я не міг цим шансом не скористатись", — розповідав в інтерв'ю для полкової газети Денис Прокопенко.Коли Денису було 8 років, його батько загинув. Тоді дідусь виховував його та багато розповідав про їхню сімейну історію і боротьбу прадіда. Вищу освіту здобув у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "Викладач англійської мови". За здобутим фахом не працював, бо одразу по закінченню університету у віці 23 років (а це був 2014 рік) пішов добровольцем до лав батальйону "Азов".У 2020 вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією "Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ".Особисте життя і знайомство з дружиноюУ 2015 році у соцмережах познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка тоді волонтерила на потреби АТО. У 2019 році вони одружилися. Вона  – ілюстраторка та громадська активістка. Навесні 2022 року під час оборони Маріуполя, разом з іншими рідними військовослужбовців ОЗСП "Азов", Катерина доклала зусиль для збереження життів особового складу маріупольського гарнізону та свого чоловіка зокрема. Після виходу захисників у полон Катерина Прокопенко заснувала та керує громадською організацією "Асоціація родин захисників Азовсталі", займається правозахисною діяльністю, очолює кампанію для визволення оборонців Маріуполя з полону.Бойові дії 11 липня 2014 року Денис Прокопенко розпочав службу в батальйоні "Азов" і брав участь у всіх бойових операціях літньої кампанії підрозділу: бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине. Був гранатометником.Під час Павлопіль-Широкинської у 2015 році операції Редіс командував 1-ю ротою. В 2017 році Денис Прокопенко став командиром ОЗСП "Азов". Він вважається наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. На той момент йому було всього 26 років.Денис Прокопенко завжди акцентував увагу на навчанні особового складу підрозділу, а будь-яке навчання розпочиналося з опанування та повторення сучасних протоколів надання домедичної допомоги. Під час оборони Маріуполя ці знання врятували багато життів. Що найбільше виокремлюють з його  заслуг – перетворенні "Азову" з добровольчого підрозділу в професійне бойове з’єднання за лекалами сучасних військових стандартів."Кожен боєць готовий покласти життя за "Редіса", адже той своєю чергою готовий зробити те саме за кожного "азовця", – казав про нього Богдан Тавр Кротевич."Жодну людину в житті я не поважаю так сильно як нашого командира "Редіса". Це історична постать. Він пройшов шлях від звичайного гранатометника до військового командира і Героя України. Він розбирається у багатьох сферах, це суперталановитий менеджер і авторитет", – розповів бойовий медик бригади "Азов" Сергій "Джедай"."Якщо ви хочете уявити, що за людина Денис Прокопенко, уявіть собі педанта, внутрішньо добре організованого, дисциплінованого, який ніколи не дає собі поблажок і не відпочиває навіть у вихідні", – казав Андрій Білецький про Редіса.Символ спротиву – Денис Прокопенко"Підлеглі звертаються до нього просто "Друже Редіс" (з наголосом на перший склад). Ще бувши на посаді ротного, Денис виклав своє ставлення до війни з путінським рашизмом так: "Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно. Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас в жодному разі…", – писали на сайті Армія. іnfоrm.У серпні 2019 року на столичному Хрещатику капітан Прокопенко отримав із рук новообраного президента України Володимира Зеленського орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Це нагородження мало не перетворилося на скандал. На урочистому параді Прокопенко не виконав військове привітання. Цей жест був сприйнятий як демарш перед Зеленським. Водночас у ОЗСП НГУ "Азов" прокоментували, що віддавати військове вітання, за Статутом Збройних сил України, належить лише військовому керівництву. "Стройовий статут зобов’язує віддавати честь іншому військовослужбовцю, але не цивільним особам. Тому військовослужбовці "Азову" не віддавали честь президентові Петру Порошенку  під час його візиту на позиції "Азову" на фронті, і немає законних підстав віддавати честь іншим цивільним керівникам".Оборона МаріуполяНапередодні Російського вторгнення в Україну – в грудні 2021 року Денис Прокопенко застерігав про можливий напад на столицю України для примушення до капітуляції та прийняття російських умов.Згодом вище військове керівництво ставило перед командуванням гарнізону Маріуполь завдання протриматися 2 тижні для того, щоб виграти час, відтягнувши на себе сили противника, отримати зброю від союзників і мобілізувати резерв. "Азов" у надскладних умовах протримав оборону міста 86 днів.24 лютого 2022 року під командуванням Дениса Прокопенка "Азов" зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. Силами розвідки та снайперської групи полку були здійснені диверсійні спецоперації в тилу противника для уповільнення оточення Маріуполя. Також під прикриттям азовців у місто був доставлений останній боєкомплект для ведення артилерійського вогню.За умов управлінського хаосу в місті Денис Прокопенко з першого дня взяв на себе відповідальність і командування обороною півмільйонного Маріуполя. Брав участь у плануванні та здійсненні повітряно-десантних спецоперацій ГУР, під час яких в оточений ворогом Маріуполь вертольотами доправляли людей та боєприпаси, а також евакуйовували поранених бійців.19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України як командиру підрозділу.16 травня Денис Прокопенко повідомив про наказ вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону та припинення оборони міста на 86 день від початку оборони Маріуполя й 82 день повного оточення міста. Усі бійці здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян у полон.20 травня командування Маріупольського гарнізону на чолі з Денисом Прокопенко покинули "Азовсталь" в одній з останніх груп."Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців, котрі загинули у міських боях та в результаті теракту в Оленівці, і свобода сотень наших побратимів, які знаходяться у російському полоні", – заявив згодом "Редіс". Полон та поверненняРедіс разом з іншими азовцями потрапив у полон, де провів 123 дні. За спогадами пресофіцера "Азову" Валерії "Нави" Суботіної, яка теж потрапила тоді у полон, вона лише один раз перетнулась із Прокопенком у російській в'язниці і навіть там він привітався з азовцями "Слава Україні".Був звільнений з полону 21 вересня разом з іншими 214 військовими.  Після повернення в Україну практично одразу заявив, що знову стане до виконання військового обов'язку.Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Прокопенко проходив реабілітацію, а вже в серпні 2023 року взяв участь у тактичних навчаннях, під час яких особовий склад відпрацьовував управління підрозділами в бою та організацію наступальних і оборонних дій.23 серпня того року Редіс вже був на передовій. З серпня бригада "Азов" під його керівництвом розпочала виконання бойових завдань на Лиманському напрямку.Впродовж 2024 року 12-та бригада "Азов" під командуванням Прокопенка вела активні бойові дії зокрема в районі Серебрянського лісництва. Згодом підрозділ був терміново передислокований до Торецька, де виконував завдання на ділянці прориву.Напередодні нового 2025 року Редіс застеріг українців від надмірного оптимізму щодо швидкого завершення війни в 2025 році, наголосивши, що такі очікування можуть послабити обороноздатність країни, – писала Новинарня.Також на своїй сторінці у соцмережі він писав, що війна потребує великих змін і закликав змінювати систему управління військами."Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який має значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброєння та боєприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензією на проведення контрнаступальних дій (операцій) на оперативно-тактичному рівні: єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність.Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву)І найголовніше — зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пояснював Денис Прокопенко.Очолив 1-й корпус НГУ "Азов", створений у 2025 році. Раніше виступав за перехід до нової структури війська – з дивізіями та корпусами.  "Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використовує з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер. Одна з них полягає далеко не у плануванні та застосуванні військ, оскільки не вважаю тактику РФ яскравою з погляду оперативного мистецтва (з таким людським ресурсом та ВПК можна воювати набагато ефективніше), вона має виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, що дозволяє командуванню ворожих дивізій та армій готувати та надалі керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад. Бо сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів".ВизнанняУ жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від українського друкованого щотижневого суспільно-політичного журналу НВ.У листопаді 2023 увійшов до списку лідерів України УП-100.Отримав звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка", за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.Медаль "За військову службу Україні"  – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Розробники, компанії, військові і представники Dеfеnсе tесh — цьогоріч конференція DОU Dаy 2025 зібрала понад 3700 учасників. Два дні, 100 виступів на 9 сценах, виставка оборонних технологій, благодійні збори, фудкорт, ретроігри, майстер-класи з домедичної допомоги та концерт «Курган і Аgrеgаt». Відвідувачі задонатили понад 2 мільйони 600 тисяч гривень для Третьої окремої штурмової бригади, а також сотні тисяч на інші збори, представлені на конференції. Серед гостей і спікерів — командир 3-ї окремої штурмової бригади Андрій Білецький, Тарас Чмут, представники Міноборони, військові «Азову» і «Хартії» і Сил безпілотних систем. Більше про те, як минули ці два дні лекцій, виставок технологій та нетворкінгу — читайте у репортажі. Пошук талантів, роботи і спілкування Від самого початку реєстрації о 8:30 на технологічну конференцію DОU Dаy 2025 тягнеться довга вервечка людей. На вулиці травневий дощ, тож усі у дощовиках і чобітках. Ще на відвідувачах рясніє розмаїття вишиванок. Конференція випала на день опісля Дня вишиванки, тож дрес-кодом на перший день стало саме це вбрання. Так, на РR-менеджерці компанії DІМ.RІА та АGRО.RІА Ярославі — вишиванка від мами і силянка, виготовлена майстринею за прототипом тої, яку колись носила її прабабуся. Вона ділиться, що хоче познайомитись з українським ІТ-ком’юніті y і послухати лекції, які близькі до її сфери. На дискусіях говорять про розробку софту і створення продуктів, про маркетинг і ШІ, найм і податки і про те, що робити далі. Частина заходу присвячена виставці оборонних технологій і мілтек-компаній, які шукають таланти серед айтівців і молоді. — Можете інструкцію сканувати і відгукнутись. Якщо навіть на сайті немає тієї чи іншої вакансії, напишіть, що вам цікаво, поспілкуємося, — розповідає зацікавленій студентці представник компанії «Інфозахист» Антон Міхненко. Вікторія Лазар — студентка 2 курсу, яка волонтерить на конференції, а заодно й шукає для себе професійних можливостей у сфері програмної інженерії та розробки. Розповідає, що торік знайшла тут корисні контакти і знайомих, з якими досі підтримує зв’язок. — Це дуже крутий досвід, можливості. І величезна кількість компаній на будь-який смак. На одній з лекцій лунає думка про те, що БПЛА є геймчейнджерами цієї війни. Це помітно і на виставці технологій, де дронів — найбільше. Керівник компанії Оdd Systеms Андрій Таганський із запалом розповідає про продукти компанії — коптери і тепловізори. Він ділиться, що одна з основних його з колегами цілей — пошук талантів, які вмотивовані приєднатись до інженерної оборони країни. Представниця компанії Аіrlоgіх Дарина разом з колегами презентує на виставці безпілотний літальний апарат «ГОР». Попри те, що на події є конкуренти, у всіх нині одна мета і тому їй так подобається спостерігати за розвитком галузі. — Загалом виставка дуже подобається, багато людей цікавляться, що нового в дефенсі. Профільних спеціалістів на ринку небагато, і такі виставки допомагають знайти своїх фахівців. На цінності роботи і солідарності в оборонній сфері наголосив наприкінці свого виступу на Dеfеnсе Тесh Stаgе співзасновник Реtсubе, СЕО Тhе Fоurth Lаw Ярослав Ажнюк: — Я вас закликаю, якщо ви маєте в собі ці сили, займайтеся оборонкою, доєднуйтесь до компаній, які тут працюють, місце знайдеться для всіх. АІ, стартапи ІТ-ринку та успіх жінок На дискусіях айтівців тільки й розмов, що про АІ. Тепер АІ та автоматизація — невіддільна частина як у налагодженні командних процесів, так і безпосередньо в розробці нових продуктів. — Щоби стати першими в світі, зробити найкращі споживацькі послуги для українців, нам потрібно трансформувати «Дію» в АІ-продукт. Ми вже в червні запустимо бета-тестування, вийдемо з чатом, де ви зможете отримати відповіді на ваші питання, — заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. За його словами, «Дія» має перетворитися на повноцінного АІ-агента і водночас стати окремою державною компанією. — Можливо, потім акції цієї компанії будуть продаватися, — наголошує Федоров. На DОU Dаy цього року додали стартап-стейдж. Спікери там наголошують: стартапам зараз варто шукати передусім клієнта, а не інвестора, і звертати увагу на зацікавлення людей. Потрібно створювати комфортні умови для того, щоб жінки не боялися йти в ІТ. Такого висновку дійшли спікерки дискусії про жінок у tесh-бізнесі. — Основна порада — це не боятися і не чекати. Створювати щось, не чекати, що вас покличуть за стіл, приносите цей стілець і сідаєте, — закликала Євгенія Глізер со-fоundеr аnd СЕО Сhоісе31. Як закривати великі збори Окрім айтівців, захід відвідали чимало представників волонтерських організацій і військових, щоб зібрати донати і привернути увагу до своєї діяльності потенційних нових партнерів. Менеджерка проєктів військової школи «Боривітер» ділиться, що їхня мета — поширити тему навчання військовослужбовців. — У суспільстві це вважається не настільки «сексі-тема», як озброєння або ще чогось, бо нашою метою є популяризація навчання військовослужбовців. Бойова медикиня Ася Тараєва представляла на DОU Dаy медичний батальйон «Госпітальєри». Вона разом з іншими госпітальєрами прийшла сюди з місією зібрати донати на відбудову бази, яку росія знищила в Павлограді прицільним ударом шахедів 26 квітня. — Усі сили батальйону зараз залучені в те, щоб повернути наш дім. Друга частина діяльності госпітальєрів на DОU Dаy — це мінітренінги з домедичної допомоги, яку проводили інструктори навчального центру. Донати і збори стали щоденною реальністю не лише волонтерських організацій або блогерів, а й практично всіх українців. Тож цій темі була присвячена окрема дискусія — «Мистецтво збору: як ІТ-спеціалісту зібрати мільйон без фанбази». Ось кілька основних тез і порад з неї. використовуйте свої навички і хобі як подарунки і заохочення за донати;не соромтесь писати лідерам думок, людям, в яких є велика кількість підписників;якщо збір зупиняється, подумайте, якою активністю ви можете оживити його: провести захід, запартнеритися з організацією, яка проводить фестиваль, влаштувати танцювальний флешмоб тощо;налагодити з аудиторією живий діалог і пропонувати їй те, що пов’язано з вашими щирими емоціями;проговорювати усі процеси збору з аудиторією: від того, для чого саме цей збір до звітності. Технології та українська ідентичність Завершальною частиною DОU Dаy 2025 стала розмова засновника Ukrаїnеr і співзасновника Реtсubе, СЕО Тhе Fоurth Lаw Ярослава Ажнюка про зв’язок української ідентичності, культури та технологій. Ярослав і Богдан познайомились ще в ті часи, коли книгарні закривались, а вони були одними з небагатьох україномовних на вулицях Києва. Нині ж у Києві відкриваються все нові українські простори, довкола яких формуються спільноти. — Для української ідентичності надзвичайно важлива складова культури. І власне для мене технології — це можливість розвивати культуру ідентичності, можливість примножувати її. Культура ніколи не стояла осторонь технологій. Технології так чи інакше ідуть поруч із культурними інноваціями: від перших наскельних малюнків і до мемів, це все про зв’язок між технологічними можливостями людства і тим, як ми себе проявляємо і що ми після себе залишаємо, — міркує Ярослав Ажнюк. Ярослав і Богдан зійшлися на тому, що велику роль у культурній ідентичності відіграє те, як ми називаємо речі, які нас оточують. Так, Ярослав навів приклад, як він з колегами в Оdd Systеms і Тhе Fоurth Lаw називали дрони іменами шістдесятників, а в Реtсubе для одного з продуктів використали Малевича. Таким чином, за його словами, українські митці отримують друге життя і повертають борги. А Богдан Логвиненко поділився тим, як вони з командою Ukrаїnеr замість адміністративних назв областей використовують етнографічні відповідники. Також замість терміна «національні меншини» стали використовувати «національні спільноти». І на тепер це формулювання вже закріплене в українському законодавстві. Завершилась дискусія тим, як важливо формувати довкола себе спільноти і мережуватись: — Кожен із нас може змінювати простір довкола і робити його трошки більш наповненим змістом і українським контекстом. І ще трішки фото та відео Від редакції На жаль, жоден репортаж не опише всіх дискусій, спічів, стендів і вражень від конференції. Тому закликаємо вас ділитися своїми історіями, фотографіями та думками в соцмережах і коментарях. Перша частина фотовже є на гугл-диску. Дякуємо спікерам, партнерам і відвідувачам, усім хто був і хто донатив; до зустрічі на DОU Dаy Рісnіс 30 серпня!

Білецький відомий як засновник і перший командир полку "Азов", а також як колишній народний депутат України. Його діяльність та погляди стали предметом активних обговорень.У огляді Еспресо читайте, що відомо про Андрія Білецького, які ідеї відстоював в політичному і громадському житті країни, та які у нього плани на найближче майбутнє на новій посаді.Дитинство та юністьАндрій Білецький народився 5 серпня 1979 року у Харкові. Походить з шляхетної родини. Його батько, Євгеній Білецький, родом із селища Краснопавлівка, що на Харківщині. Належить до козацького роду, представники якого стали засновниками цього населеного пункту. Мама – Олена до шлюбу Лукашевич, також зі знатного українського сімейства. У 2001 році закінчив історичний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Працював викладачем харківських вишів.У 2001 році взяв участь у березневих акціях протесту у Києві в рамках кампанії "Україна без Кучми". СБУ наполягала, аби Білецького виключили з навчального закладу. виступ А.Білецького на ІІ Всеукраїнському з'їзді "Патріота України", Харків, 2008 г Політичні переслідуванняЧлен організацій ВО "Тризуб" ім. Бандери, "Патріот України". У 2011 році був заарештований у справі "оборонців Римарської" (йдеться про збройний конфлікт з проросійськими силами в Харкові). Українофоб Сергій Колесник, озброєний гумострільним пістолетом, прийшов до харківського офісу "Патріоту України", за адресою Римарська,18, і вчинив там перестрілку. У грудні Білецького арештували за звинуваченням у нападі на Колесника. Інкримінували статтю за вбивство.Андрій Білецький під час арешту в 2011, фото: оbоzrеvаtеl.соm "Це була унікальна судова практика, бо "вбитий Колесник" давав у суді покази про своє вбивство" – розповідав у програмі "Досьє" з Сергієм Руденком на телеканалі Еспресо Андрій Білецький.Тоді його утримували у Харківському СІЗО понад два роки. Після перемоги Євромайдану 2014 року його амністували як політв'язня.Після цього, у березні 2014-го року, очолив силовий блок "Правий сектор-Схід", у зону відповідальності якого увійшли чотири області – Харківська, Донецька, Полтавська і Луганська.Також відомим став епізод із "боєм на Римарській". У ніч на 15 березня 2014 року російські сили та місцеві колабораціоністи, на чолі з Євгеном Жиліним і Арсенієм Павловим (Моторола) спробували із застосуванням вогнепальної зброї взяти штурмом будівлю організації "Патріот України". Цю спробу було відбито захисниками будівлі. Двоє проросійських нападників загинули, кілька людей з обох сторін дістали поранення."Ми тоді хотіли, щоб Харків залишався українським. Два десятки людей, 6 рушниць, пістолет Макарова, і пару травматів. це і була фактично уся зброя на той момент", – казав в інтерв'ю журналісту Юрію Бутусову Білецький.Російсько-українська війнаЗгодом, у 2014 році брав ключову участь в успішному звільненні Маріуполя від терористів у ході одного з етапів антитерористичної операції на сході України. Був командиром "Азова" з травня по жовтень 2014 року.Андрій Білецький, командир батальйону "Азов" в зоні проведення АТО, 2014р, фото: nаtіоnаlсоrрs.оrg "Не було просто, але скажу, що не було надзвичайно складно. Всі наші хлопці були вмотивовані. Ми тримались на внутрішній, власній самодисципліні. Мали бажання готуватись і щоденно щось пізнавати, це був внутрішній посил і не лише мій, а кожного хлопця літа 2014 року. Не складно було вчити, командувати і брати міста", – розповідав він у програмі "Досьє" з Сергієм Руденком.В 2015 році брав участь у звільненні Широкиного, Бердянського, Лебединського, Комінтернового та Павлополя, а також відведено лінію фронту від Маріуполя. Тоді ж став засновником та командиром батальйону "Азов", згодом став лідером політичної партії "Національний корпус". Про фінансування партії розповідав, що існують завдяки членським внескам і невеликим бізнесовим донатам.Політична кар'єраУ 2007 році, в період його діяльності в організації "Патріот України", написав програмну статтю "Український расовий соціал-націоналізм", у якій відкидав демократію та лібералізм, виступав за перетворення України на імперію та закликав до "расового очищення" української нації. Надалі відомою стала його цитата з цієї статті, що "Історична місія нашої Нації, в це переломне сторіччя, очолити і повести за собою Білі народи всього світу в останній хрестовий похід за своє існування. Похід проти очолюваного семітами недолюдств". Через це Білецького звинувачували в расизмі. Однак влітку 2015 року в ефірі Громадського телебачення на запитання чи дистанціює він себе від свого минулого й чи змінив погляди, Білецький заперечив своє авторство і заявив, що цей текст сфабрикований.Білецький відмовився від участі у виборах за її партійним списком на позачергових парламентських виборах, але 23 вересня 2014 подав документи на реєстрацію як кандидата в народні депутати України, як незалежний кандидат по 217-му одномандатному округу в Києві. 2 жовтня на користь Андрія Білецького зняв свою кандидатуру Зорян Шкіряк, радник глави МВС України Арсена Авакова, який вирішив також стати довіреною особою свого колишнього політичного опонента. Білецький переміг, набравши 33,75 % (31445 голосів) і став народним депутатом 8 скликання.Про свою депутатську діяльність, під час якої він став найбільшим прогульником засідань, Білецький казав, що йому за це зовсім не соромно, адже вважав, що на фронті більше потрібен аніж у парламенті.Якось у ефірі телеканалу Еспресо, на запитання журналіста Сергія Руденка, чи мріє він стати президентом України, відповів:"Теоретично, кожен солдат повинен міряти стати генералом, а кожен, хто збирається займатися політикою повинен ставити перед собою найвищу планку – президентство. Тому, так", – сказав Білецький.2017 року був заступником голови комітету з питань національної безпеки і оборони. У той час, відповідаючи на питання, ким бачить себе за 10 років казав: "Від аспіранта до СІЗО, з партизанського загону та війни у парламент, не хочу загадувати і не буду".Повномасштабна війна проти РосіїПісля російського повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, разом із побратимами, ініціював формування добровольчого загону ТрО "Азов-Київ", що обороняв Київ та Київщину.У 2022 році очолив полк ССО "Азов" Київ, згодом переформований на 3-тю окрему штурмову бригаду. У березні 2025 року Третя окрема штурмова бригада була масштабована у Третій армійський корпус."Неможливо порівнювати війну 2014 з 2022 роком. Але тоді був фантастичний варіант для більшості людей, що вони навіть і в тому не хотіли приймати участь. І тих добровольців було навіть і близько не стільки, як у 2022 році", – розповідав він у інтерв'ю на ютуб-каналі Бутусов.Плюс.Андрій Білецький, фото: х/ВіlеtskyАndrіy У 2023 році полк був переформатовано на 3-тю окрему штурмову бригаду ЗСУ. У січні та лютому 2025 року Третя штурмова влаштувала росіянам танкоцид, відбивши два масованих механізованих штурми ворога.14 березня 2025 року Андрій Білецький оголосив, що бригаду розширено до корпуса, а сам Білецький став командиром новоствореного 3-го армійського корпусу.На запитання, що він зробить, якщо йому дадуть повноваження змінювати командирів в усьому третьому армійському корпусі, Білецький пояснив:"Не збираюсь когось огульно змінами. треба подивитись на підрозділи, людей. Я переконаний, що є величезна кількість компетентних людей. Треба дивитись. Десь може бути не вибудувана система.Наступне – тих, кого я вважатиму – некомпетентними людьми, я буду пояснювати, аргументувати причину зняття цих людей із займаних посад. Але я хочу в першу чергу спиратись на тих офіцерів і сержантів, які є. Інша справа – старатимемось у максимально стислі терміни, дати їм розуміння системи, моментів з підготовкою", – повідав він в інтерв'ю Бутусову.  

Командир Третього армійського корпусу (3-тя окрема штурмова бригада) Збройних сил України полковник Андрій Білецький оцінив оснащення української армії до сучасного високотехнологічного рівня у 60-80 млрд гривень.

Завдяки перевазі у технологіях і підготовці особового складу Третя штурмова бригада завдає росіянам відчутних втрат на Харківщині, співвідношення втрат подеколи сягає 1 до 12. Про це в інтервʼю Юрію Бутусову, головному редактору Цензор.nеt, повідомив Андрій Білецький, засновник Третьої штурмової, командир Третього армійського корпусу. На Лиманському напрямку "Трійка" утримує найдовшу в ЗСУ смугу в понад 50 км фронту, яку безперервно атакують підрозділи російської 1-ї танкової армії та 20-ої загальновійськової армії РФ. Окрім того, ОТУ використовує бригаду як "пожежну команду" поза її смугою відповідальності. "[Бригада] справляється на хорошому рівні. Наші втрати з противником уже давно не три-п'ять до одного. Буває, коли противник активно діє, то 10-12 до одного. Чому так? У нас краща піхота, краще управління. Найголовніше - ми на іншому технологічному укладі. Безпілотні системи повітряного базування, наземні роботизовані комплекси, системи контролю, розвідки технічної, радіоелектронної боротьби у нас на порядок кращі за противника", - розповів Білецький. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці змінюють тактику застосування танків - Fоrbеs Кілька тижнів тому росіяни здійснили спробу наступу в смузі відразу чотирьох батальйонів і втратили 149 солдат убитими - це рекордна кількість підтверджених безповоротних втрат ворога за добу впродовж усієї повномасштабної війни. У квітні 2025 року "Трійка" оновила власний рекорд, вкотре ставши першою за кількістю збитих дронів у рейтингу електронних балів серед усіх лінійних бригад Сухопутних військ. Бригада також займає перше місце за кількістю підтверджених цілей, знищених ударними дронами та артилерією, хоча має у складі неповні два артилерійські дивізіони. Білецький повідомив, що підрозділ приділяє велику увагу навчанню особового складу і технологічному розвитку: вивчає нові технології й тактики, винаходить власні та синхронізує всі складові - конструкторського відділу, технічної розвідки, роботу розрахунків БпЛА, РЕБ і ППО. "Все це треба зв'язати у великий, синхронізований оркестр. Не вірте, що засіб працює за людей і за колектив. Не працює. Щоб запустити 200 FРV на добу, треба не тільки мати 200 FРV, а диспетчеризувати вильоти так, щоб жоден не подавив інший, поразили ті цілі по напрямках, які треба, а не ті, що побачив пілот. Це складна математика", - сказав комкор. За минулу добу відбулося 163 бойових зіткнення. Авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили 14 районів зосередження особового складу, озброєння та військової техніки, один засіб протиповітряної оборони та два артилерійські засоби російських загарбників, повідомив Генштаб ЗСУ. На Лиманському напрямку ворог атакував 29 разів, намагаючись просунутися в районах Новомихайлівки, Греківки, Твердохлібового, Новосергіївки, Колодязів, Григорівки та в бік Рідкодуба, Липового, Зеленої Долини, Ольгівки.

Андрій БілецькийУ Третьому армійському корпусі наразі завершено створення командної вертикалі, зараз формують корпусні комплекти. Про це в інтервʼю NV розповів Андрій Білецький, командир Третього корпусу. Так...

Андрій Білецький, засновник Третьої штурмової бригади і віднедавна командир корпусу, розповів NV, як тримати найдовшу ділянку фронту і які люди для цього йому потрібні.

Третій армійський корпус, яким командує Андрій Білецький, стане лабораторією змін. Він створив "Азов" і Третю штурмову бригаду, їхній кращий досвід буде втілено у корпусі.